Як видно з таблиці, ступені вираженості вертебрально-базилярної дисциркуляції та дегенеративних змін хребта мали різні варіанти взаємовідношень, які відрізнялись у віковому аспекті (див. табл. 1). Цей факт викликав необхідність дослідити вагомість причинно-наслідкових зв'язків у розвитку патології, тим самим визначити шляхи до профілактики та індивідуалізованого лікування. Найвірогідніші взаємовідношення вікових показників, ступеня вертебрально-базилярних порушень, дегенеративних змін хребта та факторів, які беруть участь у реалізації патології, відображені в наступній схемі і ґрунтуються на даних попередніх досліджень. З метою аналізу цих змін та для наочної зручності наведено основні фактори, які беруть участь в реалізації патології, отримали свій номер:

1 -- синдром сполучнотканинної дисплазії;

2 -- високий рівень адаптаційних можливостей (за тестами Гаркаві, ВРС);

3 -- низький рівень адаптаційних можливостей (іридобіомікроскопії);

4 -- високий рівень особистісної тривожності (за тестом Спілбергера-Ханіна);

5 -- перинатальна легка краніовертебральна травма в анамнезі;

6 -- краніовертебральна травма в анамнезі;

7 -- хронічний стрес;

8 -- тривале повсякденне статичне перевантаження шийного відділу хребта.

Заключним етапом поглибленої оцінки залежності вертебрально-базилярних розладів від комплексу досліджуваних чинників був багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз з розрахунком парціальних коефіцієнтів кореляції та детермінації з диференціацією за віковими групами пацієнтів (табл. 2). Отримані результати дозволили визначити як спільні тенденції впливу окремих факторів, так і диференційовані прояви у пацієнтів залежно від їх віку. Встановлено, що високий рівень адаптаційних можливостей має зворотній прогностичний вплив на формування патології у всіх вікових групах, де коефіцієнт детермінації (D%) був: до 20 років -- 23,14%, 20-29 -- 31,92%, 40-49 -- 39,56%. Досить високу оцінку впливу в усіх вікових групах має фактор наявності легкої перинатальної краніовертебральної травми в анамнезі (R=0,475-0,592; D=22,56-35,05%).

Таблиця 2. Аналіз взаємозв'язку вертебрально-базилярних розладів з основними чинниками формування патології в розрізі окремих вікових груп (багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз)

Разом з цим, високий рівень особистої тривожності максимальний вплив виявляє в 30-39 років (R=0,654; D=42,77%). Фактор хронічного стресу мав нижче проявлення у молодших вікових групах, але виявив рівномірний вплив на хворих віком понад 30 років (R=0,315-0,317). Синдром сполучнотканинної дисплазії мав максимальне прогностичне значення у хворих віком до 20 років та 20-29 років (R=0,484; 23,43% та 0,395; 15,60% відповідно).

Рівень множинних коефіцієнтів кореляції досить високий, що характеризує загальну високу адекватність моделі. При цьому сумарна оцінка впливу окремих чинників перевищує значення множинних коефіцієнтів, що свідчить про поєднаний вплив параметрів моделі та, відповідно, необхідності їх інтегральної клінічної оцінки.

Практичне застосування отриманих даних дало можливість прогнозування розвитку патології, базуючись на сукупності переважно неспецифічних суб'єктивних, і об'єктивність даних. На основі аналізу історій хвороб, складених і заповнених стандартизованих анкет з деталізацією анамнезу, суб'єктивних і об'єктивних клінічних показників з подальшою статистичною обробкою у 383 хворих з означеною патологією у порівнянні з даними групи практично здорових (n=30), показники заносили в таблицю, даючи оцінку в балах кожному з них згідно значущості в розвитку патології. Умовні імовірності патології, що розраховувались, за наявності певних симптомокомплексів або сукупності анамнестичних ознак, дозволили розрахувати за Брайесом імовірне її виникнення. Тобто, користуючись методологією ризикометрії, вже в процесі анкетування пацієнт набирав бали, починаючи з найважливіших та найвагоміших ознак, де міг накопичити до 20 балів навіть за 5 відповідей, тим самим відзначаючи середню імовірність виникнення патології. Подальше анкетування могло дозволити перетнути умовну лінію ризику щодо високої імовірності захворювання. За сумою наявних балів оцінювали рівні прогнозу розвитку патології: високий, середній, низький. Таким чином, до 20 балів -- низька потенційна можливість мати означену патологію, 21-50 балів -- середня, понад 51 балів -- висока. З чого видно, що 1 група факторів являє собою етіопатогенетичні чинники, на які не можна вплинути; 2 група -- фактори, відзначені в ранньому віці і яких можна певною мірою запобігти у інших пацієнтів. Проте, якщо вони відбулися і є, звичайно, найранішими, знижуються “стартові” можливості адаптаційних можливостей організму, на них нашаровуються наступні у часовому вимірі негативні факторі. Третя група включає фактори, які можна коригувати профілактичними методами; 4, 5, 6 групи -- фактори, на які можна впливати лікувальними і профілактичними заходами. Отримання таких даних у конкретного хворого дозволяє розробляти індивідуальну профілактично-лікувальну програму.

Отже, порушення кровообігу в ВББ при патології шийного відділу хребта має специфічні клініко-параклінічні прояви і являє собою регіональний варіант цереброваскулярної недостатності, у зв'язку з цим стан кровообігу має стадії - першу, другу, третю. Тому правомірним може бути термін “Вертебрально-базилярна недостатність І, ІІ та ІІІ ст., пов'язана з дегенеративними змінами ШВХ”, або “спондилогенна ВБН” таких саме стадій.

Базуючись на результатах аналізу наших досліджень, етіопатогенез цервіковертеброгенної вертебрально-базилярної дисциркуляції може бути представлений таким чином. Екзогенні фактори: фізичний та психофізичний (порушення рухового стереотипу, травма, стрес, фізичне статичне перевантаження, тощо), які можуть підсилюватися дизметаболічними впливами, сприяли реалізації ендогенного (генетичного) фактору (сполучнотканинної дисплазії), якщо він мав місце. Це викликало формування м'язових блоків з іритацією вегетативних сплетінь (шийних та периваскулярних хребтових), рефлекторний спазм судин ВББ, появу початкових проявів ВБН. Поряд з цим - порушення мікроциркуляції- ішемія РСХ та перихребтових тканин, формування дегенеративних змін у хребті -- порушення кровообігу в ВББ, що в свою чергу впливає на стан шийних хребців (сприяє остеохондрозу) -- поглиблює дегенеративні зміни та відповідно недостатність в ВББ шляхом іритативних подразнень або компремації ХА -- страждає лімбікоретикулярний комплекс -- порушується центральна регуляція гомеостазу (вегетативні розлади, зміни обміну МЕ, тощо), що впливає і на соматичну сферу (звідси погіршення засвоєння поживних речовин, накопичення шлаків, метаболічні розлади тощо). Неадекватність кровозабезпечення стовбуру мозку викликає порушення системи вагусу (симптоми його подразнення та недостатності) та додатково, ще й за цим механізмом, розлади всієї соматичної сфери, а також системи дихання та кровообігу, що сприяє метаболічним порушенням, в тому числі в хребті тощо. Недостатність функціонування лімбічної системи сприяє порушенню психоемоційного фону, підвищується сприйнятливість до стресу, що сприяє формуванню (підтримці) патологічного рухового стереотипу зі спазмом м'язів плечового поясу та шиї, далі - погіршення трофіки шийного відділу (подальше коло спочатку) -- дизрегуляція вегетативного забезпечення судин - недостатність кровопостачання. Таким чином, в патогенезі розвитку остеохондрозу і зв'язаних з ним вертебрально-базилярних розладів існує формування “хибних кіл” з явищами патологічної аферентації і патологічного аферентного синтезу у головному мозку, що пояснює нечіткість ранніх її проявів, високу резистентність патології до традиційної терапії, тому що у разі медикаментозного впливу основні механізми патологічних взаємозалежностей хоча й послаблюються, але зберігаються. Логічним є втручання в означені “хибного кола”, перериваючи патологічну імпульсацію й посилаючи адекватний штучно викликаний аферентний сигнал, з метою отримання у відповідь необхідної саногенетичної реакції організму, що і забезпечують методи рефлексотерапії.

Основні стратегічні напрямки терапії та профілактики.

Таким чином, враховуючи основні ендо- та екзогенні етіопатогенетичні чинники сукупної патології (генетичний, який реалізується через стан СТ, рефлекторно-травматичний фактор, стрес та подальші дисметаболічні розлади) на фоні певного індивідуального типу реагування та супутньої патології, що часто пов'язана з досліджуваним захворюванням, а також той факт, що у регуляції оптимальної інтенсивності об'ємного кровопостачання мозку як в нормі, так і при патології, провідну роль виграють рефлекторні механізми завдяки багатій екстероцепторній руховосенсорній інервації судинних магістралей ділянки голови, а в розвитку патології одним із провідних факторів був рефлекторний з формуванням “хибних кіл”, патогенетично обґрунтованими в лікуванні доцільно вважати методи рефлексотерапії (РТ). Крім того, як відомо, РТ має широкий регулюючий вплив на стан мікроциркуляції, обміну речовин, вегетативне забезпечення, процеси знеболювання, впливає на деякі показники перекисного окиснення ліпідів тощо (Мачерет Є.Л. та співавт., 1980-2006; Грицай Н.М., 1993 та ін.). Лікування включало такі основні стратегічні напрямки, як спеціалізована медична допомога в умовах лікувально-профілактичних закладів та самодопомога, якій хворий навчався підготовленим лікарем (точковий масаж звичайний та за допомогою Шолому ОК, аутопостізометрична релаксація, голкоаплікація). Крім того, профілактичний напрямок включав вектори роз'яснювальної роботи, що вказують на необхідність запобігання екзогенних негативних впливів, зазначених раніше.

Лікування включало методи РТ: корпоральну та аурікулярну акупунктуру, лазеропунктуру в шийно-комірцевій зоні та по задньосерединному меридіану. Пріоритетними були точки ХІ 20, ХІ 12, VII 10, XIV 14, XIV 20, Х 5, 6; ІІ 4, XІІІ 14 тощо. Складання акупунктурного рецепту враховувало класичний 3-рівневий підхід за Д.М. Табєєвою (1978, 2006), виходячи з факту дисфункції меридіанів Х, ХІ, VІІ, ХІІ, ІХ, ІІІ тощо, визначеним за електропунктурним методом Накатані та клінічними даними. Специфічний вплив базувався також на результатах досліджень гемодинаміки. Специфічним підходом корпоральної голкорефлексотерапії (ГРТ), який був орієнтований на характер циркуляторних змін в ВББ, було гармонічне застосування ефектів гальмування та тонізації. Так, у випадках прискорення лінійної швидкості кровотоку (ЛШК) на всіх відрізках ХА (V1-4), за даними УЗДГ, застосовували гальмувальні (седативні) методики зі збільшеною експозицією впливу (до 30-40 хвилин) та стимуляцією голок в ТА зони соскоподібних відростків голови, шийно-комірцевого відділу. У разі прискорення ЛШК на рівні сегменту V2 і уповільнення на відрізках V1 та V4, як прояву екстравазальних компресій та іритацій, застосовували поєднання тонізації ТА зони соскоподібних відрізків голови та зони великого потиличного бугра з гальмівним ефектом ТА 14ХІІІ та тонізацією 11-14VІІ.

Особливу увагу заслуговувала аурікулярна АП у зв'язку з тим, що особливості іннервації вушної раковини дозволяли модулювати специфічну пряму аферентацію безпосередньо до стовбуру -- зони кровозабезпечення ВББ (специфічний вплив). Аурікулярну терапію у складі загального курсу рефлексотерапії розпочинали з 2-3 корпорального сеансу. В сеанс включали в середньому 1-2 точки загальної дії (55, 51, 22, 12 тощо) та 3-4 специфічних АТ (25, 34, 37, 41, 28, 29, 100, 101 тощо). Лазеропунктуру переважно проводили в точках акупунктури 12-17XIV, 10-15XIV, 21 ІХ тощо. Вона більш інтенсивно застосовувалася в осіб з дисплазією СТ. Для лазеропунктури використовували апарат “Біомед-001” з випроміненням інфрачервоного діапазону довжиною хвилі 0,89 мкм. Використовували імпульсно-безперервний режим роботи апарату з модуляцією частоти від 1 до 1000 Гц, середньою потужністю випромінення до 20 мВт та сумарною дозою (енергією) -- 3-4 Дж/см2. Час впливу на одну корпоральну точку становив 1-3 хв, сумарна експозиція під час одного сеансу -- 14-15 хв. Під час однієї процедури впливали на 8-12 точок акупунктури. До лікування включали мануальну корекцію шийного відділу хребта (1-3 сеанси в загальному курсі), де принципове значення щодо запобігання ускладнень та нестабільності ХРС мала попередня підготовка (3-4 сеанси) та закріплення результатів (3-5 сеансів) методами РТ, включаючи вакуум-терапію та поверхневу голкоаплікацію. У хворих ІІ та ІІІ клінічних груп внаслідок наявності мікровогнищевої неврологічної симптоматики вважали за доцільне поєднати РТ-вплив з медикаментозною нейрометаболічною терапією. Ми отримали позитивні результати, підтверджені клініко-параклінічними методами, які достовірно відрізнялись від показників груп хворих з традиційною терапією (р0,01). Запропонований терапевтичний підхід дозволив диференційовано підійти до лікування, а також врахувати етіопатогенетичні механізми захворювання з мінімізацією вірогідності побічних ефектів.

Крім спеціалізованої медичної допомоги при вертебрально-базилярних порушеннях, пов'язаних з цервіковертебральною дисфункцією, доцільним був лікувально-профілактичний напрямок, який пропонували реалізовувати шляхом самодопомоги. З метою вирішення цього питання винайдений “Шолом ОК для точкового масажу та самомасажу голови”, призначений для оптимізації та адекватного виконання лікувально-профілактичного масажу точок голови. На основі цього розроблено “Спосіб лікування вертебрально-базилярної дисциркуляції за допомогою Шолому ОК” (Деклараційний патент на винахід №68949А від 16.08.2004). Принцип дії Шолому ОК полягає в можливості швидкого та зручного знаходження необхідних точок голови за рахунок розтягнення еластичних стрічок Шолому і тим самим збереження певних пропорцій в розташуванні масажерів відносно точок незалежно від розмірів голови та ефективного застосування лікувального впливу на них вбудованими масажерами. Крім того, профілактичний напрямок базувався на просвітницькій роботі щодо запобігання гіперекстензійних травм, навіть легких, та статичного перенавантаження шийного відділу хребта, особливо особами зі сполучнотканинними дисплазіями. Одразу після травми або після перенавантажень шиї хворим пропонували використовувати різні види масажу та самомасажу (точковий, вакуумний тощо), постізометричну релаксацію м'язів шиї, рефлексотерапію, тощо.

В результаті комплексного індивідуалізованого лікувального підходу відбулися зміни суб'єктивних та об'єктивних показників хворих з вертебрально-базилярною дисциркуляцією та дегенеративними змінами шийного відділу хребта.

Найбільш виражені позитивні зміни в результаті проведеного лікування відбулися в динаміці вегетативних та вестибулокоординаторних змін, окорухових нервів (акрогіпергідроз -- з 78% до 10%, дермографізм -- з 96% до 29%, пожвавлення сухожилкових рефлексів -- з 98% до 10%, хиткість в позі Ромберга -- з 97% до 8%, тощо). Істотними були локальні зміни чутливості. Так, гіперестезія шийно-потиличної зони після проведення розробленої терапії зустрічалася навіть рідше, ніж у групі контролю -- 11% від 53%, тоді як традиційне лікування мало порівняно невиразну динаміку -- 72 від 82%. Явища гіпестезії після проведення лікування взагалі не зустрічались, тоді як традиційне лікування мало значно менший позитивний вплив (16 від 26%). Найбільш вираженими були зміни клінічних вертеброневрологічних показників в усіх трьох групах: різниця між динамікою в обох групах становила 88±12,1%; 89±11,2% та 72±7,4% відповідно на користь розробленого лікування (p<0,01), тоді як традиційна терапія в більшості випадків не дала достовірних змін порівняно з даними до лікування.

Запропоноване індивідуалізоване лікування мало виражений достовірний позитивний вплив на психічні функції за тестами Спілбергера та Люшера у вигляді зниження тривожності, психічної виснажуваності та підвищення рівня працездатності. Такий етіопатогенетичний підхід дозволив суттєво знизити медикаментозне навантаження, спрямоване на корекцію порушених психічних функцій, і тим самим запобігти численних побічних ефектів.

В результаті розробленого лікування відзначено вірогідні позитивні зміни мозкового кровопостачання за даними ультразвукової доплерографії у вигляді нормалізації швидкісних показників кровотоку та індексу судинного опору. Найвиразніша ефективність розробленого лікування у порівнянні з традиційним стосувалася асиметрій кровотоку, що виявлялося при позиційних пробах (КА з 19±1,2 знизився до 8±0,7%). Під впливом запропонованого лікування відбулися позитивні зміни в структурі типів РЕГ. Понад у вдвічі зросла частка нормотонічних кривих, що відбулося за рахунок зменшення дистонічних РЕГ -- від 36,9 до 21,3%, гіпотонічних -- від 34,6 до 23,4%, гіпертонічних РЕГ -- від 5,1 до 2,2%, тоді як у разі стандартного лікування майже не відбулося позитивних змін у бік зменшення дистонічних кривих -- від 37,2 до 35,1%, що, безумовно, значно впливало і на загальну структуру РЕГ у цій групі хворих. Таким чином, в результаті розробленого лікування відбулися достовірні позитивні зміни кровопостачання головного мозку, що проявилось як у динаміці швидкісних показників кровотоку в крупних судинах голови, так і в показниках об'єму кровонаповнення на рівні мікроциркуляції, а також периферійного судинного опору. Особливо виражений вплив розробленої терапії, на відміну від традиційного лікування, був отриманий у венозній ланці, який підтвердили показники УЗДГ та РЕГ, що свідчить про виправданість специфічності запропонованого лікування.

Комплексне індивідуалізоване лікування викликало позитивні зміни електричної активності головного мозку у досліджуваних хворих, що відобразилося як в оптимізації інтенсивності основних ритмів, так і в зменшенні патологічних хвиль. Найвиразніша відмінність від традиційного лікування стосувалася асиметрій електрогенезу головного мозку (p<0,01).

В результаті запропонованого лікування відбулися достовірні позитивні зміни загальних адаптаційних реакцій та неспецифічної резистентності організму, визначені за оцінкою стану імунокомпетентних лімфоцитів (метод Гаркаві), в бік зростання частки реакцій тренування та активації і, відповідно, зменшення вмісту реакцій підвищеної активації та хронічного стресу. Найбільшу частку сприятливих реакцій тренування та активації після розробленого лікування відзначено в І групі хворих -- 88,1%; у ІІ групі -- 77,9%; у ІІІ -- 72,5%, що вірогідно відрізнялося від показників у хворих з традиційною терапією (p<0,01). Такі результати свідчать про високі адаптивно-регулюючі можливості запропонованого лікування порівняно з традиційною терапією.

Після запропонованої тактики лікування відбулися вірогідні (p?0,01) позитивні зміни електропровідності шкіри, що свідчить про збалансування ерготропного та трофотропного впливів як відображення адаптогенної дії від проведеної терапії. Так, відхилення від діапазону фізіологічних значень електропроводності (фізіологічного, або “довірчого коридору”) у 58% хворих спостерігалися всього лише за 1-3 шкалами після запропонованого лікування і у 14% хворих після традиційної терапії, тоді як до лікування таких незначних відхилень взагалі не спостерігалося. Відхилення від “фізіологічного коридору” за 3-7 шкалами відзначено у 32% хворих після розробленої терапії, у 58% пацієнтів контрольної групи та у 65% до лікування. Розбіжність більше, ніж за 8 шкалами, зовсім не зустрічалася після розробленої лікувальної тактики, проте, після традиційної терапії вона була у 28% хворих. Така картина електропровідності у контрольній групі могла побічно свідчити про реакцію внутрішніх органів, нерідко з хронічними розладами, на медикаментозне навантаження. Середні значення електропроводності в репрезентативних точках меридіанів (зміщення “довірчого коридору” від середніх цифр 5-7 мкА), які опосередковано відображали реактивність адаптаційно-пристосувальних можливостей організму, в результаті лікування мали позитивні зміни і корелювали зі змінами стану кровотоку в ВББ (r=0,650,12).

