Особливості аеробного метаболізму та варіабельності серцевого ритму у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, асоційовану з Helicobacter pylori, поєднану з нейроциркуляторною дистонією, під впливом олії амаранту

1. Визначити особливості клінічних симптомів, макро- та мікроскопічного стану СО Гдз у хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, та їх змін під впливом ОА до лікування та через чотири тижні після ерадикації Н.рylori. Зіставити одержані результати з відповідними показниками у практично здорових осіб.

2. Вивчити особливості стану аеробного метаболізму та зміни біохімічних показників внаслідок застосування ОА у хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, через чотири тижні після ерадикації Н.рylori.

3. Дослідити особливості нагромадження, розподілу 4-гідроксиноненал (ГН)-гістидинових кон'югатів у СО шлунка і визначити його зміни під впливом комплексного лікування хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, із застосуванням ОА.

4. Проаналізувати вплив застосування ОА у післяерадикаційному періоді хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, на показники ВСР. Дослідити наявність кореляційних зв'язків між параметрами системи ліпідної оксидації, антиоксидантного захисту, показниками ВСР у хворих на ПВДПК і здорових добровольців, їх динаміку після стандартного лікування та лікування із застосуванням ОА.

5. На підставі отриманих результатів запропонувати використання методу ВСР для комплексної діагностики функціонально-метаболічних порушень і НЦД у хворих на ПВДПК, використання ОА для їх корекції.

Об'єкт дослідження - ПВДПК, асоційована з H. pylori, у поєднанні з НЦД.

Предмет дослідження - вплив стандартного та комплексного (із застосуванням ОА) лікування на клінічні показники, морфофункціональний стан СО шлунка, систему прооксиданти/антиоксиданти сироватки крові, вміст та розподіл у ній 4-ГН-гістидинових аддуктів, ВСР і кореляційні зв'язки між біохімічними показниками та параметрами ВСР.

Методи дослідження: клінічні (скарги, анамнез захворювання та життя, об'єктивне обстеження); лабораторні (загальноклінічні); біохімічні (спектрофотометричне визначення каталази, супероксиддисмутази (СОД), індексу антиоксидантної активності (І_АОА), продуктів, які реагують із тіобарбітуровою кислотою (ТБК-АП), гідропероксидів (ГП), окисномодифікованих білків (ОМБ), середньомолекулярних пептидів (СМП), в-ліпопротеїдів); електрофізіологічний (часові та спектральні показники ВСР); езофагогастродуоденофіброскопічний; гістологічний (дослідження біоптатів СО шлунка); імуногістохімічний (визначення ГН-гістидинових аддуктів у СО шлунка); статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше виявлено зниження інтенсивності аеробного обміну у хворих на ПВДПК, асоційовану з Н.рylori, поєднану з НЦД, що супроводжується виникненням ОС як на рівні СО, так і всього організму, та його поглибленням після ерадикації. Встановлено нижчі показники ВСР у хворих на ПВДПК у порівнянні з практично здоровими особами, їх подальше зниження у післяерадикаційному періоді, що свідчить про ознаки поглиблення НЦД.

Уперше доведено ефективність корекції аеробного метаболізму за допомогою включення у лікувальний комплекс ОА, а також те, що застосування ОА у післяерадикаційному періоді забезпечує помірну прооксидантну активацію кисневого метаболізму, сприяє відновленню структури СО шлунка та підвищенню ВСР, - зменшенню проявів НЦД. Вивчено динаміку вмісту та розподілу ГН-кон'югатів у СО тіла та антрального відділу шлунка у хворих на ПВДПК під впливом ОА за допомогою імуногістохімічного методу.

Проведено дослідження кореляційних зв'язків між параметрами аеробного метаболізму та показниками ВСР, простежено їх зміни після стандартного лікування та після застосування ОА. Обґрунтовано доцільність застосування ВСР для комплексного обстеження хворих на ПВДПК задля виявлення функціонально-метаболічних порушень, інструментальної діагностики НЦД, на основі результатів яких удосконалено диференційований вибір схеми комплексного лікування з використанням ОА.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено та впроваджено у практичну охорону здоров'я новий спосіб лікування хворих на Н.рylori-асоційовану ПВДПК, поєднану з НЦД, з використанням ОА. Обґрунтовано доцільність застосування методу ВСР для виявлення функціонально-метаболічних порушень, діагностики НЦД та ранніх ознак ОС у хворих на ПВДПК, а також цінність цього методу для динамічного контролю ефективності призначеного лікування.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в діагностично-лікувальний процес гастроентерологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, Новояворівської районної лікарні №1, Комунальної 4-ї міської клінічної лікарні міста Львова, Львівської школи вищої спортивної майстерності, Львівського державного училища фізичної культури, Львівського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру, Львівської міської громадської організації Легкоатлетичний клуб “Еней”, а також у наукову роботу та навчальний процес кафедри внутрішньої медицини №1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Отримано три деклараційні патенти на корисну модель (№28270, 15615, 39302), видано інформаційний лист.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, у якому автор особисто провів інформаційно-патентний пошук, опрацював сучасні вітчизняні та закордонні літературні джерела за темою роботи, обґрунтував його актуальність, сформулював мету і завдання. Дисертант самостійно здійснив підбір тематичних хворих і практично здорових добровольців, комплексне клінічне та лабораторно-інструментальне обстеження, розробив індивідуальну карту обстеження хворого, форму інформованої згоди та зібрав відповідну інформацію. Аналіз та інтерпретацію результатів проведено спільно з науковим керівником і співавторами наукових публікацій. Дисертант брав участь у проведенні біохімічних досліджень на кафедрі гістології, цитології та ембріології; готував матеріал для гістологічного дослідження, що проводилося на кафедрі патологічної анатомії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького; імуногістохімічне визначення ГН-гістидинових аддуктів проводилося на базі лабораторії окисного стресу відділення молекулярної медицини інституту Руджера Босковича (Загреб, Хорватія). Автор самостійно сформував базу інформації, провів статистичне опрацювання, написав усі розділи дисертаційної роботи, статті та тези доповідей за темою дисертації й автореферат, сформулював наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів. Висновки та практичні рекомендації сформульовані разом з науковим керівником. У роботі не використано ідей або розробок співавторів опублікованих наукових праць.

Апробація результатів дисертації. Апробація дисертації проведена на міжкафедральному засіданні кафедр внутрішньої медицини №1 та пропедевтики внутрішньої медицини №1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол №13 від 30 червня 2011 р.). Матеріали дисертаційної роботи представлені на: VIII щорічному конгресі Європейського коледжу спортивних наук (9 - 12 липня 2003 р., Зальцбург, Австрія); 2-й зустрічі Клубу з вивчення 4-гідроксиноненалу та продуктів ліпідної пероксидації: “Від науки до медицини” (6 - 9 липня 2004 р., Берлін, Німеччина); 5-му Міжнародному симпозіумі “Медицина спортивна” (5 - 8 вересня 2004 р., Краків, Польща); Всеукраїнській науково-практичній конференції (з міжнародною участю) “Вклад молодих вчених у розвиток медичної науки і практики” (12 квітня 2006 р., Харків); Міжнародній конференції “Фізична активність, вправи і серцево-судинне здоров'я” (23 - 25 червня 2006 р., Болонья, Італія); 4-й конференції “4-гідроксиноненал та продукти ліпідної пероксидації: від науки до практичної медицини” (18 - 19 травня 2007 р., Стамбул, Туреччина); Конгресі Американського коледжу спортивної медицини (30 травня - 2 червня 2007 р., Новий Орлеан, США); міжнародній конференції “Окисний стрес і ліпіди” (25 - 27 жовтня 2007 р., Дубровник, Хорватія); 1-му Національному конгресі “Людина і ліки” (26 - 28 березня 2008 р., Київ); щорічній зустрічі Європейського вільнорадикального товариства (5 - 9 липня, 2008 р., Берлін, Німеччина); Міжнародному семінарі робочої групи №4 програми COST B35 “Природні та синтетичні антиоксиданти” (25 - 26 вересня 2009 р., Жешув, Польща); І Конгресі з питань жирового гепатозу та метаболічного синдрому “Від фундаментальної науки до клінічної практики” (12 - 14 листопада 2009 р., Будапешт, Угорщина); Спільній конференції “Фінальна зустріч проектту COST B35 “Ліпідна оксидація, захворювання людини та старіння” та V зустрічі “Міжнародного клубу з вивчення 4-гідроксиноненалу” (16 - 18 червня 2010 р., Турин, Італія); Х Українському біохімічному з'їзді (13 - 17 вересня 2010 р., Одеса).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 32 друковані праці, в яких викладено основні положення дисертаційної роботи. З них 11 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, та чотири - у міжнародних фахових виданнях, три деклараційні патенти України на корисну модель, один інформаційний лист і 13 тез наукових форумів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 200 сторінках машинописного тексту, основний текст становить 154 сторінки. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису клінічної характеристики пацієнтів і методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій. Список використаної літератури включає 321 джерело (65 - кирилицею, 256 - латиницею). Дисертація ілюстрована 32 таблицями, 25 рисунками та містить додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. У дослідження включено 105 хворих на ПВДПК, асоційовану з НЦД, віком 18 - 45 років. У 75 осіб (вік M±m 32,0±0,8 р., 46 чоловіків та 29 жінок) підтверджено інфікованість Н.рylori за допомогою біоптатного уреазного тесту та гістологічного методу (зафарбування методом Гімза), яким призначено лікування, спрямоване на ерадикацію Н.рylori. Застосовано стандартну схему тривалістю сім днів, відповідно до Маастрихтського консенсусу ІІ (2000 р.), яка включала інгібітор протонної помпи (лансопразол, 30,0 мг двічі на добу), антибіотики - амоксицилін (1,0 г двічі на добу) та кларитроміцин (0,5 г двічі на добу). Починаючи з восьмого дня пацієнтів рандомізували за віком та статтю у дві співмірні групи: перша - 39 осіб (середній вік M±m -31,7±1,8 р., 23 чоловіки і 16 жінок) та друга - 36 осіб (середній вік M±m - 32,4±1,7 р., 23 чоловіки і 13 жінок). Хворі з першої групи отримували лансопразол 30 мг на ніч, хворі з другої групи додатково приймали ОА (1,0 мл концентрованої ОА на 60 кг маси тіла натще раз на добу впродовж чотирьох тижнів). Контрольна група сформована з 40 осіб без клінічно суттєвих відхилень функції внутрішніх органів та інших проблем із здоров'ям (вік M±m - 29,7±1,4 р., 25 чоловіків і 15 жінок). Особам з контрольної групи проводили одноразово весь комплекс обстежень, передбачених для хворих. Показники контрольної групи використовували для порівняння як умовну норму.

Визначали біохімічні параметри аеробного метаболізму (система антиоксидантного захисту та продукти оксидації ліпідів та білків): активність каталази (Королюк М.А., 1988), СОД активність (Костюк В.А., 1990), ТБК-АП (Тимирбулатов Р.А., 1986), ГП (Гаврилов В.Б., 1983), в-ліпопротеїди (Колб В.Г., 2000), ОМБ (Дубинина Е.Е., 1995) СМП (Колб В.Г., 2000), І_АОА (Мартынюк В.Б., 1991).

До комплексу обстежень, передбачених протоколом дослідження, увійшли загальне клінічне обстеження, езофагогастродуоденофіброскопія з отриманням 3-4 біоптатів СО тіла та антрального відділу шлунка для проведення гістологічного дослідження (забарвлення гематоксилін-еозином, загальне патоморфологічне дослідження); визначення інфікованості Н.рylori (забарвлення методом Гімза) та проведення уреазного тесту. Визначено гістологічні параметри (нейтрофільну, моноцитну та лімфоцитну інфільтрацію, атрофію, метаплазію, дисплазію та наявність лімфоїдних фолікулів) напівкількісно із вказуванням ступеня вираженості ознаки: «-» - ознака відсутня (негативна), «+» - ознака виражена легко (перший ступінь), «++» ознака виражена помірно (другий ступінь), «+++» - ознака виражена сильно (третій ступінь). Напівкількісне визначення контамінації Н.рylori проводили з виділенням трьох ступенів: «+» - до 20 мікробних тіл у полі зору; «++» - 20 - 50 та «+++» - понад 50 мікробних тіл у полі зору (Аруїн Л.І., 1997). Для імуногістохімічного дослідження використовували моноклональні антитіла до гістидинових аддуктів ГН (Waeg G. et al., 1996).

Цифрові записи електрокардіограми для аналізу ВСР проводили впродовж 5,0 хв. у лежачому положенні та під час ортостатичного тесту (ОТ) впродовж 6,0 хв. з використанням комп'ютерного електрокардіографа ВНС-Мікро® і програмного забезпечення «Полі-Спектр» (Нейрософт^®, Росія). Алгоритми математичного аналізу відповідають міжнародним стандартам (Task Force of the ESC/NASPE, 1996). Проводили оцінювання ВСР за часовими показниками: SDNN (мс) - стандартне відхилення величин нормальних RR-інтервалів; RMSSD (мс) - квадратний корінь із середнього значення квадратів різниці величин послідовних RR-інтервалів; pNN50 (%) - частка довжин послідовних RR-інтервалів, які відрізняються більш ніж на 50 мс; коефіцієнт 30:15 (К_30:15) - співвідношення між мінімальним і максимальним значенням кардіоінтервалу RR у проміжку між 15 та 30 секундами з початку ОТ; спектральними параметрами: загальна спектральна потужність (ТР, мс² - інтервал 0,003-0,4 Гц); дуже низькочастотні коливання (VLF, мс² - інтервал 0,003-0,04 Гц); низькочастотні коливання (LF, мс² - 0,04-0,15 Гц); високочастотні коливання (HF, мс² - інтервал 0,15-0,4 Гц) та співвідношення між ними (LF/HF).

Статистичне опрацювання результатів здійснено за допомогою програмного забезпечення Statistica 6.0 (StatSoft, США). Перевірку нормальності розподілу проведено за тестом Шапіро-Вілка. Для параметричних змінних з підтвердженим нормальним розподілом достовірність різниці між середніми величинами визначали за допомогою параметричного t-тесту для незалежних змінних (порівняння між групами) та залежних (порівняння змінних до і після впливу в межах однієї групи). Достовірність змін непараметричних змінних, які визначали як наявні або відсутні (клінічні ознаки, гістологічне дослідження, інфікованість Н.рylori та якісне визначення ГН у СО шлунка) оцінювали за допомогою тесту ч². Достовірність різниці значень непараметричних змінних, описаних напівкількісно (імуногістохімічне визначення ГН, ступінь контамінації Н. рylori), а також параметричних змінних, для яких не було підтверджено наявності нормального (Гаусівського) розподілу (параметри ВСР), визначали за допомогою U-тесту Манна-Вітні.

Результати дослідження та їх обговорення. Виконуючи перше завдання, ми встановили, що скарги у хворих до початку лікування стосувалися переважно порушень роботи травної системи - біль в епігастрії визначали у 89,7% та 94,4% відповідно у 1-й та 2-й групах, печію - 30,8% та 36,1%, відрижку кислим - 38,5% та 38,9%, нудоту - 43,6% та 41,7%, закрепи - 38,5% та 33,3%. Рідше спостерігали блювання, метеоризм і проноси. Серед неспецифічних скарг переважали кардіалгії, загальна слабість, підвищена втомлюваність і підвищена дратівливість, дихальні розлади у формі періодичних зітхань, відчуття незадоволеності глибиною вдиху, постійної або періодичної нестачі повітря тощо. Спостерігалися також відчуття серцебиття, зниження працездатності, порушення сну, періодичний біль голови, послаблення пам'яті та уваги, відсутність апетиту. Іноді хворих турбували неприродна блідість шкіри та статева дисфункція.

У більшості хворих на ПВДПК, які включені у дослідження, захворювання було виявлене вперше і його тривалість не перевищувала п'яти років (61,5% та 55,6% у 1-й та 2-й групі відповідно). Деякі пацієнти вважали себе хворими від п'яти до десяти років (25,6% і 33,3 %), тоді як 12,8% та 11,1% обстежених хворіли понад десять років. У всіх хворих виявлено активну ПВДПК: виразки діаметром 3,0 - 5,0 мм у 7 (17,9%) у 1-й групі та 5 (13,9%) у 2-й групі. Діаметром 5,0 - 15,0 мм - у 23 (59,0%) та 19 (52,8%), і понад 15 мм - у 9 (23,1%) і 12 (33,3%) відповідно.

Серед 105 пацієнтів з ПВДПК, поєднаною з НЦД, 75 (71,4%) були Н.рylori-позитивними. Інфікованість у контрольній групі була суттєво нижчою - 16 (40,0%) випадків (p<0,001). У тілі шлунка Н.рylori виявляли дещо рідше, ніж в антрумі (р>0,05). Різниця у нейтрофільній інфільтрації між хворими та практично здоровими особами була недостовірною (p=0,065 в антрумі та 0,469 у тілі шлунка). Моноцитну інфільтрацію, яка була основним маркером хронічного гастриту, виявлено в антрумі у 88 (80,0%) хворих і 15 (37,5%) умовно-здорових (p<0,001) та у тілі шлунка - 78 (70,9%) і 15 (37,5%) осіб відповідно (p<0,001). Гістологічних ознак атрофії, метаплазії, дисплазії у контрольній групі не виявлено. Атрофічні зміни виявлені в антрумі у десяти (9,1%; p=0,048), тілі шлунка - у 18 (16,4%; p=0,006) хворих. Кишкову метаплазію виявлено у чотирьох випадках в антрумі та двох - у тілі; дисплазію спостерігали у шести випадках в антрумі і не виявили у тілі, різниця статистично недостовірна між групами. Лімфоїдні фолікули достовірно частіше спостерігали у хворих, ніж у контрольній групі в антрумі й у тілі шлунка (р<0,001 та р<0,05, відповідно).

Більшість Н.рylori-позитивних пацієнтів й інфікованих осіб з контрольної групи мали помірний ступінь мікробної контамінації: 44 (58,7%) і 8 (50,0%), відповідно. Аналогічні зміни виявлені у високому та середньому ступенях: третій ступінь спостерігався майже у кожного п'ятого обстеженого, другий - частіше у контрольній групі, ніж у хворих (табл. 1). Таким чином, чіткого зв'язку між кількісними параметрами мікробної контамінації та ступенем важкості ПВДПК (за клінічними, ендоскопічними чи гістологічними показниками) не виявлено. Це свідчить про те, що факт наявності чи відсутності Н.рylori або ступінь контамінації збудником є безсумнівно вагомими чинниками, проте далеко не завжди визначає виникнення ПВДПК. Наявність патогена в особи контрольної групи не спричиняє виразкування слизової ГДЗ, тоді як така ж кількість мікроорганізму (в окремих випадках значно менша) у хворих з поєднанням патогена з іншими чинниками, передусім з НЦД, призводить до утворення виразки.

Таблиця 1

Розподіл Н.рylori -позитивних хворих із ПВДПК та контрольних осіб за ступенем контамінації у СО шлунка

Застосування обох схем лікування сприяло ліквідації інфекції Н.рylori у 92,3% та 95,4% хворих відповідно (різниця не достовірна; р>0,05). Проте у 1-й групі ліквідація гістологічних ознак запалення була недостатньо ефективною - у 30,8% хворих зберігалася моноцитна інфільтрація СО в антрумі, що свідчить про персистенцію запалення. У деяких пацієнтів, котрі приймали стандартне лікування, незважаючи на ерадикацію Н.рylori, помірні запальні зміни у СО шлунка залишалися, на відміну від осіб, котрі приймали ОА (моноцитна інфільтрація спостерігалася у 5,6% хворих, різниця достовірна; р<0,01).

Результати дослідження активності біохімічних параметрів у сироватці крові (друге завдання) не виявили суттєвих відмінностей між хворими на ПВДПК та здоровими волонтерами. Винятком є різниці концентрації ГП плазми крові у хворих та значення І_АОА, які були суттєво вищими порівняно з контролем (р < 0,001 та р < 0,05 відповідно), що за наявності нормальних значень ТБК-АП свідчить не стільки про надмірне їх утворення, скільки про недостатню швидкість утилізації та подальшого метаболізму. Застосування стандартної схеми лікування (група 1) привело до зміни окремих біохімічних параметрів: активність каталази знизилась, рівні ГП та ОМБ₄₃₀ нормалізувалися, рівні СМП та в-ліпопротеїдів зросли і навіть дещо перевищили показники контрольної групи. Концентрація ТБК-АП та активність СОД практично не змінилися. Застосування ОА сприяло нормалізації рівня ГП, проте концентрація ТБК-АП та ОМБ помірно зросла, що підтверджує наявність помірного прооксидантного ефекту досліджуваної олії.

Виконуючи третє завдання встановлено помірне нагромадження ГН-гістидинових аддуктів спостерігається у СО шлунка в осіб контрольної групи. У поверхневому, ямковому епітелії та ядрах залозистого епітелію не спостерігалося нагромадження ГН-гістидинових кон'югатів. Практично в усіх обстежених (95,0%) виявлено нагромадження ГН у цитоплазмі клітин залозистого епітелію. ГН імунопозитивність у власній пластинці СО тіла шлунка виявлено лише у Н.рylori-позитивних осіб, що супроводжувалося нейтрофільною і/або моноцитною інфільтрацією власної пластинки (16 осіб; 40,0%). Помірну імунопозитивність цитоплазми клітин залозистого епітелію шлунка можна пояснити високою метаболічною активністю цих клітин, значною генерацією активних форм кисню (АФК), інтенсивністю проліферативних та регенераційних процесів у СО шлунка, потужним пошкоджувальним впливом надзвичайно низького рН шлункового соку та дією певних компонентів їжі (алкоголь, важкі метали, інші токсини тощо).

У деяких хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, поряд із значним нагромадженням ГН-гістидинових кон'югатів у цитоплазмі залозистого епітелію СО шлунка спостерігали виражену імунопозитивність ядер цих клітин (26,7%). Дослідження вмісту та розподілу ГН-гістидинових кон'югатів у СО шлунка через чотири тижні після завершення лікування, спрямованого на ерадикацію Н.рylori, не виявило ознак зниження його нагромадження після стандартного лікування. Навіть більше - було помічено деяке наростання ГН-імунопозитивності за окремими показниками після успішної ерадикації Н.рylori у першій групі (37,5%; р>0,05). Це свідчить про персистенцію ОС в організмі у деяких хворих, незважаючи на усунення інфекції.

Після ерадикації Н.рylori у першій групі спостерігали персистенцію ГН у СО, деяке його збільшення (достовірне для власної пластинки, поверхневого та ямкового епітелію у тілі шлунка і поверхневого епітелію антрального відділу). Відбувся перерозподіл зі збільшенням важчих ступенів нагромадження ГН в епітелії власних залоз шлунка (зростання частки третього ступеня у цитоплазмі та ядрах, особливо у тілі шлунка) після стандартного лікування (p>0,05). Таким чином, для повної ліквідації локальних виявів ОС у СО шлунка лише ерадикації Н.рylori було недостатньо, принаймні у значної кількості хворих. Ці висновки підтверджуються клінічними спостереженнями про рецидивування ПВДПК, виникнення «синдрому повернення хвороби», збереження високого ризику аденокарциноми шлунка, незважаючи на ерадикацію Н.рylori, особливо у пацієнтів старшого віку.

Застосування ОА виявилося ефективним і сприяло зниженню локальних проявів ОС у СО шлунка - в антральному відділі різниця з групою 1 достовірна у ямковому епітелії (p<0,01) та ядрах клітин власних залоз (p<0,01) і у поверхневому епітелії (p<0,001), ямковому епітелії (p<0,01), власній пластинці (p<0,001) та ядрах залозистого епітелію (p<0,05) тіла шлунка. Метаболічні ефекти ОА реалізуються переважно не через прямий вплив численних компонентів олії, які мають антиоксидантні властивості, а внаслідок активації реакцій з участю АФК, інтенсифікації аеробного метаболізму, зумовленого підвищенням ефективності енергозабезпечення, що сприяє збільшенню потужності ендогенних систем АОЗ, детоксикації та репарації клітинних структур. Зазначимо, що доза олії є досить малою - 1,0 мл на добу, проте, як свідчать численні дослідження ефективності антиоксидантних засобів для лікування та профілактики захворювань, асоційованих з ОС, тактика застосування високих доз антиоксидантів не є виправданою. Навпаки, виглядає, що невеликі їх дози, особливо складні природні суміші, які містять кілька десятків активних речовин у порівняно невеликих кількостях, можуть суттєво впливати на метаболічні та клінічні прояви хвороби внаслідок синергічності їх компонентів. Вони не пригнічують механізми ендогенного антиоксидантного захисту, а лише впливають на його активність.

Наявність ОС в організмі хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, асоціюється зі зниженням більшості параметрів ВСР (четверте завдання). Незважаючи на великий варіаційний розкид всередині груп, було виявлено суттєве зниження більшості параметрів ВСР у хворих порівняно з контрольною групою. У хворих спостерігали суттєво вищу частоту серцевих скорочень (ЧСС), знижені часові та більшість спектральних параметрів ВСР (SDNN, RMSSD, pNN50, ТР, LF та HF, p<0,05 за тестом Манна-Вітні). Важливо зазначити, що абсолютні значення потужності VLF-коливань у хворих, порівняно з контролем, достовірно не відрізнялися, тоді як високі відносні їх значення чітко вказують на напруженість автономних механізмів регуляції ритму серця та компенсаторне залучення менш ефективних нейрогуморальних механізмів (потужність VLF-хвиль) до регуляції серцевої діяльності. Очікуваної за наявності ПВДПК парасимпатикотонії не спостерігали, навпаки - парасимпатичний тонус у хворих був суттєво зниженим, що підтверджено високим симпатовагальним індексом (LF/HF), який надалі зростав після лікування у першій групі. Вплив ОА забезпечив суттєве зниження ЧСС і покращення параметрів ВСР: помірне зростання часових і спектральних параметрів SDNN, RMSSD, pNN50 і ТР (завдяки достовірному зростанню НF- з одночасним зменшенням VLF-коливань у структурі спектра). Перерозподіл структури спектра свідчить про сприятливішу функціонально-метаболічну ситуацію у хворих, котрі приймали ОА, порівняно з першою групою.

Рис. 1 Спектральні параметри ВСР в умовно здорових осіб, хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, у фоновій пробі до та після лікування (медіана)

Отримані результати свідчать про здатність ОА підвищувати ВСР і впливати на активність АНС, оптимізувати функцію системи кровообігу (СК), підвищувати стійкість організму до ОС. Головним механізмом є помірна прооксидантність, що дає змогу м'яким способом стимулювати окисні процеси у клітинах організму, посилити активність редокс-регуляційних систем, звільнити потік АФК, спрямованих на руйнування «старих» мембранних структур і їх оновлення на вищому рівні функціонування з одночасним посиленням усіх рівнів АОЗ, покращенням енергетичної функції мітохондрій. На тканинному рівні це покращує мікроциркуляцію, зменшує ендотеліальну дисфункцію, ліквідує гіпоксію. Підтвердженням цього є гіпохолестеринемічний ефект (зниження в-ліпоротеїдів) та підвищення ВСР під впливом ОА.

Дослідження кореляційних зв'язків між параметрами аеробного метаболізму та ВСР у хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, виявили наявність окремих кореляційних зв'язків, зокрема прямої кореляції більшості параметрів ВСР із СОД (табл. 2). Для активності СОД встановлено найбільшу кількість таких зв'язків: прямі і достовірні зв'язки для показників, які характеризують парасимпатичну активність (RMSSD, pNN50 та HF) як у фоновій, так і під час ОТ. Негативна кореляція з ЧСС (достовірна під час ОТ) підтверджує виявлені тенденції. Обернена кореляція з коефіцієнтом реактивності К_30/15 під час ОТ свідчить про залучення переважно центральних та симпатичних регуляційних механізмів підтримання ВСР в умовах ОС.

Таблиця 2

Коефіцієнти лінійної кореляції між параметрами ВСР та аеробного метаболізму у хворих на ПВДПК, поєднану із НЦД, до лікування (n=28)

Після лікування у 1-й групі хворих характер кореляційних зв'язків залишився подібним до стану перед лікуванням. Більшість параметрів ВСР мали достовірну пряму кореляцію і лише ЧСС та співвідношення LF/HF, які характеризують симпатичну ланку АНС, мали обернену кореляцію з активністю СОД. З'явилися достовірні обернені кореляції параметрів ВСР із каталазою, що додатково свідчать про наростання напруження біохімічних процесів і поглиблення ОС. Дослідження кореляційних зв'язків у хворих, котрі приймали ОА, після лікування виявило певні особливості. Встановлено наявність негативних зв'язків більшості параметрів ВСР з активністю каталази (достовірні з LF у кліностатичній пробі та TP, LF під час ОТ) і позитивні з автономним балансом (LF/НF). Відзначимо відсутність кореляційних взаємозв'язків параметрів ВСР та активності СОД, за винятком прямої кореляції з К_30/15, тоді як у пацієнтів 1-ї групи, особливо після лікування, ці зв'язки були досить сильні й часто достовірні. Це вказує на суттєве зменшення критичної ролі СОД-активності і, відповідно, дисмутації супероксиду для підтримання параметрів ВСР.

Протилежна ситуація спостерігалася щодо ТБК-АП - повна відсутність кореляцій у першій групі після лікування змінилася на негативні кореляції з більшістю параметрів ВСР під впливом ОА (достовірні коефіцієнти з SDNN, RMSSD, pNN50, TP, VLF та HF у спокої і SDNN, RMSSD, pNN50, VLF та HF під час ОТ). Прямі достовірні зв'язки були виявлені для ЧСС (у спокої) та LF/HF (у спокої та під час ОТ), що свідчить про більше нагромадження продуктів ліпідної пероксидації у хворих з нижчою ВСР і, навпаки, ефективнішу утилізацію цих продуктів у хворих з вищою ВСР. Такі результати свідчать про активацію аеробного метаболізму та помірне (у межах норми) достовірне наростання ТБК-АП у хворих групи 2 після лікування.

У пацієнтів другої групи після лікування відзначено дві головні особливості досліджуваних кореляційних зв'язків. По-перше, найбільш численні та виражені достовірні кореляції виявлені між параметрами ВСР і ТБК-АП (обернені кореляції), тоді як у першій групі - прямі з активністю СОД. Це свідчить, на нашу думку, про якісно різні механізми взаємозв'язків між цими параметрами: виражені ознаки ОС на ґрунті зниженої інтенсивності аеробного метаболізму (перша група) та зменшення напруження метаболізму внаслідок активації окисно-відновних реакцій і формування помірної прооксидантної ситуації під впливом ОА (друга група). По-друге, позитивні кореляції СМП, ОМБ з параметрами ВСР у другій групі після лікування підтверджують реалізацію помірного прооксидантного впливу ОА, здатного забезпечити ефективніші відновні процеси і регенерацію СО. У пацієнтів другої групи після лікування не спостерігалося зв'язку ВСР з активністю СОД, тоді як у хворих до лікування, особливо у першій групі після лікування відбулося зниження інтенсивності аеробного метаболізму з одночасним зниженням ВСР, що проявилося посиленням кореляцій СОД з більшістю параметрів ВСР.

Висновки

У дисертаційній роботі отримано нові науково-обґрунтовані результати, які вирішують актуальне завдання діагностики та лікування ПВДПК, поєднаної з НЦД, за допомогою застосування ОА на основі з'ясування особливостей клінічних, морфологічних показників, параметрів аеробного метаболізму та ВСР.

1. У хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, переважають типові скарги, клінічні симптоми та ендоскопічні зміни, які, практично, зникають до кінця курсу лікування за обома схемами, що вивчалися. Достовірної різниці у частоті ерадикації Н.рylori, яка становила 92,3% у першій групі та 94,4% у другій, не виявлено. Проте, через чотири тижні після ерадикації Н.рylori у значної кількості хворих залишаються морфологічні зміни у СО шлунка, які проявляються мононуклеарною інфільтрацією (30,8%), що свідчить про персистенцію запалення. Застосування ОА сприяє кращому відновленню нормальної структури СО ГДЗ, зменшує запальні зміни (моноцитна інфільтрація залишається лише у 5,6% хворих) та пришвидшує її регенерацію. Застосування ОА для комплексного лікування Н.рylori-асоційованої ПВДПК, поєднаної з НЦД, особливо ефективне для ліквідації залишкового запалення та профілактики «післяерадикаційного синдрому».

2. У хворих на ПВДПК, поєднану із НЦД, виявлено помірні ознаки ОС - збільшення рівня ГП та ОМБ₄₃₀ (на 61,6% та 36,2%, відповідно), які посилюються після застосування стандартної схеми лікування, що з урахуванням відносно низьких рівнів СМП свідчить про зниження інтенсивності аеробного метаболізму. Застосування ОА, маючи помірний прооксидантний вплив (зростання ТБК-АП на 6,6%), зменшило ознаки ОС (зниження рівня ГП на 40,2%), що вказує на доцільність застосування такого активаційного впливу для комплексного лікування хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД.

3. В умовно здорових осіб виявлено нагромадження ГН лише у цитоплазмі залозистого епітелію в антральному відділі (100,0%) та тілі шлунка (95,0%) незалежно від інфікування Н.рylori. Ступінь імунопозитивності цитоплазми гландулоцитів у контрольній групі достовірно не відрізнявся від Н.рylori-позитивних хворих (р>0,05 за тестом Манна-Вітні). Імунопозитивність власної пластинки зумовлена інфікованістю Н.рylori і наявністю запальних клітин. Ліквідація інфікування сприяє нормалізації гістологічної структури СО шлунка, суттєво зменшує прояви запалення, проте ознаки вираженого ОС персистують після ерадикації цього мікроорганізму. ОА зменшує імунопозитивність СО шлунка і ліквідує нагромадження ГН-гістидинових кон'югатів у ядрах, суттєво покращує результати імуногістохімічного дослідження (р<0,05), пришвидшує повернення структури СО до норми після лікування.

4. Параметри ВСР у хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, були суттєво нижчі за параметри контрольної групи (ТР у фоновій пробі на 46,1%, SDNN на 28,0%). Після стандартного лікування ці параметри знижуються на 45,7% і 27,2%, відповідно, перерозподіляються компоненти спектральної потужності зі зниженням HF- та відносним зростанням VLF-хвиль, що підтверджує поглиблення ОС в організмі. Застосування ОА забезпечило достовірне зростання ТР у хворих на 21,3% і SDNN на 5,1%, відновлення нормальної структури спектра і наблизило їх до показників контрольної групи.

5. Кореляційні зв'язки між параметрами ВСР та аеробного метаболізму (найбільше виражені та достовірні RMSSD, pNN50 та HF з СОД, р<0,05), у той час як у здорових осіб таких зв'язків не виявлено. Після лікування у першій групі сила кореляційних зв'язків зросла, а якість не змінилася (позитивна кореляція більшості параметрів ВСР з СОД залишились). Після застосування ОА, поряд з підвищенням параметрів ВСР, відбулися зміни кореляцій між досліджуваними параметрами (зникли достовірні кореляції з СОД, з'явилися обернені з ТБК-АП), що свідчить про зменшення напруження метаболічних та регуляційних процесів в організмі хворих другої групи після лікування.

6. Застосування ВСР у хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, уможливлює виявляти функціональні порушення роботи СК та її регуляції на ранніх стадіях. Виявлені кореляційні зв'язки між біохімічними параметрами аеробного метаболізму та ВСР у хворих на ПВДПК свідчать про те, що функціональні зміни, які лежать в основі НЦД, мають метаболічне підґрунтя. Застосування ОА у дозі 1,0 мл на добу у хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, у післяерадикаційному періоді сприяє ліквідації проявів ОС та нормалізації порушень функції АНС.

Практичні рекомендації

1. Задля покращення комплексної діагностики у хворих на ПВДПК доцільно визначати ВСР, що дає змогу діагностувати НЦД і корелює з функціонально-метаболічним станом хворих.

2. Використовувати метод ВСР для контролю ефективності комплексного лікування хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, у післяерадикаційному періоді.

3. У комплекс лікування ПВДПК, поєднаної з НЦД, включати ОА у дозі 1,0 мл на добу, особливо у хворих із початково зниженими параметрами ВСР та вираженими ознаками НЦД.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Дослідження взаємозв'язків варіабельності ритму серця та аеробного метаболізму у здорових осіб і у хворих на ішемічну хворобу серця / Єлісєєва О.П., Заремба Є.Х., Черкас А.П., Камінський Д.В., Заремба-Федчишин О.В., Семен Х.О., Сергієнко О.О. // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. 2004. № 3. С. 33-39. (Здобувач провів пошук літератури, обстеження та лікування хворих, біохімічні дослідження, аналіз результатів, підготовку статті до друку).

2. Особливості варіабельності серцевого ритму у хворих з виразковою хворобою гастродуоденальної зони / Семен Х.О., Абрагамович О.О., Єлісєєва О.П., Черкас А.П., Патко Я. В., Дудок К.П., Камінський Д.В. // Медична хімія. 2005. Т.7. №1. С. 17-19. (Здобувач брав участь у наборі клінічного матеріалу та проведенні статистичного аналізу результатів дослідження).

3. Оптимізація параметрів аеробного метаболізму, варіабельності серцевого ритму та посилення кореляційних зв'язків між ними під впливом олії з насіння амаранту в атлетів / О.П. Єлісєєва, А.П. Черкас, Х.О. Семен, Д.В. Камінський // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. 2006. №1. С. 68-77. (Здобувач провів пошук літератури, набір клінічного матеріалу, аналіз та обговорення результатів, підготовку статті до друку).

4. Особливості параметрів варіабельності ритму серця та гістологічної структури слизової оболонки шлунка залежно від інфікованості Нelicobacter pylori у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки та умовно здорових волонтерів / Черкас А.П., Семен Х.О., Єлісєєва О.П., Камінський Д.В., Киричинський В.Г., Абрагамович О.О. // Сучасна гастроентерологія. 2006. №4(30). С. 44-49. (Здобувач провів набір клінічного матеріалу, аналіз та інтерпретацію отриманих результатів, статистичний аналіз, підготовку статті до друку).

5. Вияви окисного стресу в слизовій оболонці шлунка хворих із пептичною виразкою дванадцятипалої кишки після успішної ерадикації Helicobacter pylori / Черкас А.П., Семен Х.О., Єлісєєва О.П., Камінський Д.В., Лазуренко М.М., Яцкевич О.Я., Абрагамович О.О. // Сучасна гастр оентерологія. 2007. №7(5). С. 13-17. (Здобувач провів планування дослідження, набір клінічного матеріалу, аналіз отриманих результатів, статистичний аналіз, підготував статтю до друку).

6. Ефективність корекції аеробного метаболізму за допомогою інтервальної гіпоксії у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки у післяерадикаційний період / Семен Х.О., Єлісєєва О.П., Абрагамович О.О., Черкас А.П., Камiнський Д.В., Гусак Л.І., Лисак Л.Ф. // Львівський медичний часопис. 2007. Т.13, №3. С. 36-42. (Здобувач брав участь у наборі клінічного матеріалу, проведенні статистичного аналізу результатів дослідження).

7. Зміни морфофункціонального стану слизової оболонки шлунка під дією інтервального гіпоксичного тренування у хворих на пептичну дуоденальну виразку / Семен Х.О., Єлісєєва О.П., Черкас А.П., Поспішіль Ю.О., Абрагамович О.О. // Світ медицини та біології. 2007. №3. С. 76-82. (Здобувач брав участь у наборі клінічного матеріалу, проведенні біохімічних досліджень та статистичного аналізу).

8. Ефективність інтервальної гіпоксії у післяерадикаційному комплексному лікуванні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки: оцінювання за допомогою варіабельності серцевого ритму / Єлісєєва О.П., Семен Х.О., Черкас А.П., Абрагамович О.О., Ходосевич О.Г. // Вісник проблем біології і медицини. 2007. № 4. С. 113-124. (Здобувач проводив статистичний аналіз результатів, брав участь у проведені клінічних і експериментальних досліджень).

9. The distribution of 4-hydroxynonenal-modified proteins in gastric mucosa of duodenal peptic ulcer patients / Yelisyeyeva O., Cherkas A., Zarkovic K., Semen K., Kaminskyy D., Waeg G., Zarkovic N. // Free Radical Research. 2008. Vol.42, №3. P. 205-211. (Здобувач провів пошук літератури, набір клінічного матеріалу, аналіз та обговорення результатів, підготовку статті до друку).

10. Вплив олії з насіння амаранту на параметри аеробного обміну та варіабельність серцевого ритму у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки / Черкас А.П., Єлісєєва О.П., Абрагамович О.О., Семен Х.О., Камінський Д.В., Гринчук Г.Д., Жмурко Б.М., Рибальченко В.К. // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. 2008. № 3(43). С. 71-80. (Здобувач провів пошук літератури, клініко-інструментальне обстеження та лікування хворих, аналіз результатів, підготовку статті до друку).

11. Єлісєєва О.П. / Дослідження кореляційних зв'язків між параметрами аеробного метаболізму та варіабельності ритму серця у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки: ефект олії амаранту / Єлісєєва О.П., Черкас А.П., Семен Х.О., Камінський Д.В. // Медична хімія. 2008. Т. 10, №2. С. 91-99. (Здобувач провів пошук літератури, набір клінічного матеріалу, аналіз та обговорення результатів, підготував статтю до друку).

12. Persistent accumulation of 4-hydroxynonenal-protein adducts in gastric mucosa after Helicobacter pylori eradication / Cherkas A., Yelisyeyeva O., Semen K., Zarkovic K., Kaminskyy D., Gasparovic A., Jaganjac M., Lutsyk A., Waeg G., Zarkovic N. // Coll. Antropol. 2009. Vol.33, №3. P. 815-821. (Здобувач провів пошук літератури, клініко-інструментальне обстеження та лікування хворих, аналіз та обговорення результатів, підготував статтю до друку).