Особливості патогенезу порушень морфофункціонального стану репродуктивної системи самців та самок експериментальних тварин та їх корекція за допомогою регенеративних технологій

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 612.6:614.87:612-092.9

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ ПОРУШЕНЬ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ САМЦІВ ТА САМОК ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ ЗА ДОПОМОГОЮ РЕГЕНЕРАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

14.03.04 - патологічна фізіологія

ХОЛОДКОВА ОЛЕНА ЛЕОНІДІВНА

Одеса - 2010

Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор, академік АМН України, ЗАПОРОЖАН Валерій Миколайович Одеський державний медичний університет МОЗ України, м.Одеса, завідувач кафедри акушерства і гінекології № 1

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН і АМН України, заслужений діяч науки і техніки України РЕЗНІКОВ Олександр Григорович, Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України», м. Київ, завідувач відділу ендокринології репродукції та адаптації

доктор медичних наук, професор, академік АМН України, член-кореспондент НАН України та РАМН, заслужений діяч науки і техніки

БУТЕНКО Геннадій Михайлович, Інститут генетичної та регенеративної медицини АМН України, м. Київ, директор

доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України ШАНДРА Олексій Антонович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, м. Одеса, завідувач кафедри нормальної фізіології

Захист відбудеться «17» лютого 2010 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України (65082, Україна, м. Одеса, пров. Валіхівський, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету (65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 3).

Автореферат розісланий «15» січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, д.мед.н., професор В. В. Годован

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Численні процеси, що забезпечують процес відтворення у ссавців, вивчаються на всіх рівнях організації: з'ясовані молекулярні механізми розвитку статевої системи [Dewing P., Bernard P., Vilain E., 2002]; встановлені біологічні закономірності статевої диференціації мозку [Резников А.Г. и др., 2004]; виявлені основні міжклітинні зв'язки в тих структурах нейроендокринної системи, що залучені до процесів регуляції репродукції [Dasen J. S., 2001; Wu J. C., 2004; Drouin J., 2006]; охарактеризовано значущість галанінової та опіоїдної сигнальних систем в забезпеченні гонадотропної функції гіпофізу [Elsaesser F., 2001; Kappeler L., 2006; Smith S. M., 2006]; виявлені нейропептиди та нейростероїди, які приймають участь в процесах модулювання гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної вісі [Spinazzi R. et al., 2006].

Складність забезпечення взаємодії центральних структур регуляції репродукції з гонадами вимагає проведення детальних досліджень механізмів розвитку змін у всіх ланках репродуктивної системи за умов дії патогенних чинників. Незважаючи на те, що частота безплідних шлюбів досить висока (15-20 %), спостерігається стійка тенденція до її невпинного зростання як в Україні, так і в світі [Іванюта Л. І., 2003; Schmidt L., 2006]. За статистичними даними розлади репродуктивної функції виявляються у жінок і чоловіків з майже однаковою частотою [Inhorn M.C., 2003]. Тільки у 20 % пацієнтів неплідність обумовлена ураженням власне статевих органів [Kavlock R. et al., 2002], в багатьох випадках припускають безпліддя центрального ґенезу [Gray L.E. et al., 2001; Blumenfeld Z., Ritter M., 2001; Palomba S. et al., 2009]. Винайдені моногенні дефекти, які призводять до гіпогонадотропного гіпогонадизму [Crosignani P. G., 2008]; встановлено, що в 5-20 % причиною неплідності у чоловіків є мікроделеції Y-хромосоми [Silber S.J. et al., 1997]; виявлено, що захворювання на ендометріоз та міому матки призводять до неплідності та невиношування вагітності [Савицький Г. А., Горбушин С. М., 2002; Серова О. Ф., 2009].

Велике коло сполук, що застосовуються у промисловості (бензол, феноли, нітросполуки фурану, оксиди азоту) збільшує кількість мутацій у статевих та соматичних клітинах та сприяє виникненню розладів репродукції [Walker S.K. et al., 2002; Atanassova N. et al., 2005; Caserta D., 2008].

За умов демографічної ситуації, що склалася, особливого значення набуває пошук методів відтворення репродуктивної функції. Інтенсивний розвиток нового напрямку медичної науки - регенеративної медицини, що базується на використанні сучасних біотехнологій, створив всі передумови для застосування таких методів, як генна, клітинна та цитокінова терапія в клінічній практиці [Orlic D. et al., 2001; Atala A., 2004; Симбирцев А.С., 2004]. З'ясовано, що генетично обумовлений дефіцит трансформуючого фактору росту в порушує функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної вісі, пригнічує синтез лютеінізуючого гормону та призводить до зниження продукції тестостерону у самців мишей та порушення естрального циклу у самок [Ingman W. V., Robertson S. A., 2009]. Регенераторний потенціал цитокінів у відновленні різних органів намагаються реалізувати за рахунок використання гранулоцитарного колонієстимулювального фактору, еритропоетину, інтерлейкіну-2 та ін. [Parsa C.J. et al., 2003; Козлов В.А., 2004; Ершов Ф.И., 2006].

Стовбурові клітини мають великий потенціал до зростання і проліферації, виразну здатність до диференціювання; введення клітин можна регулювати за дозами і багаторазово повторювати; ізольовані клітини і тканини краще переносять теплову ішемію і холодову консервацію; вартість клітинної трансплантації значно нижча, ніж трансплантація цілого органу [Gratwohl A., 2004; Романов Ю.А., 2005; Garsia-Castro J. et al., 2008; Bernardo M.E. et al., 2009]. Широкому впровадженню регенеративних технологій з використанням цитокінів та стовбурових клітин повинно передувати ретельне вивчення біологічних властивостей незрілих клітин, що вводяться в дорослий організм; з'ясування механізмів їх впливу на гомеостаз; відпрацювання винайдених методик в експерименті.

Питання про наявність статевих відмінностей розвитку порушень репродуктивної функції за умов хімічного впливу остаточно ще не з'ясовано. Залишається актуальною проблема пошуку альтернативних терапевтичних стратегій при відновленні морфофункціонального стану органів статевої системи. Регенераторні властивості цитокінів та прогеніторних клітин потребують всебічного вивчення, а можливість їх застосування при розладах репродукції майже не досліджувалась. Невирішеність цих питань зумовлює необхідність подальших досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницьких робіт Одеського державного медичного університету (ОДМУ) і є фрагментом комплексних досліджень з тем МОЗ України: «Структурно-функціональні особливості статевої системи експериментальних тварин при дії деяких зовнішніх факторів» (держреєстрація № 0105U008885), «Розробка методів культивування мезенхімальних стовбурових клітин з використанням ряду ростових факторів в експерименті для корекції патологічних станів» (держреєстрація № 0107U008260). Дисертант є відповідальним виконавцем цих тем.

Мета і задачі дослідження. Мету роботи становить розкриття особливостей патогенезу змін морфофункціонального стану органів репродуктивної системи та гаметогенезу під впливом патогенних чинників у тварин залежно від статі; обґрунтування можливостей корекції виявлених змін.

Відповідно до загальної мети були сформульовані такі задачі дослідження:

1. Вивчити вплив доксорубоміцину гідрохлориду на морфофункціональний стан репродуктивної системи самок та самців мишей.

2. Дослідити вплив нітриту натрію на морфофункціональний стан репродуктивної системи експериментальних тварин (самок та самців мишей).

3. Виявити особливості взаємовідносин нейроендокринної та репродуктивної систем за умов дії вищезазначених чинників.

4. Обґрунтувати методи корекції розладів репродуктивної системи експериментальних тварин за умов патогенного впливу.

5. З'ясувати можливості застосування прогеніторних клітин для стимуляції регенераторного процесу за умов токсичного впливу у самців та самок мишей.

6. Дослідити вплив екстракту сої (ЕКСО) на морфофункціональні особливості матки щурів за умов оваріоектомії.

7. Вивчити ефективність експериментальної терапії порушень стану репродуктивної системи тварин за допомогою автологічних прогеніторних клітин та гранулоцитарного колонієсти-мулювального фактору.

Об'єкт дослідження: патогенез порушень морфофункціонального стану репродуктивної системи.

Предмет дослідження: особливості морфофункціонального стану репродуктивної системи за умов експериментально індукованої патології та після корекції за допомогою регенеративних технологій.

Методи дослідження: патофізіологічні, гістологічні, гістохімічні, морфометричні, культуральні, цитофлуорометричний, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше досліджено особливості морфофункціонального стану репродуктивної системи мишей за умов введення доксорубоміцину гідрохлориду та нітриту натрію залежно від статі. Вперше показано, що доксорубоміцину гідрохлорид (ДГ) викликає пригнічення сперматогенезу та зрушення у перебігу естрального циклу, пригнічення синтетичної активності нейронів супраоптичного та аркуатного ядер гіпоталамуса, при чому у самців цей процес є більш виразним. На підставі отриманих даних був розроблений новий спосіб експериментального моделювання гіпогонадизму (Патент України № 17287 від 15.09.2006 р.). Доведено, що нітрит натрію може справляти двобічну дію на репродуктивну систему як самців, так і самок мишей залежно від введеної дози: стимулювальну - при застосуванні розчину у концентрації 0,03 % та пригнічуючу - при застосуванні розчину в 10 разів вищої концентрації. Вперше досліджено особливості основних патогенетичних ланок виникнення змін репродуктивної системи та її функціонування у самців та самок експериментальних тварин за умов токсичного впливу. Вперше виявлено, що найбільш уразливими мішенями в патогенезі порушень репродуктивної функції зазначеними чинниками у самців є гонади, а у самок - гіпоталамус.

Вперше розроблені методи корекції порушень морфофункціонального стану репродуктивної системи з застосуванням регенеративних технологій - введення автологічних мезенхімальних прогеніторних клітин, гранулоцитарного колонієстимулювального фактору та екстракту сої (ЕКСО). Вперше показано можливість відтворення структурної цілісності органів репродуктивної системи та нормалізації показників фертильності за допомогою цитокінової та клітинної корекції. Отримані результати дали змогу запропонувати новий метод корекції гіпогонадного стану самців (Патент України № 19093 від 15.12.2006 р.). Вперше вивчені особливості адаптаційної відповіді нейронів ядер гіпоталамуса за умов токсичного впливу та за умов корекції змін, що виникають, введенням мезенхімальних прогеніторних клітин та гранулоцитарного колонієстимулювального фактору.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані та патогенетично обґрунтовані нові методи експериментального моделювання ураження репродуктивної системи дозволять оптимізувати фундаментальні дослідження патогенезу розладів нейроендокринної регуляції репродуктивної системи. Розроблені і відпрацьовані способи корекції змін в морфофункціональному стані репродуктивної системи та гаметогенезі та показана їх ефективність, що створює підґрунтя для їх застосування в клінічній практиці. Виявлені плейотропні властивості гранулоцитарного колонієстимулювального фактору можуть бути використані в практиці відділень репродуктивної медицини.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес на кафедрах патологічної фізіології, топографічної анатомії та оперативної хірургії, анатомії людини Кримського державного медичного університету ім.С.І.Георгієвського, загальної та клінічної патологічної фізіології Одеського державного медичного університету, анатомії людини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, гістології, цитології та ембріології, анатомії людини ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія», гістології, цитології та ембріології Тернопільського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведений патентно-інформаційний пошук, здійснено планування роботи, визначено мету і завдання дослідження, методичні підходи, відпрацьовані моделі, відповідно до яких особисто виконано переважну частину експериментальних досліджень. Проведено статистичну обробку одержаних результатів, їх оформлення у вигляді таблиць і рисунків, здійснений аналіз, систематизація та узагальнення результатів, сформульовано висновки, опубліковано й апробовано основні положення, написано та оформлено дисертаційну роботу.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, що включені до дисертації, оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Вчені майбутнього» (Одеса, 2002), сумісному засіданні Tissue engineering society international and the European tissue engineering society (Lausanne, 2004), Установчому з'їзді Українського товариства клітинної біології (з міжнародною участю) (Львів, 2004), міжнародній конференції «Strategies in tissue engineering» (Wurzburg, 2004), ІІ Всесвітньому конгресі з регенеративної медицини (Leipzig, 2005), ІІ міжнародній конференції «Strategies in tissue engineering» (Wurzburg, 2006), V Європейському конгресі з біогеронтології (Istanbul, 2006), науковій конференції «V читання В. В. Підвисоцького» (Одеса, 2006), XXXIV конгресі Європейської асоціації штучних органів (Krems, 2007), III всесвітньому конгресі з регенеративної медицини (Leipzig, 2007), ІІ з'їзді Українського товариства клітинної біології (Київ, 2007), XV Конгресі Європейської асоціації генної та клітинної терапії (De Doelen, Rotterdam, 2007).

Публікації. За результатами виконаної дисертації опубліковано 39 наукових робіт, з них 23 статті у фахових наукових журналах (5 - одноосібно), 1 науково-практичне видання (у співавторстві), 3 патенти України, 12 тез у збірниках наукових праць.

Структура та обсяг дисертації. Матеріал дисертації викладено на 263 сторінках комп'ютерного тексту. Складається із вступу, огляду літератури, розділу «Матеріал та методи дослідження», 3 розділів результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел. Дисертація ілюстрована 41 рисунком та 70 таблицями. Перелік використаних джерел містить 416 найменувань, з них 285 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження проведені на 840 мишах лінії ICR обох статей масою 21-23 г та 75 самках щурів Вістар масою 180-210 г згідно науково-практичних рекомендацій з утримання лабораторних тварин і роботи з ними [Кожем'якін Ю.М. та ін., 2002], положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та наукових цілей», а також вимог комісії з біоетики ОДМУ (протокол № 116-А від 29.05.09 р.).

Відбір самок для запліднення та визначення першого дня вагітності проводили за методиками отримання тварин з точно датованим строком вагітності [Иванова-Казас О.М., 1986].

Відповідно до мети і завдань дослідження всі експериментальні тварини були поділені на такі групи:

1) контрольні самки та самці мишей, яким замість речовин, що уражують та корегують, вводили дистильовану воду за схемами і у тих самих дозах, що і тваринам експериментальних груп;

2) самки та самці мишей, яким вводили доксорубоміцину гідрохлорид;

3) самки та самці мишей, що отримували розчин нітриту натрію різної концентрації (0,3 % або 0,03 %) в режимі примусового спаювання;

4) самки та самці мишей, яким вводили клітини фетальної печінки;

5) самки та самці мишей, яким вводили мезенхімальні прогеніторні клітини;

6) самки та самці мишей, яким вводили гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор;

7) самки та самці мишей, яким вводили мезенхімальні прогеніторні клітини або гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор на тлі ураження доксорубоміцину гідрохлоридом;

8) самки та самці мишей, яким вводили мезенхимальні прогеніторні клітини або гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор на тлі ураження нітритом натрію;

9) контрольні самки щурів;

10) самки щурів, що підлягали операції оваріоектомії;

11) самки щурів, які отримували ЕКСО після оваріоектомії;

12) самки щурів, яким вводили гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор після оваріоектомії;

13) самки щурів, яким вводили мезенхімальні прогеніторні клітини за умов оваріоектомії.

З метою виявлення впливу екзогенного надходження нітриту натрія як донатора оксиду азоту на репродуктивну систему було проведено окрему серію досліджень із застосуванням розчину нітриту натрію різної концентрації - 0,3 % протягом 10 днів (сумарна поглинена доза 0,52 г нітриту) та 0,03 % протягом 20 днів (сумарна поглинена доза 0,17 г нітриту). За результатами цього дослідження розчин нітриту натрію в концентрації 0,3 % був віднесений до групи факторів, що ушкоджують репродуктивну систему, а розчин у концентрації 0,03 % - до тих, що корегують її ураження.

Моделювання порушення репродуктивної системи у самців та самок мишей виконували шляхом введення доксорубоміцина гідрохлориду (ДГ) у вигляді адрибластину швидкорозчинного (виробник Pharmacia Italia S.p.A.) дозою 2 мг/кг внутрішньоочеревинно, двічі з інтервалом 7 днів (сумарна доза 4 мг/кг) та розчином нітриту натрія («cell grade», виробник Merck, Німеччина) концентрації 0,3 % в режимі примусового спаювання протягом 10 днів; у самок щурів - проводили двобічну оваріоектомію [Stimpel M. et al., 1995].

Експериментальну корекцію порушень репродуктивної системи здійснювали одноразовим введенням гранулоцитарного колонієстимулювального фактору (Гр-КСФ) у вигляді препарату граноцит 34 (виробник Шугаї - Авентіс, Франція) внутрішньоочеревинно дозою 100 мкг/кг; дворазовим введенням мезенхімальних прогеніторних клітин (МПК) в хвостову вену в кількості 6,6х10⁶ , з інтервалом 14 днів; при оваріоектомії - додаванням в їжу екстракту сої у вигляді ЕКСО (рослинний негормональний регулятор гормональної рівноваги, виробник НВА «Одеська біотехнологія» Інститут стоматології АМНУ) у дозі 300 мг/кг протягом 30 днів. Клітини фетальної печінки (КФП) вводили у хвостову вену в кількості 6,6х10⁶ двічі з інтервалом 14 днів. КФП отримували з печінок 17-добових плодів мишей лінії ICR [Muench M., Suskind D., Barcena A., 2002]. Мезенхімальні прогеніторні клітини виділяли з кісткового мозку стегнових кісток. Виділення та культивування МПК проводили за затвердженою методикою [Щегельська О.А. та ін., 2004].

Для виявлення стану репродуктивної функції у самок тварин всіх досліджуваних груп з'ясовували циклічні зміни ендометрія за аналізом вагінальних мазків протягом 56 діб; частину тварин кожної експериментальної групи парували з інтактними тваринами і з'ясовували такі показники: індекс плодючості (І_п), який обчислювали відношенням кількості отриманих породілей до кількості тварин, що спарювали; середня кількість плодів у самки [Западнюк И.П. и др., 1983; Кожем'якін Ю.М. та ін., 2002].

В кожній групі самців та самок мишей було проведено патоморфологічне дослідження матки, маткових труб, яєчників, яєчок та над'яєчок, гіпоталамуса головного мозку. Крім того, проводили морфометричне дослідження яєчок самців мишей та матки самок щурів [Hirsch I.H. et al., 1993]. В групах тварин, яким вводили клітини фетальної печінки або мезенхімальні прогеніторні клітини, також проводили патоморфологічне дослідження нирок та печінки, проточну цитометрію крові [Montes M. et al., 2006].

Після евтаназії органи зважували, потім фіксували в 10 % розчині нейтрального формаліну (крім головного мозку). Мікротомні зрізи завтовшки 3-5 мкм забарвлювали гематоксилін-еозином, за Ван-Гізоном, проводили PAS-реакцію, виявляли ретикулінові волокна метенаміном срібла (сріблення за Джонсом-Моурі) [Саркисов Д.С., Петров Ю.Л., 1996; Серов В.В., Лапиш К., 1989] та досліджували за допомогою звичайної та поляризаційної мікроскопії з використанням світлового мікроскопу «Leica-DMLS». Нуклеїнові кислоти (НК) виявляли гістохімічно за Ейнарсоном [Саркисов Д.С., Петров Ю.Л., 1996]. Покривний епітелій та епітелій залоз ендометрія вивчали стереометрично за допомогою окулярної тест-системи при збільшенні 20х90 [Автандилов Г.Г., 1990]. Підрахунок кількості мітозів проводили в клітинах покривного епітелія. Мітотичний індекс (МІ) обчислювали, виходячи із загальної кількості підрахованих клітин, а його величину виражали в проміле. Відносну масу органів обчислювали відношенням маси органу до маси тіла. В печінці оцінювали стан гепатоцитів, жовчних проток, портальних трактів; в нирках - стан клубочків, проксимальних та дистальних відділів нефрону.

Головний мозок поміщали у 2,5 % розчин глутаральдегіду, що був виготовлений на водному розчині параформа при t = 37⁰С. З отриманих блоків виготовляли зрізи завтовшки 3-5 мкм, забарвлювали гематоксиліном-еозином та тіонином за Нисслем [Саркисов Д.С., Петров Ю.Л., 1996].

Для виявлення нейросекреторних гранул в нервових клітинах супраоптичного та аркуатного ядер переднього гіпоталамуса використовували альдегід-фуксиновий метод Гоморі з попереднім окисленням кислим розчином перманганату калію [Саркисов Д.С., Петров Ю.Л., 1996].

Застосовуючи стандартну морфометричну сітку, підраховували кількість нейронів кожного типу в 10-15 полях зору одного препарату, потім обчислювали відносний вміст нейронів кожного типу. З метою виявлення функціональної активності нейронів у супраоптичному (СОЯ) та аркуатному (АЯ) ядрах гіпоталамуса був введений інтегральний індекс активності І_ан, який обчислювали відношенням кількості клітин, що секретують (ІІ, ІІІ та ІV типів), до кількості клітин у спокої або тих, що дегенерують (І та V типів), за розробленою формулою:

І_ан = (ІІ +ІІІ+ІV) / (І+V).

Для виконання роботи використовували проточний цитометр Galaxy фірми DAKO (Данія) та моноклональні антитіла, що мічені флуорохромом, в тому числі антитіла до маркерів, які є специфічними для прогеніторних клітин: CD34 та CD117. Обчислювали кількість та співвідношення прогеніторних клітин різних типів у експериментальних та інтактних груп тварин до і після введення гранулоцитарного фактора росту.

Отримані дані були оброблені математично з використанням статистичних методів [Плохинский Н.А., 1989] з використанням електронних таблиць Open Office.org Calc, а також за алгоритмами [Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н., 2000].

Результати дослідження та їх обговорення. Розробка експериментальних моделей ураження репродуктивної системи самців та самок мишей. Після другої ін'єкції ДГ самкам мишей відбувалося зниження відносної маси матки та яєчників на 24,7 % починаючи з 10-ої доби з виразним зростанням на 30-ту добу порівняно з контрольною групою. В тканині матки спостерігалося зростання питомої щільності ділянок дистрофічно змінених клітин залозистого епітелія, пригнічення мітотичної активності з появою патологічних мітозів. Тривалість естрального циклу (ЕЦ) подовжувалася, частіше виявлялися розлади циклічності його протікання. Морфометричне дослідження вмісту нейронів СОЯ та АЯ гіпоталамуса показало, що у найбільшій кількості в цій зоні головного мозку виявлялися нейрони І морфофункціонального типу, тобто ті, що деградують або знаходяться у стані пригнічення функціональної активності. Індекс активності нейронів в обох досліджуваних ядрах знижувався на третину відносно контролю. В цей самий час здатність до запліднення майже не змінювалась.

Дослідження морфофункціонального стану репродуктивної системи самців мишей відповідної групи показало прогресивне зниження відносної маси яєчок на 52,8 % відповідно контрольної групи, при чому, на відміну від самок, тенденція до відновлення цього показника з часом була відсутня.

Вимальовується чітка картина важкого патологічного процесу, що відбувався в гонадах. Так, на 20-ту добу кількість канальців зі злущеним епітелієм різко зростала, в 8, 6 рази, перевищуючи контрольний показник, хоча на 30-ту добу виразно знижувалася, все ж таки, залишаючись у 1,7 рази вищою за контроль. Товщина сперматогенного епітелія (СЕ) спочатку суттєво знижувалася (на 31,5 %), а протягом експерименту повільно зростала і на 30-ту добу навіть перевищувала показники контрольної групи. Дані морфометричного дослідження СЕ продемонстрували майже повну відсутність сперматогоній, різке зниження питомої площі клітин Лейдига - на 55,2 % порівняно з контролем. Одночасно питома площа інтерстицію зростала на 65,9 %, товщини базальної мембрани - на 43,6 % порівняно з контролем. Звивисті канальці мали вигляд «порожніх», тобто таких, що не містять клітин. біологічний стовбуровий репродукція

З метою полегшення оцінювання стану сперматогенезу була розроблена методика визначення стадій СЕ, згідно якої відповідну стадію циклу ідентифікують методом виявлення кількості та сполучення шарів в сперматогенному епітелії. Застосування даної методики дало змогу визначати стан сперматогенезу, використовуючи V та VІІ стадії, як найбільш виразні. В обох досліджуваних стадіях індекс сперматогенезу був значно зниженим в усі терміни експерименту. Майже на 30 % знижувався індекс плодючості, і на 35,6 % - кількість плодів, отриманих від інтактних самок, порівняно з контрольною групою. Як і у самок відповідної групи, в СОЯ та АЯ гіпоталамуса в найбільшій кількості виявляли нейрони І морфофункціонального типу, а індекс активності нейронів знижувався навіть більше.

Таким чином, виявляється морфофункціональна неспроможність репродуктивної системи самців за умов впливу ДГ. Ефекти ДГ, який активно затримує мітотичний поділ клітин і здійснює прямий токсичний вплив на гонади самців, пригнічуючи значною мірою і репродуктивну функцію, у самок реалізуються у вигляді зниження маси внутрішніх репродуктивних органів, помірного розвитку дистрофічного процесу у залозистих структурах ендометрія, не справляючи виразного впливу на здатність до запліднення та плодючість. Це підтверджує існуючі дані про більшу стійкість гамет самок до зовнішніх подразників порівняно з самцями [Seung-Gi Jin et al., 2008].

Вживання розчину нітриту натрія в концентрації 0,3 % призводило до стійкого зниження відносної маси матки та яєчників протягом експерименту. В залозах ендометрія спостерігалися ознаки помірно вираженого дистрофічного процесу. Відбувалися значні розлади протікання естрального циклу з подовженням його тривалості на 41,2 % порівняно з контролем. Індекс плодючості знижувався на 66,5 % порівняно з контрольною групою. При цьому кількість плодів знижувалася несуттєво. В СОЯ та АЯ гіпоталамуса в найбільшій кількості виявлялися нейрони І морфофункціонального типу, індекс активності нейронів знижувався на 62,4 та 65,4 % відповідно відносно контролю.

У самців вживання розчину нітриту в концентрації 0,3 % викликало спочатку зниження відносної маси яєчок більше, ніж на 22 % на 20-ту добу експерименту з наступним зростанням на 14,3 % порівняно з попереднім терміном (р<0,001). Спостерігалося різке зростання кількості канальців зі злущеним епітелієм, з піковим значенням на 20-ту добу, коли цей показник майже в 9 разів перевищував контрольні дані. На 30-ту добу відбувалося суттєве зниження цього показника, але він все ж таки на 73,9 % перевищував значення контрольної групи. Товщина СЕ поступово знижувалася протягом експерименту і на 30-ту добу була на 21,3 % нижчою за контроль. Також поступово знижувалася питома площа сперматогоній та клітин Сертолі, коли на 30-ту добу їх відповідно виявлялося на 27,7 % та 77,3 % менше, ніж у тварин контрольної групи. Простір між клітинами сперматогенного епітелія до 20-ої доби поступово зростав в 1, 6 рази, а на 30-ту добу різко знижувався майже до показників контрольної групи. Індекс плодючості суттєво не змінювався, але кількість плодів у самок після спарювання з самцями даної групи знижувалася на 35 %. В СОЯ та АЯ гіпоталамуса в найбільшій кількості виявлялися нейрони ІІ морфофункціонального типу, тобто ті, що активно секретують, але індекс активності нейронів був на 35,4 % та 79,1 % відповідно нижче за контроль.

Після вживання розчину нітриту натрію в концентрації 0,03 % у самок спостерігалося незначне зниження відносної маси матки та яєчників, яке було статистично невірогідним. Тривалість ЕЦ також повільно знижувалася. Однак, слід зазначити, що якісна характеристика стадій ЕЦ позитивно змінювалась, як порівняно з групою тварин, що отримували ін'єкції ДГ, так і з тими, що вживали розчин більшої концентрації, а саме: виявлялися чітко виражені стадії еструсу та метаеструсу й дещо стерті ознаки діеструсу та проеструсу. До 1,0 зростав індекс плодючості. Значно зростав індекс активності нейронів АЯ гіпоталамусу - на 92,2 % перевищуючи цей показник контрольної групи тварин, а в СОЯ - на 13 %.

У самців вживання розчину нітриту натрія в концентрації 0,03 % призводило до незначного зростання відносної маси яєчок. Одночасно, відносна кількість канальців зі злущеним епітелієм суттєво перевищувала цей показник у контрольної групи у всі досліджувані терміни, при чому на 30-ту добу майже в 3,8 рази. Товщина СЕ незначно знижувалася, а основні морфометричні показники СЕ зазнавали певних коливань протягом експерименту. Також протягом спостереження індекс сперматогенезу в V стадії зростав на 18,8 % (p<0, 05) на 10-ту добу, на 20,0 % - на 20-ту добу (p<0, 05), на 14, 6 % - на 30-ту добу (p<0, 05), а в VІІ - залишався майже на рівні контрольних показників. Індекс плодючості та кількість плодів дещо знижувалися. Індекси активності нейронів СОЯ та АЯ гіпоталамусу зростали, причому в АЯ - майже в 5 разів порівняно з контролем.

Таким чином, дія нітриту натрію на репродуктивну систему мишей в залежності від дози проявляється двобічно: пошкоджуючою дією в разі використання розчину в концентрації 0,3 %, і активізацією регенераторних процесів - при застосуванні розчину в 10 разів нижчої концентрації. Можна припустити, що, надходячи до організму в помірних дозах, нітрит натрію може не тільки втрачати свої токсичні властивості, але й стимулювати певні фізіологічні процеси.

Експериментальна корекція порушень репродуктивної системи. Морфофункціональні зміни органів репродуктивної системи, що спостерігалися у самців мишей за умов застосування доксорубоміцину гідрохлориду, характеризувалися розвитком типового токсичного ураження. Застосування нітриту натрію в концентрації 0,3 % викликало зміни сперматогенного епітелія за типом токсичного ураження з наявністю метаболічних розладів. Спостереження у режимі хронічного експерименту показало, що у тварин обох експериментальних груп, які зазначені, існують певні регенераторні можливості сперматогенного епітелія, і це проявляється відповідними змінами СЕ, а саме: збільшенням товщини СЕ, зменшенням кількості канальців із злущеним епітелієм, зростанням кількості сперматогенних клітин на 30-у добу дослідження порівняно з попередніми термінами. Але більшість показників, що характеризують стан сперматогенезу, демонстрували наявність тяжкого патологічного процесу в репродуктивній системі. Той факт, що, незважаючи на токсичний вплив та метаболічні розлади, в сперматогенному епітелії залишаються гермінативні клітини, які розвиваються, говорить про можливість стимуляції активності відновних процесів у яєчках. З метою прискорення мітотичного поділу можна використовувати цитокіни як регулятори метаболізму та прогеніторні клітини як стимулятори біологічної активності тканин.

Введення клітин фетальної печінки самкам мишей достовірно не змінювало показників морфофункціонального стану репродуктивної системи.

У самців на 3-5-у добу після останньої ін'єкції КФП біля кореня хвоста і в ділянці куприка мало місце підсилене випадіння шерсті - формувалася алопеція. В 43,4 % випадків на поверхні алопеції з'являлася виразка. В дермі виявлялися пучки еозинофільних волокон помірної товщини, містилася велика кількість фіброцитів, клітин гістіоцитарного ряду. Волосяні фолікули були деформовані. Біля сальних залоз спостерігалися скупчення лімфоїдних елементів.

В печінці виявлялася неоднорідна будова печінкових балок. Гепатоцити утворювали поля, що містять поліморфні клітини. Цитоплазма гепатоцитів була пінистою, або у стані альвеолярної дистрофії. У багатьох тварин цієї групи як у перипортальних, так і в центральних зонах частки виявлялися клітини з гантелеподібними ядрами. Такий вигляд ядер є характерним для процесів амітотичного поділу. В цей самий час виявлялися групи клітин з ознаками апоптозу: в ядрах - ділянки конденсованої ДНК, що формує повні і неповні кільця на внутрішній поверхні ядерної мембрани; цитоплазма конденсована. Крім того, зустрічалися скупчення клітин з атиповою формою ядра, фрагментованою цитоплазмою, зміненим ядерно-цитоплазматичним співвідношенням.

В нирках в окремих гломерулах виявлялася гіперплазія парієтальних епітеліоцитів з утворенням клітин, за морфологічними ознаками схожих на циліндричний епітелій. Спостерігався різкий перехід від плоского до циліндричного епітелію. В окремих місцях проксимальних канальців спостерігалася вакуолізація цитоплазми епітеліоцитів, а подекуди - відторгнення апікальних відділів цитоплазми. В деяких канальцях виявлялися білкові преципітати в просвіті. В середніх та глибоких шарах кіркової та практично по всій мозковій речовині спостерігалася слабка проліферація інтерстиціальних клітин. Гістіоцити і макрофаги утворювали незначні периваскулярні інфільтрати. Кровоносні судини були різко розширеними, переповненими кров'ю, виявлялися дрібноклітинні петехіальні крововиливи. Стінки кровоносних судин були набряклі, з невеликими периваскулярними муфтами. Імуногістохічно в базальних мембранах нирки виявлявся колаген IV типу, який не є типовим для даної ділянки. Відомо, що цей тип колагену є компонентом міжклітинної речовини і з'являється для обмеження міграції клітин в ділянках регенерації, що створює умови для диференціації клітин [Boиina I., Saraga-Babiж M., 2006].

Дослідження морфофункціонального стану яєчок показало відсутність суттєвих змін у більшості показників СЕ, питома площа клітин Лейдига знижувалася майже на 15 % порівняно з контролем. Індекс активності нейронів СОЯ суттєво не відрізнявся від показника контрольної групи, а АЯ був на 23,9 % нижче цього показника у тварин контрольної групи.

Винайдення можливості негативного впливу на експериментальних тварин КФП, а саме: розвиток дистрофічних процесів у шкірі та нирках, проліферативних з індукуванням апоптозу - в печінці, стало передумовою для проведення патоморфологічного дослідження печінки, нирок та органів репродуктивної системи тварин за умов введення мезенхімальних прогеніторних клітин, що їх вводили у тому ж режимі, що і КФП.

Після введення МПК морфологічні показники печінки, нирок та органів репродуктивної системи самок та самців мишей не відрізнялися від тварин контрольної групи. Не змінювалися також функціональні показники статевої системи.

Для з'ясування впливу Гр-КСФ на вміст прогеніторних клітин у периферійній крові було проведено цитофлуорометричне дослідження фракційного складу її формених елементів в динаміці за допомогою методу проточної цитофлуорометрії. З'ясовано, що через 1 добу після ін'єкції Гр-КСФ у самців мишей відбувалося підвищення вмісту CD34+ клітин, тобто недиференційованих попередників гемопоезу, майже в 1,5 рази.

Такий стан зберігався до 7 доби з наступним зниженням до висхідних значень на 14-ту добу. У самок після введення Гр-КСФ спостерігалася дещо інша картина: вміст гемопоетичних клітин поступово підвищувався, сягаючи максимуму на 14-ту добу, коли величина цього показника в 2, 85 рази перевищувала контроль. Таким чином, можна вважати, що гранулоцитарний фактор росту є ефективним стимулятором викиду прогеніторних клітин в кровоток з їх депо у кістковому мозку для тварин обох статей.

У самок введення Гр-КСФ не спричинило значущих коливань показників морфофункціонального стану репродуктивної системи. Індекс активності нейронів АЯ підвищувався на 26,9 % порівняно з контрольною групою, СОЯ - суттєво не відрізнявся від цього показника у тварин контрольної групи.

У самців введення Гр-КСФ призводило до зниження відносної кількості канальців із злущеним епітелієм на 14,2 % (р<0,05) порівняно з контролем. Індекс активності нейронів СОЯ та АЯ майже не змінювався відносно показника контрольної групи.

Аналізуючи зведені дані про морфологічний (макро-, мікроскопічне та морфометричне дослідження) та функціональний (індекс плодючості, кількість плодів у породіллі) стан репродуктивної системи, можна сказати, що досліджений цитокін і клітинні суміші не змінювали її загальний стан. Винятком виявились клітини фетальної печінки, застосування яких викликало значні патологічні зміни внутрішніх органів тварин. У зв'язку з цим було прийняте рішення вважати недоцільним використання КФП як фактор, що корегує порушення.

Дослідження ефективності методів корекції порушення репродуктивної системи експериментальних тварин. В результаті експериментальних досліджень з метою пошуку нових методів корекції порушень репродуктивної системи за патологічних умов були розроблені моделі застосування Гр-КСФ та МПК на тлі ураження доксорубоміцину гідрохлоридом та нітритом натрія. Для з'ясування ефективності розроблених моделей на тваринах обох статей були відпрацьовані методи, що були запропоновані. Окрема серія дослідів присвячена відпрацюванню моделі корекції гіпоестрогенного стану, що його викликає оваріоектомія.

У самок після ін'єкції Гр-КСФ на тлі ураження ДГ відносна маса матки та яєчників зростала на 34,4 % порівняно з групою без корекції, сягаючи рівня контрольних тварин. В ендометрії спостерігалися ознаки підсилення мітотичної активності клітин залозистого епітелію. Значущих відмінностей від контрольної групи тварин в протіканні естрального циклу виявлено не було. Спостерігалася нормалізація показників функціонального стану репродуктивної системи.

Індекс активності нейронів СОЯ був на 73,1 % нижче даних контрольної групи, і на 16,7 % нижчим за цей показник у групі без корекції; для АЯ становив лише третину від величини показника інтактної групи і не відрізнявся від цього показника в групі без корекції.

У самців відповідної групи дослідження морфологічного стану репродуктивної системи показало, що відносна маса яєчок суттєво не відрізнялася від показника контрольної групи і майже на 27 % зростала порівняно з показниками самців групи, яким не вводили гранулоцитарний фактор росту.

Вимірювання морфометричних показників сперматогенного епітелія виявило, що питома площа сперматогоній значно підвищувалась порівняно з групою без корекції хоча і залишалася на 44, 9 % нижче показника контрольної групи; клітин Сертолі - майже не відрізнялась від контрольної групи; клітин Лейдига - знижувалася на 32,8 % порівняно з контрольною групою (табл. 1).

Таблиця 1

Морфометричні показники сперматогенного епітелія сім'яних канальців самців мишей за умов моделювання патології та після експериментальної корекції (ум. од.)

Примітка:

1. * - різниця вірогідна по відношенню до контролю (р<0,05);

2. х - різниця вірогідна по відношенню до відповідної групи без корекції (р<0,05)

В цей самий час питома площа інтерстиція зростала на 43,3 % порівняно з контрольною групою, але знижувалась порівняно з групою без корекції; товщина базальної мембрани - практично не відрізнялася від контрольної групи і зменшувалась на 19,9 % порівняно з групою без корекції. Простір між клітинами сперматогенного епітелія збільшився на 86,6 % порівняно з контрольною групою, але зменшився на 50,4 % порівняно з групою без корекції.

Товщина сперматогенного епітелія в V стадії зростала на 12,4 % порівняно з групою без корекції (р<0,05), наближаючись до показника контрольної групи. Відносна кількість канальців зі злущеним епітелієм суттєво зростала (в 4,8 рази) відносно контрольної групи та в 1,8 рази порівняно з групою без корекції.

Індекс сперматогенезу для V стадії практично не відрізнявся від показника контрольної групи та був на 19,3 % вище за показник групи без корекції (р<0,05); І_с в VII стадії на 30,1 % перевищував дані групи без корекції.

Індекс плодючості зростав на 29,0 % порівняно з групою без корекції.

Кількість плодів практично не відрізнялася від контрольної групи, та на 34,8 % зростала порівняно з групою без корекції (р<0,05). Індекс активності нейронів СОЯ був на 66,0 % менше за контрольну групу та перевищував на 16,7 % цей показник в групі без корекції (р<0,05); для аркуатного ядра - майже в 5 разів знижувався порівняно з контрольною групою і навіть дещо підвищувався порівняно з групою без корекції.

У самок після введення мезенхімальних прогеніторних клітин на тлі ураження ДГ спостерігається наявність повільного дистрофічного процесу в епітелії ендометрія. Відносна маса матки та яєчників була майже втричі більшою порівняно з групою без корекції і суттєво не відрізнялась від контрольної групи. Тривалість ЕЦ була на 31,8 % довше, ніж у тварин контрольної групи та суттєво не відрізнялася від групи тварин без корекції; значних відмінностей від контрольної групи в протіканні окремих фаз ЕЦ не виявлено. Активність нейронів СОЯ та АЯ не відрізнялася від показників групи без корекції.

У самців після введення ДГ та корекції МПК відносна маса яєчок не відрізнялася порівняно з контрольною групою і зростала на 20,0 % порівняно з показниками самців, яким не вводили МПК (р<0,05). Товщина СЕ зростала на 17,4 % порівняно з групою без корекції (р<0,05). Питома площа сперматогоній збільшувалася в 10 разів порівняно з групою без корекції; клітин Лейдига - зростала майже вдвічі порівняно з групою без корекції, але все ж таки залишалася нижчою на 35,8 % порівняно з контрольною групою. Одночасно питома площа інтерстиція залишалася вищою на 46,5 % порівняно з контрольною групою; товщина базальної мембрани - майже не змінювалася порівняно з контрольною групою і зменшувалася на 21,6 % порівняно з групою без корекції (р<0,05). Простір між клітинами сперматогенного епітелія збільшувався вдвічі порівняно з контрольною групою, але зменшувався на 44,6 % порівняно з групою без корекції. Індекс плодючості був на 16,1 % нижче цього показника контрольної групи (р<0,05) та на 17,7 % вище ніж у групі без корекції (р<0,05); кількість плодів була майже на 22 % нижче ніж в тварин контрольної групи, але на 20,8 % вище за групу без корекції (р<0,05). Індекс активності нейронів СОЯ та АЯ залишався на рівні групи без корекції.

В результаті застосування МПК після ураження нітритом натрію у самок відносна маса матки і яєчників виявилася на 21,1 % вищою, ніж у групі без корекції (р<0,05) та практично не змінювалася відносно показника мишей контрольної групи. Відбувалася нормалізація протікання ЕЦ, стабілізувалась його тривалість. Індекс плодючості зростав майже в 2,5 рази порівняно з групою без корекції. Індекс активності нейронів СОЯ на 14,3 % і для АЯ - на 22,2 % перевищував цей показник у тварин без корекції (р<0,05).

У самців після введення МПК на тлі нітритного ураження відносна маса яєчок зменшувалася в 2,45 рази відносно контрольної групи та зростала на 10,0 % порівняно з групою тварин, які вживали 0,3 % розчин нітриту натрія без корекції МПК. Відносна кількість канальців зі злущеним епітелієм підвищувалася на 19,4 % порівняно з контрольною групою (р<0,05), але знижалася на 13,3 % порівняно з групою без корекції (р<0,05). Морфометричні показники СЕ виявляли зростання кількості гормон-продукуючих клітин та сустентоцитів, зниження питомої площі інтерстиція та товщини базальної мембрани. Суттєвого впливу на показники сперматогенеза не виявлялося. Кількість плодів зростала вдвічі порівняно з групою без корекції. В СОЯ переважну більшість складали нейрони І морфофункціонального типу, а в АЯ - ІІ типу. Індекс активності нейронів СОЯ залишався на 36,89 % нижчим за показник контрольної групи і майже не відрізнявся від цього показника групи без корекції; в АЯ - становив лише чверть від рівня контрольної групи та на 21,4 % перевищував результат групи без корекції (р<0,05).

Після введення Гр-КСФ самкам мишей на тлі нітритного ураження відносна маса матки і яєчників дещо зменшувалася порівняно з показником мишей контрольної групи, хоча різниця не є достовірною, та виявлялася майже на 23 % вищою ніж у тварин без корекції (р<0,05). Індекс плодючості залишався на 40,2 % нижчим за показники контрольної групи, але зростав на 73,3 % відповідно даних групи без корекції. Індекс активності нейронів СОЯ становив лише половину від показника контрольної групи та на 28,6 % перевищував цей показник групи без корекції; для АЯ був на 42,3 % нижчим за показник контрольної групи та на 22,1 % вищим за даний показник групи без корекції.

На тлі застосування самцями розчину нітриту натрію в концентрації 0,3 % з наступним введенням Гр-КСФ відносна маса яєчок не відрізнялася від такої в контрольній групі, але цей показник був на 25,0 % вищий за дані тварин без корекції цитокіном. Кількість канальців зі злущеним епітелієм залишалася підвищеною порівняно з контрольною групою, але знижувалася на 38,3 % відносно групи без корекції. Кількість клітин Сертолі зростала вдвічі порівняно з групою без корекції. Питома площа інтерстицію знижувалася на 21,1 %. Кількість плодів була на 65,7 % вище за цей показник у тварин без корекції. Індекс активності нейронів СОЯ майже не змінювався, АЯ - зростав на 21,4 % порівняно з групою без корекції.

Таким чином, було продемонстровано, що, при моделюванні ураження репродуктивної системи спаюванням розчину нітриту натрія чи під впливом ДГ, застосування Гр-КСФ або МПК як терапевтичного агенту призводить до покращання морфологічних показників гонад, функціонального стану репродуктивної системи та центральних структур її регуляції - ядер гіпоталамуса головного мозку - у тварин обох статей.

Механізм позитивного впливу можливо пов'язати з фізіологічними властивостями Гр-КСФ - здатністю стимулювати проліферацію, дозрівання та диференціювання лейкоцитів нейтрофільного ряду кровотворення та викид стовбурових кровотворних клітин з кісткового мозку в периферичну кров. Стовбурові та прогеніторні клітини прямують до ураженого органу-мішені, де й реалізують свій регенераторний потенціал. Введення терапевтичної дози гранулоцитарного колонієстимулювального фактора тваринам, виснаженим перебігом токсичного ураження, призводило до стимуляції викиду з депо стовбурових клітин з метою підсилення відновлення пошкоджених структур в тканинах органів.

Дослідження ефектів ЕКСО, Гр-КСФ та МПК за умов оваріоектомії. Суттєву роль в генерації ефектів гормонів чи їх антагоністів відіграють ксеноестрогени - сполуки, які мають естрогеноподібні властивості. Показано, що фітоестрогени здатні компенсувати наслідки гормональних порушень різної етіології, а також виконувати антиоксиданту і ферментативну функції [Левицкий А.П., Макаренко О.А., Сукманский О.И., 2002]. Оскільки до основних механізмів дії ЕКСО відносять остеотропний, антиоксидантний і естрогенний ефекти, на моделі гіпоестрогенного стану після операції оваріоектомії був вивчений вплив компонентів ЕКСО на стан слизової та м'язової оболонок матки щурів.

У групі щурів після оваріоектомії середня товщина стінки матки зменшувалася на 18,04 % (р<0,01). Для клітин ендометрія МІ ставав менше майже в 3 рази. При гістохімічному дослідженні, навіть візуально, чітко простежувалися тенденції до ослаблення забарвлення НК і зміни їх топографії в цитоплазмі покривних епітеліоцитів. Весь комплекс перерахованих ознак свідчить про атрофічні зміни епітелія. Залози характеризувалися ознаками сплющення клітин і ущільнення ядер, частина ядер піддавалася пікнозу. Проте, разом з описаними, зустрічалися залози, клітини яких брали участь у секреції (містили світлі ядра і вакуолі в цитоплазмі). Мітотичного поділу клітин практично не спостерігали. Строма ендометрія була набряклою, клітини в ній характеризувалися щільними подовженими ядрами. В результаті морфометричного аналізу з'ясувалося, що середній об'єм клітин покривного епітелію ендометрія ставав менше майже на 20 % (р<0,001), а їх ядер - на 47,2 % (р<0,001). Ядерно-цитоплазматичне відношення (Я/Ц), що відбиває зміни рівня диференціювання клітин, зменшувалося на 45,4 %. В залозистому епітелії величини зазначених параметрів клітин були схожі з такими покривного епітелію, але достовірно відрізнялися тільки показники ядерного об'єму. Значення середньої площі профілю поперечного перетину міоцитів міометрія, їх цитоплазми і ядер зменшувалися на 37,1 %, 40,3 % і 25,1 % відповідно (р<0,001). Маса матки зменшувалася на 25,2 %.

Проведені дослідження показали, що після оваріоектомії виникали атрофічні процеси в тканинах ендо- і міометрія, що призводило до стоншування стінки матки. Атрофія тканин ендометрія супроводжувалася компактизацією строми, сплощенням покривного епітелію, зміною рівня диференціювання і вмісту нуклєїнових кислот в цитоплазмі клітин. Близькими до описаних були і зміни в клітинах залоз. Перераховані ознаки в поєднанні з істотним зменшенням клітин, що діляться мітозом, і атрофічними змінами міоцитів міометрія є частиною комплексу морфологічних порушень органів репродуктивної системи, що виникають при оваріоектомії в експерименті і клініці [Сметник З.П., Тумилович Л.Г., 1998; Косей Н.В. с соавт., 2002].