Початкові сенсоневральні порушення слуху при наявності судинних чинників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ
ім. проф. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА АМН УКРАЇНИ»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

«Початкові сенсоневральні порушення слуху при наявності судинних чинників»

14.01.19 - оториноларингологія

Герасименко СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України»

Науковий керівник доктор медичних наук, професор,

Шидловська Тетяна Анатоліївна, ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України», провідний науковий співробітник лабораторії професійних порушень голосу і слуху

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Мітін Юрій Володимирович, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології

доктор медичних наук, професор

Косаковський Анатолій Лукянович,

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сенсоневральна приглухуватість (СНП) привертає велику увагу дослідників, зважаючи на складність її патегенезу та полієтіологічність, а також на тенденцію до зростання захворюваності.

В наш час у світі, за даними ВООЗ, нараховується близько 250 млн. осіб з порушеннями слуху (враховуючи зниження слуху на краще чуюче вухо, яке перевищувало 40 дБ), що складає 4,2% від всієї популяції земної кулі. Причому, згідно прогнозів ВООЗ, до 2020 р очікується збільшення чисельності населення з соціально значимими дефектами слуху більш, ніж на 30% (А.Н.Храбриков, 2008). У переважній більшості випадків вони обумовлені СНП. Це робить проблему ранньої діагностики та профілактики СНП надзвичайно актуальною.

На думку переважної більшості дослідників, судинний фактор є основним з етіологічних та патогенетичних чинників сенсоневральних порушень слуху (О.К.Покотиленко, 1967; Т.В.Шидловська, 1983; 1991; О.А.Євдощенко, А.Л.Косаковський, 1989; Ю.В.Митин и соавт., 1999; Т.В.Шидловская и соавт., 2006, 2008; Т.А.Шидловська, О.І.Малежик, 2002; Д.И.Заболотный и соавт., 2003, 2004; D. Felice et al., 2000; B.Mazurek et al., 2000; C.Wimmer et al., 2000; та ін.).

При цьому значну роль у розвитку СНП відіграють судинні захворювання, поширеність яких останнім часом значно зростає. Ризик розвитку сенсоневральних порушень при судинній патології достатньо великий, особливо це стосується хворих на гіпертонічну хворобу та тих, які мають порушення мозкового кровообігу.

На думку Р.А.Флаум, А.В.Шахова (2009), безпосередньою причиною розвитку і прогресування СНП є порушення церебральної геодинаміки.

Вивченню судинних порушень при сенсоневральній приглухуватості, а також наявності відхилень у стані слухової системи при різних захворюваннях серцево-судинної системи присвячена велика кількість досліджень, однак у більшості вони стосуються периферичних порушень слухового аналізатора, а центральні його відділи досліджені лише в поодиноких роботах (Т.А.Шидловськаі співав., 1999; 2001, 2003; Т.А.Шидловська, В.В.Римар, 1999; Д.И.Заболотный и соавт., 2002; Т.В.Шидловська та співавт., 2003, 2006, 2008; М.С.Козак, 2006, та ін.). Крім того, вивчаються переважно виражені, вже сформовані форми СНП, а також порушення слуху при досить тяжких судинних порушеннях.

Загальновизнаним є і той факт, що сенсоневральні порушення слуху, особливо у вираженій стадії та при хронічному перебігу, дуже складно піддаються лікуванню. Велика розповсюдженість слухових порушень різного походження, складність їх діагностики та лікування диктують необхідність пошуку нових підходів до виявлення ауральних та екстрауральних розладів, ще на ранніх стадіях. Адже відомо, що одним з методів профілактики СНП є її рання діагностика, а своєчасне застосування лікувально-профілактичних заходів у більшості випадків дозволяє попередити розвиток тяжких порушень.

А.Н.Храбриков (2008) зазначає, що єдиним ефективним методом профілактики СНП є зменшення впливу або усунення пошкоджуючого впливу етіологічних факторів на слуховий аналізатор, однак це можливе достатньо рідко; тому на перше місце в плані профілактики СНП виходить її рання діагностика.

Тому вивчення стану усіх відділів слухового аналізатора у хворих з початковою СНП у сполученні з судинними чинниками (періодичне підвищення АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня) у взаємозв'язку з даними щодо стану центральної нервової системи та церебрального кровообігу, визначення найбільш інформативних об'єктивних критеріїв, які свідчать про виникнення змін в слуховому аналізаторі є доцільним, що і стало метою даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи лабораторії професійних порушень голосу і слуху Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка» “Розробити методи ранньої діагностики та профілактики слухових порушень при гіпертонічній хворобі”, № держреєстрації 0102 U 003926.

Мета роботи - підвищення якості ранньої діагностики сенсоневральних порушень слуху та їх профілактики при впливі судинних чинників (періодичне підвищення АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня) на основі дослідження співвідношень між станом слухового аналізатора, церебральної гемодинаміки та біоелектричної активності головного мозку за даними реоенцефалографії та електроенцефалографії

Завдання дослідження:

1. Дослідити стан слухової функції за даними суб'єктивної аудіометрії у повному обсязі, в тому числі - у розширеному діапазоні частот (10-16 кГц) у хворих з початковими сенсоневральними порушеннями слуху та наявністю судинних чинників (періодичне підвищення АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня), а також у осіб контрольної групи

2. Дослідити стан стовбуромозкових структур слухового аналізатора за даними КСВП у досліджуваних хворих з початковими сенсоневральними порушеннями слуху та наявністю зазначених судинних чинників, а також у осіб контрольної групи

3. Дослідити стан коркових структур слухового аналізатора за даними ДСВП у досліджуваних хворих з початковими сенсоневральними порушеннями слуху та наявністю зазначених судинних чинників, а також у осіб контрольної групи

4. Дослідити стан мозкового кровообігу за даними реоенцефалографії у хворих з початковими сенсоневральними порушеннями слуху та наявністю зазначених судинних чинників, а також у осіб контрольної групи

5. Дослідити стан біоелектричної активності головного мозку за даними електроенцефалографії у хворих з початковими сенсоневральними порушеннями слуху та наявністю зазначених судинних чинників, а також у осіб контрольної групи

6. Провести співставлення даних про стан різних відділів слухової системи, а також церебральної гемодинаміки та біоелектричної активності у досліджуваних хворих та визначити їх інформативність у ранній діагностиці сенсоневральних порушень слуху.

7. На підставі проведених досліджень і оцінки отриманих результатів виділити групу «ризику» серед осіб з судинними чинниками щодо розвитку сенсоневральних порушень слуху та дати рекомендації щодо покращення якості їх ранньої діагностики та профілактики.

