Імунологічні і гормональні дисфункції у хворих із хронічними механічними травмами слизової оболонки порожнини рота та їх корекція в комплексному лікуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Автореферат

Імунологічні і гормональні дисфункції у хворих із хронічними механічними травмами слизової оболонки порожнини рота та їх корекція в комплексному лікуванні

14.01.22 - стоматологія

Горай Марина Антонівна

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті

імені М.І. Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник: доктор мед наук, професор

Кулигіна Валентина Миколаївна,

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Офіційні опоненти:

- Скиба Василь Яковлевич - доктор медичних наук, професор, завідувача відділом терапевтичної стоматології ДУ «Інституту стоматології АМН України»;

- Заболотний Тарас Дмитрович - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри терапевтичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічна механічна травма є найбільш поширеною причиною пошкодження слизової оболонки порожнин рота (СОПР) (Банченко Г.В. и соавт.,1994; Данилевский Н.Ф. и соавт.,2001; Барер Г.М.,2005; Білоклицька Г.Ф.,2007). При довготривалій дії механічних травмуючих факторів на слизову оболонку часто виникають запально-деструктивні, кератотичні і гіперпластичні ураження (Лукиних Л.М.,2000; Борисенко Л.П.,2006, Lascaris D.,2006). Незважаючи на численні дослідження (Боровський Е.В., Машкилейсон А.Л.,1984; Кушлинский Н.Е., 1992; Бочарова О.А.,1999; Груздева А.О.,2002; Львова Л.,2008; Ланге Р.П., 2008; Wenghoefer M., at all 2010), їх лікування залишається не вирішеною проблемою. Актуальність її зростає у зв'язку зі схильністю до злоякісного переродження травматичних уражень СОПР (Банченко Г.В.,2001;Сивовол С.И. и соавт.,2010; Yang S.W. at all., 2009; Mete O. at all., 2010).

За поодинокими повідомленнями (Бочарова О.А. 2004), у відповідь на хронічну механічну травму, при деяких її проявах, відбувається порушення мукозального імунітету ротової порожнини і виражена локальна продукція окремих цитокінів, які відіграють певну роль у розвитку місцевих імунологічних і запальних реакцій. Це диктує необхідність вивчення характеру дисфункції локальної імунної системи у хворих на хронічну механічну травму СОПР, що дозволить предметніше з'ясувати порушення місцевого імунологічного бар'єру.

Відомо, що слизова оболонка порожнини рота є тканиною-мішенью статевих стероїдних гормонів (Петрова Л.В.,2002). Представлені в літературі результати клінічних та експериментальних дослідженнь (Кушлинский Н.Е. и соавт.,1992; Пожарицкая М.М. и соавт., 2000; Meurman J.H. at all.,2009) також вказують на визначений зв'язок цих гормонів з розвитком передпухлинних процесів. Особливого значення набуває виникнення патологічних процесів при змінах функціонального стану СОПР, пов'язаного з віковою інволюцією коливань рівня та співвідношення статевих гормонів (Верткин А. Л., 2008). Тому, представляється актуальним визначення характеру змін статевих гормонів в організмі хворих при розвитку хронічних механічних уражень СОПР, які частіше спостерігаються у літньому та похилому віці (Паникаровский В.В.,1989).

Виявлення імунних і гормональних дисфункцій у хворих на хронічну механічну травму СОПР дасть змогу провести їх корекцію, розробити та експериментально обґрунтувати методику профілактики і комплексного лікування, яка б забезпечувала високу клінічну ефективність і запобігала рецидиву.

Важливу роль в удосконалені лікування захворювань СОПР грає використання методів адекватного контролю за ефективністю лікувальних заходів (Быкова И.А.,1987; Заболотний Т.Д. і співавт.,2009; Raju Ragavendra T. at all.,2010). В цьому напрямку перспективним є використання цитологічного методу, який дає об'єктивну інформацію про морфофункціональний стан слизової оболонки при її ураженнях різного характеру та у динаміці лікування (Кулигіна В.М., 2002; Скиба В.Я. 2004; Нигматов Р.Н. 2008).

У наукових дослідженнях в області фармації доведено, що для ефективного лікування хворого має значення правильно обрана лікарська форма препарату і шлях його введення (Філіпова Л.О., 2002; Кулигіна В.М., 2003; Рабинович О.Ф., 2005). Медикаментні засоби у вигляді розчинів, мазей, паст, які застосовують при місцевому лікуванні травматичних уражень слизової оболонки, в недостатньому ступені забезпечують лікувальний ефект внаслідок змивання препарату ротовою рідиною. Перспективою вирішення цієї проблеми може бути використання лікарських плівок пролонгованої дії, які не знайшли широкого застосування у клініці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри терапевтичної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова: «Вдосконалення лікувально-діагностичної тактики - це захворювання зубів, тканин пародонту і слизової оболонки порожнини рота, їх прогнозування та профілактика» (держреєстрація № 0109U003911) Автор є безпосереднім виконавцем окремої частини названої теми.

Мета і завдання дослідження. Підвищення ефективності профілактики і комплексного лікування хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота на основі вивчення імунної і гормональної дисфункції та опрацювання методики обґрунтованої корекції виявлених порушень у комплексному лікуванні.

Для досягнення визначеної мети поставлено наступні завдання:

1. Визначити структуру хронічних механічних травм слизової оболонки порожнини рота.

2. Дослідити характер змін результатів цитологічного аналізу у хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота.

3. Визначити роль місцевої гуморальної ланки імунітету, прозапальних і імунорегуляційних цитокінів та лактоферину у розвитку хронічних механічних пошкоджень слизової оболонки порожнини рота.

4. Визначити взаємозв'язок між показниками локального імунітету ротової порожнини при хронічній механічній травмі.

5. Вивчити значення дисбалансу стероїдних статевих гормонів у розвитку хронічних травматичних уражень слизової оболонки порожнини рота.

6. Розпрацювати методи профілактики і комплексного лікування хронічних механічних травм слизової оболонки порожнини рота та визначити їх ефективність в експерименті на тваринах.

7. Оцінити ефективність методу профілактики і комплексного лікування хронічних механічних травм слизової оболонки порожнини рота в найближчі та віддалені терміни спостереження.

Об'єкт дослідження -- тканини порожнини рота, кров і ротова рідина хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота

Предмет дослідження - засоби і методи корекції імунологічних і гормональних дисфункцій у хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота.

