Чутливість дріжджеподібних грибів роду Candida до антимікотичних засобів

5-Фторцитозин (5-ФТЦ) або флуцитозин характеризується принципово іншим механізмом дії, що дозволяє поєднувати його з інгібіторами синтезу ергостеролу та з полієнами. Клітини кандид за рахунок цитозинпермеази забезпечують проникнення 5-ФТЦ в клітину, клітинна цитозиндезаміназа каталізує перетворення 5-ФТЦ в активний метаболіт 5-фторурацил, конкурентно заміщуючий урацил в РНК. Пригнічення синтезу РНК в клітині призводить до фунгістатичному ефекту. Одночасно в клітині іде формування 5-фтордезоксиуридинмонофосфата з наступним інгібуванням тимідилатсинтетази та пригніченням синтезу ДНК, що призводить до цитотоксичного ефекту [16]. Тоді як у клітинах макроорганізму відсутні ферментні системи, каталізуючі перетворення 5-ФТЦ у 5-фторурацил. 5-фторурацил для лікування кандидозів застосовується рідко, так як він повільно проникає у клітину гриба та одночасно токсичний для макроорганізму. При довгочасному використовуванні 5-ФТЦ деякі представники мікрофлори кишечнику набувають здатності руйнувати ферменти, каталізуючі перетворення 5-ФТЦ в 5-фторурацил, що підвищує ризик розвитку побічних реакцій у вигляді лейко- і тромбоцитопенії, диспепсичних розладів, уражень печінки [12].

2.6 Механізми розвитку стійкості грибів до антимікотичних засобів

Для активації дії інгібіторів ергостеринового синтезу необхідно їх проникнення всередину клітини гриба, накопичення там у достатній концентрації, переміщення до мікросом, на котрих розташовані ферменти-мішені та зв'язок з цими ферментами. Відповідно, у розвитку стійкості можуть бути задіяні механізми зниження концентрацій препарату за рахунок скорочення його надходження або навпаки, посиленого виведення з клітини, знищення або хімічна модифікація препарату на шляху до мішені. Крім того, існують адаптаційні механізми, за яких кількість ферментів-цілей збільшується на стільки, що препарату для зв'язку з ними не вистачає [16].

Механізми стійкості за рахунок скороченого надходження препаратів у клітину вивчені недостатньо. Хоча відомо, що це насичуючий та енергозалежний процес. Розпочата зміна концентрацій ергостерину мембрани може здійснювати вплив на наступне пасивне надходження до клітини препаратів-інгибіторів ергостерину. Насоси, що розташовані на мембрані, виводять із клітини токсичні для неї речовини. Для роботи насосних систем потребується енергія. Сучасні дослідження доводять кореляцію підвищеної експресії різних генів, що кодують молекули білків-переносчиків, з розвитком стійкості до протигрибкових препаратів - азолам, алліламінам та морфолінам [7].

Модифікація мішені - ферментів біосинтетичного ланцюга ергостерину, в останні роки розглядається як один з можливих варіантів стійкості. Мутації генів, що кодують ферменти-мішені, зумовлюють зникнення цих ферментів та їх функцій. Разом з розвитком стійкості штами-мутанти втрачають і частину фізіологічних і патогенних властивостей, у тому числі і здатність формувати гіфи. Вивчені мутації, які здатні призводити до зміни конформації ланостериндеметилази, фермента-мішені для азольних препаратів. Вони призводять до зміни активного центру ферментів-мішеней, перешкоджають їх розпізнаванню та зв'язку з протигрибковими препаратам.

До адаптаційних механізмів можливо віднести підвищення формування ферменту-мішені. Причиною цьому слугує підвищена експресія та амплікація відповідних генів [7].

Усі перераховані механізми являються лише малою кількістю з тих, що відома на сьогодні, експериментально встановлена та не повністю доведена, проте вони вважаються цілком вірогідними причинами стійкості до протигрибкових препаратів. При цьому допускається стійкість, зумовлена не окремими, а одразу декількома механізмами з перерахованих [8].



3. Лабораторна діагностика кандидозу

Лабораторні методи дослідження включають у собі мікроскопію соскову, посів з тампона, серологічні реакції, цитологічні, культуральні, гістологічні та імунологічні дослідження.

При мікроскопічному дослідженні можуть виділяти клітини що брунькуються та що не брунькуються, нитки псевдоміцелію, а також справжній міцелій.

При гострих формах захворювання значно більше накопичується дріжджових клітин, що брунькуються при хронічних - нитчастих форм, що вважається важливою ознакою інвазійного процесу. Для постановки діагнозу дослідження повторюють у динаміці.