Об'єкт дослідження: порушення слухової функції, стан слухового аналізатора, мозкового кровообігу та біоелектричної активності головного мозку у хворих з початковими сенсоневральними порушеннями слуху та наявністю судинних чинників.

Предмет дослідження: дані клінічних, психоакустичних, електрофізіологічних досліджень.

Методи дослідження: клінічні, психоакустичні, електрофізіологічні, статистичні.

Наукова новизна. Вперше дано поглиблену характеристику стану різних відділів слухового аналізатора у хворих з початковою СНП та судинними чинниками (періодичне підвищення АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня) за даними суб'єктивної аудіометрії, КСВП та ДСВП у взаємозв'язку з даними реоенцефалографії і електроенцефалографії та проведено їх порівняльний аналіз, що дозволило покращити ранню діагностику та профілактику сенсоневральних порушень слуху у таких хворих. Визначені групи «ризику» серед хворих з зазначеними судинними чинниками щодо розвитку у них СНП за показниками слуху на тони в області частот конвенціонального (6-8) кГц та розширеного (10-16) кГц діапазону, а також часових показників ДСВП, зокрема ЛПП компоненту N2 ДСВП при іпсилатеральній стимуляції тонами 1 та 4 кГц.

Із трьох досліджуваних судинних чинників, які могли спричинити розвиток СНП, найбільш виражені сенсоневральні порушення слуху виявлені у хворих з ВСД по гіпертонічному типу. У таких хворих мала місце виражена дисфункція і в центральних (стовбуромозкових та коркових) відділах слухового аналізатора, про що свідчили достовірні (P<0,01) подовження латентного періоду піку (ЛПП) V хвилі до (5,73±0,03) мс; МПІ І-V та ІІІ-V КСВП до (4,09±0,03) та (1,92±0,05) мс, а також ЛПП компоненту N2 ДСВП при іпсілатеральній стимуляції тоном 1 кГц до (284,4±2,2) мс порівняно з контрольною групою. В цій же групі найбільш вираженими були і зміни в біоелектричній активності головного мозку за даними ЕЕГ (зниження амплітуди альфа-ритму та перерозподіл основних ритмів і зміна якісних характеристик ЕЕГ) а також мозковому кровообігу за даними РЕГ (наявність підвищеного тонусу мозкових судин, ангіоспазму, утруднення венозного відтоку), що слід враховувати при діагностиці та проведенні лікувально-профілактичних заходів.

Показано значення анамнестичних даних: скарг на шум у вухах, головний біль, підвищену дратівливість, при наявності яких доцільно проводити комплексне аудіологічне дослідження стану як периферичного відділу слухового аналізатора, досліджуючи слух на тони високочастотного діапазону (10-16 кГц), так і центральних відділів за даними СВП, звертаючи насамперед увагу на ЛПП компоненту N2 ДСВП, збільшення якого відносно норми свідчить про наявність дисфункції у коркових структурах слухового аналізатора. Це буде сприяти ранньому виявленню слухових порушень та своєчасному застосуванню лікувально-профілактичних заходів, запобігаючи таким чином розвитку СНП.

Виявлено, що збільшення латентності піку N₂ ДСВП може слугувати об'єктивним критерієм раннього виявлення порушень в корковому відділі слухового аналізатора у хворих з епізодичним підвищенням АТ, ВСД по гіпертонічному типу та ГХ І ступеня

Практичне значення. Визначено особливості перебігу початкових сенсоневральних порушень слуху при навності судинних чинників.

Показано, що серед досліджуваних судинних чинників (епізодично підвищене АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня) найбільш виражені сенсоневральні порушення слуху в усіх відділах слухового аналізатору виявлені у хворих з ВСД по гіпертонічному типу.

Доведена доцільність проведення аудіометричного обстеження, як в конвенціональному (0,125-8) кГц, так і, особливо, в розширеному (10-16) кГц діапазонах частот, всім хворим з судинними порушеннями, які можуть і не мати скарг з боку слухової системи. При цьому особливу увагу слід звертати на пацієнтів, які відмічають наявність суб'єктивного шуму у вухах, підвищену дратівливість, головний біль.

Виділено групи „ризику” серед хворих з невираженими судинними розладами щодо розвитку у них порушень слухової функції Показано, що хворих з початковою СНП і наявністю судинних чинників, у яких є порушення сприйняття слуху на тони в області конвенціонального (6-8) кГц та розширеного (10-16) кГц діапазонів частот, а також подовження ЛПП компоненту N2 ДСВП, слід віднести до “групи ризику” і своєчасно проводити їм лікувально- профілактичні заходи, що дозволить попередити розвиток СНП та її прогресування.

Показано, що хворі навіть з початковою СНП, обумовленою судинними чинниками, потребують поглибленого дослідження мозкового кровообігу і біоелектричної активності головного мозку та врахування отриманих даних при діагностиці та лікуванні.

Особистий внесок здобувача. Автором роботи самостійно виконані аналіз даних літератури, відбір хворих, клінічні обстеження. Визначені напрямки і завдання досліджень, проведено інструментальні обстеження та аналіз їх результатів. Дослідження виконані на базі лабораторії професійних порушень голосу і слуху ДУ „Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України”. Автор особисто провів статистичний аналіз отриманих результатів дослідження, самостійно сформулював висновки і практичні рекомендації.

Впровадження в практику. Результати проведених досліджень впроваджені в роботі лабораторії професійних порушень голосу та слуху Державної установи “Інститут оториноларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України”, відділення оториноларингології Київської міської лікарні №8.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації представлені на щорічних традиційних конференціях Українського наукового медичного товариства оториноларингологів (2007; 2009; 2009).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 6 статей в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Об'єм та структура роботи. Дисертацію викладено на 167 сторінках друкованого тексту, який складається із вступу, 5 розділів, в т.ч. огляду даних літератури та 4 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних літературних джерел, що містить 260 робіт, із яких 168 кирилицею та 92 латиницею. Робота містить 19 таблиць та 19 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Були обстежені три групи хворих з початковими сенсоневральними порушеннями слуху та наявністю судинних чинників. До 1 групи увійшли 55 хворих з початковими сенсоневральними порушеннями слуху, у яких епізодично підвищувався артеріальний тиск. Другу групу склали 53 хворих з початковою СНП у сполученні з вегето-судинною дистонією по гіпертонічному типу. Третю групу склали 20 хворих з початковою СНП на фоні гіпертонічної хвороби І ступеня (група порівняння). Контролем служили 15 здорових нормальночуючих осіб без наявності порушень з боку серцево-судинної системи. Всього було обстежено 143 особи (286 вух). Із аналізу були виключені хворі, які мали контакт з шумом чи радіацією, перенесли черепномозкову травму, нейроінфекцію, приймали ототоксичні препарати, мали органічне ураження ЦНС (вогнищева симптоматика, грубі енцефалопатії та ін.), з захворюваннями середнього вуха, а також асиметричним порушенням слуху.

Перш за все проводився детальний збір анамнезу і аналіз скарг пацієнтів, здійснювався загальний клінічний отоларингологічний огляд хворих.

Аудіометричне обстеження включало в себе акуметрію, яка складалася із дослідження шепітною та розмовною мовою, виконання дослідів Бінга та Федерічі, порогову тональну аудіометрію з подачею звукових сигналів по повітряній та по кістковій провідності в діапазоні (0,125 - 8) кГц та по повітряній провідності в діапазоні (10-16) кГц, надпорогову тональну аудіометрію (визначення диференційного порогу сприйняття інтенсивності звуку на частотах 0,5, 2 та 4 кГц із інтенсивністю стимуляції 20 дБ над порогом слуху за методикою Люшера); мовну аудіометрію: визначення 50% порогу розбірливості тесту числівників за методикою Е.М.Харшака по повітряній та кістковій провідності і визначення стану 100% розбірливості мови по повітряній провідності за даними мовного тесту Г.И.Гринберга, Л.Р.Зиндера. Дослідження проводилося за допомогою клінічного аудіометра АС-40 фірми «Interacoustics» (Данія), а також магнітофону «Technics» фірми «Panasonic» (Японія) із записами мовних тестів.

Реєстрація коротколатентних та довголатентних слухових викликаних потенціалів проводилась по загальноприйнятій методиці за допомогою аналiзуючої системи МК-6 фірми "Amplaid" (Iталiя) в екранованій звукоізольованій камері у відповідь на іпсилатеральне монауральне подання стимулу. Аналiз кривих проводився з використанням програми побудови моделi фiрми "Amplaid". При аналiзi отриманих кривих приймались до уваги латентнi перiоди пiкiв I, II, III, IV i V хвиль КСВП, а також міжпiковi iнтервали I-III, III-V i I-V КСВП та латентні періоди компонентів Р₁, N₁, Р₂ і N₂ ДСВП.

Стан церебрального кровообігу та біоелектричної активності головного мозку у хворих досліджували за допомогою методів реоенцефалографії та електроенцефалографії з використанням комп'ютерної системи фірми «DX-системи» (м.Харків). Для вивчення гемодинаміки використовували фронто-мастоїдальне (Ф-М) та окципіто-мастоїдальне (О-М) відведення

Під час електроенцефалографічного дослідження використовували стандартну міжнародну схему накладання електродiв "10-20. При аналізі ЕЕГ використовували візуально-графічний аналіз відповідно до класифікації Е.А.Жирмунской, В.С.Лосевой (1984). Використовувався фоновий запис, а також ЕЕГ з функціональним навантаженням

Для аналізу отриманих даних були використані методи математичної варіаційної статистики. Розраховувалось середнє арифметичне значення показників - величина (М) та її похибка (±m), а також коефіцієнт достовірної різниці (t). Достовірність отриманих результатів оцінювали по таблиці критеріїв Стьюдента.

Результати досліджень та їх обговорення. Для оцінки стану різних відділів слухового аналізатору, мозкового кровообігу та біоелектричної активності головного мозку було проведене комплексне обстеження.

Аудіометрично в усіх досліджуваних групах хворих з судинними чинниками було виявлено порушення слухової функції по типу звукосприйняття, про що свідчили позитивні досліди Бінга, Федерічі, та відсутність кістково-повітряного інтервалу, виражені в різній мірі.

За даними порогової тональної аудіометрії в конвенціональному (0,125-8) кГц діапазоні частот практично до частоти 2 кГц в усіх трьох досліджуваних групах слух на тони знаходився в межах норми. Починаючи з 2 (2 група) або 3 (1 та 3 групи) і до 8 кГц спостерігалося певні порушення слуху на тони.

Найбільш виражені порушення функції звукосприйняття за даними тональної порогової аудіометрії були виявлені нами у хворих 2 групи, у яких СНП супроводжується ВСД по гіпертонічному типу, особливо в області 6 та 8 кГц. Так, пороги слуху на тони 6 і 8 кГц в 2 групі становили відповідно (38,06±2,18 та 36,12±2,16) дБ, що достовірно відрізнілося не тільки від контрольних значень, але і від показників у 1 та 3 групах досліджуваних

У хворих з початковою СНП на фоні ГХ І ступеня (3 група) та у пацієнтів з епізодично підвищеним АТ з наявністю початкових сенсоневральних порушень (група 1) виявлене менш виражене зниження слуху на тони. Так, в 1 групі має місце лише невелике порушення слуху на тони в області 6 і 8 кГц, яке склало відповідно: (21,14±2,63 та 25,90±2,69) дБ.

В області високочастотного діапазону у досліджуваних групах спостерігається ще більш виражене порушення сприйняття слуху на тони. (рис. 1) Так, у хворих 1, 2 і 3 груп слух на тони в області відповідно 12, 14 і 16 кГц становив: (28,28±2,39), (42,59±3,72) і (51,75±3,80) дБ та (47,06±2,83), (77,41±2,32), (62,75±2,13), а також (44,09±4,02); (67,5±4,3) і (52,16±3,11) дБ. Отже,

Рис. 1. Пороги слуху на тони по повітряній провідності в розширеному діапазоні частот у хворих досліджуваних груп (1, 2 і 3) та здорових нормальночуючих осіб контрольної (К) групи, (М±m)

і в області розширеного діапазону частот більш виражені зміни слухової функції мають місце у хворих з початковою СНП у сполученні з ВСД по гіпертонічному типу (група 2), порівняно з групами 1 та 3. При цьому найбільш виражене порушення слуху в 2 групі спостерігається на частоті 14 кГц і дещо менше воно в області 16 кГц

Отже, навіть у осіб 1 групи, тобто у хворих тільки з епізодичним підвищенням АТ, за даними тональної порогової аудіометрії спостерігалися порушення слуху на тони розширеного діапазону частот. Такі хворі ще не скаржилися на зниження слуху, однак майже половина їх (47,24%) відмічала наявність суб'єктивного шуму у вухах

Таким чином, дослідження слуху на тони в розширеному діапазоні частот (10-16) кГц дозволяє в доклінічний період виявити зміни в слуховій системі у хворих з епізодичним підвищенням АТ, ВСД по гіпертонічному типу та ГХ І ступеня і віднести таких пацієнтів до групи «ризику» щодо розвитку СНП. Таким особам слід своєчасно проводити лікувально-профілактичні заходи і тим самим попередити розвиток СНП.

Показники мовної та надпорогової аудіометрії знаходились практично в межах норми у хворих всіх досліджуваних групах.

При аналізі скарг, які висували хворі трьох досліджуваних груп, звертає на себе увагу той факт, що скарги на зниження слуху були у невеликої кількості хворих і навіть у групі хворих з найбільш вираженими судинними порушеннями серед тих факторів, які вивчалися, з ГХ І ступеня, відсотковий вміст таких скарг не перевищував 15%. Серед хворих, які мали періодичне підвищення АТ, таких осіб було лише 3,63%. Хворі з початковою СНП у сполученні з ВСД по гіпертонічному типу мали такі скарги в 9,43 % випадків. Порушення слуху турбувало 15,0 % хворих з СНП на фоні ГХ І ступеня (3 група). слух сенсоневральний кровообігу порушення

Суб'єктивний шум у вухах найчастіше він турбував хворих 2 групи (69,8 %), тобто з СНП у сполученні з ВСД по гіпертонічному типу. В 1 і 3 групі, з епізодично підвищеними АТ та ГХ І ступеня, він турбував відповідно - 47,24 та 60,00 % хворих.

Наявність головного болю найчастіше виявлена у хворих 2 і 3 групах: 73,58 та 70,0 % випадків відповідно. У 1 групі головний біль турбував 32,73% пацієнтів.

Неприємні відчуття в області серця (болі, перебої та ін.) частіше (65,0 % випадків) виявлено у хворих на ГХ І ступеня (3 група). У 2 групі вони спостерігалися у 50,94 % випадків, а в 1, з початковою СНП на фоні епізодично підвищеного АТ - лише в 5,45 % випадків.

Всі хворі 2 групи з початковою СНП у сполученні з ВСД по гіпертонічному типу, скаржилися на підвищену дратівливість (100%). Такі скарги мали місце і у половини хворих (50,94 %) 1 групи, з початковою СНП та епізодично підвищеним АТ та майже у всіх хворих 3 групи (90,0 % випадків)

За нашими даними, найбільшу кількість скарг висували хворі 2 групи. Хворі з початковою СНП у сполученні з ВСД по гіпертонічному типу зазвичай скаржаться на підвищену дратівливість, суб'єктивний шум у вухах, наявність головного болю, порушення сну і тяжкість в області потилиці

Отже, збираючи анамнез у хворих з судинними чинниками доцільно звертати увагу не тільки на наявність скарг на порушення слуху, але і на суб'єктивний шум у вухах, головний біль, неприємні відчуття в області серця та, особливо, на підвищену дратівливість.

А.Н.Храбриков (2009) зазначає, що по суті СНП є збірним визначенням, яке поєднує ураження слухового аналізатора на будь-якому рівні, починаючи від волоскових клітин спірального органа до центральних структур. Безумовно необхідною умовою реабілітації хворих на СНП автор вважає топічну діагностику, тобто визначення рівня ураження слухового аналізатора.

Усім досліджуваним хворим 1, 2 та 3 груп нами було проведене дослідження стану центральних відділів слухового аналізатора за даними реєстрації слухових викликаних потенціалів - КСВП та ДСВП.

За даними КСВП нами було виявлено дисфункцію у стовбуромозкових структурах слухового аналізатора тільки у 2 групі досліджуваних хворих, про що свідчили подовжені показники латентного періоду піку (ЛПП) V хвилі порівняно з контрольною групою. Так, величина ЛПП V хвилі КСВП у цій групі порівняно з показником здорових нормальночуючих осіб була достовірно більшою (відповідні величини становлять (5,73±0,03) та (5,61±0,03) мс; t=2,83; P<0,01). Про наявність дисфункції у стовбуромозкових структурах слухового аналізатора у даній групі хворих свідчили також міжпікові інтервали МПІ І-V та ІІІ-V КСВП , які були достовірно подовженими порівняно з контрольною групою - відповідні показники становлять : (4,09±0,03 і 3,97±0,03) мс; t=2,6; P<0,01; (1,92±0,05 та 1,78±0,03) мс; t=2,4; P<0,05. В 1 та 3 групах досліджуваних хворих часові показники КСВП не відрізнялися достовірно від норми.

Що ж стосується коркового відділу слухового аналізатора, то явища дисфункції в ньому були виявлені у всіх групах досліджуваних. Так, при іпсилатеральній стимуляції тоном 1 кГц в усіх трьох досліджуваних групах спостерігається достовірне подовження латентного періоду піку (ЛПП) компоненту N2 ДСВП порівняно з нормою, що свідчить про зацікавлення коркових структур слухового аналізатора у таких хворих. Причому найбільш виражена дисфункція в коркових структурах слухового аналізатора була виявлена нами також у хворих 2 групи, тобто у тих осіб, у яких СНП супроводжувалася ВСД по гіпертонічному типу. ЛПП компоненту N2 ДСВП у них становив (284,4±2,2) мс при нормі - (249,6±3,2) мс; t=8,97; P<0,01.

Крім того, у хворих 2 групи достовірно подовженим був і ЛПП компоненту Р2 ДСВП до (185,6±2,6) мс при нормі - (169,5±2,8) мс; t=4,21; P<0,01.

Л.Р.Зенков та А.М.Мола-Заде (1984) стверджують, що в модуляції компонентів Р₂ та N₂ ДСВП приймають участь лімбічні структури головного мозку, які відіграють важливу роль в емоційній поведінці. Отже, у таких хворих мало місце і зацікавлення підкоркових, лімбічних структур головного мозку.

Така ж тенденція зберігалась і при стимуляції тоном 4 кГц. (Рис.2)

Проведені дослідження показали, що в усіх досліджуваних групах спостерігаються відхилення від норми у стані коркового відділу слухового аналізатора, а у осіб 2 групи - і у стані стовбуромозкових його структур.

Отже, за нашими даними, найбільш виражені порушення у центральних відділах слухового аналізатора виявлені у хворих з ВСД по гіпертонічному типу. При початкових сенсоневральних порушеннях в периферійному у відділі слухового аналізатора вони мали виражену дисфункцію в корковому та стовбуромозковому, про що свідчили ЛПП компонентів Р₂ та N2 ДСВП, ЛПП V хвилі КСВП та МПІ І-V та ІІІ-V.

Таким чином, на нашу думку, при обстеженні хворих з наявністю епізодичного підвищення АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня слід дуже уважно аналізувати анамнестичні дані і при наявності скарг на шум у вухах та дратівливість проводити у таких пацієнтів комплексне аудіологічне дослідження як периферичного, включаючи дослідження слуху на тони високочастотного діапазону, так і центральних відділів слухового аналізатора за даними СВП з метою своєчасного виявлення слухових порушень та застосування лікувально-профілактичних заходів, що буде сприяти запобіганню розвитку СНП.

Для оцінки стану церебральної гемодинаміки у всіх досліджуваних групах хворих з сенсоневральними порушеннями слуху нами було проведене дослідження за методикою реоенцефалографії.



Рис. 2. Значення ЛПП компоненту N2 ДСВП у досліджуваних групах хворих (1, 2 та 3) та у осіб контрольної групи при іпсилатеральній стимуляції тоном 4 кГц

Згідно отриманих нами даних, підвищення тонусу мозкових судин та утруднення венозного відтоку спостерігається усіх досліджуваних групах хворих в усіх стандартних відведеннях.

Уже при якісній оцінці даних реоенцефалографії виявлено наступне.

В каротидній системі підвищення тонусу мозкових судин та утруднення венозного відтоку було виявлено в усіх досліджуваних хворих. Однак, спазм мозкових судин найчастіше (62,26 % випадків) мав місце у хворих 2 групи, де СНП супроводжувалася ВСД по гіпертонічному типу. У хворих 1 і 3 групи, з СНП і епізодично підвищеним АТ і ГХ І ступеня спазм мозкових судин виявлено у 38,18 і 35,0 % випадків, відповідно.

Нестійкий судинний тонус мозкових судин з тенденцією до його підвищення виявлено в усіх хворих 2 групи (СНП у сполученні з ВСД по гіпертонічному типу). У хворих 1 і 3 груп він спостерігався лише у 24,55 та 7,5 % випадків відповідно.

Майже аналогічні дані отримані нами і в вертебрально-базилярній системі Тільки спазм судин у цій системі мозкового кровопостачання зустрічається трохи рідше, в 1, 2 та 3 групах - у 36,36; 52,83 та 22,5% , відповідно.

Аналізуючи кількісні показники РЕГ в каротидній та вертебрально-базилярній системах у досліджуваних хворих, виявлено наступне.

В каротидній системі в усіх досліджуваних групах (1, 2, 3) порівняно з контрольною (К) групою здорових осіб виявлено достовірне збільшення дикротичного індексу (ДКІ) (відповідні величини становили: (56,1±1,8); (77,2±2,3), а також - (69,1±1,7) %; при значенні у контрольній групі (50,6±1,6) %. Все це свідчить про підвищення тонусу мозкових судин в усіх трьох групах досліджуваних хворих, але найбільше в 2 групі (табл 1).

В усіх трьох досліджуваних групах в каротидній системі мало місце і утруднення венозного відтоку, особливо в 2 групі, про що свідчило достовірне збільшення діастолічного індексу (ДСІ) порівняно з нормальним значеннями. Так, в 1, 2 і 3 групах хворих та в контрольній ДСІ склав відповідно: (70,2±2,6); (86,9±3,1) та (77,2±2,2)% при контрольних значеннях (59,4±1,8) %

Таблиця 1

Кількісні показники РЕГ-кривих в каротидній системі у хворих з початковими сенсоневральними порушеннями слуху на фоні різних судинних чинників (1, 2 і 3 групи) та у здорових осіб контрольної (К) групи, (М±m)

Групи хворих	Показники РЕГ
	ДКІ	ДСІ	Рі
1	56,1±1,8	70,2±2,6	1,19±0,06
2	77,2±2,3	86,9±3,1	1,1±0,04
3	69,1±1,7	77,2±2,2	1,3±0,05
К	50,6±1,6	59,4±1,8	1,2±0,03
t/p (1-K)	2,29 P<0,01	3,42 P<0,01	0,2 P>0,05
t/p (2-K)	9,5 P<0,01	7,68 P<0,01	2,0 P>0,05
t/p (3-K)	7,94 P<0,01	6,27 P<0,01	1,72 P>0,05
t/p (1-2)	7,23 P<0,01	4,11 P<0,01	1,15 P>0,05
t/p (1-3)	5,24 P<0,01	2,06 P>0,05	1,41 P>0,05
t/p (2-3)	2,83 P<0,01	2,55 P<0,05	0,31 P>0,05

В вертебрально-базилярній системі в усіх досліджуваних групах мали місце практично такі ж зміни, як і в каротидній , але дещо менш виражені.

Таким чином, уже на початковій стадії розвитку СНП на фоні судинних чинників спостерігаються досить значні зміни в судинах головного мозку як в вертебрально-базилярній, так і в каротидній системі.

З метою оцінки функціонального стану ЦНС у хворих на початкову СНП на фоні судинних чинників нами було проведене вивчення стану біоелектричної активності головного мозку за даними ЕЕГ.

Проведений аналіз показників електроенцефалографії в обстежених групах хворих показав, що у всіх них спостерігаються відхилення від норми у картині ЕЕГ, які свідчать про подразнення коркових структур головного мозку.

Особливо значні зміни біоелектричної активності головного мозку мають місце у хворих 2 групи (з початковою СНП у сполученні з ВСД по гіпертонічному типу), у яких були виявлені ознаки порушень і у функціонуванні більш глибоких підкоркових структурах головного мозку.

В цій групі уже на фоновій ЕЕГ виявлено достовірне (Р<0,01) зниження амплітуди альфа-ритму в скроневих відведеннях до (36,3±3,8) мкВ порівняно з контрольною группою, де амплітуда альфа-ритму становила: (54,9±4,7)мкВ. Така ж тенденція спостерігається і у потиличному відведенні (рис. 3).

Рис. 3. Показники амплітуди альфа-ритму потиличних відведень за даними ЕЕГ при початковій СНП з наявними судинними чинниками (1, 2 і 3 групі) та у здорових нормальночуючих осіб контрольної групи (К), (М± m)

Проведені дослідження показали також, що у хворих ще з початковими сенсоневральними порушеннями слуху на фоні судинних чинників відбувається перерозподіл основних ритмів ЕЕГ порівняно з нормою, особливо це стосується хворих з початковою СНП та наявністю ВСД по гіпертонічному типу. У цій групі порівняно з контрольною групою спостерігається достовірне (P<0,05) зниження представленості б-ритму та підвищення відсоткового вмісту в-активності, а також, незначною мірою, повільних хвиль. Так, представленість бета-ритму у цій групі збільшилась у скроневих та потиличних відведеннях відповідно до (29,0±2,1 та 25,3±2,4) % при нормі (19,8±2,3 та 15,4±2,5)% (t=2,95 та 2,85; P<0,05). Це свідчить про зацікавленість коркових структур головного мозку.

Отже, найбільш виражені зміни в біоелектричній активності головного мозку за даними ЕЕГ також спостерігалися у 2 групі пацієнтів.

Аналіз даних суб'єктивної аудіометрії, скарг хворих, даних реєстрації слухових викликаних потенціалів, електроенцефалографії та реоенцефалографії дозволив виявити, що у всіх обстежених хворих спостерігаються зміни в сприйнятті тонів розширеного діапазону частот, корковому відділі слухового аналізатора, мозковому кровообігу та біоелектричній активності головного мозку, а найнесприятливішим в плані розвитку сенсоневральних порушень слуху серед досліджених судинних чинників є ВСД по гіпертонічному типу.

Порівняльний аналіз результатів проведених комплексних досліджень дозволив виявити, що найбільш виражені зміни у стані різних відділів слухового аналізатора, мозкового кровообігу та функціональному стані ЦНС спостерігаються у осіб з ВСД по гіпертонічному типу. У таких хворих мають місце більш виражені порушення слухової функції не тільки в периферичному відділі слухового аналізатора, але і в стовбуромозкових та коркових структур ах слухового аналізатора, а також значні розлади церебральної гемодинаміки та більш глибокі порушення у біоелектричній активності головного мозку.

Можливо, це пояснюється тим, що при ВСД відбуваються періодичні досить різкі коливання показників АТ, нестабільне функціонування нервової, насамперед центральної і вегетативної, та серцево-судинної систем, захворювання супроводжується певними розладами центральної регуляції. Очевидно, такий нестабільний перебіг серцево-судинних розладів має більш ушкоджуючий вплив на слуховий аналізатор, особливо на центральні його відділи. Отже, в плані розвитку СНП судинного ґенезу більш несприятливим є нестабільний, кризовий перебіг порушень у стані серцево-судинної та нервової систем.

Як зазначає А.М.Вейн (1998), адекватний рівень функціонування організму в цілому та слухового аналізатора зокрема визначається системою функціональних резервів, одним з інформаційних індикаторів яких є характеристики системи кровообігу, а провідна роль в організації адаптаційно-пристосувальних діяльності людини належить вегетативній нервовій системі.

Отже, певною мірою, виявлені нами порушення у хворих 2 групи свідчать про зниження адаптаційно-пристосувальних резервів і виснаження адаптаційних механізмів у осіб з ВСД.

Проведені нами дослідження показали, що у осіб з іще не вираженими судинними порушеннями спостерігаються відхилення від норми в стані різних відділів слухового аналізатора і доклінічні порушення слуху на фоні певних розладів у функціонуванні мозкового кровообігу та біоелектричній активності головного мозку. Отримані дані свідчать на користь проведення комплексного обстеження хворих з розладами серцево-судинної системи з включенням аудіо логічних досліджень.

Виділення груп «ризику» щодо розвитку СНП серед контингенту осіб з судинними порушеннями та раннє виявлення сенсоневральних порушень слухової функції сприятиме своєчасному проведенню лікувально-профілактичних заходів та попередженню розвитку СНП, обумовленої судинними чинниками.

ВИСНОВКИ

За результатами клінічних, психоакустичних та електрофізіологічних досліджень охарактеризовано стан різних відділів слухового аналізатору та визначено особливості перебігу початкової СНП при наявності судинних чинників (епізодичного підвищення АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня), що дозволило покращити якість ранньої діагностики сенсоневральних слухових порушень у таких хворих та їх профілактику.

1. На початковій стадії розвитку СНП при наявності судинних чинників (епізодично підвищене АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня) дана характеристика різних відділів слухового аналізатора у взаємозв'язку із станом церебральної геодинаміки та біоелектричної активності головного мозку, що дозволило виявити ранні критерії діагностики сенсоневральних порушень слуху у таких хворих. При цьому найбільш виражені сенсоневральні порушення слуху виявлені у хворих з ВСД по гіпертонічному типу.

2. У хворих з судинними чинниками (епізодично підвищене АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня) виявлено підвищення порогів слуху на тони 10; 12,5; 14 і 16 кГц при практично нормальному слуху в області (0,125-8) кГц, за виключенням частот 6 та 8 кГц. Найбільш виражені зміни виявлено у хворих з початковою СНП у сполученні з ВСД по гіпертонічному типу, особливо в області 14 та 16 кГц, де пороги слуху на тони відповідно становили (77,41±2,32) та (62,75±2,13) дБ.

3. У групі хворих на СНП та ВСД по гіпертонічному типу виявлено достовірне подовження порівняно з контрольною групою латентного періоду піку (ЛПП) V хвилі до (5,73±0,03) мс (P<0,01), а також міжпікових інтервалів МПІ І-V та ІІІ-V КСВП до (4,09±0,03) і (1,92±0,05) мс (P<0,01), що свідчить про наявність дисфункції у стовбуромозкових структурах слухового аналізатора у таких хворих.

4. У хворих з епізодично підвищеним АТ, ВСД по гіпертонічному типу і ГХ І ступеня при практично нормальних показниках тональної аудіометрії в області 0,125-8 кГц, але підвищених порогах в області 10-16 кГц, має місце подовження ЛПП компоненту N2 ДСВП до (268,3±2,3); (284,4±2,2) та (277,9±3,4) відповідно при нормі - (249,6±3,2) мс (P<0,01) при іпсілатеральній стимуляції тоном 1 кГц, що свідчить про дисфункцію в коркових структурах слухового аналізатора у таких хворих.

5. Уже при початковій стадії розвитку СНП на фоні судинних чинників, спостерігаються досить значні зміни в судинах головного мозку як в вертебрально-базилярній, так і, особливо, в каротидній системі. Так, в каротидній системі за даними реоенцефалографії в усіх таких хворих спостерігалося підвищення тонусу мозкових судин і утруднення венозного відтоку (100 % випадків); спазм мозкових судин (45,3 %) та нестійкий судинний тонус зі схильністю до його підвищення (53,12 %).

6. У хворих ще з початковими сенсоневральними порушеннями слуху з наявністю судинних чинників відбувається зниження амплитуди альфа-ритму, перерозподіл основних ритмів та зміна якісних характеристик ЕЕГ, які свідчать про зацікавлення коркових структур головного мозку, що слід враховувати при діагностиці та лікуванні таких хворих

7. Встановлено, що ЛПП компоненту N2 ДСВП, та пороги слуху на тони в області 6-8 і 12,5-16 кГц є найбільш інформативними в ранній діагностиці СНП у хворих з наявністю судинних чинників. Хворих з відхиленнями від норми у цих показниках слід віднести до «групи ризику» і своєчасно проводити їм лікувально-профілактичні заходи, попереджуючи тим самим розвиток СНП.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Хворим з епізодично підвищеним АТ, ВСД по гіпертонічному типу та з ГХ І ступеня і наявністю скарг на суб'єктивний вушний шум, підвищену дратівливість, неприємні відчуття в області серця та головний біль доцільно проводити дослідження слуху на тони, особливо в розширеному діапазоні частот (10-16) кГц, звертаючи особливу увагу на частоти в області 12,5; 14 и 16, а також 6 і 8 кГц, хоча такі хворі часто ще і не мають скарг на зниження слуху.

2. При визначенні груп «ризику» щодо розвитку сенсоневральних порушень слуху у осіб з наявністю судинних чинників (епізодично підвищене АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня) доцільно враховувати стан слуху на тони в 14-16 кГц та тривалість латентного періоду компоненту N2 ДСВП, що буде сприяти своєчасному проведенню лікувально-профілактичних заходів і попередженню розвитку СНП

3 Хворим з початковими сенсоневральними порушеннями слуху, обумовленими судинними чинниками (епізодичне підвищення АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня) доцільно проводити реоенцефалографічне і електроенцефалографічне дослідження та враховувати отримані дані при ранній діагностиці та лікуванні хворих на СНП судинного генезу

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шидловська Т.В. Стан стовбуромозкових структур слухового аналізатора у пацієнтів з сенсоневральними порушеннями при початкових стадіях розвитку гіпертонічної хвороби/ Шидловська Т.В., Шидловська Т.А., Герасименко С.І.// ЖВНГХ - №1,2008. - с. 51-56 (Дисертантом проведено відбір хворих, клінічні обстеження, статистична обробка отриманих даних, написання статті)

2. Шидловська Т.А. Распределение основных ритмов ЭЭГ у больных с начинаю-щимися сенсоневральными нарушениями слуха сосудистого ґенеза / Шидловская Т.А., Козак Н.С., Герасименко С.И. //Вестник оториноларингологии - № 3, 2008. - с. 18-21 (Дисертантом проведено відбір хворих, клінічні обстеження, статистична обробка отриманих даних, написання статті)

3. Шидловська Т.В. Сравнительная характеристика показателей слуха на тоны в конвенциональном и расширенном диапазонах частот при начинающейся гипер-тонической болезни/ Шидловская Т.В., Шидловская Т.А., Шевцова Т.В., Герасименко С.И. //Российская оториноларингология. - 2008. - №1, приложение- с. 402-405 (Дисертантом проведено відбір хворих, клінічні обстеження, статистична обробка отриманих даних, написання статті)

4. Шидловська Т.А. Характеристика корковых слуховых вызванных потенциалов у лиц с эпизодически повышающимся артериальным давлением./ Шидловская Т.А., Герасименко С.И. //Российская оториноларингология. - 2009. - №4 (41), с. 144-147 (Дисертантом проведено відбір хворих, клінічні обстеження, статистична обробка отриманих даних, написання статті)

5. Шидловська Т.А. Порівняльна характеристика скарг хворих і даних суб'єктивної аудіометрії при початковій сенсоневральній приглухуватості, пов'язаній з різними судинними чинниками /Шидловська Т.А., Герасименко С.І.// ЖВНГХ - №5, 2009. - с. 2-7. (Дисертантом проведено відбір хворих, клінічні обстеження, статистична обробка отриманих даних, написання статті)

6. Шидловська Т.А. Часові характеристики довголатентних слухових викликаних потенціалів при початковій сенсоневральній приглухуватості, пов'язаній з різними судинними чинниками /Шидловська Т.А., Герасименко С.І. //ЖВНГХ - №6, 2009. - с. 68-73. (Дисертантом проведено відбір хворих, клінічні обстеження, статистична обробка отриманих даних, написання статті)

7. Шидловська Т.А. Початкова сенсоневральна приглухуватість у осіб зі скаргами на головний біль та періодичне підвищення артеріального тиску /Шидловська Т.В., Шидловська Т.А., Герасименко С.І. //ЖВНГХ - 5-с, 2007. - с. 75-76

8. Шидловська Т.А. Характеристика коркових структур слухового аналізатора на фоні початкових проявів гіпертонічної хвороби /Шидловська Т.А., Герасименко С.І. //ЖВНГХ - №3-с, 2009. - с. 167.

9. Шидловська Т.А. Показники суб'єктивної аудіометрії та скарги хворих при початковій сенсоневральній приглухуватості, пов'язаній з різними судинними чинниками /Шидловська Т.А., Герасименко С.І. //ЖВНГХ - №5-с, 2009. - с. 201

АНОТАЦІЯ

Герасименко С. І. «Початкові сенсоневральні порушення слуху при наявності судинних чинників». - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю - 14.01.19 - оториноларингологія - Державна установа “Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМНУ”, Київ, 2010

Дисертація присвячена вивченню стану різних відділів слухового аналізатора, мозкового кровообігу та біоелектричної активності головного мозку у хворих з судинними чинниками з метою підвищення якості ранньої діагностики сенсоневральних порушень слуху судинного генезу та їх профілактики

В роботі представлені результати обстеження 128 хворих з судинними чинниками (періодичне підвищення АТ, ВСД по гіпертонічному типу, ГХ І ступеня - відповідно 1, 2 та 3 групи) та 15 практично здорових нормальночуючих осіб у якості контрольної групи

Встановлено, що при практично нормальних показниках тональної аудіометрії в області (0,125-8) кГц, але підвищених порогах в області (10-16) кГц, у хворих 1, 2 та 3 груп має місце достовірне (P<0,01) подовження ЛПП компоненту N₂ ДСВП до (268,3±2,3); (284,4±2,2) та (277,9±3,4) відповідно при іпсілатеральній стимуляції тоном 1 кГц, що свідчить про дисфункуцію в коркових структурах слухового аналізатора у таких хворих.

Показано, що найбільш несприятливими судинними порушеннями серед досліджуваних в плані розвитку СНП є ВСД по гіпертонічному типу. У таких хворих виявлена виражена дисфункція в центральних (стовбуромозкових та коркових) відділах слухового аналізатора, про що свідчили достовірні (P<0,01) порівняно з контрольною групою подовження латентного періоду піку (ЛПП) V хвилі КСВП до (5,73±0,03) мс; МПІ І-V та ІІІ-V КСВП до (4,09±0,03) та (1,92±0,05) мс, а також ЛПП компоненту N₂ ДСВП при іпсілатеральній стимуляції тоном 1 кГц до (284,4±2,2) мс. В цій же групі найбільш вираженими були і зміни в біоелектричній активності головного мозку за даними ЕЕГ (достовірне зниження амплітуди альфа-ритму в потиличних та скроневих відведеннях відповідно до (49,1±4,6) та (36,3±3,8) мкВ і перерозподіл основних ритмів ЕЕГ) та порушення у мозковому кровообігу (наявність спазму мозкових судин, підвищення їх тонусу, утруднення венозного відтоку) за даними РЕГ.

Виділено групи „ризику” серед хворих з невираженими судинними розладами щодо розвитку у них порушень слухової функції, що дозволяє своєчасно їх діагностувати та проводити лікувально-профілактичні заходи, попереджуючи розвиток СНП.

Доведена доцільність проведення аудіометричного обстеження, як в конвенціональному (0,125-8) кГц, так і, особливо, в розширеному діапазонах частот (10-16) кГц, всім хворим з судинними порушеннями, які можуть і не мати скарг на порушення слуху, але відмічають наявність суб'єктивного шуму у вухах, підвищену дратівливість, головний біль.

Ключові слова: сенсоневральна приглухуватість, слуховий аналізатор, мозковий кровообіг, вегето-судинна дистонія.

Герасименко С. И. «Начальные сенсоневральные нарушения слуха при наличии сосудистых факторов». - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности - 14.01.19 - оториноларингология - Государственное учреждение “Институт отоларингологии им. проф. О.С.Коломийченка АМНУ”, Киев, 2010

Диссертация посвященя изучению состояния различных отделов слухового анализатора, церебральной гемодинамики и биоэлектрической активности головного мозга по данным реоэнцефалографии и электроэнцефалографии у больных с различными сосудистыми факторами (периодическое повышение АД, ВСД по гипертоническому типу, ГБ І степени) с целью повышения качества ранней диагностики сенсоневральных нарушений слуха сосудистого ґенеза и их профилактики.

В работе представлены результаты обследования 128 больных с сосудистыми факторами (периодическое повышение АД, ВСД по гипертоническому типу, ГБ І степени - соответственно 1, 2 и 3 группы) и 15 практически здоровых нормальнослышащих лиц в качестве контрольной группы. Использован комплекс диагностических методик, которые позволяют оценить состояние как периферического (субьективная аудиометрия), так и центральних (КСВП и ДСВП) отделов слухового анализатора, церебральной гемодинамики (РЭГ), биоэлекторической активности головного мезга (ЭЭГ).

Дана углубленная характеристика состояния различных отделов слухового анализатора у больных с начальными сенсоневральными нарушениями слуха на фоне изучаемых сосудистых факторов по данным субьективной аудиометрии, в том числе и в расширенном диапазоне частот, КСВП и ДСВП во взаимосвязи с данными реоэнцефалографии и электроэнцефалографии и проведен их сравнительный анализ.

Установлено, что при практически нормальних показателях тональной аудиометрии в области (0,125-8) кГц, но повышенных порогах в области (10-16) кГц, у больных с периодическим повышением АД, ВСД по гипертоническому типу, ГБ І степени имеет место удлинение ЛПП компонента N₂ ДСВП до (268,3±2,3); (284,4±2,2) и (277,9±3,4) соответственно при норме - (249,6±3,2) мс (P<0,01) при ипсилатеральной стимуляции тоном 1 кГц, что свидетельствует о дисфункуции в корковых структурах слухового анализатора у таких больных.

Показано, что наиболее неблагоприятным сосудистым нарушением среди изучаемых в плане развития СНТ является ВСД по гипертоническому типу.

У больных с ВСД по гипертоническому типу при начальных сенсоневральных нарушениях слуха в периферическом отделе слухового анализатора выявлена выраженная дисфункция в центральных (стволомозговых и корковых), о чем свидетельствовали достоверные (P<0,01) по сравнению с контрольной группой удлинения латентного периода пика (ЛПП) V волны КСВП до (5,73±0,03) мс при норме (5,61±0,03) мс; МПІ І-V и ІІІ-V КСВП до (4,09±0,03) и (1,92±0,05) мс при контрольных значениях (3,97±0,03 и 1,78±0,03) мс, а также ЛПП компонента N₂ ДСВП при ипсилатеральной стимуляции тоном 1 кГц до (284,4±2,2) мс при значении в контрольной группе - (249,6±3,2) мс. В этой же группе наиболее значимыми были и изменения в биоэлектрической активности головного мозга по данным ЭЭГ (достоверное снижение амплитуды альфа-ритма в затылочных и височных отведениях соответственно до (49,1±4,6) и (36,3±3,8) мкВ при контрольных значениях (69,8±3,9) и (54,9±4,7) мкВ, перераспределение основных ритмов ЭЭГ, качественные изменения картины ЭЭГ), а также изменения в мозговом кровообращении (наличие спазма мозговых сосудов, повышение их тонуса, затруднение венозного оттока) по данным РЭГ, что следует учитывать при диагностике и лечении таких больных.

Выделены группы «риска» среди больных с невыраженными сосудистыми нарушениями относительно развития у них нарушений слуховой функции, что позволяет своевременно их диагностировать и проводить лечебно-профилактические мероприятия, предупреждая развитие СНТ.

Доказана целесообразность проведения аудиометрического обследования как в конвенциональном (0,125-8) кГц, так и, особенно, в расширенном диапазонах частот (10-16) кГц, всем больным с сосудистыми нарушениями, которые могут и не иметь жальоб на нарушение слуховой функции, обращая при этом особенное внимание на тех, которые отмечают наличие субьективного шума в ушах, повышенную раздражительность, головные боли.

Результаты проведенных исследований углубляют наши знания относительно развития сенсоневральных нарушений слуха на фоне сосудистых нарушений и способствуют повышению качества ранней диагностики СНТ и ее профилактики.

Ключевые слова: сенсоневральная тугоухость, слуховой анализатор, мозговое кровообращение, вегето-сосудистая дистония.

Gerasymenko S.І. «Primary sensorineural hearing disorders at vesel factors existance». - Manuscript

...