Клініко-параклінічна характеристика новонароджених з вродженою хламідійною інфекцією та їх катамнез

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

УДК: 616-007.248-053.4:616-003.663.4

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-параклінічна характеристика новонароджених з вродженою хламідійною інфекцією та їх катамнез

14.01.10 - педіатрія

Шапошнікова Наталія Володимирівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Фесенко Марія Євгенівна, ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», професор кафедри педіатрії №1 з пропедевтичною педіатрією та неонатологією.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кривопустов Сергій Петрович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри педіатрії №2;

доктор медичних наук, професор Ліхачова Аза Сергіївна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри неонатологіі.

Захист відбудеться "04" березня 2010 року о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.04 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 23-25/10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (01057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий " 01" лютого 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор А.Я. Кузьменко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Літературні дані, накопичені за останні десятиліття, свідчать про значне поширення хламідійної інфекції (ХІ) серед населення. З хламідійною інфекцією зв'язують біля 20 клінічних проявів, включаючи ураження очей, органів дихання, урогенітальну патологію, патологію вагітності, плоду, безпліддя, невиношування та захворювання новонароджених і дітей раннього і стар-шого віку (Є.Є Шунько і співавт., 2002; А.С. Ліхачова і співавт., 2004; О.Г. Суліма, 2008; Т.К. Знаменська і співавт., 2009; Ю.С. Коржинський, 2009; С.О. Крамарєв, 2009). Актуальність даної проблеми обумовлена не тільки перинатальними втратами, але й тим, що у новонароджених з ВХІ часто в подальшому періоді постнатально виникають серйозні порушення стану здоров'я (В.А. Тищенко, 2005; С.К. Ткаченко, 2007; В.В. Бережний, 2008; Л.В. Василенко і співавт., 2008).

Особливості перебігу хламідійної інфекції у новонароджених та дітей раннього віку утруднюють своєчасне встановлення діагнозу, що веде до неадекватної терапії і формування персистуючого або латентного перебігу інфекції, сприяє розвитку хронічних форм захворювання, і в подальшому - порушення в фізичному та нервово-психічному розвитку (А.М. Ожогов, 2001; Є.І. Юліш і співавт., 2002). Крім того, біологія збудника обумовлює особливості і складнощі антибактеріальної терапії. Препарати, які широко викорис-товуються в педіатричній практиці - антибіотики бета-лактамного ряду (пеніцилліни, цефалоспорини, аміноглікозиди) сприяють перетворенню хламідій на L-форми, що формує їхню резистентність до етіотропної терапії (В.Г. Майданник, 2002; О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов і співавт., 2007; R. Suchland, 2005).

У доступній літературі недостатньо спостережень, присвячених вивченню, в катамнезі протягом раннього дитячого віку стану здоров'я, частоти і структури захворювань, фізичного, нервово-психічного та психомоторного розвитку дітей, які перенесли вроджену хламідійну інфекцію, що і стало вибором напрямку наших досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри неонатології НМАПО ім. П.Л. Шупика МОЗ України та кафедри педіатрії №1 з пропедевтичною педіатрією та неонатологією ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія» "Сучасні лікувально-профілактичні технології надання медичної допомоги передчаснонародженим дітям і забезпечення їхнього оптимального розвитку" (2005-2009 рр.), номер державної реєстрації 0105И002379.

Мета дослідження: удосконалити комплекс профілактично-реабілітаційних заходів, направлених на зменшення частоти захворювань, порушень фізичного та нервово-психічного розвитку шляхом вивчення в катамнезі стану здоров'я дітей із ВХІ.

Завдання дослідження:

1. Виявити значимість основних факторів антенатального та інтранатального ризику інфікування та реалізації різних клінічних форм хламідійної інфекції у новонароджених та установити їх вплив на стан здоров'я обстежених дітей в умовах Полтавського регіону.

2. Визначити клініко-параклінічні особливості перебігу ВХІ у новонароджених, спричинених асоціацією хламідій та патогенної бактеріальної флори.

3. Дослідити та проаналізувати частоту і структуру захворювань у дітей з ВХІ протягом трьох років життя.

4. Визначити вплив ВХІ на динаміку фізичного розвитку з врахуванням факторів, діючих в анте-, інтра- та постнатальному періодах.

5. Оцінити нервово-психічний та психомоторний розвиток дітей раннього віку з ВХІ, враховуючи перебіг захворювання, дані нейросонографії, особливості анте-, інтра- і постнатального періоду і наявність соматичної та генітальної патології у матерів.

Об'єкт дослідження: діти з вродженою хламідійною інфекцією.

Предмет дослідження: захворюваність, особливості фізичного, нервово-психічного та психомоторного розвитку дітей з ВХІ, катамнез протягом трьох років життя.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, бактеріологічні, інструментальні, катамнестичні, математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведена комплексна оцінка стану здоров'я: визначені частота і структура захворювань, охарактеризовані фізичний, нервово-психічний та психомоторний розвиток дітей з вродженою хламідійною інфекцією з врахуванням катамнезу, протягом 3-х років спостереження.

Вперше на підставі комплексного клініко-лабораторного обстеження та спостереження в катамнезі поглиблені знання відносно клінічних форм ВХІ та визначені особливості їх перебігу у новонароджених і дітей раннього віку з порушеннями формування мікробіоценозу - наявність патогенної бактеріальної флори (St. aureus, Pseudomonas aeruginosa) в зіві, пупковій ранці, кон'юнктиві очей і калі.

Вперше встановлено, що частота і структура захворювань у дітей раннього віку з ВХІ залежала від клінічної форми ВХІ. Діти з вісцеральними формами хворіли вірогідно частіше на пневмонію, обструктивний бронхіт, отит, дакріоцистит, анемію І-ІІ ст., рахіт ІІ ст., дизбіоз, що підтверджено достовірними розбіжностями у дітей контрольної групи (p<0,05).

Уточнені особливості негативного впливу ВХІ на фізичний, нервово-психічний і психомоторний розвиток дітей в ранньому віці шляхом комплексної оцінки стану здоров'я дітей з врахуванням факторів, діючих в анте-, інтра- та постнатальному періодах.

Розроблені та обґрунтовані клініко-інструментальні чинники можливості анте- та інтранатального інфікування і реалізації вісцеральних форм ВХІ у новонароджених.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає в розробленні та впровадженні в практичну діяльність закладів охорони здоров'я запропонованого методу реабілітації та профілактики захворювань у дітей, які в періоді новонародженості хворіли на ВХІ.

Виділена група дітей високого ризику розвитку вісцеральних форм ВХІ та встановлена їх значимість.

Матеріали дисертаційної роботи були опубліковані і впроваджені в роботу дитячих медичних закладів м. Полтави: дитячої міської клінічної лікарні (ДМКЛ) у відділенні патології новонароджених та виходжування недоношених, а також - в пологових будинках м. Полтави, п'яти центральних районних лікарнях Полтавської області, м. Кременчук.

Наукові розробки за матеріалами дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрах пропедевтичного профілю ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія» (кафедри педіатрії № 1 з пропедевтичною педіатрією та неонатологією, кафедри педіатрії № 2 з госпітальною педіатрією та курсом дитячих інфекційних хвороб) та на кафедрі неонатології НМАПО ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає у виконанні інформаційного пошуку і аналізу наукової літератури за проблемою. Дисертант самостійно проводив відбір та клінічне спостереження за новонародженими з ВХІ та дітьми груп ризику реалізації ХІ з періоду новонародженості до 3-х років життя. Автор самостійно виконала аналіз і оцінку результатів дослідження. Висновки і практичні рекомендації дисертаційної роботи сформульовані особисто. Конкретний особистий внесок здобувача в опублікуваннях із співавторами складає рівномірну частку науково-практичної участі кожного співробітника.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції з неонатології «Стан системи гемостазу у новонароджених» (Полтава, 2003 р.) на тему «Використання препаратів Traumeel, Lymphomyosot та Coenzyme compozytum при лікуванні новонароджених із внутрішньоутробною інфекцією та гіпоксично-ішемічним ураженням ЦНС»; на засіданні міського педіатричного товариства на тему «Клініка, лікування та профілактика хламідійної інфекції у дітей» (Полтава, 2005 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання фармакотерапії в педіатрії» (Київ, 2006 р.) на тему «Діагностика та особливості перебігу цитомегаловірусної і хламідійної інфекцій у дітей»; на IV-му Конгресі неонатологів України «Актуальні питання неонатології» (Київ, 2006 р.) на тему: «Захворюваність, фізичний та нервово-психічний розвиток дітей з вродженою хламідійною та герпетичною інфекціями»; на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Респіраторна підтримка новонароджених та інші актуальні питання неонатології» (Львів, 2006 р.) на тему «Вплив патологічного перебігу вагітності і пологів на стан плода і новонароджених, які народилися з вродженою хламідійною та герпетичною інфекціями, з врахуванням катамнезу»; на засіданні міського педіатричного товариства на тему «Клініка, лікування та профілактика вродженої хламідійної інфекції у дітей» (Полтава, 2008 р.); на засіданні міського педіатричного товариства на тему «Захворюваність, фізичний та нервово-психічний розвиток дітей з груп ризику та реалізації хламідійної інфекції» (Полтава, 2009 р.); на науково-практичній конференції «Дихальна підтримка новонароджених та інші актуальні питання неонатології» (Львів, 2009 р.) на тему «Клініко-бактеріологічна характеристика вродженої хламідійної інфекції у новонароджених».

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць, з них 4 статті у фахових журналах, рекомендованих ВАК України. По матеріалах з'їздів та науково-практичних конференцій - 7 тез.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, покажчика літератури. Робота викладена на 170 сторінках машинопису, містить 36 таблиць, 9 рисунків, 1 додаток, 2 виписки з історій хвороб. Бібліографічний покажчик містить 265 джерел вітчизняних та зарубіжних авторів, що складає 26 сторінок.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Дисертація виконана в Вищому державному навчальному закладі України «Українська медична стоматологічна академія» м. Полтави. Дослідження проводились на базі дитячої міської клінічної лікарні (ДМКЛ) м. Полтави, у відділенні недоношених та патології новонароджених, а також у дитячих поліклінічних відділеннях: №1, №2 ДМКЛ, №1 та №2 Першої міської лікарні м. Полтави і дитячих консультаціях центральних районних лікарень Полтавської області.

У відповідності до етичних норм та нормативних документів МОЗ України щодо проведення клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень, включення пацієнтів в дослідження відбувалося тільки за згодою батьків обстежених дітей.

В даному дослідженні наведені матеріали обстежень 103 новонароджених: 52 (50,5%) хлопчиків і 51 (49,5%) дівчинки, які в ранньому неонатальному періоді були переведені з пологових будинків у відділення недоношених та патології новонароджених ДМКЛ з клінічними ознаками внутрішньоутробної інфекції (ВУІ). Серед обстежених (згідно МКБ-10) у 80 новонароджених [45 (56,2%) недоношених і 35 (43,8%) доношених] верифіковано вроджену хламідійну інфекцію (ВХІ) - І група. У 23 «умовно здорових» новонароджених [13 (56,5%) недоношених і 10 (43,5%) доношених] - контрольна група (ІІ). внутрішньоутробна інфекція була виключена методом ПЛР в сироватці крові. В роботі також наведені результати спостережень за 36 новонародженими (ІІІ група ризику інфікування і можливості реалізації ВХІ), які народилися в задовільному стані, доношеними, без проявів асфіксії (від матерів, інфікованих хламідіями) та були виписані з пологових будинків на 3-тю добу життя в домашні умови для подальшого спостереження в поліклінічних відділеннях.

Робота побудована на оцінці та порівняльному аналізі клінічних і параклінічних характеристик стану здоров'я дітей раннього віку з ВХІ з аналогічними даними дітей контрольної групи та групи ризику інфікування і реалізації ВХІ.

Новонароджені обстежувались із застосуванням комплексу сучасних методів. Окрім загальноприйнятих клінічних методів (збір скарг, уточнення анамнезу захворювання, фізікального обстеження за системами, оцінки рівня фізичного, нервово-психічного та психомоторного розвитку); лабораторних досліджень (клінічний аналіз крові, сечі, копрологія), бактеріологічного обстеження зіву, кон'юнктиви очей, пупкової ранки, калу, посів крові на стерильність та біохімічних досліджень (концентрація білірубіну і його фракцій у сироватці крові, аланін- і аспартатамінотрансферази, загального білка, рівень електролітів: натрію, хлору, калію; глюкози); також проводився аналіз анте-, інтра- і постнатального онтогенезу та оцінка патологічних станів періоду неонатальної адаптації новонароджених.

Крім клінічних і лабораторних досліджень всім дітям проводились в динаміці нейросонографічне дослідження головного мозку (НСГ); за показаннями - рентгенографія грудної клітини; ультразвукове сканування внутрішніх органів (УЗД); електрокардіографія (ЕКГ).

Діагноз різних клінічних форм вродженої хламідійної інфекції (ВХІ) верифікували на основі даних анамнезу, клінічних критеріїв, факторів ризику, діючих в анте-, інтра- та постнатальному періодах, патологічних змін, виявлених на НСГ, порушень мікробіоценозу кишківника та специфічного методу обстеження - полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) в сироватці крові новонароджених.

