Оптимізація діагностично-лікувальної тактики при екстрасфінктерних норицях прямої кишки

Безпосередні результати: у 5 (20%) хворих виник РЗ, а в 6 (24%) хворих виникла АІ І-ІІ ст.: з них у 4 (16%) хворих констатовано АІ І ст., а в 2 (8 %) -- АІ ІІ ст. Віддалені результати, у терміни від 1 до 3 років, простежено в усіх 25 хворих даної підгрупи. У 5 (20%) хворих ми отримали РЗ. У 2 (8%) хворих виявили явища АІ І ст., а в 1 (4%) хворого -- АІ ІІ ст.

Ми провели СМ-не дослідження у 23 (92%) з 25 хворих, які лікувалися з допомогою лігатурної методики. Іншим 2 (8%) хворим з різних причин СМ-не дослідження не проводилося. Зважаючи на неоднорідність хворих за вихідним станом анальної континенції, а також відмінність нормативних величин для чоловічої та жіночої статі, ми розділили першу підгрупу контрольної групи хворих на три функціональні підгрупи: 1) 11 хворих чоловічої статі без клінічних ознак АІ в передопераційному періоді; 2) 9 хворих жіночої статі без клінічних ознак АІ; 3) 3 хворих чоловічої статі з клінічними проявами АІ І ст.

У 11 хворих першої функціональної підгрупи в передопераційному періоді величина ТС коливалася в межах від 41 до 88 мм рт. ст. (64,6±3 мм рт. ст.), МС -- від 66 до 151 мм рт. ст. (110,8±2,4 мм рт. ст.), ВЗ -- від 25 до 87 мм рт. ст. (46,2±3,1 мм рт. ст.). Середній показник ТС у цих хворих був менший, порівняно з нормою на 2,7% (р>0,05), середній показник МС -- менший на 13,1% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 24,5% (р<0,01).

У 9 пацієнток другої функціональної підгрупи ТС був у межах від 30 до 79 мм рт. ст. (47,1±2,8 мм рт. ст.), МС -- від 56 до 148 мм рт. ст. (90,3±2,1 мм рт. ст.), ВЗ -- від 25 до 89 мм рт. ст. (43,2±3,2 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший, порівняно з нормою, на 9,4% (р>0,05), середній показник МС -- менший на 13,2% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 17,6% (р<0,05).

У 3 хворих з третьої функціональної підгрупи були такі функціональні показники: ТС -- 27, 29 і 34 мм рт. ст. (30,0±2,5 мм рт. ст.); МС -- 71, 58 та 65 мм рт. ст. (64,7±6,5 мм рт. ст.), ВЗ -- 44, 29, 31 мм рт. ст. (34,7±5,8 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший, порівняно з нормою, на 54,8% (р<0,01), середній показник МС -- менший на 49,2% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 43,3% (р<0,01).

Через 25-35 днів після операції функціональні показники у хворих першої підгрупи контрольної групи змінилися таким чином: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зменшився, порівняно з вихідним рівнем, на 40,9% (р<0,01), середній показник МС -- зменшився на 28,2% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- зменшився на 10,4% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи -- зменшився на 32,1% (р<0,01), середній показник МС -- зменшився на 33,0% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- зменшився на 33,1% (р<0,01); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- зменшився на 41,0% (р<0,05), середній показник МС -- зменшився на 40,8% (р<0,05), а середній показник ВЗ зменшився на 40,6% (р>0,05).

На контрольний огляд через 1 рік після оперативного лікування з'явилися 22 (95,7%) хворих з першої підгрупи контрольної групи. Результати проведеного СМ_го дослідження були такі: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зріс, порівняно з рівнем станом на 25-35 день після операції, на 14,9% (р<0,05), середній показник МС -- зріс на 12,9% (р<0,05), а середній показник ВЗ -- зріс на 11,1% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи -- зріс на 14,9% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 14,0% (р<0,05), а середній показник ВЗ -- зріс на 13,1% (р>0,05); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- зріс на 19,7% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 18,0% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зріс на 16,5% (р>0,05).

Методика О.Н. Рижих. В другу підгрупу контрольної групи увійшло 26 (74,3%) чоловіків і 9 (25,7%) жінок. Основна частина була у віці від 20 до 50 років (27, або 77,1% хворих). У 33 (93,5 %) хворих ВО локалізувався в АК, з них у 24 (68,6%) хворих -- в ділянці задньої Морганієвої крипти.

Безпосередні результати: у 4 (11,43%) хворих виник РЗ, в 4 (11,43%) хворих виникла АІ І-ІІ ст.: 3 (8,6%) хворих -- АІ І ст., 1 (2,9%) -- АІ ІІ ст. Віддалені результати (1-3 роки): у 5 (14,3%) хворих виник РЗ, у 2 (5,7%) хворих виникла клініка АІ І ст., а у 1 (2,9%) хворого ми констатували АІ ІІ ст.

Другу підгрупу контрольної групи було розділено на п'ять функціональних підгруп: 1) 22 хворих чоловічої статі без клінічних ознак АІ в передопераційному періоді; 2) 8 хворих жіночої статі без клінічних АІ; 3) 3 хворих чоловічої статі з клінічними проявами АІ І ст.; 4) 1 хвора жіночої статі з клінічними проявами АІ І ст.; 5) 1 хворий чоловічої статі з клінічними проявами АІ ІІ ст.

У першій функціональній підгрупі ТС був у межах від 43 до 87 мм рт. ст. (64,7±2,6 мм рт. ст.), МС -- від 62 до 150 мм рт. ст. (110,1±4,0 мм рт. ст.), ВЗ -- від 25 до 92 мм рт. ст. (45,3±3,1 мм рт. ст.). Середній показник ТС у цих хворих був менший від норми на 2,6% (р>0,05), середній показник МС -- менший на 13,7% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 26,0% (р<0,01).

У другій функціональній підгрупі ТС був від 30 до 90 мм рт. ст. (53,4±3,2 мм рт. ст.), МС -- від 70 до 150 мм рт. ст. (85,1±3,8 мм рт. ст.), ВЗ -- від 20 до 95 мм рт. ст. (31,8±2,5 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був більший від норми на 2,7% (р>0,05), середній показник МС -- менший на 18,3% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 39,3% (р<0,01).

У третій функціональній підгрупі ТС становив 21, 35, 54 мм. рт. ст. (36,7±9,6 мм. рт. ст.), МЗ -- 50, 65, 75 мм рт. ст. (63,3±7,3 мм рт. ст.), ВЗ -- 29, 30, 21 (26,7±2,8 мм. рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший від норми на 44,7% (р<0,01), середній показник МС -- менший на 50,4% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 56,4% (р<0,01).

