Діагностика детермінованих порушень оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи у хворих на фоні ревматоїдної патології та їх лікування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

«УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ»

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ДІАГНОСТИКА ДЕТЕРМІНОВАНИХ ПОРУШЕНЬ ОКЛЮЗІЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТРУКТУР ЗУБО-ЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ НА ФОНІ РЕВМАТОЇДНОЇ ПАТОЛОГІЇ ТА ЇХ ЛІКУВАННЯ

Новіков Вадим Михайлович

14.01.22 - стоматологія

Полтава - 2010

Анотація

Новіков В.М. Діагностика детермінованих порушень оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи у хворих на фоні ревматоїдної патології та їх лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України. - Полтава, 2010.

Результати клінічних, лабораторних та функціональних досліджень дозволили встановити патогенетичні зв'язки при детермінованих порушеннях оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження. За даними дослідження, встановлено кореляційний зв'язок між детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи і патологією ревматоїдного походження, що дозволяє прогнозувати перебіг захворювання.

Проведено комплексне клінічне дослідження хворих, яке дозволило виявити, що найбільш частим детермінуючим захворюванням, що викликає порушення оклюзії, є м'язово-суглобова дисфункція. Детермінуючі захворювання за частотою спостережень у подальшому розташувались наступним чином: склерозуючий артроз, деформуючий артроз, ревматоїдний артрит в активній фазі та у фазі ремісії.

Запропоновано патогенетично обґрунтований метод комплексного лікування хворих, які користуються різними видами ортопедичних конструкцій, в залежності від ступеня функціональних розладів при детермінованих порушеннях оклюзії.

Вдосконалено методи комплексного патогенетичного лікування хворих із детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження, які дають змогу скоротити терміни лікування.

Ключові слова: ревматоїдна патологія; порушення оклюзії; скронево-нижньощелепний суглоб; діагностика; лікування.

Аннотация

Новиков В.М. Диагностика детерминированных нарушений окклюзии и функциональных структур зубо-челюстной системы у больных на фоне ревматоидной патологии и их лечение. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. Высшее государственное учебное заведение Украины «Украинская медицинская стоматологическая академия» МЗ Украины. - Полтава, 2010.

Диссертация посвящена вопросам диагностики и ортопедического лечения больных с нарушениями окклюзии, которые были детерминированы соматической патологией, научном обосновании механизмов адаптации к конструкциям с оптимальным разобщением высоты прикуса и в повышении эффективности протезирования.

По данным клинических, лабораторных и функциональных методов исследования, установлена корреляционная взаимосвязь между детерминированными нарушениями окклюзии и функциональных структур зубо-челюстной системы и патологией ревматоидного происхождения, что позволяет прогнозировать течение заболевания.

Проведено комплексное клиническое исследование больных, которое позволило установить, что наиболее частым детерминирующим заболеванием, которое вызывает нарушение окклюзии, является мышечно-суставная дисфункция. В дальнейшем, детерминирующие заболевания по частоте наблюдений, расположились следующим образом: склерозирующий артроз, деформирующий артроз, ревматоидный артрит в фазе активности и фазе ремиссии.

Проведен анализ взаимосвязей развития патологического процесса в височно-нижнечелюстном суставе с окклюзионными нарушениями на фоне ревматоидной патологии. Дана комплексная оценка состояния функциональных процессов и структурных изменений в зубо-челюстной системе у больных с детерминированными нарушениями окклюзии на фоне патологии ревматоидного происхождения. Изучены их механизм и взаимосвязи.

В качестве объективного подтверждения динамических изменений состояния окклюзии и функциональных структур зубо-челюстной системы на фоне патологии ревматоидного происхождения автором использована интерпретация данных лучевых методов исследования (контактная рентгенография, панорамная рентгенография, магнито-резонансная томография), денситометрии, электромиографии, аксиографии в различные сроки наблюдений у пациентов исследуемых групп.

Доказано, что наиболее информативным методом для описания функционального состояния жевательного аппарата является метод создания виртуального артикулятора - аксиография. Результаты аксиограмм отражают изменения суставных и резцовых признаков в динамике движений нижней челюсти. У больных с детерминированными нарушениями окклюзии и функциональных структур зубо-челюстной системы на фоне патологии ревматоидного происхождения установлено влияние цитокинового метаболизма на прогноз протекания болезни и сроки пользования ортопедическими конструкциями.

Предложен патогенетически обоснованный метод комплексного лечения больных, которые пользуются различными видами ортопедических конструкций, в зависимости от степени функциональных расстройств при детерминированных нарушениях окклюзии.

Усовершенствованы методы комплексного патогенетического лечения больных с детерминированными нарушениями окклюзии и функциональных структур зубо-челюстной системы на фоне патологии ревматоидного происхождения, которые позволяют сократить сроки лечения.

Рекомендованы показания к применению и сроки пользования ортопедическими конструкциями у больных с детерминированными нарушениями окклюзии и функциональных структур зубо-челюстной системы на фоне патологии ревматоидного происхождения.

Ключевые слова: ревматоидная патология; нарушения окклюзии; височно-нижнечелюстной сустав; диагностика; лечение.

Resume

NovikovV.M. Diagnostics of occlusion determinated violations and functional structures of teeth-jaw system at the patients with rheumatoid disease in a background and their treatment. - Manuscript.

Thesis for a Doctor Degree of Medicine by specialty 14.01.22 - Stomatology. - Higher State Educational Institution of Ukraine “Ukrainian Medical Stomatological Academy” of Ministry of Public Health of Ukraine. - Poltava, 2010.

The results of clinical, laboratory and functional researches allowed setting pathogenetic connections at the determined violations of occlusion and functional structures of the teeth-jaw system on a background pathology of rheumatoid origin. According to the findings of the research a correlation connection was set between the determined violations of occlusion and functional structures of the teeth-jaw system and pathology of rheumatoid origin that allows forecasting the disease flow.

A complex clinical research of patients groups was conducted, which allowed discovering that the most frequent determined disease which causes violation of occlusion - is a muscle-joint dysfunction. Determinable diseases according to the frequency of supervisions are the following: sclerotic artrosis, deforming artrosis, rheumatoid arthritis in an active phase and phase of remission.

The pathogenetically based method of complex treatment of patients which uses different types of orthopaedic constructions is offered, depending on the degree of functional disorders at the determined violations of occlusion.

The methods of complex pathogenetic treatment of patients are improved with the determined violations of occlusion and functional structures of the teeth-jaw system on a background pathology of rheumatoid origin, which enables to reduce the duration of treatment.

Keywords: rheumatoid pathology; occlusal disorders; temporo-mandibular joint; diagnostics, treatment.

Перелік умовних скорочень

ДефА - деформуючий артроз

ЕМГ - електроміографія

ЗЩС - зубо-щелепна система

ІЛ - інтерлейкін

ІФА - імуно-ферментний аналіз

МРТ - магніто-резонансна томографія

МСД - м'язово-суглобова дисфункція

НЩ - нижня щелепа

РА - ревматоїдний артрит

РАФА - ревматоїдний артрит, фаза активності

РАФР - ревматоїдний артрит, фаза ремісії

СкА- склерозуючий артроз

СНЩС - скронево-нижньощелепний суглоб

ЧНП-б (ФНП, TNF) - чинник некрозу пухлин

EPA-тест - електронний аналіз стану нижньої щелепи

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Нижня щелепа з комплексом жувальних м'язів, скронево-нижньощелепні суглоби (СНЩС), зубні ряди є складовою частиною постійно діючого відділу щелепно-лицевої області, яка забезпечує первинну обробку їжі та інші життєво важливі функції людського організму. Часткова втрата зубів, інші оклюзійні порушення супроводжуються змінами практично у всіх ділянках зубо-щелепної системи (ЗЩС) та ведуть до низки ускладнень. На виникнення порушень оклюзії і розвиток патології у скронево-нижньощелепному суглобі впливають найрізноманітніші фактори. Це соматичні хвороби і травми щелепно-лицевої області, віковий стан зубних рядів і прикусу, наявність пломб і дефектів зубних рядів, якість зубних протезів у порожнині рота, патологічна стертість твердих тканин зубів, шкідливі звички та ін. Подібного роду морфологічні зміни значно утруднюють ортопедичне лікування функціональних розладів ЗЩС, особливо якщо вони обумовлені (детерміновані) соматичною патологією. Іноді таке лікування стає неможливим без застосування комплексу спеціальних підготовчих заходів (М.Д. Гросс, Дж.Д. Мэтьюс, 1986; А.А. Тимофеев, А.И. Мирза, 2001; О.І. Мірза, 2002; М.М. Рожко, Н.І. Герзанич, 2008; Е.Н. Рябоконь, 2008; Р.Р. Хайбуллина, 2008; M.D. Gross, J.D. Mathews, 1982; L. Helenius, 2005).

Значна кількість людей має зубні ряди з деякими елементами оклюзійної дисгармонії, що приводить до розвитку «м'язового стресу». При цьому жувальна система втрачає здатність адекватно адаптуватися до цих факторів, порушується функціональний стан елементів СНЩС, внаслідок чого у них можлива поява запальних та дистрофічних змін.

У більшості спостережень ці симптоми непостійні, при втраті адаптаційної здатності можуть призводити до дисфункції елементів зубо-щелепної системи, зокрема, СНЩС, та набувати тимчасової або хронічної форми (В.А. Хватова, 1982; G.T. Clark, 1991; J.P.Okeson, 2003).

Вже тільки перелік типової первинної симптоматики при дисфункції показує, що вона зумовлена станом м'язів та оклюзії, які у свою чергу, забезпечують стан і функцію зчленування. Тому діагноз «артрит» або «артроз», що часто ставлять у цих випадках, повинний мати чітке патогенетичне підґрунтя, що потребує застосовування комплексного дослідження органів і структур зубо-щелепної ділянки (В.І. Біда, 2003; В.И. Куцевляк, Т.Г. Хмыз, 2005; В.Ф. Макеєв та співавт., 2005; Н.А. Рабухина, В.А. Семкин, 2005).

Клінічна картина больового синдрому дисфункції СНЩС різноманітна й складна в діагностиці, оскільки супроводжується симптомами, які також притаманні іншим захворюванням, зокрема захворюванням ревматоїдного походження, і в свою чергу може бути змінена на їх фоні. При наявності різноманітних симптомів, де на перший план виступає біль, пацієнти здебільшого звертаються до різних фахівців: невропатологів, оториноларингологів, терапевтів), навіть, до загальних хірургів (В.А. Хватова, 1996). Анестезуючі речовини, введені до суглоба ін'єкційним шляхом, здійснюють короткочасну знеболюючу дію, не надаючи ніякого лікувального ефекту. Гідрокортизон або інші гормональні препарати, введені в закриті порожнини, викликають не остеобластну, а остеолітичну дію. Самі ж ін'єкції руйнують цілісність капсули, порушуючи її міцність та еластичність, зменшуючи бар'єрну функцію.

В аналогічних ситуаціях, частіше за все при відсутності етіопатогенетичного лікування, навантаження на жувальні м'язи зростає, порушується їх функція, наступає диcкоординація в їх роботі, що призводить до порушення структурно-анатомічних співвідношень, а згодом і трофіки елементів всієї зубо-щелепної системи.

Спеціалізована лікарська допомога при функціональних, дистрофічних або запальних захворюваннях зубо-щелепної ділянки, що детерміновані порушеннями оклюзії, відноситься до компетенції лікарів різних стоматологічних і нестоматологічних спеціальностей, однак, на наш погляд, саме ортопедичні методи дають змогу привести елементи жувального апарата до рівня функціональної норми.

