Оптимізація радіойодотерапії і моніторингу хворих при комплексному лікуванні диференційованого раку щитовидної залози

Важливим моментом комплексного лікування хворих на ДРЩЗ є визначення сцинтиграфічних критеріїв призначення РЙТ. Після кваліфікованого виконання тиреоїдектомії накопичення йоду-131 в ділянках тканини щитовидної залози, що залишаються, незважаючи на візуалізацію, може бути дуже низьке. В таких випадках при проведенні РЙТ навіть з високими активностями радіойоду осередкові поглинуті дози, що створюються, не можуть самостійно призвести до абляції ЗТЩЗ. В той же час, при відсутності скільки-небудь значних ділянок тиреоїдної тканини радіойод переважно накопичується в слинних залозах та слизовій оболонці шлунку, створюючи на них достатньо великі променеві навантаження, які призводять до зниження функціональної активності цих органів. З іншого боку, адекватна супресивна терапія L-тироксином може самостійно викликати зменшення об'ємів ЗТЩЗ і навіть відсутність її візуалізації при діагностичній сцинтиграфії. Чітких кількісних сцинтиграфічних критеріїв для призначення післяопераційних абляційних активностей при низькому накопиченні радіойоду немає, як немає і критеріїв повної радіоабляції ЗТЩЗ. З метою визначення оптимальних сцинтиграфічних критеріїв при виконанні одноразової сцинтиграфії для вирішення питання про проведення після тиреоїдектомії радіоабляції малих ділянок ЗТЩЗ розглянуто результати післяопераційного моніторингу 62 хворих, у яких радіоабляція залишкової тиреоїдної тканини не проводилась. За даними післяопераційної діагностичної сцинтиграфії шиї у цієї категорії хворих розраховувалась загальна активність і відсоток накопичення йоду-131 в ЗТЩЗ через 24 години після прийому діагностичних активностей, об'єм розподілу залишкової тканини, питома об'ємна активність і відносна питома об'ємна активність ділянок ЗТЩЗ. В залежності від результатів супресивної гормонотерапії всі хворі були розподілені на 2 групи. Першу групу склали 30 пацієнтів з 36 ділянками ЗТЩЗ, у яких при діагностичній сцинтиграфії, що проводилась в терміни від 6 до 24 місяців, залишкова тиреоїдна тканина не визначалась. Відсутність візуалізації ЗТЩЗ зареєстровано через 6 місяців у 10 обстежених, через 12 у 8, через 18 у 6, через 24 у 6. В другу групу ввійшли 32 хворих з 39 ділянками залишкової тканини, які реєструвались протягом 24 місяців. В першій групі хворих було проведено визначення кореляційних залежностей між сцинтиграфічними показниками і термінами від проведення першої післяопераційної сцинтиграфії до припинення візуалізації ЗТЩЗ на сцинтиграмах в ході післяопераційного моніторингу. Встановлено існування достовірної кореляції між абсолютними величинами активності йоду-131, відносними рівнями накопичення йоду-131 в ділянках ЗТЩЗ, сцинтиграфічно визначеними об'ємами залишкової ткани і тривалістю її візуалізації при контрольних сцинтиграфіях. У 20 хворих цієї групи з об'ємами залишкової тканини більше 1 см3 встановлено існування достовірної позитивної кореляції між термінами припинення візуалізації і відносною питомою об'ємною активністю. Серед показників з достовірною кореляцією такими, що найбільш відповідають вимогам критеріїв є відносний рівень накопичення йоду-131, оскільки цей показник нормований до введеної активності, і об'єм ЗТЩЗ. Як додатковий сцинтиграфічний критерій при об'ємах залишкової тканини більше 1 см3 може бути використана відносна питома об'ємна активність. Виходячи з середніх величин цих показників в першій групі, в якості сцинтиграфічних критеріїв для призначення абляційних активностей найбільш раціонально використовувати рівень відносного накопичення йоду-131 в ЗТЩЗ - 0,24 % і величину об'єму залишкової тканини - 1,4 см3, при об'ємах залишкової тканини більше 1 см3 значення відносної питомої об'ємної активності 0,16 %/см3. При величинах цих показників, що дорівнюють наведеним значенням і нижче, доцільно обмежитися супресивною гормонотерапією L-тироксином і спостереженням за стандартною схемою. В разі візуалізації ЗТЩЗ через 18-24 місяців питання про проведення радіойодотерапії повинно вирішуватися індивідуально.

Суттєвою проблемою при проведенні радіойодотерапії у хворих на ДРЩЗ є прогнозування ефективності першого курсу лікування, оскільки навіть при достатньо високих ОПД негативний ефект може бути зумовлений високою індивідуальною радіорезистентністю тиреоїдної тканини. З метою удосконалення прогнозування ефективності першого курсу РЙТ проведено аналіз показників виведення йоду-131 із ЗТЩЗ. При призначенні лікувальних активностей йоду-131 максимум накопичення РФП в тиреоїдній тканині в більшості випадків спостерігається через одну добу після прийому, рідше через дві-три доби. З четвертої доби, як правило, починається виведення радіойоду, швидкість якого в певній мірі залежить від ступеня зниження функціональної активності тиреоцитів, зумовленої радіаційним ураженням. Виходячи з цього, в якості показника для прогнозування ефективності першого курсу радіойодотерапії, що відображає радіорезистентність залишкової тиреоїдної тканини, був обраний період напіввиведення радіойоду, який розраховувався на часовому інтервалі 36 діб після прийому РФП. Результати першого курсу РЙТ були проаналізовані у 62 пацієнтів. У хворих, що мали неповну радіоабляцію після першого курсу, середні величини Т1/2 на часовому інтервалі 3 6 діб складали 3,96 + 0,26 діб. Діапазон створюваних при цьому ОПД складав 49,8819,2 Гр, при середньому значенні - 171,4 + 40,4 Гр. При повній радіоабляції після першого курсу показник Т1/2 дорівнював 1,92 + 0,14 діб. Створювані в цій групі ОПД складали 36,0 787,6 Гр, при середньому значенні - 170,2 + 14,0 Гр. Виходячи з середніх величин, в якості прогностичного критерію неповної радіоабляції було прийнято значення Т1/2 > 4 діб, повної радіоабляції - значення Т1/2 < 1,9 діб.

