Ренальна дисфункція при трансуретральній резекції доброякісної гіперплазії простати і шляхи її корекції

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Державна установа «інститут урології

академії медичних наук України»

14.01.06. - Урологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Ренальна дисфункція при трансуретральній резекції доброякісної гіперплазії простати і шляхи її корекції

Владиченко Костянтин Анатолійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Буковинському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор

Федорук Олександр Степанович,

Буковинський державний

медичний університет МОЗ України,

завідувач курсу урології кафедри хірургії та урології.

Офіційні опоненти - доктор медичних наук, професор

Черненко Василь Васильович,

Державна установа “Інститут урології

АМН України”,

головний науковий співробітник відділу судинної урології;

доктор медичних наук, професор

Саричев Леонід Петрович,

Вищий державний навчальний заклад України „Українська медична стоматологічна академія”

МОЗ України,

завідувач кафедри урології, медичної сексології

з анестезіологією та інтенсивною терапією.

Захист відбудеться „30” листопада 2010 року о 14:30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.615.01 при Державній установі “Інститут урології АМН України” за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державної установи “Інститут урології АМН України” за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9а.

Автореферат розісланий „29” жовтня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

к.мед.н., с.н.с. Л. М. Старцева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена тим, що на даний час доброякісна гіперплазія простати (ДГП) є одним із найбільш розповсюджених захворювань у чоловіків віком більше 60 років. У зв'язку з сучасною тенденцією зростання питомої ваги людей похилого віку в Україні, кількість пацієнтів, хворих на ДГП, зростатиме. Відсоток хворих на ДГП становить за різними даними: від 10% у чоловіків 40 років до 84% у чоловіків старших за 60 років (Возіанов О. Ф. та співав., 2003; Пасєчніков С. П. та співав., 2004; Стусь В. П. та співав., 2002; Лоран О. Б. и соавт., 2005); при диспансерних обстеженнях чоловіків старших за 50 років виявляється в 10-15 % (Лоран О. Б., и соавт., 2005); гістологічні ознаки ДГП наявні в 50% чоловіків у віці від 50 до 60 років і у 80% - 90% чоловіків у віці від 70 до 80 років (Возіанов С. О., Гжегоцький М. Р., Шуляк О. В. та ін., 2003). Під час аутопсії гістологічні ознаки ДГП визначаються у 8% чоловіків у віці до 30 років, в 11% - до 40 років, більш ніж у 40% - до 50 років і більш наж у 90% - після 80 років (Возіанов О. Ф., 2008).

Внаслідок розвитку та прогресування інфравезикальної обструкції при ДГП виникає клініко-лабораторний симптомокомплекс з прогресуючою втратою усіх ниркових функцій - ренальна дисфункція (Баринов Э. Ф., 2008). Порушення функціонального стану верхніх сечових шляхів внаслідок ДГП діагностується більш ніж у 30% хворих із цією патологією (Возіанов С. О., Гжегоцький М. Р., Шуляк О. В. та ін., 2004)

Основним напрямком лікування ренальної дисфункції внаслідок ДГП на сьогодні є оперативне лікування. Усунення інфравезикальної обструкції є єдиним шляхом етіологічного лікування ренальної дисфункції при ДГП. Враховуючи те, що перебіг операційного стресу поглиблює ренальну дисфункцію (Возіанов С. О., Гжегоцький М. Р., Шуляк О. В. та ін., 2005), необхідним є вивчення патогенетичних шляхів корекції функціонального стану нирок при оперативному лікуванні ДГП. Це змушує вести пошук і удосконалювати медикаментозну терапію ренальної дисфункції при ДГП.

У зв'язку з цим подальшого вивчення потребують шляхи корекції гомеостатичних зрушень внаслідок ренальної дисфункції та попередження виникнення ускладнень при оперативному лікуванні ДГП.

Зв'язок дисертаційної праці з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконане як фрагмент комплексної планової науково-дослідної роботи кафедри хірургії та урології Буковинського державного медичного університету “Порушення функціонального стану нирок та нижніх сечовивідних шляхів при урологічній патології”, затвердженої МОЗ України (номер державної реєстрації 0105U002942). Автор є відповідальним виконавцем планової наукової роботи. Тема дисертації затверджена вченою радою Буковинського державного медичного університету 24 березня 2005 року (протокол № 7) і проблемною комісією МОЗ і АМН України “Урологія” (протокол № 9 від 27.09.05 року). Дисертаційна робота пройшла біоетичну експертизу (протокол № 32 від 16 грудня 2008р.).

Мета дослідження: покращення результатів лікування хворих на доброякісну гіперплазію простати при трансуретральній резекції шляхом вивчення функціональних порушень нирок в до- і післяопераційному періоді та розробити шляхи корекції ренальної дисфункції.

Завдання дослідження:

Вивчити функціональний стан нирок у хворих на доброякісну гіперплазію простати у передопераційному та післяопераційному періодах.

Вивчити ефективність методики визначення ранніх порушень функціонального стану нирок при доброякісній гіперплазії простати з допомогою проби з ізотонічним водним навантаження за А. І. Гоженком.

Дослідити активність необмеженого протеолізу, фібринолітичної, про- та антиоксидантної систем крові при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії простати.

Розробити спосіб корекції ренальної дисфункції при лікуванні доброякісної гіперплазії простати.

Провести оцінку результатів лікування хворих на доброякісну гіперплазію простати з ренальною дисфункцією при трансуретральній резекції простати. гіперплазія простата антиоксидантний оперативний

Об'єкт дослідження: пацієнти-чоловіки з проявами ДГП, яким виконувалась трансуретральна резекція простати.

Предмет дослідження: функціональний стан нирок, активність протеолізу, фібринолізу, про- та антиоксидантної систем крові у чоловіків до, під час та після виконання трансуретральної резекції простати.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, інструментальні, статистичні, анкетування.

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше за допомогою проби з ізотонічним водним навантаженням за А. І. Гоженком з'ясовано, що у доопераційному періоді показники функціонального ниркового резерву у хворих на ДГП нижчі при зіставленні з контролем.

Вперше встановлено, що трансуретральна резекція простати супроводжується значним оксидативним стресом, який проявляється вірогідним збільшенням концентрації продуктів вільнорадикального окислення ліпідів (дієнових кон'югатів, малонового альдегіду плазми та еритроцитів) та окислювальної модифікації білків (аліфатичних кетондінітрофенілгідразонів нейтрального та основного характеру) в крові.

Вперше виявлено, що під час ТУР простати спостерігається компенсаторна реакція механізмів антиоксидантного захисту, яка проявляється збільшенням активності глутатіонпероксидази та зниженням вмісту глутатіону відновленого.

Вперше з'ясовано, що при виконанні ТУР простати другим етапом після попереднього проведення епіцистостомії, що нівелює вплив реабсорбції промивної рідини, показники активності процесів ферментативної фібринолітичної активності, протеолізу (необмежений протеоліз за азоальбуміном, азоказеїном та азоколагеном) та окислювальної модифікації білків (аліфатичних кетондінітрофенілгідразонів нейтрального та основного характеру) у крові свідчили про менший ступінь оксидативного стресу, ніж при одномоментній ТУР.

Практичне значення отриманих результатів.

Запропоновано спосіб лікування ниркової недостатності, що розвинулася внаслідок доброякісної гіперплазії простати, застосування якого дозволило удосконалити нефропротекторну терапію при лікуванні ДГП.

Впроваджено у клінічну практику застосування глутаргіну для корекції ренальної дисфункції при оперативному лікуванні ДГП.

Впровадження результатів досліджень. Результати дослідження впроваджені у практичну роботу в урологічному відділенні лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівці; в урологічному відділенні обласної клінічної лікарні м. Чернівці; в хірургічному відділенні центральної міської лікарні м. Рубіжне Луганської області; хірургічному відділенні центральної районної лікарні м. Сторожинець Чернівецької області; хірургічному відділенні центральної районної лікарні м. Снятин Івано-Франківської області; хірургічному відділенні центральної районної лікарні м. Новоселиця Чернівецької області; хірургічному відділенні центральної районної лікарні м. Герца Чернівецької області; хірургічному відділенні обласного онкологічного диспансеру м. Рівне; хірургічному відділенні центральної районної лікарні м. Заставна Чернівецької області; хірургічному відділенні центральної районної лікарні м. Вижниця Чернівецької області.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проводилось обстеження та динамічне спостереження за хворими. Здобувач особисто асистував при виконанні ТУР простати в 52 пацієнтів. Самостійно проведений математичний та статистичний аналіз усього отриманого матеріалу, розроблені “Спосіб лікування ниркової недостатності, що розвинулась внаслідок доброякісної гіперплазії простати”. Особисто написані всі розділи дисертації, узагальнені результати досліджень, сформульовані висновки кандидатської дисертаційної роботи.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації оприлюднені на VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта `2005”, м. Дніпропетровськ, 2005 р.; ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень - `2005”, м. Дніпропетровськ, 2005 р.; VII наукової конференції молодих вчених з міжнародною участю “Актуальні проблеми старіння”, м. Київ, 2006 р.; Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні питання урології”, м. Чернівці, 2006 р.; ХІV науково-практичній конференції урологів з міжнародною участю “Cовременные достижения онкоурологии”, м. Харків, 2006 р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Современные направления теоретических и прикладных исследований”, м. Одеса, 2007 р.;VIIІ науковій конференції з міжнародною участю “Біологічні основи розвитку патології пізнього віку”, м. Київ, 2007 р.; ІV міжнародній науковій конференції “Молодь та перспективи сучасної медичної науки”, м. Вінниця, 2007 р.; V міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Новітні підходи до лікування в сучасній медицині”, м. Ужгород, 2007 р.; Міжнародній студентській науковій конференції, м. Одеса, 2007 р.; V Українсько-Польському симпозіумі урологів, м. Львів, 2007 р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте `2007”, м. Одесса, 2007 р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития `2007”, м. Одеса, 2007 р.; Ювілейній науково-практичній конференції урологів “Симптоми нижних мочевых путей”, м. Харків, 2007 р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании `2007”, м. Одеса, 2007 р.; V міжнародній медико-фармацевтичній конференції студентів та молодих вчених, м. Чернівці, 2008 р.; III Міжнародній Пироговській студентській науково-медичній конференції, м. Москва, 2008 р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Современные направления теоретических и прикладных исследований `2008”, Одеса, 2008 р.

Основні наукові положення, висновки та практичні рекомендації, сформульовані в дисертації, доповідались та обговорювались на засіданнях Асоціації урологів Буковини (м. Чернівці, 2006, 2007, 2008, 2009 рр.), засіданнях кафедри хірургії та урології Буковинського державного медичного університету (2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 28 наукових робіт, з них 5 статей - у фахових наукових виданнях України, рекомендованих ВАК, 2 статті у фахових наукових виданнях України, 21 тези - у матеріалах наукових конференцій, отримано 2 патенти України.

Структура й обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 259 сторінках, які включають вступ, огляд літератури, 4 розділи з результатами власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки, практичні рекомендації, список використаних джерел (46 вітчизняних джерел і 179 закордонних) та додатки. Обсяг основного тексту кандидатської дисертації становить 152 сторінки. Дисертаційна робота ілюстрована 31 малюнком та 38 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети та завдань дослідження проведено клініко-лабораторне обстеження 150 хворих на ДГП. З метою з'ясування особливостей впливу операційного стресу на перебіг ренальної дисфункції у дослідження включено пацієнтів, хворих на ДГП, яким проводили різні види оперативного лікування, а саме - епіцистостомію, ТУР (трансуретральну резекцію) простати першим та другим етапом. Проведено порівняльний аналіз діурезу; концентрації креатиніну, натрію крові та сечі; швидкості клубочкової фільтрації; фільтраційної та екскреторної фракцій іонів натрію; абсолютної та відносної реабсорбції води; концентраційного індексу креатиніну; активності необмеженого протеолізу за азоколом, азоказеїном та азоальбуміном; сумарної, ферментативної та неферментативної фібринолітичної активності крові. Для дослідження стану оксидантно-прооксидантного гомеостазу у крові визначали: активність глутатіонпероксидази, вміст глутатіону відновленого, активність каталази, вмісту дієнових кон'югатів, малонового альдегіду плазми та еритроцитів, концентрацію аліфатичних кетондінітрофенілгідразонів нейтрального та основного характеру.

Дослідження функціонального стану нирок проводили до- та на 7-у добу після оперативного лікування. Моніторинг про- та антиоксидантного гомеостазу, протеолітичної та фібринолітичної систем крові проводили у до-, інтраопераційному періодах, на 3-ю та 7-у добу після оперативного втручання.

Першу групу склали 30 пацієнтів, хворих на ДГП, яким проводилась ТУР простати. Середній вік хворих цієї групи - 67,5±6,8 років. У другу групу увійшло 30 чоловіків із ДГП, яким ТУР простати виконувалась другим етапом. Першим етапом оперативного лікування виконувалась епіцистостомія. Середній вік хворих другої групи - 73,2±6,3 років. У третю групу включено 30 пацієнтів, хворих на ДГП (середній вік - 70,5±3,7 років), яким проведено епіцистостомію. Четверта група - 30 чоловіків із середнім віком 68,6±4,5 років, яким оперативне лікування ДГП проводилось шляхом ТУР простати та призначено глутаргін. П'ята група - 30 пацієнтів із ДГП (середній вік - 70,8±4,8 років), яким ТУР простати виконувалась другим етапом оперативного лікування та призначено глутаргін.

Статистичні методи дослідження: для з'ясування діапазону, динаміки та достовірності результатів дослідження проведено визначення таких параметрів - середнє квадратичне відхилення, критерій Ст'юдента, коефіцієнт лінійної кореляції. У статистичній обробці даних дослідження використано регресійний та багатофакторний регресійний аналіз.

Результати власних досліджень та їх обговорення. З метою з'ясування функціональних резервних можливостей нирок у доопераційному періоді та для моніторингу післяопераційного стану використано пробу з ізотонічним водним навантаженням за методом А. І. Гоженка. З'ясовано, що у пацієнтів першої (ТУР простати; діурез 1,01±0,03 мл/хв) та третьої (епіцистостомія; діурез 0,99±0,02 мл/хв) груп у доопераційному періоді показники діурезу вірогідно (р<0,001) нижчі при зіставленні з контролем (діурез 1,15±0,01 мл/хв) як до проби за методом А. І. Гоженка, так і після її проведення. У той же час стимульований діурез у другій групі (ТУР простати другим етапом; діурез 1,26±0,06 мл/хв) не відрізняється від контрольних показників (1,28±0,01 мл/хв) і становить вірогідно вищі величини при зіставленні з першою (1,13±0,02 мл/хв, р1<0,05) та третьою (1,07±0,01 мл/хв, р3<0,01) групами. Ці дані пояснюються проведеною попередньою нівеляцією інфравезикальної обструкції за допомогою епіцистостомії. У всіх досліджуваних групах швидкість клубочкової фільтрації становила вірогідно (І група - 76,52±5,98 мл/хв, р<0,001; ІІ група - 84,55±5,89 мл/хв, р<0,05; ІІІ група - 71,39±4,20 мл/хв, р<0,001) нижчий рівень при зіставленні з контрольною групою (99,23±2,65 мл/хв). У першій та третій групах виявлено істотні зміни енергозалежних механізмів транспорту іонів натрію як до, так і після проведення проби з ізотонічним водним навантаженням, а саме - вірогідне зниження при зіставленні з контролем кліренсу іонів натрію, фільтраційної та екскреторної фракцій іонів натрію.

У пацієнтів другої групи у доопераційному періоді прояви клубочково-канальцевого дисбалансу маніфестують тільки при застосуванні проби з ізотонічним водним навантаженням, що пояснюється попереднім тривалим перебігом інфравезикальної обструкції, яку ліквідували накладанням епіцистостомії і лише потім через 2-3 місяці виконували ТУР простати.

Проведені дослідження стану прооксидантної системи крові показали, що у доопераційному періоді у першій (2,770,10 Е 232/мл крові), другій (2,760,06 Е 232/мл крові) та третій (2,920,04 Е 232/мл крові) групах спостерігали вірогідне (р<0,01) збільшення концентрації дієнових кон'югатів (ДК) при зіставленні з контрольною групою (2,460,06 Е 232/мл крові), а також у пацієнтів першої (10,600,31 мкмоль/л) та другої груп (10,760,26 мкмоль/л) малоновий альдегід (МА) еритроцитів становив вірогідно (р<0,05) вищі величини при зіставленні з контролем (9,760,27 мкмоль/л). Ці дані вказують на зміщення балансу у бік надмірної активації прооксидантної системи. У доопераційному періоді в досліджуваних групах фібринолітична активність крові вірогідно не відрізнялась від показників у групі контролю. Натомість активність необмеженого протеолізу за азоказеїном, азоколом та азоальбуміном у першій, другій та третій групах вірогідно (р<0,05) вища при зіставленні з контролем. Найбільш високу активність ферментів антиоксидантної системи (каталаза - 16,700,45 ммоль/1гHb за 1хв; ГПО - 185,146,67 нмоль/хв/г Hb) у доопераційному періоді встановлено у третій групи. Особливістю процесів окиснювальної модифікації білків у доопераційному періоді у всіх досліджуваних групах (контроль - 14,630,81 о.од.г. білка; І група - 20,030,98 о.од.г. білка; ІІ група - 18,010,63 о.од.г. білка; ІІІ група - 19,340,72 о.од.г. білка) була вірогідно (р<0,01) вища активність у ланці аліфатичних кетондинітрофенілгідразонів (АКДНФГ) основного характеру.

Під час ТУР простати пацієнти зазнають значного операційного стресу, тяжкість перебігу якого обумовлено реабсорбцією іригаційної рідини, крововтратою, супутньою соматичною патологією, адекватністю анестезіологічного забезпечення. Дисбаланс складових гомеостатичного статусу пацієнта під час операції може призводити до розвитку не тільки інтраопераційних, але й відстрочених ускладнень - виникнення ранніх та пізніх кровотеч. Встановлено, що у першій, другій та третій групах під час оперативного втручання показники сумарної (контроль - 1,450,06 мл/год; І група - 1,200,05 мл/год; ІІ група - 1,140,05 мл/год; ІІІ група - 1,120,05 мл/год), ферментативної (контроль - 0,660,03 мл/год; І група - 0,550,02 мл/год; ІІ група - 0,520,02 мл/год; ІІІ група - 0,550,01 мл/год) та неферментативної (контроль - 0,780,03 мл/год; І група - 0,650,03 мл/год; ІІ група - 0,610,02 мл/год; ІІІ група - 0,620,01 мл/год) фібринолітичної активності крові вірогідно (р<0,05) нижчі при зіставленні з контролем. Під час оперативного втручання збільшувались показники необмеженого протеолізу, що відповідає стану інтраопераційної травматизації тканин. Але у другій групі рівень активності необмеженого протеолізу за азоколом (0,860,07 мл/год) не відрізнявся від контролю (0,720,12 мл/год), на відміну від першої (1,020,05 мл/год; р<0,02) та третьої (1,100,02 мл/год; р<0,01) груп. Ці дані вказують на вірогідно більш високу активацію ланки необмеженого протеолізу високомолекулярних білків у першій та третій групах. У другій групі під час операційного стресу розвиваються зміщення реакції сполучної тканини в бік катаболізму білків низько- та середньомолекуляної маси. Найбільш значимі зміни прооксидантної системи під час оперативного втручання відбувались у другій (ДК - 2,990,18 Е 232/мл крові, р<0,01; МА еритроцитів - 11,960,65 мкмоль/л, р<0,01) та третій (ДК - 3,060,06 Е 232/мл крові, р<0,01) групах, про що свідчить збільшення показників ДК та МА еритроцитів. Операційний стрес викликає захисну реакцію антиоксидантної системи організму, яка у досліджуваних групах проявлялася вірогідним зменшенням вмісту глутатіону відновленого (ГВ) внаслідок виснаження ферментів даної ланки (контроль - 0,780,02 ммоль/л; І група - 0,700,02 ммоль/л, р<0,01; ІІ група - 0,620,04 ммоль/л, р<0,01; ІІІ група - 0,650,03 ммоль/л, р<0,01). Ці дані підтверджують показники активності ГПО, які в досліджуваних групах компенсаторно збільшені для нівелювання високої активності прооксидантної активності під час оперативного лікування. Зниження концентрації загального білка крові у всіх досліджуваних групах відбувається внаслідок інтраопераційної реабсорбції іригаційної рідини з розвитком гіпотонічної гіпергідратації (контроль - 76,570,85 г/л; І група - 73,621,35 г/л, р<0,05; ІІ група - 71,853,28 г/л, р<0,05; ІІІ група - 71,050,93 г/л, р<0,05). Узагальнюючи інтраопераційні зміни показників гомеостазу організму, можна зробити висновок, що під час оперативного втручання у всіх досліджуваних групах відбувається пригнічення фібринолітичної активності крові, спостерігаються прояви оксидативного стресу з виснаженням ферментів антиоксидантної системи, а також збільшується активність необмеженого протеолізу зі зміщенням його впливу на сполучну тканину в бік катаболізму.

Моніторинг показників стану фібринолітичної активності крові на 3-ю добу післяопераційного періоду у першій, другій та третій групах демонструє зменшення ферментативного фібринолізу (контроль - 0,780,03 мл/год; І група - 0,700,02 мл/год, р<0,05; ІІ група - 0,680,02 мл/год, р<0,05; ІІІ група - 0,710,01 мл/год, р<0,05), внаслідок чого зменшується сумарна фібринолітична активність (контроль - 1,450,06 мл/год; І група - 1,310,04 мл/год, р<0,05; ІІ група - 1,280,03 мл/год, р<0,05; ІІІ група - 1,330,02 мл/год, р<0,05) крові. Відновлення активності фібринолітичної системи крові на 3-ю добу після оперативного втручання відбувається більшою мірою за рахунок її неферментативної ланки. Ці дані демонструють більшу вразливість ферментативної ланки фібринолітичної активності крові до операційного стресу. У той же час на 3-ю добу післяопераційного періоду в усіх досліджуваних групах спостерігається зміщення акценту активності необмеженого протеолізу у бік катаболізму білків низької молекулярної маси у порівнянні з контролем та інтраопераційними показниками. Гальмування необмеженого протеолізу за азоказеїном та азоколом слід розцінювати як захисну реакцію організму, що спрямована на утворення струпу в місці операційної рани. Виявлено тенденцію до зниження активності прооксидантної системи на 3-ю добу післяопераційного періоду у всіх досліджуваних групах, але у другій (ДК - 2,710,07 Е 232/мл крові, р<0,02) та третій (ДК - 2,840,05 Е 232/мл крові, р<0,01) - інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів залишалася вищою при зіставленні з контролем (ДК - 2,460,06 Е 232/мл крові). Ці дані пояснюються тривалим анамнезом перебігу ренальної дисфункції у цих групах.

На 7-у добу післяопераційного періоду зафіксовано збільшення активності ферментативної ланки фібринолітичної системи крові у першій групі (0,890,04 мл/год) при зіставленні з контролем (0,780,03 мл/год), другою (0,730,02 мл/год) та третьою (0,710,01 мл/год) групами, що можна пов'язати з надмірною компенсаторною реакцією на наслідки перенесеного операційного стресу, під час якого розвиваються явища гіпотонічної гіпергідратації. Таке істотне підвищення активності фібринолітичної системи крові у післяопераційному періоді може стати передумовою розвитку післяопераційних кровотеч. На розвиток гіпотонічної гіпергідратації судинного русла пацієнтів та інтраопераційну крововтрату вказують низькі при зіставленні з контролем (76,570,85 г/л) концентрації загального білка крові під час інтра- (73,621,35 г/л) та післяопераційного (71,582,39 г/л) періодів ТУР простати. На 7-у добу післяопераційного періоду у пацієнтів першої, другої та третьої груп виявлено високу активність необмеженого протеолізу за азоальбуміном на фоні зменшення і нормалізації протеолітичної активності за азоколом та азоказеїном у другій та третій групах. Ці дані розцінюються як типова реакція на операційну рану, тобто відбувається лізис струпу, у якому містяться білкові молекули низької молекулярної маси та одночасно зменшується активність лізису білків із середньою та великою молекулярною масою, що сприяє розвитку фібропластичних процесів. Але встановлено, що у першій групі активність необмеженого протеолізу за азоколом (1,020,06 мл/год, р<0,05) вища при зіставленні з контролем (0,720,12 мл/год). Така висока протеолітична активність відносно колагену призводить до зменшення швидкості формування післяопераційного рубця та може бути передумовою розвитку ранніх та пізніх післяопераційних кровотеч. Особливістю стану прооксидантної системи на 7-у добу після оперативного втручання у досліджуваних групах були високі показники ДК тільки у першій (2,720,28 Е 232/мл крові, р<0,01) та третій (2,670,05 Е 232/мл крові, р<0,01) групах, а МА еритроцитів тільки у другій (10,670,24 мкмоль/л, р<0,02). Аналогічна тенденція спостерігається щодо інтенсивності окиснювальної модифікації білків - вірогідно збільшувався вміст АКДНФГ основного характеру в крові у першій (17,340,81 о.од.г. білка, р<0,02) та третій (16,560,53 о.од.г. білка, р<0,05) групах. Ці дані вказують на більш тривалий та агресивний перебіг інтраопераційного оксидативного стресу в пацієнтів першої та третьої груп. Компенсація надмірної активації прооксидантної системи у всіх досліджуваних групах у післяопераційному періоді на 7-у добу спричиняла виснаження ГВ. У той же час показники активності ГПО у третій групі демонструють здатність компенсувати наслідки оксидативного стресу, про що свідчить їх вірогідне (201,736,51 нмоль/хв/г Hb) збільшення при зіставленні з першою (170,856,70 нмоль/хв/г Hb; р<0,001), другою (171,114,65 нмоль/хв/г Hb; р<0,001) та контрольною групами (163,572,94 нмоль/хв/г Hb; р<0,001).

Післяопераційний моніторинг показників функціонального стану нирок на 7-у добу з використанням проби за методом А. І. Гоженка показав, що у першій (1,35±0,03 мл/хв; р<0,05) та третій (1,54±0,02 мл/хв; р<0,001) групах проба з ізотонічним водним навантаженням спричиняє вірогідне збільшення діурезу при зіставленні з контролем (1,28±0,01 мл/хв). Також у третій групі (1,54±0,02 мл/хв) пацієнтів встановлено вірогідно високі показники діурезу і при зіставленні з першою (1,35±0,03 мл/хв; р<0,001) та другою (1,29±0,06 мл/хв; р<0,001) групами, що пояснюється як реакція на усунення інфравезикальної обструкції на фоні ренальної дисфункції зі значним порушенням тубулярно-канальцевого балансу. Показники швидкості клубочкової фільтрації та функціонального ниркового резерву у пацієнтів третьої групи свідчать про значну активацію резервних можливостей нирок. Важливим критерієм порушення енергозалежних механізмів іонорегулюючої функції нирок у третій групі є вірогідне збільшення екскреторної фракції іонів натрію при зіставленні з контролем як до (22,86±1,41 мкмоль/хв; р<0,05), так і після (25,76±1,40 мкмоль/хв; р<0,01) проби за методом А. І. Гоженка. У всіх досліджуваних групах при використанні проби з ізотонічним водним навантаженням виявлено вірогідно нижчі при зіставленні з контролем показники концентраційного індексу ендогенного креатиніну, абсолютної реабсорбційної фракції іонів натрію та відносної реабсорбції води, що свідчить про наявність проявів гломерулярно-тубулярного дисбалансу і після нівеляції постренальної обструкції.

Враховуючи особливості патогенезу ренальної дисфункції та власні дослідження, висловлено припущення, що у якості нефропротекторної терапії та з метою зменшення наслідків гіпернавантаження на скомпрометовані ренальною дисфункцією нирки можна використати вітчизняний препарат глутаргін. Цей препарат наділений дезінтоксикаційною, антиоксидантною, антигіпоксичною та мембрано-стабілізувальною дією, запобігає розвитку ішемії та зменшує активність процесів колагеноутворення. У четвертій (1,19±0,01 мл/хв; р<0,01) та п'ятій (1,27±0,02 мл/хв; р<0,01) групах у доопераційному періоді вплив глутаргіну проявлявся вищим при зіставленні з першою (1,13±0,02 мл/хв) групою стимульованим діурезом. Показники функціонального ниркового резерву до оперативного втручання у групах, де пацієнтам призначено глутаргін, не мали вірогідних розбіжностей з контролем. У доопераційному періоді у пацієнтів четвертої (1,15±0,01 мл/хв; р<0,01) та п'ятої (1,24±0,02 мл/хв; р<0,01) груп застосування проби з ізотонічним водним навантаженням дозволило виявити вищі резервні можливості кліренсу іонів натрію у порівнянні з першою групою (1,09±0,02 мл/хв). Застосування глутаргіну при ренальній дисфункції характеризувалось нормалізацією енергозалежних механізмів транспорту іонів натрію, про що свідчить відсутність вірогідних розбіжностей у показниках екскреторної та фільтраційної фракцій іонів натрію з контролем.

Виявлено характерні зміни стану антиоксидантної системи під впливом глутаргіну у доопераційному періоді, які проявляються збільшенням активностей каталази та глутатіонпероксидази з одночасним зменшенням вмісту ГВ при зіставленні з контролем. У п'ятій групі ці зміни мали найбільш демонстративний характер і становили вірогідну різницю не тільки в порівнянні з контрольною, а й з першою групою. Дані зміни розцінюються, як здатність глутаргіну активувати ферментативну ланку антиоксидантної системи організму.

У четвертій та п'ятій групах під час оперативного втручання встановлено тенденцію до зростання концентрації ДК та зменшення МА еритроцитів, що трактується як вплив глутаргіну на активність пероксидного окиснення ліпідів. Також у групах, де пацієнтам призначено глутаргін під час оперативного втручання, встановлено вірогідне збільшення активності ГПО (контроль - 163,572,94 нмоль/хв/г Hb; І група - 174,456,58 нмоль/хв/г Hb; ІІ група - 174,6312,7 нмоль/хв/г Hb; ІІІ група - 192,146,32 нмоль/хв/г Hb; ІVгрупа - 209,186,01 нмоль/хв/г Hb, р<0,05; V група - 229,197,38 нмоль/хв/г Hb, р<0,05) та Кт (контроль - 14,110,74 ммоль/1гHb за 1хв; І група - 16,120,76 ммоль/1гHb за 1хв; ІІ група - 17,201,38 ммоль/1гHb за 1хв; ІІІ група - 17,850,47 ммоль/1гHb за 1хв; ІVгрупа - 18,300,69 ммоль/1гHb за 1хв, р<0,05; V група - 18,450,64 ммоль/1гHb за 1хв, р<0,05) у відповідь на інтраопераційну інтенсифікацію процесів перекисного окиснення ліпідів при зіставленні з контролем. Цей факт підтверджує компенсаторне виснаження ГВ у четвертій та п'ятій групах.

На 3-ю добу післяопераційного періоду у всіх досліджуваних групах виявлено тенденцію до відновлення фібринолітичної та протеолітичної активності крові. Збільшення сумарної фібринолітичної активності крові відбувалось здебільшого за рахунок ланки неферментативної фібринолітичної активності. Аналіз стану антиоксидантної системи на 3-ю добу післяопераційного періоду показав істотну та вірогідну активацію ферментів антиоксидантного захисту організму, а саме - підвищення активності ГПО у четвертій (205,875,29 нмоль/хв/г Hb, р<0,05) та п'ятій (232,7911,12 нмоль/хв/г Hb, р<0,05) групах при зіставленні з контролем. Одночасно з цим у групах, де пацієнтам призначено глутаргін спостерігається вірогідне зменшення вмісту ГВ (контроль - 0,780,02 ммоль/л; ІVгрупа - 0,680,02 ммоль/л, р<0,05; V група - 0,630,02 ммоль/л, р<0,05) при зіставленні з контролем. Ці дані можуть свідчити про збільшення споживання ГВ внаслідок підвищення активності ГПО.

На 7-у добу післяопераційного періоду виявлено тенденцію до відновлення показників фібринолітичної активності крові у всіх досліджуваних групах. Нами встановлено, що найбільш вразливою ланкою фібринолітичної системи до операційного стресу є ФФА, яка спричиняла зміни СФА. У цей період у всіх досліджуваних групах залишалась вірогідно високою (контроль - 3,080,22 мл/год; І група - 3,540,09 мл/год, р<0,05; ІІ група - 3,630,07 мл/год, р<0,05; ІІІ група - 3,640,04 мл/год, р<0,05; ІVгрупа - 3,700,04 мл/год, р<0,05; V група - 3,520,03 мл/год, р<0,05) при зіставленні з контролем активність необмеженого протеолізу за азоальбуміном, що вказує на реакцію гомеостазу на операційну рану з лізисом зруйнованих білкових структур та струпу. Аналіз стану прооксидантної системи на 7-у добу після оперативного втручання показав, що у четвертій та п'ятій групах відбувається поступове зниження активності перекисного окиснення ліпідів із зміщенням акценту на відносне підвищення концентрації МА плазми. На 7-у добу післяопераційного періоду у пацієнтів четвертої (208,018,74 нмоль/хв/г Hb) та п'ятої (217,956,29 нмоль/хв/г Hb) груп виявлено вірогідно високу активність ГПО при зіставленні з контролем (163,572,94 нмоль/хв/г Hb,р<0,001), першою (170,856,70 нмоль/хв/г Hb,р<0,001) та другою (171,114,65 нмоль/хв/г Hb,р<0,001) групами. Ці дані вказують на здатність глутаргіну активувати ферменти антиоксидантної системи організму та збільшувати можливості організму у боротьбі з операційним оксидативним стресом.

Встановлено, що призначення глутаргіну на 7-у добу післяопераційного періоду у четвертій та п'ятій групах призводить до нормалізації показників концентрації креатиніну плазми крові, ШКФ, функціонального ниркового резерву, екскреторної та фільтраційної фракції іонів натрію, які вірогідно не відрізнялися від контролю, а показники функціонального ниркового резерву та діурезу демонстрували тенденцію до більш високих показників при зіставленні з іншими досліджуваними групами. У пацієнтів четвертої групи (1,14±0,01 мл/хв) використання глутаргіну нівелює розвиток поліурії у післяопераційному періоді, про що свідчать вірогідно нижчі при зіставленні з першою групою (1,21±0,03 мл/хв, р<0,05) показники діурезу. Це пов'язується з покращенням реабсорбційної складової функціонального стану нирок, яке діагностується при застосуванні проби за методом А. І. Гоженка і проявляється вірогідно вищими показниками абсолютної та відносної реабсорбції іонів натрію, відносної реабсорбції води після ізотонічного водного навантаження при зіставленні з показниками першої групи. У пацієнтів четвертої групи виявлено тенденцію до збільшення сили кореляційного зв'язку при порівнянні результатів регресійного аналізу доопераційних та післяопераційних показників енергозалежних механізмів регуляції гомеостазу іонів натрію. Зіставлення результатів кореляційного аналізу до- та післяопераційних показників функціонального стану нирок у пацієнтів четвертої групи підтверджує цю тенденцію, що проявляється збільшенням сили кореляційного зв'язку між показниками, які характеризують фільтраційну складову функції нирок та процеси реабсорбції.

Отримані результати свідчать про те, що медикаментозний препарат - глутаргін - в умовах розвитку ренальної дисфункції при оперативному лікуванні ДГП сприяє зменшенню гломерулярно-тубулярної дезінтеграції та має здатність нівелювати вплив оксидативного операційного стресу.

ВИСНОВКИ

В дисертації проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі - підвищення ефективності лікування хворих на ренальну дисфункцію внаслідок доброякісної гіперплазії простати при її трансуретральній резекції, шляхом ранньої діагностики порушень функціонального стану нирок і впровадження в клінічну практику удосконаленого методу нефропротекторної терапії, що має суттєве значення для урології.

У хворих на доброякісну гіперплазію простати, у до- та післяопераційному періодах виявлено ознаки клубочково-канальцевого дисбалансу та ренальної дисфункції, що проявляється у зменшенні швидкості клубочкової фільтрації, показників фільтраційної фракції іонів натрію, абсолютної та відносної реабсорбції іонів натрію.

Проба з ізотонічним водно-сольовим навантаженням надає можливість виявити ранні порушення функціонального стану нирок та більш повно оцінити їх резервні можливості при ренальній дисфункції внаслідок доброякісної гіперплазії простати за рахунок підсилення диссинергії ниркових процесів регуляції іонного гомеостазу.

Під час оперативного втручання у хворих відбувається зменшення активності сумарної, неферментативної, ферментативної ланок фібринолітичної (контроль - 0,780,03 мл/год; І група - 0,650,03 мл/год, р<0,05; ІІ група - 0,610,02 мл/год, р<0,05; ІІІ група - 0,620,01 мл/год, р<0,05) системи крові та збільшення активності необмеженого протеолізу за азоальбуміном та азоказеїном.

У післяопераційному періоді у хворих з доброякісною гіперплазією простати зберігалась вірогідно висока активність необмеженого протеолізу низькомолекулярних білків (контроль - 3,080,22 мл/год; І група - 3,540,09 мл/год, р<0,05; ІІ група - 3,630,07 мл/год, р<0,05; ІІІ група - 3,640,04 мл/год, р<0,05). Показники фібринолітичної активності крові поступово відновлювались до 7 доби післяопераційного періоду.

Оперативне втручання у всіх хворих супроводжується збільшенням інтенсивності вільнорадикального окислення ліпідів та окислювальної модифікації білків у плазмі крові. Вміст глутатіону відновленого у досліджуваних групах має тенденцію до зменшення під час оперативного втручання з подальшим поступовим відновленням у післяопераційному періоді.

Призначення глутаргіну хворим на доброякісну гіперплазію простати призводить до збільшення показників функціонального ниркового резерву, швидкості клубочкової фільтрації, вірогідного збільшення показників відносної реабсорбції води, абсолютної та відносної реабсорбції іонів натрію, що свідчить про збільшення функціональних можливостей нирок.

У доопераційному періоді у хворих на доброякісну гіперплазію простати призначення глутаргіну викликає вірогідне збільшення фібринолітичної активності крові (контроль - 1,450,06 мл/год; І група - 1,420,04 мл/год; ІІ група - 1,500,05 мл/год; ІІІ група - 1,440,03 мл/год; ІV група - 1,560,02 мл/год, р<0,05; V група - 1,540,02 мл/год, р<0,05), а на 3-ю та 7-у доби післяопераційного періоду виявлено тенденцію до повільного відновлення СФА. Вплив глутаргіну на сумарну фібринолітичну активність крові реалізується через ферментативну ланку фібринолітичної активності.

Глутаргін при оперативному лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію простати впливає на активність процесів перекисної модифікації білків та перекисного окислення ліпідів, що проявляється нівелюванням надмірної активації цих показників у інтраопераційному періоді, з подальшою більш швидкою нормалізацією їх активності. З'ясовано, що вплив глутаргіну на ферменти антиоксидантної системи крові у доопераційному періоді реалізується у підвищенні активності каталази та глутатіонпероксидази.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМАНДАЦІЇ

З метою з'ясування функціональних резервних можливостей нирок та раннього виявлення ренальної дисфункції рекомендуємо застосовувати запропонований спосіб із ізотонічним водно-сольовим навантаженням. Поставлене завдання вирішується шляхом ентерального введення питної води в об'ємі 0,5% від маси тіла пацієнта та розрахунку іонорегулюючого резерву, який проводять до та через 2 години після проведення ізотонічного водного навантаження, при цьому визначають швидкість клубочкової фільтрації за кліренсом ендогенного креатиніну, фільтраційну фракцію іонів натрію та їх абсолютну реабсорбцію.

Для виявлення та оцінки ступеня ренальної дисфункції доцільно використовувати не тільки показники клубочкової фільтрації, а й функціонального ниркового резерву.

Для корекції ренальної дисфункції у хворих з доброякісною гіперплазією простати пропонуємо глутаргін дозою 5 мл 40% розчину внутрішньовенно крапельно 1 раз на добу впродовж 3 діб до оперативного втручання та 7 діб у післяопераційному періоді.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Владиченко К. А. Вплив оперативного лікування доброякісної гіперплазії простати на стан пероксидного окиснення білків / К. А. Владиченко // Клін. та експерим. патол. - 2007. - Т. VI, № 2. - С. 12-15.

Федорук О. С. Зміни стану фібринолізу та протеолізу при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози / О. С. Федорук, К. А. Владиченко // Бук. мед. вісник. - 2007. - Т. 11, № 3. - С. 90-93. (Здобувачем проведено добір хворих, обробка отриманих даних, написання та оформлення статті).

Владиченко К. А. Стан про- та антиоксидантної систем крові при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії простати / К. А. Владиченко // Бук. мед. вісник. - 2007. - Т. 11, № 4. - С. 9-12.

Владиченко К. А. Вплив глутаргіну на стан про- та антиоксидантної систем крові при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії простати / К. А. Владиченко // Клін. та експерим. патол. - 2008. - Т. VIІ, № 2. - С. 18-23.

Владиченко К. А. Доброякісна гіперплазія простати та ренальна дисфункція / К. А. Владиченко // Бук. мед. вісник. - 2008. - Т. 12, № 2. - С. 20-25.

Пат. 17797 Україна, МПК A 61 K 31/16. Спосіб лікування ниркової недостатності, що розвинулась внаслідок доброякісної гіперплазії простати / К. А. Владиченко; Заявник та патентовласник Буковинський державний медичний університет. - № u 200603903 ; заявл. 16.04.06; опубл. 16.10.06, Бюл. “Промислова власність”. - №10. - 4 с.

Пат. 27067 Україна, МПК A 61 В 1/00. Спосіб діагностики функціонального іонорегулюючого ниркового резерву у хворих на доброякісну гіперплазію простати / К. А. Владиченко, О. С. Федорук; Заявник та патентовласник Буковинський державний медичний університет. - № u 200707129 ; заявл. 25.06.07; опубл. 10.10.07, Бюл. “Промислова власність”. - №16. - 8 с. (Здобувачем проведено добір хворих, обробка отриманих даних, написання та оформлення патента).

Владиченко К. А. Патогенез ниркової недостатності при урологічній патології / К. А. Владиченко // Бук. мед. вісник. - 2005. - Т. 9, № 4. - С. 93-97.

Федорук О. С. Структурно-функціональні зміни в нирках при нирковій недостатності / О. С. Федорук, К. А. Владиченко, В. А. Жуков // Актуальні проблеми транспортної медицини. - 2006. - Т. 4, № 2. - С. 110-113. (Здобувачем проведено добір наукової літератури, її аналіз, написання та оформлення статті).

Федорук О. С. Зміни функціонального ниркового резерву при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози / О. С. Федорук, К. А. Владиченко // Матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. [„Наука і освіта `2005”], (Дніпропетровськ, 7-21 лют. 2005 р.). - Т. 24. Медицина. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. - с. 44-49. (Здобувачем проведено добір хворих, обробка отриманих даних, написання та оформлення статті).

Федорук О. С. Зміни електролітного балансу при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії простати / О. С. Федорук, К. А. Владиченко, П. В. Кифяк // Матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. [„Динаміка наукових досліджень - `2005”], (Дніпропетровськ, 20-30 черв. 2005 р.). - Т.29. Медицина. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. - С. 11-12. (Здобувачем проведено добір хворих, обробка отриманих даних, написання та оформлення статті).

Владиченко К. А. Ренальна дисфункція при доброякісній гіперплазії простати / К. А. Владиченко // Актуальні проблеми геронтології та геріатрії : матеріали VII наукової конференції молодих вчених з міжнародною участю [“Актуальні проблеми старіння”, присвяченої пам'яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса], (Київ, 27 січ. 2006 р.) / Акад. мед. наук України, Ін-т геронтології АМНУ. - К. : Ін-т геронтології АМНУ, 2006. - С. 30-31.

Владиченко К. А. Обґрунтування необхідності моніторингу показників перекисного окислювання ліпідів в урологічній практиці / К. А. Владиченко // Cовременные достижения онкоурологии : материалы трудов ХІV науч.-практ. конф. урологов с международным и межрегиональным участием., 25-26 мая 2006 г., Харьков / отв. ред. А. С. Переверзев. - Х. : ИД “Балдрук”, 2006. - С. 433-441.

Владиченко К. А. Стан процесів перекисного окислення ліпідів у хворих на доброякісну гіперплазію простати / К. А. Владиченко // Актуальні питання урології : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., 26-27 жовт. 2006 р., від. ред. О. С. Федорук. - Чернівці : БДМУ, 2006. - С. 113-115.

Владиченко К. А. Перекисне окислення ліпідів у хворих на доброякісну гіперплазію простати / К. А. Владиченко // Современные направления теоретических и прикладных исследований : сб. науч. трудов по материалам междунар. науч.-практ. конф., 15-25 марта 2007 г., Одеса. Т. 18. - Одесса : Черноморье, 2007. - С. 27-29.

Владиченко К. А. Стан процесів протеолізу та фібринолізу при лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію простати / К. А. Владиченко // Біологічні основи розвитку патології пізнього віку : матеріали VIIІ наукової конференції з міжнародною участю, присвяченої пам'яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса, 29 січня 2007 р., Київ. - К. : Ін-т геронтології АМНУ, 2007. - С. 19-20.

Владиченко К. А. Особливості стану перекисного окислення ліпідів у хворих на доброякісну гіперплазію простати / К. А. Владиченко // Біологічні основи розвитку патології пізнього віку : матеріали VIIІ наукової конференції з міжнародною участю, присвяченої пам'яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькіса, 29 січня 2007 р., Київ. - К. : Ін-т геронтології АМНУ, 2007. - С. 20-21.

Владиченко К. А. Зміни стану фібринолізу під час трансуретральної резекції простати / К. А. Владиченко // Матеріали ІV Міжнар. наук. конф. студентів та молодих вчених [“Молодь та перспективи сучасної медичної науки”], (Вінниця, 5-7 квіт. 2007 р.) / М-во охорони здоров'я України, Вінниц. нац. мед. ун-т. ім. М. І. Пирогова. - Вінниця : ПП “Едельвейс і К”, 2007. - С. 175.

Владиченко К. А. Перекисне окислення ліпідів при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії простати / К. А. Владиченко // Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених [“Новітні підходи до лікування в сучасній медицині”], (Ужгород, 17-19 квіт. 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Ужгород. нац. ун-т. - Ужгород : ТОВ “ВЕТА-Закарпаття”, 2007. - С. 113.

Владиченко К. А. Вплив оперативного лікування доброякісної гіперплазії простати на стан перекисного окиснення ліпідів / К. А. Владиченко // Молодь - медицині майбутнього : тези доп. міжнар. студент. наук. конф., 26-27 квіт. 2007 р. - Одеса : Одес. держ. мед. ун-т, 2007. - С. 191.

Владиченко К. А. Стан протеолізу у хворих на доброякісну гіперплазію простати / К. А. Владиченко // Молодь - медицині майбутнього : тези доп. міжнар. студент. наук. конф., 26-27 квіт. 2007 р. - Одеса : Одес. держ. мед. ун-т, 2007. - С. 207.

Владиченко К. А. Стан фібринолізу сироватки крові під час та після оперативного лікування доброякісної гіперплазії простати / К. А. Владиченко // Тези доп. V Українсько-Польського симпозіуму урологів, 4-6 трав. 2007 р. / Акад. мед. наук, М-во охорони здоров'я України, Львівський нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького, Вроцлавський мед. ун-т. - Львів : Львів, 2007. - С. 115-116.

Владиченко К. А. Зміни стану фібринолітичної активності крові при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії простати К. А. Владиченко // Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте `2007 : сб. науч. трудов по материалам междунар. науч.-практ. конф., 1-15 июня 2007 г., Одесса. Т. 15. - Одесса : Черноморье, 2007. - С. 39-41.

Владиченко К. А. Активність систем протеолізу та фібринолізу при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії простати / К. А. Владиченко // Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития `2007 : сб. науч. трудов по материалам междунар. науч.-практ. конф., 1-15 октяб. 2007 г., Одесса. Т. 15. - Одесса : Черноморье, 2007. - С. 44-45.

Владиченко К. А. Показники волюмо- та іонорегулюючої функції нирок при трансуретральній резекції доброякісної гіперплазії простати / К. А. Владиченко // Симптомы нижних мочевых путей : материалы юбилейной науч.-практ. конф. урологов, 20-21 сент. 2007 г., Харьков / под ред. А. Ф. Возианова, В. Н. Лесового, С. П. Пасічникова. - Харьков, 2007. - С. 23-24.

Федорук О. С. Вплив глутаргіну на стан прооксидантної системи при трансуретральній резекції доброякісної гіперплазії простати / О. С. Федорук, К. А. Владиченко // Симптоми нижних мочевых путей : материалы юбилейной науч.-практ. конф. урологов, 20-21 сент. 2007 г., Харьков / под ред. А. Ф. Возианова, В. Н. Лесового, С. П. Пасечникова. - Харьков, 2007. - С. 114-115. (Здобувачем проведено добір хворих, обробка отриманих даних, написання та оформлення статті).

Федорук О. С. Моніторинг функціонального стану нирок при доброякісній гіперплазії простати / О. С. Федорук, К. А. Владиченко // Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании `2007 : сб. науч. трудов по материалам междунар. науч.-практ. конф., 15-25 декаб. 2007 г., Одесса. Т. 18. - Одесса : Черноморье, 2007. - С. 9-10. (Здобувачем проведено добір хворих, обробка отриманих даних, написання та оформлення статті).

Владиченко К. А. Вплив глутаргіну на стан про- та антиоксидантної систем крові при трансуретральній резекції доброякісної гіперплазії простати / К. А. Владиченко // Матеріали V міжнародної медико-фармацевтичної конференції студентів та молодих вчених (82-й щорічний науковий форум, 1-3 квіт. 2008 р., Чернівці) // Хист : Всеукраїнський медичний журнал молодих вчених. - 2008. - вип. 10. - С. 45.

Владиченко К. А. Ренальная дисфункция и лечение доброкачественной гиперплазии простаты / К. А. Владиченко // Материалы III Международной (XII Всероссийской) Пироговской студенческой научной медицинской конференции (20 марта 2008 г. Москва) // Вестник РГМУ. - 2008. - Т. 61, № 2. - С. 108.

Федорук О. С. Перебіг ренальної дисфункції при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії простати / О. С. Федорук, К. А. Владиченко // Современные направления теоретических и прикладных исследований `2008 : сб. науч. трудов по материалам междунар. науч.-практ. конф., 15-25 марта 2008 г., Одесса. Т. 21. - Одесса : Черноморье, 2008. - С. 67-69. (Здобувачем проведено добір хворих, обробка отриманих даних, написання та оформлення статті).

АНОТАЦІЯ

Владиченко К. А. Ренальна дисфункція при трансуретральній резекції доброякісної гіперплазії простати і шляхи її корекції. - Рукопис.