Главная Коллекция "Revolution" Медицина Медико-соціальне обґрунтування системи моніторингу стану здоров’я населення України на регіональному рівні

Медико-соціальне обґрунтування системи моніторингу стану здоров’я населення України на регіональному рівні

Формування здоров’я дорослого населення, моніторинг стану здоров’я в регіональному аспекті. Нормативно-правова база та її вплив на створення умов для збереження і зміцнення здоров’я населення. Сутність кадрового забезпечення закладів охорони здоров’я.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 30.07.2015
Размер файла 1,0 M
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

імені П.Л.Шупика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Медико-соціальне обґрунтування системи моніторингу стану здоров'я населення України на регіональному рівні

14.02.03 - соціальна медицина

Медведовська НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Слабкий Геннадій Олексійович ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Голубчиков Михайло Васильович, завідувач кафедри медичної статистики Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України

доктор медичних наук, професор Децик Орина Зенонівна, завідувач кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я Івано-Франківського ДМУ МОЗ України

доктор медичних наук, професор Хобзей Микола Кузьмович, Директор Департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Обраний Україною стратегічний напрямок розвитку скеровує на євроінтеграцію національних інтересів, умовою виконання якої є дотримання стратегії розвитку регіональної політики в державі та перебудова цієї статегії за принципами територіальних потреб населення, зокрема, щодо реформування системи медичного обслуговування, у т.ч. на регіональному рівні. Вона пов'язана насамперед зі складними взаємовідносинами між чинною нормативно-правовою базою, визнаними цінностями суспільства, їх реалізацією та якістю життя громадян нашої країни (Вороненко Ю.В., 2006; Кундієв Ю.І., 2006; Слабкий Г.О., 2008).

У результаті тривалих і різнобічних пошуків ефективних шляхів збереження та зміцнення здоров'я населення країни Європейського регіону ВООЗ прийняли політику „Здоров'я для всіх” (ЗДВ), одним з завдань якої визначено моніторинг стану здоров'я населення з узагальненням кращого досвіду досягнення вищого рівня здоров'я через міжнародне, міжрегіональне порівняння ефективності обраних стратегій.

Оцінка сучасного стану здоров'я населення України свідчить про його погіршення, що стало результатом тривалої динаміки несприятливих змін у природному відтворенні населення країни (Грузєва Т.С., 2010; Кульчицька Т.К., 2008; Литвинова Л.О., 2010) і потребує поліпшення ситуації шляхом підвищення ефективності діяльності охорони здоров'я та запровадження міжсекторального комплексного підходу до проблем здоров'я населення з урахуванням регіональних особливостей.

Питанням реформування і підвищення ефективності функціонування системи надання медичної допомоги з метою збереження та зміцнення здоров'я населення останніми роками приділялося багато уваги як в Україні (Гойда Н.Г., 2008, 2009; Лехан В.М., Слабкий Г.О., Шевченко М.В., 2010; Коваленко В.М, Криштопа Б.П., Корнацький В.М., 2002; Куценко В.І., 2008), так і за її межами (Kutzin J.A., 2009; Chung H., 2006). В нових умовах децентралізованого управління і підвищення ролі адміністративних територій у забезпеченні населення медичною допомогою зростає роль закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) як самостійних суб'єктів господарювання, проте при всій цінності таких підходів у них не відображені моніторингові дослідження змін стану здоров'я населення.

Відсутність чіткої системи моніторингу, як інформаційного підгрунтя впровадження принципово нових, сучасних підходів до планування в системі охорони здоров'я, негативно позначилась на формуванні регіональних стратегій розвитку охорони здоров'я.

Актуальність дослідження значною мірою зумовлена необхідністю прийняття регіональних програм, виконання яких потребує супроводу моніторингових досліджень стану здоров'я населення, які не проводяться.

Відсутність функціонування в Україні регіональних моніторингових систем вивчення стану здоров'я населення в період реформування галузі при існуючій необхідності раціонального поєднання діяльності ЗОЗ із діяльністю місцевих органів влади та самоуправління, в межах існуючих повноважень зі збереженням вертикальних взаємозв'язків на територіальному рівні, зумовило необхідність наукового обгрунтування системи моніторингу стану здоров'я населення на регіональному рівні, що визначило актуальність дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом комплексних науково-дослідних робіт ДУ „Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України”: „Вивчення особливостей формування здоров'я населення в умовах соціально-економічної диференціації суспільства” термін виконання 2004-2006 рр. № держреєстрації 0104U003680; „Наукове обґрунтування регіональних аспектів формування цільових програм і заходів за результатами моніторингу показників стану здоров'я дорослого населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я та їх прогнозних тенденцій” термін виконання 2007-2009 рр. № держреєстрації 0107U000349 та „Науково-методологічне та організаційно-методичне забезпечення моніторингу виконання Міжгалузевої комплексної програми „Здоров'я нації” на 2002-2011 рр.” термін виконання 2007-2011 рр. № держреєстрації 0107U000351, у підготовці яких автор як виконавець брала безпосередню участь.

Мета дослідження - наукове обґрунтування функціонально-організаційної системи моніторингу стану здоров'я населення України на регіональному рівні.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

1. Вивчення за даними літератури вітчизняного та закордонного досвіду щодо особливостей формування здоров'я дорослого населення, моніторингу стану здоров'я в регіональному аспекті.

2. Проведення аналізу динаміки основних статистичних показників здоров'я за класами хвороб МКХ-10 та основними нозологіями серед різних вікових груп дорослого населення в розрізі адміністративних територій України.

3. Вивчення регіональних особливостей динаміки (2005-2009 рр.) змін мережі та кадрового забезпечення ЗОЗ на адміністративних територіях України.

4. Виявлення кореляційного взаємозв'язку між показниками стану здоров'я населення, мережі та кадрового забезпечення ЗОЗ за адміністративними територіями України.

5. Проведення інтегральної оцінки стану здоров'я населення за адаптованими індикаторами ВООЗ на основі розробленої методики моніторингу в розрізі адміністративних територій України.

6. Дослідження чинної нормативно-правової бази та її впливу на створення умов для збереження і зміцнення здоров'я населення в регіональному аспекті.

7. Встановлення ступеня впливу регіональних програм у галузі охорони здоров'я на стан здоров'я населення регіонів.

8. Обґрунтування, розробка та впровадження функціонально-організаційної системи моніторингу стану здоров'я населення на регіональному рівні та визначення її ефективності.

Науковою базою дослідження, яке проводилось у 2005-2009 рр., стали 27 адміністративних територій України.

Об'єкт дослідження - здоров'я дорослого населення в розрізі адміністративних територій України та система його моніторингу.

Предмет дослідження - регіональні особливості здоров'я дорослого населення, мережі та кадрового забезпечення ЗОЗ, нормативно-правові акти, регіональні програми розвитку охорони здоров'я.

Методи дослідження. Реалізація мети і завдань дослідження потребувала використання комплексу взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів, спрямованих на отримання об'єктивних і достовірних результатів, основою яких став системний підхід:

- системний аналіз - для визначення структурних і функціональних зв'язків між елементами системи моніторингу стану здоров'я населення України на регіональному рівні;

- бібліосемантичний - для вивчення існуючих підходів до вирішення проблеми моніторингу стану здоров'я населення в країнах світу, визначення напрямів дослідження, методичних засад у вирішенні поставлених завдань;

- статистичний - для аналізу динаміки змін показників захворюваності та поширеності хвороб серед дорослого населення, мережі та кадрового забезпечення ЗОЗ у розрізі адміністративних територій України;

- аналітико-синтетичний - для створення методики інтегральної оцінки стану здоров'я населення у розрізі адміністративних територій України;

- концептуального моделювання - для опису властивостей системи регіонального моніторингу стану здоров'я населення та встановлення взаємозв'язків між її основними структурними елементами;

- експертних оцінок - для визначення вагових коефіцієнтів індикаторів стану здоров'я населення та оцінки дієвості запропонованої системи моніторингу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні:

- комплексно представлено регіональні особливості стану здоров'я дорослого населення України та шляхи його поліпшення з досягненням позитивних результатів;

- науково обґрунтована методика інтегральної оцінки стану здоров'я населення за його індикаторами, яка відповідає критеріям ВООЗ;

- встановлено вплив виконання регіональних програм на стан здоров'я населення України;

- науково обґрунтовано і розроблено функціонально-організаційну систему моніторингу стану здоров'я населення України на регіональному рівні та оцінено її ефективність.

Теоретичне значення роботи полягає в суттєвому доповненні теорії соціальної медицини в частині регіонального розвитку охорони здоров'я.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони стали підставою для:

– розробки методики інтегральної оцінки стану здоров'я населення в розрізі регіонів, запровадженої на державному рівні;

– запровадження системи регіонального моніторингу стану здоров'я населення з метою забезпечення його збереження і зміцнення.

Результати дослідження використані:

а) на державному рівні в пропозиціях до:

- проекту Закону України «Про внесення змін до Основ Законодавства України про охорону здоров'я» (лист МОЗ України від 07.06.2011 р. № 02.05-25/457);

- постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 28.12.2000 р. №1907 «Про моніторинг стану здоров'я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я» (лист Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України від 07.06.2011 р. № 02.05-25/457);

- постанови КМУ від 17.09.2002 р. №1394 «Про виконання завдань, що випливають з послань Президента України до ВРУ "Європейській вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки» (лист МОЗ України від 07.06.2011 р. № 02.05-25/457);

- розробки науково-обгрунтованої системи комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів (доручення КМУвід 22.07.2003 р. № 28615) (лист МОЗ України від 07.06.2011 р. № 02.05-25/457);

- розробки та запровадження методики оцінки управлінських рішень щодо реалізації державних пріоритетів у соціально-економічному та культурному розвитку регіонів (доручення Президента України від 02.07.2010 р. № 1-1/1420) (лист МОЗ України від 07.06.2011 р. № 02.05-25/457);

б) на галузевому рівні при підготовці:

- наказу МОЗ України від 06.07.2001 р. № 272 «Про рейтингову оцінку стану здоров'я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я» (лист МОЗ України від 07.06.2011 р. № 02.05-25/458).

- наказу МОЗ України від 10.12.2001 рр. № 491 «Про додаткові показники щодо забезпечення моніторингу стану охорони здоров'я в сільській місцевості» (лист МОЗ України від 07.06.2011 р. № 02.05-25/458).

- наказу МОЗ України від 31.05.2002 р. № 197 «Про рейтингову оцінку стану здоров'я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я» (лист МОЗ України від 07.06.2011 р. № 02.05-25/458).

Розробки:

- методики розрахунку основних інтегральних показників рейтингової оцінки закладів охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва та Севастополя : [зб. нормативно-директивних документів з охорони здоров'я] / В. М. Пономаренко, В. С. Швецов, Н. В. Медведовська. - 2002. - Червень. - С. 70-75;

- рейтингової оцінки інтегральних показників стану здоров'я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва та Севастополя : [зб. нормативно-директивних документів з охорони здоров'я] / В. М. Пономаренко, Н. В. Медведовська. - 2002. - Червень. - С. 76-85.

- методичних рекомендацій: «Рейтингова оцінка інтегральних показників стану здоров'я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва та Севастополя» (В. М. Пономаренко, Н. В. Медведовська) та «Методика розрахунку основних інтегральних показників рейтингової оцінки закладів охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва та Севастополя» (В. М. Пономаренко, В. С. Швецов, Н. В. Медведовська).