Катамнестичне спостереження за 111 дітьми (55 з різними клінічними формами ВХІ, 36 із групи ризику інфікування і можливості реалізації хламідійної інфекції та 20 дітей контрольної групи) проводилося протягом трьох років життя і включало оцінку стану здоров'я: вивчали структуру і частоту захворювань, оцінювали фізичний, нервово-психічний та психомоторний розвиток.

Захворюваність малюків в катамнезі вивчалася по даним історії розвитку дитини (ф.112-у), власного спостереження та уточненнь шляхом опитування батьків.

Оцінка фізичного розвитку дітей виконувалася із застосуванням центильних таблиць (І.М. Воронцов, А.В. Мазурин, 1977).

Рівень і гармонійність нервово-психічного розвитку обстежених дітей вивчали за методом Г.В. Пантюхіної та співавт. (1983). Коефіцієнт психомоторного розвитку (QD) обчислювали за формулою: QD=ВПР100/КВ, де ВПР - вік психічного розвитку, КВ - календарний вік дитини.

Отримані результати піддавали математичній обробці з обчисленням середньої М та її дисперсії m. Достовірність даних оцінювали, використовуючи критерій t Ст'юдента і критерій згоди ч² (Н.С. Лапач та співавт., 2000; В.Я. Гельман, 2001). Враховуючи складність структури змін в організмі при вродженій хламідійній інфекції, крім клінічного обстеження, лабораторних і функціональних тестів використовували методи перевірки наявності зв'язку, серед яких нами обраний метод попарної лінійної кореляції, оцінювали достовірність кореляційних зв'язків і створювали кореляційну матрицю. (В.Я. Гельман, 2001). За функціональні взаємозв'язки брали такі, де коефіцієнт кореляції r 0,7, тобто достовірні кореляції. Відмічали частку міцних кореляцій серед усіх елементів кореляційної матриці. Оцінювали роль окремих показників у формуванні кореляційної матриці. Отриманий матеріал статистично оброблявся на персональному комп'ютері “Pentium IV-3000” за допомогою програми Statistica for Windows версія 6.0 (В.И. Боровиков, 2001; В.Я. Гельман, 2001).

Результати досліджень та їх обговорення. Враховуючи можливість патологічного впливу багатьох чинників на формування різних клінічних форм ВХІ та, в подальшому, на частоту, структуру захворювань, порушення фізичного, нервово-психічного і психомоторного розвитку, ми вивчали причини, які підвищують ризик виникнення внутрішньоутробних інфекцій, зокрема ВХІ, звертали увагу на наявність несприятливих факторів, які діють в анте- та інтранатальному періодах, враховували порушення постнатальної адаптації та виникнення патології в постнатальному періоді, характер вигодовування дітей до року.

Аналіз антенатального онтогенезу обстежених дітей дозволив виявити, що усі новонароджені з ВХІ в порівнянні з «умовно здоровими» дітьми контрольної групи зазнали негативного впливу обтяжуючих чинників, серед яких найбільш значущими були:

- ускладнений перинатальний анамнез;

- обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез (викидні, мертвонародження, штучні аборти більше трьох) у кожної третьої матері обстежених дітей основної групи з ВХІ;

- ускладнений перебіг вагітності (ХФПН у 46,3% (у 42,2% недоношених і 51,4% доношених новонароджених), загроза переривання вагітності у 35,0% (у 42,9% недоношених та 30,3% доношених), внутрішньоутробна гіпоксія плоду (ВУГП) у 73,8% (у 80,0% та 65,7% відповідно), патологічні зміни в плаценті у 28,9%);

- патологічні пологи (передчасні пологи та тривалий безводний період у 56,3% матерів дітей з ВХІ, меконіальні навколоплідні води у 22,9%, кесарів розтин у 13,8%).

Характеризуючи перебіг вагітності і пологів, установлено, що діти з ВХІ майже стовідсотково народилися від матерів з патологічним перебігом вагітності і пологів, що обумовлено в першу чергу наявністю у вагітних великого відсотку екстрагенітальної та генітальної патології. Найбільш значущі фактори патологічного перебігу вагітності мали місце у кожного другого новонародженого з вісцеральними формами. Значимість патологічної дії виявлених чинників підтверджена достовірно меншим відсотком їх зустрічаємості у дітей контрольної групи (р<0,05).

Патологічні зміни, виявлені в плаценті при УЗД (низька плацентація, гіпер-, гіпоплазія, передчасне відшарування плаценти, петрифікати, дефект дольки і часткове щільне прикріплення плаценти), зустрічалися майже у кожної третьої вагітної - у 13 (28,9%), які народили недоношених та у кожної п'ятої - 7 (20,0%) доношених новонароджених з ВХІ. Дана патологія була відсутня у вагітних контрольної групи (p<0,05). Отримані результати аналогічні даним літератури (А.С. Ліхачова, 2004; О.Г. Суліма, 2005; Т.К. Знаменська, 2005; Є.Є. Шунько, 2006), згідно яких ХІ викликає запальні зміни в плаценті, що служать морфологічним субстратом розвитку ХФПН і супроводжуються станом напруги гормональної функції плаценти, зниженням плацентарного кровотоку та призводять до розвитку внутрішньоутробної гіпоксії плоду. За даними цих же авторів, морфофункціональні зміни посліду призводять до затримки розвитку та гіпотрофії плоду.

При вивченні перебігу пологів було встановлено, що всі обстежені новонароджені з ВХІ народилися від патологічних пологів, тобто патологічний перебіг пологів, як і патологічний перебіг вагітності були одним з пускових механізмів у розвитку перинатальної патології. Необхідно відмітити, що у доношених новонароджених з ВХІ пологові травми та аспірація меконіальними навколоплідними водами мали місце у кожної четвертої дитини (у 25,7% та 22,9%), що призвело до виникнення тяжкого перебігу ВХІ у доношених новонароджених даної групи. У дітей із вісцеральними формами ВХІ дана патологія була достовірно значимою (р<0,05).

Пологи шляхом кесаревого розтину в першу чергу були обумовлені відшаруванням плаценти у матерів новонароджених та спостерігалися при народженні 11 (13,8%) (7 (15,6%) недоношених і 4 (11,4%) доношених) дітей. В контрольній групі кесарів розтин був застосований лише у 1-ї матері (7,7%), яка народила недоношену дитину та у 2-х (5,6%) матерів ІІІ групи, що народили доношених дітей (р<0,05).

Уточнення стану здоров'я матерів обстежених дітей показало, що у 24,4% матерів, які народили недоношених і у 31,4% матерів доношених дітей із ВХІ мали місце загострення соматичної і генітальної патології та прояви анемії І ст., в той час як серед матерів дітей контрольної групи загострень екстрагенітальної патології не відмічалось (р<0,05). Серед матерів дітей ІІІ групи рецидиви захворювань зустрічались тільки у 5,6% (р<0,05). Кольпіти у матерів дітей із ВХІ були діагностовані у 35,6% недоношених та у 42,9% доношених в порівнянні з 8,4% у дітей групи ризику інфікування та реалізації ХІ та були відсутні у матерів дітей контрольної групи (р<0,05).

Соматична та генітальна патологія, виявлена у матерів новонароджених, позначилася на особливостях постнатальної адаптації новонароджених, доказом чого є тяжкість перебігу ВХІ, підтверджуючи тим самим дані про те, що резистентність дітей залежить від стану здоров'я батьків, і в першу чергу від стану здоров'я матері (О.М. Лук'янова, 2002).

Зважаючи на вплив патогенної бактеріальної флори на особливості перебігу різних клінічних форм хламідійної інфекції, в роботі проведено вивчення спектру патогенної бактеріальної флори, виділеної при обстеженні зіву, кон'юнктиви очей і пупкової ранки новонароджених при госпіталізації у відділенні недоношених та патології новонароджених ДМКЛ. Оцінювався також мікробіоценоз кишківника на основі аналізу кількісного (10>^4-5) та якісного складу його бактеріальної флори.

Встановлена патологічна колонізація кишківника новонароджених. Спектр патогенної мікрофлори був наступним: Pseudomonas aeruginosa діагностовано у 4 (5,0%) новонароджених, Klebsiella - у 22 (27,5%), Citrobacter - у 13 (16,3%), Candida - у 14 (17,5%).

Патогенна бактеріальна флора, виділена при обстеженні зіву, кон'юнктиви очей та пупкової ранки новонароджених із ВХІ в ранньому неонатальному періоді представлена мікст-асоціацією грампозитивних кокків та грамнегативної флори: Pseudomonas aeruginosa у 5 (6,3%) - у 4 (8,9%) недоношених та у 1 (2,9%) доношеного; St. aureus у 30 (37,5%) - частіше серед недоношених - 19 (42,2%) в порівнянні з доношеними - 11 (31,4%); St. epidermidis у 34 (42,5%) - у 18 (40,0%) недоношених і 16 (45,7%) доношених; Klebsiella у 27 (33,8%) - у 18 (40,0%) недоношених і 9 (25,7%) доношених; Candida у 5 (6,3%) - 3 (6,7%) і 2 (5,7%) відповідно. Виділена патогенна флора зустрічалася як самостійно, так і в різних комбінаціях та позначилася на особливостях перебігу різних клінічних форм ВХІ, так, Pseudomonas aeruginosa та Candida мали місце тільки у дітей із вісцеральними формами і вірогідно частіше у недоношених (p<0,05).

У дітей контрольної групи Pseudomonas aeruginosa не була виділена. St. aureus та Klebsiella зустрічались вірогідно рідше (р<0,05).

Патогенні чинники, виявлені в анте- та інтранатальному періодах і порушення мікробіоценозу новонароджених відобразилися на формуванні різних клінічних форм ВХІ та особливостях їх перебігу, зокрема, в структурі ВХІ новонароджених вісцеральні форми були діагностовані майже у 50% новонароджених (у 38 (47,5%), в тому числі у 15 (33,3%) недоношених та у 23 (65,7%) доношених новонароджених), які супроводжувались вродженою хламідійною пневмонією (підтверджено даними рентгенологічного обстеження) та наростанням тяжкості загального стану новонароджених в перші години життя у вигляді поверхневого дихання, інспіраторного втягування міжреберних проміжків та наявності дрібнобульбашкових хрипів по всій поверхні легень. Вроджена хламідійна пневмонія в поєднанні з вродженим кон'юнктивітом була діагностована у 3 (3,8%) новонароджених.

Локалізовані форми (вроджений кон'юнктивіт) виявлені у 6 (7,5%) обстежених новонароджених, у 4 (8,9%) недоношених і у 2 (5,7%) доношених новонароджених.

У 36 (45,0%) обстежених дітей основної групи (у 24 (53,3%) недоношених та у 12 (34,3%) доношених) при народженні були відсутні клінічні ознаки вісцеральних та локалізованих форм.

При поглибленому аналізі клінічних проявів різних форм ВХІ виявлено, що у кожного новонародженого реєструвалось антенатальне ушкодження ЦНС у вигляді неврологічних порушень: порушення м'язового тонусу - дистонія, гіпотонія, зниження та нестійкість рефлексів.

На нейросонографії новонароджених з ВХІ були присутні потовщення стінок шлуночків, лентикулярна васкулопатія, ділянки підвищеної ехогенності, ячеїсті структури в ділянці каудо-таламічної вирізці (як самостійно, так і в комбінаціях). Вентрикулодилятація, кісти судинних сплетінь та лейкомаляція, рухові порушення та органічні ураження з боку ЦНС зустрічались тільки у новонароджених з вісцеральними формами. Відсутність вищезазначених змін у дітей контрольної групи підтвердила значимість даного заключення. Отримані дані співпадають з результатами досліджень Є.Є. Шунько, 2002; Т.К. Знаменської, 2009.

Питома вага клінічних ознак постгіпоксичного синдрому дезадаптації серцево-судинної системи була значимою серед новонароджених з ВХІ та зустрічалася у кожного п'ятого (у 17 (21,3% - у 12 (26,6%) недоношених та у 5 (14,3%) доношених), в тому числі у 11 (24,4%) недоношених з вісцеральними формами. У новонароджених контрольної групи дана патологія не була виявлена (р<0,05). Великий відсоток антенатальних уражень центральної нервової системи та серцево-судинної системи був пов'язаний із пошкоджуючою дією внутрішньоутробної гіпоксії плоду, трансформованої в перинатальну асфіксію, та високим тропізмом хламідій до клітин тканин усіх органів.

Затримка внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) виявлена у 11 (13,8%) новонароджених - у 7 (15,6%) недоношених та у 4 (11,4%) доношених), була обумовлена в першу чергу, крім хронічної фетоплацентарної недостатності у кожної другої матері обстежених новонароджених, також внутрішньоутробною гіпоксією плоду (у 59 (73,8%) (36 (80,0%) і 23 (65,7%) відповідно) та великим відсотком соматичної і генітальної патології у матерів.

Підтвердженням антенатального ушкодження плоду в ранні терміни вагітності стали стигми дизембріогенезу у 11 (13,7%) новонароджених - у 7 (15,5%) недоношених та 4 (11,4%) доношених. Стигми дизембріогенезу у хворих з вісцеральними формами діагностувалися частіше в порівнянні з латентними формами (у 7 (18,4%) та 4 (11,1%) відповідно). Вроджені вади розвитку (ВВС у 2 (2,5%) новонароджених (1 (2,2%) недоношеного і 1 (2,9%) доношеного); вроджений стридор у 1 (2,9%) доношеного) - зустрічались тільки у новонароджених з вісцеральними формами та були відсутні у новонароджених контрольної групи (р<0,05).

Виявлені вірогідні відмінності при реєстрації набрякового у 2 (5,3%) та судомного синдрому у 3 (7,9%), які були діагностовано лише у новонароджених з вісцеральними формами. Геморагічний синдром вірогідно частіше зустрічався у дітей з вісцеральною формою у вигляді внутрішньошкірних геморагій у 10 (12,5%), з них у 5 (11,1%) недоношених та 5 (14,3%) доношених новонароджених в порівнянні з латентними формами - у 2 (5,6%) новонароджених (1 (4,2%) недоношеного і 1 (8,3%) доношеного).

Кон'югаційна жовтяниця була присутня у 48 (60,0%) дітей основної групи: у 37 (82,2%) недоношених і 11 (31,4% доношених). У дітей контрольної групи - у 12 (52,2 %) (у 7 (53,8%) та у 5 (50,0 %) відповідно).

У новонароджених ІІІ групи ризику інфікування та реалізації ХІ при народженні геморагічний синдром, кон'югаційна жовтяниця, антенатальне ушкодження ЦНС, ПСД ССС зустрічалися значимо в меншому відсотку випадків.

При аналізі додаткових параклінічних критеріїв у новонароджених із ВХІ в порівнянні з контрольною групою було виявлено ряд патологічних змін, які підтверджують наявність ВХІ у дітей при народженні, зокрема: відмічався помірний лейкоцитоз - 13,7 ± 1,42 у новонароджених основної групи і 9,9 ±1,29 у новонароджених контрольної групи (р<0,05), збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів - 15,3±1,86 і 10,2±2,18 (р<0,05) та підвищення рівня загального білірубіну - 143,8±10,1 і 102,8±13,2 (р<0,05) за рахунок непрямої фракції - 84,6±5,6 і 42,3±7,8 відповідно (р<0,002).

Необхідність проведення аналізу частоти зустрічаємості асфіксій у дітей із ВХІ була обумовлена гіпоксично-ішемічним ушкодженням ЦНС у всіх новонароджених. Ступінь асфіксії при народженні у обстежених дітей оцінювали за шкалою Апгар, незважаючи на те, що дана оцінка є тільки одним із критеріїв визначення тяжкості асфіксії. Було встановлено, що асфіксія різного ступеню тяжкості (на першій хвилині) серед недоношених з ВХІ реєструвалася у 40 (88,9%) новонароджених, серед доношених у 23 (65,7%), тобто майже всі новонароджені основної групи внутрішньоутробно відчували вплив гіпоксії, що, безумовно, позначилося на реактивності та адаптаційних механізмах їх організму, зменшило опір до дії патогенних факторів навколишнього середовища.

У дітей групи ризику розвитку хламідійної інфекції (ХІ) проявів асфіксії тяжкого ступеню не було у жодного новонародженого в порівнянні з дітьми основної групи.

Важливою є кількість новонароджених з низькою оцінкою на 5-й хвилині життя за шкалою Апгар, що найбільш надійно сприяє визначенню вірогідності виживання та неврологічних ускладнень і має прогностичне значення. Так, низька оцінка на 5-й хвилині життя у новонароджених основної групи з ВХІ зберігалися майже у 70% випадків (62,5%) - 75,6% у недоношених та 45,7% у доношених, у новонароджених з вісцеральними формами у 22 (57,9%) - у 11 (73,3%) і 11 (47,8%) відповідно. Це спричинило необхідність проведення повного обсягу реанімаційних заходів з використанням ШВЛ від народження у кожного четвертого новонародженого (11 (24,4%) серед недоношених і 10 (28,6%) серед доношених) основної групи та сприяло розвитку захворювань з боку ЦНС (гідроцефалія, ДЦП), виявлених при спостереженні в динаміці протягом 3-х років.

Серед дітей ІІІ групи ризику інфікування та реалізації ХІ низької оцінки за шкалою Апгар на 5-й хвилині спостереження не було виявлено в жодному випадку.

Для уточнення причин виникнення асфіксій тяжкого та середнього ступеню у дітей з ВХІ, нами були вивчені всі фактори, які безпосередньо або частково впливають на розвиток даної патології, шляхом проведення корелятивної залежності між проявами асфіксії та клініко-параклінічними показниками.

Виявлені корелятивні взаємозв'язки дозволили з'ясувати головні наслідки розвитку асфіксій. Зокрема, прояви асфіксії тяжкого ступеня у недоношених новонароджених з ВХІ знаходяться в тісній прямій корелятивній залежності від наявності у новонароджених набряку головного мозку (r=0,9), зниження ехопульсації судин (r=0,9) і тяжкого загального стану (r=0,74), який супроводжується порушенням функції дихання та потребує негайного проведення ШВЛ (r=0,9).

Прояви асфіксії тяжкого та середнього ступеню тяжкості у дітей основної групи, яким проводилась штучна вентиляція легень (ШВЛ), мають прямі корелятивні залежності сильного ступеню вираженості з наявністю у матерів дітей даної групи ХІ (r=0,71), ХФПН (r=0,70); внутрішньоутробної гіпоксії плоду (r=0,70), набряком головного мозку новонародженого (r=0,71) та зворотні зв'язки із зниженою кількістю еритроцитів (r=-0,70) і рівня гемоглобіну (r=-0,70).

Результати наших досліджень співпадають з даними інших авторів (Є.Є. Шунько, 2002; С.К. Ткаченко, 2007; Т.К. Знаменська, 2009).

У зв'язку з тим, що штучне і раннє змішане вигодовування, як і несприятливий акушерсько-гінекологічний анамнез, є причинами більш тяжкого перебігу захворювань, нами був проведений аналіз характеру вигодовування серед обстежених дітей, згідно якого вірогідно більшим був відсоток дітей з ВХІ, які знаходились на штучному та змішаному вигодовуванні. Наші результати корелюють з даними літератури про те, що загальна захворюваність дітей, які отримують частковоадаптовані молочні суміші, в 1,5-2 рази вище в порівнянні з малюками, що знаходяться на грудному вигодовуванні. При цьому перебіг захворювання у цих дітей більш тяжкий (В.Д. Отт, 2005).

Таким чином, народження дітей від матерів з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом, соматичною і генітальною патологією та ускладненим перебігом вагітності і пологів обтяжувало їх стан та погіршувало можливість постнеонатальної адаптації. Вже при народженні стан майже 2/3 дітей розцінювався як тяжкий, вони потребували проведення первинної реанімації та інтенсивної терапії. Таким дітям не було своєчасно проведено контакт «шкіра до шкіри» та прикладання до грудей матері, що поряд з проведенням агресивного втручання (інтубація трахеї, ШВЛ, катетеризація судин, тощо) призводить до порушень становлення мікробіоценозу, виявлених при бактеріологічному обстеженні новонароджених.

Із метою прогнозування можливості інфікування та реалізації вісцеральних форм ВХІ у дітей в залежності від наявності факторів ризику, які мали місце в анте-, інтра- і постнатальному періодах та порушень мікробіоценозу організму, нами розроблений комплекс діагностичних чинників інфікування та реалізації даної патології у новонароджених, застосування яких дозволить в перші дні життя новонароджених провести верифікацію діагнозу та своєчасно призначити етіотропну терапію.

При катамнестичному спостереженні за 111 дітьми (55 з різними клінічними формами ВХІ, 36 із групи ризику інфікування і можливості реалізації хламідійної інфекції та 20 дітей контрольної групи) звертали увагу на особливості перебігу захворювань в залежності від клінічної форми ВХІ. Враховували частоту, структуру, ускладнення захворювань, фізичний, нервово-психічний та психомоторний розвиток дітей. Було встановлено, що в структурі захворювань дітей, які хворіли в періоді новонародженості на ВХІ, протягом 1-го року спостереження провідне місце займала патологія органів дихання (ГРВІ, пневмонія, обструктивний бронхіт, трахеїт) в поєднанні з анемією І-ІІ ст. та рахітом ІІ ст. у 24 (43,6%) (у 12 (36,4%) недоношених та у 12 (54,5%) доношених дітей); анемія І-ІІ ст., дисбіоз, рахіт ІІ ст. у 13 (23,6%) (у 8 (24,2%) недоношених і 5 (22,7%) доношених дітей) та патологія органів дихання, рахіт ІІ ст. у 8 (14,5%) (у 6 (18,2%) та у 2 (9,1%) відповідно). Розвиток великого відсотку анемій та рахіту ІІ ст. у дітей з ВХІ був статистично вірогідно пов'язаний з перебігом захворювань та характером вигодовування (р<0,05). У дітей, які хворіють епізодично, спостерігалися ГРВІ, отит, кон'юнктивіт, а серед дітей, що хворіли часто - трахеїт, обструктивний бронхіт, пневмонія. Отримані вірогідні розбіжності реєстрування пневмоній, обструктивних бронхітів, отитів, дакріоциститів, анемій І-ІІ ст., рахіту ІІ ст., дизбіозу у дітей з вісцеральними формами (р<0,05).

Кожна четверта дитина мала прояви атопічного дерматиту (АД), дизбіозу, гнійного кон'юнктивіту, дакріоциститу та дакріостенозу. Пупкова кила була діагностована у 11 (20,0%).

У поодиноких випадках зустрічалися вроджений пілоростеноз, гідронефроз, сечоміхуровий рефлюкс, пієлонефрит, нефропатії, дивертикул Меккеля, гіпоплазія жовчного міхура, косоокість та анізокорія.

У дітей контрольної групи захворюваність вірогідно відрізнялася від такої у дітей з ВХІ, серед яких провідною патологією були прояви ГРВІ, гострого фарингіту та гострого бронхіту, анемії (тільки І ступеню) та рахіту ІІ ступеню. Крім того, було виявлено, що частота повторних захворювань у дітей з ВХІ перевищувала аналогічні показники контрольної групи (p<0,05).

Всі обстежені діти ІІІ групи хворіли рідко. Майже 20% - 7 (19,4%) дітей не хворіли на першому році життя. У останніх в структурі захворювань переважали ГРВІ у 16 (55,2%) дітей, обструктивний бронхіт у 3 (10,3%), кон'юнктивіт у 2 (6,9%), дакріоцистит у 1 (3,4%), дакріостеноз у 2 (6,9%), дисбактеріоз виявлений у 9 (31,0%), анемія І ст. у 8 (27,6%), атопічний дерматит у 4 (13,8%), рахіт ІІ ст. у 15 (51,7%) дітей, у 1-ї (3,4%) дитини була пневмонія в поєднанні з гіперплазією тимуса, і ще у 1-ї (3,4%) - діагностовано вульвіт. Кон'юнктивіт, пневмонія, дакріоцистит, дакріостеноз, вульвіт, виявлені в катамнезі впродовж першого року спостереження, стали підтвердженням подовженої дії хламідій з послідуючою реалізацією різних клінічних форм хламідійної інфекції у дітей, які народилися від інфікованих матерів. Реалізація хламідійної інфекції в інфікованих новонароджених даної групи потребує проведення профілактики захворювань і реабілітації дітей з антенатальним ушкодженням ЦНС, яке було діагностовано у 14 (38,9%) (підтвердженого при нейросонографічному обстеженні).

Ураховуючи високий рівень мікст-інфікованості дітей з народження та великий відсоток захворювань на першому році спостереження з перевагою респіраторної патології, анемії, рахіту та дизбіозу, в процесі спостереження проводились лікувально-реабілітаційні заходи, в першу чергу з метою профілактики формування рецидивуючої і хронічної патології. Реабілітаційно-профілактичні заходи включали:

- грудне вигодовування;

- полівітаміни (кіндер біовіталь гель, Ѕ чайної ложки на добу протягом місяця), 2 рази на рік;

- корекцію мікробіоценозу кишківника шляхом призначення біопрепаратів: біфідумбактерин, 5 доз на добу, per os, протягом 14 днів; хілак 15 крапель 3 рази на добу, per os, протягом 14 днів, під контролем бактеріологічного обстеження калу;

- ферментотерапію з урахуванням результатів копрологічного дослідження (дигестин 3 краплі 6 разів на добу, per os під час їжі протягом 10 днів), 2 рази на рік;

- протианемічну терапію (актиферин по 5 крапель на кг маси тіла 2-3 рази на день, до нормалізації гематологічних показників);

- масаж, ЛФК;

- індивідуалізовану реабілітацію дітей з ГІУ ЦНС згідно призначень дитячого невролога.

Застосування реабілітаційно-профілактичних заходів сприяло отриманню клінічного ефекту. Так, не дивлячись на те, що на другому та третьому році спостереження діти основної групи продовжували хворіти і структура захворювань залишалася аналогічною структурі першого року життя, однак, частота зустрічаємості обструктивного бронхіту, пневмонії, рахіту, дисбіозу, анемії у дітей з ВХІ була в 2 рази меншою (p<0,05), на третьому році спостереження проявів анемії не відмічалося.

Діти контрольної групи на другому та третьому році спостереження хворіли рідко. В структурі захворювань в поодиноких випадках реєструвалися ГРВІ, фарингіт, бронхіт, отит. Анемія І ст. на 2-му році зустрічалася у 4 (26,7%) та АД у 2 (13,3%) дітей. На 3-му році спостереження прояви анемії у дітей даної групи не відмічалися.

У структурі захворювань дітей ІІІ групи на другому році спостереження переважали ГРВІ у 14 (50,4%), гострий бронхіт у 6 (26,1%), атопічний дерматит у 4 (13,8%), у 3 (13,0%) кон'юнктивіт та не були діагностовані обструктивний бронхіт, дакріоцистит, дисбактеріози. Прояви анемії І ст. зменшилися з 27,6% до 8,7% (p<0,05). На третьому році спостереження проявів анемії та кон'юнктивіту не було виявлено.

Вивчення індексу здоров'я дозволило виявити відмінності в цих показниках у обстежених дітей основної групи порівняно з дітьми контрольної групи. Так, серед дітей з ВХІ не було жодної дитини, яка б не хворіла на першому році спостереження в порівнянні з дітьми контрольної групи, серед яких 12,5% недоношених та 20,0% доношених не хворіли.

Оцінку фізичного розвитку новонароджених проводили в пологовому будинку з врахуванням маси тіла та зросту при народженні. У новонароджених з ВХІ основний показник фізичного розвитку (маса тіла при народженні) був значно знижений за рахунок народження (56,2%) недоношених новонароджених.

У подальшому оцінку фізичного розвитку дітей проводили згідно центильного розподілу маси тіла залежно від зросту.

Установлено, що майже кожна третя недоношена дитина з ВХІ (10 - 30,3%) на першому році життя входили до діапазону від 10 до 25-го центилів, в зв'язку з відставанням у фізичному розвитку, в першу чергу за рахунок одночасних порушень маси і зросту (з наявністю дефіциту маси тіла до 10-15%), на відміну від контрольної групи, де таких дітей було 10,0% (p<0,05). Серед доношених дітей основної групи відставання в масі і зрості відмічалося тільки у 2 (9,1%). Дані відхилення не були виявлені серед дітей контрольної групи. Також виявлені вірогідні розбіжності у дітей із ВХІ та контрольної групи в залежності від частоти зустрічаємості дисгармонійного розвитку дітей (p<0,05).

У ІІІ групі ризику можливості інфікування та реалізації ХІ відставання у зрості та масі тіла було виявлено у 3 (8,3%), та у масі тіла у 1 (2,8%).

Порушення фізичного розвитку були пов'язані з обтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом, малою масою тіла при народженні та характером вигодовування.

Необхідно відмітити, що вище середнього (75-90 центилів) та високий розвиток (90-97 центилів) у дітей контрольної групи зустрічався у 55,0%, в той час, як серед дітей основної групи таких дітей було лише 1,8% (p<0,05).

На 2-му та 3-му роках спостереження відставання в фізичному розвитку спостерігалося у 3 (9,1%) дітей основної групи в порівнянні з 30,3% на першому році життя та було вірогідно пов'язано із застосуванням запропонованого нами методу реабілітації та профілактики захворювань у дітей з ВХІ (p<0,05).

Таким чином, отримані результати показали, що в структурі захворювань дітей з ВХІ провідне місце займали патологія органів дихання (ГРВІ, обструктивний бронхіт, пневмонія, трахеїт), анемія І-ІІ ст., рахіт ІІ ст., дисбіоз. У дітей, які хворіли епізодично, переважали: ГРВІ, отит, кон'юнктивіт, серед дітей, що хворіли часто - трахеїт, обструктивний бронхіт, пневмонія. Кожна четверта дитина мала прояви атопічного дерматиту, гострого кон'юнктивіту, дакріоциститу та дакріостенозу. У дітей контрольної групи провідними захворюваннями були анемія І ст. та рахіт ІІ ст. Всі діти ІІІ групи хворіли рідко. Анемія зустрічалася у 27,6%.

Відстрочена патологія у дітей, внутрішньоутробно інфікованих хламідіями, є однією з найважливіших проблем. У літературі обговорюється питання про роль персистуючої вродженої інфекції у формуванні в першу чергу неврологічних розладів, що спонукало нас провести катамнестичні спостереження протягом 3-х років за 55 дітьми основної групи з ВХІ; 20 дітьми контрольної групи і 36 дітьми з групи ризику інфікування та можливості реалізації хламідійної інфекції і оцінити їх нервово-психічний розвиток та проаналізувати значення психомоторного коефіцієнту QD, який відображає темпи психомоторного розвитку.

Оцінка нервово-психічного розвитку (НПР) дітей проводилась з врахуванням перебігу анте-, інтра- та постнатального періоду, характеру вигодовування, динаміки неврологічної симптоматики та даних нейросонографії, з врахуванням катамнезу протягом першого, другого та третього років життя.

За сукупністю вивчених критеріїв визначали групу нервово-психічного розвитку дитини, ступінь затримки або випередження у нервово-психічному розвитку.

Відповідно до цих критеріїв діти були віднесені до однієї з 4-х груп НПР. Хоча більшість пацієнтів мали на першому році життя задовільний показник психомоторного розвитку, однак при детальному аналізі отриманих даних виявлено, що в групі з ВХІ лише 11 (33,3%) недоношених та 13 (59,1%) доношених дітей за ознаками НПР могли бути віднесені до І групи, тоді як в контрольній групі таких дітей було 7 (70,0%) серед недоношених та 9 (90,0%) серед доношених (p<0,05).

У групі ризику інфікування та реалізації ХІ дітей, які мали І групу НПР, було 100,0%. хламідійний інфекція новонароджений

До IV групи НПР віднесено 3 (9,1%) недоношених новонароджених з ВХІ, у яких мала місце затримка статокінетичного розвитку, затримка психомоторного розвитку, розвиток ДЦП, гідроцефалії.

Характеризуючи стан нервово-психічного розвитку на першому році спостереження було встановлено, що серед дітей з ВХІ із затримкою статокінетичного розвитку переважали недоно-шені 39,4%, які народилися від матерів з патологічним перебігом вагітнос-ті та патологічних пологів. Загроза переривання вагітності була у 71,4% жінок, хронічна фетоплацентарна недостатність у 43,0%; передчасне вилиття навколоплідних вод у 57,0% породіль; 28,7% мали анемію під час вагітності, в поодиноких випадках жінки страждали на папілломатоз, цукровий діа-бет, пієлонефрит. 42,8% новонароджених знаходились на ШВЛ (від 6 до 12 діб). У всіх дітей із ЗСКР та ЗПР при проведенні їм НСГ найчастіше мали місце ВШК 2 ст. - у 85,7%, ВШК 1 ст. і знижена ехопульсація судин - у 71,4%, незрілість ЦНС у 57,0%, у 9,1% дітей спостерігалась перивентрикулярна лейкомаляція, вентрикулодилятація, кісти судинних сплетінь, що стало причиною розвитку ДЦП та гідроцефалії.

У контрольній групі відмічалася темпова затримка нервово-психічного розвитку та затримка моторного розвитку у 3 (30,0%) та 1 (10,0%) відповідно.

У групі ризику інфікування та реалізації ХІ захворювань з боку ЦНС на 1-му році життя не спостерігалось (р<0,05).

Усі діти з різним ступенем вираженості наслідків анте- та перинатальної патології ЦНС спостерігалися неврологом.

На 2-му та 3-му році спостереження у дітей із ВХІ затримка НПР була обумовлена більш повільним формуванням вільної мови та навичок сенсорного розвитку. У 9,1% дітей формування гідроцефалії та ДЦП на першому році життя було пов'язано з ускладненим перинатальним анамнезом: ОАГА, ускладненим перебігом вагітності і пологів, патологічними змінами в плаценті та наявністю у цих дітей підвищеного рівня загального білірубіну, непрямого білірубіну, збільшенням кількості сегментоядерних нейтрофілів та зменшенням кількості еритроцитів, а також малою вагою при народженні. Підтвердженням вищесказаного являється наявність корелятивної залежності між вищезазначеними показниками.

Серед дітей контрольної групи і групи ризику інфікування та реалізації ХІ на 2-му і 3-му роках спостереження затримки психо-моторного розвитку не спостерігалося.

При аналізі значень коефіцієнта моторного розвитку QD, який відображає темпи психомоторного розвитку, були встановлені середні та межові випадки розвитку. Високого психомоторного розвитку не було виявлено в жодної дитини, тоді як відставання у психомоторному розвитку у вигляді ДЦП, гідроцефалії мало місце у 9,1% недоношених дітей із ВХІ (табл. 1).

Таблиця 1 Розподіл обстежених дітей за шкалою психомоторного розвитку

Рівень QD	І n=55	ІІ n=20	ІІІ n=36
	Н n=33	Д n=22	Н n=10	Д n=10	Д n=36
90-110	Абс.	27	22	9	10	36
	%	81,8	100,0	90,0	100,0	100,0
80-89	Абс.	3	0	1	0	0
	%	9,1	0	10,0	0	0
70-79	Абс.	0	0	0	0	0
	%	0	0	0	0	0
69 і <	Абс.	3	0	0	0	0
	%	9,1	0	0	0	0

Таким чином, отримані нами результати показали, що діти, які перенесли вроджену хламідійну інфекцію, мають великий відсоток інвалідності - 3 (9,1%) (ДЦП, гідроцефалія) та високий рівень ускладнень з боку ЦНС на 1-му році спостереження: затримка стато-кінетичного розвитку в 13 (23,6%) (у 12 (36,4%) недоношених і 1 (4,5%) доношеного), наявність компенсованого гідроцефального синдрому в 19 (34,5%) в тому числі у 15 (45,5%) недоношених і 4 (18,2%) доношених новонароджених та синдрому м'язової дистонії у 17 (30,9%) дітей (у 13 (39,4%) та 4 (18,2%) відповідно), що свідчить про необхідність діагностики хламідійної інфекції у дітей при народженні та проведення їм етіотропної терапії і реабілітації, з урахуванням факторів, які діють в анте-, інтра- та постнатальному періодах, виявлених патологічних змін на нейросонографії, порушень становлення мікробіоценозу новонародженого та особливостей клінічного перебігу захворювань.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у удосконаленні комплексу профілактично-реабілітаційних заходів, направлених на зменшення частоти захворювань, порушень фізичного та нервово-психічного розвитку дітей з ВХІ.

1. Серед новонароджених з ВХІ: вісцеральні форми (вроджена пневмонія) були діагностовані у 47,5% новонароджених (у 33,3% недоношених і у 65,7% доношених); локалізовані форми (вроджений кон'юнктивіт) у 7,5% (у 8,9% недоношених і у 5,7% доношених); у 45,0% немовлят (у 53,3% недоношених та у 34,3% доношених) при народженні не було виявлено клінічних проявів вісцеральних та локалізованих форм. Реалізація різних форм залежала від значимості дії чинників високого ризику реалізації ВХІ в анте-, інтра- і постнатальному періодах та порушень становлення мікробіоценозу новонароджених.

2. Встановлено в катамнезі, що діти з ВХІ на першому році спостереження мали високий рівень захворюваності, в структурі якої провідне місце займали: патологія органів дихання (ГРВІ, пневмонії, обструктивний бронхіт, трахеїт) в поєднанні з анемією І-ІІ ст., рахітом ІІ ст. у 67,2% (у 60,0% недоношених та у 77,2% доношених дітей). Кожна четверта дитина мала прояви АД, дизбіозу, гнійного кон'юнктивіту, дакріоциститу та дакріостенозу. Частота і структура захворювань у дітей раннього віку залежала від клінічної форми ВХІ. Діти з вісцеральними формами хворіли вірогідно частіше на пневмонію, обструктивний бронхіт, отит, дакріоцистит, анемію І-ІІ ст., що підтверджено достовірними розбіжностями у дітей контрольної групи (p<0,05). Всі діти ІІІ групи хворіли рідко.

3. Встановлено, що 30,3% недоношених дітей з ВХІ на 1-му році життя мали відставання у фізичному розвитку за рахунок одночасних порушень маси і зросту, на відміну від контрольної групи, де такі діти становили 10,0%. Серед доношених дітей основної групи порушення в масі і зрості відмічалися у 9,1% та були відсутні у дітей контрольної групи. Виявлені також вірогідні розбіжності в залежності від частоти зустрічаємості дисгармонійного розвитку (p<0,05). Вище середнього і високий розвиток у дітей контрольної групи зустрічався у 55,0%, в порівнянні з 1,8% у дітей з ВХІ. В ІІІ групі відхилення у зрості та масі тіла виявлені у 8,3% і у масі тіла у 2,8%. Порушення фізичного розвитку були пов'язані з ОАГА, малою масою тіла при народженні та характером вигодовування.

...