Вплив санаторного лікування на курорті Трускавець

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

УДК 616.61-002.3-003.7:612.015.3.017.1:614.876]-0.85.838.97

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Вплив санаторного лікування на курорті Трускавець на метаболічні і гормональні чинники імунодисфункції у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит

Зав'ялова Ольга Ростиславівна

ОДЕСА - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України та Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України

Науковий керівник: доктор медичних наук Аксентійчук Богдан Іванович, Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник відділу комплексних проблем медичної реабілітації та курортології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Насібуллін Борис Абдуллаєвич, Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, головний науковий співробітник відділу фундаментальних і клініко-діагностичних досліджень

доктор медичних наук, професор Костєв Федор Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри урології і нефрології.

Захист відбудеться "29" листопада 2007 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 при Українському НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 6).

Автореферат розісланий " 26 " жовтня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01,кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Г.О. Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення медичних наслідків, пов'язаних з аварією на ЧАЕС, є пріоритетним і актуальним напрямком медицини в Україні, оскільки вплив малих доз іонізуючого випромінювання охоплює великий контингент населення нашої країни (Чернобыльская катастрофа, 1995; Чорнобиль. Зона відчуження, 2001). Потерпілі внаслідок радіаційної катастрофи утворюють 5 контингентів радіаційного ризику. Передовсім, це працівники ЧАЕС (біля 0,5 тис. чол.), котрі захворіли на гостру променеву хворобу I-IV ст., отримавши за короткий час дози порядку 1,2-20 Гр і більше. Далі - мешканці 30-км зони (116 тис. чол.), евакуйовані впродовж перших 3-4 днів після аварії, котрі за цей час встигли отримати дозу 0,25-1 Гр і більше шляхом зовнішнього опромінення. Найчисельнішим контингентом (1,8 млн. чол.) є мешканці теренів, забруднених радіонуклідами, передовсім 137Cs щільністю 1-40 Кі/км2. Найопроміненішою категорією є понад 600 тис (в Україні - 180 тис.) ліквідаторів, початково здорових мужчин 20-40 років, котрі були піддані підгострому зовнішньому і внутрішньому променевому впливу. При цьому учасники початкового етапу аварійних робіт отримали ефективне дозове навантаження 5-100 сЗв, а за другу половину 1986 року - лише 2-3 сЗв (В.А. Барабой, 1999; О.М. Коваленко, 1999; В.В. Чумак та ін., 1995).

В структурі захворюваності різних контингентів населення, потерпілого від наслідків чорнобильської катастрофи, патологія нирок посідає скромне місце, попадаючи у розряд "інші" (И.Н. Хомазюк, 1995). За даними Аміразяна С.А. та ін.

(1997), які ґрунтуються на аналізі 5200 історій хвороби ліквідаторів 1986-1990 рр, частість нефролітіазу та пієлонефриту в 1986-1988 р.р. складала 1%, 1990-1992 рр - 2-4%, в 1994 р. - 7%, тоді як дисциркуляторної енцефалопатії - 98%, тиреопатії - 45%, патології шлунково-кишкового тракту - 46%, гіпертонічної хвороби - 28%, ІХС - 12%, хронічних неспецифічних захворювань легень - 12%. Бажан К.В. (1998), приводячи динаміку виникнення основних захворювань у 420 ліквідаторів за період 1986-1994 рр, констатує наявність гіпертонічної хвороби у 37%, ІХС - у 15%, нейроциркуляторної дистонії - у 12%, холециститу - у 23%, гепатиту - у 19%, тиреопатії - у 12%, натомість про урологічну патологію не згадує зовсім. Запропоновано об'єднати відзначену у ліквідаторів досить однотипну неврологічну симптоматику та різноманітну соматичну патологію, яка не має якісних відмінностей від такої у інтактного населення, терміном "чорнобильський синдром" (С.А. Аміразян та ін., 1997). Основними проявами "чорнобильського синдрому" є післярадіаційна ендокринопатія та імунодисфункція (А.Н. Коваленко, 1998; Л.П. Кіндзельський та ін., 1997; К.П. Зак и др., 2000), котрі, своєю чергою, є компонентами більш загального процесу - післярадіаційної енцефалопатії (М.І. Лісяний, 1993, 1997, 2000), що узгоджується із сучасною концепцією єдиного нейро-ендокринно-імунного комплексу (V. Chesnokova, S. Melmed, 2002; S. Kopp, 2001; M. I. Farian-Tehrani, M. Sternberg, 2002; S.B. Pruett, 2001; J.E. Downing, J.A. Miyan, 2000; E. Vizi, 1998). Тим не менше, у більшості робіт, присвячених чорнобильському контингенту, стан ендокринної та імунної системи вивчався ізольовано, без з'ясування взаємозв'язків між їх параметрами. Сказане стосується також параметрів білково-азотистого, ліпідного та вуглеводного обмінів, підлеглих, з одного боку, регуляторним ендокринним впливам, а з іншого боку - потенційних регуляторів та учасників імунного процесу (А.Н. Коваленко, 1998; Э.А. Доценко и др., 2001).

Відомі результати позитивного впливу бальнеотерапії на курорті Трускавець (зменшення клінічних проявів, покращення показників ультрасонографії нирок, сечового синдрому, деяких параметрів імунітету та метаболізму) на ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на хронічний калькульозний пієлонефрит (М.І.Радисюк, 1997; І.С.Флюнт, 2000-2003; Б.І.Аксентійчук, 2001-2004), проте не у всіх хворих в однаковій мірі. Це стало підставою для вивчення можливих взаємозв'язків між метаболічно-гормональним та імунним статусом у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит, з метою оцінки передбачуваної ефективності лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Робота є фрагментами комплексного дослідження Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України "Розробити програму профілактики та відновлювального лікування сполученої патології різних органів та систем, що обумовлена синдромом дизадаптозу з використанням природних та переформованих природних чинників" (№ ДР 0103U000327) та трускавецької госпрозрахункової групи клінічної бальнеології і фітотерапії Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України "Інтегральна кількісна оцінка загального стану здоров'я (віталітету) різних категорій осіб, котрі прибувають на курорт Трускавець, впливу на нього стандартного бальнеотерапевтичного комплексу та пошук методів підвищення ефективності бальнеотерапії, бальнеореабілітації і бальнеосанації" (№ ДР 0104U007397). Фрагмент наукової роботи, присвячений вивченню впливу санаторного лікування на курорті Трускавець на метаболічні та гормональні чинники імунодисфункції у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит, виконаний безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження. З'ясувати патогенетичні взаємозв'язки між ендокринно-метаболічними та імунними параметрами і клінічними проявами у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит, та їх зміни під впливом стандартного бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець для обґрунтування передбачуваної ефективності санаторного лікування.

Задачі дослідження

З'ясувати особливості метаболічно-гормонального та імунного статусу у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит.

Сформувати однорідні за метаболічно-гормональним статусом групи осіб та відібрати класифікуючі параметри; виявити метаболічно-гормональні детермінатори імунодисфункції.

Вивчити вплив стандартного бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на стан адаптації, метаболізму та імунітету хворих при різних варіантах перебігу патологічного процесу.

На підставі комплексної оцінки дослідити клінічну ефективність бальнеотерапії хворих при різних варіантах перебігу патологічного процесу.

З'ясувати можливість передбачення ефективності стандартного бальнеотерапевтичного комплексу курорту Трускавець на основі початкових метаболічно-гормональних параметрів.

Об'єкт дослідження. Параметри тироїдної, глюко- і мінералокортикоїдної та андрогенної функцій, білково-азотистого, ліпідного і вуглеводного обмінів, фагоцитарної, кіллерної, Т- і В-клітинної ланок імунітету, екскреторної функції нирок, сечового синдрому та клінічних проявів у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит

Предмет дослідження. Взаємозв'язки між параметрами дизадаптозу, дизметаболізму, імунодисфункції і клінічними проявами і їх зміни під впливом санаторного лікування.

