Ефективність застосування озоно- та магнітотерапії у відновлювальному лікуванні осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український науково-дослідний інститут

медичної реабілітації та курортології МЗ України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Ефективність застосування озоно- та магнітотерапії у відновлювальному лікуванні осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією

Клочко Віктор Вікторович

Одеса 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Науковій керівник: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки та техніки України Якименко Олена Олександрівна, Одеський державний медичний університет МОЗ України. завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Єжов Володимир Володимирович, Кримський державний медичний університет ім. С. І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри фізіотерапії;

доктор медичних наук, професор Волошина Олена Борисівна, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної практики та медичної реабілітації.

Захист відбудеться 2 червня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий « 30 » квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Г.О. Дмитрієва

1. Загальна характеристика роботи

артеріальна гіпертензія похилий магнітотерапія

Актуальність теми: У більшості країн світу артеріальна гіпертензія (АГ) реєструється у 15-25 % дорослого населення (Whelton P.K., Broncati F.L., 1993), в Україні - у 24,3% (Коваленко В.М., Лутай М.І, 2005). Розповсюдженість АГ росте з віком і у людей старіше 60 років перевищує 50% (SHEP, 1991; Whelton P.K., Broncati F.L., 1993). Самою розповсюдженою категорією АГ при гіпертонічній хворобі (ГХ) у осіб похилого віку є ізольована систолічна артеріальна гіпертензія (ІСАГ) (WHO-ISH, 1999; Fagard R.H., 2002)

Гемодинамічною основою ІСАГ у похилому віці є підвищення жорсткості аорти та її гілок, що виникає з віком, пов'язане з патологічним ремоделюванням артеріальної системи, та призводить до порушення структурних і механічних властивостей артерій (Свищенко Е.П., 2001; Farsang С, Radcliffe D., 2001). При цьому підвищена жорсткість аорти, асоційоване з нею збільшення систолічного артеріального тиску (САТ) та пульсового артеріального тиску (ПАТ) є незалежними та найбільш сильними предикторами серцево-судинного ризику у похилому віці (Benetos A., 1999; Farsang C, Sleight P., 2001; Fagard R.H., 2002).

Однією з ключових ланок патологічного ремоделювання виступає ендотеліальна дисфункція (ЕД), що також збільшується з віком (Hamilton C.A. 2001; Vanhoutt P.M., 2002). У теперішній час доведено зв'язок між ЕД, ремоделюванням та порушенням механічних властивостей артерій, у тому числі в аорті (Bernal E. 2003; Giannattasio C. 2003; Yamada K. 2003; Stewart AD. 2003; Ghiadoni L., 2003).

Центральною задачею лікування АГ є органопротекція, зокрема ангіопротекція та кардіопротекція (Коваленко В.М., Лутай М.І, 2005). Однак не всі класи антигіпертензивних препаратів (АГП) здатні поліпшувати еластичні властивості артерій та можуть бути рекомендовані як препарати першої лінії у літніх хворих на ГХ з ІСАГ (Дмитриев В.В., Ратова Л.Г., Толпыгина С.Н., 2002).

У арсеналі сучасної фізіотерапії є фізичні фактори (ФФ), що потенційно здатні позитивно впливати на функцію ендотелію, структурні та механічні властивості артеріального русла - ключові патогенетичні фактори ІСАГ у похилому віці, сприяти ангіо- та кардіопротекції у даного контингенту хворих. Однак ангіопротекторний та кардіопротекторний ефекти ФФ, що застосовуються при ГХ, у тому числі у хворих похилого віку з ІСАГ, вивчені недостатньо. Є нечисленні роботи, що довели корегуючу дію озонотерапії (ОТ) на ЕД (Александров О.В, 2000; Якименко Е.А. и др., 2003; Артеменко А.В., 2004). Такі властивості низькочастотної магнітотерапії (НМТ) як зменшення адренергічної рецепції, симпатиколітичний та локальний бетаблокуючий ефекти (Буявых А.Г., Стуканов А.Ф., 1989; Бахова Л.К., Васильев Ю.М., Старченко Т.Г., 1990; Михно Л.Е., Новиков Р.А., 1992; Милославський Д.К., Васильєва О.В., 1996; Чичкан Д.Н., 2001) можуть благотворно впливати на функцію ендотелію та механічні властивості артерій у хворих похилого віку з ІСАГ.

Тому потребують подальшого вивчення питання впливу ОТ та НМТ на ендотеліальну функцію, патологічну перебудову та механічні властивості артерій, на структурно-геометричні, масові, функціональні та електрофізіологічні показники серця, можливість справляти ангіо- та кардіопротекторну дію у хворих ГХ з ІСАГ у похилому віці.

Вивчення вказаних та інших невивчених питань, можливість та доцільність застосування ОТ та НМТ у комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ГХ з ІСАГ у похилому віці визначило зміст даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Дисертаційна робота є частиною держбюджетної НДР «Застосування озонотерапії у комплексному лікуванні хворих з серцево-судинною патологією», яка виконувалася у Одеському державному медичному університеті на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії, номер державної реєстрації 0102U006587. Фрагмент наукової роботи, що присвячений застосуванню озонотерапії та низькочастотної магнітотерапії у літніх хворих на ГХ з ІСАГ, виконано безпосередньо дисертантом.

Мета дослідження підвищити ефективність відновлювального лікування осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на госпітальному та амбулаторному етапах шляхом застосування у комплексному лікуванні озонотерапії та низькочастотної магнітотерапії.

Задачі дослідження 1. Вивчити особливості клінічного перебігу, стан функції ендотелію, еластичних властивостей аорти, показники патологічного ремоделювання артерій, структурно-геометричні, масові, функціональні та електрофізіологічні показники серця у осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією.

2. Визначити антигіпертензивну ефективність озонотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на госпітальному етапі.

3. Вивчити вплив озонотерапії на функцію ендотелію, еластичні властивості аорти, патологічне ремоделювання артерій, структурно-геометричні, масові, функціональні та електрофізіологічні показники серця у осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією.

4. Визначити антигіпертензивну ефективність низькочастотної магнітотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією.

5. Вивчити вплив низькочастотної магнітотерапії на функцію ендотелію, еластичні властивості аорти, патологічне ремоделювання артерій, структурно-геометричні, масові, функціональні та електрофізіологічні показники серця у осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією.

6. Провести порівняльний аналіз ефективності озонотерапії та низькочастотної магнітотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією, за даними безпосередніх та віддалених результатів (на госпітальному та амбулаторному етапах) та розробити показання і протипоказання до їх застосування.

Об'єкт дослідження клінічний перебіг захворювання, функція ендотелію, еластичні властивості аорти, показники патологічного ремоделювання артерій, структурно-геометричні, масові, функціональні та електрофізіологічні показники серця у 160 хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією у віці від 60 до 79 років.

Предмет дослідження Вплив озонотерапії та низькочастотної магнітотерапії на клінічні показники, функцію ендотелію, еластичні властивості та патологічне ремоделювання артерій, структурно-геометричні, масові, функціональні та електрофізіологічні показники серця у літніх хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на госпітальному та амбулаторному етапах комплексного відновлювального лікування.

Методи дослідження клінічні, лабораторні, інструментальні, у тому числі електрокардіографія, ехокардіоскопія з доплерографією, добове моніторування ЕКГ та АТ, проба з реактивною гіперемією плечової артерії, синхронна каротидно-феморальна сфігмографія, доплерографія загальної сонної артерії; статистичні.

Наукова новизна дослідження

Показано, що літніх хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією відрізняє стійке підвищення систолічного артеріального тиску при нормальному діастолічному артеріальному тиску, підвищення пульсового тиску, ознаки ендотеліальної дисфункції, патологічного ремоделювання артерій та підвищеної жорсткості аорти, гіпертензивного серця та ішемії міокарду.

Встановлено, що застосування озонотерапії на госпітальному етапі комплексного відновлювального лікування літніх хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією посилює антигіпертензивний ефект медикаментозної терапії, сприяє досягненню цільового рівня артеріального тиску, у тому числі пульсового тиску, нормалізації добового профілю артеріального тиску, зменшує кількість та дози антигіпертензивних препаратів.

Вперше показана можливість застосування озонотерапії для корекції ендотеліальної дисфункції, еластичних властивостей аорти, патологічного ремоделювання артерій, структурно-геометричних, масових, функціональних та електрофізіологічних показників серця у літніх хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на госпітальному етапі комплексного відновлювального лікування (UA Патент на корисну модель №34552 від 11.08.2008., опубл. Бюл. №15, 11.08.2008., ОДМУ, Спосіб корекції ендотеліальної дисфункції у хворих похилого віку з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією).

Встановлено, що використання низькочастотної магнітотерапії (два курси з інтервалом тридцять днів) на госпітальному етапі комплексного відновлювального лікування літніх хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією посилює антигіпертензивний ефект медикаментозної терапії, має односпрямовану з озонотерапією дію, що уступає по ефективності останній.

Вперше показана можливість використання низькочастотної магнітотерапії для корекції структурно-геометричних, масових, функціональних та електрофізіологічних показників серця на госпітальному етапі комплексного відновлювального лікування літніх хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією.

Порівняльний аналіз застосування озоно- та магнітотерапії у комплексному відновлювальному лікуванні осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією, свідчить про їх односпрямовану антигіпертензивну дію, яка дещо вище при застосуванні озонотерапії; односпрямований та рівноцінний кардіопротекторний ефект; в той же час ангіопротекторний ефект достовірно і значно більш виразний при застосуванні озонотерапії.

Вперше показано, що використання озонотерапії для ангіопротекції та кардіопротекції у даної категорії хворих забезпечує збереження корегованих параметрів функції ендотелію, еластичних властивостей аорти та стану артеріальної стінки, структурно-геометричних, масових, функціональних та електрофізіологічних показників серця терміном не менш 6 місяців. Показана можливість використання озонотерапії у осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією і на амбулаторному етапі комплексного відновлювального лікування.

Практична значущість роботи Розроблені, апробовані та упроваджені в практику охорони здоров'я засоби комплексного відновлювального лікування осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією з застосуванням озонотерапії та низькочастотної магнітотерапії. Отримані результати можуть бути застосовані у практичній медицині на госпітальному, санаторному та амбулаторному етапах реабілітації (у кардіологічних, терапевтичних, фізіотерапевтичних відділеннях лікарень, кардіологічних диспансерах, поліклініках, санаторіях). Використання указаних способів відновлювального лікування, що спрямовані на корекцію ендотеліальної дисфункції, еластичних властивостей аорти, патологічного ремоделювання артерій, а також структурно-геометричних, масових, функціональних та електрофізіологічних показників серця з застосуванням озонотерапії та низькочастотної магнітотерапії дозволяє оптимізувати лікування та реабілітацію осіб похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією, поліпшити функцію судинного ендотелію, стан артеріальної стінки, підвищити еластичність аорти, сприяти регресу гіпертензивного серця, зменшити кількість та вираженість симптоматики, поліпшити якість та прогноз життя у даної категорії хворих.

Результати дисертації впроваджені в кардіологічному та ревматологічному відділеннях МКЛ №9, м. Одеса; міський поліклініці №12, м. Одеса; клінічному санаторії «Лермонтовський» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», м. Одеса.

Особистий внесок автора Автором самостійно проведено інформаційно-патентний пошук та аналіз наукової літератури за проблемою, що вивчалася, за допомогою наукового керівника сформульовані цілі та завдання дослідження, проведено відбір, повне клінічне та інструментальне обстеження 160 хворих. Здійснювалося динамічне спостереження з використанням клінічних, інструментальних та лабораторних методів дослідження. Автор самостійно провів статистичну обробку результатів дослідження, узагальнив та оцінив отримані дані, сформулював висновки, оформив автореферат.

Апробація роботи Основні матеріали дисертації викладені на обласній науково-практичній конференції «Новые технологии в медицине» (20.05.2004, м. Миколаїв), міській науково-практичній конференції «Нове в терапії та кардіології: доказова медицина та реальна клінічна практика» (12-13.10.2006, м. Одеса), науково-практичних конференціях «Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині» (листопад 2006, листопад 2007; м. Одеса).

Апробація роботи проведена на сумісному розширеному засіданні університетської проблемної комісії «Терапевтичні спеціальності» і кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету МОЗ України та на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації за матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, 5 статей у журналах, що рекомендовані ВАК України та 4 тези. Отримано 1 деклараційний патент на корисну модель в державному департаменті інтелектуальної власності.

Структура та об'єм дисертації дисертація викладена на 206 сторінках друкованого тексту, проілюстрована 26 таблицями та 19 малюнками. Робота складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження та лікування, результатів власних спостережень, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, що включає 252 джерела вітчизняних та закордонних авторів.

2. Основний зміст дисертації

Матеріали та методи дослідження Під спостереженням знаходилися 160 хворих на ГХ у віці від 60 до 79 років, середній вік 72±0,3 років зі стабільною м'якою та помірною ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією (за критеріями WHO/ISH, 1999, УАК, 2004). Стадія ГХ встановлювалася в залежності від ступеню підвищення САТ та наявності ураження органів-мішеней. З дослідження виключалися хворі з судинними катастрофами у анамнезі, цукровим діабетом, нирковою та печінковою недостатністю, енцефалопатією ІІІ ступеню, деменцією. Стандартна процедура обстеження включала: опитування - з метою виявлення ГХ, її давності, показників АТ, категорії та ступеню АТ, факторів ризику, наявності ускладнень. Об'єктивні методи дослідження (огляд, пальпація, перкусія, аускультація). Трикратне вимірювання базового АТ у стані спокою з обчисленням його середнього значення. Клінічні лабораторні дослідження (загально клінічний аналіз крові, загально клінічний аналіз сечі, глюкоза крові, креатинін, сечовина крові, ліпідограма). Добове моніторування АТ (ДМАТ). ЕКГ спокою у 12 стандартних відведеннях. Добове (холтеровське) моніторування ЕКГ (ДМ ЕКГ). При обстеженні хворих оцінювалися також наступні показники. Методом синхронної сфігмографії сонної та стегнової артерій оцінювалися ознаки підвищеної жорсткості аорти, яка визначалася як патологічний стан, що проявляється збільшенням швидкості розповсюдження пульсової хвилі (ШРПХ) по аорті (Виноградова Т.С., 1986). Оцінювалася функція судинного ендотелію та ознаки ендотеліальної дисфункції (ЕД), які визначалися як патологічний стан, що проявляється порушенням ендотелій-залежної вазодилятації плечової артерії при проведенні проби з реактивною гіперемією (Celermajer D.S. et al., 1992). Оцінювали стан комплексу інтима-медія загальної сонної артерії (ЗСА) шляхом доплерографії сонних артерій з оцінкою товщини комплексу інтима-медія (ТІМ ЗСА). Нормою вважали ТІМ ? 1,0 мм, потовщенням 1,0 < ТИМ > 1,3 мм, критерієм бляшки вважали ТІМ ? 1,3 мм (Алан П.Л. и др.., 2001). Оцінювалися структурні, масові, функціональні показники лівого шлуночку серця методом ультразвукового дослідження (Мухарлямов Н.М., 1987). В рекомендаціях по лікуванню АГ Європейського товариства кардіологів як фактори ризику названі: збільшення ПАТ, збільшення ТІМ ЗСА більше 0,9 мм, збільшення ШРПХ по аорті більш, ніж 12 м/сек, ЕД, збільшення ІМЛШ більше 125 г/м2. Функціональні властивості артерій та серця досліджували до та відразу після курсу лікування, через 3, 6 та 9 місяців після лікування. Морфологічні - до лікування, через 3, 6 та 9 місяців після лікування.

В залежності від методів лікування хворі були розподілені на 4 групи (дві основні та дві контрольні).

Основна група І - 50 осіб, одержувала озонотерапію у вигляді інфузії озонованого фізіологічного розчину хлориду натрію об'ємом 150 мл, при постійної підтримці концентрації озону у розчині 3 мкг/мл, з послідуючим ступінчатим підвищенням її за одну процедуру на 1 мкг/мл до максимальної концентрації 5 мкг/мл, після чого знижали концентрацію до початкової, тривалість введення 50-60 хвилин, через день, загальний курс 10-12 процедур. Всього провели 2 курси з інтервалом у 6 місяців.

Контрольна група І - 30 осіб одержувала плацебо-процедуру.

Основна група ІІ - 50 осіб, одержувала низькочастотну магнітотерапію змінним магнітним полем на апараті «ПДМТ-1» по сегментарній методиці паравертебрально. Індуктор циліндричної форми діаметром 11 см розташований контактно зі сторони спини на рівні С4-Th5 у положенні хворого на животі (магнітна індукція 35 мТл, частота 50 Гц, тривалість процедури 15 хвилин) двома щоденними курсами по 10 процедур з інтервалом 30 днів.

Контрольна група ІІ - 30 осіб одержувала плацебо-процедуру.

Хворі усіх груп на фоні модифікації способу життя одержували медикаментозну терапію антигіпертензивними препаратами основних груп: дигідроперідинові антагоністи кальцію ІІІ покоління та тіазидові діуретикі у вигляді моно- чи комбінованої терапії.

Контрольована терапія становила на госпітальному етапі -24,30,1 дня, разом з амбулаторним етапом - 2630,5 дня.

Результати дослідження були статистично оброблені за допомогою програми «EXCEL» на персональному комп'ютері типу «Pentium» IV.

Усі хворі були співставимі за віком, статтю, давністю захворювання, показниками АТ та іншими клінічними показниками. Вік хворих складав в контрольній групі І - 72,40,5 роки, в контрольній групі II -71,50,5 роки, в основній групі I - 72,00,5 роки та в основній групі II - 72,2±0,5 роки. Давність захворювання склала в контрольній групі I - 13,30,2 років, в контрольній групі II -12,80,2 років, в основній групі I - 13,40,2 років та в основній групі II - 12,6±0,2 років. Рівень САТ склав в контрольній групі I - 165,90,7 мм рт. ст., в контрольній групі II -165,50,7 мм рт. ст., в основній групі I - 165,60,6 мм рт. ст. і в основній групі II - 166,4±0,6 мм рт. ст. Рівень ДАТ в контрольній групі I - 72,10,5 мм рт. ст., в контрольній групі II - 71,60,6 мм рт. ст., в основній групі I - 71,80,5 мм рт. ст. і в основній групі II - 71,20,4 мм рт. ст. ПАТ склав в контрольній групі I - 93,80,6 мм рт. ст., в контрольній групі II - 94,90,6 мм рт. ст., в основній групі I - 93,80,5 мм рт. ст. і в основній групі II - 95,2±0,5 мм рт. ст. Окрім скарг, що характерні для АГ - головні болі, головокружіння, гіпертензивні кризи, у хворих з ІСАГ були скарги, що пов'язані з гіпертензивним серцем. Скарги на болі у ділянці серця були у 58,75 % хворих; зниження толерантності до фізичного навантаження відмічали 96,3 % хворих, у тому числі у зв'язку з задишкою при «побутових» навантаженнях - 50,6 %.

На початку дослідження провели порівняльне вивчення ендотеліальної функції, ШРПХ по аорті, ТІМ ЗСА і структурно-геометричні та масові показники лівого шлуночку у літніх хворих ІСАГ та групи більш молодих здорових осіб. Середній вік хворих ІСАГ склав 72,25±0,5 роки, у контролі - 51,2±0,4 рік. У хворих ІСАГ мало місце достовірне (p<0,01) зниження вихідного діаметру плечової артерії: 3,64 0,02 мм. В контролі цей показник склав 4,77 0,02 мм. Після проби з реактивною гіперемією діаметр плечової артерії у хворих ІСАГ склав 3,880,02 мм, в контролі - 5,49 0,03 мм с достовірною (p<0,01) різницею. Показник ендотелій-залежної вазодилятації (ЕЗВД) у них був достовірно (p<0,01) майже в 2 рази нижче норми та в 2 рази менше, ніж у контролі, 6,590,2 % і 15,090,3 % відповідно. Ендотелій-незалежна вазодилятація (ЕНЗВД) у хворих ІСАГ достовірно не відрізнялася від даного показника в контрольній групі (17,610,06 %) та склала 15,930,06 %. Відмічено значне зростання індексу резистентності (ІР) плечової артерії у хворих ІСАГ в порівнянні з групою здорових осіб - 0,580,01 і 0,460,01 ум. од. відповідно. Каротидно-феморальна ШРПХ (ШРПХcf) у хворих ІСАГ склала 12,5±0,2 м/сек і була достовірно (p<0,01) в 2 рази більше нормальної та на 60,2 % більше, чим у контролі - 7,8±0,1 м/сек. ТІМ загальної сонної артерії у хворих ІСАГ склала 1,22±0,02 мм и була достовірно (p<0,01) на 38,6 % більше, чим у контролі - 0,88±0,01 мм. Кінцево-діастолічний розмір (КДР) лівого шлуночку (ЛШ) у хворих ІСАГ склав 5,58±0,08 см, кінцево-систолічний розмір (КСР) - 3,900,05 см, індекс маси міокарду лівого шлуночку (ІММЛШ) - 148,7±0,5 г/м2. У контролі вказані показники склали відповідно 5,21±0,11 см, 3,48±0,08 см і 108,9±0,8 г/м2. Епізоди ішемії міокарду при добовому моніторуванні ЕКГ реєструвалися у 71,8 % хворих.

Таким чином, хворі похилого віку з ІСАГ відрізнялися підвищеним САТ при нормальному ДАТ, що зумовило підвищення ПАТ, ознаками ЕД, збільшенням ТІМ ЗСА, підвищенням жорсткості аорти, ознаками гіпертензивного серця та ішемії міокарду.

При скринінзі пацієнтів в групу озонотерапії протипоказання до застосування методу та побічні ефекти у вигляді флебіту кубітальної вени і індивідуальної непереносимості виявлені у 9 хворих (15,2 %). Протипоказань та побічних ефектів магнітотерапії виявлено не було.

В результаті комплексного лікування з включенням ОТ и НМТ (рис. 1) хороший антигіпертензивний ефект (зниження САТ нижче 140 мм рт ст. при нормальних показниках ДАТ, чи зниження більш, чим на 20 мм рт. ст) досягнутий у більшості хворих, однак достовірно (p<0,01) більший процент спостерігався в основній групі I - 84 % та в основній групі II - 78 %, у них же був достовірно (p<0,01) нижчим процент незадовільного результату лікування (зниження АТ менш ніж на 10 %) - 4 % в групі ОТ и 8 % в групі НМТ.

Доза АГП в контрольній групі I склала 73,01,6 % і в контрольній групі II - 71,21,7% максимальної добової. В основній групі I доза АГП - 46,31,4 % максимальної добової, була достовірно (р<0,01) на 26,7 % менше, чим в контрольній групі I, в основній групі II - 51,0±1,3 % максимальної добової була достовірно (р<0,01) на 20,2 % менше, чим в контрольній групі II. В контрольній групі I кількість АГП склала 1,810,01, в основній групі I - 1,240,01, в контрольній групі II цей показник склав 1,730,01, а в основній групі II - 1,43±0,01.

Рисунок 1 Антигіпертензивна ефективність ОТ и НМТ у хворих похилого віку з ІСАГ

За даними ДМАТ (табл. 1) достовірне (p<0,01) зниження САТ відбулося у всіх групах. Однак у основній групі І вдалося добитися достовірно (р<0,01) менших значень денного САТ (САТд) - 134,2±0,3 мм рт. ст., чим в контрольній групі І - 136,4±0,3 мм рт. ст. Середнє значення САТд в основній групі I, на відмінну від інших груп, при цьому досягло нормальних значень. В основних групах після лікування достовірно (р<0,01) знизився САТ у нічний час (САТн), склав в основній групі I 118,3±0,2 мм рт. ст., в основній групі II - 119,0±0,2 мм рт. ст., і також досягнув нормальних значень для нічного періоду. В контрольних групах ступінь зниження нічних показників САТ також достовірно відрізнявся від показників до лікування. Показники денного ДАТ (ДАТд) в контрольній групі I достовірно (р<0,01) зменшилися з 78,1±0,4 мм рт. ст. до 71,7±0,5 мм рт. ст., а в контрольній групі II відповідно с 78,2±0,4 мм рт. ст. до 72,8±0,6 мм рт. ст. Нічний ДАТ (ДАТн) в контрольній групі I достовірно (р<0,01) знизився відповідно з 68,5±0,4 мм рт. ст. до 63,7±0,5 мм рт. ст., а в контрольній групі II - з 68,8±0,5 мм рт. ст. до 63,2±0,5 мм рт. ст. При цьому денний ПАТ (ПАТд) достовірно зменшився, однак залишившись високим як у контрольній групі I (64,7±0,6 мм рт. ст.), так і у контрольній групі II (64,3±0,6 мм рт. ст.). Нічний ПАТ (ПАТн) також достовірно (р<0,01) зменшився з 69,8±0,4 мм рт. ст. до 56,0±0,3 мм рт. ст. в контрольній групі I, і з 69,0±0,4 мм рт. ст. до 57,0±0,3 мм рт. ст. в контрольній групі II. В той же час ПАТн в основній групі I за рахунок менш вираженого зниження нічного ДАТ достовірно (р<0,01) зменшився з 70,3±0,2 мм рт. ст. до 50,7±0,2 мм рт. ст., в основній групі II з 69,2±0,3 мм рт. ст. до 50,9±0,2 мм рт. ст. Така ж динаміка спостерігалася в основних групах по відношенню до денного ПАТ (ПАТд) за рахунок більш вираженого зниження САТ. В основній групі I ПАТд достовірно (р<0,01) знизився з 81,5±0,3 мм рт. ст. до 55,8±0,3 мм рт. ст., а в основній групі II з 82,9±0,4 мм рт. ст. до 57,5±0,3 мм рт. ст. При цьому різниця в рівні денного і нічного ПАТ в основних та контрольних групах були статистично достовірна (р<0,01). Мали місце достовірні (р<0,05) відмінності між основною групою І та основною групою ІІ у рівнях САТд і САТн, ДАТд і ПАТд, після лікування. Це свідчить про односпрямовану антигіпертензивну дію ОТ та НМТ, що більш виражена у ОТ.

Добовий профіль САТ достовірно (p<0,05) поліпшився у всіх групах за рахунок хворих з недостатнім нічним зниженням АТ, однак, в основних групах після лікування кількість хворих з профілем, що нормалізувався була достовірно (p<0,05) вище.

Таблиця 1 Динаміка показників ДМАТ у хворих похилого віку з ІСАГ на госпітальному етапі комплексного відновлювального лікування (M m)