Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ I ПУЛЬМОНОЛОГІЇ імені Ф.Г. Яновського АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

УДК: 616.24 - 002.5 - 07 - 085.22 - 085.28

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Ефективність комплексного лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень із використанням кверцетину з полівінілпіролідоном

14.01.26 - фтизіатрія

Бутов Дмитро Олександрович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Зайцева Світлана Іванівна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри фтизіатрії та пульмонології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Процюк Раду Георгійович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри фтизіатрії;

доктор медичних наук, професор Панасюк Олексій Варфоломійович, Приватний вищий навчальний заклад «Київський медичний університет Української асоціації народної медицини», професор кафедри інфекційних хвороб, фтизіатрії і пульмонології.

Захист відбудеться 25.10.2010 р. о 13⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Державній установі «Національний інститут фтизіатрії i пульмонології iм. Ф. Г. Яновського АМН України» (03680, м. Київ, вул.М.Амосова,10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Національний інститут фтизіатрії i пульмонології iм. Ф. Г. Яновського АМН України» (м. Київ, вул. М.Амосова, 10).

Автореферат розісланий 23.09.2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ж.Б. Бегоулева.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На початку 90-х років епідеміологічна ситуація з туберкульозу в Україні значно погіршилась і наразі в Україні туберкульоз посідає перше місце у структурі смертності людей від інфекційної патології (Фещенко Ю. І. та співавт., 2009). За 1990--2008 рр. захворюваність усіма формами активного туберкульозу збільшилась з 32,0 до 77,8 на 100 000 населення, з них деструктивні форми туберкульозу серед вперше діагностованих хворих складають 29,5 на 100 000 населення («Аналітично-статистичний довідник за 1998 - 2008 роки», 2009). В Україні від туберкульозу щорічно помирає більше 10000 хворих, що складає 80-90% від усіх інфекційних та паразитарних хвороб разом узятих (Фещенко Ю. І. та співавт., 2009).

Результати лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз (ВДДТБ) легень із бактеріовиділенням, незважаючи на високі можливості антимікобактеріальної терапії, залишаються недостатніми (Фещенко Ю. І., 2008). В Україні за 2008 рік у вперше діагностованих хворих частота припинення бактеріовиділення складає 88,6%, загоєння деструкцій - 77,8% («Аналітично-статистичний довідник за 1998 - 2008 роки», 2009). Сучасні режими антимікобактеріальної терапії, за даними зарубіжних авторів, дозволяють досягти припинення бактеріовиділення у 67-96,3% хворих на туберкульоз (J. D. Walley et all., 2001; R. Singla et all, 2002). Одним із факторів підвищення ефективності лікування хворих на туберкульоз легень є розробка нових технологій лікування (Ткач О. А., 2004; Шилова М. В. и соавт., 2005).

Таким чином, проблема лікування хворих на ВДДТБ легень є досить актуальною і складною.

При кожній формі туберкульозу виникає імунопатологічне запалення, обумовлене порушенням мікроциркуляції та трофіки легеневої тканини, що може ускладнюватися її розплавленням, виділенням казеозних мас через бронхи й формуванням порожнини, тобто переходом процесу в деструктивну форму. Це погіршує перебіг туберкульозу з наступною втратою частини або навіть всього органу, якщо не застосувати достатньо ефективну терапію.

Нашу увагу привернув кверцетин з полівінілпіролідоном. Кверцетин з полівінілпіролідоном застосовується у клінічній практиці переважно у хворих на інфаркт міокарда. Проте у літературі немає відомостей про застосування кверцетину з полівінілпіролідоном при туберкульозі. Кверцетин з полівінілпіролідоном - це препарат, який належить до групи капіляростабілізуючих засобів та антиоксидантів (біофлавоноїдів). Головною дією кверцетину з полівінілпіролідоном при лікуванні інфаркту міокарда є відмежування некрозу тканини від здорових ділянок. Таким чином, зупиняється поширення некрозу на здорові ділянки, спостерігається локалізація патологічного процесу в ураженому органі, що веде до його збереження. Саме відмежування некрозу спонукало нас до вивчення ефективності кверцетину з полівінілпіролідоном у хворих на туберкульоз, оскільки властивість самого препарату є дія не тільки на «стерильний» некроз, але можливо й на запалення при інфекційному патологічному процесі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри фтизіатрії та пульмонології Харківського національного медичного університету МОЗ України «Використання корвітину в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легенів» (№ державної реєстрації 0106U001856).

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень шляхом призначення кверцетину з полівінілпіролідоном на підставі вивчення клініко-експериментальних результатів.

Завдання дослідження

1. Вивчити на моделі експериментального туберкульозу особливості морфологічних змін під впливом кверцетину з полівінілпіролідоном, у тому числі в поєднанні з протитуберкульозними препаратами.

2. Провести дослідження впливу кверцетину з полівінілпіролідоном у комплексній хіміотерапії хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень на терміни ліквідації клінічних симптомів, припинення бактеріовиділення, загоєння порожнин розпаду й характер залишкових змін у легенях.

3. Дослідити переносимість кверцетину з полівінілпіролідоном хворими на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень та вивчити його вплив на переносимість протитуберкульозної хіміотерапії.

4. Дослідити розміри нейтрофілів та вміст мієлопероксидази у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень на фоні застосованої терапії.

5. Визначити стан прооксидантно-антиоксидантної системи у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень. Стан прооксидантної системи оцінити за вмістом ТБК-активних продуктів та дієнових кон'югат; стан антиоксидантної системи визначати як рівень загальної антиоксидантної активності та активності ферментного ланцюга (активності каталази, церулоплазміну).

6. Визначити поєднану дію протитуберкульозних препаратів і кверцетину з полівінілпіролідоном на спектр цитокінів сироватки крові (фактору некрозу пухлин-б, інтерлейкіну-4 та інтерлейкіну-1в) у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

7. Розробити показання до застосування кверцетину з полівінілпіролідоном у комплексному лікуванні хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

Об'єкт дослідження - вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

Предмет дослідження - ефективність комплексного лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень із використанням кверцетину з полівінілпіролідоном; вплив протитуберкульозних препаратів та кверцетину з полівінілпіролідоном на морфологічні зміни у тканинах при експериментальному туберкульозі у мишей.

Методи дослідження - загальноклінічні (скарги, анамнез, об'єктивне дослідження хворого та загальний аналіз крові та сечі), лабораторні (біохімічне дослідження крові), рентгенологічні (оглядова, бокова рентгенографія органів грудної клітки та томографія уражених ділянок), мікробіологічні, інструментальні (реографія легень), патоморфологічні, імунологічні та статистичні (параметричні та непараметричні методи варіаційної статистики, застосування t-критерія Стьюдента).

Наукова новизна отриманих результатів. На моделі експериментального туберкульозу на мишах уперше було вивчено й доведено відмежування казеозного некрозу гранульоми від неушкоджених ділянок сполучною тканиною за допомогою кверцетину з полівінілпіролідоном. Крім того, кверцетин з полівінілпіролідоном забезпечує запобігання розвитку казеозного некрозу, гепатопротекторну дію, стимуляцію утворення клітин Пирогова-Лангханса та лімфоцитів у вогнище запалення.

Уперше розроблена технологія й досягнута ефективність кверцетину з полівінілпіролідоном на тлі антимікобактеріальної терапії хворих на туберкульоз легень, яка є предметом винаходу.

Доведено, що кверцетин з полівінілпіролідоном у зазначених хворих проявляє гепатопротекторний, антиагрегаційний ефект, стабілізує прооксидантно-антиоксидантну систему, нормалізує метаболічні показники оксиду азоту (NO), фактору некрозу пухлин-б (ФНП-б), інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) і інтерлейкіну-1в (ІЛ-1в), зменшує розміри нейтрофілів та підвищує вміст мієлопероксидази. Завдяки такій дії кверцетину з полівінілпіролідоном полегшується перебіг специфічного процесу на тлі хіміотерапії, скорочуються терміни досягнення позитивної клініко-рентгенологічної динаміки в пацієнтів на туберкульоз легень та посилюються репаративні процеси, що проявляється збільшенням частоти загоєння порожнин розпаду й зменшенням термінів припинення бактеріовиділення.

Крім того, відмічено сприятливий вплив кверцетину з полівінілпіролідоном на деякі показники гомеостазу, функціональні показники печінки, що зменшує розвиток різних ускладнень від самого туберкульозного процесу й протитуберкульозної терапії.

Науково обґрунтовано застосування кверцетину з полівінілпіролідоном для лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

Практичне значення отриманих результатів. Показана доцільність застосування кверцетину з полівінілпіролідоном на тлі хіміотерапії у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, оскільки ця поєднана терапія нормалізує біохімічні, імунологічні й метаболічні показники, збільшує частоту загоєння порожнин розпаду, зменшує терміни припинення бактеріовиділення та загоєння порожнин розпаду, а також попереджає розвиток ускладнень від самого туберкульозного процесу та протитуберкульозних препаратів (ПТП).

Автором розроблений та впроваджений у практику Державний патент України №25667 «Спосіб лікування туберкульозу».

Упровадження результатів досліджень в практику. Основні результати роботи впроваджені в обласному протитуберкульозному диспансері №1 (м. Харків), обласному протитуберкульозному диспансері (м. Полтава), Опошнянській туберкульозній обласній лікарні, обласному протитуберкульозному диспансері №2 (м. Вовчанськ), обласному протитуберкульозному диспансері №3 (м. Зміїв), обласному протитуберкульозному диспансері №4 (м. Ізюм), міському клінічному протитуберкульозному диспансері №1 (м. Харків).

Особистий внесок здобувача. Автором проведено експериментальну та клінічну частину роботи, безпосередньо проводилася розробка способу лікування туберкульозу із застосуванням кверцетину з полівінілпіролідоном на тлі хіміотерапії, проведений аналіз літературних джерел, виконувався відбір хворих для дослідження, їх обстеження та курація, проводилася статистична обробка та аналіз матеріалу. Разом з науковим керівником здійснювалася розробка та апробація методик, узагальнення результатів дослідження у вигляді статей та дисертаційної роботи. Автором отримано грант Президента України для обдарованої молоді для реалізації проекту за темою дисертаційної роботи (Розпорядження Президента України № 263/2009-рп від 2009 року).

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися на семінарах-нарадах та науково-практичних конференціях лікарів фтизіатрів Харківської області (2006-2009), VIII Міжнародному конгресі патологів України «Сучасні проблеми патологічної анатомії» (Полтава, 2008), науково-практичних конференціях «Проблеми виявлення, діагностики, лікування і профілактики туберкульозу» (Київ, 2008), «Медицина третього тисячоліття» (Харків, 2009), «Медицина ХХІ століття» (Харків, 2009), «Медична наука - 2009» (Полтава, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з них 5 статей - у профільних періодичних виданнях, що рекомендовані ВАК України (із них 3 - самостійні), 5 - у вигляді тез доповідей на науково-практичних конференціях, отримано 1 Патент України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 220 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 34 рисунками та 41 таблицею, складається із вступу, огляду літератури, розділу «Матеріали й методи дослідження», 5 розділів досліджень, висновків, практичних рекомендацій і переліку літератури, що містить 372 першоджерела, з яких 250 кирилицею і 122 - латиницею.

Основний змiст

Об'єкт i методи дослідження. Під дослідженням знаходилися 32 лабораторні чорні миші, породної лінії - C57BL/6JLacSto.

Метою експериментального вивчення було морфологічне дослідження характеру патологічного процесу і його розмірів в умовах експериментального туберкульозу за допомогою кверцетину з полівінілпіролідоном (КП).

Миші були поділені на наступні групи:

1-а група - контрольна. Миші не заражені мікобактеріями туберкульозу (МБТ) - 7 мишей.

2-а група - контрольна. Миші заражені МБТ - 7 мишей.

3-я група - контрольна. Тварини, заражені МБТ, які лікувались ПТП - 6 мишей.

4-а група - дослідна. Тварини, заражені МБТ, які лікувались КП - 6 мишей.

5-а група - дослідна. Тварини, заражені МБТ, які лікувались КП та ПТП - 6 мишей.

Перерахунок доз, використаних препаратів (КП, ізоніазиду та стрептоміцину) для мишей, розраховані із застосуванням коефіцієнта перерахунку доз з людини на мишу, що є загальноприйнятим при проведені фармакологічних досліджень (Ю.Р.Рыболовлев и соавт., 1976). Таким чином, дози препаратів для мишей складали: ізоніазид (10%-5мл) - 45 мг/кг, стрептоміцин (1г) - 90 мг/кг, КП (0,5г) - 45 мг/кг маси тіла миші.

Препарати для проведення науково-дослідницького експерименту на мишах уводились таким чином: ізоніазид та стрептоміцин - внутрішньом'язово, КП - внутрішньоочеревинно. Проведення лікування виконувалось на п'ятий день від дня зараження тварин.

Для розвитку туберкульозного процесу було взято двохтижневу вірулентну культуру тест-штаму МБТ Н₃₇Rv. Доза зараження на одну мишу за п'ятим стандартом оптичної щільності склала 2Ч10⁷ мікробних тіл в 0,5 мл. Зараження мишей відбувалося у хвостову вену. Розрахунок дози введення МБТ та сам експеримент виконувався за способом, запропонованим Т.А.Гуськовою із співавт. (2000).

Виведення мишей з експерименту відбувалося методом передозування хлороформу за М.Б.Раппопортом (1967).

Ступінь ураження туберкульозом внутрішніх органів у мишей оцінювали макроскопічно (Р.О.Драбкина и соавт., 1972).

Гістологічному дослідженню піддалися легені, селезінка та печінка контрольних та експериментальних груп тварин. Препарати фарбувалися гематоксиліном і еозином та пікрофуксином за ван Гізоном.

У клінічній частині роботи було обстежено 153 людини з них: 29 відносно здорових донорів (ІІІ група) та 124 хворих на ВДДТБ легень у віці від 20 до 70 років. Хворі розподілені на І та ІІ клінічну групу.

До І (контрольної) групи віднесено 31 (25%) хворого, які отримували стандартну терапію.

У II (основну) групу увійшло 93 (75%) хворих, яким, окрім хіміотерапії, зазначеної у І групі, додатково проводили терапію КП. Крім того, у зв'язку з розробкою більш ефективної схеми комплексної терапії з застосуванням - КП, ІІ група була розподілена на три додаткові групи:

· ІІА - КП вводили при госпіталізації хворого до стаціонару внутрішньовенно крапельно 0,5 г у 100 мл 0,9% ізотонічного розчину натрию хлориду (NaCl) один раз на добу протягом 10 днів ? 31 (25%) хворий.

· ІІБ - КП вводили при госпіталізації хворого до стаціонару внутрішньовенно крапельно 0,5 г у 100 мл 0,9% ізотонічного розчину NaCl один раз на добу протягом 5 днів ? 32 (25,8%) хворих.

· ІІВ - КП вводили при госпіталізації хворого до стаціонару внутрішньовенно крапельно по 0,5 г у 50 мл 0,9% ізотонічного розчину NaCl, потім через 2-і години та через 12-ть годин у 100 мл 0,9% ізотонічного розчину NaCl. На 2-у і 3-ю добу, КП вводили в дозі 0,5 г у 100 мл 0,9% ізотонічного розчину NaCl 2-а рази на добу з інтервалом у 12-ть годин - 30 (24,2%) хворих.

У зв'язку з великими туберкульозними змінами в легенях та наявністю деструкцій у хворих І та ІІ груп, терапія антимікобактеріальними препаратами проводилось за першою категорією, п'ятикомпонентний режим.

При госпіталізації хворих переважав інфільтративний туберкульоз, що спостерігався у всіх хворих І групи. У хворих ІІ групи інфільтративний туберкульоз спостерігався у 88 (94 %) пацієнтів (у ІІА - 29 (94%), ІІБ - 31 (96%) та ІІВ - 28 (90%)). Крім того, у ІІ групі спостерігався дисемінований туберкульоз у 5 (6 %) хворих.

Було додатково досліджено в сироватці венозної крові вміст цитокінів (ІЛ-1в, ФНП-б та ІЛ-4), стану системи NO, стану прооксидантно-антиоксидантної системи (активності каталази (В.А.Барабой и соавт., 1991), церулоплазміну (Т.И.Мжельская и соавт., 1989), загальної антиоксидантної активності (Н.І.Буланкіна із співавт., 2005), малонового діальдегіду (А.И.Карпищенко, 1997), дієнових кон'югат (В.И.Скорняков и соавт., 1988)), також було проведено дослідження в капілярній крові стану мієлопероксидази у нейтрофільних лейкоцитів та їхнього розміру при ВДДТБ легень, коагулограми крові й реографії легень. Забір крові для дослідження проводився зранку (8-9 годин ранку) натще, у перші дні та через місяць перебування хворих у стаціонарі.

Рівень цитокінів (ІЛ-1в, ФНП-б та ІЛ-4) у сироватці венозної крові вимірювався імуноферментним способом з використанням набору для імуноферментного дослідження фірми «Вектор-Бест», (селище Кольцове, Новосибірська область, Росія) у 30 хворих (96,77%) І групи, 30 (96,77%) ІІА групи, 29 (90,62%) ІІБ групи, 30 (100%) ІІВ групи і 20 (68,96%) ІІІ групи.

З огляду на те, що NO є нестабільною молекулою, вивчення здатності його продукувати та забезпечувати фізіологічні ефекти NO на організм людини, проводилось за вмістом у сироватці крові його стабільних метаболітів (В.А.Метельская и соавт., 2005). Визначання стану прооксидантно-антиоксидантної системи і метаболітів NO у сироватці крові проводилось спектрофотометричним методом.

Дослідження розміру нейтрофілів та вмісту мієлопероксидази здійснювалися за цитохімічною методикою Грехема-Кнолля (1987). Кількісний аналіз проводився з використанням мікроскопу «Axiostar plus» (Ziess, Німеччина) з морфометрією за допомогою програмного забезпечення мікроскопу (ВідеоТест, Росія), за методом К.Ташке (1980).

Антикоагуляційні властивості крові досліджувалися коагулометричним методом з використанням набору для дослідження фірми «Технология стандарт» (м.Барнаул, Росія). Були досліджені такі показники: протромбіновий індекс, тромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час та фібринолітична активність крові.

Кровообіг у легенях оцінювався за допомогою реографії легень. Реографія легень виконувалась на автоматизованій системі «Сфера-4», фірми «Медтех» (м.Харків, Україна), розрахунок показників вивчався за програмним забезпеченням прибору. Зокрема вивчалися пульсове артеріальне кровонаповнення, еластичність магістральних артерій, тонус реґіонарних артерій (ТРА) всіх калібрів, ТРА великого та середнього калібру, ТРА середнього та дрібних калібрів, швидкість наповнювання артерій, хвилинне артеріальне кровонаповнення.

Дані дослідження проводилось усім хворим.

Отже, спостережуваним хворим проведене повне, комплексне обстеження, передбачене наказами МОЗ України (№ 318 від 24.05.2006 р., №384 від 09.06.2006р., №385 від 09.06.2006р. і № 422/40 27.06.2006 р.), та додаткові методи дослідження для виконання завдань, що поставлені цією роботою. Ці методи дозволили верифікувати основний і супутній діагноз у всіх хворих, а також своєчасно діагностувати ускладнення патологічного процесу.

Результати досліджень та їх обговорення. При експериментальному дослідженні виведення мишей відбувалося на одинадцятий день.

Індекс ураження внутрішніх органів характеризувався співвідношенням за сумою балів між групами, що демонструється на рис.1.

Рис.1. Сумарна макроскопічна ураженість внутрішніх органів при експериментальному туберкульозі в піддослідних тварин досліджуваних груп: * - розбіжність достовірна (р<0,05) при зіставленні з 2-ою групою. ** - розбіжність достовірна (р<0,05) при зіставленні з 3-ою групою.

Сумарна макроскопічна ураженість при використанні КП достовірно була нижчою порівняно з групою, що не отримувала лікування, а також не достовірно нижчою, де отримували тільки ПТП. При сполученій дії кверцетину з полівінілпіролідоном із ПТП ми спостерігали достовірне зменшення даних показників у порівняні з групою, де тварини отримували тільки ПТП.

У ході гістологічного дослідження у 1-й контрольній групі не спостерігається специфічних змін.

У 2-й контрольній групі у мишей мікроскопічно у легенях, печінці й селезінці виявлені специфічні епітеліоїдноклітинні туберкульозні гранульоми, у більшості випадків із казеозним розпадом у центрі. Крім специфічних змін у печінці відмічається жирова дистрофія різного ступеня.

У 3-й контрольній групі також виявлені епітеліоїдноклітинні гранульоми, але у меншій кількості й менших розмірів, у 50% випадків із казеозним некрозом у центрі. У досліджуваних органах - повнокрів'я судин, а у печінці, крім того, жирова дистрофія гепатоцитів.

У 4-й дослідній групі, на відміну від попередніх груп, спостерігається мала кількість епітеліоїдноклітинних гранульом, менших розмірів ніж у контрольній групі, майже без казеозного некрозу. У 50% із них є зона відокремлення сполучною тканиною від інтактної тканини. Спостерігаються гігантські багатоядерні клітини Пирогова-Лангханса. Частина епітеліоїдноклітинних горбиків у стані фібротизації.

У 5-й дослідній групі при мікроскопічному дослідженні в більшості випадків виявили епітеліоїдноклітинні гранульоми без некрозу в центрі та із зоною відокремлення сполучною тканиною від навколишніх неуражених ділянок. У більшості випадків відмічається фібротизація в центрі туберкульозних гранульом. Спостерігається велика кількість гігантських багатоядерних клітин Пирогова-Лангханса.

Таким чином, під впливом КП спостерігається чітке відмежування казеозного некрозу гранульоми від неуражених ділянок сполучною тканиною з фібротизацією в центрі й великою кількістю клітин Пирогова-Лангханса, що не спостерігається в контрольних групах. При взаємодії кверцетину з полівінілпіролідоном із ПТП визначаються ще більш виражені ефекти: чітка тенденція епітеліоїдноклітинних гранульом до фібротизації та відмежування туберкульозних гранульом сполучною тканиною від неуражених ділянок органу. Крім того, у контрольних групах тварин, заражених туберкульозом, на відміну від експериментальних, спостерігається жирова дистрофія гепатоцитів. Таким чином, можна сказати про гепатопротектерну дію КП при туберкульозі.

Що стосується клінічного розділу, то у хворих ІІ групи зникнення симптомів інтоксикації спостерігалося раніше ? через (1,33±0,15) місяця, у І групі - через (2,64±0,2) місяця (p<0,001). Крім того, зникнення грудних симптомів у хворих ІІ групи спостерігалося ? через (1,43±0,3) місяця, а у І групі - через (2,33±0,3) місяці (p<0,05).

Побічні реакції ПТП у процесі лікування спостерігалися у 17 (13,70%) пацієнтів, з них у 9 (29,03%) І групи і у 8 (8,61%) ІІ групи з них у 3 (9,67%) ІІА групи, 2 (6,25%) ІІБ групи і 3 (10%) ІІВ групи. Таким чином, КП забезпечує покращення переносимості протитуберкульозних препаратів на 20,42%. Побічних дій з боку КП у хворих не спостерігалось.

При виконанні цитометричного дослідження виявили, що на початку лікування розміри нейтрофілів (НФ) у хворих І та ІІ групи є більшими у порівнянні з відносно здоровими донорами. Під впливом застосованої терапії у І групі спостерігається візуально помітна тенденція до збільшення розмірів НФ, а у хворих ІІ групи, навпаки, до їх зменшення. У групі відносно здорових донорів гранули мієлопероксидази (МП) у цитоплазмі НФ знаходяться в неупорядкованому стані, а у хворих на туберкульоз спостерігається концентрація гранул МП біля клітинної оболонки, і самі по собі розміри цих гранул більші за об'ємом та кількістю, вони розташовуються в клітині у вигляді «бус». Через один місяць проведеної терапії у хворих спостерігається ще більша концентрація гранул МП на периферії клітини, особливо у хворих ІІ групи. Це свідчить про більш ефективну дію (викид) МП при туберкульозному запаленні у хворих.

Таким чином, після проведеної терапії протягом місяця ми спостерігаємо зменшення розмірів НФ під впливом КП, за винятком ІІА групи. Це свідчить про здатність препарату знижувати токсичний вплив на НФ, як самої туберкульозної інтоксикації, так і ПТП, що допоможе швидшому переходу альтеративної та ексудативної фази туберкульозного запалення у продуктивну. туберкульоз кверцетин полівінілпіролідон

Кількість МП у нейтрофілах в обох групах до початку лікування є достовірно вищою, ніж у здорових донорів. При проведенні чергового дослідження через місяць ми спостерігаємо відсутність змін даних показників у І групі, а у ІІ групі ми відмічаємо достовірне підвищення цих показників. Таким чином, отримані результати дослідження свідчать про більш виражену реакцію накопичення МП у нейтрофілах під впливом КП у порівнянні з І групою. Крім того, КП збільшує концентрацію МП у нейтрофілах, що у свою чергу, призводить до більш швидкій регресії деструктивного туберкульозу легень через збільшення фагоцитарної активності НФ у вогнищі запалення (табл.1).

Таблиця 1 Зміни розміру нейтрофілів та вмісту мієлопероксидази у хворих на туберкульоз та відносно здорових донорів (М ± m)

Групи хворих	n	Розмір нейтрофілів, мкм2	Кількість мієлопероксидази у нейтрофілах, у.о.опт.щ.
		до лікування	через місяць проведеної терапії	до лікування	через місяць проведеної терапії
І	31	131,6±3,24*	133,7±1,49	0,0876±0,0073*	0,0878±0,0032
ІІ	93	135±3,24*	126,6±0,99#	0,077±0,0034*	0,0963±0,0013#
ІІА	31	129,8±1,71*	127,7±2,34	0,08±0,0058*	0,0992 ±0,0022#
ІІБ	32	131,6±2,82*	125,3±1,16#	0,0701 ±0,0051*	0,0951±0,0019#
ІІВ	30	146,1±9,25*	126,8±1,48#	0,0813±0,0067*	0,0947±0,0027#
Відносно здорові	29	122,1±1,58	0,0549±0,0053

Примітки: 1. * - розбіжність достовірна (р<0,05) при зіставленні з відносно здоровими. 2. # - розбіжність достовірна (р<0,05) при зіставленні до лікування і через місяць між групою. 3. - розбіжність не достовірна (р>0,05) при зіставленні до лікування і через місяць між групою.

При дослідженні показників перекісного окислювання ліпідів у хворих відмічалось достовірне підвищення малонового діальдегіду і дієнових кон'югат. До початку лікування у ІІ групі ці показники були достовірно вищими ніж у І групі, за винятком результатів малонового діальдегіду у ІІВ групі та дієнових кон'югат ІІБ групі, де ці показники були нижчими ніж у І групі. Після проведеної місячної терапії у ІІ групі під впливом КП спостерігалося достовірне зниження продуктів перекісного окислювання ліпідів, а у І групі ? практично без змін. Загальна антиоксидантна активність у І та ІІ групах хворих до лікування була достовірно нижчою ніж у здорових донорів.

Щодо церулоплазміну і активності каталази, то ці показники майже не відрізнялися від таких у відносно здорових, окрім активності каталази у І групі і ІІВ групи, де цей показник був достовірно вищим. Отже, у хворих на туберкульоз легень спостерігалося зниження антиоксидантного захисту за рахунок загальної антиоксидантної активності. Через місяць лікування відбувалося достовірне підвищення цих показників в обох групах, але ці показники були вищими у хворих ІІ групи, особливо у ІІВ (табл. 2,3).

Таблиця 2 Стан показників перекісного окислювання ліпідів у хворих на туберкульоз та відносно здорових донорів (М ± m)

Групи хворих	n	Малоновий діальдегід, мкМ/л	Діенові кон'югати, мМ/л
		до лікування	через місяць проведеної терапії	до лікування	через місяць проведеної терапії
І	31	17,38±1,3*	13,44±1,57	25,05±1,14*	21,01±2,14
ІІ	93	17,94±0,62*	10,48±0,43#	27,46±0,81*	17,53±0,59#
ІІА	31	20,8±0,84*	11,45±0,84#	29,38±1,66*	17,8±1,22#
ІІБ	32	19,5±0,91*	12,06±0,76#	24,94±1,31*	15,68±0,97#
ІІВ	30	13,32±0,97*	7,8±0,25#	28,18±1,09*	19,21±0,77#
Відносно здорові	29	10,22±0,38	14,64±0,38

Примітки: 1. * - розбіжність достовірна (р<0,001) при зіставленні з відносно здоровими донорами. 2. # - розбіжність достовірна (р<0,001) при зіставленні до лікування і через місяць між групою. 3. - розбіжність не достовірна (р>0,05) при зіставленні до лікування і через місяць між групою.

Таблиця 3 Стан показників антиоксидантного захисту у хворих на туберкульоз та відносно здорових донорів (М ± m)

Групи хворих	n	Загальна антиоксидантна активність, %	Церулоплазмін, у.о.	Активність каталази, у.о.
		до лікування	через місяць проведеної терапії	до лікування	через місяць проведеної терапії	до лікування	через місяць проведеної терапії
І	31	29,74±1,59*	47,19±1,29	100,2±5,62#	141,8±7,01	1,33±0,09*	1,97±0,13
ІІ	93	30,54±0,97*	55,69±1,19	105±3,91#	148,3±3,71	1,21±0,05#	2,14±0,082
ІІА	31	27,61±1,67*	51,87±2,28	101,3±6,72#	146±5,58	0,98±0,09#	1,93±0,12
ІІБ	32	32,41±1,61*	55,22±2,12	113,9±7,73#	151,9±6,54	1,07±0,06#	1,86±0,1
ІІВ	30	31,57±1,71*	60,13±1,42	99,9±5,47#	147±7,24	1,61±0,07*	2,64±0,14
Відносно здорові	29	64,14±1,17	108,7±5,41	1,06±0,056

Примітки: 1. * - розбіжність достовірна (р<0,05) при зіставленні з відносно здоровими донорами. 2. # - розбіжність не достовірна (р>0,05) при зіставленні з відносно здоровими донорами. 3. - розбіжність достовірна (р<0,001) при зіставленні до лікування і через місяць між групою.

Таким чином, отримані результати показників прооксидантно-антиоксидантної системи свідчать про антиоксидантний ефект КП у хворих на ВДДТБ легень.

З метою розуміння процесів відмежування та зниження утворення казеозу, яке спостерігалося у експерименті під впливом КП, проведено додаткове дослідження спектру цитокінів (табл.4).

До початку лікування у хворих, як І так і ІІ групи, спостерігалося достовірне підвищення показників стану цитокінів і метаболітів NO при зіставленні з відносно здоровими донорами. Після проведеної місячної терапії стан наведених показників значно змінився. Так, стан ІЛ-1в, ФНП-б і метаболітів NO достовірно знизився. Відповідно, під час проведеної стандартної терапії спостерігається зниження ФНП-б, ІЛ-1в та метаболітів NO. Під впливом КП ми спостерігаємо ще більше зниження показників ФНП-б та ІЛ-1в. Звертає на себе увагу, що метаболіти NO після лікування були нижчими ніж у І групі. Якщо ми спостерігали зниження вище перерахованих показників під час лікування, то вміст ІЛ-4, навпаки, достовірно підвищувався. Під впливом стандартної місячної терапії ІЛ-4 підвищився, під впливом КП ми спостерігали ще більше зростання даного цитокіну.

Таблиця 4 Рівень концентрації інтерлейкіну-1в, інтерлейкіну-4 і фактору некрозу пухлин-б у хворих на туберкульоз та відносно здорових донорів, пг/л (М ± m)

Групи хворих	n	Інтерлейкін-1в	Фактор некрозу пухлин-б	Інтерлейкін-4
		до лікування	через місяць проведеної терапії	до лікування	через місяць проведеної терапії	до лікування	через місяць проведеної терапії
І	30	166,8± 5,2*	78,07± 3,1#	185,4± 5,57*	125± 5,84#	62,63± 2,61*	85,19± 3,01#
ІІ	89	168,7± 5,02*	67,92± 2,1#	202± 4,72*	127,4± 4,63#	57,51± 1,56*	97,46± 3,02#
ІІА	30	177,2± 9,74*	70,88± 2,47#	226,5± 8,83*	144,3± 7,67#	57,53± 2,93*	107,4± 2,36#
ІІБ	29	159,2± 4,69*	77,63± 3,7#	219,2± 5,26*	154,5± 6,07#	63,41± 2,2*	110,4± 6,8#
ІІВ	30	169,3± 10,32*	55,56± 3,48#	160,7± 2,71*	84,33± 1,14#	51,78± 2,58*	74,95± 2,68#
Відносно здорові	20	55,91±5,21	34,73±3,68	30,75±1,13

Примітки: 1. * - розбіжність достовірна (р<0,001) при зіставленні з відносно здоровими донорами. 2. # - розбіжність достовірна (р<0,001) при зіставленні до лікування і через місяць між групою.

Виходячи з вище вказаних показників, у хворих ІІ групи спостерігається більше зниження ІЛ-1в та ФНП-б, ніж у хворих І групи. Зниження ІЛ-1в та ФНП-б, досягнуте завдяки КП, покращує ріст ендотеліальних клітин та активацію мікроциркуляції у вогнищі запалення, знижує згортання крові та кількість МБТ. Завдяки цим цитокінам знижується продукція NO у периферичний крові, про що свідчить зниження його метаболітів у хворих ІІ групи. Про це свідчить попередження загибелі клітин та їх ушкодження, а також про активацію мікроциркуляції у вогнищі запалення - саме там NO підвищується, що знищує МБТ, а у периферичній крові зменшується. Крім цього, стрімке підвищення ІЛ-4 під впливом КП забезпечує зниження продукції активних форм кисню макрофагів та свідчить за підвищення Т-хелперів, тому що саме ці клітини, в основному, виробляють ІЛ-4, завдяки чому попереджається утворення казеозу.

Вивчаючи основні біохімічні показники у процесі лікування хворих, ми звернули увагу на активність аланін-амінотрансферази (АлАТ) та аспарат-амінотрансферази (АсАТ). Кверцетин з полівінілпіролідоном зменшував концентрацію цих показників у крові: до початку лікування АлАТ була (0,39±0,063) мкмоль/л у хворих І групи і (0,56±0,071) мкмоль/л у хворих ІІ групи при нормі (0,1-0,68) мкмоль/л. Через два місяці лікування АлАТ була (0,57±0,099) мкмоль/л у хворих І групи і (0,34±0,027) мкмоль/л у хворих ІІ групи (р<0,01). Така ж тенденція виявлена й стосовно АсАТ. Так, на початку лікування показник АсАТ був (0,42±0,061) мкмоль/л у І групі і (0,53±0,055) мкмоль/л у ІІ групі при нормі (0,1-0,45) мкмоль/л. Через два місяці цей показник знизився у хворих основної групи й у хворих І групи він склав (0,58±0,075) мкмоль/л і у ІІ групі (0,37±0,026) мкмоль/л (р<0,001). Таким чином, у хворих І групи концентрація цих показників збільшувалася, що пояснюється ускладненнями з боку ПТП. У хворих ІІ групи спостерігалася протилежна тенденція, що зумовлена гепатопротекторною дією КП.

У хворих на ВДДТБ легень при госпіталізації до стаціонару спостерігалося підвищення показників гемокоагуляційної системи в основному за рахунок тромбінового часу, фібринолітичної активності крові й активованого часткового тромбопластинового часу. Під впливом стандартної терапії упродовж місяця спостерігалося підвищення згортаючої системи крові за рахунок тромбінового часу і активованого часткового тромбопластинового часу та зниження фібринолітичної активності крові. У результаті проведеної антимікобактеріальної терапії й застосування КП спостерігалось зниження фібринолітичної активності крові тромбінового та активованого часткового тромбопластинового часу у хворих. Отже, нами виявлений гіпокоагуляційний ефект КП у хворих на ВДДТБ легень.

У результаті проведеного реографічного дослідження легень, через місяць, у хворих під впливом КП спостерігалася нормалізація пульсового артеріального кровонаповнення, еластичності магістральних артерій, тонусу реґіонарних артерій (ТРА) всіх калібрів, ТРА великого та середнього калібру, ТРА середніх та дрібних калібрів, швидкості наповнювання артерій, хвилинного артеріального кровонаповнення, що не спостерігалось у контрольній групі, де приведені показники були майже без змін. Таким чином, у хворих на ВДДТБ легень під впливом КП покращується кровообіг легень.

Кількість хворих, які виділяли кислотостійкі палички методом бактеріоскопії, складала: у І групі 27 (87,12%) та у ІІ групі 86 (92,47%). Через 1 місяць лікування бактеріовиділення припинилося у 19 (70,37%) хворих І групи й у 76 (88,37%) ІІ групи (р<0,05). На 3 міс від початку проведеної хіміотерапії бактеріовиділення припинилося у 24 (88,89%) хворих І групи і 84 (97,67%) - ІІ групи (р>0,05). Середні терміни припинення бактеріовиділення складали (1,81±0,26) місяця у хворих І групи, а у пацієнтів ІІ групи - (1,27±0,08) місяця (р<0,05).

Майже така ж динаміка спостерігалась при оцінці результатів лікування бактеріологічним методом. Так, на початку лікування у хворих І групи МБТ при посіві харкотиння виявлялися у 29 (93,5%), а у ІІ групі - у 86 (92,4%). Через 3 місяці лікування припинення бактеріовиділення методом посіву спостерігалося у 24(82,75%) хворих І групи й у 84 (97,67%) - II групи (р<0,05). На 5 місяці лікування бактеріовиділення, за даними бактеріоскопії та посіву, припинилось у всіх хворих І та ІІ групи.

Крім того, ще одним з найважливіших критеріїв, що характеризують ефек-тивність лікування хворих на ВДДТБ легень, є загоєння порожнин розпаду. До 8 місяців від початку лікування загоєння каверн було у 26 (83,87%) хворих І групи й 90 (96,77%) - ІІ групи (р<0,05). Середні терміни загоєння каверн у хворих І групи складали (3,43±0,2) місяця, у ІІ групі - (2,86±0,15) місяця, (р<0,05).

При застосуванні ПТП в комплексі із кверцетином з полівінілпіролідоном у хворих на ВДДТБ легень спостерігаються менші залишкові зміни: малі залишкові зміни на місці каверн, що загоїлись, або відсутність навіть мінімальних рентгенологічних змін констатовані у 84 (90,35%) хворих проти 22 (70,96%) у І групі, а великі залишкові зміни - відповідно в 9 (9,65%) і 9 (29,04%) (р<0,05).

Таким чином, проведене нами дослідження підтверджує позитивний вплив кверцетину з полівінілпіролідоном на клініко-рентгенологічні, імунологічні та деякі лабораторні показники, що в сукупності вирішує актуальне наукове завдання - підвищення ефективності лікування хворих на ВДДТБ легень.

Висновки

У дисертації наведено нове розв'язування актуальної й важливої для сучасної фтизіатрії задачі - оптимізації лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень шляхом одночасного застосування протитуберкульозних препаратів та кверцетину з полівінілпіролідоном, що веде до відмежування туберкульозних гранульом сполучною тканиною від неуражених ділянок органу, покращенню переносимості антимікобактеріальних препаратів і кровообігу у легенях, гепатопротекторного, антиоксидантного, імуномоделюючого, антиагрегаційного ефекту і, таким чином, позитивно впливає на перебіг основного захворювання, веде до підвищення ефективності лікування хворих на туберкульоз легень.

1. При експериментальному туберкульозі на мишах кверцетин з полівінілпіролідоном без додання протитуберкульозних препаратів забезпечує загоєння та відокремлення туберкульозного процесу через відмежування казеозного некрозу гранульоми від неушкоджених ділянок сполучною тканиною, запобігання розвитку казеозного некрозу, гепатопротекторну дію, стимуляцію утворення клітин Пирогова-Лангханса та лімфоцитів. Даний ефект посилювався при поєднанні кверцетину з полівінілпіролідоном з протитуберкульозними препаратами.

2. Завдяки кверцетину з полівінілпіролідоном при поєднанні з хіміотерапією у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень швидше ліквідувалися клінічні прояви захворювання (у ІІ групі зникнення симптомів інтоксикації спостерігалося через (1,33±0,15) місяця, а у І групі - (2,64±0,2) місяця, p<0,001; зникнення грудних симптомів у ІІ групі ? (1,43±0,3) місяця, а у І групі - (2,33±0,3) місяця, p<0,05), скорочуються терміни бактеріовиділення (до 3 місяців вони досягли 97,67% у той час, як у контрольній групі вони досягли 82,75%, р<0,05), загоєння деструкцій та збільшується частота заживлення порожнин розпаду (до 8 місяців складали (2,86±0,15) місяця (у контрольній групі (3,43±0,2) місяця, р<0,05), а також зменшуються залишкові зміни (малі або відсутність навіть мінімальних рентгенологічних змін констатовані у 84 (90,35%) хворих проти 22 (70,96%) у І групі, а великі залишкові зміни - відповідно у 9 (9,65%) і 9 (29,04%), р<0,05).

3. Кверцетин з полівінілпіролідоном у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень не викликає побічних дій, крім того кверцетин з полівінілпіролідоном забезпечує покращення переносимості протитуберкульозних препаратів на 20,42%.

4. У хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень визначається збільшення розмірів нейтрофілів та вмісту мієлопероксидази. Місячна стандартна терапія не забезпечує зменшення розміру нейтрофілів і збільшення вмісту мієлопероксидази. Застосування кверцетину з полівінілпіролідоном у комплексній хіміотерапії хворих на туберкульоз легень дозволяє зменшити розміри нейтрофілів і збільшити концентрацію мієлопероксидази.

5. При комплексному лікуванні хворих з використанням кверцетину з полівінілпіролідоном відбувається зниження показників перекісного окислювання ліпідів та підвищення показників антиоксидантного захисту; при використанні стандартної терапії стан прооксидантної системи не змінюється, активність антиоксидантної системи підвищується, але значно меншої міри.

6. У хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень відбувається значне підвищення прозапальних цитокінів (ІЛ-1в і ФНП-б) та незначне ? протизапального цитокіну (ІЛ-4). Застосування кверцетину з полівінілпіролідоном у комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень дозволяє підвищити концентрацію ІЛ-4 і знизити вміст ІЛ-1в, ФНП-б у сироватці крові, що є ознакою позитивних змін в імунній відповіді.

7. Кверцетин з полівінілпіролідоном у даного контингенту хворих покращує кровообіг у легенях, має гепатопротекторний та антиагрегаційний ефект, завдяки чому також досягається більш виражена клініко-рентгенологічна стабілізація процесу.

Практичні рекомендації

1. У хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень доцільно застосовувати кверцетин з полівінілпіролідоном для покращення ефективності і поліпшення переносимості антимікобактеріальної терапії.

2. Показаннями до застосування кверцетину з полівінілпіролідоном на тлі антимікобактеріальної терапії у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень є побічні дії антимікобактеріальних препаратів, зниження імунологічної реактивності організму, поширеність специфічного процесу, туберкульозна інтоксикація, збільшення в'язкості крові.

3. Оптимальна технологія застосування кверцетину з полівінілпіролідоном така: на тлі призначення антимікобактеріальних препаратів хворому додатково призначають кверцетин з полівінілпіролідоном у перші дні при госпіталізації хворого до стаціонару внутрішньовенно крапельно 0,5 г у 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (0,9%) один раз на добу протягом 10 днів.

4. Кверцетин з полівінілпіролідоном протипоказаний при легеневій кровотечі та схильності до кровоточивості.

Список опублiкованих праць за темою дисертацiї

1. Експериментальна модель органозберігаючої фармакотерапії туберкульозу [Текст] / С.І. Зайцева, М.М. Пітенько, Т.Г. Герасимова, Ю.М. Пашков, Д.О. Бутов // Врачебная практика. - 2007. - № 5. - С.60-63. (Здобувачеві належить: проведення експерименту, ідея дослідження, написання статті; Зайцева С.І. - ідея дослідження, консультативна допомога; Пітенько М.М. - проведення морфологічної частини роботи, висновок з морфологічної частини роботи, участь у написанні статті; Герасимова Т.Г., Пашков Ю.М. - участь у написанні статті).

2. Пітенько, М.М. Морфологічні підтвердження органозберігаючої фармакотерапії туберкульозу в експерименті [Текст] / М.М. Пітенько, С.І. Зайцева, Д.О. Бутов // Світ медицини та біології. - 2008. ? №2. - С. 37-39. (Здобувачеві належить: проведення експерименту, ідея дослідження, написання статті; Пітенько М.М. - проведення морфологічної частини роботи, висновок з морфологічної частини роботи, участь у написанні статті, консультативна допомога; Зайцева С.І. - ідея дослідження, участь у написанні статті).

3. Бутов, Д.О. Застосування органозберігаючої фармакотерапії у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень [Текст] / Д.О. Бутов // Медицина сьогодні та завтра. - 2009. - №2. - С 76-82.

4. Бутов, Д.О. Зміни деяких показників оксидантно-антиоксидантної системи у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень при застосуванні органозберігаючої фармакотерапії [Текст] / Д.О. Бутов // Експериментальна та клінічна медицина. - 2009. - №4. - С 53-56.

5. Бутов, Д.О. Стан гемокоагуляції у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень при застосуванні органозберігаючої фармакотерапії [Текст] / Д.О. Бутов // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2009. - №4. - С 23-26.

6. Пат. № 25667 UA МПК (2006) А61К 31/01 А61К 47/00 Спосіб лікування туберкульозу [Текст] / С.І. Зайцева, Д.О. Бутов; заявник і патентовласник Харківський державний медичний університет. - З.№U200705832; заяв. 25.05.2007; опубл. 10.08.2007, Бюл. №12. - 6 с. (Здобувачеві належить: ідея роботи, написання патенту; Зайцева С.І. - ідея роботи, консультативна допомога)

7. Бутов, Д.О. Морфологічні зміни під впливом корвітину при лікуванні експериментального туберкульозу [Текст] / Д. О. Бутов // Медицина третього тисячоліття: матеріали науково-практичної конференції молодих учених.

8. Бутов, Д.А. Морфологические изменения органосохраняющей фармакотерапии при экспериментальном туберкулезе [Текст] / Д. А. Бутов // IV международная Пироговская научная медицинская конференция студентов и молодых ученых: материалы научной конференции. - Москва, 2009. - С. 15-16.

9. Бутов, Д.О. Стан кровообігу легень при комплексному органозберігаючому лікуванні хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень [Текст] / Д.О. Бутов, С.І. Зайцева // Медицина ХХІ століття: матеріали науково-практичної конференції молодих учених. - Харків, 2009. - С 22-23.

10. Бутов, Д.А. Изменение размера и содержания миелопероксидазы нейтрофилов у больных с впервые выявленным деструктивным туберкулезом легких [Текст] / Д.А. Бутов, С.И. Зайцева, Т.С. Бутова // Актуальные вопросы инфекционной патологии - 2009: материалы всероссийской научной конференции молодых ученых с международным участием. - Санкт-Петербург, 2009. - С 42.

11. Бутов, Д.О. Зміни розмірів та стану мієлопероксидази нейтрофілів у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень при застосуванні органозберігаючої фармакотерапії [Текст] / Д.О. Бутов, С.І. Зайцева // Медична наука - 2009: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених. - Полтава, 2009. - С 265.

Анотація

Бутов Д.О. Ефективність комплексного лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень із використанням кверцетину з полівінілпіролідоном. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.26 - фтизiатрiя. - Державна установа «Національний інститут фтизіатрії i пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України», Київ, 2010.

На моделі експериментального туберкульозу на мишах, доведено відмежування казеозного некрозу гранульоми від неушкоджених ділянок сполучною тканиною за допомогою кверцетину з полівінілпіролідоном (КП). Крім того, КП забезпечує запобігання розвитку казеозного некрозу, гепатопротекторну дію, стимуляцію утворення клітин Пирогова-Лангханса та лімфоцитів.

Доведено, що КП у хворих на туберкульоз легень проявляє гепатопротекторний, антиагрегаційний, імуномоделюючий і антиоксидантний ефект, завдяки чому полегшується перебіг специфічного процесу на тлі лікування, скорочуються терміни досягнення позитивної клініко-рентгенологічної динаміки на 12,9% у пацієнтів на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, та посилюються репаративні процеси.

Ключовi слова: вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, ефективність лікування, протитуберкульозні препарати, кверцетин з полівінілпіролідоном.

Summary

Butov D. A. Efficiency of conservative pharmacotherapy of newly diagnosed destructive pulmonary tuberculosis patients using quercetin with polyvinilpirrolidon. - Manuscript.

Thesis competing for scientific degree of Candidate of Medical Science in Speciality 14.01.26 - Phthisiology. - State Organization «National institute of phthisiology and pulmonology named after F.G. Yanovsky, the Academy of Medical Science of Ukraine», Kyiv, 2010.

By means of modeled experimental tuberculosis in mice quercetin with polyvinilpirrolidon (QP) was proved to separate granuloma caseous necrosis from unaffected areas by connective tissue. Besides, QP provides prevention of caseous necrosis development , hepatoprotective action, stimulation of many Pirogova-Langhans cells and lymphocytes formation.

QP was shows to have hepatoprotective, antiaggregative, immunosimulating and antioxidant effect, causing improved course of the specific process against the background of the treatment, shortened terms of achieving positive clinical and radiographical dynamics by 12.9%, and to stimulate reparative process in the patients with newly diagnosed destructive pulmonary tuberculosis.

...