Таким чином, складність клінічної картини, яка виникає при порушеннях оклюзії, значні структурні та функціональні зміни ЗЩС визначили напрямок стоматологічних досліджень на пошук шляхів ефективної реабілітації хворих з детермінованими порушеннями оклюзії ревматоїдного ґенезу , але, разом із тим, потребують уточнення даних про його патогенез та характер компенсаційних змін в організмі, клінічний перебіг та особливості ортопедичного лікування патології ЗЩС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є самостійною науково-дослідницькою роботою, виконаною згідно з планом наукових досліджень кафедри ортопедичної стоматології за комплексною темою: "Оптимізація профілактики основних стоматологічних захворювань ортопедичними методами", державний реєстраційний № 0102U001303. Автор був безпосереднім виконавцем частини затвердженої теми науково-дослідної роботи.

Мета дослідження. Вдосконалення діагностики та підвищення ефективності комплексного лікування хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи ревматоїдного походження шляхом обґрунтування ортопедичних способів у складі комплексного лікування, способу вивчення взаємозв'язків функціональних та обмінних процесів; підвищення рівня розкриття механізму виникнення патологічних змін у тканинах протезного поля та в організмі на основі клінічних спостережень, лабораторних і морфологічних досліджень.

Для досягнення поставленої мети ми вважали за необхідне вирішення наступних завдань дослідження:

1. Дати характеристику хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження.

2. Вивчити симптоматичні прояви при функціонально-структурних змінах у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії на фоні патології ревматоїдного походження.

3. Вдосконалити схему діагностики уражень зубо-щелепної системи у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур на фоні патології ревматоїдного походження.

4. Вивчити стан анатомічних структур скронево-нижньощелепного суглобу хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур ЗЩС за даними магніто-резонансної томографії в динаміці комплексного лікування патології ревматоїдного походження.

5. Дослідити динаміку змін кісткових структур СНЩС у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур ЗЩС за даними рентгенологічних методів обстеження в динаміці комплексного лікування патології ревматоїдного походження.

6. Вивчити стан кісткових структур СНЩС і їх зміни у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур ЗЩС за результатами оптичної денситометрії у динаміці комплексного лікування хворих з патологією ревматоїдного походження.

7. Вивчити характер кісткового метаболізму зубо-щелепної системи у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур ЗЩС на підставі використання імунологічних маркерів у динаміці комплексного лікування патології ревматоїдного походження.

8. Вивчити функціональний стан жувальних м'язів у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур ЗЩС за даними електроміографічного обстеження в динаміці комплексного лікування патології ревматоїдного походження.

9. Провести аналіз функціонального стану нижньої щелепи у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур ЗЩС за даними аксіографії в динаміці комплексного лікування патології ревматоїдного походження.

10. Розробити методи ранньої діагностики та алгоритм комплексного патогенетичного лікування хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження в залежності від ступеня функціональних порушень у групах обстежених пацієнтів.

Об'єкт дослідження - функціональний стан нижньої щелепи, біоелектрична активність власне жувальних м'язів, зміни рентгенологічної щільності кісткової тканини та морфологічна характеристика сполучної тканини елементів СНЩС, зміни цитокінового спектру в процесі діагностики та лікування хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження.

Предмет дослідження - взаємозв'язки анатомічних структур, функціональних та обмінних процесів, розробка діагностичного комплексу та алгоритму лікування хворих з детермінованими оклюзійними порушеннями зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження.

Методи дослідження. Комплексне клініко-лабораторне дослідження проводилось на підставі аналізу скарг, збору анамнезу, комплексу об'єктивного клінічного обстеження. З метою оцінки стану кісткової тканини нами були застосовані методи променевого дослідження: контактна рентгенографія, панорамна рентгенографія, комп'ютерна томографія. Стан сполучної тканини оцінювали за даними магніто-резонансної томографії; стан м'язової тканини - за даними електроміографії. Функціональні методи - електроміографія та аксіографія - були використані з метою порівняння динамічних змін у комплексі зубо-щелепної системи в процесі лікування. Дані оптичної денситометрії та аналізу стану імунологічної регуляції були використані з метою порівняння змін у зубо-щелепній системі в процесі лікування та оцінки його ефективності . Методи статистичної обробки матеріалу - для визначення абсолютних величин досліджуваних показників, достовірності відмінностей отриманих результатів та кореляції ознак.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено комплексне клінічне дослідження груп хворих, яке дозволило виявити, що найбільш частим детермінуючим захворюванням, що викликає порушення оклюзії, є м'язово-суглобова дисфункція. Детермінуючі захворювання за частотою спостережень у подальшому розташувались наступним чином: склерозуючий артроз, деформуючий артроз, ревматоїдний артрит в активній фазі та у фазі ремісії.

Уперше проведений аналіз взаємозв'язку розвитку патологічного процесу в скронево-нижньощелепному суглобі з оклюзійними порушеннями, пов'язаними з ревматоїдною патологією.

Уперше дана комплексна оцінка стану функціональних процесів та структурних змін у зубо-щелепній системі у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії на фоні патології ревматоїдного походження. Вивчено їх механізм та взаємозв'язки (патент на корисну модель № 26238 від 10 вересня 2007 р. «Спосіб виявлення ступеня ураження остеопорозом суглобових головок скронево-нижньощелепних суглобів», у співавторстві з проф. Ю.І. Силенком) .

Уперше доведено, що найбільш наочним методом для опису функціонального стану жувального апарата є метод створення віртуального артикулятора - аксіографія. Результати аксіограм відображають зміни суглобних та різцевих ознак в динаміці рухів нижньої щелепи (патент на корисну модель № 34266 від 11 серпня 2008 р. «Восковий накусувальний шаблон для визначення центрального співвідношення щелеп»).

Уперше досліджено стан цитокінового метаболізму у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження в залежності від терміну користування протезами та його вплив на прогноз і термін користування ортопедичними конструкціями.

Запропоновано патогенетично-обґрунтований метод комплексного лікування хворих, які користуються різними видами ортопедичних конструкцій, в залежності від ступеня функціональних розладів при детермінованих порушеннях оклюзії (патент на корисну модель № 28388 від 10 грудня 2007 р., «Знімна пластинкова капа з суцільнолитими оклюзійними накладками», у співавторстві з проф. Ю.І.Силенком ).

