Патогенетичне обґрунтування лікування тварин із запальною хірургічною патологією препаратами з антиоксидантною дією

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КИРИЧКО БОРИС ПАВЛОВИЧ

УДК 619:617:616002:619:616091:619:61608

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЛІКУВАННЯ ТВАРИН ІЗ ЗАПАЛЬНОЮ ХІРУРГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ПРЕПАРАТАМИ З АНТИОКСИДАНТНОЮ ДІЄЮ

16.00.05 - ветеринарна хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Київ - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України, м. Полтава.

Науковий консультант - доктор ветеринарних наук, професор Іздепський Віталій Йосипович, Луганський національний аграрний університет, завідувач кафедри хірургії і хвороб дрібних тварин.

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Борисевич Володимир Борисович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри хірургії імені І.О. Поваженка;

доктор ветеринарних наук, професор Хомин Надія Михайлівна, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, професор кафедри хірургії;

доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Чумаченко Володимир Володимирович, Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів, завідувач науково-навчального відділу.

Захист дисертації відбудеться „3”, березня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.13 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ41, вул. Героїв Оборони 15, навчальний корпус № 3, ауд. № 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ41, вул. Героїв Оборони 13, навчальний корпус № 4, кімн. № 28

Автореферат розісланий „26” січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Лакатош



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Більшість хірургічних захворювань супроводжується розвитком запалення. Так, за даними А.С. Макарова, група запальних хвороб становить близько 94-96 % усієї хірургічної патології тварин.

Вивченню патогенезу запальної реакції у ветеринарній хірургії було приурочено низку наукових досліджень, в яких окреслено клінікоморфологічні (Мастыко Г.С., 1961; Плахотин М.В., 1961), клінікоімунологічні (Іздепський В.Й., 1993; Рубленко М.В., 2003; Виденин В.Н., 2005 та ін.) особливості перебігу запального процесу у різних видів тварин. В останні роки детально розглянуто патогенетичні механізми системи гемостазу, фібринолізу, калікреїнкінінової та гранулоцитарної систем при хірургічних запальних процесах (Іздепський В.Й., 1993; Ермолаев В.А., 1999; Рубленко М.В., 2000; Лазоренко А.Б., 2004; Ханєєв В.В., 2004; Яремчук А.В., 2006).

У сучасній науці підкреслюється універсальна роль вільних радикалів у патогенезі найрізноманітніших хвороб (Кармолиев Р.Х., 2005; Борисевич В.Б. та ін., 2006). Важливе значення в науковій концепції патогенезу різних форм ранової інфекції мають процеси пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОЗ), від стану яких суттєво залежить направленість ранового процесу (Подільчак М.Д. та ін., 1995; Шаповал С.Д., 1998; Челішвілі А.Л., 1999; Савон И.Л., 2003). Вважається, що в патогенезі ранового процесу активні форми оксигену (АФО) відіграють суттєву роль у процесах ініціації запалення, формуванні ексудату та проліферації, мають цитотоксичну й імунорегулюючу дії (Sies H., 1997; Меньщикова Е.Б., Зенков Н.К., 1997; Маянский А.Н., 2007). За даними В.Н. Титова (2004), посилення продукції АФО відбувається в осередках локального запалення. Встановлено, що саме продукти ПОЛ разом із лейкотрієнами і метаболітами простагландину F2 (ізопростани) формують локальні симптоми запалення. Існує також думка, що процеси ПОЛ є обов'язковим компонентом загального адаптаційного синдрому (Барабой В.А., 1992; Гуфрій А.Д., 2004; Чумаченко В.В., 2007).

У ветеринарній хірургії патогенетичні особливості асептичних, гнійних запальних процесів, операційного стресу з урахуванням динаміки прооксидантно-антиоксидантної рівноваги вивчалися у свиней (Ільніцький М.Г., 2002), коней (Передера Р.В., 2004) і фактично не досліджені в інших видів тварин, як не обґрунтовані й способи корекції порушень у системі ПОЛАОЗ при лікуванні.

Відповідно підвищення ефективності комплексного лікування тварин із хірургічними хворобами запального генезу з урахуванням „направленої корекції” процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту, використання компонентів ПОЛ і АОЗ - як тестів для діагностики характеру перебігу патології та оцінки лікувальних заходів - є однією з актуальних проблем експериментальної і клінічної ветеринарної хірургії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась згідно з тематикою наукових досліджень кафедри хірургії та акушерства Полтавської державної аграрної академії „Вивчення патогенезу та розробка патогенетичних методів терапії запальних процесів при хірургічних хворобах тварин” (номер державної реєстрації - 0104U010084).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є підвищення ефективності лікування тварин із запальною хірургічною патологією шляхом корекції процесів пероксидації та антиоксидантного захисту.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Вивчити поширення та структуру хірургічної патології запального характеру у великої рогатої худоби, свиней і собак.

2. Визначити видоспецифічні особливості функціонування систем пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту організму у клінічно здорових особин тварин різних видів: великої рогатої худоби, свиней, овець і собак.

3. Дослідити зміни в системі пероксидного окиснення ліпідів й антиоксидантного захисту організму тварин при експериментальному гострому асептичному запаленні м'яких тканин.

4. Вивчити окремі біологічні властивості нових похідних 1,2,4триазолу.

5. З'ясувати вплив на організм тварин операційних травм з оцінкою змін у системі пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту та обґрунтувати можливість попередження післяопераційних гнійно-запальних ускладнень препаратами антиоксидантної дії.

6. Вивчити особливості клінічних показників, локальної та системної динаміки показників пероксидного окиснення й антиоксидантного захисту організму тварин у розвитку гострого гнійного запалення м'яких тканин. Експериментально обґрунтувати способи його лікування з використанням препаратів антиоксидантної дії.

7. Вивчити ефективність комплексного лікування тварин (великої рогатої худоби, собак, котів) із локалізованими формами гнійних запальних процесів з урахуванням „направленої корекції” ліпопероксидації й антиоксидантного захисту препаратами антиоксидантної дії.

8. Розробити та затвердити нормативну документацію на розроблені нові препарати „Трифузол” і „Румосол”.

Об'єкт дослідження - патогенетичні особливості запальної реакції при хірургічних хворобах (експериментальне асептичне і септичне запалення, умовно-асептичні операційні рани, спонтанно виникаючі локалізовані форми запально-гнійних процесів) у тварин.

Предмет дослідження - патогенетичне обґрунтування лікування тварин із запальною хірургічною патологією препаратами, що мають антиоксидантну дію.

Методи дослідження - клінічні, цитологічні (мазкивідбитки), морфологічні (кількість еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма крові), біохімічні (гемоглобін, загальний білок та його фракції, ГПЛ, ІПЗ, ДК, ТК, ОДК, МДА, ЗОА, МСМ, СОД, Кат, ЦП, ГП, ГР, ГSH, ПРЕ, ЗАА, ліпіди загальні, холестерол загальний, вліпопротеїни), цитохімічні (НСТтест), гістологічні (гістоструктура ранового біоптату), мікробіологічні (видовий склад мікрофлори запальногнійного вогнища, кількість мікроорганізмів у 1 г ранового біоптату, чутливість до антибактеріальних засобів), статистичні (поширення хірургічної патології, варіаційна статистика).

Наукова новизна одержаних результатів. У порівняльному аспекті вивчено видоспецифічні особливості функціонування системи ПОЛ, АОЗ в умовах клінічної норми у великої рогатої худоби, овець, собак та свиней, що є доповненням до існуючих даних.

Вперше вивчено видові особливості змін в організмі великої рогатої худоби й овець при розвитку гострого асептичного запалення з урахуванням ступеня порушень у системі ПОЛ і АОЗ. Доведена їх залежність від вираженості клінічних ознак.

Спільно з науковцями Запорізького державного медичного університету вперше вивчено біологічні властивості нових похідних 1,2,4триазолу (трифузол, румосол). Доведена їх антиоксидантна, імуностимулювальна та гепатопротекторна активність (патент України на винахід № 87184).

Новими є дані про вплив операційної травми на динаміку показників ПОЛАОЗ у великої рогатої худоби та доповнено уявлення про їх зміни при оперативних втручаннях у свиней. Показано можливість корекції виявлених порушень за допомогою нового похідного триазолу - трифузолу, - використання якого в післяопераційний період дає змогу знизити частоту виникнення післяопераційних гнійнозапальних ускладнень.

Вивчено видові особливості функціонування системи ПОЛ і АОЗ при гострому гнійному запаленні м'яких тканин у великої рогатої худоби та овець. Встановлено, що в овець оксисен-залежна активація поліморфно-ядерних гранулоцитів, рівно як і локальна та системна лабільність індикаторних показників ліпопероксидації й антиоксидантного захисту, вираженіша, ніж у великої рогатої худоби, що, ймовірно, поглиблює клінічний прояв запальної реакції. В умовах експерименту патогенетично обґрунтовано способи медикаментозного лікування гнійних запальних процесів місцевим і системним застосуванням нових препаратів з антиоксидантною дією (трифузол і мазі з його додаванням, 2 % альтанова мазь), доцільність яких підтверджується об'єктивними критеріями оцінки клінічного стану, планіметричними, цитологічними, гістологічними, мікробіологічними, біохімічними дослідженнями.

Вперше у практиці ветеринарної медицини обґрунтовано використання методу „направленої корекції” процесів ПОЛАОЗ новими похідними триазолу (трифузол, румосол) у комплексному лікуванні спонтанно виникаючих локалізованих форм запально-гнійних процесів у великої рогатої худоби, собак і котів; показано більш високу його ефективність порівняно з традиційними методами терапії.

Пріоритетність отриманих результатів дисертаційних досліджень підтверджено деклараційними патентами України на корисну модель № 21887 і № 22303 та патентом України на винахід № 87184.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень розширюють й поглиблюють існуючі уявлення про роль систем ПОЛ та АОЗ у формуванні запальної реакції при хірургічних хворобах у різних видів свійських тварин.

На основі одержаних результатів розроблено ефективні патогенетично обґрунтовані методи профілактики післяопераційних ускладнень та лікування хірургічних хвороб тварин, які супроводжуються запальною реакцією з використанням нових похідних 1,2,4триазолу, що впроваджені в окремих сільськогосподарських товариствах Полтавської області та клініках ветеринарної медицини м. Полтава.

Одержані результати досліджень використовуються в процесі проведення лекцій та лабораторних занять на кафедрі хірургії та акушерства Полтавської державної аграрної академії й профільних кафедрах Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ), Луганського національного аграрного університету, Дніпропетровського державного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії, Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, Житомирського національного агроекологічного університету, Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України „Кримського агротехнологічного університету”.

Матеріали дисертаційної роботи ввійшли до методичних рекомендацій „Пероксидне окиснення ліпідів і антиоксидантна система у патогенезі хірургічних запальних процесів і стресових станів у тварин та їх корекція”, що затверджені й прийняті до впровадження в практику ветеринарної медицини на засіданні Науково-методичної ради Державного комітету ветеринарної медицини України 20 грудня 2007 року (протокол № 1).

Розроблені та затверджені технічні умови на виробництво препаратів - похідних триазолу - „Трифузол” (ТУ У 24.400493014001:2009) і „Румосол” (ТУ У 24.400493014002:2009).

Особистий внесок здобувача. Особисто здобувачем проведено вивчення наукової літератури за темою дисертації та виконано ввесь обсяг експериментальних досліджень, їх аналіз і узагальнення одержаних результатів.

Окремі біологічні властивості нових похідних 1,2,4триазолу (трифузол, румосол) досліджено спільно з науковцями Запорізького державного медичного університету. Вивчення антиоксидантної активності похідних 1,2,4триазолу „in vitro” було проведено в центральній науково-дослідній лабораторії вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія”. Мікробіологічні дослідження проводилися в міській централізованій бактеріологічній лабораторії м. Полтава; гістологічні дослідження - на базі Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи та кафедри патологічної анатомії з секційним курсом вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія”.

