Репродуктивне здоров'я жінок з гіпоталамічним синдромом

Кореляційний аналіз кількісних показників дозволив установити, що в групі здорових було виявлено закономірний взаємозв'язок між концентраціями гонадотропінів: ЛГ та ФСГ (r=0,7, p=0,003) та ЛГ і Прл (r=0,4, p=0,04). Крім того, в здорових жінок відмічено позитивний корелятивний зв'язок рівня Прл та загальної кількості лімфоцитів (r=0,7, p=0,03), що відображає добре відому фізіологічну імунорегуляторну роль Прл [99], та негативний корелятивний зв'язок ФСГ та активності фагоцитозу (r=-0,6, p=0,04).

При дослідженні міжсистемних взаємовідносин в жінок РВ з ГС максимальне число кореляційних зв'язків виявлено нами між системою ВРО-ЗАА та гормонами, при цьому кількість зв'язків між гормонами та параметрами імунітету не відрізнялось від контролю.

Нами виявлені: позитивний кореляційний зв'язок рівня Прл та ЗАА (r=0,4, p=0,03), негативний кореляційний зв'язок ФСГ та співвідношення МДА/токоферол (r=-0,4, p=0,04).

Крім того, у хворих на ГС існує позитивний корелятивний зв'язок Прл та кількості лімфоцитів (r=0,4, p=0,03), а також виявлено позитивний корелятивний зв'язок концентрацій ФСГ з теофілін-резистентними лімфоцитами (r=0,5, p=0,03). Виявлено також слабкий позитивний кореляційний зв'язок Прл та ТТГ (r=0,3, p=0,04), що відображає, на наш погляд, роль первинної тироїдної патології у генезі гіперпролактинемії в ряда хворих ГС (Е.М. Вихляева, 2007).

Виражені взаємозв'язки між параметрами ліпопероксидації, антиоксидантами та гормональною системою були особливо характерні для жінок РВ з ГС та вторинним ПКЯ, при цьому, серед гормональних показників найбільше число зв'язків з продуктами ВРО ліпідів та антиоксидантами мав Прл. Так, у групі хворих з ПКЯ виявлено позитивний корелятивний зв'язок Прл та ЗАА (r=0,4, p=0,03), негативний Прл та МДА (r=-0,4, p=0,04) і, відповідно, негативний кореляційний зв'язок Прл та співвідношення МДА/ЗАА (r=-0,5, p=0,02). Також негативний кореляційний зв'язок виявили між ФСГ та співвідношенням МДА/ЗАА (r=-0,5, p=0,02). Крім того, було виявлено позитивну кореляційну залежність між концентраціями Прл та ФСГ (r=0,5, p=0,03).

Рівень Прл у хворих на ГС з дисфункцією яєчників знаходиться у негативній кореляційній залежності з числом О-РУК (r=-0,6, p=0,009), а ТТГ - у негативному кореляційному зв'язку з М-РУК (r=-0,6, p=0,03) та у позитивному - з числом лімфоцитів (r=0,5, p=0,03) та Е-РУК (r=0,5, p=0,03). Мабуть, Прл і у хворих з ПКЯ на фоні ГС має імунорегуляторний вплив, запобігаючи виробці незрілих лімфоцитів, а підвищення ТТГ, як маркера тироїдної недостатності, асоційовано зі зниженням кількості В-лімфоцитів (О.В. Бакун, 2007).

Взаємозв'язки деяких тропних гормонів з параметрами, що характеризують стан процесів ВРО-ЗАА в жінок з дисфункцією яєчників на фоні ГС були різноспрямованого характеру: так, виявлено негативний корелятивний зв'язок ФСГ та співвідношення МДА/токоферол (r=-0,7, p=0,01) та позитивний - між ТТГ та співвідношенням ДК/токоферол (r=0,5, p=0,02).

Таким чином, при проведенні кореляційного аналізу встановлено характер взаємодії основних регуляторних систем у жінок репродуктивного віку з ГС та різними варіантами розладів ОФ, що, поряд з даними дескриптивної статистики, дозволяє судити про патогенетичну значимість виявлених змін та механізмах адаптації при розвитку ГС з репродуктивними порушеннями.

Метод логістичної регресії дозволяє оцінити параметри рівняння регресії, за допомогою якого виконується прогноз ймовірності приналежності конкретного об'єкта до того або іншого стану. Стан об'єкта описується дискретною якісною ознакою. У якості ознак предикторів виступають номінальні, рангові або ж кількісні ознаки (А.П. Минцер, 2004).

Метод було використано для прогнозу імовірності приналежності дівчат і жінок до груп хворих на ГС та здорових (тобто до контрольної групи), а також - до підгруп з різними варіантами порушень стану репродуктивної системи.

Як потенційні предиктори, розглядали як якісні ознаки (що характеризують, в основному, анамнез життя, особливості становлення менструальної функції, репродуктивний анамнез), так і кількісні ознаки (гормональні, біохімічні, імунологічні та деякі інші показники). Відносний внесок окремих предикторів виражали величиною статистики Вальда ч2 (Wald Chi-Square), а також величиною стандартизованого коефіцієнта регресії (Standardized Estimate). Імовірність віднесення окремого пацієнта до першої градації обчислювали, виходячи із рівняння регресії, яка має такий вигляд:

Р= exp (в0+ в1*X1+ в2*X2+...+вk*Xk)/

1+exp (в0+ в1*X1+ в2*X2+...+вk*Xk),

де ві - коефіцієнти регресії для предикторів Хі. Величину в прийнято називати вільним членом (INTERCEPT).

В якості критерію згоди реального розподілу спостережень за окремими градаціями ознаки, на основі рівняння логістичної регресії, використовували відсоток правильної перекласифікації (Concordant), а також величину коефіцієнту зв'язку D-Зоммера (Somers'D), що відображає зв'язок фактичної частоти та передбачуваної по рівнянню логіт-регресії. Загальна оцінка згоди моделі та реальних даних виконувалась за допомогою тесту згоди Хосмера-Лемешова (Hosmer and Lemeshow Goodness-of- Fit Test). Тут для усіх представлених моделей досягнуто рівень значимості для цього критерію р>0,05, тобто приймається нульова гіпотеза про згоду моделі та реальних даних (А.П. Минцер, 2004).

При оцінці рівнянь регресії використовувався метод пошагового включення предикторів, який ранжує ознаки, відповідно з їх вкладом у модель. Рівень значимості для включення (виключення) предикторів у рівняння регресії задавався таким, щоб досягнутий рівень значимості статистики Вальда ч2 (Pr>Chi-Square) для кожного предиктора, по закінченні пошагової процедури, не перевищував 10,0 % у тих випадках, коли досягнутий рівень значимості для вільного члена в0 (INTERCPT) у рівнянні регресії перевищував 5,0 %, виконувалась повторна оцінка рівняння регресії без включення в0.

Із викладеного вище, можна зробити висновок про те, що метод логістичної регресії на підставі оцінки факторів ризику, дозволяє прогнозувати розвиток ГС у дівчат до 72 % і у жінок - до 68,3 %. Рівень діагностики ГС при використанні рівнянь логістичної регресії складає у дівчат 84,0 %, у жінок - 86,0 %.

Таким чином, рівняння логістичної регресії для прогнозу віднесення обстежених до груп здорових або хворих на ГС з порушеннями РФ, а також - для віднесення обстежених до груп ризику розвитку даної патології можуть бути використані для доклінічного прогнозування розвитку ГС у різних вікових групах та діагностики захворювання, що вже є.

Комплексне лікування і динамічне спостереження здійснювали в 50 жінок з ГС, які увійшли до підгрупи 2.1 (основної). Усі хворі отримували лікування, що традиційно застосовується при нейроендокринній формі ГС, включаючи антигомотоксичну терапію.

На фоні комплексного лікування здійснювали контроль за вагою, загальним станом хворих, гемодинамікою, показниками ліпідного обміну, вуглеводного обміну, імунологічними, гормональними тестами та гінекологічними тестами функціональної діагностики.

Підгрупу порівняння 2.2 складали 40 жінок з ГС, які отримували традиційне лікування.

У результаті проведеного комплексного лікування у хворих основної підгрупи було досягнуто стійке зниження ваги (у середньому ІМТ знижувався на 2,67 і не відновлювався після лікування), у той час як 47,5 % жінок, які отримували тільки традиційне лікування, відновили вагу одразу ж після лікування. У хворих основної підгрупи при вивченні показників ВРО та антиоксидантної системи (АОС) отримано позитивну динаміку: після введення антигомотоксичної терапії підвищувалась активність ферментативної ланки антиоксидантної системи, в основному, за рахунок пероксидази.

Результати динамічного дослідження параметрів імунітету у процесі лікування жінок основної підгрупи свідчать про поліпшення показників імунітету: підвищення числа CD20+-лімфоцитів, активності фагоцитозу, зниження концентрації Ig М, а також циркулюючих імунних комплексів.

Слід відмітити, що зміни гормональних показників на фоні проводимої терапії були менш значимими та практично не відрізнялись у пацієнток основної підгрупи та підгрупи порівняння. Середні концентрації тироїдних гормонів не змінювались у процесі курсу антигомотоксичної терапії. У хворих з гіперпролактинемією і порушеннями секреції гонадотропних гормонів не відмічено суттєвої динаміки відповідних показників, хоча у жінок з дизритмією без вираженої гіперпролактинемії виявлено тенденцію до відновлення на фоні зниження ваги фізіологічних добових коливань секреції Прл.

Значне зниження ваги в пацієнток основної групи супроводжувалось також статистично значимим зниженням рівня кортизолу через 3-4 тиж. після початку терапії (p<0,01).

Крім позитивних змін лабораторних показників, у результаті комплексного лікування відмічено поліпшення загального стану хворих, у хворих з транзиторною АГ - нормалізація АТ без застосування гіпотензивних препаратів, при наявності гіпертонічної хвороби - стабільна медикаментозна компенсація.

При гіперпролактинемії пацієнткам проводилася диференційована медикаментозна корекція, спрямована на усунення гіперпролактинемії і/або корекцію добових ритмів його продукції зі застосуванням бромкріптину (у середньому в дозі 5-7,5 мг на добу - до нормалізації рівня Прл або його добового ритму).

Недостатня ефективність комплексної терапії на першому, стаціонарному, етапі спостерігалась у хворих з порушеннями функції щитовидної залози, у яких зниження ІМТ не перевищувало 0,6. Однак, при застосуванні тироїдних препаратів темпи зниження ваги і нормалізації гормонально-метаболічних показників відповідали таким у решти хворих.

Для досягнення стійкої, тривалої ремісії курси лікування повторювали через 3-6 місяців, у залежності від ефективності терапії. Частота повторних курсів лікування визначалась індивідуально: у більшості хворих (52,5 %) у перші три місяці відмічалась стабільна ремісія, і повторний курси проводили через шість місяців; при недостатньо стабільному ефекті лікування хворих госпіталізували через три місяці.

При стійкому значному зниженні ваги і стабілізації гормонально-метаболічних показників для закріплення ефекту курси лікування повторювали щорічно. Проведення активного лікарського спостереження з повторними курсами стаціонарного лікування дозволило отримати в 62,5 % жінок з ГС 2.1 підгрупи стійку ремісію ГС впродовж трьох років. Кращі результати (стійка ремісія в 75,0 %) отримано у хворих молодшого віку (до 28 років), з тривалістю захворювання, яка не перевищує шість років, що визначає необхідність ранньої діагностики та лікування ГС.

При аналізі віддалених результатів лікування дівчат і жінок 2.2 підгрупи, які отримували загальноприйняту терапію ГС, відмічено, що через 3-5 років після виписки зі стаціонару 70,0 % хворих мали прогресуюче ожиріння і інші симптоми ГС.

У жінок і дівчат із ГС і нетяжкими розладами оваріально-менструального циклу (оліго- або опсоменорея при відсутності ПКЯ) на фоні терапії ГС відмічалась нормалізація овуляторної і менструальної функції без додаткової гормональної корекції.

У жінок з ановуляторною неплідністю стимуляцію овуляції проводили, як правило, з використанням кломіфену-цитрату (у дозі 50-100 мг на день, з 5 по 9 дні менструального циклу включно). У пацієнток, які мали трубно-перитонеальні причини неплідності, ендометріоз, а також - у хворих з недостатнім ефектом консервативної терапії ПКЯ проводилася лікувально-діагностична лапароскопія. Слід відмітити, що відсутність достатнього ефекту від консервативних методів лікування ПКЯ відмічалась лише в 7,5 % жінок 2.1 підгрупи (основної), а лапароскопія, в основному, проводилася за комплексними показаннями.

Жінок цієї підгрупи, які мають неплідність, і пацієнток 2.2 підгрупи (порівняння) було рандомізовано за причинами неплідності, а також - за тривалістю і характером лікування з приводу неплідності. Тривалість спостереження за хворими у групах не відрізнялась.

Серед усіх жінок РВ з ГС та неплідністю, зацікавлених у відновленні РФ, включаючи тих, у яких були не тільки ендокринні, але і інші причини неплідності (трубний фактор, ендометріоз тощо), при подальшому спостереженні і лікуванні впродовж 3 років в основній підгрупі (жінки, які отримували запропоновану терапію) вагітність наступила у 52,5 %, а впродовж 5 років - у 72,5 %, тобто у 29 жінок.

Серед хворих з ГС та неплідністю, які увійшли до підгрупи порівняння, завагітніли лише 5,0 %. При аналізі таблиць сполук вказані відмінності ефективності відновлення РФ в основній підгрупі і у підгрупі порівняння статистично значимі (p<0,01).

Отже, запропонований комплексний метод лікування хворих ГС, що включає антигомотоксичну терапію, представляється раціональним і патогенетично обґрунтованим.

Не забезпечуючи повної нормалізації гормональних функцій, у тому числі, і тих, що обумовлюють зниження фертильності у хворих на ГС, цей метод, тим не менше, завдяки нормалізації ряду метаболічних і імунологічних показників, створює умови для відновлення репродуктивної функції в 72,5 % хворих з неплідністю.

Таким чином, результати проведених досліджень свідчать, що проблема ГС у дівчат ПП і жінок РВ є достатньо актуальною і потребує удосконалення існуючих діагностичних, лікувально-профілактичних і прогностичних заходів. Використання запропонованого алгоритму ведення цих хворих дозволяє знизити частоту клінічної симптоматики ГС, порушень менструальної і репродуктивної функцій. Методики є простими і загальнодоступними, що дозволяє їх рекомендувати для широкого застосування у практичній охороні здоров'я.

У сучасній літературі широко обговорюються вагітність і пологи в жінок із ГС (Э.К. Айламазян, 2006; О.Б. Карелина и соавт., 2006).

Вагітність і пологи було вивчено в 60 жінок 3 групи, з яких 30 отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи (підгрупа 3.1) і 30 - запропоновану нами методику (підгрупа 3.2).

Аналізуючи особливості клінічної характеристики вагітних жінок з ГС необхідно відмітити, що середній вік жінок 3.1 підгрупи складав 31,42,7 року, що достовірно вище, ніж у контрольній 3 групі - 23,42,1 року (р<0,05). В підгрупі 3.2 цей показник достовірно не відрізнявся від 3.1 - 32,13,1 року (р>0,05).

При оцінці клінічного перебігу вагітності ми брали тільки випадки доношування мінімум до 28 тижнів вагітності, тому випадки більш раннього переривання вагітності нами не описано. Отримані нами результати свідчать, що після 20 тижнів вагітності найчастішими ускладненнями в жінок із ГС, у порівнянні зі здоровими вагітними (3 контрольна група), були прееклампсія (96,7 %. порівняно з 6,7 %) та ПН (83,3 % проти 6,7 %). Крім того, у вагітних підгрупи 3.1 частіше мали місце загроза переривання (33,3 % порівняно з 6,7 %); анемія вагітних (56,7 % проти 16,7 %) та респіраторна вірусна інфекція (13,3 % порівняно з 3,3 %). Також, тільки у цій підгрупі, ми відмічали посилення в жінок ГС (10,0 %), загострення або появу нової екстрагенітальної патології (пієлонефрит та холецистопанкреатит) - 13,3 % та, що дуже важливо, - появу гестаційного цукрового діабету в 13,3 % спостережень.

При оцінці ступеня тяжкості прееклампсії необхідно відмітити переважання прееклампсії середнього ступеня тяжкості - 40,0 %, а також досить суттєвий рівень тяжкого ступеню прееклампсії в 23,3 % випадків. Серед основних симптомів даного ускладнення найчастіше зустрічалась АГ (96,7 %), а протеїнурія мала місце менш, ніж у половині випадків (46,7 %).

Враховуючи досить високий рівень ПН в жінок із ГС (83,3 %) ми вважали за доцільне більш змістовно розглянути її структуру. У першу чергу, звертає на себе увагу високий відсоток різних поєднаних форм (66,7 %), що вказує на тяжкість цієї патології. Серед основних проявів ПН у вагітних жінок із ГС найчастіше мали місце затримка внутрішньоутробного розвитку плода за асиметричним варіантом (63,3 %) та маловоддя (36,7 %). Результати ехографічних методів дослідження підтверджують переважання асиметричного варіанту затримки внутрішньоутробного розвитку плода, починаючи з 32-33 тижнів вагітності, що прогресує до розродження.

Отримані дані вказують на порушення ендокринної функції фетоплацентарного комплексу у жінок із ГС, вже починаючи з 27-28 тижнів, що проявлялось достовірним зниженням вмісту Е (до 23,182,03 нмоль/л; р<0,05), у 32-33 тижнів вміст Е ще більше зменшується (до 62,122,02 нмоль/л; р<0,05), а напередодні розродження до 512,6912,79 нмоль/л зменшився рівень ПГ р<0,05.

Як наочно свідчать отримані показники, в 32-33 тижні у жінок із ГС спостерігається достовірне зниження вмісту хоріонічного гонадотропіну (до 242,6820,79 нмоль/л; р<0,05) та адренокортикотропного гормону (до 37,192,04 нг/мл; р<0,05) на фоні одночасного підвищення коризолу (до 1124,1931,69 нмоль/л; р<0,05). В 37-38 тижнів додатково до цього можна відмітити і достовірне зменшення рівня ПЛ (до 209,6921,78 нмоль/л; р<0,05).

Резюмуючи дані наших досліджень, можна відмітити у вагітних із ГС ранній розвиток ПН , що, безумовно, необхідно враховувати при веденні таких жінок на етапах жіночої консультації та акушерського стаціонару. Отримані дані наочно підтверджують високу частоту клінічних ускладнень та їх прямий взаємозв'язок.

Безумовно, описані вище відмінності у клінічному перебігу вагітності, стані обмінних процесів та фетоплацентарного комплексу вплинули і на частоту основних ускладнень у пологах. Рівень передчасних пологів складав 10,0 % у підгрупі 3.1, а у контрольній групі вони були відсутні. Найчастішими ускладненнями у пологах в жінок із ГС були передчасний розрив плодових оболонок (40,0 % порівняно з 6,7 %); травми м'яких тканин пологових шляхів (26,7 % проти 13,3 %); аномалії пологової діяльності (23,3 % порівняно з 3,3 %) та гіпотонічні кровотечі (16,7 % проти 3,3 %). Ці відмінності позначилися і на частоті кесарських розтинів, яка складала у підгрупі 3.1 - 43,3 %. У структурі показань до абдомінального розродження в жінок із ГС переважали аномалії пологової діяльності (16,7 %); дистрес-синдром плода (13,3 %) та тяжкі форми прееклампсії (13,3 %).

Аналізуючи перинатальні наслідки розродження, які викликають інтерес провідних неонатологів країни (Н.Г. Гойда та співав., 2000; О.М. Лук'янова та співавт., 2004), можна відмітити відносно високий рівень тяжких станів новонародженого - “менше 3 б” та “4-5 б” (по 16,7 %). Крім того, у цій підгрупі часто зустрічаються діти з масою тіла до 3000 г (23,3 %) та більше 4000 г (33,3 %). Усе це, в сукупності, вплинуло і на частоту ранньої неонатальної захворюваності. У її структурі переважають постгіпоксична енцефалопатія (63,3 %), жовтяниця різного генезу (23,3 %) та транзиторна гіпоглікемія (20,0 %). Крім цього, у 10,0 % спостережень мали місце геморагічний синдром та гнійно-запальні захворювання. Перинатальні втрати в жінок із ГС склали 2 випадки - (6,7 %) - дистрес-синдром, на фоні недоношеної вагітності, та тяжка діабетична фетопатія, на фоні декомпенсації ПН.

Отримані результати дозволяють ставити питання про необхідність підвищення ефективності лікувально-профілактичних заходів у жінок із ГС, спрямованих на зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень.

Аналізуючи ефективність запропонованої нами методики, необхідно відмітити, що частота основних ускладнень у підгрупі 3.2 стала нижчою. Особливо наочно це проглядалось при вивченні рівня прееклампсії (43,3 % та 96,7 %) та плацентарної недостатності (40,0 % та 83,3 %). Крім того, достовірно рідше зустрічались симптоми загрози переривання (13,3 % та 30,0 %) та утяжеління ГС (3,3 % та 10,0 %). Торкаючись питання ступеня тяжкості прееклампсії, слід вказати на переважання в жінок 3.2 підгрупи легкого (23,3 %) та середнього ступеня тяжкості (16,7 %), порівняно з тяжким (3,3 %). При оцінці структури ПН можна відмітити невиражене зниження питомої ваги поєднаних форм (10,0 % та 66,7 %). Також, як при загальноприйнятій методиці ведення вагітності з ГС, у 3.2 підгрупі найчастіше зустрічались затримка внутрішньоутробного розвитку плода за асиметричним варіантом (23,3 %) та маловоддя (16,7 %).

Безумовно, основним підтвердженням ефективності запропонованої тактики ведення вагітності є безпосередні результати розродження (В.К. Чайка и соавт., 2004; Э.К. Айламазян, 2006). Отримані дані свідчать про суттєве зниження частоти ускладнень у пологах у жінок із ГС. Найбільш наочно це проглядається з боку таких показників, як передчасний розрив плодових оболонок (26,7 % та 40,0 %) та аномалії пологової діяльності (13,3 % та 23,3 %). Це вплинуло і на частоту абдомінального розродження, яку вдалося знизити з 43,3 % до 23,3 %, за рахунок зменшення рівня тяжких форм прееклампсії та аномалій пологової діяльності.

Аналізуючи перинатальні наслідки розродження, слід вказати, що частота передчасних пологів знизилась з 10,0 % у підгрупі 3.1 до 3,3 % - в 3.2. У структурі оцінки за шкалою Апгар також, як і у підгрупі 3.1, переважали показник “6-7 б” (53,3 %). Однак, рівень значення “8-10 б” (задовільний стан) підвищився майже у 3 раза (з 13,3 % до 36,7 %), що, безумовно, є дуже позитивним моментом. Аналогічну закономірність ми спостерігали і при оцінці неонатальної захворюваності. У першу чергу, це стосується частоти постгіпоксичної енцефалопатії (36,7 % та 63,3 %); гіпербілірубінемії (13,3 % та 23,3 %) та транзиторної гіпоглікемії (6,7 % та 20,0 %).

Підтвердженням клінічної ефективності запропонованої методики є результати проведених додаткових методів дослідження.

Отже, порівняльна оцінка акушерських та перинатальних наслідків розродження в жінок із ГС підтверджує необхідність ведення вагітності за розробленою нами методикою. Поряд з цим, не можна не звернути уваги на той факт, що, навіть при умові проведення повного комплексу лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів, частота різних ускладнень з боку матері та плода залишається достатньо високою.

Таким чином, як показали результати проведених досліджень, проблема репродуктивного здоров'я дівчат і жінок із ГС є досить актуальною, у зв'язку з високим рівнем різних патологічних змін системного і місцевого характеру. За нашими даними, тільки поетапний патогенетичний підхід, починаючи з пубертатного періоду і закінчуючи веденням вагітності і пологів, дозволить знизити частоту порушень репродуктивного здоров'я, а також акушерських і перинатальних ускладнень у цій групі високого ризику.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено дані і нове рішення наукової проблеми сучасного акушерства та гінекології - зниження частоти і ступеня тяжкості порушень репродуктивного здоров'я, акушерських і перинатальних ускладнень у дівчат і жінок з гіпоталамічним синдромом на підставі вивчення, клінічних, функціональних, ендокринологічних, імунологічних і біохімічних особливостей, а також розробки і впровадження алгоритму лікувально-профілактичних і прогностичних заходів.

1. Клінічна симптоматика гіпоталамічного синдрому залежить від періоду життя пацієнток, при цьому у пубертатному періоді переважають трофічні порушення, порушення менструального циклу, ожиріння та вегето-судинна дистонія, а у репродуктивному - трофічні порушення, ожиріння, мотиваційні, неврологічні розлади та порушення менструального циклу. У порівняльному аспекті для жінок репродуктивного віку характерними є більш високий рівень ожиріння, розладів сну, мотивацій, неврологічних симптомів, передменструального синдрому, а також лактореї та порушень вуглеводного обміну.

2. При оцінці ступеня тяжкості гіпоталамічного синдрому у пубертатному і репродуктивному періодах встановлена перевага середнього ступеня тяжкості (50 % та 53,3 %), у порівнянні з легким (33,3 % та 30 %) і тяжким (по 16,7 %). Серед основних форм гіпоталамічного синдрому у репродуктивному віці частіше зустрічається пубертатно-юнацький диспітуїтаризм (66,7 %), порівняно з післяпологовим нейроендокринним синдромом (33,3 %).

3. Частота порушень менструальної функції в пацієнток з гіпоталамічним синдромом у пубертатному періоді становить 62,0 % (олігоменорея - 28,0 %, первинна аменорея - 6,0 %, вторинна - 22,0 % і ациклічні кровотечі - 6,0 %). Серед різних варіантів оваріальних порушень переважали дисфункція яєчників - 46,0 %, синдром полікістозних яєчників - 27,5 % та гіпофункції яєчників - 27,5 %.

4. У пацієнток з гіпоталамічним синдромом у репродуктивному періоді частота порушень менструальної функції становить 71,0 % (олігоменорея - 41,0 %; дисфункціональні маткові кровотечі - 16,0 % і вторинна аменорея - 14,0 %). Серед основних варіантів оваріальних порушення в 53,0 % випадків зустрічається синдром полікістозних яєчників і в 47,0 % - дисфункція яєчників. Сумарна частота порушень репродуктивної функції становить 45,8 %, з них в 52,0 % жінок зустрічається первинна і в 48,0 % - вторинна неплідність.

5. Зміни ендокринологічного статусу в пацієнток з гіпоталамічним синдромом пубертатного періоду мають наступні особливості:

– при усіх варіантах порушень оваріальної функції відзначено прогестеронову недостатність, а зниження концентрацій естрадіолу характерно для пацієнток з полікістозом яєчників та з гіпофункцією яєчників;

– при синдромі полікістозних яєчників частота виявлення гіперпролактинемії максимальна;

– найменші середні концентрації пролактину реєструються при гіпофункції яєчників;

– співвідношення лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів при синдромі полікістозних яєчників найбільш показово в умовах нормопролактинемії та досягає “класичних” значень (>2) лише в 17,4 % хворих, а в основному (в 73,9 %) реєструється ЛГ/ФГС>1;

– при оваріальній недостатності характерними є низькі значення ЛГ і ФСГ.

6. Розвиток гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду супроводжується напругою адаптаційних процесів, що підтверджується значним числом кореляційних зв'язків між гормональними показниками, параметрами імунітету, біоелементами крові, а також показниками, що характеризують процеси пероксидації та антиоксидантного захисту.

7. Дизгормональні порушення в пацієнток з гіпоталамічним синдромом у репродуктивному віці характеризуються наступними моментами:

– при дисперсійному аналізі відмічено статистично значиме підвищення середнього рівня пролактину та зниження концентрації прогестерону;

– частота виявлення гіперпролактинемії при синдромі полікістозних яєчників становить 53,0 %, а при дисфункції яєчників - 43,0 %;

– підвищення співвідношення ЛГ/ФСГ (р=0,01; F=32,4; R=0,6) у жінок з синдромом полікістозних яєчників визначається передусім всього зниженням рівня ФСГ;

– у жінок зі збереженим менструальним циклом відзначається підвищення рівня естрадіолу у другій фазі циклу при одночасному зниженні вмісту прогестерону.

8. Взаємозв'язок між основними параметрами гомеостазу в пацієнток з гіпоталамічним синдромом у репродуктивному періоді характеризується наступними особливостями:

– позитивний кореляційний зв'язок рівня пролактину та загальноприйнятої антиоксидантної активності крові (r=0,4, p=0,03); пролактину та кількості лімфоцитів (r=0,4, p=0,03); ФСГ з теофілін-резистентними лімфоцитами (r=0,5, p=0,03); пролактину та тиротропного гормонону (r=0,3, p=0,04); пролактину та ФСГ (r=0,5, p=0,03); тиротропного гормону та співвідношенням дієнові кон'югати /токоферол (r=0,5, p=0,02);

– негативний кореляційний зв'язок ФСГ та співвідношення малоновий діальдегід/токоферол (r=-0,4, p=0,04) і ФСГ та співвідношенням малоновий діальдегід/ загальноприйнята антиоксидантна активність (r=-0,5, p=0,02).

9. Метод логістичної регресії, на підставі оцінки факторів ризику дозволяє прогнозувати розвиток гіпоталамічного синдрому в дівчат до 72 % і у жінок - до 68,3 %. Рівень діагностики гіпоталамічного синдрому при використанні рівнянь логістичної регресії складає в дівчат 84,0 %, у жінок - 86,0 %.

10. Ефективність (наявність вагітності) запропонованого алгоритму ведення пацієнток з порушенням репродуктивної функції на тлі гіпоталамічного синдрому становить впродовж 3 років в 52,5 %, а впродовж 5 років - в 72,5 %.

11. Акушерські та перинатальні наслідки розродження жінок з гіпоталамічним синдромом характеризуються високою частотою наступних ускладнень: прееклампсія (96,7 %); плацентарна недостатність (83,3 %); загроза переривання вагітності (33,3 %); передчасні пологи (10,0 %); аномалії пологової діяльності (23,3 %); тяжка асфіксія немовлят (16,7 %); постгіпоксична енцефалопатія (63,3 %); гіпербілірубінемія (23,3 %) і транзиторна гіпоглікемія (20,0 %).

12. Використання запропонованого алгоритму ведення вагітності в жінок з гіпоталамічним синдромом дозволяє знизити частоту основних акушерських та перинатальних ускладнень: прееклампсії (з 96,7 % до 43,3 %); плацентарної недостатності (з 83,3 % до 40,0 %); передчасних пологів (з 10,0 % до 3,3 %); аномалій пологової діяльності (з 23,3 % до 13,3 %); тяжких форм асфіксії немовлят (з 16,7 % до 10,0 %); постгіпоксичної енцефалопатії (з 63,3 % до 36,7 %); гіпербілірубінемії (з 23,3 % до 13,3 %) і транзиторної гіпоглікемії (з 20,0 % до 6,7 %).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою профілактики та лікування гіпоталамічного синдрому у пубертатному періоді і репродуктивному віці необхідно використовувати::

– немедикаметнозні методи лікування (гіпокалорійну дієту; лікувальну фізкультуру і фізичні методи лікування);

– симптоматичне лікування (дегідратаційну терапію, засоби, що поліпшують мозковий кровообіг, корекцію вегетативних порушень і неврозоподібного стану);

– циклічну вітамінотерапію;

– використання агоністів дофаміну;

– додаткове використання антигомотоксичної терапії, з урахуванням клінічних проявів і порушень гомеостазу.

2. Для профілактики акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з гіпоталамічним синдромом варто профілактично застосовувати кілька лікувально-профілактичних курсів:

– у 6-8 тижнів вагітності: магнезіальну терапію, ендоназальний електрофорез, психотерапію, седативну та спазмолітичну терапія, а також гормонопрофілактику під контролем ендокринологічних та кольпоцитолічних показників;

– у 16-20 тижнів: антиагреганти, повторний курс магнезіальної терапії, спазмолітичну терапію, засоби, що поліпшують мозковий кровообіг, антиоксиданти, мембраностабілізатори, фіто- і фізіотерапію;

– у 26-30 тижнів: антиоксиданти, антигіпоксанти, мембраностабілізатори, антиагреганти, спазмолітики, фітотерапію, препарати калію, сернокислу магнезію та антагоністи кальцію;

– у 34-38 тижнів: корекцію ступеня тяжкості прееклампсії, визначення функціонального стану та розмірів плода, підготовку вагітних до пологів та вирішення питання про спосіб розродження.

3. Для прогнозування порушення репродуктивної функції в жінок з гіпоталамічним синдромом необхідно використовувати метод логістичної регресії факторів ризику, клінічних і додаткових методів дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фортуна І. О. Особливості розродження жінок із гіпоталамічним синдромом / І. О. Фортуна // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2004. - № 3. - С. 97-101.

2. Фортуна І. О. Раціональне ведення вагітності та пологів у жінок із гіпоталамічним синдромом / І. О. Фортуна // Науковий вісник Ужгородського університету, серія “Медицина”. - Вип. 23. - 2004. - С. 191-194.

3. Фортуна И.О. Особенности овариальной дисфункции у девушек с гипоталамическим синдромом. / И. О. Фортуна // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2004. - № 5 - С. 76-79.

4. Фортуна І. О. Стан репродуктивної системи у жінок із гіпоталамічним синдромом / І. О. Фортуна // Зб. наук. праць співроб. КМАПО ім. П.Л. Шупика, Київ. - 2004. - Вип. 13. - Кн. 6. - С. 178-182.

5. Фортуна И. О. Влияние гипоталамического синдрома на функциональное состояние яичников / И. О. Фортуна // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики : зб. наук. праць. - Вип. 11. - Київ-Луганськ, 2004. - С. 191-195.

6. Фортуна І. О. Профілактика та лікування порушень менструального циклу при гіпоталамічному синдромі. / І. О. Фортуна // Вісник наукових досліджень. - 2005. - № 2. - С. 110-112.

7. Фортуна І. О. Кореляційні зв'язки гормональних, метаболічних та імунологічних показників у жінок з гіпоталамічним синдромом / І. О. Фортуна // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2005. - № 4. - С. 98-101.

8. Фортуна И. О. Гормональные нарушения при расстройствах овариальной функции у больных с гипоталамическим синдромом / И. О. Фортуна // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - № 3. - С. 134-136.

9. Фортуна И. О. Комплексная коррекция нарушений менструального цикла у пациенток с гипоталамическим синдромом / И. О. Фортуна // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики”. - Київ-Луганськ, 2005. - Вип. 12. - С. 118-125.

10. Фортуна И. О. Влияние гипоталамического синдрома на процессы перекисного окисления липидов / И. О. Фортуна // Зб. наук. праць співроб. КМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2005. - Вип. 14, кн. 3. - С. 217-221.

11. Фортуна И. О. Пути снижения осложнений гестационного периода у женщин с гипоталамическим синдромом / / И. О. Фортуна // Зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2006. - Вип. 15, кн. 3. - С. 31-35.

12. Фортуна І. О. Вплив гіпоталамічного синдрому у жінок репродуктивного віку на зміни системного імунітету / І. О. Фортуна // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2007. - № 6. - С. 87-90.

13. Фортуна И.О. Особенности патогенеза гипоталамического синдрома / И. О. Фортуна // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики”. - Київ-Луганськ, 2007. - Вип. 14. - С. 151-156.

14. Фортуна И.О. Особенности прогнозирования гипоталамического синдрома и его репродуктивных нарушений у девушек и женщин / И. О. Фортуна // Зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2007. - Вип. 16, кн. 5. - С. 235-238.

15. Фортуна І. О. Роль порушень елементного складу крові при гіпоталамічному синдромі / І. О. Фортуна // Репродуктивное здоровье женщины. - 2008. - № 4. - С. 198-200.

16. Фортуна І. О. Прогнозування й діагностика гіпоталамічного синдрому та його репродуктивних порушень у дівчат та жінок / І. О. Фортуна // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2008. - № 5. - С. 91-94.

17. Фортуна И. О. Особенности коррекции нарушений менструального цикла у пациенток с гипоталамическим синдромом пубертатного периода / И. О. Фортуна // Зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2008. - Вип. 17, кн. 3, ч. 1. - С. 71-77.

18. Фортуна И. О. Беременность и роды у женщин с гипоталамическим синдромом / И. О. Фортуна // Зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2008. - Вип. 17, кн. 3, ч. 2. - С. 19-23.

19. Фортуна И. О. Роль изменений системного иммунитета при гипоталамическом синдроме у женщин репродуктивного возраста / И. О. Фортуна // Зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П. Л. Шупика. - К., 2009. - Вип. 18, кн. 4. - С. 46-50.

20. Фортуна И. О. Репродуктивное здоровье женщин с гипоталамическим синдромом / И. О. Фортуна // Здоровье женщины. - 2009. - № 7. - С. 129-132.

21. Фортуна И. О. Пути снижения акушерских и перинатальных осложнений у женщин с гипоталамическим синдромом / И. О. Фортуна // Тез. докл. научн. - практ. конф. “Актуальные аспекты репродуктивного здоровья”. - Репродуктивное здоровье женщины. - 2004. - № 2. - С. 159.

22. Фортуна И. О. Клинические особенности нарушений менструального цикла при гипоталамическом синдроме: тезисы научн. - практ. конф. ”Актуальные вопросы репродуктологии”. / И. О. Фортуна // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - № 4. - С. 245-246.

23. Фортуна И. О. Патология репродуктивной системы при гипоталамическом синдроме / И. О. Фортуна // Тез. докл. научн. - практ. конф. “Актуальные аспекты перинатальной медицины”. - Репродуктивное здоровье женщины. - 2006. - № 4. - С. 195.

24. Фортуна И. О. Особенности прогнозирования гипоталамического синдрома в пубертатном и репродуктивном возрасте / И. О. Фортуна // Тез. докл. 1 съезда перинатологов Украины и юбилейного симпозиума междунар. школы ультразвука имени Яна Дональда, 19-21 апреля 2007 г. : зб. наук. праць співроб. НМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2007. - Вип. 16, кн. 5. - С. 324.

25. Фортуна І. О. Особливості порушень елементного складу крові при гіпоталамічному синдромі / І. О. Фортуна // Тезисы материалов симпозиума Украинская международная школа “Перинатальная медицина и безопасное материнство”, 15-17 мая 2008 г. - Алушта, 2008. - С. 3.

26. Фортуна И. О. Акушерские и перинатальные исходы у женщин с гипоталамическим синдромом / И. О. Фортуна // Тези доп. 2 симпозіуму Українського товариства перинатальної медицини “Перинатальна медицина та безпечне материнство”, (Ужгород, 5-7 трав. 2009 р.) // Репродуктивное здоровье женщины. - 2009. - № 1. - С. 76.

АНОТАЦІЯ

Фортуна І. О. Репродуктивне здоров'я жінок з гіпоталамічним синдромом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено проблемі зниження частоти порушень репродуктивного здоров'я, акушерських і перинатальних ускладнень у дівчат і жінок з ГС, на основі вивчення клінічних, функціональних, ендокринологічних, імунологічних і біохімічних особливостей, а також розробки і впровадження алгоритму лікувально-профілактичних і прогностичних заходів. Встановлено причини, частоту і структуру порушень репродуктивного здоров'я, акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з ГС в пубертатному і репродуктивному періоді. Показано роль ГС в розвитку порушень менструальної і репродуктивної функції у пацієнток в пубертатному і репродуктивному періоді. Представлено порівняльні аспекти порушень ендокринологічного статусу і оваріальної дисфункції при гіпоталамічному синдромі у різні періоди становлення репродуктивної системи. Встановлено нові аспекти патогенезу ГС, порушень менструальної і репродуктивної функції, на основі вивчення взаємозв'язку між клінічними, функціональними, ендокринологічними, імунологічними і біохімічними параметрами, а також показниками, що характеризують процеси пероксидації і антиоксидантного захисту. Представлено порівняльні аспекти клінічного перебігу вагітності, пологів і перинатальних результатів розродження жінок з ГС. Розроблено методику прогнозування ГС в пубертатному і репродуктивному періоді, на основі методу логістичної регресії з урахуванням оцінки чинників ризику. Розроблено і впроваджено алгоритм лікувально-профілактичних і прогностичних заходів при гіпоталамічному синдромі пубертатного і репродуктивного періодів, на основі вдосконаленої тактики ведення і корекції основних порушень гомеостазу.

Ключові слова: гіпоталамічний синдром, репродуктивне здоров'я.

SUMMARY

Fortuna I. O. Reproductive health of women with hypotalamical syndrome. - Manuscript.

Thesis for a degree of doctor of medical sciences in specialty 14.01.01 - obstetric and genecology. - P. L. Shupik National Medical Academy of Post-Graduate Education of Health of Ukraine, Kуiv, 2010.

The dissertation is devoted a problem of decrease in frequency of infringements of reproductive health, obstetrical and perinatal complications at girls and women with hypotalamical syndrome on the basis of studying, clinical, functional, endocrinological, immunological and biochemical features, and also working out and introduction of algorithm treatment-and-prophylactic and prognostical actions. The reasons, frequency and structure of infringements of reproductive health, obstetrical and perinatal complications at women with hypotalamical syndrome in pubertative and the reproductive period are established. The role hypotalamical syndrome in development of infringements menstrual and reproductive function at patients in pubertative and the reproductive period is shown. Comparative aspects of infringements endocrinological status and ovarial are presented dysfunction at hypotalamical syndrome to the various periods formation reproductive system. New aspects patogenesise of hypotalamical syndrome, infringements menstrual and reproductive function on the basis of interrelation studying between clinical, functional, endocrinological, immunological and biochemical parametres, and also the indicators characterising processes peroxidation and antioxydation of protection are established. Comparative aspects of a clinical current of pregnancy, obstetrical and perinatal outcomes of delivery women with hypotalamical syndrome are presented. The forecasting technique hypotalamical syndrome in pubertative and the reproductive period on the basis of a method logistical regression taking into account an estimation of risk factors is developed. The algorithm treatment-and-prophylactic and prognostical actions are developed and introduced at hypotalamical syndrome pubertative and the reproductive period on the basis advanced tactics of conducting and correction of the basic infringements of a homeostasis.

Key words: hypotalamical syndrome, reproductive health.

АННОТАЦИЯ

Фортуна И. О. Репродуктивное здоровье женщин с гипоталамическим синдромом. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2010.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что клиническая симптоматика ГС зависит от периода жизни пациенток, при этом в пубертатном периоде преобладают трофические нарушения, нарушения менструального цикла, ожирение и вегето-сосудистая дистония, а в репродуктивном - трофические нарушения, ожирение, мотивационные, неврологические расстройства и нарушения менструального цикла. В сравнительном аспекте, для женщин репродуктивного возраста характерны более высокий уровень ожирения, расстройств сна, мотиваций, неврологических симптомов, предменструального синдрома, а также лакторея и нарушения углеводного обмена. При оценке степени тяжести ГС в пубертатном и репродуктивном периодах показано преобладание средней степени тяжести (50 % и 53,3 %), по сравнению с легкой степенью (33,3 % и 30 %) и тяжелой (по 16,7 %). Среди основных форм ГС в репродуктивном воздасте чаще встречается пубертатно-юношеский диспитуитаризм (66,7 %), в сравнении с послеродовым нейроэндокринным синдромом (33,3 %). Частота нарушений менструальной функции у пациенток с ГС в пубертатном периоде составляет 62,0 % (олигоменорея - 28,0 %, первичная аменорея - 6,0 %, вторичная - 22,0 % и ациклические кровотечения - 6,0 %). Среди различных вариантов овариальных нарушений преобладали дисфункция яичников - 46,0 %, синдром поликистозных яичников - 27,5 % и гипофункции яичников - 27,5 %. У пациенток с ГС в репродуктивном периоде частота нарушений менструальной функции составляет 71,0 % (олигоменорея - 41,0 %; дисфункциональные маточные кровотечения - 16,0 % и вторичная аменорея - 14,0 %). Среди основных вариантов овариальных нарушений в 53,0 % случаев встречается синдром поликистозных яичников и в 47,0 % - дисфункция яичников. Суммарная частота нарушений репродуктивной функции составляет 45,8 %, из них у 52,0 % женщин встречается первичное и в 48,0 % - вторичное бесплодие. Изменения эндокринологического статуса у пациенток с ГС пубертатного периода имеют следующие особенности: при всех вариантах нарушений овариальной функции отмечена прогестероновая недостаточность, а снижение концентраций эстрадиола характерно для пациенток с поликистозом яичников и с гипофункцией яичников; при синдроме поликистозных яичников частота выявления гиперпролактинемии максимальна; наименьшие средние концентрации пролактина регистрируются при гипофункции яичников; соотношение ЛГ/ФСГ при синдроме поликистозных яичников наиболее показательно в условиях нормопролактинемии и достигает “классических” значений (>2) лишь у 17,4 % больных, а в основном (в 73,9 %), регистрируется ЛГ/ФСГ>1; при овариальной недостаточности характерны конкретные величины ЛГ и ФСГ. Развитие ГС пубертатного периода сопровождается напряженим адаптационных процессов, что подтверждается значительным числом корреляционных связей между гормональными показателями, параметрами иммунитета, биоэлементами крови, а также показателями, которые характеризуют процессы пероксидации и антиоксидантной защиты. Дисгормональные нарушения у пациенток с ГС в репродуктивном возрасте характеризуются следующими моментами: при дисперсионном анализе отмечено статистически значимое повышение среднего уровня пролактина и снижение концентрации прогестерона; частота выявления гиперпролактинемии при синдроме поликистозных яичников составляет 53,0 %, а при дисфункции яичников - 43,0 %; повышение соотношения ЛГ/ФСГ (р=0,01; F=32,4; R=0,6) у женщин с синдромом поликистозных яичников определяется прежде всего снижением уровня ФСГ; у женщин с сохраненным менструальным циклом отмечается повышение уровня эстрадиола во второй фазе цикла при одновременном снижении содержания прогестерона. Взаимосвязь между основными параметрами гомеостаза у пациенток с ГС в репродуктивном периоде характеризуется следующими особенностями: позитивная корреляционная связь уровня пролактина и общепринятой антиоксидантной активности (r=0,4, p=0,03); пролактина и количества лимфоцитов (r=0,4, p=0,03); ФСГ с теофилин-резистентными лимфоцитами (r=0,5, p=0,03); пролактина и ТТГ (r=0,3, p=0,04); пролактина и ФСГ (r=0,5, p=0,03); ТТГ и соотношением диеновые конъюгаты/токоферол (r=0,5, p=0,02); негативная корреляционная связь ФСГ с соотношениями: малоновый диальдегид/токоферол (r=-0,4, p=0,04) и малоновый диальдегид/общепринятая антиоксидазная активность (r=-0,5, p=0,02). Метод логистической регрессии, на основании оценки факторов риска, позволяет прогнозировать развитие ГС у девушек до 72 % и у женщин - до 68,3 %. Уровень диагностики ГС при использовании уравнений логистической регрессии составляет у девушек 84,0 %, у женщин - 86,0 %. Эффективность (наличие беременности) предлагаемого алгоритма ведения пациенток с нарушением репродуктивной функции на фоне ГС составляет: на протяжении 3 лет - 52,5 %, на протяжении 5 лет - 72,5 %. Акушерские и перинатальные исходы родоразрешения женщин с ГС характеризуются высокой частотой следующих осложнений: преэклампсия (96,7 %); плацентарная недостаточность (83,3 %); угроза прерывания беременности (33,3 %); преждевременные роды (10,0 %); аномалии родовой деятельности (23,3 %); тяжелая асфиксия новорожденных (16,7 %); постгипоксическая энцефалопатия (63,3 %); гипербилирубинемия (23,3 %) и транзиторная гипогликемия (20,0 %). Использование предлагаемого алгоритма ведения беременности у женщин с ГС позволяет снизить частоту основных акушерских и перинатальных осложнений: преэклампсии (с 96,7 % до 43,3 %); плацентарной недостаточности (с 83,3 % до 40,0 %); преждевременных родов (с 10,0 % до 3,3 %); аномалий родовой деятельности (с 23,3 % до 13,3 %); тяжелых форм асфиксии новорожденных (с 16,7 % до 10,0 %); постгипоксической энцефалопатии (с 63,3 % до 36,7 %); гипербилирубинемии (с 23.3 % до 13,3 %) и транзиторной гипогликемии (с 20,0 % до 6,7 %).

Ключевые слова: гипоталамический синдром, репродуктивное здоровье.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АГ - артеріальна гіпертензія

АОА - антиоксидантна активність

ВРО - вільнорадикальне окислення

ГС - гіпоталамічний синдром

ГСПП - гіпоталамічний синдром пубертатного періоду

ГСРВ - гіпоталамічний синдром репродуктивного віку

ДК - дієнові кон'югати

Е - естріол

Е2 - естрадіол

ЗАА - загальноприйнята антиоксидантна активність

ІМТ - індекс маси тіла

ЛГ - лютеїнізуючий гормон

ЛПВЩ - ліпопротеїди високої щільності

ЛПНЩ - ліпопротеїди низької щільності

МДА - малоновий діальдегід

МЦ - менструальний цикл

МФ - менструальна функція

ОФ - оваріальна функція

ПКЯ - полікістоз яєчників

ПЛ - плацентарний лактоген;

ПН - плацентарна недостатність

ПГ - прогестерон

Прл - пролактин

РВ - репродуктивний вік

РФ - репродуктивна функція

ТТГ - тиротропний гормон

Т3 - трийодтиронін

Т4 - тироксин

ФСГ - фолікулостимулюючий гормон

Ig - імуноглобулін

CD3+ - активні Т-лімфоцити

CD4+ - Т-хелпери

CD8+ - Т-супресори

CD20+ -активні В-лімфоцити

Размещено на Allbest.ru

...