Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Кафедра аптечної та промислової технології ліків

Курсова робота

з аптечної технології ліків

за темою «Сучасні мазі»

Виконала:

Студентка ІІІ курсу фармацевтичного

факультету заочної форми навчання

група В-2А

Мельник Євгенія Олександрівна

Київ 2015

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Роль і значення мазей

1.2 Вимоги, що ставляться до мазей

1.3 Класифікація мазей

1.4 Мазеві основи

1.5 Мазі комбінованої дії

2. Приготування мазей

2.1 Загальні принципи приготування мазей

2.2 Технологічний процес приготування мазей

2.3 Прописування мазей

2.4 Виготовлення гомогенних мазей

2.5 Виготовлення гетерогенних мазей і паст

2.6 Виготовлення комбінованих мазей

2.7 Концентрати і напівфабрикати для виготовлення мазей

3. Контроль якості мазей

4. Умови зберігання мазей

5. Удосконалення технології мазей

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Мазі (лат. unguenta - мазі) - м'яка лікарська форма, призначена для нанесення на шкіру, рани або слизові оболонки.

Мазі відносяться до древніх лікарських форм, що знаходять широке застосування в побуті, на різних виробництвах, у косметиці і медицині з метою захисту шкіри і відкритих частин тіла (обличчя, шиї) від впливу органічних розчинників, розчинів кислот, лугів, інших хімічних подразників і алергенів; для зм'якшення шкіри, живлення її вітамінами, жирами, для видалення пігментних плям, лікування і видалення волосся, бородавок, ластовиння та інших косметичних вад. [5]

Мазі є надзвичайно актуальними на сьогоднішній день, оскільки вони мають не тільки місцеву, а і загальну дію на організм. Мазі надають епідермісу пом'якшуючу дію, розпушують ороговілий шар, сприяючи цим більш глибокому проникненню лікарських речовин в шкіру. [9]

У сучасній рецептурі аптек мазі складають у середньому 10-15%. Їх наносять на шкіру, рани, слизові оболонки шляхом намазування, втирання або за допомогою пов'язок; іноді в порожнини тіла вводять тампони, просочені маззю, або використовують спеціальні шприци. [5]

1. Огляд літератури

мазь лікарський фармацевтичний

1.1 Роль і значення мазей

Мазі - м'які лікарські засоби для місцевого застосування, дисперсійне середовище яких при встановленій температурі зберігання має неньютонівський тип течії і високі значення реологічних параметрів. [4] Мазі складаються з основи та лікарських речовин, рівномірно розподілених у ній. До мазей також можуть входити консерванти, ПАР та інші допоміжні речовини, дозволені до медичного застосування. На сьогодні мазі застосовуються у медичній практиці з лікувальною, профілактичною, діагностичною метою, а також як косметичний засіб. [6]

Мазі як лікарська форма мають свої позитивні та негативні сторони. Позитивні якості мазей: можливість введення до складу мазей різних лікарських речовин (рідких, м'яких, твердих); можливість призначення мазей з метою місцевої чи резорбтивної дії; досягнення високої концентрації лікарських речовин у шкірі, тканинах, біологічних рідинах організму; відносна простота і безпека застосування мазей у порівнянні з іншими лікарськими формами (ін'єкційними, пероральними тощо); економічність і технологічність мазей. [5]

Негативні якості: деякі мазі мають обмежений спектр фармакологічної активності (односпрямована лікувальна дія, наприклад, тільки протизапальна); окремі сполуки мазей на гідрофобних основах обумовлюють виражений «парниковий» ефект, що обмежує їх застосування в медичній практиці; деякі мазі діють на шкіру подразнююче. [5]

1.2 Вимоги, що ставляться до мазей

Мазі повинні мати певні консистентні властивості, які характеризуються реологічними показниками: неньютонівським типом течії, відповідною структурною в'язкістю, псевдопластичними або пластичними властивостями, періодом релаксації, від яких значною мірою залежить ступінь фармакодинаміки мазей. Мазі повинні мати оптимальну дисперсність лікарських речовин та їх рівномірний розподіл, що гарантує максимальний терапевтичний ефект і незмінність складу при зберіганні. Разом з тим вони повинні бути стабільними, без сторонніх домішок і з точною концентрацією лікарських речовин. [6]

М'яка консистенція мазей забезпечує зручність застосування їх при намазуванні на шкіру, слизові оболонки, а також вивільнення з них лікарських речовин. Реологічні показники служать критерієм оцінки якості мазей як при виробництві, так і в процесі їх зберігання. [5]

1.3 Класифікація мазей

Існує медична і фізико-хімічна класифікації мазей.

Згідно з медичною класифікацією мазі поділяють за дією та місцем застосування. За дією розрізняють мазі поверхневої та глибокої дії. Мазі поверхневої дії не всмоктуються шкірою, їх дія обмежується переважно шаром епідермісу або поверхнею слизової оболонки. До них належать покривні, захисні та косметичні мазі. Покривні мазі пом'якшують сухий епідерміс, перешкоджають його висиханню і забрудненню, захищають пошкоджену шкіру від мікробної інфекції. Захисні (або профілактичні) мазі за своїм призначенням близькі до покривних. Вони призначені для нанесення на шкіру рук і обличчя з метою запобігання або послаблення впливу професійних шкідливих впливів. Застосовують їх із профілактичною метою на різних виробництвах, де вони повинні захищати шкіру від дії отруйних речовин, розчинів кислот і лугів, розчинників та інших агресивних середовищ. Косметичні мазі та креми призначені для лікування або усунення косметичних вад шкіри. Мазі глибокої дії всмоктуються шкірою. Їх поділяють на проникаючі та резорбтивні. До проникаючих відносять мазі, які проникають до більш-менш глибоких шарів шкіри головним чином по протоках сальних залоз. Ступінь і глибина їх проникнення у шкіру залежать від виду мазевої основи, властивостей лікарських речовин, які входять до складу мазі, способу її нанесення та інших умов. Наприклад, розчинні в ліпоїдах лікарські речовини зазвичай глибше проникають у здорову шкіру, ніж нерозчинні та введені за типом суспензії. [6] Мазі резорбтивної дії відрізняються тим, що лікарські речовини, які містяться в них, проникають із місця нанесення мазі у кров'яне русло. Застосовують їх переважно в тих випадках, коли необхідно посилити або доповнити дію лікарського препарату, прийнятого всередину, або коли інший спосіб уведення незручний чи неможливий. Проникнення крізь шкіру або слизові оболонки діючих речовин покращують пенетратори, що вводяться до складу резорбтивних мазей (димексид, поліетиленгліколь 400 тощо). За місцем застосування розрізняють мазі: дерматологічні (власне мазі), які наносяться на шкіру; очні, які наносяться на кон'юнктиву ока; мазі для носа, які наносяться на слизову оболонку нижньої носової порожнини; вагінальні, уретральні та ректальні. Останні три види мазей уводять за допомогою спеціальних шприців. [8]