У хворої четвертої функціональної підгрупи відповідні показники становили: 28, 44 та 16 мм. рт. ст., а у хворого з п'ятої функціональної підгрупи -- 21, 39 і 18 мм. рт. ст.

Через 25-35 днів після операції за методикою О.Н. Рижих функціональні показники у хворих другої підгрупи контрольної групи змінилися таким чином: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зменшився на 28,1% (р<0,01), середній показник МС -- зменшився на 12,9% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- зріс на 8,6% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи -- зменшився на 26,8% (р<0,01), середній показник МС -- зменшився на 24,2% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- зменшився на 19,1% (р>0,05); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- зменшився на 43,6% (р>0,05), середній показник МС -- зменшився на 26,2% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 2,6% (р>0,05).

На контрольний огляд через 1 рік з'явилися 34 (97,1%) хворих. Результати проведеного СМ-го дослідження були такі: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зріс, порівняно з рівнем станом на 25-35 день після операції, на 26,6% (р<0,01), середній показник МС -- зріс на 4,7% (р>0,01), а середній показник ВЗ -- зменшився на 15,4% (р<0,05); середній показник ТС хворих другої функціональної підгрупи -- зріс на 3,8% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 17,1% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- зріс на 35,8% (р<0,05); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- зріс на 54,6% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 17,1% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 12,7% (р>0,05).

Пластичний метод Джад-Робле. У третій підгрупі контрольної групи було 21 (67,7%) чоловік та 10 (32,3%) жінок. У віці від 20 до 50 років було 26, або 83,9 % хворих. У переважної більшості пацієнтів (28, або 90,3 %) ВО локалізувався в АК, з них у 20, або 64,5%, хворих -- у ділянці задньої Морганієвої крипти.

Безпосередні результати: у 2 (6,45%) хворих в ранньому післяопераційному періоді виник РЗ, у 3 (9,68%) виникла АІ І-ІІ ст.: 2 (6,45%) хворих АІ І ст., а в 1 (3,2%) хворого -- АІ ІІ ст. Віддалені результати (від 1 до 3 років) простежено у всіх 31 хворого цієї групи: у 2 (6,45%) хворих виник РЗ, а у 2 (6,45%) хворих -- АІ І ст.

Хворих третьої підгрупи було розділено на п'ять функціональних підгруп: 1) 18 хворих чоловічої статі без ознак АІ в передопераційному періоді; 2) 9 хворих жіночої статі без ознак АІ; 3) 2 хворих чоловічої статі з клінічними проявами АІ І ст.; 4) 1 хвора жіночої статі з АІ І ст.; 5) 1 хворий з клінікою АІ ІІ ст.

У першій функціональній підгрупі ТС був у межах від 39 до 79 мм рт. ст. (65,5±2,7 мм рт. ст.), МС -- від 72 до 142 мм рт. ст. (107,4±2,5 мм рт. ст.), ВЗ -- від 29 до 82 мм рт. ст. (41,8±3,2 мм рт. ст.). Середній показник ТС хворих першої функціональної підгрупи був менший від норми на 1,4% (р>0,05), середній показник МС -- менший на 15,8% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 31,6% (р<0,01).

У другій функціональній підгрупі ТС був у межах від 30 до 85 мм рт. ст. (48,3±3,0 мм рт. ст.), МС -- від 62 до 142 мм рт. ст. (82,6±3,1 мм рт. ст.), ВЗ -- від 22 до 92 мм рт. ст. (34,3±2,3 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих менший від норми на 7,1% (р>0,05), середній показник МС -- менший на 20,7% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 34,5% (р<0,01).

У третій функціональній підгрупі ТС становив 24 і 32 мм рт. ст. (28,0±5,7 мм рт. ст.); МС -- 60 і 75 мм рт. ст. (67,5±10,6 мм рт. ст.), ВЗ -- 36 і 43 мм рт. ст. (39,5±4,9 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший від норми на 57,8% (р<0,01), середній показник МС -- менший на 47,1% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 35,5% (р<0,01).

У хворої четвертої функціональної підгрупи відповідні функціональні показники становили 25, 62 та 37 мм рт. ст., а у хворого з п'ятої функціональної підгрупи -- 20, 41 та 21 мм рт. ст.

Через 25-35 днів після операції за методикою Джад-Робле функціональні показники у хворих третьої підгрупи контрольної групи змінилися таким чином: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зменшився, порівняно з вихідним рівнем, на 20,1% (р<0,01), середній показник МС -- зменшився на 6,3% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 15,6% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи -- зменшився на 11,4% (р>0,05), середній показник МС -- зменшився на 12,3% (р<0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 13,7% (р<0,01); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- зменшився на 28,5% (р>0,05), середній показник МС -- зменшився на 31,1% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 32,9% (р>0,05).

На контрольний огляд через 1 рік після операції за методикою Джад-Робле з'явилися 29 (93,5%) хворих. Результати проведеного СМ-го дослідження були такі: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зріс, порівняно з рівнем станом на 25-35 день після операції, на 16,8% (р<0,05), середній показник МС -- зріс на 3,7% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 10,6% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи -- зріс на 3,0% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 9,1% (р<0,05), а середній показник ВЗ -- зріс на 17,9% (р>0,05); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- зріс на 15,0% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 5,4% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 1,9% (р>0,05).

Нові методики лікування хворих з ЕНПК. Для покращення результатів лікування хворих з ЕНПК ми розробили та впровадили у практику дві нові методики лікування: висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО та "пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм. Хворі, що лікувалися за розробленими методиками, увійшли до досліджуваної групи.

Висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО. До першої підгрупи досліджуваної групи увійшло 44 (65,7%) чоловіки і 23 (34,3%) жінки. Більшість хворих була у віці від 20 до 50 років (51, або 76,1 % хворих). У переважної більшості хворих зазначеної групи (63, або 94,0 %) ВО локалізувався в АК, з них у 48 (71,6 %) хворих -- в ділянці задньої Морганієвої крипти.

Методика виконання. В НХ вводили розчин барвника (метиленовий синій з 3_відсотковим розчином перекису водню). Двома оперізуючими розрізами на промежині висікали ЗО і брали його тканини на затискач. Підтягуючи за останній, НХ препарували в глибину наскрізно через усю товщу стінки ПК з висіченням його ВО (несучої анальної крипти) єдиним блоком. Атравматичним шовним матеріалом (вікрил № 3_0) пошарово відновлювали стінку ПК, цілісність сфінктерів та леваторів (за потреби), у відповідності до їх анатомічного розміщення. Закінчували операцію дренуванням рани промежини двопросвітним поліхлорвініловим дренажем та введенням у ПК мазевого тампона.

