Патогенез і терапія псоріазу з різним ступенем тяжкості ендогенної інтоксикації та артеріальної гіпертензії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

УДК: 616.517+616.12-008.331.1]-037-07-092-08

Патогенез і терапія псоріазу з різним ступенем тяжкості ендогенної інтоксикації та артеріальної гіпертензії

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Біловол Алла Миколаївна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті Міністерства охорони здоров'я України

Науковий консультант: член-кор. АПН України, доктор медичних наук, професор Коляденко Володимир Григорович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, професор кафедри дерматології та венерології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дюдюн Анатолій Дмитрович

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України,

завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор Кутасевич Яніна Францівна

ДУ ”Інститут дерматології та венерології” НАМН України,

завідувач відділом дерматології, інфекційних та паразитарних захворювань

доктор медичних наук, доцент Федоренко Олександр Євгенійович

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,

доцент кафедри дерматології та венерології

Захист відбудеться “16” червня 2011 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 Національного медичного університету (03087, м. Київ, вул. Шовковична, 39/1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (03087, м. Київ, вул. Зоологічна, 1)

Автореферат розісланий "14" травня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор С.Г. Свирид

хвороба антиоксидантний метаболізм

АНОТАЦІЯ

Біловол А.М. Патогенез і терапія псоріазу з різним ступенем тяжкості ендогенної інтоксикації та артеріальної гіпертензії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2011.

У дисертаційній роботі узагальнено механізми розвитку псоріазу та псоріазу, поєднаного з артеріальною гіпертензією на основі полісистемної оцінки гомеостатичної функції організму та стану моніторингових показників обміну речовин і систем їхньої регуляції з урахуванням провідних факторів ризику. Аналіз та узагальнення результатів стану оксидантно-антиоксидантного та іонного гомеостазу, імунної, нейромедіаторної та ендокринної систем, судинних ендотеліальних факторів забезпечення умов мікроциркуляції крові свідчать про порушення їхньої кооперативної взаємодії в забезпеченні гомеостатичної функції організму хворих на псоріаз. В основі структурно-метаболічних порушень лежать зниження процесів біоенергетики, інгібування відновлювальних синтезів, продукції макроергічних субстратів, превалювання катаболічних процесів над анаболічними, активація активних форм кисню, порушення ендотеліальної функції. Дані зміни є причиною формування тканинної гіпоксії та розвитку дистрофічних і деструктивних змін з боку шкіри, м'язової та нервової тканин, а також інших органів. Доведено, що патогенетичні особливості розвитку псоріатичного процесу як при псоріазі, так і при поєднаному з артеріальною гіпертензією практично не відрізняються між собою. Обґрунтовано, що досліджувана патологія є динамічним процесом з різнобічними патофізіологічними механізмами розвитку місцевих і системних ускладнень. Адекватна оцінка стану захисних сил організму та розуміння взаємодії між різними компонентами нервової, ендокринної та імунної систем дозволяє швидко ідентифікувати виникаючі порушення, розробити новий комплексний метод діагностики ступеня тяжкості хворих на псоріаз за індексом ендогенної інтоксикації і визначити стратегію цілеспрямованої терапії з позитивним використанням препаратів Корвітину та Пентоксифіліну.

Ключові слова: псоріаз, артеріальна гіпертензія, інтегративні системи, діагностика, патогенетична терапія.

АННОТАЦИЯ

Беловол А.Н. Патогенез и терапия псориаза с разной степенью тяжести эндогенной интоксикации и артериальной гипертензии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. - Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, 2011.

В диссертационной работе раскрыты механизмы развития изолированного и сочетанного с артериальной гипертензией псориаза с позиции полисистемной оценки гомеостатической функции организма на основе состояния мониторинговых показателей обмена веществ и систем их регуляции с учетом ведущих факторов риска. Для псориаза характерно существенное изменение оксидантно-антиоксидантного гомеостаза, а именно интенсификация процессов перекисного окисления липидов, окислительной модификации белков, NO-зависимых процессов на фоне снижения антиоксидантных ресурсов и роста клинических симптомов болезни. Особенно это выражено для средней и тяжелой степени, а также в случае сочетания с артериальной гипертензией. Данные изменения являются причиной развития гипоксии, сопровождающей синдром эндогенной интоксикации.

Исследуемая патология сопровождается нарушением кооперативного взаимодействия нервной и эндокринной систем, что свидетельствует о многообразии патогенетических механизмов развития местных и системных осложнений, требует комплексного полисистемного подхода при обосновании патогенетической терапии. При псориазе, особенно в случае его сочетания с гипертензией, наблюдается повышение в крови глутамата и аспартата на фоне снижения - ГАМК и глицина, что свидетельствует о преобладании процессов возбуждения над торможением, активацию симпато-адреналовой системы. Подтверждением этого является также усиление синтеза катехол- и индоламинов, активности гуанилатциклазной на фоне снижения аденилатциклазной месенджерных систем, что может быть проявлением оксидативного стресса и превалированием катаболических процессов над анаболическими.

В патогенезе псориаза существенным звеном является нарушение регуляторных систем организма, в частности, процессов нейрогуморальной регуляции сосудистого тонуса, что подтверждается изменением содержания в крови вазоактивных веществ и сосудистой дистонией. При изолированном и сочетанном с гипертензией псориазе происходит десинхронизация функционирования гипоталамо-гипофизарно-тиреоидного и надпочечникового нейроэндокринных комплексов, что подтверждается повышением в сыворотке крови адренокортикотропина, кортизола, соматотропина и пролактина на фоне снижения тиротропина. Артериальная гипертензия не оказывает существенного влияния на динамику показателей гормонального статуса. Для исследуемой патологии характерным является развитие дисфункции эндотелия и нарушение синтеза эндотелиальных факторов - простациклина, эндотелина-1, оксида азота. Псориаз сопровождается прогрессированием эндогенной интоксикации, что выражается существенным повышением содержания молекул средней массы и гаптоглобина в сыворотке крови. Усиление тяжести заболевания закономерно отмечается на фоне разбалансирования систем нейроэндокринной регуляции вследствие нарушения процессов пролиферации, повреждения клеточных мембран и изменения их проникновения, накопления в крови токсичных соединений.

