Патогенез і терапія псоріазу з різним ступенем тяжкості ендогенної інтоксикації та артеріальної гіпертензії

Динаміку активності досліджуваних показників антиоксидантної системи у відсотковому відношенні до контролю відображено на рисунку 1.

Рис. 1 Показники активності антиоксидантної системи у хворих на псоріаз у відсутності (А) та наявності (Б) артеріальної гіпертензії в залежності від ступеня тяжкості (М±m)

Примітка: вміст у контрольній групі прийнятий за 100%, * - р<0,05 відносно контролю

Окремий ряд досліджень свідчив про інтенсифікацію продукції оксиду азоту (NO), який має пряме відношення до процесів генерації активних форм кисню. Збільшення кількості NO і супероксид-аніону супроводжується посиленням утворення медіатора окислювального клітинного пошкодження - пероксинітриту, здатного пошкоджувати білки, ліпіди клітинних мембран, порушувати біоенергетичні процеси [Moncada S. et al., 1991; Жлоба А.А., 2000].

Оцінку стану процесів, пов'язаних з метаболізмом NO, проводили за допомогою непрямих методів (табл. 2). У всіх випадках спостерігалося достовірне зниження вмісту аргініну на фоні суттєвого підвищення цитруліну плазмі крові порівняно з контролем. При псоріазі з гіпертензією, дана тенденція була більш виразною.

Таблиця 2 Показники активності NO-залежної системи крові хворих на псоріаз у залежності від ступеня тяжкості (М±m)

Примітка: а - мкмоль/л, b - ммоль/л; * - достовірність порівняно з контролем (р<0,05); х - достовірність порівняно з I групою (р<0,05)

У I групі хворих спостерігалося підвищення метгемоглобіну крові в середньому на 74%, порівняно з контролем, причому найбільш виразним воно було при тяжкому ступені (на 94%). У II групі цей показник здобував підвищення у середньому на 68% і мав тенденцію до незначного недостовірного зниження порівняно з I групою.

За фізіологічних умов NO здатний швидко переходити в нітрити, інтенсивність утворення NO можна простежити за їх кількістю. У I групі вміст нітритів підвищувався на 69% і 99% відповідно при легкому та середньому ступені, при тяжкому - зазнавав зниження на 32%. У II групі спостерігалося зниження нітритів на 49%, 64% та 77% відповідно при легкому, середньому та тяжкому ступені. Ці показники були також достовірно зниженими порівняно з I групою відповідно на 29%, 34% та 35%.

Таким чином, зсув оксидантно-антиоксидантної рівноваги в бік оксидантів дає підставу говорити про розвиток оксидативного стресу, що підтверджується інтенсифікацією ПОЛ, ОМБ, NO-залежних процесів на фоні зниження антиоксидантних ресурсів та зростанням клінічних симптомів хвороби; особливо це виражено для се-реднього і тяжкого перебігу, та у випадку сполучення з гіпертензією. Дані зміни є причиною розвитку гіпоксичного стану, який супроводжує синдром ендогенної інтоксикації. У посиленні процесів ПОЛ та ОМБ важливу роль відіграє активація лейкоцитів шкіри, здатних продукувати надлишок супероксидного аніону, що є головним попередником вільнорадикальних сполук. Значне накопичення продуктів ПОЛ при псоріазі з гіпертензією, призводить до зниження рівня вазодилатуючого чинника - NO, наслідком чого є підвищення артеріального тиску.

Стан процесів нейрогуморальної регуляції. У забезпеченні гомеостатичної функції організму важлива роль належить нейромедіаторним амінокислотам глутамату та аспартату, які є збуджувальними трансмітерами у ЦНС. Глутаматергічні й глутаматрецептивні нейрони широко розповсюджені практично в усіх його структурах, що свідчить про безсумнівну важливість цього типу медіаторної передачі [Дамбинова С.А., 1989]. Спостерігалося достовірне підвищення вмісту глутамату та аспартату у плазмі крові хворих I групи з середнім і тяжким перебігом порівняно з контролем. Для глутамату воно складало відповідно 42% і 76%, для аспартату - 22% і 57%. Для пацієнтів з легким ступенем ці показники практично не відрізнялися від контролю. Для псоріазу з гіпертензією вміст глутамату і аспартату був суттєво підвищеним: на 53% і 31% для легкого перебігу, на 90% і 109% для середнього, на 130 і 191% для тяжкого. У цих хворих вміст збуджувальних амінокислот при середньому та тяжкому станах був достовірно підвищеним порівняно з I групою.

Доведено, що у звичайних умовах існує стабільна рівновага між активністю глутаматергічної та ГАМК-ергічної нейротрансмітерних систем [Раевский К.С., 1986]. Але за умов підвищеного вивільнення глутамату та аспартату збільшується захисне інгібування ЦНС, що забезпечують ГАМК і гліцин. У I групі пацієнтів у випадку легкого перебігу вміст ГАМК і гліцину практично не відрізнявся від контролю. При середньому - спостерігалося їх достовірне підвищення, порівняно з контролем, відповідно на 23% і 35%, а при тяжкому - зниження на 21% і 23%. У II групі динаміка цих показників дещо змінювалася: при легкому ступені вміст ГАМК і гліцину у плазмі крові підвищувався (в середньому на 28%); при середньому та тяжкому - знижувався (ГАМК відповідно на 23% та 16%, гліцину - на 34% та 27%). Змі-на вмісту амінокислот у плазмі крові свідчить про їхню безсумнівну участь у процесах порушення церебральної гемодинаміки та механізмах формування порушень вегетативної регуляції периферійних судин. Активація глутаматних рецепторів призводить також до продукції вільних радикалів за рахунок кальцій-залежної активації каскаду арахідонової кислоти, синтезу NO [Копаниця М.В., 1997].

У крові хворих I групи з легким перебігом спостерігалося зниження норадреналіну (на 17%) на фоні підвищення ДОФА та адреналіну (відповідно на 44% та 57%), порівняно з контролем. При цьому вміст ДОФА та тирозину практично не змінювався. У пацієнтів з середнім перебігом простежувалося зниження тирозину, ДОФА, норадреналіну на фоні підвищення інших показників. Для тяжкого стану динаміка була такою ж, але більш виразною: зниження тирозину, ДОФА та норадреналіну відповідно на 21%, 16% та 24%, підвищення дофаміну та адреналіну - на 82% та 71%. Для псоріазу з гіпертензією така динаміка зберігалася, але була ще більш виразною, причому при середньому та тяжкому перебігу показники залишалися достовірно зміненими, порівняно з I групою, крім вмісту тирозину. Виявлено також підвищення рівня триптофану та серотоніну.

Аналіз вмісту біогенних амінів дозволяє оцінити стан симпато-адреналової системи, зміни якої відображають як порушення певних співвідношень у процесах обміну катехоламінів, так і виникнення пристосувальних реакцій у процесі розгортання псоріатичного процесу. Виникають стресові, неспецифічні реакції, тісно пов'язані зі зміною рівня біогенних амінів. При цьому відбувається формування компенсаторних процесів, які зумовлюють становлення відповідного балансування механізмів, що забезпечують функціональну активність головного мозку. Очевидно, ці зміни пов'язані з компенсаторними реакціями, за допомогою яких організм намагається відновити гомеостаз та зберегти оптимальний рівень адренергічної реакції. Псоріаз можна розглядати як стан, при якому виявляється недостатність адаптаційних механізмів. Наслідком цього може бути серйозне порушення загального адаптаційного синдрому, характер якого визначається й ендокринною системою, зокрема, функціональним станом кори наднирників. Виявлено підвищення адренокортико-тропіну та кортизолу в сироватці крові (табл. 3).

Таблиця 3 Вміст адренокортикотропіну та кортизолу в сироватці крові хворих на псоріаз у залежності від ступеня тяжкості (М±m)

Примітка: a - пг/мл; b - нмоль/л; * - достовірність порівняно з контролем (р<0,05); х - достовірність порівняно з I групою (р<0,05)

Спостерігалось також підвищення рівня соматотропіну та пролактину в сиро-ватці крові і зниження тиротропіну, порівняно з контролем. Більш виражено це було при середньому та тяжкому ступені перебігу хвороби.

У I групі пацієнтів виявлено зниження активності аденілатциклази (АЦ) і вмісту цАМФ на фоні підвищення гуанілатциклази (ГЦ) і цГМФ. Причому динаміка змін цих показників була найбільш виразною при середньому та тяжкому ступені. Для псоріазу з гіпертензією, у випадку легкого та тяжкого перебігу, активність АЦ і ГЦ та вміст цАМФ і цГМФ практично не відрізнялися від показників I групи, але залишалися достовірно зміненими порівняно з контролем. У випадку середнього ступеня достовірних змін, порівняно з I групою, зазнавали активність АЦ (зниження на 31%) і ГЦ (підвищення на 10%), вміст цГМФ (підвищення на 33%) (табл. 4).

Таблиця 4 Вміст циклічних нуклеотидів, активність аденілат- і гуанілатциклази в сироватці крові хворих на псоріаз у залежності від ступеня тяжкості (М±m)

Примітка: a - пмоль цАМФ (цГМФ)/хв·мг білка; b - пмоль/мл; * - достовірність порівняно з контролем (р<0,05); х - достовірність порівняно з I групою (р<0,05)

Одним з механізмів запуску псоріатичного процесу, як відомо, є зміни кисневого режиму шкіри та особливостей мікроциркуляції [Катунина О.Р., 2005]. Підвищена потреба шкіри в кисні при псоріазі обумовлена високим рівнем мітотичної активності базальних клітин епідермісу. Гіпоксія супроводжується дисенергізацією мітохондрій і виходом іонів СаІ+, які активують фосфоліпазу А2. Це, у свою чергу, призводить до викиду гістаміну та гістаміноподібних речовин, подальшому порушенню судинної проникності та підготовці субстрату для синтезу біологічно активних речовин, наприклад простагландинів. Останні стимулюють синтез циклічних нуклеотидів, які є центральними фізіологічно активними речовинами, що модулюють запальний процес, направлений на зменшення тканинного пошкодження та стимуляцію процесів репарації. Власне циклічним нуклеотидам відводиться одна з провідних ролей посередників у дії поза- та внутрішньоклітинних регуляторів росту. Причому цАМФ є внутрішньоклітинним інгібітором мітотичного поділу, а цГМФ - стимулятором проліферації. Зміни їх вмісту відображають, з одного боку, порушення мітотичного режиму клітин епідермісу, а з другого - включення адаптаційних механізмів захисту, направлених на попередження прогресування псоріатичного процесу. Отже, можна припустити, що його запуск - це реалізація закладеного високого проліферативного потенціалу в умовах гіпоксичного характеру судинних змін і низького окисно-відновлювального потенціалу тканин. Крім того, відомо, що активаторами ГЦ можуть виступати вільні радикали, перекиси ліпідів, NO [Северина И.С., 1998], підвищене утворення яких спостерігається при даній патології. Активована ГЦ призводить до утворення цГМФ, через який реалізуються численні фізіологічні й патологічні ефекти NO. Тому підвищення активності ГЦ, вмісту цГМФ також опосереднено свідчить про стимуляцію NO-залежних процесів при псоріазі.

Таким чином, посилення тяжкості захворювання закономірно відмічається на фоні розбалансування нервового та ендокринного гомеостазу внаслідок порушення процесів проліферації, пошкодження клітинних мембран і зміни їх проникнення, накопичення в крові токсичних сполук, тобто псоріаз супроводжується прогресуванням ендогенної інтоксикації. Відомо, що її рівень є одним з надійних критеріїв оцінки ступеня тяжкості, що дозволяє визначити патогенетичну обґрунтовану тактику лікування та оптимізувати процес терапії. Останнім часом простежується тенденція до універсалізації синдрому ендогенної інтоксикації [Оболенский С.В. и соавт., 1991]. У його діагностиці важливе місце відводиться визначенню вмісту білків гострої фази та молекул середньої маси (МСМ).

У всіх хворих спостерігалося підвищення, порівняно з контролем, вмісту гаптоглобіну та МСМ, особливо при тяжкому ступені (рис. 2).

У випадку псоріазу з гіпертензією рівень гаптоглобіну та МСМ практично не відрізнявся від значень I групи. Поява та накопичення МСМ, а також гаптоглобіну в сироватці крові є прогностично несприятливим показником. Продукти деградації біополімерів та їхніх комплексів можуть виявляти виразну мембранотоксичну дію, тому ці показники свідчать про зростання ступеня тяжкості хвороби. У сироватці крові хворих I групи виявилося суттєве підвищення вмісту 6-кето-ПГF1б та ендотеліну-1, порівняно з контролем. Для легкого перебігу воно складало відповідно 48% та 64%, середнього - 86% та 125%, тяжкого - 123% та 143%. Для хворих II групи ці показники зазнавали ще більшого підвищення: вміст 6-кето-ПГF1б збільшувався в залежності від ступеня тяжкості відповідно на 90%, 152% і 213%, а ендотеліну-1 - на 100%, 240% і 294%.