Методи дослідження. Клінічні, інструментальні, біохімічні, мікробіологічні, імунологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше з'ясовані метаболічно-гормональні взаємозв'язки та їх відхилення при калькульозному пієлонефриті у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Виділено 4 метаболічно-гормональні кластери хворих на калькульозний пієлонефрит, які дають можливість групування осіб при поступленні на санаторний етап лікування. Найхарактернішими рисами метаболічного статусу осіб І кластера є більш як дворазове підвищення вмісту молекул середньої маси (МСМ), гіпоурикемія і значне зниження активності псевдохолінестерази (ПХЕ) за нормальної активності каталази плазми. Для осіб ІІ кластера характерне триразове підвищення рівня МСМ сечі в поєднанні із близьким до норми вмістом їх в плазмі та нормальною активністю ПХЕ. Характерні риси портрету осіб ІІІ кластера - високі рівні МСМ сечі і плазми та значно підвищена активність каталази за нормального рівня ПХЕ. Нарешті, в IV кластері, на відміну від попередніх, констатовано близький до норми рівень урикемії і активності каталази, при цьому має місце значне підвищення вмісту МСМ в плазмі та сечі і зниження активності ПХЕ.

Продемонстровано, що параметри метаболічно-гормонального статусу закономірно детермінують параметри імунного статусу. Складено рівняння регресії для обчислення імунних параметрів за величинами метаболічних і гормональних показників.

З'ясовано механізм корегуючого впливу стандартного бальнеотерапевтичного комплексу на хронічний калькульозний пієлонефрит у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, суть якого полягає в тому, що головна компонента комплексу - вода Нафтуся - як адаптоген призводить до покращення гормонально-метаболічно-імунного профілю організму хворого. Виявлено, що не у всіх хворих вдається досягти цілковитої нормалізації параметрів захисно-пристосувальних механізмів. Доказана можливість передбачувати ефективність лікування у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит, на підставі початкових метаболічних та гормональних параметрів.

Практичне значення одержаних результатів. Показано, що реалізація впливу бальнеочинників курорту Трускавець на імунний статус ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит, опосередковується через їх гормональні та метаболічні ефекти. Продемонстровано можливість покращення ефективності лікування на курорті ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит, за типом початкових гормонально-метаболічних відхилень.

Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно провела патентний пошук, сформувала клінічні групи досліджуваних, організувала проведення клінічних, ультрасонографічних, радіоізотопних, біохімічних та імунологічних досліджень, самостійно зробила статистичну обробку одержаного цифрового матеріалу та його інтерпретацію, написала всі розділи дисертації. У наукових статтях, опублікованих у співавторстві, використано дані автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, що включені до дисертації, оприлюднені: на І конференції Асоціації учених м. Трускавця "Учені Трускавця - жертвам Чорнобиля" (Трускавець, 3 травня 2001 р.), конференції "Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці" (Львів, 12 жовтня 2001р.), науково-практичній конференції "Актуальні проблеми застосування мінеральних вод в медичній практиці" (Трускавець-Моршин, 23-25 жовтня 2001р.), ІІІ науково-практичній конференції ВАФК "Лікувальні грязі: екологічні аспекти, раціональна експлуатація та нові технології їх використання" (Бердянськ, 29 травня 2002 р.), ІІ конференції Асоціації учених м Трускавця (Трускавець, 18 жовтня 2002 р.), ІІІ національному конгресі фізіотерапевтів та курортологів (Ялта, 3-6 жовтня 2006 р.), V конференції Асоціації учених м. Трускавця (7 вересня 2007 р.), спільних засіданнях відділу експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, кафедри реабілітації та нетрадиційної медицини Львівського державного медичного університету ім. Д. Галицького і відділення фізичної реабілітації Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Я. Франка (Трускавець, 2002 - 2006).

Апробацію роботи проведено на спільному засіданні вченої ради Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України та трускавецької госпрозрахункової групи клінічної бальнеології і фітотерапії Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.

Результати дослідження впроваджені в оздоровницях курорту Трускавець, в навчальний процес: кафедри реабілітації та нетрадиційної медицини Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького; відділення фізичної реабілітації Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Я. Франка.

Публікації. Матеріали дисертації викладені у 20 наукових працях, у тому числі у 4 розділах двох колективних монографій та 6 статтях (з них 3 - одноосібні), опублікованих у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, матеріалах і тезах науково-практичних конференцій та конгресу.

Об'єм та структура дисертації. Дисертація викладена на 216 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 100 таблицями і 35 рисунками. Робота складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 5 розділів результатів власних досліджень, заключення, висновків, списку використаних 232 джерел літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

ендокринний ліквідатор пієлонефрит курорт

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням знаходились дві групи хворих. Основна з них склала 70 ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986-1987 рр віком 30-50 років, цілеспрямовано відібраних серед тих, котрі прибули на курорт Трускавець для лікування калькульозного пієлонефриту. За даними документів, санаторно-курортних карт, сумарна ефективна доза опромінення складала від 10 до 25 сҐр. Критерієм відбору ліквідаторів була наявність притаманної всім енцефалопатії, яка супроводжувалася одностороннім уратним уролітіазом, вперше діагностованим після 1986 р. і верифікованим методом ультрасоноґрафії.

Друга група (контрольна відносно першої), складалась із 86 чоловіків аналогічного віку з аналогічними патологічними станами, але не підлеглих дії чинників аварії на ЧАЕС.

Для отримання референтних показників обстежили 20 здорових чоловіків аналогічного віку, жителів Трускавця.

Згідно з концепцією школи Ромоданова А.П. (1993), клінічними проявами післярадіаційної енцефалопатії є дратівливість, порушення сну, підвищена втомлюваність, загальна слабкість, метеочутливість, лабільність емоційної сфери та настрою, зниження пам'яті і потенції. Комплексна оцінка перелічених симптомів дала підстави констатувати у переважної більшості (61,5%) обстежених ліквідаторів слабку вираженість післярадіаційної енцефалопатії, у 23,9% - середню, ще у 13,3% - дуже слабку і лише у 1,5% - більше середньої, але не сильну вираженість. Больовий синдром, який включав болі в поперековій і епігастральній ділянках, як спонтанну, так і при пальпації, виявлено у 98,3% ліквідаторів. Дизуричні прояви констатовано у 95,7% хворих. Диспепсичний синдром (нудота, блювання, відрижка, печія, здуття) мав місце у 93,7% ліквідаторів.

Якісно-кількісна оцінка симптомів проведена за шкалою Harrington (1965), модифікованою Поповичем І.Л. та ін. (2003). Верифікація діагнозу проведена методами ультрасонографії, радіоізотопної ренографії, мікроскопії сечового осаду, секторного посіву сечі на мікрофлору. Стан адаптації оцінено за функціональними маркерами головних адаптивних систем та лейкоцитограмою периферійної крові, стан метаболізму - уніфікованими біохімічними методами, стан імунітету - за тестами І і ІІ рівнів згідно з меморандумом ВООЗ (1988), користуючись уніфікованими методиками.

Згідно з існуючими рекомендаціями, обстежений контингент ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит при різних варіантах перебігу патологічного процесу відповідає профілю курорту Трускавець та є показаним для призначення стандартного бальнеотерапевтичного комплексу (СБТК), який включає: щоденне пиття біоактивної води Нафтуся (12-13 мл/кг за добу, 18-20оС, тричі на день, за 1 год до їжі, або ж цю добову дозу у 6 прийомів, за 1 год до і через 1 год після їжі); мінеральні хлоридно-натрієві ванни (концентрація Cl-SO4-Na-Mg солі 20-30 г/л, to - 36-37о С, тривалість 10 хв ) через день, 8 процедур; аплікації озокериту на поперекову ділянку (45оС, експозиція 30 хв, через день, 8 процедур); дієта №5, ЛФК (РР - ІІ-ІІІ).

