Главная Коллекция "Revolution" Медицина Клініко-експериментальне обґрунтування застосування пробіотиків в комплексній терапії хронічних неспецифічних запальних та алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів

Клініко-експериментальне обґрунтування застосування пробіотиків в комплексній терапії хронічних неспецифічних запальних та алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів

Характеристика проблеми підвищення ефективності комплексного лікування людей із неспецифічними запальними та алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів шляхом клініко-лабораторного обґрунтування принципів використання пробіотичних препаратів.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 20.07.2015
Размер файла 485,2 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія медичних наук України

ДУ «Інститут отоларингології

ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

14.01.19 - оториноларингологія

Клініко-експериментальне обґрунтування застосування пробіотиків в комплексній терапії хронічних неспецифічних запальних та алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів

Заболотна Діана Дмитрівна

Київ - 2010

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

лікування алергічний захворювання пробіотичний

ВДШ - верхні дихальні шляхи

ЦАР - цілорічний алергічний риніт

СІТ - специфічна імунотерапія

БТП - біотерапевтичний препарат

МКБ - молочнокислі бактерії

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Лікування пацієнтів з хронічними неспецифічними запальними та алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів (ВДШ) є однією з актуальних проблем сучасної оториноларингології. Важливість її зумовлена не тільки тяжкими клінічними проявами патології слизової оболонки порожнини носа, навколоносових пазух та глотки, але і їх патогенетичним значенням в розвитку таких захворювань як бронхіальна астма, хронічна пневмонія та інших захворювань внутрішніх органів (С.Б. Безшапочний, 1997; Ю.В. Митин, 2000; С.М. Пухлик, 2001, 2009; В.Т. Пальчун и соавт., 2002; Ю.Г. Антипкін та співавт., 2003; В.В. Березнюк и соавт., 2003; Г.Э. Тимен и соавт., 2005; Ю.И. Фещенко, 2005; Е.П. Карпова, М.В. Соколова, 2007; С.А. Польнер, 2007; Г.З. Пискунов и соав., 2008; Б.М. Пухлик, 2009; А.С. Лопатин, 2010; B. Leynaert et al., 1999, 2004; V.V. Kurup, 2003; J. Bousquet et al., 2004; M. Tomas, 2006; A.A. Cruz et al., 2007; V.J. Lund, 2007; B. Bjorksten et al., 2008; M.Y. Desrosiers, S.J. Kiltg, 2009; O. Lourenco et al., 2009).

Клініко-лабораторними дослідженнями показано, що розвиток хронічних неспецифічних та алергічних захворювань носа, навколоносових пазух і глотки в більшості випадків пов'язаний з первинною та/або вторинною місцевою, або загальною імунною недостатністю, що переконливо свідчить про необхідність та перспективність розробки засобів і способів її корекції (Э.В. Гюллинг, О.Ф. Мельников, Г.Э. Тимен и соавт., 1979; А.В. Сарычева, 2000; О.Ф.Мельников и соавт., 2000, 2006, 2010; Ф.О. Тишко та співавт., 2000; Т.А. Федотова и соавт., 2001; В.В. Кищук, 2005; Н.А. Арефьева, 2007; С.В. Рязанцев, 2007; Г.Н. Дранник, 2009; К.С. Селезнев и соавт., 2010; Р.К. Тулебаев и соавт., 2010). Поряд з цим у пацієнтів, що страждають на хронічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, досить часто спостерігаються мікроекологічні порушення нормального біоценозу слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту. Елімінація ендогенної мікрофлори призводить до заселення відкритих порожнин патогенними та умовнопатогенними мікроорганізмами, що погіршує перебіг основного захворювання. В значній мірі явища дисбіозу посилюються під впливом антибактеріальних препаратів, які становлять основу етіотропної терапії при загостреннях хронічного запалення (А.В. Бондаренко и соавт., 1998; И.А. Бочков и соавт., 1998; Е.В. Дяченко и соавт., 1999; Т.М. Фузикова, 2001; Т.В. Барабароса, С.Б. Леви, 2001; Н.К. Коваленко, 2007; А.П. Левицкий и соавт., 2008; Д.С. Янковский, Г.С. Дымент, 2009; Roffe, 1996; Manley et al., 2007).

Більшість відомих способів лікування неспецифічних запальних захворювань ВДШ спрямовано на пригнічення інфекції антибактеріальними препаратами. Однак резистентність мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів знижує ефективність лікування, а їх імунодепресивна дія посилює недостатність місцевого та загального імунітету, що і призводить до заселення слизової оболонки ВДШ різними мікроорганізмами. Нові можливості розробки адекватних патогенетично обґрунтованих методів терапії цих розповсюджених захворювань відкриваються в теперішній час із визначенням суттєвої ролі в їх ґенезі біоценозів слизових оболонок організму (В.Н. Бабин и соавт., 1998; А.П. Левицкий, Ю.Л. Волянский, К.П. Скидан, 2008; Д.С. Янковский, Г.С. Дымент, 2009; F. Gnarner, 2003; C.O. Arthur, 2007; E. Bezirtzoglon, 1994, 1997; O. Fous et al., 2000; F.M. Luquet, G. Corrien, 2005; P. Sartor, 2005). Успіхи мікробної екології людини створили реальні передумови для розробки ефективних засобів та способів корекції дисбіотичних порушень слизової оболонки при різних захворюваннях, в тому числі і при хронічних неспецифічних запальних та алергічних ураженнях верхніх дихальних шляхів (М.Р. Богомильский и соавт., 2010). В патогенезі гнійно-запальних процесів встановлена важлива роль стану біоценозу слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, дисбаланс якого може погіршити стан імунологічної реактивності та спричинити прогресування чи хронізацію запалення (Т.В. Гавриш, 2001; М.Н. Некрасова и соавт., 2004, 2009). Тому при лікуванні неспецифічних запальних захворювань ВДШ потрібно забезпечити не тільки ефективний вплив на збудників, але й адекватно корегувати імунологічну реактивність макроорганізму та відновити мікробіоценоз слизової оболонки ВДШ (М.Н. Некрасова и соавт., 2004; Е.А. Воропаева и соавт., 2006; Я.А. Накатис, 2010).

В останні роки набуло поширення використання пробіотичних препаратів при лікуванні осіб з різними неспецифічними запальними та алергічними захворюваннями (А.В. Зайцев и соавт., 2004; А.С. Журавлев, 2005; И.В. Андреева, 2006; Н.К. Коваленко, 2007; А.П Левицкий и соавт., 2008; Г.Н. Дранник и соавт., 2009; A. Haner, 2007; M. Giovannini, 2007). Найбільш широкого застосування набули біотерапевтичні препарати (БТП), виготовлені на основі бактерій родів Lactobacillus та Bifidobacterium. Багатьма експериментальними та клініко-лабораторними дослідженнями показано високу ефективність в основному при пероральному використанні цих препаратів при захворюваннях порожнини рота, шлунково-кишкового тракту, в гінекології та ін. На наш погляд, реальне підвищення ефективності використання цих препаратів можливе, поруч із системним, і в умовах локального їх застосування, при якому місцеві концентрації препарату можна значно збільшити, не підвищуючи дози або не приймаючи зовсім його перорально.

Механізм дії БТП обумовлений здатністю лактобактерій виживати як у кислому, так і в лужному середовищі, ефективно адгезуватися на епітелії слизової оболонки та колонізувати її, продукувати антимікробні, антибіотикоподібні природні речовини, стимулювати імунну систему, витісняти патогенну мікрофлору і пригнічувати ріст та розвинення умовнопатогенної та патогенної флори, запобігати дисбактеріозу та лікувати його, відновлювати аутохтонну флору (Н.В. Хорошилова, 2003; Н.К. Коваленко, 2007; Д.С. Янковський, 2008; Г.Н. Дранник, 2009). Ефективність застосування вітчизняних БТП обумовлена тим, що створені вони на базі бактерій, які є представниками нормальної флори людини, виділені на території України та є біологічно близькими та сумісними з лактобактеріями - представниками макроорганізму.

Таким чином, існує необхідність пошуку та наукового обґрунтування нових можливостей місцевого, загального та поєднаного застосування пробіотичних препаратів в комплексному лікуванні осіб з хронічними та алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах індивідуальних фрагментів науково-дослідних тем ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України»: «Розробити та дослідити нові методи лікування ЛОР-запальних захворювань новими вітчизняними препаратами (пробіотиками) молочнокислих бактерій та їх клітинних структур» (2000-2002 рр.), № держреєстрації 0100U002967; «Створення та розробка способів використання нового пробіотичного препарату для оториноларингології» (2002-2004 рр.), № держреєстрації 0101U004427; «Експериментальне вивчення імуномодулюючих властивостей пробіотичних препаратів» (2008-2010 рр.), № держреєстрації 0108U000806.

Мета. Підвищити ефективність комплексного лікування пацієнтів з хронічними неспецифічними та алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів шляхом експериментального та клініко-лабораторного обґрунтування принципів місцевого та загального використання пробіотичних препаратів, виготовлених на основі бактерій роду лактобацил (Lactobaccilus murinus та Lactobaccilus rhamnosus).

Завдання дослідження:

Вивчити особливості клініко-лабораторних показників хронічного тонзиліту, хронічного синуситу та цілорічного алергічного риніту у хворих з місцевим та кишковим дисбактеріозом.

Дослідити мікрофлору слизової оболонки ВДШ, стан місцевого та загального імунітету у осіб з хронічними неспецифічними захворюваннями ВДШ на тлі дисбактеріозу кишечника.

Вивчити в експерименті резистентність верхніх дихальних шляхів до збудників хронічних запальних захворювань ВДШ при вторинній імунологічній недостатності.

Визначити в експерименті адгезивні та антагоністичні властивості пробіотичних препаратів на основі лактобацил (Lactobaccilus murinus та Lactobaccilus rhamnosus)

Дослідити в експерименті імуномодулюючі властивості пробіотичних препаратів на основі лактобацил (Lactobaccilus murinus та Lactobaccilus rhamnosus).

Вивчити ефективність застосування пробіотичних препаратів в комплексному лікуванні хворих на хронічний тонзиліт.

Вивчити ефективність застосування пробіотичних препаратів в комплексному лікуванні хворих на хронічний синусит.

Вивчити ефективність застосування пробіотичних препаратів при проведенні специфічної імунотерапії (СІТ) у осіб з алергічними захворюваннями ЛОР-органів на фоні дисбактеріозу кишечника.

Об'єкт дослідження: хронічний тонзиліт, хронічний синусит, хронічний алергічний риніт, дисбіози слизових оболонок носа, глотки та шлунково-кишкового тракту; антагоністичні, адгезивні та колонізаційні властивості пробіотичних препаратів.

Предмет дослідження: дані анамнезу, об'єктивного ЛОР-огляду, алергологічного обстеження, показників функції носа та його слизової оболонки, мікробного пейзажу слизової оболонки носа та глотки, дані про стан місцевого та системного імунітету, результати лікування з використанням пробіотичних препаратів. В експерименті - імунологічні і патоморфологічні показники.

Методи дослідження: загальноклінічні, інструментальні, клініко-лабораторні (мікробіологічні, імунологічні, біохімічні, морфологічні, алергологічні), експериментальні in vitro та in vito, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. За результатами проведених клініко-лабораторних досліджень визначено особливості перебігу хронічного тонзиліту, хронічного синуситу та алергічного риніту у хворих з дисбіозами слизової оболонки носа, глотки та шлунково-кишкового тракту.

Експериментальними дослідженнями вперше показано антагоністичні властивості пробіотичних препаратів на основі Lactobacillus murinus и Lactobacillus rhamnosus по відношенню до основних збудників хронічних запальних захворювань верхніх дихальних шляхів. В експерименті виявлено виражені колонізаційні та адгезивні властивості цих пробіотичних препаратів до клітин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, встановлено основні імуномодулюючі ефекти лактобацил. Показано, що ефективність перорального застосування лактобацил може бути значно покращена за рахунок одночасного місцевого застосування пробіотичних препаратів.

Клініко-лабораторними дослідженнями встановлено, що ефективність лікування значно підвищується у хворих на хронічний тонзиліт та хронічний синусит, що перебігають на фоні дисбіозу, застосуванням пробіотичних препаратів з лактобацил.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлено значущу роль дисбіозу в ґенезі хронічного тонзиліту, хронічного синуситу та алергічного риніту, що обґрунтовує необхідність оцінки стану порушення біоценозу слизових оболонок у хворих з даною патологією.

Науково обґрунтовані та апробовані способи відновлення порушеного біоценозу слизової оболонки носа, глотки та шлунково-кишкового тракту в комплексному лікуванні осіб з неспецифічними запальними та алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, що значно поширює можливості надання лікувальної допомоги хворим на хронічний тонзиліт, хронічний синусит та цілорічний алергічний риніт.

Запропоновані методи використання пробіотиків патогенетично обґрунтовані, високоефективні і в зв'язку з простотою застосування і відсутністю побічної дії можуть широко використовуватись як в амбулаторних, так і стаціонарних умовах.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практичну роботу відділення запальних захворювань ЛОР-органів та Центру алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України».

Препарати отримали дозвіл МОЗ України на обмежене застосування для лікування хворих на неспецифічні запальні захворювання верхніх дихальних шляхів (протокол № 51 МОЗ України від 30.03.2001).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора, ним особисто розроблено теоретичне обґрунтування застосування пробіотичних препаратів у хворих на хронічний тонзиліт, хронічний синусит і алергічний риніт, у яких ці захворювання перебігають на фоні різних дисбіотичних процесів.

Автором теоретично обґрунтована та експериментально підтверджена можливість використання пробіотичних препаратів на основі лактобацил у клініці. Самостійно проведено повне обстеження та лікування 290 хворих на хронічний тонзиліт, хронічний синусит та алергічний риніт, особисто проведено статистичну обробку одержаних результатів, їх аналіз, сформовані основні теоретичні та практичні положення дисертації, що виносяться на захист. Автором не було використано результатів та ідей співавторів публікацій. У роботах, виконаних у співавторстві, ідея й основні положення належать дисертантові.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 42 роботи, з них 22 стаття в рекомендованих ВАК України наукових фахових виданнях, отримано 4 деклараційні патенти, 16 тез доповідей наукових конгресів, з'їздів і конференцій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були викладені на науково-практичних конференціях (2003-2008 рр.): на Щорічній традиційній осінній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів «Гострі та хронічні захворювання вуха. Сучасні технології діагностики та лікування» (15-16 жовтня 2007 р., м. Миргород); Щорічній традиційній осінній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів «Нові технології в оториноларингології. Сучасні методи фармакотерапії в оториноларингології» (13-14 жовтня 2008 р., м. Ялта); VIII та Х Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації (22-27 квітня 2006 р., 22-23 квітня 2008 р., м. Київ), на Х з'їзді оториноларингологів України (23-25 травня 2005 р., м. Судак), на Міжнародному Слав'яно-Балтійському науковому форумі «Санкт-Петербург - Гастро-2007», Міжнародному конгресі «Пробиотики, пребиотики, синбиотики и функциональные продукты питания. Фундаментальные и клинические аспекты» (15-16 травня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Пробіотики - ХХІ століття. Біологія. Медицина. Практика» 20-22 травня 2004 р., XVII World Congress of the International Federation of Oto-Rhino-Laryngological Societies (IFOS) (28th September - 3rd - October 2002, Cairo - Egypt).

Результати проведених досліджень обговорювались на засіданнях Вченої Ради ДУ «Інституту оториноларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України».

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено державною мовою на 271 сторінці машинописного тексту. Робота складається із вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел. Роботу ілюстровано 43 рисунками та 84 таблицями. Список цитованої літератури налічує 395 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження.

Матеріали, які представлені в даній роботі, були отримані при обстеженні, амбулаторному або стаціонарному лікуванні 110 хворих на хронічний тонзиліт, декомпенсована форма - рецидиви ангін, 100 хворих на хронічний ексудативний синусит, 80 хворих на цілорічний алергічний риніт та 20 умовно здорових осіб, які склали контрольну групу.

Експериментальні дослідження проведені на 130 щурах Wistar, масою 200-250 г, віком не більше 6 міс. В дослідах використовувались тварини обох статей, приблизно порівну у кожній серії.

Експериментальні та клінічні дослідження проводились на базі ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України».

Були використані наступні методи:

1. Клініко-інструментальні (скарги, анамнез, загальний та отоларингологічний огляд, визначення дихальної функції носа, визначення транспортної функції миготливого епітелію).

2. Алергологічні (шкірні проби з алергенами, еозинофілія носового секрету та периферичної крові).

3. Рентгенологічні (рентгенографія навколоносових пазух, УЗД, КТ, МРТ).

4. Мікробіологічні (стан мікробіоценозу слизових оболонок верхніх-дихальних шляхів та кишечника).

5. Імунологічні (показники місцевого та системного імунітету).

6. Біохімічні.

7. Експериментальні дослідження: мікробіологічні, імунологічні, морфологічні.

8. Статистичні

Використані препарати

Як в клініці, так і в експериментальних дослідженнях були використані пробіотичні препарати на основи штамів Lactobacillus rhamnosus і Lactobacillus murinus. Штами виділені і селекційовані на кафедрі промислової біотехнології факультету біотехнології і біотехніки Національного Технічного Університету України «КПІ», депоновані в депозитарії Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України (№ BBM B-7038 Lactobacillus rhamnosus LB3 і №IBM B-7037 Lactobacillus murinus LE).

На основі досліджуваних штамів отримані ліофільновисушені біотерапевтичні препарати, які містили в собі, крім клітин лактобактерій, ще й їхні продукти метаболізму:

· LE (Lactobacillus murinus), кількість клітин - 5109 кл/дозі;

· LB3 (Lactobacillus rhamnosus), кількість клітин - 5109 кл/дозі;

· LE+LB3 (Lactobacillus murinus та Lactobacillus rhamnosus), кількість клітин обох культур - по 5109 кл/дозі.

· Препарат «Розель» (до складу входять Lactobacillus rhamnosus R0011, Lactobacillus rhamnosus R0049, а також йогуртова культура Streptococcus thermophilus и Lactobacillus delbruesckii ssp. Bulgaricus)

· Лінекс (1 капсула: активний компонент - Лебенин® порошок 280,00 мг (в 1 г порошку: Lactobacillus acidophilus - 300 мг, Bifidobacterium infantis - 300 мг, Enterococcus faecium - 300 мг, допоміжні речовини - лактоза, крахмал картопляний).

Результати власних досліджень. Оскільки лактобактерії, як для місцевого, так і для загального застосування, повинні мати визначені властивості, тому першим етапом експериментальних досліджень було вивчення антагоністичної активності, адгезивного потенціалу і стійкості до антибіотиків цих пробіотичних препаратів. Антагоністичну активність культур лактобактерій вивчали методом відстрочених посівів (Н.С. Егоров, 1979). Ступінь чутливості тест-культур до антагоністичної дії молочнокислих бактерій (МКБ) оцінювали за такими розмірами зон затримки їх росту: 5-15 мм - малочутливі; 15-20 - помірночутливі; 20-30 мм - чутливі; 30-40 високочутливі Відповідно, штами МКБ мали такий рівень антагоністичної активності: низький, помірний, достатній, високий.

Отримані результати (табл. 1) свідчать, що антагоністична активність штамів L. rhamnosus і L. murinus була досить високою (зони затримки росту - 13-40 мм) до грамнегативних та грампозитивних культур.

Спрямованість антимікробної дії штаму L. murinus - грампозитивні і грамнегативні аеробні та факультативно анаеробні мікроорганізми. Необхідно відзначити високу антагоністичну активність цього штаму відносно Salmonella abortis, Proteus rettgeri, Serratia marcescens, Micrococcus pyogenes (зона затримки росту - 40 мм), а також до Micrococcus luteus (35 мм), Staphylococcus aureus (32 мм), Bacillus subtilis (31 мм).

Таблиця 1. Антагоністична активність культур лактобацил

Тест-штами

Зона затримки росту, мм

L. murinus

L. rhamnosus

Грамнегативні музейні тест-культури

Escherichia coli M-17

20,2±2,1

32,3±3,1

Escherichia coli 055

19,2±2,2

32,1±2,2

Escherichia coli 0111

21,3±4,2

32,2±3,1

Escherichia coli k12

21,1±1,1

32,3±3,2

Klebsiella pneumoniae

20,4±2,3

30,3±2,1

Salmonella typhimurium

28,3±2,2

26,5±1,6

Salmonella abortis

40,5±3,4

28,7±2,1

Citrobacter spр.

22,2±3,1

20,5±5,2

Pseudomonas aeruginosa

26,7±2,3

32,3±2,1

Proteus vulgaris

21,4±4,2

29,5±2,3

Proteus rettgeri

40,7±4,4

30,1±3,2

Serratia marcescens

40,3±3,1

32,1±3,2

Грампозитивні музейні тест-культури

Micobacterim smegmatis

18,1±2,2

20,7±3,2

Baccilus subtilis,

31,4±2,3

31,4±4,0

Bacillus alcaligenes

28,7±1,5

30,7±2,8

Micrococcus pyogenes

40,3±3,4

31,5±2,4

Micrococcus luteus

35,6±2,7

30,1±2,0

Staphylococcus aureus

32,5±2,3

28,5±4,2

Staphyloccoccus epidermidis

21,1±1,5

25,1±4,0

Streptococcus viridans

15,4±1,2

28,7±1,5

Enterococcus faecalis

13,2±2,1

30,4±4,2

Дріжджі роду Candida

Candida albicans

0

28,7±2,3

Candida tropicalis

0

30,1±2,7

В той же час L. murinus не впливав на ріст представників Candida spp.

Поряд з цим антагоністична дія штаму L. rhamnosus була високою або досить високою практично до всіх досліджених вище культур, у тому числі і до представників роду Candida.

Порівнюючи одержані результати з даними літератури, відзначаємо, що рівень антагонізму досліджених штамів до всіх тест-культур в 2-6 разів більший (до Candida spp. - в 30 разів у штаму LBЗ), ніж, наприклад, у продуцента «Лактобактерину» Lactobacillus fermentum 90T-S4.

Адгезивну властивість пробіотичних препаратів Lactobacillus rhamnosus та Lactobacillus murinus вивчали до еритроцитів крові людини, клітин мигдаликів та слизової оболонки носової частини глотки. Аналіз адгезивної активності досліджених культур до еритроцитів крові людини дозволяє спрогнозувати їх адгезивний потенціал відносно більшості епітеліальних тканин за рахунок універсальної вибраної еритроцитарної моделі клітин макроорганізму (В.Н. Бриллис, 1986).

Штами із значенням індексу адгезивності мікроорганізмів (ІАМ) менше 1,75 відносили до неадгезивних, з ІАМ 1,76-2,5 - до низькоадгезивних, з ІАМ 2,51-4,0 - до середньоадгезивних. Високоадгезивними вважали штами з ІАМ більше 4,0 (Н.В. Дехтяренко, 2007). Як видно з наведених результатів досліджень (табл. 2), адгезивність пробіотичних препаратів LE, LB3 значно перевищує таку найбільш поширених грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів і дріжджів роду Candida, що говорить про високу колонізаційну здатність культур пробіотичних штамів LE, LB3.

Поряд з цим, виявлено, що обидва штами Lactobacillus rhamnosus і Lactobacillus murinus проявляють високу резистентність до широкого спектру антибіотиків різних хімічних груп (табл. 3).

Таблиця 3. Вплив антибіотиків на базові штами

Антибіотик (концентрація в диску, мкг)

Діаметр зони затримки росту, мм

LE

LB3

Пеніциліни

Пеніцилін (10)

Чутл. (22,2±2,1)

Стійк. (9,2±2,0)

Бензилпеніцилін (10)

Чутл. (30,5±1,1)

Стійк. (8,1±1,0)

Оксацилін (10)

Чутл. (26,4±1,4)

Стійк. (13,2±2,0)

Ампіцилін (20)

Чутл. (24,1±1,3)

Стійк. (7,1±2,1)

Карбеніцилін (25)

Чутл. (34,2±1,3)

Чутл. (40,3±1,0)

Цефалоспорини

Цефалотин (30)

Стійк. (13,1±1,1)

Стійк. (14,1±2,0)

Цефазолін (30)

Чутл. (33,4±1,2)

Малочутл. (18,4±0,8)

Цефамандол (30)

Чутл. (26,5±1,3)

Чутл. (24,2±1,0)

Цефуроксим (30)

Чутл.(25,1±2,2)

Чутл. (30,3±1,5)

Цефотаксим (30)

Стійк. (12,3±3,1)

Стійк. (12,2±3,0)

Цефтазідім (30)

Чутл. (30,6±1,6)

Стійк. (10,1±0,8)

Цефепім (30)

Стійк. (12,4±2,2)

Стійк. (9,2±0,5)

Макроліди

Еритроміцин (30)

Чутл. (26,7±1,8)

Чутл. (27,3±2,7)

Роксітроміцин (30)

Чутл. (30,2±1,2)

Чутл. (28,4±1,5)

Кларітроміцин (15)

Чутл. (39,5±1,8)

Чутл. (36,4±2,3)

Аміноглікозиди

Гентаміцин (10)

Стійк. (13,2±3,1)

Стійк. (15,1±1,7)

Тобраміцин (10)

Стійк. (12,4±4,5)

Стійк. (10,2±1,0)

Амікацин (30)

Чутл. (26,5±2,1)

Стійк. (9,1±2,0)

Нетілміцин (30)

Стійк. (10,3±1,0)

Стійк. (10,2±0,7)

Фторхінолони

Ципрофлоксацин (5)

Стійк. (14,5±3,2)

Стійк. (10,3±1,6)

Офлоксацин (5)

Малочутл. (13,1±0,2)

Чутл. (25,4±2,8)

Ципробай (5)

Малочутл. (14,3±1,1)

Стійк. (10,1±0,9)

Пефлоксацин (10)

Стійк. (11,1±1,1)

Стійк. (9,1±0,6)

Тетрацикліни

Тетрациклін (30)

Чутл. (25,5±1,4)

Чутл. (22,2±2,6)

Доксициклін (30)

Чутл. (36,6±2,7)

Чутл. (30,1±1,3)

Лінкозаміни

Лінкоміцин (15)

Чутл. (36,5±2,7)

Малочутл. (20,2±1,1)

Кліндаміцин (2)

Стійк. (10,1±0,9)

Чутл. (26,1±0,9)

Меропенем (10)

Чутл. (30,2±1,4)

Чутл. (21,2±1,1)

Азаліди

Азітроміцин (15)

Чутл. (25,4±2)

Малочутл. (15,3±0,7)

Фузідін (10)

Стійк. (14,3±3,0)

Стійк. (13,1±4,0)

Левоміцетин (10)

Малочутл. (17,1±0,5)

Чутл. (22,2±1,2)

Примітки: чутл. - чутливий; стійк. - стійкий; малочутл. - малочутливий.

Враховуючи, що дисбактеріози, як правило, перебігають на фоні вторинної місцевої та/або системної імунологічної недостатності, далі в експерименті in vivo та in vitro вивчали можливість модуляції імуногенезу пробіотиками на основі Lactobacillus rhamnosus і Lactobacillus murinus.

На щурах in vivo вивчався вплив пробіотиків на антитілоутворюючу активність тварин з індукованим циклофосфаном імунодефіцитом та інтактних тварин. Встановлено, що достовірна стимуляція антитілогенезу при порівнянні з контролем відмічалась при використанні LB3 та канадського йогурту у інтактних тварин. В умовах змодельованого циклофосфанового імунодефіциту, тільки препарат LB3 достовірно підвищував кількість антитілоутворюючих клітин (АУК) в селезінці тварин на первинний антигенний стимул (табл. 4).

Таблиця 4. Вплив пробіотичних препаратів на антитілогенез при первинній імунізації тварин

Препарати

Число АУК на 1 млн каріоцитів селезінки тварин

інтактні тварини

тварини з імунодефіцитом

Контроль 1

95,0 (46-148)

-

Контроль 2

-

15,5 (6-35)

LB3

305,0 (200-425)+**

39,2 (28-70)+*

LE

46,6 (18-65)-*

10,2 (0-30)

LB3+LE

152,2 (89-189)

12,5 (10-16)

Лінекс

105,5 (85-120)

16,5 (12-36)

Йогурт

211,2 (120-350) +*

25,5 (14-40)

Примітки: контроль 1 - імунна відповідь на первинне ведення еритроцитів барана інтактним тваринам; контроль 2 - імунна відповідь на первинне ведення еритроцитів барана при індукції імуносупресії циклофосфаном;

+* - вірогідно по відношенню до контролю в бік зменшення (р<0,05),

+ ** - вірогідно по відношенню до контролю в бік збільшення (p<0,02); * - достовірно відносно зниження показників у порівнянні з контролем;

у дужках вказані межі коливань значень (мін.-макс.).

При визначенні імунного цитолізу клітинами крові нормальних тварин під впливом досліджуваних препаратів було виявлено стимулюючу дію препарату LE (р<0,05). Дослідження імунної цитолітичної активності клітин крові дослідних тварин в умовах імунодефіциту показало, що практично всі препарати сприяли активації клітинної реактивності, однак найбільш високими та суттєвими показники цитолізу були при використанні LE та суміші LB3+LE (табл. 5). Проведені дослідження свідчать, що пробіотичні препарати з вмістом лактобацил можуть виступати в ролі імуномодуляторів широкого спектру, що підтверджує дані дослідників про активний вплив інших лактобацил на формування гуморальних та клітинних реакцій імунітету (А.П. Левицкий, 2008; Г.Н. Дранник, 2009).

Таблиця 5. Вплив пробіотичних препаратів на формування імунних цитолітичних клітин у нормальних тварин та тварин з імунодефіцитом

Препарати

Рівень деструкції мішеней, %

інтактні тварини

тварини з імунодефіцитом

Контроль 1

32,2 (20-65)

-

Контроль 2

-

18,2 (16-23,5)

LB3

28,8 (19-50)

30,6 (20-45)

LE

59,8 (40-78)+*

46,1 (33-56)+**

LB3+LE

45,5 (30-52)

40,4 (20-70)+*

Лінекс

30,5 (27-44)

33,1 (20-53)

Йогурт

40,8 (30-65)

36,7 (22-59)+*

Примітки: контроль 1 - імунна відповідь на первинне ведення еритроцитів барана інтактним тваринам;

контроль 2 - імунна відповідь на первинне ведення еритроцитів барана при індукції імуносупресії циклофосфаном;

+* - вірогідно по відношенню до контролю в бік збільшення (р<0,05),

+ ** - вірогідно по відношенню до контролю в бік збільшення (p <0,02);  * - достовірно відносно зниження показників у порівнянні з контролем;

у дужках вказані межі коливань значень (мін.-макс.).

Поряд з цим представлені нові пробіотичні препарати за активністю імуномодуляції не тільки не поступаються відомим, але і мають селективну дію по відношенню до реакцій імунітету. Так, L. rhamnosus більшою мірою активує реакції гуморального імунітету, тоді як L. murinus - переважно реакції клітинного типу.

Подальші дослідження були проведені in vitro і включали визначення впливу пробіотиків на клітини піднебінних мигдаликів у хворих на хронічний тонзиліт, для чого використовували клітини піднебінних мигдаликів хворих, яким за показаннями була проведена тонзилектомія.

Виконані дослідження in vitro в цілому підтвердили дані, які були отримані при дослідженнях in vivo, та доповнюють їх в тій частині, що обидва препарати мають активуючий вплив на широкий спектр імунокомпетентних клітин піднебінних мигдаликів (CD25) (CD56), а також в тому, що препарат LЕ в умовах прямого контакту з клітинами-ефекторами спроможний посилювати активність природних цитотоксичних клітин (табл. 6). Що стосується механізмів впливу лактобацил на імунокомпетентні клітини мигдаликів, то передбачається, що в цьому процесі можуть брати участь як продукти розпаду та життєдіяльності мікроорганізмів, так і деякі антигени з їх поверхні (P. Bourliox et al., 2003).

Таблиця 6. Вміст клітин з антигенами CD25 та CD56 в суспензії клітин піднебінних мигдаликів до та після інкубації з різними лактобацилами

Групи

кількість CD25+ клітин, %

кількість CD56+ клітин, %

середня

мін.-макс.

середня

мін.- макс.

Контроль

12,3

3-17

15,2

6-30

LB3

17,4

6-30

16,1

7-28

LE

23,4*

8-50

21,7*

10-35

Примітки: * - статистично достовірно по відношенню до контролю (р0,05)

При подальшому дослідженні функціональних та морфологічних характеристик клітин піднебінних мигдаликів в умовах сумісного культивування з препаратом на основі лактобацил L. rhamnosus було показано, що препарат молочнокислих бактерій L. rhamnosus є імуностимулюючим засобом, який сприяє активації різних етапів імуногенезу. Так, контакт лімфоїдних клітин піднебінних мигдаликів хворих на хронічний тонзиліт з лактобацилами призводить до активації макрофагальної функції як в тканині, що культивується, про що свідчить виражена PAS-реакція, так і до підвищення функціональної активності фагоцитуючих клітин в їх культурі (табл. 7). Посилення білкового синтезу в клітинах під впливом L. rhamnosus добре корелює з підвищенням числа антитілоутворюючих клітин в культурі та продукції г-ІФН (в групі дослідження - 95,2±15,5 пкг/мл, в контролі - 22,5±4,5), який є продуктом Т-хелперів 1 типу, які сприяють розвитку повноцінної імунної відповіді на мікроорганізм. Нарешті, препарат лактобацил L. rhamnosus пригнічує тучноклітинну інфільтрацію тканини мигдалика, чим суттєво знижує ризик розвитку запального набряку за рахунок IgE-опосередкованого механізму формування алергічних реакцій негайного типу.

Таблиця 7. Вплив різних концентрацій препаратів лактобацил на експресію CD2+-антигена на клітинах мигдаликів хворих на ХТ

Препарат

лактобацил

Статистичні

показники

Кількість CD2+-клітин, %

контроль

приріст числа клітин, %

Фірми «Rossel»

СЗ

22,0

53,6

МК

19,0-33,0

LB3

СЗ

15,1

50,1

МК

2,0-26,0

LE

СЗ

17,0

12,6

МК

2,0-33,0

Примітки:

СЗ - середнє значення; МК - межі коливань показника; n - кількість випадків;

* - Р < 0,05; # - Р=0,05.

Крім того, встановлено, що лактобацили здатні спричиняти імуномодулюючий вплив на клітини лімфоїдного ряду, стимулюючи експресію на їх поверхні маркера лімфоцитів CD2, який має спорідненість до глікопротеїнів мембрани еритроцитів барана, експресується вже на ранніх стадіях диференціювання Т-клітин імунітету, не втрачається при подальшому їх диференціюванні та дозріванні і є індикатором не тільки кількісного вмісту Т-лімфоцитів, а й рівня їх функціональної активності, оскільки, за сучасними даними, зв'язування клітин з еритроцитами барана забезпечується, крім рецептора CD2, також адгезивними молекулами, зокрема молекулою ICAM-1, яка опосередковує основні функції імунокомпетентних клітин при реалізації кооперативних реакцій імунітету.

Найбільш виражений стимулюючий вплив препаратів лактобацил на експресію цього маркеру (CD2) було визначено по відношенню до тканинних клітин, виділених з мигдаликів, порівняно з лімфоцитами периферичної крові і з боку препаратів LE та LB3 порівняно з препаратом фірми «Rossel».

Таким чином, результати проведених експериментальних досліджень показали, що пробіотичним препаратам на основі лактобацил Lactobacillus murinus та, особливо, Lactobacillus rhamnosus, властивий високий антагоністичний ефект по відношенню до основних збудників неспецифічних запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, вони мають значний адгезивний потенціал до клітин верхніх дихальних шляхів, проявляють резистентність до широкого спектру антибіотиків різних хімічних груп.

Поряд із цим ці препарати можуть виступати в ролі імуномодуляторів широкого спектру, які за своєю активністю не поступаються відомим і мають деякі селективні ефекти по відношенню до реакцій імунітету. Так, LB3 більшою мірою активує реакції гуморального, тоді як LE - клітинного імунітету. Проведені дослідження показали, що дані препарати також стимулюють макрофагальну функцію клітин, природні цитотоксичні клітини і популяцію клітин-продуцентів IgA, разом з тим пригнічують тучноклітинну інфільтрацію тканин мигдаликів, суттєво знижують ризик розвитку запального набряку опосередкованого IgE-механізмом розвитку алергії. Все вище перераховане дозволяє вважати перспективним клінічне вивчення ефективності застосування цих препаратів при лікуванні неспецифічних запальних та алергічних захворювань ВДШ.

Беручи до уваги все вище перераховане та в зв'язку з тим, що на час планування цієї роботи впевнених даних про стан мікробіоценозу кишечника і, особливо, слизових оболонок верхніх дихальних шляхів у пацієнтів з хронічними неспецифічними запальними та алергічними захворюваннями не було, ми вважали доцільним визначити, в якій мірі у осіб з хронічними запальними та алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів спостерігаються дисбіотичні порушення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та/або кишечнику, наскільки ці порушення пов'язані зі станом локального та системного імунітету та в яких випадках найбільш доцільне призначення препаратів на основі лактобацил.

В першу чергу були проведенні дослідження у 110 хворих на хронічний тонзиліт, декомпенсована форма - рецидиви ангін з тривалістю захворювання, в більшості випадків, більше 10 років. У всіх хворих виявлено значне обсіменіння слизової оболонки ВДШ та кишечника різними умовнопатогенними мікроорганізмами. В більшості випадків висівалась змішана мікрофлора (зустрічалися 3-6 комбінацій бактерій), переважали епідермальний (у 53 хворих (48,2%)) і золотистий стафілококи (у 56 хворих (50,9%)), нейсерії (46 хворих (41,8%)), група стрептококів (у 45 хворих (40,9%)), гриби роду Candida у 27 (24,5%) пацієнтів. Інші види мікроорганізмів ідентифікувались рідше. Це обсіменіння, як правило, поєднувалось з дисбіотичними порушеннями кишечної мікрофлори. Так, у цих хворих у більшості випадків відмічалось зниження вмісту біфідо- та лактобактерій, збільшення числа умовнопатогенних ентеробактерій, ентерококів, грибів та ін. (табл. 8).

Таблиця 8. Результати дослідження вмісту товстого кишечника

Мікроорганізми

Норма

Кількість хворих

з відповідними

порушеннями мікрофлори

Зниження кількості лактобактерій

106

88 (<106)

Зниження кількості біфідобактерій

108 і більше

79 (<108)

Стафілококи

До 104

24 (>104)

Кишкова паличка зі слабо вираженими

ферментативними якостями

До 10%

29 (> 10%)

Гемолізуюча кишкова паличка, %

0-30%

8 (> 30%)

Зниження загальної кількісті кишкової палички

106-2х108

5 (< 106-2х108)

Умовно-патогенні мікроорганізми

До 104

78 (> 104)

Гриби роду кандида

До 103

35 (>103)

Результати мікробіологічного дослідження вмісту кишечника показали, що достовірне зниження кількості лактобактерій виявлено у 88 хворих на хронічний тонзиліт, біфідум бактерій - у 79, при значному рості стафілококів - у 24, кишкової палички зі слабо вираженими ферментативними властивостями - у 29, загальної кількості кишкової палички - у 5, і достовірне збільшення інших умовно-патогенних мікроорганізмів - 78. У 35 хворих висіяні в значній кількості (більше 103) гриби роду Candida і у 8 - гемолізуюча кишкова паличка, яка в нормі не повинна виділятися.

Поряд із виявленим дисбактеріозом слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та кишечника, у цих пацієнтів в ротоглотковому секреті виявлено достовірне зниження показників секреторного IgA (0,35 г/л), підвищення його мономерної форми (0,4 г/л) та IgG (0,6 г/л). Виявлено також значне зростання вмісту прозапального інтерлейкіну 1, який становив 29,8±7,3 нг/мл (при 9,7±2,7 нг/мл у осіб контрольної групи), та підвищення рівня секреторного лейкоцитарного інгібітора протеаз (СЛІП), який становив, у середньому, 18 нг/мл (при 4,5 нг/мл в контролі).

Аналогічна закономірність виявилась і по відношенню до вмісту ІЛ-8 (18нг/мл при 5,0 в контролі), хемокіну, який визначає рівень міграції запальних клітин, а також одного з основних компонентів калікреїн-кінінової системи - калікреїну 1,44±0,11 (при 1,06±0,08 у контрольній групі).

При вивченні деяких показників системного імунітету встановлено, що підвищення титрів стрептолізіну-О понад 250 МО було відмічено у 72% хворих на хронічний тонзиліт і тільки у 2% осіб в контрольній групі. Спостерігалась динаміка зменшення вмісту субпопуляцій лімфоцитів CD56, CD20, CD3 в периферичній крові у хворих на хронічний тонзиліт. Разом з тим аналіз середніх значень вмісту ключових клітин імунітету не виявив суттєвих відмінностей від рівня норми.

Відомо, що функціональна активність природніх цитотоксичних клітин може проявлятись в так званій антитілозалежній клітинноопосередкованій цитотоксичності (К.П. Зак и соавт., 1992), яка також називається К-кілерною активністю, реалізація цитотоксичного ефекту якої відбувається тільки при наявності антитіл до мішені. При вивченні цього виду цитотоксичності у хворих на хронічний тонзиліт було встановлено, що вона суттєво відрізняється від рівня показників в контрольній групі і становить 29,6% при хронічному тонзиліті при 12,6% - в контрольній групі.

Виявлені у обстежених осіб дисбіотичні порушення слизової оболонки глотки та кишечника в поєднанні з порушеннями системного та місцевого імунітету стали основою для апробації ефективності локального, а також системного застосування пробіотичних препаратів.

110 хворих на хронічний тонзиліт розподілили на 4 групи: І група (30 пацієнтів) отримувала препарат LE (Lactobacilus murinus - 5109 кл/дозі) місцево, ІІ група (30 пацієнтів) - місцеве застосування LB3 (Lactobacillus ramnosus, кількість клітин - 5109 кл/дозі), та в ІІІ групі (30 пацієнтів) проводилось місцеве та системне застосування LB3 (Lactobacillus ramnosus, кількість клітин - 5109 кл/дозі) і IV групу порівняння склали 20 пацієнтів, яким проводилось стандартне лікування, згідно стандартів та протоколів лікування МОЗ України. Місцеве лікування включало 10 промивань лакун піднебінних мигдаликів розчином препарату лактобацил (одна доза культури лактобацил розчинялась у 20 мл 0,9% розчину хлориду натрія), при системному застосуванні призначали також 1 дозу на добу per os.

Протягом періоду лікування ускладнень не виникало, погіршення стану або якихось побічних явищ ніхто з пацієнтів не відмічав.

По закінченні лікування клінічно стійка ремісія була відмічена у 92% хворих ІІІ-ї групи проти 73% - І-ї, 88% - ІІ-ї та 62% - IV-ї. При аналізі скарг хворих по закінченні курсу лікування встановлено, що покращення відмічали пацієнти всіх груп, дискомфортні відчуття в глотці залишились у 40,0% осіб І-ї, 42% - IV-ї, 36,7% - ІІ-ї та 36,0% - ІІІ-ї груп. Покращився загальний стан, зменшилась втомлюваність, підвищилась працездатність. За період 6-8 тижнів від початку лікування у хворих всіх груп не було ангін, зменшились скарги на субфебрилітет (10,7% - в І-й, 10,5% - в ІІ-й, 7,4% - в ІІІ-й та 11,1% - в IV-й групі), зберігалась позитивна динаміка з боку місцевих скарг на дискомфортні відчуття в глотці, як і після закінчення лікування. Значно підвищилась працездатність, зменшилась втомлюваність, особливо у хворих ІІІ-ї групи, які приймали пробіотичні препарати як місцево, так і системно.

При аналізі стану мікрофлори слизової оболонки глотки після проведеного лікування відмічено достовірне зменшення кількості патогенної та умовнопатогенної мікрофлори одразу після проведеного лікування у хворих всіх груп. Така ж картина спостерігалась і через 6-8 тижнів після лікування у осіб перших трьох груп. В той же час у більшості пацієнтів IV групи визначався менший ступінь росту мікрофлори, який після проведеного лікування наближався до рівня такого перед лікуванням, крім того у хворих цієї групи не спостерігалося відновлення аутохтонної флори.

В той же час в групах, у яких використовувались пробіотики, і надалі спостерігалося поступове відновлення аутохтонної флори, а саме збільшувалася частка представників облігатної флори за рахунок негемолітичних стрептококів, нейсерій, епідермального стафілокока та лактобацил. Мікроорганізми, притаманні алохтонній флорі, після промивання лакун піднебінних мигдаликів або не висівалися зовсім, або їх кількість значно зменшувалася, насамперед це стосувалося ентеробактерій та неферментуючих грамнегативних паличок.

Результати мікробіологічного дослідження вмісту товстого кишечника показали, що найбільш виражена позитивна корекція дисбіотичних порушень відмічена у хворих ІІІ-ї групи, менша - ІІ-ї і досить незначні зміни - у осіб І-ї та IV-ї груп (табл. 9).

Таблиця 9. Результати мікробіологічного дослідження вмісту товстого кишечника до та після лікування

Мікроорганізми

Кількість випадків у групах

І

ІІ

ІІІ

IV

до

лікування

після

лікування

до

лікування

після

лікування

до

лікування

після

лікування

до

лікування

після

лікування

Загальна кількість кишкової палички

(<106-2х108)

2

1

1

1

1

0

1

1

Умовно-патогенні мікроорганізми (>104)

22

18

21

15

23

10

12

11

Гемолізуюча кишкова паличка (>30%)

1

1

2

1

3

1

2

1

Стафілококи (>104)

5

4

7

6

6

2

5

4

Кишкова паличка зі слабо вираженими ферментативними якостями

7

6

8

6

8

4

6

5

Біфідобактерії (<108)

22

21

20

17

22

13

15

14

Гриби роду кандида (>103)

10

9

9

8

11

5

5

5

Лактобактерії (<106)

25

23

23

16

25

7

15

15

Подібні дані були отримані і при вивченні показників місцевого та системного імунітету як через 6-8 тижнів після лікування, так і у віддаленому періоді через 11-12 місяців. При вивченні місцевого імунітету було встановлено, що рівень секреторного імуноглобуліну класу А достовірно підвищувався тільки в групах хворих, в яких лікування проводилось із застосуванням пробіотичних препаратів, особливо в ІІІ-й групі (з 0,5±0,04 г/л до лікування до 1,2±0,09 г/л - після нього), де поєднували їх місцеве та системне застосовування. У хворих ІІІ-ї групи також достовірно зменшилась кількість мономерної форми IgA (з 0,35±0,1 г/л до 0,15±0,05 г/л) та IgG (з 0,45±0,1 г/л - до 0,1±0,03 г/л), значно швидше і в більшому обсязі зменшувався рівень секреторного лейкоцитарного інгібітору протеаз (СЛІП) в ротоглотковому секреті (з 17,5±1,2 г/л до 7,0±1,6; р<0,05) та вміст інтерлейкіну-8 (з 17,5±1,2 г/л до 7,0±1,6; р<0,05).

Визначення параметрів системного імунітету дозволило виявити зниження кількості пацієнтів з підвищеним рівнем АСЛО-О (>250 МО/мл) в 4,5 рази, що свідчило про зменшення антигенного навантаження на систему імунітету за рахунок більш ефективної елімінації стрептококів.

Аналогічна закономірність виявлена і при визначенні кількості пацієнтів з підвищеним рівнем антитіл до протеїну А золотистого стафілокока та антитіл до протеогліканів клебсієли у хворих на хронічний тонзиліт при лікуванні за різними схемами.

Підвищені рівні крупномолекулярних імуноглобулінів класів А та М у хворих на хронічний тонзиліт при проведенні лікування знижувались в групах хворих як із місцевим, так і комбінованим застосуванням LB3 (табл. 10).

Таблиця 10. Вміст імуноглобулінів класів М та А в сироватці крові хворих на хронічний тонзиліт до та після лікування

Групи хворих

IgM, г/л

IgG, г/л

IgA, г/л

Контроль

1,2±0,3

9,8±3,1

1,6±0,22

До лікування

2,5±0,1

12,6±4,1

2,9±0,35

І

2,2±0,2*

11,2±2,6

2,5±0,3

ІІ

1,9±0,2

12,4±3,8

1,9±0,2*

ІІІ

1,6±0,2

10,5±3,1

1,8±0,2*

IV

2,2±0,3*

11,0±3,3

2,6±0,2

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены