Особливості клінічного перебігу, лікування та профілактики захворювань пародонта у хворих на шизофренію

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

УДК: 616.314.17-008.1-06:616:895.8]-08-084

14.01.22 - стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ПАРОДОНТА У ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮ

ГОНТА ЗОРЯНА МИХАЙЛІВНА

Львів-2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Заболотний Тарас Дмитрович - завідувач кафедри терапевтичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Герелюк Віталій Іванович - завідувач кафедри терапевтичної стоматології ДВНЗ „Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України

доктор медичних наук, професор Потапчук Анатолій Мефодійович - завідувач кафедри стоматології факультету післядипломної освіти ДВНЗ „Ужгородський національний університет” МОН України

Захист відбудеться 24 червня 2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України з(79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6)

Автореферат розісланий 21 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Переяслов А.А.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Взаємозв'язок уражень тканин пародонта із загальними захворюваннями організму, значну розповсюдженість та певні особливості перебігу захворювань пародонта при різних системних захворюваннях неодноразово підтверджено дослідженнями вітчизняних і зарубіжних вчених (Заболотний Т.Д., 1992, 2005; Haffajee A.D., Socransky S.S., 1994; Genco R.J., 1996; Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., 2000; Цепов Л.М., 2000; Смоляр Н.І. та співавт., 2001; Иванов В.С., 2001; Мащенко І.С., 2002; Мазур І.П., 2003; Білоклицька Г.Ф. та співавт., 2004; Куцевляк В.Ф., 2005).Зокрема неодноразово вказувалось на важливість впливу центральної нервової системи на виникнення та перебіг стоматологічних захворювань, у тому числі й хвороб пародонта (Алексеенко Г.В., 1986; Логинова Н.К., 1998; Тарасенко Л.М., Петрушанко Т.А., 1999; Вишняк Г.Н., 1999; Пузин М.Н., Петрович Ю.А., 2001; Бруніч С.М., 2008).

Суттєву роль у розвитку запальних процесів пародонта відіграють як емоційні розлади та психосоматичні явища, так і супутні їм розлади нейроендокринної регуляції (Захарова С.М., 1995; Литовченко І.Ю. та співавт., 1998; Тумашевиц А.В. и соавт., 2003). Головною причиною ендогенних психозів більшість авторів вважають спадкові порушення механізмів обміну речовин та рівноваги окисно-відновних процесів, ендокринні розлади, що призводять до патологічних ситуацій, на тлі яких і виникають ураження органів порожнини рота. Проте, на сьогодні, немає вичерпних відповідей на питання специфіки патогенезу захворювань пародонта у хворих на шизофренію, недостатньо вивчені фактори їх корекції. Наявні відомості про поширеність, інтенсивність та особливості перебігу уражень зубоутримуючих тканин нерідко мають суперечливий характер.

Дослідження стоматологічного статусу осіб із психічними розладами засвідчують значну поширеність та тяжкий перебіг захворювань ротової порожнини у хворих на шизофренію, олігофренію та епілепсію (Чечель А.П., 1969; Иванова Г.Г., 1973; Лисак Т.Ю., 1996; Порохно О.І., 2007; Мартынова С.А., 2009). Водночас, автори даних робіт не вивчали тяжкості стоматологічного статусу із врахуванням перебігу, сучасного патоморфозу і побічних ефектів психофармакотерапії основного психічного захворювання.

У доступних нам джерелах літератури не представлено результатів вивчення характеру цитологічного та мікробного вмісту пародонтальних кишень і вивчення основних параметрів ротової рідини, не проводилось гістологічне дослідження стану тканин пародонта у хворих на шизофренію. Запропоновані заходи для покращання стоматологічного статусу таких пацієнтів не є комплексними, не передбачають корекцій у патогенетичних та фармакотерапевтичних аспектах, не відповідають мотиваційним особливостям даної групи осіб, організація надання стоматологічної допомоги не враховує особливостей роботи з цим контингентом хворих.

Суттєвий ступінь захворюваності на шизофренію у працездатному віці (за сучасними даними це понад 2% населення земної кулі), актуалізує проблему надання відповідної стоматологічної допомоги у групі таких складних пацієнтів, що стало підставою для вибору теми нашого дослідження та спонукали нас всесторонньо вивчити пародонтальний статус і особливості клінічного перебігу захворювань пародонта у осіб із шизофренією.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексної науково-дослідної теми кафедри терапевтичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького „Уточнення механізмів розвитку, клініки, діагностики захворювань пародонта у різного контингенту хворих. Оптимізація методів лікування” (Державна реєстрація № 0197000747, шифр ІН.30.00.0005.00). У дисертації виконано окремі фрагменти названої теми.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності лікування і профілактики захворювань пародонта у хворих на шизофренію на підставі вивчення особливостей їх клінічного перебігу, функціональних, мікробіологічних та морфологічних змін тканин пародонта, обґрунтування та опрацювання схем лікування і профілактики й оцінки їх ефективності.

Завдання дослідження:

Встановити поширеність та інтенсивність уражень тканин пародонта у хворих на шизофренію.

Вивчити особливості клінічного перебігу захворювань пародонта у цього контингенту хворих.

Дослідити фізико-хімічні особливості ротової рідини пацієнтів із шизофренією.

Провести цитологічний та мікробіологічний аналіз вмісту пародонтальних кишень хворих на шизофренію.

Вивчити морфологічну картину тканин пародонта та патогістологію запальних явищ у пародонті на тлі шизофренії.

Обґрунтувати та опрацювати методики комплексного патогенетичного лікування захворювань пародонта та заходи профілактики в хворих на шизофренію, провести оцінку ефективності у найближчі й віддалені терміни спостережень.

Об'єкт дослідження - пародонтальний статус осіб хворих на шизофренію у порівнянні зі здоровими.

Предмет дослідження: тканини пародонта, ротова рідина та вміст пародонтальних кишень хворих на генералізований пародонтит при шизофренії та у психічно здорових осіб.

