Частота і структура вродженої та спадкової патології в закарпатській популяції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Український інститут клінічної генетики

Харківського національного медичного університету

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

03.00.15 - генетика

Частота і структура вродженої та спадкової патології в закарпатській популяції

Пацкун Еріка Йосипівна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі «Інститут спадкової патології АМН України» (м. Львів).

Науковий керівник доктор медичних наук, старший науковий співробітник Акопян Гаяне Рубенівна, Державна установа «Інститут спадкової патології АМН України», заступник директора, м. Львів.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Тимченко Ольга Іванівна, Державна установа «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України», завідувач лабораторії генетичної епідеміології, м. Київ;

доктор медичних наук, професор Ковальчук Лариса Євгенівна, Івано-Франківський державний медичний університет, завідувач кафедри біології з курсом медичної генетики, м. Івано-Франківськ.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С. Озерова.

Анотація

пренатальний новонароджений вроджений вада

Пацкун Е.Й. Частота і структура вродженої та спадкової патології в Закарпатській популяції. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.15 -- генетика. Український інститут клінічної генетики Харківського національного медичного університету, 2010.

Охарактеризовано генетичний вантаж закарпатської популяції України за результатами пренатальних і постнатальних досліджень вродженої і спадкової патології за період 2000-2007 рр. Проаналізовано частоту і структуру вроджених вад розвитку у народжених живими, мертвими, елімінованих плодів і дітей до року в динаміці досліджуваного періоду у порівнянні з відповідними даними по Україні, в гірській та низинній місцевості, в усіх районах Закарпатської області. Показано внесок вродженої патології у малюкову і дитячу смертність із врахуванням інтрарегіональних особливостей її спектру та поширеності. Сформовано реєстр спадкової патології та проаналізовано спектр поширеної спадкової патології, встановлено частку споріднених шлюбів та етнічні особливості нозологічної структури моногенних і хромосомних захворювань. Визначено стратегічні напрямки та інтрарегіональну тактику профілактики вродженої та спадкової патології в закарпатській популяції.

Ключові слова: вроджені вади розвитку, хромосомна патологія, моногенні захворювання, медико-генетичне консультування, закарпатська популяція.

Аннотация

Пацкун Э.Й. Частота и структура врожденной и наследственной патологии в закарпатской популяции. -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.15 -- генетика. Украинский институт клинической генетики Харьковского национального медицинского университета, 2010.

В диссертации проанализированы результаты пренатальной и постнатальной регистрации врожденной и наследственной патологии в закарпатской популяции Украины с учетом этнических и интрарегиональных особенностей ее распространения. Создана база данных врожденных пороков развития (ВПР), диагностированных за период 2000-2007 гг. среди плодов, новорожденных и детей до года. Проанализирована частота ВПР у рожденных живыми, мертвыми, элиминированных плодов и детей до года в динамике исследованного периода, в горной и низменной местности, во всех районах Закарпатской области. Частота ВПР у рожденных живыми в Закарпатской области за 2000-2007 гг. оказалась ниже, чем в среднем в Украине (154,5± 20,9 и 259,8±30,4 на 10 000 соответственно) при более высоких показателях регистрации спиномозговой грыжи, а в отдельных районах - полидактилии, гипоспадии/эписпадии, атрезии ануса, синдрома Дауна, несращения губы и/или неба. Структура ВПР у рожденных живыми соответствовала данным по Украине.

Частота перинатально диагностированных пороков развития (у рожденных живыми, мертвыми и элиминированных плодов) соответствовала данным по Украине, поданным в EUROCAT в 2005-2006 гг. (198,10 и 205,56 на 10 000), при более высокой частоте ВПР нервной системы (37,01 и 34,51 соответственно) за счет повышенной частоты регистрации в отдельных районах спиномозговой грыжи (10,21 и 8,30 соответственно) и гидроцефалии (14,70 и 8,86 соответственно). Высокая частота генотипа 677ТТ гена MTHFR у женщин из группы риска пороков нервной трубки у плода и невынашивания беременности (11% и 13% соответственно при 3% в контроле, P<0,05) указывает на значительную роль наследственных фолат-дефицитных состояний в возникновении пороков нервной системы и репродуктивних потерь в закарпатской популяции.

Частота ВПР у детей до года соответствует средним данным по Украине и в 4 раза превышает показатели у новорожденных (15,4 и 62,9 на 1000) за счет регистрации врожденного вывиха тазобедренного сустава и пороков сердца. Смертность от врожденной патологии в 2001-2007 гг. была выше, чем в среднем в Украине (2,4 и 1,3 на 1000 детей до года), в ее структуре доминировали пороки сердечно-сосудистой системы, которые недостаточно диагностировались пренатально. Пороки ЦНС и МВПР составили 90,6% всех ВПР у мертворожденных, что составляет значительный резерв эффективного снижения младенческой смертности за счет своевременной пренатальной диагностики.

В регистре наследственной патологии Закарпатского обласного медико-генетического кабинета 1030 пациентов из 685 семей, среди которых 82,5% представителей коренного населения: украинцы - 79,1%, венгры - 12,2%, ромы - 4,2%, румыны - 2,3%, немцы - 0,5%. У 2,2% семей установлен кровнородственный брак, преимущественно (69% случав) V, VІІ, IX степени родства. В структуре хромосомной патологии коренного населения закарпатской популяции 40,7% случаев синдрома Дауна, 26,7% - синдрома Тернера (54,5% мозаичных форм), 16,9% - синдрома Клайнфельтера (38,2% мозаичных форм), 9,9% - носительства сбалансированных хромосомных перестроек. Регулярную трисомию-21,в основном, диагностировали у венгров из низинной и украинцев - из горной местности, транслокационную форму и носительство робертсоновских транслокаций - у румынского населения (в четверти случаев - из родственных семей). В структуре моногенной патологии аутосомно-рецессивные(АР) заболевания составили 45,9%, аутосомно-доминантные (АД) - 46,4%, Х-сцепленные рецессивные - 6,9%, Х-сцепленные доминантные - 0,8% семей. АР патология превалировала в семьях высокого риска ромского и венгерского происхождения (62,5% и 52,1%), АД - украинских, румынских, немецких (48,6%, 50%, 100% соответственно). Повышенный риск моногенной патологии был обусловлен браком V/VII степени родства в 18,8% ромских, VII/IX - 9,7% украинских и II/VII - 6,3% венгерских семей из регистра Закарпатского МГК. 24 из 157 моногенных заболеваний в реестре ЗМГК диагностованы в 56,7% семей высокого риска, из которых 9 (наследственная глухонемота, синдром Нунан, нейрофиброматоз, незавершенный остеогенез, врожденная катаракта, мышечныя дистрофия Дюшенна, синдром Марфана, микротия-атрезия, изолированный дефицит гормона роста) - в трети случаев, что указывает на их распространенность в популяции.

Охарактеризованы спектр, вклад родственных браков и особенности интрарегиональной распространенности моногенных заболеваний среди представителей основних этносов (украинцы, венгры, румыны, ромы), что рассматривается как необходимое условие эффективной профилактики генетических заболеваний в закарпатской популяции.

Ключевые слова: врожденные пороки развития, хромосомная патология, моногенные заболевания, медико-генетическое консультирование, закарпатская популяция.

Annotation

Patskun E.Y. The Frequency and Structure of Congenital and Hereditary Pathology in the Transcarpathian population. -- Manuscript.

Thesis for a candidate degree by speciality 03.00.15 - genetics. Ukrainian Institute of Clinical Genetics of Kharkiv National Medical University of Ministry of Health of Ukraine, Kharkiv, 2010.

The thesis characterizes the genetic load of the Transcarpathian population of Ukraine according to the results of the prenatal and postnatal investigation of congenital and hereditary pathology over the period of 2000-2007.The frequency and structure of birth defects is analyzed in live-born, still-born, terminated pregnancy and new-born under one year of age in the dynamics of the period under research as compared to the relevant data in Ukraine in mountainous and lowland areas in all subregions of the Transkarpathian region.The contribution of congenital pathology in infant and child mortality rate is analyzed taking into consideration the intraregional peculiarities of its spectrum and prevalence.A register of hereditary pathology is formed by the Transcarpathian Medical Genetic Counseling. The spectrum of widespread hereditary pathology, the rate of consaguineous marriages and ethnic peculiarities of the nosological structure monogenic and chromosomal diseases is analyzed. The strategic directions and intraregional tactics of congenital and hereditary pathology prevention in the Transcarpathian population are elaborated.

Key words: birth defects, chromosomal anomalies, monogenic diseases, medical genetic counseling, Transcarpathian population.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зниження дитячої смертності та профілактика інвалідності дитинства є одними з головних напрямків соціальної політики держави в галузі охорони здоров'я [Р.О. Мойсеєнко, 2008]. Найвагоміші негативні медико-соціальні наслідки створює пізнє встановлення діагнозу у випадках вроджених вад розвитку і спадкових захворювань, які потребують лікарського супроводу і ефективної корекції в неонатальному періоді та на першому році життя [О.Я. Гречаніна, 2008; Н.Г. Горовенко, 2007; О.І. Тимченко та ін., 2007; І.Р. Бариляк, 2003; І.Ю. Гордієнко, 2007; С.Б. Арбузова, 2008, В.О. Галаган та ін., 2007]. Все це зумовлює потребу розвитку медико-генетичних досліджень та їх ефективного запровадження в практику охорони здоров'я в Україні.

Пріоритети в дослідженні генетично детермінованої патології визначаються відповідно до її поширеності та вагомості медико-соціальних наслідків. Відмінності етнічних груп і окремих популяцій за частотою певних спадкових захворювань є доведеним фактом і зумовлені генетичною гетерогенністю, яка еволюціонувала в конкретних історичних умовах. В останні десятиліття розпочаті геногеографічні та етногеографічні дослідження мутацій та їх клінічних ефектів. Виявлено 9 менделюючих захворювань, притаманних для ромів, типові алельні варіанти спадкової патології ліпідів і окремих форм синдромів хромосомної нестабільності в євреїв, особливості генетичної структури татарського та якутського населення Російської Федерації; специфічні форми вродженого комбінованого імунодефіциту корінного індіанського населення Північної Америки (SCID) та слов'ян (синдром Ніймеген з єдиною відомою мутацією гена NBS1) тощо. Отже, сучасний підхід до ефективної профілактики генетичних захворювань вимагає знання генетичної структури популяцій і потребує даних про поширеність спадкових захворювань серед представників основних етносів в комплексі із факторами ризику соціально-демографічної природи та забруднення довкілля. Закарпатська область України формувалась в складних історичних умовах і відзначається суттєвою гетерогенністю етнічної структури популяцій, розміщенням субпопуляцій в гірській та низинній місцевості, інтрарегіональними особливостями промислової структури та рівня техногенного забруднення довкілля. Все це створює об'єктивні передумови для ймовірної різниці у показниках поширеності генетично детермінованої патології та вимагає їх цілеспрямованого аналізу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась в межах планових науково-дослідних робіт ДУ «Інститут спадкової патології АМН України» (ДУ «ІСП АМНУ»): «Геногеографічні дослідження поширеної моногенної патології (фенілкетонурія, муковісцидоз, спінальна м'язова атрофія, м'язова дистрофія Дюшена) у Західному регіоні України» (№ держреєстрацiї 0102U001773, 2002-2004 рр.), «Генетичний моніторинг природжених вад розвитку у Західному регіоні України на основі комплексу епідеміологічних, клініко-генетичних та патологоанатомічних досліджень» (№ держреєстрацiї 0102U001774, 2002-2004 рр.), «Дослідження частоти та клініко-генетичного поліморфізму спадкової патології Західного регіону України» (№ держреєстрації 0105U002528, 2005-2007 рр), «Дослідження частоти та спектру природжених вад розвитку у популяціях Львівської, Тернопільської та Закарпатської областей» (№ держреєстрації 0105U002529, 2005-2007 рр.), «Пошук генів-модифікаторів клінічного перебігу соматичної патології людини» (№ держреєстрації 0107U011952, 2008-2010 рр.). В межах кожної НДР автором виконувався окремий фрагмент досліджень, що відображене у планах та наукових звітах.

Мета роботи: охарактеризувати вроджену і спадкову патологію населення Закарпатської області України з урахуванням етнічних та інтрарегіональних особливостей її поширення.

Завдання:

Створити базу даних випадків вроджених вад розвитку на основі їх реєстрації у пренатальному періоді, у новонароджених та дітей до року за період 2000-2007 рр.

Охарактеризувати частоту, структуру та особливості інтрарегіональної поширеності вроджених вад розвитку у плодів, новонароджених та дітей до року за період 2000-2007 рр.

Сформувати регіональний реєстр спадкової патології на основі медико-генетичного консультування сімей високого ризику.

Визначити частоту і структуру спадкової патології в реєстрі Закарпатського медико-генетичного кабінету (ЗМГК) з урахуванням етнічного походження родин високого ризику.

Визначити стратегічні напрямки ефективної профілактики вродженої та спадкової патології в Закарпатській області України.

Об'єкт дослідження - частота, структура, етнічна належність та інтрарегіональна поширеність вродженої і спадкової патології в Закарпатській області України.

Предмет дослідження - випадки вродженої і спадкової патології та родини високого ризику їх відтворення в закарпатській популяції.

Методи дослідження - клінічні, клініко-генеалогічні, популяційно-генетичні, молекулярно-генетичні, цитогенетичні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше узагальнено результати реєстрації вроджених вад розвитку в закарпатській популяції з диференційованим аналізом їх частоти та спектру у плодів, народжених живими, мертвими і дітей до року в гірській, низинній місцевості, а також в розрізі районів області. Частота ВВР у народжених живими за період 2000-2007 рр. виявилась меншою, ніж в середньому в Україні, при вищих показниках реєстрації спинномозкової кили, а в окремих районах - полідактилії, гіпоспадії/епіспадії, атрезії ануса, синдрому Дауна, незрощення губи та/або піднебіння. Підвищену частоту вад нервової системи (спинномозкова кила, гідроцефалія) також зареєстровано в контингенті народжених мертвими та елімінованих плодів. У жінок з групи ризику вад нервової системи та навикового невиношування вагітності встановлено підвищену частоту генотипу 677ТТ гена метилентетрафолатредуктази (MTHFR).

Вперше охарактеризовано частоту і структуру спадкової патології в закарпатській популяції. Типовими рисами хромосомної патології виявились переважне відтворення регулярної трисомії-21 в родинах українського і угорського походження, транслокаційної форми - в румунського населення, а також значна частка мозаїчних форм синдромів Тернера і Клайнфельтера (54% та 38% діагностованих випадків відповідно). 24 із 157 моногенних захворювань в реєстрі ЗМГК діагностовані у 56,7% родин високого ризику, а в якості найпоширеніших визначені спадкова глухонімота, синдром Нунан, нейрофіброматоз, незавершений остеогенез, вроджена катаракта, м'язова дистрофія Дюшена, синдром Марфана, мікротія-атрезія, ізольований дефіцит гормону росту. Визначено особливості спектру моногенної патології та внесок споріднених шлюбів в родинах високого ризику українського, угорського, ромського і румунського походження.

Практичне значення одержаних результатів. Проведений 8-річний аналіз частоти і структури ВВР в закарпатській популяції вказує на потребу диференційованої стратегії їх профілактики в залежності від інтрарегіональної поширеності окремих нозологічних форм та їх внеску у перинатальні втрати та рівень дитячої смертності. Запропоновано методику спостереження за частотою і спектром вродженої та спадкової патології в поліетнічних популяціях та місцевостях із складним географічним рельєфом. Отримані дані щодо особливостей нозологічної структури, інтрарегіональної поширеності та внеску споріднених шлюбів у виникнення хромосомних і моногенних захворювань у представників різних етносів корінного населення створюють основу для формування регіональної програми ефективної профілактики генетично детермінованої патології в закарпатській популяції. Основні напрямки даної програми викладені у практичних рекомендаціях та склали основу двох нововведень, викладених в інформаційних листах: «Аналіз вродженої і спадкової патології в поліетнічній популяції на прикладі Закарпатської області України» та «Профілактика гомоцистеїн-асоційованої патології вагітних і плода».

Робота має практичне значення для спеціалістів в галузі медичної генетики та організації охорони здоров'я. Враховуючи інтенсивну міграцію населення, дані про етнічну специфіку спадкових захворювань у закарпатського населення можуть бути використані в практиці роботи лікарів в різних регіонах України.

Особистий внесок здобувача. Автор приймала безпосередню участь у плануванні наукових досліджень, пошуку й аналізі літератури, розробці первинної документації та бази даних реєстру, поповненні та аналізі бази даних. Особисто проводила синдромальну діагностику та клініко-генеалогічні дослідження, визначала та контролювала порядок інструментальних та лабораторних досліджень, розраховувала генетичний ризик, розробляла заходи профілактики. Налагодила і здійснювала реєстрацію вроджених вад розвитку і масовий неонатальний скринінг фенілкетонурії та вродженого гіпотиреозу упродовж 2000-2007 рр. Самостійно опрацювала результати досліджень, підготувала публікації, текст дисертаційної роботи, інформаційно-методичні матеріали та приймала безпосередню участь у їх впровадженні. Співучасть співробітників ДУ «ІСП АМНУ» та інших установ у виконанні роботи відмічена у спільних публікаціях. Апробація результатів дисертації. Результати роботи були представлені на ІІІ та IV з'їздах медичних генетиків України з міжнародною участю (Львів, 2002, 2008), I-III конгресах з клінічної генетики з міжнародною участю «Метаболічні спадкові захворювання» (Харків, 2003, 2005, 2008), Республіканській науково-практичній конференції «Профілактика вроджених вад розвитку і спадкової патології» (Київ, 2004), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання медичної генетики» (Київ, 2007), I-II науково-практичних конференціях з медичної генетики з міжнародною участю «Плід - як частина родини» (Харків, 2007, 2009), міжнародній конференції «1^st Central and Eastern European Summit on Preconception Health and Prevention of Birth Defects» (Будапешт, Угорщина, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 19 робіт, з них 8 - у провідних фахових журналах і збірниках, визначених у переліку ВАК України, 11 тез доповідей.

2. Основний зміст

Обсяг досліджень. Збір матеріалу відбувався протягом 2000-2008 рр. Контингент для досліджень склали пацієнти ЗМГК. Використано результати реєстрації ВВР і масового неонатального скринінгу у пологових установах за цей період. Проконсультовано 9454 родини, з них 1358 з приводу високого ризику спадкової патології в потомстві: 685 включено до реєстру спадкової патології ЗМГК для подальшого опрацювання. Проаналізовано випадки вроджених вад розвитку за період 2000-2007 рр. у народжених живими (1861), мертвими (70), в практиці пренатальної діагностики (573), у елімінованих плодів (472), дітей до року (5035). Розглянуто результати масового неонатального скринінгу на фенілкетонурію (2000-2008 рр.) та вроджений гіпотиреоз (2007-2008 рр.), в межах якого обстежено 120 тис. новонароджених.

Матеріали та методи досліджень. Використано клінічні, клініко-генеалогічні, популяційно-генетичні, молекулярно-генетичні, цитогенетичні та статистичні методи при консультативно-діагностичній допомозі Львівського міжобласного медико-генетичного центру, відділення діагностики спадкової патології ДУ «ІСП АМНУ», відділу геноміки людини Інституту молекулярної біології НАН України та лабораторії ДНК-діагностики Медико-генетичного наукового центру РАМН. Хромосомну патологію верифіковано у 209 пробандів. Зроблено 134 молекулярно-генетичних дослідження: 44 - в спектрі 11 спадкових нозологій, 90 - при визначенні поліморфізмів гена MTHFR. Сформовано бази даних спадкової патології та вроджених вад у плодів, народжених живими і мертвими, дітей до року. Статистична обробка результатів проводилась на IBM-сумісному комп'ютері в операційному середовищі Windows МЕ за допомогою пакету програм «Statistica 5» та Microsoft Excel - 2000.

Результати досліджень та їх обговорення.

Оцінка вантажу вродженої патології та його впливу на показники дитячої смертності в популяції Закарпатської області України за період 2000-2007 рр. Всього за 2000-2007 рр. у Закарпатській області України верифіковано 7438 випадків ВВР: 472 - в елімінованих плодів з ВВР, несумісними з життям, 1931 - у пологових стаціонарах (1861 у народжених живими, 70 - народжених мертвими), 5035 - у дітей до року, в яких не виявлено вродженої патології при народженні. Середня частота реєстрації ВВР в Закарпатської області за період 2000-2007 рр. на 1000 новонароджених і дітей до року становила 15,4 та 62,9 відповідно (в Україні - 25,3 та 53,2 відповідно).

Найбільший внесок у загальний вантаж вродженої патології в закарпатській популяці склали діти до року, серед яких зареєстровано утричі більше випадків ВВР, ніж у новонароджених. Незначною виявилась частка ВВР у народжених мертвими (близько 1 %). Завдяки своєчасній пренатальній діагностиці та елімінації плодів з вадами розвитку, несумісними з життям, результативний вантаж вродженої патології в популяції зменшився на 6,2 %. Якщо ж вибірково оцінювати перинатальний вантаж вродженої патології, основний внесок склали ВВР у народжених живими (77,5 %), п'яту частину - еліміновані плоди з вадами розвитку, які несумісні з життям, 3 % - вроджені вади у мертвонароджених. З 2001 р. спостерігалось виразне зменшення загальної частоти ВВР у популяції з досягненням мінімальних показників у 2007 р., переважно за рахунок скорочення їх реєстрації у дітей до року.

Народжені живими та пренатально еліміновані плоди надали стабільний внесок у чисельність перинатально діагностованих ВВР (77-80% та 18,4-21% всіх випадків відповідно), тоді як частка таких аномалій у народжених мертвими коливалась в ширших межах (1,8-5,6% випадків). Суттєве скорочення частоти реєстрації ВВР у народжених живими відбулося, починаючи з 2003 р., з досягненням мінімальних показників у 2006-2007 рр. на фоні зростання загальної кількості новонароджених. Це можна, зокрема, пояснити широким впровадженням в останні роки преконцепційної профілактики і пренатальної діагностики вроджених вад у регіоні. Що стосується перинатального вантажу вроджених вад, то їх середня частота у народжених живими, мертвими і елімінованих плодів склала 198,4 ± 25,1 на 10 000 народжених живими та мертвими, елімінованих плодів, не відрізнялась від поданих в EUROCAT показників для населення Рівненської і Хмельницької областей (205,6 відповідно) і була суттєво нижчою, ніж в Угорщині: 574,9 відповідно. Інтрарегіональна відмінність за частотою перинатально діагностованих ВВР в Закарпатті виразно проявилась у найвищих показниках серед населення В. Березнянського, Перечинського, Ужгородського районів і м. Ужгород та суттєвому перевищенні середніх даних по області в Іршавському, Хустському і Виноградівському районах. Населення згаданих районів посіло провідні позиції і за частотою ВВР у народжених живими, в структурі яких найчастіше зустрічалися вроджені вади кістково-м'язової, серцево-судинної і статевої систем (близько 70% всіх випадків).

Найпоширенішими вадами «суворого обліку» у народжених живими виявились гіпоспадія/епіспадія, незрощення губи та/або піднебіння, синдром Дауна, полідактилія, спинномозкова кила, множинні ВВР (МВВР) і редукційні вади кінцівок. Встановлено перевищення середніх показників по Україні за частотою реєстрації у народжених живими полідактилії (В. Березнянський, Міжгірський, Перечинський), редукційних вад кінцівок (Воловецький, Міжгірський, Рахівський, Хустський); гіпоспадії/епіспадії та атрезії ануса (Перечинський, Свалявський), синдрому Дауна (Перечинський, Рахівський, Хустський, Свалявський, Виноградівський, м. Ужгород), спинномозкової кили (В. Березнянський, Перечинський, Ужгородський), незрощення губи та/або піднебіння (Свалявський, Іршавський, Рахівський, Ужгородський, Мукачівський райони).

З погляду ризику дитячої інвалідності та смертності в структурі перинатального вантажу домінували ВВР нервової, серцево-судинної систем та МВВР і репрезентативно були представлені вади травної і сечової систем. За 2000-2007 рр. попереджено народження 2/3 та 1/3 плодів із несумісними з життям вадами ЦНС і МВВР відповідно, тоді як практично всі випадки вад серцево-судинної, травної і сечової систем діагностовані у народжених живими. За частотою перинатально діагностованих вад нервової системи Закарпатська область перевищила показники Угорщини і узагальнені показники Рівненської та Хмельницької областей, подані в EUROCAT: 37,01, 14,7 та 34,51 на 10 000 народжених живими і мертвими відповідно. Це, ймовірно, відбулося за рахунок більш високої частоти реєстрації в Закарпатті випадків гідроцефалії (14,87, 7,37 та 8,86) та спинномозкової кили (10,13, 4,78 та 8,30 на 10 000 народжених живими і мертвими відповідно). Порівняно нижчу частоту вад нервової системи в Угорщині можна пояснити тривалим застосуванням преконцепційної фолієвої профілактики. При цьому Берегівський район Закарпатської області, де більше 70 % населення складають етнічні угорці, відзначився найменшими показниками.

Найвищу частоту перинатально діагностованих вад нервової системи (переважно, спинномозкової кили і гідроцефалії) подемонстровано в Ужгородському, В. Березнянському, Мукачівському, Перечинському районах: 49,1-54,8 на 10 000 народжених живими, мертвими та елімінованих плодів. Вроджена гідроцефалія посіла перше місце в структурі всіх перинатально діагностованих вад нервової системи та у мертвонароджених і друге місце - у народжених живими. Найвища перинатальна частота гідроцефалії - у Перечинському, Ужгородському, Іршавському, В. Березнянському, Мукачівському, Воловецькому районах, а у народжених живими - Іршавському, Ужгородському, Мукачівському, В. Березнянському, Воловецькому, Перечинському районах за відсутності жодного випадку у Свалявському і Берегівському районах.

МВВР обійняли друге місце в структурі перинатально діагностованих вад із значною часткою елімінації випадків, несумісних з життям. Завдяки цьому жодного випадку у новонароджених не виявлено у Воловецькому районі, попереджено 2/3 випадків у Виноградівському і Міжгірському, половина - у В. Березнянському, Ужгородському, Берегівському, Рахівському, Тячівському, Мукачівському районах. Значною часткою МВВР серед народжених мертвими відзначились Перечинський, Берегівський, Свалявський, Хустський райони і м. Ужгород, а у народжених живими - В. Березнянський, Перечинський, Хустський райони і м. Ужгород. Всі згадані райони складають перспективний резерв для зниження частоти МВВР в популяції шляхом покращення пренатальної діагностики.

Недостатній рівень пренатальної діагностики є вагомою причиною високої частоти вроджених вад у народжених живими і мертвим. В практиці пренатальних досліджень в Закарпатті діагностуються переважно ВВР нервової системи і множинні вади розвитку (73,5% виявлених та 80,3% елімінованих плодів з вадами розвитку, 84% - у народжених мертвими) і практично не реєструються вади серцево-судинної системи, загрозливі в плані дитячої інвалідизації та смертності. Викликають настороженість факти високої неонатальної реєстрації ВВР в районах із значними кількісними показниками пренатальної діагностики, так само як низький рівень вроджених вад в районах з найнижчими показниками пренатальних досліджень. Це висуває питання про недостатність врахування лише кількісних показників пренатальної діагностики для ефективного впливу на частоту ВВР в окремих субпопуляціях і вказує на потребу покращення якісного рівня пренатальних досліджень та постнатальної реєстрації вроджених вад в зазначених районах.

Можливою причиною провідних позицій В.Березнянського, Ужгородського і Перечинського районів за частотою вроджених вад у народжених живими і мертвими є суттєва різниця у кількості пренатально діагностованих і елімінованих випадків ВВР. Якщо загалом по області перервано 82,4% вагітностей плодом з несумісними з життям вадами розвитку, то у згаданих районах - 59,4%, 74,6% та 72,5% відповідно. Така ситуація лише незначною мірою зумовлена лікарською тактикою збереження вагітності й переважно пов'язана із пізнім зверненням вагітних або відповідним вибором родин з етично-релігійних міркувань. Загалом, у 8,7% пренатально діагностованих ВВР, куди увійшли всі випадки аненцефалії у народжених мертвими, сім'ї відмовились від переривання вагітності. Отже, поряд із покращенням рівня пренатальної діагностики вагомим резервом для зниження частоти вроджених вад у народжених живими і мертвими є раннє звернення вагітної для обліку, своєчасне проведення УЗД плода та покращення просвітницької роботи в родинах високого ризику.

Особливістю перинатального вантажу вродженої патології в закарпатській популяції виявилась підвищена частота реєстрації ВВР нервової системи, що може бути пов'язане з поширеністю в популяціях мутацій генів фолатного обміну і реметилювання гомоцистеїну. Генетичний дефіцит фолатного обміну також розглядається як вагома причина інших вроджених вад, зокрема, орофаціальних незрощень, редукційних вад кінцівок, вад серця і сечової системи. Як свідчать отримані нами дані, окремі райони Закарпатської області (Воловецький, Міжгірський, Рахівський, Хустський, Свалявський, Іршавський, Ужгородський, Мукачівський), поряд із високими показниками частоти вад нервової системи, відзначились підвищеною частотою редукційних вад кінцівок та орофаціальних незрощень, що підвищує ймовірність генетичних порушень фолатного обміну в їх ґенезі.

Для того, щоб охарактеризувати розподіл генотипів MTHFR в контингенті високого ризику фолат-залежних вад, обстежено 58 жінок з обтяженим акушерським анамнезом (дослідна група), що зверталися на консультацію в ЗМГК. Контрольну групу склали жінки без ускладненого генетичного та акушерського анамнезу, які мають двох і більше здорових дітей. В контингенті жінок з обтяженим акушерським анамнезом сформовано дві дослідні групи: № 1 - 35 жінок, в яких були випадки народження або пренатального виявлення плоду з аненцефалією та/або незрощенням хребта; № 2 - 23 жінки з навиковим невиношуванням вагітності (два і більше самовільних викидня). За результатами генетичного тестування, серед жінок з групи ризику вад плода і невиношування вагітності показана підвищена частота генотипу 677ТТ гена MTHFR (11% і 13% при 3% в контролі відповідно, P<0,05), що узгоджується з результатами відомих досліджень і вказує на вірогідний внесок спадкових фолат-дефіцитних станів у відтворенні вад нервової системи та репродукційних втрат в закарпатській популяції.

За результатами інтрарегіональної оцінки перинатального вантажу вродженої патології в закарпатській популяції найбільший внесок в нього належить субпопуляції м. Ужгород, В. Березнянського, Перечинського, Ужгородського, Іршавського, Хустського та Виноградівського районів. Згадані райони розташовані на заході-південному заході, суттєво відрізняються за рівнем народжуваності і переважно заселені українцями, за винятком Виноградівського району і м. Ужгород, де чверть населення складають угорці. Частка ВВР у дітей до року суттєво змінила рейтинг районів за частотою ВВР. На перші позиції вийшли Виноградівський, Іршавський і Мукачівський райони, які за частотою ВВР у народжених живими знаходились на V, VI і X відповідно при однакових показниках у мертвонароджених та елімінованих плодів.

До V позиції зросла частота ВВР у Хустському районі (VII місце в контингенті народжених живими), а на VI-VIII опинилися м. Ужгород, В.Березнянський і Ужгородський райони, що обіймали перші місця рейтингу перинатально діагностованих ВВР. Лише Перечинський район зберіг IV позицію після врахування ВВР у дітей до року. Частка ВВР у дітей до року не вплинула на рейтинг інших районів (Свалявський, Берегівський, Рахівський, Тячівський, Міжгірський, Воловецький), які разом із Мукачівським демонстрували найнижчі показники перинатально діагностованих вроджених вад. У зв'язку з цим постає питання: за рахунок яких вроджених вад у дітей до року змінився рейтинг районів і чому ці вади не були діагностовані у пологових стаціонарах? До 2006 р. у дітей до року окремо реєстрували лише вади розвитку серцево-судинної системи. Їх частота в динаміці 2001-2007 рр. була меншою, ніж в середньому в Україні (6,0 та 8,0 на 1000 відповідно), проте вдвічі вищою, ніж у новонароджених: в гірській місцевості - у 2,2, низинній - 1,6 рази.

Найвищу частоту вад серця у дітей до року (71,8-101) виявлено у Хустському, Перечинському, Іршавському, В. Березнянському, Берегівському, Ужгородському районах і м. Ужгород, тоді як в решті районів - 26,9-47,9 на 10 000 дітей до року. Найпоширенішими вадами виявились кістково-м'язові аномалії, а серед них - вроджені деформації стегна, які переважно діагностувалися у дітей до року. За його частотою встановлено значний відрив шістки «лідерів» (Виноградівський, Іршавський, Мукачівський, Хустський, Перечинський райони, м. Ужгород), які майже в тій самій послідовності очолили рейтинг загальної частоти ВВР в закарпатській популяції при врахуванні результатів реєстрації у народжених живими, мертвими, елімінованих плодів та дітей до року. Отже, принциповий внесок у показники загального генетичного вантажу в закарпатській популяції складають випадки вроджених деформацій стегна у дітей до року, а провідні позиції Хустського, Перечинського, Іршавського районів до того ж зумовлені високою частотою реєстрації вроджених вад серця.

Різні райони потребують різної стратегії та заходів, спрямованих на зниження смертності дітей до року від вродженої патології. В зоні найвищого ризику знаходяться гірські В. Березнянський і Перечинський райони, які потребують комплексної програми профілактики ВВР серця, нервової системи і МВВР. У низинному Берегівському та гірському Воловецькому районах (III-IV позиції за рівнем дитячої смертності) основна увага має бути скерована на ранню діагностику вад серця. Проблема ранньої діагностики вад серця і МВВР актуальна в гірських Хустському і Іршавському районах, вад нервової системи - Іршавському та низинних Мукачівському і Ужгородському районах. Підвищена частота вроджених вад травної системи може суттєво впливати на показники дитячої смерності в Ужгородському, Іршавському, Хустському районах. Найнижчі показники вроджених вад і дитячої смертності відмічено в гірських Тячівському, Рахівському, Свалявському та Міжгірському районах. При цьому обласний центр м. Ужгород, який посів I місце за частотою вроджених вад у народжених живими і III - за частотою ВВР серця, травної систем та МВВР, відзначився найнижчими показниками дитячої смертності в області. Це, ймовірно, пов'язане з найкращим рівнем медичної інфраструктури і медико-генетичної допомоги населенню, які, з одного боку, зумовлюють якіснішу (вищу) реєстрацію випадків ВВР, а з іншого забезпечують кращі можливості для адекватного ведення і родорозрішення вагітних та ефективної постнатальної корекції вроджених вад.

Ефективна стратегія подолання вроджених вад в закарпатській популяції повинна також враховувати підвищений ризик техногенного забруднення довкілля у великих містах та окремих районах області. Особливості нозологічної структури, інтрарегіональної поширеності та етнічної належності випадків спадкової патології в закарпатській популяції.

В реєстрі ЗМГК (1030 пацієнтів в 685 родинах) переважну частку випадків (82,5%) зареєстровано серед представників корінного населення: українців (79,1%), угорців (12,2%), ромів (4,2%), румунів (2,3%) та німців (0,5%). Більша частка українських родин високого генетичного ризику походить з 9 гірських районів області (52,0%), причому в 6 з них (Хустському, Іршавському, Міжгірському, Свалявському, Воловецькому, В.Березнянському) 95-100% пацієнтів з генетичною патологією є українцями. В низинній місцевості найвища частка українських родин високого ризику (78,4%) походить з Мукачівського, Виноградівського районів та м. Ужгород. Всі румунські родини високого генетичного ризику проживають в гірських Рахівському і Тячівському районах, а 72,4% пацієнтів угорського походження - з низинних Берегівського, Виноградівського і Ужгородського районів, причому у Берегівському складають 36,2% всіх випадків виявленої генетичної патології. 75,0% ромських родин високого генетичного ризику походять з Берегівського, Ужгородського районів та м. Ужгород. Отримані дані створюють підстави для інтрарегіональної стратегії селективного скринінгу генетично детермінованої патології в українського, угорського, ромського і румунського населення Закарпатської області.

Всього у 565 родинах корінного населення (українці, угорці, роми, румуни, німці) діагностовано 704 випадки моногенної і 172 хромосомної патології (у 375 та 161 родинах відповідно). Відмічено виразну інтрарегіональну мінливість частки моногенної і хромосомної патології в контексті гірської - низинної місцевості, окремих районів області, а також етнічного походження пробандів: в українців - 4,1 : 1, угорців - 4,3 : 1, ромів - 6,5 : 1, румунів - 1,8 : 1. Отже, румунське населення відзначилось найвищою, а ромське - найнижчою часткою хромосомної патології в структурі генетичної захворюваності популяції Закарпатської області.

В реєстрі ЗМГК виявлено 209 верифікованих випадків хромосомних аномалій (172 - в корінного населення), а їх переважна більшість (89%) представлена синдромами хромосомних анеуплодій із суттєвим домінуванням синдромів Дауна, Тернера і Клайнфельтера. При цьому частота мозаїчних форм синдромів Тернера і Клайнфельтера склала 54,5% та 38,2% діагностованих випадків відповідно.

В українських родинах відмічено частіше відтворення синдрому Тернера, в угорських - синдромів Дауна і Клайнфельтера. Українське населення в гірській місцевості відзначилось вищою частотою відтворення синдрому Дауна, ніж в низинній. За весь період реєстрації виявлено лише єдиний випадок синдрому Тернера в румунській родині і не виявлено випадків синдромів Тернера і Клайнфельтера у ромського населення. При цьому обтяженість спадковими хромосомними перебудовами виявилась провідною рисою родин румунського походження в реєстрі ЗМГК: вони склали 41,2% всіх виявлених носіїв збалансованих перебудов акроцентричних хромосом та 85,7% випадків асоційованої з ними транслокаційної форми хвороби Дауна.

Випадки хромосомної патології в реєстрі ЗМГК вказують на ймовірний зв'язок її частоти і структури з етнічною належністю родин високого ризику. Так, отримані нами дані щодо підвищеного відсотка «угорських» випадків синдрому Дауна в реєстрі ЗМГК узгоджуються з даними інших авторів про підвищену частоту хвороби Дауна серед населення Угорщини. При цьому виявлена нами висока частота транслокаційної форми трисомії-21 у корінного румунського населення, ймовірно, відображає генетичну структуру саме закарпатської популяції, оскільки не висвітлена у відомих дослідженнях щодо румунського населення.

Моногенну патологію виявлено в 379 родинах (704 хворих) корінного населення, переважно на основі синдромального аналізу. Всього діагностовано 157 спадкових нозологій, для 11 застосовано молекулярно-генетичний аналіз. Найповніше обстежені випадки ПМД Дюшена-Бекера, СМА Вердніга-Гофмана, муковісцидозу, хореї Гентінгтона та хвороби Шарко-Марі-Тус, які репрезентативно представлені в реєстрі ЗМГК.

Раннє виявлення ФКУ і вродженого гіпотиреозу забезпечувалось програмами неонатального скринінгу. В структурі моногенної патології реєстру ЗМГК найрепрезентативніше і з однаковою часткою представлені випадки аутосомно-рецесивних (АР) та аутосомно-домінантних (АД) захворювань (45,9% та 46,4% родин відповідно), 6,9% та 0,8% - Х-зчепленої рецесивної і Х-зчепленої домінантної патології. Серед українців та румунів простежувався більший відсоток родин з АД захворюваннями (48,5% та 50% відповідно), серед угорців та ромів - АР патологією (52,1% та 62,5%).106 із 157 діагностованих моногенних захворювань зустрічались тільки в корінних українців, з яких до переліку найпоширеніших (18,7% всіх родин в реєстрі) увійшли вроджена катаракта, ізольований дефіцит гормону росту, синдром Марфана, ахондроплазія, СМА Вердніга-Гофмана, краніосиностоз, шкірно-очний альбінізм, атаксія Фрідрайха, синдроми Шарко-Марі-Тус і Рассела-Сільвера, іхтіоз вроджений звичайний. Поряд з цим, українське населення відзначилось вибірково високим відтворенням синдрому Нунан, нейрофіброматозу і незавершеного остеогенезу: 90% всіх випадків даної патології або 10,8% родин високого ризику в реєстрі ЗМГК.

В українських родинах «гірського» походження діагностовано 75-90% всіх випадків синдрому Нунан, незавершеного остеогенезу, синдрому Марфана, атаксії Фрідрайха, синдрому Рассела-Сільвера, синдрому Де Ланге, м'язової дистрофії Дюшена. Виключно в гірській місцевості діагностовані акроцефалополісиндактилія, синдром Беквіта-Відемана, бульозний епідермоліз, мікрофтальм, колобома райдужки, судинної оболонки та сітківки; міопатія дистальна спадкова з пізнім початком, синдром Протея, синдром Ретта, СМА Вердніга-Гофмана, ФКУ. При цьому всі пацієнти українського походження з гемолітичною анемією Мінковського-Шофара, надклапанним стенозом аорти, сімейною поліцитемією і переважна більшість із спадковою глухонімотою походили з низинної місцевості.

В угорців переважну більшість моногенних захворювань діагностовано в одній родині, включно з випадками, що зустрічались тільки в даній етнічній спільності: агаммаглобулінемія Брутона, атрезія жовчних шляхів, глаукома вроджена, вроджений множинний артрогрипоз, метгемоглобінемія, прогерія, хондродисплазія крапкова. Якщо ж брати до уваги частку випадків «угорського» походження в структурі окремих моногенних нозологій, можна припустити підвищений ризик відтворення представниками даного етносу м'язової дистрофії Дюшена, муковісцидозу і адреногенітального синдрому (41,7%, 28,6% і 28,6% родин високого ризику даної патології в реєстрі), а також гіпоплазії та дисплазії легені, надклапанного стенозу аорти, целіакії, анофтальму; синдромів множинних екзостозів, ламкої Х-хромосоми, зворотнього розміщення органів, Рубінштейна-Тейбі; остеохондрозу Бланта, ністагму вродженого ідіопатичного та клейдокраніального дизостозу. Спектр моногенної патології в родинах румунського походження виявився обмежений єдиними діагностованими в Закарпатті випадками ессенціального тремору і пухлини Вільмса, а також поодинокими родинами високого ризику відтворення гемофілії А, муковісцидозу, м'язової дистрофії Дюшена і спадкової глухонімоти. Як вказувалось вище, основну загрозу для румунського населення Тячівського і Рахівського районів створює високий ризик носійства збалансованих транслокацій акроцентричних хромосом, асоційованих з виникненням трисомії-21 в потомстві.

Зважаючи на важливість етнічної ідентифікації певного спектру спадкових захворювань, виявлених в регіоні, слід вказати на практичну відсутність епідеміологічних досліджень моногенної патології в Угорщині та Румунії. При цьому рівень молекулярно-генетичної верифікації спадкових захворювань в Угорщині достатньо високий і охоплює широкий спектр генетичних захворювань, тоді як відомі дослідження генетичних захворювань в Румунії, за винятком єдиного проекту стосовно прогресуючої м'язової дистрофії, обмежуються переважно описом та результатами генетичного тестування окремих випадків. Найґрунтовніше опрацьована проблема генетичної ідентифікації ромського населення, про що свідчать численні наукові дослідження в популяціях Угорщини, Чехії, Словаччини, Італії, Іспанії, Індії та ін.. В реєстрі ЗМГК немає жодного спадкового захворювання, яке вважається типовим для ромів. При цьому саме «ромське» походження мала переважна більшість «закарпатських» випадків синдрому Поланда та мікротії-атрезії (75% та 40% всіх випадків відповідно), поряд із виразним внеском у відтворення в популяції спадкової глухонімоти та синдромів Уордо-Романо, Прадера-Віллі, Де Ланге, адреногенітального (14-50% всіх випадків даної патології в реєстрі). Отже, за даними реєстру Закарпатського МГК можна визначити найпоширеніші моногенні захворювання корінного населення, які потребують розробки стратегічних напрямків селективного скринінгу, діагностики і профілактики, що в свою чергу дозволить провести об'єктивне визначення їх частоти в популяції.

Сюди слід віднести 24 із 157 моногенних нозологій в реєстрі ЗМГК, що діагностовані в 56,7% родин, а серед них - 9, які склали третину всіх випадків: спадкова глухонімота, вроджена катаракта, синдром Нунан, нейрофіброматоз, незавершений остеогенез, вроджений дефіцит гормону росту, синдром Марфана, мікротія-атрезія, м'язова дистрофія Дюшена. До поширених в Закарпатті моногенних захворювань також можна віднесли ахондроплазію, СМА Вердніга-Гофмана, атаксію Фрідрайха, синдром Шарко-Марі-Тус, гемофілію А, синдроми Де Ланге, Поланда, Рассела-Сільвера; краніосиностоз, шкірно-очний альбінізм, муковісцидоз, адреногенітальний синдром, мукополісахаридоз, синдром Прадера-Віллі, іхтіоз вроджений звичайний.

Оскільки в Закарпатській області масовим скринінгом охоплені всі новонароджені, які підлягають обстеженню на 4 добу, це забезпечило не лише можливість ранньої діагностики ФКУ і вродженого гіпотиреозу у повному обсязі, але й дозволило охарактеризувати їх поширеність в закарпатській популяції. Протягом 2006-2007 рр. неонатальним скринінгом виявлено лише два випадки вродженого гіпотиреозу при народжуваності близько 16 000 на рік, що дозволяє припустити, принаймні, утричі меншу поширеність даної патології в Закарпатті. За період з 1989 по 2009 рр. ФКУ діагностовано у 6 корінних закарпатських родинах (5 українських та 1 угорській), а отже, її частота в Закарпатській популяції не перевищує 1 : 15 000 новонароджених, що є удвічі нижче, ніж в середньому в Україні.

Ефективне прогнозування і профілактика спадкової патології на регіональному рівні вимагає визначення внеску споріднених шлюбів в структурі генетичної захворюваності популяції. Споріднені шлюби склали 2,2% всіх родин, проконсультованих в ЗМГК, і загалом представлені шлюбами V-IX, XI і XIII ступеня спорідненості (90,9% всіх випадків) із значним переважанням шлюбів VІІ, IX і V ступеня спорідненості (68,7% всіх випадків). Частка репродуктивних порушень виявилась високою (59-68% шлюбів), що узгоджується з даними літератури. Переважним відтворенням репродуктивних втрат відзначились шлюби VII-VIII, вроджених вад - XIII ступеня спорідненості. Хромосомна патологія зареєстрована лише в контингенті репрезентативно представлених споріднених шлюбів (V-VII, IX ступеня) з часткою 3-7% випадків, а її спектр включав синдром Тернера, збалансовані перебудови акроцентричних хромосом, синдроми Едвардса, Дауна, Клайнфельтера у співвідношенні 3 : 2 : 1 : 1 : 1 відповідно. Моногенна патологія у спектрі 19 нозологій зареєстрована у 17-18% репрезентативно представлених шлюбів VII, IX, XIII ступеня спорідненості.

На прикладі ромського і румунського населення відмічено невідповідність відсотка споріднених шлюбів частці родин в закарпатській популяції та реєстрі МГК. Частка ромів в популяції складає 1,1%, в реєстрі спадкової патології - 4,2%, серед всіх споріднених родин - 17,3%; у румунів - 2,6%, 2,3% і 6,3% відповідно. У представників українського і угорського етносів ці показники є більш відповідними: 80,5%, 79,1%, 67,8% та 12,1%, 12,2%, 8,7% відповідно. Отже, пацієнти ромського і румунського походження зробили більший внесок в структуру споріднених шлюбів, що асоціюється з вагомішим ризиком репродуктивних порушень і потребує посилення просвітницької діяльності.

При прогнозуванні репродуктивної функції у споріднених родинах слід враховувати підвищений ризик хромосомної патології у шлюбах V-VII, IX, моногенних захворювань - VII, V, IX, репродуктивних втрат - V-IX, XI, вроджених вад розвитку - V, VI, IX, XI, XIII ступеня спорідненості. У споріднених шлюбах ромського походження V або VII ступеня відтворюються мікротія-атрезія, синдром Поланда та вроджена глухота (20%, 25% та 3,8% всіх випадків даної патології в реєстрі відповідно). У споріднених румунських родинах немає випадків моногенної патології, проте з інбредним шлюбом VII ступеня можна пов'язати підвищений ризик вроджених вад, репродуктивних втрат і транслокаційної форми синдрому Дауна. У споріднених шлюбах угорського населення II та VII ступеня відтворюються атрезія жовчних шляхів, вроджена м'язова дистрофія типу Ульріха та гемофілія А (100%, 50% та 16,7% всіх випадків в реєстрі відповідно), ризик розвитку яких стосується лише родин угорського походження. У споріднених шлюбах виключно українського походження VII та IX ступеня відтворюються анорхія сімейна (100% всіх випадків даної патології в реєстрі), лепречаунізм (100%), поліцитемія сімейна (50%), Ретта синдром (50%), Денді-Уокера синдром (33,3%), мікрофтальм (33,3%), альбінізм шкірно-очний (25%), Рассeла-Сільвера синдром (25%), атаксія Фрідрайха (25%), ізольований дефіцит гормону росту (20%), вроджена катаракта (8,3%).

Отримані дані дозволили окреслити спектр генетичної патології та особливості її поширеності в різних етнічних спільнотах корінного населення Закарпатської області. Це створює основу для розробки регіональної програми ефективної преконцепційної профілактики і ранньої діагностики генетично детермінованої патології в закарпатській популяції України.

Висновки

Охарактеризовано генетичний вантаж закарпатської популяції України за результатами пренатальних і постнатальних досліджень вродженої і спадкової патології за період 2000-2008 рр., що дозволило визначити стратегічні напрямки та інтрарегіональну тактику профілактики генетично детермінованої патології.