Особливості структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей зі сколіозом та їхня корекція на різних етапах реабілітації

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

УДК: 616- 053.2/6:611-018.4:616.711-007:616-08:615:615.834

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ДІТЕЙ ЗІ СКОЛІОЗОМ ТА ЇХНЯ КОРЕКЦІЯ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ РЕАБІЛІТАЦІЇ

14.01.10 - педіатрія

ХОРОШЕВА ОЛЕНА КОСТЯНТИНІВНА

Сімферополь - 2010



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кримському державному медичному університеті ім. С. І. Георгієвського МОЗ України.

Науковий керівник:

Доктор медичних наук, професор Каладзе Микола Миколайович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету післядипломної освіти (м. Сімферополь)

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Нагорна Наталія Володимирівна, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідуюча кафедри педіатрії факультету інтернатури і післядипломної освіти;

Доктор медичних наук, професор Лагунова Наталія Володимирівна, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідуюча кафедри педіатрії з курсом дитячих інфекційних хвороб (м. Сімферополь).

Захист відбудеться „ ” _______ 2010 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного медичного університету

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий „ ” 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Смуглов Є.П.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Згідно оцінці експертів ВООЗ, захворювання кісткової системи займають четверте місце по медико-соціальній значущості після захворювань серцево-судинної системи, онкологічних захворювань і цукрового діабету (Антіпкин Ю.Г., 1990, Корж Н.А., 2007, Лукьянова О.М., 2004, Омельченко Л.І., 2004).

Декада ВООЗ, присвячена кістково-м'язовій патології (The Bone and Joint Decade 2000-2010), є всесвітньою кампанією, спрямованою на поліпшення якості життя людей патологією кістково-м'язового апарату і активізацію досліджень по діагностиці, профілактиці і лікуванню цих станів.

Дослідженнями останніх років встановлено, що витоки остеопорозу (ОП) дорослих лежать в дитячому і підлітковому віці, оскільки саме в ці періоди накопичується більше 90 % генетично детермінованої кісткової маси, що забезпечує міцність і стійкість скелета до дії різних несприятливих чинників впродовж всієї подальшому життю (Щеплягина Л.А., 2004). Останнім часом наводяться дані про частоту остеопении у дітей і особливо у підлітків, яка у віці 10-16 років коливається від 45 до 58 % (Щеплягина Л.А., 2005).

Частота захворювань кістково-м'язового апарату за 2008 рік у віковій групі 8-16 років залишається високою - 14 ‰.

Провідне місце в структурі ортопедичної патології займає сколіоз. За даними досліджень останніх років, це патологічний стан виявляється у 27,6 % із загального числа дітей, хворих на ортопедичні захворювання.

Частота і тяжкість перебігу захворювання, що вражає дитячий організм, виникнення важких деформацій хребта і грудної клітки, що приводять до порушення функції внутрішніх органів, складнощі при виборі тактики лікування ставлять на денний порядок питання про причини прогресу деформації.

За даними різних авторів, після лікування, що проводиться систематично, прогрес сколіозу виявляється від 5,7 до 60 %.

Прогрес є характерною особливістю сколіозу, що найшвидше виникає в період статевого дозрівання дитини і пов'язаного з цим бурхливого зростання скелета.

Вік між 10-16 роками є найбільш відповідальним для накопичення трабекулярної і кортикальной маси кістки. За відсутності гармонійного статевого дозрівання, фізичного розвитку відбуваються зміни в накопиченні піку кісткової маси.

За літературними даними, багато авторів пов'язують розвиток сколіозу з порушенням мінерального обміну і зниженням щільності кісткової тканини тіл хребців (Поворознюк В.В., 2006).

Нами було відмічено велику кількість робіт, присвячених вивченню питань ранньої діагностики і адекватного лікування сколіозу.

Проте, фундаментальні дослідження по вивченню порушень фосфорно-кальцієвого гомеостазу, зміни рівнів кальційрегулюючих гормонів і маркерів кісткового ремоделювання у дітей різних вікових груп, страждаючих на сколіоз, зустрічалися в доступній нам літературі надто рідко.

При пошуках нових медикаментозних методів лікування залишаються актуальним застосування фізичних і курортних чинників в терапії сколіотичної хвороби.

Особливість санаторно-курортних методів, на відміну від багатьох інших дій, полягає в тому, що вони є природними подразниками для організму людини (Каладзе М.М., 2004). Серед медикаментозних методів лікування вторинного остепорозу виділяють застосування препаратів, що містять кальцій і вітамін D, але питання у виборі препарату залишається дискутабельним. Не зустрічалося робіт, де корекція остеопоротичних порушень у дітей зі сколіозом проходила в санаторно-курортних умовах.

Таким чином, актуальним представляється дослідження і оцінка структурно-функціональних властивостей кісткової тканини, а також ряду показників фосфорно-кальцієвого гомеостазу, з урахуванням особливостей перебігу основного захворювання, статі, віку, рівня фізичного розвитку дитини для визначення чинників риску виникнення остеопенії в цілях профілактики, а також для пошуку оптимальних методів корекції даного стану на різних етапах реабілітації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає поставленим задачам наукової програми ВООЗ на дане десятиліття за назвою "Декада Кісток і Суглобів" (2000-2010-The Bone and Joint Decade).

Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України: «Ефективність лікування поширених захворювань у дітей на різних етапах реабілітації» (шифр 02/10, номер державної реєстрації 0102U006362).

Мета дослідження: підвищити ефективність реабілітації дітей зі сколіозом на основі вивчення стану структурно-функціональних властивостей кісткової тканини і розробивши способи корекції виявлених порушень на санаторно-курортному і амбулаторному етапах реабілітації.

Завдання дослідження:

1. Оцінити рівень і гармонійність фізичного розвитку дітей, страждаючих на сколіоз.

2. Виявити особливості структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей зі сколіозом.

3. Визначити біохімічні показники фосфорно-кальцієвого обміну у дітей, хворих на сколіоз.

4. Вивчити рівень кальційрегулюючих і статевих гормонів у дітей, страждаючих на сколіоз.

5. Охарактеризувати співвідношення маркерів кісткового ремоделювання у дітей, хворих на сколіоз.

6. Оцінити ефективність найближчого і віддаленого результатів корекції порушень структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей зі сколіозом на санаторно-курортному і амбулаторному етапах реабілітації.

Об'єкт дослідження - остеопенічений синдром у дітей, страждаючих на сколіоз. дитячий сколіоз гомеостаз

Предмет дослідження - стан кісткової тканини дітей з вищезгаданою патологією шляхом вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини (ультразвукова денсітометрія), визначення в сироватці крові і сечі кальційрегулюючих гормонів, маркерів остеогенезу, статевих гормонів у дітей зі сколіозом і методи корекції виявлених порушень для оптимізації комплексної реабілітаційної терапії.

