Размещено на http://allbest.ru

ДУ «ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

УДК: 616.34 - 022 - 036.11 - 053.2 - 092 - 08

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ У ДІТЕЙ, ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ЇХ ЛІКУВАННЯ

14.01.10 - педіатрія

МОЩИЧ ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському медичному університеті

Української асоціації народної медицини (м. Київ).

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Крамарєв Сергій Олександрович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України (м. Київ), завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Тяжка Олександра Василівна, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України (м. Київ), завідувачка кафедри педіатрії №1

доктор медичних наук, професор Богадєльніков Ігор Володимирович, Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського МОЗ України, професор кафедри педіатрії з курсом дитячих інфекційних хвороб

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України Андрейчин Михайло Антонович, Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри iнфекцiйних хвороб з епiдемiологiєю, шкiрними та венеричними хворобами

Захист відбудеться „ 21 „ вересня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 при ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ«Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

Автореферат розісланий „ 11 „ серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Квашніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Гострі кишкові інфекції (ГКІ) у дітей є важливою проблемою педіатрії. ГКІ вирізняються великим поширенням часто з тяжким перебігом (Ж.І. Возіанова, 2001; С.О. Крамарєв та співавт., 2002, 2005; М.А. Андрейчин та спіавт., 1998, 2006; J. Bresee et al., 2004, U.D. Parashar et al., 2006; M. Kosek, C. Bern, R.L. Guerrant, 2004; N.M. Thielman, R.L.Guerrant, 2004). За даними ВООЗ, у світі протягом останніх десяти років щорічно реєструється близько 1,5 млрд. випадків діарейних захворювань, 4?5 млн. дітей від них помирають (The World Health report, 2000).

В Україні ГКІ посідають одне з провідних місць у структурі інфекційної захворюваності, поступаючись лише грипу та гострим респіраторним захворюванням (С.О. Крамарєв, Л.О. Палатна, 2005; С.О. Крамарєв, О.А. Дмитрієва, 2006). Згідно з офіційними даними, щорічно в Україні реєструється 45?50 тис. випадків ГКІ у дітей, на кожну дитину у віці до 5 років припадає 1,3?2,3 випадка діареї на рік (І.В. Дзюблик і співавт., 2004; І.Б. Єршова, 2007). Спостерігаються не лише спорадичні випадки але і спалахи ГКІ (Т.М. Колпакова та співавт., 2004; О.В. Лапушенко та співавт., 2004).

У дітей раннього віку ГКІ перебігають тяжко й супроводжуються ускладненнями. Вони завдають істотної шкоди здоров'ю дитини не лише під час гострого перебігу, а й часто після завершення хвороби (Л.І.Чернишова та співавт., 2000; І.І. Незгода, 2002; С.В. Кузнєцов і співавт., 2002).

Механізми розвитку патологічного процесу при ГКІ різної етіології мають загальні ознаки і є досить складними. Окремі їх ланки ще недостатньо вивчені, а деякі відомості є суперечливими.

Певну роль у патогенезі інфекційних хвороб відіграє цитокіновий статус, зокрема фактор некрозу пухлини (ФНП), інтерлейкіни (ІЛ, ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6), інтерферони (ІФН), які продукуються активованими імунними клітинами у відповідь на проникнення інфекційних агентів в організм людини (О.М. Біловол, І.І. Князькова, 2008; Т.П. Оспельникова, Е.М. Носейкина, 2005; В.В. Смольникова та співавт., 2000; Р.М. Хаитов, Б.В. Пинегин, 2004; C.E. Samuel, 2001; B. Beutler. et al, 2005). Проте недостатньо з'ясована роль багатьох цитокінів у патогенезі ГКІ різної етіології. Не вивчалась залежність тяжкості, особливостей перебігу і наслідків хвороби від змін у їх гомеостазі.

Одним із основних клінічних критеріїв тяжкості перебігу інфекційної хвороби як вірусної, так і бактерійної етіології є ступінь вираження геморагічного синдрому (кровотеча, геморагічне висипання тощо) (В.В. Іванова, 2002; Г.І. Козинец, і співавт., 2001). Нерідко при ГКІ трапляються гемокоагуляційні розлади. В літературі є небагато робіт з вивчення стану гемодинаміки при інфекційних захворюваннях у дорослих (Н.Д.Ющук, Л.Е. Бродов, 2001; В.И. Матяш, 2000; К.М. Амосова, 1998). Показано, що порушення кардіогемодинаміки і мікроциркуляції поглиблюють гомеостатичні розлади, впливають на наслідки хвороби. Тому вивчення стану системи гемостазу при ГКІ у дітей та ролі цитокінів у розвитку порушень у згортальній і протизгортальній системах крові є надзвичайно важливим. Це продиктовано ще й тим, що проведені раніше дослідження системи гемостазу при ГКІ стосуються переважно окремих її ланок, частіше ? деяких факторів (М.А. Андрейчин, О.Л. Івахів, 2001; Г.І. Бєлєбєзєв, 2004; В.В. Гебеш і співавт., 2002; О.М. Ольховська, 2009; Jon H. Fugate, 1999); дані різних авторів про стан гемостазу часто суперечливі.

Сьогодні потребує вивчення питання вдосконалення лікування ГКІ у дітей, особливо раннього віку, в яких летальність досягає найвищого рівня. В літературі є одиничні дослідження ефективності застосування препаратів рекомбінантного інтерферону при ГКІ, який істотно впливає на результати лікування (О. Л. Кривуша, 2004; І.І. Незгода, О.В. Боднарюк, 2009).

Отримані дані не відображують достатньо повно механізм лікувальної дії цих засобів, не визначають впливу такої терапії на динаміку вмісту цитокінів у крові, стан гемостазу.

Досі ґрунтовно не вивчено ефективність застосування в комплексному лікуванні хворих на ГКІ фітозасобів, можливості яких водночас вважаються перспективними (О.П. Бойчук, 2004; В.С. Копча, 2006). Не вивчено їх вплив на регенерацію слизових оболонок травного каналу і нормалізацію його всмоктувальної функції, покращення гомеостазу організму при інфекційних захворюваннях.

З огляду на викладене, потребують поглибленого вивчення важливі додаткові ланки патогенезу ГКІ у дітей, яке б сприяло вдосконаленню їх терапії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, тематиками. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, є фрагментом комплексної державної бюджетної теми „Стан системи гемостазу, центральної та периферичної гемодинаміки у дітей з тяжкими формами інфекційних захворювань” (номер держреєстрації 0101U000680), фрагменту “Фармакологічні дослідження рослинних засобів для профілактики і лікування захворювань різних нозологічних груп” планової ініціативної НДР НМАПО імені П.Л. Шупика “Фармацевтичні і фармакотерапевтичні дослідження лікарських засобів синтетичного та природного походження, розробка методів аналізу та обґрунтування елементів системи забезпечення якості” (номер держреєстрації 0104U008926, 2002-2009 рр. виконання), а також складовою частиною планової НДР МІ УАНМ „Роль біологічно активних речовин в регуляції функціональних можливостей органів і систем в організмі (експериментально-клінічне дослідження)” (номер державної реєстрації 0104U006047, 2004-2008 рр. виконання).