Практичне значення одержаних результатів. Результати клінічних, лабораторних та імунологічних досліджень дозволили встановити патогенетичні зміни при детермінованих порушеннях оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження.

За даними функціонального, графічного та лабораторного методів дослідження, встановлено кореляційний зв'язок між детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи і патологією ревматоїдного походження, що дозволяє прогнозувати перебіг захворювання.

Вдосконалено методи комплексного патогенетичного лікування хворих із детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження, які дають змогу скоротити терміни лікування.

Результати роботи впроваджено в навчальний процес кафедри ортопедичної стоматології з імплантологією; кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології; кафедри післядипломної освіти лікарів-стоматологів-ортопедів; кафедри дитячої хірургічної стоматології і пропедевтики хірургічної стоматології з реконструктивною хірургією голови та шиї Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (м. Полтава); кафедри ортопедичної стоматології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького; кафедри загальної стоматології факультету інтернатури та післядипломної освіти Донецького національного медичного університету ім. М. Горького; кафедри ортопедичної стоматології Дніпропетровської державної медичної академії; кафедри стоматології № 1 Луганського державного медичного університету; кафедри ортопедичної стоматології Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Проведено впровадження результатів роботи в практичну діяльність наступних закладів охорони здоров'я: Полтавської обласної клінічної стоматологічної поліклініки; діагностичного центру магніто-резонансної томографії та імунологічної лабораторії Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського; комунального закладу «Міська стоматологічна поліклініка №1» (м. Дніпропетровськ); стоматологічної клініки «ВІСТ-К» (м.Дніпропетровськ); стоматологічної клініки «Рапід» (м. Вінниця); навчально-лікувального комплексу «Університетська клініка» (м. Донецьк); стоматологічної поліклініки Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Робота виконана на кафедрі ортопедичної стоматології з імплантологією ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» (завідувач кафедри - доц. В.М. Дворник), фрагмент роботи виконано на кафедрі сімейної медицини - загальної практики ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» (завідувач кафедри - проф. В.М. Ждан), діагностичного центру магніто-резонансної томографії та імунологічної лабораторії Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського (головний лікар - Є.В. Скалянський) за безпосередньою участю автора.

Автором особисто обрано і обґрунтовано напрямок наукової роботи, проведено критичний аналіз літературних джерел у відповідності до сучасних уявлень про етіологію, патогенез, особливості клінічного перебігу, діагностичні критерії та методи лікування хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур; виконано патентний пошук з даної проблеми, сформульовані мета, завдання дисертаційної роботи, визначено репрезентативний об'єм наукового дослідження та комплекс методів обстеження, організовано й проведено клінічні та лабораторні дослідження. Автором самостійно удосконалені методи діагностики та ортопедичного лікування патології ЗЩС у хворих з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження. Отримано патенти в співавторстві з проф. Ю.І. Силенком, в яких здобувачу належить ідея винаходу, визначальною є участь у розробці, проведенні збору матеріалу, описі винаходу, оформленні матеріалів до друку. Дисертантом самостійно розроблена і обґрунтована методика оцінки адаптаційних механізмів при лікуванні порушень зубо-щелепного апарата, оцінена в динаміці ефективність ортопедичного лікування детермінованих порушень оклюзії. Аналіз отриманих результатів клінічних та лабораторних досліджень, математична обробка матеріалу, його наукова інтерпретація, формулювання висновків, практичних рекомендацій та впровадження результатів досліджень у практичну діяльність та навчальний процес також виконані самостійно.

Математичні розрахунки проводилися на кафедрі інформаційно-обчислювальних систем і технологій Полтавського університету споживчої кооперації України спільно із завідувачем кафедри к.т.н., доцентом О.О. Козирем.

Автор висловлює щиру подяку головному лікарю клініки «ВістК» (м. Дніпропетровськ) Е.Ю. Константинову за надане обладнання та допомогу в проведенні спільних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали за темою дисертації доповідались на: ІІ (ІХ) з'їзді Асоціації стоматологів України (Київ, 2004); науково-практичній конференції з міжнародною участю «Від фундаментальних досліджень - до прогресу в медицині», присвяченій 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету (Харків, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Нові технології в стоматології і щелепно-лицьовій хірургії», присвяченій 65-річчю з дня народження проф. В.І. Куцевляка (Харків, 2006); обласній науково-практичній конференції «Методи поліпшення ортопедичної стоматологічної допомоги на Полтавщині» (Полтава-Лубни, 2007); науково-практичній конференції «Сучасна стоматологія та щелепно-лицьова хірургія» з нагоди 120-ліття з дня народження головного стоматолога МОЗ України, заслуженого діяча науки, професора С.Н. Вайсблата (Київ, 2008); на VIII міжнародному конгресі патологів України «Сучасні проблеми патологічної анатомії» (Полтава, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Практичні розробки в комплексному рішенні проблем скронево-нижньощелепного суглоба» (Дніпропетровськ, 2008); ІІІ (Х) з'їзді Асоціації стоматологів України (Полтава, 2008).

2. Основний зміст роботи

Об'єкти і методи досліджень. Поставлені завдання обумовили необхідність вибору адекватних методів дослідження і кількості спостережень у клінічних групах.

Обстеження хворих проводилось на базі кафедри сімейної медицини - загальної практики ВДНЗУ «УМСА» (зав. кафедри - проф. В.М.Ждан) та ревматологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні (зав. відділення - О.В. Гордієнко).

З 2004 р. по 2008 р. включно в ревматологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні спостерігалось 3561 пацієнт. Пацієнти з специфічною ревматоїдною патологією були статистично відокремлені від інших хворих. З наведеної кількості пацієнтів з ревматичною патологією 248 хворих із скаргами на стан СНЩС звернулись самостійно або були направлені ревматологами за спеціалізованою допомогою. З усіх обстежених хворих нами було досліджено 133 пацієнти, які проходили лікування на кафедрі ортопедичної стоматології з імплантологією та кафедрі сімейної медицини-загальної практики УМСА з приводу патології ревматоїдного походження та мали функціональні порушення CНЩС. Всі хворі були обстежені лікарями загальної практики. Розподіл пацієнтів за віком та статтю проводився згідно з рекомендаціями ВООЗ (1981).