Методи дослідження. З метою вирішення поставлених завдань було проведено комплексне клінічно-лабораторне обстеження хворих на шизофренію, що включало: епідеміологічні методи - для визначення поширеності та діагностичної структури захворювань пародонта; клінічні, рентгенологічні та функціональні методи - для оцінки пародонтального статусу; лабораторні методи - визначення фізико-хімічних властивостей ротової рідини, мікробіологічні (цитологічно-бактеріоскопічні та бактеріологічні) - для визначення складу мікрофлори пародонтальних кишень, морфологічні методи дослідження - для визначення особливостей патогістологічних змін у тканинах пародонта хворих на шизофренію; статистичні методи - для визначення достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше, на основі проведеного епідеміологічного обстеження стану тканин пародонта, встановлено поширеність, діагностичну структуру та визначено особливості клінічного перебігу захворювань пародонта у хворих на шизофренію. Вивчено особливості розвитку запальних захворювань пародонта у хворих на шизофренію з використанням цитологобактеріологічних, морфологічних та функціональних досліджень.

Вперше опрацьовано та апробовано комплекс лікувально-профілактичних заходів із використанням патогенетично обґрунтованої місцевої фармакотерапії генералізованого пародонтиту і представлено практичні рекомендації надання стоматологічної допомоги психічно хворим людям.

Отримано достовірно позитивні безпосередні та віддалені результати лікування генералізованого пародонтиту з використанням розпрацьованих комплексних лікувально-профілактичних схем.

Практичне значення одержаних результатів. Відомості про поширеність і структуру захворювань пародонта, їх клінічні особливості у хворих на шизофренію можуть слугувати основою для планування лікувально-профілактичної допомоги цьому контингенту осіб, дозволяють організаторам практичної охорони здоров'я розрахувати штатний розпис лікарів-стоматологів для проведення диспансеризації та надання пародонтологічної допомоги цій групі населення.

Запропоновано загальнодоступний та ефективний метод оптимізації комплексного лікування і профілактики захворювань пародонта у хворих на шизофренію, застосування якого призводить до сприятливих результатів лікування в найближчі та віддалені терміни спостережень.

Опрацьований та апробований у клініці патогенетично обґрунтований комплекс лікування генералізованого пародонтиту хворих на шизофренію сприяє нормалізації мікробіоценозу ротової порожнини, підвищує резистентність тканин пародонта, забезпечує тривалу стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта.

Визначено обґрунтовані терміни стоматологічного диспансерного спостереження стану пародонта хворих на шизофренію, рекомендовані схеми підтримувальної терапії.

Результати дослідження впроваджено у лікувальний процес стоматологічних кабінетів комунального закладу „Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” та обласного комунального закладу „Психіатрична лікарня Миколаївського району” Львівської області, стоматологічних поліклінік м.Львова, Львівської, Тернопільської та Волинської областей.

Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі кафедри терапевтичної стоматології ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто провела інформаційно-патентний пошук, вивчила та проаналізувала наукову літературу з цієї проблеми, розробила програму наукових досліджень, визначила мету і завдання роботи, обрала методики досліджень. Самостійно провела епідеміологічне обстеження пародонта хворих на шизофренію та осіб контрольної групи, клінічні та лабораторні дослідження, опрацювала та провела комплекс лікувальних та профілактичних заходів. Самостійно автор здійснила аналіз клінічно-лабораторних досліджень, їх статистичне обчислення і написання дисертаційної роботи.

Спільно з науковим керівником проведено вибір напрямку, мету та завдання дослідження, обговорення одержаних результатів, формулювання висновків, приготування наукових праць до друку. У друкованих роботах разом зі співавторами участь здобувача є визначальною, матеріали і висновки належать здобувачу.

Автор провела клінічне обстеження стану тканин пародонта 560 хворих на шизофренію та 185 осіб групи порівняння. Самостійно провела збір матеріалу для вивчення фізико-хімічних властивостей ротової рідини хворих на шизофренію, мікробіологічних, морфологічних досліджень. Спеціальні дослідження дисертант провела на кафедрах мікробіології, вірусології та імунології, патологічної анатомії та судової медицини, загальної, біонеорганічної та фізколоїдної хімії ЛНМУ імені Данила Галицького при сприянні та консультаційній допомозі д.мед.н., професора Корнійчук О.П., к.мед.н., доцента Мороза А.С., асистента Бобрьонок В.Г. Опрацювання складу та біофармацевтичне дослідження медикаментної композиції проведено на кафедрі технології ліків та біофармації ЛНМУ імені Данила Галицького разом з к.фарм.н, асистентом Федіним Р.М.

За опрацьованими автором схемами проліковано 104 особи із основним діагнозом шизофренія, хворих на генералізований пародонти; проведена клінічно-лабораторна оцінка ефективності лікування у найближчі та віддалені терміни спостереження. Консультаційну допомогу в організації та проведенні вказаних заходів надавали науковий керівник д.мед.н., професор Заболотний Т.Д., зав. каф. психіатрії та психотерапії ФПДО ЛНМУ імені Данила Галицького д.мед.н., професор Фільц О.О.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні підходи до лікування та профілактики основних стоматологічних захворювань” (Івано-Франківськ, 2003), засіданні Львівського осередку Асоціації стоматологів України (Львів, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми стоматології” (Львів, 2007), III(Х) з'їзді Асоціації стоматологів України „Інноваційні технології в стоматологічну практику” (Полтава, 2008), ювілейній міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 50-річчю стоматологічного факультету ЛНМУ імені Данила Галицького „Актуальні питання сучасної стоматології” (Львів, 2009).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 17 наукових робіт, із яких 7 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України; одержано 2 патенти України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 162 сторінках машинописного тексту. Вона складається зі змісту, переліку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, розділу „Матеріали і методи дослідження”, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, додатків та списку використаних 398 джерел літератури, з яких 281 - кирилицею та 117 - латиницею. Дисертація ілюстрована 40 таблицями та 22 рисунками.

пародонт шизофренія морфологічний лікування

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовували епідеміологічні, клінічні, функціональні, фізико-хімічні, цитологомікробіологічні, морфологічні та статистичні методи досліджень.

Проведено епідеміологічне обстеження стану тканин пародонта 560 хворих на шизофренію, що знаходились на лікуванні у Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні та 185 здорових осіб; віком від 19 до 54 років.

Усім хворим проводилися загальноприйняті клінічні методи обстеження порожнини рота. Стан тканин пародонта об'єктивно оцінювали за допомогою індексів CPITN (ВООЗ, 1991) та РМА в модифікації Parma (1960), пародонтального індексу (A.L.Russel, 1956), проби Шиллера-Писарєва. Стан гігієни порожнини рота визначали за індексом Федорова-Володкіної (1976). Діагноз захворювань пародонта встановлювали за класифікацією М.Ф.Данилевського (1994). Результати клінічних обстежень вносили у розпрацьовану карту-протокол стоматологічного огляду хворих на шизофренію.

Для вивчення особливостей розвитку захворювань пародонта на тлі шизофренії провели комплекс лабораторних досліджень. Вивчали фізико-хімічні параметри ротової рідини - швидкість секреції, в'язкість, рН та буферну ємність. Швидкість слиновиділення вимірювали в мл/хв. В'язкість ротової рідини визначали з допомогою віскозиметра Оствальда; рН ротової рідини вимірювали з допомогою рН-метра - рН-150 з цифровим дисплеєм.

Мікробіологічне та цитологоморфологічне дослідження вмісту пародонтальних кишень проводили за загальноприйнятими методами згідно з класифікаційною схемою Bergey (1997). Виділення тест-культури ідентифікували на застосувальних для цих цілей середовищах (для стрептококів - кров'яний агар, для стафілококів - жовчно-сольовий агар; для грибів роду Candida - середовище Сабуро). Для визначення анаеробів посіви культивували у пакетах bioMerieux.

Морфологічні дослідження проводили на біоптатах ясен за загальноприйнятими методиками. Препарати досліджували під мікроскопом „Ломо Мікмед-2” при збільшенні х40; х100; х200; х900. Препарати ясен фотографували з допомогою мікроскопа МС-300 з фотокамерою і адаптером, з програмним забезпеченням Micromed Images.

Для місцевого використання у комплексному лікуванні, підтримувальній терапії та профілактиці генералізованого пародонтиту опрацьовано патогенетично обґрунтовану лікарську композицію - гель для локальної терапії дистрофічно-запальних захворювань пародонта (патент № 49514 від 26.04.2010). Використано наступні компоненти: кверцетин - представник біофлавоноїдів, що має виражені антиоксидантні, протизапальні, мембранопротекторні властивості, стимулює регенерацію тканин пародонта, сприяє відновленню структури кісткової тканини; мірамістин - препарат із групи катіонних поверхнево-активних речовин, антисептик широкого спектру дії; ліофілізований фітоекстракт листя шавлії лікарської у складі гелю проявляє протизапальну, антисептичну властивості; настойка софори японської має протизапальну, капілярозміцнювальну дію; оптимальні пропорції вітамінів С та Е служать ефективними природними антиоксидантами та синергістами дії основних речовин, сприяють регуляції окисно-відновних процесів у пародонті. Необхідну гелеподібну консистенцію, однорідність та стабільність при зберіганні лікарському засобу забезпечують оптимальні кількості метилцелюлози, пропіленгліколю і води очищеної.

Гель застосовували в якості місцевої фармакотерапії, так і для супроводу хірургічної обробки пародонтальних кишень у вигляді аплікацій і лікувальних пов'язок. У профілактичних схемах гель рекомендований для самостійних аплікацій, самомасажу ясен, та як супровід індивідуальної гігієни.

Комплексне лікування генералізованого пародонтиту (ГП) проведено 104 хворим на шизофренію, розподілених, залежно від методу лікування, на дві порівняльні за віком і станом пародонта групи. В основній групі (72 особи) лікування проводили із застосуванням опрацьованих схем комплексного лікування. У лікуванні хворих контрольної групи (32 особи) використовували загальноприйняті методи.

Ефективність комплексної терапії у групах спостереження оцінювали на підставі даних клінічних, функціональних, цитологомікробіологічних і лабораторних досліджень з використанням об'єктивних індексних оцінок безпосередньо після лікування та у віддалені терміни - через 6 та 12-18 місяців.

Статистичні обчислення та визначення вірогідності різниці отриманих результатів досліджень проведено з використанням комп'ютерних програм медико-статистичних обчислень “Statistika-6”.

Результати досліджень та їх обговорення. У результаті епідеміологічного дослідження ми виявили значну поширеність захворювань пародонта у хворих на шизофренію - 547 осіб із 560 обстежених, що становило 97,680,64%. Цей показник достовірно перевищив відсоток осіб у групі порівняння, в якій зі 185 обстежених захворювання пародонта діагностовано в 149 чоловік, що в середньому становило 80,542,91% (р0,05). У діагностичній структурі захворювань пародонта у хворих на шизофренію переважав ГП - 72,141,89%, що істотно перевищило цей показник у групі порівняння - 49,733,68% (р0,05). Пародонтит при шизофренії мав значно тяжчий перебіг, ніж у хворих без фонової патології. На катаральний гінгівіт припало 10,531,30%, пародонтоз - 8,211,16% у той час, як у контрольній групі ці показники становили 17,302,78% та 5,411,66% відповідно (р0,05).

Нами вивчено поширеність захворювань пародонта залежно від віку пацієнтів досліджуваних груп. Встановлено, що відсоток ураження тканин пародонта при шизофренії набагато вищий у кожному віковому інтервалі порівняно з цим показником у групі порівняння. Здоровий пародонт у хворих на шизофренію діагностовано лише у віці 19-44 років, при чому у віковій групі 19-24 років осіб із здоровим пародонтом було у 4,8 рази менше, ніж у групі порівняння. Із порівнянь по вікових групах видно, що порушення в організмі хворих на шизофренію спричинювали ранні прояви, швидкий розвиток та інтенсивний перебіг захворювань пародонта.

Досліджено поширеність хвороб пародонта в хворих на шизофренію залежно від тривалості основного захворювання. Так, при тривалості шизофренії 1-5 років переважав перший (46,434,68%) та другий (33,936,33%) ступінь ГП, а початковий ступінь складав 14,294,68%. При тривалості шизофренії 6-10 років значно переважав другий (61,253,85%) та третій (20,003,16%) ступінь, а початковий діагностували тільки у 3,131,38% обстежених. При тривалості основного захворювання понад 16 років не виявлено початкового та першого ступенів, а у більшості обстежених (55,226,08%) діагностовано третій ступінь Гп. Ці дані свідчать про незаперечний вплив тривалості шизофренії на ступінь тяжкості генералізованого пародонтиту, а також підтверджують, що сам перебіг основного захворювання та тривале медикаментозне лікування негативно впливають на стан тканин пародонта.

