Актуальність теми. Упровадження сучасних технологій виходжування недоношених новонароджених, високотехнологічних методик ШВЛ, використання сурфактанту призвело до збільшення виживаності недоношених новонароджених, що, у свою чергу, вплинуло на збільшення частоти БЛД. Значущість бронхолегеневої дисплазії виходить за межі неонатології і розглядається як хронічна обструктивна хвороба дітей раннього віку, набуваючи при цьому форми медико-соціальної проблеми (О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов, 2007; P. Speer et al., 2007; A. H. Jobe, E. Bancalari, 2006).

На сьогоднішній день існує безліч суперечок і питань у профілактиці та лікуванні БЛД. Об'єктом для дискусії є складність патогенетичних процесів при формуванні БЛД і, як наслідок, складність ранньої діагностики і прогнозування розвитку цієї патології (Г.М. Траверсе і співавт., 2009; Н. Ichiba, M. Saito, T. Yamano, 2009).

Основним патогенетичним механізмом у формуванні БЛД є запалення, проте співвідношення між пошкодженням легенів, запальними реакціями в легеневих судинах і альвеолярною гіпоплазією вивчене недостатньо в практичній неонатології. Проблема поліморфізму етіологічних чинників і гетерогенності патогенетичних механізмів вимагає глибшої деталізації і вивчення взаємозв'язку впливу різних етіопатогенетичних механізмів у розвитку БЛД (Т.К. Знаменська і співавт., 2006; Т.М. Клименко і співавт., 2006, R. Turunen et al., 2006).

Інколи діагноз БЛД встановлюється з явним запізненням або не встановлюється взагалі, що призводить до неправильної оцінки частоти БЛД і неефективності терапії (Ю.В. Одинець, Н.П. Алексеєва, 2008). Частота БЛД в Україні у новонароджених з масою тіла при народженні менше 1500 г складає 6-15% (Д.О. Добрянський, 2007). У Росії частота БЛД складає в середньому 20 % від числа всіх дітей, яким проводилась ШВЛ, з коливаннями від 5 % до 68 % в залежності від маси тіла при народженні і гестаційного віку (Н.А. Геппе., Н.Н. Розинова, Г.М. Дементьєва, 2009). Згідно з японськими даними частота БЛД залежить від маси тіла при народженні і складає: 5,7% у дітей з масою тіла 1250-1499 г., 18,6% при масі 1000-1249 г., вже 36,2% при масі 900 - 999 г., і плавно зростає до 77,8% при масі <500 г. (Н. Ichiba, M. Saito, 2009). Частота БЛД в США, Німеччині, Англії в залежності від терміну гестації складає: в групі новонароджених із ГВ=22-24 тижня - 68-90%; ГВ=25-27 тижнів - 13-74%; ГВ=28-30 тижнів - 8-24%; ГВ>30 тижнів - не більше 3% (H. W. Taeusch, R. A. Ballard, C. A. Gleason, 2005). Враховуючи, що останнім часом спосте-рігається тенденція до збільшення кількості дітей з дуже та надзвичайно малою масою тіла при народженні, слід очікувати і зростання частоти БЛД (Є. Є. Шунько і співав., 2009; А.В. Богданова, Е.В. Бойцова, 2009).

Стратегія вибору терапії при БЛД та її ефективності багато в чому визначається часовими рамками (невчасністю) верифікації діагнозу БЛД, що, можливо, і визначає короткочасну, сумнівну або незадовільну ефективність методів терапії. Тому, питання прогнозування та ранньої діагностики БЛД є актуальним для практичного неонатолога і педіатра (М.Л. Аряєв і співав., 2009; Ю.С. Коржинський, 2009, C. S. Buhimschi et al., 2009).

Особливості перебігу запальної реакції в організмі новонародженого багато в чому визначаються балансом у системі про - і протизапальних цитокінів, системі протеолітичних ферментів і їх інгібіторів, системі антиоксидантного захисту, системі факторів росту. Зважаючи на безліч фактів клінічних невідповідностей - при мінімальних ушкоджувальних чинниках розвиваються важкі форми захворювання і, навпаки, можна передбачити, що вищезгаданий баланс генетично детермінований визначеним певним гомеостатичним градієнтом потенціалу компенсаторних можливостей тієї або іншої системи. Вихід за межі цього градієнта викликає некеровані процеси запалення і замикає ряд порочних кіл: запалення > ШВЛ > запалення; оксидантний стрес > ШВЛ > оксидантний стрес та інші. Умови, механізми та терміни фіброзування легеневої тканини, а також його результати потребують детального вивчення. Наявні дані про динаміку деструктивних змін при різних формах патології у дітей пере-конують у тому, що дослідження патофізіології респіраторної системи дітей, що піддалися штучній вентиляції легенів у неонатальному періоді, дозволять виявити клінічно значимі маркери фіброзу, розробити методи ранньої діагностики БЛД і обґрунтувати нові способи профілактики БЛД і лікування цих хворих (Ю.Г. Антипкін, 2010; І.Е. Смірнов, 2009; S. Kazzi et al., 2004; А. Schulz, 2004; К. Chetty, 2008).

Трансформуючий фактор росту (transforming growth factor, TGF-Я1) підсилює синтез білків міжклітинного матриксу, колагену, активує нейтрофіли, сприяє новоутворенню сполучної тканини і судин. TGF-Я1, як фіброгенний цитокін, стимулючий зміну структури стінки бронху, його ремоделювання, може бути цінним біохімічним маркером у прогнозі формування та перебігу БЛД (C. Lecart et al., 2007; P. Kwinta et al., 2009; W. T. Harris et al., 2009).

Глибоке вивчення питань патогенезу БЛД дозволить оптимізувати ранню діагностику БЛД і ефективність терапії, а значить - знизити інвалідизацію і підвищити якість життя дітей з даною патологією. Тому виявлення ризику, тобто прогнозування формування БЛД в ранньому неонатальному періоді, буде вагомою заставою ефективності терапії, пріоритет якої має бути спрямований на мінімізацію пошкодження легенів через експозицію екзогенних, ендогенних і генетичних чинників (Май-данник В.Г., 2010, Т.М. Клименко і співавт., 2010; P. Speer et al., 2009).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертація виконана в межах фрагмента науково-дослідної роботи кафедри неонатології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України "Роль системи сполучної тканини в патогенезі специфічних та неспецифічних захворювань" (№ держ. реєстрації: 0108U002122).

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікувально-профілактичної допомоги новонародженим з протезуванням функції зовнішнього дихання шляхом удосконалення прогнозування формування і діагностики бронхолегеневої дисплазії на підставі вивчення особливостей впливу ушкоджувальної дії трансформуючого фактору росту Я1 (transforming growth factor = TGF - Я1) у ранньому неонатальному періоді.

Задачі дослідження:

Об'єкт та методи досліджень. Відповідно до поставленої мети і завдань наукової роботи проаналізовано результати спостережень 110 недоношених новонароджених, які народилися в період з 05.10.2006 по 25.12.2009 в пологових будинках м. Харкова і Харківської області і що знаходилися на стаціонарному лікуванні в ВІТН ХМКПБ із НС. Для вирішення поставлених завдань були сформовані альтернативні групи: а) основна група (n=60), що включала недоношених новонароджених з дихальними розладами, які знаходилися із цього приводу на ШВЛ і в яких надалі сформувалася БЛД; б) контрольна група (n=40), що включала недоношених новонароджених з дихальними розладами, яким проводилася ШВЛ, але при цьому БЛД не сформувалася; в) група практично здорових новонароджених (n=10) з гладким неускладненим перебігом раннього неонатального періоду. Критерій включення новонароджених в основну та контрольну групи базувався на необхідності проведення ШВЛ в ранньому неонатальному періоді з пріоритетом на групу новонароджених з масою тіла при народженні <1500 г та терміну гестації < 32 тижнів. Дана вибірка носила ретроспективний характер та ґрунтувалася на подальшому формуванні БЛД чи її відсутності.

Група практично здорових новонароджених була сформована для дослідження і визначення норм рівнів TGF-Я1 у новонароджених в сироватці венозної крові в ранньому неонатальному періоді. У сформованих групах ретроспективно вивчені та оцінені клініко-анамнестичні, лабораторні, інструментальні та терапевтичні предиктори формування БЛД в неонатальному періоді. Об'єм обстежень для комплексного підходу в діагностиці БЛД був визначений виходячи з сучасної робочої класифікації БЛД і її ступеня тяжкості (Н.А. Геппе, 2009). Спостереження за дітьми в умовах стаціонару проводили до моменту виписки.

Визначення протизапального цитокіна - трансформуючого фактора росту Я1 (transforming growth factor = TGF-Я1) у сироватці крові в динаміці раннього неонатальному періоді (на1-у та 6-7-у добу життя новонародженої дитини) проводилося імуноферментним методом з використанням стандартних наборів "TGF-Я1 ELISA (EIA-1864)" фірми "DRG" (Німеччина) і здійснювалося відповідно до інструкції фірми виробника.

При вивченні чинників патогенезу БЛД, враховуючи, що більшість ознак носили якісний характер, як критерій достовірності значень показників між групами, окрім параметричного критерію t-Стьюдента, застосовувався непараметричний критерій ц-Фішера. Для ствердження достовірності різниці враховувалася загальноприйнята в медичних наукових дослідженнях величина вірогідності безпомилкового прогнозу (р). Достовірність різниці між порівнюваними середніми величинами вважалась суттєвою у випадку р<0,05. Для встановлення зв'язку між рівнями TGF-Я1 у сироватці крові та іншими предикторами формування БЛД використовувався кореляційний аналіз. Для оцінки взаємозв'язку всіх параметрів груп, що вивчаються, здійснювався системний аналіз за допомогою метода кореляційних структур. Для візуального зображення відмінностей кореляційних структур застосовувався метод максимального кореляційного шляху (А.Н. Зосимов, В.П. Голік, 2009).

Для розробки прогностичних алгоритмів ознаки, що вивчалися, були розподілені на градації, після чого за допомогою неоднорідної послідовної процедури Вальда-Генкіна були визначені прогностичні коефіцієнти (ПК) і прогностична інформативність (I) градації показників. До алгоритмів включалися лише ознаки, починаючи з помірної і вище інформативністю (I? 0,50).

Результати власних досліджень та їх обговорювання

Примітка: р - по відношенню до здорових; р1 - між групами хворих.

Дані табл.2 свідчать, що закономірності, виявлені у 1-у добу життя новонароджених, залишаються незмінними і на 6-7-у добу їх життя. Так, у хворих контрольної групи відмічено підвищення рівня TGF-в1 на 30,5% (р<0,001), а у дітей основної групи - на 209,4% (р<0,001). Між групами хворих також виявлені значимі відмінності. При цьому у дітей основної групи вміст цього цитокіна був вищий, ніж у хворих контрольної групи, на 137% (р<0,001). При порівнянні динаміки значень TGF-в1 у 1-у і 6-7-у добу життя новонародженого в даних групах встановлено, що у здорових та дітей контрольної групи мало місце достовірне зниження в сироватці крові рівня TGF-в1. У здорових динаміка зниження більш виражена (на 25,4%; р<0,001), ніж у новонароджених контрольної групи (11,4%; р<0,01). У дітей основної групи, навпаки, відмічено достовірне збільшення (на 24,6%; р<0,001) рівня в сироватці крові цього протизапального і фіброгенного цитокіна. Виявлені відмінності пояснюються тим, що у хворих контрольної групи терапія в ранньому неонатальному періоді приводить до реконвалесценції і, значить, до ослаблення запального процесу в бронхіальній системі та зниження рівня TGF-в1. У хворих БЛД, навпаки, на 6-7-у добу визначається наростання морфологічних порушень, що поєднується з адекватним збільшенням рівня чинника, що протистоїть клітинній альтерації - фактор активації фібропластичних процесів (TGF-в1).