Статистична обробка цифрового матеріалу включала методи варіаційного, кореляційно-регресивного, канонікального, кластерного і дискримінантного аналізів на персональному комп'ютері за програмами Excell і Statistica.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Результати інструментального та лабораторного обстеження дали підстави діагностувати у 43% ліквідаторів аварії на ЧАЕС односторонній асептичний уролітіаз (нефролітіаз); у 14% хворих поставлено діагноз односторонній калькульозний пієлонефрит, фаза ремісії; у 29% ліквідаторів вперше було діагностовано односторонній латентний калькульозний пієлонефрит; у 14% хворих констатована активна фаза калькульозного пієлонефриту. Детальна кількісна характеристика сечового синдрому у різних груп ліквідаторів приведена у табл.1.

Таблиця 1 - Порівняльна характеристика проявів сечового синдрому у різних груп ліквідаторів аварії на ЧАЕС

№	Параметр			Лейкоцитурія	Еритроцитурія	Протеїнурія	Бактерійурія
	Група	n		106 /л	106 /л	мг/л	106КУО/л
1	Донори(контроль)	20	Хm	0,990,07	0,510,04	102	0,250,02
2	Уролітіаз асептичний	30	Хm	1,020,09	0,980,12*	92	52*
3	Калькульозний пієлонефрит латентний	20	Хm	4,26 0,28*	1,690,16*	9811*	217 67*
4	Калькульозний пієлонефрит, фаза ремісії	10	Хm	1,210,16	0,80 0,05*	246*	306*
5	Калькульозний пієлонефрит, активна фаза	10	Хm	32,8 5,4*	2,050,45*	43663*	1065147*
			Р2-3Р2-4Р2-5Р3-4Р3-5Р4-5	сnsсссс	bnsacnsa	сaсссс	сcсссс

Примітки 1. Параметри, вірогідно відмінні від контрольних, позначені *

2. Буквами позначено вірогідність розбіжностей між груповими параметрами (ns - незначима; a - p<0,05; b - p< 0,01; c - p< 0,001).

У ліквідаторів аварії на ЧАЕС, хворих на калькульозний пієлонефрит при різних варіантах перебігу патологічного процесу, виявлено відхиленнях від норми низки параметрів захисних систем. З метою вияснення можливої ролі факторів катастрофи нами проведено їх порівняння з контролем. Встановлено, що в кожній із фаз патологічного процесу хворі ліквідатори характеризуються, як правило, глибшою депресією Т- та кіллерної ланок в поєднанні із менш вираженою активацією В-ланки імунітету, що можна віднести на рахунок чинників аварії (табл.2).

Таблиця 2 - Порівняльна характеристика відхилення від норми інтегральних індексів імунітету у різних груп ліквідаторів аварії на ЧАЕС та хворих, не підлеглих дії чинників аварії на ЧАЕС.

№	Група			Уролітіазасептичний	Калькульозний пієлонефритлатентний	Калькульозний пієлонефрит, фаза ремісії	Калькульозний пієлонефрит, активна фаза
	Показник	І
				Л	Х	Л	Х	Л	Х	Л	Х
1.	Т-клітинна ланка	7	IDD	0,920-0,907	0,966-0,695	0,817-1,951	0,916-0,868	0,885-1,238	0,945-0,827	0,814-2,056	0,872-1,137
2.	Кілерна ланка	4	IDD	0,621-1,206	0,827-0,614	0,474-1,686	0,681-0,958	0,508-1,529	0,704-0,939	0,436-1,758	0,525-1,426
3.	В-клітинна ланка	7	IDD	1,3191,990	1,0540,437	1,3982,844	1,3382,051	1,2081,353	1,2461,382	1,4933,712	1,3772,173
4.	Фагоцитарна ланка	9	IDD	0,736-1,866	0,819-1,417	0,697-2,375	0,708-2,078	0,699-2,115	0,774-1,590	0,612-3,050	0,663-2,558

Примітка. І - кількість врахованих параметрів; Л - ліквідатори аварії на ЧАЕС; Х- хворі, не підлеглі дії чинників аварії на ЧАЕС

Поліваріантність метаболічних і гормональних порушень. Для виділення груп, однорідних за метаболічними і гормональними показниками, інформаційне поле піддано кластерному (метод k-mean) аналізу. На основі зареєстрованих 50 параметрів виділено 4 кластери (метаболічно-гормональні образи) ліквідаторів.

З метою виявлення значущих параметрів метаболізму і головних адаптивних гормональних систем, констеляція яких характерна для кожного із чотирьох кластерів, наявне інформаційне поле було піддано дискримінантному аналізу (метод forward stepwise). Для включення в модель відібрано 22 параметри: вміст в крові МСМ, активність ПХЕ, каталази, концентрація МСМ в сечі, концентрація уратів в плазмі та сечі, вміст в плазмі ДК, трийодтироніну, альбумінів, МДА, суми ЛП ДНіНЩ, індекс адаптації, рівень глікемії через 1,5 год після вживання глюкози, креатинінурія, активність АлТ, креатинінемія, амілазурія, білірубінемія, активність СОД еритроцитів і AсT плазми, відносний вміст в плазмі в-глобулінів, а також вміст ХС в складі пре-в та в-ЛП. Інші параметри не включені в модель. За сукупністю відібраних параметрів всі кластери чітко розмежовуються, про що свідчать віддалі Mahalanobis між ними. Відібрані 22 параметри можуть бути використані для передбачення групи, до якої належить конкретний об'єкт, тобто його ідентифікації (класифікації). В нашому випадку досягнена 100%-на коректність класифікації об'єктів і дуже висока апостеріорна ймовірність.

Найхарактернішими рисами метаболічного статусу осіб І кластера є більш як дворазове підвищення вмісту МСМ, гіпоурикемія і значне зниження активності ПХЕ за нормальної активності каталази плазми. Для осіб ІІ кластера характерне триразове підвищення рівня МСМ сечі в поєднанні із близьким до норми вмістом їх в плазмі та нормальною активністю ПХЕ. Характерні риси портрету осіб ІІІ кластера - високі рівні МСМ сечі і плазми і значно підвищена активність каталази за нормального рівня ПХЕ. Нарешті, в IV кластері, на відміну від попередніх, констатовано близький до норми рівень урикемії, а також активності каталази, при цьому має місце значне підвищення вмісту МСМ в плазмі та сечі і зниження активності ПХЕ.

Порівняльна характеристика імунного статусу ліквідаторів різних метаболічно-гормональних кластерів. Всі показники імунного статусу згруповані у Т-, кіллерну, В- і фагоцитарну ланки, при цьому показники Т-ланки, своєю чергою, розділені на відносні (у %) та абсолютні (у Г/л).

Виявлено, що особи І метаболічно-гормонального кластера характеризуються максимальним для контингенту дефіцитом Іб ст. субпопуляції "активних" Т-лімфоцитів та пригніченням Іб ст. РБТЛ, що супроводжується дефіцитом Іа ст. долі теофілінрезистентної і теофілінчутливої субпопуляцій за нормального рівня Т-гелперів/індукторів. Стан кіллерної ланки характеризується дефіцитом Іа ст. Т-кіллерів і натуральних кіллерів та пригніченням в такій же мірі природної кіллерної активності (ПКА) і антитілазалежної цитотоксичності (АЗЦ). В-ланка в цілому активована за винятком дефіциту IgG. Констатовані як відносний, так і абсолютний В-лімфоцитоз Іа ст., гіперімуноглобулінемія М ІІа ст., гіперімуноглобулінемія А ІІІб ст., що поєднується із гіпоімуноглобулінемією G Іа ст. Це супроводжується дуже значним підвищенням рівня малих і, особливо, середніх ЦІК та вищим від середньої міри - великих ЦІК. З-поміж показників фагоцитарної ланки імунітету в кластері констатовано нормальний вміст нейтрофілів, проте їх фагоцитарна активність пригнічена до Іб ст., бактерицидність - до межі між Іа і Іб ст, що в поєднанні із зниженою до нижньої межі норми інтенсивністю фагоцитозу спричиняє дефіцит бактерицидної здатності нейтрофілів (БЦЗН) Іа ст. Активність лізоциму - кисеньнезалежного фактора бактерицидності - теж виявлена пригніченою до межі між ІІа і ІІб ст., тоді як активність комплемента - фактора опсонізації - лише до нижньої межі норми.

В ІІ кластері дефіцит субпопуляції "активних" Т-лімфоцитів та пригнічення РБТЛ дещо менший, а теофілінрезистентної і теофілінчутливої субпопуляцій- дещо більший, ніж в І кластері, за збереженням в межах норми CD4-лімфоцитів. Стан кіллерної ланки характеризується дефіцитом Іа ст. Т-кіллерів, натуральних кіллерів та пригніченням ПКА, а АЗЦ знаходиться на нижній межі норми. В кластері відмічається дефіцит IgG. Проте, на відміну від І кластера, міра активації вища кількісно стосовно вмісту В-лімфоцитів, IgA, середніх і малих ЦІК, та якісно - стосовно IgM і великих ЦІК. БЦЗН кількісно на рівні Іа ст., при цьому активність і завершеність фагоцитозу пригнічені дещо в меншій мірі, а інтенсивність фагоцитозу, активність лізоциму і комплемента - в дещо більшій мірі, ніж в І кластері.

Особливостями ІІІ кластера є дефіцит на рівні Іб ст. Еа-РУЛ та пригнічення РБТЛ (Іа ст.), нормальні рівні, окрім CD4-, теофілінрезистентних і теофілінчутливих Т-лімфоцитів, Т-кіллерів і АЗЦ. Кластер відрізняється від двох попередніх верхньограничним відносним рівнем В-лімфоцитів, нормальним рівнем IgG, що поєднується із менш вираженим підвищенням Igg А і М та ЦІК різних розмірів. Цей кластер, демонструючи аналогічну із попередніми міру пригнічення БЦЗН, характеризується дещо вищим вмістом нейтрофілів (на рівні середньої норми) в поєднанні із мінімальною для контингенту фагоцитарною активністю та нормальною активністю комплемента.

Натомість в IV кластері, на відміну від трьох попередніх, має місце вірогідне зниження рівня CD4-лімфоцитів, що поєднується із аналогічним дефіцитом (Іа ст.) ЕТФР- і Еа-РУЛ та нормальним вмістом ЕТФЧ-РУЛ. Стан кіллерної ланки характеризується поєднанням цілком нормального рівня СD8-лімфоцитів із максимальним для контингенту дефіцитом натуральних кіллерів та пригніченням ПКА і АЗЦ. Нормальний відносний рівень В-лімфоцитів поєднується із максимально підвищеними рівнями средніх і малих ЦІК. З-поміж показників фагоцитарної ланки імунітету констатовано вміст нейтрофілів у верхній межі норми, інтенсивність фагоцитозу на нижній межі норми і мінімальне для контингенту пригнічення активності фагоцитозу, так що у підсумку, попри максимальне пригнічення завершеності фагоцитозу, БЦЗН виявляється практично на тому ж рівні, що й у попередніх кластерах.

Проявом констатованого дефіциту бактерицидних факторів є параметри сечового синдрому. Максимальна бактерійурія виявлена в ІІ кластері, дещо меншою кількісно, але в межах "слабко вираженої" - в І кластері; натомість в ІІІ і IV кластерах бактерійурія знаходиться на межі між градаціями "дуже слабко" і "слабко" вираженими (табл.3).

Таблиця 3 - Порівняльна характеристика сечового синдрому

Показник	Параметр	Норма	І кластер	ІІ кластер	ІІІ кластер	IV кластер
Еритроцитурія	106 КУО/лбалів	0,51±0,040	1,17±0,11*0,09±0,01*	2,45±0,64*0,17±0,04*	1,00±0,22*0,07±0,03*	1,34±0,32*0,08±0,02*
Лейкоцитурія	106 КУО/лбалів	1,0±0,10	8,4±2,6*0,17±0,03*	6,5±2,7*0,17±0,07*	1,8±0,40,04±0,03	2,1±0,60,05±0,03
Бактерійурія	106 КУО/лбалів	0,25±0,020	160±43*0,34±0,05*	244±142*0,40±0,13*	29±14*0,18±0,07*	29±9*0,19±0,04*

Примітки: 1. Параметри, вірогідно відмінні від контрольних, позначені *.

Стан параметрів адаптації і імунітету та їх зв'язки. Обстежений контингент ліквідаторів в цілому характеризується зниженою екскрецією з сечею метаболітів глюкокортикоїдів (до 60-70% середньої норми) в поєднанні із практично нормальним рівнем екскреції метаболітів андрогенів (93-100% СН) та Na/K-коефіцієнтом плазми як маркером мінералокортикоїдної активності (99-107% СН). Стосовно тиреоїдного статусу виявлено зниження рівня Т3 на 14-18%.

Якщо відхилення від норми ендокринних параметрів виражене помірно чи цілком відсутнє, то кореляційні взаємозв'язки між ними як відображення узгодженості ("гармонійності" за термінологією Гаркаві-Квакіної-Уколової) виявилися різко ослабленими. Відображенням дизгармонії є висока (68,6%) частість патологічних (несприятливих) ЗАРО: ПА НРР - 50,0% і переактивації - 18,6%. Натомість частість нормальних (сприятливих) ЗАРО склала лише 10,0% (ПА ВРР - 8,6%, СА ВРР - 1,4%), а преморбідних (проміжних) - 21,4% (Т НРР - 7,1%, СА НРР - 12,9%, хронічний стрес - 1,4%). Отже, для ліквідаторів в цілому характерний дизадаптоз.

При аналізі окремих ендокринних параметрів, як абсолютних, так і відносних, міжгрупових розбіжностей не виявлено, за винятком індексу адаптації, який в найменшій мірі відхилявся від нормального у ліквідаторів із асептичним уролітіазом та КПН в фазі ремісії, а в найбільшій - у хворих із КПН в активній фазі. Повніше уявлення про стан адаптації дають адаптаційні профілі, які відображують частість окремих типів ЗАРО. Виявлено, що на противагу здоровим донорам, серед яких домінуючою є ЗАРО ПА ВРР при цілковитій відсутності проміжних та несприятливих типів ЗАРО, серед ліквідаторів домінуючою є ЗАРО з мінімальним індексом адаптації (ПА НРР), при цьому частість її у випадках активного процесу складає 70%, латентного - 60%, ремісії запалення чи його відсутності - 40%. Частість іншої несприятливої ЗАРО - переактивації - складає відповідно 20%, 25%, 30% і 10%. Натомість сприятливі ЗАРО констатовані у 16,6% ліквідаторів без пієлонефриту та у 20% випадків КПН в фазі ремісії при цілковитій їх відсутності у випадках латентного чи активного КПН. Відсутність супутнього пієлонефриту супроводжується також вищою частістю проміжних ЗАРО: 33,3% проти 10-15% за його наявності.

Стан адаптації, вірніше дизадаптації, судячи за коефіцієнтом детермінації, визначає відхилення від норми (оцінене індексом D) кіллерної ланки на 99%, відносних параметрів фагоцитарної ланки - на 96%, Т-клітинної ланки - на 91%, В-клітинної - на 91%. Стосовно решти трьох блоків імунних параметрів (абсолютних показників фагоцитарної і Т-ланок, а також загального вмісту лімфоцитів) міра визначення різко падає. Констатовано, що коефіцієнт лінійної кореляції між індексом адаптації та інтегральним індексом імунодисфункції D27 cтановить 0,98, тобто дизадаптоз визначає вираженість імунодисфункції на 97%.

Позаяк стан імунітету, зі свого боку, детермінує вираженість сечового синдрому як маркера запального процесу в нирках, цілком зрозумілими є виявлені закономірні інверсні лінійні кореляційні зв'язки між індексом адаптації та логарифмами бактерійурії (-0,92), еритроцитурії (-0,88), протеїнурії (-0,68) та лейкоцитурії (-0,61).

Нами констатована наявність більш-менш чітких розбіжностей між параметрами білково-азотистого, ліпідного і вуглеводного метаболізму у ліквідаторів, що знаходяться в різних фазах патологічного процесу. Це стало підставою для наступного кроку - аналізу спряження між параметрами метаболізму та імунітету.

За умов асептичного уролітіазу з-поміж 720 пар параметрів метаболізму - з одного боку, та фагоцитарної ланки імунітету - з іншого, виявлено лише 3 сильні кореляційні зв'язки. А саме: між концентрацією в сечі МСМ і індексами кіллінгу (r=-0,84) та бактерицидності (r=-0,83) нейтрофілів, а також між активністю амілази плазми і абсолютним вмістом в крові моноцитів (r=0,72). З-поміж 900 метаболічних і Т-, В-клітинних пар параметрів сильним виявився лише зв'язок між коефіцієнтом атерогенності і рівнем ЦІК (r=0,80), при цьому основний вклад належить в-ліпопротеїдам (r=0,69), але не б-ліпопротеїдам (r=-0,23).

Розвиток на тлі асептичного уролітіазу латентного пієлонефриту супроводжується формуванням вже 6 сильних метаболічно-фагоцитарних, 5 метаболічно-Т-клітинних і 7 метаболічно-В-клітинних зв'язків. Найбільше серед цих зв'язків стосується активності СОД: із активністю мікрофагів (r=-0,77); відносним вмістом CD3+-лімфоцитів (r=0,83); їх теофілінрезистентної субпопуляції (r=0,77); IgG (r=0,82); IgA (r=-0,83); і IgM (r=-0,80). Активність амілази сечі дуже сильно пов'язана із активністю комплемента плазми (r=-0,99); мікробним числом мікрофагів (r=-0,97); РБТЛ (r=0,98) та абсолютним вмістом нейтрофілів (r=0,95). Заслуговуть на увагу зв'язки урикозурії з Еа-РУЛ (r=0,76); сечовини сечі - з активністю макрофагів (r=-0,79) і вмістом Еа-РУЛ (r=0,77); ранньою гіперглікемією в ОГТТ і РБТЛ (r=0,79). Маніфестація запального процесу асоціюється із лавиноподібним посиленням метаболічно-імунних кореляцій: кількість сильних зв'язків з фагоцитарними параметрами сягає 44, з Т-клітинними - 35, з В-клітинними - 21. При цьому найчисленніші зв'язки з імунними параметрами виявлено для активності амілази сечі (15), концентрації в ній сечовини (14) і уратів (5) та б1-глобулінемії (6).

Перехід активного запального процесу в фазу ремісії супроводжується зменшенням кількості метаболічно-фагоцитарних зв'язків до 254 в поєднанні з дальшим нарощуванням зв'язків параметрів метаболізму з параметрами Т- і В-ланок імунітету - до 64.

Детальніші уявлення про метаболічно-імунні взаємозв'язки дає обчислення коефіцієнтів спряження (КС). Виявлено, що коефіцієнт метаболічно-фагоцитарного спряження мінімальний за умов асептичного уролітіазу, при обтяженні останнього латентним запальним процесом КС підвищується в 1,84 р, маніфестація запалення супроводжується дальшим посиленням спряження параметрів в 1,78 р порівняно із латентною фазою чи в 3,3 р порівняно з асептичною. Разом з тим, за умов стихання запалення міра метаболічно-фагоцитарного спряження залишається значною, ближчою до такої в активній фазі, ніж в латентній.

Описана послідовність змін КС має місце і у метаболічно-Т-,В-клітинних кореляціях. Так, розвиток латентного процесу асоціюється із збільшенням КС в 1,77 р. Натомість досягнення ремісії відбувається на тлі ще сильнішого спряження параметрів метаболізму і Т-, В-клітинного імунітету.

Шляхом суцільного кореляційного аналізу виявлено, що дуже сильно (модулі коефіцієнтів множинної кореляції >0,90) підлеглі впливу метаболічно-гормональних чинників відносний вміст Т-лімфоцитів, концентрація IgM та природна кіллерна активність. Сильна (R=0,71ч0,90) залежність виявлена для натуральних кіллерів, IgG, антитілазалежної цитотоксичності, теофілінрезистентних Т-лімфоцитів і Т-кіллерів. Детермінація середньої міри (R=0,51ч0,70) має місце стосовно відносного і абсолютного вмісту теофілінчутливих Т-лімфоцитів, реакції бласттрансформації Т-лімфоцитів на ФГА, відносного вмісту субпопуляції "активних" Т-лімфоцитів, активності лізоциму, абсолютного вмісту Т-популяції, рівня IgA, комплемента і фібронектину. Решта параметрів детермінуються метаболічно-гормональними чинниками слабко (R=0,31ч0,50), але закономірно. Лише для рівня крупних ЦІК не виявлено значущого зв'язку ні з метаболічними, ні з гормональними параметрами.

Вплив СБТК курорту Трускавець на ендокринно-метаболічний статус. Виявлено, що глюкокортикоїдна функція, початково знижена в мінімальній мірі у хворих з активним процесом, під впливом бальнеотерапії продовжує знижуватися, натомість вираженіший гіпоглюкокортицизм у ліквідаторів двох інших груп не проявляє динаміки. Початковий рівень екскреції метаболітів андрогенів констатований близьким до норми в усіх групах ліквідаторів. Na/K-коефіцієнт плазми, як маркер мінералокортикоїдної функції, початково нормальний, а внаслідок бальнеотерапії проявляє лише схильність до підвищення. Стосовно тиреоїдної функції теж не виявлено суттєвої динаміки.

При цьому звертають на себе увагу особливості адаптогенної дії бальнеотерапії, зумовлені початковою фазою процесу. Так, хворі із активним запаленням, яке асоціюється із мінімальним пересічним ІАП, слабо реагують на адаптогенні впливи, частість серед них песимальних ЗАРО майже не змінюється. Натомість найвідчутніші сприятливі зміни відзначено у випадках латентного запалення.

Разом з тим, слід відзначити, що попри сприятливі зміни, повної нормалізації стану адаптації досягти не вдається. Це можна пояснити глибокими порушеннями регуляторних гомеостатичних механізмів (реактивності) осіб спостережуваного контингенту і/або недостатньо сильними адаптогенними властивостями стандартного бальнеотерапевтичного комплексу.

При аналізі метаболічного супроводу ЗАРО виявлена інверсна кореляція між ІАП та гіперглікемічною реакцією через 1,5 год (-0,40) і 2,5 год (-0,58). Показано, що бальнеотерапія вірогідно зменшує вираженість базальної гіпоглікемії лише у хворих в активній фазі, зменшує початково нормальну ранню гіперглікемію у хворих в латентній фазі, нормалізує початково прискорену реституцію гіперглікемії у хворих в фазі ремісії та активного процесу. Бальнеотерапія спричиняє тенденцію до приросту активності антиоксидантних ферментів, при цьому вміст продуктів ліпопероксидації у випадках активного процесу проявляє схильність до зниження, натомість у випадках латентного запалення чи його ремісії - до зростання.

Констатовано позитивну динаміку гіпогаммаглобулінемії під впливом бальнеотерапії, асоційовану із зменшенням дефіциту IgG (одного із опсонінів), найвідчутнішу у хворих на активний пієлонефрит, так що підвищення його можна розглядати в якості одного із проявів адаптогенного ефекту бальнеотерапії.