Методи дослідження: клінічні - з метою діагностики змін СОПР внаслідок хронічного пошкодження; імунологічні - з метою оцінки показників імунітету СОПР хворих; ендокринологічні - з метою вивчення гормонального статусу хворих із хронічними травматичними ураженнями СОПР; цитологічні - з метою оцінки характеру змін епітелію та проведеного лікування; морфологічні (гістологічні) - вивчення ефективності методу лікування на моделі хронічної механічної травми у експериментальних тварин; статистичні - для математичної оцінки та аналізу результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Теоретично обгрунтовано та підтверджено в експерименті і клініці доцільність застосування в комплексному лікуванні хронічних травматичних уражень СОПР засобів для корекції дисфункцій імунної та гормональної системи.

Вперше вивчено характер змін місцевих факторів захисту СОПР при її хронічному механічному пошкодженні. Встановлено значення порушення гуморальної ланки імунітету (sIgA, mIgA, IgG), змін цитокінової регуляції імунної відповіді (ІЛ-1в, ФНП-б, ІФН-г) та рівня білка лактоферину в ротовій рідині у розвитку хронічної механічної травми СОПР.

Вперше проведено статистичний аналіз кореляційного зв'язку між показниками місцевого імунітету порожнини рота, результати якого дозволили встановити тісний зв'язок імунної відповіді між показниками первинної (sIgA, ІЛ-1в) і вторинної (IgG і ФНП-б та ІФН-г) ланки локального імунного захисту та взаємопригнічуючі відношення у цитокіновому профілі, що сприяють більш локальному і менш інтенсивному перебігу запальної реакції при хронічній механічній травмі СОПР.

Вперше виявлений вплив функціональних гормональних порушень у хворих на розвиток хронічної механічної травми СОПР: зменшення вмісту естрадіолу у крові жінок і чоловіків та збільшення вільної фракції тестостерону у чоловіків.

Показано, що у хворих на хронічну механічну травму СОПР відбувається загальне омолодження клітин епітелію і мікробне контамінування (при запально-деструктивних ураженнях) та збільшення зроговілих клітин і ІДК (при лейкоплакії), які враховані у процесі лікування.

Вперше розроблено метод комплексного лікування хронічних механічних травм СОПР з корекцією порушень імунного та гормонального стану хворих (патент України на корисну модель № 54544). На експериментальній моделі кератозу доведена доцільність її використання в клініці. Застосування даного методу сприяло досягненню терапевтичної ефективності і попередженню рецидивів безпосередньо після лікування у 92,2% хворих, через 24 місяці - у 90%.

Практичне значення отриманих результатів. Розпрацьована і впроваджена в клініку методика лікування хворих з хронічними механічними травмами СОПР, яка спрямована на корекцію імунних та ендокринних порушень.

Корекцію порушеного місцевого імунітету порожнини рота доцільно проводити за допомогою синтетичного імуномодулятора Галавіт, гормональних порушень - препаратом «Аргінін-цинк» і відвару кореня солодки. Для місцевого лікування хворих на хронічну механічну травму СОПР рекомендується використовувати саморозсмоктувальну плівку «КП-Пласт-вита». Профілактику рецидивів захворювання рекомендовано проводити 1 раз на рік при хронічній травматичній еритемі, ерозії і декубітальній виразці, 2 рази на рік - при лейкоплакії СОПР.

Методи лікування хворих на хронічні механічні травми СОПР впроваджені в практичну діяльність Вінницького міського клінічного стоматологічного центру, Житомирської міської стоматологічної поліклініки №1, ВАТ «Вінницька обласна стоматологічна поліклініка». Основні наукові та практичні положення роботи включено в навчальний процес кафедр терапевтичної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, кафедри стоматології ФПО Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Дисертант особисто провела аналіз наукової літератури з даної проблеми. Разом з науковим керівником визначені мета і задачі досліджень, провела аналіз отриманих результатів, сформулювала висновки роботи. Особисто виконала клінічні дослідження; систематизувала і узагальнила отримані результати, провела їх статистичні обчислення; обґрунтувала, розробила й апробувала методику лікування хронічних механічних травм СОПР.

Імунологічні дослідження виконано спільно зі співробітниками лабораторії патофізіології та імунології Інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України (зав. лаб. - проф. О.Ф. Мельников); енокринологічні - зі співробітниками лабораторії Вінницького обласного ендокринологічного диспансеру (зав. лаб.- Н. А. Шевчук); цитологічні - зі співробітниками лабораторії Вінницького міського клінічного стоматологічного центру (гол. лікар -Л. О. Грабович). Експериментальну частину роботи дисертант виконала в умовах віварію ВНМУ ім. М.І. Пирогова, морфологічні дослідження - спільно зі співробітниками кафедри гістології і ембріології ВНМУ ім. М.І. Пирогова (зав. каф. - проф. М.С. Пушкар).

Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень доповідались на: науково-практичній конференці «Актуальні питання профілактики захворювань пародонту та слизової оболонки порожнини рот» (Київ, 2007); ювілейній міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасної стоматології» (Львів, 2008); науково-практичної конференції стоматологів Закарпаття з міжнародною участю «Актуальні питання профілактики і лікування стоматологічних захворювань» (Ужгород, 2010); конференції молодих вчених з міжнародною участю (Вінниця, 2010).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано у 9 наукових працях, серед яких 4 статі - у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України та 4 тези у збірниках матеріалів конференцій. Отриманий 1 деклараційний патент на корисну модель.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 206 сторінках і складається зі вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків та додатків. Список використаної літератури містить 206 джерела. Дисертація ілюстрована 20 таблицями і 30 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. З метою вивчення імунологічних і гормональних дисфункцій проведено обстеження 110 хворих на хронічну механічну травму СОПР (чоловіків - 104 , жінок - 6) віком від 55 до 78 років: 35 - з хронічною травматичною ерітемою, 19 - хронічною травматичною ерозією, 13 - декубітальною виразкою, 37 - плоскою формою лейкоплакії, 6 - верукозною формою лейкоплакії. Групу контролю склали 30 практично здорових осіб (25 чоловіків і 5 жінок) тієї ж вікової категорії зі здоровою слизовою оболонкою. Для визначення ефективності запропонованого нами методу комплексного лікування хронічної механічної травми СОПР всі хворі поділені на 2 групи: основну (53 особи) та порівнювальну (57 осіб).

Клінічне обстеження включало опитування і вивчення анамнезу захворювання і життя хворого та проведення основних методів дослідження: пальпацію, перкусію і зондування. У всіх обстежених проводили візуальну оцінку стану слизової оболонки порожнини рота: оцінювали колір, вологість, тургор тканин, визначали рівень гігієни порожнини рота за спрощеним індексом Гріна - Вермільона (OHI - S) (Данилевский Н. Ф. и соавт., 1999).

Методику цитологічного дослідження та її оцінку проводили за рекомендацією Банченко Г.В. и соавт. (1997). Для отримання відбитків сухе знежирене стерильне скло притискали до досліджуваної ділянки. У важко доступних ділянках слизової оболонки використовували стерильний ластик, який притискали до зони пошкодження, а потім - до предметного скла. Препарати фіксували протягом 15 хвилин в 96% етиловому спирті, а потім зафарбовували за Романовським-Гімзе протягом 20 хв. при температурі 37єС. Мікроскопічне дослідження проводили з використанням імерсійного об`єктиву Ч 200.

Імунологічне дослідження 110 хворих на хронічну механічну травму СОПР і у 30 осіб групи контролю включало визначення вмісту інтерлейкіну - ІЛ-1в, фактору некрозу пухлин (ФНП-б), інтерферону (ІФН-г) і лактоферину у ротовій рідині. Визначення вмісту ІЛ-1в, ФНП-б і ІФН-г в ротовій рідині проводили за допомогою реагентів ProCon ІЛ-1в, ProCon ФНП-б і ProCon IF gamma російського виробництва (Протеїновий контур, С.-Петербург) твердофазним імуноферментним методом зі застосуванням пероксидази хрону в якості індикаторного ферменту на імуноферментному аналізаторі StatFax 303 Plus. Концентрацію цитокінів в зразках визначали графічно за допомогою калібрувальної кривої. Кількісний вміст лактоферину визначали за допомогою реагентів „Лактоферин-іфа-бест” методом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням поліклональних антитіл до лактоферину.

Імуноглобуліни (sIgA, mIgA і IgG) у змінашій слині визначали методом радіальної імунодифузії в гелі за Mancini G. (Mancini G. at all,1965) у модифікації Simmons Р. (Simmons Р., 1987) з використанням антисироваток проти sIgА, mІgА, IgG російського виробництва (Медична імунологія, Москва) і мікропланшетів фірми Hyland (США). Облік реакції проводили безграфічним методом розрахунку концентрації імуноглобулінів (Мельников О.Ф. и соавт.,2004).

Загальний тестостерон та естрадіол у сиворотці крові хворих на хронічну механічну травму СОПР та осіб контрольної групи визначали за допомогою імунохімічного аналізатора АССЕSS. Результати дослідження клінічних зразків визначали шляхом програмного забезпечення системи з використанням методу звішеної чотирьохпараметрової логістичної кривої. Концентрацію аналізованої речовини в пробі визначали за допомогою збереженої калібрувальної кривої за виміряною інтенсивністю світла. Вільний тестостерон кількісно визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою реактиву Free Testosterone ELISA (фірми DRG Instruments GmbH - Germany). Якісні показники вмісту естрогенів в організмі визначали за ступенем кристалізації слини, згідно з інформаційним листом (Київ, протокол №1 від 05.02.1991 р.). Для цього стерильним шпателем брали слину з слиновивідної протоки білявушної слинної залози і наносили на предметне скло та розмішували в краплі фізіологічного розчину. Суміш обережно розподіляли на поверхні скла шпателем. Мазок висушували на повітрі при кімнатній температурі. Препарати вивчали візуально і під мікроскопом.

Для об'єктивної оцінки ступеня достовірності проведено статистичне обчислення отриманих результатів досліджень з використанням загальноприйнятих методів варіаційної статистики (параметричних і непараметричних показників) за допомогою персонального комп'ютера Pentium II зі застосуванням пакета статистичних програм “Statgraphic 2.3” і “Microsoft Excel 2010”. Для визначення ступеня взаємозв'язку і залежності між досліджуваними імунологічними показниками обчислювали коефіцієнт парної лінійної кореляції (r) відповідно до рекомендацій (Реброва O.Ю., 2002).

Результати дослідження та їх обговорення. Для досягнення мети і завдань дослідження проведено обстеження 112 хворих на хронічну механічну травму СОПР (106 чоловік і 6 жінок віком від 55 до 78 років) та визначено її структуру. У 35 (31,3%) хворих діагностовано хронічну травматичну еритему, 19 (17%) - хронічну травматичну ерозію, у 13 (11,6%) - декубітальну виразку, 37 (33%) - плоску форму лейкоплакії, у 6 (5,3%) - верукозну форму лейкоплакії, у 2 (1,8%) - гіперплазія слизової оболонки протезного ложа (рис. 1).

Рис. 1. Розподіл хворих з хронічними механічними травмами СОПР.

При цьому, хронічні механічні травми у чоловіків трапляються істотно частіше, ніж у жінок (p<0,001). За виключенням 2 хворих із гіперплазією слизової оболонки протезного ложа, ознак злоякісного переродження елементів ураження не встановлено. Основними причинами розвитку хронічних механічних пошкоджень слизової оболонки були неякісно виготовлені мостоподібні та знімні зубні протези, пломби, гострі краї зубів, зубний камінь, шкідливі звички.

Аналіз результатів визначення індексу Гріна-Вермільона дозволив виявити незадовільний рівень гігієни порожнини рота у хворих на хронічну травматичну еритему, дуже поганий - на хронічну травматичну ерозію і декубітальну виразку, що з високим ступенем вірогідності розбіжностей (p<0,001) відрізнявся від здорових осіб групи контролю. Недостатній рівень гігієни порожнини рота обумовлює негативний вплив на стан біологічного середовища порожнини рота та перебіг запально-деструктивних уражень СОПР механічного походження.

Імунологічне дослідження дозволило виявити значні порушення місцевого імунологічного гомеостазу в порожнині рота у хворих на хронічну механічну травму СОПР, які характеризувалися істотним зниженням рівня sIgA і аналогічним підвищенням mIgA і IgG. Зокрема, середньостатистичне значення вмісту sIgA у хворих на хронічну травматичну еритему склало 0,12±0,01 г/л, хронічну травматичну ерозію - 0,24±0,07 г/л, декубітальну виразку - 0,22±0,01 г/л, плоску форму лейкоплакії - 0,31±0,07 г/л, верукозну - 0,32±0,01 г/л, що з достовірністю 95-99% відрізнялось від вмісту групи контролю (0,408±0,004 г/л). Ідентичне підвищення мономерної форми IgA і IgG вказувало на значне зниження активності місцевого гуморального імунітету в досліджуваної групи хворих, обумовленого тривалим перебігом патологічного процесу і, можливо, розчепленням димерної молекули sIgA мікробними гідролазами (Мельников О.Ф., Заболотний Д.И., 2003).

Як свідчать дослідження Ярилина А.А. (1997) у разі вираженого пригнічення «першої лінії гуморального захисту» в межах поверхні слизового покриву (співвідношення sIgA / mIgA), активується синтез IgG, утворюючи вторинну імунну відповідь на рівні власне слизового шару, при порушенні епітеліального. Враховуючи цю точку зору, отримані результати дисфункції мукозального імунітету можна розцінювати як напруження цієї ланки специфічного захисту у хворих на хронічну механічну травму СОПР, що має компенсаційний характер. Звертає на себе увагу суттєве підвищення рівня IgG у хворих на верукозну форму лейкоплакії (у 7 разів відносно контрольної групи, при p<0,001), що, вочевидь, можна пояснити вираженими порушеннями процесу диференціювання і злущування епітелію та глибокими змінами у власне слизовій оболонці при цьому захворюванні, які активують підвищену продукцію цього антитіла.

Відомо, що хронізація патологічного процесу супроводжується змінами цитокінового фону, який визначає величину і спрямованість дії лімфоцитів, моноцитів, нейтрофілів, стромальних клітин тощо (Потапнев М.П.,1995). Враховуючи локальний характер дії цитокінів при запальних та імунних процесах проведено вивчення рівня прозапальних та імунорегуляційних цитокінів у ротовій рідині обстежених хворих з різними проявами хронічної механічної травми СОПР: IL-1в, ФНП-б, і ІФН-г. При цьому в більшості випадків встановлено достовірні зміни цих імуноцитокінів, які за даними авторів (Ковальчук Л.В., 2000; Мащенко И.С., 2004) відіграють центральну роль у розвитку хронічного запального процесу.

Кількісні показники вмісту IL-1в - ініціатора запуску цитокінового каскаду в тканинах слизової оболонки порожнини рота при її механічному травмуванні, склали: 34,4±7,22 пг/мл у хворих з хронічною травматичною еритемою, 14,5±2,21 пг/мл - хронічною травматичною ерозією, 21,61±3,36 пг/мл - декубітальною виразкою, 22,1±2,1 пг/мл - плоскою формою лейкоплакії, 26,6±3,6 пг/мл - верукозною, а в здорових осіб групи контролю - 4,66±0,94 пг/мл, при ймовірності різниці значень 99-99,9%. Саме збільшення кількості цього монокіну, на думку Ю.Г. Чумаковой (2004) і Г.М. Мельничук (2005), є чіткою специфічною особливістю захисних механізмів запального процесу в тканинах пародонта. Отже, швидкість активації продуцентів IL-1в (моноцитами /макрофагами, стромальними, епітеліальними клітинами), що супроводжується високою його концентрацією в ротовій рідині хворих та перевищує таку в групі контролю від 4 до 7 разів, напевно, має біологічний сенс: забезпечення першої лінії антиінфекційного захисту на рівні системи цитокінів, яка є фундаментом для будь-яких форм імунної відповіді, на що вказують Симбирцев А.С.(2002), Schultze-Mosgau S. at all.(2006), Xu Q. at all. (2009).

Підтвердженням цієї думки є зворотня кореляційна залежність середньої сили між показниками первинної ланки локального імунного захисту (sIgA і IL-1в), яка свідчить про компенсаційне підвищення монокінової відповіді при зниженні sIgA у випадку розвитку запально-деструкційних змін СОПР при її травмуванні.

Про порушення в системі цитокінів у обстежених пацієнтів зі запально-деструктивними ураженнями СОПР свідчить істотне (p<0,01) підвищення концентрації ФНП-б в ротовій рідині, порівняно з контрольною групою, найбільш виражене у хворих на декубітальну виразку (26,38±1,33 пг/мл проти 6,47±0,63пг/мл, p<0,001). На відміну від них, досліджуваний показник цього лімфокіну у хворих на лейкоплакію СОПР дорівнював 5,54±0,6 пг/мл (при плоскій формі) і 7,6±0,8 пг/мл (при верукозній) та достовірно не відрізнявся від групи контролю (p>0,05). Низькою продукцією цього багатофункціонального лімфокіну, який приймає участь у процесах апоптозу, проліферації клітин епітелію (Дзюблик І. В. 2001; Царегородцева Т.М., 2003), можна пояснити розвиток кератотичних змін у хворих на лейкоплакію, спричинену пригніченням фізіологічної загибелі клітин, їх злущуванням, в результаті чого утворюються нашарування гіперкератозу. Дана точка зору збігається з поглядами Кубанова А.А. (1998) при дерматозах.

Антигенспецифічна друга лінія імунного захисту здійснюється завдяки лімфокінам, зокрема ІФН-г, який продукується активованими лімфоцитами (Шаповалов В.Д. и соавт., 2002; Spadaro M. at all 2007). При оцінці інтерферонового статусу у хворих на хронічну механічну травму СОПР і в осіб контрольної групи виявлено картину порушення системи інтерферону, яка характеризується достовірним підвищенням його вмісту в ротовій рідині, за виключенням групи хворих на верукозну форму лейкоплакії, обумовленої, на нашу думку, малою вибіркою обстежених (6 осіб). Надмірна продукція ІФН-г, яка за кількісним рівнем майже дорівнює монокіновій відповіді, а, в деяких випадках, і вище такої (при хронічній травматичній ерозії і декубітальній виразці), підтверджує переважно імунний характер процесу над запальним у вогнищі хронічного місцевого травматичного ураження СОПР механічного походження, що, за даними Потапнєва М.П., (1995), Залевич М.П., (2004), відрізняється від гострого.

Кореляційний аналіз взаємозв'язку імунної відповіді другої лінії захисту слизової оболонки порожнини рота на рівні специфічного гуморального імунітету (IgG) і системи цитокінів (ІФН-г) дозволив встановити пряму залежність середнього ступеня, особливо виражену при хронічній травматичній еритемі (0,468) і декубітальній виразці (0,301). Це свідчило про взаємне підсилення імунологічної відповіді, обумовленою антигенною стимуляцією (Шаповалов В.Д. и соавт., 2002).

Отже, при хронічному запаленні відзначаються взаємопригнічуючі відношення у цитокіновому профілі, що сприяє більш локальному і менш інтенсивному перебігу запальної реакції, про що свідчить встановлений нами середній та високий ступінь прямого кореляційного зв'язку між IL-1в та ФНП-б (з 0,407 до 0,713), IL-1в та ІФН-г (з 0,375 до 0,877), ФНП-б та ІФН-г (з 0,413 до 0,720). травма рот імунітет гормональний

Враховуючи різноманітність біологічних функцій лактоферину і його роль в формуванні неспецифічної резистентності та кооперативній взаємодії імунокомпетентних клітин (Дюгеев А.Н.,1991), значну зацікавленість представляє вивчення впливу лактоферину на запальний процес при хронічних механічних травмах СОПР. Отримані результати свідчать про істотне (p<0,001) зниження показника вмісту білка лактоферину в ротовій рідині в усіх групах хворих порівняно зі здоровими особами групи контролю, що співпадає з результатами досліджень Эделева Н.В. (1998), Teraguchi S. at all. (2007). При цьому, в механізмі розвитку хронічного запального процесу при запально-деструктивних ураженнях СОПР, можна допустити не тільки зниження прямої антибактерійної активності лактоферину, а і його роль в регуляції системи гуморального імунітету, зокрема В-лімфоцитів і їх продукції імуноглобулінів класу М і G, на яку вказують Ковальчук Л. В. и соавт. (2000). Підтвердженням цієї точки зору є середній коефіцієнт прямої лінійної кореляції лактоферину з IgG при декубітальній виразці (0,459) і верукозній лейкоплакії (0,383) та високий - з sIgA і mIgA (відповідно 0,667 і 0,782) при верукозній формі лейкоплакії СОПР.

Завдяки рецепторній взаємодії лактоферину з імунокомпетентними клітинами (моноцитами/макрофагами, лімфоцитами), які продукують цитокіни, можна припустити його значення в імуноцитокінових регуляційних реакціях при кератотичних процесах у слизовій оболонці порожнини рота. Про це свідчить сильна пряма кореляційна залежність між лактоферином і IL-1в та ІФН-г при верукозній формі лейкоплакії (відповідно 0,874, 0,861), а також ФНП-б та ІФН-г при декубітальній виразці (відповідно 0,832 і 0,588) та ідентична середня - між лактоферином і IL-1в при хронічній травматичній еритемі (0,370).

Результати клінічних, біохімічних, цитоморфологічних досліджень свідчать про залежність функціонального стану СОПР від дії статевих стероїдних гормонів (Удовицкая Е.В., 1975; Бассалик Л.С.,1987; Власова Л.Ф.,2000; Meurman J.H., 2009). Якісна оцінка естрогенної насиченості організму хворих на хронічну механічну травму СОПР за показником мікрокристалізації слини, виявила порушення різного ступеня вираженості у всіх (100%) обстежених основної групи й у 93,3% - контрольної, що, вочевидь, пов'язано з віковою категорією обстежених, на яку вказують Боровский Е.В. и соавт. (1984). Однак, при оцінці вираженості показника естрогенної насиченості в обстежених хворих виявлено тенденцію до збільшення кількості осіб дослідної групи з різко вираженим порушенням кристалізації при поглибленні запально-деструктивного процесу (від 5,7 до 30,8%) і з помірним її порушенням - при погіршені характеру кератотичних змін (з 64,9 до 83,3%).

Тому, для більш детального вивчення впливу дисфункції статевих гормонів на розвиток хронічної механічної травми СОПР проведено оцінку рівня естрадіолу, загального та вільного тестостерону у сироватці крові хворих, порівняно зі здоровими особами групи контролю, співставлених за віком та з урахуванням вікових показників норми.

Вивчення естрогенної та андрогенної насиченості організму хворих на хронічну травматичну еритему не виявило істотних розбіжностей досліджуваних показників у чоловіків відносно здорових донорів (p<0,05). Проте, у жінок з аналогічними ураженнями слизової оболонки порожнини рота концентрація естрадіолу в крові склала 22,1±1,02 пг/мл (проти 34,8±0,08 пг/мл в контрольній групі, p<0,001). В останніх проявах хронічної механічної травми СОПР у чоловіків встановлено істотне зменшення рівня естродіолу в сироватці крові обстежених пацієнтів відносно його рівня в групі здорових осіб зі ступенем достовірності 98-99,9%. Це вказувало на його можливий вплив на функціональний стан клітин- мішеней, в тому числі, на клітини СОПР.

Визначення іншого стероїдного статевого гормону - загального тестостерону також виявило його достовірне зменшення, особливо виражене при лейкоплакії СОПР. Вірогідне зниження загального тестостерону (p<0,001) в крові досліджуваних нами хворих співпадало з результатами досліджень пацієнтів з лейкоплакією СОПР, встановлених Петровой Л.В. и соавт. (2003).

Проте, для реального визначення стану андрогенізації організму хворих на хронічну механічну травму СОПР проведено вивчення біологічно активної вільної фракції тестостерону. При цьому рівень вільного тестостерону у хворих на хронічну травматичну ерозію склав 16,8±1,1 пг/мл, декубітальну виразку - 19,5±1,4 пг/мл, плоску форму лейкоплакії - 24,9±1 пг/мл, верукозну - 21,7±1,5 пг/мл, при вірогідності розбіжностей з рівнем групи контролю 99,9%. Отже, можна припустити значимість підвищення вмісту фракції вільного тестостерону для виникнення патологічного процесу при хронічній механічній травмі СОПР.

З погляду на те, що підтримка цілісності бар'єрних властивостей епітеліального шару забезпечується поєднанням трьох взаємно врівноважених і одночасно протікаючих процесів регенерації, диференціювання і десквамації (Банченко Г.В.,1997), що регулюється переважно імунною та ендокринною системою, ми провели цитологічний аналіз відбитків з пошкоджених ділянок СОПР. При цьому встановили цитологічну характеристику: збільшення числа без'ядерних і парабазальних клітин і, особливо, епітеліальних клітин проміжної зрілості та клітинних комплексів, мікробне контамінування та достовірне (p<0,001) зниження індексу диференціювання клітин при хронічній травматичній еритемі, ерозії, декубітальній виразці, що свідчило про важкість хронічного запального процесу. А істотне збільшення зроговілих без'ядерних клітин 6-ї стадії зрілості (80,08±0,42% при плоскій формі лейкоплакії і 92,6±1,49% - при верукозній, p<0,001) та індексу диференціювання епітеліальних клітин (відповідно 566,32±2,97 і 588,6±1,06) вказувало на виражені гіперкератотичні зміни та необхідність лікування.

На підставі проведених клінічно-лабораторних методів дослідження розроблено метод комплексного лікування хворих на хронічну механічну травму СОПР, з цілеспрямованою корекцією імунологічних і гормональних дисфункцій та проведенням профілактичних протирецидивних заходів.

Розпрацьований метод включав проведення загального, місцевого і протирецидивного лікування .

Загальне лікування: «Аргінін-цинк» і «Декамевіт» по 1 капсулі 1 раз в день підчас їжі протягом трьох тижнів, відвар кореня солодки по 1 ст. ложці 3 рази у день, протягом 2 тижнів, рекомендували випивати 2 літра молока в день.

Місцеве лікування. При хронічній травматичній еритемі - усунення подразнюючого фактора, антисептична санація розчином Гівалексу в розведенні 1:8 2 рази в день протягом 5 днів, аплікації 0,01% розчину Галавіту по 10 хв. 1 раз на день, з послідуючою аплікацією плівки «КП-Пласт віта» щоденно на 1 годину. При хронічній травматичній ерозії і декубітальній виразці - усунення подразнюючого фактора, антисептична санація розчином Гівалексу, інфільтраційне обколювання елемента ураження 0,1% розчином Галавіт щодено по 2 мл, курсом 3-4 ін'єкції при ерозії, 5-6 - при декубітальній виразці, потім аплікація плівкою «КП-Пласт віта» щоденно. При лейкоплакії - усунення подразнюючого фактора, аплікація 2% розчину сечовини на 2 хв., потім ультрафонофорез 0,1% розчину Галавіта по 10 хв. з інтенсивністю озвучування 0,4 Вт/см³, курсом до 4 сеансів при плоскій лейкоплакії, 6-8 - при верукозній.

Усім хворим на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота призначали комплексну індивідуальну гігієну ротової порожнини.

З метою профілактики рецидивів захворювань призначали ідентичний загальний курс лікування повторювати 1 раз на рік хворим на хронічну травматичну еритему, ерозію і декубітальну виразку, 2 рази на рік - хворим з лейкоплакією СОПР.

Виявлені дисфункції локального імунітету порожнини рота слугували підставою для призначення препарату Галавіт, який має протизапальну та імуномоделюючу дію. Корекцію гормональних порушень проводили за допомогою препарату «Аргінін-цинк» і відвару кореня солодки голої. З метою прискорення епітелізації і нормалізації диференціювання клітин епітелію при запально-деструктивних ураженнях та лейкоплакії використовували саморозсмоктувальну плівку «КП-Пласт віта» (виробник ЗАТ «ОЕЗ» «Влад-МиВа»,Росія). Для усунення дефіциту лактоферину рекомендували вживати 2 літра молока щоденно, в якому міститься 0,2-0,4 г/л цього білка.

Традиційне лікування включало усунення травмуючого чинника. Хворим з хронічною травматичною еритемою, ерозією та декубітальною виразкою призначали аплікації масляного розчину вітаміну А 1 раз в день по 15 хв.; при лейкоплакії слизової оболонки порожнини рота хворим спочатку проводили аплікації кератолітика на ділянку кератозу (10% розчин саліцилової кислоти) протягом 1-2 хвилин, а потім проводили аплікацію масляного розчину вітаміну А. Всім хворим порівнювальної групи призначали «Аєвіт» по 1 капсулі 2 рази в день.

Ефективність запропонованого і традиційного методу лікування вивчена в експериментальних тварин на моделі кератозу слизової оболонки порожнини рота у 45 хом'яків відповідно до рекомендацій Годорожа П. Д. и соавт.(1983). При цьому встановлено, що використання розпрацьованого методу комплексної терапії сприяло припиненню запального процесу на 3-ю добу лікування та повному відновленню структури епітелію і власної слизової оболонки - на 7-му добу. Разом з тим, при використанні традиційної терапії у тварин групи порівняння лише на 7 добу лікування виявлено перші гістологічні ознаки відновлення епітелію слизової оболонки, тоді як у власній пластинці залишались явища хронічного запалення.

Ефективність комплексного лікування хворих на хронічну механічну травму СОПР з використанням розпрацьованого методу оцінювали за результатами клінічного та лабораторного дослідження безпосередньо після проведеного лікування й у віддалені терміни (через 6, 12, 18 і 24 місяці).

Аналіз безпосередніх результатів свідчить про високу ефективність розробленого методу. Позитивні результати лікування встановлені у 100% хворих на хронічну травматичну еритему, ерозію та декубітальну виразку. Слід зазначити, що вже на 2-3 добу лікування у цих хворих ствердили ознаки регенерації, а повне загоєння зони ураження відзначали на 4-5 добу лікування. У хворих на лейкоплакію СОПР на 6-7 день лікування повністю зникали суб'єктивні неприємні відчуття, а остаточне відновлення слизової оболонки в ділянці ураження констатували на 10-12 день. Ефективність лікування основної групи хворих з плоскою формою лейкоплакії склала 94,4%, з верукозною - 66,6%. Ефективність лікування в групі порівняння - відповідно 89,4% і 0%.

Після проведення всім хворим професійної гігієни та призначення індивідуальних засобів догляду за порожниною рота значно покращився показник гігієнічного індексу у хворих на хронічну травматичну еритему порівняно з показником до лікування - від 1,92±0,07 до 0,42±0,2; при хронічній травматичній ерозії - від 2,3±0,09 до 0,42±0,04; при декубітальній виразці - від 3,3±0,17 до 1,2±0,1, при достовірності розбіжностей 99,9%. Аналогічне достовірне (р<0,001) зниження показника OHI-S встановлено й у хворих групи порівняння.

Використання саморозсмоктувальної плівки «КП-Пласт віта» дозволило прискорити процеси епітелізації, на що вказували виявлені зміни цитологічних показників після проведеного лікування: істотне зниження (р<0,001) питомої ваги епітеліальних клітин проміжної трансформації у хворих на хронічну травматичну еритему, і аналогічне підвищення клітин пізньої стадії диференціювання, а також індексу диференціювання клітин. Однак, найбільш суттєві зміни показників цитологічної характеристики виявлені у хворих зі запально-деструктивними ураженнями СОПР. При цьому у хворих на хронічну травматичну ерозію та декубітальну виразку виявлена повна відсутність епітеліальних клітин 1 і 2 стадій диференціювання та достовірне зменшення клітин проміжної зрілості ( І і ІІ типу) і збільшення зрілих клітин 5 і 6 стадії. Зниження загальної кількості клітин і контамінування їх мікроорганізмами також вказувало на високу ефективність розробленого методу лікування. В цитограмах мазків основної групи хворих з кератозами виявили стійку тенденцію до збільшення кількості епітеліальних клітин проміжної трансформації та 5-ї стадії зрілості і достовірне зниження індексу диференціювання клітин зі ступенем достовірності 99-99,9%.

Після лікування основної групи хворих на хронічну травматичну еритему, ерозію та декубітальну виразку встановлено достовірне збільшення sIgA та зменшення його мономерної форми, що вказувало на значне посилення «першої лінії» гуморальної ланки місцевого імунітету порожнини рота, а суттєве зниження IgG - на нормалізацію «другої лінії» цього захисту при хронічних запальних процесах. Слід відзначити позитивні зміни IgG у хворих на лейкоплакію СОПР, особливо при її верукозній формі, що напевно, пов'язано з відповідними процесами в епітелії і власне слизовій при використанні запропонованого комплексного лікування. У хворих групи порівняння зі запально-деструктивними та кератотичними ураженнями СОПР виявлено лише несуттєву тенденцію до покращення результатів, що свідчить про невисоку ефективність проведеного лікування і можливий рецидив захворювання, спричинений неконтрольованою функціональною активністю гуморальних факторів імунітету, на яку вказує Шичкин В. П. (1998).

Застосування протизапального й імуномодулюючого препарату Галавіт сприяло корекції цитокінової регуляції запальних та імунних процесів, про що свідчило істотне зниження прозапальних цитокінів ІЛ-1в, ФНП-б, ІФН-г у хворих зі запально-деструктивними ураженнями СОПР. Достовірне (p₁<0,05) підвищення ФНП-б у пацієнтів з травматичними кератотичними ураженнями СОПР, на нашу думку, обумовлено підсилення фізіологічних процесів проліферації та апоптозу, за які відповідає даний цитокін (Царегородцева Т.М., 2003).

Отже, використання розпрацьованого методу комплексного лікування хворих на хронічну механічну травму СОПР сприяло підсиленню «імунологічного нагляду» структурованої системи цитокінів на рівні першої (монокінової) і другої (лімфокінової) імунної відповіді за перебігом запально-деструктивних і кератотичних процесів. Введення в комплексну терапію хронічних механічних травм СОПР, крім імуномодулювальної терапії, джерело лактоферину - коров`ячого молока, сприяло достовірному підвищенню цього показника в усіх групах обстежених.

Відсутність статистично достовірного покращення показників прозапальних цитокінів і лактоферину в ротовій рідині після традиційного лікування хворих групи порівняння підтверджує низьку ефективність традиційного методу лікування.

Використання «Аргініну-цинку», та відвару кореня солодки голої в комплексному лікуванні хронічних механічних травм СОПР сприяло усуненню гормональної дисфункції в крові хворих з хронічними травматичними ураженнями СОПР. На це вказувало достовірне підвищення синтезу естрадіолу і загального тестостерону в більшості досліджень, дефіцит яких виявлено до лікування, і вмісту вільної форми тестостерону в крові, рівень якого після лікування хворих знизився майже в 1,5 раза при запально-деструкційних ураженнях і при лейкоплакії СОПР та достовірно не відрізнявся від рівня в осіб контрольної групи (p>0,05).

Незважаючи на деякі позитивні зміни в групі порівняння, усі середньостатистичні значення рівня естрадіолу, загального та вільного тестостерону в крові хворих з хронічними травматичними ураженнями достовірно не відрізнялись від таких до лікування (p>0,05). Особливо низькі показники вмісту естрадіолу виявлено у жінок з хронічною травматичною еритемою, що в 1,5 раза перевищували групу контролю та вказували на невисоку ефективність традиційного лікування.

Диспансерне спостереження за хворими підтвердило високу ефективність запропонованого методу лікування. Відсутність рецидивів захворювання протягом 2 років в основній групі ствердили у 100% хворих з хронічною травматичною еритемою, ерозією та плоскою формою лейкоплакії, у 83,3% - з декубітальною виразкою й у 66,7% - з верукозною формою лейкоплакії. Ефективність терапії хворих основної групи безпосередньо після лікування склала 92,2%, через 12 місяців - 93,34%, через 24 місяці - 90%, в групі порівняння - безпосередньо та через 12 місяців - 75%, через 24 місяців - 67%.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у підвищенні ефективності лікування хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота на основі вивчення імунних та гормональних дисфункцій та опрацювання обґрунтованої корекції виявлених порушень у комплексному лікуванні.

1. У структурі хронічних механічних травм слизової оболонки порожнини рота частіше трапляються запально-деструктивні захворювання та кератози: хронічна травматична еритема (31,3%), хронічна травматична ерозія (17%), декубітальна виразка (11,6%), плоска форма лейкоплакії (33%), верукозна форма лейкоплакії (5,3%), гіперплазія слизової оболонки протезного ложа (1,8%). У чоловіків хронічні механічні травми виникають істотно частіше, ніж у жінок (p<0,001)

2. При цитологічному дослідженні виявлено загальне омолодження клітин епітелію, «зсув вліво» балансу епітеліальних клітин та мікробне контамінування у хворих зі запально-деструктивними ураженнями та достовірне (p<0,001) збільшення зроговілих клітин (від 80,08±0,42 до 92,6±1,49%) і ІДК (від 565,9±2,97 до 588,6±1,06) у хворих з лейкоплакією слизової оболонки порожнини рота відносно групи контролю, що можна розцінити як важкі патологічні процеси, які потребують активного лікування.

3. Розвиток хронічних механічних травм слизової оболонки порожнини рота супроводжується значним пригніченням механізму місцевого імунітету, що підтверджується статистично вірогідними змінами його гуморальної ланки (sIgA, mIgA, IgG), прозапальних цитокінів (ІЛ-1в, ФНП-б, ІФН-г) і білка лактоферину зі ступенем достовірності різниці показників відносно здорових осіб 95-99,9%, та вказує на необхідність їх корекції при комплексному лікуванні. Надмірна продукція ІФН-г підтверджує переважно імунний характер процесу над запальним у вогнищі хронічної механічної травми слизової оболонки порожнини рота.

4. Встановлений середній ступінь зворотнього кореляційного зв'язку (від -0,452 до -0,361) між показниками первинної ланки локального імунного захисту (sIgA і ІЛ-1в), свідчить про компенсаторне підвищення монокінової відповіді при знижені sIgA у випадку розвитку запально-деструктивних захворювань слизової оболонки порожнини рота механічного походження. Відповідно прямий кореляційний зв'язок імунної відповіді другої лінії захисту слизової оболонки порожнини рота на рівні специфічного гуморального імунітету (IgG) і системи цитокінів (ФНП-б і ІФН-г) (від 0,301 до 0,898) свідчить про взаємне підсилення імунологічної відповіді, обумовленої антигенною стимуляцією.

5. При хронічних механічних травмах слизової оболонки порожнини рота встановлено взаємопригнічуючі відносини у цитокіновому профілі, які сприяють більш локальному і менш інтенсивному перебігу запальної реакції, про що свідчить середній та високий ступінь прямого кореляційного зв'язку між ІЛ-1в та ФНП-б (від 0,375 до 0,877), ФНП-б та ІФН-г (від 0,413 до 0,72).

6. Встановлено достовірне (p<0,001) зниження вмісту естрадіолу у сироватці крові жінок і чоловіків та аналогічне підвищення вільного тестостерону у чоловіків, порівняно з групою контролю, свідчить про порушення гормонального стану обстежених з хронічною механічною травмою слизової оболонки порожнини рота та необхідність його корекції.

7. На експериментальній моделі кератозу слизової оболонки доведена висока ефективність запропонованого методу комплексної терапії хронічних механічних травм: усунення запального процесу на 3-ю добу лікування та повне відновлення структури епітелію і власно слизової оболонки - на 7-му добу.

8. Розпрацьований метод комплексного лікування хворих на хронічну травму слизової оболонки порожнини рота, що включає цілеспрямовану корекцію імунних і гормональних дисфункцій та забезпечує високі клінічні результати у найближчі терміни спостереження у 92,2% хворих. Ефективність комплексного лікування досліджуваних хворих через 12 і 24 місяці становила 93,34% і 90%, в групі порівняння - 75% і 68,16%.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кулигіна В.М., Стан мукозального імунітету хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота / В.М. Кулигіна, М.А. Горай // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2010. - №1. - С.146-150. (Здобувач самостійно провела клінічні дослідження, статистичну обробку та підготувала статтю до друку).

2. Кулигіна В.М. Оцінка ефективності лікування хронічних механічних травматичних уражень слизової оболонки порожнини рота за показниками цитологічного дослідження / В.М. Кулигіна, М.А. Горай // Український стоматологічний альманах. - 2010. - № 3. - С. 12-17.(Здобувач самостійно провела клінічні дослідження, статистичну обробку та підготувала статтю до друку).

3. Кулигіна В.М. Вивчення якісних і кількісних показників вмісту статевих гормонів в організмі хворих з хронічними механічними травмами слизової оболонки порожнини рота / В.М. Кулигіна, М.А. Горай // Современная стоматологія. - 2010. - № 3. - С. 75-78. (Здобувач самостійно провела клінічні дослідження, статистичну обробку та підготувала статтю до друку).

4. Кулигіна В.М. Динаміка змін імунологічних показників ротової рідини в процесі лікування хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота / В.М. Кулигіна, М.А. Горай // Современная стоматологія. - 2010. - № 4. - С. 64-67. (Здобувач самостійно провела клінічні дослідження, статистичну обробку та підготувала статтю до друку).

5. Патент на корисну модель №54544 України, МПК (2010): А61В 6/00 Спосіб лікування хронічних механічних травм слизової оболонки порожнини рота / В. М. Кулигіна, М. А. Горай (Україна); - № u 2010 07368; заявл. 14.06.2010; опубл. 10.11.2010, бюл. № 21. (Здобувач самостійно провела клінічні дослідження, підготував документацію до патентування).

6. Кулигіна В. М. Показники місцевого імунітету хворих із хронічною механічною травмою слизової оболонки порожнини рота: науково-практична конференція «Актуальні питання профілактики захворювань пародонту та слизової оболонки порожнини рота» / В. М. Кулигіна, М. А. Горай. - Київ. - 2007. - С.-113-114. (Здобувач самостійно провела клінічні дослідження, статистичну обробку та підготувала статтю до друку).

7. Горай М.А. Клініко-лабораторна діагностика хронічних механічних травм СОПР/ М.А. Горай // Актуальні питання сучасної стоматології : матеріали ювілейної міжнародної науково-практичної конференції. - Львів, 2008. - С. 152-154.

8. Горай М.А. Визначення естрогенної насиченості організму у хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота / М. А. Горай // Матеріали І Наукової конференції молодих вчених з міжнародною участю. -Вінниця, 2010. - С. 100-101.

9. Кулигіна В.М. Розробка та обґрунтування методики лікування та профілактики хронічних механічних травм слизової оболонки порожнини рота / В. М. Кулигіна, М. А. Горай // Актуальні питання профілактики і лікування стоматологічних захворювань : матеріали науково-практичної конференції стоматологів закарпаття з міжнародною участю. - Ужгород, 2010. - С. 283-286. (Здобувач самостійно провела клінічні дослідження та підготувала статтю до друку).

АНОТАЦІЯ

Горай М. А. Імунологічні і гормональні дисфункції у хворих з хронічними механічними травмами слизової оболонки порожнини рота та їх корекція в комплексному лікуванні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22. - стоматологія. - Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львів, 2010.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота на основі вивчення імунної і гормональної дисфункції та опрацювання обґрунтованої корекції виявлених порушень у комплексному лікуванні.

Проведено обстеження 112 хворих з хронічною механічною травмою слизової оболонки порожнини рота. Найчастіше трапляється хронічна механічна еритема, ерозія, декубітальна виразка та лейкоплакія.

На основі аналізу клінічних, імунологічних, ендокринологічних і цитологічних досліджень розпрацьовано метод комплексного лікування хворих на хронічну механічну травму слизової оболонки порожнини рота, який, поряд з місцевою терапією, включав цілеспрямовану корекцію імунної та гормональної дис функції. Висока ефективність запропонованої методики підтверджена результатами експериментальних та клінічно-лабораторних досліджень у найближчі та віддалені терміни спостереження.