Отримані результати дозволяють передбачати при досліджуваній патології розвиток ендотеліальної дисфункції. Найбільше підвищення вмісту ендотеліальних факторів виявлено у хворих у стадії прогресування шкірних змін. Крім того, є певний взаємозв'язок між збільшенням ступеня пошкодження судинної стінки на фоні підвищення активності шкірного процесу. Пошкодження стінки судин розвивається як при активному запальному псоріатичному процесі, так й у випадку його поєднання з гіпертензією. Своєчасне адекватне лікування гіпертензії та зниження активності захворювання може призвести до зменшення ступеня дисфункції ендотелію, а отже, може служити профілактичним заходом, направленим на зменшення кардіоваску-лярної летальності у хворих на псоріаз, поєднаний із соматичними хворобами. Розвиток дисфункції ендотелію викликає також дисбаланс між системами локальної регуляції гомеостазу та судинного тонусу [Лапшина Л.А. и соавт., 2001]. Ендотеліальні клітини чутливі до дії різних пошкоджуючих факторів, наприклад, таких як вільні радикали. Але основними передумовами до пошкодження ендотелію та порушення синтезу ендотеліальних факторів релаксації є артеріальна гіпертензія. Таким чином, функціональний стан ендотелію відіграє важливу роль у патогенезі псоріазу. Показники, що характеризують його стан, перебувають у тісному кореляційному зв'язку з показниками активності оксидантно-антиоксидантної системи та стану процесів нейрогуморальної регуляції.

Рис. 2 Вміст гаптоглобіну та молекул середньої маси в сироватці крові хворих на псоріаз у відсутності (А) та наявності (Б) артеріальної гіпертензії в залежності від ступеня тяжкості (М±m)

Примітка: вміст у контрольній групі прийнятий за 100%, * - р<0,05 відносно контролю

Стан показників іонного обміну. Результати свідчили про достовірне підвищення вмісту цинку в сироватці крові та сечі у хворих I групи, порівняно з контролем, що відповідно для легкого, середнього і тяжкого ступеня складало: 25%, 41% і 72% та 7%, 14% і 22%. В еритроцитах і волоссі вміст цинку, навпаки, зазнавав зниження, особливо при середньому та тяжкому перебігу. Для еритроцитів воно складало при переході від легкого до тяжкого ступеня відповідно 14%, 18% і 22%; для волосся - 11%, 22% і 30%. Для псоріазу з гіпертензією динаміка цих показників залишалася такою ж, але більш виразною. При порівнянні з I групою достовірну різницю між цими показниками виявлено лише для вмісту у сироватці крові. Цинк в еритроцитах майже цілком входить до складу цинкзалежного ферменту карбангідрази. У всіх хворих під час інтенсивного епідермопоезу спостерігалося значне зниження в крові активності вугільної ангідрази, особливо при тяжкому стані (табл. 5).

Таблиця 5 Активність карбангідрази крові у хворих на псоріаз у залежності від ступеня тяжкості (М±m)

Примітка: активність виражена у відн.од/1млн ер.; *- достовірність порівняно з контролем (р<0,05)

Виявлено підвищення кальцію у хворих I групи у сироватці крові на 22%, 29% та 36%, еритроцитах - на 12%, 28% та 44%, сечі - на 25%, 69% та 112% відповідно при легкому, середньому та тяжкому ступені хвороби. Аналогічна динаміка спостерігалася у II групі пацієнтів. В обох випадках у волоссі вміст кальцію зазнавав зниження: у I групі на 13%, 17% та 22%, у II групі - 6%, 10% та 21%. Слід зазначити достовірне підвищення вмісту кальцію при псоріазі з гіпертензією в еритроцитах та волоссі при середньому ступені (відповідно на 22% та 8%), в еритроцитах при тяжкому (на 18%), порівняно з I групою. Виявлені зміни відображають стан структурно-метаболічних процесів, пов'язаних з мобілізацією, перерозподілом та виведенням кальцію з організму. Зростання його внутрішньоклітинної концентрації, зокрема в еритроцитах, є стимулюючим фактором ПОЛ, що призводить до втрати внутрішньоклітинного калію [Смоляр В.И., 1989].

Динаміка магнію мала протилежну направленість та характеризувалася знижен-ням вмісту в сироватці крові та сечі на фоні підвищення в еритроцитах та волоссі. У I групі хворих при переході від легкого ступеня до тяжкого зниження вмісту магнію у сироватці крові відповідно складало 19%, 25% та 43%, порівняно з контролем; у сечі ці показники становили - 5%, 15% та 28%. Підвищення вмісту цього елементу в еритроцитах складало відповідно 16%, 27% і 44%, а у волоссі - 11%, 17% і 29%. При псоріазі з гіпертензією ця динаміка зберігалася й практично не відрізнялася від I групи хворих. Такі зміни свідчать про посилення потреби в даному елементі та зниження його виведення з організму, враховуючи його кофакторні функції. Підвищення іонів магнію в еритроцитах та волоссі може бути пов'язано з активацією ферментативних реакцій анаеробного шляху окислення глюкози, посиленням утворення енергії у вигляді АТФ, що відображає стан структурно-метаболічних процесів, направлених на підвищення адаптаційних можливостей, які частіше виникають за умов формування тканинної гіпоксії. У той же час внутрішньоклітинне накопичення іонів магнію викликає конформаційні зміни ферменту Nа+-, К+-залежної АТФ-ази, що призводить до інгібування його активності. Можна передбачати, що під час гіперпроліферації епідермальних клітин на фоні підвищення АТФ відбуваються зміни в роботі натрій-калієвого мембранного насосу. Такі зміни здатні призводити до порушення транспорту через клітинні мембрани інформаційних, енергетичних і матеріальних потоків, що є наслідком мембранної патології, яка призводить до формування структурно-метаболічної дисфункції різних органів та тканин.

Спостерігалося підвищення натрію в сироватці крові та еритроцитах I групи хворих при середньому і тяжкому перебігу. При цьому для легкого ступеня вміст мав тенденцію до підвищення, але воно було недостовірним. Слід зазначити суттєве зниження екскреції натрію з сечею відповідно на 72%, 80% і 86%. Вміст натрію у волоссі підвищувався в усіх групах. Для псоріазу з гіпертензією простежувалася така ж динаміка, у деяких випадках більш виразна. Для еритроцитів вміст натрію при легкому та середньому перебігу практично не відрізнявся від контролю. У сечі для середнього ступеня вміст натрію був підвищеним, порівняно з I групою, майже на 31%, а для тяжкого - на 44%. Підвищення вмісту натрію у сироватці крові, еритроцитах та волоссі на фоні зниження у сечі вказує на його затримку в організмі та порушення водно-сольового обміну.

У всіх хворих спостерігалося підвищення калію у сироватці крові, сечі, волоссі на фоні зниження в еритроцитах. Екскреція натрію з сечею у хворих на псоріаз значно знижується, тоді як концентрація калію підвищується на 13%, 21% та 34% і на 20%, 33% та 52% відповідно при легкому, середньому та тяжкому ступені порівняно з контролем. Підвищення концентрації калію у сироватці та сечі вказує на руйнування клітин епідермісу, порушення стабільності еритроцитарних мембран. Разом з тим спостерігалося суттєве накопичення калію у волоссі. Функціональна спряженість іонів калію та натрію в еритроцитах супроводжувалася збільшенням концентрації натрію та зниженням - калію. Така динаміка призводить до деполяризації еритроцитарних мембран, затримці іонів натрію та втраті калію, що є наслідком порушення їх фізико-хімічних і функціональних властивостей. Більш виразні порушення натрій-калієвого обміну встановлено у хворих на псоріаз з гіпертензією.

У хворих I групи спостерігалося підвищення вмісту міді в сироватці крові, еритроцитах і волоссі. При легкому перебігу хвороби воно складало в середньому 14%; при середньому - 28%, при тяжкому - 48%, порівняно з контролем. При псоріазі з гіпертензією визначено таку ж тенденцію, але порівняно з I групою у деяких випадках виявлені достовірні зміни, а саме: підвищення в еритроцитах та волоссі. При тяжкому стані збільшення вмісту міді в еритроцитах у хворих II групи складало 36%, порівняно з I групою. Слід відзначити приблизно однакову динаміку змін екскреції міді із сечею в обох досліджуваних групах пацієнтів.

Дослідження вмісту заліза виявило підвищення в сироватці крові та сечі на фоні зниження в еритроцитах і волоссі. Відзначали підвищення вмісту заліза в сироватці крові при легкому та середньому перебігу псоріазу з гіпертензією, порівняно з I групою хворих, відповідно на 25% та 18%. Аналіз динаміки заліза дозволяє судити про порушення стабільності еритроцитарних мембран, що пов'язано з виходом з клітин іонів Fе2+ до крові та часткову його втрату з сечею. Динаміка вмісту фосфору була схожою із залізом і характеризувалася його підвищенням у сироватці крові та сечі й зниженням в еритроцитах і волоссі. Результати свідчать про розвиток фосфатурії, що виникає за умов формування тканинної гіпоксії.

Таким чином, у хворих на псоріаз виявляються глибокі порушення іонного обміну, що свідчить про патогенетичну роль досліджуваних біогенних елементів у механізмах формування дерматозу, гіпертензії та розвитку мембранної патології.

Обґрунтування моніторингових показників оцінки стану інтегративних систем контролю гомеостазу з метою визначення напрямків діагностики та лікування. Псоріаз супроводжується суттєвою зміною відносної сталості внутрішнього середовища організму та дестабілізацією біохімічних і фізіологічних процесів. У відповідь на це формується гомеостатична реакція, в основі якої лежать активація та мобілізація функціональних систем, специфічно відповідальних за адаптацію, і неспецифічний стрес-синдром, позначений Г. Сельє як загально-адаптаційний [Барабой В.А. и соавт., 1997]. У їх реалізації беруть участь інтегративні системи контролю гомеостазу. Пошук моніторингових показників оцінки їх стану має важливе значення в обґрунтуванні патогенезу псоріазу та шляхів його лікування. Системний аналіз отриманих нами результатів дозволив виділити 4 групи факторів, які мають патогенетичну значущість: 1) порушення балансу між процесами генерації активних форм кисню та антиоксидантною системою, що індукує ПОЛ та ОМБ і призводить до глибоких порушень окисно-відновлювальних процесів, метаболізму основних енергетичних і пластичних хімічних сполук (білків, вуглеводів, жирів); 2) перевага процесів збудження над процесами гальмування, активація симпато-адреналової системи (посилення синтезу катехол- та індоламінів, активності гуанілатциклазної на фоні зниження аденілатциклазної месенджерних систем), превалювання катаболічних процесів над анаболічними; 3) десинхронізація функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдного та наднирникового нейроендокринних комплексів; 4) порушення іонного обміну.

У хворих виявлено достовірні порушення показників стану інтегративних сис-тем, що в поєднанні з артеріальною гіпертензією та порушеннями мікроциркуляції в судинах шкіри, указує на взаємозв'язок чисельних ланок патологічного процесу, а також віддзеркалює компенсаторні реакції при цьому дерматозі. Установлено, що ступінь виразності відповідних змін і порушень корелює з тяжкістю і терміном перебігу хвороби та є додатковим діагностично-прогностичним критерієм активності псоріатичного процесу, а також ефективності терапевтичних заходів. Гіпертензія на фоні псоріазу значно поглиблює зміну показників з боку оксидантно-антиоксидант-ної системи, ЦНС, іонного обміну, але суттєвого впливу на динаміку показників гормонального статусу не виявляє.

Основною причиною порушення гомеостазу при псоріазі є структурно-метаболічна дезорганізація мембран і, як наслідок, зміна енергетичного та інформаційного балансу клітин. Найбільш чутливим і динамічним для псоріазу є оксидантно-антиоксидантний гомеостаз. Він дозволяє виявити первинні зміни, які протікають в організмі на електронному, атомному та молекулярному рівнях, задовго до розвитку порушень в інших системно-антисистемних взаємодіях. Важливою особливістю його порушення є формування вільнорадикальної мембранної патології. У посиленні процесів ПОЛ при псоріазі важливу роль, на нашу думку, може відігравати активація лейкоцитів, здатних продукувати надлишок О2-, який є головним попередником вільнорадикальних сполук. При цьому, схильність до його генерації лейкоцитами периферійної крові зумовлює посилення процесів ПОЛ у сироватці та еритроцитах, які контактують з активованими клітинами. Джерелом останніх може бути рециркулюючий пул лейкоцитів, активований у шкірі внаслідок антигенного, стресового та іншого навантаження. Фіксуючись та зв'язуючись на плазматичній мембрані клітин-мішеній імунореактивні комплекси провокують перебудову мемб-ранних фосфоліпідів, генерацію О2- та посилення процесів ПОЛ. Це дає можливість враховувати продукти ПОЛ маркерами запалення. Адекватними й високочутливими показниками при оцінці структурно-функціонального стану біомембран і гомеостатичної функції організму хворих на псоріаз є інтенсивність хемілюмінесценції та фосфоресценції, малоновий діальдегід, дієнові кон'югати, відновлений глутатіон, сульфгідрильні групи, карбонільні групи ОМБ, вміст Са, Мg, Nа, К, Zn, Сu, Fе та Р. Псоріаз супроводжується прогресуванням ендогенної інтоксикації, що підтверджується суттєвим підвищенням МСМ і гаптоглобіну. Посилення тяжкості захворювання закономірно відмічається на фоні розбалансування систем нейроендокринної регуляції внаслідок порушення процесів проліферації, пошкодження клітинних мембран, накопичення в крові токсичних сполук. Виявлений характер змін стану процесів нейрогуморальної регуляції дозволяє говорити про розвиток дисрегуляторних ефектів. У зв'язку з цим, до адекватних і високочутливих показників оцінки структурно-функціонального стану біомембран і гомеостатичної функції організму також можна віднести вміст нейроактивних амінокислот, катехоламінів та їх попередників, «адаптивних» гормонів, циклічних нуклеотидів і ферментів їхнього синтезу, МСМ та ендотеліальних факторів.

Таким чином, науково-методичне обґрунтування моніторингу гомеостазу організму за умов псоріазу базується на ключових ланках патогенезу хвороби, а прак-тичне - на критеріально-значущих біохімічних корелятах, що характеризують ранні порушення стану інтегративних систем забезпечення гомеостазу, обмінних процесів, а також ураження шкіри та судин. Виявлені зміни є патогенетично обґрунтованою концептуальною моделлю механізмів розвитку псоріазу (рис. 3).

Вищезазначені наукові положення покладено в основу розробки комплексного методу діагностики ступеня тяжкості хворих і лікувально-оздоровчих заходів, спрямованих на оптимізацію патогенетичної терапії.

Розробка комплексного методу діагностики ступеня тяжкості хворих на псоріатичну хворобу. Одним з достовірних критеріїв оцінки ступеня тяжкості псоріатичного процесу є дослідження стану ендогенної інтоксикації. Остання - це складний багатокомпонентний процес, зумовлений патологічною біологічною активністю деяких ендогенних продуктів або дисфункцією систем детоксикації та біотрансформації [Свистунов А.А. 2006].

При шкірній патології, коли в результаті деструкції тканин може порушуватися бар'єрна, захисна, регуляторна функції шкіри, відбувається накопичення у крові патологічних метаболітів, що, у свою чергу, призводить до дисфункції важливіших систем організму. Це впливає на тяжкість перебігу захворювання, ефективність терапії й потребує відповідної корекції. Детальний аналіз отриманих нами результатів дозволяє запропонувати як показник оцінки ендогенної інтоксикації, що визначає ступінь тяжкості захворювання, - інтенсивність БХЛ сироватки крові.

З метою діагностування ступеня ендогенної інтоксикації та визначення тяжкості перебігу псоріазу було розроблено методику, яка базується на реєстрації інтенсивності люмінол-залежної індукованої БХЛ сироватки крові пацієнтів. Її клінічне випробування здійснювали на 108 хворих на псоріаз у відсутності гіпертензії. У кожній групі визначали інтенсивність люмінол-залежної БХЛ сироватки крові, індекс ендогенної інтоксикації та індекс тяжкості псоріазу. У всіх пацієнтів для кожної з чотирьох частин тіла - голова, руки, тулуб, ноги (для яких площа загальної поверхні тіла складає 0,1; 0,2; 0,3; 0,4 відповідно) визначали параметри розповсюдженості уражених ділянок шкіри. Крім того, незалежно для кожної з частин тіла за чотирибальною шкалою визначали показники: свербіння, почервоніння, лущення, потовщення шкіри (0 балів - ознаки відсутні; 1 бал - ознаки слабкі, 2 бали - ознаки помірно виразні; 3 бали - ознаки виразні, 4 бали - ознаки сильно виразні). Стан хворих оцінювали й за індексом тяжкості PSS (Psoriasis Severity Score), який розраховували за формулою: 1/6Ч(почервоніння+лущення+інфільтрація)Ч(площа ураження всього тіла). Почервоніння, лущення, інфільтрацію оцінювали за двобальною шкалою: 0 балів - ознаки відсутні, 1 бал - ознаки помірно виразні, 2 бали - ознаки інтенсивно виразні.

Проведене обстеження хворих на псоріаз на підставі оцінки ураження площі поверхні тіла та індексів PSS і PASI дозволив виділити три групи пацієнтів, а саме з легким (53), середнім (48) та тяжким (7) перебігом захворювання. Для легкого ступеня перебігу хвороби індекс площі ураження ділянок шкіри в 53 пацієнтів складав у середньому 1,4±0,2%, а індекс ступеня тяжкості - 1,8±0,6. При цьому інтенсивність люмінолзалежної індукованої БХЛ сироватки крові знаходилася в інтервалі від 906 до 1207 імп/с, середня величина М±m складала 1056±155 імп/с. Для середнього ступеня індекс площі ураження ділянок шкіри в 48 пацієнтів складав у середньому 6,9±1,2%, а індекс ступеня тяжкості захворювання - 3,4±1,1; при цьому інтенсивність люмінолзалежної індукованої БХЛ сироватки крові знаходилася в інтервалі значень від 1195 до 1508 імп/с, середня величина М±m складала 1355±149 імп/с. Для тяжкого ступеня - індекс площі ураження ділянок шкіри в 7 пацієнтів - 10,9±0,7%; індекс ступеня тяжкості - 4,3±1,2, інтенсивність БХЛ - від 1503 до 1798 імп/с, середня величина М±m - 1658±148 імп/с. Для контрольної групи відповідно: 0,0±0,0%, 0,0±0,0, інтенсивність БХЛ від 600 до 900 імп/с.

Як приклад наводимо розрахунок індексу ендогенної інтоксикації залежно від інтенсивності БХЛ сироватки крові для легкої форми псоріазу з урахуванням індексів PASI та PSS: R1=(Т+ТВ1)/Т=(750+900)/750=2,2; R2=(Т+ТВ2)/Т=(750+1200)/750= =2,6, де Т - середнє статистичне значення фізіологічних рівнів інтенсивності БХЛ сироватки крові (діапазон від 600 до 900 імп/с); ТВ1 - нижня межа рівня інтенсивності БХЛ сироватки крові при легкій формі псоріазу (900 імп/с); ТВ2 - верхня межа рівня інтенсивності БХЛ сироватки крові при легкій формі псоріазу (1200 імп/с); R1 - нижній рівень індексу інтоксикації при легкій формі псоріазу; R2 - верхній рівень індексу інтоксикації при легкій формі псоріазу. Величини індексу ендогенної інтоксикації при легкій формі тяжкості перебігу псоріазу (R-1) знаходяться в діапазоні від 2,2 до 2,6. Аналогічно отримано при середній формі тяжкості (R-2) - від 2,6 до 3,0; при тяжкій (R-3) - від 3,0 до 3,4 (табл. 6).

Таблиця 6 Ступінь та індекс ендогенної інтоксикації в залежності від тяжкості перебігу псоріазу

Оцінка ефективності патогенетичної терапії хворих на псоріаз. При обґрунтуванні патогенетичної терапії псоріазу з наявною та відсутньою артеріальною гіпертензією враховували поліморфізм і структурно-метаболічні зміни в багатьох органах і тканинах, а також особливу увагу приділяли корекції тих систем, порушення яких були найбільш виразними. Крім того, надання медичної допомоги хворим здійснювалося з урахуванням тригерних факторів, патогенетичної та синдромальної спрямованості. З метою підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз призначали, поряд із традиційною терапією, препарат Корвітин® (виробництва Борщаговського ХФЗ, Україна) - комплекс кверцетину з полівінілпірролідоном, терапевтична ефективність якого базується на імуномоделюючій дії, капіляростабілізуючих властивостях і зменшенні проникності судин мікроциркуляторного русла, пов'яза-них з антиоксидантною та протизапальною дією. Корвітин хворі отримували в дозі 0,5 мг двічі на добу протягом 10 діб на фоні традиційної терапії. Активація процесів ПОЛ, ОМБ, NO-залежних процесів на фоні інгібування антиоксидантної системи при псоріазі супроводжується розвитком тканинної гіпоксії. Значну роль у забезпеченні антигіпоксичних ефектів периферійних органів і тканин відіграють препарати, що забезпечують їхню стійкість до кисневого голодування та підвищують антиоксидантні можливості організму. З цією метою хворим призначався Пентоксифілін, що позитивно впливає на біохімічні властивості клітинних елементів крові шляхом підвищення фільтрувальності еритроцитів, нейтрофілів і моноцитів; зменшення агрегації еритроцитів і тромбоцитів, рівня фібриногену плазми крові та зниження активності нейтрофілів, що суттєво зумовлює зменшення утворення вільних радикалів, адгезії та агрегації, вивільнення еластази, зниження рівнів запальних цитокінів у крові. Використовували Пентоксифілін виробництва ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" в дозі 0,2 г три рази на добу після прийому їжі протягом двох тижнів та 0,1 г три рази на добу протягом одного тижня.

I групу дослідження склали 24 хворих на псоріаз без артеріальної гіпертензії у прогресуючій стадії та з псоріатичною еритродермією. Дану групу розділили таким чином, що 12 особам призначали традиційне лікування, іншим - комбіноване: традиційне + препарати Корвітин і Пентоксифілін. II групу дослідження склали 16 хворих на псоріаз з артеріальною гіпертензією у прогресуючій стадії та з псоріатичною еритродермією, яких розділили аналогічно. Слід підкреслити, що пацієнти перенесли лікування добре, будь-яких побічних ефектів дії препаратів не виявлено. Тривалість перебування у стаціонарі хворих обох груп не відрізнялася. Оцінку терапевтичного підходу проводили на основі вивчення стану обґрунтованих моніторингових показників інтегративних систем організму.

При застосуванні традиційної схеми в обох групах на 10-ту добу відбувалося недостовірне зниження інтенсивності індукованої БХЛ та індексу ендогенної інтоксикації, порівняно з показниками до лікування. На 20-ту добу для хворих I групи спостерігалося ще більше зниження інтенсивності БХЛ, але воно ще залишалося недостовірним; індекс інтоксикації при цьому набував значення, яке лежить у межах легкого ступеня тяжкості хвороби. Для пацієнтів II групи на 20-ту добу лікування спостерігалося достовірне зниження інтенсивності БХЛ (на 30%), індексу ендогенної інтоксикації (на 19%). Останній за своїм значенням відноситься до легкого перебігу псоріазу. Слід зазначити, що інтенсивність у контрольній групі хворих склала 750±64 імп/с. Інша картина спостерігалася при застосуванні комбінованої схеми. Зниження інтенсивності БХЛ сироватки крові порівняно з показниками до лікування одержали на 10-ту добу спостереження: для I групи воно склало 16%, для II - 22%. Індекс ендогенної інтоксикації при цьому зазнавав достовірного зниження. Для обох груп він змінювався таким чином, що переходив у межі, характерні для легкого ступеня тяжкості. На 20-ту добу спостерігалося суттєве зниження інтенсивності БХЛ (на 30% у I групі та на 44% у II). Слід відзначити, що ці показники значно наближувалися до показників контролю, а індекс ендогенної інтоксикації знаходився в межах умовно-здорових людей. Позитивний ефект Пентоксифіліну та Корвітину при цьому пояснюється насамперед їх вираженими вазоділататорними та антиоксидантними властивостями.

Для I групи пацієнтів традиційна схема лікування призводила до поступового недостовірного зниження активності СОД еритроцитів, порівняно з показниками до лікування, відповідно на 10-ту та 20-ту добу. Також спостерігалося на 10-ту добу незначне підвищення активності глутатіонпероксидази еритроцитів і вмісту SH-груп, яке на 20-ту добу було достовірним й складало 24% і 22% відповідно, порівняно з показниками до лікування. Додаткове введення Корвітину та Пентоксифіліну також призводило до недостовірного зниження активності СОД на 10-ту добу та достовірного - на 20-ту добу (на 27%). При цьому активність глутатіонпероксидази та вміст SH-груп зазнавали поступового підвищення й на 20-ту добу воно складало відповідно 41% та 30%, порівняно з показниками до лікування, але ці зміни були більш виразними, ніж при використанні традиційної схеми й суттєво наближувалися до значень контролю. Для II групи як традиційна схема лікування, так й комбінована призводила до поступового збільшення активності ферментів і вмісту SН-груп. Але в останньому випадку ці показники практично дорівнювали значенням контролю.

Введення в комплексну терапію псоріазу Корвітину та Пентоксифіліну значно корегує показники оксидативного стресу, зменшує ендогенну інтоксикацію, покращує тканинний кровоток. Їх використання призводить до більш швидкої стабілізації шкірного процесу. У хворих уже на 5-7-у добу відмічалося значне зменшення еритеми та лущення; в 1,6 рази швидше спостерігалося вирішування інфільтрації, відсутність нових висипань та перехід з прогресуючої стадії у стаціонарну.

Після застосування традиційної схеми лікування хворих I групи вміст тирозину практично не змінювався, дофаміну та адреналіну зазнавав зниження на 20-ту добу (відповідно на 31% та 28%), а норадреналіну - підвищення (на 22%), порівняно з показниками до лікування. Використання комбінованої схеми супроводжувалося такою ж динамікою, але більш виразною, на 20-ту добу практично всі показники до-рівнювали значенням контролю. Аналогічна тенденція зберігалася й у хворих на псоріаз з гіпертензією. При використанні традиційної схеми лікування в обох групах практично не виявлено достовірних змін показників, але спостерігалася слабка динаміка підвищення вмісту в сироватці крові цАМФ та зниження - цГМФ, порівняно з даними до лікування. Але у випадку комбінованої схеми ця динаміка була чітко виразною: на 20-ту добу вміст цАМФ підвищувався на 44% у пацієнтів I групи та на 59% - II групи. При цьому вміст цГМФ достовірно знижувався: на 54% та 65% відповідно. Такі результати пояснюються, перш за все, властивостями Пентоксифіліну впливати на вторинні месенджери ключових внутрішньоклітинних сигнальних систем за умов оксидативного стресу. За рахунок збільшення вмісту внутрішньоклітинного цАМФ, як відомо, відбувається розслаблення судинної стінки, збільшується здатність еритроцитів до деформації, зменшується їх агрегаційна активність і покращується плинність крові. Впливаючи на взаємодію між клітинами крові та ендотелієм, Пентоксифілін сприяє нормалізації реологічних властивостей крові та збільшує здатність віддавати кисень у зоні ішемії, викликаючи при цьому збільшення кількості функціонуючих капілярів [Duman D. et al., 2007].

Слід відзначити, що поліпшення самопочуття хворі в обох групах за умов використання комбінованої схеми лікування почали відмічати на другому тижні. При цьому індекс PASI зменшувався на 35-40%, до кінця третього тижня - на 70-75%.

При використанні Пентоксифіліну та Корвітину на 15-20-ту добу спостереження досягалася корекція артеріального тиску. Такі результати свідчать про ефективність комбінованої схеми лікування хворих як у випадку наявності артеріальної гіпертензії, так і у випадку її відсутності (ефективність вище за традиційну схему в середньому в 2,6 рази).

Узагальнення результатів даного дослідження дозволяє стверджувати, що псоріаз з наявністю та відсутністю артеріальної гіпертензії є динамічним процесом з різнобічними патофізіологічними та біохімічними механізмами розвитку місцевих і системних ускладнень.

Адекватна оцінка стану захисних сил організму та розуміння взаємодії між різними компонентами імунної, нервової та ендокринної систем дозволяє одержати можливість швидкої ідентифікації виникаючих порушень і визначити стратегію цілеспрямованої діагностики та терапії.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у встановленні механізмів розвитку порушень гомеостазу у хворих на псоріаз з наявністю та відсутністю артеріальної гіпертензії і розробці напрямків корекції цих порушень, а також у підвищенні ефективності лікування хворих шляхом розробки комплексного методу лікування із застосуванням препаратів антиоксидантної, протизапальної, антигіпоксичної, капіляростабілізуючої, антиагрегатної дії. Це має суттєве значення для дерматології, бо полісистемна оцінка стану моніторингових показників обміну речовин і систем його регуляції є базовою теоретичною та практичною основою розкриття патогенезу дерматозів з метою обґрунтування розробки і впровадження комплексу лікувальних, профілактичних, реабілітаційних заходів.

1. У зв'язку з високою розповсюдженістю псоріазу, розвитком тяжких інвалідизуючих форм, відсутністю системності у трактуванні порушень стану інтегративних систем організму в патогенезі захворювання, недостатньою ефективністю традиційної терапії надзвичайно актуальними для сучасної дерматології є поглиблене дослідження патогенетичних механізмів, оптимізація діагностики та розробка диференційованих методів лікування з урахуванням провідних патогенетичних ланок.

2. При клініко-лабораторному спостереженні 230 осіб, що страждали на псоріаз, у 39% випадків (48 хворих) верифіковано ессенціальну артеріальну гіпертензію. Клінічний перебіг псоріазу залежно від форми та ступеня тяжкості має певні особливості. Псоріаз зустрічається частіше (54%) в осіб працездатного віку від 40 до 50 років. У 39% ураження серцево-судинної системи асоціюються з розповсюдженим шкірним псоріатичним процесом, причому у більшості випадків відмічаються тяжкі форми як-от: псоріатична еритродермія, долонно-підошовний, пустульозний псоріаз, ексудативна форма. У всіх хворих відзначається прогресуюча стадія з індексом PASI у випадку псоріазу з відсутньою артеріальною гіпертензією в середньому 33,8±3,9, а у випадку з артеріальною гіпертензією - 37,5±4,0 бала. Легкий ступінь тяжкості псоріазу відмічається в 50% (115 осіб), середній - у 38% (88 осіб), тяжкий - у 12% (27 осіб).

3. В основі патогенезу псоріазу лежать шкірні, метаболічні, судинні та аутоімунні порушення, що супроводжуються суттєвою зміною оксидантно-антиокси-дантного гомеостазу, структурно-функціональних і фізико-хімічних властивостей мембран, іонного обміну, функціональної активності ендотелію, ендокринної, медіаторної та імунної регуляції метаболічних процесів, виникненням ендогенної інтоксикації. Однією з патогенетичних ланок захворювання є оксидативний стрес, який призводить до порушення стану систем нейрогуморальної регуляції та внутрішньоклітинних процесів. Порушення стабільності та проникності мембран є патогенетичною ланкою досліджуваної патології, наслідком якого є розвиток тканинної гіпоксії, дистрофічних і деструктивних процесів. Виявлені зміни вказують на системність хвороби та розширюють уявлення про патогенез псоріазу.

4. Псоріаз характеризується інтенсифікацією NO-залежних процесів, перекисного окислення ліпідів, окисної модифікації білків на фоні зниження антиоксидантних ресурсів. Показники стану оксидантно-антиоксидантного гомеостазу є досить інформативними, їх біохімічний моніторинг дозволяє простежити за ефективністю лікування та зробити висновки у випадку необхідності його корекції. Для досліджуваної патології характерним є розвиток дисфункції ендотелію та порушення синтезу ендотеліальних факторів - простацикліну, ендотеліну-1, оксиду азоту.

5. Показано достовірне підвищення вмісту глутамату та аспартату у плазмі крові у хворих на псоріаз з середнім та тяжким ступенем перебігу хвороби порівняно з контролем. Для хворих з наявністю артеріальної гіпертензії вміст даних елементів був підвищений на 53% і 31% для легкого перебігу хвороби, на 90% і 109% для середнього, на 130% і 191% для тяжкого, що свідчить про перевагу процесів збуд-ження над процесами гальмування та активацію симпатоадреналової системи. Підтвердженням цього є посилення синтезу катехол- та індоламінів, підвищення гуанілатциклазної месенджерної системи на фоні зниження аденілатциклазної.

6. При псоріазі відбувається порушення іонного обміну, що підтверджується кількісним перерозподілом кальцію, фосфору, магнію, міді, цинку, натрію, калію, заліза в сироватці крові, еритроцитах, сечі та волоссі хворих. Це свідчить про патогенетичну роль біогенних елементів у механізмах формування дерматозу, гіпертензії та розвитку мембранної патології, що лежить в основі політропних, органних, системних і функціональних змін.

7. Виявлено десинхронізацію функціонування гуанілатциклази, гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдного та надниркового нейроендокринних комплексів;виявлено зниження активності аденілатциклази (АЦ) і вмісту цАМФ на фоні підвищення гуанілатциклази (ГЦ) і цГМФ - це відмічено при середньому та тяжкому ступені у хворих на псоріаз. Для пацієнтів псоріазу з гіпертензією у випадку легкого та тяжкого перебігу хвороби активність АЦ і ГЦ та вміст цАМФ і цГМФ практично не відрізнялась від показників у хворих на псоріаз, але залишалися достовірно зміненими порівняно з контролем. У випадку середнього ступеня достовірних змін у хворих на псоріаз з артеріальною гіпертензією зазнавали активність АЦ (зниження на 31%) і ГЦ (підвищення на 33%). Вміст адренокортикотропіну, кортизолу в сироватці крові у пацієнтів з псоріазом при легкому, середньому, тяжкому ступені хвороби був перевищений в 5,5 разів, перевищення кортизолу - в 2,5 рази. У хворих на псоріаз з артеріальною гіпертензією було приблизно таке ж співвідношення, що може бути порушенням загального адаптаційного синдрому.

8. Псоріаз супроводжується прогресуванням ендогенної інтоксикації, про що свідчить суттєве підвищення вмісту молекул середньої маси та гаптоглобіну в сироватці крові; посилення тяжкості захворювання закономірно відмічається на фоні розбалансування систем нейроендокринної регуляції внаслідок порушення процесів проліферації, пошкодження клітинних мембран, накопичення в крові токсичних сполук.

9. Провідним у патогенезі формування вторинних маніфестних ознак псоріазу є глибокі порушення обмінних процесів, які характеризуються дезінтеграцією системно-антисистемних взаємодій і виявляються асиметрією оксидантно-антиокси-дантного гомеостазу, зміною стану гальмівних і збуджуючих нейромедіаторних систем, процесів окислення та відновлення, інгібуванням ерготропної та активацією трофотропної функції. Це підтверджує значне навантаження захисно-компенсатор-них механізмів організму, спрямованих на забезпечення відновлення втрачених функцій, та дозволяє віднести псоріаз до «хвороби адаптації».

10. Вміст у сироватці крові продуктів окисної модифікації білків і ліпідів, метаболітів обміну оксиду азоту, нейроактивних амінокислот, біогенних моноамінів та їх попередників, циклічних нуклеотидів і ферментів їхнього синтезу, адаптивних гормонів, біогенних елементів та ендотеліальних факторів є досить інформативними показниками у визначенні перебігу, прогнозу та лікування псоріазу.

11. Уперше шляхом застосування високоінформативного методу біохемі-люмінесценції розроблено комплексну методику визначення ступеня тяжкості псоріатичного процесу за індексом інтоксикації.

12. Розроблено оригінальний патогенетично обґрунтований метод лікування хворих на псоріаз із включенням до комплексної, індивідуалізованої терапії лі-карських препаратів Корвітин і Пентоксифілін, спрямованих на корекцію виявлених метаболічних змін, нормалізацію порушень серцевого ритму та артеріального тиску, а також нормалізацію мікроциркуляторних процесів у судинах шкіри та мітотичної активності клітин епідермісу. Використання Корвітину та Пентоксифіліну в комплексній терапії дозволяє корегувати системні порушення в організмі хворих, а також сприяє прискоренню регресу псоріатичних висипань і подовженню ремісії дерматозу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. В основі патогенезу псоріазу із наявною та відсутньою артеріальною гіпертензією лежать порушення стану інтегративних систем контролю гомеостатичної функції організму (нервової, ендокринної, імунної), що необхідно враховувати при впровадженні та проведенні діагностичних заходів і цілеспрямованої тактики лікування цього захворювання.

2. Показники рівня нейроактивних амінокислот, біогенних моноамінів, циклічних нуклеотидів і ферментів їхнього синтезу, адаптивних гормонів, ендотеліальних факторів, білків гострої фази, продуктів перекисного окислення ліпідів та окисної модифікації білків, метаболітів оксиду азоту, біогенних елементів указують не тільки на тяжкість клінічних проявів псоріазу, але й безпосередньо відображують виразність змін з боку нервової, ендокринної та імунної систем, тому можуть бути рекомендовані для більш широкого використання у дерматологічній практиці при оцінці ефективності лікування хворих на псоріаз.

3. У хворих на псоріаз з наявністю та відсутністю артеріальної гіпертензії рекомендується використовувати на фоні традиційної схеми лікування препарати Корвітин і Пентоксифілін, що позитивно впливають на основні ланцюги патогенезу хвороби, а також підвищують клінічну ефективність розробленого методу.

4. У клінічній практиці для діагностики ступеня виразності ендогенної інтоксикації хворих на псоріаз рекомендується використовувати методичні рекомендації МОЗ України «Діагностика тяжкості перебігу псоріатичної хвороби шляхом оцінки індексу ендогенної інтоксикації».