Відомо, що в складі б2-глобулінів знаходиться антипротеаза б2-макроглобулін (біля 1/3 маси фракції). Антипротеази контролюють протеїназозалежні реакції, які беруть участь у імунних процесах. Наслідком підвищення ЗАПА є пригнічення "оксидаційного вибуху" мікрофагів, природної кіллерної активності і антитілозалежної клітинноопосередкованої цитотоксичності, реакції лімфоцитів на мітогени, лектини, антигени і лімфокіни, гальмування синтезу і вивільнення останніх, зниження вмісту і активності Т-лімфоцитів, зміна їх субпопуляційного складу, дисфункція В-лімфоцитів (Братчик А.М. и др., 1993). Тому цілком закономірним видається виявлене нами вперше серед осіб даного контингенту підвищення ЗАПА, найбільш виражене в активній фазі пієлонефриту (+28%), менше - при латентному процесі (+21%), тоді як в фазі ремісії запального процесу чи його відсутності констатована лише тенденція до підвищення ЗАПА.

Під впливом бальнеотерапії ЗАПА (норма: 2,08±0,08 г/л) знижується у хворих в активній фазі КПН із 2,67±0,11 до 2,23±0,11 (p<0,02), в латентній фазі - із 2,52±0,08 до 2,25±0,05 (p<0,01), за відсутності динаміки у хворих в фазі ремісії КПН (2,26±0,04 і 2,24±0,04 наприкінці і на початку лікування відповідно). Сприятлива динаміка ЗАПА є метаболічною основою імуномоделюючого ефекту бальнеотерапії.

Вплив бальнеотерапії на стан сечового синдрому і ниркових функцій. Найвідчутніший ефект отримано у хворих з активною фазою калькульозного пієлонефриту. Зауважимо, що у цих хворих бальнеотерапія обмежувалась лише питтям води Нафтуся (табл. 4).

Таблиця 4 - Вплив бальнеотерапії на параметри сечового синдрому

	Група КПН(n)		Донори(20)	КПН, фаза ремісії(40)	Латентна фаза КПН(20)	Активна фаза КПН(10)
№	Показник			П	К	П	К	П	К
1.	Еритроцитурія, 106/л	Xm	0,510,04	0,940,09*	1,060,10*	1,690,16*	1,000,17*#	2,050,65*	1,760,44*
2.	Лейкоцитурія, 106/л	Xm	0,990,07	1,070,09	0,880,08	4,290,29*	1,030,13#	32,87,7*	3,600,99*#
3.	Бактерійурія, 106 КУО/л	Xm	0,250,02	113*	2,91,3*#	21767*	124*#	465147*	10346*#
4.	Еритроцитурія, бал	Нm	0	0,0570,011*	0,0690,013*	0,1370,017*	0,0680,020*#	0,1240,045*	0,1070,033*
5.	Лейкоцитурія, бал	Нm	0	0,0050,003	0	0,2020,021*	0,0050,005#	0,4570,054*	0,1340,043*#
6.	Бактерійурія, бал	Нm	0	0,0970,018*	0,0300,009*#	0,5000,031*	0,0870,025*#	0,6880,047*	0,3770,063*#

Примітка. 1. Х - середні абсолютні величини; Н - середні бальні величини; m - стандартні похибки.

2. Показники, вірогідно відмінні від контрольних, позначені *; вірогідні розбіжності між кінцевими (К) та початковими (П) величинами позначені #.

Стихання активності запального процесу супроводжувалося очищенням сечі від бактерій. Індекс сечового синдрому, обчислений як середнє геометричне індексів Н вираженості усіх трьох симптомів, зменшився від 0,471 до 0,216, тобто в 2,18 раза, що відповідає критерію “значне покращення” (>2,0).

Латентний запальний процес, лабораторні прояви якого, природно, значно менше виражені, теж зазнав відчутної динаміки під впливом бальнеотерапії. Так, пересічний рівень лейкоцитурії зменшився в 4,2 рази, досягнувши діапазону норми. Ще відчутніша динаміка індексу Н лейкоцитурії - від слабко вираженого до близького до 0. Рівень бактерійурії знизився у 18 разів. Пересічна вираженість бактерійурії редукувалася від середньої до дуже слабкої. Початково слабка вираженість еритроцитурії зменшилась ще вдвічі. Індекс Н сечового синдрому зменшився від 0,280 до 0,054.

Отже, нами вперше, із застосуванням методу напівкількісної оцінки, приведені статистично обґрунтовані докази того, що бальнеотерапія на курорті Трускавець в значній мірі редукує прояви сечового синдрому у хворих з активною чи латентною фазою калькульозного пієлонефриту.

У хворих, котрі поступили на лікування в фазі ремісії калькульозного пієлонефриту, як і за відсутності останнього, динаміки сечового синдрому, природно, не було виявлено. Проте можна відзначити зменшення числа осіб із слабко вираженою бактерійурією від 9 до 1 та збільшення випадків стерильності сечі від 18 до 29. Такі зміни ми розцінюємо як вельми сприятливі в руслі профілактики і метафілактики пієлонефриту, позаяк знижується ризик активізації коменсальної мікрофлори.

Ехоскопічні прояви калькульозного пієлонефриту змінювалися в значно меншій мірі. На тлі збереження деформації чашечко-мискової системи враженої нирки зменшений паренхіматозно-мисковий індекс збільшився на 5-9%, натомість збільшені нирковий паренхіматозний і медулло-паренхіматозний індекси зменшилися на 4-7%, що відображує незначні, але сприятливі зміни уродинаміки і тонусу гладеньких м'язів верхніх сечовивідних шляхів.

Відходження конкрементів задокументовано у 3 хворих на активний КПН, у 5 - з латентним процесом, у 2 - в фазі ремісії та у 7 хворих на асептичний уролітіаз, тобто в цілому по спостережуваному контингенту частість відходження склала 24,3%, що відповідає багаторічній статистиці курорту Трускавець.

Виявлена нами антибактеріальна і протизапальна дія бальнеотерапії зумовлена активізацією захисних систем організму, що підтверджується результатами кореляційного аналізу. Так, редукція сечового синдрому визначається фагоцитарною і Т-клітинною ланкою імунітету на 82%, кіллерною - на 64%. Ослаблення антигенної стимуляції, мабуть, зменшує вираженість активації В-клітинної ланки, про що свідчить тісна кореляція (r=0,85) між індексами Н останньої і сечового синдрому.

У хворих, котрі поступали на лікування в фазі латентного процесу чи ремісії, параметри парціальних функцій нирок під впливом бальнеочинників, як правило, поліпшувалися у випадках відхилення від норми чи закономірно не змінювалися у випадках розміщення їх в діапазоні норми. Сприятлива динаміка у хворих із активним процесом була менш виражена.

При аналізі динаміки функції нирок констатовано нормалізацію зниженого кліренсу сечовини у хворих на активний КПН при відсутності динаміки початково нормальних показників у хворих двох інших груп. Підвищений кліренс уратів, як прояв ослаблення їх канальцевої реабсорбції, в тій чи іншій мірі знижувався, досягаючи діапазону норми. Натомість знижений кліренс МСМ підвищувався, знову ж не досягаючи норми, у хворих І і ІІ груп, не змінюючись - в ІІІ групі.

Аналіз параметрів радіоізотопної ренографії дозволяє прослідкувати функціональний стан окремо нирки, враженої уролітіазом, і контрлатеральної. Виявлено, що бальнеотерапія у хворих на активний КПН скорочує час напівочищення крові від радіофармакону від 156% середньої норми (СН) до 121% СН. Це досягається в результаті як тенденції до нормалізації швидкості екскреції у враженій нирці (від 49% до 81% СН), так і компенсаторної екскреторної гіперфункції контрлатеральної нирки (від 68% до 116% СН). У хворих на латентний КПН початково знижена кліренсна функція цілком нормалізується (T1/2Cl скорочується від 129% до 108% СН). В основі такого підсумку бальнеотерапії знову лежить поєднання нормалізації екскреторної функції враженої нирки (від 66% до 102% СН) із дальшою активацією початково нормальної функції контрлатеральної нирки (від 89% до 123% СН). У хворих найменше нозологічно обтяженої І групи кліренсна функція, судячи за T1/2Cl, лише на 13% поступалася середньому рівню донорів. Бальнеотерапія сприяла цілковитій нормалізації цього інтегрального параметра. Вельми цікаво, що це супроводжувалося вирівнюванням асиметрії екскреторної функції нирок: зменшенням початкової гіперфункції контрлатеральної нирки від 136% до 114% СН в поєднанні із незначним приростом швидкості екскреції враженою ниркою: від 103% до 105% СН.

