Сучасні мазі

Емульсія типу О/В дає мазь, що легко змивається зі шкіри водою, не залишаючи жирних плям. Крім того, у цю мазь можна легко ввести значну кількість водорозчинних лікарських речовин, таких як іхтіол, а також маслянистих рідин, таких як дьоготь та ін. Такі лікарські засоби в кількості до 10% можуть змішуватися з готовою основою, а у великих кількостях - емульгуватися. Ці мазі відрізняються специфічною особливістю: при нанесенні на шкіру через порівняно короткий проміжок часу (5-15 хвилин) вони утворюють щільний, м'який шар, до якого не прилипає і не забруднюється білизна. Цей шар тримається на шкірі досить довго.

Серед мазей-емульсій типу О/В є і захисні мазі. Емульгатором у них зазвичай є мила, що утворюються в процесі виготовлення мазі.

Rp.: Kalii carbonatis 1,0

Natrii tetraboratis 0,5

OleiVasеini 15,0

Stearini 10,0

Aquae purificatae 70 ml

Misce, fiat unguentum

Da. Signa: Захисна мазь,

У теплий водний розчин калію карбонату і натрію тетраборату тонким струменем при постійному помішуванні додають сплав стеарину з олією. При цьому утворюється калію стеарат і одночасно відбувається загустіння маси. Після гомогенізації в ступці виходить м'яка мазь, що має лужну реакцію, яка при втиранні в шкіру добре і легко всмоктується в роговий шар епідермісу. Після випаровування водної фази на шкірі залишається тоненька плівка (мильно-олійна), непроникна для органічних розчинників, смол, лаків, що дозволяє використовувати її як захисну.

Ще краще як емульгатор застосовувати триетаноламін - сиропоподібну блідо-жовту рідину, яка змішується з водою, спиртом, гліцерином і більшістю органічних розчинників. З жирними кислотами триетаноламін легко дає мила, що входять до складу дерматологічних мазей, підсилюють проникаючу здатність лікарських речовин. Емульсії з триетаноламіном не подразнюють шкіру. Широко застосовуються в косметичній промисловості.

Емульгуючі властивості мають також бентонітові глини.

Rp.: Picis liquidae 3,0

Bеntoniti 2,0

Aquae purificatae ad 30,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa: Наносити на уражену ділянку шкіри.

Дьоготь ретельно змішують з бентонітом. При диспергуванні дьогтю частки бентоніту своїми олеофільними ділянками прилипають до крапель дьогтю, гідрофільні ж ділянки залишаються при цьому вільними. При наступному додаванні води (частинами, при безперервному розтиранні) гідрофільні ділянки бентоніту добре адсорбують, маса при цьому набухає, набираючи м'якої мазеподібної консистенції.

2.6 Виготовлення комбінованих мазей

Ці мазі можна розглядати як мазі змішаного типу, що складаються з окремих типів мазей. Комбіновані мазі - це складні багатокомпонентні мазі, що містять у своєму складі кілька лікарських речовин з різними фізико-хімічними властивостями, які вимагають виготовлення різних типів-мазей: суспензій, емульсій, розчинів, сплавів. [5]

Виготовлення комбінованих мазей регламентується тими ж правилами, що передбачені в технології окремих типів мазей. При цьому з урахуванням наявності виникаючих комбінацій (наприклад, мазь-суспензія і розчин чи мазь-емульсія і мазь-розчин та ін.) можлива різна послідовність технологічних стадій, що повинна бути раціональною.

В аптечних умовах виготовлення комбінованих мазей проводять в одній і тій же ступці, при необхідності зміщуючи отриману раніше частину мазі до носика чи на стінку ступки. Тому, якщо до складу комбінованої мазі входять лікарські речовини, що утворюють суспензійний тип мазі, доцільніше першою в ступці приготувати мазь-суспензію. [5]

Комбіновані мазі виготовляють у наступній послідовності:

- мазь-суспензія,

- мазь-розчин,

- мазь емульсія,

- *мазі-сплави можна готувати по мірі необхідності.

