Обгрунтування комплексної терапії вугрової хвороби у жінок репродуктивного віку з урахуванням рівня статевих гормонів та стану мікроциркуляції шкіри

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ ТА ВЕНЕРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ”

УДК 616.53-002.25-055.2:612.621.31-085

ОБГРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ ВУГРОВОЇ ХВОРОБИ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З УРАХУВАННЯМ РІВНЯ СТАТЕВИХ ГОРМОНІВ ТА СТАНУ МІКРОЦИРКУЛЯЦІЇ ШКІРИ

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ГУЛЕЙ ЛІЛІЯ ОМЕЛЯНІВНА

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки Калюжна Лідія Денисівна, Національна медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедри дерматовенерології;

Офіційні опоненти:доктор медичних наук, професор Бочаров Василь Андрійович, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, професор кафедри професійних хвороб та радіаційної медицини;

кандидат медичних наук, доцент Шмелькова Катерина Сергіївна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент кафедри дерматовенерології

Захист дисертації відбудеться “28” листопада 2007 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при ДУ “Інститут дерматології та венерології АМН України”: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ “Інститут дерматології та венерології АМН України” за адресою: 61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

Автореферат розісланий “19” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Бондаренко Г.М.

вугровий хвороба гормональний мікроциркуляція

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вугрова хвороба (ВХ) - поліморфне мультифакторне захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз, котре є одним із найпоширеніших захворювань шкіри. За даними літератури, на вугрову хворобу страждає до 80% населення віком 12-25 років і 37-42% ? після 25 років [Вовк О.Б., 1999; Вольбин С.В., 2004]. На ВХ страждають до 35% підлітків чоловічої статі і 23% - жіночої. Цей дерматоз посідає перше місце в структурі косметичної патології і третє - за частотою звертання в установи дерматологічного профілю [Данилова А.А., Шеклакова М.Н., 2001; Калюжная Л.Д. и соавт., 2002].

Згідно із сучасними уявленнями, ВХ - поліетіологічне захворюван-ня, серед важливих патогенетичних механізмів розвитку якої виділяють: спадкову схильність, прийом препаратів анаболічної дії, дефіцит цинку, психоемоційні та невротичні розлади, захворювання печінки, дисбаланс ліпідів, ендокринопатії, зниження неспецифічної імунологічної реактив-ності, надмірне розмноження коринебактерій, запальний процес, фолікулярний гіперкератоз, порушення процесів кератинізації тощо [Ковалев В.М., 1991; Самцов А.В., Варинов В.В., 2002; Mosam A. et al., 2005; Zouboulis C.C. et al., 2005]. Також відомо, що найбільш ранніми ознаками при ВХ є порушення мікроциркуляції шкіри, однак це питання вивчено не достатньо [Данилова А.А., Шеклакова, 2001; Масюкова С.А. и соавт., 2003; Самгин М.А., Монахов С.А., 2003; Вольбин С.В., 2004; Адаскевич В.П., 2005; Радионов В.Г., Высоцкая А.Л., 2005; Obermork S.S., Shalita A.R., 2002; Knor T., 2005].

У хворих на ВХ у період статевого розвитку порушується співвідношення між андрогенами та естрогенами. Такі розлади частіше спостерігаються в жінок у зв'язку з фізіологічним коливанням виділення естрогенів, які гальмують появу вугрів, а андрогени та прогестерон сприяють їх виникненню [Гунина Н.В. и соавт., 2005; Монахов С.А. и соавт., 2005; Огурцова Г.М., 2005; Moss C., Savin J., 1997; Thiboutot D., 2004]. Отже, розвиток і перебіг ВХ суттєво залежить від гормональних змін у організмі - порушення співвідношення між андрогенами та естрогенами, а саме: підвищення рівня дегідроепіандростерону та андростерону можна розглядати як один із імовірних чинників у механізмі розвитку вульгарних акне [Вовк О.Б., 1999; Проценко Т.В. та співавт., 2002]. Однак, дані щодо вивчення рівня статевих гормонів у жінок репродуктивного віку є неоднозначними, часто суперечливими.

Особливої актуальності проблема ВХ набуває в жінок репро-дуктивного віку, оскільки, за даними клінічних спостережень, ступінь тяжкості акне з віком зростає. У таких пацієнток нерідко розвиваються глибокі інфільтративні та конглобатні форми вугрової висипки, які призводять до утворення рубцевих змін шкіри, а це, у свою чергу, є причиною серйозних косметологічних проблем, психоемоційних розладів та соціальної дезадаптації хворих на акне жінок [Проценко Т.В., 2001; Кубанова А.А. и соавт., 2003; Кунгуров Н.В. и соавт., 2004; Калюжна Л.Д., 2005; Cheung M.J. et al., 2005].

Невирішеною є проблема лікування ВХ, оскільки традиційні засоби її терапії нерідко впливають лише на одну з ланок патогенезу акне, часто є причиною розвитку побічних реакцій та ускладнень, забезпечують лише короткочасний терапевтичний ефект, не запобігають рецидивам захворювання [Кубанова А.А. и соавт., 2003; Проценко Т.В. та співавт., 2005; Самгин М.А., Монахов С.А., 2005]. У зв'язку з цим оптимізація лікування ВХ, у тому числі в жінок репродуктивного віку, є однією з найбільш актуальних проблем клінічної дерматології та косметології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація є фрагментом наукової роботи кафедри дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика (Київ) “Вікові аспекти діагностики, перебігу та лікування хронічних дерматозів” (номер державної реєстрації 0103U001029), в якій дисертант особисто дослідила вплив комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер та Курантил на клінічний перебіг ВХ, гормональні, імунологічні, біохімічні показники та параметри мікроциркуляції шкіри.

Мета дослідження. Удосконалити лікування хворих на вугрову хворобу жінок репродуктивного віку шляхом розробки патогенетично обгрунтованого методу комплексної терапії на підставі вивчення рівня статевих гормонів та стану мікроциркуляції шкіри.

Задачі дослідження:

1. Провести клініко-лабораторне обстеження 102 жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу.

2. Визначити в жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу, рівень статевих гормонів у плазмі крові.

3. З'ясувати взаємозв'язок клінічного перебігу вугрової хвороби зі змінами статевого гормонального фону в жінок репродуктивного віку.

4. Визначити стан мікроциркуляції шкіри в жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу.

5. З'ясувати залежність ступеня тяжкості вугрової хвороби від порушення мікроциркуляції шкіри.

6. Провести в жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу, дослідження імунологічних і біохімічних показників та встановити їх вплив на характер перебігу ВХ.

7. Розробити та дослідити ефективність нового патогенетично обгрунтованого методу комплексної терапії вугрової хвороби в жінок репродуктивного віку.