Принциповими моментами запропонованої методики є те, що ЕНПК висікається єдиним блоком з ЗО, НХ та ВО (на відміну від інших існуючих методик, за якими НХ висікається разом з ЗО, але без ВО). Лише таке "агресивне" втручання, на нашу думку, дозволяє досягти необхідного рівня радикальності лікування цієї складної патології. Ми запропонували накладати глухий шов на утворений після висічення ВО дефект слизової оболонки та сфінктера. Останнє, по-перше, дозволяє запобігти значному розходженню волокон сфінктера (як це має місце після сфінктеротомії), по-друге, запобігає утворенню грубого деформуючого рубця сфінктера. Ми пропонуємо розсікати лише ті порції сфінктера, які втягнені у патологічний процес і без розсічення яких неможливе радикальне видалення всіх елементів НХ. Це, на наше переконання, дозволяє запобігти значному розходженню волокон пересіченої порції сфінктера, які надалі додатково утримуються від розходження інтактними елементами сфінктерного апарату ПК.

Безпосередні результати: у жодного хворого РЗ не спостерігалося; у 1 хворого (1,49%) у найближчому післяопераційному періоді були ознаки АІ І ст., котрі усуненні за короткий термін завдяки фізіотерапевтичним процедурам та ЛФК. Віддалені результати (1-3 роки): у жодного з хворих ми не виявили РЗ, у 1 (1,49%) хворого у вищезазначені терміни ми виявили АІ І ст.

Першу підгрупу досліджуваної групи було розділено на п'ять функціональних підгруп: 1) 30 хворих чоловічої статі без ознак АІ у передопераційному періоді; 2) 14 хворих жіночої статі без ознак АІ; 3) 5 хворих чоловічої статі з клінічними проявами АІ І ст.; 4) 2 хворі жіночої статі з клінічними проявами АІ І ст.; 5) 1 хворий чоловічої статі з клінічними проявами АІ ІІ ст.

У першій функціональній підгрупі ТС коливався в межах від 40 до 89 мм рт. ст. (63,7±2,6 мм рт. ст.), МС -- від 62 до 153 мм рт. ст. (109,6±2,5 мм рт. ст.), ВЗ --від 20 до 98 мм рт. ст. (45,9±2,7 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший від норми на 4,1% (р>0,05), середній показник МС -- менший на 14,1% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 25,0% (р<0,01).

У другій функціональній підгрупі ТС коливався в межах від 31 до 82 мм рт. ст. (49,5±2,4 мм рт. ст.), МС -- від 67 до 150 мм рт. ст. (83,2±3,1 мм рт. ст.), ВЗ -- від 18 до 95 мм рт. ст. (33,7±2,0 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший від норми на 4,8% (р>0,05), середній показник МС -- менший на 20,1% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 35,7% (р<0,01).

У третій функціональній підгрупі ТС був у межах від 20 до 52 мм рт. ст. (32±2,9 мм рт. ст.), МС -- від 51 до 72 мм рт. ст. (61,2±3,6 мм рт. ст.), ВЗ -- від 15 до 31 (29,2±3,2 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший від норми на 51,8% (р<0,01), середній показник МС -- менший на 52,0% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 42,3% (р<0,01).

У четвертій функціональній підгрупі відповідні показники становили: 25 і 30 мм рт. ст. (27,5±3,5 мм рт. ст.); 38 і 52 мм рт. ст. (45±9,9 мм рт. ст.); 13 і 22 мм рт. ст. (17,5±6,4 мм рт. ст.), а у хворого з п'ятої підгрупи -- 19, 42 і 23 мм рт. ст.

Функціональні показники у хворих першої підгрупи досліджуваної групи через 25-35 днів змінилися таким чином: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зменшився, порівняно з вихідним рівнем, на 8,0% (р>0,05), середній показник МС --зменшився на 3,9% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 1,7% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи -- зменшився на 7,9% (р>0,05), середній показник МС -- зменшився на 4,7% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- не змінився; середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- зменшився на 5,9% (р>0,05), середній показник МС --зменшився на 4,6% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 3,1% (р>0,05); середній показник ТС у хворих четвертої функціональної підгрупи -- зменшився на 10,9% (р>0,05), середній показник МС -- зменшився на 3,3% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 8,6% (р>0,05).

На контрольний огляд через 1 рік з'явилося 49 (94,23%) хворих із першої підгрупи досліджуваної групи. Віддалені функціональні результати мали такий вигляд: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зріс, порівняно з рівнем станом на 25-35 день після операції, на 6,5% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 2,1% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 3,4% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи -- зріс на 5,5% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 3,5% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зріс на 0,9% (р>0,05); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- зріс на 29,6% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 3,3% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 3,9% (р>0,05); середній показник ТС у хворих четвертої функціональної підгрупи -- зріс на 8,1% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 4,5% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- істотно не змінився.

Методика "пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм. До другої підгрупи досліджуваної групи увійшло 36 (67,9%) чоловіків і 17 ( 32,1 %) жінок. У віці від 20 до 50 років був 41 (77,4 % хворих). У переважної більшості хворих цієї підгрупи (47, або 88,7 %) ВО локалізувався в АК, з них у 34 (або 64,2 %) хворих -- в ділянці задньої Морганієвої крипти.

Вперше в Україні ми запропонували виконувати "пломбування" ЕНПК біологічним аутотромбіновим клеєм. Для отримання аутотромбінового клею заготовляли аутоплазму (плазма самого хворого) сепаратором крові “Cobe Spectra” (виробництво Швеція) в кількості 250 мл, з якої в Центрі крові МО України отримували аутокріопреципітат, користуючись промисловим регламентом його виробництва (Н.І. Ларічева, П.М. Перехрестенко, 1999). Після додавання до останнього 25 мл буферу (4,0 г тринатрієвої солі лимонної кислоти (цитрат натрію), 9,0 г хімічно чистого натрію хлориду, пропареного при температурі 180°С протягом двох годин, та 3 г медичної глюкози розчиняли в 900 мл аміачної води), поміщали на водяну баню на 10 хвилин при постійному перемішуванні. Потім переливали аутокріопреципітат у стерильні флакони по 20-25 мл (ємність флакона -- 50 мл) і заморожували в спирту при -400С. Одну дозу кріопреципітату розділяли на 3 флакони. Безпосередньо перед маніпуляцією в кожен флакон аутокріопреципітату додавали 4 флакончики тромбіну, який отримували на заводі бактеріальних препаратів (1 мл містить 100 ОД активності) (А.А. Фром, М.З. Рудницька, 1976) і розводили в 3-5 мл фізіологічного розчину для отримання необхідної густини. У приготовлену основу аутотромбінового клею додавали: 1) комбінацію антибіотиків, до яких в передопераційному періоді встановлена чутливість верифікованої мікрофлори, отриманої напередодні при мікробіологічному дослідженні виділень з НХ; 2) одну ампулу водорозчинного контрасту.

