Вплив інфікованості передміхурової залози збудниками різного таксономічного походження на перебіг захворювання та результати хірургічного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА „ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.06 - урологія

ВПЛИВ ІНФІКОВАНОСТІ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ ЗБУДНИКАМИ РІЗНОГО ТАКСОНОМІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ НА ПЕРЕБІГ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ДОБРОЯКІСНУ ГІПЕРПЛАЗІЮ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ

Грицай Віктор Сергійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державній установі „Інститут урології АМН України”, м. Київ.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Пасєчніков Сергій Петрович,

Державна установа

„Інститут урології АМН України”,

завідувач відділу запальних захворювань.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Горпинченко Ігор Іванович, Державна

установа „Інститут урології АМН України”, завідувач відділу сексопатології та андрології;

доктор медичних наук, професор Щербак Олександр Юрійович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри урології.

Захист відбудеться 18.05.2010 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Державній установі „Інститут урології АМН України” за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи „Інститут урології АМН України” за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.

Автореферат розісланий 16.04.2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

ст. н. с., к. мед. н. Л.М. Старцева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогоднішній день в Україні, як і у більшості країн Європи, склалася демографічна тенденція загального старіння населення. У зв'язку з цим у сучасній урології зростає увага до проблеми доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ). У 2007 р. рівень захворюваності на ДГПЗ становив 317,9 на 100000 дорослого населення, причому цей показник за три останні роки зріс на 2,2 % (Сайдакова Н.О., Старцева Л.М., Кравчук Н.Г., 2008). Кількість хворих, що перебували на обліку в лікувально-профілактичних закладах країни, збільшилась на 5,2 %, зокрема у 2007 р. їх зареєстровано 181788 (Сайдакова Н.О., Старцева Л.М. і співавт., 2009). Про широке поширення ДГПЗ свідчить і той факт, що 88% зразків аутопсій передміхурової залози у чоловіків старіше 80 років мають ознаки ДГПЗ (Boyle P., Maisonneuve P., Steg A., 1996; Chapple C.R., 1999).

У зв'язку з великою кількістю операцій актуальною проблемою залишається профілактика й лікування ускладнень, які розвиваються в післяопераційному періоді (Карпенко B.C., Богатов О.П., 1981; Возіанов О.Ф., Пасєчніков С.П., Андрєєв А.О., 1997; Luttwak Z., Lask D. et al., 2007). Післяопераційні ускладнення спостерігаються у 12,5-26,7 % хворих, яким проведене хірургічне лікування ДГПЗ (Возианов А.Ф., Люлько А.В., 2001). Виникнення гнійно-запального процесу в різних відділах сечостатевої системи після простатектомії нерідко пов'язане з наявністю хронічної сечової інфекції. Найчастіше в ранньому післяопераційному періоді розвиваються гострий пієлонефрит, орхоепідидиміт, уретрит, нагноєння післяопераційної рани, кровотеча з ложа передміхурової залози, гемотампонада сечового міхура та тромбоемболічні ускладнення (Ухаль М.І., Меленевський Д.А., Анчев А.С., 2000; Люлько О.В., Люлько О.О., Забашний С. І., 2004).

Дані літератури свідчать, що практично в усіх випадках ДГПЗ сполучається з явищами хронічного запалення передміхурової залози (Nickel J.C., Downey J., Young I. et al., 1999; Зайцев В.І., Кудрявцев Ю.М., 2003). Наявність запалення передміхурової залози погіршує відновлення функціонального стану нижніх сечових шляхів після черезміхурової простатектомії.

Bedаlov G. та співавт. (1994) виявили простатит у 90,3 % включених у дослідження чоловіків із ДГПЗ, причому у 27,9 % з них не вдалося виділити мікроорганізми, хоча патогістологічне дослідження продемонструвало наявність ознак простатиту.

Захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), на сьогодні мають характер епідемії (Пасечников C.П., Руденко А.В., 1999; Горпинченко И.И., Гибнер С.М., 2002; Горпинченко И.И., Гурженко Ю.Н., 2006). Більшість фахівців вважають, що підвищення частоти хронічних інфекцій урогенітальної сфери, що нерідко мають латентний перебіг, пов'язане з носійством збудників ЗПСШ. Основними етіологічними факторами ЗПСШ є мікоплазменна, уреаплазменна, хламідійна та бактеріальна мікстінфекція в поєднанні з трихомонадами (Горпинченко И.И., Добровольская Л.И., 1997; Иванов О.Л., Ломоносов К.М., Алеонов С.Н., 1999; Люлько О.О., Чуб В.В., 2003). У світі реєструється близько 250 млн. випадків ЗПСШ на рік. В Україні склалася несприятлива епідеміологічна ситуація щодо венеричних захворювань. У 2003 році офіційно зареєстровано близько 400000 хворих на ЗПСШ. Захворюваність на гонорею склала 43 випадки на 100000 населення, на трихомоніаз - 290, урогенітальний хламідіоз - 66, мікоплазмоз - 43 на 100000 населення. В загальній структурі урогенітальних захворювань відмічено прогресивне зростання всіх інфекцій (трихомоніаз, хламідіоз, уреаплазмоз), за виключенням гонореї (Мавров Г.И., 2005).

В 70-80-х роках минулого століття співробітниками Київського НДІ захворювань нирок та сечовивідних шляхів проводились дослідження, в яких співставлялись результати виявлення збудників інфекцій у сечі, генітальних екскретах та видаленій тканині передміхурової залози хворих із запальними захворюваннями чоловічих статевих органів та склерозом передміхурової залози (Суходольская А.Е., Юнда И.Ф., Руденко А.В., 1977; Руденко А.В., 1982). Однак у літературі і до цього часу відсутні публікації, які висвітлюють інфікованість збудниками ЗПСШ чоловіків, хворих на ДГПЗ та значення цієї групи інфекцій в етіології, патогенезі, клініці і результатах лікування вказаної патології. Разом з цим не можна виключити й вплив хронічної урогенітальної інфекції на перебіг захворювання і розвиток ускладнень хірургічного лікування ДГПЗ. Ряд авторів пов'язує обтяження перебігу захворювання та виникнення інфекційно-запальних і гнійно-септичних ускладнень після простатектомії з наявністю інфекції, що викликана умовно-патогенними мікроорганізмами (Nickel J.C., 1999; Арбулиев М.Г., Задаев Р.Ш., Зайнулабидов З.Ш., 2002; Бондаренко Ю.М., 2007). При цьому, питання про можливий зв'язок цих явищ з інфекціями, які передаються статевим шляхом, не розглядається.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності з планом науково-дослідної роботи ДУ „Інститут урології АМН України” на тему „Вивчити вплив інфікованості передміхурової залози збудниками різного таксономічного походження на перебіг захворювання та результати хірургічного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози і розробити заходи прогнозування та профілактики післяопераційних ускладнень” (№ державної реєстрації 0108U000437). Дисертант є співвиконавцем зазначеного наукового дослідження, брав безпосередню участь в обстеженні та лікуванні хворих, статистичній обробці і трактуванні одержаних результатів та практичній реалізації нововведень. Проведено біоетичну експертизу дисертаційного дослідження (протокол №2 від 16 лютого 2007 року).

Мета дослідження. Підвищити ефективність діагностики інфекційних уражень передміхурової залози у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози шляхом визначення впливу збудників різного таксономічного походження на перебіг захворювання та обґрунтування заходів профілактики обумовлених ними ранніх післяопераційних ускладнень.

Завдання дослідження.

1. Вивчити інфікованість збудниками захворювань, що передаються статевим шляхом, хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, які отримали хірургічне лікування.

2. Провести порівняльний аналіз спектру мікробних збудників у генітальних екскретах і в інтраопераційно видаленій тканині передміхурової залози у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози.

3. Вивчити спектр мікробних збудників захворювань, що передаються статевим шляхом, в інтраопераційно видаленій тканині передміхурової залози у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози у сполученні з хронічним простатитом.

4. Визначити особливості перебігу захворювання у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози залежно від наявності та виду збудників захворювань, що передаються статевим шляхом.

5. Вивчити частоту і характер ранніх післяопераційних ускладнень у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози залежно від наявності та виду збудників захворювань, що передаються статевим шляхом.

6. Розробити заходи щодо прогнозування та профілактики ранніх післяопераційних ускладнень у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, інфікованих збудниками захворювань, що передаються статевим шляхом.

Об'єкт дослідження: хворі на ДГПЗ, яким проведено планову черезміхурову простатектомію.

Предмет дослідження: зв'язок інфікованості збудниками різного таксономічного походження хворих на ДГПЗ з перебігом захворювання та виникненням ускладнень у ранньому післяопераційному періоді.

Методи дослідження: клініко-лабораторні, інструментальні, цитологічні та бактеріологічні методи, полімеразна ланцюгова реакція, статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виявлена інфікованість збудниками ЗПСШ більш як у половини хворих на ДГПЗ при відсутності загальнолабораторних, клінічних та анамнестичних ознак цих захворювань. Вперше доведено, що у інфікованих хворих на ДГПЗ відмічається розбіжність результатів дослідження генітальних екскретів та тканини передміхурової залози на збудники ЗПСШ, що може бути причиною помилкового діагнозу та призводити до неефективного лікування інфекції урогенітальної сфери у хворих на ДГПЗ. Вперше визначено, що хронічний запальний процес у передміхуровій залозі та сечівнику у хворих на ДГПЗ без ознак сечової інфекції в більшій мірі обумовлений збудниками уреаплазмозу та трихомоніазу, ніж умовно-патогенними мікроорганізмами. Вперше встановлено, що факт інфікованості, як такий, не впливає на симптоматику ДГПЗ, тоді як наявність запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику, вірогідно підсилює вираженість симптомів нижніх сечовивідних шляхів у хворих на ДГПЗ. Вперше доведено, що інфікованість збудниками ЗПСШ і хронічний запальний процес у передміхуровій залозі та/або сечівнику у хворих на ДГПЗ вірогідно підвищують частоту розвитку ранніх післяопераційних ускладнень простатектомії.

Практичне значення одержаних результатів роботи:

-встановлена необхідність дослідження генітальних екскретів з метою виявлення запального процесу в передміхуровій залозі й сечівнику та ідентифікації збудників запальних захворювань, в тому числі збудників ЗПСШ, у кожного хворого на ДГПЗ (навіть без ознак сечової інфекції) із наступним призначенням відповідної сануючої терапії;

-встановлено, що дослідження інтраопераційно видаленої тканини передміхурової залози на наявність збудників ЗПСШ у хворих на ДГПЗ обґрунтовує адекватне призначення антибактеріальних та/або протитрихомонадних препаратів для профілактики ранніх післяопераційних ускладнень простатектомії з боку сечостатевих органів.

Особистий внесок здобувача. Ідея роботи запропонована науковим керівником. Дисертантом разом із керівником розроблені основні теоретичні та практичні положення роботи, визначені мета та завдання дослідження. Особисто автором проаналізована література з досліджуваної проблеми, проведені інформаційний пошук та статистична обробка отриманих результатів. Спільно з керівником теоретично обґрунтована та доведена практична цінність запропонованих заходів прогнозування і профілактики ранніх післяопераційних ускладнень у хворих на ДГПЗ, інфікованих збудниками ЗПСШ.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні питання урології” (Чернівці, 2006); ювілейній науково-практичній конференції урологів „Симптоми нижніх сечових шляхів” (Харків, 2007); ювілейній науково-практичній конференції урологів з міжнародною участю „Новітні технології в спеціалізованій медичній допомозі” (Київ 2007); 23-ому щорічному конгресі Європейської асоціації урологів (Мілан, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні питання урології” (Чернівці, 2008); 24-ому щорічному конгресі Європейської асоціації урологів (Стокгольм, 2009).

Результати досліджень впроваджені в трьох урологічних відділеннях Олександрівської клінічної лікарні м. Києва. Результати роботи використовуються в науково-дослідницькій і лікувальній роботі ДУ „Інститут урології АМН України”.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи повністю викладені у 11 наукових працях, із них 4 статті у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 патент на корисну модель, 6 тез, дві з яких у іноземних профільних журналах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів, результатів власних досліджень (5 розділів), аналізу і узагальнення дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (загальна кількість - 164, з яких 87 вітчизняних та ближнього зарубіжжя і 77 закордонних). Матеріал надруковано на 123 сторінках друкованого тексту. Робота ілюстрована 26 таблицями, одним рисунком, містить 4 формули.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідницька частина роботи базується на результатах дослідження та лікування 101 хворого на ДГПЗ у відділі запальних захворювань ДУ „Інститут урології АМН України”. З них хворих на ДГПЗ І стадії було 13, хворих на ДГПЗ ІІ стадії - 88. В дослідження не включені хворі на ДГПЗ, які поступали в лікарню з гострою затримкою сечі або парадоксальною ішурією, гострими або загостреннями хронічних запальних захворювань сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів, із хронічною нирковою недостатністю в стадії декомпенсації, макрогематурією, наявністю постійного уретрального катетеру чи епіцистостомою. Вік обстежених коливався від 50 до 86 років і складав у середньому 67 років.

При обстежені пацієнтів одна з провідних ролей відводилась збиранню анамнезу та огляду хворого. Прискіпливе вивчення анамнестичних даних дало змогу виключити з дослідження хворих, які перенесли запальні захворювання передміхурової залози, сечівника та ЗПСШ. Усім хворим проводили загальноприйняті клінічні та лабораторні дослідження: загальний аналіз крові, біохімічне дослідження сироватки крові, що включало вміст білку, білірубіну, сечовини, креатиніну, цукру крові, визначення простатспеціфічного антигену, для виключення хворих із підозрою на рак передміхурової залози, загальний аналіз сечі, пальцьове ректальне дослідження передміхурової залози.

Суб'єктивні прояви захворювання оцінювали шляхом анкетування згідно I-PSS, QoL (Міжнародна система бальної оцінки симптомів при захворюваннях передміхурової залози і оцінки якості життя). Проводили ультрасонографічне дослідження об'єму передміхурової залози, кількості залишкової сечі, цитологічні дослідження генітальних екскретів (зіскрібку із сечівника і секрету передміхурової залози). Інфікованість збудниками урогенітального хламідіозу, мікоплазмозу, уреаплазмозу, трихомоніазу вивчалась на підставі виявлення дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) вказаних мікроорганізмів за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у зіскрібку із сечівника, секреті передміхурової залози і в інтраопераційно видаленій тканині передміхурової залози. Проводилось бактеріологічне дослідження сечі після масажу передміхурової залози та видаленої під час операції тканини передміхурової залози на наявність умовно-патогенних мікроорганізмів. Інфікованість вважалась встановленою при виявленні колоній мікроорганізмів ? 10³/мл.

Для характеристики перебігу раннього післяопераційного періоду у хворих враховували такі показники, як довготривала (більше 7 діб) або профузна (включаючи гемотампонаду сечового міхура) макрогематурія, нагноєння рани, розвиток гострого пієлонефриту, гострого уретриту, гострого орхоепідидиміту.

Статистичні розрахунки проводили за допомогою програми «STATISTICA» (v.6). Розраховували середнє арифметичне (М), помилку середнього арифметичного (m), стандартне відхилення (у). Перевіряли нормальність розподілу перемінних за допомогою критерію Колмогорова-Смірнова. Для встановлення статистичної значимості різниці середніх використовували критерій Ст'юдента. В разі необхідності при малому числі спостережень використовували критерій Фішера.

Результати досліджень та їх обговорення. В результаті загальноклінічного обстеження у жодного з обстежених хворих не виявлено змін у загальних аналізах крові і сечі, біохімічних аналізах крові, а також ознак перенесених ЗПСШ в анамнезі. Із 101 пацієнта на ДГПЗ у 54 (53,5 %) були виявленні ДНК збудників ЗПСШ. Мycoplasma hominis була виявлена у 25 пацієнтів (24,7 %), Trichomonas vaginalis - у 24 (23,8 %), Ureaplasma urealiticum - у 18 (17,8 %), Chlamydia trachomatis - у 12 хворих (11,9 %). При цьому, мікстінфекція виявлена у 21 (20,8 %), а моноінфекція - у 33 (32,7 %) хворих. Сполучення двох збудників зустрічалось у 17 (16,8 %), трьох - у 4 (4,0 %) хворих.

В результаті досліджень генітальних екскретів і видаленої тканини передміхурової залози було ідентифіковано ДНК 79 збудників ЗПСШ у 54 хворих (табл. 1).

Таблиця 1. Видовий спектр збудників ЗПСШ, ідентифікованих із генітальних екскретів і видаленої тканини передміхурової залози у хворих на ДГПЗ

Вид збудника	Кількість збудників
	абс.	%
Мycoplasma hominis	25	31,6
Trichomonas vaginalis	24	30,4
Ureaplasma urealiticum	18	22,8
Chlamydia trachomatis	12	15,2
Всього	79	100,0

Наведені у табл. 1 дані свідчать, що з 79 збудників більш, як половину становлять молікути (54,4 %), представлені Mycoplasma hominis (31,6 %) та Ureaplasma urealiticum (22,8 %). На долю Trichomonas vaginalis в структурі збудників ЗПСШ припадало 30,4 %, при меншій частоті виявлення Chlamydia trachomatis (15,2 %). Мікробні асоціації виявлені у 21 (38,9 %) інфікованого хворого, моноінфекція - у 33 (61,1 %) хворих.

В табл. 2 представлений спектр збудників ЗПСШ, ідентифікованих із генітальних екскретів і тканини передміхурової залози у чоловіків, прооперованих з приводу ДГПЗ.

Таблиця 2. Видовий спектр збудників ЗПСШ при дослідженні генітальних екскретів і видаленої тканини передміхурової залози у чоловіків, прооперованих з приводу ДГПЗ

Вид збудника	Досліджуваний матеріал	р
	генітальні екскрети (n=101)	видалена тканина передміхурової залози (n=101)
	абс.	%	±m	абс.	%	±m
Мycoplasma hominis	19	18,8	3,9	8	7,9	2,7	р = 0,02
Ureaplasma urealiticum	16	15,8	3,6	5	5,0	2,2	р = 0,01
Trichomonas vaginalis	14	13,9	3,5	14	13,9	3,5	-
Chlamydia trachomatis	8	7,9	2,7	4	4,0	2,0	р>0,05
Всього виділених мікроорганізмів	57	56,4	5,0	31	30,7	4,6	р<0,001
Асоціації	14	13,9	3,5	7	6,9	2,5	р>0,05

Як видно з табл. 2, в тканині передміхурової залози домінуючим збудником ЗПСШ визначено Trichomonas vaginalis, ідентифікованим у 13,9 % хворих. Друге місце належить молікутам, тобто Мycoplasma hominis і Ureaplasma urealiticum, які сумісно виявлялись у 12,9 % випадків. Разом з цим, в генітальних екскретах превалювали молікути (34,6 %), тоді як ДНК Trichomonas vaginalis виявлена лише у 13,9 % хворих.

Порівняльний аналіз спектру збудників ЗПСШ у хворих на ДГПЗ в залежності від досліджуваних матеріалів виявив достовірну різницю в їх структурі. Наведені дані свідчать, що молікути виявлялись у генітальних екскретах вірогідно частіше, ніж у тканині передміхурової залози. Мycoplasma hominis виявлялась у 2,4 рази частіше (в генітальних екскретах - у 18,8±3,9 % випадків проти 7,9±2,7 % - у тканині передміхурової залози, р = 0,02), Ureaplasma urealiticum - у 3,2 рази частіше (15,8±3,6 % випадків проти 5,0±2,2 % - у тканині передміхурової залози, р = 0,01). Однаково часто в досліджуваних матеріалах виявлялась Trichomonas vaginalis. Частота ідентифікації Chlamydia trachomatis і асоціацій мікроорганізмів вірогідно не відрізнялась між пробами клінічного матеріалу.

Отже, загальна частота виявлених ДНК збудників ЗПСШ у генітальних екскретах (зіскрібок із сечівника і секрет передміхурової залози) і у видаленій тканині передміхурової залози методом ПЛР вірогідно відрізнялась і становила 56,4±5,0 % та 30,7±4,6% відповідно (р < 0,001). Із 54 інфікованих пацієнтів у 29 (53,7 %) знайдені збудники в генітальних екскретах, у 11 (20,4 %) - в тканині передміхурової залози і у 14 (25,9 %) - в обох досліджуваних матеріалах.

Встановлений нами факт розбіжності результатів дослідження генітальних екскретів та тканини передміхурової залози у 92,6 % інфікованих хворих свідчить про те, що, не враховуючи результати дослідження тканини передміхурової залози, можна отримати неповне уявлення про інфікованість урогенітальної сфери хворих на ДГПЗ збудниками ЗПСШ. Це, в свою чергу, може призвести до встановлення неповного і навіть помилкового діагнозу, а також негативно вплинути на результати лікування цієї категорії хворих.

Згідно бактеріологічного дослідження видаленої тканини передміхурової залози та сечі після масажу передміхурової залози у 41 хворого (40,6 %) ідентифіковані умовно-патогенні мікроорганізми. Видовий спектр умовно-патогенних мікроорганізмів представлений в табл. 3.

Таблиця 3. Частота виявлення умовно-патогенних мікроорганізмів в сечі після масажу передміхурової залози та інтраопераційно видаленої тканини передміхурової залози у хворих на ДГПЗ

Вид збудника	Кількість виділених збудників	Досліджуваний матеріал
		сеча після масажу передміхурової залози (n=101)	видалена тканина передміхурової залози (n=101)
	абс.	%	±m	абс.	%	±m	абс.	%	±m
Staphylococcus epidermidis	14	13,9	3,5	12	11,9	3,2	2	2,0	1,4
Enterococcus faecalis	10	9,9	3,0	9	8,9	2,8	1	1,0	1,0
Staphylococcus aureus	3	3,0	1,7	3	3,0	1,7	0	0	0
Streptococcus viridans	6	5,9	2,3	4	4,0	2,0	2	2,0	1,4
Staphylococcus saprophyticus	2	2,0	1,4	2	2,0	1,4	0	0	0
Streptococcus agalactiae	2	2,0	1,4	2	2,0	1,4	0	0	0
Streptococcus anhaemolyticus	1	1,0	1,0	0	0	0	1	1,0	1,0
Escherichia coli	4	4,0	2,0	3	3,0	1,7	1	1,0	1,0
Proteus mirabilis	2	2,0	1,4	2	2,0	1,4	0	0	0
Pseudomonas putida	1	1,0	1,0	0	0	0	1	1,0	1,0
Acinetobacter anitratus	2	2,0	1,4	1	1,0	1,0	1	1,0	1,0
Всього	47	46,5	5,0	38	37,6	4,8	9	8,9	2,8

У спектрі умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених із проб клінічного матеріалу, найчастіше зустрічаються грампозитивні бактерії (37,6 %), при меншій частоті виявлення грамнегативної флори - лише у 8,9 % хворих.

У сечі, взятій після масажу передміхурової залози збудник виявили у 38, у видаленій тканині передміхурової залози - у 9 хворих, що склало 37,6±4,8 % і 8,9±2,8 % відповідно (р < 0,0001).

Наведені дані свідчать, що в сечі, взятій після масажу передміхурової залози, найчастіше зустрічались грампозитивні бактерії, питома вага їх в структурі збудників склала 31,8±4,7 % випадків, при меншій частоті виявлення грамнегативної флори - 5,9±2,3 %. Вивчення рангового місця кожного представника виявило, що домінуючими мікроорганізмами являються Staphylococcus epidermidis (11,9 %), Enterococcus faecalis (8,9 %), Streptococcus viridans (4,0 %). У порядку зменшення питомої ваги розмістились Staphylococcus aureus та Escherichia coli (3,0 %). У 2 % випадків виявлялись Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus agalactiae та Proteus mirabilis. У тканині передміхурової залози грампозитивна флора виявлена у 5,9 % хворих: Staphylococcus epidermidis - у 2,0 %, Streptococcus viridans - у 2,0 %, Enterococcus faecalis - у 1,0 % та Streptococcus anhaemolyticus - у 1 % випадків. Грамнегативна флора в тканині передміхурової залози зустрічалась у 3,0 % хворих. У 1 % випадків виділялись Escherichia coli, Pseudomonas putida та Acinetobacter anitratus.

Таким чином, представники грампозитивної флори із сечі після масажу передміхурової залози виявлялись у 5,4 рази, а грамнегативної - у 2 рази частіше, ніж у тканині передміхурової залози (31,8±4,7 % проти 5,9±2,3 %, р < 0,0001, та 5,9±2,3 % проти 3,0±1,7 %, р > 0,05 відповідно). Для виявлення умовно-патогенних мікроорганізмів у хворих на ДГПЗ без ознак сечової інфекції більш інформативним представляється дослідження сечі після масажу передміхурової залози, ніж видаленої її тканини.

За результатами проведення цитологічних досліджень генітальних екскретів у 66 пацієнтів (65,3 %) були діагностовані хронічні форми простатиту (31,7 %), уретриту (12,9 %), або обидва захворювання одночасно (20,8 %).

Відповідь на питання, чи змінюється видовий спектр збудників ЗПСШ, а якщо змінюється, то як, в залежності від наявності хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику, надається в табл. 4.

Таблиця 4. Частота виявлення збудників ЗПСШ у хворих на ДГПЗ в залежності від наявності хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику

Вид збудника	Кількість хворих	р
	хворі з ознаками запальних змін в передміхуровій залозі та/або сечівнику (n=66)	хворі без ознак запальних змін в передміхурові залозі та/або сечівнику (n=35)
	абс.	%	±m	абс.	%	±m
Мycoplasma hominis	15	22,7	5,2	10	28,6	7,7	р>0,05
Trichomonas vaginalis	21	31,8	5,7	3	8,6	4,8	р=0,02
Ureaplasma urealiticum	15	22,7	5,2	3	8,6	4,8	р<0,05
Chlamydia trachomatis	10	15,2	4,4	2	5,7	3,9	р>0,05
Асоціації	17	25,8	5,4	4	11,4	5,4	р>0,05
Загальна інфікованість хворих	40	60,6	6,0	14	40,0	8,3	р<0,05
Збудник не виявлено	26	39,4	6,0	21	60,0	8,3	р<0,05

Результати аналізу даних табл. 4 вивили наступні особливості. Перша з них полягала в тому, що загальна інфікованість збудниками ЗПСШ хворих на ДГПЗ, у яких були виявлені хронічні запальні захворювання передміхурової залози та/або сечівника, вірогідно вища (60,6±6,0 % проти 40,0±8,3 % хворих без ознак запалення, р < 0,05). Друга стосується відсутності відмінностей між виявленням асоціацій збудників ЗПСШ (25,8±5,4 % проти 11,4±5,4 % хворих без ознак запалення в передміхуровій залозі та/або сечівнику, р > 0,05).

В аспекті наявності окремих мікроорганізмів серед хворих на ДГПЗ із ознаками запального процесу в сечостатевих органах та без нього варто звернути увагу на наступне. У випадках відсутності хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику домінуючим збудником є Мycoplasma hominis. Цей мікроорганізм однаково часто зустрічається, як у хворих із хронічним запальним процесом, так і при його відсутності (22,7±5,2 % та 28,6±7,7 % відповідно, р > 0,05). ДНК Chlamydia trachomatis виявлялась у 2,7 рази частіше у хворих із ознаками запалення, ніж у хворих без запалення, але різниця між величинами не була вірогідною.

Водночас, домінуючим збудником ЗПСШ у хворих на ДГПЗ із ознаками хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику є Trichomonas vaginalis. Частота виявлення ДНК цього мікроорганізму у хворих на ДГПЗ із ознаками запалення значно переважає таку у хворих на ДГПЗ без ознак запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику (31,8±5,7 % та 8,6±4,8 % відповідно, р = 0,02). Суттєве місце серед хворих із хронічним запальним процесом у передміхуровій залозі та/або сечівнику належить Ureaplasma urealiticum, інфікованість якою у 2,6 рази переважає цей показник у хворих без запального процесу (22,7±5,2 % та 8,6±4,8 % відповідно, р < 0,05).

Загальна частота виявлення умовно-патогенних мікроорганізмів серед хворих на ДГПЗ із наявністю хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику та без нього однакова (42,4±6,1 % та 40,0±8,3 % відповідно, р > 0,05). Грампозитивну та грамнегативну флору було знайдено відповідно у 36,4±5,9 % і 10,6±3,8 % випадків у хворих на ДГПЗ із хронічним запальним процесом у передміхуровій залозі та/або сечівнику, що не відрізняється від аналогічних показників у хворих без запальних змін (37,1±8,2 % та 5,7±3,9 % відповідно, р > 0,05).

Ґрунтуючись на отриманих даних, а саме, що у хворих на ДГПЗ без ознак сечової інфекції, грампозитивні умовно-патогенні мікроорганізми превалюють над грамнегативними і виявляються в передміхуровій залозі однаково часто, як при наявності хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику, так і при його відсутності, можна зробити висновок, що вони не являються вірогідним етіологічним чинником розвитку хронічного запального процесу в передміхуровій залозі у хворих на ДГПЗ без ознак гострої або загострення хронічної сечової інфекції.

Хронічні запальні зміни в передміхуровій залозі та/або сечівнику у хворих на ДГПЗ вірогідно частіше обумовлені збудниками ЗПСШ (60,6±6,0 %), ніж умовно-патогенними мікроорганізмами (42,4±6,1 %). При цьому Trichomonas vaginalis та Ureaplasma urealiticum у таких хворих виявляється відповідно в 4 та 3 рази частіше, ніж у хворих на ДГПЗ без запального процесу.

Наступним практичним етапом роботи стало з'ясування впливу інфікованості збудниками ЗПСШ хворих та наявності хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та сечівнику на клінічний перебіг ДГПЗ.

У хворих на ДГПЗ, інфікованих і неінфікованих збудниками ЗПСШ, вірогідно не відрізнялись як об'єм передміхурової залози (109,2±9,3 мл та 95,1±6,2 мл відповідно), так і об'єм залишкової сечі (126,4±16,5 мл та 99,7±14,3 мл відповідно). Пацієнти досліджуваних груп мали однаково високий ступінь тяжкості симптомів нижніх сечовивідних шляхів, який оцінювали за допомого шкали I-PSS (у інфікованих хворих - 22,5±0,8 проти 22,0±0,9 бали - у неінфікованих, р > 0,05). Вірогідної різниці між якістю життя відмічено не було.

В табл. 5 наведені дані обстеження хворих на ДГПЗ в залежності від виявлення хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику.

Таблиця 5. Показники кількісної оцінки симптомів сечовипускання (I-PSS), якості життя (QоL), об'єму передміхурової залози та об'єму залишкової сечі у хворих на ДГПЗ в залежності від наявності хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику (М±m)

Показники	Кількість хворих	р
	з ознаками запальних змін в передміхуровій залозі та/або сечівнику (n=66)	без ознак запальних змін в передміхуровій залозі та/або сечівнику (n=35)
І-PSS, бали	23,1±0,7	20,7±1,0	р<0,05
Іритативні симптоми, бали	10,2±0,3	9,0±0,5	р<0,05
Обструктивні симптоми, бали	12,9±0,4	11,7±0,4	р<0,05
QoL, бали	5,0±0,1	4,9±0,2	р>0,05
Об'єм передміхурової залози, мл	110,9±7,9	90,1±6,6	р<0,05
Об'єм залишкової сечі, мл	119,4±14,3	100,9±17,8	р>0,05

У хворих на ДГПЗ із ознаками хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику сума балів по шкалі I-PSS становила 23,1±0,7, у хворих без ознак хронічного запалення - 20,7±1,0 бали, тобто наявність хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику вірогідно підсилює виразність симптомів нижніх сечовивідних шляхів у хворих на ДГПЗ. Це відбувається за рахунок як іритативної, так і обструктивної складових (I-PSS для іритативних симптомів становить 10,2±0,3 бали проти 9,0±0,5 - у хворих без запалення, р < 0,05; для обструктивних симптомів - 12,9±0,4 бали проти 11,7±0,4 відповідно, р < 0,05), при цьому вірогідної різниці між якістю життя не відмічено. Об'єм передміхурової залози у хворих на ДГПЗ, в яких був виявлений у передопераційному періоді хронічний запальний процес у передміхуровій залозі та/або сечівнику, вірогідно більше (110,9±7,9 мл), ніж у хворих без запального процесу (90,1±6,6 мл), але вірогідної різниці між об'ємами залишкової сечі відмічено не було, і це об'єктивно підтверджує, що об'єм передміхурової залози, вірогідно, не впливає на ступінь інфравезікальної обструкції.

Таким чином, факту інфікованості, як такого, недостатньо для впливу на симптоматику ДГПЗ, тоді як наявність запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику, вірогідно, негативно впливає на прояви захворювання, причому незалежно від наявності збудника.

Крім загального аналізу структури ранніх післяопераційних ускладнень із боку сечостатевих органів у хворих на ДГПЗ також здійснювали аналіз за окремими групами, які формувалися в залежності від виявлення збудників ЗПСШ, умовно-патогенних мікроорганізмів, наявності хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику.

Структура ранніх післяопераційних ускладнень із боку сечостатевих органів у хворих на ДГПЗ в залежності від інфікування збудниками ЗПСШ представлена в табл. 6.

Таблиця 6.Структура ранніх післяопераційних ускладнень з боку сечостатевих органів у хворих на ДГПЗ в залежності від виявлення збудників ЗПСШ

Ускладнення	Кількість хворих	р
	інфіковані збудниками ЗПСШ (n=54)	неінфіковані збудниками ЗПСШ (n=47)
	абс.	%±m	абс.	%±m
Нагноєння рани	1	1,9±1,9	1	2,1±2,1	>0,05
Гострий орхоепідидиміт	3	5,6±3,1	2	4,3±2,9	>0,05
Гострий уретрит	5	9,3±4,0	3	6,4±3,5	>0,05
Гострий пієлонефрит	4	7,4±3,6	1	2,1±2,1	>0,05
Довготривала або профузна макрогематурія	10	18,5±5,3	2	4,3±2,9	0,02
Всього	23	42,6±6,8	9	19,1±5,7	0,01

Аналіз даних табл. 6 свідчить про те, що у хворих на ДГПЗ, інфікованих збудниками ЗПСШ, частота виникнення ранніх післяопераційних ускладнень із боку сечостатевих органів у 2 рази перевищує таку у неінфікованих (42,6±6,8 % проти 19,1±5,7 % відповідно, р = 0,01). Вірогідної різниці між інфекційно-запальними ускладненнями у хворих даних груп не відмічено (24,1±5,9 % проти 14,9±5,2 % відповідно, р > 0,05). мікроб гіперплазія передміхуровий післяопераційний

Таке ускладнення, як довготривала або профузна макрогематурія, у 4 рази частіше спостерігалось у хворих на ДГПЗ, інфікованих збудниками ЗПСШ, що становить 18,5±5,3 % проти 4,3±2,9 % - у неінфікованих хворих (р=0,02).

Виходячи з цього, можна впевнено стверджувати, що інфікованість збудниками ЗПСШ хворих на ДГПЗ грає важливу роль у розвитку ранніх післяопераційних ускладнень планової черезміхурової простатектомії.

Відповідь на питання, чи впливає інфікованість умовно-патогенними мікроорганізмами хворих на ДГПЗ на виникнення ранніх післяопераційних ускладнень із боку сечостатевих органів, а якщо впливає, то на які саме, дають дані табл. 7.

Дані табл. 7 свідчать, що частота ранніх післяопераційних ускладнень із боку сечостатевих органів у хворих на ДГПЗ, інфікованих умовно-патогенними мікроорганізмами, не відрізняється від кількості ускладнень у неінфікованих цими мікроорганізмами хворих на ДГПЗ і становить 31,7 %. Вірогідної різниці між інфекційно-запальними ускладненнями у хворих даних груп не відмічено (26,8±6,9 % проти 15,0±4,6 % у неінфікованих умовно-патогенними мікроорганізмами хворих на ДГПЗ, р > 0,05). Але довготривала та профузна макрогематурія у хворих на ДГПЗ, неінфікованих умовно-патогенними мікроорганізмами, зустрічається в 3,4 рази частіше (16,7±4,8 % проти 4,9±3,4 % у інфікованих хворих, р < 0,05). Виходячи з цього, можна стверджувати, що інфікованість умовно-патогенними мікроорганізмами хворих на ДГПЗ без ознак сечової інфекції не є визначальною в розвитку ранніх післяопераційних ускладнень планової черезміхурової простатектомії, особливо - в розвитку довготривалої та профузної макрогематурії, що, як показано в табл. 6, вірогідно залежить від інфікування збудниками ЗПСШ.

Таблиця 7. Структура ранніх післяопераційних ускладнень з боку сечостатевих органів у хворих на ДГПЗ в залежності від інфікованості умовно-патогенними мікроорганізмами

Ускладнення	Кількість хворих	р
	інфіковані умовно-патогенними мікроорганізмами (n=41)	неінфіковані умовно-патогенними мікроорганізмами (n=60)
	абс.	%±m	абс.	%±m
Нагноєння рани	2	4,9±3,4	0	0	>0,05
Гострий орхоепідидиміт	2	4,9±3,4	3	5,0±2,8	>0,05
Гострий уретрит	4	9,8±4,6	4	6,7±3,2	>0,05
Гострий пієлонефрит	3	7,3±4,1	2	3,3±2,3	<0,05
Довготривала або профузна макрогематурія	2	4,9±3,4	10	16,7±4,8	<0,05
Всього	13	31,7±7,3	19	31,7±6,0	-

Частота ранніх післяопераційних ускладнень із боку сечостатевих органів у хворих на ДГПЗ із ознаками запальних змін у передміхуровій залозі та/або сечівнику, майже у 2 рази вища, ніж у хворих без запальних змін (р < 0,05). При цьому такі ускладнення, як нагноєння рани та гострий пієлонефрит, у групі хворих на ДГПЗ без ознак запальних змін у передміхуровій залозі та/або сечівнику не зустрічались у жодного хворого. Виникнення довготривалої або профузної макрогематурії у хворих на ДГПЗ не залежить від наявності хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику (13,6±4,2 % - у хворих на ДГПЗ з ознаками хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/сечівнику проти 8,6±4,8 % - у хворих без ознак запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику, р > 0,05).

Узагальнені результати дослідження дозволили нам впевнено стверджувати, що інфікованість збудниками ЗПСШ і наявність хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику хворих на ДГПЗ являються прогностичними факторами розвитку ранніх післяопераційних ускладнень планової черезміхурової простатектомії. Одже, більшість хворих на ДГПЗ, які поступають до стаціонару в плановому порядку без ознак сечової інфекції, мають симптоми нижніх сечових шляхів, які можуть харектеризувати перебіг як хронічного простатиту, так і ДГПЗ. Тому виявлення хронічного запалення в передміхуровій залозі та/або сечівнику та ідентифікація збудників запальних захворювань, в тому числі збудників ЗПСШ, повинно проводитись ретельним чином за допомогою усього арсеналу сучасних методів дослідження у кожного хворого на ДГПЗ навіть без ознак сечової інфекції, з наступним призначенням відповідного лікування на доопераційному етапі.

З метою профілактики ранніх післяопераційних ускладнень простатектомії з боку сечостатевих органів необхідно досліджувати інтраопераційно видалену тканину передміхурової залози на наявність ДНК збудників ЗПСШ у хворих на ДГПЗ, і у разі випадку виявлення останніх - призначити адекватну антибактеріальну та/або протитрихоманадну терапію.

Таким чином, запропоновані нами заходи сприятимуть підвищенню ефективності діагностики інфекційних уражень передміхурової залози серед хворих на ДГПЗ та профілактики ранніх післяопераційних ускладнень простатектомії.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі - покращення якості діагностики інфекційних уражень передміхурової залози у хворих на ДГПЗ шляхом виявлення збудників ЗПСШ у генітальних екскретах та інтраопераційно видаленій тканині передміхурової залози, визначення впливу цих мікроорганізмів на перебіг захворювання, виникнення ускладнень простатектомії та наукового обґрунтування необхідності періопераційної ідентифікації вказаної групи збудників, що дає можливість адекватного планування консервативного і проведення профілактики ускладнень хірургічного лікування цієї категорії пацієнтів, що має суттєве значення для урології.

1. Встановлено, що серед хворих на ДГПЗ, які потребують планового хірургічного лікування, ступінь інфікованості збудниками ЗПСШ становить 53,5 %. Домінуючими в спектрі виявлених збудників є молікути (54,4 %) та трихомонади (30,4 %). Мікробні асоціації виявлені у 38,9 % інфікованих хворих, моноінфекція - у 61,1 % хворих.

2. Визначено, що тканина передміхурової залози хворих на ДГПЗ у 13,9 % випадків інфікована Trichomonas vaginalis, у 12,9 % - молікутами. В генітальних екскретах ДНК молікутів виявляються у 34,6 %, а Trichomonas vaginalis - у 13,9 % хворих. У 92,6 % інфікованих хворих на ДГПЗ відмічається розбіжність результатів дослідження генітальних екскретів та тканини передміхурової залози: у 20,4 % пацієнтів збудники ЗПСШ відсутні в генітальних екскретах, а у 53,7 % - у видаленій тканині передміхурової залози, що може бути причиною помилкового діагнозу та призводити до неефективного лікування інфекції урогенітальної сфери у хворих на ДГПЗ.

3. Умовно-патогенні мікроорганізми ідентифіковані у 40,6 % хворих на ДГПЗ без ознак сечової інфекції. Найчастіше виявляються грампозитивні бактерії (37,6 %) при меншій частоті виявлення грамнегативної флори (8,9 %). У сечі, взятій після масажу передміхурової залози, збудник виявляється у 37,6 %, у видаленій тканині передміхурової залози - у 8,9 % хворих на ДГПЗ, що свідчить про більшу інформативність дослідження сечі після масажу передміхурової залози у цього контингенту пацієнтів.

4. Встановлено, що у 65,3 % хворих на ДГПЗ без ознак сечової інфекції, які підлягають плановому оперативному лікуванню, в передопераційному періоді діагностовано інфекційно-запальні захворювання передміхурової залози та/або сечівника. Хронічний запальний процес у передміхуровій залозі та/або сечівнику у хворих на ДГПЗ вірогідно частіше зумовлений збудниками ЗПСШ (60,6±6,0 %), ніж умовно-патогенними мікроорганізмами (42,4±6,1 %). При цьому ДНК Trichomonas vaginalis та Ureaplasma urealiticum у таких хворих із статистичною достовірністю виявляється відповідно в 4 та 3 рази частіше, ніж у хворих без запального процесу.

5. Визначено, що наявність хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику вірогідно підсилює виразність симптомів нижніх сечовивідних шляхів у хворих на ДГПЗ (I-PSS становить 23,1±0,7 бали проти 20,7±1,0 у хворих без запалення), що відбувається за рахунок як іритативної, так і обструктивної складових. Об'єм передміхурової залози у хворих на ДГПЗ із хронічним запальним процесом у передміхуровій залозі та/або сечівнику вірогідно більший (110,9 ± 7,9 мл), ніж у хворих без запального процесу (90,1 ± 6,6 мл).

6. Доведено, що частота виникнення ранніх післяопераційних ускладнень із боку сечостатевих органів у пацієнтів, інфікованих збудниками ЗПСШ, у 2 рази перевищує таку у неінфікованих і становить 42,6±6,8 % проти 21,3±5,9 %. Інфікованість збудниками ЗПСШ у 4 рази підвищує частоту виникнення довготривалої або профузної макрогематурії після планової простатектомії, викликаючи її у 18,5±5,3 % хворих. Хронічний запальний процес у передміхуровій залозі та/або сечівнику у хворих на ДГПЗ вірогідно підвищує частоту розвитку ранніх післяопераційних ускладнень простатектомії - гострого пієлонефриту та нагноєння рани (10,6±3,8 % проти 0 % у хворих без запального процесу).

7. Розроблені заходи прогнозування і профілактики ранніх післяопераційних ускладнень планової простатектомії у хворих на ДГПЗ без ознак сечової інфекції, якими передбачається: 1) обстеження хворих на наявність хронічного запального процесу в передміхуровій залозі та/або сечівнику та ідентифікація збудників запальних захворювань, в тому числі ЗПСШ, як факторів, прогнозуючих виникнення ранніх післяопераційних ускладнень простатектомії, з наступним призначенням відповідного лікування на доопераційному етапі; 2) дослідження інтраопераційно видаленої тканини передміхурової залози на наявність ДНК збудників ЗПСШ у хворих на ДГПЗ та наступного призначення адекватного антибактеріального та/або протитрихомонадного лікування з метою профілактики ранніх ускладнень простатектомії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Хворим на ДГПЗ без ознак сечової інфекції рекомендується проводити обстеження генітальних екскретів з метою виявлення запального процесу в передміхуровій залозі і сечівнику та ідентифікації збудників запальних захворювань, в тому числі збудників ЗПСШ, з наступним призначенням відповідної сануючої терапії.

2. Видалену під час простатектомії тканину передміхурової залози рекомендується досліджувати на збудники ЗПСШ, і у випадку виявлення останніх - призначати адекватну антибактеріальну та/або протитрихомонадну терапію з метою профілактики ранніх післяопераційних ускладнень з боку сечостатевих органів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пасечников С.П. Инфицированность больных гиперплазией предстательной железы возбудителями заболеваний, передающихся половым путём / С. П. Пасечников, Н. В. Митченко, В. С. Грицай // Здоровье мужчины.- 2006. - № 2. - С. 203-205.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, провів статистичну обробку та аналіз результатів, підготував статтю до друку).

2. Возіанов О.Ф. Виявлення збудників захворювань, що передаються статевим шляхом, у хворих на гіперплазію передміхурової залози / О.Ф. Возіанов, С.П. Пасєчніков, М.В. Мітченко, В.С. Грицай // Журнал АМН України. - 2006.- № 4.- С. 758-765.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, провів статистичну обробку та аналіз результатів, підготував статтю до друку).

3. Возіанов О.Ф. Вплив хронічного запального процесу передміхурової залози та сечівника на симптоми нижніх сечовивідних шляхів у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози / О.Ф. Возіанов, С.П. Пасєчніков, В.С. Грицай // Здоровье мужчины.- 2008. - № 2. - С. 176-179.

(Здобувач самостійно розробив план дослідження, зібрав клінічний матеріал, провів статистичну обробку та аналіз результатів, підготував статтю до друку).

4. Возіанов О.Ф. Зв'язок інфікованості збудниками захворювань, що передаються статевим шляхом, з виникненням ранніх післяопераційних ускладнень у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози / О.Ф. Возіанов, С.П. Пасєчніков, В.С. Грицай // Журнал АМН України. - 2009. - № 3. - С. 568-573.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, провів статистичну обробку та аналіз результатів, підготував статтю до друку).

5. Пат. України № 35799, МПК⁶G01N 33/569, А61Р 13/08. Спосіб діагностики урогенітальних інфекцій у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози / О.Ф. Возіанов, С.П. Пасєчніков, М.В. Мітченко, В.С. Грицай; заявник та патентовласник ІУАМНУ, НМУ ім. О.О. Богомольця. - № u 200804098 ; заявл. 01.04.2008 ; Опуб.10.10. 2008, Бюл. № 19. - 3 с.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, виявив особливості, брав участь у роботі над патентом на корисну модель).

6. Возіанов О.Ф. Виявлення збудників захворювань, що передаються статевим шляхом, у хворих на гіперплазію передміхурової залози / О.Ф. Возіанов, С.П. Пасєчніков, М.В. Мітченко, В.С. Грицай // Актуальні питання урології: Мат-ли Всеукраїнської наук.-практ. конф., 26-27 жовтня, 2006 р., м. Чернівці. - Чернівці : [б. в.], 2006. - С. 80-82.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, брав участь у підготовці тез до друку, зробив усну доповідь на конференції).

7. Возіанов О.Ф. Ідентифікація збудників урогенітальних інфекцій в генітальних екскретах і тканині передміхурової залози хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози / О.Ф. Возіанов, С.П. Пасєчніков, В.С. Грицай // Симптомы нижних мочевых путей: Мат-лы науч.-практ. конф. урологов, 20-21 сентября, 2007 г., г. Харьков. - Х. : [б. и.], 2007. - С. 24-25.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, брав участь у підготовці тез до друку, зробив усну доповідь на конференції).

8. Возіанов О.Ф. Поширеність збудників урогенітальних інфекцій в генітальних екскретах і тканині передміхурової залози хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози / О.Ф. Возіанов, С.П. Пасєчніков, В.С Грицай // Новітні технології в спеціалізованій медичній допомозі: Мат-ли наук.-практ. конф. з міжнародною участю, 29-30 листопада, 2007 р., м. Київ. - К. : [б. в.], 2007. - С. 30-32.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, брав участь у підготовці тез до друку, зробив усну доповідь на конференції).

9. Vozianov O.F. Identification of the urogenital infection pathogens in genital excreta and prostatic tissue in patients with benign prostatic hyperplasia / O.F. Vozianov, S. P. Pasiechnikov, V. S. Gritsay // 23^th Annual Congress of the European Association of Urology: Abstract book (Milan, 26-29 March 2008) // Eur. Urol. Suppl. - 2008. - Vol. 7, № 3. - P. 94.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, провів статистичну обробку та аналіз результатів, зробив стендову доповідь на конгресі).

10. Возіанов О.Ф. Вплив хронічного запального процесу передміхурової залози та сечівника на клінічний перебіг доброякісної гіперплазії передміхурової залози / О.Ф. Возіанов, С.П. Пасєчніков, В.С. Грицай // Актуальні питання урології: Мат-ли Всеукраїнської наук.-практ. конф., 23-24 жовтня, 2008 р. м. Чернівці. - Чернівці : [б. в.], 2008. - С. 70-71.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, брав участь у підготовці тез до друку, зробив усну доповідь на конференції).

11. Vozianov O.F. Influence of chronic inflammatory process of prostate and urethra on clinical course of benign prostatic hyperplasia / O.F. Vozianov, S.P. Pasiechnikov, V.S. Grytsai // 24^th Annual Congress of the European Association of Urology: Abstract book (Stockholm, 17-21 March 2009) // Eur. Urol. Suppl. - 2009. - Vol. 8, № 4. - P. 208.

(Здобувач самостійно зібрав клінічний матеріал, провів статистичну обробку та аналіз результатів, зробив стендову доповідь на конгрес...