Вплив ритмічної діяльності щитоподібної залози на стан оксидантної та антиоксидантної систем крові у хворих на алергодерматози

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Алергодерматози (АлД) - екзема, алергійний контактний дерматит, атопічний дерматит, нейродерміт та ін. є найбільш поширеними дерматозами, які в структурі патології шкіри у різних регіонах України складають від 12% до 43%, а серед госпіталізованих хворих - до 35-45% [Мавров І.І. та ін., 2004; Солошенко Е.М., 2004; Коляденко В.Г. та ін., 2005, Калюжна Л.Д. та ін., 2006]. Часто рецидивуючий перебіг АлД з поширеним ураженням шкіри й розвитком ускладнень, що призводить до тривалої непрацездатності пацієнтів, погіршення якості їх життя і соціальної активності, визначає не тільки медичну, але й важливу соціальну значимість проблеми АлД [Федотов В.П. та ін., 2004; Болотная Л.А., 2005; Коляденко В.Г., Чернишов П.В., 2005; Cvetkovski R.S. et al., 2005; Mendonca C. et al., 2005; Holm E.A. et al., 2006].

Незважаючи на чисельні дослідження, механізми розвитку АлД залишаються остаточно не з'ясованими. За сучасними даними, патогенез АлД є складним і мультифакторним, який включає як вплив екзогенних чинників, так і участь ендогенних механізмів їх розвитку, до яких відносять генетичну детермінованість, розлади імунної й нервової регуляції, дисфункцію органів травлення, вплив фокальної інфекції, обмінні й мікроциркуляторні порушення, ендокринопатії тощо [Глухенький Б.Т. та ін., 2001; Радіонов В.Г. та ін., 2002; Білозоров О.П., 2004; Волкославська В.М. та ін., 2006; Ковальчук М.Т., 2006; Kay A.B., 2001; Nystad W. et al., 2005].

Вагому роль у патогенезі АлД відводять функціональному стану щитоподібної залози (ЩЗ), оскільки тиреоїдні гормони виявляють істотний вплив на обмінні процеси, у т.ч. й оксидантно-антиоксидантний гомеостаз, якому надають важливого значення й у розвитку АлД [Качук М.В., 1993; Прохоров Д.В., Притуло О.А., 2001; Біловол А.М., 2005; Бондар С.А., Ляшенко І.Н., 2006; Das K., Chainy G.B.N., 2004; Dobrzy].

Водночас, як встановлено дослідженнями з хронобіології та хрономедицини, патологічні процеси в організмі хворих розпочинаються із десинхронозу його систем і органів, які виявляються уже на ранніх стадіях захворювань і значно передують їх морфологічним змінам [Загускин С.Л., 1999; Пішак В.П., 2002; Arendt J., 1998; Shibui K. et al., 2003]. Також доведено, що важливу роль у синхронізації фізіологічних процесів і розвитку патологічних станів відіграють циркадіанні ритми функції ендокринних органів [Cutolo M. et al., 2006; Yamanaka Y. et al., 2006; Skene D.J., Arendt J., 2006].

Однак, функціональний стан та характер циркадіанної активності ЩЗ у хворих на АлД, особливо за умов їх проживання у біогеохімічному регіоні з природною недостатністю йоду, до якого належить Чернівецька область (Північна Буковина), є не вивченими. Залишаються також не з'ясованими характер впливу циркадіанних ритмів функції ЩЗ на добові коливання показників оксидантно-антиоксидантного гомеостазу у цих пацієнтів.

Важливою проблемою сьогодення є підвищення ефективності лікування АлД, оскільки базисна терапія не завжди забезпечує стійкий терапевтичний ефект, зокрема через формування у хворих резистентності до медикаментозних засобів [Кутасевич Я.Ф., 2004; Шади Ісса, Свирид С.Г., 2004; Буянова О.В., Василюк О.Я., 2005; Коган Б.Г. та ін., 2005; Коляденко В.Г. та ін., 2005; Степаненко В.І. та ін., 2005], що обгрунтовує застосування в їх комплексному лікуванні нетрадиційних немедикаментозних методів [Андрашко Ю.В., Миронюк І.С., 2002; Проценко Т.В., Куценко И.В., 2005; Radenhausen M. et al., 2003], у тому числі й лазерної терапії [Солошенко Е.М., 2005; Fluber C. et al., 2004]. Встановлено, що низькоінтенсивне лазерне випромінювання зумовлює протизапальну та імуностимулюючу дії, покращує обмінні й репаративні процеси [Коркушко А.О., 2001; Мясоедов В.В. и др., 2005], а також виявляє нормалізуючий вплив на функціональну активність ЩЗ [Караченцев Ю.І., Дубовик В.М., 1998; Якименко И.Л., 2000] та підвищує активність факторів антиоксидантного захисту [Kim Y.G. et al., 2000; В.Г. Артюхов та ін., 2002; Агруч О.В., 2004; Брилль Г.Е., 2004].

Водночас доведено, що лазерна терапія є більш ефективною у разі її хронобіологічної детермінованості [Комаров Ф.И. и др., 1994; Загускин С.Л. та ін., 2004] та у поєднанні з антиоксидантними засобами [Берсуцкая А.В. и др., 2004; Писковацкий П.М. и др., 2005]. У фаховій літературі вказується на необхідність синхронізації з показниками гомеостазу й інших методів та засобів лікування, що значно підвищує їх терапевтичну ефективність [Полищук Н.А., 1999; Куц Л.В., 2004; Таболин В.А. и др., 2006; Asao T. et al., 2006].

Однак, на сьогодні відсутні дані про хронодетерміноване й диференційоване застосування антиоксидантних засобів та лазерної терапії у комплексному лікуванні АлД та їх вплив на функцію ЩЗ і стан оксидантно-антиоксидантного гомеостазу цих пацієнтів, що і визначило мету та завдання запланованих нами наукових досліджень.

Мета дослідження: скоротити терміни лікування, подовжити тривалість ремісії та зменшити кількість рецидивів у хворих на алергодерматози на основі дослідження хронобіологічних особливостей функції щитоподібної залози та оксидантної й антиоксидантної систем крові за умов природного йододефіциту шляхом застосування нових хронобіологічно детермінованих методів їх лікування та профілактики.

Задачі дослідження:

Провести клінічне обстеження 300 хворих на алергодерматози.

Вивчити клініко-епідеміологічні особливості АлД у мешканців Чернівецької області (Північна Буковина) - біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду та територій із антропогенним забрудненням.

Встановити особливості циркадіанних ритмів функції ЩЗ у хворих на АлД із біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду.

Дослідити циркадіанні ритми показників оксидантної та антиоксидантної систем крові у хворих на АлД.

Встановити наявність чи відсутність впливу хроноритмів функції ЩЗ у хворих на АлД із біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду на стан оксидантної та антиоксидантної систем крові.