Вивченню гігієнічного статусу приділено особливу увагу, оскільки для цього контингенту характерні періоди повної відсутності гігієнічного догляду за ротовою порожниною. Гігієнічний стан ротової порожнини оцінювали за допомогою гігієнічного індексу (ГІ) Федорова-Володкіної, середнє значення якого у хворих на шизофренію перевищувало цей показник в усіх вікових групах порівняно з контролем і загалом становило 4,38 у хворих на шизофренію, а у психічно здорових людей - 2,11. Ми провели також оцінку якості гігієни в хворих шизофренією залежно від тривалості основного захворювання і встановили його зниження зі збільшенням тривалості шизофренії: в осіб, що хворіють понад 16 років, задовільний стан був відсутній, незадовільний (ГІ=1,9-2,5) та поганий (ГІ=2,6-3,8) стан гігієни встановлено у 57,14%, а дуже поганий (Гі=3,9-5,0) - у 36,73% оглянутих. Це вказує на неефективність гігієнічного догляду, а в окремих випадках - повну його відсутність, що значно посилює розвиток патологічного процесу в пародонті хворих на шизофренію та ускладнює перебіг.

Для об'єктивізації суджень проаналізовано глибину ураження пародонта показником пародонтального індексу (ПІ). Узагальненням індексних оцінок встановлено, що середній показник ПІ у xвориx на шизофренію дорівнював 4,560,06 бали, що достовірно вище порівняно з обстеженими контрольної групи - 2,610,17 бали (р<0,05). Середні значення ПІ у вікових групах показували, що з віком глибина уражень тканин пародонта зростали більш виражено у людей, хворих на шизофренію, порівняно з контролем.

Ми провели аналіз інтенсивності ураження тканин пародонта за індексними оцінками залежно від тривалості шизофренії. Здоровий пародонт діагностували при тривалості основного захворювання 1-5 років у 10,852,74% обстежених, від 5 до 10 років - у 2,531,12%, а при тривалості шизофренії понад 16 років осіб зі здоровим пародонтом не виявлено. Тяжкий ступінь ураження пародонта, що оцінювався значеннями ПІ=4,0-8,0, при тривалості основного захворювання від 1 до 5 років встановлено у 38,594,29% обстежених, а при тривалості шизофренії понад 16 років - у 91,233,20%.

Наведені дані співставлення засвідчують прогресування втрати зубоутримуючих тканин відповідно тривалості основного захворювання, варто зазначити переважання виражених ступенів ГП навіть при тривалості шизофренії до 5 років, із подальшим поглибленням деструктивних змін тканин пародонта.

З використанням індексу ВООЗ CPITN об'єктивізували глибину ураження тканини пародонта, частоту пошкодження в ділянці окремих груп зубів (на 1 секстант) і необхідність у наданні лікувально-профілактичної допомоги лікарем-стоматологом. Аналіз цих даних показав, що хворих на шизофренію зі здоровим пародонтом у віці понад 35 років не спостерігалось, а у групі порівняння відсоток осіб зі здоровим пародонтом у віковій групі 35-44 років становив 8,773,75%. Симптом кровоточивості, за даними CPITN у хворих на шизофренію був порівняно меншим у всіх вікових групах. Зубні відкладення спостерігалися значно частіше у хворих основної групи. У хворих із шизофренією середня кількість секстантів зі здоровим пародонтом зменшувалася від 1,520,45 у віці 19-24 років до 0,740,14 у віці 25-34 років, а становила 0, тобто здорового пародонта не було, у хворих старше 35 років, відповідно, в осіб контрольної групи - від 3,70,49 до 1,200,37 у віці 35-44 роки.

Дуже показовою клінічною ознакою була глибина пародонтальних кишень: кількість секстантів із значною глибиною кишень (4-5 мм) у пацієнтів із шизофренією переважала в усіх вікових групах, а у віці 25-34 років ця різниця досить значна - 61,492,94% у основній групі проти 37,935,20% - у групі порівняння. Пародонтальні кишені 6 мм і більше зустрічались у хворих на шизофренію в усіх вікових групах.

За результатами наших обстежень, гігієнічного навчання потребували від 89,294,42% осіб із шизофренією у віці 19-24 років до 1000% у віці 45-54 років. У контрольній групі відповідні показники становили від 71,210,7% до 91,116,07%. Стан пародонта більшості обстежених із шизофренією вимагав виконання професійної гігієни. Показник потреби у гігієнічному навчанні у основній групі відображає особливість роботи стоматолога із хворими на шизофренію, необхідність відповідної побудови лікувально-профілактичних схем.

Серед обстежених осіб із шизофренією комплексного лікування потребували від 18,375,53% осіб у віці 19-24 років до 96,912,18% у віковій групі 45-54 років, що є більше, ніж у людей без фонової патології: 11,117,4% та 89,926,42% відповідно. У віковій групі 30-34 років в основній групі комплексної терапії потребували 69,542,78% хворих, тоді як у контролі - тільки 41,375,28% (р0,05).

Порівняння цифрових даних об'єктивних індексних оцінок стану пародонта у обстежених дозволило встановити наступне: у осіб із шизофренією захворювання пародонта уражають молодші вікові групи і корелюють із тривалістю основного захворювання. Це підтверджує наявність патогенетичних для шизофренії фонових умов для швидкого прогресування дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта.

Для вивчення особливостей розвитку запальних захворювань пародонта при шизофренії проведено додатковий комплекс мікробіологічного, гістологічного дослідження стану тканин пародонта, а також вивчення фізико-хімічних параметрів ротової рідини у хворих ГП на тлі шизофренії та у психічно здорових осіб.