Методика виконання. Перед виконанням маніпуляції хворому проводили ФГ одним з водорозчинних контрастів та кюретаж НХ ложечкою Фолькмана. Після цього НХ промивали тією комбінацією антибіотиків, до якої встановлено чутливість верифікованої мікрофлори, отриманої напередодні при мікробіологічному дослідженні. Далі вводили аутотромбіновий клей в НХ (до проникнення у просвіт ПК) під рентгенконтролем (завдяки наявності у ньому контрасту), останній здійснювали на рентген-апараті Siregraph D-3 фірми Siemеns (Німеччина). Надалі пацієнт дотримувався суворого ліжкового режиму протягом 3-х діб, на 4 добу режим розширювали. Паралельно проводили парентеральну антибіотикотерапію.

В безпосередні терміни після лікування та у віддалений період (1-3 роки) ми не отримали жодного РЗ чи АІ.

Хворих другої підгрупи досліджуваної групи було розділено на п'ять функціональних підгруп: 1) 30 хворих чоловічої статі без ознак АІ в передопераційному періоді; 2) 15 хворих жіночої статі без ознак АІ; 3) 4 хворих чоловічої статі з АІ І ст.; 4) 2 хворі жіночої статі з АІ І ст.; 5) 2 хворих чоловічої статі з АІ ІІ ст.

У першій функціональній підгрупі величина ТС коливалася в межах від 40 до 88 мм рт. ст. (65,6±3,0 мм рт. ст.), МС -- від 73 до 155 мм рт. ст. (112,4±2,4 мм рт. ст.), ВЗ -- від 32 до 77 мм рт. ст. (46,8±1,9 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший від норми на 1,2% (р>0,05), середній показник МС -- менший на 11,9% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 23,5% (р<0,01).

У другій функціональній підгрупі ТС був у межах від 30 до 71 мм рт. ст. (40,2±2,5 мм рт. ст.), МС -- від 71 до 148 мм рт. ст. (95,2±2,4 мм рт. ст.), ВЗ -- від 30 до 85 мм рт. ст. (55,0±2,9 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший від норми на 22,7% (р<0,01), середній показник МС -- менший на 8,5% (р<0,05), а середній показник ВЗ -- менший на 5,0% (р>0,05).

У хворих третьої функціональної підгрупи ТС був від 25 до 38 мм рт. ст. (32,3±3,0 мм рт. ст.); МС -- від 55 до 76 мм рт. ст. (64,0±4,5 мм рт. ст.), ВЗ-- від 17 до 51 мм рт. ст. (31,8±7,4 мм рт. ст.). Середній показник ТС цих хворих був менший від норми на 51,4% (р<0,01), середній показник МС скорочення -- менший на 49,8% (р<0,01), а середній показник ВЗ -- менший на 48,0% (р<0,01).

У четвертій функціональній підгрупі відповідні функціональні показники становили: ТС -- 21 і 23 мм рт. ст. (22,0±1,4 мм рт. ст.); МС -- 50 і 47 мм рт. ст. (48,5±2,1 мм рт. ст.), ВЗ -- 29 і 24 мм рт. ст. (26,5±3,5 мм рт. ст.). У п'ятій функціональній підгрупі відповідні показники становили: ТС -- 23 і 21 мм рт. ст. (22,0±1,4 мм рт. ст.); МС -- 40 і 42 мм рт. ст. (41,0±1,4 мм рт. ст.), ВЗ -- 17 і 21 мм рт. ст. (19,0±2,8 мм рт. ст.).

Функціональні показники у хворих другої підгрупи досліджуваної групи через 25-35 днів змінилися таким чином: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зменшився, порівняно з вихідним рівнем, на 1,2% (р>0,05), середній показник МС -- зменшився на 1,6% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 2,1% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи -- не змінився, середній показник МС -- зменшився на 0,7% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 1,3% (р>0,05); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- збільшився на 0,6% (р>0,05), середній показник МС -- збільшився на 4,4% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- збільшився на 7,9% (р>0,05).

На контрольний огляд з СМ-ним дослідженням через 1 рік після „пломбування” НХ аутотромбіновим клеєм погодилися 50 (94,3%) хворих. Віддалені функціональні результати були такі: середній показник ТС у хворих першої функціональної підгрупи зріс, порівняно з рівнем станом на 25-35 день після операції, на 3,1% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 3,1% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зріс на 3,5% (р>0,05); середній показник ТС у хворих другої функціональної підгрупи -- зріс на 8,0% (р>0,05), середній показник МС -- зріс на 2,4% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зріс на 1,7% (р>0,05); середній показник ТС у хворих третьої функціональної підгрупи -- зріс на 1,5% (р>0,05), середній показник МС -- зменшився на 2,2% (р>0,05), а середній показник ВЗ -- зменшився на 5,8% (р>0,05).

Ми провели статистичну обробку отриманих результатів лікування хворих з ЕНПК за п'ятьма методиками (лігатурна методика, методика Джад-Робле, методика О.Н. Рижих, методика висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО та методика „пломбування” НХ аутотромбіновим клеєм) у п'яти відповідних підгрупах контрольної та досліджуваної групи. Залежно від мети та завдань дослідження, ми використовували різні методи математичної статистики.

Для визначення достовірності відмінності середніх величин, які характеризують наші вибірки хворих у групах, ми використовували критерій Стьюдента. При порівнянні кількісно нерівних часток (Р<25%) малокількісних вибірок (Рminn<500) різницю між ними з достатньою точністю оцінювали з допомогою запропонованої Р.Е. Фішером (1958 р.) величини ц.

За критерій ефективності методик лікування ми брали:

1. післяопераційні РЗ;

2. післяопераційну АК;

3. функціональні результати;

4. якість життя хворих.

Нижче наведено зведені статистичні таблиці результатів лікування для контрольної та досліджуваної груп за критерієм появи РЗ та АІ (табл. 2-5).

Таблиця 2 Безпосередні результати лікування хворих на ЕНПК в групах спостереження, у яких виник РЗ

Показник	Групи спостереження
	контрольна група	досліджувана група
	перша підгрупа (лігатурна методика)	друга підгрупа (методика Джад-Робле)	третя підгрупа (методика О.Н. Рижих)	перша підгрупа (методика єдиним блоком)	друга підгрупа (методика „пломбування” НХ)
n*	25	31	35	67	53
РЗ	5	2	4	0	0
%	20,00	6,45	11,43	0,00	0,00
mp	8,2	4,4	5,4	2,8	3,5
р	-	p1>0,05	p1>0,05	p1<0,05	p1<0,05
	-	-	p2>0,05	p2<0,05	p2>0,05
	-	-	-	p3<0,05	p3<0,05
	-	-	-	-	p4>0,05

Примітка: * -- в табл. 2-6 позначено:

mp -- середня похибка середньої величини;

n -- кількість хворих;

p1 -- вірогідність різниці стосовно 1-ї підгрупи контрольної групи;

p2 -- вірогідність різниці стосовно 2-ї підгрупи контрольної групи;

p3 -- вірогідність різниці стосовно 3-ї підгрупи контрольної групи;

p4 -- вірогідність різниці стосовно 1-ї підгрупи досліджуваної групи.

Таблиця 3 Безпосередні результати лікування хворих на ЕНПК в групах спостереження, у яких виникла АІ

Показник	Групи спостереження
	контрольна група	досліджувана група
	перша підгрупа (лігатурна методика)	друга підгрупа (методика Джад-Робле)	третя підгрупа (методика О.Н. Рижих)	перша підгрупа (методика єдиним блоком)	друга підгрупа (методика „пломбування НХ”)
Кількість хворих	25	31	35	67	53
АІ	6	3	4	1	0
%	24,00	9,68	11,43	1,49	0,00
mp	8,7	5,3	5,4	1,5	3,5
p	-	p1>0,05	p1>0,05	p1 <0,05	p1<0,05
	-	-	p2>0,05	p2 <0,05	p2<0,05
	-	-	-	p3 <0,05	p3<0,05
	-	-	-	-	p4>0,05

Таблиця 4 Віддаленні результати (1-3 роки) лікування хворих на ЕНПК в групах спостереження, у яких виник РЗ

Показник	Групи спостереження
	контрольна група	досліджувана група
	перша підгрупа (лігатурна методика)	друга підгрупа (методика Джад-Робле)	третя підгрупа (методика О.Н. Рижих)	перша підгрупа (методика єдиним блоком)	друга підгрупа (методика „пломбування” НХ)
Кількість хворих	25	31	35	67	53
РЗ	5	2	3	0	0
%	20,00	6,45	8,57	0,00	0,00
mp	8,2	4,4	4,7	2,8	3,5
p	-	p1>0,05	p1>0,05	p1 <0,05	p1 <0,05
	-	-	p2>0,05	p2 <0,05	p2 >0,05
	-	-	-	p3 <0,05	p3 <0,05
	-	-	-	-	p4 >0,05

Таблиця 5 Віддаленні результати (1-3 роки) лікування хворих на ЕНПК в групах спостереження, у яких виникла АІ

Показник	Групи спостереження
	контрольна група	досліджувана група
	перша підгрупа (лігатурна методика)	друга підгрупа (методика Джад-Робле)	третя підгрупа (методика О.Н. Рижих)	перша підгрупа (методика єдиним блоком)	друга підгрупа (методика „пломбування” НХ)
Кількість хворих	25	31	35	67	53
АІ	3	2	5	1	0
%	12,00	6,45	14,29	1,49	0,00
mp	6,6	4,4	5,9	1,5	3,5
p	-	p1>0,05	p1>0,05	p1<0,05	p1<0,05
	-	-	p2>0,05	p2<0,05	p2>0,05
	-	-	-	p3<0,05	p3<0,05
	-	-	-	-	p4>0,05

Як видно з табл. 2-5, результати лікування хворих досліджуваної групи за критерієм появи післяопераційних РЗ та АІ достовірно (р<0,05) кращі, порівняно з контрольною.

Зведені статистичні дані результатів лікування для контрольної та досліджуваної груп за критерієм зміни функціонального стану сфінктерного апарату ПК наведено в табл. 6.

Таблиця 6 Динаміка зниження СМ-них показників у хворих на ЕНПК на 25-35 добу після лікування (n=211)

СМ-ні показники	Групи спостереження
	контрольна група	досліджувана група
	перша підгрупа (лігатурна методика)	друга підгрупа (методика Джад-Робле)	третя підгрупа (методика О.Н. Рижих)	перша підгрупа (методика єдиним блоком)	друга підгрупа (методика „пломбування” НХ)
	%	p	%	p	%	p	%	p	%	p
ТС	37,5±7,3	<0,01	29,1±5,4	<0,01	18,6±4,9	<0,01	7,8±2,6	<0,05	0,3±0,5	>0,05
МС	31,7±7,0	<0,01	17,4±4,5	<0,01	11,0±3,9	<0,05	4,2±1,9	>0,05	0,7±0,8	>0,05
ВЗ	23,2±6,3	<0,01	11,5±3,8	<0,01	16,8±4,7	<0,05	1,8±1,3	>0,05	1,2±1,1	>0,05
p	-	p1<0,05	p1<0,05	p1<0,01	p1<0,01
	-	-	p2<0,05	p2<0,01	p2>0,01
	-	-	-	p3<0,05	p3<0,01
	-	-	-	-	p4>0,01

Як видно з табл. 6, в контрольній групі хворих, які лікувалися за традиційними методиками, відзначається достовірне (р<0,05) зменшення всіх СМ-них величин, порівняно з вихідними величинами. Тоді як в досліджуваній групі хворих всі три СМ-ні показники залишаються практично незмінними (методика "пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм), або ж змінюється лише один з них (методика висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО).

Зведені статистичні дані результатів лікування для контрольної та досліджуваної груп за критерієм якості життя наведено в табл. 7.

Як видно з табл. 7, у досліджуваній групі хворих всі показники якості життя були достовірно кращими (p<0,05) порівняно з відповідними показниками контрольної групи.

Таким чином, за інтегральною оцінкою результатів лікування хворих з контрольної та досліджуваної груп, яка включає післяопераційні РЗ, АІ, функціональні результати, оцінку якості життя, методики лікування хворих з ЕНПК можна розподілити таким чином (у міру зменшення їх лікувальної ефективності): методика "пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм, методика висічення НХ єдиним блоком, методика Джад-Робле, методика О.Н. Рижих, лігатурна методика.

Таблиця 7 Показники якості життя хворих на ЕНПК після лікування за різними методиками за системою SF-36 через 1 рік після лікування

Показники якості життя	Контрольна група	Досліджувана група	p
	перша підгрупа (лігатурна методика)	друга підгрупа (методика О.Н. Рижих)	третя підгрупа (методика Джад- Робле)	перша підгрупа (методика єдиним блоком)	друга підгрупа (методика „пломбування”)
Фізична працездатність	13,1 ±1,2	16,5 ±1,1	19,4 ±0,9	23,2 ±1,3	27,2 ± 1,5	<0,05
Фізичний стан	4,9 ±0,35	5,6 ±0,23	5,8 ±0,31	6,8 ±0,35	7,8 ±0,29	<0,05
Больовий синдром	8,9 ±0,45	8,1 ±0,42	4,9 ±0,34	4,0 ±0,27	2,8 ±0,21	<0,05
Загальне здоров'я	8,0 ±0,7	12,5 ±0,9	15,4 ±0,7	20,2 ±1,1	23,7 ±1,0	<0,05
Енергійність	10,2 ±0,6	13,3 ±0,8	16,1 ±0,8	19,2 ±1,0	22,3 ±0,9	<0,05
Соціальна роль	4,9 ±0,26	5,1 ±0,34	5,9 ±0,29	6,9 ±0,31	7,8 ±0,35	<0,05
Емоційний стан	3,4 ±0,12	3,7 ±0,16	4,0 ±0,18	4,9 ±0,22	5,8 ±0,13	<0,05
Психічне здоров'я	12,2 ±0,6	15 ±0,7	19,3 ±0,6	23,4 ±1,1	27,5 ±1,2	<0,05

Спираючись на отримані результати діагностики та лікування хворих з ЕНПК, ми розробили лікувальний алгоритм, за яким хворим з ЕНПК І ст. складності за робочою УЗ-класифікацією показане лікування за методикою "пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм, а хворим з ЕНПК ІІ ст. складності за цією ж класифікацією показане лікування за методикою висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота містить теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної наукової проблеми, спрямованої на покращення результатів діагностики та лікування хворих з ЕНПК.

На основі клінічного досвіду діагностики та лікування 211 хворих встановлено, що ЕНПК становлять 37,2±2,3% від загальної кількості НПК та 11,4±1,2% від усіх захворювань ПК та АК, причому 74,6±3,6% хворих перебувають у найбільш працездатному віці (21-50 років); причинами незадовільних результатів лікування хворих на ЕНПК є великий відсоток післяопераційних РЗ (23,1±4,4%) та АІ (25,3±4,6%), незадовільні функціональні результати, а також зниження рівня якості життя у післяопераційному періоді.

Мікрофлора НХ у 93% випадків складається з мікробних асоціацій E. coli зі стафілококами і стрептококами та іншими мікроорганізмами; 98% висіяних мікроорганізмів чутливі до амоксиклаву, 96% -- до цефуроксиму та 95% до цефтріаксону.

Найбільшу діагностичну цінність щодо топографо-анатомічної верифікації ЕНПК має УЗДТ 3D (інформативність (І) = 100 ± 2,5%, показник специфічності (СП) = 99,7 ± 1,9%, показник чутливості (ЧП) = 99,7 ± 2,1%), КТ з контрастуванням НХ (І = 100 ± 4,3%, СП = 98,6 ± 4,7%, ЧП = 97,7 ± 3,7%) та ФГ з використанням запропонованої нами аноректальної лінійки (І = 90 ± 3,1%, СП = 90,1 ± 3,5%, ЧП = 90,4 ± 3,9%), що достовірно (p<0,05) перевищує відповідні показники для традиційних методів діагностики; доведено, що за показниками діагностичної цінності метод УЗДТ 3D та метод КТ з контрастуванням НХ не мають суттєвої різниці (p>0,05).

Розроблений алгоритм передопераційної діагностики хворих з ЕНПК, який в обов'язковому порядку повинен включати наступні компоненти: загальнопроктологічне обстеження, ФГ з використанням аноректальної лінійки, УЗДТ 3D, СМ, посів норицевого вмісту та визначення чутливості висіяних культур до антибіотиків.

Розроблена та впроваджена у практичне використання робоча УЗ_класифікація ЕНПК, яка передбачає виділення двох ступенів складності, що має чітке практичне та прогностичне спрямування та дозволяє оптимізувати підхід,щодо вибору методики лікування хворих на ЕНПК.

Розроблено та впроваджено в практику дві нові методики лікування хворих з ЕНПК: методика висічення НХ єдиним блоком та методика “пломбування” НХ аутотромбіновим клеєм.

Використання методики висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО при хірургічному лікуванні хворих з ЕНПК дало змогу достовірно (p<0,05) зменшити кількість післяопераційних РЗ з 23,1±4,4% у контрольній групі до 0±2,8%, АІ з 25,3±4,6% до 3,0±2,1% та суттєво (p<0,05) підвищити якість життя хворих у післяопераційному періоді, покращити функціональні результати лікування.

Використання методики „пломбування” НХ аутотромбіновим клеєм при лікуванні хворих з ЕНПК дало змогу достовірно (p<0,05) зменшити кількість післяопераційних РЗ з 23,1±4,4% у контрольній групі до 0±3,5%, АІ з 25,3±4,6% до 0±3,5% та суттєво (p<0,05) підвищити якість життя хворих у післяопераційному періоді, покращити функціональні результати лікування.

За результатами інтегральної оцінки ефективності лікування хворих з ЕНПК, яка включала частоту післяопераційних РЗ, АІ, функціональні результати та рівень якості життя хворих після лікування, методики лікування пацієнтів з ЕНПК розташувалися таким чином (у порядку зменшення лікувальної ефективності): методика „пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм; методика висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО; методика за Джад-Робле; методика за О.Н. Рижих; лігатурна методика.

Розроблено, обґрунтовано та впроваджено у практику лікувальний алгоритм при ЕНПК, який передбачає у хворих з ЕНПК І ст. складності за робочою УЗ_класифікацією методикою вибору вважати методику „пломбування” НХ аутотромбіновим клеєм, а при ЕНПК ІІ ст. складності за цією ж класифікацією методикою вибору вважати методику висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Усім хворим з ЕНПК показане комплексне передопераційне обстеження з обов'язковим включенням у діагностичний алгоритм ФГ з аноректальною лінійкою, УЗДТ 3D, посіву норицевого вмісту з визначенням чутливості висіяних збудників до антибактеріальних препаратів, СМ.

2. У хворих з ЕНПК, в яких проба з барвником виявилася негативною (барвник не потрапив у ВО), недоцільно проводити ФГ, оскільки остання також виявляється малоінформативною; таким хворим показаний курс консервативного амбулаторного лікування з повторним оглядом через 1 місяць.

3. При топографо-анатомічній передопераційній діагностиці хворих з ЕНПК недоцільно використовувати одночасно УЗДТ 3D та КТ з контрастуванням НХ у одного і того ж хворого, оскільки ці методи мають однаково високу діагностичну цінність -- перевагу необхідно надавати УЗТД 3D, бо цей метод не дає променевого навантаження та не потребує дорогого устаткування.

4. При неможливості повної топографо-анатомічної верифікації усіх елементів ЕНПК необхідно відстрочити оперативне лікування до завершення повної топічної діагностики (після проведення курсу амбулаторного лікування).

5. Методику лікування хворих з ЕНПК необхідно обирати виходячи зі ступеня складності нориці за запропонованою нами робочою УЗ-класифікацією.

6. За наявності у хворого ЕНПК І ст. складності за УЗ_класифікацією показана методика "пломбування" НХ аутотромбіновим клеєм.

7. За наявності у хворого ЕНПК ІІ ст. складності за УЗ_класифікацією показана методика висічення НХ єдиним блоком від ЗО до ВО.

8. Хворим з ЕНПК до та після лікування необхідно проводити адекватну антибіотикопрофілактику препаратами та їх комбінаціями, чутливими до висіяних збудників (амоксиклав, цефуроксим, цефтріаксон).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лурін І.А. Діагностика та лікування хворих з норицями прямої кишки (огляд літератури) // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. -- 2003. -- № 1. -- С. 18_20. (Аналіз наукової літератури та результатів способів діагностики та лікування нориць прямої кишки).

2. Лурін І.А. Антибактеріальна профілактика у лікуванні нориць прямої кишки // Хірургія України. -- 2003. -- № 4. -- С. 23-25. (Здійснював відбір клінічного матеріалу).

3. Лурін І.А. Сучасна ультразвукова діагностика нориць прямої кишки // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. -- 2003. -- № 4. -- С. 7-11. (Здійснював відбір клінічного матеріалу).

4. Лурін І.А. Нові підходи до лікування екстрасфінктерних неспецифічних нориць прямої кишки // Хірургія України. -- 2005. -- № 1. -- С. 43-45. (Проводив відбір та обробку клінічного матеріалу).

5. Лурін І.А. Результати застосування нової оперативної методики при лікуванні хворих з неспецифічною повною екстрасфінктерною норицею прямої кишки // Клінічна хірургія. -- 2005. -- № 7. -- С. 12-13. (Проведено аналіз результатів власних досліджень щодо покращення результатів оперативного лікування хворих з неспецифічною повною екстрасфінктерною норицею прямої кишки).

6. Лурін І.А., Замковий А.Д., Шудрак А.А., Гутверт Р.В., Нечай В.С. Малоінвазивне лікування рецидивних неспецифічних повних екстрасфінктерних нориць прямої кишки // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. -- 2004 -- № 3. -- С. 6-7. (Проводив відбір та обробку клінічного матеріалу).

7. Рубцов М.Л., Лурін І.А., Шудрак А.А., Нечай В.С., Ігнатенко О.В. Спосіб хірургічного лікування неспецифічної екстрасфінктерної нориці прямої кишки // Клінічна хірургія. -- 2005. -- № 1. -- С. 19-20. (Проводив відбір та обробку клінічного матеріалу).

8. Лурін І.А., Денисюк А.І., Федоров Ю.К., Черкашин К.І. Морфологічне обґрунтування можливості малоінвазивного „пломбування” неспецифічних повних екстрасфінктерних нориць прямої кишки аутотромбіновим клеєм // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. -- 2005. -- № 1-2. -- С. 3-5. (Проводив відбір та обробку клінічного матеріалу).

9. Трещалін Г.О., Лурін І.А., Бугай О.О., Тхаревський О.В. Досвід застосування продовженої епідуральної анестезії при хірургічних втручаннях // Військова медицина України. -- 2005. -- № 1. -- С. 28-31. (Проводив відбір та обробку клінічного матеріалу).

10. Конєв В.Г., Лурін І.А., Шудрак А.А., Нечай В.С., Собко М.Г., Яринич Ю.В. Досвід використання трансректального ультразвукового дослідження в режимі 3-D реконструкції при діагностиці захворювань прямої кишки (рак та неспецифічні нориці) // Сучасні аспекти військової медицини, збірник наукових праць ГВКГ МО України. -- Київ, 2005. -- № 10. -- С. 400-405. (Виконував відбір клінічного матеріалу та формулювання висновків роботи).

11. Рубцов М.Л., Конєв В.Г., Лурін І.А., Шудрак А.А., Біба О.П., Ткач К.Д., Черкашин К.І., Сотніков А.В. Перший досвід використання ультразвукового гармонійного скальпеля в малоінвазивному хірургічному лікуванні неспецифічних повних екстрасфінктерних нориць прямої кишки // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. -- 2005. -- № 3_4. -- С. 49-51. (Проведено аналіз результатів власних досліджень щодо покращення результатів оперативного лікування хворих з неспецифічними повними екстрасфінктерними норицями прямої кишки).

12. Конєв В.Г., Лурін І.А., Шудрак А.А., Нечай В.С., Яринич Ю.В. Наш досвід лікування неспецифічних повних нориць прямої кишки // Хірургія України. -- 2005. -- № 2. -- С. 134-136. (Проаналізовано результати лікування неспецифічних повних нориць прямої кишки).

13. Лурін І.А., Денисюк А.І., Федоров Ю.К., Гутверт Р.В. Особливості хірургічної анатомії замикального апарату прямої кишки при оперативному лікуванні її неспецифічних нориць // Український медичний часопис. -- 2005. -- № 4. -- С. 142-144. (Виконував підбір клінічного матеріалу та формулював висновки роботи).

14. Лурін І.А., Ігнатенко П.М., Шудрак А.А., Собко М.Г., Гутверт Р.В., Уманець О.І., Нечай В.С., Біба О.П. Порівняння інформативності фістулографії та об'ємного трансректального ультразвукового дослідження в передопераційній топографічній діагностиці неспецифічної повної нориці прямої кишки // Український медичний часопис. -- 2005. -- № 5. С. 121-124. (Проводив відбір та обробку клінічного матеріалу).

15. Лурін І.А., Денисюк А.І. Морфологічне дослідження стінки неспецифічної нориці прямої кишки після її висічення ультразвуковим гармонійним скальпелем // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. -- 2006. -- № 1-2. -- С. 29-31. (Проводив відбір та обробку клінічного матеріалу).

16. Лурін І.А., Андрієнко М.М. Місце стаціонарозамінних технологій у сучасній хірургії // Хірургія України. -- 2006. -- № 4. -- С. 111-114. (Виконував обробку клінічного матеріалу та формулював висновки роботи).

17. Лурін І.А., Цема Є.В. Віддалені результати лікування хворих з екстрасфінктерними норицями прямої кишки за допомогою методу „пломбування” їх просвіту аутотромбіновим клеєм // Український медичний часопис. -- 2006. -- № 3. -- С. 99-101. (Виконував обробку клінічного матеріалу та формулював висновки роботи).

18. Лурін І.А., Цема Є.В. Порівняльна оцінка віддалених результатів лікування хворих з екстрасфінктерними норицями прямої кишки з використанням сучасних хірургічних методик // Український медичний часопис. -- 2006. -- № 4. -- С. 76-78. (Проводив обробку клінічного матеріалу та формулював висновки роботи).

19. Лурін І.А., Шудрак А.А., Нечай В.С., Гутверт Р.В., Тимчук О.Б., Цема Є.В. Малоінвазивні методи лікування екстрасфінктерних нориць прямої кишки // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. -- 2006. -- № 4. -- С. 19-21. (Проводив обробку клінічного матеріалу та формулював висновки роботи).

20. Лурін І.А., Дуган І.В., Кас'ян О.В., Шудрак А.А., Цема Є.В. Ультразвукова класифікація екстрасфінктерних нориць прямої кишки за ступенем їх складності // Український медичний часопис. -- 2007. -- № 1-2. -- С. 112-116. (Розробив та запропонував класифікацію нориць прямої кишки на основі обробки клінічного матеріалу з частковим формулюванням висновків роботи).

21. Лурін І.А. Порівняльна оцінка ефективності хірургічного лікування хворих зі складними екстрасфінктерними норицями прямої кишки з використанням основних оперативних методів // Клінічна хірургія. -- 2007. -- № 1. -- С. 42-45. (Завершив обробку клінічного матеріалу та формулював висновки роботи).

22. Лурін І.А., Цема Є.В. Статистичний аналіз діагностичної цінності методів передопераційної топографічної діагностики нориць прямої кишки // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. -- 2007. -- № 2. -- С. 11-16. (Проводив обробку віддалених результатів та формулював висновки роботи).

23. Лурін І.А., Цема Є.В. Дослідження функціонального стану сфінктерного апарату прямої кишки у хворих з екстрасфінктерними норицями, які лікувались за допомогою методу „пломбування” норицевого ходу аутотромбіновим клеєм // Одеський медичний журнал. -- 2007. -- № 1. -- С. 53-56. (Розробив та запропонував класифікацію нориць прямої кишки на основі обробки клінічного матеріалу з частковим формулюванням висновків роботи).

24. Лурін І.А., Цема Є.В. Функціональні результати лікування хворих з екстрасфінктерними норицями прямої кишки методом висічення норицевого ходу єдиним блоком // Львівський медичний часопис. -- 2007. -- № 3-4. -- С. 43-48. (Формував висновки роботи).

25. Лурин И.А. Трехмерная ультрасонография в диагностике свищей прямой кишки // Колопроктология. -- 2004. -- № 3. -- С. 11-14. (Виконував відбір та обробку клінічного матеріалу).

26. Захараш М.П., Лурін І.А., Шудрак А.А., Нечай В.С., Гутверт Р.В., Цема Є.В. Сучасні методи лікування екстрасфінктерних нориць прямої кишки // Матеріали ІІ з'їзду колопроктологів України з міжнародною участю. МОЗ України. -- Львів, 2006. -- С. 387-392. (Проводив обробку клінічного матеріалу та формулював висновки роботи).

27. Рубцов Н.Л., Лурин И.А., Колесник Е.А., Лаврик Г.В., Шудрак А.А., Нечай В.С. Возможности использования эндоректальной объемной ультрасонографии в диагностике неспецифических свищей и злокачественных опухолей прямой кишки // Научная конференция с международным участием „Актуальные проблемы колопроктологии” посвященная 40_летию ГНЦ колопроктологии. МЗРФ, г. Москва, 2005, Государственный центр колопроктологии, Ассоциация колопроктологов России. (Виконував відбір та обробку клінічного матеріалу).

28. Рубцов М.Л., Трещалін Г.О., Заруцький Я.Л., Конєв В.Г., Лурін І.А., Шудрак А.А., Горак А.Р., Фастова О.О. Профілактика та лікування гнійно-септичних ускладнень у хворих, які перебувають в лікувальних закладах МО України // Методичні рекомендації, МО України, м. Київ, 2005, Головний військовий клінічний ордена Червоної зірки госпіталь. (Проводив обробку клінічного матеріалу та формулював висновки, рекомендації).

29. Рубцов М.Л., Заруцький Я.Л., Конєв В.Г., Лурін І.А., Шудрак А.А., Уманець О.І., Нечай В.С., Біба О.П., Тимчук О.Б., Пасько П.Ю. Використання ультразвукового скальпеля у лікуванні неспецифічних нориць прямої кишки та геморою в лікувальних закладах МО України // Методичні рекомендації, МО України, м. Київ, 2005, Головний військовий клінічний ордена Червоної зірки госпіталь. (Проводив обробку клінічного матеріалу та формулював висновки та рекомендації).

30. Рубцов М.Л., Заруцький Я.Л., Конєв В.Г., Лурін І.А., Шудрак А.А., Уманець О.І., Нечай В.С., Біба О.П., Сотніков А.В., Черкашин К.І. Сучасна діагностика та лікування нориць прямої кишки в лікувальних закладах МО України // Методичні рекомендації, МО України, м. Київ. -- 2005, Головний військовий клінічний ордена Червоної зірки госпіталь. (Проводив обробку клінічного матеріалу та формулював висновки та рекомендації).

31. Патенти та раціоналізаторські пропозиції

32. Патент на винахід №74494. Спосіб хірургічного лікування неспецифічних повних екстрасфінктерних нориць прямої кишки / Лурін І.А., Гутверт Р.В., Шудрак А.А., Нечай В.С. (UA) / Державний департамент інтелектуальної власності; №20040604409; Заявлено 08.06.2004; Опубліковано 15.12.2005, Бюл. № 12.

33. Патент на винахід №74495. Спосіб лікування неспецифічних повних екстрасфінктерних нориць прямої кишки / Лурін І.А., Замковий А.Д., Гутверт Р.В., Шудрак А.А., Нечай В.С. (UA) / Державний департамент інтелектуальної власності; № 20040604410; Заявлено 08.06.2004; Опубліковано 15.12.2005, Бюл. № 12.

34. Патент на корисну модель №21025. Спосіб радикального хірургічного лікування нориці прямої кишки / Лурін І.А., Гутверт Р.В., Шудрак А.А., Нечай В.С. (UA) / Державний департамент інтелектуальної власності; №200610070; Заявлено 27.09.2006. Опубліковано 15.02.2007, Бюл. № 2.

35. Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію №1722 від 22.06.2004 р. Спосіб визначення локалізації нориці прямої кишки при фістулографії / Лурін І.А., Ігнатенко П.М., Нечай В.С. (UA)

36. Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію №1743 від 25.11.2005 р. Спосіб повного висікання екстрасфінктерних нориць прямої кишки

37. Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію №1744 від 25.11.2005 р. Спосіб пломбування неспецифічних повних екстрасфінктерних нориць прямої кишки / Лурін І.А. (UA)

Размещено на Allbest.ru

...