Розроблений спосіб прогнозування першого курсу РЙТ був застосований у 52 хворих ДРЩЗ з 85 ділянками залишкової тканини. Позитивний предикативний показник неповної радіоабляції після першого курсу при Т1/2 > 4 діб становив 76,5 %, неповна радіоабляція відмічалась у 84,6 % всіх ділянок ЗТЩЗ. Позитивний предикативний показник повної радіоабляції при Т1/2 < 1,9 діб складав 85,7 %, повна радіоабляція зареєстрована в 88,2 % ділянок залишкової тканини.

Таким чином, оскільки однією з причин, що зумовлюють збільшення швидкості виведення йоду-131 з ЗТЩЗ, є зниження функціональної активності клітин і їх загибель внаслідок радіаційного впливу, період напіввиведення радіойоду може бути показником радіочутливості тиреоїдної тканини. Встановлено, що період напіввиведення йоду-131 із ЗТЩЗ, визначений на часовому інтервалі 36 діб після прийому лікувальних активностей, може бути використаний як один з прогностичних факторів ефективності радіоабляції при достатньо широкому діапазоні ОПД 50500 Гр. При величинах показника Т1/2 4 доби і більше може прогнозуватися висока імовірність неповної абляції ЗТЩЗ після першого курсу радіойодотерапії. Значення Т1/2 1,9 діб і менше вказують на достатньо високу радіочутливість тиреоїдної тканини, при цьому прогнозується висока імовірність повної радіоабляції ЗТЩЗ.

У зв'язку з існуючими складностями в лікуванні віддалених метастазів диференційованого раку щитовидної залози, було проведено ретроспективний аналіз результатів радіойодотерапії 64 хворих (26 дітей, 38 дорослих) з метастазами в легені. Встановлено, що більше третини пацієнтів, як дітей, так і дорослих отримували РЙТ в пізні терміни після хірургічного лікування. В 50 % дітей і 13,1 % дорослих метастатичний процес в легенях при рентгенографії не визначався і був виявлений тільки при проведенні діагностичної сцинтиграфії. У 18,2 % дітей і 42,1 % дорослих метастази в легені діагностовано тільки при посттерапевтичній сцинтиграфії. Таким чином, для ранньої діагностики метастазування в легені у хворих на диференційований рак щитовидної залози необхідне виконання післяопераційної сцинтиграфії всього тіла з йодом-131, в разі проведення радіойодтерапії - обов'язкова посттерапевтична прицільна сцинтиграфія легенів на п'яту-шосту добу після прийому лікувальних активностей йоду-131, після закінчення променевого лікування - довічне спостереження з використанням сцинтиграфії з йодом-131 та визначенням рівнів ТГ у сироватці крові.

При проведенні РЙТ у хворих з метастазами в легені позитивний ефект отримано у 76,7 % дітей і 42,1 % дорослих. Кількість курсів РЙТ і застосовані активності, як у дітей, так і у дорослих коливалися в значних межах. Позитивний ефект у дітей спостерігався при сумарних активностях радіойоду в межах 5,9 22,2 ГБк, середні сумарні активності складали 12,4 + 1,9 ГБк. У дорослих середня сумарна активність при позитивному ефекті складала 25,9 + 2,8 ГБк з коливаннями від 13,8 до 48,1 ГБк. Чинником, що збільшує сумарні активності при РЙТ дітей з метастазами в легені, є фолікулярний рак. Як у дітей, так і у дорослих сумарні лікувальні йоду-131 залежать від термінів проведення РЙТ після хірургічного лікування: пізнє призначення призводить до достовірного збільшення сумарних активностей радіойоду. У хворих з легеневими метастазами лікувальні активності при першому курсі РЙТ повинні бути достатньо високими для створення канцероцидних поглинутих доз у відповідності до конкретної клінічної ситуації.

В літературі існують значні протиріччя відносно тактики ведення мікрокарцином ДРЩЗ і ролі РЙТ в їх комплексному лікуванні. З метою оцінки результатів лікування хворих після операцій з приводу мікрокарцином, що отримували РЙТ в поєднанні з супресивною гормонотерапією L-тироксином і тільки супресивну гормонотерапію, проведено аналіз ефективності комплексної терапії у 153 пацієнтів. В цій групі за даними післяопераційного патогістологічного дослідження метастази в регіонарні лімфатичні вузли визначались в 16,2 % спостережень, а при післяопераційній діагностичній сцинтиграфії - в 5,2 %. Після хірургічного лікування РЙТ за показаннями в поєднанні з супресивною гормонотерапією, була проведена у 57 хворих, тільки супресивна гормонотерапія у 96. Аналіз результатів лікування в останній групі показав, що вже призначення однієї супресивної гормонотерапії може призводити до відсутності візуалізації ЗТЩЗ при контрольних сцинтиграфіях і забезпечувати, таким чином, необхідні умови для моніторингу. Терміни девіталізації тиреоїдної тканини в цих випадках, очевидно, визначаються типом проведеної операції і радикальністю її виконання, а також ступенем гормональної супресії. Порівняння результатів лікування в цих групах хворих показало, що проведення РЙТ після тиреоїдектомії забезпечує достовірно більш ефективне і швидке, порівняно з використанням тільки супресивної гормонотерапії, досягнення атиреоїдного стану у хворих, необхідного для адекватного моніторингу. Після проведення РЙТ у цього контингенту хворих нормалізація рівнів ТГ наступає більш ніж у 60 % пацієнтів за 6 місяців і більш ніж у 80 % за рік, що необхідно враховувати при спостереженні цього контингенту і визначенні подальшої тактики лікування. Питання про проведення РЙТ у хворих з мікрокарциномами ДРЩЗ, незважаючи на сприятливий перебіг, повинно вирішуватись індивідуально з урахуванням результатів патогістологічного дослідження і даних діагностичної сцинтиграфії. Агресивна лікувальна тактика показана при початкових ознаках розповсюдження процесу.

