Комплексний вплив фізичних чинників сумісно з фармакологічними та біологічними засобами лікування на головний мозок при його вогнищевому травматичному пошкодженні (експериментальне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУ «ІНСТИТУТ НЕЙРОХІРУРГІЇ ім. акад. А.П. РОМОДАНОВА АМН УКРАЇНИ»

КОМПЛЕКСНИЙ ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ЧИННИКІВ СУМІСНО З ФАРМАКОЛОГІЧНИМИ ТА БІОЛОГІЧНИМИ ЗАСОБАМИ ЛІКУВАННЯ НА ГОЛОВНИЙ МОЗОК ПРИ ЙОГО ВОГНИЩЕВОМУ ТРАВМАТИЧНОМУ ПОШКОДЖЕННІ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

14.01.05 -- нейрохірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

ЕНГЛЕЗІ АНДРІЙ ПАВЛОВИЧ

УДК 616.8-089-092.9: 617.5

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, ДУ „Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України”.

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Цимбалюк Віталій Іванович, ДУ „Інститут нейрохірургії
ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України”, заступник директора з наукової роботи, науковий керівник відділення відновної нейрохірургії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Морозов Анатолій Миколайович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри нейрохірургії;

доктор медичних наук, професор Шевага Володимир Миколайович, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри невропатології і нейрохірургії;

доктор медичних наук, професор Могила Василь Васильович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач курсу нейрохірургії кафедри хірургії №1.

Захист відбудеться „ 09 ” лютого 2010 р. о 1200 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.557.01 в ДУ „Інститут нейрохірургії
ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України” (04050 м. Київ, вул. П. Майбороди, 32, конференц-зал).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ „Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України” (04050 м. Київ,
вул. П. Майбороди, 32).

Автореферат розісланий „ 06 ” січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к.мед.н., с.н.с. С.Г. Дунаєвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Частота черепно-мозкової травми (ЧМТ) становить 30-50% в структурі загального травматизму і щороку збільшується на 2% (Зотов Ю.В. и соавт., 1996; Пушков С.М., 1993; Bracco D. et al., 2000; Карпов С.М. и соавт., 2006). Морфологічним субстратом тяжкої та середньотяжкої ЧМТ є вогнище деструкції (контузії) головного мозку (ГМ), яке може бути стабільним і локалізованим у часі, або, навпаки, в ньому активуються процеси, які сприяють його збільшенню, що здебільшого і визначає перебіг травматичної хвороби ГМ. Зокрема, ряд авторів (Кривницкая Г.Н. и соавт., 1980; Хлуновский А.Н. и соавт., 1999) розрізняють два типи перебігу посттравматичного періоду: І -- з переважанням деструктивних процесів та більшою "агресивністю" вогнища контузії, ІІ -- з переважанням регенераторних процесів і відповідно з меншою "агресивністю" вогнища контузії. З метою полегшення перебігу, а також наслідків травматичної хвороби ГМ з мінімальним ступенем неврологічного дефіциту необхідна рання активація процесів регенерації та обмеження постнекротичних колікваційних явищ. Це має забезпечити зменшення "агресивності" вогнища контузії та його перифокальної зони. Досягнення цього можливе лише при застосуванні адекватної нейропротекції.

Існуючі на сьогоднішній день методики лікування травматичної хвороби ГМ мають певні переваги, оскільки дозволяють впливати на вогнище деструкції та патологічні процеси, що відбуваються в ньому. Разом з тим, існуючі способи лікування ЧМТ не позбавлені й недоліків, пов'язаних з неможливістю одночасно двояко вплинути на вогнища деструкції ГМ: з одного боку, сприяти демаркації та елімінації некротичних мас, а з іншого -- стимулювати процеси регенерації в перифокальній зоні.

В доступній нам літературі не було виявлено робіт, присвячених дослідженню ефективності комплексного застосування різних чинників (фармакологічних, біологічних і фізичних) на динаміку перебігу травматичного вогнищевого пошкодження ГМ. Проте, небезпідставно можна констатувати, що схема лікування травматичного вогнищевого пошкодження ГМ, спрямована на ранню стимуляцію регенераторних процесів у вогнищах контузії на тлі більш швидкого завершення некротичних явищ з мінімальним ступенем наступного неврологічного дефіциту, повинна мати багатофакторний характер і піддаватися певній корекції у динаміці посттравматичного періоду. Розробка такої схеми в експерименті послужила підставою для формулювання мети і завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках держбюджетної теми НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького «Дисфункція гуморальної регуляції у патогенезі травматичної хвороби» за № держреєстрації 0105008712 (2006-2008 рр.).

Мета роботи -- вивчення ізольованого впливу фізичних чинників і комплексного їх використання з фармакологічними та біологічними засобами лікування на ГМ при його вогнищевому експериментальному пошкодженні.

Завдання дослідження.

Створити та вивчити експериментальне вогнище деструкції як модель вогнищевого пошкодження ГМ.

Вивчити вплив фізичних чинників на експериментальне вогнище деструкції ГМ.

Вивчити вплив хірургічної обробки (ХО) вогнища деструкції ГМ на перебіг посттравматичного періоду.

Вивчити вплив фізичних (перемінний електричний струм, магнітне поле (МП) та низькоінтенсивні механічні коливання (НМК)) і нефізичних чинників (медикаментозна схема (МС), нейротрофіни (НТФ), ембріональна нервова тканина), застосованих разом з ХО, на перебіг післяопераційного періоду при вогнищевому травматичному пошкодженні ГМ.

Вивчити вплив фізичних чинників у комплексі з фармакологічними та біологічними засобами на перебіг післяопераційного періоду при вогнищевому травматичному пошкодженні ГМ.

Проаналізувати одержані дані на предмет виявлення позитивних і негативних ефектів впливу фізичних чинників та їх комбінацій на перебіг післяопераційного періоду при вогнищевому травматичному пошкодженні ГМ.

Визначити оптимальні параметри фізичних чинників та їх комбінації з нефізичними факторами, що призводять до активації саногенетичних процесів при вогнищевому пошкодженні ГМ, в динаміці післяопераційного періоду.

Об'єкт дослідження: експериментальна модель вогнищевого травматичного пошкодження ГМ.

Предмет дослідження: морфо-біохімічні та електрофізіологічні параметри при експериментальному травматичному вогнищевому пошкодженні ГМ та їх динаміка під впливом фізичних чинників, фармакологічних і біологічних засобів.

Методи дослідження.

1. Біохімічний метод (вивчення параметрів прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу тканини ГМ на підставі визначення концентрації малонового діальдегіду (МДА), активності каталазі та супероксиддисмутази (СОД)).

2. Емісійний спектроскопічний аналіз (визначення Са2+/Mg2+-коефіцієнту).

3. Імпедансометричний метод (вимірювання ємності та опору післяопераційного ложа та перифокальної зони).

4. Вивчення ЯМР-спектрів тканини ГМ (півширини ЯМР-сигналу оперованої півкулі).

5. Морфологічні методи (вивчення гістотопографічних препаратів ГМ, напівтонких та ультратонких зрізів з морфометрією).

6. Електрофізіологічний метод.

7. Етологічні методи (метод «відкритого поля»).

8. Статистичні методи (t-критерій достовірності різниці середніх).

Експерименти на тваринах проведені з дотриманням вимог біомедицини та згідно з правилами Європейської конвенції захисту хребетних тварин, які використовуються у наукових цілях (Страсбург, 1985).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в експерименті на тваринах розроблено схему лікування травматичного вогнищевого пошкодження ГМ з використанням фізичних чинників з метою потенціювання лікувальних властивостей фармакологічних та біологічних засобів.

Визначено позитивні та негативні ефекти ізольованого застосування фізичних чинників і комплексного їх використання з фармакологічними та біологічними засобами на ГМ за його вогнищевого травматичного пошкодження в динаміці післяопераційного періоду.

Встановлено оптимальні параметри дії фізичних чинників і строки їх застосування, що сприяють активації саногенетичних процесів у травмованому ГМ. Показано, зокрема, що оптимальною частотою МП, що позитивно впливає на ГМ при його вогнищевому травматичному пошкодженні, є 45 Гц, механічних коливань і перемінного електричного струму -- 50 Гц.

Виявлено, що застосування перемінного МП в 1-й тиждень післяопераційного періоду сприяє активації процесів, спрямованих на демаркацію та елімінацію некротичних мас з вогнища деструкції; на 2-му тижні перемінне МП та НМК активують процеси саногенезу в перифокальній зоні оперованої півкулі ГМ, здійснюючи протинабрякову дію та стимулюючи регенерацію в коркових нейронах. Через 1 місяць після операції перемінне МП сприяє відновленню морфо-функціональних властивостей оперованої півкулі ГМ.

Вперше виявлено оптимальні комбінації фізичних чинників з фармакологічними та біологічними засобами та строки їх застосування, що сприяють потенціюванню їх лікувальної дії. У 1-й тиждень післяопераційного періоду найбільш виражений позитивний вплив на ГМ має комплексне застосування трансплантації ембріональної нервової тканини (ТЕНТ) зі перемінним МП або електричним струмом, або МС чи НТФ з перемінним МП. На 2-му тижні після ХО вогнища деструкції найбільший лікувальний ефект показали комбінації МС з перемінним МП або НМК, або комплексне застосування НТФ з перемінним МП чи механічними коливаннями. Через місяць після операції максимальна вираженість лікувальної дії була відзначена у випадку застосування комбінацій МС або НТФ з перемінним МП або НМК та нейронтрансплантації сумісно з перемінним МП.

Вперше було показано, що ізольоване та комплексне застосування фізичних чинників разом з фармакологічними й біологічними засобами лікування змінює фазність перебігу травматичної хвороби ГМ.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати сприяють більш глибокому розумінню механізмів впливу різних фізичних, біологічних та фармакологічних чинників на динаміку посттравматичного періоду при пошкодженні ГМ і характеру взаємодії між ними. Вони можуть бути використані при комплексному підході до лікування вогнищевого травматичного пошкодження ГМ в післяопераційному періоді з метою ранньої активації регенераторних процесів у нервовій тканині та стабілізації об'єму вогнищ контузії, що сприятиме сприятливим результатам ЧМТ з мінімальним ступенем вираженості неврологічного дефіциту.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практику лабораторій електронної мікроскопії та експериментальної нейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України», НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, а також включені в курс лекцій і практичних занять Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто розроблено метод моделювання відкритого дозованого вогнищевого пошкодження ГМ у тварин. Проведено експерименти з визначення оптимальних, з точки зору лікувального ефекту на травмований ГМ, показників фізичних факторів. Вивчено вплив ізольованого застосування фізичних чинників і комплексного їх використання з нефізичними факторами на перебіг післяопераційного періоду при вогнищевому пошкодженні ГМ. Проаналізовано та узагальнено одержані результати, розроблено експериментальну лікувальну схему при пошкодженні ГМ у ранньому та проміжному періодах з використанням фізичних чинників та їх комбінацій з нефізичними (фармакологічними й біологічними), сформульовано основні висновки дисертації.

Вибір теми дисертаційної роботи, визначення мети, завдань та методів дослідження, здійснені разом з науковим консультантом -- д.мед.н., професором, членом-кореспондентом АМН України Цимбалюком В.І. Всі розділи дисертаційної роботи написані автором особисто.

Матеріали, висновки і положення кандидатської дисертації Енглезі А.П. не використовувалися в його докторській дисертації.

Автор висловлює щиру подяку за допомогу у виконанні досліджень співробітникам кафедри фізіології людини і тварин, кафедри біофізики Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, співробітникам лабораторії спектроскопії Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії НАН України, Інституту невідкладної і відновної хірургії АМН України, а також співробітникам лабораторій експериментальної нейрохірургії та електронної мікроскопії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України».

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були оприлюднені на ХШ з'їзді ортопедів-травматологів України (Донецьк, 2001), III з'їзді нейрохірургів України (Алушта, 2003), Всеукраїнських конференціях з міжнародною участю "Теоретичні й клінічні аспекти травматичної хвороби" (Донецьк, 2003, 2006, 2007), Всеросійській науково-практичній конференції "Поленовские чтения" (Санкт-Петербург, 2005, 2009), Міжнародній конференції "Центральні та периферичні механізми вегетативної нервової системи" (Донецьк, 2006), Всеукраїнській конференції "Актуальні питання патофізіології" (Ялта, 2006), IV з'їзді нейрохірургів України (Дніпропетровськ, 2008), наукових семінарах кафедри біофізики та фізіології людини й тварин Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України (Донецьк, 2008).

Апробація дисертації відбулася на засіданні Вченої ради НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України 10 жовтня 2008 р., протокол №8 та на сумісному засіданні вченої ради ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України», кафедр нейрохірургії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України та Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України 28 листопада 2008 р., протокол №23; також була дисертація була розглянута на спільному засіданні кафедри нейрохірургії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України, клінік нейротравми та відновної нейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України» 07.09.2009 р.

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковані 40 наукових друкованих робіт, у тому числі 30 статей (з них 13 -- без співавторів) у фахових періодичних виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 патенти на винахід (1 -- одноосібний), 8 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, 8 розділів власних досліджень, підсумку, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Робота викладена на 262 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 38 рисунками та 20 таблицями. Список літературних джерел містить 377 посилань, з яких 190 -- кирилицею, 187 -- латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи досліджень. Експерименти проводилися на 1560 тваринах: 255 статевозрілих білих щурах і 1305 мишах обох статей, розподілених на дослідну (n=1530) і контрольну (інтактні тварини, n=30) групи. У тварин дослідної групи відтворювали експериментальну модель відкритої дозованої проникаючої ЧМТ, після чого залежно від способів подальшого впливу в посттравматичному періоді, тварин знову розподіляли на групи. Зокрема, у 90 піддослідних тварин взагалі не застосовували жодних способів впливу (група «Травма»), тоді як у решти, 1440 тварин на 2-гу добу після ЧМТ виконували ХО вогнища деструкції ГМ шляхом відмивання мозкового детриту. Піддослідних тварин після ХО було розподілено на групи залежно від застосовуваних в подальшому засобів впливу: без будь-якого впливу (група „Травма+ХО” -- 90 тварин), з дією фізичних чинників (групи «Травма+ХО+НА», «Травма+ХО+IА», «Травма+ХО+НМК» -- 270 тварин), медикаментозних (група «Травма+ХО+МС» -- 360 тварин), НТФ (група «Травма+ХО+НТФ» -- 360 тварин), ТЕНТ (група «Травма+ХО+ТЕНТ» -- 360 тварин). З метою дослідження ефекту фізичних чинників на тлі застосовуваних біологічних та фармакологічних способів лікування піддослідних тварин, що піддавалися впливу фармакологічних або біологічних факторів, було розподілено на 4 підгрупи по 90 особин в кожній, одна з яких не піддавалася дії фізичних факторів, тоді як три інші, починаючи з третього дня після ЧМТ, щодня піддавалися впливу певного фізичного чинника (перемінного МП (HA, 45 Гц, 30 Е протягом 30 хв) або НМК (50 Гц, 1,5 мм протягом 30 хв), або перемінного електричного струму (IА, 10 мА, 50 Гц протягом 10 хв). Тварин кожної з підгруп на 7-му, 14-ту та 30-ту добу після ЧМТ виводили з експерименту шляхом введення летальної дози ефіру з метою подальшого морфо-функціонального дослідження вогнища деструкції ГМ. Морфо-функціональний стан оперованої півкулі ГМ оцінювався на підставі біохімічного, емісійно-спектроскопічного, імпедансометричного, ЯМР-спектроскопічного досліджень, морфологічних методів та етологічних особливостей тварин.

Експериментальні дані оброблені за допомогою методів математичної статистики. Зокрема, з метою вивчення характеру розподілу значень досліджених нами параметрів морфо-функціонального стану ГМ було проведено визначення цих параметрів на інтактних тваринах і за допомогою методу 2 підтверджено нормальність їх розподілу; у подальшому для оцінки достовірності відмінностей між центральними тенденціями використовували t-критерій Ст'юдента для малих виборок.

Результати дослідження та їх обговорення. Визначення оптимальних, з точки зору лікувального ефекту на травмовану нервову тканину, параметрів фізичних чинників. Згідно отриманих нами даних, перемінне МП (НА), перемінний електричний струм (IА) і НМК з певними амплітудно-частотними характеристиками можуть бути використані в якості засобів, що зменшують процеси ексайтотоксичності в пошкодженій нервовій тканині. Зокрема, оптимальними для активації саногенетичних процесів у травмованій тканині ГМ частотами фізичних факторів виявилися:

- 45 Гц для перемінного МП (про що свідчить збільшення на 150±7,2% концентрації іонів магнію і зменшення на 30±1,7% вмісту іонів кальцію у порівнянні з травмованою нервовою тканиною без впливу цього фізичного чинника, р<0,01),

- 50 Гц для НМК (збільшення на 250±12,2% рівня накопичення магнію і зниження на 75±3,4% концентрації кальцію у порівнянні з травмованою нервовою тканиною без впливу цього фізичного чинника, р<0,01),

- 50 Гц для перемінного електричного струму (зниження концентрації іонів кальцію у травмованій нервовій тканині на 85±4,2% (р<0,01), нормалізація гідратації переважно клітинного сектору).

Звертає увагу і той факт, що застосування фізичних чинників зазначених частот має максимальний антиоксидантний ефект.

Вплив ізольованого застосування фізичних чинників та їх комбінацій з нефізичними на травматичне вогнищеве пошкодження ГМ в 1-й тиждень після операції. Щоденний вплив перемінного МП (10 мТл, 45 Гц) протягом 30 хв вже в 1-й тиждень після операції сприяв формуванню чіткої демаркаційної лінії, яка відмежовувала некротичні маси (рис. 1), відновленню структури гематоенцефалічного бар'єру (ГЕБ), підвищенню мікропіноцитозної активності в ендотеліальній вистілці мікросудин перифокальної зони, збільшенню (в 1,30,1 разу) кількості інтактних нейронів та площі, яку займають мітохондрії і їх цитоплазмі (в 1,40,11 разу) і співвідношення довжини активної зони синапсу до довжини синаптичного контакту (в 1,30,09 разу) у порівнянні з відповідними значеннями групи тварин «Травма» (p<0,05). Крім того, магнітостимуляція вже в 1-й тиждень післяопераційного періоду сприяла зменшенню ступеня дисгідрії в перифокальній зоні, про що свідчить ріст омічного опору у порівняння з ГМ тварин групи «Травма+ХО» (р<0,05, табл. 1).

Вплив на ГМ оперованих тварин НМК і перемінного електричного струму зумовлював формування переважно патологічних реакцій у перифокальній зоні післяопераційного ложа, які проявлялися розвитком деструктивних процесів і збільшенням накопичення вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ).

Ізольоване застосування експериментальної МС в 1-й тиждень післяопераційного періоду супроводжувалося збільшенням параметрів прооксидантно-антиоксидантного балансу та дисгідрії у перифокальній зоні. Комплексне застосування експериментальної МС з перемінним МП сприяло ранній активації енергоутворюючої та білоксинтезуючої функцій нейронів перифокальної зони, збільшенню основних морфометричних показників у порівнянні з ГМ групи тварин «Травма» (площа, яку займають хроматин в ядрі та мітохондрії в цитоплазмі, збільшувалася в 1,4±0,14 разу, р<0,05, рис. 2), накопиченню магнію в травмованій нервовій тканині, нормалізації її магній-накопичувальної функції та ступеня гідратації перифокальної зони (омічний опір становили 96±1,8%, ємність -- 88±1,7% у порівнянні з показниками тканини інтактного мозку). Крім того, у дослідних тварин відзначалися високі значення ЗРА (від 75 до 90 ум. од. за рахунок високого рівня дослідницької активності) і рівність функціональної активності обох півкуль.

При комбінованому застосуванні МС з перемінним електричним струмом або НМК спостерігалися реактивні або деструктивно-реактивні зміни нейронів і глії перифокальної зони на тлі незначної активації їх енергоутворюючої функції, при цьому обидва компоненти експериментальної схеми викликали переважно патологічні реакції у пошкодженій нервовій тканині.

ТЕНТ в ранньому післяопераційному періоді сприяла активації антиперекисних процесів (про що свідчить зниження на 49±1,02% рівня МДА і збільшення в 2,5±0,12 разу активності каталази у порівнянні з тканиною ГМ тварин групи «Травма+ХО», (р<0,01) і нормалізації гідратації перифокальної зони. Магнітостимуляція в комплексі з нейротрансплантацією, поряд з відзначеними саногенетичними процесами, зумовлювала ранню активацію енергоутворюючої (збільшення вмісту ядерного хроматину в 1,59±0,16 разу в порівнянні з ГМ тварин групи «Травма» (р<0,05) та білоксинтезуючої (збільшення в 1,67±0,14 разу площі, яку займають мітохондрії, у порівнянні з ГМ тварин групи «Травма» (р<0,05), рис. 2) функцій нейронів перифокальної зони, активацію синаптичної функції на тлі зниження гліальної реакції, нормалізацію кальцій-магнієвого співвідношення (за рахунок накопичення іонів магнію) та посилення антиперекисного ефекту ембріонального трансплантату.

Таблиця 1

Середні значення () іонного, прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу та ступеня гідратації травмованої нервової тканини в 1-й тиждень післяопераційного періоду при застосуванні різних схем лікування

Група тварин	Концентрація Са2+, г/л	Концентрація Мg2+, г/л	Концентрація МДА, нМ/мг білка	Активність каталази, мкмоль/мг білка, хв	R, кОм	C, пФ
Контроль	5,6±0,14	4,1±0,11	3,7?0,17	23,0?0,84	2,4?0,03	91,2?0,86
Травма	11,0±0,18	2,5±0,05	11,9±0,52	32,3±1,61	2,0±0,04	123,2±1,91
Травма+ХО	10,0±0,18	4,4±0,1	7,6±0,83	30,5±2,01	1,7±0,05	132,2±4,1
ХО+НА	11,0±0,07	1,9±0,05	8,1±0,37	10,8±0,6	2,2±0,03	116,4±6,33
ХО+IA	8,9±0,07	4,2±0,04	24,4±1,5	8,1±0,68	2,0±0,04	115,2±2,15
ХО+НМК	9,9±1	5,2±0,12	14,5±0,54	24,5±1,17	1,9±0,05	140,2±3,76
ХО+МС	11,2±0,11	3,1±0,04	12,7±0,67	21,1±1,2	1,9±0,06	113,2±4,49
ХО+ЕНТ	12,6±0,29	4,9±0,11	3,9±0,24	30,6±2,1	1,9±0,04	100,4±2,46
ХО+НТФ	12,6±0,2	2,8±0,16	21,7±1,4	20,2±1,25	1,8±0,04	144,0±5,15
ХО+МС+НА	11,1±10,29	4,8±0,24	14,4±0,76	4,3±0,32	2,1±0,05	140,0±2,47
ХО+МС+IA	11,1±0,05	4,0±0,05	16,0±1,34	10,0±0,89	1,9±0,03	123,0±5,01
ХО+МС+НМК	12,1±0,16	4,8±0,2	11,5±1,05	15,4±1,34	1,9±0,11	113,4±3,75
ХО+ЕНТ+НА	12,2±0,1	4,9±0,07	8,0±0,7	77±6,5	2,3±0,05	80,0±0,7
ХО+ЕНТ+IA	10,4±0,3	3,6±0,2	1,3±0,11	74,5±6,9	2,3±0,07	94±1
ХО+ЕНТ+НМК	10,4±0,09	3,8±0,11	8,0±0,78	77,0±6,9	1,8±0,07	130,2±1,66
ХО+НТФ+НА	10,1±0,1	3,7±0,09	23,6±1,9	7,6±0,62	2,2±0,07	104,2±3,65
ХО+НТФ+IA	11,1±0,72	4,4±0,3	11,9±0,98	22,1±1,56	2,1±0,06	96,8±1,39
ХО+НТФ+НМК	13,5±0,17	2,9±0,09	23,6±1,89	31,4±1,79	2,4±0,07	90,0±3,96

Примітка. C -- ємність клітинного сектора, R -- омічний опір міжклітинних просторів.

Щоденна електростимуляція після нейротрансплантації, подібно до магнітостимуляції, поряд з активацією енергоутворюючої, білоксинтезуючої та синаптичної функцій нейронів, посилювала антиперекисний ефект ЕНТ (про що свідчить зменшення на 98±0,54% вмісту МДА та активація в 9,1±0,42 разу активності каталази у порівнянні з показниками групи «Травма+ХО» (р<0,01). Крім того, електростимуляція, використана в даній експериментальній схемі, сприяла зменшенню вмісту МДА та підвищенню каталазної активності (в 2,4±0,10 разу в порівнянні з показниками групи «Травма+ХО+IA», р<0,01), а поєднаним ефектом електричного струму та нейротрансплантації є нормалізація гідратації клітин у перифокальній зоні.

Вплив НМК після нейротрансплантації зумовлював розвиток переважно патологічні реакції у нервовій тканині, про що свідчила активація процесів ексайтотоксичності та пероксидації.

Парентеральне введення суміші НТФ у 1-й тиждень післяопераційного періоду призводить до одночасного зниження кальцій- і магній-накопичувальної функції нейронів, збільшення у 2,8±0,18 разу вмісту МДА, активності ферментів перекисного захисту та гідратації клітин (про що свідчить зниження ємності перифокальної зони у 0,76±0,02 разу) у порівнянні з показниками групи «Травма+ХО» (р<0,01).

Поєднане застосування НТФ з магнітостимуляцією зумовлює ранню активацію процесів внутрішньоклітинної регенерації, збільшення кількості інтактних нейронів (у 1,83±0,17 разу), вмісту ядерного хроматину (в 1,82±0,14 разу), площі, яку займають мітохондрії (в 1,67±0,14 разу), та зменшення кількості гліальних клітин (на 37±3,9%) у порівнянні з відповідними показниками групи «Травма» (р<0,05). Крім того, в коркових нейронах спостерігається покращення синаптичної функції, на користь чого свідчить збільшення співвідношення довжини активної зони синапсу до загальної довжини синаптичного контакту (в 1,8±0,15 разу) та кількості везикул у пресинапсі (в 1,8±0,12 разу) у порівнянні з відповідними показниками групи «Травма» (р<0,05). Суміш НТФ у комплексі зі перемінним МП, разом з покращенням морфометричних показників тканини оперованої півкулі ГМ, сприяє активації магній-накопичувальних процесів, а також нормалізації гідратації перифокальної зони (р<0,01).

Транскраніальна електростимуляція у комплексі з НТФ сприяє активації переважно синаптичної функції нейронів, незначному покращенню енергоутворюючої та білоксинтезуючої функцій на тлі гліальної реакції у перифокальній зоні, взаємопотенціюванню антиперекисного ефекту використаних фізичного та біологічного чинників (про що свідчить зниження активності ПОЛ), а також нормалізації гідратації нервової тканини.

Вплив НМК на тлі введення суміші НТФ у 1-й тиждень післяопераційного періоду супроводжується активацією переважно патологічних реакцій в оперованій півкулі ГМ тварин, на що вказує підвищення ексайтотоксичності й активація ПОЛ з компенсаторним підсиленням ферментативної активності каталази та СОД у порівнянні з відповідними показниками групи «Травма+ХО» (р<0,01).

Таким чином, у 1-й тиждень післяопераційного періоду найбільш виражений лікувальний ефект на ГМ при його вогнищевому травматичному пошкодженні справляють як ізольоване застосування магнітостимуляції, так і її комплексне використання з МС, НТФ і ТЕНТ, а також поєднання біологічних чинників з транскраніальною електростимуляцією (схема 1).

Вплив ізольованого застосування фізичних чинників та їх комбінацій з нефізичними на травматичне вогнищеве пошкодження ГМ на 2-й тиждень після операції. Використання перемінного МП або механічних коливань на 2-й тиждень після операції супроводжувалося активацією енергоутворюючої та синаптичної функцій нейронів перифокальної зони на тлі зменшення реактивних процесів (рис. 3). Крім того, магнітостимуляція сприяла зменшенню накопичення МДА на 48±2,9% у порівнянні з показниками групи тварин «Травма+ХО» (р<0,01, табл. 2), а використання НМК -- активації магній-накопичувальної функції нейронів у 1,32±0,03 разу (р<0,01), зменшенню вмісту вторинних продуктів ПОЛ на 44±3,2% (р<0,01) та підвищенню активності СОД у 1,2±0,05 разу (р<0,01) у порівнянні з показниками групи «Травма+ХО». Транскраніальна електростимуляція, навпаки, зумовлювала переважно деструктивні зміни в перифокальній зоні.

Застосування експериментальної МС на 2-й тиждень після операції супроводжувалося антиоксидантним ефектом, на користь чого свідчили зниження вмісту вторинних продуктів ПОЛ на 23±1,3% у порівнянні з показниками групи «Травма+ХО» (р<0,01), та гідратація первинно передегідратованих клітин перифокальної зони післяопераційного ложа.

Поєднане застосування магнітостимуляції та експериментальної МС на 2-й тиждень післяопераційного періоду зумовлювало відновлення гістоангіоархітектоніки перифокальної зони та структури ГЕБ, а також активацію внутрішньоклітинної регенерації та метаболічних процесів у нейронах (рис. 4). Крім того, комбінація МС та перемінного МП сприяла зменшенню вмісту вторинних продуктів ПОЛ в оперованій гемісфері ГМ (рівень МДА знижувався на 69±6,5% у порівнянні з таким групи «Травма+ХО» (р<0,01), тоді як при ізольованому застосуванні МС вміст вторинних продуктів ПОЛ знижувався лише на 23±2,9% у порівнянні з таким групи «Травма+ХО», (р<0,01).

Таблиця 2

Середні значення () іонного, прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу та ступеня гідратації травмованої нервової тканини протягом 2-го тижня післяопераційного періоду при застосуванні різних схем лікування

Група тварин	Концентрація Са2+, г/л	Концентрація Мg2+, г/л	Концентрація МДА, нМ/мг білка	Активність каталази, мкмоль/мг білка, хв	R, кОм	C, пФ
Контроль	5,6±0,14	4,1±0,11	3,7?0,17	23,0?0,84	2,4?0,03	91,2?0,86
Травма	11,0±0,12	5,6±0,09	3,5 ±0,27	32,3?1,61	2,6±0,07	99,0±6,02
Травма+ХО	11,8±0,1	4,4±0,1	20,5?1,19	30,5?2	1,6±0,06	134,6±2,04
ХО+НА	10,9±0,47	6,3±0,28	10,7±0,65	10,8±0,6	2,0±0,04	153,8±9,38
ХО+IA	10,7±0,22	3,7±0,18	11,8±0,93	10,1±0,85	1,8±0,07	163,2±2,5
ХО+НМК	14,0±0,32	5,8±0,13	13,5±0,81	10,3±0,84	1,9±0,04	99,0±1,2
ХО+МС	10,2±0,36	3,7±0,18	15,8?0,89	29,5?1,58	2,6±0,07	99,0±6,02
ХО+ЕНТ	10,9±0,33	4,9±0,11	4,8±0,44	50,2?2,8	1,8±0,06	123,0±6,5
ХО+НТФ	9,4±0,20	5,4±0,19	18,4?1,12	12,3?0,75	1,9±0,05	126,0±6,2
ХО+МС+НА	12,8±0,09	3,9±0,08	6,4±0,58	8,3±0,7	2,0±0,05	109,0±3,4
ХО+МС+IA	5,6±0,14	11,8±0,38	14,4±1,05	12,6±0,96	2,5±0,04	136,2±1,07
ХО+МС+НМК	12,8±0,25	3,7±0,09	1,75±0,08	18,1±1,56	1,8±0,05	123,0±4,9
ХО+ЕНТ+НА	10,9±0,24	3,6±0,06	9,2±0,85	4,8±0,44	2,5±0,06	104,0±4,2
ХО+ЕНТ+IA	10,8±0,11	10,8±0,11	7,7±0,72	6,9±0,6	2,1±0,05	115,0±2,4
ХО+ЕНТ+НМК	10,8±0,12	3,8±0,16	20,0±1,55	43,0±3,8	2,7±0,13	78,0±3,11
ХО+НТФ+НА	10,7±0,24	4,5±0,11	8,3±0,9	11,7±1,05	1,9±0,05	86,0±1,96
ХО+НТФ+IA	9,1±0,04	3,9±0,13	7,3±0,45	13,5±1,12	2,5±0,06	155,5±5,2
ХО+НТФ+НМК	10,0±0,14	4,2±0,08	8,4±0,9	11,7±1,05	1,5±0,08	96,2±5

Примітка. C -- ємність клітинного сектора, R -- омічний опір міжклітинних просторів.

Комбіноване застосування МС і НМК на другий тиждень після операції супроводжувалося лише частковим відновленням гісто- й ангіоархітектоніки перифокальної зони, незначною активацією білоксинтезуючої функції нейронів та усуненням явищ дистрофії синаптичних терміналей. При цьому фізичний та нефізичний чинники мали взаємопотенціюючий антиоксидантний ефект, на користь чого свідчить зниження вмісту МДА на 90,0±7,2% у порівнянні з показниками групи «Травма+ХО+МС» (р<0,01), і сприяли нормалізації магній-накопичувальної функції нейронів.

Електростимуляція у поєднанні з СМ протягом 2-го тижня після операції зумовлювала переважно деструктивно-реактивні зміни нейронів та переважанню патологічних реакцій над саногенними.

Після ТЕНТ у 2-й тиждень після операції відзначене зменшення на 88±8,5% вмісту МДА (р<0,01), підвищення активності каталази в 1,64±0,09 разу (р<0,01) у порівнянні з показниками групи «Травма+ХО», нормалізації ступеня гідратації тканини оперованої півкулі ГМ. Поєднане застосування ТЕНТ і магнітостимуляції сприяє активації процесів внутрішньоклітинної регенерації нейронів перифокальної зони, підвищенню їх енергоутворюючої функції, відновленню структурно-функціональних характеристик ГЕБ, нормогідратації перифокальної зони післяопераційного ложа.

При застосуванні електростимуляції та нейротрансплантації відзначені реактивні зміни в перифокальній зоні, ознаки відновлення синаптичної функції нейронів, але також і патологічні реакції з боку фізичного чинника та саногенні -- з боку біологічного.

Вплив НМК після нейротрансплантації протягом 2-го тижня після операції сприяє відновленню гісто- та ангіоархітектоніки перифокальної зони оперованої півкулі ГМ. Крім того, відзначений сумісний позитивний ефект впливу біологічного та фізичного чинників на тканину травмованої півкулі ГМ, що проявлявся зниженням вмісту МДА у порівнянні з групами «Травма+ХО+НМК» і «Травма+ХО+ТЕНТ» (р<0,01).

Протягом 2-го тижня післяопераційного періоду при застосуванні препарату «Трофін» відзначена активація саногенних ефектів нейротрофічних факторів, яка проявлялася їх антиексайтотоксичною та антиперекисною дією. При сумісному застосуванні НТФ та перемінного МП спостерігалися відновлення структурно-функціональних властивостей оперованої півкулі ГМ, взаємопотенційований антиоксидантний ефект фізичного та біологічного чинників, велика кількість молодих мітохондрій, гіперплазія апарату Гольджі, збільшення кількості інтактних нейронів у 1,7±0,13 разу, зменшення кількості гліальних клітин на 50±4,8%, підвищення в 1,9±0,08 разу співвідношення довжини активної зони синапсу до загальної довжини контакту, а кількість везикул у пресинапсі -- в 2,0±0,13 разу у порівнянні з відповідними показниками групи «Травма» (р<0,05). Комбінація НТФ та перемінного МП сприяє активації саногенетичних процесів у травмованій нервовій тканині, що проявляється у вигляді антиперекисного ефекту, нормалізації гідратації перифокальної зони.

Подібні морфо-функціональні зміни в перифокальній зоні відбуваються і при комбінованому застосуванні НМК і НТФ. Зокрема, спостерігаються відновлення гістоархітектоніки перифокальної зони ураженої кори ГМ, ознаки активації переважно синаптичної функції. Мають місце взаємопотенційовані позитивні ефекти з боку фізичного та нефізичного чинників, що проявляються зниженням вираженості перекисних процесів та ексайтотоксичності: вміст МДА знижується на 29±1,8% під дією НТФ і на 55±4,7% внаслідок результаті дії НМК (р<0,01) у порівнянні з групами «Травма+ХО+НМК» і «Травма+ХО+НТФ» відповідно. Послаблення процесів ПОЛ призводить до зниження накопичення кальцію. Разом з тим НТФ і НМК сприяють зниженню магній-накопичувальної функції нейронів.

При використанні транскраніальної електростимуляції на тлі введення НТФ відзначені реактивні зміни нейронів та глії, дистонічні явища в мікроциркуляторному руслі.

Таким чином, оптимальний лікувальний ефект у 2-й тиждень післяопераційного періоду відзначений при ізольованому застосуванні магнітостимуляції або НМК та комплексному їх використанні з МС або НТФ. Крім того, активації саногенних реакцій у нервовій тканині сприяє магнітостимуляція або НМК у комплексі з ТЕНТ (схема 2).

Вплив ізольованого застосування фізичних чинників та їх комбінацій з нефізичними на травматичне вогнищеве пошкодження ГМ на 4-й тиждень після операції. На 4-й тиждень після операції застосування НМК і МП сприяє активації процесів внутрішньоклітинної регенерації в перифокальній зоні, посиленню білоксинтезуючої та енергоутворюючої функцій нейронів, зниженню посттравматичного вазопарезу, а також стабілізації прооксидантно-антиоксидантного балансу (табл. 3). Електростимуляція не призводить до покращення основних морфометричних показників перифокальної зони оперованої півкулі ГМ.

При використанні експериментальної МС на 4-й тиждень післяопераційного періоду спостерігається накопичення іонів кальцію та МДА у нервовій тканині на тлі значного росту каталазної активності (у 4,53±0,28 разу в порівнянні з такою в групі «Травма+ХО», р<0,01), а також дегідратація клітин перифокальної зони. При введенні до даної експериментальної схеми змінного МП відзначене відновлення структурно-функціональних властивостей оперованої півкулі, збільшення (у 1,4±0,11 разу відносно групи «Травма», р<0,05) площі, зайнятої хроматином в ядрі, та площі, що зайнятої мітохондріями в цитоплазмі (в 1,3±0,11 разу відносно групи «Травма», р<0,05), збільшення відношення довжини активної зони синапсу до загальної довжини контакту (в 1,6±0,14 разу в порівнянні з таким в групі «Травма», (р<0,05), рис. 5). При цьому МС, застосована в комплексі з перемінним МП, обумовлює зниження накопичення кальцію, що супроводжується вираженим антиперекисним ефектом на травмовану півкулю (зменшення вмісту МДА на 80±2,1% відносно групи «Травма+ХО+НА» (р<0,01), а вплив перемінного МП сприяє зниженню всіх показників прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу (у порівнянні з показниками в групі «Травма+ХО+МС» (р<0,01).

Комбіноване застосування НМК і МС супроводжувалося відновленням структурно-функціональних властивостей ураженої півкулі ГМ з ознаками внутрішньоклітинної регенерації та морфо-функціональних властивостей внутрішньоклітинних органел. При цьому МС в даній комбінації зумовлювала значне зниження вмісту МДА (на 70±3,4% відносно групи «Травма+ХО+НМК» (р<0,01), а також активності СОД і каталази в оперованій гемісфері ГМ, тоді як вплив НМК спричиняв збільшення кальцій-магнієвого коефіцієнта (за рахунок збільшення накопичення кальцію в 1,4±0,1 разу та зниження вмісту магнію на 30±1,6% відносно групи «Травма+ХО+МС» (р<0,01), активності каталази (в 1,9±0,12 разу), зниження рівня МДА (на 60±3,1% у порівнянні з показниками групи «Травма+ХО+МС» (р<0,01) і нормалізацію гідратації перифокальної зони.

Таблиця 3

Середні значення () іонного, прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу та ступеня гідратації травмованої нервової тканини на 4-му тижні післяопераційного періоду при застосуванні різних схем лікування

Група тварин	Концентрація Са2+, г/л	Концентрація Мg2+, г/л	Концентрація МДА, нМ/мг білка	Активність каталази, мкмоль/мг білка, хв	R, кОм	C, пФ
Контроль	5,6±0,14	4,1±0,11	3,7?0,17	23,0?0,84	2,4?0,03	91,2?0,86
Травма	16,0±0,11	5,2±0,09	10,3?0,59	67,6?2,36	2,6±0,07	82,6±0,98
Травма+ХО	6,4±0,21	6,7±0,08	6,7?0,18	8,6?0,6	1,6±0,06	66,2±2,01
ХО+НА	15,0±0,28	5,5±0,05	15,1±0,78	12,2±0,58	2,2±0,08	106,4±0,75
ХО+IA	3,9±0,17	5,9±0,14	6,2±0,58	41,2±2,06	2,6±0,03	67,2±1,59
ХО+НМК	12,1±0,19	4,1±0,16	14,8±0,31	41,0±1,73	2,6±0,08	130,0±6,5
ХО+МС	8,7±0,22	6,4±0,24	11,5?0,8	38,8?2,4	2,7±0,04	112,8±6,47
ХО+ЕНТ	11,3±0,30	4,4±0,05	15,6?0,85	4,9?0,28	2,8±0,09	82,6±4,34
ХО+НТФ	13,3±0,24	7,2±0,16	9,4?0,55	31,4?2,1	2,1±0,08	111,2±3,22
ХО+МС+НА	13,1±0,24	13,1±0,24	3,2±0,18	18,3±1,35	2,2±0,08	70,0±2,9
ХО+МС+IA	5,6±0,1	5,6±0,14	8,0±0,45	97,4±7,8	1,7±0,03	127,0±0,71
ХО+МС+НМК	12,2±0,24	12,2±0,24	4,5±0,38	76±4,3	1,9±0,06	107,0±4,2
ХО+ЕНТ+НА	12,6±0,05	5,6±0,06	18,1±1,65	66,8±6,4	2,2±0,07	68,0±4,06
ХО+ЕНТ+IA	12,1±0,24	4,6±0,07	8,3±0,76	24,3±1,9	2,3±0,03	76,5±0,77
ХО+ЕНТ+НМК	14,0±0,11	4,6±0,12	11,9±0,95	34,1±2,9	2,1±0,03	96,0±2,88
ХО+НТФ+НА	12,6±0,05	5,6±0,06	3,1±0,22	9,5±0,95	1,8±0,07	134,4±6,64
ХО+НТФ+IA	12,1±0,24	4,6±0,07	1,2±0,05	10,5±1,2	1,7±0,03	125,2±5,54
ХО+НТФ+НМК	14,0±0,11	4,6±0,12	3,1±0,25	24,3±1,72	2,0±0,03	85,0±2,88

Примітка. C -- ємність клітинного сектора, R -- омічний опір міжклітинних просторів.

Транскраніальна електростимуляція, застосована разом з МС на 4-му тижні післяопераційного періоду, призводить до деструктивно-реактивних змін нейронів та глії у перифокальній зоні післяопераційного ложа. Обидва компоненти експериментальної схеми активують патологічні реакції, що проявляється збільшенням вмісту МДА та зниженням активності антиперекисних ферментів.

Ізольоване застосування нейротрансплантації на 4-му тижні післяопераційного періоду зумовлює вторинну активацію процесів ПОЛ (збільшення рівня МДА в 2,32±0,13 разу відносно групи «Травма+ХО» (р<0,01) і ріст ексайтотоксичності. При сумісному застосуванні перемінного МП і нейротрансплантації відзначені повне відновлення структурно-функціональних властивостей оперованої півкулі ГМ, поява ознак внутрішньоклітинної регенерації, нормалізація гістоархітектоніки перифокальної зони, на користь чого свідчить збільшення у 1,5±0,13 разу кількості інтактних нейронів, у 2,2±0,17 разу -- коефіцієнта «нейрон-глія», в 1,5±0,13 разу -- співвідношення площі, зайнятої хроматином в ядрі, до загальної площі нуклеоплазми, у порівнянні з показниками групи «Травма» (р<0,05). Крім того, при поєднаній дії нейротрансплантації та магнітостимуляції має місце активація саногенних реакцій у перифокальній зоні травмованої півкулі ГМ, що проявляється підвищенням активності ферментів антиперекисного захисту та магній-накопичувальної функції нервової тканини; при цьому під впливом ЕНТ активність каталази зростає в 5,4±0,21 разу у порівнянні з групою «Травма+ХО+НА» (р<0,01), а перемінного МП -- у 13,6±0,73 разу в порівнянні з групою «Травма+ХО+ТЕНТ» (р<0,01).

Комбіноване застосування НМК і ТЕНТ на 4-му тижні післяопераційного періоду супроводжується відновленням гісто- та ангіоархітектоніки перифокальної зони, а також регресом явищ посттравматичного вазопарезу та активацією синаптичної функції. У цей період відзначається активація саногенних реакцій під впливом як НМК, так і ТЕНТ, значне збільшення накопичення магнію, що перевищує інтактні значення в 1,2±0,04 разу (р<0,01) і нормалізація гідратації клітин перифокальної зони.

Застосування ТЕНТ у комплексі з електростимуляцією сприяло відновленню гісто- й ангіоархітектоніки перифокальної зони, але також розвитку різноспрямованих саногенних і патогенних реакцій. При цьому електричний струм стимулював активацію переважно саногенних процесів.

Введення тваринам препарату «Трофін» протягом 4 тижнів після операції супроводжувалося зниженням кальцій- та магній-накопичувальної функції нейронів, збільшенням вмісту МДА у 2,8±0,18 разу в порівнянні з показниками групи «Травма+ХО» (р<0,01) на тлі зростання активності ферментів антиперекисного захисту.

При комплексному використанні НТФ і перемінного МП відзначено активацію процесів внутрішньоклітинної регенерації, енергоутворюючої (збільшення в 1,66±0,14 разу площі, зайнятої мітохондріями) та білоксинтезуючої (збільшення в 1,85±0,16 разу частки ядерного хроматину) функцій нейронів перифокальної зони, збільшення в 1,8±0,15 разу співвідношення довжини активної зони синапсу до загальної довжини контакту та в 1,8±0,16 разу -- кількості везикул у пресинапсі у порівнянні з показниками групи «Травма» (р<0,05). Більш того, основні морфометричні показники перифокальної зони післяопераційного ложа у ГМ тварин, що піддавалися комбінованому впливу НТФ і магнітостимуляції, не відрізнялися від інтактних (рис. 5, 6). Суміш НТФ у комплексі з магнітостимуляцією зумовлює активацію магній-накопичувальних процесів у нейронах, нормалізацію рівня гідратації перифокальної зони і зростання активності каталази (відносно показників груп «Травма+ХО+НТФ» і «Травма+ХО+НА», (р<0,01).

Під дією НМК на експериментальну модель «ХО+НТФ» спостерігається відновлення структурно-функціональних властивостей тканини оперованої півкулі ГМ, ангіоархітектоніки перифокальної зони, регрес явищ посттравматичного вазопарезу, значне зменшення вираженості гліальної реакції, відновлення синаптичної функції. В даний період має місце активація саногенних реакцій у вигляді підвищення антиперекисної активності під впливом як біологічних, так і фізичних чинників.

При застосуванні транскраніальної електростимуляції та НТФ відзначено реактивні зміни нейронів і глії у перифокальній зоні, часткове відновлення гістоархітектоніки, подальшу активацію синаптичної функції. Біологічний та фізичний компонент експериментальної схеми спричиняють в основному патологічні реакції в травмованій нервовій тканині.

Таким чином, найбільш позитивний ефект на оперовану півкулю на 4-му тижні післяопераційного періоду мають сумісне застосування МС або ТЕНТ як з магнітостимуляцією, так і з НМК, а також комбінація НТФ з магнітостимуляцією або впливом НМК (схема 3).

В різні строки післяопераційного періоду застосування біологічних (ТЕНТ, НТФ) або фармакологічних чинників разом з певним фізичними факторами (перемінним МП, електричним струмом або НМК) супроводжується різною взаємодією при впливі на перифокальну зону оперованої півкулі ГМ. Так, у 1-й тиждень після операції між фізичними та нефізичними чинниками відзначені такі типи співвідношень:

1) взаємопотенційований ефект фізичного і нефізичного чинників на оперовану півкулю ГМ, спрямований на посилення компенсаторно-пристосувальних процесів у пошкодженій нервовій тканині (моделі «ХО+НТФ+HA», «ХО+НТФ+IA», «ХО+ТЕНТ+HA», «ХО+ТЕНТ+IA», «ХО+МС+HA»);

2) різноспрямовані (як позитивний, так і негативний) ефекти впливу фізичного та нефізичного чинників на оперовану півкулю ГМ (моделі «ХО+ТЕНТ+НМК», «ХО+МС+НМК»);

3) активація переважно патологічних реакцій у перифокальній зоні оперованої півкулі ГМ, зумовлених як нефізичним, так і фізичним чинниками (модель «ХО+НТФ+НМК»).

На 2-ому тижні після операції мають місце такі типи співвідношень між фізичними та нефізичними чинниками:

1) взаємопотенційований ефект фізичного та нефізичного чинників на оперовану півкулю ГМ, спрямований на підсилення процесів саногенезу в ураженій нервовій тканині (моделі «ХО+НТФ+НА або НМК», «ХО+МС+HA або НМК», «ХО+ТЕНТ+НА або НМК);

2) різноспрямовані (як позитивний, так і негативний) ефекти фізичного та нефізичного чинників на оперовану півкулю ГМ (модель «ХО+ТЕНТ+IA»);

3) активація переважно патологічних реакцій у перифокальній зоні оперованої півкулі ГМ, зумовлених як нефізичними, так і фізичними чинниками (моделі «ХО+МС+IA», «ХО+НТФ+IA»).

На 4-ому тижні післяопераційного періоду відзначаються два типи співвідношень між фізичними та нефізичними чинниками у впливі на перифокальну зону оперованої півкулі ГМ:

1) взаємопотенційований ефект фізичного і нефізичного чинників на оперований ГМ, спрямований на підсилення саногенетичних процесів (моделі «ХО+НТФ+HA або НМК», «ХО+МС+HA або НМК», «ХО+ТЕНТ+HA або НМК»);

2) різноспрямовані (як позитивний, так і негативний) ефекти впливу фізичного та нефізичного чинників на оперовану півкулю ГМ з переважанням патологічних реакцій у ній (моделі «ХО+НТФ+IA», «ХО+МС+IA», «ХО+ТЕНТ+IA»).

Комплексне застосування фізичних чинників з фармакологічними або біологічними на певних етапах післяопераційного періоду створює оптимальні умови для активації саногенних реакцій в оперованій півкулі ГМ. При цьому характер і вираженість впливу різних чинників на перебіг посттравматичного процесу залежить від їх комбінацій та строків застосування.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми вивчення ізольованого впливу фізичних чинників і комплексного їх використання з фармакологічними та біологічними засобами лікування на ГМ при його вогнищевому експериментальному пошкодженні. На підставі експериментальних досліджень та теоретичних узагальнень розкрито закономірності впливу фізичних факторів (низькочастотних перемінного МП,електричного струму та НМК) у комплексі з фармакологічними та біологічними засобами на ГМ при його вогнищевому пошкодженні.

1. Оптимальними параметрами фізичних чинників, які сприяють активації саногенних процесів у травмованому ГМ з 1-го по 4-й тиждень посттравматичного періоду, є частота 45 Гц для перемінного МП, 50 Гц -- для НМК і перемінного електричного струму, на користь чого свідчить наближення до нормальних значень Са2+/Мg2+-коефіцієнту, показників прооксидантно-оксидантного гомеостазу та ступеня гідратації нервової тканини.

2. ХО у вигляді відмивання первинного травматичного субстрату сприяє активації саногенних процесів в оперованій півкулі ГМ тільки на 4-му тижні післяопераційного періоду, про що свідчать послаблення перекісних процесів у перифокальній зоні ГМ (зниження вмісту МДА на 35,00,53%), активація магній-накопичувальної (у 1,30,02 разу) та білоксинтезуючої (збільшення частки хроматину в ядрі в 1,250,10 разу) функцій нейронів у порівнянні з такими травмованого ГМ.

3. Характер і вираженість саногенних і патологічних реакцій, індукованих в оперованому ГМ, здебільшого визначається природою чинника та стадією посттравматичного періоду.

4. Перемінне МП має позитивний ефект у ранньому (7-14 діб) посттравматичному періоді, на що вказує активація енергоутворюючої функції нейронів у 1-му та посилення антиперекисних процесів у нервовій тканині на 2-му тижні.

5. Позитивний ефект ізольованого застосування НМК на травмований ГМ відзначається тільки на 2-му тижні післяопераційного періоду, про що свідчить активація енергоутворюючої функції нейронів.

6. Ізольоване застосування перемінного електричного струму має переважно негативну дію на оперований ГМ у всі строки післяопераційного періоду (з 1-го по 4-й тиждень), на що вказує посилення деструктивних процесів у нейронах перифокальної зони.

7. Певні фізичні фактори модулюють саногенні ефекти МС лікування травматичного вогнищевого пошкодження ГМ. Так, власне МС справляє саногенний ефект, тільки починаючи з 2-го тижня післяопераційного періоду, тоді як у комплексі з перемінним МП уже з 1-го тижня відзначається раннє відновлення білоксинтезуючої та енергоутворюючої функцій нейронів.

8. Саногенний ефект комплексного застосування МС і НМК починає проявлятися на 2-му та 4-му тижні післяопераційного періоду і носить більш виражений характер у порівнянні з таким при використанні МС.

9. Транскраніальна електростимуляція у комплексі з ТЕНТ уже на 1-му тижні післяопераційного періоду потенціює антиоксидантний ефект ЕНТ: якщо після ізольованого застосування ЕНТ накопичення МДА в оперованій гемісфері ГМ зменшувалося на 51,23,15% у порівнянні з групою тварин, яких піддавали ХО, то комплексне застосування ЕНТ та перемінного електричного струму зумовлювало зниження вмісту МДА на 98,00,54%....