Розробити нові патогенетично обґрунтовані способи диференційованого лікування та профілактики АлД у хворих із біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду із хронодетермінованим застосуванням антиоксидантних медикаментозних засобів (гранули кверцетину, Три-Ві Плюс, аєвіт, аскорбінова кислота) та комбінованої лазерної терапії - черезшкірного лазерного опромінення крові (ЧЛОК) і диференційованої зовнішньої лазерної терапії.

Визначити клінічну ефективність застосування у комплексному лікуванні АлД хронодетермінованої антиоксидантної та комбінованої диференційованої лазерної терапії.

1. Матеріал і методи дослідження

Дисертаційна робота базується на аналізі результатів обстеження та лікування 328 хворих на АлД (екзему, дерматит контактний алергійний, атопічний дерматит, нейродерміт) віком від 16 до 76 років - мешканців Чернівецької області (Північної Буковини) - біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду, а також аналізі статистичних звітів Чернівецького ОШВД та даних 1171 історії хвороби хворих на АлД, які знаходилися на лікуванні в Чернівецькому ОШВД. Групу контролю склали 44 практично здорові особи (донори) репрезентативного віку. Комісією з біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол №13 від 16.11.06 р.) встановлено, що дисертаційні дослідження виконані з дотриманням основних положень та норм біоетики.

Серед обстежених хворих на АлД було 203 (61,9%) чоловіки та 125 (38,1%) жінок, з яких 189 (57,6%) осіб проживали в умовах міста й 139 (42,4%) - у сільській місцевості області. Найбільшу частку склали пацієнти старшого працездатного віку: 51-60 років (66 осіб - 20,12%) та 41-50 років (50 осіб - 15,24%). З однаковою частотою АлД діагностували серед осіб 16-20 років (49 осіб - 14,94%), 21-30 років (49 осіб - 14,94%) та 31-40 років (46 осіб - 14,02%), які в цілому склали 43,9% хворих на АлД. Кожний п'ятий хворий (68 - 20,7%) був пенсійного віку. Найбільшу кількість серед обстежених склали пенсіонери (69 - 21,0%), тимчасово не працюючі особи (69 - 21,0%), робітники промислових підприємств (57 - 17,4%), службовці (51 - 15,5%), учні та студенти (32 особи - 9,8%).

Для вирішення поставлених завдань хворі на АлД були обстежені із застосуванням спеціальних методів дослідження. За показами хворих консультували суміжні лікарі, у тому числі лікар-ендокринолог.

Стан гіпофізарно-тиреоїдної системи оцінювали за рівнем у сироватці крові трийодтироніну, тироксину, тиреоглобуліну і тироксинзв'язуючого глобуліну методом радіоімунного аналізу з використанням стандартних тест-наборів РІО-Т3-ІПР, РІО-Т4-ІПР, РІО-ТСГ-М, РІО-ТГ125J (виробництва Республіки Білорусь) та тиреотропного гормону гіпофіза за допомогою тест-набору РІА-ТТГ (Чехія) на радіоімунному аналізаторі “Гамма - 12”. Сонографічне дослідження ЩЗ проводили за допомогою ультразвукового апарата SSD-630 фірми “Aloka” (Чехія).

Стан оксидантної системи крові у хворих на АлД оцінювали за вмістом малонового альдегіду в еритроцитах (Ю.А. Владимиров, А.И. Арчаков, 1972), середньомолекулярних пептидів - молекул середньої маси (Г.А. Парфенкова и др., 1987) та фракцій окиснювальної модифікації білків - ОМБ (Е370) і ОМБ (Е430) у сироватці крові (І.Ф. Мещишен, 1998). Стан антиоксидантної системи крові оцінювали за рівнем відновленого глутатіону в еритроцитах методом О.В. Травіної у модифікації І.Ф.Мещишена (1983), церулоплазміну в сироватці крові методом M.I.Ревіна (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1982), активністю каталази в цільній крові (М.А. Королюк та ін., 1988) та глутатіонпероксидази в цільній крові (І.Ф. Мещишен, І.В. Петрова, 1983).

Для визначення параметрів циркадіанних ритмів досліджуваних показників забір крові у хворих на АлД проводили тричі впродовж доби (о 08.00, 16.00 та 24.00 год.). Отримані дані обробляли методом косинор-аналізу, вивчали наступні параметри ритму: мезор (середній рівень показника), амплітуду (різницю максимального відхилення досліджуваного показника й мезору), акрофазу (момент часу, в який реєстрували максимальне значення показника) та батифазу (момент часу, в який відзначали мінімальне значення показника).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили на персональному комп'ютері із застосуванням IBM PS (програма Excel) та використанням ліцензованих програм Statistica 6.0, MCSS 2000 and PASS 2000, STATGRARHICS Plus - Untitled StatFolio. Отримані дані досліджень обробляли методами варіаційної статистики та кореляційного аналізу з використанням критеріїв Фішера та Стьюдента (t). За вірогідну приймали різницю середніх при р < 0,05. Для визначення характеру зв'язків між показниками обчислювали коефіцієнт кореляції (r), множинний коефіцієнт кореляції (R2), показник вірогідності коефіцієнта кореляції (p) методом кореляційного аналізу, а також застосовували непараметричний дисперсійний аналіз Фрідмана з визначенням -квадрату; залежність між показниками вважали вірогідною, якщо значення -квадрату перевищувало критичне.

2. Результати роботи та їх обговорення

Під спостереженням перебувало 328 хворих на АлД. При постановці клінічного діагнозу брали до уваги скарги пацієнтів, дані анамнезу, характер клінічної картини та наявність ускладнень. Найбільшу кількість серед обстежених склали хворі на екзему - 254 (77,4%) особи, у т.ч. її клінічні форми: паратравматичну - 82 (25,0%), справжню (істинну) - 76 (23,2%), нумулярну - 41 (12,5%), варикозну - 32 (9,7%), мікотичну - 11 (3,4%), інтертригінозну - 5 (1,5%), себорейну - 4 (1,2%) та тилотичну (зроговіваючу) - 3 (0,9%) особи. У 41 (12,5%) хворого встановлено дерматит контактний алергійний, у 18 (5,5%) - атопічний дерматит (ліхеноїдна - у 13 і еритематозно-сквамозна форма - у 5 осіб) із середнім значенням індексу SCORAD - 67,3 3,37 (коливання в межах 39,5 - 88,0). У 15 (4,6%) хворих діагностовано нейродерміт, у т.ч. дисеміновану (у 9) та обмежену (у 6 осіб) форми.

У більшості (у 250 - 76,2%) хворих патологічний процес на шкірі мав поширений характер, у 78 (23,8%) - був обмеженим. Найчастіше поширені форми АлД порівняно із обмеженими реєстрували у осіб 16-20 років (у 79,6% і 20,4%), 41-60 років (у 80,2% і 19,8%) та старших 61 року (у 77,9% і 22,1%).

У 155 (47,3%) осіб перебіг АлД був ускладненим: поширеними алергідам - у 111 (33,8%), вторинними піодермітами - у 39 (11,9%) та васкулітами - в 2 осіб.