Поряд з нерадикальним виконанням хірургічного лікування, безконтрольною неефективною супресивною гормонотерапією, порушенням протоколів РЙТ і моніторингу хворих, необгрунтоване призначення ДПТ замість радіойодотерапії або разом з нею може віддаляти або робити неможливим одужання хворих. Незважаючи на численні праці з цієї проблеми, питання про доцільність застосування ДПТ після тиреоїдектомії в ході комплексного лікуванні ДРЩЗ до теперішнього часу залишається відкритим. З метою його вирішення проведено ретроспективний аналіз ефективності комплексного лікування в залежності від застосування післяопераційної ДПТ у 281 пацієнтів з позитивним ефектом радіойодотерапії. Всі хворі були розподілені на дві групи: першу склали хворі, яким після хірургічного втручання проводилась тільки РЙТ, другу хворі з післяопераційною ДПТ і РЙТ. Встановлено, що проведення післяопераційної ДПТ не покращує прогноз захворювання, не знижує достовірно частоту виникнення метастазів ДРЩЗ в регіонарних лімфатичних вузлах і не може замінити РЙТ, оскільки не забезпечує радіоабляцію ЗТЩЗ, необхідну для тривалого спостереження за цим контингентом хворих. Незважаючи на застосування ДПТ, у хворих виникала необхідність проведення повторної тиреоїдектомії і РЙТ через 121 рік після хірургічного лікування і ДПТ. Для досягнення позитивного результату радіойодотерапії у хворих, яким проводилася післяопераційна ДПТ, в одній третині спостережень потрібно призначення повторних курсів РЙТ, що збільшує загальне променеве навантаження на організм. Пацієнтам першої групи знадобилось достовірно менша середня кількість курсів, ніж хворим другої групи. У хворих першої групи при проведенні більше двох курсів РЙТ величини сумарних лікувальних активностей коливались від 5,6 до 6,8 ГБк, в другій групі - від 6,6 до 7,3 ГБк. Сумарні величини мінімальних активностей йоду-131 для досягнення позитивного ефекту у хворих другої групи були вищі, ніж в першій. ДПТ показана тільки в окремих випадках і звичайно виконується при неоперабельних формах раку як передопераційне опромінення, для лікування кісткових метастазів, розповсюджених метастазів в лімфатичні вузли середостіння, а також при низькому накопиченні радіойоду або його відсутності внаслідок дедиференціації ДРЩЗ.

Оскільки зростання захворюваності ДРЩЗ в Україні в 90-і роки минулого століття було, в основному, зумовлено негативними наслідками аварії на Чорнобильський АЕС, актуальним є питання про особливості перебігу захворювання і РЙТ у постраждалих. Порівняльна оцінка ефективності РЙТ була проведена 294 хворим на ДРЩЗ з позитивним ефектом комплексного лікування, які були розподілені на 3 групи. Першу групу склали пацієнти з "чистих" регіонів України, другу із "забруднених", третю ліквідатори та постраждалі, статус яких був підтверджений документально. Незважаючи на умовність такої порівняльної характеристики, оскільки були відсутні точні дані про променеві навантаження на щитовидну залозу, вплив екологічних чинників в "чистих" і "забруднених" регіонах, механізми виникнення ДРЩЗ в кожному конкретному випадку, аналіз був проведений для визначення можливого впливу таких факторів, як місцеперебування під час Чорнобильської катастрофи і постійне місце проживання. Третя група хворих відрізнялась від груп пацієнтів з "чистих" і "забруднених" областей більшою долею чоловіків, переважанням осіб до 45 років з папілярним раком, більшою частотою стадії T3-4N0M0 і метастазів в регіонарні лімфатичні вузли, тенденцією до метастазування в легені. Різниці в ефективності РЙТ в трьох виділених групах не виявлено. У всіх групах в більшості хворих позитивний ефект наступав після першого курсу, а сумарні величини лікувальних активностей йоду-131 залежали від розповсюдженості процесу. Таким чином, тактика комплексного лікування ДРЩЗ у хворих, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, як імовірно радіаційно-індукованого, не повинна відрізнятися від лікування раку, що розвився спонтанно.

Проведені дослідження і співставлення їх результатів з даними наукової літератури дали змогу скласти наступний алгоритм радіойодотерапії і моніторингу хворих на ДРЩЗ (рис. 13).

Згідно з наведеною схемою (рис. 1) через 4-6 тижнів після хірургічного лікування на фоні відміни супресивної терапії хворим проводиться клінічний огляд, діагностична сцинтиграфія з 70-80 МБк йоду-131 і визначення рівня ТГ в крові, як додатковий інструментальний метод - УЗД шиї.

В залежності від результатів діагностичної сцинтиграфії пацієнту проводиться РЙТ активностями, що розраховані на підставі даних сцинтиграфії, призначається тільки супресивна гормонотерапія L-тироксином або консультація хірурга для вирішення питання про реоперацію при об'ємі ЗТЩЗ більше 5 см3.

Супресивна терапія без радіойодотерапії (рис. 2) призначається у випадках відсутності ЗТЩЗ або накопичення йоду-131 в ложі щитовидної залози не більше 0,24 % при об'ємі залишкової тканини не більше 1,4 см3 хворим, у яких при патогістологічному дослідженні і сцинтиграфії не були отримані дані за регіонарне метастазування. При об'ємах ЗТЩЗ більше 1 см3 додатковим критерієм проведення тільки супресивної гормонотерапії може бути значення відносної питомої об'ємної активності 0,16 %/см3. Через 3 місяці після початку гормонотерапії обов'язковим є контроль правильності призначення доз L-тироксину шляхом визначення рівня ТТГ в крові, який не повинен перевищувати 0,1 мМО/л.

Радіойодотерапія (рис. 3) проводиться у хворих із залишковою тканиною щитовидної залози при стадіях Т2-Т4 з патогістологічними ознаками агресивного росту або сцинтиграфічними ознаками регіонарного і віддаленого метастазування. У хворих зі стадією Т1 радіойодотерапія призначається індивідуально при наявності гістологічних ознак агресивного росту з урахуванням прогностичних факторів.

Рис. 1. Алгоритм радіойодотерапії і моніторингу хворих на ДРЩЗ

Рис. 2. Алгоритм моніторингу хворих при проведенні тільки супресивної гормонотерапії.

При проведенні тільки супресивної гормонотерапії у випадках відсутності регресії ЗТЩЗ на протязі 1,52 років або збільшенні її об'єму вирішується питання про проведення РЙТ. Лікування радіойодом показано також при рівнях ТГ > 30 мкг/л на фоні відміни супресивної гормонотерапії і прогресивному їх збільшенні при динамічному спостереженні. При відсутності ознак патологічного накопичення радіойоду на сцинтиграмах, що виконані з терапевтичними активностями, показано поглиблене обстеження з метою виключення дедиференціації ДРЩЗ.

При важкому перенесенні хворими відміни L-тироксину вона може бути замінена призначенням трийодтироніну в дозі 50 мг на протязі трьох тижнів з наступною його відміною на два тижні. Альтернативою відміни супресивної гормонотерапії може бути застосування рекомбінантного ТТГ.

В разі позитивного ефекту РЙТ контрольні обстеження проводяться кожні 6 місяців на протязі 1,5-2 років, наступні 2 роки щорічно, далі - раз в 2-5 років.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення актуальної наукової проблеми підвищення ефективності лікування хворих на диференційований рак щитовидної залози на основі розробки нових методичних підходів до радіойодотерапії і моніторингу.

Розроблений комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію радіойодотерапії і моніторингу хворих на ДРЩЗ, дозволяє підвищити ефективність комплексного лікування, забезпечити ранню діагностику рецидивів та метастазів, знизити матеріальні витрати на лікування та скоротити терміни госпіталізації.

Розроблена методика сцинтиграфічного визначення об'ємів ЗТЩЗ і реґіонарних метастазів є простим і достатньо точним способом оцінки радикальності хірургічного лікування і може бути використана для планування радіойодотерапії. Радикальність тиреоїдектомії є одним з факторів, що визначають ефективність першого курсу радіойодотерапії.

Величини ОПД в ділянках залишкової тканини щитовидної залози при радіойодотерапії у хворих на ДРЩЗ характеризуються значними коливаннями і можуть розрізнятися на три порядки, що зумовлюється різним анатомо-функціональним станом тканини щитовидної залози, що накопичує йод, після хірургічного лікування та особливостями пухлинної трансформації.

Позитивний ефект після першого курсу радіойодотерапії досягається при значному діапазоні величин ОПД в ділянках ЗТЩЗ, середня ОПД при повній радіоабляції залишкової тканини складає 147, 0 + 13,3 Гр. Існує достовірна позитивна кореляція (р < 0,05) між ОПД в ділянках залишкової ткани і ефективністю першого курсу радіойодотерапії. При ОПД більше 300 Гр радіоабляція ЗТЩЗ після першого курсу радіойодотерапії визначається в більше 90 % спостережень.

При проведенні другого курсу радіойодотерапії визначається суттєве зменшення величин ОПД, проведення третього курсу призводить, як правило, до подальшого зниження ОПД, які набувають вкрай низьких значень. Зменшення ОПД зумовлює необхідність планування лікувальних активностей таким чином, щоб отримати позитивний результат після першого курсу радіойодотерапії.

Ефект тиреоїдного станінгу при проведенні радіойодотерапії може проявлятися після претерапевтичної діагностичної сцинтиграфії з 70-80 МБк йоду-131 при створенні в ділянках залишкової тканини щитовидної залози ОПД в декілька грей. Інтенсивність ефекту тиреоїдного станінгу є індивідуально варіабельною і достовірно корелює з величинами ОПД при діагностичній сцинтиграфії. Ефект тиреоїдного станінгу суттєво зростає при ОПД більше 10 Гр.

При проведенні РЙТ, поряд з ефектом тиреоїдного станінгу, існує ефект тиреоїдного селфстанінгу, зумовлений дією ОПД, які створюються в ЗТЩЗ в першу добу після введення лікувальних активностей, на кінетику радіойоду, що приводить до зниження ОПД за весь курс порівняно з очікуваними без урахування радіаційного впливу. Ефект тиреоїдного селфстанінгу, в основному, пов'язаний з прискоренням виведення йоду-131, що наступає, як правило, через три доби після прийому лікувальних активностей.

Застосування розрахункового методу планування індивідуальних лікувальних активностей йоду-131 з компенсацією ефекту тиреоїдного станінгу дозволяє суттєво підвищити ефективність першого курсу РЙТ до 94,2 % в порівнянні з призначенням розрахункових лікувальних активностей без адекватного врахування тиреоїдного станінгу (82,9 %) та застосуванням емпіричних активностей (57,0 %), уникаючи необґрунтованих променевих навантажень на хворих і матеріальних витрат на лікування.

Проведення радіойодотерапії у хворих на ДРЩЗ через 13 доби після прийому діагностичних активностей йоду-131 суттєво зменшує інтенсивність ефекту тиреоїдного станінгу і підвищує ефективність першого курсу лікування.

При проведенні одноразової післяопераційної сцинтиграфії з йодом-131 оптимальними сцинтиграфічними критеріями для призначення радіоабляції є відносний рівень накопичення йоду-131 в ЗТЩЗ та об'єм її ділянок. В разі відсутності даних про наявність реґіонарних метастазів при значеннях цих показників відповідно 0,24 % і 1,4 см3 і нижче доцільно проведення тільки супресивної гормонотерапії і стандартизованого моніторингу. При величинах ЗТЩЗ більше 1 см3 додатковим сцинтиграфічним критерієм може бути значення відносної питомої об'ємної активності 0,16 %/см3 і нижче.

Величини показника Т1/2 йоду-131 з ділянок ЗТЩЗ, визначені на часовому інтервалі 36 діб після прийому лікувальних активностей, 1,9 діб і менше указують на достатньо високу радіочутливість тиреоїдної тканини, що дозволяє прогнозувати високу вірогідність повної радіоабляції ЗТЩЗ після першого курсу при створенні ОПД в межах 50500 Гр. Значення Т1/2 4 доби і більше є прогностичним показником неповної радіоабляції залишкової тканини в цьому діапазоні ОПД.

Проведення післяопераційної дистанційної променевої терапії не покращує прогноз ДРЩЗ, не знижує частоту розвитку реґіонарних і віддалених метастазів, не може замінити радіойодотерапію, призводить до збільшення сумарних лікувальних активностей йоду-131 та відповідно променевого навантаження на організм, і тому її застосування недоцільно.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для оптимізації РЙТ у хворих з ЗТЩЗ і реґіонарними метастазами необхідно проводити розрахунок індивідуальних лікувальних активностей йоду-131, виходячи з ОПД при діагностичній сцинтиграфії і адекватного урахування ефекту тиреоїдного станінгу. Оптимальним є досягнення радіоабляції після першого курсу РЙТ.

Для зменшення ефекту тиреоїдного станінгу доцільно проводити радіойодотерапію не пізніше 1-3 діб після застосування діагностичних активностей йоду-131.

При величинах відносного накопичення радіойоду ЗТЩЗ 0,24 % і об'ємів її ділянок 1,4 см3 і нижче за даними післяопераційної діагностичної сцинтиграфії у хворих без метастазування рекомендується проведення тільки супресивної гормонотерапії і стандартизованого моніторингу. При візуалізації ЗТЩЗ на протязі 1824 місяців питання про проведення радіойодотерапії повинне вирішуватися індивідуально.

Для ранньої діагностики метастазування в легені у хворих на ДРЩЗ обов'язкове проведення післяопераційної діагностичної сцинтиграфії з радіойодом, при проведенні радіойодотерапії - сканування всього тіла на 56-у добу після прийому лікувальних активностей йоду-131, після закінчення РЙТ - довічне спостереження з використанням сцинтиграфії з радіойодом і визначенням рівнів ТГ.

У хворих на мікрокарциноми ДРЩЗ обов'язкова післяопераційна діагностична сцинтиграфія з радіойодом і визначення рівнів ТГ. Питання про проведення радіойодотерапії у цієї категорії хворих, незважаючи на сприятливий перебіг, повинне вирішуватися індивідуально з урахуванням даних патогістологічного дослідження і сцинтиграфії. При ознаках розповсюдження процесу показана агресивна лікувальна тактика.

Тактика комплексного лікування ДРЩЗ у хворих, що постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи, як вірогідно радіаційно-індукованого, не повинна відрізнятися від лікування диференційованих форм раку, що виникли спонтанно.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

залоза щитовидний рак диференційований

Джужа Д.А. Применение профильного сканирования всего тела с 131-І как скрининг-метода для оценки распространенности рака щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 1998. Вип. 2. С. 138140.

Джужа Д.А. Эффективность радиойодтерапии дифференцированного рака щитовидной железы у детей и взрослых при эмпирическом назначении лечебных активностей // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 1998. Вип. 3. С. 128131.

Джужа Д.А. Сцинтиграфическая оценка объема остаточной ткани щитовидной железы и регионарных метастазов при комплексном лечении дифференцированного рака щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 1999. Вип. 5. С. 3642.

Джужа Д.А. Оценка результатов радиойодтерапии у больных дифференцированным раком щитовидной железы с использованием метода индивидуального планирования // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 2000. ( Вип. 8. ( С. 107(111.

Джужа Д.А. Эффект тиреоидного "оглушения" при радиойодтерапии дифференцированных форм рака щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. ( К., 2001. ( Вип. 9. ( С. 63 ( 69.

Джужа Д. О. Значення чинника часу у зменшенні ефекту тиреоїдного "оглушення" при радіойодотерапії диференційованих форм раку щитоподібної залози // Ендокринологія. ( 2001. ( Т. 6, №2. ( С. 172(175.

Джужа Д.О. Осередкові поглинуті дози в залишковій тканині щитоподібної залози і регіонарних метастазах при радіойодотерапії диференційованих форм щитоподібної залози // Ендокринологія. 2002. Т. 7, №1. С. 5054.

Джужа Д.А. Сцинтиграфические критерии назначения лечебных активностей 131I для абляции остаточной ткани щитовидной железы у больных дифференцированным раком щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 2003. Вип. 16. С. 512.

Джужа Д.А. Расчет абляционных активностей при радиойодтерапии больных дифференцированным раком щитовидной железы с учетом эффекта тиреоидного станнинга // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України: Укр. конгрес радіологів УКР-2003. - К., 2003. - С. 132136.

Джужа Д.О. Моніторинг хворих на диференційований рак щитовидної залози // Променева діагностика, променева терапія. - 2005. - Вип. 2. С. 7175.

Джужа Д.О. Прогнозування ефективності радіоабляції залишкової тканини щитовидної залози у хворих на диференційований рак щитовидної залози за даними посттерапевтичної сцинтиграфії // Променева діагностика, променева терапія. 2006. Вип. 1. С. 74 76.

Чеботарева Э.Д., Шишкина В.В., Синюта Б.Ф., Козак О.В., Джужа Д.А. Значение радиоиммунологического определения тиреоглобулина на различных этапах наблюдения больных раком щитовидной железы // Экспериментальная онкология. - 1997. - Т. 19, № 3. - С. 221224. (Здобувачем здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, зроблено висновки).

Процык В.С., Шишкина В.В., Чеботарева Э.Д., Синюта Б.Ф., Джужа Д.А., Саган Д.Л. Значение сцинтиграфии в оценке исхода хирургического лечения дифференцированного рака щитовидной железы // Клінічна хірургія. № 9 - 10. - 1997. - С. 2932. (Здобувачем особисто проводились сцинтиграфічні дослідження, здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, зроблено висновки).

Чеботарева Э.Д., Джужа Д.А., Шишкина В.В., Синюта Б.Ф., Процык В.С. Значение радионуклидного исследования в послеоперационном мониторинге больных с дифференцированным раком щитовидной железы // Клінічна хірургія. - 2000. № 3. - С. 24 27. (Здобувачем особисто проводились сцинтиграфічні дослідження, здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Чеботарева Э.Д., Джужа Д.А., Шишкина В.В., Синюта Б.Ф., Черенько С.М., Горобейко М.Б., Паламарчук В.А., Шептуха А.И., Иванов Н.А., Трацевский В.В. Лечение и мониторинг больных с дифференцированным раком щитовидной железы // Клінічна хірургія. 2000. № 11. С. 3941. (Здобувачем проводилось лікування хворих, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, оформлення статті).

Чеботарьова Е.Д., Шишкіна В.В., Джужа Д.О., Синюта Б.Ф., Чебан А.К., Трацевський В.В., Саган Д.Л.. Порівняльна оцінка радіойодтерапії хворих на диференційований рак щитоподібної залози із різних регіонів України, у тому числі постраждалих від аварії на ЧАЕС // Ендокринологія. 2001. Т. 6, №1. С. 1218. (Здобувачем проводилось лікування хворих, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Черенько С.М., Ларін О.С., Паламарчук В.О., Горобейко М.Б., Джужа Д.О. Порівняльні результати екстрафасциальних і субфасциальних тиреоїдектомій у хірургічному лікуванні диференційованого раку щитовидної залози // Одеський медичний журнал. 2001. №4. С. 3739. (Здобувачем особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, розрахунки об'ємів залишкової тканини щитовидної залози, статистична обробка матеріалу).

Джужа Д.А., Синюта Б.Ф. Влияние эффекта тиреоидного "оглушения" на показатели кинетики 131-I при радиойодтерапии дифференцированных форм рака щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 2002. Вип. 11. С. 1623. (Здобувачу належить ідея статті, аналіз літературних даних, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, розрахунки показників кінетики радіойоду, здійснено збір і аналіз, статистичну обробку матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Синюта Б.Ф., Чеботарьова Е.Д., Шишкіна В.В., Джужа Д.О., Козак О.В., Трацевський В.В. Шляхи підвищення ефективності радіойодотерапії диференційованого раку щитоподібної залози // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. К., 2002. Вип. 11, кн. 2. С. 355362. (Здобувачем проводилось лікування хворих, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Чеботарева Э.Д., Шишкина В.В., Синюта Б.Ф., Джужа Д.А., Черенько С.М., Шептуха А.И., Горобейко М.Б., Иванов Н.А. Анализ эффективности комплексного лечения больных с дифференцированными формами рака щитовидной железы с использованием дистанционной лучевой терапии // Клінічна хірургія. 2002. №8. С. 2528. (Здобувачем проводилось лікування хворих, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Шишкина В.В., Чеботарева Э.Д., Джужа Д.А., Синюта Б.Ф. Эффективность радиойодтерапии больных с дифференцированным раком щитовидной железы в разные сроки после выполнения тиреоидэктомии // Клінічна хірургія. 2002. №9. С. 4750. (Здобувачем проводилось лікування хворих, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, здійснено збір, аналіз і статистичну обробку матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Шишкина В.В., Джужа Д.А. К вопросу о тиреоидном селфстаннинге при радиойодтерапии дифференцированного рака щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 2002. Вип. 13. С. 213218. (Здобувачу належить ідея статті, аналіз літературних даних, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, розрахунки показників кінетики радіойоду, здійснено збір і аналіз, статистичну обробку матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Джужа Д.А., Ларин А.С., Черенько С.М., Горобейко М.Б. Объем остаточной ткани тиреоидной ткани и эффективность постоперационной радиойодтерапии больных с дифференцированными формами рака щитовидной железы // Онкология. 2002. Т. 4, №3. С. 197 199. (Здобувачем особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, розрахунки об'ємів залишкової тканини щитовидної залози, здійснено збір і аналіз, статистичну обробку клінічного матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Шишкіна В.В., Чеботарьова Е.Д., Джужа Д.О., Совенко Т.К. Ефективність радіойодотерапії метастазів у легені диференційованого раку щитоподібної залози у дітей і дорослих // Ендокринологія. 2003. Т. 8, №1. С. 4753. (Здобувачем спільно з співавторами проводилось лікування хворих, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Kozak O.V., Shishkina V.V., Korchinskaya O.I., Sagan D.L., Dzhuzha D.A., Tracevskiy V.V. Optimization of 131I activity value required for thyroid remnants and metastatic lesion ablation in children with differentiated thyroid cancer // Experimental Oncology. 2003. Vol. 25, N 3. P. 221224. (Здобувачем спільно з співавторами проводилось лікування хворих, здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження).

Шишкина В.В., Чеботарева Э.Д., Процык В.С., Джужа Д.А. Радиойодтерапия при комбинированном лечении больных дифференцированным раком щитовидной железы // Онкология. 2003. Т. 5, № 3. С. 216218. (Здобувачем проводилось лікування хворих, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, здійснено аналіз літературних даних, збір, аналіз і статистичну обробку матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Джужа Д.О., Саган Д.Л. Оцінка ефективності розрахункових методів призначення лікувальних активностей при радіойодотерапії диференційованого раку щитовидної залози // Український радіологічний журнал. 2004. Т. XII, вип. 3. С. 298300. (Здобувачем особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, розрахунки індивідуальних лікувальних активностей радіойоду, здійснено аналіз літературних даних, збір, аналіз і статистичну обробку клінічного матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Пат. № 51449 А Україна. 7 МКИ А61N 5/10. Спосіб радіойодотерапії хворих на диференційований рак щитовидної залози / Синюта Б.Ф., Джужа Д.О. (UA). № 2002042636; Заявл. 02. 04. 2002; Опубл. 15. 11. 2002, Бюл. № 11. (Здобувачу належить ідея способу, особисто проведена його розробка).

Пат. № 74965 Україна. МПК (2006) А61B 6/00, G01T 1/164. Спосіб прогнозування ефективності радіойодотерапії диференційованого раку щитовидної залози / Джужа Д.О. (UA). № 20040604791; Заявл. 18. 06. 2004; Опубл. 15. 02. 2006, Бюл. № 2.

Шишкина В.В., Чеботарева Э.Д., Синюта Б.Ф., Джужа Д.А., Горобейко М.Б., Трацевский В.В. Оптимальные лечебные активности 131-I для абляции остаточной ткани и метастазов в лимфоузлы при радиойодтерапии дифференцированных форм рака щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія. - 2000. - Вип. 3. С. 4547. (Здобувачем проводилось лікування хворих, особисто виконувались сцинтиграфічні дослідження, здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу, зроблено висновки, оформлення статті).

Післяопераційний моніторинг хворих на диференційовані форми раку щитовидної залози: Інформ. лист №161-2001/ Шишкіна В.В., Чеботарьова Е.Д., Джужа Д.О., Синюта Б.Ф., Черенько С.М., Горобейко М.Б. К.: "Укрмедпатентінформ" МОЗ України, 2001. (Здобувачем складена схема моніторингу, зроблено оформлення листа).

Визначення об'єму залишкової тканини щитовидної залози та регіонарних метастазів при комплексному лікуванні хворих на диференційовані форми раку щитовидної залози за допомогою планарної гамма-камери: Інформ. лист №162-2001/ Джужа Д.О., Синюта Б.Ф. К.: "Укрмедпатентінформ" МОЗ України, 2001. (Здобувачем розроблена методика визначення об'єму залишкової тканини щитовидної залози, зроблено оформлення листа).

Шишкина В.В., Чеботарева Э.Д., Синюта Б.Ф., Джужа Д.А., Дыкан И.Н., Саган Д.Л., Козак О.В. Диагностические радионуклидные критерии метастазирования дифференцированных форм рака щитовидной железы в легкие у детей, подростков и лиц молодого возраста // Торакальна радіологія. Радіологія молочної залози: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України (м. Івано-Франківськ, 1415 травня 1997 р.). - К., 1997. - С. 4344. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу).

Шишкина В.В., Чеботарева Э.Д., Синюта Б.Ф., Джужа Д.А., Саган Д.Л., Козак О.В. Клинико-радиометрические показатели при радиойодтерапии больных дифференцированным раком щитовидной железы после дистанционной лучевой терапии и без нее // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України (м. Харків, 1718 вересня 1997 р.). - К., 1997. - Вип. 1. - С. 4142. (Здобувачем здійснено збір і аналіз клінічного матеріалу).

Шишкина В.В., Чеботарева Э.Д., Процык В.С., Синюта Б.Ф., Джужа Д.А., Саган Д.Л., Козак О.В. О состоянии терапии дифференцированного рака щитовидной железы // Рак в Україні: епідеміологічні та організаційні аспекти проблеми: Матеріали науково-практичної конференції (м. Київ, 13 жовтня 1997 р.). - К., 1997. - С. 7677. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу).

Шишкіна В.В., Чеботарьова Е. Д., Козак О.В., Джужа Д.О. Дозиметричне супроводження радіойодтерапії тиреоїдних карцином у дітей і дорослих // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 1998. Вип. 2. С. 91. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу).

Шишкіна В.В., Чеботарьова Е. Д., Синюта Б. Ф., Саган Д.Л., Козак О.В., Джужа Д.О. Радіойодтерапія диференційованого раку щитовидної залози у дітей та дорослих // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 1998. Вип. 2. С. 92. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу).

Shishkina V., Sinjuta B., Chebotareva E., Dzhuzha D. The clinical experience of using radioiodine therapy in the combined treatment of differentiated thyroid cancer in children affected by the Chernobyl accident // Eur. J. Nucl. Med. 1998. Vol. 25. N 8. P. 108. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу).

Шишкіна В.В., Чеботарьова Е.Д., Козак О.В., Синюта Б.Ф., Джужа Д.О., Саган Д.Л. Порівняльна оцінка кінетики лікувальних активностей 131-I у хворих на диференційований рак щитовидної залози, які отримували і не отримували дистанційну променеву терапію після операції // Український радіологічний журнал. 1999. Т. VII, вип. 1. С. 101102. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу).

Shishkina V., Sinjuta B., Chebotareva E., Dzhuzha D. The efficiency of the using radioiodine therapy in the combined treatment of differentiated thyroid cancer in adults affected by the Chernobyl accident // Eur. J. Nucl. Med. 1999. Vol. 26. N 9. P. 1218. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу, висновки).

Shishkina V., Sinjuta B., Chebotareva E., Dzhuzha D. The efficiency of the using radioiodine therapy in the combined treatment of differentiated thyroid cancer in adults affected by the Chernobyl accident // Application of radionuclide techniques in oncology: Regional training course (516 July 1999, Ljubljana, Slovenia). Ljubljana, 1999. P. 101. (Здобувачем зроблено збір, аналіз клінічного матеріалу, висновки).

Шишкіна В.В., Синюта Б.Ф., Чеботарьова Е.Д., Джужа Д.О. Досвід використання радіойодотерапії при комбінованому лікуванні диференційованого раку щитовидної залози у дорослих // Український радіологічний журнал. 1999. Т. VII, вип. 4 С. 481. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу, висновки).

Чеботарьова Е.Д., Шишкіна В.В., Джужа Д.О., Горобейко М.Б. Результати сцинтіграфії та визначення рівнів тироглобуліну на етапах моніторингу хворих на диференційований рак щитовидної залози // Український радіологічний журнал. 1999. Т. VII, вип. 4 С. 484. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу).

Sinyuta B., Dzhuzha D., Shishkina V., Chebotareva E. Experience with radioiodine therapy in patients with differentiated thyroid cancer after the Chernobyl accident // Nuclear Medicine Communications. - 2000. - Vol. 21, N 4. - P. 372. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу, висновки).

Шишкина В.В., Синюта Б.Ф., Чеботарева Э.Д., Джужа Д.А. Эффективность планирования лечебных активностей 131-I при радиойодтерапии дифференцированных форм рака щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія: Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. К., 2000. Вип. 8. С. 98. (Здобувачем проведено планування лікувальних активностей радіойоду, зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу, висновки).

Sinyuta B., Dzhuzha D. The efficiency of planning of therapeutic 131I activities in the radioiodine therapy of differentiated thyroid cancer // Eur. J. Nucl. Med. 2001. Vol. 28, N 8 . P. 1004. (Здобувачем проведено планування лікувальних активностей радіойоду, зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу, висновки).

Sinyuta B., Dzhuzha D. The influence of diagnostic radiation adsorbed doses and time interval on the degree of thyroid stunning // Eur. J. Nucl. Med. 2001. Vol. 28, N 8 . P. 1004. (Здобувачем проведено розрахунок осередкових поглинутих доз, зроблено збір, аналіз і статистичну обробку матеріалу, висновки).

Джужа Д.А., Синюта Б.Ф. Эффект тиреоидного "оглушения" при радиойодтерапии дифференцированных форм рака щитовидной железы и способы его снижения // Х з'їзд онкологів України: Матеріали з'їзду (Крим, 1012 жовтня 2001 р.). К., 2001. С. 7980. (Здобувачем проведено розрахунок показників кінетики радіойоду, зроблено збір, аналіз і статистичну обробку матеріалу, висновки).

Sinyuta B., Dzhuzha D.A. Focal radiation adsorbed doses in thyroid residual tissue after radioiodine therapy of differentiated thyroid cancer // Eur. J. Nucl. Med. 2002. Vol. 29, Suppl. 1. P. 309. (Здобувачем проведено розрахунок осередкових поглинутих доз, зроблено збір, аналіз і статистичну обробку матеріалу, висновки).

Джужа Д.А. Радиойодтерапия при комбинированном лечении дифференцированного рака щитовидной железы: сцинтиграфические критерии назначения абляционных лечебных активностей 131I // Злоякісні новоутворення: Зб. наук. робіт. К., 2003. Вип. 5. С. 6466.

Черенько С.М., Горобейко М.Б., Джужа Д.А. Опыт клиники в применении современных медицинских технологий лечения дифференцированного рака щитовидной железы // Злоякісні новоутворення: Зб. наук. робіт. К., 2003. Вип. 5. С. 162163. (Здобувачем зроблено збір і аналіз клінічного матеріалу).

Dzhuzha D., Shishkina V., Larin A., Cherenko S. Attempt of evaluation of the thyroid selfstunning during radioiodine therapy of differentiated thyroid cancer // Eur. J. Nucl. Med. 2003. Vol. 30, Suppl. 2. P. 334. (Здобувачем проведено розрахунок показників кінетики радіойоду, зроблено збір, аналіз і статистичну обробку матеріалу, висновки).

Ларін О.С., Черенько С.М., Горобейко М.Б., Паламарчук В.А., Джужа Д.О. Тотальна екстрафасціальна тиреоїдектомія при диференційованому раку щитоподібної залози як запорука ефективності подальшої радіойодотерапії // Матеріали ХХ з'їзду хірургів України. Тернопіль, 2003. Т. 2. С. 365366. (Здобувачем зроблено збір клінічного матеріалу).

Джужа Д.А. Особенности радиойодтерапии при комплексном лечении дифференцированного рака щитовидной железы с метастазированием в легкие // Актуальні питання променевої діагностики та лікування онкологічних захворювань: Матеріали науково-практичної конференції (м. Чернівці, 1516 квітня 2004 р.). Чернівці, 2004. С. 212213.

Dzhuzha D.A. The calculation of the ablation activities for radioiodine therapy of differentiated thyroid cancer with provision for thyroid stunning // Eur. J. Nucl. Med. 2004. Vol. 31, Suppl. 2. P. 467.

Dzhuzha D.A. Prognostic indices of the efficacy of the first course of radioiodine therapy of differentiated thyroid cancer based on the scintigraphic date // Eur. J. Nucl. Med. 2005. Vol. 32, Suppl. 1. P. 195196.

Джужа Д.А., Саган Д.Л. Эффективность расчетных и эмпирических подходов к назначению терапевтических активностей при радиойодтерапии дифференцированного рака щитовидной железы // ХI з'їзд онкологів України: Матеріали з'їзду (29 травня 2 червня 2006 р., м. Судак, АР Крим). К., 2006. С. 4546. (Здобувачем проведено планування лікувальних активностей радіойоду, зроблено збір, аналіз і статистичну обробку матеріалу, висновки).

Джужа Д.А. Прогностические показатели эффективности радиоабляции тиреоидного остатка у больных дифференцированным раком щитовидной железы на основе сцинтиграфических данных // Променева діагностика, променева терапія: Матеріали конгресу радіологів України УКР'2006. - К., 2006. - С. 74-75.

АНОТАЦІЯ

Джужа Д.О. Оптимізація радіойодотерапії і моніторингу хворих при комплексному лікуванні диференційованого раку щитовидної залози. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового степеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.23 променева діагностика, променева терапія. Інститут онкології АМН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності радіойодотерапії і моніторингу хворих на диференційований рак щитовидної залози. Матеріали дослідження базуються на аналізі результатів комплексної терапії і спостереження 748 хворих, що проходили лікування в Інституті онкології АМН України.

Проведено аналіз поглинутих осередкових доз в залишковій тканині щитовидної залози і реґіонарних метастазах при застосуванні лікувальних і діагностичних активностей йоду-131. Вивчено ефекти тиреоїдного станінгу і селфстанінгу при радіойодотерапії, розглянуто способи їх корекції.

Доведено, що розроблений спосіб розрахунку індивідуальних активностей йоду-131 з адекватною компенсацією тиреоїдного станінгу дозволяє підвищити ефективність першого курсу радіойодотерапії на 12-37 % без необґрунтованих променевих навантажень на хворих і матеріальних витрат на лікування.

Розроблено спосіб прогнозування ефективності першого курсу радіойодотерапії на основі сцинтиграфічних даних. Визначені оптимальні сцинтиграфічні критерії для проведення радіоабляції залишкової тканини щитовидної залози після тиреоїдектомії.

Проведено аналіз ефективності радіойодотерапії в різних групах хворих: з мікрокарциномами, метастазуванням в легені, післяопераційною дистанційною променевою терапією, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розроблено алгоритм радіойодотерапії і моніторингу хворих на диференційований рак щитовидної залози.

Ключові слова: диференційований рак щитовидної залози, радіойодотерапія, моніторинг хворих на диференційований рак щитовидної залози, залишкова тканина щитовидної залози, метастази, прогнозування ефекту радіойодотерапії.

АННОТАЦИЯ

Джужа Д.А. Оптимизация радиойодтерапии и мониторинга больных при комплексном лечении дифференцированного рака щитовидной железы. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.23 лучевая диагностика, лучевая терапия. Институт онкологии АМН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена разработке комплекса мер, направленных на повышение эффективности радиойодтерапии и мониторинга больных дифференцированным раком щитовидной железы. Материалы исследования основаны на анализе результатов комплексной терапии и наблюдения 748 больных дифференцированным раком щитовидной железы, проходивших лечение в Институте онкологии АМН Украины.

Проведен анализ очаговых поглощенных доз при радиойодтерапии дифференцированного рака щитовидной железы. Установлено, что величины очаговых поглощенных доз в участках остаточной ткани щитовидной железы характеризуются значительными колебаниями и могут различаться на три порядка, что обуславливается различным анатомо-функциональным состоянием йоднакапливающей тиреоидной ткани после хирургического лечения. Положительный эффект после первого курса радиойодтерапии также достигается при значительном разбросе величин очаговых поглощенных доз. Доказано наличие сильной достоверной положительной корреляция между очаговыми поглощенными дозами в остаточной ткани щитовидной железы и эффективностью первого курса радиойодтерапии. Установлено существование верхнего дозового порога для эффективности радиоабляции остаточной ткани в диапазоне 350-400 Гр. При проведении второго курса радиойодтерапии определяется резкое уменьшение величин создаваемых в остаточной тиреоидной ткани поглощенных доз, проведение третьего курса приводит к их дальнейшему снижению. Оптимальным является достижение полной радиоабляции после первого курса радиойодтерапии.

Выяснено, что при применении расчетных лечебных активностей отрицательные результаты, в основном, обусловлены высокой радиорезистентностью тиреоидной ткани и эффектом тиреоидного станнинга.

Проведен анализ эффектов тиреоидного станнинга и селфстаннинга при радиойодтерапии. Установлено, что эффект тиреоидного станнинга может проявляться после претерапевтической диагностической сцинтиграфией с 70 - 80 МБк йода-131 при создании в участках остаточной ткани щитовидной железы очаговых поглощенных доз в несколько грей. Интенсивность эффекта тиреоидного станнинга является индивидуально вариабельной и достоверно коррелирует с величиной очаговых поглощенных доз при диагностической сцинтиграфии. Эффект тиреоидного станнинга резко возрастает при очаговых поглощенных дозах более 10 Гр. Показано, что наряду с эффектом тиреоидного станнинга, существует эффект тиреоидного селфстаннинга, который обуславливается воздействием очаговых поглощенных доз, создаваемых в остаточной ткани в первые сутки после введения лечебных активностей, на последующую кинетику радиойода, что приводит к снижению поглощенных доз за весь курс по сравнению с предполагаемыми без учета радиационного воздействия. Эффект тиреоидного селфстаннинга преимущественно связан с ускорением выведения йода-131, которое наступает, как правило, через трое суток после приема лечебных активностей.