За фізико-хімічною класифікацією мазі - це вільні, всебічно дисперсні, безформні (безструктурні) або структуровані системи з пластично-пружно-в'язким дисперсійним середовищем. Згідно з цією класифікацією мазі розподіляють за консистенцією, типом дисперсних систем і типом використовуваних мазевих основ. За консистенцією розрізняють рідкі мазі (або лініменти), креми, гелі, власне мазі, щільні мазі (пасти, сухі мазі-напівфабрикати, призначені для розведення водою чи жирами). [8] За типом дисперсних систем (залежно від ступеня дисперсності лікарської речовини і характеру її розподілу в основі) розрізняють гомогенні та гетерогенні мазі. Гомогенні мазі (або однофазні) - це системи, які характеризуються відсутністю міжфазової поверхні розподілу між лікарською речовиною і мазевою основою. У цьому разі лікарська речовина розподілена в основі за типом розчину, тобто доведена до молекулярного або міцелярного ступеня дисперсності. До гомогенних відносять: мазі-розчини (мазі, які виготовляються розчиненням лікарських речовин у мазевій основі), мазі-сплави (мазі, які виготовляються сплавленням декількох плавких взаєморозчинних речовин) та екстракційні мазі (мазі, які виготовляються шляхом екстракції лікарських речовин з рослинної або тваринної сировини розплавленою мазевою основою або рослинною олією). Гетерогенні мазі (двофазні та змішаного типу) - системи, що мають розподіл фаз із різними граничними шарами. До них належать суспензійні, або тритураційні (мазі, до мазевої основи якої введено нерозчинну в ній лікарську речовину у вигляді найдрібнішого порошку), емульсійні (мазі, до мазевої основи якої введено рідини (розчини), що не змішуються з мазевою основою) та комбіновані (мазі, що містить одночасно як розчинні у мазевій основі субстанції, так і нерозчинні в ній порошки або розчини). Різний фізичний стан лікарських речовин у мазях пояснюється переважно їх властивостями (розчинністю чи нерозчинністю у воді й олії і т.п.), залежно від яких утворюється і відповідний тип мазі. За типом (характером) мазевої основи мазі поділяють на гідрофільні, гідрофобні та дифільні (гідрофільно-ліпофільні). [6]

Таким чином, медична класифікація дає загальне уявлення про мазі (призначення, застосування і т.п.), а фізико-хімічна - про технологію мазей і критерії їх якості. Наприклад, охолоджувальні мазі показані при запальних процесах, гострій і підгострій формах екземи, дерматитах, наносяться на шкіру і діють заспокійливо та охолоджувально залежно від випаровування води; такі мазі належать до мазей-емульсій типу олія/вода, для яких характерний високий вміст води або водних рідин. [2]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Класифікація мазей [5]

Таблиця 1 Визначення типу мазей за лікарськими засобами, що входять до різних основ [5]

Основи	Лікарські засоби, що входять до складу мазі, утворюють тип мазі
	з речовинами, не розчинними ні у воді, ні в жирах	з речовинами, розчинними у воді	з речовинами, розчинними в жирах	з густими екстрактами	з оліями, спермацетом, воском і т.д.	з тваринними і рослинними матеріадами
Жири та жироподібні речовини	Тритураційні	Емульсійні	Розчин	Емульсійні	Сплави	Екстракційні
Гліцерогелі та желеподібні основи	Тритураційні	Розчин	Тритураційні	Розчин	Емульсійні	Екстракційні
Мінеральні основи	Тритураційні	Емульсійні	Розчин	Емульсійні	Сплави	Екстракційні

1.4 Мазеві основи

Мазеві основи - індивідуальні речовини або суміш речовин, що зумовлюють необхідний об'єм, відповідну консистенцію і деякі специфічні фармакокінетичні особливості мазі.

Мазеві основи є складовою частиною мазі, яка визначає її масу (іноді до 90% і більше), фізико-хімічні властивості (консистенцію, рН), концентрацію діючих речовин, силу й характер терапевтичної дії (швидкість та повноту вивільнення речовин, загальну або поверхневу дію), її тип та стабільність. Під дією мазевих основ природний жировий захист шкіри посилюється, швидше загоюються тріщини і садна, зменшується випаровування води, завдяки чому набухає роговий шар і затримується природне тепло, значно захищаючи від вологи й холоду. Крім того, основи добре вбирають в себе зовнішнє забруднення шкіри і полегшують його видалення. Вибір мазевої основи залежить від фізико-хімічних властивостей і характеру бажаної дії речовини, що призначається. [7]

Основа, яка б забезпечувала максимальний терапевтичний ефект мазі, повинна мати мастильну здатність (мати необхідні структурно-механічні (консистентні) властивості: в'язкість, пластичність, плинність, тиксотропність і т.д.); добре сприймати активні речовини (мати абсорбівну здатність); не змінюватися під дією повітря, світла, коливань температури і не реагувати з активними речовинами, що вводяться в неї (мати хімічну стійкість); бути індиферентною у фармакологічному відношенні; не повинна спричиняти подразливої або сенсибілізувальної дії, повинна сприяти збереженню первинного значення рН шкіри або слизової оболонки; не повинна піддаватися обсіменінню мікроорганізмами, бруднити одяг, бути надмірно липкою, повинна легко змиватися за допомогою мила і без нього; властивості основи повинні відповідати меті призначення мазі. Основи захисних мазей, застосовані з профілактичною метою, мають швидко висихати і щільно прилягати до поверхні шкіри; основи для мазей, що мають поверхневу дію, не повинні всмоктуватися; основи для мазей резорбтивної дії повинні, навпаки, глибоко проникати в шкіру, досягати кров'яного русла і сприяти всмоктуванню активних речовин. [5]

Проникнення мазевих основ залежить від стану шкіри: у здорову шкіру з непошкодженим епідермісом вони проникають значно гірше, ніж у шкіру, позбавлену епідермісу внаслідок поранення, хворобливого процесу, а також після протирання спиртом, хлороформом, етером, розчинами етерних олій тощо.

Для отримання необхідної якості основи часто застосовують суміші різних речовин (складні мазеві основи). Речовини, використовувані як основи для мазей, відрізняються за джерелами отримання, хімічним складом, фізико-хімічними властивостями і т.д. Це відображено в класифікації основ, наведених у різних настановах, навчальних посібниках, оглядах і статтях. Істотним недоліком багатьох пропонованих класифікацій є те, що вони змішують мазеві основи з їх окремими компонентами. За джерелами отримання компоненти мазевих основ підрозділяються на натуральні й штучні. До останньої групи входять речовини, що є різноманітними синтетичними або напівсинтетичними або їх сумішами. За хімічним складом мазеві основи поділяють на етери гліцерину з вищими жирними кислотами, складні етери цих кислот із високомолекулярними одноатомними спиртами, високомолекулярні вуглеводні та їх аміни, неорганічні сполуки, полісахариди та ін. [7]

За інтенсивністю взаємодії з водою всі мазеві основи поділяють на три групи: гідрофобні, гідрофільні та дифільні. Гідрофобні мазеві основи (вуглеводневі, силіконові, жири тваринного і рослинного походження, синтетичні гліцериди та ін.) мають яскраво виражену ліпофільність, тобто здатність, як правило, повністю змішуватися з жирами, жироподібними речовинами або розчинятися в них. Характерна властивість цієї групи основ - вони не змішуються з водою і не емульгують її, якщо не брати до уваги ту невелику кількість води або водних розчинів, які вони можуть утримати за рахунок своєї в'язкості. Гідрофільні мазеві основи: гелі високомолекулярних вуглеводів і білків (похідних целюлози, крохмалю, колагену, желатину та ін.), гелі синтетичних ВМС (карбомеру, поліетиленгліколю, полівінілпіролідону, поліакриламіду та ін.). Характерна властивість цієї групи мазевих основ - сильна взаємодія з водою: вони змішуються з нею необмежено, або ж змочуються нею чи набухають у ній. Дифільні (ліпофільно-гідрофільні) мазеві основи - складні композиції, яким притаманні як гідрофобні, так і гідрофільні властивості. До цієї групи відносять абсорбційні (безводні сплави ліпофільних основ з емульгаторами, що здатні поглинати значну кількість води або водних розчинів) та емульсійні (що містять воду) основи. Емульсійні основи є мікрогетерогенними дисперсними системами і забезпечують добре всмоктування активних субстанцій, мають хороші консистентні властивості, не затримують природний газо- та теплообмін шкіри. Такі основи поділяються на емульсійні основи типу вода/олія і олія/вода. Допоміжні речовини, що входять до складу основ, можуть мати різноманітне функціональне призначення (таблиця 2) або одночасно виконувати декілька функцій (напр. гелеутворювачі, емульгатори й речовини, що підвищують температуру плавлення і в'язкість основ, є також стабілізаторами дисперсних систем). [7]

Таблиця 2 Допоміжні речовини, дозволені для медичного застосування, та їх функції

Функціональне призначення	Допоміжні речовини
М'які основи-носії	Гідрофобні: вазелін, ланолін, спирти шерстяного воску тощо
Речовини, що підвищують температуру плавлення і в'язкість основ	Парафін, спермацет, гідрогенізовані рослинні олії, воски, поліетиленгліколі з високою молекулярною масою та ін.
Розчинники	Гідрофобні: мінеральні й рослинні олії, ізопропілпальмітат, поліалкілсилоксани та ін.; Гідрофільні: вода, спирт етиловий та ізопропіловий, поліетиленгліколі 200-600, пропіленгліколь, гліцерин, димексид, пропленкарбонат, диметилсульфоксид та ін.
Емульгатори	Типу о/в: натрію лаурилсульфат, емульгатор № 1, твіни, поліоксіетиленгліколеві етери вищих жирних кислот, солі вищих жирних кислот та ін.; Типу в/о: вищі жирні спирти, холестерин, спирти шерстяного воску, спени та ін.
Гелеутворювачі	Карбомери, альгінова кислота та її солі, похідні целюлози, поліетилен, плоксамери або проксаноли, поліетиленгліколі 1500-8000, бентоніт та ін.

1.5 Мазі комбінованої дії

Мазі комбінованої дії, як правило, складаються з багатьох компонентів і одночасно впливають на декілька симптомів захворювання. Кількість мазей комбінованої дії становить понад 40% і має стійку тенденцію до постійного збільшення та розширення діапазону застосування, підвищується їх ефективність і безпека. Напр. мазі комбінованої дії Левосин, Левоміколь, Нітацид-Дарниця, Мірамістин-Дарниця, Метилурацил-Дарниця та багато інших широко застосовують при лікуванні інфікованих ран та в інших випадках. Вони були створені на основі біофармацевтичної концепції та з урахуванням перебігу патогенетичних фаз ранового процесу з використанням принципово нових носіїв. Певний інтерес становить комбінована мазь Левосин, яка виявляє антимікробну, протизапальну, знеболювальну, дегідратуючу, некролітичну та осмотичну дії на інфіковану рану і на прикладі якої простежується концепція створення ліків для зовнішнього застосування. До складу Левосину входить хлорамфенікол (1%) - антибіотик широкого спектра дії (практично проти всіх аеробних збудників гнійної інфекції рани), легко всмоктується і тривалий час зберігається в біорідинах та тканинах. Протимікробна дія мазі по відношенню до гноєтвірних коків, деяких штамів протея, кишкової палички та палички синьо-зеленого гною значно підсилюється сульфадиметоксином (4%), який всмоктується повільно, його максимальна концентрація в крові створюється через 10 год і зберігається до 2 діб. Поєднання цих антисептиків зі взаємопотенціювальною дією та різним періодом терапевтичної активності дозволяє підтримувати необхідну антибактеріальну активність у рані протягом доби (рис. 2). [3]

Рис. 2 Кінетика всмоктування левоміцетину (1) та сульфадиметоксину (2) з мазі Левосин

Тримекаїн (3%) в мазі забезпечує швидку знеболювальну дію в умовах запалення і присутності гною, майже в 5 разів вищу за ефект прокаїну. Така дія мазі дуже бажана при лікуванні опіків на великих площах. Метилурацил (4%) інгібує ушкоджувальну дію лікарських речовин, нормалізує процеси обміну в тканинах, активізує реакції місцевого фагоцитозу, виявляє протизапальну дію, зумовлює позитивний вплив на процеси загоєння рани. Присутність у мазі поліетиленгліколів (ПЕГ-400 та ПЕГ-1500) у співвідношенні 8:2 зумовлює її гідрофільні властивості, дегідратаційну дію, яка набагато сильніша за дію 10% розчину натрію хлориду (рис. 3), відторгнення некротичної тканини і активну евакуацію із рани в пов'язку ранового ексудату, а разом з ним і мікробних токсинів, продуктів розпаду тканини, а також різних БАР - ліпосомальних ферментів та інших медіаторів запального процесу, «обриваючи» таким чином його прогресуючий перебіг. [3]

Рис. 3 Осмотична активність мазей Левосин (2), Нітацид (1) та гіпертонічного 10% розчину натрію хлориду (3)

Дуже важливим є й те, що ПЕО знижують біологічну активність і стійкість мікробних клітин до дії лікарських речовин. Завдяки цьому в присутності ПЕО в десятки разів підвищується антимікробна дія левоміцетину, покращується транспортування субстанцій у глибину (складки) тканин, де локалізуються мікроорганізми. Таким чином ПЕГ з «пасивного носія» перетворюється на активний компонент мазі, який можна розглядати як лікарську систему, що містить лише АФІ. Позитивними якостями таких мазей із ПЕГ та антисептиками є здатність до самостерилізації, а також здатність забезпечувати «консервацію» рани, що дозволяє відстрочити первинну хірургічну обробку і запобігти при цьому розвитку гнійно-септичних ускладнень (Левосин). Такі мазі комбінованої дії можуть з успіхом застосуватися для лікування опіків, пролежнів, трофічних виразок, гнійно-запальних процесів м'яких тканин, ексудативно-запальних процесів на шкірі, профілактики та лікування побутових травм. [3]

2. Приготування мазей

2.1 Загальні принципи приготування мазей

Головна технологічна задача при виготовленні мазей полягає у правильному виборі основи й оптимальної технології, яка повинна забезпечувати реалізацію всіх вимог, пропонованих до мазей, і гарантувати їх високу якість. [5]

М'які лікарські засоби містять діючі та допоміжні речовини. Допоміжні речовини за їх функціональним призначенням можна класифікувати як:

- антимікробні консерванти (бензалконію хлорид, кислоти бензойна і сорбінова та їх солі, спирт бензиловий, крезол, хлоркрезол, етанол тощо);

- антиоксиданти (и-токоферол, кислота аскорбінова, бутилгідроокситолуол, натрію метабісульфіт та ін.);

- солюбілізатори (бета-циклодскстрин, гідрофільні ПАР);

- речовини для створення або стабілізації певного значення рН (кислота лимонна, фосфорнокислі солі натрію тощо);

- барвники;

- м'які основи-носії;

- речовини, які підвищують температуру плавлення і в'язкість;

- гідрофобні розчинники;

- вода і гідрофільні розчинники;

- емульгатори типу о/в;

- емульгатори типу в/о. [4]

Кількість порошкуватих лікарських речовин у мазі не перевищує 25% маси основи.

2.2 Технологічний процес приготування мазей

Технологічний процес виробництва мазей включає наступні стадії:

- підготовка виробництва;

- підготовка лікарських і допоміжних речовин, основи;

- введення лікарських речовин в основу;

- гомогенізація;

- фасування і маркування готової продукції.

При підготовці лікарських і допоміжних речовин і введенні в основу активних компонентів необхідно враховувати тип дисперсної системи, тип мазевої основи і фізико-хімічні властивості лікарських і допоміжних речовин. Підготовка лікарських і допоміжних речовин, як правило, зводиться до подрібнення, просіювання, відважування і/або розчинення лікарських речовин. Компоненти мазевої основи піддають плавленню, змішуванню або емульгуванню з подальшою фільтрацією для очищення від механічних домішок. [4]

Введення лікарських речовин у мазі проводять з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей і виписаних кількостей. [5]

Лікарські речовини, нерозчинні ні у воді, ні в основі (цинку оксид, бісмуту нітрат основний, глина біла, дерматол, норсульфазол, сірка, стрептоцид, тальк та ін.), як правило, вводять до складу суспензійних мазей у вигляді порошків, подрібнених до максимального ступеня дисперсності за правилом Дерягіна по типу суспензії. [6]

У суспензійні мазі вводять також водорозчинні речовини, що вимагають для розчинення значної кількості води (натрію тетраборат. кислота борна, сульфаніламідні препарати та ін.).

За типом суспензії вводять у дерматологічні мазі - цинку сульфат та резорцин.

Якщо сумарна кількість цих речовин до 5%, їх розтирають із рідиною, яка подібна за властивостями до основи: гідрофільна основа - вода очищена, вазелін - вазелінова олія, жирова основа - кісточкова олія. Рідини беруть за правилом Дерягіна Ѕ від маси сухої речовини.

Якщо сумарна кількість цих речовин більше 5%, їх розтирають за правилом Дерягіна з Ѕ від маси сухої речовини підплавленої основи.

Лікарські речовини, розчинні у воді (солі алкалоїдів, калію йодид, новокаїн, срібла нітрат та ін.) вводять переважно до складу емульсійних мазей, розчиняючи їх у мінімальній кількості води або в основі, якщо основа гідрофільна. [5]

Якщо основа гідрофобна і сумарна кількість цих речовин до 5%, їх розчиняють у воді, водних розчинах, рідких екстрактах, якщо вони прописані в рецепті і емульгують ланоліном. Якщо гідрофільна рідина не прописана в рецепті її вираховують із ланоліну водного (30%) і емульгують ланоліном водним (70%). [2]

Лікарські речовини, розчинні в жирах (камфора, ментол, тимол, хлоралгідрат, фенол кристалічний, анестезин до 2%, фенілсаліцилат та ін.) вводять в однофазні мазі-розчини, розчиняючи їх у жирній основі або її складовій частині.

Якщо сумарна кількість цих речовин до 5%, їх розтирають із рідиною, яка подібна за властивостями до основи: вазелін - вазелінова олія, жирова основа - кісточкова олія. Рідини беруть стільки, скільки речовини.

Якщо сумарна кількість цих речовин більше 5%, їх розтирають із рівною кількістю до маси сухих речовин підплавленої основи.

У гідрофільні основи ці речовини вводять за типом суспензії. [6]

Виняток складають лікарські речовини, переставлені в таблиці 3.

Таблиця 3 Особливі випадки введення лікарських речовин у мазі [5]

Лікарські речовини	Спосіб введення в основу	Обґрунтування способу введення
Протаргол, коларгол, танін	Розчиняють у воді незалежно від прописаної кількості	при введенні по типу суспензії не справляють терапевтичної дії
Сухі та густі екстракти	Розчиняють у спирто-водно-гліцериновій суміші (1:6:3) незалежно від прописаної кількості	Те ж
Цинку сульфат, резорцин, ртуті дихлорид	У дерматологічні мазі вводять по типу суспензії, в очні - по типу емульсії	У вигляді розчинів швидко всмоктуються і діють токсично (сильне подразнення, некроз шкіри)
Солі пеніциліну	Вводять по типу суспензії	У водних розчинах швидко інактивуються

При перемішуванні значних кількостей гетерогенних мазей у реакторах не вдається досягти рівномірного диспергування лікарської речовини у мазевій основі. З цією метою мазь піддають гомогенізації, яку здійснюють у більшості випадків при підвищеній температурі, в межах 40-70 °С, залежно від типу мазевої основи. Для цієї мети використовують різні типи мазетерок, колоїдні млини, апарат роторно-пульсаційний та інше устаткування. [4]

Нині широкого розповсюдження набули роторно-пульсаційні апарати (РПА). РПА бувають занурювального (вмонтованого) і проточного (прохідного) типів.

РПА занурювального типу виконують роботу мішалок, які поміщаються в реактор. До такого типу РПА відносяться гідродинамічні апарати роторного типу (ГАРТ), що серійно випускаються Таллінським заводом хімічного машинобудування, і занурювальні апарати у вигляді реактора-гомогенізатора (рис. 4). Даний тип РПА встановлюють для підвищення ефективності перемішування додатково до інших типів мішалок. Не дивлячись на конструктивну простоту, занурювальні РПА не забезпечують достатньо однорідної обробки всієї маси продукту. їх застосування виправдане при невеликих об'ємах середовищ з невисокою в'язкістю. [4]



Рис. 4 Реактор-гомогенізатор MACLiF РН-500В фірми «OLSA» (Італія): 1 - корпус; 2 - кришка; 3 - рамна мішалка; 4 - лопатева мішалка; 5 - турбінна мішалка Polytron; 6 - завантажувальний люк; 7 - тефлонові шкребки

Найбільшого поширення набули РПА проточного типу (рис. 5), які складаються з ротора і статора, поміщених в корпус і виконаних у вигляді почергових коаксіальних циліндрів з прорізами (отворами) або у вигляді концентрично розташованих зубів. У внутрішній зоні мотора можуть бути встановлені лопаті або ножі, що забезпечують подрібнення крупних фракцій дисперсної фази і поліпшують умови перемішування і транспорту оброблюваного середовища, що надходить, як правило, по всьому патрубку і рухається від центру до периферії пристрою. [4]



Рис. 5 Схема проточного роторно-пульсаційного апарату: 1 - ротор, 2 - корпус, 4 - статор, 5 - крильчатка, 3,6 - вхідний і вихідний патрубки

При виготовленні м'яких лікарських форм, що містять антибіотики та інші речовини з частинками підвищеної міцності, рекомендується застосовувати апарати роликового типу, в яких додатковими диспергуючими тілами служать ролики, розташовані між ротором і статором. РПА проточного типу і роликові гомогенізатори випускаються НВО «Прогрес» (Санкт-Петербург, Росія); із закордонних виробників це устаткування виробляє фірма «Janke and Kunkel К.G.» (Німеччина). [4]

2.3 Прописування мазей

Мазі зазвичай прописують двома способами:

1. З позначенням основи і кількості лікарських речовин в одиницях маси:

Rp.: Mеntholi 0,1

Vaselini 10,0

Miscе, fiat unguеntum

Da. Signa: Мазь для носа.

2. Без позначення основи:

а) із вказанням концентрації лікарських речовин

Rp.: Unguenti Zinci oxydi 3 % 10,0

Da. Signa: Мазь для рук.

б) без вказання концентрації лікарської речовини

Rp.: Unguenti Xеroformii 100,0

Da. Signa: Змазувати уражені ділянки шкіри.

Виключення складають мазі, що містять отруйні та сильнодіючі речовин, для яких обов'язково повинна бути зазначена концентрація лікарських речовин. [5]

2.4 Виготовлення гомогенних мазей

Мазі-сплави - це сполучення декількох взаємоплавких та взаєморозчинних компонентів. До складу таких мазей можуть входити жири, воски, вуглеводні, смоли, пластири, олії, й інші речовини. Інгредієнти можуть бути як твердими, так і м'якими чи рідкими.

Сплавку компонентів проводять на водяній бані у порцеляновій чи емальованій чашці. [5]

Загальна технологія мазей-сплавів полягає в наступному:

- у першу чергу плавлять найбільш тугоплавкі речовини;

- до отриманого розплаву додають інші інгредієнти в порядку зниження температури плавлення;

- рідкі компоненти додають в останню чергу;

- отриманий рідкий розплав при необхідності проціджують крізь марлю в підігріту ступку (50-55 °С);

- перемішують до охолодження;

- ефірні олії додають в останню чергу при температурі не вище 40 С.

При цьому мазь стає пухкою, м'якою, легко розмазується внаслідок того, що перемішування перешкоджає утворенню мікрокристалічних каркасів, а також викристалізовуванню деяких твердих інгредієнтів, що надають мазі грубозернистої структури. [5]

Перемішування особливо доцільне, якщо у пропис мазі входить парафін, інакше він може виділитися у вигляді великих кристалів. Крім того, при розмішуванні мазі одержують пухку пористу структуру внаслідок інкорпорування повітря. [2]

Порівняльну плавкість речовин, що входять до складу мазей-сплавів, наведено нижче в такому порядку:

1. Церезин

2. Озокерит

3. Віск жовтий

4. Віск білий

5. Петролатум

6. Парафін твердий

7. Спермацет

8. Яловичий жир

9. Ланолін безводний

10. Вазелін

11. Гідрогенізовані жири

12. Нафталан

13. Олії рослинні і штучні

14. Ефірні олії

Проціджування невеликих кількостей мазі (10,0-20,0 г) у процесі їх виготовлення за рецептами приводить до великих втрат, тому в аптеках цього не роблять.

Приклади мазей-сплавів:

- спермацетова мазь (Unguentum Cctacei) - сплав 1 частини воску з 2 частинами спермацету і 7 частинами персикової олії;

- мазь діахільна (Unguentum Diachylon) - сплав рівних частин пластиру свинцевого простого і вазеліну;

- офіцинальна мазь нафталанна (нафталана рідкого - 70,0, парафіну - 18,0, петролату - 12,0). [1]

Rp.: Naphthalani liquidi raffinati 70,0

Paraffmi 18,0

Petrolati 12,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa; Для пов'язок.

Даний лікарський препарат - мазь сплав із взаємоплавкими компонентами, які мають різну температуру топлення.

Розплавляють петролатум (t - 60-62 °С), до отриманого розплаву при помішуванні додають парафін (t - 50-54 °С) і в останню чергу - нафту нафталанську. Сплав перемішують у теплій ступці до повного остигання.

ППК (л.б.)

Дата № рецепта

Petrolati 12,0

Paraffini 18,0

Naphthalani liquidi raffinati 70,0

m = 100,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Мазі-розчини - це мазі, що містять лікарські речовини, розчинні в мазевій основі (незалежно від її природи).

Лікарські речовини розчиняють у розплавленій основі в порцеляновій (фарфоровій) чашці при обережному нагріванні на водяній бані. [5]

Якщо в складі мазі прописана рідина, у якій розчинна речовина, то її розчиняють у цій рідині, а потім змішують з іншими компонентами.

Лікарські речовини, розчинні в жирах (камфора, ментол, тимол, хлоралгідрат, фенол кристалічний, анестезин до 2%, фенілсаліцилат та ін.) вводять в однофазні мазі-розчини, розчиняючи їх у жирній основі або її складовій частині. [2]

Якщо сумарна кількість цих речовин до 5%, їх розтирають із рідиною, яка подібна за властивостями до основи: вазелін - вазелінова олія, жирова основа - кісточкова олія. Рідини беруть стільки, скільки речовини.

Якщо сумарна кількість цих речовин більше 5%, їх розтирають із рівною кількістю до маси сухих речовин підплавленої основи.

У гідрофільні основи ці речовини вводять за типом суспензії.

При виготовленні мазей-розчинів потрібно враховувати наступне:

- якщо лікарська речовина має леткі властивості (камфора, ментол та ін.), то її розчиняють у наліво стиглому розплаві (45-50 °С);

- не слід готувати пересичені розчини, тому що при охолодженні можуть викристалізовуватися розчинені речовини;

- багато лікарських препаратів, розчинних у гідрофобних основах, знижують температуру плавлення останніх внаслідок утворення евтектик, тому для одержання досить щільних мазей-розчинів до складу мазевих основ вводять ущільнюючі компоненти (10% воску чи парафіну) за погодженням із лікарем.

Rp.: Mentholi 0,1

Vaselini 10,0

Miscе, fiat unguentum

Da. Signa: Мазь для носа.

У ступці 0,1 г ментолу розтирають з декількома (2) краплями (0,1 г) вазелінової олії до повного розчинення і ретельно змішують з вазеліном.

Офіцинальний пропис мазі камфорної (ДФ IX ст. 721) трохи-змінений: згідно ФС 42 751 -73 у її склад введено парафін. [1]

Rp.: Camphoraе 10,0 (10,0)

Vasеlini 60,0 (54,0)

Paraffmi 8,0

Lanolini anhydrici 30,0 (28,0)

Misce, fiat unguentum

Da. Signa: Для втирань у плече.

Ланолін безводний і вазелін розплавляють на водяній бані й у отриманому розплаві, охолодженому до 45-50 °С, розчиняють камфору (летка речовина) і помішують до охолодження.

Технологія даної мазі з парафіном аналогічна. Мазь являє собою комбіновану систему: мазь-сплав і мазь-розчин.

Rp.: Anaesthesini 0,25

Mentholi 0,1

Vasеlini 20,0

Miscе, fiat unguentum

Da. Signa: Для втирання.

Мазь-розчин, до складу якої входять лікарські речовини, розчинні у вазеліні, але такі, що утворюють при змішуванні евтектичний сплав, нерозчинний у вазеліні. Тому в даному випадку потрібно послідовне розчинення речовин в основі. У розплавленому вазеліні розчиняють спочатку анестезин, а потім ментол, після чого перемішують до повного охолодження мазі. [2]

При виготовленні мазей-розчинів за рецептами, щоб уникнути втрати часу на сплавлення основ і розчинення лікарських речовин, доцільно використовувати заздалегідь приготовлені напівфабрикати - мазеві концентрати, що розбавляються основою згідно з вимогами рецепта.

Екстракційні мазі одержують шляхом екстрагування розплавленою основою діючих речовин з рослинних чи тваринних матеріалів.

Представниками цієї групи мазей: мазь із шпанських мушок, мазь сухоцвіту болотного, мазь із листя волоського горіха та ін. Ці мазі готують у заводських умовах, тому їх технологія висвітлена в курсі заводської технології ліків. [5]

2.5 Виготовлення гетерогенних мазей і паст

Мазі-суспензії - це мазі, що містять тверді порошкоподібні, подрібнені до найдрібніших розмірів лікарські речовини нерозчинні в основі і воді і розподілені в ній по типу суспензії (виключення складають цинку сульфат та резорцин). [5]

Мазі-суспензії можуть містити одну чи кілька лікарських речовин, причому кожна: них має свою міжфазну границю поділу. За цією ознакою мазі-суспензії поділяються на: дво-, три- і багатофазні системи.

Суспензійні мазі готують шляхом ретельного розтирання твердих порошкоподібних речовин з мазевою основою. Особливість мазеподібних суспензій - високий ступінь в'язкості дисперсійного середовища, що виключає седиментацію суспензійної фази та її флокуляцію. На відміну від водних суспензій, при виготовленні тритураційних мазей, включення в мазеву основу навіть гідрофобних (у відношенні основи) твердих компонентів зазвичай не зустрічає утруднень і не вимагає застосування захисних речовин. [8]

Терапевтична активність суспензійних мазей, як і рідких суспензій, також залежить від ступеня дисперсності нерозчинної лікарської речовини. Отже, найбільш важливій: технологічний момент-якомога тонше подрібнення твердої фази.

Процес диспергування твердих часток при наявності рідин з фізико-хімічної точки зору обумовлюється наступними факторами: механічний вплив сприяє рівномірному розподілу часток по всій масі; дрібні частки, що утворюються в результаті диспергування. Ізолюються одна від одної рідиною, що перешкоджає їх укрупненню; сольватація порошку особливо сприяє диспергуванню. [5]

При виготовленні мазей розтирання твердої фази повинне проводитися в присутності рідин, то знижують твердість часток і підсилюють ефект подрібнення завдяки розклинюючій дії. Однак в'язкі рідини, якими є мазеві основи, для цієї мети не підходять, тому що вони дуже сповільнюють рух часток і вимагають великих зусиль при розтиранні.

Диспергування твердої фази проводять за допомогою невеликої кількості рослинної чи мінеральної олії, що додається спеціально в цьому випадку, або ж за допомогою частини розплавленої основи.

Оскільки кількість твердої фази в суспензійних мазях на практиці може широко варіювати від часток відсотка до 50% і більше, то виникла необхідність використання різних технологічних прийомів. [6]

Якщо нерозчинні препарати входять до складу мазі в кількості до 5% від загальної маси мазі, то їх ретельно розтирають у ступні спочатку в сухому вигляді, а потім у присутності придатної до основи рідини. Як допоміжну рідину, у залежності від природи основи, застосовують масло вазелінове (при вуглеводневих основах), олію персикову чи мигдальну (при жирових основах) і воду або гліцерин (при гідрофільних основах). Зазначені рідини беруть у половинній кількості від маси лікарських речовин (правило Дерягіна).

Якщо кількість нерозчинних речовин у мазі складає від 5 до 20%, то їх ретельно розтирають у ступці спочатку в сухому вигляді, а потім з половинною кількістю від маси сухих речовин розплавленої основи. Використання допоміжних рідин у даному випадку недоцільне, тому що спричинить розрідження мазі і зниження концентрації лікарських речовин. [5]

Типовими представниками суспензійних мазей є офіцинальні: мазь ртутна біла, ксероформна, цинкова та інші. Магістральні ж прописи тритураційних мазей мають виняткову різноманітність.

Rp.: Unguenti Strеptocidi 3% 10,0

Da. Signa: Змазувати рани.

Це суспензійна мазь з вмістом твердих речовин менше 5% (3%). Стрептоцид (0,3 г) як речовину, що важко подрібнюється, подрібнюють у присутності декількох крапель спирту чи ефіру, а потім ретельно розтирають з декількома краплями (0,15 г) вазелінової олії і до отриманої кашкоподібної маси в 2-3 прийоми додають вазелін при постійному помішуванні до одержання однорідної маси. [2]

ППК (л.б.)

Дата № рецепта

Streptocidi 0,3

Olеi Vaselini gtts IX

Vaselini 9,7

m = 10,0

Приготував:

Перевірив:

Rp.: Furacilini 0,2

Vaselini ad 100,0

Misce, fiat ungucntum

Da. Signa: Наносити на уражену шкіру.

Мазь фурацилінова (ФС 42-94-72) антисептична, що прискорює процеси грануляції і загоєння ран. Це мазь суспензійного типу зі вмістом твердої фази менше 5%.

0,2 г фурациліну поміщають у ступку і ретельно розтирають з декількома краплями (0,1 г) вазелінового масла. До отриманої маси поступово додають при перемішуванні 99,7 г вазеліну

Rp.: Resorcini 0,4

Vaselini ad 10,0

Miscе, fiat unguentum

Da. Signa: Наносити на уражену шкіру.

Суспензійна мазь з лікарською речовиною, розчинною у воді, що вводиться по типу суспензії.

Спочатку резорцин розтирають з декількома краплями (0,2 г) вазелінової олії, потім додають вазелін до загальної маси мазі (10,0 г) і розтирають до однорідності.

Rp.: Unguеnti Xеroformii 100,0

Da. Signa: Мазь для пов'язок.

Для виготовлення даної мазі слід взяти 10,0 ксероформу і 90,0 вазеліну. У ступці ксероформ подрібнюють спочатку в сухому вигляді, а потім з половинною кількістю (5,0 г) розплавленого вазеліну. Після цього в кілька прийомів при ретельному розтиранні додають вазелін, що залишився. [5]

Rp.: Zinci оxydi 10,0

Vaselini 90,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa: Наносити на уражену ділянку шкіри.

Мазь цинкова (ДФ X, ст. 737). У ступці розтирають 10,0 г цинку оксиду (не занадто натискаючи товкачиком), потім додають половинну кількість (5,0 г) розплавленого вазеліну, після чого в кілька прийомів при розтиранні додають решту вазеліну. [1]

Rp.: Streptocidi 1,0

Acidi salicylici 0,3

Vaselini 20,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa: Мазь для рук.

Мазь-суспензія зі вмістом нерозчинних речовин понад 5%. У ступку, попередньо підігріту, поміщають стрептоцид, подрібнюють з 5 краплями спирту 95%, додають кислоту саліцилову, ретельно розтирають у присутності 0,6-0,7 г розплавленого вазеліну Потім у 2-3 прийоми додають решту вазеліну і перемішують до одержання однорідної маси. Готова мазь світло-жовтуватого кольору, однорідна за зовнішнім виглядом. [2]

Rp.: Hydrargyri amidochloridi 0,5

Bismuthi subnitratis

Xeroformii aa 1,0

Lanolini

Vasеlini aa 10,0

Misce, fiat ungucntum

Da. Signa: При мокнучій екземі.

Багатофазна суспензійна мазь, до складу якої входить три твердих речовини, нерозчинних ні у воді, ні в основі.

Сумарний вміст лікарських речовин складає 2,5 г, тобто близько 11% загальної маси мазі. При використанні для розтирання порошків вазелінового масла, останнього треба було б 1,25 г (половинну кількість від маси порошків), що складає більше 7% від маси мазі. Така кількість занадто велика і призводить до зайвого розрідження мазі. Правильним прийомом буде розтирання порошків у підігрітій ступці з частиною розплавленої основи. [8]

При розтиранні декількох порошків слід починати з найбільш грубодисперсної лікарської речовини. Такою в даному випадку є ртуті амідохлорид. Його додають у ступку і ретельно розтирають. Потім додають бісмуту нітрат основний і продовжують розтирання. В останню чергу додають ксероформ, змішують, додають частину (1,3 г) розплавленого ваделіну і розтирають. До отриманої одноманітної пульпи домішують залишок вазеліну і ланоліну водного і перемішують мазь до однорідної маси, час від часу знімаючи її зі стінок ступки і товкачика целулоїдною пластинкою. Готову мазь переносять у відпускну баночку й оформляють до відпуску. [5]

Пасти - це мазі, що містять понад 20% (за ДФУ) твердої фази. Вони характеризуються щільнішою консистенцією. При температурі людського тіла пасти лише розм'якшуються, не плавлячись, а тому можуть більш тривалий час затримуватися на шкірі. [1]

Залежно від призначення пасти підрозділяються на:

- дерматологічні,

- зуболікарські,

- зубні.

Серед дерматологічних паст, у свою чергу, розрізняють лікувальні і захисні.

Дерматологічні пасти готують шляхом змішування порошкоподібних лікарських речовин з розплавленою основою. Додавання рідин для розтирання твердих речовин слід уникати, тому що це призводить до розм'якшення пасти. Нерозчинні лікарські речовини, що входять у пасту, розтирають у дрібний порошок, змішують у нагрітій ступці і поступово, при ретельному помішуванні, додають до них усю розплавлену основу. [5]

Якщо кількість порошків, що входять до складу пасти, дуже велика (понад 75%), то може спостерігатися обернення фаз. Суміш починає розсипатися внаслідок того, що основа перестає бути суцільною фазою і перетворюється в дрібні частки, які прилипають до часток порошку, що перетворюється з дисперсної фази в дисперсійне середовище.

Rp.: Acidi salicylici 0,4

Zinci oxydi

Aмyli aa 5,0

Vaselini 10,0

Misce, fiat pasta

Da. Signa: Паста Лассара.

Цинку оксид, кислота саліцилова і крохмаль не розчиняються у воді І вазеліні. Саліцилова кислота при розтиранні утворює пил, що подразнює слизові.

У фарфоровій чашці на водяній бані розплавляють вазелін. У підігрітій ступці (до 50 °С) подрібнюють цинку оксид, змішують із саліциловою кислотою і частиною розплавленого вазеліну (5,0 г). До напівохолодженої маси додають частинами крохмаль (крохмаль при змішуванні з гарячим вазеліном може утворювати крохмальний клейстер), додають решту розплавленого вазеліну і перемішують до утворення однорідної маси.

Пасти зуболікарські. До цієї групи лікарських препаратів відносять різні тістоподібні суміші лікарських речовин, найбільш часто з маслянистими рідинами, що повинні мати густу консистенцію. [5]

Зуболікарські пасти з погляду медичного застосування не можна віднести до розділу мазей, тому що вони використовуються не для нанесення на шкіру чи слизові, а вводяться в канали зуба для умертвіння нерва, знеболювання, дезінфекції порожнини зуба. Однак, виходячи з фізико-хімічних особливостей зубних паст, їх консистенції, внутрішньої структури і технології, вони цілком відповідають у цьому відношенні дерматологічним пастам, тому вивчаються у цьому розділі. [5]

Для виготовлення зуболікарських паст використовуються різні порошкоподібні речовини, що склеюються в тістоподібну масу за допомогою різних рідин (гліцерин, гвоздична олія, креозот, рідше - інші).

Основні умови одержання зуболікарських паст - максимально тонке подрібнення порошкоподібних компонентів і обережне дозування рідин. Слід мати на увазі, то навіть незначний надлишок рідини призводить до одержання м'яких і мазких продуктів. Щоб уникнути цього, доцільно ділити порошкоподібні інгредієнти на 2 частини і при надлишку рідини ущільнювати масу порошками. Зуболікарські пасти готують у невеликих скляних ступках або на товстих скляних пластинках за допомогою вузькою плоского шпателя або скальпеля. [5]

Прикладом зуболікарських паст є: арсениста, йодоформна, трикрезолова та ін.

Rp.: Tricresoli 24,0

Formalini 6 ml

Boli albae 48,0

Glycerini ad 100,0

Misce, fiat pasta

Da. Signa: Паста зубна трикрезолформалінова.

Білу глину подрібнюють і змішують із трикрезолом і формаліном, потім додають у 2-3 прийоми гліцерин (22,0 г). перемішуючи до утворення однорідної тістоподібної маси.

Зубні пасти призначені для догляду за зубами і порожниною рота, їх виготовляють на парфумерних фабриках.

Мазі-емульсії - це гетерогенні системи, що складаються з двох фаз і мають поверхню розділу фази і середовища. [5]

До їх складу входять водні розчини або розчинні у воді лікарські речовини, що утворюють з мазевого основою емульсії, переважно типу В/О. На відміну від тритураційних, мазі-емульсії швидше проникають у шкіру, а лікарські речовини, знаходячись у водній фазі, також діють швидше.

При виготовленні емульсійних мазей виходять з кількості рідини, що може поглинутися основою.

Лікарські речовини, легко розчинні у воді і виписані в невеликих кількостях (до 5%). розчиняють у мінімальній кількості води. Якщо вони виписані у великих кількостях, то їх не розчиняють у воді (за винятком коларголу, протарголу, таніну), а вводять у мазь по типу суспензії. Сухі і густі екстракти вводять до складу мазей після попереднього розтирання їх зі спирто-водно-гліцериновою (1:6:3) сумішшю. [2]

При змішуванні водних розчинів лікарських речовин з основою утворюється емульсійна система, яка підкоряється загальним законам, що керують поводженням емульсій. Для утворення стабільної емульсійної системи необхідне застосування емульгатора, за який найчастіше використовують ланолін. Спермацет і віск застосовують значно рідше, тому що вони мають слабкі емульгуючі властивості. Техніка виготовлення емульсійних мазей зводиться до ретельного перемішування в ступці ланоліну чи Іншого емульгатора з водним розчином лікарських речовин до повного його поглинання, після чого домішують основу.

Мазі-емульсії типу В/О

Rp.: Kalii iodidi 5,0

Nalrii thiosulfatis 0,1

Aquae purificatae 4,4 ml

Lanolini anhydrici 13,5

Basis emulsionis 27,0

Misce, fiat unguеntum

Da. Signa: Для втирань.

Калію йодид і натрію тіосульфат розчиняють у воді й отриманий розчин емульгують безводним ланоліном. До отриманої емульсії додають при помішуванні консистентну емульсійну основу вода/вазелін. Мазь повинна мати жовтуватий колір. Додавання натрію тіосульфату має на меті зв'язування вільного йоду, який може виділитися навіть при нетривалому зберіганні. Наявність бурого забарвлення мазі вказує на виділення вільного йоду, і в цьому випадку мазь для застосування непридатна. Якщо ж у складі цієї мазі буде прописаний йод, то її готують без додавання натрію тіосульфату. [5]

Rp.: Novocaini 1,0

Kalii iodidi 0,5

Lanolini

Vaselini aa 5,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa: Змазувати уражені ділянки шкіри.

Емульсійна мазь типу В/О з легкорозчинними речовинами. У складі мазі прописані інгредієнти, дуже легко розчинні у воді.

Розрахунок:

Води очищеної (з ланоліну водного): 100% - 5,0

30% - х; х = 1,5 мл (30 крап.)

Ланоліну безводного 5,0 - 1,5 = 3,5 г

Новокаїн і калію йодид поміщають у ступку і розчиняють у 1,5 мл води, що входить до складу водного ланоліну (30%), замінивши його після відповідних розрахунків ланоліном безводним.

Потім додають 3,5 г ланоліну безводного і емульгують водний розчин лікарських речовин. До отриманої емульсії додають вазелін і перемішують до утворення однорідної маси. [5]

Rp.: Protargoli 1,0

Lanolini 3,0

Vaselini 12,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa: Наносити на слизову носа.

Емульсійна мазь типу в/о з протарголом, що утворює колоїдний розчин.

Протаргол вводять у мазь обов'язково у вигляді золю, для чого спочатку розтирають у ступці з невеликою кількістю гліцерину (на 1,0 г протарголу - 6-8 крапель гліцерину), а потім - з водою. Якщо вода в рецепті не прописана, то для розчинення протарголу використовують воду, що входить до складу ланоліну водного. [5]

У даному випадку в ступці розтирають протаргол з 6-8 краплями гліцерину, після чого його розчиняють у воді (0,9 мл). Отриманий розчин протарголу емульгують 2,1 г безводного ланоліну, додають вазелін і перемішують до одержання однорідної маси.

Rp.: Collargoli 3,0

Aquae purificatae 1 ml

Lanolini 2,0

Vaselini 15,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa: Мазь для носа.

Коларгол (3,0 г) розтирають у ступці з водою (20 крапель) і залишають на кілька хвилин, потім додають водний ланолін (2,0 г) і перемішують до поглинання розчину, після чого додають вазелін і змішують до однорідності.

Дуже часто мазі для носа, у т. ч. і водомісткі, призначають на чистому вазеліні. Оскільки ці мазі погано розподіляються по вологій слизовій оболонці, необхідно рекомендувати лікарю введення 5-10% ланоліну. У разі потреби введення у вазелінову мазь значних кількостей водного розчину, добавка ланоліну може бути проведена без повідомлення лікаря з обов'язковою оцінкою в рецепті. Кількість вазеліну треба відповідно зменшити. [5]

Технологія. У ступку поміщають 1,5 мл води очищеної, розчиняють у ній 2,5 димедролу. Отриманий розчин емульгують 3,5 ланоліну безводного і частинами додають 42,5 вазеліну, ретельно перемішують до однорідності.

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК. [6]

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Мазь», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей». Технологія. У ступку поміщають 3 мл води очищеної і розчиняють у ній 2,0 димедролу. Отриманий розчин емульгують 100,0 ланоліну, потім за декілька прийомів додають 100,0 (200,0) олії соняшникової і ретельно перемішують до однорідності. [2]

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Мазь», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей». Застосування. При дерматозі.

Мазі-емульсії типу О/В є переважно охолоджуючими мазями. Для них характерний високий вміст води або водних розчинів, які додають цим мазям м'якості, рихлості. Будучи нанесеними на шкіру, вони діють заспокійливо, охолоджуюче, залежно від випаровування води. Охолоджуючі мазі показані при запальних процесах, гострій і підгострій формах екземи, дерматитах. Дію емульсійних мазей типу О/В порівнюють з дією вологих пов'язок.

...