У 265 (80,8%) хворих алергодерматоз мав хронічний перебіг з тривалістю більше року у 178 (55,3%), довше 5 років - у 110 (33,5%) і довше 10 років - у 65 (19,8%) пацієнтів, а у решти 63 (19,2%) осіб - був діагностований вперше. Серед 207 хворих на АлД (екзему, нейродерміт, атопічний дерматит) з їх тривалістю більше року, половина (105 - 50,7%) пацієнтів відзначала часті рецидиви - 3 і більше разів на рік. Кожний третій (67 - 32,4%) пацієнт вказував на більш тяжкий перебіг АлД упродовж останніх років.

Дебют та рецидиви АлД пацієнти найчастіше пов'язували з контактом із хімічними чинниками (в 37,5% випадків), травмами, мікротравмами й опіками шкіри (в 28,0%), вживанням трофалергенів (у 10,7%), варикозним симптомокомплексом (у 9,8%), нервово-психічними травмами (в 7,0%), простудними захворюваннями (в 1,8%) і у 5,2% випадків не змогли вказати причину розвитку АлД.

Кожний третій (116 - 35,4%) пацієнт в анамнезі відзначав захворювання органів травлення, кожний п'ятий (63 - 19,2%) - дитячі інфекційні захворювання, у 58 (17,7%) осіб діагностували вогнища хронічної інфекції, у 32 (9,8%) - венозну недостатність чи тромбофлебитичну хворобу, у 18 (5,5%) - хвороби серця, у 3 - цукровий діабет І типу та у 2 - ожиріння. До початку обстеження 11 (3,4%) пацієнтів перебували на обліку з приводу захворювань ЩЗ: дифузного нетоксичного зобу - 5 осіб, гіпотиреозу (у т.ч. після тиреоїдектомії) - 4, тиреотоксикозу - 1 і автоімунного тиреоїдиту - 1 особа.

У 29 (8,8%) хворих на АлД серед близьких родичів були хворі на алергійні захворювання, у решти 299 (91,2%) - спадковість була не обтяженою. У кожного десятого (у 39 - 11,9%) пацієнта в минулому виникали алергійні реакції на медикаменти, у 8 з них відзначали полівалентну медикаментозну сенсибілізацію.

Одним із завдань досліджень було з'ясувати особливості захворюваності на АлД серед дорослого населення Чернівецької області - біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду. Аналіз річних звітів Чернівецького ОШВД за 2001-2005 рр. виявив тенденцію до збільшення (на 5,8%) частки хворих на АлД у структурі патології шкіри серед дорослого населення області з 35,0% - у 2001 р. до 40,8% - у 2005 р., а також зростання первинної захворюваності на нейродерміт (з 20,0% до 49,3%) та екзему (з 17,0% до 44,5%). Серед госпіталізованих у Чернівецький ОШВД відзначено тенденцію до збільшення частки хворих на АлД (з 28,8% у 2001 р. до 29,4% - у 2005 р.), у т.ч. збільшення за останні 5 років відсотку хворих на екзему (на 9,1%) і нейродерміт (на 3,1%), а також зростання частки хворих на поширені форми АлД, зокрема на дерматит контактний алергійний (на 21,8%), дифузний нейродерміт (на 5,7%) та екзему (на 4,4%). Встановлено зростання відсотку хворих на АлД серед мешканців міста, у т.ч. на нейродерміт (на 18,4%) і екзему (на 7,7%), а також збільшення кількості пацієнтів пенсійного віку, у т.ч. на нейродерміт (у 2,1 раза) і екзему (на 14,2%).

У рамках виконання фрагменту комплексної науково-дослідної роботи Інституту дерматології та венерології АМН України ОК 10.01 “Вивчення впливу соціально-економічних та екологічних чинників на захворюваність поширеними хворобами шкіри і розробка профілактичних заходів” проведено аналіз захворюваності на АлД у Чернівецькій області залежно від впливу антропогенних забруднювачів. При виконанні досліджень використано дані про викиди в атмосферу забруднюючих речовин за 1991-2000 рр., отримані в управлінні екології та природних ресурсів у Чернівецькій області. Проведено порівняльний аналіз отриманих даних зі станом захворюваності на АлД (код МКБ-10 L23-25) згідно звітної форми №12 по Чернівецькому ОШВД. Виявлено наявність прямої кореляційної залежності між загальною захворюваністю на патологію шкіри й підшкірної клітковини та загальним рівнем забруднюючих речовин, викинутих в атмосферу (r = 0,92), а також концентрацією пилу (r = 0,59) та діоксиду азоту (r = 0,72). Встановлено кореляційну залежність між загальною кількістю забруднюючих речовин, викинутих в атмосферу, та захворюваністю на дерматит контактний алергійний (r = 0,85) і атопічний дерматит (r = 0,81). Виявлено прямий кореляційний зв'язок між кількістю хворих на дерматит контактний алергійний та рівнем викинутих в атмосферу фенолу (r = 0,81), бензпірену (r = 0,73) та діоксиду сірки (r = 0,57), а хворих на атопічний дерматит - із рівнем фенолу (r = 0,67), що в цілому свідчить про наявність прямих кореляційних зв'язків між захворюваністю на АлД у Чернівецькій області та рівнем викидів у атмосферу забруднюючих речовин.

З метою вивчення у хворих на АлД із біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду стану функціональної активності ЩЗ обстежено 129 хворих на АлД, з яких 7 осіб перебували на обліку в ендокринолога (з приводу дифузного нетоксичного зоба І-ІІ ступеня, гіпотиреозу середнього та важкого ступеня, тиреотоксикозу легкого ступеня та автоімунного тиреоїдиту).

За даними досліджень, середні значення рівня в сироватці крові хворих на АлД тиреоїдних гормонів й ТТГ вірогідно не відрізнялися порівняно із показниками групи контролю. Водночас аналіз їх індивідуальних значень у обстежених пацієнтів виявив у 71 (55,0%) хворого відхилення від норми рівнів тиреоїдних гормонів й ТТГ, які мали різноспрямований характер: рівень Т3 був підвищений - у 24,0% осіб, знижений - у 13,2%; Т4 підвищений - у 10,0% осіб, знижений - у 2,3%; ТТГ знижений - у 9,3%, підвищений - у 6,2% та ТГ підвищений - у 18,7% осіб. Встановлені зміни показників гіпофізарно-тиреоїдної системи, за винятком осіб, що перебували на обліку в лікаря-ендокринолога, були виявлені вперше і мали субклінічний характер без проявів гіпер- чи гіпотиреозу.

Водночас у 42 (56,8%) обстежених хворих на АлД, що проживали за умов природного йододефіциту, встановлено зміни ехоструктури ЩЗ: у 25 (33,8%) - ознаки тиреоїдиту, в тому числі в 3 осіб - з ознаками вузлоутворення; у 16 (21,6%) осіб - ознаки гіперплазії ЩЗ і у одного пацієнта - вузловий зоб, які супроводжувалися змінами рівня тиреоїдних гормонів й ТТГ.

Таким чином, більш ніж у половини хворих на АлД із біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду, яким є Чернівецька область (Північна Буковина), виявлено зміни показників тиреоїдних гормонів та ТТГ, які мали різноспрямований характер із переважанням підвищених рівнів Т3 (у 1,7 раза) й Т4 (у 3,7 рази) та знижених значень ТТГ (у 1,3 раза), що свідчило про зростання у період загострення АлД функціональної активності ЩЗ із пригніченням синтезу ТТГ. Водночас у 1/7 (14,0%) частини обстежених пацієнтів встановлено понижені рівні тиреоїдних гормонів й підвищені - ТТГ, що відображало стан гіпотиреозу.

З метою визначення факторів ризику щодо розвитку АлД за умов природного йододефіциту проведено дослідження істинного (фонового) стану ЩЗ у 45 хворих на АлД у період їх ремісії, внаслідок чого встановлено вірогідне (р<0,001) зменшення (на 24,1%) рівня Т3, який був зниженим у половини (у 22 - 48,9%) обстежених осіб без змін інших показників гіпофізарно-тиреоїдної системи і свідчив про наявність синдрому еутиреоїдної слабкості. Водночас встановлено вірогідне (р<0,01) зростання (у 2,21 рази) рівня ТТГ, який був підвищеним без змін тиреоїдних гормонів у 13 (29,4%) з 44 обстежених пацієнтів, що є ознакою субклінічного гіпотиреозу.

Зважаючи, що в Чернівецькій області є території, які зазнали радіаційного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, проведено визначення функціонального стану ЩЗ у хворих на АлД із екологічно “чистих” населених пунктів та регіонів, які зазнали дії малих доз іонізуючого випромінювання. Радіаційну обстановку в області вивчали співробітники Науково-дослідного інституту медико-екологічних проблем з визначенням щільності забруднення ґрунтів цезієм-137 та стронцієм-90 методом гамма-спектрометричного аналізу, яку порівнювали з ПДК (1 Кі/км2). Функціональний стан ЩЗ вивчали у 51 хворого на хронічну екзему, які були поділені на 2 групи: І (основна) - 25 осіб, що проживають на території із забрудненням грунту малими дозами радіонуклідів, II (порівняльна) - 26 осіб, які проживають в умовно “чистих” районах області.

У 2/3 (у 17 - 68,0%) хворих основної групи виявлено зміни ехоструктури ЩЗ: ознаки тиреоїдиту - в 12 (48,0%) і гіперплазію ЩЗ - у 5 осіб зі змінами вмісту в сироватці крові тиреоїдних гормонів. У 8 (32,0%) хворих основної групи ехоструктура ЩЗ відповідала нормі, однак зі зниженням у 2 осіб рівня Т3. У хворих порівняльної групи зміни ехокартини ЩЗ виявлено у 10 (38,5%) осіб: гіперплазія ЩЗ - у 7 і ознаки тиреоїдиту - у 3 осіб з відхиленням від норми тиреоїдних гормонів у 3 пацієнтів.

У хворих на екзему із населених пунктів із забрудненням ґрунтів радіонуклідами встановлено зниження середнього рівня Т3 як порівняно з особами контрольної групи (в 1,42 раза; р<0,001), так і пацієнтами з умовно “чистих” територій області (в 1,40 раза; р<0,01), а також зниження (на 31,8%; р<0,001) рівня Т4 відносно осіб із групи порівняння та підвищення вмісту ТГ (у 1,73 раза; р<0,001) відносно групи контролю.

Підсумковий аналіз засвідчив, що у 19 (76,0%) з 25 обстежених хворих на екзему із радіаційно забруднених територій реєструються зміни показників ЩЗ, які у хворих із умовно “чистих” районів виявлено лише у 4 (15,4%) із 26 обстежених осіб. Отже, у хворих на АлД, що проживають на територіях Чернівецької області в зонах забруднення ґрунту малими дозами радіонуклідів, порівняно із пацієнтами з умовно “чистих” населених пунктів у 4,94 рази частіше відзначаються відхилення від норми тиреоїдних гормонів і у 1,77 раза частіше реєструються зміни ехоструктури ЩЗ.

Також з'ясовано, що за наявності у хворих АлД дисфункції ЩЗ патологічний процес на шкірі мав поширений характер у 86,8% пацієнтів і у 13,2% - був обмежений при співвідношенні 7:1 (за нормальної функції ЩЗ - 2 : 1). Серед пацієнтів зі змінами показників функції ЩЗ у 2,6 рази частіше відзначено ускладнення АлД поширеними алергідами і лише у цих осіб - розвиток вторинних піодермій і лімфаденітів, а також констатовано вкорочення періоду ремісії АлД та тенденцію до погіршення клінічного перебігу АлД упродовж останніх років. Встановлено, що у хворих на АлД із тривалістю більше 1 року зміни з боку показників ЩЗ реєструють у 1,67 раза частіше порівняно із пацієнтами на гострі форми АлД чи за їх тривалості менше 1 року.

З метою визначення параметрів циркадіанних ритмів функції ЩЗ у хворих на АлД із біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду обстежено 51 хворого на АлД, серед яких у 28 (54,9%) осіб дерматоз мав хронічний перебіг і у 23 (45,1%) - діагностований вперше. У хворих на АлД у період їх загострення встановлено (табл. 1) вірогідне (р<0,05) збільшення мезору Т3 (на 9,1%) за тенденції (р>0,05) до збільшення його амплітуди (на 20,0%), а також зміщення добових піків секреції Т3 і ТТГ (відповідно на 3.56 і 3.39 год.) таким чином, що акрофаза ТТГ-активності не передувала акрофазам секреції тиреоїдних гормонів.

Таблиця 1. Параметри циркадіанних ритмів гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих на алергодерматози (Mm)

Примітка: * - вірогідність різниць показників відносно групи контролю (р<0,05).

Порівняльний аналіз параметрів циркадіанних ритмів гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих на АлД виявив різноспрямовані зміни залежно від нозологічної форми АлД із найбільшими змінами показників у хворих на атопічний дерматит і екзему та найменшими - у хворих на алергійний контактний дерматит. Встановлено, що при подовженні тривалості АлД зростає напруженість функції ЩЗ із підвищенням амплітуди тиреоїдних гормонів та зниженням їх мезору. Виявлено пряму залежність між збільшенням площі ураження шкіри при АлД й зниженням амплітуди Т3 і мезору Т4 зі зростанням його амплітуди, а також зниження мезору й амплітуди ТТГ, що свідчило про виснаження функціональної активності гіпофізарно-тиреоїдної системи.

Визначення показників оксидантно-антиоксидантного гомеостазу проведено у 146 хворих на АлД: на екзему - 91, дерматит контактний алергійний - 26, атопічний дерматит - 15 і нейродерміт - 14 осіб (табл.2). У хворих на АлД виявлено вірогідне зростання мезору й амплітуди МА (відповідно на 45,1% і в 1,7 раза, р<0,001), МСМ (на 25,6%, р<0,001 і в 1,7 раза, р<0,01) та фракцій ОМБ, визначених за альдегідо- й кетонопохідними нейтрального (на 25,5% і в 1,5 раза, р<0,001) та основного характеру (на 47,2% і в 2,0 рази, р<0,001). У хворих на АлД виявлено зміщення акрофази МА, МСМ та ОМБ у бік вечірніх годин (22.44 - 23.47 год), а батифази - на ранкові години (10.44 - 11.47 год). Водночас у хворих на АлД встановлено вірогідне (р<0,001) зменшення мезору й амплітуди ЦП (відповідно на 23,9% та в 2,12 раза) та зменшення мезору ВГ (на 16,8%) зі збільшенням його амплітуди (в 1,52 раза), а також тенденцію (р>0,05) до зниження амплітуди КА (на 12,7%). У хворих на АлД встановлено зміщення акрофази КА, ЦП та ГПО у бік ранкових годин, а ВГ - у бік денних годин зі зменшенням їх рівнів упродовж дня та мінімальними значеннями у вечірні години (19.06 год - 20.32 год.).

Таблиця 2. Параметри циркадіанних ритмів показників оксидантної та антиоксидантної систем крові у хворих на алергодерматози (Mm)

Примітка: * - вірогідність різниць показників відносно групи контролю.

У хворих на АлД встановлено обернену залежність між хронограмами оксидантної та антиоксидантної систем крові, у т.ч.: МА - ВГ (r = - 0,999; p<0,001), ОМБ (Е430) - ВГ (r = - 0,999; p<0,001), ОМБ (Е370) - ВГ (r = - 0,982; p<0,05), МСМ - ВГ (r = - 0,996; p<0,01), ОМБ (Е370) - ГПО (r = - 0,999; p<0,001), ОМБ (Е430) - ГПО (r = - 0,992; p<0,01), МА - ГПО (r = - 0,992; p<0,01), МСМ - ГПО (r = - 0,997; p<0,01), МА - ЦП (r = - 0,968; p<0,05), МСМ - ЦП (r = - 0,953; p<0,05), ОМБ (Е 370) - КА (r = - 0,995; p<0,05). Таким чином, зростання впродовж доби (від ранкових до вечірніх та нічних годин) показників оксидантної системи крові у хворих на АлД корелювало зі зниженням активності факторів АОС.

Найбільш істотні зміни показників оксидантної й антиоксидантної систем крові виявлено у хворих чоловічої статі, осіб 41-60 і старших 61 року, мешканців міста, у пацієнтів із поширеним ураженням шкіри та тривалістю АлД більше 5 років, причому вірогідні їх зміни встановлено саме при визначенні параметрів їх циркадіанних ритмів порівняно з дослідженням лише ранкової крові пацієнтів. Найбільший дисбаланс оксидантно-антиоксидантного гомеостазу серед хворих на АлД встановлено у хворих на атопічний дерматит - зростання мезору і зниження амплітуди МА, зростання амплітуди МСМ, зниження мезору ЦП й ВГ, а також нейродерміт - зростання мезору ОМБ (Е370) і амплітуди ОМБ (Е430), зниження мезору та зміщення добових піків КА і ЦП.

Порівняльний аналіз хронограм тиреоїдних гормонів та показників оксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на АлД засвідчив збереження порівняно з групою контролю оберненої залежності між добовою динамікою Т3 та МА (r = - 0,980, p<0,05; R2 = 0,96) і МСМ (r = - 0,996, p<0,01; R2 = 0,99), а також формування обернених зв'язків Т3 із циркадіанними ритмами фракції ОМБ Е370 (r = - 0,999, p<0,001; R2 = 0,99) і фракції ОМБ Е430 (r = - 0,993, p<0,001; R2 = 0,99) та прямої залежності з добовими коливаннями рівня ЦП (r=0,990, p<0,01; R2 =0,98) і ВГ (r=0,979, p<0,05; R2 =0,96).

Водночас у хворих на АлД встановлено вірогідний зворотний зв'язок між добовою динамікою вмісту в сироватці крові Т4 й фракції ОМБ Е370 (r = - 0,977, p<0,05; R2 = 0,95) за тенденції до обернених зв'язків із хроноритмами МСМ (r = - 0,962, p>0,05; R2 = 0,93), МА (r = - 0,926, p>0,05; R2 = 0,86) і фракції ОМБ Е370 (r = - 0,953, p>0,05; R2 =0,91), а також вірогідну пряму залежність із циркадіанними ритмами ЦП (r = 0,999, p = 0,001; R2 = 0,99) та тенденції до синхронізації з ВГ (r = 0,923, p>0,05; R2 = 0,85).

У хворих на АлД також встановлено вірогідну пряму залежність між добовими коливаннями рівнів ТТГ та ОМБ Е370 (r = 0,953, p<0,05; R2 = 0,91), а також протилежний зв'язок із хроноритмами ЦП (r = - 0,990, p = 0,01; R2 = 0,98), що в цілому відображало обернені тенденції відносно характеру зв'язків Т4 із показниками ОМБ Е370 та ЦП.

Таким чином, виявлене у хворих на АлД зменшення впродовж дня (від ранкових до вечірніх годин) вмісту в сироватці крові Т3 й Т4, що свідчило про зниження функціональної активності ЩЗ чи порушення периферійного метаболізму тиреоїдних гормонів, супроводжувалося збільшенням показників ВРО ліпідів (МА) і білків (ОМБ) та стану ендогенної інтоксикації (МСМ) на тлі зниження рівнів внутрішньоклітинного (ВГ) та сироваткового (ЦП) антиоксидантних факторів. Зміщення часу акрофази Т3 на другу половину ночі можна співставити з встановленим у хворих на АлД періодом максимальних значень показників ВРО ліпідів й ОМБ та стану ендогенної інтоксикації, акрофази яких припадали на вечірні години та початок ночі.

Таким чином, підвищення у хворих на АлД секреції Т3 зі зміщенням часу акрофази в напрямку зростання показників оксидантної системи крові можна розглядати як компенсаторну реакцію ЩЗ у відповідь на накопичення в організмі недоокислених продуктів обміну й ВРО, спрямовану на нормалізацію оксидантно-антиоксидантного гомеостазу. Цьому вірогідно сприяють й антиоксидантні властивості тироксину, чим можна пояснити обернену кореляцію між Т4 й ОМБ. Слід також брати до уваги можливість прямої стимулюючої дії тиреоїдних гормонів на сироваткові й внутрішньоклітинні фактори АОС (ЦП і ВГ), зважаючи на високий ступінь кореляції між параметрами їх циркадіанних ритмів.

Зважаючи на наявність вірогідних зв'язків добової динаміки Т3 з усіма досліджуваними показниками оксидантної системи, а також із хроноритмами ЦП та ВГ, можна висловити ствердження про провідну роль у регуляції оксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на АлД саме трийодтироніну, а Т4, який є прогормоном Т3, переважно забезпечує антиоксидантний захист в організмі цих пацієнтів. Зростання секреції ТТГ, яке синхронізує зі зростанням процесів ОМБ та зниженням рівня ЦП, можна трактувати як компенсаторну активацію гіпофіза у відповідь на зростання інтенсивності оксидантних реакцій та зниження вмісту ЦП - сироваткового фактора системи антиоксидантного захисту.

З метою оптимізації лікування та профілактики рецидивів АлД, зважаючи на встановлений характер параметрів циркадіанних ритмів функції ЩЗ та оксидантної й антиоксидантної систем крові, розроблено й апробовано комплексний метод лікування АлД із застосуванням хронодетермінованої антиоксидантної та комбінованої лазерної терапії, який передбачає на тлі базисного лікування застосування антиоксидантних препаратів (гранул кверцетину, антиоксидантного комплексу Три-Ві Плюс чи аєвіту й аскорбінової кислоти) та комбінованої лазерної терапії (черезшкірного лазерного опромінення крові й диференційованої зовнішньої лазерної терапії) у другій половині дня (після 14.00) - у період зростання інтенсивності процесів ВРО ліпідів і білків та зниження активності факторів АОС і гіпофізарно-тиреоїдної системи з метою підвищення активності чинників антиокси-дантного захисту та зменшення проявів стану ендогенної інтоксикації й окиснювального стресу.

Зважаючи на дані літератури про дозозалежний характер дії НЛВ, проведено визначення оптимальних параметрів ЧЛОК (режиму й експозиції) у 21 хворого на АлД з використанням напівпровідникового лазеру SM-2 PL “Gurza” (довжина хвилі 0,65мкм, потужність випромінювання - 10 мВт). Результат дії НЛВ оцінювали за динамікою показників оксидантної й антиоксидантної систем крові. До сеансу ЧЛОК у хворих на АлД встановлено вірогідне збільшення показників МА й МСМ, а також зменшення рівня ЦП та активності КА.

Через 2 год. після сеансу ЧЛОК у хворих на АлД виявлено вірогідне зростання рівня ЦП (на 43,3%; р<0,001) та активності КА (на 25,2%; р<0,01) зі збереженням досягнутого рівня впродовж 24 год. та наступним зменшенням до початкового рівня через 48 год. Через 24 год. після сеансу ЧЛОК встановлено вірогідне зменшення рівнів МА й МСМ (відповідно на 33,4% і 15,0%; р<0,001) та їх підвищення через 48 год. та 72 год. Таким чином, нормалізуюча дія лазерного опромінення крові на стан оксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на АлД зберігається через 24 год. після одноразового сеансу ЧЛОК і припиняється через 48 год., що підтверджується поверненням до початкових рівнів досліджуваних показників про- й антиоксидантної систем крові і обґрунтовує необхідність повторення сеансів ЧЛОК через 48 год.

З метою визначення оптимальної експозиції ЧЛОК проведено аналіз динаміки показників оксидантно-антиоксидантного гомеостазу у двох груп хворих на АлД, яким проводили сеанси ЧЛОК із експозицією в 10 хв (І група) та 20 хв. (ІІ група). Через 24 год. після сеансу ЧЛОК у хворих І групи відзначено вірогідне зниження рівня МА як до його початкового рівня (на 54,7% (p<0,001), так і до показника МА у пацієнтів ІІ групи (на 42,1%; p<0,05). Через 48 год. рівень МА у хворих обох груп збільшився, однак зі збереженням його пониженого рівня (- 4,9%) через 72 год. у хворих І групи та тенденції до зростання відносно початкового рівня (на 7,1%) - у пацієнтів ІІ групи. Вірогідної різниці в динаміці МСМ, ЦП та КА через 24 год. після сеансу ЧЛОК у хворим обох груп не встановлено, однак через 48 та 72 год. відзначено чітку тенденцію до нормалізації цих показників у пацієнтів І групи, що в цілому обґрунтовує доцільність експозиції ЧЛОК у хворих на АлД упродовж 10 хв.

Для визначення ефективності розробленого методу лікування АлД взяті на облік пацієнти були поділені на 4 репрезентативні групи: І (порівняльна) - 77 осіб, яким призначали лише базисну терапію АлД (гіпосенсибілізуючі, антигістамінові, дезінтоксикаційні, седативні, вітамінні препарати) та засоби зовнішньої терапії залежно від клінічної картини дерматозу; ІІ (порівняльна) - 75 осіб, яким додатково призначали хронодетерміновану (в другій половині дня) антиоксидантну терапію (гранули кверцетину, Три-Ві Плюс чи аєвіт і аскорбінову кислоту); ІІІ (порівняльна) - 73 хворих, яким додатково призначали хронодетерміновану (з 14.00 до 18.00) лазерну терапію у вигляді ЧЛОК; IV (основна) група - 74 особи, яким на тлі базисного лікування призначали хронодетерміновану антиоксидантну (гранули кверцетину, Три-Ві Плюс чи аєвіт і аскорбінову кислоту) та комбіновану лазерну терапію (ЧЛОК і диференційовану зовнішню лазерну терапію).

Гранули кверцетину хворим на АлД призначали диференційовано: при обмежених формах - по 1 г двічі на добу о 14.00 та 20.00 год.; при поширених - по 1 г о 14.00 год. і 2 г - о 20.00 год. упродовж 2-3 тижнів. Антиоксидантний комплекс Три-Ві Плюс (чи аєвіт) при обмежених формах АлД призначали по 1 табл. (капс.) о 14.00 та 20.00 год., а при поширених по 1 табл. (капс.) о 14.00 год. і 2 табл. (капс.) о 20.00 год. упродовж 3-4 тижнів; аскорбінову кислоту - по 1 мл внутрішньом'язово щоденно (після 14.00 год.), на курс - 10-15 ін'єкцій.

Для проведення хворим на АлД процедур лазерної терапії застосовували напівпровідниковий скануючий лазерний апарат SM-2 PL “Gurza” (довжина хвилі 0,65 мкм, потужність випромінювання 10 мВт) виробництва Ніжинських лабораторій скануючих пристроїв. Сеанси ЧЛОК здійснювали шляхом опромінення однієї з поверхневих вен у ліктьовому згині з використанням фігури сканування у вигляді нерухомої цятки - по 10 хв. через день у другій половині дня (з 14.00 до 18.00), на курс - 6-10 процедур.

Диференційовану (залежно від клінічних проявів АлД) зовнішню лазерну терапію проводили у вигляді лазерної фотохіміотерапії чи лазерного фотофорезу з використанням фігури сканування у вигляді густої рухомої сітки: за наявності у вогнищах ураження мокріння чи пустульозних елементів - лазерну фотохіміотерапію з 1% розчином метиленового синього в якості фотосенсибілізатора; за відсутності мокріння й пустул - лазерний фотофорез із кортикостероїдними чи комбінованими мазями. Базуючись на даних літератури про дозозалежний характер впливу НЛВ на шкіру і мікроциркуляцію, у гострому періоді АлД дотримувалися експозиції 6-7 хв на 1 поле, а в період регресу гострозапальних явищ - 3-4 хв. на 1 поле (за сумарної експозиції 24-28 хв.); курс лікування складав 10-15 щоденних процедур.

Аналіз показників оксидантно-антиоксидантного гомеостазу у хворих на АлД після проведених різних методів лікування шляхом дослідження лише ранкової крові пацієнтів вірогідної їх динаміки не виявив, водночас внаслідок визначення параметрів їх циркадіанних ритмів встановлено вірогідні зміни.

У хворих на АлД І групи (табл.3 і 4) наприкінці лікування відзначено вірогідне збільшення мезору МА (на 12,9%; р<0,001), фракцій ОМБ (на 4,9%; р<0,01 і 4,8%; р<0,05) та МСМ (на 6,8%; р<0,05), а також зменшення мезору ВГ (на 13,9%; p<0,01), ГПО (на 11,8%; p<0,001) та ЦП (на 8,0%; p<0,05) за тенденції до синхронізації ритмів МА та десинхронозу ВГ, що в цілому свідчило про активацію наприкінці базисного лікування процесів окиснення ліпідів та білків на тлі зниження активності факторів АОС із наростанням стану ендогенної інтоксикації та окиснювального стресу.

У хворих ІІ групи наприкінці лікування встановлено вірогідне зменшення мезору й амплітуди МСМ (відповідно на 5,9% та 18,8%; р<0,05), зниження амплітуди МА (на 14,3%; р<0,001) та фракцій ОМБ (альдегідо- й кетонопохідних основного характеру - на 26,1%, р<0,001 та нейтрального характеру - на 26,0%, р<0,01) за тенденції до синхронізації циркадіанних ритмів МСМ та десинхронозу ВГ. Отже, додаткове призначення хворим на АлД засобів антиоксидантної дії зумовило компенсаторне зменшення проявів ендогенної інтоксикації зі зниженням інтенсивності процесів ВРО ліпідів та ОМБ, однак без вірогідних змін з боку показників АОС. У пацієнтів ІІІ групи констатовано вірогідне (р<0,01) збільшення мезорів ЦП (на 8,8%) й КА (на 6,8%), а також зниження амплітуди ОМБ Е430 (на 28,1%; р<0,001), ОМБ Е370 (на 9,3%; р<0,01) і МА (на 23,2%; р<0,05) та мезору ОМБ Е430 (на 8,5%; р<0,01) за тенденції до синхронізації хроноритмів МА, КА й ГПО. Водночас значення мезору МА й ОМБ (Е370) внаслідок додаткового застосування сеансів ЧЛОК істотно не змінилися, що свідчило про збереження високого рівня інтенсивності процесів ВРО ліпідів та ОМБ.

У хворих IV (основної) групи наприкінці комплексного лікування із застосуванням хронодетермінованої антиоксидантної та комбінованої лазерної терапії встановлено: зменшення мезору (на 8,2%; р<0,01) й амплітуди (на 37,5%; р<0,001) МСМ, що свідчило про зменшення ступеня ендогенної інтоксикації; зменшення мезору МА (на 11,3%; р<0,01), що вказувало на зниження інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів; зменшення фракцій ОМБ - зниження мезору (на 11,0%, р<0,001) й амплітуди (на 33,8%, р<0,001) альдегідо- й кетонопохідних основного характеру та мезору (на 4,8%, р<0,05) й амплітуди (на 20,3%, р<0,01) похідних нейтрального характеру, що відображало пригнічення процесів окиснення білкових молекул. Водночас у пацієнтів IV групи встановлено вірогідне (p<0,05) зростання мезору й амплітуди ЦП (відповідно на 11,4% та 18,2%) та мезору КА (на 6,6%; p<0,05) і нормалізацію амплітуди ГПО, що відображало активацію антиоксидантних ферментів та зменшення ступеня напруженості глутатіонової системи, а також тенденцію до синхронізації добових коливань факторів АОС - зміщення акрофази й батифази ЦП (на 2.32 год.), КА (на 3.22 год.) та ГПО (на 2.30 год.), а також МА (на 2.34 год.) і МСМ (на 1.58 год.) у напрямку показників групи контролю.

Водночас ефективність різних методів лікування АлД оцінювали за динамікою показників гіпофізарно-тиреоїдної системи. У хворих І та ІІ груп наприкінці лікування вміст Т3 у сироватці крові вірогідно збільшився за зменшення рівня ТТГ та тенденції до зростання середнього рівня Т4, що в цілому відображало підвищення функціональної активності ЩЗ при застосуванні лише базисної терапії чи базисної у поєднанні з антиоксидантними засобами. У хворих ІІІ та IV груп середній рівень ТТГ наприкінці лікування мав тенденцію до нормалізації із наближенням до рівня ТТГ у групі контролю без вірогідних змін середнього рівня тиреоїдних гормонів, що вказувало на тенденцію до нормалізації активності гіпофіза та стабільну функціональну активність ЩЗ у цих пацієнтів.

Аналіз динаміки індивідуальних значень досліджуваних показників гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих на АлД різних груп засвідчив, що у І групі після проведеного базисного лікування кількість пацієнтів із відхиленнями від норми показників гіпофізарно-тиреоїдної системи вірогідно збільшилася на 19,4%. Серед хворих ІІ і ІІІ груп вірогідної динаміки досліджуваних показників не встановлено. Водночас в IV групі нормалізацію рівня тиреоїдних гормонів і ТТГ констатовано у кожного третього (у 31,3%) хворого, що свідчить про нормалізуючий вплив поєднаної хронодетермінованої антиоксидантної та лазерної терапії на стан гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих на АлД.

Враховуючи дані літератури про синхронізуючу дію лазерного випромінювання, проведено визначення впливу хронодетермінованої лазерної терапії на параметри циркадіанних ритмів гіпофізарно-тиреоїдної системи у 20 пацієнтів, які отримували базисну терапію у поєднанні з ЧЛОК (основна група), та у 20 хворих на АлД, які отримували лише базисне лікування (порівняльна група). У хворих основної групи встановлено вірогідне зменшення мезору й амплітуди ТТГ із наближенням до показника контрольної групи, а також вірогідне зниження амплітуди Т3. Середній рівень Т4 у хворих, що отримували лише базисне лікування, вірогідно підвищився зі зменшенням його амплітуди, а у пацієнтів основної групи встановлено зниження амплітуди Т4 без вірогідних змін його мезору.

У хворих на АлД, пролікованих за традиційними схемами, виявлено тенденцію до нормалізації акрофази й батифази Т4 за зростання десинхронозу добової секреції Т3. Водночас у пацієнтів, яким додатково проводили ЧЛОК, встановлено зміщення часу акрофази й батифази тиреоїдних гормонів із наближенням до хронограм контрольної групи. Час акрофази й батифази ТТГ у хворих на АлД обох груп після проведеного лікування суттєво не змінився.

Отримані результати досліджень можна пояснити як прямою нормалізуючою та синхронізуючою дією НЛВ на функціональну активність ЩЗ, так і опосередкованою - через стимуляцію факторів АОС й зменшення продуктів ВРО ліпідів та білків зі зниженням ступеня ендогенної інтоксикації, що є можливими чинниками стимуляції секреції тиреоїдних гормонів. Підтвердженням цього є відсутність змін мезору тироксину та зниження його амплітуди у хворих, що отримували сеанси ЧЛОК, внаслідок зменшення його затрат в якості антиоксидантного фактора. Відсутність помітних змін з боку рівня ТТГ вказує на переважну дію ЧЛОК на периферійні ланки ендокринної регуляції - на ЩЗ без прямого впливу на секреторну функцію гіпофіза.

За даними клінічних спостережень, включення у комплексне лікування АлД хронодетермінованої (у другій половині дня) антиоксидантної (гранули кверцетину, Три-Ві Плюс, аєвіт, аскорбінова кислота) та комбінованої лазерної терапії (ЧЛОК, диференційована зовнішня лазерна терапія) сприяє найбільш швидкому регресу об'єктивних й суб'єктивних проявів АлД зі скороченням термінів їх лікування (до 16,60,65 ліжко-днів) порівняно із хворими, що отримували лише базисне лікування (22,40,57 ліжко-днів, p<0,001), чи базисне із хронодетермінованою антиоксидантною терапією (20,30,57 ліжко-днів, p<0,001) чи базисне у поєднанні із хронодетермінованою лазерною терапією (19,30,73 ліжко-днів, p<0,01).

Як засвідчив аналіз віддалених наслідків лікування АлД, застосування пацієнтам лише базисної терапії чи базисної у поєднанні з хронодетермінованою антиоксидантною терапією не призвело до істотних змін тривалості ремісії АлД чи частоти їх рецидивів. Додаткове призначення хворим на АлД хронодетермінованої лазерної терапії зумовило вірогідне подовження (в середньому на 3 місяці) тривалості ремісії та зменшення кількості рецидивів (у середньому в 1,6 раза). Водночас внаслідок застосування у комплексному лікуванні АлД хронодетермінованої антиоксидантної й комбінованої лазерної терапії встановлено подовження тривалості стану ремісії АлД у середньому на 5,25 місяці та зменшення кількості рецидивів АлД на рік у середньому в 1,96 раза.

Висновки

циркадіанний алергодерматоз щитоподібний

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення проблеми підвищення ефективності лікувальних та профілактичних заходів при алергодерматозах, який полягає у застосуванні хронодетермінованих і диференційованих методів антиоксидантної та комбінованої лазерної терапії на підставі патогенетичних хронобіологічних досліджень із вивчення циркадіанних ритмів функції щитоподібної залози та оксидантно-антиоксидантного гомеостазу.

1. У 2001-2005 рр. у Чернівецькій області (Північна Буковина) встановлено зростання загальної (до 40,8%) та первинної (у 1,6 раза) захворюваності на алергодерматози серед дорослого населення та доведено наявність прямих кореляційних зв'язків між захворюваністю на алергодерматози (алергійний контактний дерматит, атопічний дерматит) та рівнем викидів у атмосферу забруднюючих речовин (діоксиду азоту, фенолу, бензпірену, діоксиду сірки).

2. У 56,8% хворих на алергодерматози із біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду, яким є Чернівецька область (Північна Буковина), встановлено порушення ехоструктури щитоподібної залози за різноспрямованих змін в сироватці крові тиреоїдних гормонів і тиреотропного гормона гіпофіз, які мали субклінічний перебіг. Факторами ризику розвитку алергійних дерматозів у осіб із біогеохімічного регіону з природною недостатністю йоду є еутиреоїдний синдром зниженого трийодтироніну та стан субклінічного гіпотиреозу, які діагностовано у період ремісії алергодерматозів.

3. У період загострення алергодерматозів відзначаються зміни циркадіанних ритмів гіпофізарно-тиреоїдної системи пацієнтів - зростання мезору трийодтироніну, зміщення акрофази трийодтироніну з ранкових на нічні години та акрофази тиреотропного гормону гіпофіза - з нічних на ранкові години.

4. У хворих на алергодерматози встановлено дисбаланс та десинхроноз циркадіанних ритмів показників оксидантно-антиоксидантного гомеостазу: зростання мезору й амплітуди малонового альдегіду, средньомолекулярних пептидів і фракцій окиснювальної модифікації білків зі зміщенням їх акрофази у бік вечірніх годин, а батифази - на ранкові години, а також зменшення мезору й амплітуди церулоплазміну, зниження мезору й зростання амплітуди відновленого глутатіону зі зміщенням акрофази антиоксидантних факторів у бік вечірніх годин, а батифази - на ранкові години, що в цілому є свідченням активації й зростання впродовж доби процесів вільнорадикального окиснення ліпідів і білків на тлі напруження й зниження активності чинників антиоксидантного захисту, що призводить до наростання явищ ендогенної інтоксикації. Зміни оксидантно-антиоксидантного гомеостазу залежать від клінічної форми алергодерматозів, поширеності патологічного процесу на шкірі та їх тривалості.

5. У хворих на алергійні дерматози існують кореляційні зв'язки між циркадіанними ритмами тиреоїдних гормонів та показниками оксидантної й антиоксидантної систем крові: підвищення впродовж доби рівня трийодтироніну й тироксину корелює зі зростанням активності антиоксидантних чинників (церулоплазміну, відновленого глутатіону) та зниженням рівня показників оксидантної системи (малонового альдегіду, середньомолекулярних пептидів, фракцій окиснювальної модифікації білків), що доводить регулюючий вплив ритмічної діяльності щитоподібної залози на стан оксидантно-антиоксидантного гомеостазу у цих пацієнтів.

6. Оптимальними параметрами черезшкірного лазерного опромінення крові у хворих на алергодерматози є експозиція впродовж 10 хв. та частота процедур з інтервалом у 48 год.

7. Комплексне лікування алергодерматозів, яке передбачає на основі базисної терапії включення хронодетермінованої (у другій половині дня) антиоксидантної (гранул кверцетину, антиоксидатного комплексу Три-Ві Плюс чи аєвіту й аскорбінової кислоти) та комбінованої лазерної терапії (черезшкірного лазерного опромінення крові й диференційованої зовнішньої лазерної терапії) є більш ефективним порівняно із базисним медикаментозним лікуванням чи базисним у комбінації з хронодетермінованою антиоксидантною терапією чи у поєднанні з хронодетермінованою монолазерною терапією:

7.1. Хронодетерміноване призначення у комплексному лікуванні алергійних дерматозів антиоксидантних медикаментозних засобів та комбінованої лазерної терапії сприяє стабілізації оксидантно-антиоксидантного гомеостазу, що проявляється зростанням мезору й амплітуди церулоплазміну і мезору каталази, нормалізацією амплітуди глутатіонпероксидази, зменшенням мезору й амплітуди середньомолекулярних пептидів і мезору малонового альдегіду, зниженням амплітуди і мезору фракцій окиснювальної модифікації білків, а також виявляє синхронізуючий вплив на циркадіанні ритми малонового альдегіду, середньомолекулярних пептидів, церулоплазміну, каталази, глутатіонпероксидази та тиреоїдних гормонів.