Синдром залежності від алкоголю в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: клінічна епідеміологія та лікування

3. У цілому спостерігали відновлення і реструктуризацію позитивних ціннісних орієнтацій, «ядра особистості», врівноваженість та синхронізацію психічних процесів.

Результати багатопланових біохімічних досліджень у процесі терапії свідчать про значне якісне покращання деяких біохімічних показників.

Наголосимо, що при цьому у пацієнтів основної групи спостерігалось достовірне та практично повне відновлення рівня МДА відносно показника у практично здорових осіб. У пацієнтів клінічних груп порівняння № 2 та № 3 вміст МДА в крові хоча й знизився, але не досягав значень в осіб контрольної групи, перевищуючи останні у 1,5-1,6 разу відповідно. Щодо рівня МСММ, то він незначно (на 10-15%) знижувався після лікування у пацієнтів усіх груп.

Як свідчать отримані результати, найефективнішою запропонована лікувальна програма виявилася на рівні МДА у хворих клінічної групи № 1 (коморбідна патологія радіаційного та алкогольного генезу). У хворих двох інших груп вираженість ендогенної інтоксикації, враховуючи вміст МДА в крові, зменшилась приблизно на 40% порівняю з такою до лікування. Цей факт, на наш погляд, потребує подальшого поглибленого вивчення.

Позитивні результати отримано і щодо показників холестерину і -ліпопротеїдів та ферментів. Активність вивчених ферментів нормалізувалась і практично не відрізнялась від значень в осіб контрольної групи.

Підсумовуючи результати проведених біохімічних досліджень, в цілому слід відзначити, що після проведеного лікування практично всі вивчені показники обміну речовин нормалізувались.

Тобто запропонована лікувальна програма сприяє нормалізації біохімічних показників крові, особливо за коморбідною патології радіаційного та алкогольного генезу. Отримані результати також вказують на важливість визначення рівня МДА, МСММ та вмісту серотоніну в крові як допоміжних критеріїв оцінки ефекту лікування хворих з коморбідними станами радіаційного та алкогольного генезу.

Виходячи з цього, є підстави вважати запропоновані лікувальні засоби досить ефективними, принаймні щодо тих лабораторних показників, котрі відображають функціональний стан печінки.

Концептуальне значення у розробленні індивідуальних психотерапевтичних та психокорекційних заходів у структурі реабілітаційних програм має вивчення можливих проявів дезорганізації психічної сфери хворих у період ремісії. Для їхньої ефективності вкрай необхідний всебічний аналіз психічного стану пацієнтів, спрямований не тільки на встановлення наявності порушень емоційної, когнітивної або мотиваційної сфер, змін самооцінки, рівня посягань, але й на характеристику прихованих можливостей.

Основним завданням протирецидивних заходів має бути визначення та використання інтегрованих показників, складовими яких є цілісна поведінкова стратегія пацієнта і суб'єктивна оцінка перебігу хвороби, що виражається усвідомленням захворювання як специфічної форми життя.

Кінцевою метою реалізації даних підходів є досягнення максимальної адаптації пацієнта у широкому розумінні цього поняття.

Концептуальною основою раціональної психотерапії у період ремісії з використанням патопсихологічних методик є активна співпраця лікаря із хворим, обговорення як статичних параметрів, так і їхньої динаміки з пропозицією коментування причинно-наслідкових зв'язків останніх.

Висновки

наркологічний алкогольний опромінення

1. У дисертаційній роботі здійснене теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо оцінки психічних і поведінкових розладів, пов'язаних із вживанням алкоголю, в УЛНА на ЧАЕС. Воно полягає у визначенні клініко-епідеміологічних закономірностей виникнення і розвитку СЗА внаслідок Чорнобильської катастрофи та розробленні ефективних лікувальних заходів. Визначено вторинність виникнення зловживання алкоголем і СЗА в УЛНА після зовнішнього опромінення у дозах 0,0003-2,87 Гр на тлі психічної і соматоневрологічної патології за механізмом «замкненого психосоматичного кола». Розроблено і впроваджено протоколи діагностики психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю та створено діагностичні критерії СЗА в УЛНА. Доведено ефективність і безпеку використання методів ентеросорбції для лікування УЛНА із СЗА. Отримані результати обґрунтовують доцільність розроблення нового міждисциплінарного напрямку в медичній науці -- наркології катастроф.

2. У когортному епідеміологічному дослідженні визначено, що поширеність СЗА в УЛНА 1986-1987 рр. значно вища, ніж у популяції, яка не зазнала впливу чинників Чорнобильської катастрофи. На підставі наркологічного інтерв'ю і тестування діагноз СЗА було встановлено 26,8% УЛНА і лише 15,6% обстежених популяційного контролю (p<0,001). Групу ризику щодо розвитку СЗА (зловживання алкоголем або вживання зі шкідливими наслідками) склали ще 17,2% УЛНА. Тобто психічні і поведінкові розлади, зумовлені вживанням алкоголю, виявлено у 44% УЛНА.

3. Встановлено статистично значущий зв'язок між експозицією до комплексу чинників Чорнобильської катастрофи та подальшим розвитком СЗА серед УЛНА на ЧАЕС (p<0,001). В УЛНА із психічними розладами існує значно підвищена ймовірність розвитку СЗА, що дає підстави розглядати СЗА в УЛНА як вторинну патологію на тлі існуючих психічних розладів.

4. СЗА в УЛНА на ЧАЕС зумовлює споріднену неврозо- та психопатоподібну симптоматику органічного характеру. Нервово-психічні розлади, що виникли після опромінення, спричиняють швидкий і більш злоякісний перебіг СЗА в УЛНА, який є вторинним і виникає за наявності первинної психічної і соматоневрологічної патології після опромінення.

5. Встановлено, що залежність між дозою зовнішнього опромінення (у діапазоні 0,0003-2,87 Гр) і подальшим ризиком розвитку СЗА серед УЛНА має виражено нелінійний характер. Максимальні значення ризиків спостерігаються за впливу малих (від 0,01 до 0,1 Гр) та середніх (від 0,25 до 0,5 Гр) доз.

6. Основними чинниками ризику зловживання алкоголем і СЗА в УЛНА на ЧАЕС після зовнішнього опромінення у дозах 0,0003-2,87 Гр є:

– первинна психічна і соматоневрологічна патологія у післяаварійний період (яка може бути й радіаційно-асоційованою);

– низький рівень освіти;

– молодий (до 35 років) вік на момент виконання аварійних робіт;

– задовільний матеріальний стан;

– генетична обтяженість щодо зловживання алкоголем.

7. Диференціально-діагностичні критерії клінічних проявів СЗА в УЛНА полягають:

– в органічному характері психічних розладів у опромінених осіб із типовими експлозивними реакціями на гіпостенічно-іпохондричному підґрунті;

– у наявності хронічної психогенно-травмуючої ситуації на тлі достатньо збереженої критики;

– у характерній динаміці розвитку СЗА в УЛНА: «лікувальний» етап - швидкий розвиток етапу психічної залежності - етап фізичної залежності;

– в існуванні первинної психічної і соматоневрологічної патології після опромінення, що прискорює розвиток СЗА внаслідок адитивних і синергічних ефектів алкоголю з комплексом радіаційних і нерадіаційних чинників Чорнобильської катастрофи.

8. Клініко-нейрофізіологічні особливості СЗА в УЛНА на ЧАЕС після зовнішнього опромінення у дозах 0,01-0,98 Гр полягають у коморбідності з органічними, невротичними, соматоформними і пов'язаними зі стресом психічними розладами (найчастіше - депресивними) у структурі недомінантно-лімбічного нейропсихіатричного синдрому за переважання дисфункції правої (недомінантої) гемісфери із порушеннями діяльності лімбіко-ретикулярного комплексу з акцентом ураження у діенцефальній ділянці. Порушення регулювання тонусу церебральних судин мозку і венозного відтоку не має специфічних ознак. Когнітивна дисфункція полягає у розладах зорової і слухової пам'яті та активної уваги. Зміни результатів лабораторних досліджень характеризуються нормалізацією біохімічних показників, асоційованих із алкоголем, інтенсифікації процесів ПОЛ, рівня серотоніну в сироватці крові і активності печінкових ферментів.

9. Розроблено і впроваджено ефективні і безпечні методи лікування СЗА в УЛНА на ЧАЕС, що включають сорбційну детоксикацію у поєднанні із психотерапевтичними заходами. Терапевтична ефективність забезпечується завдяки індивідуальному підбору доз селективного ентеросорбенту з урахуванням супутньої патології і використанню індивідуалізованої психотерапії. За необхідності доцільно додатково застосовувати фармакотерапію, фізіотерапію, голкорефлексотерапію, які разом сприяють нормалізації загального психічного стану хворих, досягненню стійкої ремісії зловживання алкоголем та позитивної динаміки показників нейрофізіологічних і біохімічних досліджень.

10. Удосконалено роботу КЕР ДУ «НЦРМ АМН України» завдяки розробленню і впровадженню практичних рекомендації щодо обліку і моніторингу психічних і поведінкових розладів унаслідок вживання алкоголю.

Практичні рекомендації.

1. Обов'язковим є залучення нарколога до роботи у лікувально-діагностичних закладах, які надають медичну допомогу постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також до диспансерної системи реєстрів цього контингенту.

2. Під час анамнестичного дослідження УЛНА на ЧАЕС вкрай необхідне, поряд з ретельним збором його радіаційних складових, делікатно розпитати пацієнта про його ставлення до алкоголю, що може суттєво вплинути на перебіг загального психопатологічного процесу.

3. Лікарі, зокрема психіатри, неврологи, гастроентерологи, терапевти, які проводять диспансеризацію УЛНА, мають ставити конкретні запитання, пов'язані із зловживанням алкоголем, керуючись при цьому розробленим під час виконання даної роботи єдиного протоколу дослідження, а також анкетою постінтоксикаційного алкогольного синдрому (ПАС) та опитувальником для визначення ХАІ (CAGE).

4. У програмі терапії УЛНА на ЧАЕС із СЗА доцільно використовувати комплексну лікувальну тактику, що включає детоксикаційну (зокрема сорбційну) терапію, корекцію метаболічних процесів у цілому та нейрометаболічних зокрема, а також психотерапію.

5. Використовувати розроблені практичні рекомендації щодо обліку і моніторингу психічних і поведінкових розладів унаслідок вживання алкоголю у структурі КЕР «ДУ НЦРМ АМН України».

Література

1. Пострелко В.М. Новый подход в терапии при сочетанном воздействии экологических факторов и алкоголя у пострадавших в результате Чернобыльской катастрофы / В.М. Пострелко // Архів психіатрії. - 1999. - № 1 (19). - С. 78-79.

2. Пострелко В.М. Психічні розлади у ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, що страждають на синдром залежності від алкоголю (клініко-психологічні особливості) / В. М. Пострелко // Архів психіатрії. - 2001. - № 1-2. - С. 24-25.

3. Пострелко В.М. Специфіка патогенезу синдрому залежності від алкоголю у хворих з непсихотичними психічними розладами радіаційного походження / В.М. Пострелко // Український медичний альманах. - 2003. - Т. 6, № 4. - С. 113-115.

4. Пострелко В.М. Особливості анамнезу коморбідних станів, спричинених сукупним впливом іонізуючих випромінювань та синдромом залежності від алкоголю / В.М. Пострелко // Вісник наукових досліджень. - 2003. - № 4. - С. 17-19.

5. Пострелко В.М. Особливості перебігу стану відміни у осіб, що є залежними від алкоголю і страждають нервово-психічними розладами радіаційного походження / В.М. Пострелко // Український медичний альманах. - 2003. - Т. 6, № 6. - С. 127-129.

6. Пострелко В.М. Особливості розвитку та перебігу нервово-психічних розладів пострадіаційного походження у осіб, що страждають на синдром залежності від алкоголю / В.М. Пострелко // Український медичний альманах. - 2004. - Т. 7, № 1. - С. 139-140.

Размещено на Allbest.ru