- інформаційного листа №13-2010 „Визначення проблемних регіонів України за станом здоров'я населення працездатного віку на основі аналізу динаміки змін показників захворюваності та їх середньострокових прогнозних тенденцій” (Київ, 2010) (Г. О. Слабкий, Ю. Б. Ященко, Т. К. Кульчицька, Г. В. Курчатов, О. В. Любінець, Н. В. Медведовська).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно розробила програму дослідження, визначила його мету та завдання, методологічні основи і методичні підходи до їх вирішення, обрала методи дослідження. Проаналізувала зміни в динаміці стану здоров'я населення за даними іноземних і вітчизняних літературних джерел. Самостійно зібрала та викопіювала первинну документацію, провела аналіз та статистичну обробку отриманих даних; здійснила науково-методичне обґрунтування методики визначення інтегральної оцінки стану здоров'я населення адміністративних територій України, вперше застосувавши коефіцієнт динаміки змін індикаторів його стану; згрупувала в регіони адміністративні території з виявленими значними змінами стану здоров'я дорослого населення; самостійно розробила підходи до побудови системи моніторингу стану здоров'я населення на регіональному рівні; провела прогностичну оцінку ефективності запропонованої функціонально-організаційної системи. Автор самостійно узагальнила отримані результати, сформувала висновки та практичні рекомендації, що знайшли відображення в публікаціях за темою дисертаційного дослідження. Ідеї та розробки співавторів колективно опублікованих робіт у дослідженні не використовувалися. Конкретний внесок автора у підготовку зазначених публікацій зазначено у розділі автореферату, в якому наведено наукові праці за темою дисертаційного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на:

міжнародних конференціях і конгресах: Ювілейному VІІІ з'їзді ВУЛТ (Івано-Франківськ, 2005 р.); ХІ конгресі СФУЛТ (Полтава - Київ - Чикаго, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій Всесвітньому дню здоров'я 2010 р., «Урбанізація та здоров'я» (Київ, 2010 р.);

національних з'їздах та конференціях: науково-практичній конференції «Демографічна та медична статистика України у ХХІ столітті. Медичні інформаційні системи у статистиці» (Київ, 2004 р.); науково-практичній конференції «Викладання актуальних питань геронтології у підготовці спеціалістів для системи медичної та соціальної допомоги людям літнього віку в Україні» (Київ, 2004 р.); Національному конгресі геронтологів та геріатрів України (Київ, 2005 р.); науково-практичній конференціії «Міжгалузева комплексна програма "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки - крок до реформування галузі» (Київ, 2006 р.); IV з'їзді спеціалістів з соціальної медицини та організаторів охорони здоров'я (Київ - Житомир, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Підвищення якості медичної допомоги: наукові засади та практичні результати» (Київ, 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 92 публікаціях, у т.ч.: 32 - у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України (6 - без співавторів), 60 - в інших виданнях (1 монографії, в окремих розділах 18 монографій, 2 методичних рекомендаціях, 22 тезах матеріалів науково-практичних конференцій, конгресів, 17 інформаційно-довідникових матеріалах, 1 інформаційному листі та 2 свідоцтвах про реєстрацію авторського права на твір).

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, восьми розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 312 сторінок друкованого тексту (у т.ч.: 35 рисунків, 15 таблиць, 3 додатки). Список використаних джерел містить 330 найменувань, у т.ч. 40 - латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма, обсяги та методи дослідження. Досягнення мети дослідження потребувало розробки спеціальної програми з використанням методу системного підходу, що обумовило його виконання у вісім організаційних етапів, кожен із яких, своєю чергою, включав конкретні завдання з переходом до наступного етапу (рис. 1). Така багаторівнева структуризація завдань дослідження забезпечила його системність, оскільки результати, одержані на кожному попередньому етапі, ставали логічною основою не тільки для наступних етапів, але й для узагальнення одержаних результатів та наукового обґрунтування досягнення мети дослідження.

На першому етапі проаналізовано та оцінено досвід збереження і зміцнення стану здоров'я населення, а також сучасні підходи до вивчення моніторингу його регіональних особливостей у країнах світу, СНД та Україні. Поставлене завдання виконано за допомогою системного аналізу та бібліосемантичного методу.

На другому етапі визначено програмно-цільову структуру, сформовано програму, мету і завдання дослідження, відповідно до яких обрано адекватні методи та обґрунтовано обсяг фактичного матеріалу.

Метою третього етапу було вивчення особливостей первинної захворюваності та поширеності за основними класами хвороб МКХ-10 серед дорослого населення за даними офіційної статистики за 5 років (2005-2009 рр.) у розрізі адміністративних територій України. Його інформаційною базою стали статистичні звіти управлінь охорони здоров'я обласних та міських (Києва та Севастополя) державних адміністрацій (усього 1215 одиниць).

Рис. 1. Програма, обсяги та методи дослідження

На четвертому етапі проаналізовано регіональні особливості динаміки змін мережі та кадрового забезпечення в розрізі регіонів, встановлено взаємозв'язок (залежності) між їх динамікою та динамікою змін показників стану здоров'я дорослого населення.

У процесі виконання п'ятого етапу науково обгрунтовано методику та проведено інтегральну оцінку стану здоров'я населення.

Нормативно-правове забезпечення збереження та зміцнення здоров'я населення, сучасний стан виконання регіональних програм в охороні здоров'я проаналізовано на шостому та сьомому етапах дослідження (всього 450 нормативно-правових актів, у т.ч. 15 законів України, 27 постанов КМУ, 35 наказів МОЗ України, 28 державних програм, 345 регіональних програм).

Восьмий, заключний, етап полягав в узагальненні результатів попередніх етапів дослідження, у розробці, впровадженні та оцінці ефективності функціонально-організаційної системи моніторингу стану здоров'я населення на регіональному рівні, з використанням системного підходу та аналізу, концептуального моделювання.

Статистичну обробку результатів дослідження проведено з використанням методів статистичного аналізу, реалізованих у пакетах ліцензійних прикладних програм «EXCEL», «STATISTICA 8.0».

Вагові коефіцієнти сили впливу індикаторів стану здоров'я населення на його інтегральну оцінку та дієвості запропонованої системи моніторингу визначено експертним шляхом із залученням 20 незалежних експертів (25,0% - керівники департаментів МОЗ України, 45,0% - начальники управлінь охорони здоров'я, 30% - науковці за фахом «Соціальна медицина»).

Результати дослідження засвідчили тенденції до невпинного зростання у 2005-2009 рр. захворюваності та поширеності хвороб серед дорослого населення. Зокрема, рівень захворюваності (рис. 2) зріс на 1,15% (2009 р. - 57 231,0; 2005 р. - 56 580,1 на 100 тис. дорослого населення), при найвищих показниках у м. Києві (78 674,6), Дніпропетровській (74 224,9), Львівській (73 582,1), Івано-Франківській (72 609,6), Вінницькій (67 910,3), Харківській (64 413,2) та Черкаській (63 838,0 на 100 тис. дорослого населення) областях. Відмінності між крайніми показниками - 1,98 разу (р<0,001).

- Размещено на http://www.allbest.ru/

60,1 тис. і більше на 100 тис. дорослого населення;

- Размещено на http://www.allbest.ru/

60-54 тис. випадків на 100 тис. дорослого населення;

- Размещено на http://www.allbest.ru/

до 53,9 тис. на 100 тис. дорослого населення

Рис. 2. Захворюваність дорослого населення України за адміністративними територіями (2009 р., на 100 тис. відповідного населення)

Найменші значення захворюваності в 2009 р. виявлено серед дорослого населення Сумської (39 912,2), Луганської (39 927,0) областей та АР Крим (40 349,0 на 100 тис. дорослого населення).

У структурі захворюваності дорослого населення 32,6% становили хвороби органів дихання, 10,8% - хвороби системи кровообігу, 8,8% - хвороби сечостатевої системи, 8,0% - травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників, по 6,0% - хвороби шкіри та підшкірної клітковини і хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини, 5,7% - хвороби ока та його придаткового апарату, 4,3% - хвороби органів травлення.

Щодо поширеності хвороб серед досліджуваного контингенту (рис. 3), то на всіх адміністративних територіях України, крім АР Крим, зафіксовано зростання рівнів у 2009 р. (182 623,7) порівняно з 2005 р. (170 913,3 на 100 тис. дорослого населення, або +6,86%). При цьому найвищі їх показники спостерігалися у м. Києві (235 770,5), Вінницькій (219 526,5), Дніпропетровській (213 778,2), Черкаській (209 456,6), Харківській (198 604,4 на 100 тис. дорослого населення) областях, а найнижчі - в АР Крим (138 575,7), Запорізькій (141 626,3), Луганській (147 262,3), Сумській (154 973,7), Житомирській (155 575,1) областях при відмінності між крайніми показниками - 1,71 разу (р<0,001).

Размещено на http://www.allbest.ru/

- 191 тис. і більше на 100 тис. дорослого населення;

Размещено на http://www.allbest.ru/

191-173 тис. на 100 тис. дорослого населення;

Размещено на http://www.allbest.ru/

до 173 тис. на 100 тис. дорослого населення

Рис. 3. Поширеність хвороб серед дорослого населення України за адміністративними територіями (2009 р., на 100 тис. відповідного населення)

Основу структури поширеності хвороб серед дорослого населення у 2009 р. формували хвороби системи кровообігу (37,1%), органів дихання (13,8%), органів травлення (10,1%), сечостатевої системи (6,0%), кістково-м'язової системи та сполучної тканини (5,7%), хвороби ока та його придаткового апарату (4,86%), ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин (4,32%), розлади психіки та поведінки (2,74%).

Отримані результати засвідчили зростання в динаміці (2005-2009 рр.) рівнів захворюваності та поширеності хвороб серед працездатного населення. При цьому темпи захворюваності скоротилися, найвищі рівні якої у 2009 р. зареєстровано в Дніпропетровській (82 351,9), Івано-Франківській (81 353,9), м. Києві (79 334,5), Вінницькій (77 333,6), Львівській (76 971,9), Черкаській (71 139,9), Харківській (69 782,9), Чернівецькій (69 691,5) областях, а найнижчі - в АР Крим (44 540,8 на 100 тис. працездатного населення). Відмінність між крайніми показниками - 1,85 разу (р<0,001).

Найвищі рівні поширеності хвороб серед населення працездатного віку спостерігалися в областях центрального регіону: Вінницькій (185 746,4), Київській (161 560,9), Черкаській (161 711,5); Дніпропетровській (175 113,7) Харківській (158 132,8), Чернігівській (157 977,8) областях та у м. Києві (173 828,8 на 100 тис. населення працездатного віку). Найнижчі рівні поширеності хвороб виявлено серед населення працездатного віку АР Крим (106 483,9) та м. Севастополя (109 017,5 на 100 тис. населення працездатного віку). Відмінність між крайніми показниками - 1,75 разу (р<0,001).

Аналогічне зростання захворюваності та поширеності хвороб встановлено серед населення старше працездатного віку. Найвищі рівні захворюваності в 2009 р. зафіксовано в Львівській (73 702,1), Івано-Франківській (66 650,3), Дніпропетровській (63 180,0), Харківській (62 850,9), Закарпатській (62 607,1) Вінницькій (61 587,9), Черкаській (60 330,1), Одеській (58 037,7 на 100 тис. населення старше працездатного віку) областях, найнижчі - в Луганській області (31 781,0). Відмінності між крайніми показниками - 2,32 разу (р<0,001).

Поширеність хвороб серед населення старше працездатного віку була найвищою в Черкаській (323 514,0) Харківській (314 966,3), Дніпропетровській (314 535,4), Одеській (313 249,9) та Вінницькій (307 374,9) областях при мінімальному її значенні в Чернівецькій (226 876,5 на 100 тис. відповідного населення) області. Відмінності між крайніми показниками - 1,43 разу (р<0,001).

Як свідчить проведений аналіз, пріоритетними проблемами стану здоров'я дорослого населення залишаються соціально-детерміновані та небезпечні хвороби, зокрема, хвороби системи кровообігу, новоутворення, хвороби крові й кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму, хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин, хвороби органів дихання, сечостатевої системи, органів травлення (табл. 1), які є основною причиною підвищення рівня звертань дорослого населення до лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ).

Таблиця 1

Поширеність хвороб серед дорослого населення України за основними класами (на 100 тис. відповідного населення)

Клас хвороб

2005 р.

2009 р.

Приріст 2009/2005 рр.

Різниця приросту в регіонах

Новоутворення

4 253,2

4 620,8

+8,6%

Рівненська (+39,2%),

Вінницька (-1,9%)

Хвороби крові й кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму

1 031,1

1 168,3

+13,2%

Львівська (+44,6%),

Черкаська (-16,9%)

Ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин

6 810,7

7 893,4

+16,1%

Рівненська (+34,6%), Закарпатська (-16,4%)

Хвороби системи кровообігу

61 552,5

67 702,7

+10,0%

Чернівецька (+24,2%),

м. Севастополь (-6,1%)

Хвороби органів дихання

23 981

25 172,1

+5,0%

Рівненська (+25,2%),

Донецька (-9,7%)

Хвороби органів травлення

17 045,8

18 421,3

+8,1%

Миколаївська (+31,6%), Запорізька (-22,0%)

Хвороби сечостатевої системи

10 113,0

10 830,1

+7,1%

Миколаївська (+33,4%), Житомирська (-8,5%)

Результати дослідження дали змогу виявити значні регіональні особливості показників захворюваності та поширеності хвороб системи кровообігу серед дорослого населення України. Зокрема, найвищі рівні захворюваності серед дорослого населення за цим класом хвороб у 2009 р. зареєстровано в Харківській (9 707,7), Закарпатській (9 414,7), Івано-Франківській (8 297,8), Одеській (7 446,0), Вінницькій (7 279,8), Дніпропетровській (6 831,0), Миколаївській (6 807,1) областях, а найнижчі - в м. Севастополі (2 975,5 на 100 тис. дорослого населення). Відмінність між крайніми показниками - 3,27 разу (р<0,001).

Аналіз особливостей поширеності хвороб системи кровообігу в 2009 р. виявив найвищі їх рівні в м. Севастополі (82 675,2), Полтавській (81 138,1), Вінницькій (77 138,6 на 100 тис. дорослого населення) областях, а в окремих областях зростання їх рівня поширеності за 2005 - 2009 рр. перевищило 20,00% (Чернівецька - 24,22%, Львівська - 21,16%).

Найвищу питому вагу класу хвороб системи кровообігу в загальній структурі поширеності хвороб серед дорослого населення виявлено в Луганській області (46,63%) при загальноукраїнському значенні - 37,70%. До адміністративних територій з високою питомою вагою їх поширеності належали АР Крим (44,50%), м. Севастополь (44,47%), Полтавська (44,10%), Запорізька (43,64%) та Кіровоградська (42,83%) області при найменшому її значенні в м. Києві (30,20%). У структурі поширеності хвороб системи кровообігу більшості областей переважала гіпертонічна хвороба, коливаючись від 52,36% в Хмельницькій, 51,70% у Львівській та Житомирській областях до 40,41% в Київській області.

Комплексна оцінка змін динаміки показників захворюваності та поширеності хвороб у розрізі регіонів України потребувала аналізу мережі, кадрового забезпечення та їх впливу на здоров'я населення. Отримані результати засвідчили, що амбулаторно-поліклінічна допомога залишається основним і найбільш масовим видом медичної допомоги, на рівні якої мають розпочинати і закінчувати лікування близько 80% пацієнтів.

Встановлено, що зі збільшенням у 2005-2009 рр. кількості амбулаторно-поліклінічних закладів - АПЗ (+2,8%) зменшилася чисельність ЛПЗ (-5,6%), найбільше яких скоротилось у Київській області (35,4%), при загальному зростанні кількості АПЗ на 10,9%. У Волинській, Сумській та Чернівецькій областях чисельність ЛПЗ за останні 5 років не змінилася, а число АПЗ зросло відповідно на 3,9%, 1,4% та 19,7%. У Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях збільшилася кількість АПЗ і ЛПЗ. У м. Севастополі змін не зафіксовано. У м. Києві кількість АПЗ не змінилася, а число ЛПЗ зросло на 3,1%. У Миколаївській області при сталій кількості АПЗ скоротилося число ЛПЗ за 2005-2009 рр. на 14,8%.

Кількість закладів первинної медико-санітарної допомоги (ЗПМСД) в середньому по Україні за 2005-2009 рр. збільшилась на 22,5%. Найвищі темпи її зростання зареєстровано у Дніпропетровській - на 82 (79,6%) заклади, Донецькій - на 70 (53,03%), Черкаській - на 55 (61,1%), Чернівецькій - на 49 (44,9%), Львівській - на 91 (56,2%) та Луганській областях - на 39 (58,2%), найповільніші - у Волинській - на 6 (6,4%) закладів, Закарпатській - на 12 (4,5%) та Кіровоградській областях - на 2 (1,8%).

Переважна більшість (89,5%) закладів (підрозділів) загальної практики/сімейної медицини (ЗП/СМ) розташована у сільській місцевості. Із загальної кількості штатних посад лікарів ЗП/СМ 75,7% припала на ЗПМСД сільських адміністративних регіонів. Однак, незважаючи на те, що протягом 2009 р. створено 185 нових ЗПМСД (139 - у сільській місцевості та 46 - у містах), показник забезпечення населення ЗПМСД був у 4 рази меншим за середній у країнах Європейського Союзу (ЄС) - 1,2 на 10 тис. населення проти 4,9.

Розвиток мережі ЗПМСД, у т.ч. тих, які надають первинну допомогу на засадах ЗП/СМ, супроводжується зростанням рівня захворюваності населення за рахунок своєчасності виявлення захворювань. Встановлений при цьому достовірний обернений кореляційний зв'язок середньої сили (r=-0,4741; р0,001) первинної захворюваності з рівнем загальної смертності дає змогу розглядати розвиток мережі ЗПМСД як позитивне явище. Дослідженням не встановлено жодного достовірного зв'язку показників стану здоров'я дорослого населення із кількістю лікарняних ліжок у розрізі регіонів. Загальноукраїнською стала тенденція поступового зменшення чисельності лікарень, скорочення лікарняних ліжок, зниження рівня госпіталізації та кількості днів роботи ліжка.

Результати дослідження засвідчили відсутність сильного визначального впливу на стан здоров'я дорослого населення динаміки змін мережі та кадрового забезпечення ЗОЗ у розрізі регіонів. Вказане дає змогу стверджувати, що мережа ЗОЗ не зорієнтована на існуючий попит у медичній допомозі населення того чи іншого регіону, не залежить від потреби в медичній допомозі, не спроможна оперативно реагувати на його зміни.

Значні регіональні особливості стану здоров'я дорослого населення потребували розробки та впровадження спеціальної методики визначення інтегрального показника стану здоров'я населення в розрізі регіонів України. Ця методика базувалася на сучасних міжнародних підходах і проводилася поетапно.

При цьому на першому етапі найбільш складним і відповідальним було формування переліку показників, які комплексно та різнобічно характеризують регіональні особливості стану здоров'я населення, оскільки при зміні їхнього складу змінюється значення інтегральної оцінки стану здоров'я. Цей самий етап у подальшому визначив адекватність вибору методу агрегації узагальнюючого інтегрального показника. До переліку показників стану здоров'я населення в регіонах обирались його індикатори, визнані ВООЗ та адаптовані до умов України (табл. 2).

Забезпечення інформаційної односпрямованості показників і встановлення логічного зв'язку між індикаторами та інтегральною оцінкою потребувало їх розподілу на стимулятори та дестимулятори. Зв'язок між інтегральною оцінкою і показником-стимулятором прямий, оскільки при зростанні значення показника підвищується інтегральна оцінка стану здоров'я населення регіону. Інші показники мають обернений зв'язок і є дестимуляторами.

Таблиця 2

Індикатори стану здоров'я населення, їх вагові коефіцієнти та характер впливу на інтегральну оцінку стану здоров'я населення

Індикатор

Ваговий

коефіцієнт

Характер впливу на інтегральну оцінку

Народжуваність (на 1000 населення)

5,88

стимулятор

Загальна смертність (на 1000 населення)

8,12

дестимулятор

Смертність немовлят
(на 1000 дітей, народжених живими)

9,79

дестимулятор

Природний приріст (на 1000 населення)

5,35

стимулятор

Поширеність захворювань
(на 100 тис. усього населення)

5,90

дестимулятор

Первинна захворюваність (на 100 тис. усього населення)

4,35

дестимулятор

Захворюваність на туберкульоз(на 100 тис. населення)

5,30

дестимулятор

Захворюваність на цукровий діабет на 100 тис. населення)

4,20

дестимулятор

Захворюваність на хвороби системи кровообігу (на 100 тис. населення)

6,31

дестимулятор

Захворюваність на злоякісні новоутворення (на 100 тис. населення)

5,25

дестимулятор

Захворюваність на сифіліс(на 100 тис. населення)

2,40

дестимулятор

Захворюваність на хронічний алкоголізм(на 100 тис. населення)

3,90

дестимулятор

Захворюваність на розлади психіки від уживання наркотичних речовин (наркоманію) (на 100 тис. населення)

3,56

дестимулятор

Первинна інвалідність(на 100 тис. дорослого населення)

6,31

дестимулятор

Число пологів(на 1000 жінок фертильного віку)

5,23

стимулятор

Число переривань вагітності(на 1000 жінок фертильного віку)

3,98

дестимулятор

Число абортів на 100 пологів(вакуум-аспірації)

3,53

дестимулятор

Смертність чоловіків працездатного віку(на 1000 чоловіків працездатного віку)

10,64

дестимулятор

Підвищення об'єктивності інтегральної оцінки потребувало врахування впливу кожного з індикаторів через вагові коефіцієнти, які визначались експертним шляхом із залученням 20 незалежних компетентних експертів, а їх узгодженість досліджувалася з використанням стандартних процедур (за Кенделом). населення здоров'я кадровий

За кожним з індикаторів проводилася стандартизація, метою якої було позбавлення одиниць вимірювання та приведення значень індикаторів до єдиної основи зі збереженням співвідношень між ними. Обрана для цього методика стандартизації вихідних даних „на основі відхилень для неоднорідних сукупностей” сприяла високій об'єктивності обрахунків при її апробації.

Перевагою обраного методу стандартизації стало прийняття за одиницю стандартизації показника варіаційного розмаху. У випадку надто великих його значень методика модифікувалась шляхом заміни абсолютних значень показників їх логарифмами. При цьому стандартизована функція залишалась чутливою до будь-яких змін показника з невеликою різницею між значеннями.

Агрегування суми стандартизованих значень з метою визначення узагальнюючого статистичного показника стану здоров'я населення було наступним етапом, під час якого класифікувалися та адаптувалися методи агрегування до конкретних умов виконання соціально-економічних і статистичних досліджень.

Враховуючи специфіку та умови дослідження, агрегація стандартизованих значень і вагових коефіцієнтів проводилася трьома основними шляхами визначення: середнього рангу, показника рівня здоров'я населення регіону (таксономічного) та узагальнюючого статистичного показника стану здоров'я населення регіону на основі багатовимірної середньої. Оскільки перший з них перегукується з методикою визначення узагальнюючого статистичного показника методом суми місць, то він характеризується недостатньо високою об'єктивністю і в дослідженні не використовувався.

Визначення показника стану здоров'я населення регіону (таксономічного) є високо інформативним та об'єктивним методом, однак цей метод неможливо застосовувати, оскільки немає нормативних, оптимальних значень обраних індикаторів у розрізі регіонів.

Найбільш реальним для досягнення мети дослідження запропоновано метод визначення узагальнюючого статистичного показника (УСП) стану здоров'я населення регіону на основі багатовимірної середньої, який передбачає стандартизацію на основі відхилень для неоднорідних сукупностей, застосування вагових коефіцієнтів і вперше запропонованого коефіцієнту динаміки, який розраховується за формулою частки від ділення значення індикатора конкретного року на відповідне його значення в діапазоні п'ятирічних змін (2009-2005 рр.).

Процедура обчислень проводилася за оптимізованою нами методикою визначення інтегральної оцінки за формулою:

і - індекс показника;

j - індекс регіону;

Zij - стандартизоване значення і-го показника в j-му регіоні;

Ki - ваговий коефіцієнт і-го показника;

Кij - коефіцієнт динаміки і-го показника в j-му регіоні.

Математична залежність процедури агрегування вихідних даних від обраної процедури стандартизації підтверджена експериментально в процесі дослідження.

Остаточне значення інтегрального показника дало змогу розмістити регіони в ранговому порядку або згрупувати їх відповідно до стану здоров'я населення, яке проживає в них.

За підсумками 2009 р., жоден з регіонів не належав до групи з найкращим станом здоров'я населення. Кращим за середній був стан здоров'я у мешканців Волинської (0,6949), Чернівецької (0,6878), Рівненської (0,6770), Тернопільської (0,6737), Івано-Франківської (0,6702), Закарпатської (0,6607), Львівської (0,6427) областей та м. Києва (0,6609). З урахуванням коефіцієнта динаміки індикаторів стану здоров'я населення їм вдалося зберегти перші вісім рангових місць (рис. 4).

• - стан здоров'я населення найкращий (1,0-0,8);

• - стан здоров'я кращий за середній (0,79-0,61);

• - стан здоров'я середній (0,6-0,41);

• - стан здоров'я нижчий за середній (0,4-0,21);

• - стан здоров'я найгірший (0,2-0)

Рис. 4. Розподіл регіонів України за інтегральною оцінкою стану здоров'я населення

До групи регіонів з інтегральною оцінкою здоров'я населення як середня увійшли АР Крим (0,5824), Сумська (0,5618), Запорізька (0,5553), Харківська (0,5040). До цієї ж групи належали Полтавська (0,4961), Житомирська (0,4906), Київська (0,4892), Одеська (0,4761), Вінницька (0,4758), Херсонська (0,4668), Хмельницька (0,4640), Миколаївська (0,4374), Черкаська (0,4366), Дніпропетровська (0,4223) та Луганська (0,4208) області та м. Севастополь (0,4732). У більшості регіонів спостерігалися позитивні зміни стану здоров'я населення, крім м. Севастополя, Херсонської, Сумської, Миколаївської та Київської областей, в яких, навпаки, простежувалися негативні її тенденції.

Стан здоров'я населення нижчий за середній зареєстровано у Кіровоградській (0,4086), Донецькій (0,3681), Чернігівській (0,3442) областях, де його індикатори були стабільно найнижчими (табл. 3).

Таблиця 3

Рангові місця адміністративних територій за різними методами оцінки стану здоров'я населення (2009 р.)

Адміністративна територія

Інтегральний показник

Захворюваність

(на 100 тис. населення)

Поширеність хвороб (на 100 тис. населення)

Волинська

1-ше місце (0,6949)

20-те місце (78 571,2)

19-те місце (188 711,5)

Чернівецька

2-ге місце (0,6878)

18-те місце (74 537,7)

15-те місце (183 034,8)

Рівненська

3-тє місце (0,6770)

21-ше місце (79 113,9)

14-те місце (181 319,1)

Тернопільська

4-те місце (0,6737)

14-те місце (70 401,0)

13-те місце(180 963,6)

Івано-Франківська

5-те місце (0,6702)

26-те місце (91 506,3)

20-те місце (193 586,0)

м. Київ

6-те місце (0,6702)

27-ме місце (96 653,4)

27-ме місце (240 063,4)

Закарпатська

7-ме місце (0,6607)

13-те місце (67 846,6)

8-ме місце (170 005,6)

Львівська

8-ме місце (0,6427)

25-те місце (86 337,0)

10-ше місце (173 067,0)

АР Крим

9-те місце (0,5824)

2-ге місце (53 950,4)

1-ше місце (143 837,4)

Сумська

10-те місце (0,5618)

1-ше місце (50 432,2)

4-те місце (155 013,4)

Запорізька

11-те місце (0,5553)

4-те місце (57 621,2)

2-ге місце (145 331,1)

Харківська

12-те місце (0,5040)

19-те місце (77 829,6)

22-ге місце (202 300,8)

Полтавська

13-те місце (0,4961)

6-те місце (58 896,9)

16-те місце (183 103,6)

Житомирська

14-те місце (0,4906)

11-те місце (66 753,5)

6-те місце (166 468,3)

Київська

15-те місце (0,4892)

17-те місце (74 226,1)

23-те місце (202 431,1)

Одеська

16-те місце (0,4761)

16-те місце (72 300,0)

18-те місце (188 591,8)

Вінницька

17-те місце (0,4758)

23-те місце (85 203,0)

26-те місце (220 617,3)

м. Севастополь

18-те місце (0,4732)

7-ме місце (60 289,7)

17-те місце (184 381,4)

Херсонська

19-те місце (0,4668)

10-те місце (63 195,4)

9-те місце (172 991,7)

Хмельницька

20-те місце (0,4640)

12-те місце (67 206,0)

12-те місце (177 643,1)

Миколаївська

21-те місце (0,4374)

9-те місце (60 960,2)

5-те місце (163 016,2)

Черкаська

22-те місце (0,4366)

22-те місце (82 315,0)

25-те місце (214 122,1)

Дніпропетровська

23-те місце (0,4223)

24-те місце (85 506,8)

24-те місце (209 693,4)

Луганська

24-те місце (0,4208)

3-тє місце (55 870,6)

3-тє місце (151 847,0)

Кіровоградська

25-те місце (0,4086)

5-те місце (58 854,2)

7-ме місце (167 616,5)

Донецька

26-те місце (0,3681)

8-ме місце (60 864,6)

11-те місце (17 6023,1)

Чернігівська

27-те місце (0,3442)

15-те місце (71 782,4)

21-ше місце (193 956,4)

Аналіз законодавчих актів, які визначають розвиток системи охорони України, засвідчив, що вони не враховують регіональних особливостей стану здоров'я населення. Залишається жорстким нормування кадрового забезпечення та ліжкового фонду. І у зв'язку з цим неможливо врахувати регіональні особливості стану здоров'я населення при формуванні мережі та структури закладів охорони здоров'я на регіональному рівні.

Одним із основних дієвих напрямків оптимізації діяльності системи охорони здоров'я визнається розробка і реалізація державних та регіональних програм, з яких в Україні за період 2005-2009 рр. було відповідно 28 та 345.

Прийняття і реалізація великої кількості регіональних програм свідчить про наявність значних регіональних розбіжностей у потребах цільового програмного врегулювання тієї чи іншої проблеми в регіоні, особливо при їх дублюванні державних програм. Аналіз ефективності впливу прийнятих регіональних програм охорони здоров'я порівняно зі змінами стану здоров'я населення на визначеній території засвідчив у цілому їх недостатність. Встановлено, що негативними чинниками ефективного впровадження цільових програм є обмежене фінансування їх заходів; недостатність міжгалузевої взаємодії у впливі на стан здоров'я населення; наявність особливостей регіонів, не врахованих при розробці державних програм і відсутність системного моніторингу їх виконання.

Результати проведеного аналізу дали змогу вперше науково обґрунтувати функціонально-організаційну систему моніторингу стану здоров'я населення України на регіональному рівні, з використанням сучасних міжнародних підходів, яка передбачає визначену етапність обчислення інтегрального показника стану здоров'я населення з урахуванням його регіональних особливостей. При цьому система моніторингу стає достовірним інформаційним підґрунтям для прийняття управлінських рішень на різних рівнях, інструментом впливу та оцінки їх результативності на регіональному рівні (рис. 5).

Запропонована система моніторингу стану здоров'я населення дає змогу забезпечити прийняття своєчасних обґрунтованих управлінських рішень щодо ресурсного забезпечення, етапності виконання регіональних програм для первинної, вторинної та високоспеціалізованої медико-санітарної допомоги, швидкої та невідкладної медичної допомоги з безперервним підвищенням кваліфікації та професіоналізму медичних працівників на регіональному рівні. У таких умовах районні організаційно-методичні відділи, обласні та міські інформаційно-аналітичні центри виступають складовими блоку наукового супроводу системи з виконанням функцій регіонального моніторингу стану здоров'я населення та наукового обґрунтування коректив до прийнятих регіональних програм (рис. 6).

Рис. 6. Взаємодія основних елементів системи моніторингу стану здоров'я населення на регіональному рівні

На галузевому рівні передбачається децентралізація управління з подальшим запровадженням доказового менеджменту для приведення структури та мережі ЗОЗ у відповідність до медико-демографічної ситуації та стану здоров'я населення регіону, у напрямку забезпечення підвищення доступності та якості медичної допомоги для різних верств населення.

Об'єктивізація оцінки процесу оптимізації системи надання медичних послуг передбачає незалежне оцінювання громадськими організаціями рівня задоволеності населення медичною допомогою, а професійними профільними асоціаціями - доступності та якості медичної допомоги, що передбачено на регіональному рівні.

Впровадження елементів запропонованої системи моніторингу в більшості областей України позитивно вплинуло на стан здоров'я населення. Показовим є досвід Харківської області, моніторинг стану здоров'я населення якої за запропонованою методикою впроваджено з 2002 р. Запровадження переходу на обслуговування населення за принципом ЗП/СМ супроводжувалось розмежуванням в області первинного і вторинного рівнів надання медичної допомоги під контролем міжвідомчої Координаційної ради з питань охорони здоров'я та постійно діючої комісії Харківської обласної ради з питань охорони здоров'я.

Прийняття в Харківській області регіональної цільової програми «Здоров'я Слобожанщини» з відповідним її фінансуванням базувалось на результатах запропонованої регіональної системи моніторингу стану здоров'я населення в розрізі районів. Міжгалузевий підхід із залученням громадських організацій дав змогу досягти прозорості дій та широкої інформованості населення з питань охорони здоров'я, його результати наведено в табл. 4.

Таблиця 4

Результати виконання регіональної програми „Здоров'я Слобожанщини” з використанням системи моніторингу стану здоров'я населення

Показник

2005 р.

2009 р.

Динаміка змін (%)

Значення по Україні у 2009 р.

Забезпеченість лікарями ЗП/СМ
(на 10 тис. населення)

1,84

2,62

+42,4

1,69

Число ліжок денного стаціонару в АПЗ
(на 10 тис. населення)

18,6

18,8

+1,1

14,8

Проліковано хворих в денних стаціонарах при АПЗ (на 10 тис. населення)

663,9

686,4

+3,4

563,0

Питома вага викликів швидкої медичної допомоги до хронічних хворих (%)

1,67

1,28

-23,4

5,8

Загальна смертність населення на території обслуговування сімейними лікарями (на 100 тис. населення)

16,9

16,0

-5,3

16,3

Первинний вихід на інвалідність осіб працездатного віку, хворих на туберкульоз (на 10 тис. населення)

2,2

1,5

-31,8

2,7

Смертність від туберкульозу
(на 100 тис. населення)

20,5

15,5

-24,4

18,2

Смертність серед хворих на цукровий діабет (на 100 тис. населення)

4,5

2,9

-35,6

5,0

Первинна захворюваність на онкологічну патологію (на 100 тис. населення)

328,3

338,1

+3,0

331,5

Дорічна летальність серед онкологічних хворих (на 100 тис. населення)

28,7

24,2

-15,7

30,0

Захворюваність на гострий інфаркт міокарду (на 100 тис. населення)

149,9

140,5

-6,3

133,1

Захворюваність на всі форми інсультів (на 100 тис. населення)

242,2

215,4

-11,07

280,2

Смертність від хвороб системи кровообігу(на 100 тис. населення)

1162,5

1104,9

-4,96

1002,1

Смертність від інсульту

(на 100 тис.населення)

72,2

64,0

-11,4

85,8

Як видно з табл. 4, позитивна динаміка інтегральної оцінки стану здоров'я свідчить про його поліпшення, що доводить ефективність впровадження запропонованої системи моніторингу, універсальність застосування інтегральної оцінки стану здоров'я населення при розробці регіональних програм розвитку охорони здоров'я та ефективності управлінських технологій. Запровадження регіональної програми „Здоров'я Слобожанщини” дало змогу зберегти з 2009 р. 585 людино-років життя щорічно та попереджувати економічні втрати від погіршення стану здоров'я працездатного населення Харківської області в розмірі 12,4 млн грн. Витрачені з регіонального бюджету кошти (за роки виконання Програми - близько 78 млн. грн.) окупляться протягом 6,5-7 років.

Ставлення організаторів охорони здоров'я регіонального рівня (9), науковців (6), керівників структурних підрозділів МОЗ України (5), які виступили в ролі експертів запропонованої системи моніторингу, наведено в табл. 5.

Таблиця 5

Ставлення експертів до інновацій системи моніторингу стану здоров'я населення на регіональному рівні

Елементи запропоноваої системи

Оцінюють позитивно

%

Система в цілому

19

95,0

Використання індикаторів, рекомендованих ВООЗ для регіональних порівнянь, адаптованих до умов України

18

90,0

Введення коефіцієнта п'ятирічної динаміки стану здоров'я населення

19

95,0

Визначення вагових коефіцієнтів впливу індикаторів на інтегральну оцінку стану здоров'я

19

95,0

Стандартизація індикаторів стану здоров'я населення

20

100

Агрегація стандартизованих значень індикаторів, вагових коефіцієнтів та коефіцієнта динаміки методом визначення багатовимірної середньої

20

100

Створення інтегрального показника стану здоров'я адміністративних територій України

19

95,0

Створення регіональних міжсекторальних координ...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены