Клінічне значення еходоплерографії щитоподібної залози та йодурії для оптимізації лікування хворих на дифузний нетоксичний зоб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

«Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України»

УДК 616.441-073:53.082.4]:[616.441-006.5-036.21:546.15

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клінічне значення еходоплерографії щитоподібної залози та йодурії для оптимізації лікування хворих на дифузний нетоксичний зоб

14.01.14 - ендокринологія

Ібрагім Махмуд Юніс Абу Аяш

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, Заслужений діяч науки та техніки України, професор Боднар Петро Миколайович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри ендокринології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Комісаренко Ігор Васильович, Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України», завідувач відділу хірургії ендокринних залоз;

кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Камінський Олексій Валентинович, Державна установа «Науковий Центр радіаційної медицини АМН України», старший науковий співробітник відділу радіаційно-індукованої та ендокринної патології

Захист відбудеться « 22 » Червня 2010 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.558.01 з ендокринології в Державній установі «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України» за адресою 04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України» за адресою: 04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69

Автореферат розісланий « 21 » Травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор біологічних наук Л.М. Калинська.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Патологія щитоподібної залози (ЩЗ) належить до найчастіших неінфекційних захворювань людини. Суттєвою мірою це пов'язано з широким розповсюдженням у популяції йододефіцитних станів, найбільш очевидним проявом яких є дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ). [Миронова О.В. та ін., 2000; Олійник В.А., 2001; Вацеба А.О., 2004; Лузанчук І.А. та ін., 2004; Трошина Е.А. и др., 2006; Федорова Л.І., 2006; Тимченко А.М. та ін., 2007; Тронько М.Д., 2007; Баррі Гольберг та ін., 1998; F. Delange, 2002; Demirel K., еt al., 2003]. Йододефіцитні захворювання значно поширені в усьому світі. За оцінками ВООЗ та ЮНІСЕФ, більше 1,5 мільярда жителів Землі мають ризик розвитку йододефіцитних захворювань, що становить близько 30% всіх жителів планети, різні форми зоба мають близько 300 мільйонів осіб. Близько 43 мільйонів осіб мають затримку розумового розвитку і порушення функцій мозку як наслідок йодної недостатності. Від 11 до 30 мільйонів з них страждають явним кретинізмом [Дедов И.И. и др., 2001; Зайцев В.М. и др., 2006; WHO, UNISEF and ICCIDD, 2000].

ДНЗ є одним зі станів широко поширених захворювань в Україні [Тронько Н.Д. и др., 2003; Матасар І. та ін., 2002; Паньків В.І., 2003,2006; Гайдаєв Ю.О. та ін., 2007]. У 2007 році в структурі ендокринної патології дифузний зоб 1-3 ступенів склав 34,6%. На 1 січня 2008 року поширеність патології становить 441,4 на 100000 населення.

Медико-соціальна значимість патології полягає в тому, що ДНЗ є фактором, що сприяє розвитку інших захворювань ЩЗ: вузли, тиреотоксикоз. На тлі зоба збільшується схильність до інфекційних та неінфекційних захворювань [Епштейн О.В. та ін., 1996; Касаткина Э.П., 2001; Кравченко В.І. та ін., 2002, 2006; Фадєєв В.В., 2004; Томашевський Я.І. та ін., 2007].

Отже, ДНЗ може відображати потенційну небезпеку погіршення імунологічного статусу організму людини і розцінюватися передпатологією значних функціональних розладів [Кандрор В.И., 2001; Петренко Л.Л., 2003; Терещенко В.П., 2006].

З початку 80-х років у клінічній практиці застосовується ультразвукове обладнання високої розподільчої спроможності - з частотою датчиків 7,5 МГц та більше, яке відкрило якісно нові можливості для візуальної оцінки стану щитоподібної залози. Для діагностики гемодинаміки все ширше впроваджується метод еходоплерографії. За допомогою спектрального доплерівського сканування отримують кількісні показники кровообігу, відслідковують динаміку їх в процесі лікування. Найбільше вивчені показники кровообігу у хворих на токсичний зоб. Не вивченими залишаються зміни характеру кровообігу у хворих з ДНЗ.

В даний час для лікування ДНЗ використовуються препарати йоду, тиреоїдних гормонів або їх комбінації. За даними більшості дослідників, клінічний ефект в плані зменшення або нормалізації розмірів ЩЗ практично однаковий при використанні будь-якого з цих методів [Зефирова С., 1999; Боднар П.М., 2001; Велданова М.В., 2001; Герасимов Т.П., 2001; Зелінська Н.Б., 2003; Герасимов Г.А. и др., 2006; Y. Stanbury, 1994]. В дослідженнях з лікування ДНЗ препаратами йодидів у не ендемічних за зобом регіонах, залишаються не вивченими вікові дози препаратів, тривалість курсу лікування, показники кровообігу у ЩЗ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (протокол №5 від 29 січня 2006 року) і є фрагментом планових наукових досліджень Національного медичного університету імені О.О. Богомольця: «Вивчити поширеність поєднання ендокринних захворювань з метою ранньої діагностики поліендокринопатій» (номер державної реєстрації 0102U 00786).

Мета дослідження - визначити клінічне значення еходоплерографії щитоподібної залози для оптимізації призначення фармацевтичних препаратів йодиду калію хворим на дифузний нетоксичний зоб з урахуванням наявності йодного дефіциту.

Завдання дослідження: 1) вивчити йодне забезпечення організму у хворих на дифузний нетоксичний зоб різних вікових груп шляхом дослідження йодурії; 2) дослідити об'єм і структуру ЩЗ методом сонографії; 3) дослідити характер кровотоку в ЩЗ хворих на дифузний нетоксичний зоб, використовуючи метод еходоплерографії; 4) виявити закономірності змін кровотоку в ЩЗ під впливом лікування препаратами йодиду калію; 5) розробити схему оптимізованого лікування дифузного нетоксичного зоба препаратами калію йоду, використовуючи показники волюмометрії та доплерографії ЩЗ.

Об'єкт дослідження - дифузний нетоксичний зоб, оптимізація його лікування.

Предмет дослідження - об'єм, структура ЩЗ, стан кровотоку в ній, оптимізація лікування препаратами йоду хворих на ДНЗ.

Методи дослідження. Для оцінки функціонального стану ЩЗ, її об'єму та характеру кровоплину в ній використані загальноклінічні, інструментальні (сонографія, еходоплерографія ЩЗ), лабораторні (дослідження йодурії), імуноферментні методи (визначення тиреотропного гормону (ТТГ), вільного трийодтироніну (FТ₃), вільного тироксину (FТ₄), титру антитіл до тиреопероксидази (АтТПО) в плазмі крові). Оцінку достовірності отриманих результатів дослідження здійснювали використанням методів варіаційної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження. В результаті узагальнення даних, отриманих при дослідженні йодурії, волюмометрії та доплерографії щитоподібної залози у хворих на дифузний нетоксичний зоб (2 ступеня), встановлено, що у щитоподібній залозі відбувається уповільнення швидкості кровоплину і підвищення опору судинної стінки у всіх вікових груп незалежно від статі.

Зазначені зміни відбуваються на тлі збіднення забезпечення організму йодом. При усуненні йодної недостатності прискорюється кровообіг, знижується судинний опір.

Встановлено, що показники швидкості кровоплину, індексу опору судин щитоподібної залози можуть бути використані для оцінки адекватності лікування нетоксичного зоба препаратами йоду.

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Матеріали дослідження свідчать про те, що для лікування ДНЗ провідне місце має бути відведено препаратам йоду. Для дітей доза препаратів калію йодиду 100 мкг на добу, для осіб молодого віку - 200 мкг. Для пацієнтів 45-річного віку та старіших людей доза цих препаратів не повинна перевищувати 150 мкг на добу, супроводжуватись контрольним вимірюванням ТТГ у плазмі крові через 4 місяці від початку лікування. З метою моніторингу дози йодидів і тривалості терапії може використовуватись метод доплерографії ЩЗ. Прискорення кровоплину і зменшення судинного опору свідчать про нормалізацію кровообігу в ЩЗ під впливом препаратів йоду. Метод доплерографії ЩЗ є зручним неінвазивним способом контролю за ефективністю і тривалістю лікування хворих на ДНЗ.

Практичні рекомендації, що розроблені на основі даних, отриманих при виконанні наукової роботи, впроваджені в практику роботи Київського міського клінічного Центру ендокринології та обміну речовин. Основні положення дисертації використовуються під час навчання студентів медичних та медико-психологічного факультетів на кафедрі ендокринології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Результати роботи були представлені на конкурсі Київської міської державної адміністрації «Інтелект молодих - на службу столиці» і отримали 2-е місце у розділі «Подолання йодного дефіциту у жителів м. Києва».

Особистий внесок здобувача. Автором особисто, на підставі аналізу літературних джерел, визначені мета і завдання дослідження, алгоритм обстеження пацієнтів. Самостійно проводилося визначення йоду в сечі, ультразвукові дослідження і доплерографія ЩЗ. Аналіз результатів, їх систематизація, статистична обробка, узагальнення отриманих даних, обґрунтування наукових положень і висновків наукової роботи автором виконувалися особисто. Підготовка наукових даних до публікації, виступи на конференціях, написання дисертації здійснені автором. Дослідження рівня ТТГ, Т₄, Т₃ і титру АтТПО в плазмі крові здійснювалися у сертифікованій лабораторії Київського міського клінічного Центру ендокринології та обміну речовин, а також у ліцензованих і сертифікованих самостійних лабораторних установах.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включених у дисертацію, оприлюднені та обговорені на науково-практичних конференціях: «Медична наука: сучасні досягнення та інновації» (Київ, 2005); Науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій 145-річчю Харківського медичного товариства (Харків, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Медико-соціальні наслідки техногенних катастроф», присвяченій 20-річчю катастрофи на Чорнобильській АЕС (Київ, 2006); 60-й та 61-й Міжнародних науково-практичних конференціях студентів та молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної медицини» (Київ, 2006, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 60-річчю ВООЗ, Всесвітньому Дню здоров'я 2008 року, захисту здоров'я від змін клімату (Київ, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Медична наука - 2008» (Полтава, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових робіт (7 статей у профільних наукових журналах та 4 роботи в збірниках доповідей наукових конференцій).

Структура та об'єм дисертації. Дисертація викладена на 128 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, 3-ох глав результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку цитованих літературних джерел, який включає 167 робіт, опублікованих українською та російською мовами; 53 роботи англомовних та інших зарубіжних авторів. Дисертація ілюстрована таблицями і рисунками.

Основний зміст роботи

Загальна характеристика хворих та методи дослідження. Під нашим спостереженням перебували 90 пацієнтів з ДНЗ (2 ступеня) у віці від 13 до 73 років. Всі пацієнти були поділені на 3 вікові групи: 1 група - діти (13-18 років), 2 група - особи молодого віку (19-44 років) і 3 група - пацієнти зрілого та похилого віку, старіші 45 років. Кожна група складалася з 30 осіб (20 жінок і 10 чоловіків). Дослідження проводилися на клінічній базі кафедри ендокринології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у Київському міському клінічному Центрі ендокринології та обміну речовин. Обстежувалися мешканці м. Києва. Хворих для дослідження відбирали у консультативній поліклініці Центру з тих, які були направлені на консультацію з діагнозом «зоб». Усі хворі обстеженні згідно етичних вимог.

Об'єм та структуру ЩЗ вивчали за допомогою апарата для ультразвукових досліджень Aloka SSD-1700 з лінійним датчиком 7,5 МГц. Вимірювання об'єму залози проводилось за методикою Бруна в см³ [Brunn J. et al., 1981; Епштейн О.В. та інші, 2004]. У дослідження включалися пацієнти зі збільшенням ЩЗ за даними ультразвукових досліджень більше 25 см³ - чоловіки і більше 18 см³ - жінки [Delange F. et al., 1991]. Дані критерії використовувалися в осіб віку старше 18 років. Для дітей ми використовували табличні показники, розраховані для територій з достатнім йодним забезпеченням [Benker G., 1997; Zimmerman M.B. et al., 2001].

Визначали функціональний стан ЩЗ дослідженням рівня ТТГ, Т₄ та Т₃ в плазмі крові. Стан еутиреозу за результатами дослідження констатували при рівні ТТГ в межах 0,4-5,2 МО/л, FТ₄ - 0,70-1,48 нг/дл, FТ₃ - 1,71-3,71 пкг/мл.

З метою виключення хронічного автоімунного тиреоїдиту, пацієнтам визначали кількість АтТПО. Пацієнти з нормальними показниками титру антитіл включалися до груп дослідження. Саме для таких пацієнтів правомірний діагноз ДНЗ [Greenspan F.S. et al., 2001].