Клінічна ефективність бальнеотерапії ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Застосувавши викладений методичний підхід, ми провели кількісну оцінку клінічної ефективності бальнеотерапії трьох груп ліквідаторів (табл. 5).

Таблиця 5 - Вплив бальнеотерапії на вираженість головних клінічних синдромів

	Група КПН (n)		КПН, фаза ремісії (40)	Латентна фаза КПН (20)	Активна фаза КПН (10)
№	Показник	індекс	Початок	Кінець	Початок	Кінець	Початок	Кінець
1.	Інтегральний індекс	ІІП	0,159	0,112	0,242	0,140	0,408	0,224
2.	Енцефалопатія	Н	0,288	0,246	0,308	0,280	0,435	0,412
3.	Диспепсія	Н	0,140	0,097	0,173	0,118	0,195	0,145
4.	Больовий синдром	Н	0,161	0,126	0,167	0,141	0,615	0,162
5.	Дизурія	Н	0,153	0,057	0,284	0,107	0,326	0,187
6.	Сечовий синдром	Н	0,053	0,034	0,280	0,054	0,471	0,216

Примітки: H - індекс Harrington патології

Видно, що максимальний інтегральний індекс патології (ІІП) зареєстровано, природно, в групі ліквідаторів з активним КПН. При цьому максимально вираженим виявляється больовий синдром, ІІ ранг посідає сечовий, ІІІ - синдром енцефалопатії, IV - дизуричний і останній - диспепсичний синдром. З другого боку, больовий синдром з найвищою ефективністю (3,80 р) і стихає під впливом бальнеотерапії, менш виражене, але все ж “значне покращення” (2,18 р) констатоване для сечового синдрому, просто “покращення (1,74 р) - для дизуричного. Мінімально виражений диспепсичний сидром за підлеглістю лікувальному впливу посідає передостанній ранг (1,34 р). Разом з тим, третій за вираженістю синдром енцефалопатії виявився найбільш торпідним: коефіцієнт ефективності склав лише 1,06, розмістившись якраз на межі між критеріями “незначне покращення” і “без змін”. Це узгоджується із положенням про незворотні, більше того - прогредієнтні порушення ЦНС у даного контингенту пацієнтів. Дотримуючись традиційної оцінки, “значне покращення” можна констатувати у 4 хворих, “покращення” - у 6. Середньогруповий інтегральний індекс патології під впливом бальнеотерапії зменшився в 1,82 р, тобто ефективність лікування відповідає критерію “покращення”.

Пересічний ІІП в групі ліквідаторів, хворих на латентний КПН, констатовано нижчим в 1,68 р. Відзначимо, що максимальну початкову вираженість проявляє синдром енцефалопатії і він же в мінімальній мірі піддається редукції (1,10 - “незначне покращення”). Другі ранги як за вираженістю, так і за підлеглістю лікуванню (2,65 - “значне покращення”) посідає дизуричний синдром. Ледь-ледь менше вираженим виявився сечовий синдром, проте під впливом бальнеотерапії він практично цілком редукується. Майже одинакова вираженість диспепсичного і больового синдромів поєднується із близькими коефіцієнтами ефективності їх ліквідації, які відповідають критерію “покращення”, складаючи відповідно 1,47 і 1,19. В цілому, “значне покращення” констатовано у 25% , “покращення” - у 70%, “незначне покращення” - у 5% хворих. Середьогруповий ІІП зменшився в тій же мірі, що і в попередній групі (в 1,73 р).

Нарешті, ліквідатори, котрі поступили на реабілітацію в фазі ремісії калькульозного пієлонефриту чи з асептичним уролітіазом, характеризувалися, як правило, дуже слабко вираженими синдромами, за винятком енцефалопатії, яка посідала наступний ступінь шкали Harrington E.C. Знову ж констатовано в'ялість динаміки проявів енцефалопатії (1,17 - “незначне покращення”). Коефіцієнти ефективності ліквідації больового, диспепсичного і сечового синдромів склали відповідно 1,28; 1,44 і 1,56 (“покращення”), тоді як дизуричного - 2,68. В цілому “значне покращення” настало у 5%, “покращення” - у 40%, “незначне покращення” - у 55% осіб. Середньогруповий ІІП зменшився в 1,42 р, що знову ж відповідає критерію “покращення”.

Динаміка артеріального тиску відбувалась за “законом початкового рівня”, що узгоджується із адаптогенною амбівалентно-еквілібраторною концепцією (Балановський В.П. та ін., 1993). Зокрема, незалежно від фази процесу, частість знижених і підвищених показників АТд знизилась від 22,2% до 11,1%, натомість в межах належних величин - зросла від 77,8% до 89,9%.

Детермінація клінічного ефекту бальнеотерапевтичного комплексу його адаптогенними і імуномодулювальними властивостями. Трансформувавши ІІП у доповнюючий його до одиниці інтегральний індекс збереження норми (ІІЗН), ми виявили, що у хворих, котрі поступили на лікування в активній фазі КПН, має місце поєднання мінімальних ІАП (1,46) та ІІЗН (0,592). Під впливом бальнеотерапії підвищення ІАП до 2,19 супроводжується ростом ІІЗН до 0,776. Така ж за скерованістю динаміка обох індексів спостерігається у ліквідаторів, котрі поступили в фазі латентного процесу: збільшення ІАП від 1,61 до 2,55 асоціюється із ростом ІІЗН від 0,758 до 0,860. У випадках фази ремісії чи асептичного уролітіазу поліпшення стану адаптації (від 2,46 до 3,29) супроводжується поліпшенням клінічного стану ліквідаторів (від 0,841 до 0,888). В цілому, прийнявши ІАП в якості факторної ознаки, а ІІЗН - в якості результативної, можна констатувати, що стан адаптації прямо визначає стан валідності особи на 88%. Іншими словами, покращення клінічного стану хворого в значній мірі визначається адаптогенною дією бальнеотерапевтичного комплексу. В світлі даних, приведених раніше, уявляється, що реалізація впливу адаптивних гормонів на клінічний стан хворого опосередковується через захисні системи організму, передовсім імунну.

В табл. 6 зібрано індекси Н Harrington, які відображують модуль вираженості відхилення ланки імунітету від норми, тобто імунодисфункцію, і є доповнюючими індексів Т Лося-Сердюка, які характеризують стан тієї чи іншої ланки імунітету. На їх основі обчислені інтегральні індекси імунодисфункції (ІІІД) як середньогеометричні індексів Н стану чотирьох ланок імунітету у хворих трьох груп на початку і наприкінці бальнеотерапії.

Таблиця 6 - Вплив бальнеотерапії на стан окремих ланок імунітету та імунний статус в цілому

	Група КПН(n)		КПН, фаза ремісії (40)	Латентна фаза КПН(20)	Активна фаза КПН(10)
№	Показник	І	Початок	Кінець	Початок	Кінець	Початок ...

Подобные документы

• Патогенетичні зв'язки параметрів загальної адаптаційної реакції та імунітету у учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, хворих на хронічний пієлонефрит

  Визначення клініко-лабораторних, ендокринних і імунологічних показників у хворих на пієлонефрит, взаємозв’язок між параметрами адаптації і показниками імунітету. Зв'язок між адаптогенною і імуномоделюючою дією бальнеотерапії на курорті Трускавець.
  
