Морфофункціональний стан тимусу, гіпофізарно-тиреоїдної системи та оптимізація лікування дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ТОКАРЧУК НАДІЯ ІВАНІВНА

УДК: 611-018.5:611.831.1:613.953

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ТИМУСУ, ГІПОФІЗАРНО-ТИРЕОЇДНОЇ СИСТЕМИ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ, ХВОРИХ НА ГОСТРУ ПНЕВМОНІЮ

14.01.10 - педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

КИЇВ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому Національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Бережний В'ячеслав Володимирович,

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №2

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Марушко Юрій Володимирович,

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №3

доктор медичних наук, професор

Сенаторова Ганна Сергіївна,

Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри госпітальної педіатрії

доктор медичних наук, професор

Абатуров Олександр Євгенович,

Дніпропетровська державна медична академія, професор кафедри факультетської педіатрії і дитячих інфекційних хвороб

Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, відділення проблем харчування та соматичних захворювань дітей раннього віку

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор А.Я.Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Пневмонія є одним із найпоширеніших захворювань дітей раннього віку, яке характеризується високим рівнем летальності, що робить цю проблему актуальною як з медичної, так і з соціальної точки зору [А.П.Волосовець, 2005]. Серед усіх соматичних захворювань у дітей раннього віку, незважаючи на існуючі методи профілактики і лікування, хвороби органів дихання продовжують займати значну питому вагу, що обумовлює необхідність пошуку резервів удосконалення діагностики, лікування та профілактики порушень, які виникають в організмі хворої дитини [Ю.Г.Антипкін, 2000; Ю.В. Марушко, 2006]. У структурі дитячої смертності гостра бронхолегенева патологія, в тому числі й пневмонія, займає третє місце після перинатальної патології та вроджених вад розвитку [В.Г.Майданник, 2002]. Незважаючи на те, що в останні роки в клінічну практику було впроваджено цілу низку високоефективних антибактеріальних засобів, проте не вдалось істотно знизити показники захворюваності та летальності від пневмонії [А.П.Волосовець, 2004]. Велике значення для прогнозу даного захворювання, характеру його перебігу, розвитку ускладнень та одужання має здатність дитячого організму до імунної відповіді [В.В.Бережний, 2004; Л.І.Чернишова, 2005; W.Savino et al., 2000].

Імунна система з її центральним органом загрудинною залозою поряд із нервовою і ендокринною системами є інтегруючою, відповідальною за збереження постійності внутрішнього середовища, особливо організму дитини у ранньому віці [Н.Н.Володин, 2001]. Основну увагу при вивченні патології бронхолегеневої системи у дітей раннього віку приділялось синдрому збільшеної загрудинної залози [О.В. Тяжка, 1997; Ю.П.Ткаченко 1998; Woywodt A., 1999]. Проте не менш актуальною була і залишається проблема клінічного перебігу патології у дітей раннього віку зі зменшеним тимусом [Res P., 1999; Webster J., 2002]. Причому відсутня оцінка клінічного перебігу гострої пневмонії у дітей раннього віку зі зменшеною загрудинною залозою. Однією із причин маловивченого перебігу захворювань у дітей зі зменшеним тимусом може бути відсутність або різнобічність підходів до оцінки морфометричних критеріїв загрудинної залози у їх ранньому віці [Ю.Г.Антипкін і співав., 2000; О.Є.Абатуров, 2001; Л.Г.Кузьменко, 2005].

Відомо, що дисфункція імунної системи у ряді випадків за умов порушень гормонального гомеостазу дитини призводить до ускладненого та важкого перебігу патології у дітей раннього віку [M.A.Ritter et al., 1999; W.Savino et al., 2000]. Сучасні літературні дані дозволяють сформулювати думку щодо порушення гормонального гомеостазу, а саме ролі гіпофізарно-тиреоїдної системи в розвитку недостатності функції загрудинної залози при патології дітей раннього віку [Ю.А.Гриневич, 2002; L.Marcovic, 2004]. Разом з тим, залишається не вивченим клінічний перебіг гострої пневмонії у дітей раннього віку зі зменшеним тимусом, особливо у поєднанні з порушенням функції щитоподібної залози. Крім того, відсутня також оцінка взаємозалежності при пневмонії у дітей раннього віку функції гіпофізарно-тиреоїдної системи і загрудинної залози.

В останні роки набуває актуальності проблема патології періоду новонародженості недоношених дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку та дітей із дуже малою масою тіла при народженні, які потребують великої витрати коштів на виходжування, лікування, тривале спостереження [А.С. Сенаторова, 2006; M.L.Ruess et al., 1999]. У зв'язку з цим, має велике значення вивчення стану імунної системи, і в першу чергу загрудинної залози, особливо у новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку і недоношених із дуже малою масою тіла при народженні, які найбільше постраждали внутрішньоутробно внаслідок різних причин та мають найвищий ризик виникнення різноманітної патології як у неонатальний період, так і на першому році життя [В.Г.Пинелис, 2001; Dimitriou G., 2000]. Незважаючи на те, що аспекти цієї проблеми перебувають у центрі уваги вчених, все ж таки продовжує залишатися відкритим питання ролі морфофункціональних змін загрудинної залози та функції щитоподібної залози при різних захворюваннях, особливо при пневмонії у недоношених дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку та з дуже малою масою тіла при народженні, що диктує необхідність подальшого удосконалення лікування даної патології.

Одним із факторів, що обтяжує перебіг гострої пневмонії у дітей раннього віку, являється ризиком для здоров'я і життя дитини та призводить до порушення їх імунологічного статусу є гіпотрофія [В.В.Чоп'як, 2004; Н.Л.Аряев, 2005]. Тому важливим залишається подальше вивчення клінічного перебігу гострої пневмонії, яка виникла на фоні гіпотрофії, та стану функціональної активності загрудинної і щитоподібної залоз у дітей раннього віку. Не вирішеними залишаються також питання ранньої діагностики порушень імунологічного та гормонального стану при гострій пневмонії у дітей з гіпотрофією.

Крім того, не розроблені заходи для лікування дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію, у поєднанні зі зменшеним тимусом. Тому, питання пошуку, розробки нових методів комплексного лікування гострої пневмонії у дітей раннього віку, в залежності від стану загрудинної та щитоподібної залоз, потребують подальших досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації і основні напрямки її виконання обговорені та затверджені Проблемною комісією „Педіатрія” АМН та МОЗ України (протокол № 1 від 23.03.2004 року). Дисертація є самостійним фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри дитячих хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова „Клініко-епідеміологічна характеристика і прогнозування захворювань у дітей різного віку” (№ держреєстрації 0104U010186), де автор даного дослідження є виконавцем складової частини вказаної науково-дослідної роботи. гострий пневмонія гіпофізарний тиреоїдний тироксин

Мета: підвищити ефективність прогнозування важкості перебігу гострої пневмонії та її лікування у дітей раннього віку на основі вивчення морфо-функціонального стану загрудинної залози та гіпофізарно-тиреоїдної системи.

Завдання дослідження.

1. Вивчити клінічні особливості гострої пневмонії у дітей раннього віку з урахуванням наявності у них гіпотрофії та недоношеності із затримкою внутрішньоутробного розвитку.

2. Визначити за допомогою ультразвукового та рентгенологічного методів дослідження морфометричних показників тимусу у дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію в залежності від важкості її перебігу.

3. Вивчити у дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію, залежно від важкості перебігу захворювання, гормональний стан гіпофізарно-тиреоїдної системи та загрудинної залози з визначенням вмісту тиреотропного гормону, вільного тироксину, вмісту гормону тимуліну.

4. Вивчити у дітей, хворих на гостру пневмонію з гіпотрофією та затримкою внутрішньоутробного розвитку, морфофункціональний стан загрудинної залози та гіпофізарно-тиреоїдної системи.

5. Вивчити морфологічний стан загрудинної залози у дітей раннього віку, що померли від пневмонії.

6. Розробити математичну модель для визначення вмісту тимуліну в залежності від рівня вільного тироксину у сироватці крові дітей раннього віку.

7. Провести оцінку ефективності комплексного лікування гострої пневмонії з додатковим застосуванням L-тироксину у дітей раннього віку та з урахуванням функціональної активності тимусу і гіпофізарно-тиреоїдної системи.

Об'єкт дослідження: діти раннього віку, хворі на гостру пневмонію.

Предмет дослідження: діагностична та прогностична цінність показників функції загрудинної залози та гіпофізарно-тиреоїдної системи, морфометричних параметрів тимусу при гострій пневмонії дітей раннього віку та ефективності введення до комплексу лікування L-тироксину.

Методи дослідження: клінічний, імуноферментний, імунологічний, атомно-абсорбційний, інструментальні, морфологічний, математичний, аналітико-статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. На достатньому клінічному матеріалі набуло подальшого розвитку вивчення особливостей клінічного перебігу гострої пневмонії у дітей раннього віку залежно від наявності гіпотрофії, недоношеності із затримкою внутрішньоутробного розвитку, недоношеності з дуже малою масою тіла з урахуванням стану загрудинної залози та гіпофізарно-тиреоїдної системи.

Вперше із залученням широкого комплексу обстеження визначений вплив морфофункціональних змін загрудинної залози та гормональної активності гіпофізарно-тиреоїдної системи на важкість перебігу пневмонії у дітей раннього віку.

При гострій пневмонії у дітей раннього віку зі зменшеними розмірами тимусу було виявлено зниження вмісту в сироватці крові основного гормону загрудинної залози - тимуліну, що свідчить про недостатню функцію тимусу.

При дослідженнях у дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію з важким перебігом і зменшеними розмірами загрудинної залози, отримані нові дані, що свідчать про зменшення вмісту в сироватці крові гормону щитоподібної залози (вільного тироксину), підвищення тиреотропного гормону, що вказує на дисбаланс гормональної активності гіпофізарно-тиреоїдної системи.

Вперше виявлено, що гіпотрофія, недоношеність з ознаками затримки внутрішньоутробного розвитку та дуже малою масою тіла при народженні дитини призводить до зменшення розмірів загрудинної залози та вмісту тимуліну і обтяжує важкість перебігу пневмонії.

У недоношених дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку та дуже малою масою тіла при народженні, хворих на пневмонію визначено низький вміст вільного тироксину та підвищення рівня тиреотропного гормону в сироватці крові, що свідчить про гіпофункцію щитоподібної залози.

За допомогою математичної обробки даних встановлені нові твердження взаємозалежності ендокринної функції загрудинної та щитоподібної залоз у дітей раннього віку.

На основі проведених морфометричних та морфологічних досліджень загрудинної залози у дітей із гіпотрофією, недоношених із затримкою внутрішньоутробного розвитку, дуже малою масою тіла при народженні, що померли від гострої пневмонії, встановлено зменшення маси тимусу, жирову його трансформацію, не завершений поділ залози на часточки, перевага кіркової речовини над мало вираженою мозковою речовиною, недостатньо розвинуті епітеліоретикулоцити в кірковій і мозковій речовині, збільшення кількості сполучної тканини у мозковій речовині, порушення процесу формування тілець з атиповим їх розташуванням в кірковій речовині і міжчасточковій перегородці.

Вперше розроблено спосіб математичного розрахунку вмісту гормону загрудинної залози тимуліну у здорових та хворих на пневмонію дітей раннього віку, який полягає у визначенні рівня вільного тироксину (вТ₄) в сироватці крові та опосередкованого розрахунку значення тимуліну за рівнянням регресії.

У комплексному лікуванні дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію з важким перебігом, при зменшенні розмірів тимусу та зниженні вмісту тимуліну в сироватці крові, вперше використали препарат щитоподібної залози - L-тироксин, що призвело до прискореного зворотнього розвитку основних клініко-лабораторних ознак пневмонії, скорочення терміну перебування дітей у стаціонарі, відновлення функціональної активності щитоподібної та загрудинної залоз.

Практичне значення одержаних результатів. У практичну діяльність лікарів - педіатрів пропонується комплексне обстеження дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію, з визначенням морфометричних параметрів загрудинної залози.

Для прогнозування важкого перебігу гострої пневмонії у дітей раннього віку при наявності зменшеного тимусу доцільно визначати вміст тимуліну та вільного тироксину в сироватці крові.

У дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку, дуже малою масою тіла при народженні та недостатності харчування, хворих на гостру пневмонію, в алгоритм обстеження необхідно включати визначення морфометричних показників загрудинної залози та її функціональний стан.

У практичну діяльність лікарів - педіатрів запропонований та впроваджений опосередкований спосіб математичного розрахунку вмісту гормону тимуліну за рівнем вільного тироксину в сироватці крові дитини (Деклараційний патент на корисну модель № 13643 UA).

Запропоновано та впроваджено в практику охорони здоров'я комплексну терапію гострої пневмонії у дітей раннього віку з важким перебігом та зниженою функцією щитоподібної залози, зменшеними розмірами тимусу та зниженим вмістом тимуліну в сироватці крові з призначенням L-тироксину, що призводить до більш швидкої регресії клінічних проявів, нормалізації функції щитоподібної залози та гормональної активності загрудинної залози (за вмістом тимуліну) (Деклараційний патент на корисну модель № 3713 UA; інформаційний лист № 36-2005; методичні рекомендації).

Впровадження результатів дослідження. Теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційної роботи впроваджені у навчальний процес кафедри дитячих хвороб, пропедевтики дитячих хвороб по догляду за дітьми Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, кафедри педіатрії Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, кафедри пропедевтики дитячих хвороб Буковинського державного медичного університету, а також у практику лікувальної роботи Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, міської дитячої клінічної лікарні м. Ужгород, м. Дніпропетровська, м. Києва, м. Донецька, м. Івано-Франківська, м. Запоріжжя.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням. Отримані дані - результат самостійної роботи автора. Дисертантом розроблена дослідна програма, проведений аналіз наукової літератури з вивчення проблеми та інформаційний пошук, сформульовані мета і завдання дослідження, а також шляхи їх вирішення. Внесок автора полягає в самостійному обстеженні хворих, проведенні аналізу результатів клінічних та параклінічних досліджень. Дисертантом особисто проведено систематизацію отриманих даних, узагальнення результатів дослідження, обґрунтування основних положень дисертаційної роботи, висновків та практичних рекомендацій, забезпечено впровадження наукових розробок у роботу медичних закладів.

Робота виконана за консультативною та методичною допомогою відділу ендокринної регуляції і імуногенезу Інституту ендокринології та обміну речовин ім.В.П.Комісаренка АМН України (завідувач відділом, к.м.н. Замотаєва Г.А.); морфологічна частина дисертаційної роботи була виконана за консультативною допомогою завідуючого кафедрою нормальної анатомії Запорізького медичного університету професора Волошина М.А., за що автор висловлює їм щиру подяку. Самостійно дисертантом була проведена статистична обробка отриманих результатів, зроблені остаточні висновки. Основні результати досліджень опубліковані у фахових виданнях, запатентовані винаходи, видані інформаційний лист, нововведення, методичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції з міжнародною участю „Сучасні проблеми ендокринологічної допомоги дітям” (Харків, 2003); у роботі конгресу педіатрів України „Актуальні проблеми і напрямки розвитку педіатрії на сучасному етапі”, (Київ, 2003); науково-практичній конференції „Сучасні напрямки розвитку ендокринології” (Треті Данилевські читання), (Харків, 2004); у роботі 11-го з'їзду педіатрів України „Актуальні проблеми педіатрії на сучасному етапі” (Київ, 2004); Пироговських читаннях (Вінниця, 2004); науково-практичній конференції „Актуальні питання дитячої нефрології” (Вінниця, 2004); на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції „Питання імунології в педіатрії” (Львів, 2004); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Нейроімунно-ендокринні аспекти екопатологічних станів у дітей: шляхи вирішення проблеми на сучасному етапі” (Запоріжжя, 2004); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми морфологічної діагностики хвороб плода і дитини” (Чернівці, 2004); на Всеукраїнському симпозіумі педіатрів „Вплив екопатологічних чинників на стан здоров'я дітей” (Тернопіль, 2004); на II Українському конгресі з клінічної генетики з міжнародною участю „Метаболічні спадкові захворювання” (Харків, 2005); науково-практичній конференції з міжнародною участю „Особливості ендокринної патології в різних вікових періодах: проблеми та шляхи вирішення” (Харків, 2005); на III Міжнародній науково-практичній конференції „Здорова дитина: здоров'я дитини та її сім'ї” (Чернівці, 2005); на V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Питання імунології в педіатрії” (АР Крим, 2005); науково-практичній конференції „Внутриклеточные инфекции и состояние здоровья детей в XXI веке” (Донецьк, 2005); науково-практичній конференції „Медицина дитинства Вінниччини” (Вінниця, 2005); на VII Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації (Київ, 2005); на I З'їзді фізіологів СНД (Сочи, 2005); у роботі 6-ї науково-практичної конференції „Актуальні проблеми фармакотерапії в клінічній педіатрії” (Київ, 2005); науково-практичній конференції „Проблемні питання лікування дітей” (Київ, 2006); на VIII Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації (Київ, 2006); науково-практичній конференції з міжнародною участю „Функціональне харчування та його вплив на імунітет і здоров'я дітей раннього віку” (Ялта, 2006); у роботі XI Конгресу світової федерації українських лікарських товариств (Полтава, 2006); на III Міжнародних Пироговських читаннях (Вінниця, 2006); на IV Міжнародній науково-практичній конференції „Здорова дитина: здорова дитина та генетичні аспекти її розвитку” (Чернівці, 2006).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в 52 друкованих працях. 23 друковані праці, з яких 18 одноосібних, опубліковані у центральних фахових виданнях, ліцензованих ВАК України. Отримано 2 патенти України на корисну модель. Виданий інформаційний лист №36-2005 „Спосіб корекції порушень імунологічного статусу у дітей раннього віку”. Опубліковане нововведення в Реєстрі галузевих нововведень № 229-23 2005р. Опубліковано 29 тез доповідей у матеріалах і тезах з'їздів, конференцій, конгресів, симпозіумів. Видані методичні рекомендації: „Діагностика та медикаментозна корекція порушень морфо-функціонального стану загрудинної залози у дітей раннього віку”.

Структура і об'єм роботи. Дисертаційна робота викладена на 334 сторінках машинописного тексту, включає огляд літератури, матеріали і методи, 7 розділів власних досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів, висновки, рекомендації щодо практичного використання результатів. Список використаних літературних джерел містить 407 найменувань, з них - 232 іноземних. Робота ілюстрована 81 таблицею та 18 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Методи дослідження і загальна характеристика обстежених дітей. Для вирішення поставлених у роботі завдань проведено комплексне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження 230 дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні для дітей раннього віку Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Серед дітей, хворих на пневмонію, було 139 хлопчиків (60,5% від загальної кількості обстежених) та 91 дівчинка (39,5%). Для визначення морфо-функціонального стану загрудинної залози у неонатальний період обстежено 133 новонароджених дітей. У залежності від гестаційного віку новонароджені діти були розподілені на групи: доношені діти без ЗВУР (26 дітей); доношені зі ЗВУР (30 дітей); недоношені діти без ЗВУР (32 дітей); недоношені зі ЗВУР (25 дітей); недоношені з дуже малою масою тіла (ДММТ) при народженні (20 дітей). Катамнестичне обстеження було проведено у 110 дітей зі ЗВУР шляхом клініко-лабораторного та інструментального методів протягом першого року життя у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні. Контрольна група представлена 70 практично здоровими дітьми раннього віку. Для визначення морфологічних змін загрудинної залози у дітей раннього віку проаналізовано 52 протоколи патологоанатомічного дослідження дітей, причиною смерті яких була гостра пневмонія. Комісією з біоетики Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова (протокол №1 від 7 вересня 2006 р.) порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено.

У всіх дітей, хворих на пневмонію, був зібраний анамнез, проведена оцінка функціонального стану органів і систем. Клініко-лабораторне та рентгенологічне обстеження дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію, проводили відповідно до критеріїв діагностики пневмонії та оцінки важкості стану згідно Наказу МОЗ №18 від 13.01.2005р. Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю „Дитяча пульмонологія” та за критеріями Британської Торакальної Асоціації (BTS, 2002).

Оцінку фізичного розвитку дітей раннього віку проводили з використанням центильних таблиць. Оцінку відповідності фізичного розвитку терміну гестації новонароджених дітей визначали за перцентильними таблицями згідно Наказу МОЗ №584 від 29.08.2006р. Протокол медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні.

Для оцінки морфометричних критеріїв загрудинної залози у дітей раннього віку та новонароджених дітей використовували ультразвукове обстеження тимусу на апараті -„Combison -320” з використанням лінійного датчика з частотою 7,5 МГц. Сканування проводилося від нижньої межі шиї до діафрагми. Визначали розташування загрудинної залози, її розміри, структуру і співвідношення долів.

Показники об'єму загрудинної залози вираховували за методикою Воєводина С.М. об'єм тимусу (V_т)= А х В х С х 0,5, де А - довжина тимусу (см), В - ширина (см), С - максимальний передньо-задній розмір (см). Вираховували також масу загрудинної залози (М_т) з використанням коефіцієнту 0,7 [А.И.Вербицкая и соавт., 2002]. Крім визначення абсолютних значень маси загрудинної залози, нами була визначена її маса в пропорції до маси тіла дитини і даний показник виражений у відсотках (%) [Л.Г.Кузьменко и соавт., 2002].

Для морфометричного дослідження загрудинної залози використана комп'ютерна томографія (з метою виключення об'ємних утворень середостіння у 10 дітей, хворих на гостру пневмонію).

При використанні рентгенологічного методу з метою постановки клінічного діагнозу пневмонії оцінка величини тимусу проводилася також на рентгенограмах грудної клітини в прямій проекції з обчисленням кардіо-тиміко-торакального індексу (КТТІ).

З метою визначення функції загрудинної залози в обстежуваних дітей вивчали ендокринну функцію тимусу за вмістом тимулін-Zn⁺⁺ - зв'язуючого нонапептиду в плазмі за методикою Bach J.F. [E.Mocchegiani et al., 1995]. Активним титром тимуліну вважали максимальне розведення зразка сироватки, при якому спостерігали 50%-ву редукцію кількості спонтанних розеткоутворювальних клітин селезінки тимектомованих мишей порівняно з контролем. Одиниці вимірювання тимуліну - 1/log₂ титру - величина, зворотна log₂ розведення сироватки.

Оскільки біологічна активність тимуліну значно підвищується в присутності іонів Zn⁺⁺, ми визначали його вміст в крові дитини атомно-абсорбційним методом на спектрофотометрі С-115М1 в режимі вогняної абсорбції [Б.А.Неменко, 2001].

Визначення основних популяцій лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+) проводилось методом непрямої імунофлюоресценції на склі з використанням стандартних наборів моноклональних антитіл фірми IMMUNOTECH, Франція.

Вміст гормонів гіпофізарно-тиреоїдної системи в сироватці крові (тиреотропний гормон та вільний тироксин) визначали імуноферментним методом з використанням стандартних наборів виробника EQUIPAR (Ital.), DAI (USA), DRG (USA), фірми IMMUNOTECH, Франція.

Вміст кортизолу в сироватці крові визначали також імуноферментним методом з використанням стандартного набору виробника DRG (USA), фірми IMMUNOTECH, Франція.

Оцінку морфологічних змін загрудинної залози вивчали при патологоанатомічному дослідженні у дітей, що померли від гострої пневмонії. Під час розтину трупів виділяли тимус, зважували та визначали його масу. Для гістологічного дослідження шматочки загрудинної залози фіксували в 10% розчині формаліну та після зневоднення в спиртах, заливали у парафін. Зрізи товщиною 5-8 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином та ставили ШИК-реакцію [Н.А.Волошин, 1994].

Діти основної групи отримували комплексне лікування пневмонії з введенням антибіотикотерапії, відхаркуючих препаратів, симптоматичної терапії, фізіотерапевтичних методів. З метою нормалізації функції загрудинної залози у дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію, в комплексі терапевтичних заходів був використаний L-тироксин перорально, в дозі 1 мкг/кг маси тіла дитини протягом 10-14 днів (деклараційні патенти на корисну модель ”Спосіб визначення гормону тимусу у дітей раннього віку” №13643 та „Спосіб корекції порушень імунологічного статусу у дітей” №3713).

Для оцінки ефективності застосування гормону щитоподібної залози L-тироксину хворі були розподілені на дві групи. Першу групу склали 103 дітей з гострою пневмонією, які отримували загальноприйняту комплексну терапію захворювання. До другої групи ввійшли 112 дітей, яким додатково до комплексного лікування призначали L-тироксин. Ефективність лікування контролювали як за швидкістю ліквідації основних клінічних проявів пневмонії, так і за нормалізацією досліджуваних лабораторно-інструментальних показників. Лабораторні та інструментальні показники порівнювали на початку лікування та при виписці хворих із стаціонару.

Результати досліджень статистично оброблені відповідно до рекомендацій [С.Н.Лапач и соавт., 2001; А.Т.Мармоза, 2004]. Статистична обробка результатів включала: визначення числових характеристик отриманих випадкових величин, а саме: середні величини, дисперсія, квадратичне відхилення. З метою виявлення зв'язку між факторами проведений кореляційний, дисперсійний і регресивний аналізи (коефіцієнта кореляції Пірсона, критерію Стьюдента (вірогідними вважалися розбіжності при р<0,05) та критерію Фішера). Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням стандартних програм для персонального комп'ютера за допомогою програмного пакету „Microsoft Excel” для „Windows 2000”.

Результати досліджень та їх обговорення. Серед 230 обстежених дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію, переважали діти - 185 (80,4%) із двобічною локалізацією патологічного процесу.

За клініко-рентгенологічною формою гостра пневмонія у 169 (73,6%) дітей була вогнищевою, причому, у 45,4% випадках носила вогнищево-зливний характер та переважала у дітей першого року життя. У 55 (23,7%) дітей, переважно другого та третього року життя, пневмонія характеризувалася сегментарним ураженням легень.

У переважної більшості хворих перебіг пневмонії оцінювався як важкий та середнього ступеня важкості. Із 230 обстежених хворих важкий перебіг гострої пневмонії було діагностовано у 117 (51,2%) дітей. Пневмонію середнього ступеня важкості було визначено у 94 (40,6%) дітей і лише у 19 (8,2%) хворих був діагностований легкий перебіг пневмонії. Переважна більшість хворих на пневмонію 182 (79,2%) дітей раннього віку, до вступу в обласну дитячу клінічну лікарню протягом 2-3 тижнів отримували лікування вдома або в умовах стаціонару за місцем проживання.

Важкість перебігу гострої пневмонії у дітей раннього віку визначалась виразністю клінічних проявів та (або) наявністю ускладнень. В клінічній картині гострої пневмонії у дітей раннього віку на перший план виступали симптоми ДН II - III ступенів та інтоксикації. Так у 150 (65,15%) дітей раннього віку, хворих на пневмонію, на час вступу в стаціонар було діагностовано ДН II - III ступенів, яка проявлялася задишкою, тахікардією при незначному фізичному навантаженні та в спокої, ціанозом, участі допоміжних м'язів в акті дихання. У переважної більшості дітей (97,8%), хворих на гостру пневмонію, крім пневмонічного статусу, виявлялися загальні симптоми інтоксикації, які проявлялися субфебрильною або фебрильною температурою тіла, порушенням сну, в'ялістю або підвищеною дратівливістю, погіршенням апетиту.

Серед проявів та ускладнень гострої пневмонії, які виникали в динаміці захворювання у 188 (87,4%) дітей раннього віку, вагоме місце займали бронхообструктивний синдром у 130 (60,5%) дітей, сегментарні ателектази у 28 (13,0%) дітей, слизово-гнійний ендобронхіт у 20 (9,3%) дітей, ексудативний плеврит та бактеріальна деструкція легеневої тканини у 10 (4,6%) дітей. У 52 (24,2%) дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію, в динаміці захворювання були виявлені токсичні прояви із переважанням серед них гіпоксичної енцефалопатії у 24 (46,2%) хворих.

Важкість перебігу гострої пневмонії була обумовлена також супутньою патологією дітей раннього віку. Найбільш частою супутньою патологією був рахіт у 166 (72,2%) дітей, з переважанням рахіту II ступеня важкості у 87 (37,8%) дітей та III ступеня у 34 (14,8%) дітей. У 117 (50,9%) дітей спостерігалась гіпотрофія I-III ступенів, та залізодефіцитна анемія у 105 (45,7%) дітей. Одним із факторів, що обумовлює несприятливий перебіг пневмонії у дітей раннього віку, є перинатальна патологія. Так, за нашими даними, вона була представлена недоношеністю у 77 (33,5%) дітей, затримкою внутрішньоутробного розвитку у 55 (23,9%) дітей, перинатальним пошкодженням ЦНС (гіпоксично-ішемічне, травматичне) у 24 (10,4%) дітей.

Серед обстежених у 119 (52%) дітей раннього віку мав місце затяжний перебіг гострої пневмонії. Основними факторами, які призводили до розвитку затяжного запального процесу в легенях, були пізня госпіталізація у стаціонар за місцем проживання, обтяжений преморбідний фон, серед якого вагоме місце займали соціально-несприятливі фактори (матері „одиначки”, особи з низьким освітнім рівнем), нераціональне вигодовування дітей на першому році життя, а також наявність недоношеності зі ЗВУР та ДММТ.

Враховуючи, що білково-енергетична недостатність - це захворювання, яке ускладнює перебіг будь-якої іншої соматичної патології у дітей раннього віку, нами в подальшому була проведена оцінка клінічного перебігу гострої пневмонії у хворих із гіпотрофією. Аналіз характеру перебігу патологічного процесу у дітей з гіпотрофією показав, що у переважної більшості 107 (91,5%) хворих гостра пневмонія була двобічної локалізації. За клініко-рентгенологічною ознакою гостра пневмонія у 59 (50,4%) дітей із гіпотрофією була вогнищевою, причому у 38 (32,5%) випадках носила вогнищево-зливний характер, у 56 (47,9%) дітей гостра пневмонія була сегментарною з перевагою ураження двох сегментів у 36 (30,1%) дітей. У переважної більшості 112 (95,7%) дітей із гіпотрофією перебіг пневмонії оцінювався як важкий та середнього ступеня важкості, причому у 72 (61,4%) хворих мав місце важкий перебіг гострої пневмонії із симптомами ДН II-III ступенів, інтоксикації.

У дітей із гіпотрофією, хворих на гостру пневмонію, термін стаціонарного лікування становив 27,0±3,1 доби (р<0,05) на відміну від групи дітей без ознак гіпотрофії (16,2±2,1 доби). Термін подовженого перебування на стаціонарному лікуванні дітей з гіпотрофією, хворих на пневмонію у 67 (57,3%) випадках, був обумовлений наявністю токсичних порушень, кардіоваскулярного синдрому, диспепсичних розладів.

Одним із завдань нашого дослідження також було вивчення характеру перебігу пневмонії у недоношених дітей зі ЗВУР та ДММТ. Аналіз перебігу вагітності та пологів у матерів недоношених дітей зі ЗВУР та з дуже малою масою тіла при народженні виявив високу частоту ускладнень перебігу вагітності (50,0%), обтяжений гінекологічний анамнез (35,4%), високу частоту невиношування в анамнезі, екстрагенітальну патологію у 43 (56,7%) жінок, серед якої вагоме місце займали ендокринопатії (гіперплазія щитоподібної залози та ожиріння 23,3%) та соціально-біологічних чинників. Обтяжений перебіг вагітності у матерів недоношених дітей зі ЗВУР та з ДММТ обумовлював високу частоту ускладнень пологів, таких як внутрішньоутробної гіпоксії плоду, слабкість пологової діяльності, несвоєчасний вилив навколоплідних вод, що викликало підвищення частоти патології у період новонародженості.

При ретельному клінічному обстеженні та аналізі характеру перебігу періоду постнатальної адаптації звертало на себе увагу досить часте порушення процесів пристосування до позаутробних умов життя дітей, які народилися передчасно або зі ЗВУР. Так, у новонароджених дітей зі ЗВУР та з ДММТ, хворих на неонатальну пневмонію, спостерігалися підвищення частоти враження центральної нервової системи гіпоксично-ішемічного та гіпоксично-геморагічного генезів у 67 дітей (89,3%). Пневмонія у 54 недоношених дітей (70,1%) характеризувалася переважно важким перебігом за рахунок симптомів інтоксикації, відсутністю температурної реакції, ДН II-III ступенів та пригнічення ЦНС з подальшим наростанням загальної млявості, гіпотонії, гіпорефлексії. Однією із особливостей перебігу пневмонії в обстежених нами недоношених дітей зі ЗВУР були недостатньо виражені фізикальні зміни з боку легень, що узгоджується з даними літератури [Н.П. Шабалов, 2003].

Із 44 недоношених дітей зі ЗВУР та з ДММТ гостра пневмонія на першому році життя також проявлялася важким перебігом переважно двобічної локалізації у 39 (88,6%) дітей. За клініко-рентгенологічною ознакою гостра пневмонія у 38 (86,4%) дітей із ЗВУР та ДММТ була вогнищевою, причому у 18 (40,9%) випадках вона носила вогнищево-зливний характер. У переважної більшості дітей із ЗВУР та ДММТ перебіг пневмонії оцінювався як важкий та середнього ступеня важкості, причому, у 31 (70,5%) дитини мав місце важкий перебіг гострої пневмонії із розвитком ДН II-III ступенів, симптомів інтоксикації, втратою маси тіла.

Нами також була проведена оцінка стану морфофункціональних показників загрудинної залози та гіпофізарно-тиреоїдної системи у дітей раннього віку в залежності від важкості перебігу пневмонії. Аналіз морфометричних показників загрудинної залози у дітей, хворих на гостру пневмонію, свідчив про достовірне зменшення її розмірів та маси, особливо при важкому перебігу пневмонії (6,99±1,24 г) у порівнянні з показником маси тимусу у дітей з легким перебігом гострої пневмонії (16,74±2,56 г). Слід зауважити, що визначення розмірів загрудинної залози рентгенологічним методом не завжди підтверджується даними її ультразвукового дослідження. Так, при співставленні морфометричних показників тимусу, отриманих при аналізі рентгенологічного та ультразвукового обстежень, у більшості випадків (62,6%) мала місце невідповідність між даними показниками (збільшення залози при розрахунку КТТІ та зменшення або збереження в межах вікової норми параметрів тимусу за даними УЗД).

Крім морфометричного обстеження тимусу, яке показало зменшення його розмірів із наростанням важкості перебігу пневмонії, ми провели дослідження вмісту тимуліну в сироватці крові дітей, хворих на пневмонію. У дітей з важким перебігом гострої пневмонії вміст тимуліну в сироватці крові становив 2,12±0,05 1/log₂, що було достовірно меншим в порівнянні з показником дітей з легким перебігом пневмонії (3,17±0,1 1/log₂) та контрольної групи дітей (5,05±0,28 1/log₂) (р<0,05) (таблиця 1).

Враховуючи той факт, що гормон тимулін є цинкозалежним, нами був визначений рівень цинку в крові дітей. Вміст його у дітей із легким та важким перебігом пневмонії відповідно становив 463,3±17,4 мкг/кг та 433,5±15,6 мкг/кг, і не мав достовірних відхилень при наростанні ступеня важкості пневмонії.

Оскільки гормон загрудинної залози - тимулін індукує функціональне дозрівання Т-лімфоцитів, нами у дітей, хворих на гостру пневмонію, було проведено визначення в крові показників Т-клітинної ланки імунітету. Так, рівень CD3+, CD4+, CD16+ (51,37±0,8%, 37,0±1,0%, 12,27±0,7% відповідно) достовірно знижувався у дітей з важким перебігом пневмонії у порівнянні з показником дітей із легким її перебігом (58,4±0,9%, 46,9±1,2%, 14,2±1,1%відповідно) та у дітей контрольної групи, (р<0,05), що узгоджується з даними літератури [А.И.Сукачева, 2000; Л.Г.Кузьменко, 2005]. Отримані нами дані свідчать, що у дітей, хворих на пневмонію з важким перебігом, має місце недостатність Т-клітинної ланки імунітету.

Таблиця 1

Вміст гормонів загрудинної залози, гіпофізарно-тиреоїдної системи у дітей раннього віку в залежності від важкості перебігу пневмонії (М±m)

Примітки:

1. * достовірність різниці щодо вмісту гормонів у дітей контрольної групи (р<0,05).

2. # достовірність різниці щодо вмісту гормонів при пневмонії з легким перебігом (р<0,05).

Загрудинна залоза, як нейроендокринний орган, знаходиться під впливом гормонів гіпофізарно-тиреоїдної системи та надниркових залоз [Wynczyk K. et all, 2000; Villa-Verde D.M., 2003]. Тому нами у подальшому у дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію, були вивчені вміст гормонів гіпофізарно-тиреоїдної системи та кортизолу. Так у дітей із важким перебігом пневмонії, як наведено у таблиці 1, спостерігалося достовірне підвищення рівня ТТГ (6,0±1,2 мМО/л) та зниження вТ₄ (0,51±0,02 нг/мл) у порівнянні з показниками дітей, хворих на пневмонію із легким перебігом (2,75±1,2 мМО/л; 1,17±0,1 нг/мл відповідно ТТГ та вТ₄) та показниками контрольної групи дітей (2,0±0,27 мМО/л; 1,28±0,03 нг/мл відповідно ТТГ та вТ₄), (р<0,05). Окрім зазначених змін гіпофізарно-тиреоїдної системи, нами також було виявлено у дітей, хворих на пневмонію із важким перебігом, збільшення рівня кортизолу (193,6±10,1 нг/мл), (р<0,05) у порівнянні з вмістом гормону у дітей з легким перебігом пневмонії (135,6±11,1 нг/мл), що свідчить про адаптаційне напруження при важкому перебігу пневмонії. Отже, виявлене порушення адаптивних можливостей щитоподібної залози у дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію з важким перебігом, свідчить про недостатню її функцію.

Отже, результати наших досліджень показали, що зменшення загрудинної залози супроводжувалось зниженням вмісту тимуліну у поєднанні зі зниженим вмістом вТ₄ в сироватці крові, що поглиблювалось із наростанням ступеня важкості захворювання та свідчить про виснаження адаптивних можливостей тимусу та тиреоїдної системи дітей раннього віку, хворих на гостру пневмонію.

У подальшому нами проведений аналіз взаємозв'язку між вмістом гормону загрудинної залози тимуліну з рядом інших показників у дітей раннього віку, хворих на пневмонію з важким перебігом. Встановлено достовірну пряму кореляційну залежність між вмістом тимуліну та вільним тироксином у сироватці крові (r=0,8, F=3,46), (р<0,05). Цей зв'язок свідчить, що ендокринна функція загрудинної залози (за вмістом тимуліну) залежить від функціональної діяльності щитоподібної залози, що узгоджується з даними літератури [А.А.Ярилин, 1998; Ю.А.Гриневич, 2002; Savino W., 2000]. Крім того, виявлено достовірний прямий кореляційний зв'язок між рівнем тимуліну і масою загрудинної залози (r=0,58, F=2,89), (р<0,05), що вказує на залежність зниженого вмісту тимуліну в сироватці крові від розмірів тимусу у дітей з важким перебігом пневмонії.

Одним із завдань нашого дослідження також вивчення характеру морфометричних показників тимусу у новонароджених дітей, хворих на гостру пневмонію. Як показали результати наших досліджень, маса загрудинної залози доношених дітей зі ЗВУР на 10-12 добу життя вірогідно відрізнялася від такої у доношених дітей без ознак ЗВУР (2,42±0,2 г та 4,9±1,3 г відповідно) (р<0,05), (таблиця 2). Тоді як маса тимусу недоношених дітей, у залежності від наявності ЗВУР, не мала достовірних коливань на цей же період життя (3,3±1,0 г та 2,4±0,8 г). Показник маси залози у дітей з ДММТ при народженні достовірно був нижчим (1,4±0,8 г ) від такого ж у недоношених дітей без ознак ЗВУР, (р<0,05).

Таблиця 2

Динаміка маси тимусу та вміст гормонів загрудинної залози і гіпофізарно-тиреоїдної системи дітей в неонатальному періоді, хворих на пневмонію (М±m)

Примітки:

1. * достовірність різниці щодо немовлят без ознак ЗВУР (р<0,05).

2. # достовірність різниці щодо 28-30 доби життя дітей (р<0,05).

У доношених дітей упродовж неонатального періоду маса загрудинної залози, незалежно від наявності у них ЗВУР, характеризувалася динамічністю показника. Так, маса тимусу у доношених дітей без ознак ЗВУР достовірно збільшувалася до завершення неонатального періоду (11,64±1,1 г), (р<0,05). Крім того, було встановлено, що у недоношених дітей без ознак ЗВУР впродовж неонатального періоду маса загрудинної залози також характеризувалася достовірним збільшенням (5,43±0,8 г), (р<0,05).

Стосовно групи недоношених дітей із ознаками ЗВУР та недоношених з ДММТ, то показник маси тимусу у неонатальний період характеризувався стабільністю коливання.

Звертають на себе увагу особливості вмісту тимуліну в сироватці крові дітей, хворих на пневмонію в неонатальний період. Як демонструє таблиця 2, вміст тимуліну в сироватці крові на 10-12 добу життя достовірно відрізнявся у доношених дітей в залежності від наявності у них ЗВУР (3,0±0,2 1/log₂ у дітей зі ЗВУР та 4,0±0,3 1/log₂ у дітей без ознак ЗВУР) (р<0,05). Разом з тим, нами не виявлено достовірної різниці між показниками вмісту тимуліну у недоношених дітей в залежності від наявності у них ЗВУР на 10-12 добу життя. У доношених дітей, незалежно від наявності у них ЗВУР, та у недоношених дітей без ознак ЗВУР на кінець неонатального періоду була відмічена позитивна динаміка вмісту тимуліну в сироватці крові, хоча достовірної різниці між показниками не виявлено. Проте у недоношених дітей зі ЗВУР та з ДММТ на кінець неонатального періоду було відсутнє збільшення вмісту тимуліну в сироватці крові. Так, його вміст у сироватці крові недоношених дітей з ДММТ протягом неонатального періоду коливався у межах 1,6±0,1 1/log₂ до 1,8±0,2 1/log₂ (таблиця 2).

Таким чином, встановлений дефіцит компенсаторних можливостей загрудинної залози у недоношених дітей зі ЗВУР та з ДММТ зберігався до кінця неонатального періоду, що, на нашу думку, обумовлює обтяжений процес адаптації немовлят у період новонародженості.

Результати дослідження функції гіпофізарно-тиреоїдної системи у доношених та недоношених дітей без ознак ЗВУР, хворих на пневмонію, свідчать про стабілізацію показників ТТГ та вТ₄ наприкінці неонатального періоду (таблиця 2). Однак, у недоношених дітей зі ЗВУР та з ДММТ нормалізації функції гіпофізарно-тиреоїдної системи нами не було відмічено, що є свідченням функціональної недостатності їх щитоподібної залози та підтвердженням літературних даних [А.Н.Арипов, 2002; Н.П.Шабалов, 2004].

Нами була проведена оцінка наявності взаємозв'язку між вмістом тимуліну та гормонами гіпофізарно-тиреоїдної системи, масою тіла, масою загрудинної залози, терміном гестації у недоношених дітей з ознаками ЗВУР. Так, у неонатальний період існує тісний позитивний кореляційний зв'язок між вмістом в сироватці крові тимуліну і масою тіла (r=0,72; F=2,6, р<0,05), масою загрудинної залози (r=0,73; F=2,89, р<0,05) та терміном гестації (r=0,9; F=2,9, р<0,05). Проте відмічений досить слабкий зв'язок між тимуліном та показниками ТТГ, вТ₄. Одержані дані дозволили зробити висновок про те, що у неонатальний період функція загрудинної залози залежить як від маси тіла дитини при народженні, так і від наявності недоношеності. Тоді як гіпофізарно-тиреоїдна система характеризується функціональною недостатністю у недоношених дітей зі ЗВУР.

Звертає на себе також увагу морфофункціональний стан загрудинної залози у дітей з гострою пневмонією, яка виникла на тлі гіпотрофії. Результати наших досліджень показали, що у дітей із гіпотрофією були зменшеними як маса залози (7,46±1,6 г), так і вміст тимуліну у сироватці крові (2,9±0,18 1/log₂) порівняно із показниками контрольної групи дітей (відповідно маса тимусу 20,3±4,6 г та вміст тимуліну 5,05±0,28 1/log₂) (р<0,05). Слід відзначити, що у дітей, хворих на пневмонію, яка виникла на тлі гіпотрофії II-III ст., вміст тимуліну у сироватці крові (2,55±0,17 1/log₂) та маса залози (6,11±1,4 г) у порівнянні з показниками у дітей, хворих на пневмонію при наявності гіпотрофії I ст., були достовірно зниженими (3,6±0,2 1/log₂; 10,16±2,1 г відповідно вміст тимуліну та маса тимусу у дітей із гіпотрофією I ст.) (р<0,05).

Особливої уваги заслуговують діти, хворі на гостру пневмонію, яка виникла на фоні гіпотрофії II-III ст. У них було виявлено зниження вмісту вТ₄ (0,65±0,02 нг/мл) та підвищення рівня ТТГ у сироватці крові дітей (6,3±0,2 мМО/л) у порівнянні з такими показниками у дітей з гіпотрофією I ст. (0,79±0,02 нг/мл та 5,1±0,3 мМО/л) (р<0,05), що свідчить про наявність гіпофункції щитоподібної залози у дітей з гіпотрофією II-III ст.

Враховуючи, що при гіпотрофії мають місце зниження імунних властивостей дитячого організму, нами були визначені показники Т-клітинної ланки імунітету. Результати досліджень показали, що для дітей із гіпотрофією II-III ст. та зменшеним тимусом і зниженим вмістом тимуліну в сироватці крові характерним є відхилення показників Т-клітинної ланки імунітету. Так, у дітей, хворих на пневмонію з гіпотрофією II-III ст., був виявлений достовірний дефіцит СD4+ клітин (39,7±1,05%) у порівнянні з показником у дітей з гіпотрофією I ст. (43,9±1,1%), (р<0,05).

Отже, гіпотрофія у дітей раннього віку може бути в числі факторів, що обумовлюють важкий перебіг гострої пневмонії, що узгоджується із літературними даними [Н.Л.Аряев, 2005].

Одним із завдань нашого дослідження було вивчення морфометричних та морфологічних змін тимусу у дітей раннього віку, що померли від пневмонії. У 30 (57,7%) померлих дітей при народженні переважали ознаки ЗВУР, серед яких 22 дітей були недоношеними. Морфометричне дослідження загрудинної залози у померлих дітей свідчило про зменшення у них маси тимусу (4,3±0,5 г). Причому, у групі дітей, які були недоношеними показник маси тимусу (3,08±0,4 г), у порівнянні з показником доношених дітей (10,5±0,8 г), був достовірно меншим (р<0,05). У дітей, що померли від пневмонії, також була визначена середня маса щитоподібної залози, яка становила 1,3±0,15 г. Кореляційний аналіз між масою загрудинної і щитоподібної залоз вказував на наявність щільного прямого зв'язку між даними показниками (r=0,8), (p<0,05).

При морфологічному дослідженні загрудинної залози у дітей раннього віку, що померли від гострої пневмонії з важким перебігом та наявності гіпотрофії II-III ступенів, затримки внутрішньоутробного розвитку та у дітей, що були народжені з дуже малою масою тіла встановлено зменшення маси тимусу, жирову його трансформацію, не завершений поділ залози на часточки, перевага кіркової речовини над мало вираженою мозковою речовиною, недостатньо розвинуті епітеліоретикулоцити в кірковій і мозковій речовині, збільшення кількості сполучної тканини у мозковій речовині, порушення процесу формування тілець з атиповим їх розташуванням в кірковій речовині і міжчасточковій перегородці.

Залежність функції загрудинної залози від функції щитоподібної залози у дітей раннього віку нами були узагальнені і представлені у вигляді математичної моделі. За даними контрольної групи дітей одержали рівняння регресії: Y=2,66 + 1,89x, де Y (значення тимуліну) належить від 3 до 7 1/log₂ (Y Є [3;7]), а х (значення вТ₄) належить від 0,9 до 2,8 нг/дл (x Є [0,9 2,8]). Рівняння регресії надало можливість розрахувати теоретичні значення тимуліну при різних значеннях вТ₄ в сироватці крові. Так, згідно з одержаним рівнянням регресії при збільшенні рівня вТ₄ на 1 одиницю, рівень тимуліну збільшується на 1,89.