8. Провести порівняльну оцінку клінічної ефективності традиційного лікування та запропонованого методу комплексної терапії вугрової хвороби в жінок репродуктивного віку.

Об'єкт дослідження. Хворі на вугрову хворобу жінки репродуктивного віку.

Предмет дослідження. Особливості клінічного перебігу ВХ, гормональний статус, мікроциркуляторні, біохімічні та імунологічні показники, результати лікування.

Методи дослідження

1. Клінічні - оцінка клінічних даних (аналіз скарг, анамнезу та об'єктивного статусу) вугрової хвороби в жінок репродуктивного віку, на підставі яких встановлюється діагноз та проводиться контроль за ефективністю лікування.

2. Цитологічні - гормональна цитодіагностика мазків букального епітелію.

3. Імуноферментні - визначення вмісту в плазмі крові фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ) гормонів, естрадіолу, пролактину, прогестерону та тестостерону.

4. Біохімічні - дослідження показників ліпідного обміну.

5. Імунологічні - визначення показників неспецифічної резистентності організму.

6. Біомікроскопічні - біомікроскопія бульбарної кон'юнктиви та капіляроскопія нігтьового ложа.

7. Статистичні методи з оцінкою вірогідності отриманих результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ, із встановленням рівня статевих гормонів, проведено їх аналіз у залежності від ступеня тяжкості дерматозу.

Вперше виявлено стан мікроциркуляторних порушень у молодих жі-нок, хворих на ВХ, з легким та середнім ступенем тяжкості захворювання.

Вперше встановлено зміни локального та системного рівня цитокінів у жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ. Показано, що виявлені зміни залежать від клінічного перебігу ВХ.

Розроблено та впроваджено в лікувальну практику новий оригінальний патогенетично обгрунтований метод комплексного лікування ВХ у жінок репродуктивного віку з використанням препаратів Ів-Кер та Курантил.

Вперше вивчено динаміку показників статевих гормонів, стану мікроциркуляторних порушень, імунологічних та біохімічних показників пацієнток та доведено терапевтичну ефективність запропонованого методу лікування ВХ у жінок репродуктивного віку з використанням препаратів Ів-Кер та Курантил.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження дозволяють впровадити в клінічну практику новий високоефективний патогенетично обгрунтований метод лікування ВХ у жінок репродуктивного віку, заснований на комплексній терапії з використанням фітоестрогенного препарату Ів-Кер та препарату Курантил, що підвищує ефективність лікування, подовжує тривалість ремісії захворювання та сприяє нормалізації рівня статевих гормонів, стану мікроциркуляції шкіри, а також імунологічних та біохімічних показників гомеостазу цих пацієнтів.

Основні результати роботи впроваджено в навчальний процес на кафедрі дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та на кафедрі шкірно-венеричних хвороб та туберкульозу Буковинського державного медичного університету, а також у роботу шкірно-венерологічного диспансеру №4 м. Києва та Чернівецького обласного шкірно-венерологічного диспансеру.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено розробку основних теоретичних і практичних положень роботи, проведено аналіз джерел літератури за темою дисертації, клінічне обстеження хворих на ВХ та лабораторні дослідження. Здобувач самостійно виконала набір і обробку фактичного матеріалу, написала всі розділи дисертації, разом з науковим керівником сформулювала висновки та практичні рекомендації. У наукових працях, опублікованих із співавторами, самостійно зібрано матеріал, здійснено огляд літератури за темою, використано статистичні дані автора, разом із співавторами виконано узагальнення та сформульовано висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднено на науково-практичній конференції “Вік та шкіра” (Київ, 2004), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні методи діагностики та лікування дерматозів й захворювань, що передаються переважно статевим шляхом” (Чернівці, 2005), I (VIII) з'їзді Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів (Київ, 2005), Міжнародній студентській науковій конференції “Актуальні питання в сучасній медицині” (Харків, 2006), науковій конференції молодих вчених (Київ, 2006), науково-практичній конференції “Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря” (Київ, 2006), науково-практичній конференції “Досягнення молодих вчених дерматовенерологів” (Київ, 2006), III міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів та молодих вчених, присвяченій 20-річчю Чорнобильської аварії (Чернівці, 2006).

Публікації. Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації дисертації викладені у 14 наукових працях, у тому числі 6 статей (5 одноосібних) у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, та 8 тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій та з'їздів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, клінічної характеристики обстежених хворих, 3 розділів власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Бібліографія містить 193 джерела, серед яких 112 - іноземних. Дисертація викладена на 162 сторінках друкованого тексту, проілюстрована 26 таблицями (з них 7 займають об'єм 1 сторінки) та 40 рисунками (з них 8 займають об'єм 4 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. На базі кафедри дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика, на базі Чернівецького обласного шкірно-венерологічного диспансеру та на базі міської поліклініки №5 м. Чернівці під нашим спостереженням перебувало 102 жінки репродуктивного віку, які звернулися до нас з вересня 2003 р. по грудень 2006 р. включно. Пацієнтки, які перебували під спостереженням, не отримували системного чи місцевого лікування антибіотиками протягом попередніх 7 днів, не були під наглядом дерматолога з приводу вугрової хвороби протягом попереднього місяця та не мали інших дерматологічних захворювань.

В якості контролю використовували досліджувані показники, отримані у 20 практично здорових жінок-донорів відповідного віку.

Після ретельного збору анамнезу та об'єктивного фізикального обстеження хворим були проведені загальноприйняті лабораторні дослідження (загальний аналіз крові, сечі, крові на цукор, серологічне дослідження крові на сифіліс). Крім того, пацієнткам проводили спеціальні дослідження: гормональні, імунологічні, біохімічні дослідження та визначення стану мікроциркуляції. Пацієнтки проконсультовані гінекологом-ендокринологом з метою виключення відповідної патології.

Концентрації в плазмі крові ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу, прогестерону та тестостерону у хворих на ВХ жінок досліджували в лютеїновій фазі менструального циклу імуноферментним методом за допомогою фотометра MSR-1000 (США) з використанням стандартних тест-систем фірми UBI MAGIWEL (США).

Цитологічну оцінку букальних мазків проводили на 21-й день менструального циклу, за якими судили про рівень естрогенної насиченості. Виділяють наступні типи букальних мазків: проліферативний, проміжний, змішаний, атрофічний [Татарчук Т.Ф., Сольский Я.П., 2003].

Стан мікроциркуляції досліджено за допомогою біомікроскопії бульбарної кон'юнктиви [Малая Л.Т. и соавт., 1977] та капіляроскопії нігтьового ложа [Безуглов М.Ф. и соавт., 1985, Мавров И.И., Каруна Б.И., 1985] - біомікроскопії тильної поверхні дистальної фаланги безіменного пальця лівої руки [Зубанский Р.В., 1988].

Вміст у крові імуноглобулінів класів A, M і G визначали методом прямої радіальної імунодифузії за Mancini, фагоцитарну активність і фагоцитарний індекс, а також НСТ-тест досліджували за загальноприйнятими методиками [Караулов А.В., 1999]. Біохімічні дослідження параметрів ліпідного обміну виконані з використанням калібраторів і наборів реактивів фірми “KОNE” (Фінляндія) на аналізаторі “ULTRA” фірми “KONE” (Фінляндія).

Аналіз вмісту цитокінів у плазмі крові проводили на імуноферментному аналізаторі “УНИПЛАН-М” (Росія) наборами реагентів “INF-г ELISA KIT”, “TNF- ELISA KIT”, “IL-1в ELISA KIT” (Франція) і “R&D Systems. Quantikine^TM - TGF-₁” (США). Також було проведено дослідження локальних змін біохімічних параметрів і цитокінів - у вмісті пустул, що утворювались у гострому періоді ВХ. Дослідження проведено до початку стандартної терапії та комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил, а також на етапі регресу пустульозних елементів висипу. Сумарну (СФА), неферментативну (НФА) і ферментативну (ФФА) фібринолітичну активність визначали за допомогою азофібрину - реактиву фірми “Simko Ltd.” (Україна). Дослідження тканинної протеолітичної активності проводили за лізисом азоальбуміну, азоказеїну та азоколу (“Simko Ltd.”, Україна). Рівень малонового діальдегіду визначали за методом Стальної І.Д. і Гарішвілі Т.Г. (1977). Активність супероксиддисмутази досліджували за методом Чеварі С.І. та співавт. (1985).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою програми “ВіоStatd” з визначенням t - критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Під нашим спостереженням перебувало 102 жінки репродуктивного віку, хворих на ВХ, віком від 15 до 34 років: 15-21 рік ? 61 (59,8%) пацієнтка, 22-28 років ? 33 (32,4%) жінки, 8 (7,8%) жінок були віком 29-34 років. У досліджуваній групі хворих комедональну форму ВХ виявлено в 31 (30,4%), папулопустульозну ? у 71 (69,6%) пацієнтки. Легкий ступінь тяжкості ВХ був у 68 (66,7%) жінок, середній ступінь тяжкості ? у 34 (33,3%) осіб.

У обстежених хворих висипка локалізувалася на шкірі обличчя (щік, чола, підборіддя, скронь) та на шкірі спини і грудей. Найчастіше спостерігалося ураження шкіри щік ? у 73 (71,6%) хворих, чола ? у 50 (49,0%), скроневої ділянки ? у 34 (33,3%), носа і носогубних складок ? у 53 (52,0%), підборіддя ? у 51 (50,0%), спини ? у 27 (26,5%), грудей ? у 12 (11,8%) осіб. Себорея виявлена в 78 (76,5%) пацієнток.

Сезонного впливу на перебіг ВХ більшість обстежених нами пацієнток не відзначали і лише 20 (19,6%) жінок відмічали покращання перебігу захворювання влітку, а 17 (16,7%) - погіршення в осінньо-зимовий період. Спадковий анамнез з боку матері чи батька був обтяжений у 50 (49,0%) хворих. Психоемоційний статус порушений у 53 (52,0%) хворих, що проявлялося депресією, втратою відчуття самооцінки, слабкістю та лабільністю емоційної сфери та униканням від соціального оточення і агресією при гострих та хронічних стресових ситуаціях.

У досліджуваній групі було 12 (11,8%) жінок, хворих на ВХ, з давністю захворювання до 1 року, 43 (42,1%) ? з давністю захворювання 1-5 років, 36 (35,3%) ? з давністю захворювання 6-10 років та 11 (10,8%) ? з давністю дерматозу понад 10 років. При аналізі даних щодо початку захворювання з'ясовано, що в переважній більшості випадків ВХ в обстежених жінок розпочалася у віці 15-19 років - у 52 (51%) жінок. Рідше вік початку захворювання становив 11-14 років - у 41 (40,2%) жінки, ще рідше ВХ маніфестувала у віці понад 20 років - у 9 (8,8%) осіб.

При комплексному обстеженні жінок, хворих на ВХ, у переважної більшості з них виявлено супутні соматичні захворювання, переважно шлунково-кишкова та гінекологічна патологія. Серед захворювань шлунково-кишкового тракту діагностовано: хронічний гастрит ? у 17 (16,7%), холецистит - у 25 (24,5%), панкреатит - у 21 (20,6%), гастродуоденіт - у 24 (23,5%) та коліт - у 3 (2,9%) осіб. Супутня гінеколо-гічна патологія, яка спостерігалась у обстежених жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ: полікістоз яєчників ? у 19 (18,6%) та хронічний аднексит ? у 26 (25,5%) пацієнток. В анамнезі також були встановлені: альгодисменорея ? у 18 (17,6%), опсоменорея ? в 11 (10,8%), олігоменорея - у 17 (16,7%) та аменорея - у 16 (15,7%) хворих.

На погіршення перебігу ВХ в передменструальному періоді та під час менструацій скаржилися 59 (57,8%) пацієнток. Ще 15 (14,7%) жінок, хворих на ВХ, в анамнезі яких були пологи, відмічали, що клінічні прояви дерматозу мали тенденцію зменшуватися протягом другого та третього триместрів вагітності і загострилися у 8 з них (53,3%) після пологів, а в 7 (46,7%) ? після припинення лактації. Варто зазначити, що 43 (42,2%) пацієнтки з досліджуваної групи відзначали загострення дерматозу після відміни комбінованих оральних контрацептивів, а 53 (52,0%) жінки спостерігали погіршення стану шкіри після перенесених стресових ситуацій.

Попередню терапію з приводу ВХ отримували 83 (81,4%) жінки з досліджуваної групи: неефективність раніше проведеної терапії відмічали 56 (54,9%) пацієнток, ефективність ? 27 (26,5%), не проводили лікування - 19 (18,6%) хворих.

До початку лікування в обстежених жінок, хворих на ВХ, вміст у плазмі крові ЛГ, ФСГ і прогестерону вірогідно від контрольних величин не відрізнявся. Водночас концентрація пролактину в крові вірогідно перевищувала контрольні величини (відповідно 18,53±0,44 нг/мл проти 12,80±0,56 нг/мл у контролі, p<0,001), рівень у крові естрадіолу був у 2,5 раза меншим за контроль (відповідно 0,29±0,01 нмоль/л та 0,72±0,11 нмоль/л, p<0,001), а плазмовий вміст тестостерону, навпаки, втричі перевищував такий у осіб контрольної групи (відповідно 2,74±0,11 нг/мл та 0,91±0,05 нг/мл, p<0,001). Нами не виявлено залежності зазначених гормональних змін від ступеня тяжкості ВХ, окрім вірогідно вищого вмісту тестостерону у хворих на ВХ середнього ступеня тяжкості у порівнянні з легким ступенем тяжкості (відповідно 3,39±0,16 нг/мл проти 2,49±0,11 нг/мл, p₁<0,001). Таким чином, результати досліджень підтверджують патогенетичну роль гіперандрогенемії та гіпоестрогенемії в механізмах розвитку ВХ у жінок репродуктивного віку.

За даними цитологічного аналізу, у 16 (32%) з 50 обстежених жінок репродуктивного віку, хворої на ВХ, у мазках букального епітелію переважали проміжні клітини, тоді як парабазальні клітини не виявлялися взагалі, що вказує на помірну проліферацію букального епітелію. У 14 (28%) досліджуваних жінок, поряд із парабазальними клітинами, спостерігалися проміжні клітини, а поверхневі клітини були відсутні, що свідчить про помірну атрофію букального епітелію і опосередковано ? про низький рівень забезпеченості естрогенами периферичних органів-мішеней [Татарчук Т.Ф., Сольский Я.П., 2003]. Аналіз цитограм букальних мазків здорових жінок контрольної групи показав, що гормональний фон відповідав віковій нормі та дню менструального циклу - в мазках букального епітелію переважали поверхневі клітини, а парабазальні клітини були відсутні.

Дослідження стану мікроциркуляції шкіри проведено у 26 жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ (легкий ступінь тяжкості ВХ ? у 14, середній ступінь тяжкості ВХ ? у 12 осіб), на двох рівнях ? системному та локальному. Результати дослідження бульбарної кон'юнктиви свідчать, що системні порушення мікроциркуляції характеризуються зменшенням діаметра артеріол (19,2% випадків: при легкому ступені тяжкості ВХ ? у 7,1%, при середньому ступені тяжкості ? у 33,3%); нерівномірністю калібру артеріол (46,2% випадків: при легкому ступені тяжкості ? у 35,7%, при середньому ступені тяжкості ? у 58,3%); збільшенням діаметра венул (50,0% випадків: при легкому ступені тяжкості ВХ ? у 57,1%, при середньому ступені тяжкості ? у 41,7%); нерівномірністю калібру венул (23,1% випадків: при легкому ступені тяжкості ? у 14,3%, при середньому ступені тяжкості ? у 33,3%); помірною звивистістю артеріол (61,5% випадків: при легкому ступені тяжкості ? у 85,7%, при середньому ступені тяжкості ? у 33,3%); наявністю сладж-синдрому І ступеня (30,8% випадків: при ВХ легкого ступеня тяжкості ? у 28,6%, при середньому ступені тяжкості захворювання ? у 33,3%).

За даними дослідження стану бульбарної мікроциркуляції, слабкий спастико-атонічний синдром виявлено в 57,7% хворих: при легкому ступені тяжкості ВХ ? у 50,0%, при середньому ступені тяжкості ВХ ? у 66,7% хворих. Помірно виражений спастико-атонічний синдром діагностовано в 34,6% випадків: при легкому ступені тяжкості ВХ ? у 42,9%, при середньому ступені тяжкості ВХ ? у 25,0% хворих. У двох (7,7%) пацієнток (одна жінка з ВХ легкого і одна з ВХ середнього ступеня тяжкості) виявлений нормальний стан мікроциркуляції.

При дослідженні стану мікроциркуляції шкіри шляхом капіляроскопії нігтьового ложа встановлено, що порушення мікроциркуляції при ВХ характеризуються: зменшенням діаметра капілярів (57,7% випадків: при легкому ступені тяжкості ВХ ? у 42,9%, при середньому ступені тяжкості - у 75,0%); нерівномірністю калібру капілярів (65,4% хворих: при легкому ступені тяжкості ВХ ? у 50,0%, при середньому ступені тяжкості ? у 83,3% випадків); наявністю мікроаневризм капілярів нігтьового ложа (38,5% випадків: у хворих на ВХ легкого ступеня тяжкості ? 35,7%, у пацієнток із середнім ступенем тяжкості захворювання ? у 41,7% випадків); мікротромбозами окремих капілярів нігтьового ложа (38,5% хворих: при легкому ступені тяжкості захворювання ? у 14,3%, при ВХ середнього ступеня тяжкості ? у 66,7% випадків); помірною звивистістю капілярів нігтьового ложа (96,2% випадків: при легкому ступені тяжкості ? у 92,9%, при середньому ступені тяжкості ? у 100%); наявністю в 42,3% випадків внутрішньосудинних порушень мікроциркуляції у вигляді утворення монетних стовпчиків: при легкому ступені тяжкості ВХ ? у 28,6%, при середньому ступені тяжкості ? у 58,3% хворих; наявністю в 30,8% жінок у капілярах нігтьового ложа сладж-синдром ІІ ступеня: при ВХ легкого ступеня тяжкості - у 14,3%, при середньому ступені тяжкості захворювання ? у 50,0% випадків. Серед периваскулярних змін варто зазначити наявність у 50,0% випадків помірно вираженого пери капілярного набряку: при ВХ легкого ступеня тяжкості ? у 28,6%, при ВХ середнього ступеня тяжкості ? у 75,0% випадків.

Отже, на нашу думку, в жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ, порушення мікроциркуляції на рівні мікроциркуляторного русла нігтьового ложа виражені в значно більшій мірі, ніж у судинах бульбарної кон'юнктиви. Тобто, при ВХ переважають не системні, а периферійні мікроциркуляторні розлади, що варто враховувати при оцінці ефективності лікування та при дослідженні особливостей патогенезу розвитку ВХ.

Результати дослідження деяких імунологічних показників при ВХ свідчать, що у жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ, концентрація в плазмі крові імуноглобуліну А виявилася на 24,5% меншою за таку в практично здорових осіб контрольної групи (відповідно 2,930,23 г/л та 3,880,25 г/л; p<0,01), а показник НСТ-тесту менший за контрольний рівень на 40,5% (відповідно 9,150,20 та 15,380,82; p<0,001).

Серед показників ліпідного обміну в жінок, хворих на ВХ, виявився зниженим на 23,1% рівень у плазмі крові холестерину (відповідно 3,730,14 ммоль/л та 4,850,25 ммоль/л у контролі; p<0,001), тоді як вміст ліпопротеїдів вельми низької щільності та ліпопротеїдів низької щільності, навпаки, перевищував контроль відповідно на 46,3% (відповідно 12,190,78 та 8,330,25; p<0,001) і 16,7% (відповідно 49,881,38 та 42,751,69; p<0,01).

Як свідчать дослідження рівня цитокінів, у хворих на ВХ вміст у крові інтерлейкіну-1в (IL-1в) перевищував такий у практично здорових осіб на 54,2% (відповідно 75,172,73 пг/мл та 48,743,53 пг/мл; p<0,001), плазмова концентрація фактору некрозу пухлин-б (TNF-б) була більшою за контроль на 51,6% (відповідно 67,372,55 пг/мл та 44,434,00 пг/мл; p<0,001), рівень інтерферону-г (г-INF) не відрізнявся від контрольних показників (відповідно 79,634,04 пг/мл та 73,944,93 пг/мл; p>0,05), а вміст у плазмі крові трансформувального фактору росту-в₁ (TGF-в₁) зростав відносно контролю в 1,5 раза (відповідно 325,709,91 нг/мл та 210,4014,09 нг/мл; p<0,001).

У хворих на ВХ середнього ступеня тяжкості концентрації в плазмі крові цитокінів були вірогідно (p₁<0,001) більшими, ніж при захворюванні легкого ступеня тяжкості: IL-1в - на 34,3% (відповідно 89,854,90 пг/мл та 66,912,20 пг/мл), TNF-б - на 29,6% (відповідно 78,914,71 пг/мл та 60,882,33 пг/мл), TGF-в₁ - на 36,4% (відповідно 392,707,90 нг/мл та 287,909,80 нг/мл). Вміст у крові г-INF, навпаки, був на 45,3% меншим у пацієнток із середнім ступенем тяжкості дерматозу (відповідно 52,073,36 пг/мл та 95,143,92 пг/мл; p₁<0,001).

На підставі отриманих даних досліджень можна вважати, що залежні від ступеня тяжкості ВХ зміни вмісту в плазмі крові прозапальних цитокінів і г-INF є наслідком запальної реакції та спрямоване на знешкодження інфекційного компоненту захворювання, хоча може при цьому негативно впливати на процеси мікроциркуляції.

На нашу думку, дуже важливим є те, що рівень у крові IL-1в зростає паралельно з підвищенням плазмового вмісту TGF-₁, оскільки ще однією складовою біологічної дії IL-1в є його стимулювальний вплив на метаболізм сполучної тканини. Отже, поєднана дія IL-1в і TGF-₁ може призвести до надмірної генерації сполучної тканини з утворенням грубих і стійких рубців на місці ураження шкіри ВХ.

З метою перевірки даного припущення було проведено дослідження локальних імунологічних та біохімічних змін, у вмісті пустул, які порівнювали із зазначеними параметрами у плазмі крові. Встановлено (табл. 1), що у вмісті пустул концентрації цитокінів були вірогідно більшими, ніж у плазмі крові, а біохімічні показники перевищували такі в крові на порядок і вище. Це свідчить про те, що при ВХ більш виражено локальне запалення, ніж його системні прояви.

Зокрема, високий локальний рівень прозапальних цитокінів свідчить про мобілізацію чинників запальної реакції в пустульозні елементи, що супроводжується підвищенням вмісту TGF-в₁, який сприяє фіброзогенезу. Про підсилення процесів альтерації свідчить накопичення малонового діальдегіду, що на тлі відносно незначного підвищення активності супероксиддисмутази вказує на ішемізацію тканини шкіри та опосередковано вказує на порушення мікроциркуляції.

Зрозуміло, що зростання місцевого фібринолізу в даному випадку спрямоване на відновлення прохідності гемомікроциркуляторного русла, а збільшення інтенсивності локального протеолізу має захисну функцію, однак при цьому не можна виключити інтенсифікацію процесів вторинної альтерації клітин шкіри.

Лікування 102 жінок репродуктивного віку, хворих на вугрову хворобу, проводили після комплексного клініко-лабораторного обстежен-ня та оцінки гормональних, біохімічних, імунологічних показників та дослідження стану мікроциркуляції шкіри. При призначенні лікування враховували ступінь тяжкості ВХ. Всі хворі отримали базисне (стандартне) лікування. При легкому ступені тяжкості ВХ застосовували “Зинерит”, який два рази на день наносили на уражені ділянки шкіри. При середньому ступені тяжкості ВХ призначали доксицикліну гідрохлорид по 0,1 г два рази на добу всередину протягом 14 днів та місцево застосовували “Зинерит” двічі на день після очищення шкіри. Всі пацієнтки приймали “Аевіт” по 1 драже два рази на день протягом одного місяця. Однак, враховуючи виявлені нами порушення гормонального гомеостазу, було доцільним з'ясувати можливість оптимізації схеми лікування вугрової хвороби за допомогою фітоестрогенів.

Таблиця 1 Характеристика локальних змін вмісту цитокінів, пероксидного окислення ліпідів, фібринолізу та протеолізу у хворих на вугрову хворобу перед початком лікування (M±m)

Показники, що вивчались	Хворі на ВХ, які отримуюють стандартне лікування, n=11	Хворі на ВХ, які отримуюють комплексне лікування, n=15
	Плазма крові	Вміст пустули до початку лікування	Плазма крові	Вміст пустули до початку лікування
Інтерлейкін-1, пг/мл	79,113,48	407,5042,65 p<0,001	83,494,16	413,9044,80 p<0,001
Фактор некрозу пухлин-б, пг/мл	61,972,87	489,8040,22 p<0,001	58,742,45	500,7052,38 p<0,001
Трансформувальний фактор росту в1, нг/мл	312,6515,32	453,8041,29 p<0,02	322,0712,84	476,3059,80 p<0,02
Малоновий діальдегід, нмоль/мл	0,340,03	4,820,44 p<0,001	0,380,05	4,940,47 p<0,001
Супероксиддисмутаза, од/мл/год	0,960,07	1,620,16 p<0,02	0,920,06	1,610,12 p<0,001
СФА, мкг азофібрину/1мл за 1 год	2,440,12	214,2020,06 p<0,001	2,490,13	218,2013,58 p<0,001
НФА, мкг азофібрину/1мл за 1 год	1,040,06	157,2016,39 p<0,001	0,980,05	160,9013,31 p<0,001
ФФА, мкг азофібрину/1мл за 1 год	1,400,08	56,996,16 p<0,001	1,510,11	57,307,56 p<0,001
Лізис низькомолекулярних білків, мкг азо-альбуміну/1мл за 1 год	3,490,27	99,259,70 p<0,001	3,600,31	101,5011,19 p<0,001
Лізис високомолеку-лярних білків, мкг азоказеїну/1мл за 1 год	4,080,17	163,109,41 p<0,001	3,850,20	173,4020,50 p<0,001
Лізис колагену, мкг аз околу/1мл за 1 год	0,450,04	20,322,95 p<0,001	0,510,06	19,142,03 p<0,001

Примітки: 1. n - число спостережень; 2. p ? ступінь вірогідності різниць показників у плазмі крові та у вмісті пустул у відповідній групі.

Для цього обстежені хворі були розподілені на дві групи: основну (n=51) з легким ступенем тяжкості захворювання у 34 жінок і середнім - у 17 пацієнток та групу порівняння (n=51) з легким ступенем тяжкості захворювання у 34 жінок та середнім - у 17 пацієнток. У схему лікування хворих з основної групи було включено, крім стандартної терапії, фітоестрогенний препарат Ів-Кер по 1 капсулі 2 рази на добу протягом трьох місяців. Ів-Кер призначався відповідно до консультативних рекомендацій гінеколога-ендокринолога. Зважаючи на виявлені зміни з боку мікроциркуляторного русла шкіри, в схему лікування частини (n=15) хворих з основної групи (легкий ступінь тяжкості захворювання був у 8, середній - у 7 пацієнток), крім стандартної терапії та фітоестрогенного препарату Ів-Кер (по 1 капсулі 2 рази на добу протягом трьох місяців), було включено препарат “Курантил” у дозі 75 мг 3 рази на добу протягом трьох місяців. Хворі з групи порівняння (n=51) отримували базисне лікування. Усім хворим лікування проводилось впродовж трьох місяців, після якого проводилось контрольне обстеження. Віддалені результати терапії спостерігали через 6 та 12 місяців після лікування.

Встановлено, що після комплексного лікування, хворих на ВХ жінок, з використанням препарату Ів-Кер у порівнянні з показниками, що спостерігались після стандартної терапії дерматозу, вміст у крові ЛГ був вірогідно меншим (відповідно 15,060,40 і 16,840,42 МО/мл, р<0,01; у контролі ? 16,70±0,45 МО/мл); концентрація в плазмі крові ФСГ була вірогідно вищою (відповідно 8,610,36 МО/мл проти 6,030,38 МО/мл, p<0,001; у контролі ? 5,440,38 МО/мл); рівень у плазмі крові пролактину, навпаки, виявився вірогідно меншим (відповідно 14,700,45 нг/мл проти 18,880,65 нг/мл, p<0,001; у контролі ? 12,800,56 нг/мл); концентрація в плазмі крові тестостерону була у 2,2 раза меншою (відповідно 1,330,10 нг/мл проти 2,950,11 нг/мл, p<0,001; у контролі ? 0,910,05 нг/мл). На нашу думку, важливо, що плазмова концентрація естрадіолу виявилася вірогідно вищою після комплексного лікування з використанням препарату Ів-Кер: у контролі ? 0,720,11 нмоль/л; після стандартної терапії ? 0,320,02 нмоль/л; після терапії з використанням Ів-Кер ? 0,710,02 нмоль/л; p<0,001. З усіх досліджуваних гормональних показників лише концентрація в крові прогестерону після лікування у хворих групи порівняння та основної групи не мала статистичної відмінності (відповідно 26,904,76 нмоль/л проти 27,150,94 нмоль/л, p>0,05; у контролі ? 20,413,50 нмоль/л).

Порівняльний аналіз отриманих результатів досліджень з показ-никами, що спостерігалися до початку лікування, виявив досить низький вплив стандартної терапії на мікроциркуляторні розлади в жінок, хворих на ВХ, тоді як комплексна терапія з використанням препаратів Ів-Кер та Курантил виявила високу ефективність на мікроциркуляторні розлади в жінок, хворих на ВХ. Зокрема, при стандартній терапії частота виявлення звужених (спастичних) капілярів знизилася лише на 3,2%, нерівномірності калібру капілярів ? на 1,8%, перикапілярного набряку ? на 4,5%. Водночас на 3,2% зростав відсоток випадків спостереження в капілярах монетних стовпчиків та на 5,6% збільшувалася частота сладж-синдрому ІІ ступеня. Слабкий позитивний ефект спостерігався лише з боку утворення капілярних мікротромбів, частота виявлення яких зменшилася на 11,2%.

Було встановлено високу ефективність впливу комплексної терапії з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил на мікроциркуляторні розлади в жінок, хворих на ВХ. Частота виявлення звужених (спастичних) капілярів знизилась на 31%, нерівномірності калібру капілярів ? на 32,1%, перикапілярного набряку ? у 3,8 раза. На 22,3% зменшився відсоток випадків спостереження в капілярах монетних стовпчиків. Сладж-синдром ІІ ступеня не спостерігався в жодному випадку, а сладж-синдром І ступеня спостерігався лише в 13,3% обстежених жінок. Виражений позитивний ефект спостерігався з боку утворення капілярних мікротромбів, частота виявлення котрих у хворих основної групи знизилась у 5,7 раза.

Включення препаратів Ів-Кер і Курантил до комплексного лікування жінок, хворих на ВХ легкого та середнього ступеня тяжкості, сприяє нормалізації вмісту в крові імуноглобуліну А, збільшує плазмову концентрацію імуноглобуліну G та підвищує функціональну активність нейтрофілів. Комплексне лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил знижує, але не нормалізує вміст у крові ліпопротеїдів вельми низької щільності і практично не впливає на плазмовий рівень ліпопротеїдів низької щільності та концентрацію в плазмі крові холестерину.

Порівняльний аналіз змін вмісту в крові цитокінів показав, що після комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил плазмова концентрація IL-1в була на 40,8% меншою, ніж після використання стандартної терапії (відповідно 48,703,25 пг/мл та 82,333,89 пг/мл; p<0,001); рівень TNF-б також виявився меншим на 41,0% (відповідно 40,773,06 пг/мл та 69,093,59 пг/мл; p<0,001). Водночас концентрація в крові г-INF після стандартної терапії та комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил практично не відрізнялася (відповідно 73,134,72 пг/мл та 74,974,45 пг/мл; p>0,05), а рівень у плазмі крові TGF-₁ після комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Куранти був на 28,6% меншим, ніж у пацієнток, які отримували стандартну терапію (відповідно 214,507,92 нг/мл та 300,4012,21 нг/мл, p<0,001).

Порівняльний аналіз локальних змін цитокінів показав, що після комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил рівень у вмісті пустул IL-1в був меншим, ніж після стандартної терапії на 30,7%, TNF-б ? на 29,3%, TGF-₁ ? у 2,7 раза. Комплексне лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил більш ефективно пригні-чувало пероксидне окиснення ліпідів ? локальна концентрація малонового діальдегіду у пацієнток основної групи була на 33,9% нижча, ніж у хворих, які отримували стандартне лікування. Така реакція з боку місцевої ліпопероксидації супроводжувалася більш суттєвим підвищенням актив-ності супероксиддисмутази, котра на 65,3% вища в разі застосування комплексної терапії з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил. У вмісті пустул СФА після стандартного лікування та комплексної терапії з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил вірогідно не відрізнялася. Водночас інтенсивність НФА виявилась у 2,4 раза меншою, а ФФА, навпаки, у 2,3 раза більшою в разі включення до терапевтичного комплексу препаратів Ів-Кер і Курантил. Лізис низькомолекулярних білків після комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер і Курантил на 28,8% менший, інтенсивність протеолізу високомолекулярних білків ? на 34,6% нижча, а колагенолітична активність ? вдвічі вища, ніж у жінок, які отримували стандартну терапію.

Аналіз найближчих результатів лікування показав, що повна клінічна ремісія після курсу лікування впродовж 12 тижнів настала у: 39 (76,5%) хворих основної групи, з них 31 (60,8%) ? з легким ступенем тяжкості, 8 (15,7%) ? з середнім ступенем тяжкості; у 29 (56,8%) хворих групи порівняння, з яких 27 (52,9%) ? з легким ступенем тяжкості, 2 (3,9%) ? із середнім ступенем тяжкості. Значне покращання процесу відмічено в 9 (17,7%) жінок основної групи, з яких у 3 (5,9%) ? легкий ступінь тяжкості, у 6 (11,8%) ? середній ступінь тяжкості й у 17 (33,4%) осіб групи порівняння, з яких у 7 (13,8%) ? легкий ступінь тяжкості, а у 10 (19,6%) ? середній ступінь тяжкості. Покращання відмічено у 2 (3,9%) хворих з основної групи й у 3 (5,9%) ? з групи порівняння із середнім ступенем тяжкості. Відсутність ефекту від проведеного лікування констатовано в 1 (1,9%) жінки з основної групи та у 2 (3,9%) ? з групи порівняння хворих на ВХ середнього ступеня тяжкості.

Щодо остаточної оцінки ефективності комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер та Курантил, то виражений терапевтичний ефект (клінічна ремісія та значне покращання) спостерігався у 94,2% хворих, покращання було відмічено у 3,9%, без ефекту ? у 1,9% осіб. Остаточна оцінка ефективності лікування за стандартною схемою показала, що клінічна ремісія наступила в 56,8%, значне покращання ? у 33,4%, покращання ? у 5,9% і без ефекту ? у 3,9% хворих. Таким чином, запропонований метод комплексної терапії порівняно з стандартним лікуванням підвищує ефективність лікування на 19,7%.

При вивченні віддалених результатів через 6 місяців загострення дерматозу у хворих групи порівняння було відмічено у 21 (41,2%) особи, та у 6 (11,8%) осіб з основної групи. Через рік після лікування повторно за медичною допомогою звернулося 11 (21,6%) осіб з основної групи та 28 (54,9%) з групи порівняння.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної задачі ? підвищення ефективності лікування вугрової хвороби в жінок репродуктивного віку шляхом застосування в комплексному лікуванні фітоестрогенного препарату Ів-Кер і антиагреганту Курантил на підставі встановлення ролі гормональних і мікроциркуляторних порушень у патогенезі захворювання.

1. При обстеженнні 102 жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ, спадковий анамнез із боку матері чи батька був обтяжений у 49% хворих. У переважної більшості хворих встановлено папулопустульозну форму ВХ (69,6%), у більшості випадків (66,7%) легкого ступеня тяжкості із загост-ренням її в передменструальному періоді та під час менструацій у 81,9% жінок. Найчастішими були супутня патологія з боку шлунково-кишкового тракту (хронічний гастрит ? у 16,7%, холецистит ? у 24,5%, панкреатит ? у 20,6%, гастродуоденіт ? у 23,5%, коліт ? у 2,9%) та гінекологічна патологія (полікістоз яєчників ? у 18,6%, хронічний аднексит ? 25,5% осіб).

2. Виявлено, що при ВХ у жінок репродуктивного віку концентрації в плазмі крові пролактину і тестостерону (переважно при середньому ступені тяжкості ВХ) вірогідно перевищують такі в практично здорових осіб (відповідно 18,53±0,44 нг/мл проти 12,80±0,56 нг/мл, p<0,001; відповідно 2,74±0,11 нг/мл проти 0,91±0,05 нг/мл, p<0,001), тоді як плазмовий рівень естрадіолу виявляється у 2,5 раза меншим за контрольні показники (відповідно 0,29±0,01 нмоль/л та 0,72±0,11 нмоль/л, p<0,001).

3. Результати дослідження бульбарної кон'юнктиви свідчать, що в жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ, системні порушення мікроциркуляції характеризуються зменшенням діаметра артеріол (у 19,2% випадків), нерівномірністю калібру артеріол (у 46,2%), збільшенням діаметра венул (у 50,0%), нерівномірністю калібру венул (у 23,1%), помірною звивистістю артеріол (у 61,5%), наявністю сладж-синдрому І ступеня (у 30,8%) та спастико-атонічного синдрому.

4. За результатами дослідження стану мікроциркуляції шкіри шляхом капіляроскопії нігтьового ложа встановлено, що порушення мікро- циркуляції при ВХ характеризуються: зменшенням діаметра (у 57,7%), нерівномірністю калібру (у 65,4%), помірною звивистістю капілярів (у 96,2%), наявністю мікроаневризм та мікротромбозів окремих капілярів нігтьового ложа (у 38,5%), внутрішньосудинних порушень мікроциркуляції у вигляді утворення монетних стовпчиків (у 42,3%), наявністю в капілярах нігтьового ложа сладж-синдрому ІІ ступеня (у 30,8%), помірно вираженого перикапілярного набряку (у 50,0%).

5. Встановлено, що в жінок репродуктивного віку хворих на ВХ, у плазмі крові вірогідно (p<0,001) підвищений вміст IL-1в, TNF-б та TGF-₁ (переважно при середньому ступені тяжкості ВХ). У вмісті пустул концентрації цитокінів є вірогідно більшими (p <0,001), ніж у плазмі крові.

6. Відзначено, що в разі включення препарату Ів-Кер у терапевтичний комплекс після лікування вміст у крові ЛГ, пролактину є вірогідно меншим (відповідно р<0,01 та p<0,001), ФСГ є вірогідно (p<0,001) більшим, рівень у крові естрадіолу - у 2,2 раза вищим, плазмовий вміст тестостерону, навпаки, у 2,2 раза меншим, ніж у хворих на ВХ, які отримували стандартну терапію.

7. Розроблено новий оригінальний патогенетично обгрунтований метод комплексного лікування хворих на вугрову хворобу жінок репродуктивного віку з використанням фітоестрогенного препарату Ів-Кер та антиагреганту Курантил, що підвищує ефективність лікування на 19,7%. Виражений терапевтичний ефект (клінічна ремісія та значне покращання) після комплексного лікування з використанням препаратів Ів-Кер та Курантил був досягнутий у 48 (94,2%) з 51 хворої, покращання було відмічено у 2 (3,9%), без ефекту - у 1 (1,9%), тоді як результат лікування за стандартною схемою показав, що клінічна ремісія спостерігалася у 29 (56,8%) з 51 хворої, значне покращання - у 17 (33,4%), покращання - у 3 (5,9%) і без ефекту - у 2 (3,9%) пацієнток.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З метою оптимізації лікування та профілактики вугрової хвороби в жінок репродуктивного віку у комплексному лікуванні рекомендується застосовувати фітоестрогенний препарат Ів-Кер та антиагрегант Курантил. Лікування треба призначати після комплексного клініко-лабораторного обстеження та оцінки гормональних показників і дослідження стану мікроциркуляції шкіри. Препарат Ів-Кер призначають відповідно до консультативних рекомендацій гінеколога-ендокринолога. При призначенні лікування слід враховувати ступінь тяжкості вугрової хвороби. При легкому ступені тяжкості застосовують лосьйон “Зинерит”, який два рази на день наносять на уражені ділянки шкіри. При середньому ступені тяжкості призначають доксицикліну гідрохлорид по 0,1 г два рази на добу всередину протягом 14 днів та місцево застосовують лосьйон “Зинерит” двічі на день після очищення шкіри. Пацієнткам призначають “Аевіт” по 1 драже два рази на день протягом одного місяця.

Якщо виявляють порушення гормонального гомеостазу, то доцільно призначити фітоестрогенний препарат Ів-Кер по 1 капсулі 2 рази на добу протягом трьох місяців.

Якщо будуть виявлені зміни з боку мікроциркуляторного русла шкіри, то в схему лікування потрібно включити препарат Курантил у дозі 75 мг 3 рази на день протягом трьох місяців.

Крім того, всім хворим потрібно рекомендувати виключити з харчового раціону шоколад, кола-напої, молочні продукти, йодиди. Бажаним було б виключити застосування косметики, яка містить масла та використовувати продукти догляду за шкірою й косметику на водній основі, уражені ділянки двічі на день промивати теплою водою із замінниками мила. Всім хворим лікування потрібно проводити впродовж трьох місяців.

ПЕРЕЛІК НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гулей Л.О. Сучасні уявлення про етіопатогенез вугрової хвороби // Буковинський медичний вісник. - 2006. ? №1. - С. 98-105.

2. Гулей Л.О. Вплив комплексного лікування хворих на акне з використанням препарату Ів-Кер на вміст у крові імунорегуляторних цитокінів // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. - 2005. - №3-4(8). ? С. 76-80.

3. Гулей Л.О. Застосування препарату Ів-Кер в комплексному лікуванні жінок, хворих на акне: вплив на мікроциркуляцію та рівень у крові цитокінів // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2006. - Випуск 15, книга 1. ? С. 589-595.

4. Гулей Л.О. Вплив комплексного лікування хворих на акне з використанням препарату Ів-Кер на вміст у крові статевих гормонів // Журнал дерматовенерології та косметології ім. М.О.Торсуєва. - 2006. ? №1-2(12). - С. 155-161.

5. Гулей Л.О. Вплив комплексного лікування хворих на акне з використанням препарату Ів-Кер на імунологічні показники крові та деякі параметри ліпідного обміну // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2006. ? №3. ? С. 33-36.

6. Калюжна Л.Д., Гулей Л.О. Зміни вмісту цитокінів у плазмі крові хворих на акне в залежності від ступеня тяжкості захворювання: вплив комплексного лікування з використанням препарату Ів-Кер // Дерматологія та венерологія. - 2006. - №3(33). - С. 66-70.

7. Гулей Л.О. Досвід застосування Ів-Кер в комплексній терапії вугрової хвороби у жінок репродуктивного віку // Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, факультет фундаментальної медицини / Тези міжнародної студентської наукової конференції “Актуальні питання в сучасній медицині”. - Харків, 2006. - С. 11.

8. Гулей Л.О. Попередня оцінка ефективності застосування препарату Ів-Кер в комплексній терапії вугрової хвороби // Хист / Матеріали 3-ої міжнародної медико-фармацевтичної конференції студентів та молодих вчених, присвяченої 20-річчю Чорнобильської аварії. - Чернівці, 2006. ? Вип. 8. ? С. 68.

9. Гулей Л.О. Порушення мікроциркуляції у хворих на акне: вплив комплексного лікування з використанням препарату Ів-Кер // Матер. наук.-практ. конф. “Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря”. - Київ, 2006. - С. 25.

10. Гулей Л.О. Вміст цитокінів у крові хворих на акне з легким та середнім ступенем тяжкості захворювання // Матер. наук.-практ. конф. з міжнародною участю “Сучасні методи діагностики та лікування дерматозів й захворювань, що передаються статевим шляхом”. - Чернівці, 2005. - С. 45-46.

11. Гулей Л.О. Мікроциркуляторні зміни у хворих на акне // Наукова конференція молодих вчених. - Київ, 2006. - С. 65-66.

12. Гулей Л.О. Вплив комплексного лікування на стан мікроциркуляції шкіри у хворих на вугрову хворобу // Матер. наук.-практ. конф. “Досягнення молодих вчених дерматовенерологів”. - Київ, 2006. - С. 34-36.

13. Калюжна Л.Д., Гулей Л.О. Застосування фітоестрогенів у комплексній терапії вугрової хвороби // Тези допов. І (VІІІ) з'їзду Укр. ассоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів. ? Київ, 2005. ? Український журнал дерматології, венерології, косметології. ? №3. - 2005. - С.169.

14. Калюжна Л.Д., Корольова Ж.В., Гулей Л.О. Обгрунтування комплексної терапії вугрової хвороби у жінок репродуктивного віку // Матер. наук.-практ. конф. “Вік та шкіра”. - Київ, 2004. ? С.58-59.

АНОТАЦІЯ

Гулей Л.О. Обґрунтування комплексної терапії вугрової хвороби у жінок репродуктивного віку з урахуванням рівня статевих гормонів та стану мікроциркуляції шкіри. ? Рукопис.

...