  автореферат [88,8 K], добавлен 10.04.2009
  

• Вегетативна та ендотеліальна дисфункція у хворих на фіброміалгію: зв’язок з клінічними проявами та ефективністю лікування

  Взаємозв’язок маркерів вегетативної та ендотеліальної дисфункції у хворих на фіброміалгії з основними клінічними проявами та ефективністю лікування, нові підходи до фармакологічної корекції виявлених порушень з використанням адреноблокатора карведилолу.
  
  автореферат [961,3 K], добавлен 11.04.2009
  

• Комплексне хірургічне лікування гострого калькульозного холециститу, ускладненого коломіхуровим інфільтратом

  Удосконалення комплексного хірургічного лікування хворих на гострий калькульозний холецистит ускладнений коломіхуровим інфільтратом. Порушення у хворих стану білковосинтезуючої функції печінки, гуморального імунітету, ферментів цитолізу гепатоцитів.
  
  автореферат [41,5 K], добавлен 21.03.2009
  

• Мініінвазивні хірургічні втручання хворих холедохолітіазом

  Результати хірургічного лікування хворих на гострий та хронічний калькульозний холецистит, ускладнений холедохолітіазом, на основі вдосконалення методів діагностики та вибору мініінвазивних хірургічних втручань. Переваги ендоскопічної ультрасонографії.
  
  автореферат [1,5 M], добавлен 29.03.2009
  

• Дослідження порушень репродуктивної функції населення Рівненської області у післяаварійний період (2000-2007 рр.)

  Репродуктивна система чоловіка і жінки, соматичні захворювання і безплідність. Стан репродуктивної функції у чоловіків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Основи безпеки населення на радіаційно забруднених територіях. Основні принципи захисту та лікування.
  
  курсовая работа [152,6 K], добавлен 26.09.2009
  

• Клiнiко-патогенетичне значення змін експiратiв при хронічній ревматичній хворобі серця

  Виділення з респіраторною вологою ліпідів і лiпопротеїдiв. Ефективність лікування хворих на ХРХС залежно від статі і віку пацієнтів та характеру пороку серця. Вплив початкових параметрів експiратiв на подальші результати лікування хворих на ХРХС.
  
  автореферат [27,8 K], добавлен 21.03.2009
  

• Артеріальна гіпертензія, ускладнена хронічною серцевою недостатністю, у хворих з метаболічними порушеннями: клініко-патогенетичні особливості та медикаментозне лікування

  Скринінговий діагностичний критерій метаболічного синдрому. Пероральний тест на толерантність до глюкози з одночасним дослідженням вмісту імунореактивного інсуліну. Лікування хворих на артеріальну гіпертензію, ускладену хронічною серцевою недостатністю.
  
  автореферат [50,8 K], добавлен 26.01.2009
  

• Рак тіла матки

  Злоякісне новоутворення статевих органів жінки, обумовлене ендокринно-метаболічними порушеннями. Епідеміологія раку ендометрію та особливості канцерогенезу раку тіла матки. Лікування захворювання: розширені гістректомії за Вертгеймом та Бохманом.
  
  презентация [6,4 M], добавлен 17.10.2012
  

• Клініко-патогенетичні закономірності застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту і донаторів оксиду азоту в лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію зі змінами мозкового і периферійного кровоплину

  Нові методи лікування із застосуванням лізиноприлу і глутаргіну на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей мозкового і периферійного кровоплину у хворих на артеріальну гіпертензію, аналіз впливу лікування на клінічний перебіг захворювання.
  
  автореферат [32,9 K], добавлен 21.03.2009
  

• Диференційований підхід до лікування і профілактики гострого післяпологового пієлонефриту

  Післяпологовий пієлонефрит як тяжке захворювання з вираженою інтоксикацією організму породіллі, морфологічними і функціональними порушеннями. Ефективність профілактики і лікування, виявлення значущих факторів ризику та оптимальні профілактичні заходи.
  
  автореферат [43,2 K], добавлен 14.03.2009
  

• Діагностика та ортопедичне лікування різних форм прогресуючої м'язової дистрофії

  Лікування хворих з ортопедичними проявами при прогресуючій м’язовій дистрофії шляхом розробки та впровадження системи ортопедичного лікування. Структурно-функціональний стан скелетних м’язів. Особливості виникнення та перебігу ортопедичної патології.
  
  автореферат [44,1 K], добавлен 14.03.2009
  

• Вплив освітньої програми на ефективність лікування бронхіальної астми в дітей

  Психологічні особливості дітей, хворих на бронхіальну астму і методи психологічної допомоги. Методика фізичної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму. Вплив спеціальної освітньої програми на перебіг захворювання та ефективність лікування.
  
  автореферат [59,2 K], добавлен 09.03.2009
  

• Хронічні гепатити. Пієлонефрит

  Класифікація, клінічні особливості, діагностика та стратегія лікування хронічних гепатитів. Термінологія мікробно-запальних захворювань нирок і сечових шляхів. Принципи лікування пієлонефриту в дітей. Патогенетична терапія та показання до її призначення.
  
  реферат [351,0 K], добавлен 12.07.2010
  

• Недостатність лютеїнової фази: клініка, діагностування, лікування

  Місце недостатності лютеїнової фази в структурі причин неплідності та не виношування, аналіз клінічних проявів у жінок різних вікових груп. Розробка комплексу лікування різних клініко-патогенетичних варіантів НЛФ, проведення клінічної апробації.
  
  автореферат [237,3 K], добавлен 02.04.2009
  

• Автономна нейропатія у хворих цукровим діабетом 1 типу: риски, течія, діагностика і лікування

  Закономірності розвитку уражень АНС при цукровому діабеті. Методи ранньої діагностики, патогенетично-обґрунтованого лікування і профілактики ДАН у хворих на цукровий діабет 1 типу. Лікування сірковмісними препаратами та вплив їх на перебіг хвороби.
  
  автореферат [147,5 K], добавлен 17.02.2009
  

• Оптимізація комплексного лікування хворих на псоріаз з урахуванням стану імунітету

  Важливість проблеми псоріазу. Поглиблене клініко-лабораторне обстеження в динаміці хворих на псоріаз. Порівняльний аналіз найближчих (після лікування) та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз за алгоритмом клініки.
  
  автореферат [49,0 K], добавлен 04.04.2009
  

• Клініко-мікробіологічне та імунологічне обґрунтування комплексного лікування кандидозу товстої кишки

  Основні умови виникнення та особливості клінічних проявів КТК у хворих гастроентерологічного профілю з ознаками імунодефіциту. Характер змін кишкової мікрофлори. Основні показники неспецифічної ланки клітинного імунітету та характер їх змін у хворих.
  
  автореферат [71,0 K], добавлен 21.03.2009
  

• Інтраопераційна профілактика ускладнень хірургічного лікування стоматологічних хворих

  Ранній післяопераційний період з використанням традиційного лікування хворих після стандартних хірургічних втручань у щелепно-лицевій ділянці. Часткова паротидектомія при аденомі привушної залози. Комплексне лікування хворих стоматологічного профілю.
  
  автореферат [94,7 K], добавлен 21.03.2009
  

• Особливості діагностики, клінічного перебігу та лікування сепсису у хворих-наркоманів

  Поліпшення результатів лікування хворих-наркоманів на хірургічний сепсис шляхом корекції ступеня тяжкості ендотоксикозу та своєчасної переорієнтації програми лікування. Етіологічні чинники, особливості клінічної картини та симптоматики сепсису у хворих.
  
  автореферат [49,7 K], добавлен 09.04.2009
  

• Гострий і хронічний пієлонефрит. Клініка. Класифікація. Діагностика. Ускладнення. Лікування

  Первинний, вторинний, серозний і гнійний гострий пієлонефрит та його симптоми. Карбункул нирки. Комп'ютерна томографія для діагностики абсцесу і карбункула нирки. Результати лабораторних і рентгенологічних, радіоізотопних та ультразвукового дослідження.
  
  реферат [33,2 K], добавлен 06.12.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам