Спіральна комп'ютерна томографія в діагностиці захворювань кісток та порожнин лицевого черепа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика

УДК 616-073.7+616-071+616-08+616.716+616.211+616.216

СПІРАЛЬНА КОМП'ЮТЕРНА ТОМОГРАФІЯ В ДІАГНОСТИЦІ ЗАХВОРЮВАНЬ КІСТОК ТА ПОРОЖНИН ЛИЦЕВОГО ЧЕРЕПА

14.01.23 - Променева діагностика, променева терапія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

дудій Петро Федорович

Івано-Франківськ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Рижик Валер'ян Миколайович, ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», кафедра радіології з курсом радіаційної медицини, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дикан Ірина Миколаївна, ДУ «НПЦ променевої діагностики АМН України», директор ;

доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Абизов Рустем Адільович, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, кафедра отоларингології, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Шкондін Олександр Микитович, Луганський державний медичний університет, кафедра онкології, радіології і радіаційної медицини, професор кафедри.

Захист дисертації відбудеться « 27 » квітня 2010р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.11 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий « 22 » квітня 2010р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Г.М.Бондар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Запальні процеси приносових пазух залишаються актуальною медичною проблемою. Вони складають одну з найпоширеніших груп захворювань в отоларингологічній практиці (Розенфельд Л.Г. і співав., 2003).

За останні десятиліття відзначається значний ріст числа захворювань носа і приносових пазух, як в абсолютних цифрах, так і їх питомої ваги в структурі загальної ЛОР захворюваності як в Україні так і в інших країнах світу (Іськів Б.Г. і співав., 2002. Krouse J.Н., 2001). На синусити хворіє близько 15% населення і в 30% випадків ці захворювання вчасно не діагностуються (Заболотний Д.І. і співавт., 2003; Безшапочний С.Б. і співав., 2005). Високий рівень розповсюдженості ЛОР-захворювань веде до великих економічних втрат. До 6 млрд. доларів коштує США діагностика та лікування риносинуситу (Пискунов Г.З., 2009).

Незважаючи на успіхи у вивченні етіології і патогенезу запальних захворювань приносових пазух і впровадження в практику діагностики та лікування останніх досягнень науки і техніки синусити все частіше переходять в хронічну форму та рецидивують. Залишається високим і коливається від 15 до 40% число післяопераційних рецидивів (Антонів Д.Ф., Машкова Т.А., 2002).

Запальні процеси щелепно-лицевої ділянки зустрічаються досить часто і залишаються однією з актуальних проблем в стоматології. По даних літератури хворі з запальними процесами щелепно-лицевої ділянки і шиї займають 40-50% стоматологічних ліжок і складають 10-12% з числа первинних хірургічних стоматологічних хворих та 50-60% пацієнтів на прийомі в поліклініці (Ахмеров Р.Р. і співав., 2003). Своєчасна діагностика запальних процесів значною мірою визначає вибір оптимальних засобів антибактеріальної терапії та методів хірургічних втручань. Серед хворих, що направляються на консультацію та лікування в хірургічні стаціонари з приводу одонтогенних запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки тільки в 49,4% діагноз був встановлений правильно. При гострому остеомієліті у 50% пацієнтів були допущенні помилки, причому у 29,2% відмічена гіподіагностика (Робустова Т.Г., 2003.).

Травма щелепно-лицевої ділянки відноситься до числа найбільш розповсюджених пошкоджень з постійною тенденцією до росту (Васильев А.Ю., Лежнев Д.А., 2007). Число пошкоджень структур лицевого черепа за останнє десятиліття збільшилось в 2,4 рази (Бондарчук Д.В., Басен І.В., 2003). Актуальність правильного використання методів променевої діагностики при пошкодженнях виличноорбітального комплексу визначається складністю таких методик, недостатньою ефективністю різних методів діагностики в умовах складної конфігурації кісток середньої зони обличчя, наявністю повітроносних порожнин і значною кількістю ускладнень (Кузнєцов И.А., 2000; Krotz M. et al., 2004).

Невід'ємною складовою діагностики в імплантології є рентгенографічний аналіз, що гарантує успішну роботу хірурга-стоматолога. Основним засобом діагностики в даний час є панорамна і внутрішньоротова рентгенографія. З точки зору вимог сучасної імплантології діагностична інформативність цих методів має відомі обмеження і не гарантує точної передачі розмірів і структурних особливостей анатомічних утворів. І дуже часто при оцінці якості кістки, плануванні імплантації і аугментації лікарю доводиться спиратися на власний досвід (Шавладзе З.И. і співавт., 2002). Приймаючи до уваги індивідуальні анатомічні особливості, недостатню інформативність та наявність спотворень в стандартних променевих методах СКТ є найбільш доцільним методом променевої передопераційної діагностики в дентальній імплантології (Рабухина Н.А. і співавт., 2006; Анитуа Є. і співавт., 2005).

Якість надання медичної допомоги на сучасному рівні визначається її ефективністю, адекватністю, науково-технічним забезпеченням і економічністю методів, що використовуються (Дацко А.А., Тетюхин Д.В., 2003). Завдяки появі й впровадженню в клінічну практику сучасного обладнання можливості променевої діагностики захворювань і пошкоджень приносових пазух значно розширилися. Однак із врахуванням діагностичних можливостей кожного з методів, а також технічних параметрів обладнання, що є в розпорядженні лікаря, актуальною є проблема обґрунтованості, доцільності призначення того чи іншого методу променевої діагностики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом планових науково-дослідних робіт кафедр отоларингології, хірургічної стоматології та радіології Івано-Франківського національного медичного університету: “Клініко-рентгено-ендоскопічні паралелі в оптимізації діагностичної та лікувальної тактики при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів”, шифр теми - 76 29, держ. реєстр. № 0106И003922, терміни виконання - 02.06-12.10.; “Клініка, діагностика, лікування патологічних станів зубо-щелепової системи, які викликають або супроводжуються втратою кісткової тканини”, шифр теми - 7199.4, держ. реєстр. № 0106И005566, терміни виконання - 11.05-11.11. Автор є відповідальним виконавцем та виконавцем зазначених тем.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності діагностики та планування лікування хворих з патологією кісток та порожнин лицевого черепа шляхом використання спіральної комп'ютерної томографії при комплексному обстеженні пацієнтів.

Для досягнення мети дослідження в роботі поставлено такі завдання:

1. Систематизувати СКТ-ознаки незмінених структур щелепно-лицевої ділянки у дорослих осіб з урахуванням різних анатомічних варіантів.

2. Науково обґрунтувати доцільність та етапність застосування СКТ в діагностичному алгоритмі при травматичних ушкодженнях лицевої та лобової ділянок голови.

3. Визначити СКТ-ознаки стадій остеомієліту щелеп.

4. Розробити спірально-комп'ютерно-томографічні критерії диференціальної діагностики доброякісних кістозних осередків кісток лицевого скелета.

5. Визначити можливості СКТ для планування імплантації та ортодонтичного лікування пацієнтів із патологією щелеп, що супроводжується остеопорозом.

6. Уточнити спірально-комп'ютерно-томографічну семіотику гострих та хронічних синуситів, оцінити діагностичну значимість СКТ для диференціальної діагностики запальних процесів порожнин лицевого черепа.

Об'єкт дослідження - травми та непухлинні захворювання кісток та порожнин лицевого черепа. спіральний комп'ютерний томографія скелет

Предмет дослідження - методи променевої діагностики, СКТ-ознаки травматичних пошкоджень, запальних, дегенеративно-дистрофічних процесів кісток лицевого черепа, гострих та хронічних синуситів.

Методи дослідження - клінічне обстеження, рентгенографія, прицільна рентгенографія зубів, ортопантомографія, комп'ютерна томографія, спіральна комп'ютерна томографія з використанням гістографічного аналізу, двофотонна рентгенівська абсорбціометрія.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше, на підставі комплексного рентгенологічного дослідження щелепно-лицевої зони, визначено місце та інформативність спіральної комп'ютерної томографії в діагностиці травматичних ушкоджень та захворювань непухлинної природи.

Розроблені оригінальні способи діагностики та диференціальної діагностики непухлинних захворювань кісток та порожнин лицевого черепа:

- ендоназальна діагностично-лікувальна пункція клиноподібної пазухи під рентгенологічним контролем;

- диференціальна діагностика змін слизової оболонки носа через вивчення денситометричних та топометричних характеристик її стану при СКТ;

- диференціальна діагностика інфільтративних та проліферативних змін слизової оболонки носа за допомогою СКТ та адреналінового тесту (патент на винахід №77510);

- методика диференціальної СКТ діагностики хронічного поліпозного риносинуситу пов'язаного з непереносимістю аспірину (патент на винахід №78328);

- стереотопометричне дослідження пропорційності обличчя за допомогою СКТ для комплексного визначення посттравматичних деформацій та зубощелепних аномалій (деклараційний патент №17473);

- спосіб діагностики зубощелепних аномалій (деклараційний патент на корисну модель №12610);

- спосіб визначення стану кісткової тканини за допомогою комп'ютерної томографії у хворих з зубощелепними аномаліями (патент на корисну модель №21345);

- спосіб контролю за репаративними процесами пародонту при лікуванні гранулематозного періодонтиту шляхом використання внутрішньоротової рентгенографії та денситометрії (патент на винахід №87407);

- спосіб сіалотермографічної діагностики сидрому Шегрена (патент на винахід №78646).

Розроблені спірально-комп'ютерно-томографічні диференціально-діагностичні критерії запальних процесів щелеп, кістозних осередків доброякісної природи, стану слизової оболонки порожнини носа, гострих та хронічних синуситів.

Вперше вивчена діагностична роль та розроблені показання до використання СКТ при обстеженні хворих із патологією щелеп, що супроводжується остеопорозом для планування імплантації, ортодонтичного та ортопедичного лікування.

На основі отриманих результатів дослідження розроблений алгоритм обстеження пацієнтів з патологією кісток та порожнин лицевого черепа.

Практичне значення одержаних результатів. Сукупність установлених фактів і визначених наукових положень, які підтверджені 7 патентами України, 1 інформаційним листом, 1 методичними рекомендаціями, багатьма науковими працями (54), поряд із теоретичним мають практичне значення для діагностики у хворих з патологією щелепно-лицевої ділянки.

Описані СКТ-зображення структур лицевого черепа в нормі мають вирішальне значення для бачення патологічних процесів в кістках та його порожнинах, а також для з'ясування причини їх виникнення.

Розроблено діагностичний алгоритм використання СКТ для обстеження пацієнтів із травматичними ураженнями та посттравматичними деформаціями лицевого скелету.

Вперше вивчена СКТ-семіотика доброякісних кістозних осередків кісток лицевого скелету, представлені дані по диференціальній діагностиці.

Розроблені та систематизовані основи диференціальної променевої діагностики захворювань приносових пазух з використанням СКТ та гістографічного аналізу.

Для практичної охорони здоров'я розроблені практичні рекомендації «Сучасні методи діагностики і неінвазивного лікування гострого верхньощелепового риносинуїту» (Київ, 2009).

Оцінена діагностична значущість СКТ у плануванні лікувальної тактики при патології лицевого черепа, складений алгоритм обстеження хворих із вищезгаданою патологією.

Результати дослідження впроваджені в роботу рентгенвідділу, відділення оториноларингології, відділення щелепно-лицевої хірургії ОКЛ міста Івано-Франківська, кабінету спіральної комп'ютерної томографії клініко-діагностичного центру м.Івано-Франківська, педагогічний процес кафедри дитячої стоматології Ужгородського національного університету, кафедр радіології, отоларингології, хірургічної стоматології, ортопедичної стоматології Івано-Франківського національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Внесок здобувача в отримані результати дисертаційної роботи є основним і полягає в самостійному розробленні плану роботи і методології проведення досліджень, проведенні патентно-інформаційного пошуку по темі. Автором особисто виконані рентегнологічні дослідження, КТ та СКТ 967 хворих з патологією кісток та порожнин лицевого черепа. Особисто автором проаналізовані діагностичні зображення і розроблена КТ та СКТ семіотика травматичних, запальних процесів кісток та порожнин лицевого черепа, вивчена нормальна СКТ-анатомія лицевого скелету. Автором була проведена статистична обробка та аналіз отриманих даних променевих методів дослідження, підготовлено до друку у наукових виданнях матеріали роботи. Запропоновані практичні рекомендації по використанню СКТ для планування лікування у хворих з остеопенією та гострим риносинуситом. Матеріали кандидатської дисертації в написанні докторської дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційну роботу апробовано на розширеному засіданні кафедри радіології з курсом радіаційної медицини з участю кафедр оториноларингології з курсом хірургії голови та шиї, хірургічної стоматології з курсом основ стоматології медичного факультету, ортопедичної стоматології, нейрохірургії з курсом офтальмології, медичної інформатики, медичної та біологічної фізики, анатомії людини ДВНЗ «ІФНМУ» 15 грудня 2009 року (протокол № 5).

Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на: республіканській науково-практичній конференції «Радіологія голови та шиї. Нейрорадіологія» (20-21 травня 1998р., Одеса), українському конгресі радіологів (15-16 травня 2000р., Київ), українській науково-практичній конференції «Актуальні питання конвенційної рентгенодіагностики, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії» (23-24 травня 2002р., Рівне), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми діагностики та лікування онкозахворювань голови та шиї» (26-27 вересня 2002р., Івано-Франківськ), українській науково-практичній конференції «Актуальні питання конвенційної рентгенодіагностики, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії» (21-22 травня 2003р., Запоріжжя), науково-практичній конференції «Актуальні питання діагностики та лікування запальних захворювань приносових пазух» (30-31 жовтня 2003р., Івано-Франківськ), міжнародній конференції «Актуальні питання діагностики та лікування пухлин ЛОР-органів» (25-30 січня 2004р., Івано-Франківськ), українській науково-практичній конференції «Актуальні питання конвенційної рентгенодіагностики, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії» (19-21 травня 2004р., Кам'янець-Подільський), V Українській науково-практичній конференції «Актуальні питання конвенційної рентгенодіагностики, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії» (18-20 травня 2005р., Полтава), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні технології щелепно-лицевої хірургії і хірургічної стоматології» (16-17 вересня 2005р., Івано-Франківськ), українській науково-практичній конференції «Стандартизація рентгенологічного, комп'ютерно-томографічного та магнітно-резонансного досліджень в діагностиці захворювань органів та систем» (6-7 червня 2006р., Вінниця), українському конгресі радіологів УКР' 2006 (1-3 жовтня 2006р., Київ), науково-практичній конференції отоларингологів Західного регіону «Актуальні питання діагностики та лікування захворювань приносових пазух» (9 лютого 2007р., Івано-Франківськ), конгресі рентгенологів і рентген-лаборантів України (24-26 квітня 2007р., Алушта), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Новітні технології підготовки фахівців вищої школи в сучасних умовах» (18-19 вересня 2007р., Горлівка), науково-практичній конференції «Радіологічні читання. Актуальні питання діагностичної радіології» (20-23 вересня 2007р., Полтава), науково-практичній конференції «Нові підходи в діагностиці та хірургічному лікуванні захворювань вуха, горла, носа» (27 червня 2008р., Тернопіль), міжнародній науково-практичній конференції «Стоматологія - вчора, сьогодні і завтра, перспективні напрямки розвитку» (5-6 лютого 2009р., Івано-Франківськ), українському конгресі радіологів УКР' 2009 (13-17 червня 2009р., Київ).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 21 стаття у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 6 статей у збірниках (з них 10 опубліковано самостійно), 26 тез доповідей у матеріалах з'їздів і науково-практичних конференцій та отримано 4 патенти на винахід, 3 деклараційні патенти на корисну модель, оформлено один інформаційний лист, розроблені одні методичні рекомендації.

Структура та об'єм дисертації. Дисертація викладена на 345 сторінках машинопису, складається зі вступу, огляду літератури, розділу «Матеріали і методи дослідження», чотирьох розділів власних клінічних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел літератури. Робота ілюстрована 24 таблицями і 148 рисунками. Список літератури складається з 330 джерел, із них 226 - кирилицею та 104 - латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження базується на результатах обстеження 967 хворих з патологією кісток та порожнин лицевого скелета, що проходили діагностичне обстеження та лікування в обласній клінічній лікарні м.Івано-Франківська в період з 2001 по 2009 роки включно. У 60 пацієнтів без патології вивчено нормальну спірально-комп'ютерно-томографічну анатомію лицевого скелета, у 48 - варіанти розвитку порожнин носа та приносових пазух.

Розподіл хворих за нозологічними формами та застосованими методами дослідження представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл обстежених хворих за нозологічними формами та проведеними методами дослідження

Нозологічні форми	К-ть хворих	К-ть обстежень
		Рентгенографія	Внутрішньоротова рентгенографія	ОПТГ	Остеоденситометрія	КТ	СКТ
Травматичні пошкодження	105	130	-	-	-	32	73
Остеомієліт щелеп	98	83	-	15	-	28	70
Кістозні осередки щелеп	95	61	12	22	-	24	71
Генералізований парадонтит	46	-	-	46	46	-	46
Дефекти зубного ряду	54	-	14	54	-	-	54
Гострий синусит	235	235	-	-	-	110	125
Хронічний синусит	334	314	22	-	-	112	222
Всього	967	823	48	137	46	306	661

При кожній з нозологічних форм застосовані комплекси методів радіологічного обстеження, що обов'язково включали КТ чи СКТ й рентгенографію, внутрішньоротову рентгенографію чи ортопантомографію за показаннями. Остеоденситометрію поперекового відділу хребта проводили в групі хворих з генералізованим парадонтитом, що супроводжувався остеопорозом кісткової тканини.

Отримані результати верифіковані клінічними спостереженнями та даними оперативних втручань і патоморфології.

Рентгенографія кісток та порожнин лицевого черепа проводилась на первинному етапі для діагностики і визначення характеру пошкодження чи запального процесу на стаціонарному рентгенодіагностичному апараті “Medicor Budapest EDR 750 B”, при стандартних фізико-технічних умовах.

Нами вперше запропонована методика ендоназальної діагностично-лікувальної пункції клиноподібної пазухи під рентгенологічним контролем, яка впроваджена в лікувальних закладах у вигляді інформаційного листа.

Прицільна рентгенографія зубів проводилась в умовах рентгенкабінету стоматологічної поліклініки ІФНМУ на апараті «MAX-70» (Угорщина). Нами вперше запропонований спосіб контролю за репаративними процесами пародонту при лікуванні гранулематозного періодонтиту (патент на винахід №87407) з використанням денситометричного аналізу внутрішньоротових рентгенограм за допомогою денситометра Kuntze RD-501. Це дозволило проаналізувати та об'єктивізувати зміни ділянки деструкції навколо кореня зуба в динаміці. У трьох пацієнтів при замірах оптичної щільності в проекції гранульоми з врахуванням фону плівки показники виявилися більшими через 6 місяців після лікування в 2-2,8 раза, у двох - показники не змінилися.

Обстеження хворих з генералізованим парадонтитом та при підготовці до операції імплантації проводили на апараті для панорамної рентгенографії “ORTHOPHOS Plus” компанії Sirona. Апарат дозволяє отримувати знімки верхньої, нижньої щелеп, верхньощелепних синусів, скронево-нижньощелепних суглобів.

Комп'ютерно томографічне обстеження виконували на апараті “Somatom-CR” фірми Siemens. Залежно від показань використовували сканування в аксіальній чи фронтальній проекціях.

Спіральну комп'ютерну томографію проводили на апараті “Somatom-Emotion” фірми Siemens. Залежно від показань використовували сканування в аксіальній чи фронтальній проекціях.

При дослідженні синусів використовували протоколи «Sinus» та «Sinus Spi» з такими параметрами: напруга - 130 кВ, сила струму - 60-80 мА, товщина томографічного зрізу - 2-5 мм, pich - 1,0 (при спіральному скануванні), інтервал реконструкції - 1-2 мм (при спіральному скануванні).

Дослідження при травматичних пошкодженнях, запальних процесах, кістозних осередках щелеп проводили з використанням протоколу «Inner Ear Spi» (напруга - 110-130 кВ, сила струму - 90 мА, товщина томографічного зрізу - 2-3 мм, pich - 1,0, інтервал реконструкції - 1-2 мм)

Протокол дослідження «Dental» з параметрами, аналогічними протоколу «Inner Ear Spi», використовували при обстеженні пацієнтів з генералізованим парадонтитом та при підготовці до дентальної імплантації. Дані параметри сканування дозволяють отримати якісні мультипланарні реконструкції (MPR) в коронарній, сагітальній чи інших проекціях та тривимірні реконструкції затінених поверхонь (SSD).

Для кількісної та якісної оцінки стану досліджуваних тканин при СКТ ми використовували денситометрію та СКТ-гістографічний аналіз.

Гістографічний аналіз виконували за допомогою функції «Profile» та «Hystografia». При використанні функції «Profile» проводили лінію вздовж ділянки зацікавленості і апарат вимальовував графік зміни щільності кісткової тканини в одиницях Хаунсфілда по ходу проведеної лінії. Більш інформативним було застосування функції «Hystografia», коли вимальовували апертуру у вигляді кола чи іншої довільної форми. На екрані монітора отримували графік розподілу щільності в зоні зацікавленості, середньоарифметичний показник, стандартне відхилення, мінімальні та максимальні показники.

Нами вперше запропоновано спосіб стереотопометричного дослідження пропорційності обличчя з допомогою СКТ, на який отримано деклараційний патент на корисну модель (№17473). Даний спосіб стереотопометричного визначення параметрів обличчя й комп'ютерної програми дає можливість забезпечити точність вимірювань асиметричності обличчя, тим самим, отримати ступінь розвитку анатомічних утворів обличчя, а також - ступінь посттравматичних деформацій.

Для диференціальної діагностики хронічних ринітів та об'єктивізації реакції слизової оболонки порожнини носа на введення судинозвужуючих препаратів нами вперше запропонований спосіб диференціальної діагностики хронічного катарального та хронічного гіпертрофічного ринітів шляхом вивчення денситометричних та топометричних показників слизової порожнини носа при спіральній комп'ютерній томографії (патент на винахід №77510).

Для встановлення «аспіринової тріади» у хворих з поліпозним риносинуситом нами вперше запропонований спосіб діагностики непереносимості до аспірину у хворих на поліпозний риносинуїт з допомогою спіральної комп'ютерної томографії до і після інтраназального введення ацетилсаліцилової кислоти (патент на винахід №78328). На СКТ порівнювали товщину слизової порожнини носа та ширину просвіту носових ходів до і після проведення назального провокаційного тесту з ацетилсаліциловою кислотою. За наявності в обстежуваного аспіринової залежності після провокаційного тесту товщина слизової порожнини носа збільшувалася на 3-5 мм, а ширина просвіту носових ходів відповідно, зменшувалася. За наявності риносинуїту іншої етіології після тесту з ацетилсаліциловою кислотою стан слизової оболонки не змінювався.

Статистичний аналіз результатів здійснювали на персональних комп'ютерах з використанням пакета прикладних програм STATISTIC А 5.0 та MS Excel XP. При цьому для обробки кількісних величин використовувалися традиційні методи параметричної статистики, для аналізу якісних ознак були застосовані непараметричні методи. За допомогою методів параметричної статистики здійснювалась перевірка нормальності розподілу кількісних ознак із використанням критерію Колмогорова-Смирнова; рівність генеральних дисперсій перевірялась за допомогою критерію Фішера; для перевірки гіпотез щодо рівності генеральних середніх використовувався t-критерій Стьюдента.

Діагностична ефективність променевих методів дослідження (рентгенографії, ортопантомографії, спіральної комп'ютерної томографії) оцінювались за показниками: точність, чутливість, специфічність.

Результати дослідження. Границі норми анатомічних структур до цих пір повністю не встановлені і з впровадженням нових методів дослідження постійно обновляються. Тому нами були проведені дослідження функціональної СКТ анатомії лицевого скелету у 60 практично здорових осіб (35 чоловіків та 25 жінок віком 10 - 62 років ), у яких не виявлено патології або визначалися варіанти розвитку цієї ділянки. На отриманих при СКТ тонких зрізах добре візуалізуються дрібні анатомічні утвори порожнини носа, співустя пазух, структури остіомеатального комплексу, співвідношення анатомічних структур порожнини носа, приносових пазух та порожнин орбіт і черепа. Проведені дослідження показали високу інформативність СКТ в оцінці нормальної анатомії кісток лицевого черепа, порожнини носа та приносових пазух.

У зв'язку з тим, що більшість захворювань носа та приносових пазух уражають слизову оболонку, важливим моментом є вивчення її стану при відсутності патології. На спірально-комп'ютерно-томографічних зрізах в обох проекціях при підборі відповідної ширини вікна слизову приносових пазух у 34 пацієнтів (56,67%) візуалізували у вигляді тонкої пристінкової полоски шириною 0,5-1 мм. Через незначні розміри та близькість кістки й повітря в пазухах денситометричну щільність слизової визначити дуже важко.

Нижні носові раковини є найменш варіабельними структурами порожнини носа. Аналіз слизової нижніх носових раковин краще проводити на аксіальних зрізах, де раковини простежуються на всьому протязі. Товщина слизової відрізнялася в передньому, середньому та задньому відділах нижньої носової раковини і значно залежала від розташування носової перегородки. При серединному розташуванні носової перегородки у 22 пацієнтів (36,67%) слизова обох нижніх носових раковин має приблизно однакову товщину, що становить у передньому відділі 2,0±0,4мм, в середньому відділі - 2,5±0,3мм, в задньому відділі - до 6,2±0,3мм.

При вигині перегородки носа у 16 пацієнтів (26,66%) спостерігали зміни товщини слизової оболонки у вигляді зменшення її на боці вигину та збільшення в середньому відділі симетричної нижньої носової раковини. При цьому відзначалася кореляція між ступенем вигину та змінами ширини слизової оболонки в середньому відділі нижніх носових раковин. Денситометричні показники слизової нижніх носових раковин коливались в межах 45,0±9,8 од.Н.

У 22-ох випадках (36,67%) візуалізували збільшення товщини слизової нижньої носової раковини та неоднорідність денситометричної щільності її впродовж однієї з половин носа. При цьому денситометрична щільність її коливалась в більш широких межах з середньоарифметичними показниками 48 од.Н. та середньоарифметичним відхиленням 24,7 од.Н., що відповідає повнокрів'ю, яке спостерігається при фізіологічному носовому циклі.

Для визначення діагностичних можливостей променевих методів діагностики в постраждалих з травмами та посттравматичними деформаціями лицевої та лобової ділянок голови нами проведено комплексне променеве обстеження 105 пацієнтів (90 чоловіків та 15 жінок). Серед постраждалих значно переважали чоловіки, у яких найбільш численну групу становили хворі віком від 20 до 50 років. Співвідношення чоловіків і жінок поміж обстежених 6:1.

У результаті променевого обстеження постраждалих виявлено такі пошкодження: кістки лобової, носової та очноямкової ділянок - 19 випадків (18,09%); верхня щелепа та вилична кістка - 20 випадків (16,05%); нижня щелепа - 10 випадків (9,52%); множинні пошкодження лицевого скелета - 33 випадки (31,43%); поєднані пошкодження лицевого та мозкового черепа - 15 випадків (14,29%); посттравматичні деформації лицевого черепа - 8 випадків (7,62%).

При діагностиці травм лицевої та лобової ділянок черепа з допомогою КТ та СКТ ми виявили такі синдроми:

1) синдром порушення цілості кісток (лінія перелому, зміщення уламків, наявність окремо лежачих уламків);

2) синдром порушення пневматизації приносових пазух з наявністю в них патологічного вмісту (гемосинус);

3) синдром наявності сторонніх тіл;

4) синдром пошкодження структур орбіти;

5) синдром пошкодження м'яких тканин лицевої ділянки;

6) синдром пошкодження головного мозку (в поєднанні чи без пневмоенцефалії).

При виявленні синдрому порушення цілісності кісток діагностична ефективність рутинних рентгенологічних методів дослідження була досить високою (чутливість - 87,63%, специфічність - 94,85%, точність - 91,24%). Однак вони не дозволяли візуалізувати всі пошкодження і поступалися за інформативністю СКТ (чутливість - 96,91%, специфічність - 98,97%, точність - 97,89%).

Синдром порушення пневматизації приносових пазух діагностовано в 65 випадках. Показники інформативності рутинних рентгенологічних методів та СКТ в його діагностиці становили відповідно: (чутливість - 90,77% та 96,92%, специфічність - 92,15% та 98,46%, точність - 91,6% та 97,77%.

Інформативність СКТ при виявленні синдрому наявності сторонніх тіл невеликою мірою переважала результати рутинного рентгенологічного дослідження (чутливість - 91,11% та 86,67%, специфічність - 95,56% та 91,11%, точність - 93,44% та 88,88%). Використання СКТ дозволило більш точно визначити розташування та взаєморозташування сторонніх тіл, особливо в порожнині орбіти та м'яких тканинах. Пріоритетним для СКТ було виявлення рентгеннеконтрастних сторонніх тіл.

При пошкодженнях структур орбіти (32 випадки) показники ефективності СКТ значно переважали дані рентгенографії (чутливість - 90,65% та 75%, специфічність - 93,44% та 87,5%, точність - 92,19 та 81,25%). Зважаючи на такі високі показники СКТ в діагностиці пошкоджень кісток, м'якотканинних структур орбіти, зорового нерва, очного яблука, вона була методом вибору в ургентних хворих.

Синдром пошкодження м'яких тканин лицевої ділянки діагностовано в 92 випадках. За рахунок великої роздільної здатності показники інформативності СКТ достовірно були вищими, ніж показники рутинних рентгенологічних методів дослідження (чутливість - 95,65% та 77,17% відповідно, специфічність - 96,74% та 83,69%, точність - 96,19% та 80,43%).

Групі хворих з посттравматичними деформаціями, зважаючи на складність будови кісток лицевого черепа, частіше проводили спіральну комп'ютерну томографію. Перевагами СКТ перед КТ були: можливість візуалізації дрібних об'єктів в 100% випадків, можливість повторної реконструкції з необхідним кроком, наявність програм мультипланарної (MPR) та тривимірної (3D) реконструкцій, швидкість обстеження.

Необхідно відзначити, що обстеження хворих проводили на апараті СКТ ОКЛ м.Івано-Франківська, що використовується для обстеження всіх органів і не обладнаний спеціальними програмами для стоматології. У зв'язку з тим сканування проводили з товщиною шару 3-5 мм (залежно від об'єму ділянки дослідження) з постпроцесорною обробкою в 1 мм. Такий прийом дозволяв зменшувати навантаження на рентгенівську трубку апарата та отримувати 3D-реконструкції в режимі «відображення поверхні напівтінями» високої якості.

Запропонований спосіб стереотопометричного дослідження пропорційності обличчя, на який отримано деклараційний патент на корисну модель (патент №17473), дозволяє за допомогою СКТ та персонального комп'ютера отримати інформацію про анатомічні утвори обличчя в тривимірній системі координат з точним висвітленням вимірюваних параметрів. Спосіб успішно може бути використаний при посттравматичних деформаціях лицевого черепа та зубощелепових деформаціях.

Як показали наші дослідження, методично правильно проведене обстеження лицевої та лобової ділянок голови з використанням СКТ дозволяють виявити та правильно оцінити сукупність пошкоджень чи достовірно виключити їх і забезпечити найбільш оптимальний метод лікування.

Аналіз променевого обстеження 98 хворих з остеомієлітом показав частіше в 3,9 раза ураження нижньої щелепи ніж верхньої. Також виявлено невідповідність клінічних та променевих даних в діагностиці стадій запального процесу. При цьому гострий остеомієліт діагностовано в 15випадках, а за даними рентгенологічного дослідження з СКТ - тільки в 4, що вказує на клінічну гіпердіагностику цієї стадії запального процесу при поступленні хворих до стаціонару.

Спірально-комп'ютерно-томографічна семіотика остеомієліту щелеп містить низку симптомів, що є характерними для кожної стадії його.

Основними комп'ютерно-томографічними ознаками гострої стадії є: остеопороз, лінійний періостит, збільшення об'єму м'яких тканин та в половині випадків - їх флегмона і краєва деструкція кістки.

При підгострій стадії специфічними спірально-комп'ютерно-томографічними симптомами можна вважати: руйнування компактних пластинок, остеонекроз щелеп, секвестрацію, наявність патологічних переломів, багатошарового чи лінійного періоститу. Також у цій стадії у 81% обстежених візуалізували збільшення об'єму м'яких тканин, а в 35,7% - остеопороз кісткової тканини щелеп.

Появу секвестрів (37,5% випадків), що візуалізувались при спірально-комп'ютерно-томографічному обстеженні, ми вважаємо критерієм переходу остеомієліту з гострої в підгостру стадію незалежно від часу, що пройшов від початку виникнення запального процесу. Секвестри у верхній щелепі локалізувались переважно в альвеолярному відростку та були дрібнішими, ніж у нижній щелепі. В 9-ох випадках при СКТ візуалізували дрібні секвестри з губчастої тканини, які чітко не визначались при рентгенологічному обстеженні. Остеонекроз та руйнування компактних пластинок у 19,4% випадках супроводжувались патологічним переломом нижньої щелепи.

Показники ефективності рентгенологічного дослідження в діагностиці підгострої стадії остеомієліту були такі: чутливість - 76,19%, специфічність - 90,5%, точність - 83,33%; а для СКТ: чутливість - 95,24%, специфічність - 97,61%, точність - 96,43%.

Характерні спірально-комп'ютерно-томографічні симптоми хронічного остеомієліту щелеп: пошаровий періостит, остеосклероз, звапнення періостальних нашарувань, деформація ураженої ділянки і майже у третини пацієнтів - наявність нориць. Також необхідно зазначити, що у 34,6% випадків поряд з остеосклерозом в цій стадії візуалізували остеонекроз кістки.

Показники інформативності рутинного рентгенологічного дослідження та СКТ при хронічній стадії остеомієліту були відповідно такі: чутливість - 92,3% та 96,15%, специфічність - 96,15% та 98,08%, точність - 94,23% та 97,12%.

СКТ дозволяє точно визначити ступінь розповсюдження запального процесу, його характер, розміри, форму ділянки остеомієлітичного ураження, наявність та місце розташування секвестрів, виявити зміни з боку періосту, м'яких тканин, які їх оточують та верхньощелепних пазух.

Спірально-комп'ютерно-томографічні дослідження з використанням мультипланарних реконструкцій зображення (MPR) та тривимірних реконструкцій (SSD) дозволяє деталізувати виявлені зміни та краще просторово уявити розташування, розміри, форму осередку остеомієлітичного ураження та візуалізувати секвестри.

При аналізі спірально-комп'ютерно-томографічних зображень запального процесу одонтогенного й гематогенного походжень ми не виявили характерних променевих симптомів кожного з них. У той же час при посттравматичному остеомієліті поряд з комп'ютерно-томографічими ознаками запального процесу визначались порушення цілісності кісток, деформація їх чи наявність металоостеосинтезу.

Запальний процес у щелепах після променевої терапії пухлин цієї ділянки на томограмах відрізняється наявністю дрібних секвестрів різної щільності та відсутністю реакції періосту. Також відсутність періоститу виявлено й при специфічному актиномікозному остеомієліті. Поряд з цим за переліком інших спірально-комп'ютерно-томографічних симптомів запального процесу без даних клініки не можна діагностувати актиномікозне ураження щелеп.

Для вивчення інформативності СКТ при диференціальній діагностиці кістозних осередків щелеп нами обстежено 95 пацієнтів віком від 8 до 72 років, що перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургічної стоматології ОКЛ м.Івано-Франківська чи були направлені зі стоматологічних поліклінік міста. Серед них - 60 чоловіків (63,15%) та 35 жінок (36,85%). Комплексне обстеження хворих полягало у зборі анамнезу, клінічному огляді та променевих методах дослідження (рентгенографія чи ортопантомографія на догоспітальному етапі та КТ чи СКТ в ОКЛ). Діагноз верифіковано шляхом біопсії та при гістології операційного матеріалу.

На підставі клініко-променевого обстеження, біопсії чи оперативного втручання у хворих з кістозними осередками діагностовано: гранулематозний періодонтит - 10 випадків (10,53%), радикулярні кісти - 14 (14,74%), фолікулярні кісти - 15 (15,79%), кератокісти - 8 (8,42%), амелобластому - 15 (15,79%), одонтогенну фіброму - 6 (6,31%), остеобластокластому - 8 (8,42%), гемангіому - 6 (6,31%), фіброзну дисплазію - 12 (12,64%), остеогенну саркому - 1 (1,05%).

Для оцінки діагностичної ефективності СКТ ми використовували такі семіотичні критерії: візуалізацію кістозного осередку, однорідність чи неоднорідність його, розміри, форму, здуття кістки в місці розташування патологічного утворення, стан кортикальних пластинок, деструкцію кістки, розповсюдження патологічного утвору в навколишні тканини, наявність включень у просвіті порожнин, розташування зубів відносно кістозного осередку та стан їх коренів.

Наявність кістозного осередку в щелепах при СКТ виявлено у всіх хворих. Для оцінки скіалогічних характеристик осередків перевагу надавали спірально-комп'ютерно-томографічному дослідженню в аксіальній проекції. В окремих випадках, коли за даними рутинних методів діагностували локальні ураження відростків нижньої щелепи або розповсюдження процесу з верхньої щелепи на верхньощелепну пазуху, проводили СКТ у фронтальній проекції.

За характером утворень, особливо при наявності уражень інших кісток черепа, діагностували фіброзну дисплазію. З 12 обстежених пацієнтів у 6-ох діагностовано моно- і в 6 - поліосальну форму фіброзної дисплазії. При обох формах при СКТ виявляли збільшення обсягу уражених кісток зі зміною їх форми та розмірів. За променевими ознаками у 7 пацієнтів діагностовано кістоподібну і в 5 - педжетоїдну форми фіброзної дисплазії.

На спірально-комп'ютерно-томографічних зрізах при фіброзній дисплазії детальніше визначається характер ураження кісток черепа, особливо при розповсюдженні процесу на кістки основи черепа.

Велика кількість порожнин безпосередньо в щелепах траплялась у 4 пацієнтів з кістозною формою амелобластоми, у 2 - з комірково-трабекулярною формою остеокластоми, у 5 - з множинними фолікулярними кістами.

Згідно з даними літератури, найбільш важливим диференціально-діагностичним симптомом амелобластом є картина «багатокамерності» порожнини та її поліциклічні контури. На рентгенограмах симптом «багатокамерності» виникає за рахунок розповсюдження пухлини на різну глибину в товщу кістки. СКТ дозволяла чітко виявляти наявність перегородок в товщі кістозного утвору чи наявність окремих кістозних порожнин.

Щільність усередині кістозних осередків при денситометрії становила приблизно від - 10 од.Н. до + 200 од.Н. У більшості випадків висока щільність є характерною для фіброзної дисплазії. Коли щільність вмісту коливалася в межах 20-70 од.Н. не можна було з впевненістю визначати характер кістозного утвору. В 3 випадках при нагноєнні кіст щільність вмісту в порожнині збільшувалась до 18-28 од.Н.. Наявність всередині кіст включень високої щільності до +800 од.Н (коренів чи зачатків зубів) виявлено у 3 хворих з амелобластомою, у 12 - з радикулярними кістами щелеп та у 12 - з фолікулярними кістами.

Здуття кістки - симптом, характерний для більшості кістозних осередків. Тільки при радикудярних кістах невеликих розмірів (до 2 см) ми не визначали цього симптому. Потовщення ураженої ділянки щелепи великих розмірів в напрямі, перпендикулярному до повздовжньої осі кістки, в цьому відділі є характерним для літичної форми остеокластоми.

Рідше таке здуття щелеп спостерігалося при фіброзній дисплазії (4 випадки) та при фолікулярній кісті у 2 випадках. Аналізуючи симптом «здуття кістки», слід звертати увагу на форму порожнин. Як правило, кісти - це округлі чи еліпсовидні порожнини з чіткими хвилястими контурами. Незначне здуття щелепи не може бути критерієм для диференціальної діагностики.

Стан кортикальних пластинок щелеп при кістозних осередках залежить від ступеня здуття кістки. Чим більше здуття, тим більше вони стоншуються. Особливо різке стоншення спостерігається при літичній формі остеокластоми. Переважне стоншення щічної чи язикової кортикальних пластинок залежить від напряму розповсюдження осередку. Деструкцію кортикальних пластинок не виявляли при фіброзній дисплазії та кістах щелеп невеликих розмірів. Множинні ділянки деструкції кортикальних пластинок є характерними для літичної форми гігантоклітинної пухлини при озлоякісненні її та рецидивуючих амелобластом. Руйнування кортикальних пластинок в окремих ділянках виявили в 4 випадках адамантіноми, в одному - гемангіоми, у 2 - при нагноєнні кіст нижньої щелепи та у 3 - кіст верхньої щелепи, що розповсюджувались в гайморову пазуху.

Важливим спірально-комп'ютерно-томографічним симптомом є визначення розповсюдження кістозного осередку за межі щелеп. Особливе значення має ця ознака при плануванні хірургічного лікування кіст верхньої щелепи, які розповсюджуються на гайморову порожнину. У п'яти хворих з кістами верхньої щелепи вивчали їх розміри, розповсюдження в гайморову порожнину, ступінь заповнення пазухи кістою, стан її кісткових стінок. Особливо інформативною в таких випадках є СКТ у фронтальній проекції або реконструкції у фронтальній площині при СКТ.

Аналіз результатів дослідження дозволяє зробити висновок, що такі семіотичні критерії, як візуалізація патологічного осередку, однорідність чи неоднорідність його, розміри, форма, здуття кістки в місці розташування патологічного утворення, стан кортикальних пластинок, деструкція кістки, розповсюдження патологічного утвору в навколишні тканини, наявність включень в просвіті порожнин, розташування зубів стосовно кістозного осередку та стан їх коренів дозволяють з високою точністю (97,09-100%) встановити характер кістозного утвору.

Завдяки дослідженням останніх років (Поворознюк В.В., Мазур І.П., 2003) виявлено роль остеопенічного синдрому та остеопорозу в розвитку дистрофічно-деструктивних змін в кістковій тканині альвеолярного паростка щелеп. Вікова резорбція кісткової тканини скелета, порушення кісткового метаболізму прискорюють процеси резорбції альвеолярного паростка, що зумовлює передчасну втрату зубів.

У межах виконання комплексної науково-дослідної роботи кафедр хірургічної стоматології та радіології Івано-Франківського національного медичного університету «Клініка, діагностика, лікування патологічних станів зубощелепової системи, які викликають або супроводжуються втратою кісткової тканини» нами проведено обстеження 46 хворих з генералізованим парадонтитом та 54 пацієнтів, яким планували проведення дентальної імплантації.

З метою раннього й точного виявлення остеопорозу кісткової тканини щелеп, що є основою діагностики захворювань пародонту і своєчасного ефективного лікування, ми використовували спіральну комп'ютерну томографію. Аналіз СКТ включав:

- візуальний аналіз стану кісткової тканини щелеп, пародонту, зубів на аксіальних зрізах, MPR та 3D-реконструкціях;

- проведення денситометрії кісткової тканини;

- отримання профілю зміни кісткової тканини по заданій траєкторії;

- отримання гістограм зацікавлених ділянок.

Кількісну оцінку стану кісткової тканини проводили шляхом денситометрії. Для цього на отриманих аксіальних томограмах визначали мікрощільність кісткової тканини (МЩКТ) в одиницях Хаунсфілда на рівні коміркового відростка, основи (рівень верхівок коренів зубів) та верхівки міжзубних перетинок в ділянці різців, ікол і премолярів обох щелеп.

З отриманих даних встановлено, що МЩКТ тіла коміркового відростка при генералізованому парадонтиті ІІ ступеня важкості знижується незначною мірою і середній показник становить 1062,4±170,6 (р?0,05) порівняно з показниками МЩКТ у клінічно здорових пацієнтів (1190,8±147,4). Така ж закономірність спостерігається при замірах в ділянці верхівок коренів зубів та міжзубних перетинок.

При ІІІ ступеню важкості ці показники зменшуються майже в 2 рази до 427,6±197,5 од.Н. при р?0,05 (різниця достовірна) в порівнянні з показниками генералізованого парадонтиту ІІ ступеня важкості та в 2,78 - з показниками пацієнтів без патології щелеп.

Значне зниження МЩКТ виявлено при генералізованому парадонтиті в ділянці міжзубних перетинок. Якщо середня МЩКТ в клінічно-здорової групи становить 1048,3±125,4 од.Н., то при генералізованому парадонтиті ІІ ступеня важкості - 718,9±143,1од.Н. при р?0,05 (різниця достовірна), ІІІ ступеня важкості - 281,5±98,7 од.Н. при р?0,05 (різниця достовірна). Це пояснюється деструкцією кісткової тканини міжзубних перетинок у хворих на генералізований парадонтит.

Середнє значення МЩКТ на рівні верхівок коренів зубів були відповідно: у клінічно-здорових осіб - 755,7±153,5 од.Н., у хворих з ІІ ступенем захворювання - 687,2±109,5 од.Н., у хворих з ІІІ ступенем - 377,3±90,3 од.Н.

Таким чином, можна стверджувати, що генералізований парадонтит поряд з деструкцією міжзубних перетинок супроводжується порушеннями структурно-функціонального стану альвеолярного відростка щелеп.

Для кількісної та якісної оцінок зниження мінералізації губчастої та компактної кістки коміркового відростка щелеп ми використали спірально-комп'ютерно-томографічний гістографічний аналіз. Для цього вимірювали рентгенівську щільність вздовж профілю проведеного по губчастій тканині щелеп на рівні верхівок коренів зубів. Комп'ютер з допомогою функції «Profile» вимальовує графіки зміни щільності по ходу проведеної лінії та вказує на значення щільності в даній точці в одиницях Хаунсфілда. Криві коливання щільності губчастої тканини щелеп при генералізованому парадонтиті значно не відрізнялися в обох половинах щелеп у конкретного пацієнта. Чим важчий ступінь парадонтиту, тим більше виражений остеопороз кісткової тканини і нижче знаходиться крива на графіку. На графіках чітко простежувалися ділянки деструкції кісткової тканини, оскільки їм відповідали найнижчі піки на профільній кривій.

Гістографічний аналіз спірально-комп'ютерно-томографічних томограм виконували з допомогою функції «Hystografia». У пацієнтів з генералізованим парадотитом та збереженими зубами використовували круглу форму апертури. На томограмах пацієнтів з відсутніми зубами обирали апертуру довільної форми, що відповідала зацікавленій ділянці кісткової тканини. При виборі апертури намагалися, щоб корені зубів не потрапляли до зони інтересу, оскільки це спотворювало дані розподілу пікселів щільності кісткової тканини. Вивчення гістограм дозволило виявити переважання ділянок тієї чи іншої щільності кісткової тканини в зоні інтересу. Також гістограми розподілу рентгенівської щільності пікселів підтвердили дані попередньо використаних методів денситометричного аналізу.

Таким чином, запропонований алгоритм променевого обстеження пацієнтів з генералізованим пародонтитом, що включав ортопантомографію, спіральну комп'ютерну томографію з використанням гістографічного аналізу та побудовою 3D-реформатів, дозволив об'єктивізувати зміни в альвеолярному відростку щелеп та обрати адекватне лікування.

Для діагностики взаємозв'язку генералізованого парадонтиту та порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини групі хворих з патологією пародонту проведено остеоденситометрію поперекового відділу хребта (L2-L4) в передньо-задній проекції методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії на апараті Challenger (ДМС - Франція).

За результами денситометричних досліджень у 46 хворих з генералізованим парадонтитом виявлені такі зміни за віковими групами. Серед пацієнтів зрілого віку (11 осіб) виявлено 8 хворих, у яких денситометричні показники кісткової тканини відповідали нормі, у трьох - виявили остеопенію (27,27%). Із 33 обстежених пацієнтів вікової групи 36-60 років остеопенія виявлена в 15 (45,45%), остеопороз у 6 (18,18%). У 2 пацієнтів похилого віку діагностовано остеопенію. Таким чином, остеопенічний синдром та остеопороз виявлено у 26 хворих з генералізованим парадонтитом, що становить 56,52% всіх обстежених пацієнтів, серед яких 18 жінок і 8 чоловіків. Відзначається прогресивне наростання остеопенічного синдрому з віком. Результати даного обстеження вказують на необхідність проведення остеоденситометрії кісткової тканини у хворих з генералізованим парадонтитом, що супроводжується остеопенією. Ці дані впливають на вибір тактики лікування та визначають потребу поряд з місцевою терапією у застосуванні засобів корекції мікроелементів у всьому організмі.

Серед 54 пацієнтів, яким планувалося проведення імплантації, - 26 чоловіків та 28 жінок віком 32-55 років. Імплантації на верхній щелепі потребували 19 пацієнтів, на нижній - 22, обох - 13. Поодинокі дефекти зубного ряду виявлено тільки у 5 пацієнтів, у 49 - дефекти зубних рядів щелеп на великому протязі.

...