Технологічні стадії приготування мазей-суспензій:

1. Дотримання санітарного режиму і підготовка робочого місця

2. Відважування лікарських речовин

3. Змішування за правилами приготування складних порошків.

4. Відважування основи

5. Диспергування з допоміжною рідиною або підтопленою основою

6. Змішування

Технологічні стадії приготування мазей-розчинів:

1. Дотримання санітарного режиму і підготовка робочого місця

2. Відважування лікарських речовин

3. Змішування за правилами приготування складних порошків.

4. Відважування основи

5. Диспергування з допоміжною рідиною або підтопленою основою

6. Змішування

Технологічні стадії приготування мазей-емульсій:

1. Дотримання санітарного режиму і підготовка робочого місця

2. Відважування лікарських речовин

3. Змішування за правилами приготування складних порошків.

4. Відважування емульгатора

5. Розчинення у воді очищеній

6. Емульгування

Rp.: Ephеdrini hydrochloridi 1,0

Menthoii 0,15

Protargoli 1,0

Lanolini 2,0

Vaselini 8,0

Misce, fiat ungucntum

Da. Signa: Мазь для носа.

До складу мазі входять ефедрину гідрохлорид і протаргол, розчинні у воді, що утворюють мазь-емульсію, і ментол, розчинний в основі, що утворює мазь-розчин (у кількості до 5%). Спочатку доцільно приготувати мазь-розчин, а потім мазь-емульсію. З огляду на те, що розчиняти протаргол і ефедрину гідрохлоридразом небажано (дія електроліту на колоїдний розчин), мазь готують так: у ступці розтирають 0,15 ментолу з декількома краплями вазелінового масла (0,15 г) і змішують з частиною вазеліну. Отриману суміш відсувають до носика ступки. У ступку вносять ефедрину гідрохлорид і розчиняють у 1/2 частині води (6 крап.), що входить до складу водного ланоліну (30%). Отриманий розчин емульгують частиною безводного ланоліну, змішують з розчином ментолу у вазеліні і відсувають до носика ступки. Потім протаргол розтирають з 6 краплями гліцерину, розчиняють у воді, що залишилася (6 крап.), емульгують рештою ланоліну, змішують із вмістом ступки і залишком вазеліну до одержання однорідної маси. [6]

Rp.: Ephеdrini hydrochloridi 0,1

Dimedroli 0,2

Mentholi 0,3

Zinci oxydi 2,0

Lanolini 8,0

Vaselini 20,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa: Мазь для носа.

Комбінована мазь: стосовно ментолу - мазь-розчин, ефедрину гідрохлориду і димедролу (легко розчинні у воді) - мазь-емульсія, цинку оксиду (не розчинний ні у воді, ні в основі) - мазь-суспензія зі вмістом твердої фази більше 5%.

У порцеляновій (фарфоровій) чашці на водяній бані розплавляють близько 1/3-1/4 частини вазеліну при температурі не вище 50 °С і в ньому розчиняють 0,3 г ментолу. У теплу суху ступку поміщають 2,0 г цинку оксиду і ретельно розтирають з невеликою кількістю (1,0 г) розчину ментолу у вазеліні, потім додають решту розчину ментолу у вазеліні і перемішують до відсутності окремих видимих часток цинку оксиду. Отриману масу знімають целулоїдною пластинкою зі стінок ступки і поміщають па край ступки (чи зсувають до носика). У ступку, що звільнилася, поміщають 0,1 г ефедрину гідрохлориду і 0,2 г димедролу і розчиняють у 2,4 мл води (30% водного ланоліну). До розчину додають 5,6 г ланоліну безводного і змішують до повного поглинання рідкої фази. Отриману емульсію ретельно змішують з раніше приготовленою маззю-суспензією і вазеліном, що залишився, до одержання однорідної маси ясно-жовтого кольору з характерним запахом ментолу. [2]

Rp.: Streptocidi 0,5

Bismuthi subnitratis 1,0

Basis polyaethylenoxydi 10,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa. Мазь дерматологічна.

Комбінована мазь: мазь-розчин (стосовно стрептоциду) і мазь-суспензія (стосовно бісмуту нітрату основного). Стрептоцид розчиняється вполіетиленоксидній основі, що являє собою сплав ПЕО-1500 і ПЕО-400 у співвідношенні (3:7).

Основу сплавляють у порцеляновій (фарфоровій) чашці на водяній бані, у сплаві розчиняють стрептоцид. У підігрітій ступці розтирають бісмуту нітрат основний спочатку в сухому вигляді, а потім з частиною розчину стрептоциду в розплавленій основі. Поступово частинами додають залишок розчину і перемішують до охолодження. [5]

Комбінованою (суспензія і частково емульсія) можна вважати і мазь такого складу:

Rp.: Kalii iodidi

Lanolini аa 10,0

Misce, fiat unguentuм

Da. Signa: Наносити на нігтьову пластинку.

Ця мазь застосовується для лікування грибкового ураження нігтів і розрахована на здатність калію йодиду розпушувати нігтьову пластинку. Технологія мазі наступна: калію йодид ретельно розтирають у ступці з 3 мл очищеної води (30% від ланоліну водного). Потім до суспензії калію йодиду і частково його розчину у воді домішують при розтиранні 7,0 г безводного ланоліну. Технологія. У фарфоровій чашці на водяній бані плавлять 10,0 воску жовтого (температура плавлення 63-65°С), при перемішуванні додають 15,0 олії лляної, переносять у теплу ступку (щоб уникнути застигання і виділення тугоплавкої речовини) і розчиняють 0,3 камфори (при температурі не більш 40°С). Мазь перемішують до охолодження й одержання м'якої однорідної маси.

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Мазь», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей». Технологія. У фарфоровій чашці на водяній бані розплавляють 20,0 парафіну (температура плавлення 50-57°С), додають 5,0 вазеліну (температура плавлення 37°С) і при перемішуванні 25,0 вазелінового масла. У теплу ступку поміщають 0,5 натрію тетраборату, суспендують його з 0,25 сплаву (за правилом Дерягіна), частинами додають залишок основи і перемішують до однорідності. [2]

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта, пишуть лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Мазь», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей». Застосування. При трофічних виразках, дерматитах.

Технологія. У ступці подрібнюють 0,1 преднізолону з 1 краплею масла вазелінового до одержання тонкої пульпи, додають невелику кількість вазеліну і відсувають на край ступки. У ступку поміщають 1,5 мл води очищеної і послідовно розчиняють 0,25 ефедрина гідрохлориду (отриманого за вимогою) і 0,1 димедролу при розтиранні. Потім емульгують отриманий розчин 3,5 ланоліну безводного, додають невелику кількість вазеліну і змішують з раніше приготовленою маззю-суспензією. До отриманої маси за декілька прийомів додають залишок вазеліну і ретельно перемішують до однорідності.

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта, опечатують і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Сигнатура, етикетки: «Поводитися з обережністю», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей». Застосування. При гострому і хронічному риніті.

Rp.: Zinci oxydi 0,5

Ichthyoli 0,15

Lanolini 7,0 (2,0)

Vaselini 8,0

M., f. ung.

D. S. Наносити на уражені ділянки шкіри.

Технологія. У ступку поміщають 0,5 цинку оксиду і диспергують з 6 краплями вазелінового масла (за правилом Дерягіна). До отриманої суміші додають частинами вазелін, на поверхню якого в поглибленнявідважено 0,15 іхтіолу. Потім додають 7,0 (2,0) ланоліну і перемішують до однорідності.

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта, пишуть лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Мазь», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей». Технологія I. У підігрітій ступці подрібнюють 0,15 фуразолідону з 3 краплями окропу (на 1,0 порошку - 20 крапель). В міру випару води операцію «мікронізування» повторюють. Потім порошок додатководиспергують з 2 краплями масла вазелінового (за правилом Дерягіна) і змішують з частиною нагрітого ланоліну безводного і відсувають на край ступки. У підставку відважують 20,0 соку каланхое, злегка нагрівають на водяній бані і розчиняють 0,15 новокаїну. Потім поступово невеликими порціями додають у ступку, ретельно емульгуючи теплим ланоліном безводним до одержання однорідної маси.

