Діагностика граничних та патологічних станів при крайніх фізичних навантаженнях в олімпійському та професіональному спорті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

АВТОРЕФЕРАТ

Діагностика граничних та патологічних станів при крайніх фізичних навантаженнях в олімпійському та професіональному спорті

14.01.24 - лікувальна фізкультура та спортивна медицина

Михалюк Євген Леонідович

Дніпропетровськ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті

МОЗ України

Наукові консультанти:

- доктор медичних наук, професор Клапчук Василь Васильович, Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, завідувач кафедри фізичної реабілітації;

- доктор медичних наук, професор Сиволап Віталій Вікторович, Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб з доглядом за хворими.

Офіційні опоненти:

- Заслужений діяч освіти України, доктор медичних наук, професор Апанасенко Геннадій Леонідович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (м.Київ), завідувач кафедри спортивної медицини та санології;

- доктор медичних наук, професор Полянська Оксана Степанівна, Буковинський державний медичний університет МОЗ України (м. Чернівці), професор кафедри кардіології, функціональної діагностики, лікувальної фізкультури та спортивної медицини;

- доктор медичних наук Дорофєєва Олена Євгенівна, Донецький інститут управління МОН України, професор кафедри психології та педагогіки.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Сучасний спорт вищих досягнень, який в Законі України “Про фізичну культуру і спорт” виділено окремо, неминуче пов'язаний з інтенсифікацією тренувального процесу та з крайніми фізичними навантаженнями. Суттєво, що і в олімпійському та професіональному спорті, де рівень лікарського контролю звичайно вище, крайні навантаження, на межі можливостей людини, не виключають гостре та хронічне фізичне перенапруження з негативними наслідками для здоров'я спортсмена (Абрамов В.В. зі співавт., 2001; Апанасенко Г.Л. зі співавт., 2004; Клапчук В.В. зі співавт., 2004; Поляков С.Д. зі співавт., 2005; Хрущев С.В. зі співавт., 2005; Дорофеева О.Є., 2006; Соколовський В.С., 2006; Солодков А.С. зі співавт., 2007; Perini R., 2003). Мають місце і випадки раптової смерті спортсменів. Так, найбільш частою причиною раптової смерті спортсменів під час фізичних навантажень є гіпертрофічна КМП (Марков Л.Н., 1995; Barlow J., Pocock N., 1984; Jaeger M.,1990), яка, за даними B.J. Maron (1993), складає близько 50,0% випадків. навантаження серцевий ритм гемодинамiка

Удосконалення інструментальних методів дослідження дозволяє, з одного боку, виявляти позитивні зрушення, які виникають під впливом раціональних занять фізкультурою і спортом, а з другого - своєчасно діагностувати ряд граничних станів та патологічних змін (Дзяк Г.В., Коваленко В.М., 1980; Апанасенко Г.Л., 2000; Корнеєва І.Т., 2003; Агаджанян М.Г., 2005; Гаврилова Е.А., 2006; Serra-Grima R., Estorch M., 2000). Своєрідний стан організму спортсмена припускає особливості у виникненні проявів перебігу граничних та патологічних станів (Смоленський А.В. зі співавт., 2006).

Ранньою ознакою зриву адаптації організму спортсмена служить порушення вегетативної регуляції серцево-судинної системи, що може проявитися метаболічною кардіоміопатією внаслідок хронічного фізичного перенапруження (МКМПХФП), проте компенсаторні можливості організму дозволяють спортсмену не тільки тренуватися, але й поліпшувати спортивні результати (Приходько В.И., Беляева Л.М., 1996). За даними Г.Л. Апанасенка та В.I. Земцової (2000), фрактальний аналіз серцевого ритму в спортсменів з МКМПХФП дозволяє диференціювати характер порушень.

Незважаючи на високі функціональні спроможності серцево-судинної системи спортсменів, крайні фізичні навантаження, що не відповідають можливостям організму, є ведучим етіологічним чинником виникнення порушень метаболізму міокарда (Земцовський Е.В., 1995; Макарова Г.А., 2003). Особливе значення приділяється кардіоміопатіям (КМП). При профілактичних обстеженнях гіпертрофічна КМП діагностується у 2,0% спортсменів (Maron B.J., 1993). Метаболічна КМП фізичного перенапруження зустрічається, за даними Л.А.Бутченка (1989), у кожного дев'ятого спортсмена, а, за даними Ю.С.Чистякової (2005), ЕКГ-ознаки метаболічної КМП спостерігаються у 20,0% спортсменів.

Діагностика МКМПХФП та визначення стадійності процесу, зважаючи на мізерну клінічну симптоматику, грунтується, загалом, на змінах кінцевої частини шлуночкового комплексу ЕКГ. Однак, зазначені ознаки не мають специфічності у відношенні МКМПХФП.

В останні роки здійснені спроби удосконалення інструментальної діагностики МКМПХФП за допомогою визначення продуктів деградації низькомолекулярних білків (азоальбумін, азокозеїн, азокол) (Полянська О.С., 2004), тропонінів (Шалаев С.В. зі співавт., 2001; Rifai N. еt al., 1999; Cummins P. et al., 1987; Siegel A.J. et al., 1997; Neumayr G. et al., 2001), лактатдегідрогенази та креатинкінази (Новіков А.А. зі співавт., 2002).

Але залишилось неясним питання доцільності самостійного використання біохімічних методів діагностики та в комбінації з сучасними інструментальними методами в підтвердженні МКМПХФП. До теперішнього часу недостатньо досліджено чутливість та специфічність визначення вмісту тропоніну I у спортсменів високого класу з метою верифікації діагнозу МКМПХФП при виконанні субмаксимального тесту PWC₁₇₀ та на порозі індивідуальної толерантності до фізичного навантаження. Потребує уточнення питання вибору оптимального фізичного навантаження з метою діагностики кардіоміопатії фізичного перенапруження. Сучасна спортивна медицина вимагає удосконалення критеріїв діагностики граничних та патологічних станів у спортсменів високого рівня.

У зв'язку з цим, вирішення завдань ранньої діагностики граничних та патологічних станів МКМПХФП, досконалість критеріїв їх інструментального та біохімічного підтвердження є актуальною проблемою спортивної медицини, що особливо важливо напередодні участі спортсменів України в Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацiйна робота виконана у рамках планової науково-дослiдної роботи кафедри пропедевтики внутрiшнiх хвороб з доглядом за хворими Запорiзького державного медичного унiверситету “Дiагностика метаболiчної кардiомiопатiї внаслiдок хронiчного фiзичного перенапруження” (N державної реєстрацiї 0106U008115), де автор є вiдповiдальним виконавцем.

Мета дослiдження. Теоретичне обгрунтування і вирішення наукової проблеми дiагностики граничних та патологiчних станiв у сучасних функціональних та біохімічних методів дослідження в процесі лікарського контролю для профілактики гострого та хронічного фізичного перенапруження внаслідок крайніх тренувальних та змагальних навантажень.

Для досягнення мети поставленi такi задачi дослiдження:

1. Дослідити вплив високих тренувальних навантажень на показники варiабельностi серцевого ритму, центральної гемодинамiки та фiзичної роботоспроможностi спортсменiв високого класу ациклічних видiв спорту (футбол, мiнi-футбол, гандбол, баскетбол, дзюдо, стрибки у воду, художня гімнастика) та проаналізувати залежність показників, що вивчаються, від рівня спортивної кваліфікації.

2. Дослідити вплив високих тренувальних навантажень на показники варiабельностi серцевого ритму, центральної гемодинамiки та фiзичної роботоспроможності спортсменiв високого класу циклічних видiв спорту (біг на 100-400 м, плавання на 50-100м, 200-400м, академiчне веслування, тріатлон) та проаналізувати залежність показників, що вивчаються, від рівня спортивної кваліфікації.

3. Вивчити гендерні особливості показникiв варiабельностi серцевого ритму, центральної гемодинамiки та фiзичної роботоспроможностi у представників ациклічних та циклічних видiв спорту.

4. З'ясувати закономiрностi формування типiв гемодинамiки та особливостi їх вегетативного забезпечення в процесi зростання професiйної майстерностi спортсменiв ациклічних та циклічних видiв спорту.

5. Порiвняти рiвень інформативності (специфічності та чутливостi) визначення вмiсту кардiоспецифiчного ферменту тропонiну I у спортсменiв високого класу з метою верифiкацiї дiагнозу “метаболiчна кардiомiопатiя внаслiдок хронiчного фiзичного перенапруження” при виконаннi субмаксимального тесту PWC₁₇₀ та на порозi iндивiдуальної толерантностi до фiзичного навантаження.

6. З'ясувати залежнicть динамiки рiвня тропонiну I та структурно-геометричної перебудови серця у спортсменiв високого класу з метаболічною кардіоміопатією фізичного перенапруження.

7. Вдосконалити критерiї граничних та патологiчних станiв у спортсменiв високого класу пiд впливом високоiнтенсивних тренувальних навантажень.

Об'єкт дослiдження - процес лікарського контролю в спорті вищих досягнень.

Предмет дослiдження - стан серцево-судинної системи, вегетативної нервової системи; загальна фізична роботоспроможність, рівень тропоніну I під впливом крайніх фiзичних навантажень у спортсменів високого класу.

Методи дослiдження: загальноклiнiчнi; iнструментальнi (ЕКГ, центральна гемодинаміка (ЦГ), ехокардіографія (ЕхоКГ), артеріальний тиск (АТ), велоергометрiя (ВЕМ), аналiз варіабельності серцевого ритму (ВСР) за часовими та спектральними показниками); функцiональнi (стрес-ЕхоКГ проби по тесту PWC₁₇₀, а також на порозі iндивiдуальної толерантностi до фiзичного навантаження; iмунохемiлюмiнесцентне визначення вмiсту тропонiну I); статистичнi (критерiї Ст'юдента, Фішера, Пiрсона, Спiрмена).

Наукова новизна одержаних результатiв. Вперше проведено: - комплексне дослiдження серцево-судинної системи, вегетативної нервової системи та фiзичної роботоспроможностi спортсменiв високого рiвня, що займаються професiонально олiмпiйськими видами спорту;

- порiвняльна оцiнка функцiональних можливостей чоловiкiв та жiнок, якi займаються професiонально спортом вищих досягнень;

- порiвняння iнструментальних критерiїв напруги адаптацiї за даними варiабельностi серцевого ритму з показниками центральної гемодинамiки та фiзичної роботоспроможностi у спортсменiв високого класу.

Уперше у вiтчизнянiй спортивнiй медицинi запропоновано методичний пiдхiд, завдяки якому були з'ясованi взаємодiї мiж показниками центральної гемодинамiки та варіабельності серцевого ритму у групах спортсменiв рiзної квалiфiкацiї та статi.

Отримані нові наукові дані, на основі яких запропоновано електрокардіографічні, ехокардiографiчнi та бiохiмiчнi критерiї дiагностики метаболічної кардіоміопатії фізичного перенапруження у спортсменiв високого рiвня.

Науково обгрунтовано та запропоновано новий спосiб комплексної дiагностики метаболiчної кардiомiопатiї внаслiдок хронiчного фiзичного перенапруження у спортсменiв на основi даних ехокардiографiї та визначення рiвня тропонiну I до та пiсля субмаксимального тесту PWC₁₇₀, а також на порозi iндивiдуальної толерантностi до фiзичного навантаження

Вперше запропоновано вибiр першого фiзичного навантаження на велоергометрi при проведеннi субмаксимального тесту PWC₁₇₀ для спортсменiв з брадiкардiєю та з масою тiла менше, нiж 55 кг.

Поглиблені уявлення про особливостi вегетативного забезпечення серцево-судинної системи пiд час адаптацiї спортсменiв до значних фiзичних навантажень.

Сформульовано нове наукове положення щодо біохімічних та інструментальних критеріїв діагностики метаболічної кардіоміопатії на підставі зiставлення iнструментальних (ехокардiографiчних) критерiїв адаптацiї з динамiкою вмiсту тропонiну I у вiдповiдь на навантажувальнi тести: субмаксимальний тест PWC₁₇₀ та на порозi iндивiдуальної толерантностi до фiзичного навантаження.

Практичне значення отриманих результатiв. Розроблено і впроваджено у практику:“Спосіб вибору потужності першого фізичного навантаження на велоергометрі для визначення фізичної працездатності за тестом PWC₁₇₀ спортсменів високого рівня”. Деклараційний патент на винахід N68836 А, 16.08.2004, Бюл. N8, 2004р. (Реєстр галузевих нововведень МОЗ України N150/25/06, Вип. 24-25, 2006р.) та “Спосіб вибору потужності першого фізичного навантаження на велоергометрі для визначення фізичної працездатності за тестом PWC₁₇₀ спортсменів. Деклараційний патент на винахід N69613 А, 15.09.2004, Бюл. N9, 2004р. (Реєстр галузевих нововведень МОЗ України N151/25/06, Вип. 24-25, 2006р.).

Розробленi та втiленi в практику новi способи діагностики дистрофії міокарда: “Спосiб дiагностики дистрофiї мiокарда у спортсменiв” (Декларацiйний патент на корисну модель N13854. 17.04.2006, Бюл.4, 2006р.) та “Cпосiб комплексної дiагностики дистрофiї мiокарда внаслiдок фiзичного перенапруження у спортсменiв” (Декларацiйний патент на корисну модель N13926. 17.04.2006, Бюл.4, 2006р.).