Патогенетичні особливості розвитку гострого гнійного запалення м'яких тканин в овець вивчалися спільно з аспірантами С.С. Челідзе (Полтавська державна аграрна академія) та І.І. Дігтярем (Українська медична стоматологічна академія).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції ветеринарних хірургів, присвяченій 100річчю з дня народження професора І.І. Магди (Харків, 2004); Міжнародній науковопрактичній конференції „Актуальные проблемы ветеринарной медицины и зоотехнии”, присвяченій 80річчю установи освіти „Вітебська державна академія ветеринарної медицини” (Вітебськ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальные проблемы ветеринарной хирургии”, присвяченій 75річчю установи освіти „Уральська державна академія ветеринарної медицини” (Троїцьк, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Ветеринарна медицина-2005: сучасний стан та актуальні проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва”, присвяченій 90річчю від дня народження академіка І.М. Гладенка (Харків, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції „Наукові і практичні аспекти ветеринарної медицини України”, приуроченій 75річчю факультету ветеринарної медицини Білоцерківського державного аграрного університету (Біла Церква, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональні проблеми екології ветеринарної медицини”, присвяченій 20й річниці створення факультету ветеринарної медицини Державного агроекологічного університету (Житомир, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та спеціалістів „Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, 2007); науково-практичній конференції „Перспективи розвитку ветеринарної медицини України”, до 10річчя заснування факультету ветеринарної медицини Луганського національного аграрного університету (Луганськ, 2007); ІІ Міжнародній науковій конференції „Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування” (Державний науково-дослідний контрольний інститут ветпрепаратів та кормових добавок, (Львів, 2007); науково-практичній конференції „Організація ветеринарного обслуговування в сучасних умовах”, присвяченій 15й річниці з часу створення факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії (Полтава, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції „Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва” (Львів, 2007); VI Державній науково-практичній конференції „Аграрна наука - виробництву: сучасні проблеми ветеринарної медицини” (Біла Церква, 2007); Всеукраїнській хірургічній науково-практичній та навчально-методичній конференції „Інноваційні технології в хірургії”, ІV Скліфосовські читання (Полтава, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, 2008); ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми неінфекційної патології тварин” (Біла Церква, 2008); регіональному семінарі фахівців ветеринарної медицини Полтавщини, присвяченому впровадженню ефективних засобів для лікування і профілактики патології тварин (Полтава, 2006); наукових конференціях професорсько-викладацького складу Полтавської державної аграрної академії (2003-2009 рр.) та засіданнях науково-технічної ради ім. О.В. Квасницького факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії (2003-2009 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у 36 наукових статтях, із яких 31 (у тому числі 15 одноосібних) - у фахових виданнях, перелік, яких затверджено ВАК України; двох тезах доповідей; одних методичних рекомендаціях; двох патентах на корисну модель; одному патенті на винахід; двох технічних умовах.

Структура та обсяг дисертації. Обсяг дисертаційної роботи становить 366 сторінок комп'ютерного тексту і містить вступ, огляд літератури, дев'ять розділів власних досліджень, їх аналіз та узагальнення, висновки, пропозиції виробництву та список використаних джерел (537 найменувань, з яких 489 кирилицею та 48 латиною). Робота містить 50 таблиць, 48 рисунків та 8 додатків (64 сторінки).

хірургічна патологія тварина лікування

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна методика та основні методи досліджень. Робота виконувалась протягом 2002-2009 років. Базою для експериментальних і клінічних досліджень були клініка й наукова лабораторія кафедри хірургії та акушерства Полтавської державної аграрної академії, центральна науково-дослідна лабораторія вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія”, централізована біохімічна лабораторія при 4й міській клінічній лікарні м. Полтава, міська централізована бактеріологічна лабораторія м. Полтава, гістологічне відділення Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи та кафедра патологічної анатомії з секційним курсом вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія”, а також дев'ять сільськогосподарських товариств Полтавщини та чотири клініки ветеринарної медицини м. Полтава.

Вивчення структури найпоширеніших нозологічних форм хірургічної патології запального характеру у великої рогатої худоби і свиней проводили шляхом роботи з ветеринарною звітністю та регулярної хірургічної диспансеризації, а у собак - за матеріалами первинної документації, історій хвороб клінік ветеринарної медицини впродовж 2004-2007 рр.

Враховуючи те, що інтенсивність ПОЛ і функціональна активність системи АОЗ є видоспецифічними й обумовлені еволюційно-закладеними особливостями, ми (на першому етапі експериментальних досліджень) провели оцінку прооксидантно-антиоксидантного балансу організму, оксинювально-відновлювального потенціалу нейтрофільних гранулоцитів та рівня ліпідних метаболітів клінічно здорових тварин різних видів: великої рогатої худоби (n=15), свиней (n=15), овець (n=12) і собак (n=10).

Наступним етапом досліджень було вивчення змін в організмі тварин при експериментальному асептичному запаленні з урахуванням порушень у системі ПОЛАОЗ та можливості їх корекції.

Відтворення експериментального асептичного запалення у великої рогатої худоби проводилося на бугайцях чорнорябої породи ( віком 1-1,5 року, n=8) та вівцях сокільської породи (віком 2-3 роки, n=12), яким із дотриманням асептикоантисептичних правил і попереднього знеболювання 0,5 % розчином новокаїну у ділянці лопатки підшкірно вводили терпентинову олію в дозі, відповідно 5 і 3 мл. Зразки крові для лабораторного дослідження відбирали на третю та десяту добу перебігу патологічного процесу. Вихідними даними були показники крові до експериментального запалення.

Клініко-експериментальне обґрунтування дії окремих препаратів похідних 1,2,4триазолу на організм тварин, їх основні клінічні, гематологічні та біохімічні показники проводилося на поросятах (n15) масою 15-20 кг великої білої породи. З їх числа були сформовані три дослідні групи по п'ять тварин у кожній. Тваринам дослідних груп з інтервалом у три доби внутрішньом'язово вводили 1 % водні розчини румосолу, трифузолу і тіотриазоліну в дозі 1,0 мг/кг маси тіла тварини. До застосування препаратів, а також на третю і десяту добу проводили відбір зразків крові для лабораторних досліджень.

Вивчення АОА деяких нових препаратів похідних 1,2,4триазолу проводили в дослідах „in vitro”. З цією метою були використані методи оцінки АОА за інгібуванням накопичення активних форм оксисену (Губський Ю.І. та ін., 2002). Матеріалом для дослідження слугували водні розчини субстанцій морфолінію 3(4піридил)1,2,4триазоліл5тіоацетат (румосол) та піперединію 2(5(2фурил)4феніл1,2,4триазол3ілтіо)ацетат (трифузол) в 1 % концентраціях. Ці сполуки є новими похідними 1,2,4триазол3ілтіоацетатної кислоти. Для порівняння використовували 1 % водний розчин субстанції морфолінію3метил1,2,4триазоліл5тіоацетат (тіотриазолін), що є стандартним антиоксидантом.

Провівши селекцію похідних 1,2,4триазолу за антиоксидантною активністю, ми визначили протимікробну дію субстанцій трифузолу, румосолу та тіотриазоліну відносно ізолятів мікробної флори, що найчастіше виділяються із гнійних осередків. Чутливість виділених мікроорганізмів до препаратів визначали загальноприйнятим методом (Калиниченко Н.Ф. и др., 1991).

Вплив операційної травми, як соматичного стресфактора, і постопераційної запальної реакції на показники ПОЛ і АОЗ досліджували при хірургічних втручаннях у великої рогатої худоби і свиней. Досліди проводили на бугайцях, яким виконували оперативні втручання з приводу резекції зовнішньої яремної вени та кнурцях із пупковими й інтравагінальними грижами, яким виконували грижерозтин. Дані хірургічні втручання, як моделі операційної травми, передбачають стандартність оперативного втручання, а тому вплив супутніх факторів при них зведений до мінімуму (Виденин В.Н., 2005).

Дослідним групам бугайців (n=4) і свиней (n=8) в післяопераційний період застосовували 1 % розчин трифузолу в дозі 1,0 мг/кг маси тіла через кожні 72 години до зняття швів. В інших групах прооперованих бугайців (n=7) і свиней (n=5), які слугували контролем, препарати корегуючої терапії не використовували. В усіх випадках перед накладанням швів операційні рани обробляли трициліном.

Оперативні втручання та післяопераційний догляд у тварин різних видів проводили згідно зі стандартними методами, описаними у посібниках з оперативної хірургії.

У до і післяопераційний період вивчали клінічні показники (температуру, пульс, дихання, загальний стан тварини і перебіг ранового процесу). До початку проведення операцій (вихідні дані) та на третю і сьому добу після кожного оперативного втручання проводили відбір зразків крові для лабораторних досліджень.

Наступним етапом експериментальних досліджень стало вивчення видових особливостей прооксидантно-антиоксидантного статусу організму тварин при розвитку гострої гнійної запальної реакції та її корекція системним і локальним впливом засобів з антиоксидантною дією.

Перша серія дослідів даного циклу проводилася на бугайцях чорнорябої породи, віком 1-1,2 роки і живою масою 230,2±18,7 кг, підібраних за принципом аналогів.

Тварини були поділені на дві групи - дослідну і контрольну. Усім їм у ділянці стегна, користуючись трафаретом, після попередньої місцевої анестезії, наносили різані шкірном'язові рани площею 7 cм2, що інфікувалися за допомогою тампона, забрудненого фекаліями і підстилкою.

Лікування тварин (із третьої доби) проводили з урахуванням фазності ранового процесу. Тваринам дослідної групи (n5) у першу фазу ранового процесу (самоочищення), після попередньої хірургічної обробки раз на добу використовували мазь „Левоксид”, активними компонентами якої є хлорамфенікол (0,75), метилурацил (4,0), трифузол (1,0) на гідрофільній гіперосмолярній поліетиленоксидній основі (до 100,0). Нею просочували марлеві дренажі й заповнювали ранову порожнину. В період виповнення рани грануляціями, а також епітелізації застосовували 2 % альтанову мазь. Мазь використовували у вигляді поверхневих аплікацій раз на добу. Водночас внутрішньом'язово ін'єктували 1 % водний розчин трифузолу в дозі 1,0 мг/кг. Препарат використовували з інтервалом 48 годин до видужування.

Тварин контрольної групи (n5) лікували традиційним способом, тобто у фазу очищення від гнійнонекротичних мас використовували 5 % стрептоцидову мазь, а у подальшому - аерозоль кубатол.

Дослідження другої серії проведені в декілька етапів на вівцях сокільської породи віком 1-1,2 роки. Експериментальною моделлю слугували різано-розміжчені інфіковані рани м'яких тканин у ділянці крупа з лівого боку довжиною 10 см, шириною 1 см і глибиною 2 см. Рани, як і у великої рогатої худоби, наносилися після попереднього знеболювання за спеціально виготовленим шаблоном. На третю добу розвитку запального процесу з числа піддослідних овець було сформовано три групи.

Дослідним тваринам першої групи (n6) після хірургічної обробки використовували комплексний метод лікування: внутрішньо-м'язове введення 1% розчину трифузолу у дозі 1,0 мг/кг з інтервалом у дві доби до видужування. Місцево раз на добу використовували мазь „Левоксид” у першу фазу ранового процесу. У другу фазу ранового процесу трифузол застосовували у формі 1 % кремемульсії. У другій дослідній групі овець (n6) медикаментозне лікування було традиційним. Місцево - мазь „Левомеколь” (перша фаза) і лінімент бальзамічний за О.В. Вишневським (друга фаза). Внутрішньо-м'язово - „стандартний антиоксидант” - водний розчин натрію селеніту (0,1 мг/кг). У контрольній групі тварин (n3) обмежувалися лише хірургічною обробкою.

До початку, а також у процесі лікування проводили клінічне обстеження тварин і дослідження ран, при якому визначали їх форму, розміри, стан стінок, країв і дна, консистенцію, кількість, колір та запах ранового ексудату, характер грануляцій та епітелізації. Перед нанесенням ран, а також на третю, сьому, десяту і 14 добу лікування проводився відбір зразків крові для лабораторних досліджень. Відразу після нанесення ран, а також на третю, сьому, десяту і 14 добу ранового процесу відбирали зразки тканин із ран для біохімічних досліджень.

Ефективність „направленої корекції” процесів ПОЛ і АОЗ у лікуванні спонтанно виникаючих локалізованих форм гнійного запаленння вивчали на трьох видах тварин.

Серед поголів'я великої рогатої худоби в ході регулярної хірургічної диспансеризації виділяли тварин із гнійними ранами й абсцесами, яких розділили на дві групи - дослідну (n19) і контрольну (n18).

Дрібних свійських тварин (собаки, коти) з локалізованими формами запально-гнійних процесів (інфіковані рани, абсцеси) також поділяли на дві групи - дослідну (n28, серед них собак - 17 гол., котів - 11 гол.) і контрольну (n14, серед них собак - 7 гол., котів - 7 гол.). Лікування проводили за схемою, наведеною в табл. 1.

Таблиця 1 Схема лікування великої рогатої худоби, собак і котів із спонтанно виникаючими гнійними запальними процесами

Фази ранового процесу	Групи тварин
	дослідні	контрольні
локально
І. Самоочищення	Мазь „Левоксид” (раз на добу)	Мазь „Левомеколь” (раз на добу)
ІІ. Виповнення грануляціями	1% кремемульсія трифузолу чи 2 % альтанова мазь (раз на добу)	Бальзамічний лінімент за Вишневським (раз на добу)
ІІІ. Епітелізації	1% кремемульсія трифузолу чи 2 % альтанова мазь (раз на добу за показаннями)	Бальзамічний лінімент за Вишневським (раз на добу за показаннями)
Внутрішньо-м'язово
І, ІІ, ІІІ фази	1% водний розчин трифузолу чи румосолу (через кожні 48 годин)	0,1 % водний розчин натрію селеніту (1 раз на 7 діб)

Зразки крові для лабораторних досліджень відбирали до початку лікування, в процесі лікування (5-7 доба) та після клінічного видужування.

При проведенні усіх досліджень обов'язковим був клінічний моніторинг за основними параметрами загального стану тварин (температура, пульс, дихання) та за станом ран із визначенням термінів їх очищення, гранулювання, епітелізації й повного закриття.

Поряд із клінічними дослідженнями проводили загальний аналіз крові, що включав визначення вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів та виведення лейкограми, за стандартними методиками гематологічних досліджень (Кудрявцев А.А. и др., 1974, Кондрахин И.П. и др., 1985, Беркало Л.В. та ін., 2003).

Рівень загального білка визначали рефрактометрично за методом Рейсса, а білкові фракції - експресметодом ОллМаккорда в модифікації А.С. Карпюка (Кондрахин И.П. и др., 1985).

Інтенсивність ПОЛ у крові й тканинних біоптатах оцінювали визначаючи рівень гідроперекисів ліпідів (ГПЛ), ізольованих подвійних зв'язків (ІПЗ), дієнових кон'югатів (ДК), трієнових кон'югатів (ТК), оксодієнових кон'югатів (ОДК), малонового діальдегіду (МДА) - за методиками, описаними Б.В. Кочаровським та ін. (2002). Загальну окиснювальну активність (ЗОА) біологічного субстрату - за методом Л.П. Галактіонова та ін. (1998). Ступінь окисної модифікації білків вивчали, визначаючи рівень молекул середньої маси (МСМ) за методикою М.І. Габріеляна і співавт. (1985). Окиснювально-відновлювальну здатність нейтрофільних гранулоцитів оцінювали в НСТтесті за методом Б.С. Нагоєва (1983).

Для попередження пошкоджень при окиснювальному стресі клітини реалізують механізми їх інактивації за участю ферментів. Тому для оцінки антиоксидантного статусу організму ми визначали активність окремих ферментів. Активність супероксиддисмутази (СОД, КФ 1.15.1.1) у крові й тканинних біоптатах визначали за методикою О.С. Брусова та ін. (1976). Визначення активності каталази (Кат, КФ 1.11.1.6) проводили за методами О.Г. Архипової (1988) - у крові та М.А. Королюка і співавт. (1988) - у сироватці крові й тканинних екстрактах. Концентрацію церулоплазміну (ЦП) в крові й тканинних біоптатах визначали за стандартною методикою, що грунтується на окисненні пфенілендиаміну за участю даного металопротеїну (Ravin H.A., 1961). Також проводили оцінку компонентів глутатіонової протипероксидної каталітичної системи еритроцитів крові. Зокрема, в гемолізатах еритроцитів визначали активність глутатіонпероксидази (ГП, КФ 1.11.1.9) за методом Р. Олінеску, С. Ніта (1973); активність глутатіонредуктази (ГР, КФ 1.6.4.2) за методом Е. Батлера (1969) та рівень відновленого глутатіону (ГSH) в еритроцитах - за методом Е. Батлера та ін. (1963). У плазмі крові активність ГП і ГР визначали за методом B. Paglia, W. Walentine (2004), використовуючи набори реактивів виробництва ФОП Даниш (м. Львів). Пероксидну резистентність еритроцитів (ПРЕ) визначали за способом F. Jager (1979). Загальну антиоксидантну активність (ЗАА) біологічного субстрату визначали за методом Л.П. Галактіонова і співавт. (1998). Індекс антиоксидантної активності (ІАОА), що є умовним інтегральним показником врівноваженості прооксидантних і антиоксидантних процесів у досліджуваному біологічному матеріалі, визначали за методикою Р.А. Тимирбулатова і Є.І. Сєлєзньова (1991).

Рівень ліпідних метаболітів досліджували визначенням умісту в сироватці крові загального холестеролу - за методикою, описаною В.В. Меншиковим і співавт. (1987); загальних ліпідів і беталіпопротеїнів - за методами, описаними В.Г. Колбом, В.С. Камишниковим (1976), використовуючи набори реактивів виробництва ФОП Даниш (м. Львів).

Рівень феруму, як можливого ініціатора ланцюга ПОЛ, та вміст купруму в сироватці крові визначали за допомогою наборів реактивів „PLIVALachema a.s.” (Чехія). Кількісне визначення РНК та ДНК у біоптатах проводили за методикою М.Т. Трудолюбової, а вміст вільного оксипроліну - за методикою С.С. Тетянець у модифікації І.П. Кайдашева (Беркало Л.В. та ін., 2003).

Розгорнутий біохімічний аналіз при вивченні дії похідних 1,2,4триазолу на організм тварин проводили з визначенням у сироватці крові рівня загального білка, альбуміну, активності аланін (АлАТ, КФ 2.6.1.2) і аспартатамінотрансфераз (АсАТ, КФ 2.6.1.1), лактатдегідрогенази (ЛДГ, КФ 1.1.1.27), гаммаглутамілтранспептидази (ГГТП, КФ 2.3.2.2), амілази (КФ 3.2.1.1), вмісту креатиніну, сечовини, глюкози, загального холестеролу, триацилгліцеролів, білірубіну, фосфору, кальцію і Среактивного білка (СРБ) на біохімічному аналізаторі SuperZ (Mitsubishi, Японія).

Зразки крові для досліджень відбирали зранку до годівлі шляхом пункції v. jugularis externa - у великої рогатої худоби й овець; s. orbitalis - у свиней і v. saphena - у собак. При цьому дотримувалися існуючих правил асептики та антисептики.

Залежно від обраної методики кров стабілізували гепарином, 3,8 % розчином цитрату натрію або 6 % розчином етилендиамінтетраацетату (ЕДТА). Як біологічний субстрат використовували нативну кров, плазму і сироватку крові, гемолізат еритроцитів та екстракти з ранового біоптату. Приготування гомогенату та екстрагування виконували за методом С.І. Цехмістренко (1999). За необхідності плазму, сироватку крові й тканинні екстракти заморожували.

Для полегшення відбору ранового біоптату для біохімічних досліджень, особливо на етапі розвитку грануляцій, нами запропоновано пристосування, зображення й оригінальна схема якого наведені у додатках дисертації.

Об'єктивними критеріями контролю процесів загоювання вважали планіметричні, цитологічні, бактеріологічні й гістологічні методи досліджень.

Швидкість зменшення поверхні рани в часі (планіметрія) визначали за стандартною методикою об'єктивного дослідження ран, що загоюються за вторинним натягом (Фенчин К.М., 1979). Цитологічне дослідження ексудату ран проводили методом мазківвідбитків за оригінальною методикою М.П. Покровської та М.С. Макарова. У глибоких та важкодоступних ділянках - методом поверхневої біопсії за методикою М.Ф. Камаєва та Д.Н. Кавкало (Григорян А.В., 1976). За допомогою мікроскопа „Konus5604” і комп'ютерної програми для морфометричних досліджень „Cito” визначали кількісний та якісний склад клітинних елементів, на основі чого виводили тип цитограми.

Бактеріологічний контроль проводили на першу, третю, сьому, десяту і 14 добу від початку лікування запальногнійного вогнища. При цьому визначали видовий склад мікрофлори, чутливість до антибіотиків та кількість мікроорганізмів у 1 г ранового біоптату за стандартними методами (Кузин М.И., 1981, Кузин М.И., Костюченок Б.М., 1990).

Біоптат для гістологічних досліджень відбирали на третю, сьому і 14 добу з часу нанесення експериментальних ран. Відбір біоптату, виготовлення гістозрізів, їх опис проводили за стандартними методами (Меркулов Г.А., 1969), а мікрофотографування - на мікроскопі „Konus5604” з цифровою фотонасадкою WEBERS 1,3M.

При виконанні експериментальних досліджень дотримувалися міжнародних вимог „Європейської конвенції захисту хребетних тварин, що використовуються в експериментальних та інших наукових цілях” (Страсбург, Франція, 1986 р.) та відповідного Закону України „Про захист тварин від жорстокого поводження” № 3447ІV від 21.02.2006 р.

Отриманий цифровий матеріал оброблений методами варіаційної статистики на персональному комп'ютері з використанням програми Microsoft Exel „Statistica 7” і таблиць Р.Б. Стрелкова (1966). Вірогідність розходжень між показниками оцінювали за критерієм Стьюдента. Різницю між двома величинами вважали вірогідною при Р<0,05; Р<0,01; Р<0,001.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Поширення та структура хірургічної патології у тварин

У ході хірургічної диспансеризації й роботи з ветеринарною звітністю було з'ясовано поширення хірургічних хвороб та їх структуру у великої рогатої худоби, свиней і собак.

Питома вага хірургічної патології у великої рогатої худоби становить 19,6 % від усієї кількості зареєстрованих хворих тварин. Фактичний матеріал вказує на користь прямого зв'язку між виявленням хірургічно хворих і сезоном року, оскільки переважна більшість таких випадків реєструвалася в літньо-табірний період. Основні нозологічні прояви хірургічної патології були представлені гнійнозапальними процесами, серед яких домінували гнійні пододерматити (24,1 %), рани й виразкові процеси (21,3 %).

Хірургічна патологія у свиней реєструється в 49,0 % випадків від загальної кількості хворих тварин. Її прояв не залежить від періоду року, однак має залежність відносно вікових груп тварин (у 81,0 % - молодняк). Домінуючими нозологічними формами є грижі (37,6 %), гнійна інфекція (37,4 %), ранові процеси (23,4 %).

Частка хірургічної патології у собак становить 23,0 % від загальної кількості зареєстрованих хворих тварин. Фактично всі нозологічні прояви хірургічних процесів супроводжуються запальною реакцією. Значна кількість цих захворювань перебігає з ознаками хірургічної інфекції (18,2 %). Домінуючою патологією при цьому є рановий процес (45,5 %). Хірургічні хвороби у собак реєструються незалежно від сезону року, вікового й породного аспектів.

Видоспецифічні особливості систем пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту організму у клінічно здорових тварин різних видів (великої рогатої худоби, овець, свиней, собак)

У біологічних субстратах крові клінічно здорових особин великої рогатої худоби, овець, свиней і собак старше року містяться первинні, вторинні й кінцеві продукти ліпопероксидації та окисної модифікації білків. У стані клінічної норми нейтрофілами генеруються активні форми оксигену. Це свідчить, що процеси ПОЛ постійно відбуваються в організмі і є необхідною ланкою метаболізму.

Порівняно вищий рівень продуктів ПОЛ виявлено в субстратах крові свиней, а найнижчий - у собак.

Водночас у функціональній активності факторів АОЗ, що регламентують інтенсивність вільнорадикальних механізмів і вираженість запальної реакції (Титов В.Н., 2004), нами також зареєстрована певна видова залежність.

Активність антиоксидантних ензимів „першої лінії захисту” (СОД, Кат) більше виражена в собак. У жуйних (велика рогата худоба, вівці) відносно активніші ферменти глутатіонової системи - ГП, ГР та вищий вміст ГSH. Уміст позаклітинного металопротеїну з антиоксидантними властивостями - ЦП - у свиней набагато вищий, аніж в інших видів тварин. Рівні ПРЕ і ЗАА приблизно однакові в усіх досліджених видів тварин.

Зміни в організмі тварин при експериментальному асептичному запаленні

Розвиток гострого асептичного запалення, спровокованого введенням терпентинової олії у великої рогатої худоби, супроводжується утворенням гарячого болючого набряку через 48 годин, що збільшувався протягом трьохчотирьох діб, і підвищенням температури тіла на 0,3-0,5 0С.

На третю добу, в період максимальної маніфестації клінічних ознак, у крові зареєстровано підвищення вмісту МДА (Р<0,05). Активність еритроцитарної Кат, у процесі формування запального набряку, знижувалася на 31,3 % (Р<0,001). Концентрація ЦП перевищувала фізіологічну в 1,4 разу (Р<0,05). ЗАА плазми крові, що є відображенням сумарного антиокиснювального потенціалу організму, невірогідно підвищувалася. На десяту добу після ін'єкції гостроподразнюючої речовини, з нормалізацією клінічних ознак і поступовою резорбцією запального набряку, зареєстровано тенденцію до стабілізації МДА, Кат і ЦП. ЗАА була вірогідно (Р<0,01) зниженою.

Клінічні ознаки гострого асептичного запалення в овець виявлялися через 24 години після введення терпентинової олії. Формування запального набряку закінчувалося до третьої доби, що супроводжувалося болючістю, гіперемією, порушенням функції кінцівки й підвищенням температури тіла на 0,3 0С. Характерним для овець було поступове наростання в крові концентрації ЦП, що супроводжувалося підвищенням умісту купруму (Р<0,001) та зниженням рівня феруму (Р<0,001) і загальних ліпідів (Р<0,001) без підвищення вмісту термінального продукту ПОЛ - МДА. На десяту добу клінічні прояви асептичного запалення в овець повністю зникли, проте у крові зберігався підвищений фон ЦП (Р<0,001), купруму (Р<0,001) на тлі зниженого рівня загальних ліпідів (Р<0,001).

Отже, одержані результати підтверджують думку, що зміни компонентів системи ПОЛ і АОЗ є одним із етапів розвитку асептичної запальної реакції та дозволяють рекомендувати застосування засобів антиоксидантної дії в період першої-четвертої доби - формування запального набряку.

Вивчення біологічних властивостей нових препаратів - похідних 1,2,4триазолу

У практиці ветеринарної медицини як препарат антиоксидантної дії добре зарекомендував себе тіотриазолін. Проте у подальшій роботі співробітниками Запорізького державного медичного університету синтезовано низку препаратів цієї групи другого (румосол) та третього (трифузол) покоління.

Доклінічними дослідженнями встановлено, що внутрішньо-м'язові ін'єкції нових похідних 1,2,4триазолу (румосол, трифузол) у формі 1 % водних розчинів і дозі 1,0 мг/кг з інтервалом 72 години не мають негативного впливу на клінічні показники та загальний стан тварин. Результати гематологічних досліджень дозволяють стверджувати про властивості досліджуваних препаратів виявляти тенденцію до зростання рівня гемоглобіну, підвищення кількості еритроцитів (вірогідно при застосуванні румосолу) та лейкоцитів (вірогідно при застосуванні трифузолу).

Застосування нових похідних триазолу сприяє підвищенню вмісту загального білка сироватки крові (всі препарати), креатиніну (румосол), зниженню концентрації сечовини в сироватці крові (румосол) і триацилгліцеролів (усі препарати), створює тенденцію до збільшення вмісту глюкози (всі препарати). Всі тестовані препарати мають гепатопротекторну (про що свідчить динаміка активності ЛДГ, ГГТП та вміст білірубіну) і протизапальну (динаміка вмісту СРБ) дії.

Також у дослідах „in vitro” доведено, що „стандартний антиоксидант” тіотриазолін за своїми антиоксидантними властивостями поступається таким новим похідним триазолу, як румосол (на 8,5 %) і трифузол (на 4,1 %).

До нових похідних триазолу виявилися чутливі ізоляти мікробної флори, зокрема E. coli високочутлива до трифузолу і тіотриазоліну. Pseudomonas aeruginosa умовно-чутлива до трифузолу та тіотриазоліну. Enterobacter faecalis високочутливий до препарату „Трифузол”. Str. pyogenes і Staph. aureus були малочутливими до трифузолу. Асоціації грибків роду Candida були чутливими по відношенню до румосолу і тіотриазоліну.

Отже, вивчені похідні триазолу мають багатофакторну дію й можуть комплексно впливати на патогенез хвороби. В подальших дослідженнях нами були використані препарати антиоксидантної, гепатопротекторної, імуностимулювальної дії: морфоліній 3(4піридил)1,2,4триазол5тіоацетат (румосол, ТУ У 24.400493014002:2009), піперидиній 2(5(2фурил)4феніл1,2,4триазол3ілтіо)ацетат (трифузол, ТУ У 24.400493014001:2009) та мазі з їх умістом („Левоксид” та „Трифузолу кремемульсія 1 %”).

Вплив на організм тварин операційних травм та попередження їх ускладнень за допомогою препаратів з антиоксидантною дією

Результати наших досліджень показують, що оперативні втручання у великої рогатої худоби, пов'язані з травмуванням тканин (оперативний доступ до зовнішньої яремної вени та її резекція) і розвитком асептичного запалення, стресом соматичної природи, призводять до активації механізмів ліпопероксидації.

На це вказують вірогідні зміни, відмічені відносно зростання вмісту ГПЛ, ДК, тобто первинних і проміжних продуктів ПОЛ і менш суттєві - відносно термінальних ТБК-реагуючих продуктів ПОЛ. Максимальні значення були зареєстровані на третю добу післяопераційного періоду, що клінічно характеризувалася розвитком запального набряку й фібринозною ексудацією. Зниження індикаторних показників ліпопероксидації відмічалося на сьому добу післяопераційного періоду, коли в більшості клінічних випадків формувався первинний фібринозний струп.

Проте гіперпероксидація у післяопераційний період була компенсованою, про що свідчить підвищення активності Кат (Р<0,01, Р<0,001), зростання вмісту ЦП (Р<0,05) у період формування запального набряку. На сьому добу було зареєстровано зниження активності Кат й рівня ЦП. Депресія компонентів глутатіонової системи (ГП, ГР, ГSH) мала місце у післяопераційний період і корелювала з фазою гідратації ранового процесу.

Використання у постопераційному періоді 1 % розчину трифузолу дозволяло, на фоні контролю, знизити рівень продуктів ПОЛ і стабілізувати внутрішньо та позаклітинні фактори АОЗ. Післяопераційні ускладнення гнійно-запального характеру реєструвалися в 14,3 % у тварин контрольної групи й не були зафіксовані в дослідних.

Особливістю реакції свиней на операційну травму (грижерозтин), соматичний стрес і розвиток запальної реакції є зниження рівня гемоглобіну (Р<0,01, Р<0,001) з одночасним зменшенням кількості еритроцитів (Р>0,05) і лейкоцитозом (Р<0,05, Р<0,01), що були виражені в усіх групах у період максимальної маніфестації клінічних ознак запальної реакції з утворенням гарячого, болючого набряку (через 72 години).

Слід відзначити, що в контрольних тварин у перші чотири доби постопераційного періоду реєстрували підвищення температури тіла на 0,3 0С, чого не відмічали в дослідних тварин. Поряд із змінами загально-клінічних показників, було зареєстровано зростання рівня МДА (Р<0,001) на тлі зниження активності еритроцитарної Кат (Р<0,05), умісту ЦП (Р<0,05, Р<0,01) та різкої активації ПРЕ (Р<0,001). Направлена корекція гомеостазу ПОЛАОЗ трифузолом зменшувала наростання рівня МДА, регулювала активність антиоксидантних механізмів.

Число гнійнозапальних ускладнень в післяопераційному періоді вдалося знизити до 25 % проти 40 % у контролі.

Отже, нанесення операційної травми провокує зміни показників ПОЛАОЗ, що характерні для компенсованого оксидативного стресу. Ступінь змін регламентована використанням у післяопераційному періоді трифузолу, застосування якого дозволило знизити кількість ускладнень операційних ран.

Особливості функціонування систем пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту організму тварин та їх корекція при гнійному запаленні

Розвиток експериментального септичного запалення у великої рогатої худоби характеризувався наростанням клінічних ознак запалення до третьої доби. В цей період - період максимальної маніфестації клініки запалення - ми спостерігали формування серознофібринозного ексудату, що трансформувався в фібринозну масу. Тканини стінок і дна рани інфільтровані запальним ексудатом, по периферії формувався гарячий і болючий перифокальний набряк. При цьому коливання температури, пульсу і дихання в усіх тварин знаходилися в межах клінічної норми.

Мікробна забрудненість вогнищ ураження становила 3,5106 мікробних тіл / 1 г біоптату, серед яких ізолювали переважно Str. pyogenes, Staph. aureus, Staph. epidermidis, E. coli, і рідше - Enterobacter, P. vulgaris, B. mesentericus, що були в асоціаціях.

На третю добу розвитку септичного запалення, коли гістологічними дослідженнями були підтверджені дистрофічні, некробіотичні й некротичні зміни, різке зменшення кількості кровоносних судин, міграцію поліморфно-ядерних нейтрофільних гранулоцитів, лімфоцитів, макрофагів, у тканинах осередку запалення зареєстровано активацію ПОЛ. Встановлено зокрема значне зростання рівня ГПЛ (Р<0,001) та МДА (Р<0,01, Р<0,001) - початкових і термінальних продуктів ПОЛ. Разом із тим, відмічено вірогідне зниження активності СОД (Р<0,001) на тлі зростання активності Кат (Р<0,05, Р<0,001) і різкого зростання вмісту ЦП (Р<0,001). Очевидно, активація ПОЛ, дисбаланс антиоксидантного захисту і накопичення недоокиснених продуктів у перифокальних тканинах сприяють підвищенню проникності судин і мембранних бар'єрів, внаслідок чого виникає перифокальний набряк, що й забезпечує фіксацію подразника в зоні травми.

У біологічних субстратах крові нами зареєстровано підвищений фон продуктів ПОЛ, найбільш вірогідний щодо ГПЛ (Р<0,001), знижена активність еритроцитарної Кат (Р<0,01). Показник НСТтесту зростав на 21-22 % (Р<0,01, Р<0,001), що вказує на посилення оксигензалежного метаболізму нейтрофільних гранулоцитів. Проте зміни в крові, порівняно з місцевими, менше виражені, що пояснюється адекватною реакцією великої рогатої худоби на локальну інфекцію.

В експерименті на великій рогатій худобі нами опрацьована схема комплексного лікування з використанням засобів антиоксидантної дії (пофазно мазь „Левоксид”, 2 % альтанова мазь та 1 % розчин трифузолу внутрішньом'язово) й порівняна її ефективність із традиційним лікуванням (5 % стрептоцидова мазь, кубатол).

Клінічно ми реєстрували швидшу, порівняно з традиційним лікуванням, зміну фаз ранового процесу в тварин дослідної групи. Цей факт підтверджують і планіметричні дослідження площі ранової поверхні. Згідно з ними, повне закриття ранового дефекту в тварин дослідної групи відмічали до 17ї доби, тоді як у контролі - до 20ї. Прискорення загоювання - в 1,4 разу (Р<0,001).

Гістологічними дослідженнями на сьому добу лікування встановлено, що в біоптатах із ран дослідних тварин наявні фрагменти зрілої грануляційної тканини. Також на гістозрізах візуалізувалося зменшення числа судин і клітинних елементів - макрофагів, фібробластів і зростання кількості колагенових волокон, що свідчить про очищення рани і превальвацію репаративних процесів. Водночас у контрольних тварин лише починають формуватися острівці молодої грануляційної тканини, про що свідчить значна кількість новоутворених капілярів, а в самій рані зафіксовані дистрофічні, некробіотичні й некротичні процеси.

Бактеріологічні дослідження ранового біоптату на сьому добу лікування свідчать, що у тварин дослідної групи загальна мікробна забрудненість у 1 г біоптату знизилася до 0,09106 проти 0,12106 мікробних тіл у контролі.

Дослідження процесів ПОЛ у тканинних біоптатах із гнійних ран певною мірою підтверджують результати клініко-гістологічних досліджень. У тварин, яким комплексно й послідовно застосовували засоби з антиоксидантною дією, в тканинних екстрактах зареєстровано нижчий рівень ГПЛ (в 1,6 разу, Р>0,05), МДА (в 1,4 разу, Р>0,05). На 10 % була вищою активність СОД (Р>0,05), на 36 % - Кат (Р<0,01) і в 1,12 разу - підвищений уміст ЦП (Р>0,05). Слід відзначити, що рівень продуктів ПОЛ та активність антиоксидантних ферментів, незалежно від способу лікування, були вірогідно вищими відносно фонових показників як на третю, так і на сьому добу лікування. Це підтверджує той факт, що гнійна рана є місцем максимального обміну речовин (Оливков Б.М., 1944).

Рівень початкових продуктів ліпопероксидації (ГПЛ, ІПЗ, ДК) у крові тварин дослідної групи був з однаково вірогідною різницею (Р<0,05) нижчим, ніж у контрольних бугайців на сьому добу лікування, а кінцевих ТБК-реагуючих продуктів (МДА) - на десяту (Р<0,05). Активність еритроцитарної Кат була вищою на початку лікування у дослідних тварин (Р<0,05), а на кінець лікування це співвідношення змінювалося. Аналогічна динаміка була зареєстрована щодо показника НСТтесту і пов'язана з інтенсивністю запальної реакції.

...