Изучение ионного обмена у больных изолированным и сочетанным с гипертонией псориазом выявило его глубокие нарушения, которые характеризовались количественным перераспределением кальция, фосфора, магния, меди, цинка, натрия, калия, железа в сыворотке крови, эритроцитах, моче и волосах. Это свидетельствует о патогенетической роли исследуемых биогенных элементов в механизмах формирования дерматоза, гипертензии и развития мембранной патологии, лежащей в основе политропных, органных, системных и функциональных изменений.

Высокоспецифичный информативный лабораторно-диагностический метод регистрации интенсивности сверхслабой индуцированной люминол-зависимой хеми-люминесценции сыворотки крови позволяет определить индекс эндогенной интоксикации больных псориазом и как следствие дифференцировать легкую, среднюю и тяжелую степень протекания болезни, что необходимо для обоснования патогенетической терапии и оценки эффективности ее использования. Обосновано, что применение Корвитина и Пентоксифилина в комбинированной схеме терапии имеет значительный положительный потенциал и приводит к снижению индекса эндогенной интоксикации, показателей активности оксидативного стресса и воспалительного процесса, а также к регрессу псориатического процесса.

Исследуемая патология является динамическим процессом с разносторонними патофизиологическими механизмами развития местных и системных осложнений. Адекватная оценка состояния защитных сил организма и понимание взаимодействия между разными компонентами иммунной, нервной и эндокринной систем позволяет быстро идентифицировать возникающие нарушения и определить стратегию целенаправленной диагностики и терапии.

Ключевые слова: псориаз, артериальная гипертензия, интегративные системы, диагностика, патогенетическая терапия.

SUMMARY

Belovol A.N. Pathogenesis and therapy of psoriasis with different degree of severity of endogenic intoxication and arterial hypertension. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of doctor of science (medicine) in specialty 14.01.20 - skin and venereal diseases. - O.O. Bogomolets Kyiv National Medical University, Kyiv, 2011.

The work generalizes the mechanisms of development of isolated and associated with arterial hypertension psoriasis based on polysystemic assessment of the organism homeostatic function and the state of parameters of metabolism and their regulation system monitoring with consideration of main risk factors. The analysis and generalization of the results of the state of oxidant-antioxidant and ionic homeostasis, immune, neuromediator and endocrine systems, vascular endothelial factors of promoting blood microcirculation suggests about disorders in their cooperative interaction in provision of homeostatic function of the organism of the patients with psoriasis. The structural-metabolic disorders are based on reduction of the processes of bioenergetics, inhibition of restorative synthesis, microergic substrate production, prevalence of catabolic processes over anabolic ones, activation of active forms of oxygen, endothelial function disturbance. These changes result in development of tissue hypoxia and dystrophic and destructive changes in the skin, muscular and nervous tissue as well as other organs. It was proven that the pathogenetic peculiarities of psoriasis development both at isolated psoriasis and that associated with arterial hypertension were not different. It was substantiated that the investigated pathology was a dynamic process with various pathophysiological mechanisms of local and systemic complications development`. The adequate assessment of the state of the organism protective forces and understanding the interaction between various components of the nervous, endocrine and immune system allows to identify quickly the developing disorders, work out a new complex method of diagnosis of the degree of the disease severity using the index of endogenic intoxication and determine the strategy of purposeful therapy with positive administration of Corvitin and Pentoxifylline.

Key words: psoriasis, arterial hypertension, integrative systems, diagnosis, pathogenetic therapy.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Псоріаз (лускатий лишай) _ один з найпоширеніших, хронічно рецидивуючих дерматозів, проблема якого привертає увагу дослідників у зв'язку з неясністю етіології та патогенезу, недосконалістю методів лікування. При псоріазі пошкоджується шкіра _ орган, самою природою призначений для захисту внутрішнього середовища організму, що неминуче призводить до змін гомеостатичних процесів, і, навпаки, метаболічні порушення в ньому відбиваються на стані шкірного покриву. Пильний інтерес до цього захворювання викликаний не тільки високою питомою вагою серед інших шкірних хвороб (12-15%), але й збільшенням кількості випадків тяжких форм, що важко піддаються лікуванню і нерідко призводять до інвалідизації (псоріатичний поліартрит, псоріатична еритродермія, ексудативний і пустульозний псоріаз) [Burd R.M., 2006; Адаскевич В.П., 2007; Puig-Sanz L., 2007]. В останні десятиріччя в Україні спостерігається зростання рівня захворюваності на псоріаз. Крім того, чітко позначилась тенденція „омолодження” контингенту хворих, які страждають на цей дерматоз, та більш тяжкого клінічного перебігу з резистентністю до медикаментозної терапії [Беляев Г.М. и соавт., 2005; Каленська О.В. та співавт., 2009].

Згідно з сучасними поглядами псоріаз - це хронічний папуло-сквамозний дерматоз мультифакторіальної природи з часткою генетичної (64-72%) та середовищної (28-36%) складових, що характеризується незлоякісною гіперпроліферацією епідермальних клітин, порушенням кератинізації, запальною реакцією в дермі, змінами в різних органах і системах [Кунгуров Н.В. и соавт., 2002; Владимиров В.В. и соавт., 2006; Кимбол А.Б. и соавт., 2007]. Незважаючи на чисельні дослідження, його етіологія до кінця нез'ясована, не вирішеним залишається коло питань щодо патогенезу. На теперішній час можливим є виділення певних провідних чинників і механізмів розвитку псоріазу, зокрема, інфекційно-імунологічних, нейроендокринних, спадково обумовлених [Коляденко В.Г., 2003; Ritchlin C., 2007; Песляк М.Ю., 2010].

Результати багатьох епідеміологічних досліджень дозволяють розглядати псоріаз як фактор ризику досить широкого кола серцево-судинних захворювань (гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, міокардиту, ураження клапанних утворень серця), що нерідко розвиваються в молодому віці та при тривалому перебігу призводять до хронічної серцевої недостатності [Горбунцов В.В., 1998]. Висловлюється також припущення про наявність взаємозв'язку між характером змін у серцево-судинній системі та тяжкістю клінічного перебігу псоріазу і зростанням кровообігу через розширені кровоносні судини шкіри [Шлопов В.Г. и соавт., 1990]. Проте, опублікованих підсумків клініко-інструментальних досліджень, у яких подається оцінка стану серцево-судинної системи при цьому розповсюдженому еритемо-сквамозному дерматозі, недостатньо для того, щоб одержати повне уявлення про клінічне і прогностичне значення цієї нозологічної синтропії. Відсутнім є поєднання патогенезу артеріальної гіпертензії та псоріазу. Причиною розглядати останній як захворювання всього організму є неодноразово описана в літературі поразка судинного ендотелію, що лежить в основі вісцеральної патології при цьому дерматозі [Пунсон И.Я. и соавт., 2006]. Крім дисфункції ендотелію до патофізіології серцево-судинної системи при псоріазі можуть мати відношення порушення ліпідного обміну та мікроциркуляції, підвищення концентрації прозапальних цитокінів, гіпергомоцистеїнемія із прокоагулянтними зрушеннями системи гемостазу [Глухенький Б.Т., 2005; Корсунская И.М. и соавт., 2005; Кочергин Н.Г., 2007; Сиротин Б.З., 2008; Терешин К.Я. и соавт., 2010].

Виявлення захворювання серцево-судинної системи у хворих на псоріаз уже на початкових стадіях має велике практичне значення, тому що розширює перспективи ефективної вторинної профілактики. Важливим є диференційований підхід до проведення терапії хворим на різні клінічні форми та в залежності від ступені тяжкості захворювання в максимально ранні строки виявлення, застосування адекватних комплексних методів, спрямованих не лише на припинення чи мінімізацію запальних процесів, але й на покращення стану серцево-судинної системи. Це, у свою чергу, сприятиме зниженню кількості інвалідизуючих форм псоріазу, збереженню професійної працездатності та соціальної адаптації, покращенню якості життя пацієнтів [Ніколаєва З.А. і співавт., 2006; Ольховська Ю.О., 2008; Олійник І.О., 2008; Степаненко В.І., 2011]. Потребує удосконалення діагностика та проведення обґрунтованих лікувально-профілактичних заходів комплексного етапного та системного лікування, а також диспансерний нагляд за перебігом захворювання.

Незважаючи на фундаментальність досліджень, які присвячені псоріазу, багато аспектів щодо розвитку на його фоні артеріальної гіпертензії, залишаються недостатньо вивченими. До них, наприклад, відносяться питання взаємодії та ролі інте-гративних систем організму - нейромедіаторної, ендокринної, імунної. Їх вирішення дозволить підійти до поглибленого вивчення патогенезу хвороби з позиції полісистемної оцінки гомеостатичної функції організму на основі стану моніторингових показників обміну речовин і систем їхньої регуляції з урахуванням провідних факторів ризику. Слід зазначити, що найбільш значущими серед них є несприятливий вплив зовнішнього середовища, психоемоційні стреси, соматичні супутні захворювання внутрішніх органів, серцево-судинної та нервової систем, надлишкова маса тіла, алкоголь, паління, характер харчування. Ці фактори здатні впливати на адаптаційні механізми забезпечення гомеостазу і брати участь у формуванні патохімічних основ розвитку псоріазу [Айзатулов Р.Ф. и соавт., 2001; Жукова Н.В., 2008].

Таким чином, відсутність полісистемного підходу в розкритті патогенезу псоріазу (особливо з наявністю соматичних хвороб), а саме різних ланок забезпечення гомеостазу та внутрішньоклітинного метаболізму в кореляції з клінічними проявами свідчить про необхідність вивчення та уточнення багатьох аспектів даної проблеми з урахуванням цілісності організму, багаторівневої системи регуляції, пріоритетності формування метаболічних порушень. Беручи до уваги значну поширеність псоріазу, його хронічне, найчастіше тяжке протікання, недосконалість наявних методів діагностики та лікування можна стверджувати, що проблема цього захворювання в даний час залишається однією з найактуальніших у дерматології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджень пов'язаний з науковою діяльністю і входить до тематичних планів Харківського національного медичного університету як фрагмент науково-дослідної роботи «Діагностичні та прогностичні аспекти кардіометаболічних порушень у хворих на системні дерматози» (№ держреєстрації 0110U001814), у якій здобувач є відповідальним виконавцем.

Мета і задачі дослідження. Підвищити ефективність діагностики та лікування псоріазу з наявністю і відсутністю артеріальної гіпертензії з урахуванням стану інтегративних систем контролю гомеостазу, ступеня ендогенної інтоксикації, корекції моніторингових метаболічних показників.

Для реалізації поставленої мети вирішували такі задачі.

1. Проаналізувати клінічні критерії оцінки ступеня тяжкості хвороби та провідні екзо- і ендогенні фактори ризику її формування.

2. Дослідити стан антиоксидантної системи, процесів перекисного окислення ліпідів, окисної модифікації білків і процесів, пов'язаних з метаболізмом оксиду азоту.

3. Оцінити стан гормональної та нейромедіаторної систем, ступінь ендогенної інтоксикації та ендотеліальної дисфункції, вміст показників іонного обміну залежно від ступеня тяжкості захворювання.

4. Виявити кореляційні зв'язки між клініко-функціональними та біохімічними показниками; порівняти виразність і спрямованість патологічних змін, що визначають перебіг, прогноз і лікування хвороби.

5. Оцінити інформативність метаболічних і клінічних показників та розробити патогенетично обґрунтовану концептуальну модель механізмів порушень гомеостазу псоріазу з наявністю та відсутністю артеріальної гіпертензії.

6. Науково обґрунтувати патогенетичні напрямки оцінки ступеня тяжкості псоріазу з урахуванням клінічної форми та ступеня тяжкості ендогенної інтоксикації.

7. Розробити новий, патогенетично обґрунтований комплексний метод діагностики ступеня тяжкості хворих на псоріаз за допомогою високоспецифічного, ін-формативного, лабораторно-діагностичного методу реєстрації інтенсивності над-слабкої індукованої люмінол-залежної біохемілюмінесценції сироватки крові.

8. Розробити новий, патогенетично обґрунтований комплексний метод лікування, який передбачає застосування лікарських препаратів Корвітин і Пентоксифілін, з метою корекції виявлених патогенетичних ланок формування хвороби, усунення псоріатичних елементів, скорочення строків госпіталізації (амбулаторного лікування), подовження ремісії.

Об'єкт дослідження - псоріаз з наявністю і відсутністю артеріальної гіпер-тензії та різним ступенем тяжкості перебігу.

Предмет дослідження - етіопатогенетичні особливості, клінічний перебіг, ді-агностика та результати лікування хворих на псоріаз, терапевтична ефективність, інтенсивність вільнорадикальних процесів, антиоксидантна система, гормональна система, активність нейротрансмітерних і месенджерних систем, показники іонного гомеостазу, ступінь ендогенної інтоксикації.

Методи дослідження - загальноклінічні (огляд хворого, збір анамнезу для постановки діагнозу, визначення форми, розповсюдженості, давності захворювання, контроль за ефективністю терапії, проведення лабораторних клінічних досліджень); клінічні, кардіологічні, спектрофотометричні (визначення активності ферментів і концентрацій сполук), спектрофлюориметричні (визначення швидкості окиснення сполук), хроматографічні (визначення вмісту метаболітів), хемілюмінесцентні (визначення інтенсивності хемілюмінесценції біологічних об'єктів), уніфіковані клінічні методи з використанням стандартних наборів реактивів, імуноферментні (визначення вмісту біологічно активних сполук), статистичні (оцінка достовірності отриманих даних).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на основі результатів вивчення стану оксидантно-антиоксидантного гомеостазу, ендокринної та нервової систем, іонного гомеостазу, судинних ендотеліальних факторів забезпечення умов мікроциркуляції крові, ендогенної інтоксикації проведено оцінку сумісної взаємодії систем забезпечення гомеостатичної функції організму та його адаптації за умов розвитку псоріатичного процесу з наявністю та відсутністю артеріальної гіпертензії.

Уперше хворі на псоріаз із супутньою артеріальною гіпертензією об'єднані в науково-обгрунтовані клініко-терапевтичні групи на основі порівняльного аналізу клінічних проявів перебігу дерматозу, біохімічних і серцево-судинних порушень.

Доведено, що в патогенезі псоріазу, значна роль належить метаболічним, судинним та аутоімунним порушенням. Ця патологія супроводжується інтенсифіка-цією вільнорадикальних процесів, що підтверджується підвищенням вмісту дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду, карбонільних груп окисно-модифікованих білків, інтенсивності індукованої та спонтанної біохемілюмінесценції крові на фоні виснаження систем антирадикального та антиперекисного захисту. Визначено, що в патогенезі досліджуваної патології, особливо у випадку тяжких форм, певну роль відіграє активація процесів, пов'язаних з метаболізмом оксиду азоту. Вивчення стану цих процесів є прогностичним критерієм визначення ступеня тяжкості хвороби.

Доведено, що однією з провідних ланок патогенезу псоріазу є порушення динаміки іонів Са2+, Мg2+, Nа+, К+, Zn2+, Сu2+, Fе2+, що свідчить про глибокі метаболічні порушення з боку білкового, вуглеводного, нуклеїнового, ліпідного та водно-сольового обмінів. З'ясовано суттєві зміни функціональної активності ендотелію, нейрогуморальної та медіаторної регуляції внутрішньоклітинного метаболізму, що призводять до зниження біоенергетичних та анаболічних процесів, тканинного дихання та окисного фосфорилування. Дані зміни є причиною формування тканинної гіпоксії, розвитку дистрофічних і деструктивних змін з боку шкіри, м'язової, кісткової та нервової тканин, а також інших органів. Уперше було обґрунтовано біохімічні корелятивні показники, які є адекватними та високочутливими при оцінці структурно-функціонального стану біомембран і гомеостатичної функції організму, а також інформативними у визначенні перебігу, прогнозу та лікуванні псоріазу.

Доведено значущість методу реєстрації інтенсивності надслабкої індукованої люмінол-залежної біохемілюмінесценції сироватки крові для визначення індексу ендогенної інтоксикації хворих на псоріаз. Уперше доведено високу клінічну ефективність комплексного методу лікування із застосуванням препаратів Корвітин і Пентоксифілін, що дозволяє скоротити терміни одужання хворих, досягти більш стійкої ремісії та знизити частоту рецидивів.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Одержані результати є новими науковими відомостями щодо патогенезу псоріазу з наявністю та відсутністю артеріальної гіпертензії, основою обґрунтування лікувальних, профілактичних і реабілітаційних заходів. Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати дозволили розробити комплекс лікувально-оздоровчих заходів, спрямованих на оптимізацію патогенетичної терапії з урахуванням корекції моніторингових показників метаболічних процесів. Провідними метаболічними показниками, що визначають ступінь тяжкості хвороби, є вміст в сироватці крові молекул середньої маси, гаптоглобіну, адаптивних гормонів, біогенних елементів, продуктів перекисного окислення ліпідів, карбонільних груп окисно-модифікованих білків, ферментних і неферментних антиоксидантів, ендотеліальних факторів, а також інтенсивність спонтанної та індукованої біохемілюмінесценції і фосфоресценції.

Обґрунтовано, що виявлення ступеня резервних та адаптаційних можливостей організму у хворих на псоріаз доцільно здійснювати за співвідношенням ГАМК/глутамат, вмістом біогенних амінів та їх попередників - норадреналіном, адреналіном, серотоніном, триптофаном, тирозином, діоксифенілаланіном, дофаміном та вмістом циклічних нуклеотидів у сироватці крові. При цьому встановлено, що псоріаз, особливо в тяжких випадках, характеризується активацією трофотропної та інгібуванням ерготропної функцій. В умовах даної патології напруження адаптації та мобілізація захисно-пристосувальних механізмів забезпечення гомеостазу супроводжуються також й активізацією процесів, спрямованих на відновлення структурно-метаболічних порушень в організмі.

Уперше розроблено новий, патогенетично обґрунтований комплексний метод діагностики ступеня тяжкості хворих на псоріаз за допомогою високоспецифічного, інформативного, лабораторно-діагностичного методу реєстрації інтенсивності надслабкої індукованої люмінол-залежної біохемілюмінесценції сироватки крові. Упер-ше науково обґрунтовано та апробовано застосування Корвітину і Пентоксифіліну як антиоксидантів та анаболічних модуляторів метаболічних процесів, поліпшувачів мікроциркуляторного русла, протизапальних препаратів для лікування псоріазу.

На методичні прийоми, що використані в дисертаційній роботі, отримано патенти «Спосіб визначення ступеня тяжкості псоріатичної хвороби, поєднаної з гіпертонією» (№ 51434 U, G01N 33/00), «Спосіб оцінки ефективності антиоксидантних засобів у лікуванні псоріазу» (№ 47398 U, G01N 33/00), «Спосіб лікування псоріазу» (№ 51767 U, А61К 31/00), «Спосіб оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом псоріатичної та гіпертонічної хвороб» (№ 47399 U, А61В 10/00), які занесено до реєстру галузевих нововведень МОЗ України. Видано методичні рекомендації «Морфохронограмний метод та клініко-функціональна оцінка ефективності лікування хворих на псоріаз» і «Діагностика тяжкості перебігу псоріатичної хвороби шляхом оцінки індексу ендогенної інтоксикації».

Запропоновані системні, патогенетично обґрунтовані підходи до діагностики та лікування хворих на псоріаз з наявністю і відсутністю артеріальної гіпертензії упроваджено в клініці Харківського міського шкірно-венерологічного диспансеру №5, Харківського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, Богодухівської ЦРЛ, Краснокутської ЦРЛ, ДУ «Інститут дерматології та венерології» НАМНУ. Теоретичні положення дослідження та практичні рекомендації впроваджено в практику навчання студентів усіх факультетів Харківського національного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто вибрано тему, визначено мету, задачі та напрямки проведення досліджень, проведено патентний пошук, огляд та узагальнення сучасних літературних даних за темою дисертації. Дисертантом самостійно здійснено клініко-статистичний аналіз 230 хворих на псоріаз, у тому числі 48 хворих на псоріаз з артеріальною гіпертензією, проведено їх клінічне обстеження та лікування. Усі дослідження проведено при безпосередній участі здобувача. Автором написано всі розділи дисертації, сформульовано висновки, розроблено практичні рекомендації, проведено статистичну обробку отриманих результатів. Окремі спеціальні дослідження (кардіологічні, біохімічні) проведено за консультативною та технічною допомогою співробітників Інституту терапії ім. Л.Т. Малої, кафедри госпітальної терапії ХНМУ, кафедри біохімії ХНМУ, центральної науково-дослідної лабораторії ХНМУ. Автор висловлює вдячність і повагу науковому консультанту, професору кафедри шкірних і венеричних хвороб КНМУ, чл.-кор. АПН України, д.мед.н., проф. В.Г. Коляденку; завідувачу кафедри біохімії ХНМУ, д.мед.н., д.б.н., проф. В.І. Жукову; завідувачу центральної науково-дослідної лабораторії ХНМУ, д.мед.н., проф. М.Г. Щербаню за консультативну та технічну допомогу при виконанні фрагментів досліджень за темою дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було оприлюднено на регіональній науково-практичній конференції «Епідеміологія, екологія, гігієна» (м. Харків, 2006); науково-практичній конференції «Слобожанські читання» (м. Харків, 2009), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Демографія, здоров'я, медицина» (м. Харків, 2009), міжнародній медичній конференції «Від малюка до дорослого: інтегративні аспекти наукової і практичної медицини» (м. Харків, 2009).

Публікації. Основні положення дисертації повністю висвітлено в 40 наукових працях, серед яких 25 статей у фахових журналах, рекомендованих ВАК України (з них 20 - у моноавторстві), 9 статей у збірниках наукових праць, 4 патенти, 2 методичні рекомендації.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, 7 розділів результатів досліджень та їх обговорення, наукового аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Роботу викладено на 266 сторінках машинописного тексту, ілюстровано 42 таблицями і 48 рисунками. Список використаних джерел містить 371 роботу з яких іншомовних - 113.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Для досягнення мети та виконання задач дослідження опрацьовано програму, якою передбачено кілька етапів та вивчення проблеми на кількох рівнях складності, а саме: 1) детальна клінічна характеристика 230 хворих з урахуванням ступеня тяжкості, терміну та сезонності хвороби, а також віку, статі, місця проживання, соціального положення та роду занять, наявності супутньої патології та скарг; 2) оцінка стану структурно-метаболічних процесів шляхом дослідження стану NO-залежних процесів, оксидантно-антиоксидантного та іонного гомеостазу, процесів нейрогуморальної регуляції, функціонального стану ендотелію судин, рівня ендогенної інтоксикації; 3) обґрунтування моніторингових показників стану інтегративних систем організму з метою визначення напрямків діагностики, лікування та відновно-реабілітаційних заходів; 4) розробка комплексного методу діагностики ступеня тяжкості за найбільш значущими моніторинговими показниками стану інтегративних систем; 5) вивчення ефективності клінічного застосування препаратів Корвітину та Пентоксифіліну в комплексній терапії псоріазу та обґрунтування патогенетичної корекції.

Загальна кількість обстежених складає 260 осіб, в тому числі 30 - клінічно здорових (контрольна група), 182 хворих на псоріаз і 48 хворих на псоріаз з артеріальною гіпертензією з легким, середнім і тяжким ступенем тяжкості перебігу. Тяжкість, поширеність захворювання оцінювали за індексом PASI [Baker H., 1994]. Розповсюдженість патологічних висипань, ступінь виразності ознаки виражали за допомогою відповідної порядкової шкали. Клінічні та кардіологічні дослідження виконані на базі МШВД № 5 та інституту терапії ім. Л.Т. Малої (м. Харків). Реєстрацію електрокардіограм проводили у 12 стандартних відведеннях з використанням додаткових відведень на електрокардіографі 6 NEK-4 (Німеччина). Скорочувальну здатність міокарду досліджували за допомогою ультразвукової ехокардіографії у М- та В-режимах на апараті ТІ-628 (Україна). Клінічні дослідження крові та сечі проведено за уніфікованими методами. Біохімічні дослідження хворих та осіб контрольної групи виконано в умовах ЦНДЛ ХНМУ (завідувач - д.мед.н., проф. М.Г. Щербань), кафедри біохімії ХНМУ (завідувач - д.мед.н., д.б.н., проф. В.І. Жуков).

Стан вільнорадикального перекисного окислення ліпідів оцінювали за вмістом дієнових кон'югатів [Каухин А.Б., 1987] і малонового діальдегіду [Федорова Т.Н., 1983] у сироватці крові спектрофотометричними методами, а також за інтенсивністю хемілюмінесценції та фосфоресценції сироватки крові, що реєстрували на медичному хемілюмінометрі ХЛМЦ1-01 відповідно до загальноприйнятих методик. Стан вільнорадикальних процесів оцінювали також за вмістом у крові метгемоглобіну колориметричним ціанідним методом [Кушаковский М.С., 1968], нітритів за допомогою кольорової реакції з реактивом Грисса спектрофотометричним методом при 560 нм [Кіселик І.О. та співавт., 2001], аргініну та цитруліну методом іонообмінної хроматографії на автоматичному аналізаторі амінокислот ААА-339 [Moncada S., Higgs E.A., 1990]. Вміст карбонільних груп окисно-модифікованих білків крові визначали спектрофотометричним методом [Дубинина Е.Е. и соавт., 1995]. Стан антиоксидантної системи еритроцитів оцінювали за активністю глутатіонпероксидази [Моин В.М., 1986] і супероксиддисмутази [Гуревич В.С., Конторидинова К.Н., 1990], сироватки крові - за активністю церулоплазміну [Мошков К.А. и соавт., 1986]. У гемолізатах крові визначали активність каталази [Дубинина Е.Е. и соавт., 1988] та вміст відновленого глутатіону і SH- груп [Кочетов Т.А., 1980].

Вміст в плазмі крові нейроактивних амінокислот гліцину, глутамату й аспартату визначали методом рідинної хроматографії на аналізаторі ААА-339. Для проведення калібрувальних тестів, а також кількісної оцінки хроматограм використовували стандартні розчини амінокислот виробництва фірми «Lachema», що поставляються в наборі реактивів до аналізатора. Вміст ГАМК у плазмі крові визначали після її виділення хроматографічним методом [Carmona F., 1980]. Вміст біогенних моноамінів та їх попередників (дофаміну, норадреналіну, адреналіну, триптофану, тирозину, діоксифенілаланіну) у цільній крові визначали після їхнього виділення хроматографічним методом [Atack C., 1978], кількісний вміст - за власною люмінесценцією на спектрофлюориметрі «Hitachi MPF-4A». Вміст серотоніну в крові визначали методом [Прошина Л.Я., 1981] з попередньою екстракцією. Вміст натрію, калію, магнію, міді, заліза, цинку, фосфору, кальцію оцінювали атомно-абсорбційним методом [Золотов Ю.А., 1984], зразки проб (сироватка, еритроцити, сеча, волосся) піддавалися попередньому озолінню та екстрагуванню [Лойко Е.А., 1997], розпиленню екстракту у струмі газового пальника. Вміст біогенних елементів реєстрували за ступенем поглинання світла визначеної довжини хвилі шляхом порівняння з еталонними зразками та калібрувальними даними. Визначення активності карбангідрази крові проводили згідно методичних рекомендацій [Камышников В.С., 2003]. Вміст циклічних 3ґ,5ґ-аденозинмонофосфату (цАМФ) і 3ґ,5ґ-гуанозинмонофосфату (цГМФ), кортизолу, адренокортикотропіну, соматотропіну, пролактину, тиротропіну, ендотеліну-1, простацикліну (6-кето-ПГF1б) у сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою відповідних стандартних наборів реактивів.

Вміст молекул середньої маси в сироватці крові визначали спектрофотометричним методом [Габриэлян Н.И., 1981]; гаптоглобіну - уніфікованим методом з використанням тест-наборів, який базується на здатності гаптоглобіну сироватки утворювати комплекс з гемоглобіном, який осаджували риванолом.

Для перевірки гіпотез щодо рівності генеральних середніх двох незалежних, незв'язаних вибірок використовували t-критерій Стьюдента з попередньою перевір-кою нормальності розподілу варіант [Лакин Г.Ф., 1980].

Основні результати та їх обговорення

Клінічна характеристика хворих. Досягнення поставленої мети та задач дослідження проводили на двох групах хворих з підтвердженим діагнозом - псоріаз, які проходили обстеження і лікування у МШВД № 5 м. Харкова з 2007 по 2010 рр. Першу групу (I) склали 74 хворих на псоріаз. З них 40 пацієнтів з легким перебігом хвороби, 24 - з середнім, 10 - з тяжким. Другу групу (II) склали 48 хворих на псоріаз із артеріальною гіпертензією. З них - 22 пацієнта з легким перебігом хвороби, 16 - з середнім, 10 - з тяжким. Апробування методики реєстрації інтенсивності люмінол-залежної індукованої хемілюмінесценції сироватки крові з метою діагностування ступеня ендогенної інтоксикації та визначення тяжкості перебігу псоріазу проводили на окремій - третій групі пацієнтів (III) - загальна кількість яких склала 108. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб. Вважали за доцільне виділити за індексом PASI такі ступені тяжкості псоріазу: І - легкий (50%-115осіб) ІІ -середньо-тяжкий (38%-88 осіб), ІІІ - тяжкий (12%-27 осіб). Виявлення тяжкості захворювання проводили також з урахуванням аналізу вітальних функцій, виразності осередкової неврологічної та соматичної симптоматики з боку серцево-судинної, периферійної і центральної нервової систем, судинного русла, м'язової системи й опорно-рухового апарата на підставі вивчення динамічного клінічного статусу хворих. Усім пацієнтам призначалися обстеження та консультації в суміжних спеціалістів. Етіологія захворювання встановлювалася на підставі скарг хворого, анамнестичних даних і клінічного обстеження. Вік хворих коливався від 40 до 65 років, у середньому - 52,7±1,3. Серед пацієнтів було 122 чоловіків (53%) і 108 жінок (47%). Найбільшу групу склали хворі у віці 40-50 років (54%), що припадає на найбільш працездатний період. Найменша кількість хворих II групи вказує, що артеріальна гіпертензія на фоні псоріазу припадає переважно на більш зрілий вік від 50 до 65 років. Тривалість хвороби до моменту звертання хворих у МШВД коливалася від 5 до 30 років. Пацієнти з тривалістю захворювання до 5 років розподілялися таким чином: від 2 до 6 місяців - 4 особи, від 7 до 11 місяців - 17, від року до п'яти - 20. Переважна більшість пацієнтів страждала на цю хворобу від 6 до 20 років. 129 (56%) пацієнтів указали, що початок захворювання відмічено до 25 років від народження, 101 особа (44%) - після 25 років. При клініко-анамнестичному обстеженні визначено, що у 152 хворих (66%) загострення патологічного процесу відбувалося взимку. У 41 пацієнта (18%) відмічалася літня форма захворювання; 37 пацієнтів (16%) - відмічали відсутність сезонного загострення хвороби. При з'ясуванні генеалогічного анамнезу було встановлено, що псоріаз у родичів I та II ступеня спорідненості виявлений у 127 пацієнтів.

З 182 хворих на псоріаз з відсутньою артеріальною гіпертензією 113 (62%) указували на початок захворювання, пов'язаний з психоемоційним стресом, 51 (28%) - на перенесені інфекційно-вірусні захворювання, 18 (10%) - на травми, операційні втручання. З 48 хворих на псоріаз з гіпертензією зв'язок початку захворювання з психоемоційним стресом був встановлений у 39 (81%), перенесеними інфекційно-вірусними захворюваннями - у 3 (6%), в інших - встановити причину початку хвороби було неможливим. У більшості - 202 (88 %) спостерігалися щорічні загострення захворювання. Сімейний характер дерматозу виявлено у 21 хворого (9 %). Псо-ріатичну еритродермію виявлено у 34 пацієнтів, пустульозний псоріаз - у 46, долонно-підошовний - у 39, ексудативну форму - у 55. В анамнезі з приводу псоріазу більшість хворих раніше одержувала різні курси лікування. Неодноразово лікувалися в амбулаторних умовах 191 хворий (83%), в стаціонарних умовах - 175 (76%), отримували санаторно-курортне лікування - 46 (20%). Ефективність попереднього лікування була короткочасною у 179 хворих (78%), не відзначали позитивного ефекту від лікування - 21 (9%). Часті загострення дерматозу, що потребували госпіталізації, були наявні в 87 хворих (38%). Частота рецидивів у 12 хворих (5%) складала 2-3 рази у 5 років; у 39 (17%) - 1 раз на рік; у 69 (30%) - 2-3 рази на рік. У 110 хворих (48%) спостерігалося безперервно рецидивуючий перебіг з рефрактерністю до терапії. Особливу увагу приділяли збору анамнезу щодо наявності супутньої патології. На перший план виступала артеріальна гіпертензія, атеросклероз судин, ішемічна хвороба серця. При ретельному вивченні анамнезу, а також проведенні додаткових досліджень (біохімічних та інструментальних) було встановлено, що у хворих на псоріаз з відсутньою гіпертензією частота наявності панкреатиту, калькульозного холециститу, дискінезії жовчовивідних шляхів відмічалося в 1,3 рази вище, ніж у хворих на псоріаз з гіпертензією (29 % і 22% відповідно). Захворювання ендокринної системи незначно переважали у хворих на псоріаз з артеріальною гіпертензією (12 % і 17% відповідно). Захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрит, коліти, синдром мальабсорбції) частіше реєструвалися у хворих на псоріаз у відсутності артеріальної гіпертензії. Згідно результатів ультразвукового сканування органів черевної порожнини у 45 (20%) хворих було діагностовано патологію гепатобіліарної системи. Зокрема, у 25 (11%) пацієнтів виявлено наявність хронічного холецисто-панкреатиту, у 14 (6%) - жирового гепатозу, у 5 (4%) - жовчокам'яної хвороби.

Індекс PASI у випадку псоріазу без супутньої гіпертензії в середньому склав 33,8±3,9, а у випадку з артеріальною гіпертензією - 37,5±4,0. У більшості діагностовано розповсюджений псоріаз (224 особи - 97,5 %), у 6 (2,5%) - обмежений. При клінічному огляді хворих на момент обстеження було встановлено, що обмежений шкірний процес у вигляді поодиноких бляшок з різною локалізацією на шкірі тулуба, кінцівок з індексом PASI не більше 10 був у 6 хворих. Розповсюджений шкірний процес у вигляді значних зливних осередків з дисемінацією по всьому шкірному покрову з індексом PASI від 10 до 50, зі схильністю до еритродермії спостерігався практично однаково в усіх досліджуваних групах хворих.

Шкірні висипання характеризувалися наявністю папул та бляшок, які зливаються між собою та утворюють різнобічні за контуром фігурні осередки на шкірі тулуба і (або) кінцівок. Колір елементів варіював від яскраво- або темно-червоного до синє-багряного (частіше на нижніх кінцівках). При поскоблюванні папул виявлялися три характерних феномени: стеаринової плями, термінальної плівки, кров'яної роси. У всіх хворих у прогресуючій стадії відзначався позитивний симптом Кебнера. Псоріаз великих складок характеризувався наявністю гладких, блискучих, ледь вологих, різко обмежених папульозних і бляшкових елементів. Ураження нігтьових пластинок виявлено у 25 (14%) хворих на псоріаз з відсутньою гіпертензією, у 8 (17%) хворих на псоріаз з наявною гіпертензією, які мали симптом масляної плями, симптом "наперстка", оніхогрифозу і оніхолізису. Відмінними особливостями клінічних проявів були наявність виразної інфільтрації, утворення щільних лусочко-корочок і присутність ексудативного компонента в ділянці висипань, а також переважання локалізації в зоні великих складок шкіри і геніталій.

З 230 хворих на псоріаз у 48 (20,8%) - спостерігалася артеріальна гіпертензія. У залежності від рівнів артеріального тиску пацієнти розподілялися таким чином: м'яку артеріальну гіпертензію (I ступінь) було діагностовано у 18 пацієнтів (37,5%) при цьому середні цифри систолічного артеріального тиску складали 158,4 мм рт.ст., діастолічного артеріального тиску - 97,3 мм рт.ст.; помірна артеріальна гіпертензія (II ступінь) спостерігалася у 30 пацієнтів (62,5%) з наступними цифрами - систолічний артеріальний тиск 178,5 мм рт.ст, діастолічний - 108,2 мм рт.ст. У залежності від ступеня ураження органів-мішеней пацієнтів було розподілено за стадіями артеріальної гіпертензії. При цьому тільки 9 пацієнтів (19%) мали першу стадію захворювання. В інших відмічалися ті або інші ознаки ураження органів-мішеней різного ступеня виразності - у 39 (81%) пацієнтів встановлено другу стадію захворювання. Обтяжену спадковість з боку обох батьків вдалося виявити у 7 пацієнтів (14,5%), з боку одного з батьків - у 12 пацієнтів (25%), з боку родичів другого ступеня спорідненості у 4 (8%). Таким чином, у 19 пацієнтів (40%) було виявлено обтяжену спадковість з боку родичів 1 ступеня спорідненості. Ожиріння різного ступеня виразності відмічалося у 67% чоловіків та у 60% жінок. Цукровий діабет 2 типу спостерігався у 4 пацієнтів. Регулярні стресові ситуації відмічали 23 (48%) пацієнти. При цьому стресові ситуації в родині, що погіршували перебіг гіпертензії, відмічали 17 (35%) жінок і тільки 5 (10%) чоловіків, а стресові ситуації на роботі - 15 (31%) чоловіків та 11 (30%) жінок. Низька фізична активність відмічалася у 7 (15%) пацієнтів за їх власною оцінкою та 26 (54%) пацієнтів за оцінкою лікаря. Уживання повареної солі, як надлишкове, було розцінено 7 (15%) пацієнтами. Протягом як мінімум одного тижня до залучення до даного дослідження пацієнти не приймали інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту і/або блокаторів рецепторів ангіотензину АТ-2 та інші антигіпертензивні препарати.

Аналіз особливостей клінічних проявів і протікання псоріазу у хворих з гіпертензією показав, що порівняно з хворими, які не мають її ознак, відмічається значно більша частота стресових ситуацій (81% випадків проти 62%) та рідше реєструються інфекційні захворювання (6% проти 28%), прийом медикаментів, алергічні реакції, отруєння алкоголем як пускових факторів початку псоріазу. Також установлено, що у хворих на псоріаз із супутньою артеріальною гіпертензією рецидиви відмічалися частіше. Також у цих хворих більше ніж у 1,5 рази частіше відмічався позасезонний і в 2 рази рідше - сезонний тип перебігу дерматозу. Звертає на себе увагу той факт, що у хворих на псоріаз із супутньою гіпертензією в 2 рази частіше відмічалася швидка дисемінація уражень шкіри при загостреннях (28% випадків проти 16%) та були більш рідкими випадки повільного й поступового їх розповсюдження. Результати електрокардіографічних досліджень свідчили також про наявність ознак синдрому ранньої реполяризації шлуночків у 32 хворих (67%), в тому числі у 14 (29%) чоловіків та у 18 (37,5%) жінок. У цілому, серед усіх досліджуваних пацієнтів у 78% відзначено психо-соціальну дезадаптацію, з них у 31% - зниження особистої самооцінки, у 10,5% - епізоди депресії (пацієнти уникали появи у громадських місцях).

Таким чином, дані анамнезу клінічної картини 230 хворих на псоріаз, у тому числі з гіпертензією, неоднорідні, у різних комбінаціях обтяжують один одного, що спричиняється необхідністю їх систематизації і чіткої диференціації ступеня тяжкості з метою подальшої розробки адекватного підходу до терапії.

Стан процесів вільнорадикального окислення у хворих на псоріаз. Спостерігали достовірне підвищення інтенсивності спонтанної біохемілюмінесценції (БХЛ) сироватки крові всіх груп пацієнтів, порівняно з контролем. При цьому чітко простежувалася динаміка підвищення цього показника в залежності від тяжкості перебігу хвороби. Так, у хворих I групи спостерігалося збільшення при легкому ступені на 52%, середньому - на 85% та тяжкому - на 123%. При псоріазі з гіпертензією зміни складали відповідно - 74%, 160% та 248% і залишалися достовірно підвищеними при середньому та тяжкому ступені порівняно з I групою. Така ж динаміка характерна й для індукованої Fe2+ БХЛ сироватки крові хворих з середнім та тяжким перебігом.

У хворих I групи мало місце достовірне зростання первинних продуктів пере-кисного окислення ліпідів (ПОЛ) - дієнів і вторинного - малонового діальдегіду відповідно на 68% і 52% при легкому перебігу, на 92% і 66% - при середньому, на 143% і 82% - при тяжкому, порівняно з контролем. У хворих II групи вміст показників мав тенденцію до ще більшого зростання, а саме на 98% і 70%, 144% і 117%, 223% і 177% відповідно.

Результати досліджень показали наявність у сироватці крові контролю певної кількості карбонільних груп окисно-модифікованих білків (ОМБ), що свідчить про перебіг цих процесів за фізіологічних умов. Рівень карбонільних груп суттєво переважав показники контролю у хворих I групи на 73%, 98% та 199% відповідно для легкого, середнього та тяжкого ступеня. Для хворих II групи цей показник зазнавав ще більшого підвищення, а саме в 2,4 рази при легкому, в 3,5 рази при середньому, в 5,6 разів при тяжкому ступені (табл. 1).

Таблиця 1 Вміст карбонільних груп окисно-модифікованих білків сироватки крові хворих на псоріаз у залежності від ступеня тяжкості (М±m)

Примітка: вміст виражений у мкмоль/мг білка; * - достовірність порівняно з контролем (р<0,05); х - достовірність порівняно з I групою (р<0,05)

Отримані результати свідчать про активацію вільнорадикальних процесів, що призводить до структурно-метаболічних порушень як з боку мембранозв'язаних, так і розчинних білків, які під оксидативним впливом модифікують і змінюють свої структурні властивості. Це знайшло підкріплення при оцінці результатів фосфоресценції білків крові. У пацієнтів I групи мало місце підвищення її інтенсивності при переході від легкого перебігу до тяжкого, що складало відповідно 37%, 59% та 74%. Даний показник мав тенденцію до ще більшого зростання у хворих II групи, порівняно як з контролем, так й з I групою.

У I групі хворих спостерігалося підвищення активності антирадикального ферменту супероксиддисмутази (СОД) еритроцитів відповідно на 32% та 44% при легкому та середньому ступені тяжкості; зниження на 15% при тяжкому, порівняно з контролем. Для псоріазу з гіпертензією характерним було зниження відповідно на 13%, 16% та 42%. Щодо рівнів активності церулоплазміну (ЦП), то легкий ступінь перебігу псоріазу в обох досліджуваних випадках супроводжувався підвищенням відповідно на 32% та 22%. При середньому ступені ці показники були протилежними: у I групі спостерігалося підвищення активності ЦП на 34%, у II групі, навпаки, зниження на 21%. При тяжкому стані в обох випадках було достовірне зниження активності ЦП відповідно на 22% та 59%. Підвищення в деяких випадках активності СОД та ЦП можна розглядати як адаптивну реакцію на посилення вільнорадикальних процесів. Що стосується активності каталази та вмісту відновленого глутатіону, SH-груп білків крові, то в усіх випадках спостерігалося їх зниження. Така ж динаміка була характерна й для активності глутатіонпероксидази (ГПО).