Резюмуючи результати проведених клінічних і психоневрологічних досліджень, ми вважаємо за необхідне виділити наступні, найбільш значимі, моменти:

– ефективність проведених лікувально-профілактичних заходів повністю залежить від ступеня тих або інших клінічних і психо-неврологічних порушень;

– з огляду на найбільш суттєві КП, у пацієнток з гіпофункцією щитовидної залози, ефективність запропонованої терапії починає проявлятися вже через 6 місяців, а при аутоімунному тироїдиті і гіперфункції щитовидної залози - по закінченні 12 місяців;

– на заключному етапі (12 місяців від початку терапії) ефективність запропонованих лікувально-профілактичних заходів є, практично, ідентичною, незалежно від конкретного варіанта доброякісної ТП і періоду життя пацієнток;

– розроблений нами диференційований підхід для корекції КП, з урахуванням конкретного варіанта ТП і періоду життя пацієнтки, є повністю обґрунтованим, тому що, у порівнянні із загальноприйнятими лікувально-профілактичними заходами, які проводяться тільки з урахуванням періоду життя жінки, ефективність її істотно вище.

Для більш глибокого розуміння процесів, що відбуваються під час лікування, ми вважали за необхідне додаткове вивчення ендокринологічних, метаболічних і функціональних параметрів, які є на сьогодні найбільш інформативними (В.П. Сметник и соавт., 2001; В.И. Кулаков и соавт., 2006).

Як свідчать отримані дані, в пацієнток з гіпофункцією щитовидної залози в перименопаузальному періоді через 6 місяців після проведення лікувально-профілактичних заходів у підгрупі 3.1.1 збереглося достовірне збільшення вмісту ЛГ (р<0,01); Прл (р<0,05) і ФСГ (р<0,05). У порівнянні з цим, при використанні запропонованої методики ці зміни були незначними, або були відсутні (р>0,05). У порівняльному аспекті, через 12 місяців рівень ЛГ, незалежно від варіанта лікування, не відрізнявся, а вміст Прл і ФСГ був вірогідно нижче (р<0,05) при використанні запропонованої нами методики.

При аутоімунному тироїдиті в аналогічний період зміни ЛГ і ФСГ носили не достовірний характер (р>0,05), а вміст Прл був вірогідно вище (р<0,05) при використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів. При гіперфункції щитовидної залози в перименопаузальному періоді вміст Прл і ФСГ був в усіх випадках без достовірних розбіжностей (р>0,05), а рівень ЛГ залишався вірогідно збільшеним, незалежно від методики лікувально-профілактичних заходів (р<0,05).

У постменопаузальному періоді зміни ендокринологічного статусу в пацієнток з різною доброякісною ТП більш позитивні. Так, при використанні запропонованої терапії вже через 6 місяців від початку її проведення вірогідно знизився вміст ЛГ, Прл і ФСГ (р<0,05), що збереглося і до 12 місяців від початку досліджень. При використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів дисгормональні порушення в пацієнток даної підгрупи збереглися. Аналогічна закономірність спостерігалася в пацієнток з аутоімунним тироїдитом і гіперфункцією щитовидної залози.

При оцінці вмісту статевих гормонів у пацієнток з гіпофункцією щитовидної залози в перименопаузальному періоді вміст П, незалежно від методу корекції, залишався вірогідно зниженим (р<0,05), а рівень Т зберігався без достовірних розбіжностей (р>0,05). Відносну гіпоестрогенію, яка є характерною для пацієнток цих підгруп, було усунуто тільки при використанні запропонованої нами корекції через 6 місяців від початку проведеної терапії і збереглася протягом 12 місяців (р<0,05). Досить показовим є і те, що аналогічна картина дизгормональних змін у перименопаузальному періоді була характерна для пацієнток як з аутоімунним тироїдитом, так і з гіперфункцією щитовидної залози.

Зовсім іншу картину ми спостерігали при вивченні вмісту статевих гормонів у постменопаузальному періоді. В пацієнток з гіпофункцією щитовидної залози, при використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів, вміст П вірогідно не змінювався (р>0,05), рівень Т був підвищений (р<0,05), а Е2 - відповідно знижений (р<0,05), хоча до 12 місяців від початку проведеної терапії останній показник збільшився щодо підгрупи 2.2 (р<0,05). Застосування запропонованої нами тактики ведення пацієнток з різною доброякісною патологією щитовидної залози в постменопаузальному періоді не дозволило нормалізувати вміст Т, а рівень Е2 достовірно збільшився до значень у підгрупі 1.2 (р<0,01).

При аутоімунному тироїдиті, незалежно від методики корекції, зміни П и Т носили недостовірний характер (р>0,05), а вміст Е2 вірогідно збільшувався, починаючи з 6 місяця від початку терапії тільки в підгрупі 4.2.2 (р<0,01). Практично аналогічні зміни були характерні і для пацієнток з гіперфункцією щитовидної залози.

Вихідні зміни гормонів щитовидної і паращитовидних залоз до лікування залежали від конкретного варіанта ТП. Аналогічну закономірність простежували і в динаміці цих показників у процесі проведення лікувально-профілактичних заходів. При гіпофункції щитовидної залози в перименопаузальному періоді, при використанні запропонованої методики, через 6 місяців від початку проведеної терапії відзначено достовірне зниження рівня ТТГ (р<0,01) при одночасному збільшенні вмісту Т4 (р<0,05), а через 12 місяців відзначено нормалізацію останнього показника щодо підгруп 1.1 і 2.1. У порівнянні з цим, використання загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів не дозволило вірогідно змінити рівень ТТГ, а вміст Т4 вірогідно збільшився тільки до 12 місяця проведеної терапії (р<0,05), причому, у порівнянні з підгрупою 4.1.1, залишався зниженим (р<0,05).

При аутоімунному тироїдиті в перименопаузальному періоді достовірні розбіжності відмічено тільки щодо вмісту КТ. Причому, при використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів ці розбіжності, практично, не змінювалися, а застосування запропонованої нами корекції дозволило вірогідно знизити даний показник вже через 6 місяців від початку проведеної терапії (р<0,01). Усі зміни гормонів щитовидної і паращитовидних залоз при гіперфункції щитовидної залози в перименопаузальному періоді носили недостовірний характер.

Використання загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів у постменопаузальному періоді в пацієнток з гіпофункцією щитовидної залози не дозволило вірогідно знизити рівень ТТГ і КТ, а також збільшити вміст Т4. На відміну від цього, застосування запропонованої нами методики дозволило через
6 місяців від початку терапії нормалізувати вміст ТТГ (р>0,05), вірогідно підвищити рівень Т4 (р<0,05) і зменшити концентрацію КТ (р<0,05). При аутоімунному тироїдиті і гіперфункції щитовидної залози, незалежно від варіанта проведеної корекції, відзначено достовірне зниження вмісту КТ, однак у різному ступені: підгрупа 3.2.2 - р<0,01 і підгрупа 4.2.2 - р<0,05.

Аналізуючи основні особливості антитілоутворення в пацієнток з різною доброякісною ТП в перименопаузальному періоді, найбільші зміни мали місце з боку двох параметрів: АТПО і АТГ. Так, при гіпофункції щитовидної залози через 6 місяців від початку проведеної терапії ці два показники у підгрупі 3.1.1 вірогідно не змінювалися (р>0,05), а у підгрупі 4.1.1 - вірогідно знизилися (р<0,05). Через 12 місяців - у підгрупі 3.1.1 вірогідно зменшилися (р<0,05), а в підгрупі 4.1.1 - нормалізувалися щодо підгрупи 2.1. Така ж картина мала місце в пацієнток з аутоімунним тироїдитом і з гіперфункцією щитовидної залози.

У постменопаузальному періоді зміни основних параметрів антитіло- утворення носили аналогічний характер, як і у перименопаузальному періоді.

Отже, використання запропонованих лікувально-профілактичних заходів, на основі диференційованого підходу до медикаментозної корекції з урахуванням конкретного варіанта доброякісної ТП і періоду життя жінок, дозволяє усунути дисгормональні порушення в усіх ланках, що, в свою чергу, позитивно позначається на клінічному стані пацієнток і їхньому психоемоційному статусі.

При оцінці різних дизметаболічних змін ми вважали за доцільне використати єдиний методологічний підхід, що полягає у вивченні порівняльних аспектів найбільш інформативних показників у пацієнток з різною доброякісною ТП в пери- і постменопаузальному періодах (Я.П. Сольский та співав., 2001; В.П. Сметник, 2004).

Результати проведених біохімічних і гемостазіологічних досліджень, а також вивчення параметрів МЩК підтверджують ефективність запропонованих лікувально-профілактичних заходів.

Резюмуючи отримані результати, ми вважаємо за необхідне зазначити, що застосування запропонованої нами методики дозволяє усунути наступні негативні моменти КП у пацієнток з різною доброякісною ТП:

– знизити частоту КП середнього і тяжкого ступенів в перименопаузальному і постменопаузальному періодах;

– зменшити середній бал вегетативної дистонії як у пери-, так і у постменопаузальному періодах;

– знизити ступінь тяжкості ОЕС, в міру переходу з пери- у постменопаузальний період;

– у перименопаузальному періоді знизити частоту судинного головного болю, а у постменопаузальному - додатково і головного болю мігренеподібного характеру і напруги;

– скоротити різницю у частоті значних гіпервентиляційних розладів у пери- і постменопаузальному періодах;

– нормалізувати параметри сну: пробудження від почуття недостачі повітря, підвищену рухову активність і різні бачення в період засинання, причому, поступово, в міру переходу з пери- у постменопаузальний період;

– знизити частоту больових відчуттів: інтенсивність болю і його несприятливий вплив на життя, причому також, у міру переходу з пери- у посменопаузальний період;

– зменшити тяжкість різних депресивних станів у пери- і постменопаузальному періодах;

– підвищити параметри якості життя в пери- і постменопаузальному періодах.

Залежно від конкретного варіанта ТП, нам вдалося у пери- і постменопаузальному періодах при гіпофункції щитовидної залози:

– знизити частоту КП середнього і тяжкого ступенів;

– зменшити середній бал вегетативної дистонії і ОЕС;

– призупинити наростання тяжкості гіпервентиляційних розладів, інтенсивності больових відчуттів і їхній несприятливий вплив на життя пацієнток;

– знизити високі значення реактивної і особистісної тривожності, а також інтегральної самооцінки особистості і якості життя.

При аутоімунному тироїдиті:

- знизити частоту вегетативної дистонії і помірної депресії.

При гіперфункції щитовидної залози:

- зменшити ступінь виразності ПЕС.

Підтвердженням ефективності клінічних і психоневрологічних даних є корекція ендокринологічних розладів в обстежених жінок, що полягає в наступному:

– при гіпофункції щитовидної залози у перименопаузальному періоді відбувається достовірне зниження вмісту ЛГ, Прл, ФСГ, ТТГ, АТПО, АТГ і ТЗГ при одночасному збільшенні рівня П, Е2, Т4 віл. і КТ; у постменопаузальному періоді - достовірне зниження Прл, Т, ТТГ, АТПО і АТГ;

– при аутоімунному тироїдиті у перименопаузальному періоді достовірно знижується вміст КТ, АТПО і АТГ при одночасному збільшенні рівня П, Е2 і ПТГ; у постменопаузальному періоді достовірне зменшення Прл, АТПО і АТГ на тлі підвищення рівня ЛГ і Е2;

– при гіперфункції щитовидної залози у перименопаузальному періоді відбувається достовірне зниження ЛГ АТПО і АТГ при одночасному збільшенні рівня П; у постменопаузальному періоді достовірне зниження Прл, КТ, АТПО і АТГ на тлі одночасного збільшення ЛГ і Е2.

Додатково до цього, при використанні запропонованої нами методики від- кореговано дизметаболічні порушення і основні параметри остеопорозу.

Застосування загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів не дозволяє істотно зменшити частоту основних клінічних і психоневрологічних проявів у пацієнток з різною доброякісною патологією щитовидної залози у різні періоди їхнього життя, а також нормалізувати ендокринологічний статус, дисметаболічні порушення і прояви остеопорозу.

Все вищевикладене дозволяє рекомендувати запропонований алгоритм лікувально-профілактичних заходів у пацієнток з різною доброякісною патологією щитовидної залози в пери- і постменопаузальному періодах для широкого використання у практичній охороні здоров'я.

Використання комп'ютерних нейронних мереж для вирішення завдань перспективного прогнозування КП у пацієнток з різною доброякісною патологією щитовидної залози (у пери- і постменопаузальному періодах) являє собою досить просту і інформативну технологію. Технологію створення нейросіткових експертних систем і програмний продукт (програма Statinfo-02 «Neuro-Master») розроблено і удосконалено на кафедрі медичної інформатики Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика під керівництвом професора Мінцера О.П., якому автор висловлює глибоку подяку за допомогу в роботі над цим розділом.

Метою даного етапу роботи було створення комп'ютерної нейросіткової експертної системи, увівши в яку кілька даних про пацієнтку, лікар міг би одержати можливий прогноз виникнення КП. Для нейронних мереж було поставлено такі завдання: прогноз розвитку нейроендокринної патології, психоневрологічних порушень, больового синдрому, дисметаболічних порушень, погіршення якості життя, остеопорозу і порушень сну.

Для створення нейросіткової експертної системи був потрібний набір прикладів (задачник) із вхідними параметрами (даними, на основі яких буде вестися прогноз). Навчальна вибірка складалася з 327 прикладів зі заздалегідь відомими відповідями, які є адекватними завданням програмування. В результаті застосування процедури мінімізації з 108 початкових навчальних параметрів, було залишено 51, на основі яких усі нейросітки змогли навчитися поставленим перед ними завданням.

Програму було протестувано на 43 прикладах пацієнток з різною ТП в пери- і постменопаузальному періодах з груп 3 і 4 до початку лікування (табл. 1).

Таблиця 1. Результати тестування пацієнток

№	Вид прогнозу	Кількість вірних відповідей
1.	Прогноз виникнення нейроендокринної патології	31 (87,5 %)
2.	Прогноз виникнення психоневрологічних порушень	29 (86,3 %)
3.	Прогноз виникнення больового синдрому	28 (88,6 %)
4.	Прогноз виникнення дизметаболічних порушень	27 (89,3 %)
5.	Прогноз можливого погіршення якості життя	25 (84,4 %)
6.	Прогноз виникнення остеопорозу	23 (85,9 %)
7.	Прогноз можливих порушень сну	19 (84,3 %)

Таким чином, кількість правильних прогнозів щодо КП у пацієнток з різною ТП, у середньому, складало 88,3 %. При прогнозуванні нейроендокринної патології допускалися відхилення в межах ±1,5 % по кожному показнику, при цьому правильність прогнозу складала, в середньому, 86,9 %.

Широке впровадження представленої методики прогнозування КП у жінок з різною тироїдною патологією дозволяє підвищити ефективність лікувально-профілактичних заходів, або вчасно порушити питання про зміну тактики їхнього проведення.

Таким чином, як показали результати проведених досліджень, доброякісна патологія щитовидної залози у жінок із КП є досить актуальною науковою проблемою, для вирішення якої необхідний комплексний і диференційований підхід, з урахуванням отриманих нових даних про патогенез виникаючих ускладнень. Запропонований алгоритм лікувально-профілактичних і прогностичних заходів дозволяє істотно знизити число різних проявів клімактеричного синдрому, а також істотно підвищити якість життя хворих. Це дозволяє рекомендувати результати проведеного наукового дослідження для широкого використання у практичній охороні здоров'я.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено дані і нове вирішення наукової проблеми сучасної гінекології - зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок з доброякісною тироїдною патологією на основі вивчення клінічних, психоневрологічних, ендокринологічних, біохімічних, гемостазіологічних особливостей, мінеральної щільності кісток, а також розробки і впровадження алгоритму лікувально-профілактичних і прогностичних заходів.

1. Частота і ступінь клімактеричних порушень, змін ендокринологічного статусу і гомеостазу залежать від періоду менопаузи і конкретного варіанта тироїдної патології.

2. Загальними для пацієнток з доброякісною тироїдною патологією в періоді перименопаузи є структура клімактеричних порушень за ступенем тяжкості (легкий - 62,0 %, середній - 26,0 % і тяжкий - 12,0 %), виражений обмінно-вегетативний синдром (44,0 %), синдром «очікування хронічної хвороби» (72,0 %), головний біль судинного характеру (30,0 %), різні депресивні стани (60,0 %) і зниження якості життя на 40 балів. У постменопаузальному періоді змінюється структура клімактеричних порушень (легкий ступінь - 34,0 %, середній - 44,0 % і тяжкий - 32,0 %), з'являються тяжкі нейровегетативні порушення (22,0 %) і виражений психоемоційний синдром (80,0 %); збільшується частота синдрому «очікування хронічної хвороби» (86,0 %); головний біль набуває мігренеподібного характеру (36,0 %), відбувається ріст частоти депресивних станів (92,0 %), в усіх пацієнток виникають різні порушення сну (100,0 %), а якість життя знижується до 60-65 балів.

3. Для пацієнток з гіпофункцією щитовидної залози в пери- і постменопаузальному періодах характерно збільшення частоти клімактеричних порушень середнього і тяжкого ступенів, ріст рівня вегетативної дистонії і обмінно-ендокринного синдрому, зростання тяжкості гіпервентиляційних розладів, інтенсивності больових відчуттів і їхній несприятливий вплив на якість життя пацієнток, більш високі значення реактивної і особистісної тривожності, зниження інтегральної самооцінки особистості і якості життя. При аутоімунному тироїдиті збільшується частота вегетативної дистонії і переважає помірна депресія. При гіперфункції щитовидної залози посилюється психоемоційний синдром, переважають синдром «очікування хронічної хвороби» і сильна депресія.

4. Ендокринологічні зміни в жінок із клімактеричними порушеннями на тлі доброякісної патології щитовидної залози залежать від конкретного варіанта тироїдної патології і періоду менопаузи.

При гіпофункції щитовидної залози в перименопаузальному періоді характерно достовірне збільшення вмісту лютенізуючого гормону, пролактину, фолікулостимулюючого гормону, вільного тестостерону, тиротропного гормону, антитіл до пероксидази та тироглобуліну, тироксинзв'язуючого глобуліну при одночасному зниженні рівня прогестерону, естрадіолу, вільного тироксину і кальцитоніну; у постменопаузальному періоді - достовірне підвищення рівнів пролактину, вільного тестостерону, тиротропного гормону, антитіл до пероксидази та тироглобуліну .

При аутоімунному тироїдиті дисгормональні розлади менш суттєві: у перименопаузальному періоді відбувається достовірне збільшення вмісту кальцитоніну, антитіл до пероксидази та тироглобуліну при одночасному зниженні рівня прогестерона, естрадіола і паратгормону; у постменопаузальному періоді достовірно підвищуються рівні пролактину, антитіл до пероксидази та тироглобуліну на тлі зниження рівня лютеїнізуючого гормону, естрадіолу і прогестерону.

При гіперфункції щитовидної залози ендокринологічні порушення виражені найменше: у перименопаузальному періоді відбувається достовірне збільшення лютеїнізуючого гормону, антитіл до пероксидази та тироглобуліну при одночасному зниженні рівня прогестерону; у постменопаузальному періоді - достовірне підвищення пролактину, кальцитоніну, антитіл до пероксидази та тироглобуліну на тлі одночасного зменшення лютеїнізуючого гормону і естрадіолу.

5. Зміни метаболізму і гемостазу у перименопаузальному періоді зустрічаються тільки у пацієнток з гіпофункцією щитовидної залози і полягають у достовірному збільшенні вмісту холестерину, тригіцеридів, ліпопротеїдів низької щільності, глюкози, агрегації тромбоцитів, індукованих аденозиндіфосфатом при одночасному зниженні рівня ліпопротеїдів високої щільності і фібрінолітичної активності. У постменопаузальному періоді при гіпофункції щитовидної залози і аутоімунному тироїдиті відбувається прогресування метаболічних і гемореологічних розладів: атерогенна дисліпідемія, порушення толерантності до вуглеводів, обміну пуринів, кальцію і фосфору, а також зростає тромбогенний потенціал крові. При гіперфункції щитовидної залози зміни метаболізму і гемостазу мають компенсований характер.

6. Прояви остеопорозу в перименопаузальному періоді при усіх варіантах тироїдної патологи відсутні. У постменопаузальному періоді при гіпофункції щитовидної залози і індукованій агрегації тромбоцитів відбувається достовірне збільшення обох параметрів мінеральної щільності кісток з однаковим коефіцієнтом і, незалежно від варіанта тироїдною патології - зниження росту пацієнток на 4,4±0,3 см.

7. Застосування запропонованої нами методики дозволяє знизити частоту клімактеричних порушень середнього (на 20,0 %) і тяжкого ступенів (на 30,0 %); зменшити середній бал вегетативної дистонії (на 10 балів); частоту психоемоційного синдрому (на 30,0 %); знизити ступінь тяжкості обмінноендокринного синдрому (на 70,0 %); у перименопаузальному періоді знизити частоту судинного головного болю (на 10,0 %), а в постменопаузальному - головного болю мігренеподібного характеру (на 35,0 %) і напруги (на 25,0 %); скоротити різницю у частоті тяжких гіпервентиляційних розладів (на 50 балів); нормалізувати основні параметри сну: пробудження від почуття недостачі повітря, підвищена рухова активність і різні бачення в період засинання; знизити інтенсивність болю (на 30,0 %) і його несприятливий вплив на життя (на 50,0 %); зменшити тяжкість різних депресивних станів (на 30,0 %); підвищити параметри якості життя (на 50 балів).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою зниження частоти клімактеричних порушень у жінок з доброякісною патологією щитовидної залози необхідно використовувати у диференційованому режимі: ЗГТ; корекцію тироїдної дисфункції; антиоксиданти, вітамінотерапію, рослинні адаптогени, седативні препарати; антигомотоксичну терапію; корекцію мікробіоценозу статевих шляхів.

2. Для контролю за ефективністю запропонованих лікувально-профілактичних заходів необхідне динамічне (до лікування, через 6 і 12 місяців) дослідження основних клінічних, ендокринологічних, біохімічних, гемостазіологічних і психологічних параметрів.

3. З метою прогнозування різних клімактеричних порушень у пери- і постменопаузальному періодах у жінок з доброякісною патологією щитовидної залози необхідно використовувати комп'ютерну програму нейросіткового моделювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Глазкова І. Б. Особливості структури і функції щитоподібної залози при патології ендометрія у пременопаузальному періоді / І. Б. Глазкова // Одеський медичний журнал. - 2003. - № 5. - С. 59-60.

2. Глазкова И. Б. Влияние патологии эндометрия в пременопаузальном периоде на структуру и функцию щитовидной железы / И. Б. Глазкова // Медико-социальные проблемы семьи. - 2003. - Т. 8. - № 3. - С. 36-39.

3. Вдовиченко Ю. П. Сучасні аспекти профілактики і лікування клімактеричних порушень у жінок з первинним гіпотиреозом / Ю. П. Вдовиченко, І. Б. Глазкова // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Медицина». - 2003. - Вип. 21. - С. 213-215. (Набір клінічного матеріалу, оформлення статті).

4. Вдовиченко Ю. П. Морфофункціональний стан щитовидної залози при патології ендометрія в пременопаузальному періоді / Ю. П. Вдовиченко, П. М. Баскаков, І. Б. Глазкова // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2003. - № 5. - С. 103-106. (Набір клінічного матеріалу, підготовка статті до друку).

5. Вдовиченко Ю. П. Сочетанное использование заместительной гормональной и метаболической терапии для коррекции климактерических нарушений у женщин с первичным гипотиреозом / Ю. П. Вдовиченко, И. Б. Глазкова // Репродуктивное здоровье женщины. - 2003. - № 4. - С. 63-64. (Набір клінічного матеріалу, оформлення статті)

6. Глазкова І. Б. Особливості клімактеричних порушень у жінок із захворюваннями щитовидної залози і гепатобіліарної системи / І. Б. Глазкова // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2003. - Вип. 12, кн. 3. - С. 53-56.

7. Вдовиченко Ю. П. Коррекция климактерических нарушений у женщин с первичным гипотиреозом с сочетанным использованием заместительной гормональной терапии и препарата кратал / Ю. П. Вдовиченко, И. Б. Глазкова // Репродуктивное здоровье женщины. - 2004. - № 1. - С. 90-92. (Набір клінічного матеріалу, підготовка статті до друку).

8. Баскаков П. М. Порівняльні аспекти клімактеричного синдрому у жінок із гіпотиреозом / П. М. Баскаков, І. Б. Глазкова // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2004. - № 3. - С. 110-113. (Набір клінічного матеріалу, оформлення статті).

9. Баскаков П. М. Клінічні особливості урогенітальних розладів при клімактеричному синдромі / П. М. Баскаков, І. Б. Глазкова // Одеський медичний журнал. - 2004. - № 5. - С. 30-32. (Набір клінічного матеріалу, підготовка статті до друку).

10. Глазкова І. Б. Вплив екстрагенітальної патології на клінічний перебіг клімактеричного періоду / І. Б. Глазкова // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Медицина». - 2004. - Вип. 23. - С. 169-170.

11. Глазкова И. Б. Влияние сочетанных форм заболеваний щитовидной железы и гепатобилиарной системы на клиническое течение климактерического периода / И. Б. Глазкова // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики : зб. наук. праць. - Київ-Луганськ, 2004. - Вип. 11. - С. 102-105.

12. Баскаков П. М. Поєднання нейроендокринних та урогенітальних розладів при клімактеричному синдромі / П. М. Баскаков, І. Б. Глазкова // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2004. - Вип. 13, кн. 6. - С. 134-137. (Набір клінічного матеріалу, оформлення статті).

13. Глазкова І. Б. Корекція урогенітальних розладів при клімактеричному синдромі з використанням гомеопатії / І. Б. Глазкова // Вісник наукових досліджень. - 2005. - № 2. - С. 115-116.

14. Баскаков П. Н. Коррекция дисметаболических нарушений у пациенток с климактерическим синдромом на фоне заболеваний щитовидной железы и печени / П. М. Баскаков, И. Б. Глазкова // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - № 2. - С. 113-114. (Набір клінічного матеріалу, підготовка статті до друку).

15. Баскаков П. Н. Использование ливиала для коррекции климактерических нарушений у женщин с тиреоидной дисфункцией / П. М. Баскаков, И. Б. Глазкова / // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - № 3. - С. 129-131. (Набір клінічного матеріалу, оформлення статті).

16. Глазкова И. Б. Влияние климактерического синдрома на развитие урогенитальных расстройств / И. Б. Глазкова // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики : зб. наук. праць. - Київ-Луганськ, 2005. - Вип. 12. - С. 145-149.

17. Глазкова И. Б. Комплексная коррекция климактерических нарушений у женщин с тиреоидной дисфункцией / И. Б. Глазкова // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики : зб. наук. праць. - Київ-Луганськ, 2005. - Вип. 12. - С. 72-76.

18. Вдовиченко Ю. П. Коррекция климактерических нарушений у женщин с тиреоидной дисфункцией с сочетанным использованием заместительной гормональной терапии / Ю. П. Вдовиченко, П. М. Баскаков, И. Б. Глазкова // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2005. - Вип. 14, кн. 3. - С. 271-274. (Набір клінічного матеріалу, підготовка статті до друку).

19. Вдовиченко Ю. П. Коррекция нейроэндокринных и урогенитальных расстройств при климатерическом синдроме на фоне экстрагенитальной патологии / Ю. П. Вдовиченко, И. Б. Глазкова // Репродуктивное здоровье женщины. - 2006. - № 2, ч. 1. - С. 118-121. (Набір клінічного матеріалу, оформлення статті).

20. Глазкова И. Б. Особенности психовегетативных расстройств у больных климактерическим синдромом / И. Б. Глазкова // Зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2006. - Вип. 15, кн. 3. - С. 147-149.

21. Глазкова И. Б. Климактерические нарушения у женщин с доброкачественной тиреоидной патологией / И. Б. Глазкова // Здоровье женщины. - 2009. - № 1. - С. 143-145.

22. Глазкова И. Б. Влияние экстрагенитальной патологии на клиническое течение климактерического периода / И. Б. Глазкова // Тез. докл. науч.-практ. конф. «Актуальные аспекты репродуктивного здоровья». - Репродуктивное здоровье женщины. - 2004. - № 2. - С. 159.

23. Глазкова И. Б. Клинические особенности климактерических нарушений у женщин с тиреоидной патологией / И. Б. Глазкова //Тез. науч.-практ. конф. «Актуальные вопросы репродуктологии», (Киев, 16 нояб. 2005 г.) // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - № 4. - С. 246.

24. Глазкова И. Б. Климатерические нарушения у женщин с тиреоидной патологией / И. Б. Глазкова // Тез. докл. научн.-практ. конф. «Актуальные аспекты перинатальной медицины», (Киев, 19 декаб. 2006 г.) // Репродуктивное здоровье женщины. - 2006. - № 4. - С. 195.

25. Глазкова И. Б. Влияние психовегетативных расстройств на течение климактерического синдрома / И. Б. Глазкова // Тез. мат. симп. Украинская международная школа «Перинатальная медицина и безопасное материнство», (Алушта, 15-17 мая 2008 г.). - Алушта, 2008. - Крым. - С. 4-5.

Патенти на корисну модель:

Патент на корисну модель № 22115. Спосіб прогнозування клімактеричного синдрому у жінок з тиреоїдною патологією / Вдовиченко Ю. П., Глазкова І. С. - опубл. 10.04.2007, Бюл. № 4.

Патент на корисну модель № 22705. Спосіб лікування клімактеричного синдрому у жінок з тиреоїдною патологією / Вдовиченко Ю. П., Глазкова І. С. - опубл. 25.04.2007, Бюл. № 5.

АНОТАЦІЯ

Глазкова І. Б. Клімактеричні порушення у жінок з доброякісною тироїдною патологією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено проблемі зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок з доброякісною тироїдною патологією на основі вивчення клінічних, психоневрологічних, ендокринологічних, біохімічних, гемостазіологічних особливостей, мінеральної щільності кісток, а також розробки і впровадження алгоритму лікувально-профілактичних і прогностичних заходів. Встановлено подібності і розбіжності клімактеричних порушень у пери- і постменопаузальному періодах у пацієнток з аутоімунним тироїдитом, гіпо- і гіперфункцією щитовидної залози. Представлено нові аспекти психоневрологічних проявів клімактеричних порушень при доброякісній тироїдній патології у різні періоди менопаузи. Проведено порівняльну оцінку ендокринологічного статусу, метаболізму, системного гемостазу і мінеральної щільності кісток у пацієнток з аутоімунним тироїдитом, гіпо- і гіперфункцією щитовидної залози в пери- і постменопаузальному періодах. Це дозволило розширити наявні дані про патогенез клімактеричного синдрому та науково обґрунтувати необхідність удосконалення лікувально-профілактичних і прогностичних заходів. Розроблено і впроваджено алгоритм прогностичних і лікувально-профілактичних заходів у хворих з клімактеричними порушеннями у різні періоди менопаузи на тлі доброякісної патології щитовидної залози, що дозволило знизити частоту і ступінь тяжкості клінічних і психоневрологічних проявів, а також поліпшити якість життя пацієнток.

Ключові слова: клімактеричні порушення, доброякісна тироїдна патологія.

SUMMARY

Glazkova I. B. Climacteric infringements at women with good-quality thyreoidal pathology. - Manuscript.

Thesis for a degree of doctor of medical sciences in specialty 14.01.01 - obstetric and genecology. - P. L. Shupik National Medical Academy of Post-Graduate Education of Health of Ukraine, Kуiv, 2010.

The dissertation is devoted a problem of decrease in frequency and severity level of climacteric infringements at women with good-quality thyreoidal pathology on the basis of studying clinical, psychoneurological, endocrinological, biochemical, hemostaziological features, mineral density of bones, and also working out and introduction of algorithm treatment-and-prophylactic and prognostical actions. The general moments and distinctions of climacteric infringements in peri - and postmenopausal periods at patients with autoimmune thyreoidite, hypo- and thyroid gland hyperfunction are established. New aspects of psychoneurological displays of climacteric infringements at good-quality thyreoidal are presented a pathology to the various periods menopause. The comparative estimation of changes endocrinological status, a metabolism, a system hemostasis and mineral density of bones at patients with autoimmune thyreoidite, hypo-and thyroid gland hyperfunction in peri - and postmenopausal the periods is spent. It has allowed to expand available data about patogenesise a climacteric syndrome and scientifically to prove necessity of improvement treatment-and-prophylactic and prognostical actions. The algorithm prognostical and treatment-and-prophylactic actions at patients with climacteric infringements during the various periods menopause against a good-quality pathology of a thyroid gland that has allowed to lower frequency and degree of expressiveness of clinical and psychoneurological displays is developed and introduced, and also to seize quality of a life of patients.

Key words: climacteric infringements, good-quality thyreoidal pathology.

АННОТАЦИЯ

Глазкова И. Б. Климактерические нарушения у женщин с доброкачественной тиреоидной патологией. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2010.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что частота и степень выраженности климактерических нарушений, изменений эндокринологического статуса и гомеостаза зависят от периода менопаузы и конкретного варианта тиреоидной патологии. Общими для пациенток с доброкачественной тиреиодной патологией в периоде перименопаузы являются структура климактерических нарушений по степени тяжести (легкая степень - 62,0 %; средняя - 26,0 % и тяжелая - 12,0 %); наличие выраженного обменно-эндокринного синдрома (44,0 %); синдром «ожидания хронической болезни» (72,0 %); головные боли сосудистого характера (30,0 %); различные депрессивные состояния (60,0 %) и снижение качества жизни на 40 баллов. В постменопаузальном периоде легкая степень климактерических нарушений составляет 34,0 %, средняя - 44,0 % и тяжелая - 32,0 %); появляются тяжелые нейровегетативные нарушения (22,0 %) и выраженный психоэмоциональный синдром (80,0 %); увеличивается частота синдрома «ожидания хронической болезни» (86,0 %); головные боли приобретают мигренеподный характер (36,0 %); увеличивается частота депрессивных состояний (92,0 %); у всех пациенток возникают различные нарушения сна (100,0 %), а качество жизни снижается до 60-65 баллов. Для пациенток с гипофункцией щитовидной железы в пери- и постменопаузальных периодах характерно увеличение частоты климактерических нарушений средней и тяжелой степени; рост уровня вегетативной дистонии и обменно-эндокринного синдрома; нарастание степени выраженности гипервентиляционных расстройств, интенсивности болевых ощущений и их неблагоприятного влияния на качество жизни пациенток; более высокие значения реактивной и личностной тревожности; снижение интегральной самооценки личности и качества жизни. При аутоиммунном тиреоидите увеличивается частота вегетативной дистонии и преобладает умеренная депрессия. При гиперфункции щитовидной железы возрастает степень выраженности психоэмоционального синдрома; преобладает синдром «ожидания хронической болезни» и сильная депрессия. Эндокринологические расстройства у женщин с климактерическими нарушениями на фоне доброкачественной патологии щитовидной железы зависят от конкретного варианта тиреоидной патологи и периода менопаузы. При гипофункции щитовидной железы в перименопаузальном периоде характерно достоверное увеличение содержания лютеинизирующего гормона, пролактина, фолликулостимулирующего гормона, свбодного тестосерона, тиреотропного гормона, антител к пероксидазе и тиреоглобулину, при одновременном снижении уровня прогестерона, эстрадиола, свободного тироксина и кальцитонина; в постменопаузальном периоде достоверное повышение пролактина, свободного тестостерона, тиреотропного гормона, антител к пероксидазе и тиреоглобулину. При аутоиммунном тиреоидите дисгормональные нарушения носят менее выраженный характер: в перименопаузальном периоде происходит достоверное увеличение содержания кальцитонина, антител к пероксидази и тиреоглобулину при одновременном снижении уровня прогестерона, эстрадиола и паратгормона; в постменопаузальном периоде отмечается достоверное повышение пролактина, антител к пероксидази и тиреоглобулину на фоне снижения уровня лютеинизирующего гормона, эстрадиола и прогетерона. При гиперфункции щитовидной железы эндокринологические нарушения наименее выражены: в перименопаузальном периоде происходит достоверное увеличение лютеинизирующего гормона, антител к пероксидазе и тиреоглобулину при одновременном снижении уровня прогестерона; в постменопаузальном периоде достоверное повышение пролактина, кальцитонина, антител к пероксидазе и тиреоглобулину на фоне одновременного уменьшения лютеинизирующего гормона и эстрадиола. Изменения метаболизма и гемостаза в перименопаузальном периоде встречаются только у пациенток с гипофункцией щитовидной железы и заключаются в достоверном увеличении содержания холестерина, триглицеридов, липопротеидов низкой плотности, глюкозы, агрегации тромбоцитов, индуцированной аденозиндифосфатом, при одновременном снижении уровня липопротеидов высокой плотности и фибринолитической активности. В постменопаузальном периоде при гипофункции щитовидной железы и аутоиммунном тиреоидите происходит прогрессирование метаболических и гемореологических расстройств: атерогенная дислипидемия, нарушение толерантности к углеводам, обмена пуринов, кальция и фосфора, а также возрастает тромбогенный потенциал крови. При гиперфункции щитовидной железы изменения метаболизма и гемостаза носят компенсированный характер. Проявления остеопороза в перименопаузальном периоде при всех вариантах тиреоидной патологии отсутствуют. В постменопаузальном периоде при гипофункции щитовидной железы и агрегации тромбоцитов, индуцированной аденозиндифосфатом, происходит достоверное увеличение обоих параметров минеральной плотности костей с одинаковым коэффициентом, а, независимо от варианта тиреиодной патологии отмечается снижение роста пациенток на 4,4±0,3 см. Применение предлагаемой нами методики позволяет устранить негативные моменты климактерических нарушений у пациенток с различной доброкачественной тиреоидной патологией в пери- и постменопаузальных периодах: снизить частоту климактерических нарушений средней (на 20,0 %) и тяжелой степени (на 30,0 %); уменьшить средний балл вегетативной дистонии (на 10 баллов); частоту психо-эмоционального синдрома (на 30,0 %); снизить степень выраженности обменно-эндокринного синдрома (на 70,0 %); в перименопаузальном периоде снизить частоту сосудистых головных болей (на 10,0 %), а в постменопаузальном - головных болей мигренеподобного характера (на 35,0 %) и напряжения (на 25,0 %); сократить разницу в частоте выраженных гипервентиляционных расстройств (на 50 баллов); нормализовать основные параметра сна: пробуждение от чувства нехватки воздуха, повышенная двигательная активность и различные видения в период засыпания; снизить интенсивность болей (на 30,0 %) и их неблагоприятное влияние на жизнь (на 50,0 %); уменьшить степень выраженности различных депрессивных состояний (на 30,0 %); повысить параметры качества жизни (на 50 баллов).

Ключевые слова: климактерические нарушения, доброкачественная тиреоидная патология.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТГ - антитіла до тироглобуліну

АТПО - антитіла до пероксидази

АТІ АДФ - агрегація тромбоцитів індукована аденозиндіфосфатом

ГВС - гіпервентиляційний синдром

ЗГТ - замісна гормональна терапія

Е2 - естрадіол

КП - клімактеричні порушення

КТ - кальцитонін

ЛГ - лютеїнізуючий гормон

ЛПВЩ - ліпопротеїди високої щільності

ЛПНЩ - ліпопротеїди низької щільності

ЛФ - лужна фосфатаза

МЩК - мінеральна щільність кісток

ОЕС - обмінно-ендокринний синдром

П - прогестерон

ПТГ - паратгормон

Прл - пролактин

ПЕС - психоемоційний синдром

САТ - спонтанна активність тромбоцитів

СВД - синдром вегетативної дистонії

Т віл. - вільний тестостерон

ТГ - тригліцериди

ТЗГ - тироксинзв'язуючий глобулін

ТП - тироїдна патологія

ТТГ - тиротропний гормон

Т3 - трийодтиронін

Т4 - тироксин

Т4 віл. - вільний тироксин

ФА - фібринолітична активність

ФБ - фібриноген

ФСГ - фолікулостимулюючий гормон

ХС - холестерин

Размещено на Allbest.ru

...