Мета і завдання дослідження. Підвищення ефективності медичної допомоги дітям, хворим на ГКІ, шляхом розроблення системи диференційованих підходів до їх терапії на основі вивчення клінічних особливостей, поглибленого дослідження важливих ланок патогенезу.

Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити такі завдання:

1. Проаналізувати особливості клінічних проявів ГКІ у дітей з урахуванням етіологічних чинників та патогенетичних механізмів розвитку на сучасному етапі.

2. Вивчити патогенетичну роль інтерлейкінів і ФНП при ГКІ у дітей залежно від етіології захворювання.

3. Оцінити стан інтерфероногенезу в динаміці захворювання у дітей залежно від характеру і тяжкості клінічного перебігу ГКІ, їх етіологічного чинника.

4. Визначити особливості центральної та периферичної гемодинаміки у дітей з ГКІ залежно від тяжкості захворювання.

5. Дослідити стан фібринолізу і гемостазу у дітей при ГКІ та оцінити роль їх порушень за різної тяжкості в динаміці захворювання.

6. В експерименті дослідити роль сальмонельозного токсину в механізмах порушень скоротливої активності та абсорбційної функції тонкої кишки і можливості корекції їх порушень за допомогою альфа-інтерферону.

7. В експерименті дослідити вплив модульованого фітозасобу “Ренорм” на моторику шлунково-кишкового тракту та його захисну дію щодо стрес- та серотонін-індукованих ушкоджень слизової оболонки і обґрунтувати доцільність його застосування при різних формах ГКІ.

8. Вивчити ефективність застосування рекомбінантного альфа-інтерферону, низькоінтенсивного лазерного опромінення крові (НІЛОК), модульованих фітозасобів при різних формах ГКІ у дітей.

9. Науково обґрунтувати, розробити і впровадити в практику охорони здоров'я систему диференційованої терапії ГКІ у дітей, спрямовану на підвищення ефективності їх лікування.

Об'єкт дослідження: гострі кишкові інфекції різної етіології у дітей; модельовані патологічні стани у експериментальних тварин.

Предмет дослідження: патогенез, клініка, терапія, ГКІ різної етіології у дітей.

Методи дослідження: клінічні, імунологічні, вірусологічні, біохімічні, інструментальні, експериментальні, математично-статистичне оброблення отриманих даних.

Наукова новизна: проведено комплексне вивчення окремих ланок патогенезу ГКІ у дітей на основі визначення рівнів та динаміки деяких цитокінів (ІЛ, ІФ, ФНП), систем гемостазу та фібринолізу, показників центральної і периферичної гемодинаміки.

Вивчено й зіставлено динаміку вмісту прозапальних (ІЛ-1, ІЛ-6 і ФНП) цитокінів та ІЛ-2 у сироватці крові дітей, хворих на ГКІ різної етіології. Вперше встановлено, що зміни концентрації ІЛ-2 і ІЛ-6 залежать від рівня ІЛ-1 в гострий період хвороби і що спрямованість в динаміці рівнів прозапальних цитокінів залежить від концентрації ІЛ-2. Показано, що тривалість клінічних проявів ГКІ корелює з концентрацією ІЛ-1, ІЛ-6 та ІЛ-2 у сироватці крові на початку захворювання, що дає змогу прогнозувати тривалість хвороби, передбачити і своєчасно запобігти виникненню ускладнень і несприятливих її наслідків.

Отримано додаткові дані про зміни у згортальній і фібринолітичній системах крові у дітей з ГКІ різної етіології. Встановлено, що вони більш виражені за тяжкого перебігу захворювання. Зміни в системах гемодинаміки й гемостазу не залежать від етіології захворювання, а є показником його тяжкості. Виділено три типи порушень гемостазу і фібринолізу: активація коагуляційного гемостазу та сповільнення процесів фібринолізу, активація коагуляційного гемостазу та фібринолізу, гіпокоагуляція й гіперфібриноліз.

Встановлено, що концентрація ФНП у сироватці крові дітей корелює з тяжкістю перебігу ГКІ. Вперше з'ясовано, що низький рівень цього цитокіну за тяжкого перебігу хвороби свідчить про високу ймовірність затяжного, хвилеподібного перебігу кишкової інфекції, а також про можливість виникнення несприятливих наслідків хвороби.

Виявлено сильну пряму кореляційну залежність між рівнем ФНП і швидкістю згортання крові, що є свідченням прокоагулянтної дії цього цитокіна. У хворих з високим вмістом ФНП виявлено високу концентрацію фібриногену в крові, у клінічній картині, крім проявів ГКІ, домінують ознаки гіперкоагуляції. Отримано нові дані про рівень сироваткового ІФН в гострий період ГКІ залежно від етіології і тяжкості хвороби.

Експериментально доведено, що інтерферон має протективну дію при ГКІ. Його попереднє введення тваринам зменшує бактеріальне навантаження і знижує летальність при експериментальному сальмонельозі.

У дітей, хворих на ГКІ, виявлено пригнічення інтерфероногенезу, яке залежить від тяжкості захворювання та його етіології. Глибина і частота виявлення клінічних симптомів ГКІ корелює із вмістом ІФН в сироватці крові. кишковий геморагічний інфекційний

Поглиблено уявлення про зміни центральної і периферичної гемодинаміки при ГКІ (за даними тетраполярної реографії та ехокардіографії). Встановлено, що вони не залежать від етіології захворювання. Вперше при ГКІ з'ясовано, що вирішальне значення для визначення типу гемодинаміки, незалежно від методу дослідження, мають такі показники: частота серцевих скорочень (ЧСС), ударний об'єм (УО), хвилинний об'єм крові (ХОК), середній артеріальний тиск (САТ), центральний венозний тиск (ЦВТ), загальний периферійний судинний опір (ЗПСО). З'ясовано, що при тяжкому перебігу ГКІ різні стадії ІТШ супроводжуються різними варіантами порушень кровообігу, що має суттєве значення для розуміння патогенезу розладів гемодинаміки і вжиття невідкладних адекватних заходів з метою запобігання несприятливим наслідкам хвороби.

Уперше в експерименті доведено, що фітоконцентрат “Ренорм” здійснює виражений цитопротективний вплив на слизову оболонку шлунка і кишок, запобігає виникненню у ній нейродистрофічних уражень, нормалізує активність процесів ПОЛ і водночас не впливає на евакуаторну функцію шлунково-кишкового тракту та на нейрогуморальну регуляцію і секрецію.

При тяжкому перебігу ГКІ різної етіології в дітей застосовування низькоінтенсивного лазерного опромінення крові (НІЛОК) сприяє відновленню показників гемостазу і фібринолізу, зникненню токсикозу.

Уперше обґрунтовано і доведено ефективність включення до комплексного лікування дітей, хворих на інвазивні діареї, монофракційних полікомпонентних рослинних засобів ? фітоконцентратів “Ренорм”, “Джерело” та “Світанок”, позитивний вплив яких зумовлений антиоксидантною, цитопротективною, репаративною, дезінтоксикаційною, протизапальною дією, виявлявся в істотному скороченні тривалості проявів хвороби, зокрема, інтоксикації, блювоти, діареї, швидшій репарації слизової оболонки кишок, про що свідчило прискорення зникнення з випорожнень патологічних домішок.

Розроблено технічні умови для виробництва фітоконцентратів “Джерело”, “Світанок”, “Ренорм”, зареєстрованих МОЗ України.

За матеріалами дисертації отримано деклараційний патент України: на корисну модель №6910 “Спосіб лікування гострих кишкових інфекцій у дітей” (шляхом додаткового введення курсу рекомбінантного альфа-2 інтерферону-лаферону) від 16.05.2005р.; деклараційний патент України на корисну модель №11507 “Спосіб лікування гострих кишкових інфекцій у дітей” (шляхом додаткового введення курсу рослинних препаратів) від 15.12.2005р.; деклараційний патент України на корисну модель №11448 “Спосіб лікування гострих кишкових інфекцій у дітей” (шляхом додаткового використання курсу низькоінтенсивної інфрачервоної лазерної терапії) від 15.12.2005.

Практичне значення отриманих результатів. Дослідження рівнів і динаміки концентрації ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6, ФНП, ІФН дає змогу прогнозувати тривалість і встановити тяжкість перебігу ГКІ у дітей різної етіології, вчасно вживати адекватних лікувальних заходів з метою запобігання виникненню несприятливих наслідків хвороби.

Поліпшено систему діагностики та лікування ДВЗ-синдрому за рахунок оцінювання стану згортальної і протизгортальної систем крові, що дає можливість при своєчасній корекції їх змін полегшити перебіг та наслідки захворювання. Найважливіші показники для вирішення цього питання: швидкість згортання крові, швидкість фібринолізу, час напів- і повного лізису згустка фібрину, рівень фібриногену.

Вивчення стану центральної і периферичної гемодинаміки дають змогу прогнозувати перебіг ГКІ та оцінити їх тяжкість. Встановлено, що вирішальне значення для визначення типу гемодинаміки, незалежно від методу дослідження, мають такі показники, як ЧСС, УО, ХОК, САТ, ЦВТ, ЗПСО.

Проведення комплексної терапії ГКІ з використанням НІЛОК, сприяє швидкому і повному відновленню гемокоагуляційного потенціалу крові. Крім того, використання НІЛОК пришвидшує зникнення інтоксикації.

Включення до комплексної терапії ГКІ у дітей препаратів рекомбінантного інтерферону-альфа та монофракційних полікомпонентних рослинних засобів ? фітоконцентратів “Ренорм”, “Джерело” та “Світанок” при ГКІ у дітей сприяє зменшенню тривалості, тяжкості перебігу захворювання.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведено інформаційний пошук і аналітичний огляд вітчизняної і закордонної літератури, визначено мету і завдання роботи, розроблено дизайн досліджень. Автор самостійно провів клінічне обстеження дітей, хворих на ГКІ різної етіології, розробив карту обстеження хворих.

Дисертант проаналізував експериментальні дані щодо вивчення скоротливої активності та адсорбційної функції тонкої кишки під впливом сальмонельозного токсину, протективної дії ІФН при експериментальному сальмонельозі, обґрунтування необхідності застосування фітоконцентрату “Ренорм” у комплексному лікуванні ГКІ.

Автор здійснив статистичну обробку результатів клінічних і експериментальних досліджень та їх логічний і статистичний аналіз, ним написані всі розділи дисертації, сформульовані та обґрунтовані висновки і практичні рекомендації.

У співавторстві розробив і впровадив нові способи лікування дітей, хворих на ГКІ із використанням НІЛОК, рекомбінантного інтерферону-альфа, фітоконцентратів “Ренорм”, “Джерело”, “Світанок”. Здійснив їх клінічну апробацію, запропонував схеми лікування ГКІ у дітей. Науково обґрунтував практичні рекомендації, підготував до друку наукові праці.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення, висновки і практичні рекомендації дисертаційної роботи широко доповідались та обговорювались на наукових конференціях, науково-практичних конференціях з міжнародною участю, конгресах: V Російському національному конгресі "Человек и лекарство" (Москва,1996); науково-практичній конференції з народної і нетрадиційної медицини (Київ, 1998), науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів України "Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб" (Львів - Тернопіль, 2000); VIII конгресі СФУЛТ (Львів-Трускавець, 2000), науково-практичній конференції "Актуальні питання інфекційних захворювань у дітей" (Одеса, 2001); VI з'їзді інфекціоністів України (Одеса, 2002); II Національному конгресі фізіотерапевтів та курортологів „Курортні природні ресурси та фізичні чинники в медичній реабілітації” (Слов'янськ, 2002); Першому конгресі педіатрів-інфекціоністів Росії “Актуальные вопросы инфекционной патологии у детей” (Москва, 2002); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції з народної та нетрадиційної медицини (Київ, 2002); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Лікувальні фізичні чинники та здоров'я людини“ (Одесса, 2003); науково-практичній конференції, нараді завідувачів кафедр інфекційних хвороб вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації та головних спеціалістів зі спеціальності “Інфекційні хвороби” і “Дитячі інфекційні хвороби”, “Вакцинопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб” (Хмельницький, 2008); конгресі “Поєднані інфекційні та паразитарні хвороби” (Чернівці, 2009).

Впровадження результатів роботи у практику. За матеріалами дисертації отримано три деклараційних патенти України на способи лікування ГКІ у дітей. Пошукач є співавтором методичних рекомендацій МОЗ України “Лікування гострих кишкових інфекцій у дітей” (2000), ТУ (технічних умов) для фітоконцентратів “Ренорм”, “Світанок”, “Джерело”, зареєстрованих МОЗ України (ТУ У23732912.033-99; ТУ У23732912.001-99; ТУ У23732912.002-99; 1999), виробництво яких налагоджене в м.Києві, що призначаються відповідно до розроблених рекомендацій у клінічній практиці педіатричного і терапевтичного профілю, за матеріалами застосування яких затверджено три інформаційних листи МОЗ України. Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в роботу дитячих лікувальних закладів м. Києва, Полтавської, Чернівецької, Запорізької, Сумської, Тернопільської, Івано-Франківської, Харківської областей. Матеріали і положення дисертаційної роботи включені у навчальний процес при викладанні дитячих інфекційних хвороб студентам Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київського медичного університету Української асоціації народної медицини, в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 32 наукові праці, з них 20 у фахових виданнях, 2 розділи в монографіях, 1 методичні рекомендації, 9 ? у матеріалах конгресів, з`їздів, конференцій. Одержано 3 деклараційних патенти на корисну модель.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 300 друкованих сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів, 6 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків та практичних рекомендацій. Перелік літератури містить 382 джерела, з них 162 опубліковані латиницею і займає 43 сторінки. Робота ілюстрована 40 таблицями, 53 рисунками, які займають 28 сторінок.

Основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Відповідно до поставленої мети і завдань у процесі виконання дисертаційної роботи досліджено 584 дитини віком від 1 місяця до 15 років, хворих на ГКІ, у тому числі 172 на сальмонельоз, 149 на шигельоз, 36 на ешерихіоз, 56 на ГКІ, що спричинені умовнопатогенними бактеріями, 103 на ротавірусний гастроентерит, 40 на ГКІ змішаної етіології (ротавірус разом із сальмонелами, ешерихіями, шигелами, умовнопатогенними бактеріями), у 28 дітей етіологію захворювання розшифрувати не вдалося. Більшість хворих становили діти віком до 3 років 439 (75,1 %), з них 255 (58,1 %) дітей першого року життя.

При виконанні дисертації використовували методи клінічного обстеження хворого: загальні аналізи крові, сечі, копрологічні, бактеріологічні, а також біохімічні та імунологічні дослідження крові. Етіологію ГКІ встановлювали за допомогою епідеміологічних, бактеріологічних, імунологічних та клінічних методів досліджень.

Для досягнення мети дослідження і виконання поставлених завдань використовували наступні методи досліджень.

Рівень ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6 визначали методом імуноферментного аналізу з використанням комерційних тест-систем (“Протеиновый контур”, Росія). Облік реакції проводили на ELISA-процесорі (Behringwerke, Німеччина).

Активність ФНП у плазмі крові визначали за цитотоксичною дією на оброблені актиноміцином D (Serva 2 мкг/мл) специфічні для цього цитокіну клітини-мішені L-929 (трансформовані фібробласти мишей лінії СЗН), використовуючи фотометричний тест із кристалічним фіолетовим (А.Л. Рахмилевич, 1989).

Рівень загального інтерферону в сироватці крові визначали методом В.Д. Соловйова, Т.А. Бектемірова (1981). Активність сироваткового інтерферону оцінювали за пригніченням цитопатичної дії тест-вірусу (вірусу везикульозного стоматиту) у культурі клітин фібробластів людини М-41. Інтерфероновий статус (ІФН б, ІФН г-індукований, ІФН г - спонтанний) вивчали за допомогою імуноферментного методу дослідження.

З метою визначення параметрів згортальної та фібринолітичної систем крові використали спектрофотометричний експрес-метод (Т.І. Лєжен і співавт.,1992).

Для реєстрації показників центральної і периферичної гемодинаміки застосовували метод тетраполярної реографії та ехокардіографічне (ЕхоКГ) дослідження, яке проводили за допомогою апарату Simens sonoline Sienna за стандартними програмами, частота датчика 3,5-7,5 мГц. Як контроль показників ехокардіограми використовували показники здорових дітей за методичними рекомендаціям В.М. Сідєльнікова та співавт. (1997).

Експериментальне дослідження скоротливої активності тонкої кишки проводили під дією сальмонельозного токсину на 42 білих нелінійних щурах в умовах гострого досліду. Скоротливу активність препаратів тонкої кишки досліджували тензометричним методом - реєстрували скорочення гладком'язових препаратів (О.В. Цимбалюк, 2002). Силу скорочення непосмугованих м'язів ізольованих сегментів кишки визначали в абсолютних величинах - міліньютонах (мН).

Швидкість усмоктування глюкози в тонкій кишці під дією сальмонельозного токсину в умовах гострого експерименту досліджували на 62 білих нелінійних щурах. Швидкість усмоктування глюкози в тонкій кишці визначали за методикою Н.Ш. Амирова (1965).

Дослідження евакуаторної функції шлунка в умовах хронічного експерименту проводили на безпородних собаках з фістулами, вживленими у фундальний відділ шлунка та дванадцятипалу кишку за методикою В.А. Басова і І.П. Павлова, за допомогою методу багаторазового дренування фістули ДПК при використанні як маркерів сфер з харчової гуми.

Дослідження шлункової секреції у білих нелінійних щурів проводили в гострих дослідах перфузійним методом (M.H. Ghosh, H.O. Shild,1958). Експериментальне виразкоутворення у шлунково-кишковому тракті, спричинене методом іммобілізаційного стресу, проводили в модифікації С.Д. Гройсмана і Т.Г. Каревіної (1979).

Вивчення проективної дії інтерферону при експериментальному сальмонельозі проводили на 40 мишах лінії SHK. Моделювали сальмонельозну інфекцію внутрішньочеревним введенням культури S. typhimurium, штам 415, дозою ЛД50/10²ЧКУО. Розвиток інфекційного процесу підтверджували бактеріологічним дослідженням тварин. Визначали бактеріологічний індекс крові, селезінки й печінки за методикою В.Л. Троїцького (1950).

Отримані результати накопичували у базі даних, розробленій системою управління Access. Для статистичного аналізу використовували стандартні методики за допомогою програм електронних таблиць Microsoft Exel і пакету Statgraphics Plus 5.1.

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз отриманих результатів показав, що серед обстежених 584 дітей, хворих на ГКІ, було хлопчиків 342 (58,6 %), дівчат 242 (41,4 %).

Середньотяжку форму ГКІ було виявлено у 247 (42,3 %) дітей, тяжку - у 337 (57,3 %).

У більшості дітей захворювання виникло на несприятливому преморбідному фоні. Зокрема, практично всі діти мали в анамнезі вказівку на вплив негативних антенатальних чи постнатальних факторів, 207 дітей першого року життя були на штучному або змішаному вигодовуванні.

Хворі поступали в стаціонар у різні строки від початку захворювання. У першу добу захворювання було госпіталізовано 118 дітей, у 2 3 добу 287, на 4 7 добу 67, пізніше 7 доби 112 дітей. Більшість хворих були госпіталізовані протягом перших трьох діб від початку захворювання 405 (69,3%), а 179 (31,7%) дітей поступили на стаціонар після 4 доби захворювання.

Під спостереженням перебували 172 дитини з гастроінтестинальною формою сальмонельозу, у тому числі 118 дітей з тяжким перебігом захворювання і 54 із середньотяжким. У 58 дітей хвороба була спричинена S. еnteritidis, у 114 S. typhimurium.

Під наглядом було 149 дітей, хворих на шигельоз, у 83 з яких захворювання було спричинене шигелами Зонне, у 66 Флекснера. У 71 дитини (62 - з дизентерією Зонне і 9 із Флекснера) перебіг захворювання був середньотяжким, у 78 (21 - із Зонне і 57 - із Флекснера) тяжким.

Обстежено 36 дітей, хворих на ешерихіоз. У 16 з них захворювання спричинили ентеропатогенні кишкові палички, у 20 ентероiнвазивні. Ешерихіоз у 30 дітей перебігав у тяжкій формі, у 12 з них він був спричинений ентеропатогенними кишковими паличками, у 18 ентероiнвазивними. У 6 дітей захворюваня мало середньотяжкий перебіг: у 4 спричинений ентеропатогенними кишковими паличками, у 2 - ентероiнвазивними.

Пiд наглядом перебувало 56 дітей, хворих на ГКІ, спричинені умовнопатогенними бактеріями. У 25 пацієнтів захворювання перебігало у тяжкій формі, у 31 в середньотяжкій. Етіологія захворювань була такою: 22 хворих на стафiлококовий гастроентероколiт, 16 дітей з ГКІ протейної етіології, 10 із клебсієльозною природою, 8 змiшаної етiологiї (у 5 виділено стафiлокок i протей, у 3 стафiлокок i клібсiєлу. Діагноз ГКІ, спричиненого умовнопатогенними бактеріями, встановлювали при виділенні збудника з фекалій у 1 2 день захворювання у кількості понад 10⁴ /г.

У 103 хворих було встановлено ротавірусну етіологію захворювання, з них у 36 дітей перебіг захворювання був середньотяжкий, у 67 - тяжкий. Крім того, у 40 дітей ГКІ були спричинені ротавірусами і бактеріями. У 14 пацієнтів поряд з ротавірусом виділено шигели, у 12 сальмонели, у 8 ешерихії, у 6 умовнопатогенні бактерії.

Враховуючи істотну роль різних ланок імунної системи у патогенезі інфекційних хвороб, вивчали рівень інтерлейкінів ( ІЛ-1, ІЛ-6 та ІЛ-2) і їх динаміку у плазмі крові дітей, хворих на ГКІ різної етіології. Обстежено 113 дітей віком від 1 до 12 років, з них 30 хворих на сальмонельоз, 21 на шигельоз Зонне, 12 на шигельоз Флекснера, 19 на ешерихіоз, 9 на гастроентероколіт, спричинений умовнопатогенними мікробами; у 22 дітей етіологію захворювання встановити не вдалося.

У результаті проведених досліджень установлено, що в дітей, хворих на ГКІ, незалежно від етіології на початку захворювання спостерігається істотне підвищення середніх рівнів ІЛ (табл.1). Найбільше зростав рівень ІЛ-1 до (130,3±10,2) пг/мл (р<0,001), що відповідало V ступеню відхилення від норми (за формулою А.М. Земськова, 1995). Меншою мірою збільшувалась концентрація ІЛ-2 (1,9±0,32) пг/мл IV ступінь відхилення від норми. Найменше у плазмі крові хворих дітей підвищувався вміст ІЛ-6 до (12,9±1,9) пг/мл, що відповідало II ступеню відхилення від норми.

Після проведеного лікування і зникнення у дітей клінічних проявів ГКІ, нормалізація вмісту в плазмі крові всіх інтерлейкінів не відбувалася. Лише рівень ІЛ-1 знизився до рівня у контрольній групі. Концентрація ІЛ-6 та ІЛ-2 практично залишалась на тому ж рівні, що й при поступленні, а ступінь відхилення від норми ІЛ-6 навіть збільшився з ІІ до ІІІ.

Отже, ГКІ у дітей супроводжуються інтенсивною запальною і ранньою імунною реакцією. В гострому періоді ГКІ у дітей відмічається підвищення рівня прозапальних цитокінів (ІЛ-1 і ІЛ-6), що є реакцією організму на проникнення патогену і намаганням до контролю над запаленням. Підвищення рівня ІЛ-2 у дітей з ГКІ в гострий період хвороби може свідчити про активізацію захисних можливостей організму. Пролонгація патологічного процесу в кишках спостерігається при тяжких формах ГКІ з гіперпродукцією ІЛ-1 та ІЛ-6, високий рівень яких зберігається в динаміці лікування на тлі зниження рівня ІЛ-2.

Вивчення залежності між вмістом ІЛ-1, ІЛ-2 та ІЛ-6 й етіологією ГКІ наведено у табл. 2, з якої видно, що істотної різниці між величинами прозапальних цитокінів та ІЛ-2 у сироватці крові дітей, хворих ГКІ різної етіології, немає.

Оскільки істотної різниці між вмістом інтерлейкінів у сироватці крові хворих дітей на ГКІ різної етіології під час госпіталізації немає, у наступних дослідженнях етіологічний фактор при формуванні груп обстеження не враховували.

Рівень ФНП визначали у 56 хворих з тяжкими формами ГКІ і у 25 хворих із середньотяжкими. Результати дослідження рівня ФНП в плазмі крові показали, що в гострий період ГКІ він підвищується (табл. 3).

Одним із завдань дослідження було виявлення залежності між клінікою ГКІ та рівнем ФНП. Аналіз отриманих даних показує, що при тяжких формах ГКІ продукція ФНП перевищує таку при середньотяжких формах (Р<0,05), причому ступінь його підвищення корелює із ступенем прояву клінічних симптомів захворювання (табл. 4).

Вивчення вихідного рівня ФНП у хворих на тяжкі форми ГКІ показало, що у 7 дітей із сальмонельозом та шигельозом спостерігалося його зниження порівняно з контролем у 2,0 2,3 рази. У всіх дітей цієї групи перебіг захворювання був затяжним, хвильоподібним.

Рівень інтерферону в крові вивчали у 147 дітей з кишковими інфекціями різної етіології у віці від 1 місяця до 3 років, серед яких було 70 з ротавірусною інфекцією, 39 - з інфекцією бактеріальної природи (шигельоз, ешеріхіоз, гастроентероколіти, спричинені умовнопатогенними бактеріями), 38 з вірусно-бактерійними кишковими інфекціями (ротавірус+шигела, сальмонела, ешеріхія, умовнопатогенні бактерії). Серед дітей з ГКІ середньотяжку форму захворювання було виявлено у 47, тяжку - у 100.

Визначення титрів загального інтерферону проводили двічі: в гострий період захворювання і в період ранньої реконвалесценції. За показник рівня ІФН у здорових дітей брали 10,6±6,7 МО/мл (О.Л. Таринська, 1991).

У хворих на середньотяжку форму ротавірусної інфекції титри загального інтерферону були підвищені, середній титр становив 32,0?1,2 МО/мл. У 91,6% цих хворих титри загального інтерферону в сироватці крові становили 16 64 МО/мл, у 4,2% 8,0 МО/мл, а у 4,2% рівень загального інтерферону у сироватці крові дорівнював 0. У дітей з тяжкою формою ротавірусної інфекції середній рівень загального інтерферону був достовірно нижчим (Р<0,01) і становив 7,3?0,5 МО/мл, з них у 3,3% він дорівнював 4,0 МО/мл, а у 54,8% хворих загальний інтерферон в сиворотці крові не визначався (табл. 5).

Дослідження рівня загального інтерферону в сироватці крові у хворих на ротавірусно-бактерійну кишкову інфекцію показало, що у хворих із середньотяжкою формою хвороби середній його рівень становив 21,1?2,1 МО/мл. У дітей з тяжкою формою ГКІ титр загального інтерферону був достовірно нижчим (Р<0,01) і становив у середньому 5,1?0,4 МО/мл. При цьому у 9,1% хворих титр загального інтерферону був у межах 2 4 МО/мл; у 69,4% інтерферон у сироватці крові не визначався. Найнижчим титр інтерферону був при бактерійних кишкових інфекціях і достовірно відрізнявся від такого при інших ГКІ (Р<0,01) (див. табл.5).

При дослідженні рівня інтерферону в динаміці у дітей з ГКІ ротавірусної етіології за середньотяжкої форми захворювання він мав тенденцію до зниження і збігався з поліпшенням стану хворого. При тяжких формах ротавірусних гастроентероколітів титри інтерферону в сиворотці крові, навпаки, мали тенденцію до підвищення (табл. 6).

У хворих зі змішаною вірусно-бактерійною інфекцією рівень загального інтерферону був у таких саме межах, як і в гострому періоді захворювання. При тяжких формах ГКІ у 57,7% дітей вміст цитокіну в крові ще більше знижувався, що в клініці захворювання збігалося з хвилеподібним перебігом із загостреннями на 2 3 тижні, хвороба мала затяжний перебіг. При тяжких формах ГКІ бактерійної етіології спостерігалася також тенденція до зниження титрів загального інтерферону в сироватці крові. Вона була такою у 66,5% дітей, що також збігалося з обтяженим перебігом ГКІ. Вивчення рівнів ІФН б, ІФН г-індук. та ІФН г-спонт. при вірусних ГКІ представлені в табл. 7.

Як бачимо, рівень ІФН б та ІФН г-індукованого загального ІФН плазми на початку хвороби був нижчим за його референтні значення (32 - 128 МО). Це свідчить про те, що в гострий період ГКІ вірусної етіології відбувається пригнічення інтерфероногенезу. В динаміці захворювання рівень ІФН підвищувався, але не досягав референтних значень.

Показники гемостазу та фібринолізу вивчали у 102 дітей, хворих на ГКІ, з них у 66 дітей встановлено тяжкий перебіг захворювання (сальмонельоз у 42 дітей, шигельоз у 15, ротавірусний гастроентерит у 9) та у 36 дітей середньотяжкий ( сальмонельоз - у 15, шигельоз в 11, ГКІ спричинені умовнопатогенною флорою - у 10). Виявлені зміни не залежали від етіології (Р>0,05), а залежали від тяжкості перебігу ГКІ.

Дітей з ГКІ залежно від характеру змін показників коагулограми поділили на три групи, відповідно до виявлених порушень. У хворих дітей першої групи (1-й тип змін) виявлено активацію згортання крові та пригнічення процесів фібринолізу, другої (2-й тип) - активацію систем згортання і фібринолізу, третьої (3-й тип) - пригнічення коагуляційного потенціалу крові і сповільнення процесів фібринолізу.

Перший тип змін гемостазу і фібринолізу встановлено у 77,2% хворих на тяжкі форми ГКІ різної етіології. У дітей цієї групи виявлені зміни у згортанні крові та фібринолізу характеризувалися збільшенням швидкості згортання крові (tg б) у 1,4 раза порівняно з показником контрольної групи. Відзначалося також збільшення часу згортання (t 1) у 1,4 раза. Величина цього показника була прямо пропорційною величині тромбінового часу і вказувала на збільшення антикоагуляційного потенціалу крові. Швидкість фібринолізу (tg в) була меншою порівняно з показником у дітей контрольної групи у 1,2 раза. Час напівлізису (t 1/2) і час повного лізису (t 2) фібринового згустка був підвищений у 1,3 і 1,5 раза, що свідчить про пригнічення процесів фібринолізу. Концентрація фібриногену в крові цих дітей була в середньому у 1,9 раза вищою, ніж у дітей контрольної групи (Р<0,05).

Другий тип змін гемостазу і фібринолізу встановлено у 15,1% хворих дітей. Аналіз результатів, наведених у табл. 8, у хворих з цим типом змін показав збільшення часу згортання крові у 1,3 раза, швидкості згортання у 1,2 раза порівняно з показниками у дітей контрольної групи. Швидкість фібринолізу була підвищеною неістотно. Показники t 1/2 та t 2, що характеризують час лізису фібринового згустка, були відповідно у 1,3 і 1,1 раза меншими, ніж у дітей контрольної групи. Наведені зміни свідчать про активацію фібринолізу у хворих цієї групи. Концентрація фібриногену у дітей з таким типом порушення гемостазу і фібринолізу була у 1,9 раза вищою, ніж контрольна (Р<0,05).

У групу з третім типом змін гемостазу і фібринолізу ввійшло 7,5% дітей. З отриманих результатів дослідження можна зробити висновок, що в цих хворих збільшувався час згортання крові у 1,4 раза порівняно з нормою, а швидкість згортання, навпаки, була у 1,5 раза нижчою, ніж у дітей контрольної групи. Такі зміни в системі згортання крові свідчать про її пригнічення. У системі фібринолізу в дітей з таким типом порушень спостерігалося збільшення часу напівлізису у 1,2, часу повного лізису у 1,4 раза. Концентрація фібриногену була меншою за норму у 1,9 раза (Р<0,05).

Дітей із середньотяжким перебігом ГКІ різної етіології, як і дітей з тяжким перебігом ГКІ, залежно від характеру змін показників коагулограм також поділили на три групи, відповідно до виявлених порушень (табл. 9). Обстежували дітей із середньотяжким перебігом ГКІ двічі: при поступленні і на 5 7-й день лікування.

Перший тип порушень згортальної і протизгортальної систем було виявлено у 58,3% дітей. При поступленні в стаціонар у них виявили активізацію згортальної системи крові та пригнічення фібринолізу. Час згортання крові в дітей цієї групи істотно не відрізнявся від показника в дітей контрольної групи, проте швидкість згортання крові була у 1,3 раза вищою, ніж у групі порівняння. Водночас фібриноліз був сповільненим, його швидкість у 1,2 раза нижча порівняно з показником у дітей контрольної групи. Час напівлізису і час повного лізису фібринового згустка був збільшеним відповідно у 1,4 і 1,5 раза. Вміст фібриногену в крові цих дітей у 1,7 раза перевищував відповідний показник у дітей контрольної групи.

Другий тип порушення в системі гемостазу і фібринолізу виявлено у 19,4% дітей. Показники гемокоагулограми у них свідчили про активізацію процесів згортання крові і протизгортальної системи. Час згортання крові збільшувався у 1,2 раза порівняно з контрольними показниками, проте швидкість згортання істотно не змінилася. Виявлено значне зниження швидкості фібринолізу (у 1,2 раза) щодо норми. Час напівлізису і час повного лізису фібринового згустка також знижувався відповідно в 1,3 і 1,1 раза і достовірно відрізнявся від показника у дітей контрольної групи. Концентрація фібриногену в дітей цієї групи істотно не відрізнялася від нормальних величин.

Третій тип порушень гемостазу діагностовано у 22,2% хворих. У них виявлено пригнічення коагуляційного потенціалу крові та сповільнення процесів фібринолізу. Час згортання крові в цих дітей був збільшений у 1,2 раза, а швидкість згортання сповільнена у 1,7 раза порівняно з контролем. Швидкість фібринолізу була удвічі нижчою, ніж на контролі, а час напівлізису і повного лізису фібринового згустка відповідно у 1,2 і 1,4 раза вищий за контроль. Вміст фібриногену в дітей цієї групи в середньому був у 1,5 раза нижчим за відповідний показник у дітей контрольної групи.

При вивченні частоти зустрічаємості того чи іншого типу порушень у системах гемостазу та фібринолізу при різній тяжкості ГКІ встановлено, що у 5,5 % дітей із середньотяжким перебігом хвороби показники системи гемостазу і фібринолізу були в межах контролю, у 68,7 % відповідали 1-му типові, у 25,8 % 2-му. У всіх дітей з тяжким перебігом ГКІ були виражені зміни у згортальній і протизгортальній системах, у 44,8 % вони відповідали 1-му, у 55,2 % 2-му і 3-му типам порушень (рис. 1).

Таким чином, порушення у згортальній і протизгортальній системах спостерігалися майже в усіх хворих на ГКІ незалежно від етіології, але вони чітко корелювали з його тяжкістю, у зв'язку з чим можна вважати, що такі порушення відіграють істотну роль у патогенезі захворювання.

Було виявлено взаємозв'язок між частотою прояву тих чи інших клінічних ознак хвороби, які визначають тяжкість її перебігу, і ступенем вираженості порушень у системі гемостазу. Доведено, що частота прояву ознак ураження центральної нервової, серцево-судинної систем, а також шлунково-кишкового каналу при захворюванні на ГКІ перебувають у прямій залежності від ступеня порушень систем згортання крові та фібринолізу. Так, втрата свідомості спостерігалася лише у хворих з 3-м типом порушень, а судоми в пацієнтів цієї групи виникали у 2,1 раза частіше, ніж у тих, у кого був 1-й тип порушень.

Прояви судинної недостатності у хворих на ГКІ наростали з поглибленням змін у системі гемостазу. Мікроциркуляторні порушення здебільшого виявлялись у дітей з 3-м типом порушень. “Мармуровість” шкіри у хворих з 1-м типом порушень згортальної і протизгортальної систем виникала в 1,7 раза рідше, ніж із 2-м, і в 2,4 раза рідше, ніж із 3-м. Акроціаноз у дітей з 3-м типом порушень виявляли у 2,7, а з 2-м в 1,8 раза частіше, ніж з 1-м. Тотальний ціаноз як ознака вираженої судинної недостатності був лише у дітей з найбільшими порушеннями згортання крові та фібринолізу (3-й тип). Частота серцевих скорочень, тахіпное, зменшення сечовиділення також частіше виявлялися у дітей з більшими порушеннями у системах гемостазу.

Такі прояви геморагічного синдрому як блювання “кавовою гущею”, підвищена кровоточивість у місцях ін'єкцій були лише у дітей з 2-м і 3-м типами порушень гемостазу, а схильність до тромбування голок - здебільшого у хворих з 1-м типом порушень у системах гемостазу й фібринолізу.

Частота і тривалість клінічних проявів ураження травної системи також залежали від функціонального стану системи гемостазу. Більш виражені зміни у цій системі призводили до глибших і триваліших уражень шлунка і кишок. Так, пронос протягом трьох діб припинявся лише у хворих, у яких було виявлено зміни гемостазу 1-го типу (19,1 %), тоді як у 60,7 % дітей з 3-м типом порушень згортальної і протизгортальної систем діарея тривала понад 7 діб. Блювання частіше спостерігалося у пацієнтів з 2-м типом порушень гемостазу, ніж із 3-м (Р<0,05). Здуття живота реєстрували у 2,1 раза частіше у дітей з 3-м типом порушень гемостазу, ніж у хворих з 1-м типом.

Показники центральної та периферичної гемодинаміки вивчали за даними тетраполярної реографії (у 135 дітей) та ехокардіографії (у 159 дітей) у першу добу госпіталізації. Відповідно до показників гемодинаміки, що свідчили про розлади в системі кровообігу, усіх дітей з ГКІ поділили на групи залежно від типу гемодинамічних порушень: гіпердинамічний, гіперкінетичний і гіпокінетичний.

Хворі з гіпердинамічним варіантом гемодинаміки були госпіталізовані на (1,4?0,1) доби від початку захворювання, з гіперкінетичним на (2,9?0,2) доби; різниця між відповідними групами була вірогідною (Р<0,05). Діти з гіпокінетичним варіантом гемодинаміки були госпіталізовані на (3,4?0,3) доби; різниця з гіпердинамічним варіантом гемодинаміки між відповідними віковими групами була вірогідною (Р<0,05).

Вирішальне значення для визначення типу гемодинаміки, незалежно від методу дослідження, мають такі показники: частота серцевих скорочень (ЧСС), ударний об'єм серця (УО), хвилинний об'єм кровообігу (ХОК), середній артеріальний тиск (CAT), центральний венозний тиск (ЦВT), загальний периферичний судинний опір (ЗПСО).

За гіпердинамічного типу гемодинаміки реєстрували підвищення УО, ЧСС, ХОК, САТ поряд із зменшенням ЗПСО. Такі зміни спостерігались в усіх вікових групах, водночас вираженість змін знаходилась у прямій залежності від віку дітей, будучи найбільш значною у дітей старшого віку. У всіх вікових групах відмічалися збільшення фракції викиду (ФВ), серцевого індексу (СІ), ударного індексу (УІ).

За гіперкінетичного варіанта відзначали збільшення ЧСС, ХОК, САТ у всіх вікових групах, будучи найбільш вираженими у дітей старшого віку, за нормальних показників УО, ЗПСО і ЦВТ. Значення ФВ, СІ та УІ мали різноспрямовані зміни в різних вікових групах.

У гіпокінетичному варіанті спостерігали зменшення УО, ХОК, САТ, ЗПСО. ЦВТ при цьому був підвищеним. Такі зміни спостерігались в усіх вікових групах, водночас вираженість змін знаходилась у зворотній залежності від віку дітей, будучи найбільш значною у дітей молодшого віку. Значення ФВ мали різноспрямовані зміни в різних вікових групах, СІ мали зменшені, а УІ ? збільшені показники.

Аналіз даних, отриманих методами тетраполярної реографії та ехокардіоскопії, дав можливість зробити висновок, що всі наведені розрахункові гемодинамічні показники корелюють між собою з вірогідністю понад 95 %.

Варіанти типів кровообігу не залежать від етіологічного чинника ГКІ, але чітко корелюють зі стадією інфекційно-токсичного шоку. Встановлено, що при тяжкому перебігу ГКІ за різних типів гемодинаміки з неоднаковою частотою реєструються компенсована, субкомпенсована і декомпенсована стадії ІТШ. У 20 (76,9 %) дітей з гіпердинамічним варіантом кровообігу діагностовано І стадію ІТШ, у 6 (23,1 %) - ІІ. Декомпенсованого ІТШ у цій групі хворих не виявлено в жодної дитини. Гіперкінетичний варіант гемодинаміки спостерігався у 7 (58,3 %) дітей із субкомпенсованим ІТШ, у 4 (33,3 %) - з компенсованим ІТШ і лише в 1 (8,4 %) хворого з цим типом кровообігу було діагностовано декомпенсований ІТШ. До групи хворих з гіпокінетичним варіантом гемодинаміки увійшли 4 (50,0 %) дитини з субкомпенсованим ІТШ, 3 (37,5 %) - з декомпенсованим і лише в 1 (12,5 %) дитини був компенсований ІТШ. Компенсований ІТШ супроводжувався здебільшого гіпердинамічним варіантом кровообігу, субкомпенсований гіперкінетичним, а декомпенсований гіпокінетичним. Відповідно до типу гемодинаміки і стадії ІТШ розраховано поліхоричний показник взаємозв'язку, який становив 0,29, ?²=116,99, вірогідність Р<0,01. Це свідчить про достовірність зв'язку між типом гемодинаміки і стадією інфекційно-токсичного шоку.

Істотну роль у патогенезі діареї відіграє стан моторики шлунково-кишкового каналу. Швидкість просування хімусу по кишках впливає на тривалість всмоктування води в тонкій кишці, внаслідок чого швидкий транспорт хімусу в кишках може бути однією із причин діареї. Оскільки значний вплив на холінергічну регуляцію скоротливої активності гладеньких м'язів тонкої кишки має ацетилхолін, то одним із завдань роботи було вивчення впливу сальмонельозного токсину на скоротливі реакції тонкої кишки при дії ацетилхоліну (табл.10).

Таким чином, під впливом сальмонельозного токсину зростає чутливість гладеньких м'язів тонкої кишки до ацетилхоліну, що прискорює перистальтику кишок.

Введення сальмонельозного токсину призводить також до зменшення всмоктування глюкози в тонкій кишці, що зумовлює виникнення синдрому мальабсорбції (табл.11).

Отже, характер виявлених порушень диктує необхідність розроблення шляхів їх корекції. За даними деяких авторів (І.В. Фільчаков, 1986; Ф.І. Єршов, О.І. Кисельов, 2005; Herachman, 1988; S. Baron еt al., 1991) ІФН має протективний та лікувальний ефекти не тільки при вірусних, але і при бактеріальних інфекціях, у тому числі при кишкових. Вивчення впливу ІФН на перебіг експериментальної сальмонельозної інфекції в експерименті показали, що попереднє введення інтерферону-альфа призводило до прискореної елімінації сальмонел із крові та органів інфікованих тварин. Кількість тварин, що загинули наприкінці періоду спостереження в конрольній групі, становила 90%, в основній - усього 10%. Отримані дані підтвердили можливість, ефективність і перспективність введення в комплексну терапію ГКІ у дітей рекомбінантного інтерферону.

В експерименті вивчали також вплив фітоконцентрату „Ренорм”. Результати досліджень показали, що попереднє введення „Ренорму” гальмує розвиток нейродистрофічних уражень у слизовій оболонці шлунка щурів внаслідок впливу “соціального стресу” чи введення серотоніну. Застосування „Ренорму” також сприяє зменшенню інтенсивності процесів ПОЛ у слизовій оболонці шлунка на тлі дії “соціального стресу”, про що свідчить зменшення вмісту малонового диальдегіду (МДА) і дієнових коньюгатів (ДК) у сироватці крові щурів.

Таким чином, проведені клініко-експериментальні дослідження дозволили розробити диференційовані терапевтичні комплекси для хворих з різною тяжкістю перебігу ГКІ.

Для підвищення ефективності комплексного лікування дітей, хворих на ГКІ з тяжким перебігом, і швидшої нормалізації гемостазу й фібринолізу ми застосували низькоінтенсивне лазерне опромінення крові. Ефективність використання НІЛОК було вивчено у 84 дітей з тяжкою формою ГКІ віком від 1 місяця до 12 років. Гастроінтестинальну форму сальмонельозу діагностовано у 21 дитини, шигельоз Зонне у 16, шигельоз Флекснера у 10, ГКІ, спричинені умовнопатогенною флорою, у 15, ротавірусний гастроентерит у 8, у 14 пацієнтів з'ясувати етіологію захворювання не вдалося. Всі діти отримували базисну терапію відповідно до “Протоколів діагностики та лікування інфекційних хвороб у дітей” (наказ МОЗ України №354 від 09.07.2004).

...