Діагноз ставився на підставі класифікації В.О. Хватової (1982) та після огляду хворого спеціалістом-ревматологом.

Для порівняльної характеристики були сформовані 5 клінічних груп по 9 осіб у кожній, віком від 30 до 60 років:

1 група - пацієнти з ревматоїдним артритом у фазі активності;

2 група - пацієнти з ревматоїдним артритом у фазі ремісії;

3 група - пацієнти зі склерозуючим артрозом;

4 група - пацієнти з деформуючим артрозом;

5 група - пацієнти з м'язово-суглобовою дисфункцією.

Діагностика захворювань проводилась на підставі аналізу скарг, збору анамнезу, комплексу об'єктивного клінічного обстеження, оклюзографії, контактної рентгенографії, панорамної рентгенографії, комп'ютерної томографії, магніто-резонансної томографії, електроміографії, оптичної денситометрії. При клінічному обстеженні хворих шляхом опитування з`ясовували, на порушення яких функцій скаржиться пацієнт.

Аналіз даних анамнезу був найбільш важливим етапом оцінки суб'єктивного стану хворих.

Оцінку рівня гігієни порожнини рота визначали за допомогою спрощеного індексу OHI-S (Oral Hygiene Index-Simplified), для визначення запально-деструктивних змін тканин пародонту з урахуванням ступеня запалення ясен, ступеня рухомості зуба та глибини пародонтальної кишені використовували пародонтальний індекс (Н.Ф. Данилевский, А.В. Борисенко, 2000).

Для дослідження була використана методика електроміографічного запису потенціалів жувальних м'язів у момент функціонального навантаження. За методологічну основу дослідження нами був прийнятий протокол електроміографії, запропонований на кафедрі ортопедичної стоматології з імплантологією УМСА (В.М. Дворник, 2001), але з деякими змінами (В.М. Новіков, 2006). Для реєстрування був використаний комп'ютерний електроміограф «Нейро-ЕМГ-Мікро» (фірма «Нейрософт», Росія). Оцінка електроміограм здійснювалася з урахуванням якісної і кількісної характеристик. При якісній оцінці враховувався характер коливань потенціалів, розчленованість структури запису при жуванні, наявність або відсутність біострумів у стані спокою нижньої щелепи, наявність сплесків, відповідного стреч-рефлексу. Кількісні показники були закладені в розроблену на кафедрі комп'ютерну програму і передбачали вивчення величин максимальної амплітуди стиснення і трьох форм жування (заданого на робочій стороні, заданого на балансуючій стороні, довільного жування), тривалості часу активності і спокою (мсек), значення коефіцієнту «К», тривалості рефлекторного гальмування й амплітуди сплесків відповідного аналога стреч-рефлексу.

Для детального аналізу стану м'язів ми пропонували після проби «довільне жування» виконувати пробу «задане жування» почергово на лівому, а потім на правому боці. Це давало нам можливість детальніше вивчити структуру функціонально-адаптаційних механізмів як на робочому, так і на балансуючому боці.

Крім цього, ми ставили за мету також дослідити гальмівні процеси у м'язах. Детально це можна зробити, аналізуючи механізми «стретч-рефлексу» та «рефлекторного гальмування». Це давало нам змогу вивчати адаптаційні зміни як у розслабленому, так і в скороченому м'язах.

Електроміографічне спостереження проведено в осіб з різними формами функціональних розладів зубо-щелепної системи. Оскільки ми вважаємо, що дистрофічні процеси системні і стосуються всієї жувальної системи в цілому, а не лише одного із суглобів, ми поділяли сторони на звичну для жування і не звичну (в нашому випадку названу балансуючою). Такий поділ дозволяв нам систематизувати правостороннє і лівостороннє жування для аналізу рефлекторно-адаптаційних процесів.

Нами проведено дослідження хворих лише з інтактними або відновленими зубними рядами в процесі ортопедичного лікування функціональних розладів. Електроміографія проводилась до початку ортопедичного лікування, через добу після початку лікування, потім через кожен тиждень. Контрольна електроміограма записувалась після його закінчення.

Імунологічні методи були обрані для дослідження кореляційних взаємозв'язків між станом щільності кісткової тканини та формою базового захворювання. З метою визначення вірогідності локальних змін кісткової структури та оцінки ефективності лікування визвчали динаміку змін концентрації прозапальних цитокінів за вмістом ІЛ-1в та ІЛ-6 (пкмоль/л), ФНП_б (пкмоль/л) та остеокальцину (пкмоль/л) у сироватці крові методом твердофазного імуно-ферментного аналізу (ІФА) з використанням наборів реагентів виробництва ТОВ «Протеиновый контур» (С.-Петербург, Росія).

Матеріалом для імунологічного дослідження було обрано периферичну кров із пальця та венозну кров із ліктьової вени (в об'ємі 10 мл). Обстеження проводилися під час первинного відвідування пацієнтами лікаря та через 6-8 місяців.

З метою визначення детальних змін в кісткових структурах ЗЩС та топографії динамічних елементів проводилось магніто-резонансне та рентгенологічне дослідження. МРТ-дослідження СНЩС проводилось на установці для магнітно-резонансної томографії «Magneton Concerto 0,2 T» відкритого типу («Сіменс», Німеччина) у 2-х фіксованих положеннях: максимально відкритий і закритий рот. У фронтальній проекції проводилось дослідження також в імпульсній послідовності для отримання Т1-зважених зображень СНЩС та оцінки стану жувальних м'язів. Структурні зміни кісткових тканин жувального апарату досліджувались рентгенологічними методами. Нами використані контактні види рентгенограм (укладки за Шуллером та Парма), панорамна рентгенографія та комп'ютерна томографія.

У літературі відсутні дані про відмінність рентгенологічної щільності компактної і губчастої речовини суглобових головок СНЩС. Тому нами були запропоновані точки вимірювання: для компактної речовини - в контактній точці на медіальній поверхні суглобової головки, на верхівці суглобової головки і на дистальній поверхні суглобової головки. Щільність губчатої речовини вимірювалась на тілі суглобових головок. У зв'язку з тим, що візуально на жодній з рентгенограм на дистальній поверхні суглобових головок не визначались осередки остеопенії або остеопорозу, вимірювання в цій точці були прийняті за відправну точку відліку. Щільність губчастої речовини вимірювали по прямій лінії, що з'єднувала візуально неуражені ділянки і ділянки з видимими дефектами.

Графічне дослідження функціонального стану нижньої щелепи проводилось за допомогою аксіографа «ARCUSdigma» (фірма «KaVo», Німеччина). Програма аксіографії в її повній версії використовувалась не лише з метою функціональної діагностики динамічного стану нижньої щелепи, а також для вивчення співвідношень щелеп. При цьому ми виконували електронний аналіз фігури Posselt і характеру бічних зміщень у досліджуваних хворих.

Порівняльний електронний аналіз положень нижньої щелепи проводився за допомогою програми «ЕРА-тест» у пацієнтів різних клінічних груп. При проведенні ЕРА-теста на екрані з'являється мішень, центр якої відповідає конструктивному положенню головок суглобів (центральному співвідношенню щелеп). ЕРА-тест передбачає розгляд у 3-х площинах. Наприклад, фіксованих за допомогою ортопедичних конструкцій положенням положень нижньої щелепи відносно верхньої з відтвореним конструктивним співвідношенням щелеп.

Для лікування були відібрані пацієнти з активністю ревматоїдного процесу 0І. Всі пацієнти пройшли курсове лікування згідно з рекомендаціями лікарів-ревматологів та на підставі Протоколу і робочої класифікації (В.М.Коваленко, Н.М. Шуба, 2004).

Результати біохімічних та загальноклінічних аналізів хворих після закінчення лікування свідчили про настання у всіх хворих фази стійкої ремісії.

Планування лікувальних заходів у пацієнтів з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур зубо-щелепної системи на фоні патології ревматоїдного походження передбачало 2 етапи.

Перший етап. До стоматологічних маніпуляцій ми відносили санацію порожнини рота: лікування зубів, пародонту, слизової оболонки порожнини рота. При інтактних зубних рядах здійснювали вибіркове пришліфовування зубів для створення множинних плавних динамічних контактів при переході з однієї оклюзії в іншу, при наявності протезів - їх корекцію, вивірення оклюзійних контактів.

На другому етапі лікування ми рекомендували капи і лікувальні пластинки для поновлення оклюзійної висоти або зняття спазму м'язів. При відсутності зубів виготовлялись тимчасові лікувально-діагностичні протези.

Статистична обробка результатів досліджень проводилась на персональному комп'ютері за допомогою пакету статистичних програм табличного процесору “EXCEL”.

Результати досліджень та їх обговорення. Розробка нових підходів при ортопедичному лікуванні патології зубо-щелепної системи в останні десятиліття набули особливу значимість. При виборі конструкції протеза почали враховувати не тільки розміри дефектів зубних рядів, але і стан кісткової тканини всього протезного поля, зокрема, елементів скронево-нижньощелепного суглоба.

Дане дослідження присвячене розробці вдосконаленого, згідно сучасним вимогам, алгоритму дослідження та обґрунтуванню комплексного методу лікування детермінованих порушень оклюзії.

У відповідності до поставлених завдань ми провели комплексне дослідження 133 пацієнтів, спрямоване на оптимізацію процесу діагностики морфо-функціонального стану органів зубо-щелепної системи хворих із хронічною соматичною патологією ревматоїдного походження.

При дослідженні хворих нами був виділений анамнестично-діагностичний комплекс симптомів, які, на наш погляд, найбільш характерні для опису стану функціональних та органічних порушень щелепно-лицевої ділянки, що можуть бути детерміновані хронічною соматичною патологією. Ми звертали увагу на частоту проявів симптомів всередині кожної нозологічної групи.

Найбільша кількість скарг спостерігалась у хворих на ревматоїдний артрит у фазі активності. Гострий біль, його посилення в динаміці рухів нижньої щелепи, іррадіація болю в інші ділянки щелепно-лицевої області, скутість рухів визначали майже всі пацієнти (83,3% спостережень). Дуже поширеними були підвищення температури та набряк у ділянці СНЩС (83,3% спостережень). Тупий біль зустрічався рідко (до 8,3% спостережень), у періодах між нападами гострого болю.

Тупий ниючий біль був більш характерним для хворих з ревматоїдним артритом у фазі ремісії (до 16,7% спостережень).

Склерозуючий артроз мав майже безсимптомний перебіг. Суб'єктивна клінічна картина при деформуючому артрозі була більш вираженою. Але поширеність симптомів була найменшою серед усіх, що були виявлені. Тупий ниючий біль був провідним симптомом, але зустрічався лише у 31,8% спостережень. Посилення болю в динаміці відкривання роту та його іррадіація зустрічалися в 18,2% та 13,6% спостережень відповідно. На гострий біль та скутість рухів скаржилися лише 2 хворих (9,1% спостережень).

Серед хворих із м'язово-суглобовою дисфункцією провідними скаргами були підсилення болю в динаміці відкривання роту (до 90,5% спостережень), іррадіація в інші ділянки щелепно-лицевої області (до 39,7% спостережень), зустрічалися, але не можуть бути визнаними провідними, гострий біль (до 20,6% спостережень), тупий ниючий біль (9,5% спостережень), скутість рухів (до 20,6% спостережень).

Серед об'єктивних симптомів, які ми змогли простежити у пацієнтів з рематоїдним артритом у фазі активності, визначалися завжди болючість при пальпації суглобів, обмежене відкривання роту, скутість при відкриванні роту та порушення траєкторії зміщення щелеп. Порушення траєкторії відкривання роту, яке свідчить про дискоординацію кінематичних компонентів, було провідним симптомом для всіх нозологічних станів, за виключенням склерозуючого артрозу, для якого, як показало наше подальше спостереження, характерна симетричність процесу.

Для склерозуючого артрозу провідним об'єктивним симптомом був хрускіт (58,3% спостережень). Надлишкове відкривання роту ми спостерігали лише при артрозах та м'язово-суглобовій дисфункції (8,3%, 9,1% та 25,4% спостережень відповідно).

Хрускіт (72,7% спостережень) та болючість при пальпації проекцій суглобової головки (31,8% спостережень) були провідними при деформуючому артрозі.

У хворих із м'язово-суглобовою дисфункцією об'єктивна клінічна картина мала найбільший прояв симптомів: порушення траєкторії відкривання роту (79,4% спостережень), болючість при пальпації м'язів (74,6% спостережень). Обмежене відкривання роту та надлишкове відкривання роту зустрічалися досить часто: 34,9% і 25,4% спостережень відповідно, але вони не можуть вважатися провідними симптомами.

З метою оптимізації диференціальної діагностики та порівняння якості лікування нами була запропонована бальна індексація комплексу симптомів - «індекс виразності симптомів», які найбільш характерні для опису функціональних та метаболічних змін у щелепно-лицевої області при детермінованих порушеннях оклюзії. Кожний суб'єктивний та об'єктивний симптом попередньо був оцінений в одну умовну одиницю (В.М.Новіков, 2009).

Після проведеного порівняння ми виявили, що найбільша кількість балів була характерна для ревматоїдного артриту (12 ум. од.). Це свідчить про найбільшу кількість об'єктивних та суб'єктивних симптомів при цьому захворюванні. Найменша кількість балів (0,67 ум. од.) була характерна для склерозуючого артрозу, який мав майже безсимптомний перебіг. Отримані результати ми використовуємо для оцінки ефективності комплексного лікування і рекомендуємо в практику охорони здоров'я.

Аналізуючи дані, ми бачимо, що в результаті проведеного комплексного лікування скарги хворих практично зникли. Найбільша кількість скарг, яка була при ревматоїдному артриті у фазі активності, зникла зовсім. Гострий біль, його посилення в динаміці рухів нижньої щелепи, іррадіація болю в інші ділянки щелепно-лицевої області, скутість рухів, яку відзначали майже всі пацієнти (80% спостережень), після лікування не зустрічались. Дуже поширеними були підвищення температури та набряк у ділянці СНЩС (85% спостережень). Після лікування стан хворих нормалізувався. Скарги на біль припинились.

Підрахування індексів симптомів, що було проведено після лікування по кожній нозологічній групі, показало: рематоїдний артрит у фазі активності - 0ум. од.; ревматоїдний артрит у фазі ремісії - 0 ум. од; склерозуючий артроз - 0 ум. од; деформуючий артроз - 5 ум. од; м'язово-суглобова дисфункція - 0 ум. од. Найбільша кількість балів при деформуючому артрозі свідчить про значно меншу адаптаційну можливість деформованої кісткової тканини СНЩС при хронічному перебігу, особливо при ушкодженні сполучнотканинних елементів.

Аналіз розподілу симетричності симптомів у хворих з ревматоїдним артритом у фазі активності свідчить, що найбільш достовірними симптомами були: скутість відкривання (переважно вранішня) 83,3%, обмеження відкривання роту (100%), болючість при пальпації проекції суглобових головок (100%), посилення болю в динаміці відкривання роту (100%), іррадіація болю в інші ділянки щелепно-лицевої області (83,3%), тупий ниючий біль (75%), гострий біль (83,3%), набряк у ділянці СНЩС (75%).

Серед асиметричної симптоматики зустрічалися гострий біль (16,7%), тупий ниючий біль (8,3%), болючість при пальпації м'язів та набряк у ділянці СНЩС - по 8,3% відповідно. Асиметрична симптоматика була незначною і в своєму підґрунті мала локальні оклюзійні причини.

Нехарактерними для РАФА симптомами були надлишкове відкривання роту, хрускіт та клацання в ділянці проекції СНЩС.

Аналіз розподілу симетричності симптомів у хворих з ревматоїдним артритом у фазі ремісії свідчить, що найбільш достовірними симетричними симптомами були: хрускіт - 75%, болючість при пальпації проекції суглобових головок - 100%, порушення траєкторії відкривання роту - 91,7%. Хрускіт досить часто зустрічався асиметрично - 25%.

Нехарактерними симптомами для хворих з ревматоїдним артритом у фазі ремісії були: гострий біль - 100%, іррадіація болю в інші ділянки щелепно-лицевої області - 100%, посилення болю в динаміці - 100%, підвищення температури - 100%, набряк у ділянці скронево-нижньощелепного суглоба - 100%, болючість в ділянці жувальних м'язів - 100%, клацання - 75%.

Аналіз розподілу симетричності симптомів у хворих склерозуючим артрозом свідчить, що до характерних симетричних симптомів можна віднести лише хрускіт - 75% та порушення траєкторії відкривання роту - 91,7%.

Асиметрична симптоматика майже не зустрічалась. Більшість симптомів, як то: гострий або тупий ниючий біль, іррадіація в інші ділянки щелепно-лицевої області, посилення болю в динаміці, підвищення температури, набряк у ділянці скронево-нижньощелепного суглоба, болючість при пальпації та скутість при відкриванні роту не зустрічались зовсім.

Аналіз розподілу симптомів у хворих на деформуючий артроз свідчить про виражену асиметричну симптоматику. Гострий біль в одному з суглобів зустрічається у 63,6% пацієнтів, посилення болю в динаміці - у 90,9% пацієнтів, характерним є порушення траєкторії відкривання рота - у 90,9% пацієнтів.

Підвищення температури, набряк у ділянці скронево-нижньощелепного суглоба, болючість при пальпації не є характерними симптомами у хворих з деформуючим артрозом.

Для підтвердження ефективності лікування ми використовували методику оцінки симптоматики О.І. Мірзи (2001, 2002). Крім того, проведено підрахунок симптомів у балах, тим самим визначаючи ступінь суб'єктивних та об'єктивних розладів для діагностики та їх редукцію під час лікування у хворих клінічних груп з детермінованими порушеннями оклюзії та функціональних структур на тлі патології ревматоїдного походження, що суттєво відрізняє наші дослідження.

Таким чином, бальна оцінка симптомів та симетричність проявів є важливим діагностичним критерієм диференційної діагностики та ефективності лікування. Результати досліджень свідчать, що симетричність проявів характерна для ревматоїдного артриту у фазі активності та ревматоїдного артриту у фазі ремісії. Незначні прояви несиметричності є наслідком локальних оклюзійних змін і значного впливу на перебіг захворювання не мають.

Аналіз клінічних даних свідчить про високі індексні показники у хворих на ревматоїдний артрит у фазі активності, що підтверджує прояви запалення в порожнині рота і патогенетичну дію порушень, які виникають у комплексі функціонально-структурних елементів щелепно-лицевої ділянки і можуть бути детермінантами розвитку даного захворювання.

На підставі проведеного опитування, збору анамнезу життя та хвороби було виявлено, що основним фактором виникнення порушень щелепно-лицевої області є розвиток хронічної патології, яка, в свою чергу, детермінує порушення оклюзії.

Результати променевих методів дослідження. До рентгенологічних ознак у хворих на ревматоїдний артрит у фазі активності можна віднести зміщення суглобових головок донизу та допереду, розширення суглобової щілини та відсутність уражень кісткової тканини. Симетричність зміщень підтверджена рентгенологічно.

До рентгенологічних ознак ревматоїдного артриту у фазі ремісії можна віднести зміщення суглобових головок догори та дозаду, звуження суглобової щілини та патологічні зміни форми суглобових головок. В усіх випадках зміни стосувались суглобових дисків. Асиметричність рентгенологічних проявів також може бути оцінена як диференційно-діагностичний критерій.

Рентгенологічні ознаки у хворих на склерозуючий артроз стосувались, у першу чергу, суглобових головок. Склеротичні процеси були виявлені у 100% скронево-нижньощелепних суглобів хворих цієї групи і найчастіше були симетричними. Форма суглобової ямки та суглобового горбка завжди були згладжені. Зустрічались середньоанатомічне розташування суглобової головки та зсуви догори та дозаду.

Склеротичні процеси були характерні для робочої сторони (100%) та часто зустрічались на балансуючій (67%). Суглобова щілина була звужена завжди. Склеротичні зміни також були притаманні й суглобовим дискам, що набуло форми стоншення диску, зменшення виразності гантелеподібної форми та збільшення його щільності.

До рентгенологічних ознак деформуючого артрозу можна віднести зміни форми суглобових головок, які найчастіше були асиметричні. Зміни суглобової щілини в усіх випадках стосувались суглобових дисків. Ступінь рентгенологічної деструкції кісткової тканини також може бути оцінена як диференційно-діагностичний критерій.

Найбільше різновидів рентгенологічних ознак спостерігалось у хворих з м'язово-суглобовою дисфункцією. Єдиною характерною ознакою була відсутність деформацій та змін структури суглобової головки.

Приблизно в однаковому ступені було змінено розташування головок у суглобовій ямці, але збільшення амплітуди при максимальному відкриванні рота спостерігалось на балансуючій стороні (до вершини суглобової головки у 56%), а на робочій стороні залишались на дистальному скаті медіального горбка (до 67%). В 57% спостережень спостерігалось звуження суглобової щілини на робочій та розширення на балансуючій стороні.

Зміна розташування суглобового диску також була важливим діагностичним критерієм. Правильна форма суглобових дисків у статичних положеннях часто змінювалась у динаміці, що приводило до редукування дисків. Ми спостерігали два випадки звичних вивихів меніску на балансуючій, та один - на робочій стороні. Підвивихи меніску спостерігались переважно в мезіо-дистальному напрямку, найчастіше допереду.

Якщо ряд авторів (П.Г.Сысолятин и соавт., 1997; C.Benito, 1984; S.Bertram et al., 2001) оцінювали зміну співвідношення елементів суглобу, то ми проводили порівняння змін структури кісткової тканини в залежності від форми ревматоїдного процесу для підтвердження ефективності комплексного лікування згідно запропонованого нами алгоритму.

Ми вважаємо, що рентгенологічні методи дослідження є одними з найінформативніших при обстеженні уражень кісткової структури. Відсутність рентгенологічних ознак органічних уражень кісткової тканини є головною характерною рисою м'язово-суглобових дисфункцій. Зміни жувального навантаження або органічні ураження інших структурних одиниць приводили до змін всередині скронево-нижньощелепного суглоба.

Результати електроміографічного дослідження. В літературі нам не вдалося знайти дані про специфічні зміни у м'язах при ревматоїдних артритах, хоча посилання на м'язову форму РА ми знаходили (U.M. Ettala-Ylitalo et al., 1987; D. Manfredini et al., 2006 ).

Електроміографічні дослідження функціонального стану м'язів у хворих на ревматоїдний артрит у фазі активності свідчать про двобічне та симетричне ураження волокон м'язів у ранній стадії захворювання. Після нетривалого терміну гіпертонусу починалися процеси гальмування збільшеної біоелектричної активності, що стали пусковим механізмом процесів адаптації, а при відсутності лікування могли привести до спазмів м'язових волокон. Після проведеного комплексного лікування нетривалий термін функціонального перевантаження м'язів ініціював процеси гальмування збільшеної біоелектричної активності, що ставало пусковим механізмом процесів адаптації. Середньостатистичне збільшення амплітуди сплесків до рівня показників контрольної групи, зменшення тривалості жувального циклу та періодів спокою в терміни від 3-х до 6-и місяців є характерними електроміографічними ознаками правильно обраного лікування у хворих першої групи.

...