Остеоартроз міжфалангових суглобів кистей: особливості діагностики, профілактики та лікування у людей старших вікових груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВґЯ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М. ГОРЬКОГО

УДК 616.727.4 -07/-084-053.9

ОСТЕОАРТРОЗ МІЖФАЛАНГОВИХ СУГЛОБІВ КИСТЕЙ: ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ, ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ У ЛЮДЕЙ СТАРШИХ ВІКОВИХ ГРУП

14. 01. 21. - «Травматологія та ортопедія»

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЧЕНСЬКИЙ АЛЬБЕРТ ВІКТОРОВИЧ

Донецьк 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геронтології ім. Д.Ф.Чеботарьова АМН України.

Науковий керівник: Заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор Поворознюк Владислав Володимирович, ДУ "Інститут геронтології" АМН України, керівник відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату

Офіційні опоненти: доктор медичних наук Черниш Володимир Юрійович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, професор кафедри травматології, ортопедії та ХЕС

Заслужений лікар України, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор Науменко Леонід Юрійович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, проректор з науково-педагогічної роботи та завідувач кафедри медико-соціальної експертизи факультету післядипломної освіти

Захист дисертації відбудеться «_24_» червня 2011 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.04 при Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України за адресою: 83003, м. Донецьк, вул. Артьома, 106.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

Автореферат розісланий «_19_»травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент

__________________ Колесніков А.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Остеоартроз міжфалангових суглобів кистей - розповсюджене захворювання, яке викликає істотне порушення функціональних здатностей. Розповсюдженість симптоматичного остеоартрозу кистей у віці 55 років складає 54,8% у чоловіків і 67% у жінок (Dahaghin S., Bierma-Zeinstra S. M., Ginai A. Z. et al., 2005). У віці 65 - 80 років поширеність остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей, що виявлений рентгенологічно, досягає 100% (В.В.Поворознюк, А.В.Ченский, 2009). Європейська протиревматична ліга (EULAR) опублікувала в 2006 та 2008 році провідні вказівки з діагностики та лікування остеоартрозу кистей. Рекомендації були розроблені переважно на основі думки експертів та екстраполюванні даних, отриманих при вивченні остеоартрозу інших локалізацій (Chevalier X. et al., 2008). Через розбіжності в анатомії й функції, факторах ризику та наслідках, остеоартроз різної локалізації неоднаково реагує на ідентичні методики лікування. По цій ж причині неможливо екстраполювати результати різних клінічних досліджень і дати єдину рекомендацію для остеоартрозу, незалежно від локалізації. Сучасні дані про взаємозв'язок між остеоартрозом і структурно-функціональним станом кісткової тканини суперечливі (Stewart A. et al., 2000; Haara M. M. et al., 2005). Особливого значення проблема остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей набуває у зв'язку зі збільшенням тривалості життя людини й майбутнім збільшенням кількості осіб старших вікових груп. Як причина недієздатності у літньому віці, остеоартроз посідає друге місце після захворювань серцево-судинної системи. В цілому 10-15 % осіб віком понад 60 років вже мають остеоартроз, а з постарінням населення він стає все більш важливим захворюванням. Хоча розвиток остеоартрозу не впливає на життєвий прогноз, ця патологія є однією з основних причин передчасної втрати працездатності, а також появи хронічного больового синдрому, що значно знижує якість життя пацієнтів (В.В.Поворознюк, 2004). Тому виникає необхідність більш глибокого вивчення даної патології, розробки диференційованого підходу до діагностики, лікування й профілактики цього захворювання.

Взаємозв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в рамках затвердженої Державної цільової програми 044 “Здоров'я людей похилого віку ”, розділ якої “Поліпшення здоров'я людей похилого віку ” передбачає впровадження сучасних методів діагностики, профілактики та лікування найпоширеніших захворювань, пов'язаних з віком. Матеріали дисертаційної роботи є фрагментами науково-дослідних робіт відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарата Інституту геронтології ім. Д.Ф.Чеботарьова АМН України: “Комплексна реабілітація хворих старших вікових груп з остеопорозом і його ускладненнями ”, держреєстрація № 0103U000651, шифр 00.05.03. та “Вивчення механізмів розвитку й розробка методів профілактики й лікування захворювань кістково-м'язової системи в жінок у постменопаузальному періоді ”, держреєстрація № 0103U000649, шифр 01.06.03.

Мета дослідження - підвищити ефективність діагностики, профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у людей старших вікових груп на підставі оцінки факторів ризику виникнення й прогресування патології, особливостей перебігу захворювання, результатів терапії при довготривалому спостереженні.

Завдання дослідження:

1. Оцінити фактори ризику, що сприяють виникненню й прогресуванню остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у чоловіків і жінок різного віку: вік, стать, маса тіла, фізичне перенапруження кистей, особливості тілобудови.

2. Вивчити структурно-функціональний стан кісткової тканини за даними двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії та рентгеностеоденситометрії в людей різного віку, що страждають на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей.

3. Вивчити особливості больового синдрому в людей старших вікових груп з остеоартрозом міжфалангових суглобів кистей.

4. Вивчити ефективність запропонованих медикаментозних схем (традиційних і селективних нестероїдних протизапальних препаратів, депротеїнізованого гемодерівату телячої крові та препарату кальцію з вітаміном Д та мінералами) у хворих на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей.

5. Запропонувати диференційований підхід до діагностики, вторинної профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у людей старших вікових груп залежно від факторів ризику й особливостей перебігу захворювання.

Об'єкт дослідження - остеоартроз міжфалангових суглобів кистей.

Предмет дослідження - клініко-рентгенологічні прояви остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у пацієнтів старших вікових груп та їх динаміка при лікуванні з використанням традиційних і селективних нестероїдних протизапальних препаратів, ДГТК і КПК в умовах довготривалого спостереження; структурно-функціональний стан кісткової тканини в осіб, що страждають на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей; фактори ризику, що сприяють виникненню й прогресуванню остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у людей старших вікових груп.

Методи дослідження: клінічний; ортопедичний; антропометричний; рентгенографія суглобів кистей; кистьова динамометрія; анкетування; рентгенморфометрія й рентгеностеоденситометрія; двохенергетична рентгенівська абсорбціометрія; статистичний аналіз.

Наукова новизна отриманих результатів. Визначено фактори ризику, що сприяють розвитку й прогресуванню остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей. Уперше визначені фактори, які можуть перешкоджати виникненню остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей. Вперше з'ясовано вплив фазового перебігу остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей на особливості больового синдрому в осіб старших вікових груп, що страждають на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей. Уперше формалізовано методику пальпації міжфалангових суглобів кистей для діагностики ерозивної фази остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей. Уперше вивчено структурно-функціональний стан кісткової тканини при остеоартрозі міжфалангових суглобів кистей, доказана залежність між ступенем тяжкості захворювання та мінеральною щільністю кортикального шару кісткової тканини. Досліджений вплив метаболічних порушень (перерозподіл кісткової та жирової тканин) на розвиток і прогресування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей. Вперше був з'ясований вплив запропонованих схем медикаментозної терапії на якість життя пацієнтів з остеоартрозом міжфалангових суглобів кистей при довготривалому спостереженні. Вивчено несприятливі ефекти медикаментозної терапії остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей при довготривалому спостереженні. Запропоновано диференційований підхід до діагностики, вторинній профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей залежно від факторів ризику й особливостей фазового плину захворювання. остеоартроз міжфаланговий суглоб кисть

Практичне значення отриманих результатів. Визначено можливості використання антропометрії, рентгеностеоденситометрії й двохенергетичної абсорбціометрії для оцінки порушень структурно- функціонального стану кісткової тканини у хворих на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей. Запропоновано методику пальпації білясуглобових тканин для діагностики ерозивної фази остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей. Визначено особливості больового синдрому в осіб старших вікових груп, що страждають на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей, а також фактори, що сприяють виникненню й прогресуванню захворювання. Це може бути використане при первинному огляді хворих, диспансерному спостереженні й плануванні лікувально-профілактичних заходів. З'ясовано результативність і побічні реакції медикаментозної терапії остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей при тривалому спостереженні. Це значно підвищує ефективність лікування даної патології. Запропоновано алгоритм діагностики, вторинній профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей залежно від факторів ризику й особливостей фазового плину захворювання. Даний підхід дозволяє стабілізувати перебіг остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей і зменшити виразність функціональних порушень.

Результати дослідження впроваджені в клінічну практику у Донецькому обласному шпиталі інвалідів війни (акт впровадження від 17.01.2011), у Донецькій обласній лікарні відновного лікування (акт впровадження від 28.01.2011), у відділі клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарата Інституту геронтології ім. Д.Ф.Чеботарьова АМН України (акт впровадження від 23.12.2010), Центральній міській лікарні № 18 м. Донецька (акт впровадження від 27.01.2011), міських клінічних лікарнях № 20 (акт впровадження від 20.01.2011) та № 26 м.Донецька (акт впровадження від 01.02.2011).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора, що виконав клінічні та інструментальні дослідження, провів аналіз вітчизняної й закордонної літератури по темі дисертаційної роботи, статистичний аналіз отриманого первинного матеріалу, сформулював положення й висновки роботи. Дисертантом визначені можливості використання методів анкетування й антропометрії для діагностики остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у людей похилого віку, методів рентгеностеоденситометрії й двохенергетичної абсорбціометрії для оцінки порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини у хворих на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей. Здобувач особисто досліджував результативність і побічні реакції медикаментозної терапії остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей при довготривалому спостереженні та запропонував диференційований підхід до діагностики, вторинній профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей залежно від факторів ризику й особливостей фазового перебігу захворювання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи представлені на міжнародній науково-практичній конференції «Остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування» (м. Євпаторія, 5 - 8 вересня 2006 року), на науковій конференції молодих учених «Захворювання кістково-м'язової системи та вік» (м. Київ, 27 грудня 2006 року), на восьмій науковій конференції молодих учених з міжнародною участю «Біологічні основи розвитку патології пізнього віку», присвяченої пам'яті академіка Володимира Веніаміновича Фролькиса (Київ, 29 січня 2007 року), на науково-практичній конференції «Остеоартроз та вік» (м.Полтава, 11-12 травня 2007 року), на науково-практичній конференції «Остеопороз: діагностика, клініка, профілактика та лікування» (м. Донецьк, 30-31 жовтня 2008 року), на науково-практичній конференції з міжнародною участю "Сучасні теоретичні та практичні аспекти остеосинтезу" (Донецьк - Святогірськ, 11 - 12 лютого 2010 року) та на науково-практичній конференції "Остеопороз та вік" ( м. Свалява, 22-23 квітня 2010 року).

Апробація дисертації відбувалась на засіданні Наукової ради відділу клінічної геронтології та геріатрії ДУ "Інститут геронтології АМН України" (протокол № 12 від 22 червня 2010 року).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковані 4 статті в професійних виданнях, рекомендованих ВАК України, та 3 тези в матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 168 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду літератури, опису методів дослідження та клінічної характеристики обстежених груп, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел і трьох додатків на 11 сторінках. Робота ілюстрована 58 таблицями, трьома схемами, одною формулою й одним малюнком (з них 1 займає цілу сторінку). Список літератури містить 208 джерел, з яких 161 латиницею та 47 кирилицею.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Клінічні дослідження проводилися на базі клініки відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ "Інститут геронтології" АМН України та шпитальних відділень Донецької обласної лікарні відновного лікування. Для вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні завдань всього було обстежено 338 людей у віці 20-80 років, чоловіків було 155, жінок - 183. Контрольну групу склали 123 особи, основну - 215 хворих.

З метою встановлення частоти ОА суглобів кистей і факторів, які сприяють його розвитку, нами було обстежено 154 особи, які проживають у місті Донецьку та Донецькій області. Відбір проводився випадково серед населення у віці від 20 до 80 років. Середній вік вибірки склав 52,2 ± 16,85 років, індекс маси тіла (ІМТ) дорівнював 28,7 ± 4,82 кг/м². При огляді оцінювалися відповідність скарг і місцевих змін критеріям Американської колегії ревматологів (Haq I. et al., 2003; Mannoni A. et al., 2000; Andrianakos A.A. et al, 2006). Також з'ясовувалася роль професійної діяльності у фізичному перевантаженні кистей. Проводився вимір росту й маси тіла, потім розраховувався індекс маси тіла. Чоловіків було 85, їхній вік був 51,8±15,41 років, ІМТ - 27,6±4,41 кг/м², частота ОА кистей - 37,6 %. Жінок - 69, вік 52,8 ± 18,44 років, ІМТ - 30,01 ± 4,99 кг/м², частота ОА кистей - 42,0%. У групу не включалися особи з переломами кісток верхніх кінцівок, а також пацієнти з важкою соматичною, ендокринною патологією.

Проведено обстеження 108 пацієнтів ВКФПОРА Інституту геронтології АМН України, які перебували на лікуванні з листопада 2007 року по квітень 2009 року. Вони пройшли антропометричний огляд, рентгенографію кистей із клин-еталоном і наступною оцінкою за допомогою рентгенівської остеоденситометрії, двохенергетичної абсорбціометрії. Особи, у яких рентгенологічно було виявлено ушкодження хоча б одного з міжфалангових суглобів кистей, склали основну групу. До неї ввійшли 63 жінки - середній вік 60,8±1,09 років і 15 чоловіків - середній вік 60,4±5,18 років. Контрольну групу склали особи з незміненими міжфаланговими суглобами кистей. Жінок було 14, середній вік 49,1±3,18 років. Чоловіків - 16, середній вік 55,8±6,89 років. У групи не включалися особи з переломами кісток верхніх кінцівок, а також пацієнти з важкою соматичною, ендокринною патологією.

Під нашим спостереженням перебувало 37 жінок і 39 чоловіків, хворих на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей, у віці від 67 років до 80 років. Вони перебували на лікуванні в ортопедичному й хірургічному відділеннях шпиталю інвалідів війни при Донецькій обласній лікарні відновного лікування з 2003 року по 2006 рік. Всі вони на поліклінічному етапі пройшли обстеження вузьких фахівців, у них було встановлене відсутність протипоказань для реабілітаційного лікування. Госпіталізація завжди проводилася відповідно до планової черги двічі на рік. У дослідження включалися особи, які задовольняли діагностичним критеріям остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей Американської колегії ревматологів (ACR) (Haq I. et al., 2003; Mannoni A. et al., 2000; Andrianakos A.A. et al, 2006) і мали I-III стадії остеоартрозу за Келлгреном-Лоуренсом. Були виключені хворі з переломами кісток верхніх кінцівок, виразковою хворобою шлунка й/або дванадцятипалої кишки, а також пацієнти з важкою соматичною, ендокринною патологією. Рандомізація проведена за віком і рівнем болю згідно вербально-аналоговою шкалою болю. Пацієнти були розділені на три групи. Середній вік хворих, що одержували БОК, був у чоловіків - 74.10.62 років, у жінок - 76.4 0.49 років; що одержували БС, - 74.92 0.86 років і 76.12 0.54 років відповідно; що одержували БС і ДГТК 75.03 0.48 років і 75.89 0.61 років відповідно. Інтенсивність болю (у балах) становила у хворих, що одержували БОК, у чоловіків - 12.01 2.72, у жінок - 18.7 2.70; що одержували БС - 14.13 2.58 і 14.65 2.14 відповідно; що одержували БС і ДГТК, - 15.01 1.03 і 19.33 2.7; індекс маси тіла у жінок був 32.0 ± 0.96 кг/м² і 27.64 ± 0.61 кг/м² у чоловіків. Хворі першої групи (14 чоловіків і 14 жінок) одержували БОК 50 мг по 1 таб. 3 рази на день протягом 10 днів. Друга група (13 чоловіків і 12 жінок) одержувала БС 200 мг по 1 таб. 1 раз на день протягом 14 днів. Пацієнти третьої групи (12 чоловіків і 11 жінок) - БС 200 мг по 1таб. 1 раз у день протягом 14 днів й ДГТК 400 мг на 200 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно капельно 10 інфузій через день. Курси лікування повторювалися кожні 6 місяців. Хворі спостерігалися протягом 20 місяців. Хворі другої й третьої груп склали основну групу досліджень, хворі першої - групу порівняння. Схема повторних курсів лікування була така ж, як і першого. У перервах між курсами пацієнти приймали КПК по 1 т. 2 рази на день постійно.

Використовували наступні методи обстеження:

Клінічне обстеження проводилося всім хворим. При виявленні супутньої патології, що могла бути причиною розвитку вторинного остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей або була протипоказанням для медикаментозного лікування, хворого виключали з дослідження.

Ортопедичне обстеження проводилося з метою діагностики остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей і визначення ступеня його тяжкості, спостереження за динамікою змін у ході дослідження (В. О. Маркс, 2005; В. А. Епифанов, 2005).

Антропометричне дослідження включало визначення загальноприйнятих параметрів тіла (ріст, маса тіла) й індексу маси тіла. Антропометричні вимірювання проводилися у першій половині дня на оголеній людині. Динамометричне дослідження за допомогою пружиного динамометра проводилося для визначення м'язової сили кистьового хвата та спостереження за динамікою її змін у ході лікування.

Анкетний метод використовувався для оцінки якості життя й вивчення особливостей больового синдрому. Структуру больового синдрому визначали за допомогою Макгилловського опитувальника болю, у якому враховувалися дескриптори сенсорних характеристик болю, і дескриптори афективних характеристик болю. Потім одержували сумарне значення по всім 88 дескрипторам опитувальника - так званий “індекс оцінки болю”. Для оцінки тяжкості больового синдрому використовували вербально-аналогову шкалу (ВАШ) болю (Черний В. И. и др., 2007); якість життя хворих оцінювали за допомогою шкали EuroQol-5D.

Рентгенографічне дослідження міжфалангових суглобів кистей проводилося в стандартній дорсопальмарній проекції. Для визначення рентгенологічної стадії остеоартрозу міжфалангових суглобів використовувалася класифікація L. Kellgren і L. Lawrence (1957), для уточнення діагнозу використовувався рентгенологічний уніфікований атлас кисті (Altman R.D., 2007). Для визначення фази прогресування - класифікація G. Verbruggen і E. М. Veys (1995).

Рентгенморфометричне й рентгеностеоденситометричне дослідження проводилися з використанням стандартних рентгенівських знімків кистей зі стандартизованим алюмінієвим клином для визначення мінеральної щільності кісткової тканини фаланг кистей. Ми застосовували цей метод у варіанті АРМ «Остеолог» (Поворознюк В.В. і ін., 2003), використовуючи розроблену авторами референтну базу для української популяції. АРМ “Остеолог” призначений для проведення аналізу рентгенограм у діагностичних та скринінгових дослідженнях кісткового статусу. Програмне забезпечення АРМ «Остеолог» дозволяє вводити в комп'ютер зображення рентгенограм (розмір 10х12.5 см) за допомогою сканера із заданими чутливістю, яскравістю й контрастністю; у визначеній зоні інтересу вимірювати оптичну щільність і проводити вимір спеціалізованих параметрів; автоматизувати розрахунки виміру щільності кісткової тканини; виводити результати на дисплей і принтер. Завдяки застосуванню спеціального клин-еталона, при порівнянні щільності нівелюються артефакти, пов'язані з різною якістю рентгенограм і умовами сканування. Програмний комплекс дозволяє оптимізувати та об'єктивізувати процес обробки результатів сканування, провести порівняння зі спеціалізованою референтною базою даних (лонгітудінальні й когортні дослідження). Спираючись на середні значення і їхні стандартні відхилення найбільш показового параметра - інтегрального кортикального індексу й виходячи з рекомендацій ВООЗ щодо оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини і діагностики остеопорозу, використовували значення інтегрального кортикального індексу для остеопорозу ?0,46 у.о.; остеопенії - 0,46 ч 0,58 у.о. і норми ? 0,58 у.о.

Двохенергетична рентгенівська абсорбціометрія проводилася за допомогою денситометра Prodigy (GE Medical systems, Lunar, модель 8743, 2005). Мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) визначалася на рівні передпліччя (ділянка 33%, ультрадистальна ділянка й діафіз) і всього скелета. Дослідження ультрадистальної ділянки передпліччя дає можливість оцінити стан переважно губчастої речовини кістки, а діафіза й ділянки 33% - компактного шару. Контроль якості процедури проводився відповідно до рекомендацій виробника. Щодня проводилося калібрування апарата з використанням фантома. У пацієнтів, у яких МЩКТ дорівнює або більше, ніж -2.5 SD у порівнянні з дорослими людьми віком 20-39 років, діагностують остеопороз відповідно до критеріїв ВООЗ (Genant G.K. et al., 1999); у пацієнтів, у яких рівень МЩКТ перебуває в межах (-1 SD) ч (-2.5 SD) - остеопенію. Даний метод дозволив оцінити локальний розподіл жирової й знежиреної тканини, а також визначити їхню кількість (г) у тілі хворого.

Статистична обробка отриманих результатів проведена на персональному комп'ютері за допомогою стандартних пакетів ліцензійних програм "Excel PC" і "STATІSTІCA 5.0". Оцінювали середні значення (M), їхні помилки (m), коефіцієнти кореляції Спирмена (r), критерії Стьюдента (t), двусторонні z-критерії, підвищення абсолютного ризику (ПАР), приведений відносний ризик (Щ), критерії Манна - Уїтні (U) і вірогідність статистичних показників (p). При проведенні кореляційного аналізу коефіцієнт кореляції r < 0,37 свідчив про наявність слабкого; 0,37 < r < 0,5 - помірної; 0,5 < r < 0,7 - помітного; 0,7 < r < 0,9 - високого, r > 0,9 - досить високого зв'язку. Відмінність між величинами, які порівнювалися, вважалася вірогідною при p < 0,05.

У роботі наведені отримані дані щодо поширеності остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у регіоні, вікових і гендерних особливостей вибірки, впливу метаболічних порушень і фізичної перенапруги на розвиток захворювання. Частота виявлення остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у вибірці склала 39,6 %. Це збігається з даними інших авторів (Haara M. M. et al, 2003; Chaisson C. E. et al.,1999; Dahaghіn S. et al., 2005). У вікових групах від 30 до 40 років частота остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у чоловіків вище, ніж у жінок. В Європі остання закономірність спостерігається до 50 років (Oliveria S.A. et al., 1995; Leveille S.G. et al., 1998), що пояснюється розходженнями в соціально-побутових умовах популяцій.

На п'ятому десятилітті життя в нашій вибірці спостерігається "перехрест" у частоті остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей: захворюваність у жінок значно зростає. Це може бути пов'язане з метаболічними змінами інволюційного характеру в менопаузі. У чоловіків ріст захворюваності знову виникає після 60 років; до цього періоду вік, імовірно, не впливає в них на розвиток остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей. Після 70 років розходження в частоті патології в чоловіків і жінок згладжуються. У західноєвропейській популяції така закономірність спостерігається після 80 років (Zhang Y. et al., 2002; Chaisson C. E. et al., 1999). Частота остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей залежить від віку. Нами виявлені достовірні розбіжності між віковими групами третього й сьомого десятиліть життя, а також третього й восьмого десятиліть, по частоті остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей. Підвищення абсолютного ризику в першому випадку склало 0,48 при 95% довірчому інтервалі від 0,09 до 0,87 (р = 0,02) і перехресному відношенні Щ = 4,61. Для осіб у віці від 70 до 79,9 років підвищення абсолютного ризику рівнялося 0,7 при 95% довірчому інтервалі від 0,44 до 0,96 (р = 0,001); Щ = 6,28.

Збільшення індексу маси тіла у вивченій вибірці пов'язане з підвищенням захворюваності на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей. Ця закономірність приймає достовірний характер у групі з індексом маси тіла більше 35 кг/м² (?=2,93, р = 0,001) (рис. 1).

Рис. 1 Частота остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей в залежності від індексу маси тіла (кг/мІ)

Професійна діяльність у 75 чоловік вимагала значних і стереотипних напруг м'язів передпліч і кистей (але не точних, ретельних рухів окремих м'язових груп) - шахтар, слюсар механоскладальних робіт, металург, кранівник. 34 чоловіка із цих 75 відповідали критеріям ACR, середній вік у них був 55,8 ± 16,19 років; індекс маси тіла дорівнював 28,5 ± 4,55 кг/м². Серед 79 осіб, робота яких не вимагала постійної стато-динамічної напруги кистей, критеріям ACR відповідали 11 чоловік, середній вік був 49,2 ± 16,89 років, індекс маси тіла склав 28,9 ± 5,07 кг/м². Систематичні стато-динамічні перевантаження кистей вірогідно збільшують частоту остеоартрозу кистей (Щ = 3,25; р = 0,002).

Для вивчення клініко-рентгенологічних особливостей остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у людей старших вікових груп було обстежено 39 чоловіків і 37 жінок у віці від 67 до 80 років. ІМТ у чоловіків дорівнював 27,64 ± 0,61 кг/м², у жінок склав 32,0 ± 0,96 кг/м². Дегенеративні зміни хоча б одного з міжфалангових суглобів кистей в 45,5% чоловіків і 56,2 % жінок досягали третьої стадії за Келлгреном-Лоуренсом, в 36,4% чоловіків - першої й 36,8% жінок - другий. Тобто в жінок захворювання протікало важче. У чоловіків по ступені тяжкості ураження на першому місці в 45% випадків був п'ятий палець, а в 36% - другий. Потім розподіл ступеня важкості ушкодження був наступним: 2>3>4>1. У жінок по ступені тяжкості ураження на першому місці в 44% випадків був другий палець. Потім 5>3>4>1. По виразності патології захворювання кожного із проксимальних і дистальних міжфалангових суглобів кистей протікало важче (р < 0,04) у жінок, ніж у чоловіків, за винятком п'ятого дистального міжфалангового суглоба.

Вивчення фазності процесу за Verbruggen-Veys у чоловіків показало, що в 30% випадків міжфаланговий суглоб першого пальця був інтактен, а в 36,4% перебував у фазі стабілізації, міжфалангові суглоби другого пальця - в 45,4% у фазі ерозії, а в 27,3% - стабілізації; міжфалангові суглоби третього - в 40% випадків визначена фаза ерозія, а в 30 % - стабілізації; міжфалангові суглоби четвертого - 33,3% - стабілізації й 27,3 % - облітерації суглобової щілини; міжфалангові суглоби п'ятого - 45,4% - ерозії й стільки ж - у фазі ремоделювання. Вивчення фазності процесу в жінок показало, що в 68% випадків міжфаланговий суглоб першого пальця перебував у фазі стабілізації, міжфалангові суглоби другого пальця - в 40% у фазі ерозії, а в 28% - стабілізації; міжфалангові суглоби третього - в 36% випадках визначена фаза ерозія, в 36% - стабілізації; міжфалангові суглоби четвертого - 36% - стабілізації й 32% - ерозії; міжфалангові суглоби п'ятого - 40% - стабілізації й 28% - у фазі ремоделювання.

За допомогою Макгилловського опитувальника болю вивчені особливості больового синдрому при цьому захворюванні. Для цього знайдені найбільше часто обирані дескриптори по кожному підкласі, окремо в чоловіків і жінок. Дослідження показало схожість найбільше часто обираних описів болю, як у чоловіків, так і в жінок, при меншій питомій вазі використання дескрипторів чоловіками. Найчастіше особи похилого віку описують свій біль, як: «стріляюча, гостра, судорожна, ниюча, стомлююча, сковуюча». Отримані дані дозволяють припустити, що генетичні або метаболічні впливи на розвиток захворювання подібні між статями, як і в дослідженні Poole J. et al., 2007.

Аналіз гендерних розходжень за результатами вербально-аналогової шкали болю показав, що жінки оцінюють свої страждання вище чоловіків. У жінок результат склав 17,3±2,32 мм, у чоловіків дорівнював 14,2±2,07 мм (p < 0.003). Тому здається, що жінки гіперболізують свої больові відчуття. Але більша виразність патології в жінок, підтверджена рентгенологічно, свідчить про достатню об'єктивність отриманої картини. Локальний больовий синдром хоча б одного з міжфалангових суглобів кистей спостерігався при пальпації в 26,6% чоловіків і 35,2% жінок. Ураження хоча б одного з міжфалангових суглобів кистей у фазі ерозії спостерігалося в 71.2% випадках. Нами проведений розподіл хворих за ознаками чутливості при пальпації міжфалангових суглобів кистей і наявності хоча б одного з міжфалангових суглобів кистей, що знаходиться у фазі ерозії, на дві клінічні групи. До першої ввійшли особи, у яких пальпація суглобів супроводжувалася больовим синдромом, до другої - особи, пальпація суглобів у яких була безболісна. Виявлено кореляцію між наявністю болючості при пальпації міжфалангових суглобів кистей і виявленої рентгенологічним способом фази ерозії в цих суглобах. У чоловіків вона склала r = 0,54, у жінок r = 0,48. Чутливість тесту становить 0,63, специфічність - 0,92. Прогностичність позитивного результату тесту - 0,87. Прогностичність негативного результату тесту - 0,31. Z - критерій 4,76; р = 0,000001. Таким чином, методика білясуглобової пальпації при остеоартрозі міжфалангових суглобів кистей може застосовуватися з урахуванням низької прогностичності негативного її результату.

Наявність низькоенергетичного перелому в анамнезі співпадає з більшим ступенем тяжкості остеоартрозу міжфалангових кистей у жінок старших вікових груп (р = 0,018), але не впливає на інтенсивність болю. Сила кистьового хвата є об'єктивною характеристикою виразності захворювання тому, що при деякому порозі болю міцність хвата значно зменшується. М'язова сила вірогідно відрізнялася між статями, але не мала значимих розходжень між досліджуваними групами. У результаті проведеної рандомізації під час утворення груп значимих розбіжностей між групами відповідно до оцінки якості життя за даними шкали EuroQol-5D не було. Також не було знайдено й гендерних розходжень у самооцінці якості життя, як на час огляду, так і в катамнестичному аспекті.

Дослідження СФСКТ було проведене у 108 пацієнтів ВКФПОРА: 77 жінок і 31 чоловіка. Контрольну групу склали особи з незміненими міжфаланговими суглобами кистей: 14 жінок у віці 49,1 ± 3,18 років (ІМТ = 25,9 ± 1,39 кг/м²) і 16 чоловіків у віці 55,8 ± 6,89 років (ІМТ = 31,7 ± 1,59 кг/м²). Особи, у яких рентгенологічно виявлене ураження хоча б одного з міжфалангових суглобів кистей, склали основну групу. До неї ввійшли 63 жінки - середній вік 60,8±1,09 років (ІМТ = 30,2 ± 0,64 кг/м²) і 15 чоловіків - середній вік 60,4±5,18 років (ІМТ = 27,6 ± 1,68 кг/м²). У хворих на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей виявлена чітка тенденція до зниження показників стану кісткової тканини. За даними рентгеностеоденситометрії (відповідно до вже існуючої референтної бази для української популяції) у чоловіків мав місце остеопенічний синдром (ІКІ був 0,47±0,031). У жінок ІКІ склав 0,44±0,010, що свідчить про наявність остеопорозу. У контрольній групі чоловіків виявлена більша кількість жирової тканини (р < 0,03), переважно в нижній половині тіла. Можна припустити, що гіноїдний тип статури в чоловіків має захисну дію щодо виникнення остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей. Імовірно, це пов'язане з анаболічною дією гормону лептина, виділеного з адипоцитів. Жінки, що страждають на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей, старіше за віком та мають більшу ІМТ, в порівняні з контрольною групою (табл. 1).

Таблиця 1

Структурно-функціональний стан кісткової тканини в жінок основної та контрольної груп

У них нижче значення кортикального індексу, МЩКТ діафіза передпліччя, мінеральної насиченості кісткової тканини верхньої кінцівки, андроїдний тип розподілу жиру (р < 0,04). Не виявлені відмінності в кількості жирової й кісткової тканин у всьому організмі. Це дозволяє говорити про перерозподіл кісткової й жирової тканин у пацієнток основної групи: погіршення СФСКТ у сегменті при збереженні параметрів СФСКТ скелета; збільшення кількості жиру у верхній частині тіла при незмінності загальної жирової маси. Відсутні розбіжності в МЩКТ ультрадистальної ділянки передпліччя. Це говорить про перерозподіл кісткової тканини й на цьому рівні. Метаболічно більш активна частина кісткової тканини - трабекулярна - зберігає свої параметри за рахунок інертної частини (кортикальної). При цьому СФСКТ компактної кістки (МЩКТ 33% ділянки передпліччя, МНКТ верхньої кінцівки) погіршується.

Таким чином, остеоартроз міжфалангових суглобів кистей виникає в жінок зі збільшенням віку й ІМТ. При цьому спостерігається синдром «обкрадання» - перерозподіл жирової й кісткової тканини, тобто можна говорити про виражені порушення метаболізму у цих хворих.

У пацієнток з остеоартрозом міжфалангових суглобів кистей кортикальний індекс при І - ІІ ст. за Келлгреном-Лоуренсом склав 0,48±0,025 у.о., при ІІІ - ІV ст. знизився до 0,42±0,012 у.о. (р=0,024). Жінки з просунутою стадією захворювання відрізняються більшою кількістю загальної знежиреної маси за рахунок збільшення знежиреної маси ніг і нижньої половини тіла (р=0,02). З урахуванням відсутності розходжень по ІМТ можна стверджувати щодо відносного дефіциту м'язової маси верхніх кінцівок, якщо захворювання прогресує. При цьому, звичайно ж, страждає аутокринна продукція локальних факторів росту м'язовою тканиною. Порівняння отриманих даних показало погіршення СФСКТ п'ясті (р=0,0006) і передпліччя (р=0,0004) при збереженні СФСКТ скелета (р=0,76). Це свідчить щодо прогресування синдрому «обкрадання» при прогресуванні патології. Андроїдний тип розподілу жиру сприяє подальшому розвитку захворювання (р = 0,014) тому, що жирова клітковина - активний ендокринний орган, продукуючий прозапальні фактори, такі як інтерлейкін-1 і фактор некрозу пухлин, а також лептин, адипокіни, резистин та інші. Лептин і його рецептори беруть участь у метаболізмі хондроцитів. Так, при надлишковій продукції лептина гальмується синтез хрящового матриксу й розвивається деструкція хряща. Адипокіни активно співробітничають із цитокінами в процесах продукції циклооксігенази, інгібують синтез протеогликанів коллагену II типу. Надлишкова жирова тканина бере участь у процесах деградації хряща, розвитку запалення в суглобах і, таким чином, у прогресуванні остеоартрозу. Однак, при незначному підвищенні маси тіла (ІМТ близько 25 -26 кг/ м²) можливий протекторний ефект щодо виникнення остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у жінок (р = 0,02).

У жінок контрольної групи виявлений сильний позитивний взаємозв'язок між МЩКТ ультрадистальної ділянки передпліччя й кількістю знежиреної маси рук (r=0,94, p=0,004). Це, напевно, обумовлене аутокринною продукцією інсуліноподібного фактора росту 1 і фактора росту фібробластів м'язовою тканиною. Позитивний взаємозв'язок між МЩКТ ультрадистальної ділянки передпліччя існує й із МЩКТ усього скелета (r=0,79, p=0,0007). Вік негативно впливає на стан кісткової тканини в жінок основної групи: як на величину МЩКТ усього скелета (r=-0,36, p=0,004), так і кортикальної кістки кистей (r=-0,36, p=0,003).

За результатами спостереження на протязі 20 місяців розглянуті результати лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей і простежені несприятливі наслідки терапії. Під нашим спостереженням перебувало 37 жінок і 39 чоловік, хворих на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей, у віці від 67 років до 80 років. Хворі групи порівняння (14 чоловіків і 14 жінок) одержували БОК 50 мг по 1 таб. 3 рази на день протягом 10 днів. Основна група А (13 чоловіків і 12 жінок) одержувала БС 200 мг по 1 таб. 1 раз на день протягом 14 днів. Пацієнти основної групи Б (12 чоловіків і 11 жінок) - БС 200 мг по 1таб. 1 раз на день протягом 14 днів і ДГТК 400 мг на 200 мл фізіологічного розчину внутрівенно крапельно 10 інфузій через день. Курси лікування повторювалися кожні 6 місяців. Хворі спостерігалися протягом 20 місяців. Рандомізація проведена за віком і рівнем болю згідно ВАШ болю. Схема повторних курсів лікування була така ж, як і першого. У перервах між курсами пацієнти приймали КПК по 1 т. 2 рази на день постійно. Середній вік хворих, що одержували БОК, був у чоловіків - 74.10.62 років, у жінок - 76.4 0.49 років; що одержували БС, - 74.92 0.86 років і 76.12 0.54 років відповідно; що одержували БС та ДГТК 75.03 0.48 років і 75.89 0.61 років відповідно. Інтенсивність болю (у балах) становила у хворих, що одержували БОК, у чоловіків - 12.01 2.72, у жінок - 18.7 2.70; що одержували БС - 14.13 2.58 і 14.65 2.14 відповідно; що одержували БС і ДГТК, - 15.01 1.03 і 19.33 2.7 відповідно. У всіх трьох групах є достовірне поліпшення після кожного курсу лікування: зменшується виразність больового синдрому за даними ВАШ і Макгилловського опитувальника, підвищується якість життя за даними шкали EuroQol-5D. Значимих розбіжностей між групами за результатами лікування в процесі спостереження, в основному, виявлено не було. Однак, оцінка якості життя значимо підвищується в групах, які одержували БС і БС з ДГТК, у чоловіків - через 12 мес. і через 18 мес., у жінок - через 18 мес.

Спостереження за ходом дегенеративних змін міжфалангових суглобів кистей показало в чоловіків перехід фаз стабілізації й ерозії за Verbruggen-Veys у фазу ремоделювання у всіх групах до дванадцятого місяця спостереження. Ступінь тяжкості ураження за Келлгреном-Лоуренсом не змінився. У чоловіків по виразності ушкодження на першому місці були суглоби четвертого пальця в 40,7 % і другого - в 33.3 % випадків. У жінок ступінь тяжкості ураження за Келлгреном-Лоуренсом також не змінився. У групі, що одержувала БОК, в 11,4 % випадків відзначена негативна динаміка: протягом перших 12 місяців спостереження фаза стабілізації або облітерації змінилася фазою ерозії. До вісімнадцятого місяця в жодному зі спостережуваних випадків цієї групи не було визначено ерозивне ушкодження суглобів кистей. Переважали ж зміни у фазі ремоделювання. У групі, що одержувала БС, негативна динаміка відзначена в 9,6 % випадків: залучення на дванадцятий місяць спостереження неуражених суглобів у дегенеративний процес, але по відносно сприятливому шляху (у стаціонарну фазу). У цій групі наслідки фази ерозії представлені до вісімнадцятого місяця всіма можливими варіантами в рівних пропорціях: фази стабілізації, облітерації й ремоделювання по 9,6 %. В 19,2 % випадків відзначений відносно успішний результат: перехід фази стабілізації в ремоделювання, минаючи ерозивну фазу. У групі, що одержувала БС і ДГТК, в 2,2 % негативна динаміка мала місце на дванадцятий місяць спостереження: фаза облітерації змінилася фазою ерозії. До вісімнадцятого місяця в жодному з випадків цієї групи не відзначено ерозивного ураження міжфалангових суглобів кистей. Артрозні зміни були як у фазі ремоделювання, так і стабілізації (по 40%). Ймовірно, застосування НПЗЗ істотно не впливає на фазність плину остеоартрозу міжфалангових суглобів. А зміни обумовлені корекцією кальційдефіцитного стану й більшою чутливістю чоловіків до цієї корекції на тлі менш важкого протікання в них патології. За даними рентгенморфометричних показників достовірних змін у процесі лікування не виявлено, що свідчить про стабілізацію дегенеративного процесу за весь період спостереження. Пошук вірогідних розходжень між групами за результатами динамометричних вимірів до й після лікування в чоловіків не виявив розбіжностей. Сила м'язів кистей у жінок менше знизилася в результаті лікування БС з ДГТК, ніж БОК (p<0.01).

Імовірність розвитку небажаних побічних реакцій (рис. 2). при лікуванні пацієнтів з використанням схеми БС і ДГТК значно менше, ніж при лікуванні БОК (р = 0,03). Зниження абсолютного ризику - різниця в частоті несприятливих реакцій між групами, які одержували БОК і БС з ДГТК, склала 0,32 при 95% довірчому інтервалі від 0,09 до 0,55 Методом вибору в довготривалому курсовому лікуванні остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей може бути використання схеми БС й ДГТК на тлі постійного застосування КПК (з урахуванням уповільненого зниження якості життя та зниження абсолютного ризику небажаних побічних реакцій).

Запропонований алгоритм потребує під час первинного огляду хворого при наявності в нього скарг на біль і/або деформації міжфалангових суглобів кистей враховувати (рис. 2) наступні фактори ризику розвитку остеоартрозу даної локалізації: вік старіше 60 років, наявність ожиріння й стато-динамічної перенапруги кистей та фактори ризику прогресування патології: наявність в анамнезі низькоенергетичного перелому, диспропорції статури - андроїдний тип розподілу жирової тканини.

Рис 2 Алгоритм диференційованого підходу до діагностики, профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей

Рекомендовано використання виявлених характеристик больового синдрому щодо діагностики даного захворювання. Наявність болючості при пальпації міжфалангових суглобів кистей вимагає проведення рентгенографії кистей у стандартній дорсопальмарній проекції. Виявлення ерозивної фази захворювання при рентгенологічному дослідженні або наявність факторів ризику прогресування вимагає контрольних рентгенологічних і денситометричних досліджень кожні півроку. Пропонується застосування в лікуванні БС та ДГТК за вищевказаною схемою.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження розроблено алгоритм диференційованого підходу до діагностики, профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей на базі вивчення факторів ризику, клініко-рентгенологічних проявів, структурно-функціонального стану кісткової тканини та результатів лікування. Це дозволяє зробити висновок про те, що мету дослідження досягнуто.

ВИСНОВКИ

1. Частота виявлення остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у дослідженій вибірці склала 39,6%, залежить від віку й статі. У віці до 40 років це захворювання частіше спостерігається у чоловіків, другий пік росту патології серед чоловіків спостерігається після 60 років. Після 70 років гендерні розходження зникають - частота остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у чоловіків і жінок зрівнюється. Це свідчить про більш ранній строк настання (на ціле десятиліття) дегенеративної патології у вибірці, у порівнянні з європейською популяцією. Виявлено наступні фактори ризику розвитку остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей - ожиріння (ІМТ більше 35 кг/м²), фізична перенапруга кистей, вік старше 60 років. Фактори ризику прогресування патології: наявність в анамнезі низькоенергетичного перелому, зменшення кортикального індексу, відносне зниження м'язової маси верхніх кінцівок і андроїдний тип розподілу жирової тканини. Гіноїдний тип розподілу жирової тканини у чоловіків має захисну дію щодо виникнення захворювання, як і незначне підвищення маси тіла (близько 26 кг/м²) у жінок.

2. Для просунутих стадій остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей у людей старших вікових груп характерні низькі показники структурно-функціонального стану кісткової тканини (остеопенія й остеопороз). У хворих на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей, виявлено погіршення параметрів структурно-функціонального стану кісткової тканини на рівні кисті й передпліччя при їх збереженні на рівні всього скелета й ультрадистальної ділянки передпліччя (т.зв. синдром «обкрадання»). Прогресування захворювання супроводжується погіршенням перебігу даного синдрому.

3. Отримані характеристики больового синдрому дозволяють стверджувати про схожість опису своїх страждань як чоловіками, так і жінками. Але чоловіки використовують для цього меншу кількість дескрипторів. Особи похилого віку найчастіше описують свій біль, як: «стріляюча, гостра, судорожна, ниюча, стомлююча, сковуюча». Жінки показують більше високу самооцінку болю за вербально-аналоговою шкалою. Визначені чутливість і специфічність болісної пальпації міжфалангових суглобів кистей: імовірність розвитку болю у фазу ерозії значно вище, ніж у будь-яку іншу фазу. Не було знайдено гендерних розходжень у самооцінці якості життя, як на час огляду, так і в катамнестичному аспекті. Виразність клінічних проявів остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей з віком зменшується, але зростає при збільшенні тяжкості захворювання.

4. Вивчені схеми застосування лікарських засобів дозволяють рекомендувати в клінічну практику за результатами співвідношення ефективність/безпека як метод вибору: 4-[5-(4-метилфеніл)-3-(трифлуорометил)-1Н-піразол-1-ил] бензин-сульфонамід 200 мг по 1 таб. 1 раз у день протягом 14 днів і депротеїнізований гемодеріват телячої крові 400 мг на 200 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно крапельно 10 інфузій через день, кожних 5-6 місяців. Всім хворим рекомендований постійний прийом препарату кальцію з вітаміном Д та мінералами по 1 таб. 2 рази на день. Несприятливі ефекти при тривалому прийомі препаратів відсутні.

5. Запропонований алгоритм диференційованого підходу до діагностики, вторинній профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей є одним з альтернативних методів терапії, що відповідає потребам сучасності й має прийнятні результати.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати, отримані в ході проведеного дослідження, дозволяють рекомендувати в практику лікування хворих на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей наступні положення:

1. Під час первинного огляду хворого при наявності в нього скарг на біль і/або деформації міжфалангових суглобів кистей необхідно враховувати наступні фактори ризику розвитку остеоартрозу даної локалізації: вік старіше 60 років, наявність ожиріння й стато-динамічної перенапруги кистей (хобі або професійного). Фактори ризику прогресування патології: наявність в анамнезі низькоенергетичного перелому, диспропорції статури: андроїдний тип розподілу жирової тканини або менше розвинені м'язи верхніх кінцівок, чим нижніх. Рекомендовано використання виявлених характеристик больового синдрому щодо діагностики даного захворювання.

2. Наявність болючості при пальпації міжфалангових суглобів кистей вимагає проведення рентгенографії кистей у стандартній дорсопальмарній проекції. Виявлення ерозивної фази захворювання при рентгенологічному дослідженні або наявність факторів ризику прогресування вимагає контрольних рентгенологічних і денситометричних досліджень кожні півроку.

3. Хворим на остеоартроз міжфалангових суглобів кистей доцільне призначення наступної схеми лікування: 4-[5-(4-метилфеніл)-3-(трифлуорометил)-1Н-піразол-1-ил] бензенсульфонамід 200 мг по 1таб. 1 раз у день протягом 14 днів і депротеїнізований гемодеріват телячої крові 400 мг на 200 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно крапельно 10 інфузій через день, кожних 5-6 місяців. Всім хворим рекомендований постійний прийом препарату кальцію з вітаміном Д та мінералами по 1 таб. 2 рази на день.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, НАДРУКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Поворознюк В. В. Эффективность лечения дегенеративной патологии суставов кисти и коленного сустава у лиц старших возрастных групп по результатам длительного наблюдения. / Поворознюк В. В., Ченский А. В. // Вестник неотложной и восстановительной медицины. 2007.Том 8. №4. С.536-539. Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, досліджень та розрахунків, аналізу первинного матеріалу.

2. Поворознюк В. В. Остеоартроз межфаланговых суставов кисти. История вопроса, эпидемиология, факторы риска и прогноз / Поворознюк В.В., Ченский А.В. // Проблеми остеології. 2007. Том 10, №3-4. С. 62-66. Особистий внесок полягає в вивченні літературних даних, проведенні досліджень та розрахунків, аналізу отриманих результатів.

3. Поворознюк В. В. Ефективність лікування та можливі несприятливі наслідки терапії остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей / Поворознюк В.В., Ченський А.В. // Травма. 2010. Том 11, №3. С. 258-263. Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, досліджень та розрахунків, аналізу первинного матеріалу.

4. Поворознюк В. В. Стан кісткової тканини при остеоартрозі міжфалангових суглобів кистей у людей різних вікових груп / Поворознюк В.В., Ченський А.В. // Проблеми остеології. 2009. Том 12, № 1-2. С. 33-39. Особистий внесок полягає у проведенні відбору хворих, досліджень та розрахунків, аналізу первинного матеріалу.