Йодурію досліджували в ранковій порції сечі за допомогою іоноселективного електроду для визначення йоду у водних розчинах «Еком 1», який був підключений до приладу «Іономір універсальний ЕВ-74». Калібрування електроду здійснювали розчинами калію йодиду та калію йодату. Ступінь чистоти використовуваної солі відповідала «чиста для аналізів» (ЧДА). Після підготовки приладу до роботи проводилася його повірка штатними співробітниками регіонального метрологічного контролю Держстандарту України. Напередодні кожного дослідження проводилися контрольні промірювання стандартними розчинами. Повторна перевірка електроду службою Держстандарту проводилася через кожні 6 місяців його експлуатації. Вказана технологія досліджень забезпечувала внутрішній повсякденний контроль якості досліджень, а також зовнішній контроль відповідно параметрам метрологічного контролю державного стандарту України. Кожна порція сечі поділялася на три проби. Вимірювання зараховувалося при збігу результатів виміру всіх трьох проб. Використовувався пластиковий лабораторний посуд разового вживання. Кількість йоду в пробах виражалася в мкг/л. Для кожної групи обстежуваних розраховували медіану йодурії і середню йодурію. Дослідження йодурії проводили перед початком лікування пацієнтів, після закінчення його і через 6 місяців після цього.

Дослідження кровотоку в ЩЗ методом еходоплерографіі. У процесі проведення кольорового доплерівського картування знаходили проекцію нижньої щитоподібної артерії зі стійким кольоровим сигналом. Провадилося перемикання апарата з режиму картування в режим доплерографії. Датчик встановлювався під кутом близько 60 градусів до досліджуваної судини. Отримували криву артеріального кровоплину, що біжить по екрану. Після отримання п'яти ідентичних кривих, зображення фіксували на екрані і, за допомогою закладених в апараті функцій, автоматично розраховували показники кровоплину. Визначали середню швидкість наприкінці пульсації (AVE-VEL) в см/с. Розраховували відносний реографічний індекс - індекс опору (RI) - це відношення різниці кінцевосистолічної та кінцеводіастолічної швидкостей кровоплину до кінцевосистолічної його швидкості: RI = (VS-VD)/VS. [А.В. Покровський, 2004].

Клінічна характеристика пацієнтів. В ході виконання роботи проведений аналіз захворювань, що найчастіше зустрічаються у родичів дітей з зобом, а також хвороб, перенесених самими дітьми. У половини обстежених дітей виявлено наявність спадкової патології ЩЗ. Серед найбільш частих захворювань були простудні. Усі діти були щепленими, згідно з календарем щеплень, що може бути непрямим доказом задовільного стану їх здоров'я. Група осіб молодого віку, 19-44 років, за станом здоров'я могли бути оцінені як «практично здорові». Діагноз ДНЗ їм було встановлено після ультразвукової волюмометрії та гормонального обстеження. Вікова група зрілого віку, 45-73 років, відбиралася шляхом цілеспрямованого скринінгу в поліклінічних закладах м. Києва. У обстежувану групу не включалися хворі з порушеннями серцевого ритму, які приймали аміодарон, з ознаками серцевої недостатності 2 ступеня, некомпенсованою артеріальною гіпертензією.

Аналіз попереднього лікування пацієнтів, включав: медикаментозне лікування, опитування щодо використання йодованої солі для побутових потреб у сім'ях обстежуваних осіб. Він свідчить про відсутність тривалого та системного використання препаратів йоду. Позитивна відповідь на питання про використання йодованої солі була найбільшою у дітей.

До контрольної групи увійшли здорові особи: 23 дитячого віку (13-18 років), 26 - молодого віку (19-44 років), 20 - зрілого віку (45-73 років). Контрольну групу становили мешканці у м. Києва, які народилися і постійно проживають у м. Києві. Ретельно оцінювався ендокринологічний анамнез, для дорослих - характер їх професійної діяльності. В усіх обстежених дітей контрольної групи батьки, а також родичі першої лінії не мали захворювань ЩЗ, цукрового діабету та іншої ендокринної патології. Діти обстежувалися за згодою їхніх батьків. Вміст ТТГ у дітей групи контролю був наступним: хлопчики - 2,550,01 МО/л, дівчатка - 2,600,02 МО/л. Цей показник для осіб молодого віку становив у чоловіків - 2,16±0,03 МО/л, для жінок - 2,64±0,04 МО/л. В віковій групі зрілого віку вміст ТТГ в плазмі крові дорівнював 2,45±0,06 МО/л у чоловіків і 2,81±0,05 МО/л - у жінок. Вміст фракції FТ₄ в плазмі крові дітей контрольної групи становив у хлопчиків 0,930,05 нг/дл і у дівчаток - 1,010,02 нг/дл, в осіб молодого віку: чоловіки - 1,04±0,06 нг/мл, жінки - 0,93±0,02 нг/дл відповідно, у обстежуваних зрілого віку - 0,96±0,21 нг/дл у чоловіків і 1,01±0,16 нг/дл - у жінок. Ми також визначали фракцію FT₃ у групі контролю. Отримані наступні показники: хлопчики - 2,530,030 пкг/мл, дівчатка - 2,40±0,10 пкг/мл, у молодих чоловіків - 2,45±0,30 пкг/мл, у жінок - 2,64±0,12 пкг/мл, в осіб зрілого віку, чоловіків - 2,02±0,13 пкг /мл, жінок - 1,98±0,11 пкг/мл. Вміст АтТПО в осіб контрольної групи не виходив за межі референтних значень і дорівнював: у хлопчиків - 2,23±0,12 МО/мл, у дівчаток - 3,20±0,20 МО/мл, в осіб молодого віку чоловіків - 10,20±0,45 МО/мл, у жінок - 12,30±0,40 МО/мл, в осіб зрілого віку, чоловіків - 14,62±0,51 МО/мл, у жінок - 16,81±0,56 МО/мл. Об'єм ЩЗ у хлопчиків, в середньому, становив - 14,20±0,45 см³, у дівчаток - 13,85±0,85 см³, в осіб молодого віку, у чоловіків - 16,20±0,52 см³, у жінок - 14,23±0,45 см³, в осіб старшої вікової групи, чоловіків - 15,30±0,42 см³, у жінок - 16,170,22 см³. Показники AVE-VEL в осіб контрольної групи були наступними: у хлопчиків - 11,0±0,011 см/с і у дівчаток - 11,0±0,06 см/с, у чоловіків молодого віку - 11,0±0,06 см/с, у жінок - 11,0±0,06 см/с, у чоловіків зрілого віку - 11,0±0,06 см/с, у жінок - 11,0±0,06 см/с. Показники RI були наступними: хлопчики - 0,51±0,17, дівчатка - 0,54±0,17, молоді чоловіки - 0,55±0,01, молоді жінки - 0,55±0,01, у чоловіків зрілого віку - 0,55±0,01, у жінок того ж віку - 0,55±0,01.

Для лікування ДНЗ ми використовували препарати калію йодиду в наступних дозах: діти - 100 мкг на добу, молоді люди - 200 мкг на добу, в осіб віку зрілого - 150 мкг на добу. Застосовували препарати калію йодиду, зареєстровані в Україні: Йодид-Фармак Антиструмін-мікро, Йодомарин, Йодбаланс. Призначаючи перераховані дози препаратів виходили з того, що нетоксичний зоб у дітей - це пристосувальна реакція ЩЗ у відповідь на йодний дефіцит. Тому для них доза препаратів йоду в 100 мкг на добу визначена як фізіологічна. Зоб у інших осіб - це патологічна зміна органу, тому призначалася лікувальна доза йодидів - 200 мкг на добу, особам старшого віку - 150 мкг на добу, з урахуванням ризику формування мікрокістозних змін у ЩЗ та можливості розвитку йодіндукованого тиреотоксикозу. Загальна тривалість лікування йодидом калію протягом 4 місяців обрана нами виходячи з аналізу літературних даних та висновків досліджень, виконаних раніше [Свириденко Н.Ю., 1989; Benker G., 1997]. У подальшому пацієнти спостерігалися на протязі 6 місяців, коли вони вживали лише йодовану сіль. Пацієнтам пропонували використовувати кухонну харчову йодовану сіль, де, відповідно до стандарту України (ДСТУ-97), міститься 40±15 мг калію йодату на кг продукту. Хворі приносили в лабораторію 1 столову ложку солі, вміст йоду в ній визначали за якісними та кількісними параметрами. Якісну реакцію на йод проводили індикаторним розчином крохмалю. При позитивній якісній реакції на йод, кількість його визначали в розчині кухонної солі (1 г/1000 мл) за допомогою йодселективного електроду каліброваного йодатом калію. Якщо пацієнти використовували нову упаковку солі, вона також піддавалася вищевказаному тестуванню. Після 6 місячного періоду споживання йодованої солі, повторно аналізували екскрецію йоду з сечею, розраховували медіану йодурії, вивчали показники ультразвукового дослідження (об'єм ЩЗ, AVE-VEL, RI). Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою показників параметричної статистики, вірогідність відмінностей - із врахуванням коефіцієнта t Стьюдента. Використовувалися прикладні пакети статистичних програм «Exel» [Гланц С., 1998; Мінцер А.П. та інші, 1990; Лапач С.Н. та ін., 2000].

Результати дослідження та їх обговорення. Йодурія, структурний і функціональний стан ЩЗ у хворих до лікування. Аналізуючи йодурію у дітей (1 група), встановлено, що в цілому у групі вона коливалася від 25 мкг/л до 90 мкг/л. Медіана йодурії 75 мкг/л свідчить про легкий ступінь йодної недостатності. Більша кількість пацієнтів (60,6%) була представлена дітьми пубертатного віку. При цьому екскреція йоду, що дорівнювала 25-50 мкг/л спостерігалася у 46,59% дітей і 51-90 мкг/л - у 53,41% дітей. Показники йодурії свідчили про відсутність задовільною йодної забезпеченості цих дітей (табл. 1).

Таблиця 1 Екскреція йоду з сечею до та після лікування йодидом калію (M±m, мкг/л)

Примітка. Р - вірогідність різниці показників між групами хворих до і після лікування.

Йодурія у пацієнтів молодого віку (2 група) коливалася в межах 25-75 мкг/л, медіана йодурії склала 55 мкг/л. Екскреція йоду із сечею в межах 25-50 мкг/л спостерігалася у 46,62% обстежених, а у 53,38% вона була рівною 51-75 мкг/л, що відповідає йодному дефіциту легкого ступеня.

Пацієнти, що склали третю групу, також перебували у стані легкої йодної недостатності за показниками йодурії, яка склала від 25 мкг/л до 85 мкг/л. У даній групі екскреція йоду з сечею спостерігалася в межах 25-50 мкг/л у 36,63% обстежуваних та у 63,37% пацієнтів вона була рівною 51-85 мкг/л.

Об'єм ЩЗ у пацієнтів 1 групи коливався від 13,80 см³ до 17,60 см³. Статистично значущих відмінностей в обсязі ЩЗ у хлопчиків і дівчаток не було, тому статистична обробка отриманих результатів проводилася сумарно без врахування статевої належності обстежуваних. У чоловіків з 2 групи об'єм ЩЗ становив у середньому 28,200,44 см³ і був достовірно більшим, ніж у жінок - 18,640,63 см³ (Р<0,001). Об'єми зоба у чоловіків і жінок не корелювали з рівнем йодурії. У чоловіків 3-ї групи, як і в 2 групі, об'єм ЩЗ був більшим, ніж у жінок. В середньому об'єм ЩЗ у чоловіків склав 29,220,14 см³, у жінок - 18,770,12 см³ (Р<0,001). За даними сонографії ЩЗ у всіх обстежених була дифузно збільшена без істотних змін ехогенності і без структурних порушень (таблиця 2).

Таблиця 2 Об'єм щитоподібної залози у хворих на дифузний нетоксичний зоб на тлі лікування йодидом калію (М±m)

Примітка. Р - вірогідність різниці показників між групами хворих до і після лікування.

Зміни йодурії, вмісту ТТГ, тиреоїдних гормонів та об'єму у ЩЗ після лікування. Показники медіани йодурії після лікування змінилися таким чином: у групі хворих дитячого віку медіана йодурії спостерігалося зростання - від 75 до 100 мкг/л, у молодого віку - від 55 до 100 мкг/л і у зрілого віку - з 75 до 90 мкг/л. За цей же період лікування мало місце зниження концентрації ТТГ в плазмі крові у жінок молодого віку, з 2,20,05 МО/л до 1,710,03 МО/л (Р<0,001), і так само у чоловіків зрілого віку - з 2,160,05 МО/л до 1,820,02 МО/л (Р<0,001) та жінок того ж віку - з 2,190,04 МО/л до 2,050,03 МО/л (Р<0,05). Статистично значущих змін вмісту ТТГ в інших вікових групах не спостерігалося.

Дані виконаних досліджень свідчать про те, що проведене лікування справило позитивний вплив на об'єм ЩЗ у хворих на ДНЗ у 2 і 3 групах (таблиця 2). У дітей об'єми ЩЗ за час терапії не змінилися і не перевищували верхніх меж вікової норми. У чоловіків молодого віку об'єм ЩЗ зменшився з 28,200,44 см³ до 14,491,20 см³ (Р<0,001). У них об'єм раніше збільшеної ЩЗ зменшився після лікування в середньому на 47,62%. Подібна реакція на терапію йодидами є свідченням того, що пацієнти перебували в стані йодної недостатності, і підкреслює необхідність усунення її призначенням йодидів для лікування хворих на ДНЗ. Фактично після проведення курсу терапії об'єм ЩЗ став відповідати віковій нормі. У жінок молодого віку об'єм ЩЗ зменшився з 18,640,65 см³ до 16,870,43 см³ (Р<0,05). Спочатку об'єм ЩЗ у жінок був меншим, ніж у чоловіків, тому її зменшення в результаті проведеного лікування виявилося не таким демонстративним. У цілому застосування препаратів йоду у жінок молодого віку, які мали патологією ЩЗ у вигляді ДНЗ, слід розглядати як безальтернативний метод лікування. В осіб зрілого віку спостерігалася та ж тенденція. У чоловіків розміри зобу зменшилися вдвічі з 29,220,14 см³ до 14,610,13 см³ (Р<0,001), у жінок воно становило 9,85% (з 18,770,12 см³ до 17,110,34 см³) (Р<0,05).

Концентрація FТ₄ до лікування становила у пацієнтів 1 групи - у хлопчиків 1,28±0,11 нг/дл, і у дівчаток - 1,26±0,07 нг/дл, у 2 групі - чоловіки - 1,19±0,10 нг/дл, жінки - 0,89±0,03 нг/дл, у 3 групі - чоловіки - 0,91±0,13 нг/дл, жінки - 0,93±0,13 нг/дл, і після лікування суттєво не змінювалась. Вміст FТ₃ в плазмі крові пацієнтів також не зазнавав статистично вірогідних змін. У 1 групі обстежуваних визначалися наступні показники: у хлопчиків, до лікування - 2,83 ± 0,11 пкг/мл, після лікування - 2,80±0,10 пкг/мл (Р>0,05), у дівчаток, до лікування - 2,20±0,10 пкг/мл, після лікування - 2,15±0,10 пкг/мл (Р>0,05). У чоловіків 2 вікової групи концентрація FТ₃ складала до лікування - 2,16± 0,10 пкг/мл, після лікування - 2,26±0,13 пкг/мл (Р>0,05), у жінок, відповідно, до лікування - 2,18±0,13 пкг/мл, після лікування - 2,34±0,16 пкг/мл (Р>0,05). У 3 вікової групі вміст FТ₃ дорівнював - у чоловіків до лікування - 1,96±0,11 пкг/мл, після лікування - 2,00±0,10 пкг/мл (Р>0,05); відповідно, у жінок, до лікування - 1,92±0,10 пкг/мл, після лікування - 2,01±0,13 пкг/мл (Р>0,05).

Стан кровообігу в ЩЗ у хворих на дифузний нетоксичний зоб до і після лікування. AVE-VEL була найменшою у дітей - 4,400,17 см/с, збільшувалася в молодому віці - 7,800,02 см/с і дещо зменшувалася в групі осіб зрілого віку - 7,500,03 см/с. Швидкість кровотоку по судинах ЩЗ під впливом лікування калію йодидом вірогідно зростала у пацієнтів всіх груп. У пацієнтів з 1 групи з 4,400,17 см/с до 7,000,03 см/с (Р<0,001), у 2 групі - з 7,800,02 см/с до 9,700,02 см/с (Р<0,001), у 3 групі - з 7,500,03 до 8,600,03 см/с (Р<0,001). Відповідно до змін швидкості кровоплину змінюється RI. Цей показник збільшується при зниженні швидкості кровотоку і знижується в міру його прискорення. До лікування визначалися наступні показники RI: у пацієнтів 1 вікової групи - 0,680,02, у другій - 0,780,02, у третій - 0,930,04.

Зменшення індексу опору судин і рівня ТТГ у плазмі крові тісно корелюють між собою. Кореляційний аналіз продемонстрував зв'язок між досліджуваними показниками (r + 0,6). RI знижується у всіх вікових групах: у пацієнтів 1 групи - з 0,680,02 до 0,40±0,01 (Р<0,001), у 2 групі - з 0,780,02 до 0,520,06 (Р<0,001), у 3 групі - з 0,930,04 до 0,640,02 (Р<0,001) (таблиця 3). RI може бути використаний як додатковий метод оцінки функціонального стану ЩЗ в процесі лікування ДНЗ. Зниження RI нижче нормативних показників для здорових людей, може свідчити про необхідність припинення призначення препаратів йоду і дослідження рівнів тиреоїдних гормонів і ТТГ.

Таблиця 3 Показники кровообігу у щитоподібній залозі у пацієнтів різного віку під впливом лікування калію йодидом (M±m)

Примітка. * - Р < 0,05, вірогідність різниці показників між групами хворих до і після лікування.

Аналіз віддалених результатів лікування дифузного нетоксичного зоба йодидами. Згідно з розробленою схемою лікування, пацієнти отримували протягом 4-х місяців препарати калію йодиду. Цей період лікування ДНЗ ми розцінювали як період насичення організму йодом і, в подальшому, всім пацієнтам рекомендували вживати в їжу йодовану сіль протягом 6 місяців. Після закінчення цих 6 місяців, відповідно до поставлених завдань дослідження, оцінювали: об'єм ЩЗ, AVE-VEL, RI, екскрецію йоду з сечею. Раніше нами було встановлено, що дієвим неінвазивним методом контролю за станом ЩЗ є визначення AVE-VEL в судинах ЩЗ та RI в них. Щомісяця ми визначали зазначені показники у обстежуваних пацієнтів. Через 6 місяців використання йодованої солі оцінили зміни RI в судинах ЩЗ. У дітей показник практично не зазнав змін, після закінчення лікування препаратами йоду він склав 0,20±0,01, і через 6 місяців використання тільки йодованої солі - 0,20±0,03 (Р>0,05), в осіб молодого віку після закінчення лікування препаратами йоду він склав 0,52±0,06, а через 6 місяців використання лише йодованої солі - 0,56±0,10 (Р>0,05). Показник дещо наростав в осіб зрілого віку. Після закінчення лікування препаратами йоду він склав 0,64±0,02, а через 6 місяців використання лише йодованої солі - 0,70±0,20 (Р>0,05). Відсутність суттєвих змін RI на тлі використання йодованої солі може свідчити про те, що для частини пацієнтів із ДНЗ недостатньо застосовувати тільки йодовану сіль, а необхідно використовувати і препарати калію йодиду у постійному режимі (таблиця 3).

Уповільнення швидкості кровоплину у ЩЗ відмічено після 4 місяців використання йодованої солі в 2-й віковій групі - з 7,90±0,02 см/с до 7,70±0,04 см/с (Р<0,05), в 3-й віковій групі - з 7,80±0,03 см/с до 7,60±0,05 см/с (Р<0,05). Встановлено відсутність змін швидкості кровоплину у дітей.

Таким чином, показниками контролю ефективності, а, можливо і тривалості лікування препаратами калію йодиду можуть бути AVE-VEL та RI судин ЩЗ. AVE-VEL (11,00±0,06 см/с), RI (0,55±0,01), які визначаються в осіб без патологічних змін в ЩЗ є показниками ефективності проведення курсу лікування ДНЗ цими препаратами.

Досліджувався також показник екскреції йоду з сечею після закінчення чотиримісячного лікування і наступного шестимісячного періоду споживання йодованої солі. Показники екскреції йоду з сечею у дітей не змінювались через 6 місяців вживання йодованої солі. У хлопчиків через 4 місяці лікування вона становила - 94,30±2,70 мкг/л, а через 6 місяців використання тільки йодованої солі - 90,30±3,05 мкг/л, у дівчаток після 4 місяців лікування препаратами калію йодиду середній показник екскреції йоду - 94,30±3,21 мкг/л, через 6 місяців використання лише йодованої солі - 91,90±5,75 мкг/л. Достовірні відмінності цього показника при застосуванні лише йодованої солі були відсутні. У пацієнтів молодого віку екскреція йоду з сечею зменшувалась: у чоловіків - з 98,64±0,30 мкг/л до 92,30±3,25 мкг/л (Р<0,05), у жінок - з 97,00±0,75 мкг/л до 89,21±1,11 мкг/л (Р<0,05). У осіб зрілого віку екскреція йоду з сечею також зменшувалась: у чоловіків - з 98,40±0,64 мкг/л до 86,30±0,30 мкг/л (Р<0,05), у жінок - з 96,20±0,06м кг/л до 79,34±2,48 мкг/л (Р<0,05).

Таким чином, застосування йодованої солі у дітей є ефективним засобом профілактики ДНЗ, котрий попереджає збільшення розмірів ЩЗ. У осіб молодого віку застосування йодованої солі не попереджає прогресування ДНЗ, це підтверджується тим, що через 6 місяців вживання об'єм ЩЗ у осіб з цієї групи дещо збільшувався з 14,49±1,2 см³ до 16,40±2,30 см³ (Р>0,05). Зміни спостерігалися у чоловіків зрілого віку. Середній показник об'єму ЩЗ у них при застосуванні йодованої солі протягом 6 місяців збільшувався з 14,61±0,13 см³ до 16,80±0,43 см³ (Р<0,05). У жінок аналогічного віку не відзначалося збільшення об'єму ЩЗ при застосуванні йодованої солі.

Узагальнюючи результати піврічного спостереження за динамікою розмірів ЩЗ, можна зробити наступні висновки. Йодована сіль може розглядатися як засіб профілактики ДНЗ лише у дітей (13 до 18 років), завдяки невеликій тривалості існування нетоксичного зоба. ДНЗ у дітей добре піддається лікуванню препаратами калію йодиду в дозі 100 мкг на добу. Обраний нами термін (4 місяці) прийому препаратів калію йодиду достатній. Всі показники, що досліджувались: об'єм ЩЗ, AVE-VEL, RI і йодурія підтверджують це. Подальше лікування дітей препаратами йоду не має сенсу, для профілактики ДНЗ достатньо вживання йодованої солі. У осіб молодого і зрілого віку нетоксичний зоб повинен лікуватися лише препаратами йоду з метою підтримання йодного статусу організму, а також для профілактики ДНЗ, необхідно застосовувати постійне і тривале вживання фармацевтичних препаратів, що містять фіксовані дози препаратів йоду з подальшим ультразвуковим контролем стану ЩЗ 1 раз на 4 місяці. Дози препаратів калію йодиду, тривалість їх використання може контролюватися визначенням доплерометричних параметрів: RI і AVE-VEL.

Існує думка, що застосування препаратів йоду для лікування ДНЗ може індукувати автоімунний тиреоїдит. Наше дослідження показало відсутність підвищення рівнів АтТПО при застосуванні препаратів йоду у фізіологічних дозах. Достовірних змін вмісту АтТПО у хворих, які вживали ці ліки протягом 4 місяців не виявлено. АтТПО у хлопчиків 1 групи до лікування складав 4,560,13 МО/л, а після лікування - 4,58 0,11 МО/л, у дівчаток, відповідно, 7,230,26 МО/л і 7,260,20 МО/л. У чоловіків з 2 вікової групи, АтТПО був наступним: до лікування - 11,300,52 МО/л, після лікування - 13,230,56 МО/л, у жінок 13,100,54 МО/л і 13,300,23 МО/л відповідно. У пацієнтів 3 вікової групи, у чоловіків АтТПО до лікування дорівнював 12,100,75 МО/л, а після лікування - 11,010,84 МО/л, у жінок - 33,400,92 МО/л і 29,320,90 МО/л відповідно.

Отримані дані співпадають з результатами інших дослідників, які використовували препарати калію йоду для монотерапії ДНЗ [Свириденко Н.Ю., 1989; Маслянко В.А. и др., 2007; Leisner B. et al., 1985]. Проведені нами дослідження підтвердили, що лікування препаратами йоду калію ефективне для усунення ДНЗ, особливо у пацієнтів молодого віку. Чим молодші були пацієнти, тим ефективніше в них використання препаратів йоду. Проведення 4-місячного лікування призвело до зменшення об'єму ЩЗ і збільшення AVE-VEL. У чоловіків з вікової групи 19-44 років, у жінок і чоловіків у віці від 45 до 73 років вірогідно знизився вміст ТТГ в плазмі крові. Відмічено зниження ТТГ на 16% і 17% без вірогідних зрушень концентрації тиреоїдних гормонів в плазмі крові.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження, ми пропонуємо поетапний алгоритм діагностики і лікування ДНЗ: 1 етап - ультразвукова волюмометрія, доплерографія ЩЗ, визначення вмісту ТТГ, АтТПО в плазмі крові. 2 етап - пацієнтам з верифікованим діагнозом ДНЗ призначаються препарати йоду протягом чотирьох місяців. Добова доза препаратів йоду повинна становити: до 18 років - 100 мкг; у віці 19-45 років - 200 мкг; після 45 років - 150 мкг. Оскільки дослідження оцінки ефективності лікування ДНЗ препаратами йоду виконані в географічному регіоні зі слабкою йодною недостатністю, тому рекомендовані нами дози близькі до фізіологічних. 3 етап - контроль об'єму ЩЗ з визначенням AVE-VEL, RI, а також ТТГ в плазмі крові. Дітям і дорослим, у яких нормалізувалися об'єм ЩЗ, показники кровотоку, рекомендується повсякденне вживання йодованої кухонної солі. Якщо показники кровотоку не нормалізувалися, доцільно продовжувати лікування йодидами. Кожні 6 місяців визначати рівень ТТГ у плазмі крові і проводити контрольні ультразвукові дослідження ЩЗ (волюмометрію і доплерографію).

Висновки

У дисертаційній роботі проведена комплексна оцінка стану йодурії, швидкості кровоплину, опірності стінок артеріальних судин у щитоподібній залозі хворих на дифузний нетоксичний зоб, що проживають на території легкого йодного дефіциту. Дослідження виконані в групах осіб різного віку: у дітей (13-18 років), в молодому віці (19-44 років) та в старіших вікових групах (45-73 роки). В роботі розширені уявлення щодо лікування хворих на зоб препаратами калію йодиду та можливості контролю за лікуванням за допомогою еходоплерографії.

1. У хворих на дифузний нетоксичний зоб у регіоні з незначною йодною недостатністю (м. Київ) спостерігається зменшення екскреції йоду з сечею, уповільнення кровоплину та підвищення судинного опору у щитоподібній залозі, які коригуються призначенням препаратів йоду. Унормування кровоплину та зменшення опірності судин виступають показниками ефективності лікування та тривалості використання препаратів йоду.

2. Об'єм зоба в умовах йодного дефіциту у дітей не залежить від статі; у чоловіків молодого та зрілого віку об'єм щитоподібної залози в 1,51-1,55 разів більший, ніж у жінок.

3. У хворих на дифузний нетоксичний зоб, в умовах дефіциту йоду, за даними еходоплерографії, визначається зниження усередненої швидкості кровоплину в щитоподібній залозі: у групі дітей 13-18 років - на 60%; у віковій групі 19-45 років - на 29,09%; у групі понад 45 років - на 31,81% незалежно від статі пацієнтів.

4. У хворих на дифузний нетоксичний зоб, за даними еходоплерографії, збільшений індекс судинного опору в порівнянні зі здоровими особами без зоба; у дітей (13-18 років) - на 23,63%; у осіб вікової групи 19-45 років - на 41,81%; у віковій групи старше 45 років - на 69,09%, незалежно від статі пацієнтів.

5. Лікування хворих на дифузний нетоксичний зоб препаратами йоду впродовж 4 місяців, за даними еходоплерографії, сприяє підвищенню швидкості кровоплину у дітей (13-18 років) - на 59,09%; у осіб вікової групи 19-45 років - на 24,35%; у вікової групи старше 45 років - на 14,66% незалежно від статі пацієнтів.

6. Лікування хворих на дифузний нетоксичний зоб, чоловіків та жінок, препаратами йоду впродовж 4 місяців сприяє, за даними еходоплерографії, зменшенню судинного опору у щитоподібній залозі: у дітей (13-18 років) - на 41,18%; у осіб вікової групи 19-45 років - на 33,33%; у віковій групи старше 45 років - на 31,18% незалежно від статі пацієнтів.

7. Зменшення об'єму щитоподібної залози (менше 18 см³ у жінок, менше 25 см³ у чоловіків, до вікових показників у дітей), є показниками ефективності лікування хворих на дифузний нетоксичний зоб.

8. У хворих на дифузний нетоксичний зоб після чотирьох місяців лікування калію йодидом спостерігається вірогідне зменшення вмісту тиреотропіну в плазмі крові у жінок вікової групи 19-44 років та у чоловіків і жінок вікової групи 45-73 років. Вміст вільного тироксину та вільного трийодтироніну у плазмі крові в осіб всіх вікових груп залишається без змін.

9. Досягнення еходоплерометричних параметрів: збільшення усередненої швидкості кровоплину до 11,00±0,06 см/с; зменшення індексу судинного опору до 0,55±0,01 є показниками контролю ефективності лікування дифузного нетоксичного зоба препаратами йоду.

Практичні рекомендації

1. Використання методу кольорового енергетичного доплерівського картування, а також обчислення показників швидкості кровоплину, індексу судинного опору судин щитоподібної залози можуть бути використані як методи додаткового контролю під час лікування хворих на ДНЗ. Кольорове доплерівське енергетичне картування слід проводити кожні 4 місяці лікування.

2. Лікування дифузного нетоксичного зоба слід визнати ефективним при збільшенні швидкості кровоплину до 11,00±0,06 см/с, зменшенні опору в судинах щитоподібної залози до 0,55±0,01, зменшенні об'єму ЩЗ менше ніж 18 см³ для жінок і 25 см³ для чоловіків, у дітей - відповідно віковій нормі.

3. При лікуванні ДНЗ доцільно застосовувати вікові добові дози калію йодиду: до 18 років - 100 мкг, у віці 19-45 років - 200 мкг, після 45 років - 150 мкг.

Перелік наукових праць,опублікованих за темою дисертації

1. Ібрагім Махмуд Юніс Абу Аяш. Стан кровообігу у щитоподібній залозі за дифузного нетоксичного зоба // Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. - 2007. - №3. - С. 53-55.

2. Приступюк О.М. Лікування нетоксичного зоба йодидами / О.М Приступюк, Ібрагім Махмуд Юніс Абу Аяш, М.О. Приступюк // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2007. - №1 (18). - С. 75-77. (Дисертантом самостійно зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено статтю до друку).

3. Приступюк О.М. Дифузний нетоксичний зоб: класифікація, діагностика, профілактика та лікування / О.М. Приступюк, Абу Аяш Ібрагім Махмуд Юніс, О.Я. Гирявенко // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2007. - №3 (20). - С. 3-13. (Дисертантом самостійно зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено статтю до друку).

4. Абу Аяш Ібрагім Махмуд Юніс. Лікування нетоксичного зоба в пацієнтів різного віку / Абу Аяш Ібрагім Махмуд Юніс, О.М. Приступюк // Сімейна медицина. - 2008. - №1 (23). - С. 20-22. (Дисертантом самостійно зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено статтю до друку).

5. Ібрагім Махмуд Юніс Абу Аяш. Стан кровообігу у щитоподібній залозі за дифузного нетоксичного зоба / Ібрагім Махмуд Юніс Абу Аяш, П.М. Боднар // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2007. - №3. - С. 91-92. (Дисертантом самостійно зібрано і систематизовано матеріал, підготовлено тези до друку).

6. Ибрагим Махмуд Юнис Абу Аяш. Клиническое значение использования эходопплерографии щитовидной железы с целью оптимизации лечения больных с нетоксическим зобом // Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2008. - т.8. - випуск 4 (24) частина 1. - С. 170-172.

7. Ібрагім Махмуд Юніс Абу Аяш. Використання еходоплерграфії щитоподібній залози з метою контролю лікування хворих на дифузний нетоксичний зоб // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2009. - №3. - С. 163-164.

Анотація

Ібрагім Махмуд Юніс Абу Аяш. Клінічне значення еходоплерографії щитоподібної залози і йодурії для оптимізації лікування хворих на дифузний нетоксичний зоб. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.14 - ендокринологія. - ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовини імені В.П. Комісаренка АМН України», Київ, 2010.

Дисертація присвячена використанню еходоплерографії для контролю лікування хворих на ДНЗ препаратами йоду. Досліджено 90 пацієнтів з ДНЗ у віці від 13 до 73 років. Пацієнти були розділені на 3 вікові групи:

1 - діти (13-18 років), 2 - особи молодого віку (19-44 років) і 3 - пацієнти зрілого та похилого віку (старше 45 років). До кожної групи входили 30 осіб, 20 жінок і 10 чоловіків.

Медіана йодурії у дітей та у старішої вікової групи складала 75 мкг/л, у пацієнтів молодого віку - 55 мкг/л, що відповідає легкому ступеню йодної недостатності. AVE-VEL була найменшою у дітей - 4,400,17 см/с, збільшувалася в молодому віці - 7,800,02 см/с, декілька зменшувалася в групі осіб зрілого віку - 7,500,03 см/с. Для лікування ДНЗ використовували препарати калію йодиду в дозах: діти - 100 мкг на добу, молоді люди - 200 мкг на добу, люди зрілого віку - 150 мкг на добу. Після лікування зросла йодурія та зменшився об'єм ЩЗ, вірогідно зростала AVE-VEL та зменшувався RI у пацієнтів всіх груп. Показниками контролю ефективності, а, можливо і тривалості лікування препаратами калію йодиду можуть бути AVE-VEL та RI в судинах ЩЗ. AVE-VEL (11,00±0,06 см/с), RI (0,55±0,01), які визначаються в осіб без патологічних змін в ЩЗ є показниками контролю тривалості курсу лікування зоба йодидами.

Ключові слова: дифузний нетоксичний зоб, йодурія, еходоплерографія, сонографія, щитоподібна залоза, йодиди.

Аннотация

Ибрагим Махмуд Юнис Абу Аяш. Клиническое значение эходопплерографии щитовидной железы и йодурии для оптимизации лечения больных с диффузным нетоксическим зобом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.14 - эндокринология. - ГУ «Институт эндокринологии и обмена вещества имени В.П. Комиссаренко АМН Украины», Киев, 2010.

Диссертация посвящена вопросу использования эходопплерографии для контроля лечения больных с ДНЗ йодидами.

Под нашим наблюдением пребывали 90 пациентов с ДНЗ (2-я степень) в возрасте от 13 до 73 лет. Все пациенты были разделены на 3 возрастные группы: 1 группа - дети (13-18 лет), 2 группа - лица молодого возраста (19-44 лет) и 3 группа - пациенты зрелого и пожилого возраста (старше 45 лет). Каждая группа состояла из 30 человек, 20 женщин и 10 мужчин. Объём и структуру ЩЖ изучали с помощью аппарата для ультразвуковых исследований Aloka SSD-1700 с линейным датчиком 7,5 МГц. Измерение объёма железы проводилось по методике Брунн в см³. В исследование включались пациенты с увеличением ЩЖ по данным ультразвуковых исследований более 25 см³ - мужчины и более 18 см³ - женщины. Данные критерии использовались у лиц возраста старше 18 лет. Для детей мы использовали табличные показатели, рассчитанные для территорий с достаточным йодным обеспечением. йодурія зоб щитоподібний

Йодурию исследовали в утренней порции мочи с помощью ионоселективного электрода для определения йода в водных растворах «Эком 1», подключенного к прибору «Иономер универсальный ЭВ-74». Линейная скорость кровотока исследовалась в нижних артериальных сосудах ШЖ в режиме реального времени. Исследование проводилось в режимах отраженного допплеровского сигнала и цветного допплеровского картирования. Определяли усредненную скорость кровотока в конце пульсации (AVE-VEL) в см/с. Рассчитывали также индекс сопротивления (RI). Анализируя йодурию у детей (1 группа), установлено, что в целом по группе она колебалась от 25 мкг/л до 90 мкг/л. Медиана йодурии 75 мкг/л свидетельствует о легкой степени йодной недостаточности. Йодурия у пациентов молодого возраста (2 группа) колебалась в пределах 25-75 мкг/л, медиана йодурии составила 55 мкг/л. Пациенты 3 группы пребывали в состоянии легкой йодной недостаточности по показателям йодурии, которая составила от 25 мкг/л до 85 мкг/л. Объём ЩЖ у пациентов 1 группы колебался от 13,80 см³ до 17,60 см³. У мужчин 2 группы объём ЩЖ составлял в среднем 28,200,44 см³ и был достоверно большим, чем у женщин - 18,640,63 см³ (Р<0,001). У мужчин 3-й группы, как и во 2 группе, объём ЩЖ был большим, чем у женщин. В среднем объём ЩЖ у мужчин составил 29,220,14 см³, у женщин - 18,770,12 см³ (Р<0,001). Для лечения ДНЗ использовали препараты калия йодида в следующих дозах: дети - 100 мкг в сутки, молодые люди - 200 мкг в сутки, люди зрелого возраста - 150 мкг в сутки. После лечения в группе больных детского возраста медиана йодурии возросла - от 75 до 100 мкг/л, у молодого возраста - от 55 до 100 мкг/л и у зрелого возраста - от 75 до 90 мкг/л. У детей объёмы ЩЖ за время терапии не изменились и не превышали верхних пределов возрастной нормы. Применение йодидов у лиц молодого возраста оказывало положительный эффект. У мужчин молодого возраста объём ЩЖ уменьшился с 28,200,44 см³ до 14,491,20 см³ (Р<0,001).У женщин молодого возраста объём ЩЖ уменьшился с 18,640,65 см³ до 16,870,43 см³ (Р<0,05). У лиц зрелого возраста наблюдалась та же тенденция. У мужчин размеры зоба уменьшились вдвое с 29,220,14 см³ до 14,610,13 см³ (Р<0,001), у женщин это уменьшение составило с 18,770,12 см³ до 17,110,34 см³ (Р<0,05). AVE-VEL была наименьшей у детей - 4,400,17 см/с, увеличивалась в молодом возрасте - 7,800,02 см/с и несколько уменьшалась в группе лиц зрелого возраста - 7,500,03 см/с. Скорость кровотока по сосудам ЩЖ под влиянием лечения калия йодидом достоверно возрастала у пациентов всех групп. У пациентов 1 группы - с 4,400,17 см/с до 7,00 0,03 см/с (Р<0,001), во 2 группе - с 7,800,02 см/с до 9,700,02 см/с (Р<0,001), у 3 группы - с 7,500,03 до 8,600,03 см/с (Р<0,001). RI снижается во всех возрастных группах: у пациентов 1 группы - с 0,680,02 до 0,40±0,01 (Р<0,001), во 2 группе - с 0,780,02 до 0,52,06 (Р<0,001), у 3 группы - с 0,930,04 до 0,640,02 (Р<0,001). Показателями контроля эффективности, а, возможно и длительности лечения препаратами калия йодида могут быть RI и AVE-VEL в сосудах ЩЖ. AVE-VEL (11,00±0,06 см/с), RI (0,55±0,01), которые определяются у лиц без патологических изменений в ЩЖ являются показателями контроля длительности курса лечения зоба йодидами.