Технологія II. У ступку поміщають 0,15 фуразолідону і розтирають спочатку в сухому вигляді, а потім з 2 краплями вазелінового масла (за правилом Дерягіна). До отриманої суміші додають невелику кількість безводного ланоліну, змішують і відсувають на край ступки.

На дно ступки, вносять 20,0 соку каланхое, у якому розчиняють 0,15 новокаїну. Отриманий розчин емульгують невеликою кількістю безводного ланоліну, змішують з раніше приготовленою маззю-суспензією, додають ланолін, що залишився, і ретельно перемішують до однорідності.

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Мазь», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей». Застосування. При опіках і обмороженнях вушної раковини, а також для лікування тріщин сосків у жінок, що годують.

Технологія. У ступку поміщають 1,0 кислоти саліцилової і диспергують (за правилом Дерягіна) приблизно з 0,5 олійного розчину вітаміну Е, відваженого в попередньо таровану широкогорлу баночку. До отриманої маси додають решту олійного розчину вітаміну Е, потім частинами 20,0 вазеліну і 20,0 ланоліну, після чого суміш перемішують до однорідності.

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Мазь», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей».

Технологія. У ступку поміщають 1 мл води очищеної, розчиняють у ній 1,0 димедролу і емульгують ланоліном. Потім додають 10,0 олії соняшникової, перемішують, за декілька прийомів додають вазелін і ретельно перемішують до однорідності.

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта, пишуть лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: «Мазь», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей». Технологія. У ступку поміщають 0,05 ментолу і розчиняють у 1-2 краплях вазелінового масла. До отриманого розчину додають частину вазеліну і відсувають на край ступки. На дно ступку, відмірюють за допомогою піпетки 15 крапель води очищеної і розчиняють у ній 0,05 дикаїну (отриманого за вимогою), емульгують 2,0 ланоліну безводного, змішують з раніше приготовленою маззю-розчином і відсувають на край ступки. У ступку відмірюють ще 15 крапель води очищеної, розчиняють 0,1 срібла нітрату (отриманого за вимогою), емульгують залишком ланоліну безводного (1,5), змішують з раніше приготовленою маззю, додають залишок вазеліну і перемішують до однорідності. [2]

Готову мазь переносять у баночку для відпуску, закупорюють, наклеюють № рецепта, опечатують і пишуть лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Сигнатура, етикетки: «Поводитися з обережністю», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей».

2.7 Концентрати і напівфабрикати для виготовлення мазей

Одержання і впровадження в аптечну практику сухих концентратів відкриває можливість для прискорення відпуску мазей з аптек. У цьому випадку як основу використовують порошкоподібні речовини, що легко набухають у воді й утворюють маси мазеподібної консистенції. Зручними для цієї мети речовинами виявилися бентонітові глини, алюмінію гідроксид і деякі інші допоміжні речовини. Для одержання мазі до порошку слід додати розраховану кількість води і перемішати. [5] Найбільш повно це питання вивчене у випадку застосування бентонітів, наприклад:

Rp.: Dimedroli 0,5

Bentoniti 10,0

Misce, fiat pulvis

Da. Signa: Змішати з рівною кількістю води перед нанесенням на шкіру.

Димедрол ретельно змішують з бентонітом за правилами виготовлення складних порошків. При змішуванні цього концентрату з водою виходить мазь (паста) на гідрофільній основі, що добре намазується і легко змивається водою. На шкірі вона засихає, не вимагаючи додаткової пов'язки. [5]

Сухі концентрати мазей можуть бути використані як присипки на вологі рани завдяки висушуючій дії; вони компактні, зручні при транспортуванні і зберіганні.

До мазевих напівфабрикатів відносяться мазі, попередньо приготовлені в аптеках за прописами, що часто повторюються в рецептурі.

Найбільше часто в аптеках зустрічаються такі напівфабрикати: 2% ментолова мазь, 10% камфорна мазь, 10% цинкова мазь та ін.

Rp.: Unguenti Zinci oxydi 3% 10,0

Da. Signa: Зовнішнє.

Для виготовлення мазі за даним прописом слід змішати 3,0 г 10% цинкової мазі і 7,0 г вазеліну.

При використанні напівфабрикатів, природно, слід повністю дотримувати відповідних вимог до виготовлення мазей, установлених нормативною документацією. [5]

3. Контроль якості мазей

Якість приготовлених мазей оцінюють так само, як і інших лікарських форм, тобто перевіряють документацію (рецепт, паспорт), упаковку, оформлення, відсутність розшаровування і механічних включень, відхилень у масі. Визначення справжності проводять візуально за зовнішнім виглядом та органолептичними ознаками (запах, колір та ін.), які залежать від властивостей складових лікарських речовин та використаних мазевих основ. [2]

При необхідності для м'яких лікарських засобів додатково контролюють розмір частинок, pH, кислотне і перекисне числа, колоїдну термічну стабільність. [4]

Однорідність мазей визначають за величиною часток твердої фази. Для цього використовують біологічний мікроскоп. Пробу мазі відбирають, як зазначено в статті «Добір проб лікарських засобів», і вона повинна бути не менше 5,0 г. Якщо концентрація лікарських речовин у мазях перевищує 10%, то їх розбавляють відповідною основою до вмісту близько 10% і перемішують. При доборі слід уникати подрібнення часток. [5]

Методика визначення. Із середньої проби мазі беруть наважку 0,05 г і поміщають на необроблений бік предметного скла. Інша сторона предметного скла оброблена в такий спосіб: на середині його алмазом чи якимось іншим абразивним матеріалом наносять квадрат зі стороною близько 15 мм і діагоналями. Лінії фарбують за допомогою олівця по склу. Предметне скло поміщають на водяну баню до розплавлення основи, додають краплю 0,1% розчину Судану III (для жирових, вуглеводневих і емульсійних основ типу В/О) чи 0,15% розчину метиленового синього (для гідрофільних і емульсійних основ типу О/В) і перемішують. Пробу накривають покривним склом (24x24 мм). Фіксують його шляхом слабкого натиснення і переглядають у чотирьох полях зору сегментів, утворених діагоналями квадрата. Для аналізу одного препарату проводять п'ять визначень середньої проби. У полі зору мікроскопа повинні бути відсутні частинки, розмір яких перевищує норми, зазначені у власних статтях. [2]

Визначення рН мазей необхідне для контролю стабільності лікарських речовин і основи під час зберігання. Порушення рН свідчить про зміну їх фізико-хімічних властивостей. [5]

Важливий критерій якості мазей - показники їх структурно-механічних (реологічних) властивостей. Консистенція мазей впливає на процеси їх виготовлення і розфасовки, намазуваності мазей і вивільнення з них лікарських речовин. [5]

Один з важливих факторів, від яких залежить консистенція - це гранична напруга зсуву, яка характеризує здатність мазі чинити деякий опір при намазуванні та екструзії (здатності видавлюватися з туб, дозаторів тощо). [2]

Важливими реологічними характеристиками мазей є пластична в'язкість, яку можна визначити на ротаційному віскозиметрі, а також пластична міцність, що визначається на конічному пластометрі. [2]

4. Умови зберігання мазей

Упаковка для м'яких лікарських засобів повинна бути індиферентною по відношенню до препарату; щільно закупорюватися для запобігання контакту вмісту з навколишнім середовищем; при необхідності герметичною і світлонепроникною. Перевагу слід віддавати металевим тубам, що необоротно стискаються, з внутрішнім лаковим покриттям, захисною мембраною і латексним кільцем. Можуть використовуватися інші види первинної упаковки, що відповідають зазначеним вимогам. [4]

В умовах аптек мазі пакують у скляні, порцелянові чи пластмасові банки ємністю від 10,0 до 100,0 г з пластмасовими кришками, що нагвинчуються чи натягуються. В усіх випадках під кришку підкладають пергаментний або парафінований папір чи картонні прокладки з двостороннім поліетиленовим покриттям і відповідно оформляють мазь до відпуску. Мазі і пасти, що містять речовини, які змінюються під впливом світла, відпускають у світлонепроникних банках. [2] Упаковки із стерильними м'якими лікарськими засобами повинні бути герметичними і мати пристосування для контролю першого відкриття, наприклад, захисну мембрану. Упаковки для назальних, вушних, очних, ректальних і вагінальних м'яких лікарських засобів повинні бути забезпечені відповідними аплікаторами. [4]

Готові мазі і пасти переносять зі ступки в банки за допомогою шпателя і целулоїдної пластинки, якою збирають мазь спочатку з товкачика, а потім зі стінок ступки. Банки слід підбирати за обсягом мазі. При заповненні банки маззю не повинно залишатися вільних просторів (порожнин), для чого необхідно вносити мазь окремими порціями й ущільнювати постукуванням дна банки об долоню. [5]

Необхідно відзначити, що поряд з безсумнівними перевагами (хімічна інертність, непроникність лікарських речовин, водяної пари, газів, можливість герметизації, доступність) банки зі скла мають і недоліки: мала механічна міцність, незручність транспортування, трудомісткість миття. Застосовуються також пластмасові банки з полістиролу з кришками, однак вони непридатні для зберігання мазей, що містять у своєму складі дьоготь, метилсаліцилат, скипидар, камфору, фенол, ефірні олії. [2]

Як відомо, медична і парфумерна промисловість широко використовують туби для відпуску засобів мазеподібної консистенції. Незважаючи на те, що туби більш раціональні і гігієнічні, аптеки для відпуску екстемпоральних мазей їх використовують рідко. Перевага відпуску мазей у тубах у тому, що мазі захищені від дії зовнішнього середовища, не забруднюються при використанні; туби легкі, портативні. [5]

Туби бувають металеві (олов'яні, алюмінієві) і пластмасові. Вони мають циліндричний корпус для заповнення маззю, виготовлений із нержавіючої сталі чи твердого полімерного матеріалу, всередині якого ковзає поршень зі штоком, який виштовхує мазь у тубу через мундштук, що прикріплюється на кришці корпуса чи відлитий разом із кришкою. Після наповнення туби піддаються вальцюванню і тавруванню також за допомогою малогабаритних пристроїв. Власне кажучи, майже весь процес виготовлення мазей в умовах аптек може бути механізований. [5]

У деяких випадках при призначеннях резорбтивних мазей, що містять отруйні речовини, виникає необхідність точного дозування лікарського препарату. Для цього мазі відпускають у градуйованих патронах, закритих з однієї сторони рухливим поршнем. Шляхом переміщення поршня розділяють мазі на необхідні дози. У заводському виробництві можливе фасування окремих доз мазі в оболонки з масла какао, сформовані у вигляді окремих кульок. [2]

Стійкість різних мазей залежить від багатьох умов: фізико-хімічних властивостей лікарських речовин і основи, чистоти складових компонентів мазі, умов зберігання (температури, світла, вологості і т.п.), виду тари й упаковки. Зазвичай менш стійкими є мазі, приготовлені на емульсійних основах, гідрофільних гелях. [2]

Відповідно до вказівок Державної фармакопеї України (ДФУ) всі мазі слід зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці в добре закупорених банках. [1]

5. Удосконалення технології мазей

До напрямку удосконалення відноситься розширення асортименту основ для мазей і їх цілеспрямований вибір залежно від призначення мазі. Як приклад можна привести мазь «Нітронг», у якій основа (парафін, цитанол, оксипропілцелюлоза, вазелін) сприяє рівномірному всмоктуванню нітрогліцерину шкірою. Мазь діє пролонгуюче і призначається як додатковий засіб у сполученні з перорально застосовуваними препаратами для профілактики нападів стенокардії. [5]

Для впливу ліків на локальні процеси в прямій кишці чи на організм у цілому перспективне застосування ректальних мазей, бо при цьому лікарські речовини легко і швидко всмоктуються.

Наведені приклади не обмежують подальшого удосконалення мазей. Перспективними також можуть виявитися мазі, фіксовані на папері, приготовлені по типу гірчичників. [2]

Удосконалення технології мазей і їх якості проводять і в таких напрямках:

- підвищення хімічної, фізичної, мікробіологічної стійкості основ і мазей;

- розробка доступних і об'єктивних методів оцінки якості мазей;

- удосконалення упаковки;

- розробка і впровадження елементів малої механізації при виготовленні мазей в умовах аптек;

- розширення асортименту й уніфікація рецептури мазей і паст. [2]

Основні напрямки розвитку мазей можна розділити на наступні етапи:

1. Вивчення біологічних процесів, що відбуваються під час впливу лікарського засобу на ушкоджену і неушкоджену шкіру.

2. Створення м'яких лікарських форм із контрольованим впливом і вивільненням лікарських засобів, що забезпечують очікуваний терапевтичний ефект у визначеному місці й в очікуваний час.

3. Пошук носіїв, що забезпечують доставку лікарських засобів до місця захворювання. [5]

Висновки

Мазь є досить популярною формою лікарського засобу, яка відома в медицині зі стародавніх часів. Наприклад, мазі при артрозі здавна застосовували в народній медицині. Відомі манускрипти древніх арабських та китайських лікарів, які вивчали дію рослин, які проводять експерименти з комбінуванням лікарських препаратів. Багато рослин мають ті ж властивості, що й сучасні хімічні препарати. Наприклад, така відома рослина як календула (або нігтики) містить у своєму складі саліцин, близький по ефективності до аспірину, тільки в меншому ступені. Виготовлення мазей для лікування артрозу на квітках календули дозволяє зняти запальні процеси.

Ще одним прикладом є створена понад 100 років тому мазь Вишневського. Тоді вона мала надзвичайно широке застосування, але і зараз вона приносить рятування багатьом жінкам від небезпечних і дуже серйозних гінекологічних хвороб.

Особливе місце займають мазі, широко застосовувані в різних областях медицини: дерматології, гінекології, проктології, ларингології тощо. Іноді мазі призначають як ліки загальної дії з метою резорбції, тобто всмоктування наявних у них лікарських речовин у товщу шкіри, підшкірну клітковину чи навіть у кров'яне русло. [5]

Список використаних джерел

1. Державна Фармакопея України, 2001 р.

2. М'які лікарські форми: Екстемпоральна рецептура: Методичні рекомендації / О.І. Тихонов, Т.Г. Ярних, О.В. Лукієнко та ін.; За ред. О.І. Тихонова.-Х.: Вид-во НФаУ; Золоті сторінки, 2003.-128 с.

3. Перцев І.М., Даценко Б.М., Гунько В.Г. та ін. Конструювання лікарських систем багатоспрямованої дії у вигляді мазей для лікування інфікованих ран // Вісник фармації. -- 1994. -- № 1-2;

4. Технологія лікарських препаратів промислового виробництва / За ред. Д.І. Дмитрієвського. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. - 280 с.

5. Тихонов О.І., Ярних Т.Г. Технологія ліків: підручник для студентів фармацевтичних факультетів ВМНЗ України ІІІ-ІV рівнів акредитації: Переклад з російської/ Під редакцією О.І. Тихонова. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. - 640 с.

6. Тихонов О.І., Ярных Т.Г. Технология лекарств. - Харьков, Изд-во НФАУ «Золотые страницы» - 2002. - 704 с.

7. Фармацевтические и биологические аспекты мазей / Под ред. И.М. Перцева. - Харьков, 2003.

8. Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради та автор передмови В.П. Черних. --2-ге вид., переробл. і доповн. -- К.: «МОРІОН», 1632 с.: іл. 16 с.

Размещено на Allbest.ru

...