Специфічна імунотерапія хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів

Також зменшилась частка пацієнтів зі свербежем у носі. Якщо до лікування дана проблема турбувала по 61,7% хворих 1-ї та 65,0% - 2-ї групи, то після лікування цей показник становив, відповідно, 5,0% та 6,67%. В 3-й групі скарги на свербіж у порожнині носа залишились після лікування у 38,33% пацієнтів.

Порівняльна характеристика даних ЛОР-огляду до та після лікування наведена в табл. 8.

Таблиця 8 Порівняльна характеристика даних об'єктивного оториноларингологічного обстеження хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів до та через 1 рік після лікування по групах

Примітки: * - достовірність змін по відношенню до показників до лікування (р<0,05).

Аналізуючи дані, отримані при передній риноскопії після річного курсу СІТ, слід відмітити, що у переважної більшості хворих, які отримували СІТ у вигляді ін'єкцій або драже алергенів, зникла закладеність носу. Лише у 2 (3,33%) пацієнтів 1-ї та у 3 (5,0%) пацієнтів 2-ї групи відмічено незначне утруднення носового дихання. У жодного хворого цих груп під час передньої риноскопії не зареєстровано повної носової обструкції. В 3-й групі, в якій пацієнти отримували драже плацебо носове дихання було практично відсутнім у 8 (13,33%) пацієнтів, утрудненим - у 35 (58,33%), а вільним - тільки у 28,33% (17 обстежених).

Після курсу специфічної імунотерапії гіперемовану слизову оболонку відмічено лише у 1 пацієнта з 1-ї та у 1 - з 2-ї групи (1,67%), блідо-рожева слизова оболонка - у 12 (20,0%) пацієнтів 1-ї групи та у 10 (16,67%) пацієнтів - 2-ї. Рожева слизова оболонка була, відповідно, у 47 (78,33 %) та 49 (81,67%) хворих 1-ї та 2-ї груп. В 3-й групі гіперемія слизової оболонки порожнини носа зберігалась у 17 (28,33 %) обстежених.

У всіх пацієнтів, які ввійшли до обстеження, до лікування у тій чи іншій мірі спостерігалась набряклість слизової оболонки порожнини носа. Після лікування лише у 8 (13,33 %) хворих 1-ї та у 9 (15,0 %) - 2-ї групи відмічалась незначна набряклість слизової оболонки. В 3-й групі значний набряк слизової оболонки порожнини носа зберігався у 12 (20,0 %), помірний - у 37 (61,67 %) пацієнтів, і тільки у 11 (18,33%) слизова оболонка була не набряклою.

Після проведеного курсу СІТ слизові виділення з носу спостерігалися лише у 6 (10,00%) пацієнтів 1-ї та 7 (11,67%) - 2-ї групи. У 55 (90,00%) та 53 (88,33%) пацієнтів 1-ї та 2-ї груп, відповідно, вмісту в носових ходах не було. В 3-ї групі, навпаки, відсутність вмісту в носових ходах відмічалась тільки у 12 (20,0 %) пацієнтів, у 45 (75,0 %) вміст мав слизовий характер, і у 3 (5,0%) - слизово-гнійний.

Після проведеного лікування транспортна активність миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа нормалізувалась у 44 (73,33%) пацієнтів 1-ї групи та у 43 (71,67%) пацієнтів 2-ї групи. І ступінь уповільнення транспортної активності миготливого епітелію було визначено у 9 хворих 1-ї та 9 - 2-ї групи, що склало 15,0% від обстежених в групі. ІІ ступінь порушення транспортної активності епітелію відмічався у 6 (10,0%) пацієнтів 1-ї групи та у 7 (11,67%) - 2-ї. І нарешті, ІІІ ступінь визначався лише у одного пацієнта 1-ї і у одного - 2-ї групи, що складає 1,67% від загальної кількості пацієнтів в групі. В 3-ї групі пацієнтів, які отримували лікування у вигляді плацебо драже спостерігалася інша картина. Нормалізація транспортної активності миготливого епітелію відбулася лише у 6 (10,0%) пацієнтів, зменшилась кількість пацієнтів з ІІІ ступенем порушення функції (10,0% проти 20,0% до лікування), а кількість пацієнтів з І та ІІ ступенем порушення транспортної активності миготливого епітелію змінилась незначним чином.

Результати зміни показника кількості еозинофілів в мазках-відбитках зі слизової оболонки порожнини носа після річного курсу лікування надані в табл. 9. В мазках здорових осіб (20 обстежених) кількість еозинофілів становила 6,5±1,7 %. У хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів цей показник до лікування становив в середньому 19,9±2,3%, що перевищує норму втричі. Після лікування відсоток еозинофілів у мазках відбитках зі слизової оболонки порожнини носа у 1-й групі дорівнював 6,9±2,5%, у другій - 7,1±2,2%. Тобто, можна говорити про нормалізацію даного показника у пацієнтів обох груп, що свідчить про ефективність проведеної терапії. У пацієнтів 3-ї групи даних показник також знизився, але його значення достовірно відрізнялося від показників перших двох груп.

Таблиця 9 Кількість еозинофілів в мазках-відбитках зі слизової оболонки порожнини носа у обстежених хворих до та після лікування

Таким чином, результати річного курсу специфічної імунотерапії у вигляді ін'єкцій або драже з побутовими та пилковими алергенами у хворих на алергічний риніт з полівалентною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів свідчать про ефективність лікування у відношенні відновлення носового дихання, зменшення виділень з носу та приступів чхання, свербіння у носі, зменшення вираженості симптомів алергічного риніту (набряклість слизової оболонки порожнини носа, прохідність носових ходів) та покращення транспортної функції слизової оболонки порожнини носа. У групі пацієнтів, які отримували плацебо драже, результати виявилися гіршими, ніж в перших двох групах.

Проведення аналізу лейкоцитарної формули у пацієнтів досліджуваних груп показало, що у пацієнтів 3-ї групи достовірних змін у показниках лейкоцитарної формули не відбулось. У пацієнтів 1-ї та 2-ї груп, напроти, достовірно зменшилась абсолютна кількість еозинофілів, а також достовірно знизилась абсолютна кількість моноцитів, наслідком чого була також нормалізація загального числа лейкоцитів. Таким чином, проведення специфічної імунотерапії у вигляді ін'єкцій або драже алергенів протягом 1 року є ефективним методом лікування, який зменшує проявлення еозинофілії та покращує показники лейкоцитарної формули.

З метою здійснення контролю можливих токсичних ефектів від лікування, у всіх хворих, залучених до дослідження, до та через 1 рік після проведення специфічної імунотерапії вивчали показники функції кісткового мозку та печінки (табл. 10). алергічний риніт пероральний імунотерапія

Таблиця 10 Показники периферійної крові та функції печінки у хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів

Примітки: * - позначення статистичної достовірності відмін (p>0,05) у відношенні величин на початок лікування

Як видно з наведених показників, на тлі проведення специфічної імунотерапії протягом 1 року ознак токсичного впливу на кровотворення або функцію печінки не спостерігалось.

З метою оцінки ефективності специфічної терапії через 1 рік від початку лікування всім хворим 3-х груп було досліджено результати прик-тесту з побутовими та пилковими алергенами і визначено рівні специфічних IgE. Результати наведено в табл. 11 та 12.

Таблиця 11 Результати прик-тесту у обстежених хворих

Примітки: * - позначення статистичної достовірності відмін (p<0,05) у відношенні значень до лікування

Таблиця 12 Визначення рівнів специфічних IgE у хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів

Примітки: * - достовірність змін по відношенню до показників до лікування (р<0,01) # - достовірність змін по відношенню до показників до лікування (р>0,01)

Результати проведеного прик-тесту свідчать, що протягом 1-го року лікування методом специфічної імунотерапії в групах, де застосовувались ін'єкційний та пероральний способи введення алергенів (1-а та 2-а групи), відмічено достовірне зменшення розмірів папул до основних алергенів. В групі, де застосовувались драже плацебо, достовірних змін розмірів папул не відбувалось. Також у хворих 1-ї та 2-ї груп спостерігалось достовірне зниження рівнів специфічних IgE. В групі, де застосовувались драже плацебо, достовірних змін рівнів специфічних IgE не відбувалось, навіть спостерігалась тенденція до погіршення ситуації у відношенні алергенів амброзії та полину.

Для оцінки впливу на провідний чинник патогенезу алергічного риніту з сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів проведеної специфічної імунотерапії з використанням різних схем було визначено рівні імуноглобулінів різних класів в сироватці крові пацієнтів всіх 3 груп.

Як свідчать проведені дослідження, вміст імуноглобулінів класів М та A достовірно не змінювався в процесі проведення СІТ за різними схемами і достовірно не відрізнявся від показників контрольної групи, проте концентрація IgG при проведенні СІТ мала достовірну тенденцію до зниження.

Рівні реагінових антитіл в групах у вигляді середньої величини представлені в табл. 13. Встановлено, що у хворих на АР до початку лікування рівень IgE в 2,1 рази перевищував показники в осіб контрольної групи, а рівень IgG4 - в 1,8 рази. Використання комбінації плацебо у вигляді драже істотно не змінювало концентрацію цих імуноглобулінів у хворих на АР. Ін'єкційна форма проведення СІТ дещо змінювала рівень імуноглобуліну Е (р>0,05) і достовірно знижувала вміст IgG4 (0,94 г/л - до початку лікування і 0,46 г/л - після проведення СІТ). Застосування драже алергенів для проведення СІТ супроводжувалося достовірним зниженням рівня обох реагінів до контрольних значень.

Таблиця 13 Вміст реагінів в сироватці крові практично здорових осіб і у хворих на АР з сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів при проведенні СІТ різними методами

Примітки: * - статистично достовірні зміни по відношенню до контролю (р<0,05); # - статистично достовірні зміни по відношенню до показників до лікування (р<0,05)

При порівнянні векторів змін рівнів IgE і IgG4 в кожній групі встановлено, що до проведення СІТ 40,0% обстежених мали підвищений рівень обох реагінів, тоді як показники лише 10,0% обстежених вкладалися в межі норми. Застосування плацебо драже практично не змінювало розстановку в частотному розподілі хворих на АР в порівнянні з показниками до лікування, хоча кількість хворих з нормальними показниками становила 18%. Ін'єкційна форма СІТ сприяла зниженню кількості випадків з високим рівнем IgE, проте число хворих з нормальними показниками цього імуноглобуліну складало 14,2%.

Більш ефективною виявилась СІТ, проведена за допомогою драже-алергенів: не виявлено жодного хворого з одночасним підвищенням рівня IgE і IgG4, однак відносна кількість хворих з показниками в межах норми рівня обох реагінів в сироватці крові після закінчення СІТ склало 67,8% (р<0,01).

Таким чином, результати проведених досліджень свідчать, що проведення СІТ із застосуванням драже є більш ефективним, ніж використання ін'єкційної форми СІТ і виражається в зниженні рівня реагінів в сироватці крові.

При вивченні цитокінового спектру сироватки крові у хворих всіх 3 груп встановлено, що до початку проведення СІТ в сироватці крові обстежених пацієнтів виявлялися достовірно більш високі в порівнянні з групою контролю рівні г-інтерферону (в 4 рази), інтерлейкіну-10 (в 2,5 рази), інтерлейкіну-6 (у 2,6 рази), а вміст прозапального інтерлейкіну-1в і проалергічного інтерлейкіну-13 практично не відрізнявся від норми, тобто відзначався виражений стимулюючий ефект у відношенні клітин-цитокінопродуцентів.

Через 1 рік після лікування у хворих1-ї групи виявлено підйом рівнів досліджуваних цитокінів і навіть тих (ІЛ-4 та ІЛ-13), які до лікування мало відрізнялися від контролю (рис. 3, рис. 4), тобто спостерігався виражений стимулюючий ефект у відношенні клітин-цитокінопродуцентів.

У хворих 2-ї групи основний вектор щодо вмісту цитокінів визначався як «нормалізуючий», тобто практично всі значення досліджуваних цитокінів були в межах фізіологічної норми або її верхніх вікових меж

Застосування для лікування плацебо-драже не змінювало вихідного вмісту цитокінів ІЛ-1, ІЛ-4, ІЛ-6 у крові хворих на АР з поєднаною сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів, однак рівні ІЛ-10 і г-інтерферону мали тенденцію до зниження.

Рис. 3. Порівняльна діаграма рівня ІЛ-1 та г-інтерферону в сироватці крові у хворих на АР з поєднаною сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів при проведенні СІТ ін'єкційним та пероральним методами

Рис. 4. Порівняльна діаграма рівня цитокінів в сироватці крові у хворих на АР з поєднаною сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів при проведенні СІТ ін'єкційним та пероральним методами

Як впливає з отриманих результатів, у обстежуваних хворих на АР з поєднаною сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів при проведенні СІТ ін'єкційним методом відбувається активація клітин імунної системи і клітин, що забезпечують вроджений імунітет. Оптимальним ефектом у плані вирівнювання показників цитокінів при АР є використання драже алергенів для здійснення СІТ.

Співвідношення г-інтерферону та ІЛ-4 (ГІ/ІЛ4) до лікування становило 40,4; в 1-й групі через 1 рік після лікування - 21, в 2-й групі - 1,6. Можна вважати, що істотне превалювання співвідношення ГІ/ІЛ4 реалізується за рахунок прозапального характеру дії, що поєднується з високим рівнем прозапальних цитокінів в крові у хворих на АР з поєднаною сенсибілізацією до побутових і пилкових алергенів.

Отже, можна зробити висновок, що ін'єкційна методика проведення специфічної імунотерапії сприяє значній активації продукції про- і протизапальних цитокінів, а при здійсненні СІТ методом локального застосування комбінації побутових і пилкових драже-алергенів спостерігається достовірне вирівнювання вмісту більшості досліджених цитокінів.

Нами також проаналізовано побічні реакції, що виникали у наших пацієнтів під час лікування. Результати наведено в табл. 14.

Таблиця 14 Частота виникнення побічних реакцій у групах пацієнтів під час проведення СІТ за розробленими схемами

Тобто, побічні ефекти під час проведення СІТ носили характер легких місцевих реакцій і легких системних реакцій (по 5% - в 1-й групі). У жодного пацієнта не було зафіксовано важких, загрозливих для життя, системних реакцій, які не потребували відміни лікування. У 5,0% пацієнтів 2-ї групи відмічено легкі реакції з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді свербіжу в порожнині рота.

Оцінка результатів лікування за розробленими схемами через 3 роки проведення СІТ

3-я група хворих, які отримували плацебо драже побутових та пилкових алергенів, була виключена з дослідження через 1 рік після лікування, тому результати вивчення ефективності специфічної імунотерапії за розробленими схемами через 3 роки наводяться тільки в 1-й та 2-й групах.

Через 3 роки після проведеного курсу специфічної імунотерапії у хворих 1-ї і 2-ї груп, за даними клінічного обстеження, спостерігалось подальше покращення носового дихання, зменшення виділень з носу, послаблення свербіння у носі, зменшення частоти та інтенсивності приступів чхання, покращення нюху, тобто, зберігались результати, отримані через 1 рік після лікування.

Порівняльна характеристика даних об'єктивного оториноларингологічного обстеження до та після лікування представлена в табл. 15. Аналізуючи дані, отримані при передній риноскопії після 3-річного курсу СІТ, слід відмітити, що у переважної більшості хворих, які отримували СІТ у вигляді ін'єкцій або драже алергенів, зберігались позитивні результати, отримані при обстеженні через 1 рік після проведення специфічної імунотерапії. У 95% хворих обох груп зберігалось вільне носове дихання (до лікування цей показник становив, відповідно, 1,67% та 3,33% в 1-й та 2-й групах). Якщо оцінювати ефективність проведеного лікування за цим показником, то вона становить 93,3% в 1-й групі, та 91,67% - в 2-й. У 90% хворих обох груп, за даними об'єктивного оториноларингологічного обстеження, не було виявлено вмісту в носових ходах, при цьому до лікування тільки у 1 пацієнта 1-ї групи було відмічено відсутність вмісту і носових ходах.

Таблиця 15 Порівняльна характеристика даних об'єктивного оториноларингологічного обстеження хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів до та в динаміці лікування

Примітки: * - достовірність змін по відношенню до показників до лікування (р<0,05).

При дослідженні транспортної активності миготливого епітелію за допомогою сахаринової проби встановлено, що якщо перед початком лікування у всіх хворих обох груп спостерігалось уповільнення транспортної активності миготливого епітелію, то через 3 роки лікування транспортна активність миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа нормалізувалась у 73,33% пацієнтів обох груп. І-й ступінь уповільнення транспортної активності миготливого епітелію було визначено у 10 (16,67 %) хворих обстежених груп, ІІ-й ступінь відмічався у 6 (10,0%) пацієнтів, ІІІ-й ступінь уповільнення транспортної активності миготливого епітелію не було відзначено в жодного з пацієнтів обох груп.

З метою оцінки ефективності специфічної терапії через 3 роки від початку лікування всім хворим методом прик-тесту з побутовими та пилковими алергенами і визначено рівні специфічних IgE. Результати наведено в табл. 16 та 17.

Таблиця 16 Результати прик-тесту у обстежених хворих

Примітки: * - достовірність відмінностей (p<0,05) у відношенні значень до лікування; ** - достовірність відмінностей (p<0,05) порівняно до значень, отриманих через 1 рік після лікування

Як випливає з результатів прик-тесту, через 3 роки від початку лікування методом специфічної імунотерапії в групах, де застосовувались ін'єкційний та пероральний способи введення алергенів, відмічено подальше достовірне зменшення розмірів папул до основних алергенів. Також спостерігалась подальше достовірне зниження рівнів специфічних IgE. У жодного хворого обох груп не було відмічено високого чи дуже високого рівня специфічних IgE до досліджуваних алергенів, при тому, що до лікування не було жодного хворого з низьким або негативнім рівнем специфічних IgE. Тобто, за даними визначення рівнів специфічних IgE можна говорити, що у 100% пацієнтів, пролікованих за розробленими схемами, відмічено достовірне зниження рівня сенсибілізації до причинних алергенів.

Таблиця 17 Визначення рівнів специфічних IgE у хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів

Примітки: * - достовірність відмінностей (p<0,05) у відношенні значень до лікування; ** - достовірність відмінностей (p<0,05) порівняно до значень, отриманих через 1 рік після лікування

Подальше зменшення розмірів папул до причинних алергенів та зниження рівнів специфічних IgE через 3 роки проведення специфічної імунотерапії у порівнянні з результатами, отриманими через 1 рік після лікування, свідчить про необхідність проведення СІТ не менш ніж 3 роки.

Таким чином, результати проведених клініко-лабораторних досліджень дають підстави стверджувати про високу ефективність розроблених схем специфічної імунотерапії для лікування хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів. У пацієнтів, які отримували специфічну імунотерапію у вигляді як ін'єкцій, так і драже алергенів, відмічалось стійке відновлення функції носа та його слизової оболонки, знижувалась сенсибілізація організму до побутових та пилкових алергенів, що підтверджується достовірним зниженням або нормалізацією рівнів специфічних IgE, з одночасним покращенням показників системного імунітету.

ВИСНОВКИ

У роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми - підвищення ефективності лікування хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів на підставі експериментального обґрунтування та застосування пероральних та ін'єкційних способів специфічної імунотерапії алергенами, що має суттєве значення для оториноларингології та алергології.

1. Встановлено, що у 30,3% хворих на алергічний риніт має місце поєднана сенсибілізація до побутових та пилкових алергенів. Частота бронхіальної астми у хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів становить 40,0%.

2. Встановлено, що у хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів найбільш часто (у 22% обстежених) зустрічається комбінація алергічної реакції гіперчутливості до побутових алергенів та пилку бур'янів. Жінки мають достовірно (р<0,05) більш високий рівень сенсибілізації до усіх комбінацій алергенів, ніж чоловіки.

3. Клінічними особливостями алергічного риніту з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів є переважно молодий вік (18-35 років), більш тяжкий перебіг захворювання порівняно з алергічним ринітом з моновалентною сенсибілізацією, часті рецидиви протягом року (3 рази і більше на рік) та поєднання з бронхіальною астмою.

4. Встановлено, що показники функції зовнішнього дихання у хворих на алергічний риніт з бронхіальною астмою залежать від наявності морфологічних змін внутрішньоносових структур. Найгірші показники ОФВ1 зареєстровано у пацієнтів з морфологічними змінами в порожнині носа і тяжкою закладеністю носа (60,1±4,5% ), що достовірно (р<0,01) відрізнялось від значень цих показників у всіх інших пацієнтів з алергічним ринітом та супутньою бронхіальною астмою (81,5±4,5%).

5. Визначено імунологічні особливості перебігу алергічного риніту у хворих з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів, які полягають в достовірному підвищенні рівнів реагінів (загального і видоспецифічного IgE та IgG4) в сироватці крові. Рівень загального IgE перевищував показники контрольної групи (здорові волонтери) в 2,3 рази і становив 150,2±18,5 МО/мл, рівень IgG4 - в 2,7 рази (0,94±0,06 МО/мл); спектр цитокінів мав достовірні відмінності від норми: рівень г-інтерферону становив 91,3±11,2 пг/мл (у осіб контрольної групи - 23,5±5,5 пг/мл), інтерлейкіну-10 - 10,6±3,1 пг/мл (у осіб контрольної групи - 3,1±0,5 пг/мл), інтерлейкіну-6 - 8,7±2,8 пг/мл (у осіб контрольної групи - 3,2±0,6 пг/мл). При цьому вміст імуноглобулінів класів M, G, A достовірно не відрізнявся від показників контрольної групи.

6. В експерименті на тваринах створено модель поєднаної сенсибілізації до інгаляційних пилкових алергенів. В сироватці крові та органах дихання цих тварин визначено локальні і системні реакції гіперчутливості негайного типу під впливом дії декількох алергенів різної природи.

7. На розробленій моделі в експерименті імунологічними методами доведено ефективність перорального та ін'єкційного способів проведення специфічної імунотерапії побутовими та пилковими алергенами за умов поєднаної сенсибілізації.

8. Розроблено оригінальні схеми лікування пацієнтів на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів методом алерген-специфічної імунотерапії з використанням ін'єкційних або пероральних форм алергенів, за допомогою яких досягнуто істотне зменшення клінічних проявів алергічного риніту з поєднаною сенсибілізацією у понад 90% хворих та достовірне зниження рівня сенсибілізації до причинних алергенів.

9. За прогресуючим достовірним покращенням основних досліджуваних показників (зниженням рівня видоспецифічних IgE, зменшенням розмірів папул при проведенні прик-тесту, нормалізації функції миготливого епітелію, відновлення носового дихання, покращення самопочуття хворих) обґрунтована оптимальна тривалість проведення специфічної імунотерапії за розробленими схемами, яка становить 3 роки.

10. Імунологічними дослідженнями доведено, що пероральна СІТ за розробленими схемами у хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів є більш ефективною і призводить до нормалізації рівня реагінів (IgE та IgG4), а також всіх прозапальних цитокінів.

11. Підтверджено високу безпечність парентеральної і пероральної алерген-специфічної імунотерапії: зареєстрована незначна частота побічних реакцій у хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів (при парентеральному методі СІТ - 5,0% виражених і 5% - легких системних реакцій, при пероральній СІТ системних реакцій не відмічалось). Всі вони мали зворотній характер та не потребували відміни лікування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Специфічну імунотерапію у хворих на АР з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів як ін'єкційним,так і пероральним способами необхідно починати після досягнення ремісії та не раніше, ніж через 3-4 тижні від початку медикаментозної терапії загострення.

2. Для СІТ необхідно відбирати хворих за ступенем сенсибілізації, рівнем загального та специфічних IgE, віком від 18 до 55 років.

3. Обов'язковою умовою безпечності СІТ необхідно вважати контроль за функцією зовнішнього дихання і імунними показниками шляхом проведення моніторингу ОФВ1 методом спірометрії (повинен бути >80% від норми), індекса добової варіабельності ПШВ (повинен бути <20%) і співвідношення концентрації ІЛ_4/ІФ_г у крові (при проведенні СІТ повинен послідовно знижуватися).

4. Пероральна СІТ проводиться послідовно: спочатку пилковими алергенами «Мікст №4» (амброзія, лобода, полин, соняшник). Лікування починають в листопаді-грудні місяцях. Після того, як хворий закінчує прийом третього ряду пилкових драже «Мікст №4», йому призначають «Мікст драже побутових алергенів» за розробленою схемою, виключаючи дні, в які приймаються пилкові алергени. Перші драже хворий застосовує під наглядом лікаря, наступні - вдома. Стартовий курс складає 100 днів, підтримуючий - до 3 років.

5. Проведення СІТ ін'єкційним способом проводиться послідовно: спочатку пилковими алергенами бур'янів (послідовно вводяться дві пари алергенів - амброзія-полин та соняшник-лобода). Лікування пилковими алергенами починають в листопаді-грудні місяцях.

Лікування побутовими алергенами починають після досягнення пилковими алергенами підтримуючої дози 1 раз на місяць.

При досягненні порогової дози алергенних екстрактів імунотерапію продовжують підтримуючою дозою алергену протягом 3 років.

6. Специфічну імунотерапію як ін'єкційним, так і сублінгвальним способом рекомендується проводити протягом не менш, ніж 3 роки і припиняти при досягненні дворічної ремісії, негативних алергологічних тестах із причинним алергеном і нормалізації показників видоспецифічних Ig E.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Заболотний Д.І. Стан діагностики алергічного риніту в Україні / Д.І. Заболотний, І.В. Гогунська, Л.В. Забродська // Ринологія. - 2005. - №4. - С. 24-29. (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, статистичний аналіз отриманих даних)

2. Заболотний Д.І. Сучасні підходи до діагностики та лікування алергічних захворювань дихальних шляхів / Д.І. Заболотний, І.В. Гогунська, Л.В. Забродська, Д.Д. Заболотна, Т.В. Смагіна, В.І. Нестерчук // Астма та алергія. Матеріали ІІ з'їзду алергологів України. - 2006. - №1-2. - С. 30-35. (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, статистичний аналіз отриманих даних)

3. Заболотний Д.І. Сенсибілізація до алергенів у пацієнтів, які проходили обстеження та лікування в центрі алергологічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України / Д.І. Заболотний, І.В. Гогунська, Л.В. Забродська, Д.Д. Заболотна, Т.В. Смагіна, В.І. Нестерчук // Ринологія. - 2006. - №1. - С.10-16. (Особисто здобувачем проведено відбір хворих, клінічні дослідження та лікування, статистичний аналіз отриманих даних)

4. Гогунська І.В. Сучасні підходи до діагностики та лікування але...