Методи дослідження - загальноклінічні, лабораторно-імунологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше вивчені особливості структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей, хворих на сколіоз, що виявляються в зниженні рівня кісткових денситометричних показників, зміні показників фосфорно-кальцієвого гомеостазу і прослідкована їх залежність від особливостей перебігу основного захворювання, віку, статі і рівня фізичного розвитку дитини.

Вперше досліджений рівень кальцийрегулюючих гормонів, маркерів кісткового ремоделювання і рівень статевих гормонів, визначено співвідношення маркерів кісткового ремоделювання у дітей зі сколіозом. Виявлені частота, чинники риски розвитку і прогресу остеопенії у дітей з сколіозом.

Вперше науково обгрунтована і доведена необхідність проведення раннього лікування остеопенічного синдрому у дітей зі сколіозом і розроблен диференційований підхід в застосуванні різних методів корекції даної патології на різних етапах реабілітації.

Вперше проаналізована динаміка показників, що характеризують структурно-функціональнівластивості кісткової тканини і кісткового обміну у дітей зі сколіозом при проведенні стандартного комплексу санаторно-курортного лікування, а також при двох варіантах оптимізації санаторно-курортного і амбулаторного етапу реабілітації призначенням препарату «Остеобіос» або включенням в реабілітаційний комплекс біорезонансної вібростимуляції.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлені чинники риску, що до виникнення і прогресу порушень структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей, страждаючих сколіозом, дозволили виділити групи пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку остеопенії для проведення ним регулярного остеоденсітометричного моніторингу в цілях своєчасного лікування остеопоротичних . Запропоновані методи корекції остеопенічного у дітей, страждаючих сколіозом, дозволили підвищити ефективність реабілітації даних хворих в санаторно-курортних і амбулаторних умовах.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати роботи впроваджені в практику в міжнародному дитячому медичному центрі «Євпаторія» та санаторії ім. Н.К. Крупської (м. Євпаторія), в роботу дитячої міської поліклініки (м. Євпаторія) та поліклініки 1-го міського дитячого клінічного об'єднання м. Сімферополь. Наукові розробки і матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії ФПО Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним, самостійним дослідженням. Автором особисто здійснено патентний пошук і аналіз літератури, результати якого висвітлені в розділі «Огляд літератури» і свідчать про відсутність аналогів наукових розробок; обгрунтовано мету і завдання дослідження, визначено програму наукових досліджень. Автором самостійно проводився відбір дітей, прибулих на санаторний та амбулаторний етапи реабілітації, спрямування їх на комплексне обстеження, призначення реабілітаційних методів і контроль їх ефективності. Безпосередньо здобувачем виконано науковий аналіз отриманих результатів, їх математичну обробку, написано розділи, сформульовано основні положення, висновки і практичні рекомендації, оформлено дисертаційну роботу та автореферат. Основні публікації на тему дисертації носять пріоритетний характер. Автор особисто займався впровадженням в практику основних положень дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були повідомлені та обговорювались на засіданнях кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського; щорічних наукових читаннях - «День науки» (м. Сімферополь, 2007, 2008, 2009); VII, VIII, IX Республіканських Конгресах курортологів і фізіотерапевтів «Актуальные вопросы организации курортного дела, курортной политики и физиотерапии» (м. Євпаторія, 2007, 2008, 2009); щорічних наукових читаннях лікарів Євпаторійського курорту «Аcta Eupatorica» (м. Євпаторія, 2007, 2008, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 робіт в зареєстрованих ВАК України виданнях, зокрема: 4 статті, 2 тези доповідей в збірках матеріалів з'їздів, конгресів і науково-практичних конференцій.

Об'сяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 161 сторінці, складається з вступу, огляду літератури, характеристики матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 20 таблицями та 49 малюнками. Перелік використаних літературних джерел налічує 254 найменування (вітчизняних - 172, зарубіжних - 82 ), які займають 24 сторінки.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи ґрунтуються на обстеженні 432 хворих на сколіоз. Клінічна частина роботи виконана на базі дитячого міжнародного медичного клінічного центру (ДММКЦ) «Євпаторія» і дитячого клінічного санаторію ім. Н.К. Крупської (м. Євпаторія).

Дослідження проводилися на діагностичній базі ДММЦ «Євпаторія», визначення маркерів кісткового ремоделювання - в лабораторії кафедри патологічної фізіології КДМУ ім. С.І. Георгієвського.

Діагноз основного захворювання встановлювався на підставі анамнестичних даних, виписок з історій хвороби і санаторно-курортних карт дітей, прибулих на реабілітацію.

Діагнози супутньої патології виставлялися також при ретельному аналізі анамнезу, скарг пацієнтів і клінічних проявів відповідно до «Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов'язаних із здоров'ям» 10 перегляду (МКХ-10, Женева, 1995). Всі діти спостерігалися в динаміці, всі дослідження проводилися під час прибуття до санаторію і в кінці заїзду.

Для оцінки стану пацієнтів застосовувалися клінічні методи дослідження: загальний аналіз крові і сечі, аналіз крові на цукор, біохімічний аналіз крові з визначенням рівнів загального білка і білкових фракцій, білірубіну, трансаміназ, холестерину, тригліцеридів і дослідження калу на яйця глистів.

Функціональні методи дослідження проводилися у відділенні функціональної діагностики. Були також здійснені спеціальні біохімічні, імунологічні, гормональні, функціональні методи дослідження, які визначалися відповідно до мети і завдань роботи.

Після проведення ультразвукової остеоденсітометрії порушення структурно-функціональних властивостей кісткової тканини були виявлені у 120 (27,7 %) дітей.

Вік хворих варіював від 8 до 16 років. Середній вік дітей склав 12,6±2,0 років; серед хлопчиків - 12,5±2,2, серед дівчаток - 12,6±2,0 років. Контрольну групу (КГ) склали 30 практично здорових дітей. Групу порівняння (ГП) склали діти, що проживають в різних областях України (Поворознюк В.В., Віленський А.Б., Григор'єва Н.В., 2001).

Розподіл хворих за віком: 65 (54,2 %) хворих були у віці від 13 до 16 років, 44 (37,1 %) - від 10 до 12 років, 11 (8,7 %) дітей - були у віці від 7 до 9 років.

Дослідження фізичних показників проводилося за допомогою соматометрії. Пацієнтам вимірювали довжину і масу тіла, окружність грудної клітки. Результати оцінювали методом сігмальних відхилень, а також за допомогою розрахунку індексу маси тіла (ІМТ) по формулі

ІМТ = маса тіла в кг: (довжина тіла м)2

Для визначення рівня гармонійності фізичного розвитку використовували метод шкал регресії по зростанню.

Клінічне обстеження хворих сколіозом здійснювали по загальновизнаній методиці обстеження ортопедичного хворого.

Діагностика сполучнотканевоі дисплазії (СТД) грунтувалася на виявленні характерних зовнішніх і внутрішніх фенотипічних маркерів.

Зовнішні фенотипічні ознаки СТД визначалися при ретельному об'єктивному огляді дітей з використанням фенотипічних таблиць Земцовського Є.В., що містять опис 44-х найбільш поширених морфодисплазий (4). З боку внутрішніх органів диспластичні зміни виявлялися загальноприйнятими клініко-інструментальними методами.

Для оцінки ступеня диспластичних змін використовувалися критерії Т. Мілковська-Дімітрової (1982), що включають головні (плоскостопість, розширення венозної мережі на шкірі, готичне небо, гіпермобільність суглобів, патологія зору, деформація грудної клітки і хребта, збільшена розтяжність або в'ялість шкіри) і другорядні (аномалія вушних раковин, скороминущі суглобові болі, птеригодактилия, аномалія зубів, підвивихи суглобів) ознаки. 1-у (легку) ступень СТД діагностували за наявності 2-х головних ознак, 2-у (середню) ступень - 3 головних і 2-3 другорядних, СТД 3-ей ступені - за наявності 5 головних і 3-4 другорядних.

Одночасно ступінь СТД оцінювалася по балльной методиці Л.Н. Фоміной (2001), що враховує діагностичну значущість окремих фенотипічних ознак.

При сумі діагностичних коефіцієнтів меньш 12 діагностувалася перша, від 12 до 23 - друга, більше 23 балів - третя ступінь СТД. Обов'язковим критерієм включення в основну групу була відсутність фенотипічної картини диференційованих форм СТД, таких як синдром Марфана, Елерса-Данло, недосконалого остеогенезу, еластичної псевдоксантоми.

Всім хворим проводилося рентгенологічне обстеження хребта з метою визначення ступеня деформації і торсії хребта, типу деформації, ознак прогресу. Виконувалася переднезадня рентгенографія хребта в положенні стоячи.

Діагностику остеопорозу, структурно-функціональний стан кісткової тканини (еластичність, щільність, якість кістки, її міцність) вивчали за допомогою ультразвукового денситометра «Achilles+» (фірма «Lunar Corp.», США,1995). Marshall D., Johnell О. Wedel H.1996; Каладзе М.М., Кадала P.B., 2005).

Перед дослідженням щодня проводили калібрування пристрою. Досліджувану п'яту ретельно обробляли спиртом для знежирення шкірного покриву.

Визначали наступні ультразвукові параметри: швидкість розповсюдження ультразвуку (ШРУ), широкополосне ослаблення ультразвуку (ШОУ), індекс міцності кісткової тканини (ІМ,%) - обчислюється на основі показників ШРУ і ШОУ

(ІМ = 0,5* (nШОУ + nШРУ),

де

nШОУ = (ШОУ-50)/75*100 і

nШРУ = (ШРУ- 1380)/180*100) і відображає стан губчастої кісткової тканини обстежуваного.

У динаміці проводилося біохімічне дослідження сироватки крові і сечі по уніфікованих методиках наборами виготовленими ТОВ НВП «Филисит-диагностика» (Україна).

Фотометрично в сироватці крові і в сечі визначали рівні: загального кальцію (Са заг) в реакції з орто-крезолфталеїнкомплексом, неорганічний фосфор (Р неорг) методом без депротеїнізації з молибдат-триэтаноламіном, креатинін (Сr) по реакції Яффі з депротеїнізацією (метод Поппера).

У сироватці крові досліджувався рівень загального білка (Б заг) по біуретовій реакції і активність лужної фосфатази (ЛФ) по гідролізу n-нітрофенілфосфату. Рівні кальційрегулюючих гормонів: ПТГ, Ктн, Ктр. ПТГ і Ктн визначали за допомогою наборів реактивів I-PTH ELISA (DSL, США) і Calcitonin ELISA (BIOMERICA, США).

Кількісне визначення рівня Ктр в сироватці крові визначали ІФА-методом набором 1,25 Vitamin D ELISA (Immundiagnostik, Німеччина). Рівень гормону зросту (ГЗ) визначали набором для імуноферментного визначення (Хема-медика, Росія). Як маркери кісткоутворення в сироватці крові нами досліджувалися рівні активності ЛФ і остеокальцину (ОК), останній ІФА-методом набором N-MID (Nordic Bioscience Diagnostics A/S, Канада). Рівень дезоксипиридинолина (ДПД) в уранішній сечі натщесерце визначали набором Metra DPD EIA kit (Quidel Corporation, США) ІФА-методом в співвідношенні із змістом креатиніну в цій же порції сечі. Також обчислювали відношення змісту кальцію до креатиніну в уранішній двогодинній порції сечі натщесерце (Сам/сrм).

З урахуванням патогенетичних особливостей остеопенічного стану нами проводилася порівняльна оцінка ефективності різних методів корекції остеопенії у дітей зі сколіозом на амбулаторному і санаторно-курортному етапах реабілітації. Як коригуючий метод у дітей зі сколіозом нами розглядався стандартний комплекс санаторно-курортного лікування (СКЛ), як самостійно, так і оптимізований двома способами: в комплекс БРВС і призначенням антігомотоксичного препарату «Остеобіос».

Стандартний комплекс СКЛ у дітей зі сколіозом включає: санаторний режим: перші 3 дні - I-й (щадний) і далі II-ий режим (щадно-тренируючий); кліматолікування: аеро-, геліо- і таласотерапія (залежно від сезону року); повноцінне збалансоване харчування із кальцію 1200 - 1500 мг/сут; руховий режим, що включає комплекс ЛГ, лікувальну хореографію, прогулянки біля моря, екскурсії, спортивні елементи; бальнеотерапію у вигляді хлорідо-натрієвих ванн (20 г/л, температура 36-37°С, 10-15 мин. №10); пелоідотерапію у вигляді грязьової напівкуртки дітям з I і II ступенями сколіозу. Також в стандартний комплекс СКЛ входив «КАЛЬЦЕМІН» (Sagmel, Inc.,USA) у віковом дозуванні. Препарат зареєстрован МОЗ України № п.05.03/06821 № р.10.02/05389.

З метою патогенетичної корекції остеопенії призначався комплексний антігомотоксичний препарат Остеобіос/osteobios (реєстраційне свідоцтво № UA/2649/01/01 від 25.01.2005) виробництва фірми Guna (Мілан, Італія), per os по 10 крапель двічі на день (вранці і увечері) за 30 хвилин до їжі протягом 20-30 днів.

Для підвищення ефективності відновної санаторно-курортної реабілітації нами застосовувався метод БРВС із використанням апарату БРС-2М, що функціонує за принципом біологічного зворотного зв'язку, по розробленій нами методиці, щоденно, впродовж 10-12 днів.

З урахуванням виявлених змін СФВКТ, всі обстежені діти зі сколіозом були розділені на репрезентативні по статі і віку групи. До основної групи (ОГ, n=120) увійшли хворі з пониженими значеннями кісткових характеристик: у I-у (n=45) - діти з остеопорозом, в II-у (n=75) - діти з остеопенією. Групу порівняння (n=1683) склали діти і підлітки референтної бази даних професора В.В. Поворознюка. Контрольну групу (КГ) склали здорові діти (n=30).

Залежно від варіантів корекції порушених СФСКТ і етапу реабілітації, пацієнти I-ої і II-ої груп були розділені на підгрупи.

На санаторно-курортному етапі реабілітації були виділені наступні підгрупи:

1 група - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс СКЛ включенням курсу біорезонансної вібростимуляції (БРВС);

2 група - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс СКЛ включенням антігомотоксичного препарату «Остеобіос»;

3 група - діти (n=30), у яких стандартний комплекс СКЛ доповнювався антігомотоксичним препаратом «Остеобіос» і курсом БРВС; група порівняння 1 (ГП-1) - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс СКЛ.

На амбулаторному етапі реабілітації були виділені наступні підгрупи:

4 група - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс амбулаторного лікування включенням курсу біорезонансної вібростимуляції (БРВС);

5 група - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс амбулаторного лікування з включенням антігомотоксичного препарату «Остеобіос»;

група порівняння 2 (ГП-2) - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс амбулаторного лікування.

Обстеження хворих дітей проводилося в динаміці: до і після лікування. Катамнестічне спостереження тривало 6 міс. Критеріями оцінки ефективності лікування було показників СФСКТ, а також відсутність прогресу сколіозу.

Всі вимірювання і дослідження здійснювалися о, яке пройшло метрологічну перевірку і експертизу. Вся первинна медична інформація (історії хвороби, результати спеціальних досліджень) формалізовувалася, перевірялася і заносилася в комп'ютерну базу даних. Статистична обробка матеріалу проводилася з використанням методів варіаційної статистики; визначення нормальності розподілу параметрів у вибірці з використанням критерію Шапіро-Уїлка; визначення статистичної значущості змін досліджуваних параметрів непараметричними методами (для залежних вибірок -- T-критерій Вілкоксона, для незалежних вибірок -- U-критерий Манна-Уїтні), що обумовлене відсутністю нормальності розподілу по багатьом показникам дослідження; кореляційного аналізу для оцінки ступеня взаємозв'язків з обчисленням парних коефіцієнтів кореляцій Спірмена (r). виконувалися за допомогою програмного пакету STATISTICA for WINDOWS 6.0 ( StatSoft, США).

Результаті досліджень та їх обговорення. Нами встановлено, що на початку обстеження у 23 (18,7 %) хворих сколіозом відмічались скарги: 13 (10,6 %) дітей турбував біль в спині, у 10 (8,1 %) дітей була підвищена стомлюваність, у 4 (3,5 %) - емоційна лабільність, у 3 (3 %) хворих - понижений апетит, 2 (1,6 %) дітей скаржилися на головний біль.

При зборі анамнезу життя було з'ясовано, що 75 (62,6 %) дітей від повторної вагітності, 21 (17,4 %) мати на момент виникнення вагітності були старші 30 років. У 27 (23,2 %) матерів під час вагітності спостерігалися гестози I-го і III-го триместрів. Загроза переривання вагітності наголошувалася у 18 (14,8 %) матерів, у 7 (6,1 %) вагітних був діагностований сколіоз, у 30 (25,2 %) - анемія, у 36 (30,3 %) - перебіг гострого респіраторного захворювання.

Наголошувалася наступна патологія в пологах: у 2 (1,9 %) матерів - пологи в передлежанні сідниці, 9 (7,4 %) дітей народилися шляхом кесарева перетини, 8 (6,8 %) дітей - від недоношеної вагітності, 20 (17,1 %) - з вагою менше 2000 г, 8 (6,8 %) - з масою більше 4000 р., 2 (1,9 %) дітей були з двійнят. З анамнезу основного захворювання було з'ясовано, що тривалість перебігу сколіозу у 56 (46,5 %) пацієнтів склала 1-3 років, у 35 (29 %) хворих -7-10 років, у 29 (24,5 %) дітей - 4-6 років.

Серед супутньої патології найчастіше зустрічалася патологія ЛОР-органів - у 56 (47,1 %) дітей, на захворювання органів травної системи страждали 36 (30,3 %) хворих. Більш ніж у третини хворих сколіозом (у 95 (80,51 %) дітей) визначалася вегетативна дисфункція, переважно по ваготонічному (у 52 (44,07 %) дітей) і амфатонічеському типу (у 29 (24,39 %) дітей).

Клініко-морфологічне обстеження виявило істотні відмінності рівня дісморфізма у дітей основної і контрольної груп. У хворих сколіозом середня кількість малих аномалій розвитку (МАР) майже в три рази перевищувала показник контрольної групи, причому в більшості випадків, у 100 дітей (85,59 %) кількість МАР була більше максимального порогового рівня (шість), необхідного для діагностики наявності СТД. Нами встановлено, що із збільшенням тяжкості сколіозу наростала вираженість стігматізациі хворих.

У пацієнтів з III і IV ступенем сколіозу середня кількість зовнішніх маркерів СТД була в півтора рази більшим, ніж у дітей з I і II ступенем (10,40±0,87, 9,78±0,36 і 7,91±0,26 відповідно, р = 0,001). Фенотіп хворих достовірно частіше формували зміни з боку опорно-рухового апарату у вигляді астенічної конституції у 73 (62,71 %) дітей, деформації грудної клітки - у 58 (49,15 %), гіпермобільності суглобів (ГМС) - у 57 (48,31 %), порушення постави - у 73 (62,71 %), плоскостопість - у 48 (40,68%) дітей, подовженого 4-го пальця кисті - у 56 (47,46 %), коротких кривих мізинців - у 49 (41,53 %) дітей, потовщення нігтьових фаланг - у 32 (27,12 %) і прояви щелепно-лицьового дісморфізма у вигляді «готичного піднебіння» у 73 (62,71 %) дітей, неправильного зростання зубів - у 67 (56,78 %), аномалій прикусу - у 72 (61,86 %), великих відкопилених вух - у 56 (47,46 %), епіканта - у 63 (53,39 %) хворих.

У більшості дітей (у 108 (92,37 %), хворих сколіозом, додатковими інструментальними методами дослідження виявлялися внутрішні фенотипічні ознаки СТД, що майже в два рази перевищувало частоту ознак СТД, що виявлялися, у дітей контрольної групи (51,22 %). У 73 (61,86 %) дітей з сколіозом діагностовані додаткові хорди лівого шлуночку (ДХЛЖ), у 58 (49,57 %) - пролапс митрального клапану (ПМК) рідше виявлялися аномалії нирок - у 8 (6,78 %) дітей і патологія органів зору - у 20 (16,95 %) хворих.

Нами виявлені якісні особливості фенотипічного «портрета» хворих сколіозом різного ступеня тяжкості. У пацієнтів з III і IV ступенем хвороби достовірно частіше (р < 0,01), ніж при I, II ступенях сколіозу, виявлялися гіпермобільність суглобів, «готичне» піднебіння, що мають високу діагностичну цінність по критеріях діагностики Т. Милковска-Димитровой і балльним критеріям Л.Н. Фоміной. Крім того, у хворих з III і IV ступенем в три рази частіше, ніж у дітей з I і II ступенем сколіозу, визначався ПМК, що відбиває значніші зміни сполучнотканевих структур.

В той же час, частота реєстрації ДХЛЖ була достовірно вище у дітей з I і II ступенем сколіозу (р = 0,032). Отримані результати відображали наростаючу вираженість диспластичних змін ,які ускладнюють перебіг основного захворювання. У 59 (50,85 %) пацієнтів зі сколіозом виявлялася середня (2-а), у 48 (40,68 %) - легка (1-а), у 11 (8,47 %) - важкий (3-а) ступінь СТД. Всі діти контрольної групи із СТД мали окремі ознаки дисплазії сполучної тканини.

Вираженість СТД істотно відрізнялася у хворих сколіозом залежно від тяжкості захворювання. У 39 (32,5 %) хворих I ступеня тяжкості сколіозу визначався легкий ступінь СТД, у 13 (18,52 %) - середній ступінь СТД. В той же час, 9 (7,5 %) пацієнтів з сколіозом III ступеня мали середню, 5 (13,56 %) - важку і лише 2 (6,78 %) - легкий ступінь СТД. У хворих з IV ступенем в 4 (40 %) випадках виявлялася важка, у 6 (60%) - середній ступінь СТД. Проведений аналіз фенотипічних особливостей хворих сколіозом залежно від ступеня СТД. Встановлено, що у дітей, хворих сколіозом, з високою частотою виявляється СТД, вираженість якої зростає із збільшенням тяжкості деформації.

Отримані результати дозволяють віднести СТД до фонових чинників, що визначають особливості перебігу сколіозу в дитячому віці. Нами проведені антропометричні дослідження 120 дітей, хворих сколіозом всіх ступенів, з порушенням СФСКТ, оцінка і аналіз отриманих даних з визначенням рівня і пропорційності фізичного розвитку (ФР) для зіставлення з кістковими характеристиками.

Виявлено, що серед хворих сколіозом хлопчиків довжина тіла у віці 12-13 років і маса тіла в 16 років достовірно вище, ніж у здорових однолітків відповідної статті і віку (Р<0,05). У хворих сколіозом дівчаток на тлі відсутності відмінностей по зростанню спостерігалося відставання (Р<0,05) від здорових дівчаток за середніми показниками ваги (у віці 10-12 років і в 16 років) і ОГК (у віковому інтервалі від 11 до 16 років), що свідчило про змінену вікову координацію дії основних гормонів, регулюючих розвиток дитини. Це підтверджувалося порушенням пропорційності ФР, оскільки у дітей зі сколіозом ОГ було відмічено відставання по середньому рівню показника ІМТ від дітей КГ, а також ГП (Р<0,05).

Понижений показник ІМТ по відношенню до вікової норми наголошувався у 49 (40,6 %) дітей, хворих сколіозом. У ОГ хворих найчастіше зниження ІМТ спостерігалося у віковому періоді 10-12 років: у 50,4 % дітей. При розгляді віковий-статевого аспекту цієї тенденції виявлено, що серед хворих хлопчиків 10-15 років середнє значення ІМТ було нижче за норму, а найбільш часто понижений параметр спостерігався в 13-15 років (у 47,8 % хлопчиків).

Серед хворих сколіозом дівчаток середнє значення ІМТ було нижче за норму у вікових інтервалах 10-13 і 15-16 років, тобто, порівняно з хворими хлопчиками, у дівчаток ситуація поліпшувалася у віці 14 років. Найчастіше серед дівчаток з сколіозом понижені значення ІМТ спостерігалися у віці 10-12 років - у 53,5 % хворих дівчаток. У 33,5 % хворих сколіозом дітей наголошувався дисгармонійний фізичний розвиток. Найчастіше ФР було дисгармонійним у віці 13-16 років і спостерігалося серед 42,5 % хворих сколіозом дітей.

Серед хворих дівчаток дисгармонійна ФР виявлялася на 13,2 % (у 1,6 разу) частіше, ніж у хлопчиків, хворих сколіозом. Були виявлені віково-статеві особливості порушеного ФР у пацієнтів зі сколіозом. У віці 7-9 років у дітей з сколіозом дисгармонійне ФР на 11,1 % (у 1,5 разу) частіше зустрічалося серед дівчаток, чим у хлопчиків і було обумовлено у перших підвищеним, а у других - зниженим рівнем маси тіла. У віці 10-12 років дисгармонійна ФР в два рази частіше наголошувалася у хлопчиків, чим у дівчаток за рахунок понижених показників ваги і ОГК. Період 13-16 років відрізнявся найвищою частотою тієї, що зустрічається дисгармонійного ФР серед хворих сколіозом дівчаток (50 %), що було в 3 рази більше, ніж у хлопчиків в цьому віці, і майже однаково часто було обумовлено як підвищеними, так і зниженими значеннями маси тіла і ОГК.

У міру наростання ознак СТД у дітей обтяжувався її ступінь, і знижувався рівень ФР, так у 58,4 % дітей з важким ступенем СТД спостерігалося дисгармонійне ФР, що на нашу думку може служити критерієм диференціації пацієнтів і підставою для подальшого вибору методів дослідження і лікування.

Отримані нами дані при проведенні ультразвукової денситометрії свідчили про достовірне зниження середніх значень всіх кісткових характеристик у дітей з сколіозом порівняно з дітьми ГС (Р<0,001 (STF); Р<0,05 (SOS, BUA)), що свідчило про виражені структурні зміни КТ, зниження щільності, пружність і еластичність кости, що приводять до зменшення її міцності і підвищення ризику розвитку ускладнень (кісткових переломів) у хворих сколіозом.

Зниження інтегрального показника, що характеризує все СФВКТ, - STF (%) - спостерігалося у 37,4 % дітей з сколіозом, причому у 5,4 % пацієнтів воно характеризувалося як остеопоротічне, і в цілому значення зниження варіювало від -1 до -29 %.

Вираженість порушень СФВКТ у дітей з сколіозом залежала від віку дитини, про що свідчили виявлені прямі кореляційні зв'язки між значеннями остеоденситометрічних показників, характеризуючих СФВКТ, і календарним віком обстежених хворих дітей. Проте, кореляційні залежності були нерівнозначні. Параметр BUA мав тісніший статистичний зв'язок з віком (r=0,47, P<0,001), чим показник SOS (r=0,31, P<0,001), залежний від еластичності і щільності кости.

Параметр STF, як узагальнювальна характеристика СФВКТ, мав середню ступеню залежність від календарного віку (r=0,46, P<0,001) і найчастіше його зниження відмічалось у дітей зі сколіозом у віці 9-10 років (у 60-57,2 % хворих), а також в 12 і 16 років (у 48,9 і 46,2 % дітей).

Вікова динаміка інтегрального показника СФВКТ мала ступенеобразний графік, тоді як у дітей ГП даний параметр характеризувався плавним і рівномірним збільшенням з віком. Це відбувалося унаслідок виявлених періодів відсутності річної надбавки показника STF - з 9, 11 і 14 років; і періодів значного його приросту за рік - з 10 років, 12 і 15 років.

Вікова динаміка параметра BUA, що відображає архітектоніку КТ, у хворих сколіозом дітей також була нерівномірній. Найбільш низький рівень показника, по відношенню до норми, спостерігався в 10 і 15 років, що свідчило про виражене зниження щільності кости і підвищеній її крихкості. Крива вікових значень SOS у дітей з сколіозом відрізнялася від відповідного графіка дітей ГП нижчим рівнем (Р<0,05), а також «провалами» в проміжках з 8 до 10 років, в 13 і в 15, 16 років. Нами відмічено, що при однаковій поширеності пониженого показника STF серед дівчаток (38,5 %) і хлопчиків (34,5 %) в загальній групі хворих, вікова динаміка параметрів СФВКТ мала статеві особливості.

У хлопчиків в 13 років всі показники СФСКТ були достовірно нижче (Р<0,05), ніж у дівчаток. У дівчаток достовірне погіршення СФСКТ (Р<0,05) спостерігалося в 10 (зниження SOS) і 11 (зменшення BUA) років, а також в 16 років відмічалася тенденція зниження значень всіх характеристик КТ в порівнянні з показниками у хлопчиків.

Отримані дані указували на те, що найбільші зміни СФВКТ у дітей зі сколіозом спостерігалися в періоди інтенсивного зростання і статевого дозрівання дитини. Серед хлопчиків інтегральний параметр STF найтісніше корелював з віком (r=0,49, Р<0,001), тобто був генетично детермінований і, отже, можна було чекати меншу його корректіруємость.

У дівчат показник STF найсильніше статистично залежав від маси тіла, яка більш лабільна (r=0,54, P<0,001), за рахунок позитивної кореляції показника BUA з масою тіла, (r=0,65, P<0,001), що свідчило про кращу можливість лікування порушення STF.

Виявлені прямі достовірні (Р<0,001) кореляційні зв'язки різної сили між показниками антропометрії і параметрами, характеризуючими СФВКТ (STF (r=0,42-0,51, P<0,001); BUA (r=0,49-0,61, P<0,001); SOS (r=0,23-0,29, P<0,001)), причому найбільш тісна кореляційна залежність була відмічена між рівнем параметра BUA і значеннями маси тіла (r=0,61, P<0,001), що указувало на взаємозв'язок ступеня ФР і стани КТ. У дітей з низьким і нижче середнього рівнями ФР середньоарифметичні показники СФВКТ були нижчі, ніж у пацієнтів з середнім ФР (STF (Р<0,05); BUA (Р<0,001)), і нижче, ніж у хворих з високим і вище середнього рівнями ФР (BUA (Р<0,05).

Наявність у дітей, хворих сколіозом, низькому або нижче середньому ступеню ФР підвищувало частоту тієї, що зустрічається знижених значень показника STF в 1,5 разу, а характерних для остеопорозу - в 1,9 разу, що дозволило віднести знижений рівень ФР до чинників ризику розвитку і прог вивчення фосфорно-кальцієвого гомеостазу у дітей зі сколіозом виявило низький вміст в сироватці крові Саi у 42,3 % дітей, у 24,5 % пацієнтів - зниження змісту Рнеорг., середній рівень цих макроелементів в сироватці крові у хворих був достовірно нижче (Р<0,05), ніж у здорових дітей КГ: 1,07±0,14 і 1,30±0,35 ммоль/л відповідно.

Також у хворих спостерігалося зниження виведення Са і Р з сечею, нижчий рівень (Р<0,05) середнього вмісту в сечі Са і Р (1,84±2,02; 6,82±5,69 ммоль/л), їх кліренсів, співвідношення Са/Сr мочи (0,14±0,23). Слабка прямо пропорційна залежність всіх СФСКТ (STF, BUA, SOS) від значення Са/Сr в сечі (r=0,2, Р<0,05) указувала на зниження або уповільнення кісткового обороту у дітей зі сколіозом.

Також про помірне зниження мінералізації кісток свідчила тенденція до зменшення середнього рівня активності ЛФ в сироватці крові у хворих з остеопенієй при порівнянні з пацієнтами без змін СФВКТ (3887±1479 і 4140±1876 нмоль/с•

Виявлені достовірні (Р<0,05) обернено пропорційні залежності рівня активності ЛФ календарному віку (r=-0,32), антропометричним показникам: зростанню і вазі (r=-0,19; 0,22), що указувало на зниження інтенсивності процесів кісткового формування.

У 5,8 % дітей з сколіозом рівень показника Са?Р у сироватці крові був вище, ніж 4,44 ммоль/л2 (верхньої межі норми), при цьому частота виявлення остеопенії збільшувалася в 2 рази і спостерігалася у 66,7 % таких пацієнтів, що необхідно враховувати при виборі терапії, остеопенію, що коректує. У дітей зі сколіозом середні рівні кальцийрегулірующих гормонів були істотно змінені.

Рівень Ктр, що склав 52,12±30,45 пг/мл, достовірно був нижчий (Р<0,05), ніж у здорових дітей КГ на 41,3 %, і достовірно зменшувався у пацієнтів з сколіозом, у дівчаток і в більш молодшому віці.

Виявлений сильний позитивний кореляційний зв'язок рівня Ктр із значеннями маси тіла (r=0,8; P<0,05), побічно вказуюча на значення функціональних здібностей шлунково-кишкового тракту в забезпеченні організму попередниками гормону. Вміст ПТГ в сироватці крові достовірно не відрізнявся від рівня КГ, дорівнювало 40,68±9,69 пг/мл, і не залежало від особливостей основного захворювання, підлоги, проте достовірно збільшувалося за наявності вираженого остеопенічеського синдрому і остеопорозу..

Середній рівень Ктн у дітей з сколіозом, рівний 4,52±7,98 пг/мл, був достовірно (Р<0,05) нижче, ніж у дітей КГ на 80,6 % або в 5 разів, що було більш виражене у хворих з III ступенем сколіозу. Була виявлена достовірна сильна прямо пропорційний зв'язок рівня Ктн із ступенем ФР дитини (r=0,7; P<0,01). Серед дівчаток наголошувалася сильна зворотна залежність рівнів Ктн і ГР (r=-0,88; P<0,05). У дітей зі сколіозом спостерігалося зниження середнього змісту ГР (1,32±1,33 мМЕ/л) на 65,8 % від рівня КГ і на 34 % від норми, більш виражене у пацієнтів з остеопенієй, при II ступені. Відмічене достовірне, таке, що проте не досягає норми, підвищення рівня ГР у дітей з сколіозом у віці 10-12 років (Р<0,05) в порівнянні з іншими віковими періодами.

Описані відхилення рівнів кальцийрегулірующих гормонів у дітей з сколіозом свідчили про змінену гормональну регуляцію мінерального обміну і порушення процесів їх участі в загальних адаптаційно-компенсаторних механізмах організму. У ОГ дітей середнє арифметичне значення рівня ОК в сироватці крові було в межах вікової норми, проте достовірно менше (Р<0,05) на 22 %, чим в КГ, і дорівнювало 91,26±24,18 нг/мл.

Це свідчило про понижений рівень остеосинтеза унаслідок зниженої остеобластічеськой активності у дітей з сколіозом, що було більш виражене у пацієнтів з III і IV ступенями сколіозу, у дівчаток і дітей із зниженим ФР. У пацієнтів у віці 10-12 років наголошувалося невелике збільшення середнього рівня ОК, не досягаюче,тем не менше, значень КГ, в порівнянні з хворими інших вікових груп (Р<0,05), що відображало посилення процесів кісткоутворення, характерне даному віковому періоду. Нами виявлені прямопропорциональниє залежності (P<0,05) рівня ОК із значеннями Сса (r=0,8), Ктн (r=0,6) і показника BUA (r=0,5), що свідчать про зв'язаність процесів остеосинтеза і кістковій резорбції, а також про те, що рівень ОК відображає швидкість утворення кістки.

Середні значення показника ДПД/Сrмочи у хворих сколіозом дітей були в нормі, складали 4,65±3,72 нмольДПД/ммольСr, і не відрізнялися від таких у дітей КГ. Проте, рівень даного параметра у пацієнтів з остеопенієй був достовірно вище (Р<0,05), ніж у дітей ОГ і хворих з нормальними СФСКТ, що указувало на переважання у них процесів кісткової резорбції. Це підтверджувалося виявленим сильним негативним взаємозв'язком показника ДПД/Сrмочи із значеннями STF, BUA і SOS (r=-0,8; -0,7; -0,7; P<0,01).

Важливими були відмічені прямі взаємозв'язки рівня ДПД/Сrмочи з вмістом Ктр в сироватці крові (r=0,97; P<0,001). Достовірне підвищення рівня ДПД/Сrмочи, що свідчить про посилення кісткової резорбції, спостерігалося у хворих III і IV ступенями сколіозу, серед дівчаток і дітей з пониженим рівнем ФР. Останнє ілюструвалося назад пропорційними залежностями рівня ДПД/Сrмочи зі всіма антропометричними параметрами: зростанням, масою тіла, ОГК (r=-0,8; -0,8; -0,6; P<0,01), ІМТ (r=-0,6; P<0,05), а також календарним віком (r=-0,8; P<0,01).

Зниження змісту основних статевих гормонів - естрадіола, ФСГ, ЛГ, тестостерона, підвищення рівня пролактіна, що відображають і регулюючих стан КТ у дітей обох статей, достовірно у дівчаток у віці 12-14 років. Одночасне зниження синтезу кальцитоніну і всмоктування Са в кишечнику, посилення синтезу паратгормона підтверджує, що дефіцит статевих гормонів приводить до прискорення процесів кісткового метаболізму із зсувом рівноваги у бік процесу резорбції.

Виявлені зміни фосфорно-кальцієвого обміну і кісткового метаболізму дозволили обгрунтувати необхідність введення в стандартний комплекс реабілітації дітей з сколіозом заходів, коригуючих остеопенію. Нами були проведені порівняльна оцінка і аналіз динаміки показників мінерального обміну у 120 дітей з сколіозом на етапі СКЛ і 60 дітей на амбулаторному етапі реабілітації, що отримували в цілях патогенетичної корекції порушень СФСКТ антігомотоксичеській препарат «Остеобіос» по схемі або фізіотерапевтичне лікування за допомогою апарату БРС-2М; а також у 30 дітей з сколіозом, що мають порушення СФСКТ, без корекції остеопенії. Після проведеного загальноклінічного, біохімічного, денситометрічеського обстеження 120 дітей з порушеннями структурно-функціональних властивостей кісткової тканини зі сколіозом нами було виділено 2 групи, зіставної по підлозі і віку.

У I-ю увійшли діти з остеопорозом (n=30, з них 19 (63,3%) - дівчаток і 11 (36,7%) хлопчиків); у II-ю - діти, з остеопенієй різного ступеня тяжкості (n=30, з них 20 (66,6%) дівчаток і 10 (33,4%) хлопчиків). Після СКЛ в обох групах була однакова кількість пацієнтів (по 14 (46,7 %) дітей в кожній), у яких не спостерігалося динаміки СФСКТ. Поліпшення ІМ КТ на 4 % і більш нами було відмічено у 14 (46,7 %) хворих I-ой групи і у 11 (36,7 %) дітей II-ой групи, що на 10 % рідше.

Погіршення даного показника після СКЛ спостерігалося в 2,5 разу частіше серед дітей II-ой групи, чим серед пацієнтів з остеопорозом, де такі результати були у 5 (16,6 %) і 2 (6,6 %) дітей відповідно.

В результаті впливу СКЛ на СФСКТ значення ІМ КТ у дітей I групи в основному не досягали норми, а серед хворих II групи не виходили за нижні межі норми.. Проте, унаслідок того, що до кінця курсу СКЛ у 5 (16,6 %) дітей I групи була відмічена нормалізація ІМ КТ, а у 1 (3,3 %) хворого II -ої групи спостерігалося зниження даного параметра до -2,5у відхилень, серед спостережуваних пацієнтів співвідношення дітей з остеопорозом і дітей з остеопенієй було зміщене у бік збільшення останніх.

У дітей, страждаючих сколіозом, після СКЛ наголошувалося збільшення середніх арифметичних значень параметрів STF (достовірне тільки серед дітей II групи, р<0,05) і BUA (у обох групах: P<0,001 для I-ой і P<0,05 для II-ой).

Проте, не дивлячись на відмічену достовірну позитивну динаміку параметра STF в I-ой групі і показника BUA в обох групах, до кінця СКЛ зберігалося достовірна (p<0,05) відмінність всіх СФСКТ у пацієнтів між групами. SOS до кінця заїзду залишалася практично незмінною у дітей обох груп. Все це указувало на високу лабільність показника BUA, що відображає участь мінерального компоненту КТ в регуляторних механізмах фосфорно-кальцієвого гомеостазу.

Більш виражений приріст BUA у дітей, що хворіють на сколіоз, з остепорозом, що приводив до достовірного збільшення інтегрального показника, - STF, свідчив про ефективність СКЛ, що коректує дефіцит мобільного пулу кальцію в КТ. Отже, у дітей хворих сколіозом, наголошувався позитивний вплив СКЛ на СФСКТ, яке було виражено у пацієнтів з остеопорозом, ймовірно, унаслідок більш лабільного стану кісткового метаболізму. У пацієнтів I-ой і II-ой груп середні значення параметрів мінерального обміну на початку і в кінці СКЛ не виходили за межі норми. До початку лікування спостерігалася достовірна відмінність середніх показників у дітей різних груп по рівню Сr в сироватці крові і показнику КР, які серед хворих I-ой групи були достовірно нижче, ніж у спостережуваних II-ой групи (Р<0,05 і Р<0,01 відповідно).

Серед пацієнтів I-ой групи нами було відмічено достовірне (Р<0,01) збільшення середнього змісту Рнеорг в сироватці крові, підвищення (Р<0,01) показника Са•, що закономірно спричиняє за собою;Р. У II-ой групі хворих з сколіозом під впливом стандартного комплексу СКЛ спостерігалося достовірне зниження середнього змісту Сr в сироватці крові (Р<0,05).

Остання зміна могла викликати відмічене у цієї групи пацієнтів достовірне підвищення середнього рівня Са мочи (Р<0,05) і параметра Са/Сr в сечі (Р<0,05). На нашу думку, на тлі посилення виведення Са з сечею у дітей II-ой групи виявлене зниження середнього рівня активності ЛФ в сироватці крові (Р<0,01) є негативним ефектом впливу СКЛ, т.ч. вищеописані зміни свідчать про зниження кісткового формування і посилення остеорезорбциі, що приводять до переважання останньої. Були виявлені відмінності в динаміці кальцийрегулірующих гормонів на санаторному етапі реабілітації у дітей зі сколіозом залежно від наявності остеопенії. Так, до кінця СКЛ виражене підвищення (Р<0,05) середнього рівня Ктр спостерігалося серед дітей I-ой групи, тоді як у пацієнтів II-ой групи даний показник достовірно не змінювався. Рівень ПТГ по закінченню СКЛ достовірно (Р<0,05) збільшувався в обох групах: у I-ой на 15 %, у II-ой на 19 %, тобто приріст був більш виражений серед пацієнтів II-ой групи, що і привело до перевищення норми середнього змісту ПТГ у даної категорії дітей (Р<0,05).

Простежувалася тенденція до подальшого зменшення середніх показників Ктн у дітей обох груп, достовірному тільки в II-ой групі (Р<0,05). Оскільки Ктн може блокувати надмірну дію Ктр на КТ, приводячи до збільшення надходження Са з кишечника без його втрати з кістки, на наш погляд, низький рівень Ктн міг бути причиною підвищеного виділення Са з сечею після СКЛ у дітей II-ой групи, у яких на початку лікування середній рівень Ктр був нормальним і не відрізнявся від рівня дітей КГ.

Виявлені зміни фосфорно-кальцієвого гомеостазу у дітей з сколіозом на етапі СКЛ були підтверджені динамікою маркерів кісткового ремоделірованія, що мала особливості залежно від порушення СФСКТ. У пацієнтів обох груп до закінчення курсу СКЛ достовірних змін рівня ОК в сироватці крові не наголошувалося, що свідчило про стабільність процесів остеосинтеза, маркером яких є ОК. В ході СКЛ співвідношення ДПД/Cr в сечі збільшувалося (Р<0,05) у хворих I-ой групи на 23,1 %, а серед хворих II-ой групи - на 40,6 % (Р<0,05), указуючи на аналогічні зміни кістковій резорбції.

Проте, після СКЛ рівень даного показника у дітей I-ой групи залишався вищим (Р<0,05), ніж у пацієнтів II-ой групи, як і до лікування. У результаті, у дітей, страждаючих сколіозом, дія СКЛ приводила до підвищення рівня кісткового метаболізму з незначним переважанням остеорезорбциі. У дітей, страждаючих сколіозом, виявлені зміни мінерального, кісткового обміну і рівня статевих гормонів у відповідь на отриманий стандартний комплекс СКЛ послужили підставою для проведення заходів по відношенню до КТ в цілях оптимізації ефекту СКЛ.

Залежно від варіантів корекції порушених СФСКТ і етапу реабілітації, пацієнти I-ой і II-й груп були розділені на підгрупи. На санаторно-курортному етапі реабілітації були виділені наступні підгрупи: 1 група - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс СКЛ з включенням курсу біорезонансної вібростімуляциі (БРВС); 2 група - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс СКЛ з включенням антігомотоксичеського препарату «Остеобіос»; 3 група - діти (n=30), у яких стандартний комплекс СКЛ доповнювався антігомотоксичеськім препаратом «Остеобіос» і курсом БРВС; група порівняння 1 (ГП-1) - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс СКЛ.

На амбулаторному етапі реабілітації були виділені наступні підгрупи: 4 група - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс амбулаторного лікування з включенням курсу біорезонансної вібростімуляциі (БРВС); 5 група - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс амбулаторного лікування з включенням антігомотоксичеського препарату «Остеобіос»; група порівняння 2 (ГП-2) - діти (n=30), що отримали стандартний комплекс амбулаторного лікування. Протягом всього курсу лікування ні у кого з дітей обох груп не спостерігалися реакції індивідуальної непереносимості, алергічних проявів, загострення основного захворювання.

Критерієм вибору призначення фізіотерапії або антігомотоксичеськой корекції порушення СФСКТ був рівень параметра Са•Р у сироватці крові. Після проведеного курсу СКЛ у пацієнтів всіх груп наголошувалося поліпшення показників СФСКТ, що має свої особливості. У дітей 3 групи динаміка характеристик КТ була більш виражена, оскільки достовірний приріст (Р<0,05) показника BUA (з 92,28±9,08 до 96,33±11,18 дБ/МГц) спричинив за собою достовірне збільшення (Р<0,05) інтегрального параметра - STF (з 71,13±8,05 до 74,78±8,82 %), що указувало на підвищення щільності і міцності КТ.

...