Фармакологічна активність і механізми дії нового класу адаптогенів на основі продуктів бджільництва і бурштинової кислоти

33

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора фармацевтичних наук

ФАРМАКОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ І МЕХАНІЗМИ ДІЇ НОВОГО КЛАСУ АДАПТОГЕНІВ НА ОСНОВІ ПРОДУКТІВ БДЖІЛЬНИЦТВА І БУРШТИНОВОЇ КИСЛОТИ

14.03.05 - фармакологія

МІЩЕНКО ОКСАНА ЯКІВНА

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на базі Центральної науково-дослідної лабораторії Національного фармацевтичного університету, МОЗ України, м. Харків

Науковий консультант: доктор фармацевтичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор ЯКОВЛЄВА Лариса Василівна, Національний фармацевтичний університет, завідувачка Центральної науково-дослідної лабораторії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, ДЕВ'ЯТКІНА Тетяна Олексіївна, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», професор кафедри експериментальної та клінічної фармакології

доктор медичних наук, професор, КИРИЧОК Людмила Трохимівна, Харківський Національний медичний університет, професор кафедри фармакології та медичної рецептури

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник, ГОРБЕНКО Наталія Іванівна, ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України», зав. відділом експериментальної фармакології і токсикології

Захист відбудеться «16» квітня 2010 року о 10⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.605.01 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4).

Автореферат розісланий «___» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор біологічних наук, професор Л.М. Малоштан

АНОТАЦІЯ

Міщенко О.Я. Фармакологічна активність і механізми дії нового класу адаптогенів на основі продуктів бджільництва і бурштинової кислоти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05 - фармакологія. - Національний фармацевтичний університет, Харків, 2010.

Представлена робота присвячена різнобічному фармакологічному вивченню нових оригінальних комбінованих препаратів поллентару, фелентару і феполену у порівнянні з класичним адаптогеном екстрактом елеутерокока. Результати роботи є експериментальним обґрунтуванням доцільності створення нового класу адаптогенів на основі біологічно активних речовин продуктів бджільництва (квіткового пилку, фенольного гідрофобного препарату прополіса) і бурштинової кислоти.

Встановлено наявність у досліджуваних засобів поллентару, фелентару і феполену видів активності, притаманних адаптогенам: антигіпоксичної, актопротекторної, стреспротективної, здатності підвищувати фізичну працездатність в ускладнених умовах. Показано переваги комбінованих засобів над монопрепаратом янтавітом у виявленні актопротекторної активності. Встановлена здатність сукциновмісних засобів фелентару та поллентару відновлювати умовно рефлекторну реакцію пасивного уникнення в умовах ретроградної та антероградної амнезії, що визначає їх як адаптогени.

Доведено, що механізм адаптогенної дії відібраного для впровадження препарату поллентару при фізичному навантаженні полягає в обмеженні анаеробних метаболічних процесів, посиленні фосфорилювальної активності мітохондрій, оптимізації вуглеводного резерву органів, ліпідного обміну, підвищенні активності АОС та гальмуванні активізованих процесів ПОЛ. В умовах хронічного стресу встановлено, що адаптогенна дія поллентару реалізується як за рахунок впливу на нейрогуморальний компонент ЗАС, так і за рахунок периферичного компоненту: посилення білоксинтетичних процесів, як структурної основи адаптації, оптимізації енергоутворення та відновлення рівноваги ПОЛ/АОС, що обумовлено здатністю перехоплювати гідроксильний і супероксидний радикали та гальмувати активність радикалгенеруючого фермента ксантиноксидази.

Ключові слова: фармакологічне дослідження, адаптогенна дія, поллентар, фелентар, феполен, екстракт елеутерокока.

АННОТАЦИЯ

Мищенко О.Я. Фармакологическая активность и механизмы действия нового класса адаптогенов на основе продуктов пчеловодства и янтарной кислоты. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора фармацевтических наук по специальности 14.03.05 - фармакология. - Национальный фармацевтический университет, Харьков, 2010.

Представленная работа посвящена разностороннему фармакологическому изучению новых оригинальных комбинированных средств поллентара, фелентара и феполена в сравнении с классическим адаптогеном экстрактом элеутерококка, результаты которого являются экспериментальным обоснованием целесообразности создания нового класса адаптогенов на основе биологически активных веществ продуктов пчеловодства (цветочной пыльцы, фенольной гидрофобной субстанции прополиса) и янтарной кислоты.

В результате трехэтапного скрининга установлено наличие у исследуемых средств ряда видов активности, свойственных адаптогенам: антигипоксической, актопротекторной, стресспротекторной, свойство повышать работоспособность в осложненных условиях при сочетанном действии двух неблагоприятных факторов. Показаны преимущества комбинированных средств над монопрепаратом янтавитом в проявлении актопротекторной активности. Установлена способность сукцинатсодержащих средств фелентара и поллентара улучшать мнестические функции животных и восстанавливать условную реакцию пассивного избегания в условиях ретроградной и антероградной амнезии.

Установлена способность исследуемых средств корректировать нарушенные адаптационные процессы в условиях повреждения гепато-билиарной и сердечно-сосудистой системы, что обусловлено, преимущественно, их прямыми антиокислительными свойствами и способностью улучшать метаболические процессы: энергообразования и синтеза белка.

Установлено, что по величине актопротекторной активности отобранный для внедрения препарат поллентар превосходит эффект отдельных его компонентов цветочной пыльцы и янтарной кислоты, что подтверждает целесообразность создания их комбинации. Доказано, что механизм актопротекторного действия поллентара состоит в ограничении анаэробных энергообеспечивающих процессов, усилении фосфорилирующей активности митохондрий, оптимизации углеводного и липидного обмена, усилении белоксинтетических процессов, повышении антиоксидантной защиты организма и торможении активированных процессов перекисного окисления липидов. В условиях хронического стресса установлено, что адаптогенное действие поллентара реализуется как за счет влияния на нейрогуморальный компонент стресса посредством снятия перевозбуждения гипоталамо-гипофизарно-адреналовой системы, так и за счет периферического компонента: создания структурной основы адаптации в результате усиления синтеза белка, повышения энергообразования и восстановления баланса ПОЛ/АОС.

Изучение механизмов антиокислительной активности поллентара в опытах in vitro свидетельствует о его прямых антиокислительных свойствах: способности перехватывать супероксиданион и гидроксильный радикал, и непрямых - способность ингибировать радикалгенерирующий фермент ксантиноксидазу. Установлена церебропротекторная активность поллентара в условиях билатеральной перевязки сонных артерий у крыс, что обусловлено его способностью корректировать метаболические процессы в головном мозге, а также улучшать мозговой кровоток. Установлено наличие у поллентара иммуностимулирующих свойств в условиях иммунодефицита; отсутствие гонадотоксического действия, повреждающего действия на слизистую оболочку желудка, его секреторную активность, кислотность желудочного сока. В условиях хронического введения поллентара установлены половые различия его стимулирующего влияния на состояние центральной нервной и сердечно-сосудистой систем.

Результаты проведенных исследований являются экспериментальным обоснованием создания и внедрения в практическую медицину капсул поллентара - оригинального комбинированного адаптогенного препарата.

Ключевые слова: фармакологическое исследование, адаптогенное действие, поллентар, фелентар, феполен, экстракт элеутерококка.

SUMMARY

Mischenko O. Ya. Pharmacological activity and mechanisms of action of new class adaptogenes on basis of beekeeping products and succinic acid. - Manuscript.

The dissertation of the Doctor in Pharmacy Degree in the speciality 14.03.05 - Pharmacology. - National University of Pharmacy, Kharkiv, 2010.

This work is devoted to pharmacological study of new original combined preparations Pollentar, Phelentar and Phepolen in comparing to classic adaptogen Eleutherococcus extract. The results of the work are experimental ground for new class adaptogenes development on basis of biologically active compounds of beekeeping products (bee pollen, phenolic hydrophobic propolis substantance) and succinic acid.

For preparations Pollentar, Phelentar and Phepolen inherent activity of adaptogenes: antihypoxic, actoprotective, stressprotective, to promote physical activity under complicated condition (two factors influence), were established. The advantage of combined preparations in comparison to monopreparation Jantavit in maintaince of actoprotective activity was shown. The ability of preparations Pollentar, Phelentar, which contein succinic acid, to restore reaction of passive avoidance in conditions of retrograde and anterograde amnesia was established, it characterizes them as adaptogenes.

The mechanism of Pollentar actoprotective action consists in limitation of anaerobic metabolic processes, phosporilative process strengthening, organs carbohydrate reserve, lipid metabolism optimization, strengthening of protein synthetic processes, antioxidative defence increase and lipid peroxidation decrease. Under chronic stress conditions it was established that Pollentar adaptogenic action was demonstrated both due to influence on neuroendocrine mechanism through hypotalamo-pituitry-adrenal system and due to peripheral components: protein synthetic processes strengthening as adaptation structural basis, energy storage optimization and lipid peroxidation/antyoxidative system balance restoring, that is due hydroxyl and superoxid radicals scavenging and radical generating enzyme хantinoxidasa inhibition.

Keywords: pharmacological research, adaptogenic action, Pollentar, Phelentar, Phepolen, Eleuterococcus extract.

фармакологічний адаптоген біологічний препарат

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні людство стоїть перед проблемою невідповідності можливостей адаптації організму людини до умов навколишнього середовища, що спричинено високими темпами його змін під впливом негативних факторів науково-технічного прогресу (І.І. Дземан, 1999). Значна психоемоційна напруга, інформаційне перевантаження, гіподинамія, екотоксиканти є етіологічними чинниками формування дезадаптаційних станів і стресогенних зсувів, зокрема, хронічних астенічних розладів. Актуальність проблеми профілактики і лікування останніх обумовлена значною поширеністю їх як у популяції до 5%, так і в структурі звернень хворих за медичною допомогою до лікарів загальної практики від 45% до 65% (К.Н. Полєтаєва, 2006, С.Г. Бурчинський, 2008). Астенічні розлади негативно впливають на продуктивність праці і якість життя людини.

З огляду на неможливість усунення причинних факторів стресогенних розладів, провідна роль надається їх фармакологічній профілактиці і лікуванню, що направлені на гальмування переходу організму зі стану передхвороби у хворобу, на збереження можливостей для повноцінної реалізації соціальних функцій, підтримку оптимального психоемоційного і метаболічного балансу (Л.Т. Ахапкина, 2005; Л.Т. Киричек, 2008). У зв'язку з вищенаведеним, сьогодні розробка і впровадження в медичну практику ефективних засобів фармакологічної профілактики розладів адаптації є однією з актуальних медико-соціальних проблем.

В патогенезі «захворювань адаптації» задіяні метаболічні зсуви, серед яких провідними є нейро-медіаторний дисбаланс у ЦНС і на периферії, посилення катаболічних клітинних процесів, порушення структури і функції клітинних мембран у результаті інтенсифікації перекисного окиснення мембранних ліпідів, зниження енергетичного забезпечення клітин (В.Н.Федоров, 1999). З огляду на це, для профілактики та лікування «захворювань адаптації» доцільно застосовувати препарати, які впливають на різні ланки їх патогенезу, зокрема, адаптогени. Саме препаратам адаптогенної дії притаманна здатність забезпечувати узгодження між загальноадаптивною та специфічною реакціями організму (Н.В. Лазарев, 1958; Л.Х. Гаркави и соавт., 1990; В.Н. Федоров, 1999; A. Panossian et al., 1999), тому використання їх в комплексній терапії широкого кола захворювань підвищує її ефективність (Н.К. Вознесенский и соавт., 2002; С.Ф. Вершинина, Е.В. Потявина, 2003; 2005; A. Panossian et al., 1999). У комплексному механізмі дії класичних адаптогенів (елеутерокока, родіоли, жень-шеню), поряд з периферичними, які обумовлені переважно метаболічними властивостями, значне місце має вплив на нейроендокринні механізми формування адаптивних реакцій через центральну нервову систему та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову вісь (В.Н. Федоров, 1999; О.И. Кирилов, 2004; A. Panossian, 1998, 1999;). Останній механізм обумовлює ряд побічних ефектів, притаманних класичним адаптогенам, а саме: підвищення артеріального тиску, збудження, що обмежує їх застосування у дітей, людей похилого віку, хворих на гіпертонічну хворобу та людей з порушеннями серцевого ритму (A. Panossian et al., 1999).

У зв'язку з вищенаведеним, зростає використання як адаптогенів таких засобів як радіопротектори, актопротектори і антиоксиданти, які переважно за рахунок специфічного впливу здатні забезпечувати формування механізмів «термінової» адаптації (Ю.Г. Бобков и соавт., 1984; Ф.З. Меерсон, 1991; Гофман В.Р., Гречко А.Т., 1994; В.А. Хазанов, 2002, 2003).

Враховуючи важливість стану системи енергопродукції в підтримці адаптивних можливостей організму, доцільним є використання регуляторів енергетичного обміну, зокрема, бурштинової кислоти та її солей як окремо, так і в комбінації з антиоксидантами - фенольними сполуками природного походження, що виявляють мембраностабілізувальні властивості (В.А. Барабой, 1977; Ю.А. Владимиров, 1998; В.А. Хазанов, 2002, 2003; Н.К. Мазина, 2007). Саме поєднання енергізувальної дії регуляторів енергетичного обміну та антиоксидантних і мембраностабілізувальних властивостей фенольних природних сполук дає змогу всебічно коригувати порушені мембранопов'язані клітинні процеси, зокрема, енергетичні, стабільність яких є необхідною умовою підвищення адаптивних резервів.

Серед існуючих регуляторів енергетичного обміну, саме бурштинова кислота (БК) здатна відновлювати активність дихального ланцюга мітохондрій в умовах гіпоксії (низькоенергетичного зсуву), стабілізувати активність цитохромоксидази (М.Н. Кондрашова, 1996, 2006; В.А. Хазанов, 2002, 2003; Н.К. Мазина, 2007). В клінічних умовах доведена ефективність небагаточисельних препаратів БК (реамберин, цитофлавін) при патології різних органів гіпоксичного ґенезу, проте значна кількість засобів на основі БК - це біологічно-активні добавки (БАД), які неконтрольовано використовують, тому актуальним є створення офіцинальних препаратів на основі БК.

Одними з доступних природних джерел антиоксидантів є продукти бджільництва, зокрема, нативний квітковий пилок (КП, обніжжя бджолине) і прополіс та його окремі фракції, зокрема, фенольний гідрофобний препарат прополісу (ФГПП), отриманий професором НФаУ О. І. Тихоновим. До складу КП входить значна кількість прямих антиоксидантів: вітаміни А, Е, С, фенолокислоти, структурні антиоксиданти фосфоліпіди, а також мікроелементи, які є коферментами ферментів антиоксидантної системи організму і здатні підвищувати її активність. Фенольний гідрофобний препарат прополісу містить флавоноїди: кверцетин, апігенін, лютеолін, яким також притаманні антиоксидантні властивості (Н.В. Котелевець, 2006; A. Cano et al., 2002; J. Gabrielska et al., 2005;). Ці біологічно-активні речовини (БАР) здатні забезпечувати стабільність клітинних мембран, що порушується внаслідок посилення перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) при дії несприятливих факторів навколишнього середовища.

З огляду на зростаючу потребу в препаратах адаптогенної дії, і, враховуючи енергізувальні властивості БК, а також антиоксидантні властивості БАР квіткового пилку і ФГПП, недостатню їх вивченість в аспекті впливу на механізми адаптації, необхідність удосконалення їх застосування в медичній практиці, є актуальними розробка та фармакологічне вивчення адаптогенної дії нових комбінованих засобів, створених на основі цих компонентів у зручній лікарській формі - капсули.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках науково-дослідної програми Національного фармацевтичного університету з проблеми МОЗ України “Створення нових лікарських препаратів на основі рослинної та природної сировини, у тому числі продуктів бджільництва, для дорослих та дітей” (номер Державної реєстрації 0198U007008).

Мета та завдання дослідження. Метою роботи було встановлення адаптогенної дії нових комбінованих засобів: феполену, фелентару, поллентару, створених з продуктів бджільництва (квіткового пилку, фенольного гідрофобного препарату прополісу) та бурштинової кислоти, для вибору перспективного для впровадження у медичну практику нового адаптогену.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1) провести скринінгові дослідження адаптогенних властивостей нових засобів: феполену, фелентару, поллентару за вираженістю антигіпоксичної, актопротекторної активності та встановити їх умовнотерапевтичні дози; визначити їх гостру токсичність;

2) у вибраних дозах дослідити здатність засобів підвищувати працездатність в ускладнених умовах на тлі гіпоксії та іммобілізації, стреспротективну активність та мембраностабілізувальні властивості;

3) провести вивчення впливу засобів на стан центральної нервової системи у здорових щурів та на збереження умовної реакції пасивного уникнення в умовах експериментальної амнезії;

4) вивчити вплив нових адаптогенів на стан гепато-біліарної системи у здорових щурів та за умов вільнорадикального ушкодження;

5) оцінити протективний вплив нових адаптогенів на стан серцево-судинної системи в умовах оксидативного стресу;

6) за результатами вищенаведених досліджень відібрати найбільш перспективний засіб для подальшого дослідження та впровадження; дослідити механізми адаптогенної дії відібраного засобу капсул «Поллентар» в умовах фізичного навантаження: вплив на процеси енергоутворення і синтезу білка, баланс ПОЛ/АОС, стан метаболічних процесів;

7) дослідити механізми адаптогенної дії поллентару в умовах хронічного іммобілізаційного стресу: стан гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової і симпатико-адреналової систем, активність білоксинтезуючих і метаболічних процесів, баланс ПОЛ/АОС;

8) встановити механізми антиокиснювальної дії поллентару та його складових компонентів у модельних системах in vitro;

9) дослідити церебропротекторні властивості поллентару на моделі церебральної ішемії;

10) дослідити імунотропні властивості поллентару;

11) дослідити деякі токсикодинамічні характеристики поллентару: вплив на стан ЦНС та ССС при хронічному введенні, гонадотропну дію, вплив на стан слизової оболонки ШКТ та секреторну функцію шлунка.

Об'єкт дослідження. Фармакологічна корекція процесу адаптації.

Предмет дослідження. Адаптогенна активність, механізми дії і фармакологічні властивості нових оригінальних комбінованих засобів, створених з продуктів бджільництва і бурштинової кислоти.

Методи дослідження. Фармакологічні, біохімічні, фізико-хімічні, фізичні, електрофізіологічні, гематологічні, токсикологічні, морфологічні, мікроскопічні методи дослідження та методи математичної статистики. Усього використано 30 методів і 27 експериментальних моделей.

Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першим фармакологічним дослідженням нових комбінованих засобів: поллентару, фелентару та феполену, створених з продуктів бджільництва та бурштинової кислоти. Вперше встановлено їх здатність коригувати порушені адаптаційні процеси в умовах фізичного навантаження, гострого стресу, вільнорадикальних ушкоджень гепато-біліарної та серцево-судинної систем, що обумовлено переважно їх прямими антиоксидантними властивостями та здатністю нормалізувати метаболічні процеси: енергоутворення та синтезу білка. Показано переваги комбінованих засобів над монопрепаратом янтавітом у виявленні актопротекторної активності. Вперше встановлена здатність сукциновмісних засобів: фелентару та поллентару поліпшувати мнестичні функції тварин та відновлювати умовно рефлекторну реакцію пасивного уникнення (УРПУ) в умовах ретроградної та антероградної амнезії. Показано, що адаптогенна дія поллентару реалізується як за рахунок впливу на нейрогуморальний компонент адаптаційних реакцій, так і за рахунок метаболічного компоненту: створення структурної основи адаптації - посилення білоксинтетичних процесів, оптимізації енергоутворення та відновлення рівноваги ПОЛ/АОС. Встановлено перевагу поллентару над класичним адаптогеном екстрактом елеутерокока у виявленні стреспротективної активності на моделі хронічного іммобілізаційного стресу, що полягає у підвищенні активності стреслімітуючої холінергічної системи в стадії виснаження. Встановлені прямі антиоксидантні властивості поллентару, обумовлені здатністю перехоплювати гідроксильний і супероксидний радикали, та непрямі - за рахунок гальмування активності радикалгенеруючого фермента ксантиноксидази. Наукова новизна підтверджена двома патентами на технологію створення та фармакологічну активність поллентару.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали досліджень використані при створенні методичних рекомендацій «Експериментальне вивчення нових адаптогенних засобів», м. Київ, 2009 р., що затверджені на засіданні науково-експертної ради ДФЦ МОЗ України (протокол №6 від 25.06.09). Проведений комплекс досліджень є основою доклінічних випробувань поллентару. Проводиться робота по впровадженню у промислове виробництво капсул «Поллентар» на ВАТ «Хіміко-фармацевтичний завод «Червона зірка» (м. Харків).

Дані про фармакологічні властивості нових оригінальних комбінованих засобів і механізми їх дії впроваджені у навчальний процес кафедри фармакології Буковинського державного медичного університету, кафедри загальної та клінічної фармації Дніпропетровської державної медичної академії, кафедри фармакології Кримського державного медичного університету, кафедри технології ліків та клінічної фармакології з фармацевтичною опікою ІПКСФ НФаУ, кафедри експериментальної та клінічної фармакології ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», кафедри фармакології з клінічною фармакологією Тернопільського медичного університету, кафедри фармакології НФаУ.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною науковою працею. Автором самостійно проведений патентний пошук, аналіз літератури з досліджуваної проблеми, здійснено відпрацювання відповідних методик. Разом з науковим консультантом поставлена мета та завдання дослідження, розроблена програма наукових досліджень, сформульовані висновки та практичні рекомендації. Автором проведено фармакологічний скринінг розроблених комбінованих засобів на виявлення адаптогенної дії, в результаті чого відібрано перспективний для впровадження засіб поллентар. Автором проведено фармакологічні та токсикологічні дослідження препарату, обробка і аналіз отриманих результатів, підготовка матеріалів до публікацій. Дослідження механізмів антиокиснювальної активності поллентару, його складових компонентів та екстракту елеутерокока проведено на базі відділу біофізики мембран НДІ біології ХНУ ім. В.Н. Каразіна у співробітництві з к. б. н. Ю.В. Нікітченко. Морфологічні дослідження здійснювались за консультативної допомоги ст. н. с. ЦНДЛ НФаУ Ю.Б. Лар'я-новської. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертанту належить фактичний матеріал і основний творчий доробок.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень, що увійшли до дисертації, оприлюднені на науково-практичних конференціях, з'їздах та симпозіумах: II з'їзді апітерапевтів України «Апітерапія: погляд у майбутнє» (Харків, 2002), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання тканинної терапії та перспективи застосування природних біологічно-активних речовин у сучасній медицині» (Одеса, 2003), VІ Національному з'їзді фармацевтів України (Харків, 2005), III з'їзді апітерапевтів України «Апітерапія: досягнення та перспективи розвитку» (Харків, 2006), симпозіумі «Рослинні поліфеноли та неспецифічна резистентність» (Одеса, 2006), II Міжнародній науково-практичній конференції «Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономічні дослідження лікарських засобів та біологічно активних добавок» (Харків, 2006), науково-практичній конференції «Науково-технічний прогрес і оптимізація технологічних процесів створення лікарських препаратів» (Тернопіль, 2006), Всеукраїнському конгресі «Сьогодення та майбутнє фармації» (Харків, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання репродуктивної фармакології» (Харків, 2008), XXVI науково-практичній конференції з міжнародною участю «Ліки -людині. Сучасні проблеми створення, дослідження та апробації лікарських засобів» (Харків, 2009).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 39 наукових праць, серед яких 22 статті, з них 20 - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 патенти, 15 тез доповідей у матеріалах наукових конференцій та з'їздів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, розділу “Матеріали та методи дослідження”, шести розділів експериментальних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 375 сторінок друкованого тексту. Робота ілюстрована 65 таблицями, 53 рисунками. Перелік використаних джерел містить 382 найменування (235 кирилицею, 147 латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Об'єктом дослідження була фармакологічна корекція адаптаційних процесів за допомогою нових комбінованих засобів: феполену, фелентару, поллентару, що створені з продуктів бджільництва (квіткового пилку, фенольного гідрофобного препарату прополісу) та бурштинової кислоти на кафедрі аптечної технології ліків НФаУ під керівництвом професора О.І. Тихонова (табл. 1).

Субстанція КП (або обніжжя бджолине, ОБ) - це світло-жовті до коричневого кольору грудочки аморфної структури і твердої консистенції, неправильної форми, масою від 5 до 20 мг, специфічного запаху та характерного солодкуватого смаку. Квітковий пилок є складним концентратом багатьох цінних біологічно активних речовин: білків (протеїнів і вільних амінокислот), ліпідів (тригліцеридів та фосфоліпідів), багатьох вітамінів, макро- та мікроелементів (калію, кальцію, магнію, заліза, цинку, міді, фосфору та інших), фенольних сполук (флавоноїдів і фенолокислот), фітогормонів.

Таблиця 1. Склад досліджуваних засобів

Примітки: 1. «-» - відсутність субстанції у складі комбінованого засобу; 2. «+» - наявність субстанції у складі комбінованого засобу.

Субстанція ФГПП - буро-коричневий порошок зі специфічним запахом, нерозчинний у холодній воді, хлороформі, розчиняється у 95% спирті. Діючими компонентами ФГПП є поліфенольні сполуки - фенолокарбонові кислоти, гідроксикумарини, флавони, флаваноли (81,33% від усієї маси фракції це флавони - апігенін, лютеолін, і флаваноли - кверцетин, кемпферол).

У процесі розробки і створення нових комбінацій використовували бурштинову кислоту (етан-1,2-дикарбонову кислоту, ГОСТ 6341-75, кваліфікації ч.д.а.) фірми «Миранда-С» (м. Київ).

Усі комбіновані засоби розроблені у зручній лікарській формі - твердих желатинових капсулах з кришечкою. Нові засоби одержують шляхом приготування суміші висушеного КП, попередньо обробленого 90% етиловим спиртом, з ФГПП або БК та аеросилом. Насипну масу дозують у тверді желатинові капсули.

Аналіз хімічної структури сполук ФГПП та КП і наведені в огляді літератури дані про фармакологічну дію фенольних сполук та різноманітних БАР КП дозволили припустити наявність у розроблених комбінованих засобів адаптогенної дії.

Досліджувані фармакологічні препарати вводили дослідним тваринам внутрішньошлунково у вигляді водної суспензії, яку готували ex tempore з насипної маси капсул.

При проведенні досліджень використовували декілька препаратів порівняння: класичний адаптоген екстракт елеутерокока (виробництва ВАТ «Лубнифарм») (позбавлений спирту та розчинений у воді) в дозах 1 мл/кг та 2 мл/кг, які найчастіше зустрічаються в експериментальних дослідженнях та є ефективними (В.Н. Федоров, 1999); зареєстровані в Україні БАДи з БК: «Янтавіт» (виробництва ТОВ «ОСОКОР») у дозі 270 мг/кг і пивні дріжджі з БК (виробництва ЗАТ «Свободный», РФ) в дозі 586 мг/кг, що є аналогами досліджуваним засобам як за складом, так і за фармакологічною дією. Дози останніх двох засобів перераховані з середньотерапевтичної дози для людини на дозу для тварин з урахуванням коефіцієнту видової стійкості (Ю.Р. Рыболовлев, 1979).

Фармакологічні дослідження виконані на 2358 стандартизованих лабораторних тваринах (1724 щурах, 634 мишах), вирощених у розпліднику віварію ЦНДЛ НФаУ згідно з методичними рекомендаціями ДФЦ МОЗ України («Доклінічні дослідження лікарських засобів (методичні рекомендації)», 2001). Усі втручання та знеживлення тварин здійснювали з дотриманням принципів «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та наукових цілей» (Страсбург, 1985) та ухвали Першого національного конгресу з біоетики (Київ, 2001). Комісією з біоетики НФаУ порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено (протокол № 4 від 15.11. 2007 р.). Фармакологічні дослідження проводили у ЦНДЛ НФаУ, яка сертифікована ДФЦ МОЗ України як база досліджень з експериментальної фармакології (посвідчення № 21 від 30.04.2009 р.).

Усі дослідження, результати яких наведені в дисертаційній роботі, були проведені в декілька етапів (рис. 1). На першому етапі адаптогенну дію досліджуваних засобів оцінювали за їх здатністю підвищувати стійкість тварин до гіпоксії, фізичного навантаження та стресу. Антигіпоксичну активність засобів вивчали на двох моделях: гіпоксії замкнутого простору у мишей (Н.В. Коростовцева, 1976) та гемічної гіпоксії у щурів (внутрішньоочеревинне введення натрію нітриту в дозі 62,5 мг/кг) (Ю.Г. Бобков и соавт., 1984). Далі оцінювали актопротекторну дію засобів у декількох дозах на трьох моделях фізичного навантаження: бігу щурів на третбані, примусового плавання мишей з навантаженням (7,5% від маси тіла тварин) (Ю.Г. Бобков, 1984) та вису мишей на вертикальному стрижні (Е.Я. Каплан, 1985) з метою визначення умовнотерапевтичної дози.

Вивчення адаптогенної дії засобів в ускладнених умовах було проведено в тесті бігу щурів на третбані на тлі гемічної гіпоксії та в тесті плавання мишей після іммобілізації (власна модифікація моделей).

Визначення гострої токсичності (ЛД₅₀) досліджуваних засобів проводили на мишах при однократному внутрішньошлунковому введенні за методикою, рекомендованою ДФЦ МОЗ України (О.В. Стефанов, 2001), використовуючи розрахунковий метод найменших квадратів.

Стреспротективну дію засобів вивчали на моделі гострого нервово-м'язового напруження за Сельє (Т.О. Дев'яткіна, 2001). Загально-соматичними показниками напруги гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи (ГГНС) були коефіцієнти маси наднирникових залоз (КМНЗ) та тимусу (КМТ), наявність виразкоутворення у шлунку і частота виразкоутворення (ЧВУ: відношення кількості тварин, які мають виразки, до загальної кількості тварин). Вплив препаратів

Мембраностабілізувальну дію фармакологічних препаратів досліджували на моделі спонтанного гемолізу за Jager F.C. (Л.М. Вороніна, 1996).

Вплив засобів на стан ЦНС вивчали в тесті «відкрите поле» (О.В. Стефанов, 2001). Оцінку антиамнестичної активності досліджуваних засобів проводили на моделях: антероградної амнезії, спричиненої атропіном (40 мг/кг внутрішньоочеревинно) та ретроградної амнезії, спричиненої гіпоксією замкнутого простору (И.Ф. Беленичев, 2002; R. Floyd, 2002) за відновленням умовної реакції пасивного уникнення (УРПУ) в тесті електробольового подразнення.

Вплив нових адаптогенів на стан гепато-біліарної системи досліджували у здорових щурів після їх введення протягом одного місяця і на тлі хронічного гепатиту (С.М. Дроговоз, 2001). Для визначення впливу засобів на систему ПОЛ/АОС оцінювали рівень ТБК-Р, ВГ та активність антиоксидантного ферменту супероксиддисмутази (СОД) у гомогенаті печінки (А.В. Арутюнян, 2000). Активність цитолітичних процесів визначали за рівнем аланінамінотрансферази (АлАТ) у сироватці крові (Л.М. Вороніна, 1996). Показником вуглеводного резерву органу був рівень глікогену (М.И. Прохорова, 1995). Жовчовидільну та жовчоутворювальну функцію органу визначали за швидкістю секреції жовчі, вмістом жовчних кислот та холестерину в жовчі, розраховували холато-холестериновий коефіцієнт (ХХК), що характеризує літогенні властивості жовчі (С.М. Дроговоз, 2001). Показниками стану ліпідного обміну були рівень загальних ліпідів (ЗЛ), холестерину, білоксинтетичних процесів - вміст загального білка (ЗБ) у сироватці крові (О.В. Стефанов, 2001).

Досліди з оцінки ефективності нових засобів при патології серцево-судинної системи проведені на щурах самцях, у яких моделювали етанол-фуразолідонову кардіоміопатію (О.К. Івахненко і співавт., 1999). Для визначення ефективності препаратів щодобово вели спостереження за загальним станом щурів, щотижнево - за динамікою маси тіла і ступенем атаксії, що визначали за бальною шкалою. На 1-й, 5-й і 10-й тиждень від початку експерименту реєстрували зміни ЕКГ-показників у другому стандартному відведенні, використовуючи електрокардіограф ЕК1Т 03М. На 10-му тижні експерименту визначали стан метаболічних процесів у міокарді: інтенсивність гліколітичних процесів - за вмістом пірувату і лактату вищеописаними методами, інтенсивність процесів ПОЛ у тканині міокарда та сироватці крові - за рівнем ТБК-Р, дієнових кон`югатів (ДК), активність ендогенної антиоксидантної системи - за вмістом ВГ (А.В. Арутюнян, 2000), вуглеводний резерв органу - за рівнем глікогену (М.И. Прохорова, 1995). Вираженість запально-дистрофічних процесів у міокарді тварин оцінювали за активністю ферментів аспартатамінотрансферази (АсАТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ) та її урестійкої частки, характерної для ізоферменту серцевої фракції, з використанням відповідно тест-діагностикумів фірми “Lachemа” та «BIO-LA-TEST», та за коефіцієнтом маси серця (КМС). В кінці досліду проводили морфологічне вивчення структури серця.

За результатами наведеного етапу досліджень для подальшого вивчення з метою впровадження як адаптоген був вибраний поллентар.

Вивчення впливу поллентару та його складових субстанцій на стан енергозабезпечуючих процесів при фізичному навантаженні (біг щурів на третбані) проводили за рядом біохімічних показників. У сироватці крові тварин визначали рівень пірувату (В.С Камышников, 2000), лактату (В.В.Меньшиков, 1987), загальних ліпідів («Lachema»), глюкози експрес-методом на аналізаторі «Эксан-Г». Показники стану ПОЛ та АОС: ТБК-Р та ВГ визначали в гомогенатах печінки та м'язів (А.В. Арутюнян, 2000). Рівень глікогену в печінці та м'язах досліджували за методом М.І. Прохорової, З.Н. Тупикової (1995). Оцінку фосфорилювальної активності мітохондрій печінки проводили за швидкістю поглинання кисню після додавання калію сукцинату і АДФ за кривими, отриманими на полярографі LP-7e (Чехія) за допомогою закритого кисневого датчика типу Кларка при температурі 30С в стані 3 за Чансом: V_АДФ/V_сукц. (Л. Страер, 1984). Було проведено вивчення морфологічної організації литкового м'яза і серця.

З метою визначення ролі гліколізу в забезпеченні актопротекторної активності поллентару проводили її оцінку на тлі дії інгібітора гліколізу натрію фториду у досліді примусового плавання щурів з навантаженням.

Модель хронічного стресу відтворювали протягом 18 діб шляхом щоденної трьохгодинної іммобілізації щурів самців (Т.О. Дев'яткіна, 2001). Визначення показників здійснювали на 4 добу експозиції стресу (стадія тривоги), на 13 добу (стадія резистентності) та 18 добу (стадія виснаження). Інтегральними показниками стану ГГНС та стреспротективної дії препаратів були КМНЗ і КМТ, частота і ступінь виразкоутворення у шлунку (Т.О. Дев'яткіна, 2001). Показником стану симпатико-адреналової системи (САС) - рівень адреналіну (АД) у сироватці крові, який визначали імуноферментним аналізом (ІФА), холінергічної регуляції - активність ацетилхолінестерази (АЦХЕ) мозку (А.И. Карпищенко, 2002). Про функціональний стан наднирникових залоз (НЗ) судили за рівнем аскорбінової кислоти в них (И.М. Скурихина, 1998) та кортикостерону у сироватці крові (ІФА). Показниками стану вуглеводного, ліпідного обміну були відповідно вміст глюкози та тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові, що визначали з використанням тест-наборів «Lachemа». Активність білоксинтетичних процесів оцінювали за вмістом РНК і ДНК (А.С. Спирин, 1958) у серцевому м'язі. Функціональний стан ЦНС у тварин вивчали в тесті «відкрите поле» (О.В. Стефанов, 2001). Було проведено дослідження морфологічного стану НЗ, селезінки, тимусу та сенсомоторної зони кори головного мозку щурів. У цьому досліді і в попередніх зразки органів фіксували у 10% розчині формаліну, зневоднювали у спиртах зростаючої міцності, заливали у целоїдин-парафін. Зрізи фарбували гематокси-ліном та еозином, зрізи головного мозку додатково фарбували тіоніном за методикою Ніссля для оцінки функціонального стану нейронів (Г.А. Меркулов, 1969).

Визначення сумарної антиокиснювальної активності (САОА) поллентару та його складових субстанцій у порівнянні з екстрактом елеутерокока здійснювали в умовах in vitro за методом Г.І. Клебанова і співавт. (1988). Здатність засобів перехоплювати супероксиданіон визначали за гальмуванням реакції перетворення адреналіну в адренохром (H.P. Misra, I. Fridovich, 1972) і в ксантиноксидазній системі (C. Beavchamp, I. Fridovich, 1971), ОН-радикал - з використанням дезоксирибозного методу (B. Halliwell, 1987). Антиксантиноксидазну активність засобів реєстрували in vitro за перебігом реакції перетворення ксантину на сечову кислоту (H.P. Misra, I. Fridovich, 1972).

Дослідження впливу поллентару на стан церебрального кровотоку у щурів проводили за допомогою лазерного доплерівського флоуметра BLF-21 (Transonic Systems Inc., США) (М.Д. Гаевый и соавт., 1999). Глобальну церебральну ішемію відтворювали у тварин під нембуталовим наркозом, перев'язуючи обидві загальні сонні артерії (М.Д. Гаевый и соавт., 1999). Визначали коефіцієнт маси мозку (КММ). У гомогенаті головного мозку визначали показники гліколізу: вміст лактату (В.В. Меньшиков, 1987), пірувату (В.С Камышников, 2000). Інтенсивність ПОЛ визначали за концентрацією ТБК-Р, стан АОС - за вмістом ВГ в гомогенаті мозку та сироватці крові (А.В. Арутюнян, 2000). Активність циклу Кребса - за рівнем сукцинатдегідрогенази (СДГ) в гомогенаті мозку (М.И. Прохорова, 1982).

Для оцінки впливу поллентару на гуморальну і клітинну ланки імунітету застосовували загальноприйняті методи (Г.М. Бутенко і співавт., 2001; Дж. Клаус, 1990). Вплив засобу на функціональну активність В-системи імунітету досліджували за рівнем гемаглютинінів (ГА) у сироватці крові (Дж. Клаус, 1990) і кількістю антитілоутворюючих клітин (АУК) у селезінці (K.N. Ierne, A.A. Nordin, 1963). Вплив поллентару на стан клітинного імунітету оцінювали за реакцією гіперчутливості повільного типу (ГПТ) за методом K.P. Kitamura (1980). Імуностимулювальну активність поллентару вивчали на моделі гідрокортизонового імунодефіциту (Г.М. Бутенко і співавт., 2001) у мишей (однократне внутрішньоочеревинне введення гідрокортизону ацетату (Hydrocortison-Richter, Будапешт-Угорщина) у дозі 250 мг/кг.

З токсикодинамічних властивостей вивчали вплив поллентару на стан ЦНС і ССС в умовах хронічного введення, ШКТ, секрецію і кислотність шлункового соку (Н.І. Андреєва, С.Д. Шарова, 1978), гонадотропні властивості (О.В. Стефанов, 2001).

Обробку отриманих результатів здійснювали за допомогою методів варіативної статистики з використанням параметричних та непараметричних критеріїв. При оцінці результатів був прийнятий рівень вірогідності р0,05. Для отримання вірогідних висновків при порівнянні статистичних виборок відносних перемінних, після того, як однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA (або критерій Крускал-Уолліса для даних, які не підлягають нормальному закону розподілення) виявив відмінності між експериментальними групами, використовували параметричні критерії Ньюмана-Кейсла, Ст'юдента з поправкою Бонфероні (С.Н. Лапач и соавт., 2001) або непараметричні критерії Манна-Уітні, Вілкоксона, Фішера, чІ ( Г.В. Гублер и соавт., 1990). Розрахунки проводили за допомогою стандартного пакету статистичних програм «Statistica, v. 6,0» (StatSoft inc.USA).

Дослідження адаптогенної дії нових засобів: поллентару, фелентару і феполену в умовах скринінгу та вивчення їх гострої токсичності.

Відомо, що неспецифічна протективна дія численних адаптогенних засобів реалізується за рахунок збалансованого впливу на центральні та периферичні механізми забезпечення гомеостазу, що порушується внаслідок дії несприятливих чинників навколишнього середовища (Н.И. Арлащенко, 1991; О.И. Кириллов, 2004; В.Н.Федоров, 1999; A. Panossian, 1998; 1999). Згідно з сучасними методологічними підходами до оцінки адаптогенної дії нових засобів був проведений трьохетапний скринінг (див. рис. 1).

Антигіпоксична активність засобів. Фундаментальною патогенетичною ланкою багатьох захворювань і наслідків впливу екстремальних чинників є гіпоксія, яка спричиняє зниження енергетичного потенціалу і стійкості функціональних систем і організму в цілому (А.В. Смирнов, 1994). Досліджувані засоби в найбільш активній дозі на моделі гіпоксії замкнутого простору: феполен (50 мг/кг, 90%); фелентар (50 мг/кг, 90%); поллентар (50 мг/кг, 86%) і гемічної гіпоксії: феполен (25 мг/кг, 50 %); фелентар (100 мг/кг, 48 %); поллентар (25 мг/кг, 37%), за вираженістю антигіпоксичної дії перевершували або відповідали антигіпоксичному ефекту класичного адаптогена - екстракту елеутерокока (47 %) і в більшості випадків перевершували активність янтавіту (26 %). Це засвідчує переваги нових комбінованих засобів, до складу яких входять енергізатор БК і фенольні природні субстанції, над монопрепаратом янтавітом, який містить як активну субстанцію тільки БК.

Актопротекторна дія засобів. Інтегральним показником здоров'я людини є її фізична працездатність, зниження якої відбувається на самих ранніх етапах змін функцій життєвоважливих систем, саме таких, що характерні для розвитку дезадаптаційного стану (Ю.Г. Бобков и соавт., 1984, В.Н.Федоров, 1999). З огляду на це, вивчали актопротекторну дію засобів у декількох дозах на трьох моделях фізичного навантаження: бігу щурів на третбані, примусового плавання мишей з навантаженням та вису мишей на стрижні з метою визначення умовнотерапевтичної дози. Встановлено, що нові комбіновані засоби поллентар, фелентар, феполен виявили виражену актопротекторну активність при швидкісному та статичному навантаженні і в тесті плавання мишей з навантаженням. В досліджуваному інтервалі доз 25-100 мг/кг у більшості випадків найвищу активність комбіновані засоби виявляли в дозах 25 мг/кг та 50 мг/кг. Дози, в яких засоби виявили найбільший антигіпоксичний ефект на двох моделях та найбільший актопротекторний ефект на трьох моделях наведені в табл. 2. На базі цих результатів для подальшого дослідження була вибрана умовнотерапевтична доза засобів - 25 мг/кг, як мінімальна ефективна. Обґрунтованість такого вибору базується на даних літератури про те, що при вивченні актопротекторної активності доза ЕД₅₀ не є клінічно прогностичною (Р.Д. Сейфулла, З.Г. Орджоникидзе, 2003).

Таблиця 2. Дози засобів (мг/кг), що виявляють найбільший ефект

Одним з елементів скринінгових досліджень було визначення гострої токсичності засобів. Згідно з класифікацією Сидорова К.К. (1973) поллентар, фелентар та феполен є практично нетоксичними речовинами при внутрішньошлунковому введенні.

Актопротекторна дія засобів в ускладнених умовах. Невід'ємною складовою адаптогенної дії препаратів є їх ефективність за умов впливу декількох несприятливих чинників (В.Н.Федоров, 1999; A. Panossian, 1998; 1999), що й оцінювали на моделі бігу щурів на третбані на тлі легкої гемічної гіпоксії, викликаної введенням натрію нітриту, та в тесті плавання мишей з навантаженням після іммобілізації. Встановлено, що величина актопротекторної активності досліджуваних засобів в ускладнених умовах у порівнянні з активністю в умовах впливу одного чинника значно зростає, що свідчить про формування стійких адаптаційних механізмів у тварин на тлі засобів, основою яких є формування структурного сліду адаптації, як результату посилення білоксинтетичних процесів, що доведено в подальших дослідженнях. Найбільшу активність виявили сукциновмісні засоби: поллентар і фелентар. Поллентар за вираженістю актопротекторної активності в ускладнених умовах на тлі гіпоксії вірогідно перевершував препарати порівняння: екстракт елеутерокока та пивні дріжджі з БК, в той час, як фелентар вірогідно перевершував дію екстракту елеутерокока в тесті плавання мишей після іммобілізації.

На моделі гострого іммобілізаційного стресу досліджувані засоби в різній мірі запобігали розвитку стресорних ушкоджень. Порівнюючи вираженість та характер впливу сукциновмісних засобів (фелентару та поллентару) з феполеном, ймовірно припустити більш виражену стреспротективну активність саме перших, оскільки вектор їх дії мав протилежний стресовим ознакам характер. Дія феполену на одну з п'яти аналізуємих ознак прояву стресу мала одновекторну направленість: поглиблення інволюції тимусу. Оскільки усі засоби виявили гальмівний вплив на інтенсивність ПОЛ і здатність підвищувати антиоксидантний захист, про що відповідно свідчили вірогідне зниження вмісту ТБК-Р та вірогідно вищий рівень ВГ у сироватці крові тварин, яким вводили препарати, у порівнянні з аналогічними показниками у тварин з групи контрольної патології, в цілому, можна констатувати, що одним з механізмів стреспротективної дії досліджуваних засобів є антиоксидантний.

Мембраностабілізувальна активність засобів. Стабілізація клітинних мембран, як наслідок прямих антиоксидантних властивостей, є одним з можливих периферичних механізмів адаптогенної дії ряду препаратів, внаслідок чого забезпечується нормальне функціонування мембранопов'язаних ферментативних процесів, перш за все, енергоутворення та клітинного дихання (Ф.З. Меерсон, М.Г. Пшенникова, 1988; В.Н.Федоров, 1999). Фармакологічні препарати виявили різновиражену мембраностабілізувальну активність: фелентар на рівні 49,6%, поллентар - 28%, екстракт елеутерокока - 41,8%. Феполен (60,8%) за здатністю зменшувати ступінь спонтанного гемолізу вірогідно перевершував препарат порівняння. Враховуючи менш виражену мембраностабілізувальну активність сукциновмісних засобів поллентару і фелентару, ніж феполену, можна припустити, що її величина залежить від питомого вмісту в складі засобів фенольних природних сполук, зокрема, ФГПП, БАР якого виявляють прямі антиоксидантні властивості (Н.В. Котелевець, 2006). Найбільший вміст ФГПП є у феполені, менший у фелентарі. Поллентар не містить ФГПП, проте в складі КП також є фенольні сполуки і вітаміни, які виявляють антиоксидантні властивості і можуть забезпечувати стабілізацію клітинних мембран. Для елеутерокока та його препаратів також встановлена здатність перехоплювати вільні радикали (В.Н.Федоров, 1999).

Наведені результати засвідчили наявність у досліджуваних засобів антигіпоксичної та актопротекторної дії в умовах впливу одного чинника і в ускладнених умовах (комбінований вплив двох чинників), а також стреспротективної дії та дозволили припустити можливі механізми їх реалізації, а саме: здатність коригувати порушений в результаті гіпоксії процес енергоутворення, підтримувати баланс ПОЛ/АОС та стабільність клітинних мембран, що є одними з провідних периферичних механізмів процесу адаптації, а також сприяє формуванню структурного сліду адаптації, як результату посилення пластичних процесів, що на даному етапі опосередковано доведено за підвищенням актопротекторної активнос-ті засобів в ускладнених умовах, а в подальших дослідженнях - за підвищенням рівня ЗБ в гомілкових м'язах та серці.

Поряд з коригувальним впливом на центральні ланки забезпечення гомеостазу в універсальності протективної дії адаптогенів значне місце належить периферичним механізмам, які засвідчені наведеними вище результатами. Якісно складна адаптація до навколишнього середовища розвивається в процесі навчання на основі пам'яті і виявляється виникненням нових стійких тимчасових зв'язків і їх реалізацією у вигляді відповідних поведінкових реакцій (Ф.З. Меерсон, 1991). Тому наступним етапом нашого дослідження було виявлення впливу поллентару, фелентару та феполену на стан ЦНС та відновлення УРПУ в умовах експериментальної амнезії.

Вивчення впливу досліджуваних засобів на стан центральної нервової системи.