Результати досліджень узагальнені в методичних рекомендаціях для лікарів, фізіологів, тренерів та студентів медичних і фізкультурних ВНЗ “Функцiональнi проби в спортивній медицині”, МОЗ України (Київ, 2005) і впроваджені в практику роботи Українського центру спортивної медицини (акт від 3.04.2007р.), відділень спортивної медицини обласних лікарсько-фізкультурних диспансерів м. Запоріжжя (акт від 9.04.2007р.), Дніпропетровська (акт від 1.12.2006р.), Донецька (акт від 29.01.2007р.), Вінниці (акт від 16.03.2007р.), Сум (акт від 21.12.2006р.), Кіровограда (акт від 22.03.2007р.), Чернівців (акт від 19.02.2007р.).

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрах (курсах) лікувальної фізкультури та спортивної медицини Запорізького державного медичного університету (акт від 25.05.2007р.), Дніпропетровської державної медичної академії (акт від 20.03.2007р.), Дніпропетровського медичного інституту народної медицини (акт від 20.03.2007р.), Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського (акт від 12.10.2006р.), Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова (акт від 19.03.2007р.), Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика (акт від 27.12.2006р.), Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту (акт від 19.03.2007р.).

На основi даних дисертацiйної роботи видано iнформацiйний лист “Дiагностика патологiчних станiв серцево-судинної системи у спортсменiв”, МОЗ України, N36-2006.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно обрана тема дисертації, виконаний науковий пошук, опрацьовані спеціальні літературні джерела, сформульована мета та завдання дослідження, розроблена методологія дослідження та оформлена документація з планування дисертації. Автор самостійно провів комплексне обстеження спортсменів, оцінку даних ЕКГ, ЕхоКГ, ВСР, оцінку функціонального стану серцево-судинної системи та вимірювання фізичної роботоспроможності за тестом PWC₁₇₀. Проведені навантажувальні тести: субмаксимальний тест PWC₁₇₀ і на порозі індивідуальної толерантності до фізичного навантаження поруч з динамікою ехокардіографічних та біохімічних досліджень (вимірювання вмісту рівня тропоніна І). Автором самостійно проведена математична обробка, аналіз і узагальнення результатів, оформлена дисертаційна робота, сформульовані наукові положення, висновки та практичні рекомендації, впровадження отриманих результатів і проведено їх апробацію.

У наукових розробках, що висвітлені в статтях, опублікованих спільно зі співавторами, участь здобувача є визначальною. Запозичень ідей та розробок співавторів публікацій не було. Матеріали та висновки кандидатської дисертації у написанні докторської дисертації не використовувалися.

Апробацiя результатiв дисертацiї. Основнi положення дисертацiї були представлені на II Всеукраїнськiй науково-практичнiй конференцiї “Актуальнi проблеми фiзичного виховання у вузi (Донецьк, 1998), Всеукраїнськiй мiжвузiвській науково-практичнiй конференцiї “Медичнi проблеми фiзичної культури i спорту: досвiд, сучаснi напрямки та перспективи” (Днiпропетровськ, 1999), Всеукраїнськiй науково-методичнiй конференцiї “Здоров'я та освiта: проблеми та перспективи” (Донецьк, 2000), IV Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації“ (Київ, 2000), III Всеукраїнськiй науково-практичнiй конференцiї “Актуальнi проблеми фiзичного виховання у вузi“ (Донецьк, 2001), VII-XII Мiжнародних науково-практичних конференцiях “Сучаснi досягнення спортивної медицини, лiкувальної фiзкультури та валеологiї” (Одеса, 2001, 2003-2006), I Всеукраїнському з'iздi фахiвцiв з лiкувальної фiзкультури та спортивної медицини (Одеса, 2002), VII Міжнародному науковому конгресі “Современный олимпийский спорт и спорт для всех” (Москва, 2003), IX Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх“ (Київ, 2005), II-III Мiжнародних науково-практичних конференцiях “Основнi напрямки розвитку фiзичної культури, спорту та фiзичної реабiлiтацiї” (Днiпропетровськ, 2005, 2006), I Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї “Роль фiзичної культури як вагомого фактора покращення стану здоров'я населення i модифiкацiї стилю життя” (Iвано-Франкiвськ, 2006), VI Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї “Фiзична культура, спорт та здоров'я нацiї“ (Вiнниця, 2006), VIII Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї “Фiзична культура, спорт та здоров'я” (Харкiв, 2006), засiданнях Запорізької обласної асоцiацiї фахiвцiв з лiкувальної фiзкультури та спортивної медицини (Запорiжжя, 2002-2007).

Апробацiя дисертацiї проведена на міжкафедральному засiданнi кафедр пропедевтики внутрiшнiх хвороб з доглядом за хворими, внутрішніх хвороб N1 та N2, фізичного виховання і здоров'я з курсом лікувальної фізкультури та спортивної медицини Запорiзького державного медичного унiверситету, а також на фаховому семінарі з лікувальної фізкультури та спортивної медицини в Дніпропетровській державній медичній академії.

Публiкацiї. За матерiалами дисертацiї надруковано 51 роботу, в т.ч. 23 статтi у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України (з них 17 самостiйно), 4 декларацiйні патенти України на винаходи на корисну модель (з них 2 самостiйно), 6 статей в iнших виданнях, 18 матерiалiв у збiрниках наукових конгресiв, з'їздiв, конференцiй.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 424 сторінках друкованого тексту, складається із вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків. Ілюстрована 180 таблицями, з них 40 таблиць займають повну сторінку. Список літератури включає 511 наукових робіт, серед яких кирилицею написано 380, латиною - 131.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Проведено комплексне обстеження 3091 спортсменів кваліфікації від ІІІ розряду до заслужених майстрів спорту (ЗМС), у тому числі 1457 спортсменів високого класу.

Відповідно до груп видів спорту, що запропоновано А.Г.Дембо зі співавт., (1966), обстежені спортсмени були расподілені на дві групи. В першу групу війшло 878 спортсменів (чоловіків-509, жінок-369), в тренувальному процесі яких переважала ациклічна робота перемінної або максимальної потужності. Це футболісти, представники міні-футболу, гандболу, баскетболу, дзюдо, стрибків у воду та художньої гімнастики. В другу включено 579 спортсменів (чоловіків-369, жінок-210), у яких в тренувальному процесі переважала циклічна робота максимальної або субмаксимальної потужності. Серед них бігуни на дистанції 100-400 м, представники плавання на 50-100 м, 200-400 м, академічного веслування та тріатлону.

В числі спортсменів ациклічних видів спорту обстежено 147 футболістів, 53 представника міні-футболу, 257 гандболістів (чоловіків-160, жінок-97), 86 баскетболістів (чоловіків-21, жінок-65), 151 дзюдоїстів (чоловіків-77, жінок-74), 107 стрибунів у воду (чоловіків-51, жінок-56) та 77 спортсменок, які займаються художньою гімнастикою.

В числі спортсменів циклічних видів спорту було 121 легкоатлетів, бігунів на дистанції 100-400 м (чоловіків-74, жінок-47), 56 плавців на дистанції 50-100 м (чоловіків-25, жінок-31), 72 плавця на дистанції 200-400 м (чоловіків-35, жінок-37), 219 представників академічного веслування (чоловіків-159, жінок-60) та 111 тріатлоністів (чоловіків -76, жінок-35).

Спортсменів ациклічних та циклічних видів спорту віком до 18 років було - 426 (29,3%), чоловіків-167 (11,5%), жінок-259 (17,8%); від 18 до 23 років - 786 (54,0%), чоловіків-549 (37,7%), жінок-237 (16,3%); від 24 до 29 років - 179 (12,2%), чоловіків-126 (8,6%), жінок-53 (3,6%); більш ніж 30 років - 66 (4,5%), чоловіків-36 (2,5%), жінок-30 (2,0%).

Серед обстежених спортсменів рівня майстер спорту міжнародного класу (МСМК) та ЗМС було-107 (чоловіків-45, жінок-62), рівня майстер спорту (МС) - 479 (чоловіків-248, жінок-231), кандидат у майстри спорту (КМС) - 677 (чоловіків-418, жінок-259) та першорозрядників - 194 (чоловіків-167, жінок-27).

Спортсмени I-го розряду і рівня КМС об'єднані нами в одну групу, оскільки в багатьох видах спорту, особливо в ігрових, значної різниці серед технічних результатів у спортсменів не виявлено. З цієї ж причини були об'єднані спортсмени рівня МСМК і ЗМС. У зв'язку з тим, що кількість гандболістів рівня МСМК за чисельністю була достатньою для статистичної обробки і багато спортсменів входило до збірних команд України для участі у Чемпіонатах Європи, Світу і Олімпійських ігор, а жінки були бронзовими призерами Олімпійських ігор в Афінах (2004 р.), ми виділили окремо групу МСМК у чоловіків, і МСМК-ЗМС у жінок.

Дослідження варіабельності серцевого ритму, центральної гемодинаміки та ЕКГ проводили на діагностичному автоматизованому комплексі “Кардіо+” з можливостями автоматичного аналізу варіабельності серцевого ритму і центральної гемодинаміки. Для аналізу вегетативної регуляції серцевої діяльності використали математичні методи аналізу варіабельності серцевого ритму (Баєвський Р.М., Мотилянська Р.Ю., 1986; Баєвський Р.М., 2002). Виділили наступні характеристики варіабельності серцевого ритму (ВСР): мода (Мо, с), амплітуда моди (АМо,%), варіаційний розмах (Д,с). Разраховували ряд похідних показників: індекс вегетативної рівноваги (АМо/Д, %/с), вегетативний показник ритму (ВПР, 1/с²), показник адекватності процесів регуляції (ПАПР, %/с), індекс напруження (ІН, відн.од.). Використовувались параметри серцевого ритму, які були рекомендовані робочою групою Европейського кардіологічного товариства та Північноамериканським товариством кардіостимуляції і електрофізіології (1996). Реєстрація кардіоінтервалів здійснювалась після 5-ти хвилинного відпочинку, в положенні лежачи, протягом 5-ти хвилин (Shot-term Rekording), що є достатнім для визначення основних параметрів та оцінки найбільш інформативних показників (Рябцев С.М., Васильєва Т.Н., 2007). Аналіз та оцінка періодичних компонентів серцевого ритму проводилась шляхом дослідження спектральних показників автокореляційних функцій: загальної потужності спектру ТР, (мс²), потужності у діапазоні низьких LF (мс²) та високих частот HF (мc²), LF і HF у нормалізованих одиницях (LFn,%, HFn,%), співвідношення LF/HF (відн.од.).

Центральна гемодинаміка вивчалась методом автоматизованої тетраполярної реографії за W. Kubiиek et al., (1970) в модифікації Ю.Т.Пушкаря зі співавт. (1977). Разраховували ударний і хвилинний об'єми серця (УО, ХОК), ударний і серцевий індекси (УІ, СІ), загальний та питомий периферійний опір судин (ЗПОС, ППО).

Визначення фізичної роботоспроможності проводилось за загальноприйнятою методикою на велоергометрі з використанням субмаксимального тесту PWC₁₇₀ (Карпман В.Л зі співавт., 1988) та з розрахунком відносної до маси тіла величини показника PWC₁₇₀ - PWC_170/кг.

На апараті Sim 5000 Plus (Італія) проводили еходоплеркардіоскопію. Показники серця оцінювали в одномірному та двомірному режимах ЕхоКГ (Шиллер Н., Осипов М.А., 1993). Вимірювали розмір аорти, лівого передсердя в діастолу, кінцево-діастолічний (КДР, см) і кінцево-систолічний (КСР, см) розміри лівого шлуночка (ЛШ). Визначали діастолічну (ТЗСЛШд, см) та систолічну (ТЗСЛШс, см) товщину задньої стінки лівого шлуночка, міжшлуночкової перетинки (ТМШПд, см і ТМШПс, см). Обчислювали фракцію викиду лівого шлуночка (ФВ,%) за H. Feigenbaum (1994).

Діастолічну функцію ЛШ вивчали за допомогою імпульсної доплерехокардіографії з реєстрацією показників трансмітрального кровотоку. Обчислювали показники: максимальну (VE, м/с) швидкість кровотоку під час ранньої діастоли, максимальну (VA, м/с) швидкість під час систоли передсердя, співвідношення показників VE/VA, час сповільнення кровотоку в ранню діастолу (ДТ, с), час ізоволюмічного послаблення (IVRT, с). Розраховували час вигнання з правого шлуночка (RVET, c) та час прискорення потоку вигнання (ACT, c) у легеневій артерії. Визначали максимальну (VAP, м/с) та інтегральну (IAP, м) швидкість потоку в легеневій артерії.

Оцінка регіональної скоротливої функції лівого та правого шлуночка (ПШ) виконувалась у співвідношенні з вимогами Американського ехокардіографічного товариства (Lewis et al., 1991; Дзяк В.Г.,1997). Виявляли наступні варіанти порушень локальної контрактильності: гіпокінезія, гіперкінезія, акінезія, дискінезія.

Проведено порівняльний аналіз показників у групах спортсменів обох статей в залежності від типів кровообігу (ТК) (СІ менше і більше 2,750 л/хв/м²), від стану ВСР (ІН менше 80 відн.од. і більше), а також від величини індекса LF/HF (менше 1,0 відн.од. і більше). Згідно класифікації (Оганов Р.Г. зі співавт., 1984) ми порівнювали показники, що вивчаються, у спортсменів, які мають гіпокінетичний ТК, який є економічно більш вигідним (СІ менше 2,750 л/хв/м²) зі спортсменами, які мають еу- і гіперкінетичний ТК (СІ більше 2,750 л/хв/м²).

ЕКГ-дослідження проведені у 3091 спортсменів обох статей і кваліфікації від ІІІ-го розряду до ЗМС. З цього числа у 199 спортсменів високої кваліфікації (6,4%) були виявлені зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу дистрофічного характеру. З метою диференціальної діагностики цим спортсменам проводилось велоергометричне дослідження. У 152 спортсменів відбувалась позитивація зубців Т при виконанні ними ВЕМ тесту. Ці спортсмени розглядались нами як практично здорові особи. У 47 спортсменів після дозованого навантаження на велоергометрі зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу або зберігались, або посилювалися, що дозволило віднести їх до групи з підозрою на метаболічну кардіоміопатію. Всі спортсмени (47 чоловік) з підозрою на КМП підлягали стрес-Ехотестуванню з використанням велоергометричних навантажень за двома протоколами. Першою групою в складі 27 чоловік був виконаний субмаксимальний тест PWC₁₇₀. У другій групі спортсменів кількістю 20 чоловік проведено тест до порогу індивідуальної толерантності. Ехокардіоскопічна візуалізація структур серця проводилась до навантажувального тесту, відразу після ВЕМ тестування і на 5-ій хвилині відновлювального періоду. Подальша диференціальна діагностика метаболічної КМП фізичного перенапруження спиралась на біохімічні тести.

Визначення рівня тропоніну І за допомогою імунохемілюмінесцентного методу на апараті “IMMULITE” (США), виконані в незалежній діагностичній лабораторії “ДІАсервіс”, яка відповідає критеріям акредитації. Вміст тропоніну I в крові спортсменів вивчався до та 24 години поспіль навантажувальних тестів.

Статистичну обробку отриманих результатів проведено на персональному комп'ютері методами варіаційної статистики за допомогою критерія t Ст'юдента для парних величин, ч² Пірсона та F Фішера для частотних величин, метода ANOVA для непарних величин. Кореляційні зв'язки верифіковані за допомогою критерія r Спірмена.

Вплив високих тренувальних навантажень на показники варіабельності серцевого ритму, центральної гемодинаміки та фізичної роботоспроможності спортсменів високого класу ациклічних та циклічних видів спорту.

Характеристика представників ациклічних видів спорту. Спортсмени ациклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС (чоловіки) мали середній вік 19,7±0,2 років, стаж занять 8,2±0,2 років. За даними ВСР середня ЧСС була 57,3±0,6 уд/хв., у всіх спортсменів переважала парасимпатична ланка вегетативної нервової системи (ВНС) та гіпокінетичний ТК, за винятком стрибунів у воду, у яких був еукінетичний ТК. Середня відносна величина показника PWC₁₇₀ спортсменів цієї кваліфікації склала 20,3±0,2 кгм/хв/кг.

Спортсменки аналогічної кваліфікації мали середній вік 15,8±0,2 років, стаж занять 7,2±0,2 років. За часовими і частотними складовими ВСР у спортсменок переважала парасимпатична ланка ВНС, за винятком дзюдоїсток та представниць художньої гімнастики, у яких за обома складовими переважала симпатична ланка ВНС. Дані центральної гемодинаміки свідчать, що у гандболісток й баскетболісток частіше зустрічається гіпокінетичний ТК, тоді як у дзюдоїсток, стрибунок у воду та представниць художньої гімнастики - еукінетичний ТК. Середня ЧСС спокою рівнялась 66,0±0,9 уд/хв. Відносні значення показника PWC₁₇₀ спортсменок ациклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС склали в середньому 17,6±0,3 кгм/хв/кг.

Спортсмени ациклічних видів спорту рівня МС, МС-МСМК, МС-ЗМС мали середній вік 23,3±0,3 років, стаж занять 11,3±0,3 років. За часовими складовими ВСР у спортсменів переважала парасимпатична ланка ВНС. У всіх групах спортсменів переважав гіпокінетичний ТК. Величина ЧСС спокою рівнялась 57,3±0,5 уд/хв. Середня відносна величина показника PWC₁₇₀ спортсменів цього рівня склала 20,1±0,2 кгм/хв/кг.

Спортсменки рівня МС, МС-МСМК, МС-ЗМС мали середній вік 20,9±0,3 роки, стаж занять 9,9±0,3 років. Дані ВСР демонструють переважання парасимпатичної ланки ВНС за часовими складовими у представників більшості видів спорту (у дзюдоїсток ще й за частотними), за винятком баскетболісток, у яких переважає симпатична ланка ВНС. У всіх групах переважав гіпокінетичний ТК, за винятком стрибунок у воду, у яких частіше зустрічався еукінетичний ТК. Середня величина ЧСС склала 56,5±0,7 уд/хв. Відносні значення показника PWC₁₇₀ спортсменок ациклічних видів спорту цього рівня склали в середньому 18,9±0,2 кгм/хв/кг.

Спортсмени екстра-класу (гандбол) мають середній вік 25,5±0,5 років, стаж занять 13,5±1,4 років. За даними ВСР парасимпатична ланка ВНС переважала за часовими складовими у спортсменів усієї групи. У цих спортсменів в 80,0 % переважав гіпокінетичний ТК. Величина ЧСС спокою становила 59,1±1,2 уд/хв. Середня відносна величина показника PWC₁₇₀ гандболістів екстра-класу склала 19,7±0,8 кгм/хв/кг.

У спортсменок екстра-класу (гандбол) середній вік склав 30,3±0,7 років, стаж занять 17,4±0,8 років. За часовими і частотними складовими ВСР у гандболісток переважає парасимпатична ланка ВНС. У 90,0% випадків у спортсменок переважає гіпокінетичний ТК. Середня величина ЧСС становила 48,2±1,3 уд/хв. Відносні значення показника PWC₁₇₀ гандболісток екстра-класу склали в середньому 19,4±0,5 кгм/хв/кг.

Характеристика представників циклічних видів спорту. У спортсменів циклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС (чоловіки) середній вік склав 19,2±0,2 років та стаж занять 5,7±0,2 років. За даними ВСР середня ЧСС становила 60,1±0,6 уд/хв., у всіх спортсменів переважала парасимпатична ланка ВНС. Гіпокінетичний ТК переважав у бігунів на 100-400 м і тріатлоністів, а в решті груп спортсменів частіше зустрічався еукінетичний ТК. Середня відносна величина показника PWC₁₇₀ представників циклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС склала 20,5±0,2 кгм/хв/кг. Спортсменки аналогічної кваліфікації мали середній вік 17,5±0,2 років, стаж занять 4,7±0,2 років. Дані ВСР свідчать, що у всіх групах спортсменок переважає парасимпатична ланка ВНС, за винятком бігунок на 100-400 м, у яких переважає симпатична ланка. У всіх групах спортсменок переважав еукінетичний ТК, за винятком бігунок на 100-400 м, у яких переважав гіпокінетичний ТК. Величина ЧСС спокою становила 62,8±0,9 уд/хв. Відносні значення показника PWC₁₇₀ представниць циклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС в середньому склали 18,8±0,3 кгм/хв/кг.

У спортсменів циклічних видів спорту рівня МС і МС-МСМК середній вік склав 22,3±0,2 роки, стаж занять 9,5±0,3 років. За даними часових складових у всіх спортсменів переважала парасимпатична ланка ВНС. У всіх групах переважав гіпокінетичний ТК, за винятком представників академічного веслування, у яких частіше зустрічався еукінетичний ТК. Величина ЧСС спокою становила 56,2±0,5 уд/хв. Середня відносна величина показника PWC₁₇₀ спортсменів циклічних видів спорту рівня МС і МС-МСМК була абсолютно більшою серед чоловіків і склала в середньому 23,5±0,2 кгм/хв/кг.

Спортсменки аналогічної кваліфікації мали середній вік 20,5±0,3 роки, стаж занять 8,0±0,3 років. Дані ВСР демонструють переважання парасимпатичної ланки ВНС за часовими складовими у представників більшості видів спорту, за винятком представниць академічного веслування й тріатлону, у яких переважає симпатична ланка. У більшості груп переважав гіпокінетичний ТК, за винятком бігунок на дистанції 100-400 м та представниць академічного веслування. Середня величина ЧСС становила 59,8±0,9 уд/хв. Відносні значення показника PWC₁₇₀ у спортсменок циклічних видів спорту рівня МС і МС-МСМК були найвищі серед жінок і склали в середньому 20,4±0,3 кгм/хв/кг.

Особливості ВСР, ЦГ та фізичної роботоспроможності у спортсменів ациклічних та циклічних видів спорту в залежності від рівня кваліфікації. Порівняння вивчаємих показників у спортсменів ациклічних видів спорту залежно від кваліфікації від 1 розряду-КМС до МС, МС-МСМК та МСМК-ЗМС показало таке. За даними ВСР у футболістів та дзюдоїстів кваліфікації 1 розряд-КМС відсутні вірогідні відмінності у порівнянні зі спортсменами рівня МС-МСМК. В той час парасимпатична ланка ВНС переважає у спортсменів кваліфікації 1 розряд-КМС, це представники міні-футболу, гандболу (чоловіки), баскетболу (жінки), а також стрибків у воду (чоловіки), у порівнянні зі спортсменами більш високої кваліфікації. У представників гандболу (чоловіки та жінки екстра-класу, жінки рівня МС), дзюдо (жінки, МС-МСМК), стрибків у воду (жінки, МС-ЗМС), художньої гімнастики (МС) переважає парасимпатична ланка ВНС, у порівнянні зі спортсменами нижчої кваліфікації.

Порівняння показників центральної гемодинаміки за кваліфікацією від 1 розряду-КМС до МС-МСМК, МС-ЗМС у чоловіків і жінок демонструє відсутність відмінностей серед величин СІ, у них частіше зустрічався гіпокінетичний ТК. У гандболісток рівня МСМК-ЗМС, у порівнянні з МС, при наявності гіпокінетичного ТК, виявлені менші величини СІ (на 10,6%, p<0,01). У дзюдоїсток, стрибунів у воду та представниць художньої гімнастики, що мають кваліфікацію 1 розряд-КМС і КМС, виявлений еукінетичний ТК, який у спортсменів рівня МС-МСМК та МС стає гіпокінетичним, при цьому величина СІ у представниць дзюдо та художньої гімнастики була меншою, відповідно на 14,6% (p<0,01) і 11,6% (p<0,01). Для спортсменів ациклічних видів спорту є характерним відсутність вірогідних розбіжностей серед показників PWC_170/кг при порівнянні їх по кваліфікації від 1 розряду-КМС до МС-МСМК або МС-ЗМС. Виняток склали дзюдоїстки рівня МС-МСМК, у яких величина PWC_170/кг була на 13,8% (p<0,01) більша, ніж у спортсменок кваліфікації 1 розряд-КМС.

Порівняння показників, що вивчаються, у спортсменів циклічних видів спорту залежно від кваліфікації від 1 розряду-КМС до МС-МСМК показало переважання парасимпатичної ланки ВНС у спортсменів рівня 1 розряд-КМС ( це бігуни на 100-400 м (чоловіки), представниці плавання на 50-100 м, академічного веслування (чоловіки) та тріатлону (чоловіки). Серед спортсменів рівня МС-МСМК - у бігунок на 100-400 м, плавців на 50-100 м (чоловіки), представниць тріатлону (жінки) та академічного веслування (жінки) рівня МС виявлено збільшення тонусу парасимпатичної ланки ВНС. У плавців на дистанції 200-400 м рівня КМС (чоловіки та жінки) у порівнянні з плавцями рівня МС-МСМК були відсутні вірогідні відмінності за даними ВСР.

Серед показників центральної гемодинаміки тільки у плавців на 50-100 м рівня МС-МСМК виявлені вірогідні зниження показника СІ на 17,6% (p<0,01), у порівнянні з плавцями рівня КМС. В решті груп спортсменів величини показників СІ вірогідно не відрізнялися в залежності від кваліфікації. Сприятливіші зміни ТК (з еукінетичного до гіпокінетичного), в міру підвищення кваліфікації, виявлені у плавців на 200-400 м (чоловіки й жінки), тріалоністів (жінки) та веслувальників (чоловіки), при цьому зниження СІ носило не вірогідний характер.

У кваліфікованіших спортсменів виявлені достовірно більші величини PWC_170/кг, це бігуни на 100-400 м (чоловіки на 15,1%, p<0,05), плавці на дистанції 200-400 м (чоловіки на 12,5%, p<0,01), веслувальники (чоловіки на 12,2%, p<0,001, жінки на 17,8%, p<0,01) (Рис.1,Б). Отже, достовірні відмінності серед величин PWC_170/кг були відсутні у 60,0% циклічних видів спорту.

У представників ациклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС (чоловіки) з гіпокінетичним ТК помітно збільшення тонусу парасимпатичної ланки ВНС, а у гандболістів - ще значне зниження ІН на 51,8% (p<0,001). У футболістів виявлений позитивний кореляційний зв'язок між СІ та ІН, r=0,22 (p<0,05). Крім цього, мало місце збільшення PWC_170/кг у футболістів на 11,0% (p<0,001), дзюдоїстів на 9,1% (p<0,05) та стрибунів у воду на 18,7% (p<0,01), що підтверджується негативним кореляційним зв'язком між СІ і PWC_170/кг, відповідно, r=-0,34 (p<0,001), r=-0,46 (p<0,05) и r=-0,69 (p<0,05).

Оптимальні величини ІН у спортсменів супроводжуються збільшенням тонусу парасимпатичної ланки ВНС, а у футболістів ще виявлені зниження показника СІ на 9,7% (p<0,01), які підтверджуються позитивним кореляційним зв'язком між ІН і СІ, r=0,22 (p<0,05), а у гандболістів зниження СІ було на 12,9% (p<0,001).

У гандболістів та стрибунів у воду виявлені збільшення PWC_170/кг, відповідно на 13,7% (p<0,05) й на 40,3% (p<0,01), що підтверджуються у стрибунів у воду негативним кореляційним зв'язком між ІН та PWC_170/кг, r=-0,76 (p<0,01).

Величина симпато-вагального індексу менша, ніж 1,0 відн.од., поєднується зі зниженням СІ у представників міні-футболу на 9,6% (p<0,05), що підтверджується позитивним кореляційним зв'язком між LF/HF та СІ, r=0,35 (p<0,05), а у гандболістів цей кореляційний зв'язок складає, r=0,44 (p<0,05). У гандболістів також відмічене зниження ІН на 27,5% (p<0,05), які сполучаються з позитивним кореляційним зв'язком між LF/HF та ІН, r=0,68 (p<0,05). У стрибунів у воду величина симпато-вагального індексу менш, ніж 1,0 відн.од., пов'язана позитивним кореляційним зв'язком з ІН, r=0,80 (p<0,01) та негативним - з PWC_170/кг, r=-0,74 (p<0,01).

У спортсменів високого рівня з гіпокінетичним ТК зафіксовано збільшення тонусу парасимпатичної ланки ВНС. Окрім цього, відмічені зниження ІН у футболістів на 52,8% (p<0,01) та дзюдоїстів на 49,2% (p<0,05). У дзюдоїстів, крім цього, виявлено збільшення PWC_170/кг на 10,2% (p<0,05), яке підтверджується негативним кореляційним зв'язком між СІ та PWC_170/кг, r=-0,53 (p<0,05).

Оптимальні величини ІН у спортсменів високого класу пов'язані з переважанням парасимпатичної ланки ВНС, а у гандболістів ще й вірогідним зниженням СІ на 14,0% (p<0,001). У футболістів відмічені вірогідні збільшення PWC_170/кг на 15,2% (p<0,001), які підтверджуються негативним кореляційним зв'язком між ІН та PWC_170/кг, r=-0,50 (p<0,01).

Величина симпато-вагального індексу менш, ніж 1,0 відн.од., поєднується зі збільшенням парасимпатичних впливів ВНС, а у футболістів виявлений негативний кореляційний зв'язок між LF/HF та PWC_170/кг, r=-0,46 (p<0,01).

Слід відмітити, що у спортсменів екстра-класу (гандбол, чоловіки) гіпокінетичний ТК, оптимальні величини ІН та величина індексу LF/HF менша, ніж 1,0 відн.од., супроводжуються переважанням парасимпатичної ланки ВНС.

Подібний аналіз, проведений у спортсменок, виявив наступне. У спортсменок кваліфікації 1 розряд-КМС з гіпокінетичним ТК помітно зниження ІН у баскетболісток на 55,3% (p<0,01), представниць художньої гімнастики на 44,2% (p<0,05) та дзюдоїсток на 38,9% (p<0,01), що підтверджується позитивним кореляційним зв'язком між СІ та ІН у баскетболісток і гімнасток, відповідно r=0,79 (p<0,01) і r=0,34 (p<0,01). У стрибунок у воду, що мають гіпокінетичний ТК, виявлено збільшення PWC_170/кг на 10,5% (p<0,05).

Оптимальні величини ІН у спортсменок пов'язані з переважанням парасимпатичної ланки ВНС. Окрім цього, помітні зменшення СІ у баскетболісток на 26,9% (p<0,05) та дзюдоїсток на 38,9% (p<0,01), які підтверджуються високим позитивним кореляційним зв'язком між ІН і СІ, r=0,79 (p<0,001) у баскетболісток, а у представниць художньої гімнастики - середнім, r=0,34 (p<0,01).

Величина симпато-вагального індексу менша, ніж 1,0 відн.од., поєднується з переважанням парасимпатичної ланки ВНС. У гандболісток це супроводжується збільшенням PWC_170/кг на 14,6% (p<0,05) та зниженням СІ у представниць художньої гімнастики на 7,6% (p<0,05).

У спортсменок рівня МС, МС-МСМК, МС-ЗМС з гіпокінетичним ТК зафіксовано посилення парасимпатичних впливів ВНС. Помітні вірогідні зниження ІН у баскетболісток на 64,3% (p<0,001), представниць художньої гімнастики на 45,4% (p<0,05) та дзюдоїсток на 46,8% (p<0,01), які підтверджуються позитивним кореляційним зв'язком між СІ та ІН у баскетболісток і гімнасток, відповідно r=0,67 (p<0,001) й r=0,63 (p<0,01).

Оптимальні величини ІН у спортсменок пов'язані з переважанням парасимпатичної ланки ВНС. Вірогідні зниження СІ виявлені у баскетболісток на 15,8% (p<0,001), представниць художньої гімнастики на 21,6% (p<0,05), дзюдоїсток на 13,8% (p<0,05) та стрибунок у воду на 14,3% (p<0,05), що підтверджується позитивним кореляційним зв'язком у баскетболісток і гімнасток, відповідно r=0,67 (p<0,001) й r=0,63 (p<0,01).

Величина симпато-вагального індексу менша, ніж 1,0 відн.од., у спортсменок поєднується зі збільшенням парасимпатичних впливів ВНС. Крім цього, помітне зниження СІ у гандболісток на 8,6% (p<0,05) і баскетболісток на 10,4% (p<0,05). У гандболісток відзначається збільшення PWC_170/кг на 18,3% (p<0,01), що підтверджується негативним кореляційним зв'язком між LF/HF та PWC_170/кг, r=-0,58 (p<0,001), а у баскетболісток помітне зниження ІН на 43,2% (p<0,05).

У спортсменок екстра-класу (гандбол) гіпокінетичний ТК, оптимальні величини ІН та величина індексу LF/HF менша, ніж 1,0 відн.од., супроводжуються переважанням парасимпатичної ланки ВНС, а між LF/HF та ІН виявлений позитивний кореляційний зв'язок, r=0,53 (p<0,01).

У представників циклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС (чоловіки) що мають гіпокінетичний ТК, виявлено збільшення тонусу парасимпатичної ланки ВНС, за винятком плавців на 50-100 м, у яких переважає симпатична ланка. Відзначені вірогідні зниження ІН у бігунів на 100-400м на 38,5% (p<0,05) і тріатлоністів на 51,5% (p<0,05), які підтверджуються позитивним кореляційним зв'язком між СІ та ІН у бігунів, r=0,57 (p<0,01). У плавців на 200-400 м з гіпокінетичним ТК помітно збільшення PWC_170/кг на 11,7% (p<0,05), що підтверджується негативним кореляційним зв'язком між СІ та PWC_170/кг, r=-0,71 (p<0,05).

Оптимальні величини ІН пов'язані з переважанням парасимпатичних впливів ВНС. Крім цього, помітне зниження СІ у бігунів на 100-400 м на 10,1% (p<0,01), а у тріатлоністів на 11,8% (p<0,05), що підтверджується у бігунів позитивним кореляційним зв'язком, r=0,57 (p<0,01). У плавців на 200-400 м помітне збільшення PWC_170/кг на 14,5% (p<0,05).

Величина симпато-вагального індексу менша, ніж 1,0 відн.од., поєднується зі збільшенням тонусу парасимпатичної ланки ВНС. Крім цього, знижується ІН у плавців на 50-100 м на 51,6% (p<0,05) та тріатлоністів на 55,8% (p<0,05). Вірогідні зниження СІ виявлені у плавців на 200-400 м на 11,3% (p<0,01), тріатлоністів на 15,9% (p<0,01) та представників академічного веслування на 10,3% (p<0,05), які підтверджуються у веслувальників позитивним кореляційним зв'язком між LF/HF і СІ, r=0,63 (p<0,05). У бігунів на 100-400 м також виявлений позитивний кореляційний зв'язок між LF/HF і СІ, r=0,47 (p<0,05).

У спортсменів циклічних видів спорту високої кваліфікації, що мають гіпокінетичний ТК, зафіксовано переважання парасимпатичної ланки ВНС. У бігунів на 100-400 м це поєднується зі зниженням індексу LF/HF на 53,3% (p<0,05), а у представників академічного веслування зі зниженням ІН на 14,6% (p<0,05), що підтверджується у веслувальників високим позитивним кореляційним зв'язком між LF/HF та ІН, r=0,85 (p<0,01). У них також виявлений негативний кореляційний зв'язок між СІ та PWC_170/кг, r=-0,76 (p<0,01).

Оптимальні величини ІН супроводжуються посиленням парасимпатичних впливів ВНС. У плавців на 50-100 м та тріатлоністів збільшується величина PWC_170/кг, відповідно на 18,4% (p<0,05) і 15,5% (p<0,01). У представників академічного веслування зафіксований високий позитивний кореляційний зв'язок між ІН та СІ, r=0,85 (p<0,01) та негативний зв'язок між ІН та PWC_170/кг, r=-0,86 (p<0,01).

Величина симпато-вагального індексу менша, ніж 1,0 відн.од., сполучається з переважанням парасимпатичної ланки ВНС. Крім цього, знижується СІ у плавців на 50-100 м на 15,7% (p<0,01), що підтверджується позитивним кореляційним зв'язком між LF/HF та СІ, r=0,68 (p<0,05), зниження СІ також зафіксовано у плавців на 200-400 м та тріатлоністів, відповідно на 12,9% (p<0,05) і 12,3% (p<0,01). У плавців на 200-400 м помітне збільшення PWC_170/кг на 8,6% (p<0,05), а у веслувальників на 7,7% (p<0,05), що підтверджується позитивним кореляційним зв'язком між LF/HF та PWC_170/кг, r=0,73 (p<0,01). У веслувальників також виявлений позитивний кореляційний зв'язок між LF/HF та ІН, r=0,77 (p<0,01).

У спортсменок циклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС, що мають гіпокінетичний ТК, виявлено переважання парасимпатичної ланки ВНС. Окрім цього, помітне зниження ІН у представниць плавання на 200-400 м та тріатлону, відповідно на 66,6% (p<0,05) і 46,1% (p<0,05).

Оптимальні величини ІН у спортсменок пов'язані з посиленням парасимпатичних впливів ВНС, що сполучається зі зниженням СІ у бігунок на 100-400 м і тріатлоністок, відповідно на 13,7% (p<0,01) та 16,8% (p<0,01). У представниць академічного веслування помітне збільшення PWC_170/кг на 9,2% (p<0,05), що підтверджується негативним кореляційним зв'язком між ІН та PWC_170/кг, r=-0,82 (p<0,001).

Величина симпато-вагального індексу менша, ніж 1,0 відн.од., поєднується переважанням парасимпатичної ланки ВНС, а у представниць плавання на 50-100 м помітне суттєве зниження ІН на 50,7% (p<0,05).

У більшості спортсменок високого класу циклічних видів спорту, що мають гіпокінетичний ТК, зафіксовано переважання парасимпатичної ланки ВНС, а у представниць академічного веслування знижується ІН на 73,5% (p<0,001) та збільшується PWC_170/кг на 23,7% (p<0,001). Ці дані підтверджуються позитивним кореляційним зв'язком між СІ та ІН, r=0,68 (p<0,01) і високим негативним - між СІ та PWC_170/кг, r=-0,82 (p<0,001).

Оптимальні величини ІН у спортсменок супроводжуються посиленням парасимпатичних впливів ВНС, за винятком бігунок на 100-400 м, у яких переважає симпатична ланка. У представниць академічного веслування помітне достовірне зниження СІ на 19,4% (p<0,01), що підтверджується позитивним кореляційним зв'язком, r=0,68 (p<0,01). У представниць плавання на 200-400 м та академічного веслування помітне збільшення PWC_170/кг, відповідно на 17,9% (p<0,05) та 19,3% (p<0,01), що у веслувальниць підтверджується негативним кореляційним звязком між ІН та PWC_170/кг, r=-0,63 (p<0,05). У тріатлоністок виявлений негативний кореляційний зв'язок між ІН та PWC_170/кг, r=-0,83 (p<0,05).

Величина симпато-вагального індексу менша, ніж 1,0 відн.од., у більшості спортсменок поєднується з переважанням парасимпатичної ланки ВНС, що сполучається зі зниженням СІ на 33,3% (p<0,05) у бігунок на 100-400 м. У представниць плавання на 50-100 м зафіксований високий позитивний кореляційний зв'язок між LF/HF та ІН, r=0,99 (p<0,01), а у представниць академічного веслування - негативний, між LF/HF та PWC_170/кг, r=-0,60 (p<0,05).

Гендерні відмінності показників варіабельності серцевого ритму, центральної гемодинаміки та фізичної роботоспроможності спортсменів високого класу. У спортсменок ациклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС та рівня МС, МС-МСМК, МС-ЗМС та МСМК-ЗМС у порівнянні зі спортсменами (чоловіками) переважає парасимпатична ланка ВНС, за винятком дзюдоїсток кваліфікації 1 розряд-КМС, у яких переважала симпатична ланка. Порівняння даних центральної гемодинаміки свідчать про відсутність вірогідної різниці серед чоловіків і жінок, за винятком дзюдоїстів кваліфікації 1 розряд-КМС, стрибунів у воду рівня МС-ЗМС, а також дзюдоїсток рівня МС-МСМК, у яких переважає гіпокінетичний ТК.

Гендерні розбіжності відносних значень показника PWC₁₇₀ у спортсменів ациклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС визначаються більшими величинами у дзюдоїстів на 13,0% (p<0,01) та стрибунів у воду на 10,9% (p<0,05). Серед спортсменів високого класу тільки у дзюдоїсток рівня МС-МСМК величина PWC_170/кг була більша на 7,5% (p<0,05), ніж у дзюдоїстів аналогічного рівня кваліфікації.

Порівняння показників ВСР представників циклічних видів спорту кваліфікації 1 розряд-КМС свідчать, що у жінок виявлені переважання парасимпатичної ланки ВНС, за винятком представниць тріатлону, у яких переважає симпатична ланка. У спортсменів високого класу переважання парасимпатичної ланки ВНС виявлені у жінок, що займаються бігом на 100-400 м, плаванням на 50-100 м, 200-400 м, та у чоловіків - представників академічного веслування і тріатлону.