Оскільки повноцінна у кількісному і якісному відношеннях слина є необхідною умовою ефективного функціонування тканин пародонта, ми провели визначення найбільш значимих показників ротової рідини у хворих на шизофренію: швидкості секреції, буферної ємності, в'язкості та кислотності. Швидкість секреції у хворих на шизофренію становила у середньому 0,990,02 мл/хв., що нижче порівняно із психічно здоровими (2,710,01 мл/хв.) у 2,7 рази (р0,001). Із збільшенням тривалості захворювання швидкість секреції достовірно знижувалася і при терміну шизофренії понад 11 років становила лише 0,580,01 мл/хв, що дозволяє стверджувати наявність у хворих вираженої гіпосалівації. Зменшення об'єму слини супроводжувалося підвищенням її в'язкості, показники якої зростали із збільшенням тривалості основного захворювання від 1,340,02 мПАс при тривалості до одного року до 2,090,02 мПАс при тривалості шизофренії понад 11 років (р0,05). Вплив основного захворювання значно позначався і на буферній ємності ротової рідини, яка при терміні захворювання до 1 року становила 8,60,09 балів і знижувалася до 3,10,02 бали при тривалості захворювання понад 11 років (р0,05).

При тривалості шизофренії понад 11 років рН ротової рідини становив 6,250,03 порівняно з 6,770,09 при тривалості захворювання до 1 року (р0,05), що пов'язано як зі зниженням буферної ємності ротової рідини, так із погіршенням гігієни порожнини рота пацієнтів.

Результати даного дослідження дозволяють вважати, що локальний пародонтопатогенний механізм у хворих на шизофренію реалізується значною мірою через зміну властивостей ротової рідини.

Проведені мікробіологічні дослідження вмісту пародонтальних кишень у хворих на шизофренію виявили досить істотні відмінності кількісного та якісного складу мікрофлори. Встановлено, що в осіб із шизофренією середня кількість видів мікроорганізмів, виділених з пародонтальних кишень, значно відрізняється від відповідного індексу у психічно здорових - 2,58 (штами на 1 особу) проти 3,16 - для аеробної мікрофлори та 3,63 проти 4,0 для анаеробів. Частка грампозитивних бактерій серед аеробів складала 61,2% в осіб з шизофренією та 79% серед здорових, серед анаеробів - 88% та 66,7% в психічно здорових. Цитологічні дослідження вмісту пародонтальних кишень засвідчили недостатність фагоцитарної реакції нейтрофільних лейкоцитів. Виявлено зниження активності клітин-фагоцитів за ознаками рухомості, менша кількість лімфоцитів; відмічені більш активні десквамаційні процеси.

Більша частота висівання Bacteroides melaninogenicus та фузобактерій відповідно у 1,6 та у 1,3 рази свідчила про розвиток виражених процесів руйнування зв'язкового апарату зубів; поява ентеробактерій (кишкової палички, бактерій роду протею) відображала наявність грубих дисбіотичних змін, а псевдомонад - зниження місцевого імунітету (особливо клітинної ланки) у тканинах пародонта. Важливим фактом було виявлення значної кількості та активації грамнегативної мікрофлори пародонтальних кишень серед аеробної мікрофлори, що меншою мірою причетна до гострих запальних процесів, але нерідко виявляє цитотоксичний ефект та призводить до алергізації слизової.

Низький рівень гігієни порожнини рота зумовлював накопичення мікроорганізмів у ротовій порожнині із закономірним підвищенням рівня кислих метаболітів, що, у поєднанні з виявленим зсувом рівня рН ротової рідини в кислий бік у хворих на шизофренію, спричинило посилення розмноженню грибків роду Candida, рівень висівання яких становив 67,5% проти 33,0% - у групі порівняння.

Встановлені зміни вказують на різке зниження процесів самоочищення ротової порожнини, що подовжує експозицію мікрофлори для сенсибілізації тканин пародонта та знижує захисні властивості.

Проведені морфологічні дослідження стану пародонтальних структур у хворих на шизофренію виявили, що при відсутності клінічних проявів захворювань пародонта у осіб із шизофренією мікроскопічна картина виявляла структурні та метаболічні зміни тканин ясен, які відображали вплив системних порушень: феномену метаболічної інтоксикації, явища підвищеної проникності мембран як відображення їх патологічної модифікації.

Для хронічного запального процесу із несприятливим перебігом у хворих на шизофренію характерно наростання масивного запального інфільтрату, який посилював глибину альтернативних змін в тканинах пародонта, як демонструвала патогістологічна картина. Зниження енергетичних процесів на усіх структурних рівнях ясен та мікроциркуляторного русла із посиленням стану гіпоксії поглиблювалось при ГП І ступеня на тлі шизофренії. Динаміка і специфіка морфологічних змін при ГП ІІ-ІІІ ступенів тяжкості характеризувалася прогресуванням дискератозу епітелію ясен від пара- і гіперкератозу до формування картини лейкоплакії, що пояснюється ефектом гіпосалівації під впливом тривалої психофармакотерапії.

Проведені клінічно-лабораторні дослідження стану тканин пародонта у хворих на шизофренію дозволяють зробити висновок про безпосередній і суттєвий вплив патогенетичних ланок шизофренії на виникнення та перебіг захворювань пародонта. Отримані дані послужили обґрунтуванню підходів та розпрацюванню методів комплексного лікування й профілактики запальних захворювань пародонта для даної групи хворих.

Вивчення причин і механізмів розвитку захворювань пародонта у хворих на шизофренію дозволило встановити, що специфічним акцентом для ефективної терапії пародонтиту суттєвим є осягнення нормалізації мікробіоценозу порожнини рота, забезпечення тривалого локального антибактеріального, протигрибкового, протизапального впливу, корекція окисно-відновних процесів. Відповідно до цих вимог було опрацьовано лікарську форму - гель для місцевої терапії дистрофічно-запальних захворювань пародонта. Запропонований гель являє собою комбінацію лікарських засобів: кверцетин; мірамістин; вітамін Е і аскорбінова кислота; настойка софори японської; ліофілізований фітоекстракт листя шавлії лікарської; компоненти регулюючої та компонуючої основи гелю. Завдяки цілісній лікарській формі досягається одночасний антимікробний, протизапальний, імуномодулюючий, антиоксидантний вплив на тканини пародонта, а також зволоження слизової оболонки ротової порожнини водночас, що суттєво для хворих на шизофренію. Гель застосовували як у процесі консервативного лікування, так і після хірургічної обробки пародонтальних кишень у вигляді аплікацій і пародонтальних пов'язок; використовували у схемах підтримувальної терапії та профілактики.

Схема стоматологічного обстеження і лікування хворих на шизофренію складалася з наступних етапів:

Клінічне обстеження - збір анамнезу, об'єктивне обстеження стану зубів, тканин пародонта, прикусу.

Індексна оцінка стану гігієни порожнини рота (індекс Федорова-Володкіної) та стану пародонта: ПІ, індекси CPITN та РМА.

Визначення резистентності стінок мікросудин пародонта (вакуумна проба за В.І.Кулаженком) та міграції лейкоцитів у ротову порожнину (проба за М.А.Ясиновським).

4.Рентгенологічне дослідження.

На етапі початкового лікування проводились наступні заходи:

1. Навчання індивідуальній гігієні і вибір гігієнічних засобів та контроль якості гігієнічного догляду за порожниною рота.

Саме навчання правильного догляду та проведення ретельної мотивованої, грамотної, індивідуальної гігієни порожнини рота було одним з важливих етапів комплексної профілактики і лікування ГП в психічно хворих оскільки під час загострень основного захворювання гігієна ротової порожнини у більшості пацієнтів була повністю відсутня. При цьому першорядне значення надавалось формуванню деонтологічного комплайенсу.

2. Усунення чинників ретенції зубної бляшки:

- видалення нависаючих країв пломб;

- відновлення контактних пунктів;

- полірування пломб;

-пломбування виявлених каріозних порожнин та заміна неякісних пломб.

3. Проведення професійної гігієни порожнини рота за схемою:

-видалення над- і під'ясенних зубних відкладень (при видаленні під'ясенного зубного каменю одночасно проводили закритий кюретаж за показами);

-полірування коренів зубів у супроводі зрошування розчинами антисептиків;

-вибіркове пришліфовування зубів.

Після професійних процедур пацієнтів навчали самостійного нанесення аплікацій гелю на ясна (2-3 рази на день на 15-20 хвилин). Рекомендували також додаткове використання при заходах гігієни (під час флосування міжзубних проміжків) та автомасаж ясен з гелем.

Методика виправдала себе при лікуванні хворих на шизофренію в умовах стаціонару: пацієнти навчалися виконували настанови стоматолога в присутності та контролі медичного персоналу, що дозволило забезпечити безперервність процесу лікування і позитивно впливало на його результат.

Місцева фармакотерапія хворих контрольної групи проводилась із використанням загальноприйнятих засобів і включала обробку антисептичними середниками, аплікації і ванночки антисептиками та їх комбінування (перекис водню, розчин фурациліну) і аплікацій з мірамістиновою маззю та гелем „Метрогіл Дента”. Загальне лікування усім хворим призначали відповідно до лікування шизофренії за узгодженням із лікарями-психіатрами. Хворим основної групи призначали нейрометаболічний препарат „Актовегін”.

Курсові відвідування і контрольні огляди проводили через 1-2 дні. Лікування і спостереження завершували після отримання стійких позитивних результатів як клінічних, так і згідно індексних оцінок гігієни та стану тканин пародонта. Враховували лабораторні критерії, цитологічні та мікробіологічні дані.

Комплексне лікування дистрофічно-запальних захворювань пародонта було проведено 104 хворим на шизофренію. Залежно від застосованої місцевої фармакотерапії, хворі на шизофренію були поділені на дві групи - основну (72 осіб) і контрольну (32 особи), які були практично рівноцінними за віком (від 19 до 44 років), статтю, тяжкістю та клінічним перебігом ГП. Усі були поінформовані про майбутнє стоматологічне лікування, отримана їх згода на участь у використанні різних методів лікування ГП.

Сприятливі результати лікування підтверджувалися клінічними даними, індексними оцінками стану пародонта та гігієни, функціональних проб та цитомікробіологічними дослідженнями. Нормалізувався цитологічний вміст, зменшувалася кількість мікрофлори в пародонтальних кишенях, що свідчило про становлення процесів саногенезу на тлі змін видового складу мікрофлори та зниження частки пародонтопатогенів.

Враховуючи, що найближчі результати лікування хворих ГП І ступеня оцінювалися через 3-4 тижні після першого огляду, їх можна розглядати як добру прогностичну ознаку обраної моделі стоматологічного ведення осіб із шизофренією і підтвердження ефективності впровадженої місцевої фармакотерапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у психічно хворих людей.

Аналіз найближчих результатів лікування ГП І та ІІ ступенів показав, що запропонована схема лікувально-профілактичних заходів у хворих шизофренією майже удвічі ефективніша, ніж стандартна. Кількість сеансів лікування багато в чому залежала від ступеня ураження пародонта, але не в меншій мірі від прийнятної для осіб із шизофренією тривалості.

Лікування пацієнтів контрольної групи було більш тривалими, вимагало більшої кількості відвідувань хворих. Так, при І ступені ГП хронічного перебігу потрібно було у середньому 5-6 сеансів, а при І-ІІ ступенях кількість сеансів сягала 8-9. У цілому лише у 23 пацієнтів вдалося досягти припинення гноєвиділення з пародонтальних кишень, для повного припинення якого потрібно було до 10-15 сеансів лікування; стан пародонта був рефрактерним для лікування у 29% осіб.

Віддалені результати лікування простежено на основі клінічних та лабораторних методів із об'єктивізацією індексними оцінками у терміни 6, 12 та 18 місяців. Практично всі хворі, як в основній, так і в контрольній групі, вже через 6-7 міс. відзначали зниження кровоточивості ясен, зменшення рухомості зубів, зникнення неприємних відчуттів в порожнині рота. Клінічно спостерігалося ущільнення маргінального краю ясен, відсутність або незначна гіперемія ясенних сосочків. Глибина пародонтальних кишень не перевищувала 3 мм, виділення з них були мінімальними, в основному, слизисто-серозного характеру. Загалом розроблені схеми комплексних лікувально-профілактичних заходів дозволили отримати стійкий клінічний ефект у 97,8% пацієнтів основної групи порівняно із 86,5% контрольної групи пацієнтів, хворих на шизофренію. Суттєвим було збереження у пацієнтів основної групи ремісії протягом 12 місяців, що у 1,5 рази більше, ніж у групі контролю.

Таким чином, лікування ГП в хворих на шизофренію за опрацьованою схемою з використанням запропонованої нами лікарської композиції дозволило досягнути поліпшення стану пародонта за клінічними ознаками та підтверджувалось лабораторними даними. Показовим був цитологічний критерій: вміст пародонтальних кишень свідчив про становлення процесів саногенезу на тлі змін видового складу мікрофлори та зниження частки пародонтопатогенів. Запропонована методика лікування дозволяла усунути прояви запалення та досягти стабілізації дистрофічно-запального процесу в пародонті у більш короткі терміни лікування. У найближчі терміни спостережень відмічалася більш рання та виражена нормалізація клінічних та лабораторних показників, що характеризують патологічний процес у пародонті.

Аналіз результатів лікування ГП у хворих на шизофренію з використанням розробленої місцевої фармакотерапії показав, що у віддалені терміни спостережень було отримано стабільну ремісію запалення у пародонті, що засвідчували клінічні, та лабораторні дані. Порівняно з контрольною групою отриманий більш ефективний результат лікування ГП. Включення до комплексного лікування препаратів, що мають антиоксидантну, мембраностабілізуючу, імуномодулюючу, протизапальну та стимулюючу регенерацію дію, забезпечувало достатню ефективність лікування захворювань пародонта у осіб із шизофренією.

Результати епідеміологічних і клінічно-лабораторних досліджень вказали на необхідність організації і впровадження систематичного контролю стану тканин пародонта хворих на шизофренію, своєчасного проведення профілактичних та диспансерних заходів підтримувального ведення. Доцільним є виділення наступних диспансерних груп для осіб із шизофренією:

І - особи зі здоровим пародонтом повинні обстежуватися два рази на рік з метою одонтологічної санації, профілактики, раннього виявлення і лікування захворювань пародонта;

ІІ - хворі на гінгівіт, пародонтит і пародонтоз початкового та І ступенів повинні проходити огляди і курси лікування, у тому числі санацію не рідше 3 разів на рік;

ІІІ - хворі на пародонтит ІІ-ІІІ ступенів і пародонтоз кваліфікуються до оглядів, профгігієни та лікування 4 рази на рік.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено обґрунтування і вирішення актуальної задачі сучасної стоматології - підвищення ефективності лікування та профілактики генералізованого пародонтиту у хворих на шизофренію на підставі встановлення особливостей розвитку захворювання, опрацювання комплексу лікувально-профілактичних заходів.

Поширеність захворювань пародонта в хворих на шизофренію склала 97,680,64%, що на 17% вище, ніж у психічно здорових осіб. У діагностичній структурі виразно переважає генералізований пародонтит - 72,141,89%, здоровий пародонт виявлено тільки в 2,321,63% обстежених хворих шизофренією, що у 8 разів менше, ніж у групі порівняння.

Ступінь тяжкості захворювань пародонта на тлі шизофренії корелював із тривалістю основного захворювання. Генералізований пародонтит у осіб з шизофренією виникає в перші роки основного захворювання і характеризується хронічним перебігом та швидким прогресуванням.

В осіб із шизофренією встановлено порушення основних фізико-хімічних властивостей ротової рідини: значне зменшення швидкості секреції при збільшенні в'язкості, зниженні рівня рН та зменшенні буферної ємності. Ці відхилення поглиблювались прогресивно тривалості шизофренії.

Визначено мікробний пейзаж та цитологічну картину вмісту пародонтальних кишень у хворих на шизофренію: встановлено широкий діапазон патогенної мікрофлори на тлі недостатності клітин неспецифічного захисту, засвідчено зростання частоти виділення патогенних мікроорганізмів та дріжджеподібних грибків із розвитком захворювання.

Морфологічними дослідженнями встановлено, що в осіб із шизофренією комплекс початкових, компенсованих структурних та метаболічних змін в тканинах пародонта розвивається при відсутності клінічних проявів. Ступінь вираженості змін в пародонті корелює з інтенсивністю запального процесу та тривалістю шизофренії.

Обґрунтовано та розпрацьовано комплексні схеми лікування та профілактики генералізованого пародонтиту у хворих на шизофренію з використанням патогенетично обґрунтованої місцевої фармакотерапії, які мають переваги над традиційними методами: сприяють швидкій ремісії захворювання, запобігають подальшому прогресуванню дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта, скорочують терміни лікування та сприяють стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Гонта З. М. Стан тканин пародонта в хворих на шизофренію / З. М. Гонта // Практична медицина. - 2004. - Т.10, №1. - С. 93-96.

2. Гонта З. М. Гігієнічний стан ротової порожнини в хворих на шизофренію / З. М. Гонта // Практична медицина. - 2005. - Т.11, №3. - С. 56-59.

3. Зв'язок захворювань пародонта із загальносоматичною патологією / О. М. Немеш, З. М. Гонта, І. В. Шилівський, А. П. Скалат // Новини стоматології. - 2006. - №2. - С.34-37. Автором особисто здійснено пошук і аналіз літературних джерел та написання статті.

4. Заболотний Т. Д. Вплив психосоматичних порушень на розвиток захворювань пародонта // Т. Д. Заболотний, З. М. Гонта, О. М. Слаба // Імплантологія Пародонтологія Остеологія. - 2007. - №2(6). - С.69-71. Особистий внесок здобувача полягає в здійснені пошуку літературних джерел та аналізі результатів власних досліджень, написанні статті.

5. Гонта З. М. Мікробіоценоз порожнини рота у хворих на шизофренію / З. М. Гонта, О. П. Корнійчук, А. Р. Гураль // Практична медицина. - 2008. - Т.14, №4. - С. 52-55. Автор приймала участь в проведенні мікробіологічних досліджень та узагальненні результатів дослідження.

6. Гонта З. М. Поширеність захворювань пародонта у хворих на шизофренію / З. М. Гонта // Практична медицина. - 2009. - Т.15, №5. - С. 16-19.

7. Гонта З. М. Морфологічні зміни пародонтальних структур при шизофренії / З. М. Гонта, В. Г. Бобрьонок, І. Ю. Ширіханова // Практична медицина. - 2009. - Т.15, №6. - С. 23-26. Автор здійснила набір клінічного матеріалу, приймала участь в проведенні досліджень, провела аналіз і узагальнення результатів дослідження, написання статті.

8. Гонта З. М. Цитоморфологічна та мікробіологічна оцінка ефективності лікування генералізованого пародонтиту в хворих на шизофренію / З. М. Гонта, І. Ю. Ширіханова // Імплантологія Пародонтологія Остеологія. - 2010. - №1(17). - С. 108-110. Здобувачем здійснено обстеження та лікування хворих, участь в проведенні досліджень, написання статті.

9. Заболотний Т. Д. Властивості ротової рідини у хворих на шизофренію: результати досліджень / Т. Д. Заболотний, З. М. Гонта, К. А. Мороз // Новини стоматології. - 2010. - №1(62). - С. 70-71. Автор проводила клінічний збір матеріалу, приймала участь в проведенні досліджень, провела аналіз і узагальнення результатів дослідження.

10. Патент 48744 Україна, МПК А61К 39/00. Спосіб отримання ліофілізованого фітоекстракту листя шавлії лікарської / Р. М. Федін, І. Л. Бензель, Л. В. Бензель, Н. А. Гордзієвська, З. М. Гонта. - № u 200912169; Заявл. 23.11.2009; Опубл. 25.03.2010; Бюл. № 6. Особистий внесок полягає в участі здобувача у проведенні фармакологічних досліджень та узагальненні отриманих результатів.

11. Патент 49514 Україна, МПК A61K 6/00, A61J 9/00, A61P 37/00. Лікувально-профілактичний гель для локальної терапії дистрфічно-запальних захворювань пародонта / З. М. Гонта, Р. М. Федін, О. М. Слаба. - № u 201000391; Заявл. 18.01.2010; Опубл. 26.04.2010; Бюл. № 8. Особистий внесок здобувача полягає в проведенні клінічних досліджень та узагальненні результатів досліджень.

12. Гонта З. М. Особливості перебігу захворювань пародонта у хворих на шизофренію / З. М. Гонта // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Сучасні підходи до лікування та профілактики основних стоматологічних захворювань”, Івано-Франківськ, 2003. - С. 11-12.

13. Гонта З. М. Частота запальних захворювань пародонта у хворих на шизофренію / З. М. Гонта, Л. В. Васевич // Стоматологічні новини: збірник праць з актуальних проблем стоматології. - Львів, 2004-2005. - Вип. 4-5. -- С. 25-27. Особистий внесок здобувача полягає в наборі клінічного матеріалу, статистичній обробці даних, аналізі та узагальненні результатів дослідження, написанні статті.

14. Гонта З. М. Мікроекологічні зміни в ротовій порожнині, спричинені дією психотропних засобів / З. М. Гонта, О. М. Слаба // Матеріали III (Х) з'їзду Асоціації стоматологів України „Інноваційні технології в стоматологічну практику”, Полтава, 2008. - С.145-146. Автор проводила набір клінічного матеріалу, приймала участь в проведенні досліджень, провела аналіз і узагальнення результатів, написання статті.

15. Стан гігієни порожнини рота в людей з психічними захворюваннями / З. М. Гонта, О. М. Слаба, Л. А. Кухар, О. Ю. Канаєва // Матеріали ювілейної міжнародної науково-практичної конференції „Актуальні питання сучасної стоматології”, присвяченої 50-річчю стоматологічного факультету ЛНМУ імені Данила Галицького, Львів, 2008. - С.150-152. Особистий внесок здобувача полягає в проведенні клінічних досліджень, узагальненні результатів, статистичній обробці даних, написанні статті.

16. Гонта З. М. Особливості надання стоматологічної допомоги людям з порушенням психіки / З. М. Гонта // Стоматологічні новини: збірник праць з актуальних проблем стоматології. - Львів, 2009-2010. - Вип. 9-10. - С 40-41.

17. Гонта З. М. Лікування генералізованого пародонтиту в хворих на шизофренію за безопераційною схемою / З. М. Гонта // Стоматологічні новини: збірник праць з актуальних проблем стоматології. - Львів, 2009-2010. - Вип. 9-10. - С. 42-43.



АНОТАЦІЯ

Гонта З.М. Особливості клінічного перебігу, лікування та профілактики захворювань пародонта у хворих на шизофренію.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького. - Львів, 2010.

Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостей клінічного перебігу захворювань пародонта, підвищенню ефективності їх комплексного лікування у хворих на шизофренію.

Вивчення пародонтального статусу проведено у 560 хворих на шизофренію (основна група) та 185 психічно здорових осіб. Виявлено значну поширеність захворювань пародонта при шизофренії - 97,680,64%, що на 17% більше, ніж у групі порівняння. Тяжкість та інтенсивність захворювань пародонта на тлі шизофренії корелювала з тривалістю основного захворювання.

У хворих на шизофренію виявлено зниження показників швидкості слиновиділення, рН, буферної ємності та підвищення в'язкості ротової рідини. Мікробіологічними дослідженнями встановлено особливості мікробного пейзажу пародонтальних кишень у хворих основної групи, який містив широкий діапазон патогенної мікрофлори і дріжджеподібних грибків.

Морфологічними дослідженнями встановлено, що в осіб із шизофренією комплекс початкових, компенсованих структурних та метаболічних змін в тканинах пародонта розвивається ще при відсутності клінічних проявів. Ступінь вираженості змін в пародонті корелювала з інтенсивністю запального процесу та тривалістю шизофренії.

Результати проведених клінічно-лабораторних досліджень стали підставою до розпрацювання комплексу лікувально-профілактичних заходів з включенням патогенетичної місцевої фармакотерапії. Ефективність запропонованого лікування підтверджена результатами клінічно-лабораторних досліджень у найближчі та віддалені терміни.

Ключові слова: генералізований пародонтит, шизофренія, комплексне лікування та профілактика, гель для місцевої терапії.



АННОТАЦИЯ

Гонта З.М. Особенности клинического течения, лечения и профилактики заболеваний пародонта у больных шизофренией.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого. - Львов, 2010.

В диссертационной работе представлено обоснование и решение актуальной задачи современной стоматологии - повышение эффективности профилактики и лечения генерализованного пародонтита у больных шизофренией на основании установления особенностей развития заболевания.

...