Посів з тампону проводять для визначення кількості клітин дріжджоподібних грибів. Для дослідження використовують відділення із вогнищ інфекції. У нормі встановлюють від 150 до 1000 колоній у змиві з одного тампону. При розвитку кандидозу - від 3,5 до 7,5 тисяч та більше. Дослідження також слід проводити у динаміці.

При рецидивному протіканні кандидозного процесу, або якщо він не піддається стандартній антимікотичній терапії, проводиться культуральне виділення збудника та його чутливості до антимікотичних засобів. Паралельно з цими проводяться й інші дослідження.

Серологічні реакції мають відносне значення у діагностиці кандидозу. Чутливими та специфічним вважається метод імуноферментного аналізу, коли в титрах вище 1 : 400.

Якщо у хворих виявляються більш глибокі титри, наприклад, 1 : 3200, то слід передбачити присутність вісцерального кандидозу та провести поглиблене обслідування [11].

Цитологічні дослідження, котрі дозволяють виявити не лише гриби, його форми, але і взаємозв'язки з епітеліоцитами (поза- або внутріклітинне розміщення, некробіоз клітин, наявність елементів запалення) є доволі цінним. Для такого дослідження використовують окраску по Граму.

Гістологічне дослідження біоптатів слизової оболонки або аутопсійного матеріалу проводять у неоднозначних випадках. Із специфічних методів окраски грибкових препаратів використовують метод Грама-Вейгерта. При кандидозі на поверхні епітелію знаходять обширні скупчення форм гриба, що брунькуються, псевдоміцелій, котрий місцями приникає вглибину епітеліального покриву, досягаючи власного шару слизової оболонки, дистрофічні зміни епітелію, міжклітинне запалення, невелику кількість нейтрофільних лейкоцитів та лімфоцитів.

Судини власного шару слизової оболонки розширені, відмічаються невеликі периваскулярні запальні інфільтрати.

Огляд хворого з підозрою на кандидоз може бути доповненим внутришкіряними пробами з кандидозними алергенами. Внутришкіряні алергічні проби дозволяють робити висновки щодо сенсибілізації до дріжджоподібним грибам та о стані клітинного імунітету хворого.

Для внутришкіряних проб використовують полісахаридні антигени різноманітних видів грибів Candida. Проби ставлять по типу реакції Манту. Оцінюють через 2 години (гіперчутливість негайного типу -- 1-й тип реакції), через 4-6 годин (відстрочена реакція типу феномена Артюса -- III тип), через 24-48 години (гіперчутливість уповільненого типа -- IV тип) [19].

При гострому кандидозі внутрішньо шкірні проби зазвичай негативні. При хронічному перебігу процесу - позитивні.

Гіперчутливість уповільненого типу свідчить о зберіганні імунологічної резистентності хворого. Негативні внутрішньоклітинні проби за наявності хронічного кандидозу свідчать про порушення клітинного імунітету. Позитивні проби гіперчутливості негайного типу свідчать о сенсибілізації та формуванню алергії до дріжджових грибів, що є приводом для призначення гіпосенсибілізуючої терапії [8].

На ряду з цим, лабораторне імунологічне обстеження дозволяє оцінити стан клітинного гуморального імунітету у хворих у повному обсязі та має велике значення у формуванні плану патогенетичної терапії та прогнозуванні результатів [19].



4. Матеріали і методи дослідження

Експериментальна частина роботи виконана в бактеріологічній лабораторії на базі комунального закладу поліклінічного об'єднання у місті Кіровоград.

Об'єктом дослідження слугував біологічний матеріал - виділення зіву, носа та вух, а також мокротиння, кал та рідина з поверхонь поранень.

Кількість обстежених пацієнтів з підозрою на кандидоз за період з січня 2013 по серпень 2013 року склала 63 особи.

Для діагностики застосовували мікроскопічні, культуральні та біохімічні методи дослідження.

4.1 Методика дослідження морфології клітин

Патологічний матеріал, підготовлений для мікроскопічного вивчення, в нефарбованих (суміш рівних обсягів спирту та гліцерину, подвійний розчин Люголю) і забарвлених аніліновими барвниками препаратах досліджували мікроскопічно.

Кількість дріжджових клітин у кожному полі зору служила орієнтиром при підготовці серійних розведень для кількісного посіву на щільні живильні середовища: поодинокі клітини в полі зору при великому збільшенні мікроскопу (Х400) свідчили про їхній зміст порядку десятків тисяч в 1 мл досліджуваного матеріалу [1, 26].

Забарвлені клітини дріжджеподібних грибів видні виразно. По Граму вони представляються темно-фіолетовими або забарвленими нерівномірно: периферичні шари клітин - у фіолетовий, а середина - в рожевий. Зустрічаються рожеві, грамнегативні клітини.

На синьому фоні патологічного матеріалу, забарвленого по Циль - Нільсену, дрожжеподібні гриби представляються синіми з рожево-жовтими дрібнозернистими включеннями ліпоідів.

В мазках, забарвлених по Романовському - Гимза, видні рожево-фіолетові клітини дріжджеподібних грибів, волютин - темно-фіолетовий [48].

4.2 Методика дослідження культуральних властивостей

Мокротиння перед дослідженням 5-10 хв. гомогенізували струшуванням зі стерильним намистом. Якщо мокротиння містить багато слизу і погано гомогенізується, додавали 1-2 мл стерильного фізіологічного розчину. Якщо при мікроскопії харкотиння з великим збільшенням у полі зору видно елементи гриба, то її слід сіяти в розведеннях 1:10, 1:100, 1:1000, якщо елементи гриба не виявляються, мокротиння сіють не розведеним. Розведення готують в рідкому поживному середовищі (сусло, Сабуро, 1 % пептона вода) або у стерильному фізіологічному розчині. З кожного розведення посів роблять по 0,1 мл за допомогою шпателя на 2 чашки сусло-агару, агару Сабуро або МПА з додаванням антибактеріальних антибіотиків - пеніциліну і стрептоміцину, биомицину (100-200 од. / мл середовища). Живильне середовище попередньо підсушують у термостаті при +37 ^оС для того, аби запобігти росту колоній зливного характеру. Посіви інкубують у термостаті при + 37 ^оС на протязі 48 ч. Потім за наявності зростання однотипних колоній проводять їх кількісний облік. Розрахунок чисельності дріжджових клітин (n) в 1 мл або 1 г досліджуваного матеріалу проводять за формулою n = АВС, де а - середнє число колоній на одній чашці Петрі, в - 10 при обсязі посівного матеріалу 0,1 мл, с - ступінь розведення екскрети [24].

Промивна рідина бронхів, гайморових порожнин, переносять в центрифужні пробірки і центрифугують протягом 10-15 хв., після чого надосадову рідину швидким рухом зливають. З осаду готують нативні препарати для мікроскопії. Якщо при мікроскопії дріжджові клітини виявляються в кожному полі зору, то посів роблять у розведеннях 1:100 і 1:1000 по 0,1 мл на щільні живильні середовища і інкубують при 37 ^оС 48 г. Якщо при мікроскопії осаду дріжджові клітини не виявляються, осад засівають без розведення. Кількість дріжджових грибів розраховується на 1 мл патологічного матеріалу.

Виділення слизових

1. Тампон поміщають в пробірку з 2 мл рідкого середовища (сусло, середа Сабуро або МПБ) і струшують 5-7 хв., не замочивши пробку. Готують розведення 1:10, 1:100 і висівають по 0,1 мл з кожного розведення на дві чашки сусло-агару, агару Сабуро чи МПА. Посіви на щільних середовищах і пробірку з рідким середовищем з тампоном (для збагачення) інкубують при температурі +37 ^оС. Через 48 год. підраховують кількість колоній і орієнтовно визначають кількість клітин, взятих тампоном. Для цього кількість колоній, що виросли множать на 20 і на розведення. При відсутності росту колоній на чашках з взятих розведень роблять повторний висів з середовища збагачення на одну чашку с сусло-агаром.

2. Посів можна робити, проводячи тампоном з обертанням по поверхні живильного середовища. При цьому кількість дріжджових колоній не враховують, а відзначають тільки наявність та інтенсивність росту: поодинокі колонії, значний або суцільний ріст, відсутність зростання мікробіоти [13].

Виділення вух

Бактеріоскопію нативного матеріалу проводять з метою виявлення друз та елементів гриба методом "роздавленої краплі". Посів ретельно втирають в поверхню щільного живильного середовища Сабуро, інкубують при 22-25^оС не менш 5 діб. При виявленні росту вивчають колонії, проводять якісну та кількісну оцінку.

Поранення!

Забір фекалій проводилося в стерильний посуд, термін з моменту забору матеріалу до моменту дослідженні не більш 2-го години. Навісок 1 г випорожнювань ретельно розтирали в стерильній ступці з 9 мл стерильного буферного розчину, який сприяє кращому збереженню анаеробних бактерій і можливості посіву на

окремі сектори чашки з агаровим середовищем. Далі робилося розведення 10¹-10⁹ фізіологічним розчином

Для виявлення грибів розведення 10³-10⁵ проводили висів на чашки з середовищем Сабуро.

Широко застосовуються методи швидкої ідентифікації C. albicans. Цей вид здатний утворювати паросткові трубки і короткі нитки псевдоміцелію протягом декількох годин (2-4 години при 37 ^оС) на сироватці крові, яєчному білку , на середовищі Ігла, на 199 середовищі і т.п. Практично в лабораторіях використовується сироватка людини (залишки від серологічних реакцій), де при 37 ^оС утворюються паросткові трубки, а через 24 години клубки псевдоміцелію. Для виду C. albicans цей феномен характерний в 90 % випадків. Рідше утворюються паростки у C. tropicalis [1, 14, 36].

4.3 Методика постановки антибіотикограми

Рекомендується використовувати агаризоване середовище Сабуро з рН не нижче 6,0. Проте для дисків з амфотерицином В, ністатином і клотримазолом також можливе використання середовища МПА. Приготування середовищ виконуеться відповідно до інструкцій із завчасно приготованих сухих інгредієнтів (порошків).

По оптичному стандарту мутності 5 ОД, не враховуючи розмір клітин в ізотонічному розчині NaCl готують суспензію 24-48 годинної культури. Готову суспензію розводять ізотонічним розчином хлориду натрію в 10 разів. 1 - 2 мл інокулюма наносять піпеткою на поверхню чашки з живильним середовищем, рівномірно розподіляють по поверхні погойдуванням, після чого піпеткою видаляють надлишок інокулюма. Причинені чашки підсушують при кімнатній температурі протягом 15 хвилин.

Диски з протигрибковими препаратами розташовують на поверхні середовища за допомогою стерильного пінцета на рівній відстані один від одного і обережно притискають до поверхні агару. Не слід поміщати на чашку більше 5 дисків.

При використанні дисків з ітраконазолом і кетоконазолом перед інкубацією в термостаті чашки з цими дисками витримують 1:00 в холодильнику при температурі 2 - 6 ° С, при використанні дисків з амфотерицином В, ністатином і клотримазолом - 2:00, а при використанні дисків з флюконазолом чашки залишають закритими на 30 хвилин на столі .

Чашки з дисками інкубують в термостаті при 27 - 30 ° С протягом 24 - 48 годин.

Критерії інтерпретації результатів визначення чутливості

Найменування дисків з препаратами	Зміст препарату в диску, мкг	діаметр зон пригнічення росту культури, мм
		Не чутливі	Помірно-чутливі	чутливі
Кетоконазол	50	?10	10-20	?20
Ністатин	100	<10	-	?10
Клотримазол	10	<12	-	?12
Флуконазол	25	?10	11-18	?19
Амфотерицин В	100	<10	-	?10
Интраконазол	30	<10	-	?10

http://www.himedialabs.ru/m1336/



5. Результати досліджень та їх обговорення

З січня 2013 року по серпень 2013 року для виявлення дріжджоподібних грибів було досліджено - 63 особи, з котрих у 37 були виявлені гриби роду Candida, що склало 58% від усіх обстежених .

При мікроскопії препаратів, виготовлених з нативного матеріалу - харкотиння, виявлено, що клітини дріжджоподібних грибів виглядали овальними, брунькуючимися, з можливими елементами псевдоміцелію (табл. 3).

Виявлення нитчастої фази збудника (міцелію або псевдоміцелію) є важливим свідченням розвитку кандидозу і свідчить о набуттям грибами патогенних властивостей (())

Таблиця 3. Частота виявлення дріжджоподібних грибів роду Candida у обстежених з захворюваннями лор-органів

Всього обстежено	Кількість осіб у котрих виявлені дріжджоподібні гриби	З них чисельність грибів, які утворюють псевдоміцелій
	абс.	%	абс	%
63	37	58

На щільному середовищі Сабуро дріжджоподібні гриби роду Candida утворювали маслянисті колонії, іноді трохи зморшкуваті, блискучі, чисто білі або з кремовим відтінком, вони дечим нагадували краплини густої сметани. Діаметр колоній здебільшого сягав 5 мм, проте лише поодинокі колонії не досягали діаметру в 3мм.

Ті штами грибів, котрі було виділено у людей, що не проходили лікування розміром колоній досягали 9-11 мм.

Вивчення біохімічних властивостей дріжджоподібних грибів роду Candida показало, що всі штами здатні утилізувати глюкозу. Жоден не утилізував лактозу. Більшість - утилізували мальтозу і галактозу. По відношенню до сахарози були варіабельні (таблиця 4).

На підставі вивчення морфологічних, культуральних і біохімічних властивостей, всі виділені штами були ідентифіковані як дріжджоподібні гриби роду Candida і представлені наступними видами Candida albicans, Candida tropicalis, та Candida crusei.

Таблиця 4. Біологічні властивості дріжджоподібних грибів роду Candida

Тест/субстрат	Candida albicans	Candida tropicalis	Candida crusei
Морфологія клітин	Овальні, що брунькуються
Здатність утворювати псевдоміцелій	+	-	-
Консистенція колоній	Маслянисті гладкі	Маслянисті зморшкуваті	Суховаті часто линзоподібні
Глюкоза	+	+	+
Мальтоза	+	+	-
Сахароза	-/+	+	-
Лактоза	-	-	-
Галактоза	+	+	-
Ростові трубки	+	-	-

Примітка: "+" - реакція позитивна; "-" - реакція негативна; "+/-" - реакція позитивна, але у деякіх штамів негативна; "-/+" - реакція негативна, але у деякіх штамів позитивна.

Частота виявлення ідентифікованих видів грибів Candida у обстежених була різною.

Гриби виду C. lusitaniae виявлені тільки в 2,7 % випадків, а у більшості пацієнтів виділені гриби виду Candida albicans (табл. 5).

Таблица 5. Частота виявлення різних видів грибів роду Candida у обстежених

Вид	Кількість осіб з дріжджеподібними грибами	Кількість випадків
		абс.	%
Candida albicans	37	26	70,28
Candida tropicalis		6	16,22
Candida crusei		2	5,40
Candida famata		2	5,40
C. lusitaniae		1	2,70

Якщо розглядати чисельність штамів, ізольованих з різних клінічних матеріалів, то видно, що частка штамів, виділених з зіву обстежених, значно перевищує частку штамів з інших біотопів - відокремлюваного носу, вух,калу, раньових поверхонь, слизу мигдалин та мокротиння (таблиця 7). Більше половини усіх виділених збудників кандидозу була виділена саме з зіву пацієнтів, у той час як на другу половину випадків припадають інші досліджувані біотопи.

Таблиця 7. Частота виділення грибів роду Candida з різних біологічних матеріалів з різних біотопів

Досліджуваний матеріал відокремлювання:	Кількість осіб у яких знайдені гриби роду Candida
	Загальна кількість
	абс.	%
зіву	20	54
носу	2	5,4
вуха	1	2,7
Мокротиння	3	5,4
Кал	7	13,5
Рана	3	8,1
слиз мигдалин	1	2,7

Таблиця 8. Чутливість грибів роду Candida spp. до антимікотичних препаратів

Препарат	Загальна кількість штамів	чутливі	помірно-чутливі	не чутливі
		абс	%	абс	%	абс	%
Кетоконазол	37	8	21,6%	8	21,6%	21	56,8%
Ністатин		26	70,3%	-	-	11	29,7%
Клотримазол		26	70,3%	-	-	11	29,7%
Флуконазол		12	32,4%	4	10,8%	21	56,8%
Амфотерицин В		25	67,6%	-	-	12	32,4%
Інтроконазол		18	48,6%	-	-	19	51,4%

Ністатин, як і клотримазол, синтетичний протигрибковий препарат. До цього препарату було чутливими 70,3 % досліджених штамів. Не ефективним по відношенню до штамів грибів роду Candida виявився синтетичний препарат кетоконазол - тільки 21,6 % штамів були чутливі, 21,6 % штамів - помірно чутливі та 56,8 % штамів - резистентні до дії даного препарату.

Таким чином, у хворих з лор-патологіями у яких були виявлені гриби роду Candida антимікотичні препарати Амфотерицин та інтраконазол можуть бути використані, як препарати вибору, а флуконазол, як "препарат другого ряду".

Лікування хворих мікозами повинно бути комплексним і засновано на принципах курсової терапії: вплив на етіологічний фактор за допомогою протигрибкових антибіотиків або інших препаратів, усунення або послаблення дії виявлених патогенетичних факторів, зменшення вираженості алергії і аутоалергії; підвищення специфічної та неспецифічної імунологічної реактивності.



Узагальнення

У процесі еволюції на шкірі та слизових оболонках порожнин та органів людини сформувались складні мікробні асоціації. Серед представників нормальної мікробіоти слід виділяти гриби роду Candida. Candida локалізується у ротовій порожнині (20-70 %), у товстому кишечнику (70 %), складають 30 % мікробіоти піхви та 5-10 % мікробіоти шкіри. Так локалізуючись у ротовій порожнині Candida забезпечує мутуалістичні взаємодії у самій групі, доставляючи вітаміни, що продукує, для анаеробних мікроорганізмів - бактероїдів, фузобактерій. У той же час, продукуючи молочну кислоту, анаероби, що не продукують спори, підтримують концентрацію Candida у фізіологічній нормі. Контролюючи активний процес деструкції клітковини у товстому кишечнику, гриби роду Candida беруть участь у метаболічних процесах макроорганізму, виступаючи у ролі коменсалів. Підтримують на ряду з бактеріальною флорою нормальне рН середовища піхви. А також мають велике значення у підтримуванні місцевого протигрибкового імунітету [6].

Основним фактором, що сприяє розвитку кандидозу, є зниження місцевого та загального імунітету. Тому основну групу ризику для кандидозної інфекції складають люди з імунодефіцитними станами, такими як СНІД, анемія, гіповітаміноз, хронічні бактеріальні, протозойні, вірусні інфекції, онкологічні захворювання та ін.. Таким чином, гриби роду Candida являються причиною розвитку різноманітних патологічних процесів у людини.

У зв'язку з цим Candida з одного боку є представником нормальної мікрофлори людини і підтримує стан гомеостазу. Але з іншої сторони виступає як етіологічно вагомий фактор у розвитку патологічних станів, що можуть змінюватись від легких форм, до тяжких септичних станів, котрі можуть завершитися навіть смертю хворої людини.

В умовах швидкого поширення та розвитку кандидозних захворювань важливо звернути увагу на методи ефективної боротьби з кандидозом. Найперший крок - проводити ідентифікацію збудника до рівня виду. Ця необхідність зумовлена неоднаковою чутливістю різних видів Candida до антимікотичних засобів, а також розвитком стійкості грибів до найбільш поширених антимікотиків.

Список літератури

Бережний В.В., Крамарев С.А., Янковський Д.С., Шунько Е.Е., Димент Г.С. Порушення мікробної екології людини, їх причини, наслідки та варіанти поновлення фізіологічної норми // Здоров'я жінки. - 2004. - №2 (18). - С. 170-178.

Бирюкова С.В., Большакова Г.М. Адгезивный потенциал Staphylococcus aureus и Candida albicans, выделенных из экссудата воспаленных слюнных желез под влиянием озонирования // Аналы Мечниковського института. - 2006. - №2. - С. 17-21.

Білько І. П. Мікробіологія глибоких мікозів і псевдо мікозів у людини. -Севастополь: Рібест, 2007. - С. 83-89.

Герасимова Н.М., Бодумян Т.М. Тербинафин (ламизил) в лечении грибковых заболеваний кожи: актуальные вопросы современности // Вест дерматол и венерол. - 2006. - №6. - С. 34-37.

Голубка О.В, Савинова Е.М., Лошко Г.А., Журавлева И.В. Фактори патогенності грибів роду Candida // Харьковское ГУ "Институт микробиологии и иммунологии им. И.И.Мечникова АМН Украины" - 2011. - №4. - С. 109-112.

Домбровская И.В., Жалко-Титаренко В.П. Адгезины микроорганизмов; роль в патогенезе инфекции и микроэкологии человека // ВПЦ "Киевский університет". -2003. - №21. - С. 177-195.

Е.А. Левончук Кандидозы слизистых оболочек полости рта. - Суми: Видавництво сум. держ. універ. - 2006. - С. - 465.

Елинов Н.П. Елинов Н.П. Медицинская микология к XXI веку -- в начале третьего тысячелетия // Проблемы медицинской микологии. - 2000. - № 4. - С. 6-12.

Зеленова Е.Г. Кандиды: экология, морфофункциональные особенности и факторы патогенности // Нижегородский медицинский журнал. - 2002. - №5. - С. 15-18

Каплін М.М., Голубнича В.М. Мікробіологічна діагностика кандидозної інфекції. - Суми: Видавництво сум. держ. універ. -2006. - С. 13-20.

Кашкин К.П., Дмитриева Л.Н. Белки системы комплимента // Клин. лаб. диагн. - 2000. - № 7. - С. 25-32.

Лещенко В.М. Грибковые инфекции кожи. Современные антимикотики в дерматологи // Consilium medicum. - 2004. - №3. - С. 15-19.

Молочков В.А., Курчева О.П. Орунгал - эффективный препарат в терапии онихомикозов // Вест. дерматол. и венерол. - 1998. - №5. - С. 59-61.

Новоселов А.В., Новоселов В.С. Новые аспекты в проблеме выбора современного антимикотика // независимое издание практикующих врачей. - 2006. - № 73. - С. 142-145.

Русак М.К., Яробкова Н.Д., Каспина А.И. Поражение слизистой оболочки полости рта кандидати - Суми: Видавництво сум. держ. універ. - 2006. - С. 37-45.

Сергеев А.Ю., Сергеев Ю.В. Грибковые инфекции. Руководство для врачей. - М.: ООО "Бином-пресс". - 2003. - 440 с.

Barnett J.A. A history of research on yeasts 8: taxonomy // Yeast. - 2004. - №30. - P. 41-93.

Calderone R.A. Candida and Candidiasis / ASM Press. - 2002. - №1 - P. 5.

Evolution of pathogenicity and sexual reproduction in eight Candida genomes / Butler G., Rasmussen M.D., Lin M.F., Santos M.A., Sakthikumar S. et al. // Nature. - 2009. - № 459. - P. 657-662.

Georgiev V. Opportunistic Infections: Treatment and Prophylaxis // Humana Press. - 2003. - № 23. - P. 239.

Hill J. A history of plants. London. Printed for Thomas Osborne in Grey's-Inn Holbourn // Nature. - 1998. - №2. - P. 69.

Kleesen B., Schembri M.A. Dacterialadhesins: Function and structure // Int. J. Med. Microbiol. - 2000. - №1. - P. 27-35.

Knoke M., Bernhardt H. The first description of an oesophageal candidosis. //Mycoses. - 2006. - № 49. - P. 283-287.

Martin D.S., Jones C.P. Further studies on the practical classification of the Monilias // Bacteriol. - 1940. - №39. - P. 609-630.

4. Бурова С.А., Воинова Г.В. Клинические разновидности и лечение кандидоза. Вестн дерматол 1997; 4: 24-28.

19. Braude A. Candida, Infectious diseases and Medical Microbiology. 2nd ed. 1986; 571р

6. Мюллер Э., Лёффлер В. Микология. М: Мир; 1995; 343 с.

7. Magee P.T. and Stewart Scherer. Genome Mapping and Gene Discovery in Candida albicans. ASM News 1998; 64 (9): 505-511.

© Е.Г. Зеленова, М.И. Заславская, Т.В.Махрова, 2002 г.

УДК 616.992

Поступила 9.04.2001 г. Е.Г. Зеленова, М.И. Заславская, Т.В.Махрова Государственная медицинская академия, Нижний Новгород Кандиды: экология, морфофункциональные особенности и факторы патогенности

8. Реброва Р.Н. Грибы рода Candida при заболеваниях негрибковой этиологии. М: Медицина; 1989;128 с.

2. Антоньев А.А., Бульвахтер Л.А., Глазкова Л.К., Ильин И.И. Кандидоз кожи и слизистых оболочек. М: Медицина; 1985; 155 с.

9. Rangel-Frausto M. S., Houston A.K., Bale M.J., Fu C., Wenzel R.P. An experimental model for study of Candida survival and transmission in human volunteers. Eur J Clin Microbiol Infect Dis 1994; 13: 590-595.

5. Cannon R.D., Chaffin W.L. Oral colonization by Candida albicans. Crit Rev Oral Biol 1999; 10 (3): 359-383.

Odds F.S. Candida and candidosis. 2nd ed. London: Bailliere Tindall; 1988.

Cole G.T., Halawa A.A., Anaissie E.J. The role of gastrointestinal tract in hematogenous candidiasis: from the laboratory to the bedside. Clin Infect Dis 1996; 22: 73-88.

5. Cannon R.D., Holmes A.R., Mason A.B., Monk B.C. Oral candida: clearance, colonization, or candidiasis?J Dent Res 1995; 74(5): 1152-1161.

16. Viljoen B.C., Greyling T. Yeast associated with Chedda and Gouda making. Int S Food Microbiol 1995; 28: 79-88

17. Pendrak M.Z., Klotz S.A. Adherence of Candida albicans to host cells. FEMS Microbiology letters 1995; 129: 103-114

18. Самсыгина Г.А., Буслаева Г.Н., Корнюшин М.А. Кандидоз новорожденных и детей раннего возраста. Дифлюкан в лечении и профилактике кандидоза. М; 1996; 40 с.

1. Topley and Wilson`s. Microbiology and Microbial Infections. Vol. Medical Mycology. 9th ed.1999 (Online version).

20. Rico H., Herrero E., Miragall F., Sentandreu R. An electron microscopy study of wall expansion during Candida albicans yeast and mycelial growth using concanavalin A-ferritin laelling of mannoproteins. Arch Microbiol 1991; 156: 111-114.

21. Yu Z., Zee K.K., Ens K. Doig P.C., Carpenter M.R., Staddon W. Partial characterization of a Candida albicans fimbrial adhesin. Infect Immun 1994; 62: 2834-2842.

22. Прилепская В.Н., Анкирская А.С., Байрамова Г.Р., Муравьева В.В. Вагинальный кандидоз. М; 1997; 40 с.

24. Calderone R.A., Braun P. Adherence and receptor relationship of Candida albicans. Microbiol Rev 1991; 55:1-20.

25. Gustafson K.S., Vercellotti G.M., Bendel C.M., Hostetter M.K. Molecular mimicry in Candida albicans. J Clin Invest 1991; 87: 1896-1902.

36. Miyakawa V., Kuribayashi T., Kagaya K. Role of specific determinant in mannan of Candida albicans serotype A in adherence to human buccal epithelial cells. Infect Immun 1992; 60: 2493-2499.

37. Hostetter M.K. Adhesins and ligands involved in the interaction of Candida spp. With epithelial and endothelial surfaces. Clin Microbiol Rev 1994; 7: 29-42.

38. Nair R.G., Samaranayake L.P. The effect of oral commensal bacteria on candidal adhesion to human buccal epithelial cells in vitro. J Med Microbiol 1996; 45: 179-185.

39. O`Sullivan J.M., Jenkison H.F., Cannon R.O. Adhesion of Candida albicans to oral streptococci in promoted by selective adsorption of salivary proteins to the streptococcal cell surface. Microbiology 2000; 146: 41-48.

40. Tronchin G., Bouchara J.P., Annaix V., Robert R. D., Senet J. M. Fungal cell adhesion molecules in Candida albicans. Eur J Cell Biol 1991; 7(1): 23-33

41. Gilmore B.J., Retsinas E.M., Lorenz J.S., Hostetter M.K. An iC3b receptor on Candida albicans: structure, function and correlates for pathogenicity. J Infec Dis 1988. 157 (1): 38-46.

42. Кашкин К.П., Дмитриева Л.Н. Белки системы комплемента: свойства и биологическая активность. Клин лаб диагн 2000; 7: 25-32.

43. Challacombe S.J. Immunologic aspects of oral candidiasis. Oral Surg Oral Med Oral Pathol 1994; 78 (2): 202-210.

45. Odds F.C. Candida species and virulence. ASM News 1994; 60: 313-318.

46. Watts H.J., Cheah F.S.H., Yube D., Sanglard D., Gow N.A.R. Altered adherence in strains of Candida albicans harbouring null mutations in secreted aspartic proteinase genes. FEMS Microbiol Lett 1998; 159: 129-135.

47. Manns J.M., Mosser D.M., Buckley H.R. Production of a hemolytic factors by Candida albicans. Infect Immun 1994; 62: 5154-5156.

48. Караев З.О., Лебедева Т.Н. К вопросу о биологической активности Candida albicans. В кн.: Микотическая инфекция и сенсибилизация. Сборник науч. труд. Ленинград; 1982; с. 14-17.

49.

50. Быков В.Л. Динамика инвазивного роста Candida albicans в тканях хозяина. Вест дерматол венерол 1990; 4: 25-28.

52. Edwards J.E. J., Mayer C.L., Filler S.D., Wadsworth E., Calderone R.A. Cell extracts of Candida albicans block adherence of the organisms to endothelial cel. Infect Immun 1992; 60: 3087-3091.

53. Ponton J., Bikandi J., Moragues M.D., Arilla M.C., Elosegui R., Quindos G. Reactivity of Candida

54. albicans germ tubes with salivary secretory IgA. J Dent Res 1996; 75: 1979-1985.

55. Diamond R.D. Interaction of phagocytic cells with Candida and other opportunistic fungi. Arch Med Res 1993; 24: 361-369.

56. Cassone A. Cell wall of Candida albicans: its functions and its impact on the host. Curr Top Med Mycol 1989; 3: 248-314.

59. Soll D.R. High-frequency switching in Candida albicans. Clin Microbiol Rev 1992; 5 (2): 183-203.

60. Bailey A., Wadsworth E., Calderone R. Adherence of Candida albicans to human buccal epithelial cells: host-induced protein synthesis and signaling events. Infect Immun 1995; 63 (2): 569-572.

61. Samaranayake Y.H., Wu P.C., Samaranayake L.P., So M. Relationship between the cell surface hydrophobicity and adherence of Candida krusei and Candida albicans to epithelial and denture acrylic surfaces. APMIS 1995; 103 (10): 707-713

62. Calderone R.A., Cihlar R.L., Lee D.D., Hoberg K., Scheld W.M. Yeast adhesion in the pathogenesis of endocarditis due to Candida albicans: studies with adherence-negative mutants. J Infect Dis 1985; 152 (4): 710-715.

63. Ollert M.W., Wadsworth E., Calderone R. A. Reduction expression of the functionally active complement receptors for iC3b but not C3d on an avirilent mutant of Candida albicans. Infect Immun 1990; 58 (4): 909-913.

64. Bergen M.S., Voss E., Soll D.R. Switching at the cellular level in the white- opaque transition of Candida albicans. J Gen Microbiol 1990; 136 (10): 1925-1936.

65. Srikantha T., Morrow B., Schroppel K., Soll D.R. The frequency of integrative transformation at phase-specific genes of Candida albicans correlates with their transcriptional state. Mol Gen Genet 1995; 246 (3): 342-35265.

Размещено на Allbest.ru

...