Отже, порівняльний аналіз отриманих в результаті проведеного лікування клінічних і параклінічних показників у хворих з вертеброгеннозалежними вертебрально-базилярними розладами довів високу ефективність та доцільність розробленої комплексної терапії цієї патології. Отримані дані доводять, що запропоноване на основі системного підходу до хворого лікування є не тільки достовірно високоефективним, але й специфічним щодо патології, яка розглядається, і суто індивідуалізованим.

Висновки

больовий вертебральний сполучнотканинний іридобіомікроскопія

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми об'єктивізації та розробки обґрунтованих індивідуалізованих етіопатогенетичних профілактичних та лікувальних заходів вертебрально-базилярних порушень при патології шийного відділу хребта.

2. Розвиток вертебрально-базилярних порушень, пов'язаних з патологією шийного відділу хребта (ШВХ), що виникають під впливом екзо- та ендогенних факторів: гіперекстензійна (часто легка) травма ШВХ в анамнезі, яка може бути пери- та (або) постнатальною, статичне перевантаження ШВХ, хронічний стрес) першочергово реалізуються на фоні ендогенного фактору -- сполучнотканинної дисплазії (СД), зумовленої генетично (73,4%). Тип успадкування СД -- аутосомно-домінантний (60%) та мультіфакторіальний (40%).

3. Поглиблення вертебрально-базилярної дисциркуляції супроводжується зміною характеру алгічних проявів: зменшення проявів гострих цервікалгій та цервікокраніалгій, зростанням проявів хронічного невропатичного болю, що пов'язане з виснаженням системи антиноцицепції в зоні кровозабезпечення ВББ.

4. Порушення венозного кровоплину настає раніше артеріального. Дизритмічність кровопостачання є однією із провідних гемодинамічних змін, які викликають найраніші клінічні прояви ВБН, поглиблюють їх на більш пізніх стадіях та провокуються змінами у шийному відділі хребта, в першу чергу, нестабільністю шийних рухових сегментів хребта (88,6%). Ці зміни найбільш залежать від виразності нестабільності та кількості нестабільних РСХ. Прогресування дегенеративних змін у ШВХ сприяє зростанню вертебрально-базилярної недостатності, але взаємовідношення ступенів судинних і вертебральних порушень у кожному конкретному випадку залежить від сукупності ендо- та екзогенних чинників.

5. Вертебрально-базилярна недостатність, що пов`язана з дегенеративними змінами ШВХ, супроводжується тривожними розладами та бере участь в складному етіопатогенезі психосоматичної патології. Крім того, її можна розглядати як психосоматичну патологію в широкому розумінні цього поняття.

6. Порушення кровообігу у ВББ супроводжуються зміною адаптивних функцій в бік їх напруження та декомпенсації за рахунок периферійної та надсегментарної ланок регуляції, які знаходяться в зоні кровозабезпечення ВББ, що підтверджувалось показниками варіабельності серцевого ритму та за методом Гаркаві. З поглибленням вертебрально-базилярних розладів ритмограми та структура варіабельності ритму серця вказували на тенденцію переходу серцевого ритму з рефлекторного вегетативного рівня керівництва на більш низький -- гуморально-метаболічний, який не спроможний швидко забезпечити гомеостаз. За методом Гаркаві, з поглибленням дисциркуляції частка адаптаційних реакцій високого рівня (реакції тренування та активації відповідно) в ІІ групі зменшилася майже вдвічі, порівняно з показниками І групи (з 66,2 до 36,1%, а в третій групі -- до 23,4%).

7. Циркуляторні розлади в вертебрально-базилярному басейні, що пов'язані з цервіковертебральною дисфункцією, супроводжуються порушеннями мікро- і макроелементного обміну в організмі.

8. Між вмістом колагенових волокон в стромі судин, міжхребцевих дисків та райдужної оболонки ока в межах одного організму існує пряма математична залежність, що обґрунтовує можливість використання оцінки стану строми райдужної оболонки ока для опосередкованої оцінки стану сполучної тканини і пов'язаних з нею функцій.

9. Оцінка стану структур ока (судин бульбарної кон'юнктиви та райдужної оболонки) є основою для високоінформативної експрес-діагностики досліджуваної патології, що базується на визначених статистично достовірних іридологічних критеріях та діагностичних критеріях мікроциркуляторних змін бульбарної кон'юнктиви.

10. Зміни електропровідності репрезентативних точок за методом Накатані зростають із поглибленням вертебрально-базилярної дисциркуляції. Переважно страждають Х, VII, ХІІ, V, ХІ, VІ меридіани. Зі зміною вертебрально-базилярного кровозабезпечення у досліджуваних хворих змінюється і електропровідність точок голови.

11. Клінічна верифікація ранніх проявів патології складається з неспецифічних симптомів у поєднанні з наявністю не менше двох екзо- або ендогенних факторів (гіперекстензійної травми ШВХ в анамнезі, яка може бути пери- та (або) постнатальною, статичного перевантаження ШВХ, хронічного стресу, сполучнотканинної дисплазії). Ймовірність більшої виразності патології та подальшого прогнозу її розвитку захворювання зростає за наявності більшої кількості та значущості патогенних факторів.

12. Порушення кровообігу в вертебрально-базилярній системі при патології шийного відділу хребта має специфічні клініко-параклінічні прояви і являє собою регіональний варіант цереброваскулярної недостатності з чітко вираженою стадійністю перебігу. Тому правомірним може бути термін “Вертебрально-базилярна недостатність І, ІІ та ІІІ ст., пов'язана з дегенеративними змінами ШВХ”, або “спондилогенна ВБН” таких саме стадій.

13. Встановлено, що рефлекторний фактор у появі вертебральної патології і вертебрально-базилярної дисциркуляції обґрунтовує етіопатогенетичне лікування з використанням методів рефлексотерапії, в тому числі мануальної терапії. Для лікування початкових проявів недостатності кровообігу у ВББ достатнім є комплексний підхід з застосуванням методів РТ, а за наявності мікровогнищевої неврологічної симптоматики доцільним є сумісне застосування РТ та обмеженої медикаментозної нейрометаболічної терапії.

14. Профілактичний напрямок базується на просвітницькій роботі щодо запобігання гіперекстензійних травм, навіть легких, та статичного перенавантаження шийного відділу хребта, особливо особами зі сполучнотканинними дисплазіями. Використання “Шолому ОК для масажу та самомасажу точок голови” є дієвим та зручним профілактично-лікувальним засобом допомоги та самодопомоги при означеній патології.

Практичні рекомендації.

1. При розробці індивідуальних лікувально-профілактичних заходів слід враховувати той факт, що в розвитку вертебрально-базилярних порушень, пов'язаних з патологією ШВХ, провідну роль відіграють такі екзо- та ендогенні фактори: гіперекстензійна (часто легка) травма ШВХ в анамнезі, яка може бути пери- та (або) постнатальною, статичне перевантаження ШВХ, хронічний стрес, які першочергово реалізуються на тлі ендогенного фактору -- сполучнотканинної дисплазії. Екзогенні фактори слід запобігати або послабляти їх наслідки, за рахунок чого реалізація негативних проявів ендогенного фактору може не відбутися або мінімалізуватися.

2. Верифікувати ранні прояви спондилогенної вертебрально-базилярної недостатності слід з урахуванням неспецифічних симптомів (головний біль різної інтенсивності, легкі запаморочення, астенічні та тривожно-іпохондричні прояви, або гіперреактивність, зниження пам'яті та працездатності) у поєднанні з наявністю не менш двох екзо- або ендогенного факторів, перерахованих вище.

3. Лікування алгічних синдромів при спондилогенній вертебрально-базилярній дисциркуляції першочергово має відбуватися шляхом відновлення вертебрально-базилярного кровопостачання.

4. Для запобігання розвитку дегенеративних змін шийного відділу хребта та розвитку психосоматичних порушень, а також поліпшення адаптивних можливостей організму необхідно відновлювати вертебрально-базилярний кровообіг, завжди беручи до уваги негативну роль в етіопатогенезі захворювання дизритмічності кровопостачання.

5. Шляхом оцінки стану строми райдужної оболонки ока, як візуально легкодоступного прижиттєвого гістологічного об'єкту, є сенс опосередковано оцінювати стан сполучної тканини всього організму, як ендогенного фактору, що бере участь у розвитку вертебрально-базилярних порушень і дегенеративних змін хребта, та пронозувати ризики виникнення патології.

6. Для експрес-діагностики спондилогенної вертебрально-базилярної дисциркуляції слід враховувати результати оцінки стану структур ока (судин бульбарної кон'юнктиви, райдужної оболонки).

7. Визнаючи рефлекторний фактор у появі вертебральної патології і вертебрально-базилярної дисциркуляції провідним, слід проводити етіопатогенетичне лікування з використанням методів рефлексотерапії. Точку акупунктури 20ХІ визнано, як регулюючу й специфічну, незалежно від вихідного стану вегетативного балансу та широко застосовувати при означеній патології.

8. Для лікування ППНМК у ВББ достатнім є комплексний підхід із застосуванням методів РТ, як монотерапії, а щодо хворих з мікровогнищевою неврологічною симптоматикою доцільним є сумісне застосування РТ та обмеженої медикаментозної нейрометаболічної терапії. “Шолом ОК для масажу та самомасажу точок голови” може бути рекомендованим для широкого вжитку, як дієвий та зручний засіб допомоги та самодопомоги при означеній патології. Базуючись на високій залежності вертебрально-базилярного кровозабезпечення від шийного вертеброгенного фактору і за наявності відповідних клініко-параклінічних ознак, слід використовувати термін “Вертебрально-базилярна недостатність І, ІІ та ІІІ ст., пов'язана з дегенеративними змінами ШВХ”, або “спондилогенна (вертеброгенна) ВБН” відповідних стадій.

Література

1. Коваленко О.Є. Особливості показників транскраніальної доплерографії при клінічних проявах порушень кровообігу в вертебро-базилярному басейні в віковому аспекті. Український вісник психоневрології. - Харків, 2002. - Т. 10, вип. 1 (30). - С. 47-48.

2. Мачерет Є.Л., Коркушко О.О., Коваленко О.Є., Чуприна Г.М. Комплексне лікування остеохондрозу та його неврологічних проявів з сумісним застосуванням рефлексотерапії та гомеопатії. - Український вісник психоневрології. - Харків, 2000. - Том 8, вип. 24. - С. 32-35.

3. Коваленко О.Є. Мачерет Є.Л. Вакуум-терапія в комплексному лікуванні вертебро-базилярних порушень при шийному остеохондрозі. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО. - К., 2001. - Вип.10, кн. 3. - С.89-94.

4. Мачерет Є.Л., Коваленко О.Є. Значення індивідуалізованого підходу в розробці адекватних заходів щодо профілактики та лікування хронічних захворювань. Зб. наук. праць співробітників КМАПО. - К., 2001. - Вип.10, кн.2. - С. 732-737.

5. Коваленко О.Є., Мачерет Є.Л. Можливості та перспективи діагностики захворювань за допомогою іридобіомікроскопії. Медичний всесвіт. - К., 2001. - Т.І, № 1.- С. 75-79.

6. Коваленко О.Є. Оцінка ролі деяких особливостей мозкового кровотоку щодо прогнозування гострих цереброваскулярних порушень. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2002. - Вип.11, кн.3.- С. 265-271.

7. Коваленко О.Є. Етіопатогенетичні аспекти ранніх проявів остеохондрозу. - Зб. наук. праць співробітників КМАПО імені П.Л. Шупика. - К., 2002. - Вип.11, кн. 2. - С. 706-711.

Размещено на Allbest.ru