При аналізі частки хворих, у яких відмічено той або інший вектор динаміки рівнів TGF-в1 в сироватці крові, було виявлено, що у дітей основної групи в переважному числі мало місце збільшення рівня TGF-в1 на 6-7-у добу, тоді як у дітей контрольної групи частка таких хворих склала лише 1/3 (30%). Навпаки, зниження вмісту TGF-в1 на 6-7-у добу в 6,7 разу частіше спостерігалася серед хворих контрольної групи (67,5% проти 10% у хворих на БЛД; р<0,001). Що стосується хворих без динаміки показника TGF-в1 у сироватці крові, то їх частота в групах була дуже низькою (1,67% у дітей основної групи і 2,5% у хворих контрольної групи) та істотної різниці не мала (р>0,05). Таким чином, не лише абсолютні значення TGF - в1, але і спрямованість динаміки рівнів TGF-в1 в сироватці крові на 6-7-у добу життя можуть служити надійним критерієм прогнозу розвитку БЛД.

Враховуючи, що між TGF-в1 та іншими патогенетичними чинниками БЛД виникають взаємодії, були проведені інтеркорреляції між ними та здійснений системний аналіз методом кореляційних структур (А.М. Зосимов, В.П. Голік; 2009) (рис. 1).

Рис. 1. Кореляційні структури чинників патогенезу БЛД: прямий зв'язок; зворотний зв'язок; ВД - вершина динаміки рівня, TGF-в1 на 6-7-у добу; М - маса тіла при народжені; ТГ - термін гестації; СД - спрямованість динаміки рівнів TGF-в1 у сироватці крові на 6-7-у добу; ШВЛ - тривалість штучної вентиляції легенів

Аналіз кореляційних структур хворих основної і контрольної груп за характером зв'язків відзначає принципові відмінності один від одного. При цьому показник кореляційної відмінності (ПКВ), який враховує міру "портретних" відмінностей кореляційних структур, наближався до максимального значення (ПКВ=92,31%). Це означає, що у хворих основної групи виникає принципово інша (на 92,31%), ніж у хворих контрольної групи, патогенетична домінанта, яка і формує БЛД. При цьому у хворих основної групи TGF-в1 виявив зворотні зв'язки з масою тіла і терміном гестації. Це означає, що при зниженні ТГ і маси тіла новонародженого підвищується рівень TGF-в1 у сироватці крові. Крім того, показники TGF-в1 виявили прямі кореляції зі статтю новонародженого і спрямованістю динаміки рівнів TGF-в1 у сироватці крові на 6-7-у добу. Звідси витікає, що у хлопчиків визначаються вищі значення TGF-в1 у сироватці крові, ніж у дівчаток, та чим вище рівень TGF-в1 у 1-у добу життя, тим вище вірогідність збільшення вихідного значення TGF-в1 на 6-7 діб життя. Вище-перелічений характер зв'язків носить декомпенсаторную значущість, що і визначає формування БЛД. У новонароджених контрольної групи показники TGF-в1 виявили в 2 рази меншу інтеграцію з іншими чинниками (два зв'язки). При цьому рівень TGF-в1 у сироватці крові прямо корелював з масою тіла і зворотно - із статтю. Такий характер зв'язків має компенсаторну значущість. Це пояснюється тим, що у хворих контрольної групи підвищення рівня TGF-в1 носить нормокомпенсаторний характер і тому чим більш зрілий гестаційний вік новонародженого, а значить і більша його маса тіла, тим більше якісна визначається відповідь організму на запальний процес у вигляді підвищення рівня TGF-в1 у сироватці крові. Привертає увагу і відмінність зв'язків у групах такого показника, як тривалість ШВЛ у дітей основної групи. Цей чинник виявив прямий зв'язок із статтю новонародженого і зворотній із ТГ. Це означає, що в хлопчиків вірогідність формування БЛД вище при триваліших термінах ШВЛ. Крім того, термін гестації визначає тривалість ШВЛ, а саме: чим менше термін гестації, тим більше тривалі терміни ШВЛ отримує хворий.

У дітей контрольної групи тривалість ШВЛ виявила прямі кореляції із спрямованістю та величиною динаміки рівнів TGF-в1 у сироватці крові на 6-7-у добу життя і зворотний зв'язок із статтю новонародженого. З указаного характеру зв'язків витікає, що чим суттєве підвищення рівня TGF-в1 на 6-7-у добу життя новонародженого, тим більш тривало застосовується ШВЛ.

Виявлена принципова відмінність патогенетичних матриць у хворих основної і контрольної груп є науковим обґрунтуванням для розробки високо надійних критеріїв прогнозування розвитку БЛД. Враховуючи, що сила зв'язків між патогенетичними чинниками у хворих основної групи різна, це дає можливість за допомогою методу максимальної кореляційної дороги (А.М. Зосимов; В.П. Голік, 2009) побудувати патогенетичний патерн БЛД (рис.2).

Із рис.2 витікає, що збільшення вмісту TGF-в1 поєднується із збільшенням тривалості ШВЛ, а збільшення тривалості ШВЛ поєднується з низьким терміном гестації і через бічну (другорядну) гілку патерну з низькою масою тіла. Незрілість легеневої тканини (ТГ) сприяє більш вираженому зростанню TGF-в1 на 6-7-у добу життя новонародженого. У свою чергу, через бічні гілки патерну стать новонародженої дитини прямо пов'язана з тривалістю ШВЛ, а збільшення TGF-в1 - із спрямованістю його динаміки, тобто із збільшенням TGF-в1 у сироватці крові на 6-7-у добу життя хворого.

Таким чином, в патогенезі БЛД задіяні багато чинників, які у часовому порядку можна розділити на: первинні, пускові і вторинні. Як первинні чинники патогенезу виступають: спадкові особливості синтезу і деградації колагену, стать новонародженого, незрілість легеневої тканини. Пусковою причиною розвитку БЛД є інфекція у вигляді внутрішньоутробної пневмонії та ШВЛ, які потенціюють запальний процес у легенях. Як головний вторинний чинник патогенезу виступає гіперпродукція цитокіна TGF-в1, що викликає формування гіперпластичних і фіброзуючих процесів у бронхіальній системі та інтимі легеневих судин. При цьому важливим прогностичним чинником є наростання рівня TGF-в1 в сироватці крові на 6-7-у добу життя новонародженого.

Рис. 2. Кореляційний патогенетичний патерн формування БЛД

прямий зв'язок; - - - зворотний зв'язок; ^ - збільшення; v - зниження

Модуляторами патогенезу БЛД, тобто другорядними чинниками, які проявляють свою дію лише за наявності головних чинників і потенціюють їх дію, виявилися: зимовий сезон народження дитини, постнатальна анемія, постнатальна гіпотрофія, а також чинники, які потенційно можуть упливати на тривалість ШВЛ: ступінь ЛГ, постгіпоксична кардіоміопатія, гемодинамічно значуща ВАП і гипоксично-геморагічне ураження ЦНС з ВШК 3-4 ст. і постгеморагічною гідроцефалією, які частіше спостерігалися в основній групі. При вивченні патогенетичних чинників у групах з масою тіла при народженні до 1500 г і понад 1500 г були виявлені відмінності, це дає підставу до висновку про те, що розробка прогностичних алгоритмів розвитку БЛД повинна здійснюватися не у всій популяції хворих основної групи, а в окремих групах, а саме: з масою тіла при народженні до 1500 г і понад 1500 г.

Для розробки прогностичних алгоритмів ознаки, що вивчалися, були розподілені на градації, після чого за допомогою неоднорідної послідовної процедури Вальда-Генкіна були визначені прогностичні коефіцієнти (ПК) і прогностична інформативність (I) градації показників. До алгоритмів включалися лише ознаки, починаючи з помірної і вище інформативністю (I? 0,50). Прогнозування за допомогою алгоритмів здійснюється шляхом алгеброїчного підсумовування ПК до моменту досягнення прогностичного порогу, який для 95% рівня надійності складає ? 13,0 і 99,9% ? 30,0. Наводимо приклад алгоритму прогнозу розвитку БЛД у новонароджених із масою тіла при народжені ? 1500 г в таблиці 3.

Аналогічно розроблені алгоритм прогнозу розвитку БЛД у новонароджених з масою тіла при народженні ? 1501 г та алгоритми диференціації ступеня тяжкості БЛД. Порівняння прогностичної значущості рівня TGF-Я1 залежно від маси тіла при народженні у новонароджених з важкими респіраторними порушеннями, обумовленими первинним і вторинним дефіцитом сурфактанту, встановило значимішу роль TGF-Я1 для новонароджених з масою тіла ? 1501 г (О=11,5), ніж для новонароджених з масою тіла ? 1500 г (О=9,86). Доведено, що в групі новонароджених з масою тіла при народженні ? 1500 г використання інтратрахеально екзогенного сурфактанту є сприятливим прогностичним чинником (I=1,50) і виправдовує використання сурфактанту не лише з профілактичною, але і з лікувальною замісною метою у новонароджених з масою тіла при народженні ? 1501 г.

На рис. 3 запропонована послідовність роботи з прогностичними алгоритмами.

Таблиця 3

Алгоритм прогнозу розвитку БЛД у новонароджених з масою тіла при народженні ? 1500 г

Примітка. Знак плюс "+" свідчить на користь розвитку БЛД, а знак мінус "-" відкидає вірогідність розвитку БЛД.

У дисертації визначено теоретичне обґрунтування нового вирішення одного із завдань неонатології - удосконалення диференційованого підходу до раннього прогнозування формування БЛД і діагностиці ступеня тяжкості у недоношених новонароджених з важкими дихальними порушеннями, яким проводилася штучної вентиляції легенів.

1. Захворюваність БЛД в умовах перинатального центру склала: у групі недоношених новонароджених із ГВ=22-24 тижня - 100%; ГВ= 25-27 тижнів - 59,6%; ГВ=28-30 тижнів - 18,4%; ГВ>30 тижнів - 1,8%. Чинниками, що детермінують формування БЛД у недоношених новонароджених з перинатальною патологією, яким проводилася ШВЛ в умовах упровадження сучасних перинатальних технологій, є: як первинна причина БЛД - незрілість легеневої тканини (ГВ менше 28 тижнів); спадкові особливості синтезу і деградації колагену (недиференційований синдром сполучнотканинної дисплазії); чоловіча стать. Пусковою причиною розвитку БЛД є - внутрішньоутробна пневмонія (93%) і ШВЛ, які потенціюють запальний процес у легенях.

2. Модуляторами патогенезу БЛД (тобто другорядними чинниками, які проявляють свою дію лише за наявності головних чинників і потенціюють їх) є: зимовий сезон народження дитини, постнатальна анемія, постнатальна гіпотрофія, легенева гіпертензія, постгіпоксична кардіоміопатія, гемодинамічно значуща ВАП, гіпоксично-геморагічне ураження ЦНС з ВШК 3-4 ст. і постгеморагічною гідроцефалією.

3. У недоношених новонароджених з важкими респіраторними розладами, у яких в подальшому формувалася БЛД, рівень TGF-Я1 у сироватки крові в 1-у добу життя склав 23,58±0,45 нгр/мл, що було на 85,5% вище в порівнянні з рівнем TGF-Я1 у новонароджених, у яких БЛД не сформувалася (р<0,001). На 6-7-у добу життя визначалась гіперпродукція протизапального фіброгенного цитокіну TGF-Я1 до 29,37±0,88 нгр/мл (р<0,001) у тих хворих, в яких формуються гіперпластичні і фіброзуючі процеси в бронхіальній системі.

4. Розроблений патогенетичний патерн БЛД свідчить на користь визначальної ролі головного вторинного чинника патогенза - гіперпродукції TGF-Я1 серед клініко-інструментальних, рентгенологічних і біохімічних предикторів прогнозування формування БЛД у недоношених новонароджених з важкими дихальними порушеннями. Зростання рівнів вмісту TGF-Я1 у сироватці крові наприкінці раннього неонатального періоду є достовірним критерієм прогнозу формування фіброзуючих процесів у легенях. При цьому в патогенезі тяжкості БЛД останні не мають настільки значимої ролі, на перше місце виходять показники тривалості ШВЛ і незрілості бронхолегеневої системи.

5. Порівняння прогностичної значущості рівня TGF-Я1 залежно від маси тіла при народженні у новонароджених з важкими респіраторними порушеннями, обумовленими первинним і вторинним дефіцитом сурфактанту, встановило значимішу роль TGF-Я1 для новонароджених з масою тіла ? 1501 г (О=11,5), ніж для новонароджених з масою тіла ? 1500 г (О=9,86). Доведено, що в групі новонароджених з масою тіла при народженні ? 1500 г використання інтратрахеально екзогенного сурфактанту є сприятливим прогностичним чинником (I=1,50) і виправдовує використання сурфактанту не лише з профілактичною, але і з лікувальною замісною метою у новонароджених з масою тіла при народженні ? 1501 г.

6. Результатом аналізу прогностичних коефіцієнтів і прогностичної інформативності патогенетично обґрунтованих чинників формування БЛД стала розробка алгоритмів диференційованого підходу до прогнозу захворювання залежно від маси тіла новонародженого. Аналіз клінічної ефективності впровадження прогностичних алгоритмів формування БЛД у новонароджених з важкими респіраторними порушенням, яким проводилася ШВЛ в ранньому неонатальному періоді, показали високу надійність 95-100%.

Практичні рекомендації

1. У новонароджених з важким кардіореспіраторним дистресом, які знаходяться на ШВЛ в ранньому неонатальному періоді, запропоновано в комплекс обстеження включити визначення і облік рівнів вмісту TGF-Я1 у сироватці крові в динаміці раннього неонатального періоду.

2. До групи новонароджених високого ризику формування БЛД необхідно відносити дітей з масою тіла при народженні ? 999 г і терміном гестації ? 28 тижнів, яким проводиться ШВЛ та при обстеженні визначені показники рівнів в сироватці крові TGF-Я1 у 1-у добу ? 19,5 нгр/мл; на 6-7-у добу ? 22,2 нгр/мл; ступень приросту TGF-Я1 у сироватці крові на 6-7-у добу ? 5,0 нгр/мл і спрямованість динаміки рівня TGF-Я1 на 6-7-у добу у вигляді його збільшення.

3. Для оптимізації ранньої діагностики БЛД у новонароджених з високим ризиком формування фіброзу легеневої тканини рекомендовано використовувати прогностичні алгоритми, послідовність роботи з якими представлена на рис.2.

4. Прогнозування за допомогою алгоритмів прогнозу розвитку БЛД у новонароджених з масою тіла при народженні ? 1500 г і ? 1501 здійснюється шляхом алгебраїчного підсумовування ПК до моменту досягнення прогностичного порогу, який для 95% рівня надійності складає ? 13,0 і 99,9% ? 30,0. Якщо біля суми ПК знаходиться знак плюс - прогнозують розвиток БЛД, а якщо знак мінус - відкидають можливість розвитку БЛД.

5. Прогнозування за допомогою алгоритмів прогнозу легкої і середньотяжкої або тяжкої БЛД здійснюється шляхом алгебраїчного підсумовування ПК до моменту досягнення прогностичного порогу, який для 95% рівня надійності складає ? 13,0 і 99,9% ? 30,0. Якщо біля суми ПК знаходиться знак плюс - прогнозують розвиток середньотяжкої або тяжкої БЛД, а якщо знак мінус - розвиток легкої БЛД.

6. Прогнозування за допомогою алгоритмів прогнозу середньотяжкої і тяжкої БЛД здійснюється шляхом алгебраїчного підсумовування ПК до моменту досягнення прогностичного порогу, який для 95% рівня надійності складає ? 13,0 і 99,9% ? 30,0. Якщо біля суми ПК знаходиться знак плюс - прогнозують розвиток тяжкої БЛД, а якщо знак мінус - розвиток середньотяжкої БЛД.

Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації