Клініко-метаболічні особливості розвитку та прогресування нефропатій у дітей в умовах великого промислового міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 616.61-053.2-008.9-036.22:614.78

14.01.10 ? педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Клініко-метаболічні особливості розвитку та прогресування нефропатій у дітей в умовах великого промислового міста

Головачова Вікторія Олександрівна

Харків - 2011



Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Наукові керівники: доктор медичних наук, професор ОДИНЕЦЬ Юрій Васильович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії №2;

доктор медичних наук, професор АНДОН'ЄВА Ніна Михайлівна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри урології та нефрології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор КОРЕНЄВ Микола Михайлович, ДУ «Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків НАМН України», директор;

доктор медичних наук, професор ІВАНОВ Дмитро Дмитрович, Національна академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, завідувач кафедри нефрології.

Захист відбудеться 2011 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському національному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Харківського національного медичного університету за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

Автореферат розісланий 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук, професор Т.В. Фролова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Погіршення екологічної ситуації та соціально-економічного стану значної частини населення, стресові навантаження сприяють прогресуючому погіршенню показників захворювання дітей на нефропатії (Казакова К.Е. и соавт., 2009). Незважаючи на численні дослідження в галузі екопатології в дітей, виявлення екологічно залежних відхилень у стані їхнього здоров'я залишається важливою задачею, що зумовлено як значною різноманітністю дії факторів зовнішнього середовища на стан здоров'я дітей у популяції людини, так і складністю визначення причинно-наслідкових зв'язків (Иванов Д.Д., 2006; Антипкін Ю.Г., 2007; Маркевич В.Е. та співавт., 2009).

Однією з важливих проблем промислового міста є забруднення атмосферного повітря викидами промислових підприємств, насамперед хімічної промисловості й автотранспорту. До основних екологічних забруднювачів великих промислових центрів перш за все належать важкі метали, які, з одного боку, знижують захисні можливості організму в цілому, впливаючи на імунітет, з іншого, - безпосередньо впливають на тканину нирок (Фролова Т.В. та співавт., 2009; Soderland P. et al., 2010). Відомо, що нирки є дуже чутливими до дії багатьох ксенобіотиків і виводять більшість шкідливих агентів, що потрапили до організму (Barbier O. et al., 2005). Це зумовлено низкою факторів. Високий рівень кровопостачання, велика довжина тубулярного апарату приводять до тривалого контакту токсичних речовин і їх метаболітів із нирковим ендотелієм, епітелієм та інтерстиціальними клітинами. Тому саме нирки стають органами, у яких може проявитися дія зовнішніх факторів (Игнатова М.С., 2007). Крім того, слід зазначити, що завдяки великому функціональному резерву нирок, навіть тяжкі порушення, що спричиняють ксенобіотики, можуть не супроводжуватися клінічними проявами (Friedlander G. et al., 2004; Скальный А.В., 2004; Квашніна Л.В. та співавт., 2008). Традиційні методи обстеження доволі часто не виявляють захворювань нирок, не дозволяють прогнозувати їх наслідки для здоров'я хворого (Cancarini G., 2009).

Оскільки мембрани беруть участь у взаємодії клітини із середовищем, то можна припустити, що при дії різних зовнішніх сигналів на клітину, у тому числі екологічних факторів, порушується обмін фосфоліпідів, які є стабілізаторами клітинних мембран, що може призвести до мембранних порушень різного ступеня - від дестабілізації цитомембран до деструкції із загибеллю клітини (Болдырев А.А., 2006; Gardell S.E. et al., 2006; Lewen J., 2007; Leitinger N., 2008).

Незважаючи на проведені дослідження, у яких з'ясували роль фосфоліпідного обміну в розвитку та прогресуванні окремих видів нефропатії, вплив факторів зовнішнього середовища на клітинні мембрани нирок до теперішнього часу не розкрито.

Таким чином, вивчення сутності механізмів ураження нирок під впливом екологічних факторів підвищують ефективність ранньої діагностики, профілактики та дозволяють розробити індивідуальні засоби корекції уражень нирок. Результати проведеного дослідження передбачають необхідність диференційного підходу до лікування нефропатій з урахуванням можливого впливу факторів зовнішнього середовища.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до комплексної науково-дослідницької роботи кафедр педіатрії Харківського національного медичного університету за темою: «Медико-біологічна адаптація дітей із соматичною патологією в сучасних умовах» (номер держреєстрації 0105U002756). Здобувачем здійснено формування груп хворих, забезпечено їх клініко-лабораторне й інструментальне обстеження, проведено науковий аналіз результатів дослідження фосфоліпідного складу крові й сечі, макро- та мікроелементів крові і волосся хворих дітей в умовах впливу різних екологічних чинників.

Мета дослідження: удосконалення ранньої діагностики нефропатій у дітей на підставі поглибленого вивчення ролі екзогенних факторів у їх формуванні та прогресуванні.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

Проаналізувати поширеність та захворюваність нефропатій у дітей, які мешкають у районах міста Харкова з різними характеристиками навколишнього середовища.

Дослідити в крові дітей, хворих на нефропатії, фосфоліпіди залежно від форми захворювання, віку та різного стану довкілля міста.

Вивчити особливості перебігу нефропатій на підставі дослідження макро- та мікроелементного складу крові та волосся хворих дітей в умовах впливу різних екологічних чинників.

Розробити діагностичний алгоритм анамнестичних і клініко-лабораторних критеріїв діагностики нефропатії та екозалежної нефропатії.

Обґрунтувати засоби ранньої діагностики нефропатій у дітей, які мешкають у великому промисловому місті з різним рівнем екологічного благополуччя. анамнестичний екозалежний нефропатія навколишній

Об'єкт дослідження: нефропатії в дітей.

Предмет дослідження: мембранні порушення, процеси колагеноутворення, стан макро- та мікроелементного гомеостазу дітей, хворих на нефропатію.

Методи дослідження: клініко-анамнестичні, біохімічні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Визначено захворюваність і поширеність нефропатій у дітей, які мешкають у районах міста Харкова з різними характеристиками навколишнього середовища.

Установлено особливості рівнів основних компонентів мембран клітин - фосфоліпідів крові та сечі в дітей, хворих на нефропатії, залежно від віку та різного стану довкілля.

Доведено, що розвиток і прогресування нефропатій у дітей супроводжуються порушеннями рівнів фосфоліпідів крові та сечі. Виявлено підвищення рівня фосфоліпідного складу крові та сечі в дітей, хворих на нефропатії. Установлено, що максимальний рівень фосфоліпідів спостерігається у хворих, які мешкають у районах із високим рівнем забруднення довкілля.

Вивчено особливості перебігу нефропатій на підставі дослідження макро- та мікроелементного складу крові та волосся хворих дітей в умовах впливу різних екологічних чинників.

Уперше визначено ступінь участі вмісту свинцю та нікелю волосся у розвитку та прогресуванні нефропатій у дітей, які мешкають в умовах впливу різних екологічних чинників.

Уперше запропоновано критерії діагностики екозалежної нефропатії в дітей за рівнями цинку та міді в крові.

Виявлено зміни загальної антиоксидантної активності крові у хворих на різні захворювання нирок поза залежності від дії факторів зовнішнього середовища.

Доведено, що формування, розвиток і прогресування патологічного процесу при нефропатії проходить на фоні сполучнотканинної дисплазії, про що свідчить підвищений рівень глікозаміногліканів сечі та наявність стигм дизембріогенезу, особливо у хворих, які мешкають у районах із високим рівнем забруднення довкілля.

Розроблено алгоритм діагностичного пошуку з використанням анамнестичних, клінічних і лабораторних критеріїв для визначення кола дітей, хворих на еконефропатію.

Наукова новизна одержаних результатів підтверджена 2 патентами України на корисну модель: пат. 51096 Україна, МПК А61В 10/00. Спосіб діагностики екозалежної нефропатії у дітей / Одинець Ю. В., Головачова В. О.; заявник та патентовласник Харківський національний медичний університет. - № u 2010 03244 ; заявл. 22.03.10 ; опубл. 25.06.10, Бюл. № 12; пат. 51097 Україна, МПК А61В 10/00. Спосіб діагностики вторинної нефропатії у дітей / Одинець Ю. В., Головачова В. О.; заявник та патентовласник Харківський національний медичний університет. - № u 2010 03256 ; заявл. 22.03.10 ; опубл. 25.06.10, Бюл. № 12.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи розширюють діапазон знань практичного лікаря з етіології, механізму розвитку та прогресування захворювань нирок у дітей, що дозволить об'єктивно оцінювати тяжкість перебігу патологічного процесу, обґрунтовано визначати обсяг терапевтичного втручання, напрямки вдосконалення терапії хворих та індивідуальної профілактики розвитку нефропатій.

Обґрунтовано доцільність використання результатів дослідження показників фосфоліпідного складу крові та сечі, мікроелементного гомеостазу, вмісту глікозаміногліканів сечі та загальної антиоксидантної активності крові у якості допоміжних критеріїв діагностики нефропатії.

Науково обґрунтована діагностична інформативність розробленого алгоритму для визначення еконефропатії. Запропоновано метод диференційної діагностики нефропатії й еконефропатії, що дозволяє вже на ранніх етапах патологічного процесу діагностувати екозалежну патологію нирок, своєчасно визначити обсяг фармакологічного втручання та визначити шляхи підвищення ефективності лікування хворих.

Результати досліджень упроваджено в практичну роботу нефрологічних відділень міської дитячої клінічної лікарні № 16 м. Харкова, Харківської, Донецької, Вінницької, Чернівецької обласних дитячих клінічних лікарень, дитячої міської клінічної лікарні № 6 м. Дніпропетровська, міської дитячої лікарні № 1 імені академіка Б.Я. Резніка та міської дитячої лікарні № 2 м. Одеси, ДУ «Інститут патології крові і трансфузійної медицини АМН України» (м. Львів), ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака» (м. Донецьк), КЗ «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» (м. Львів), КУ «Дитяче територіальне медичне об'єднання» (м. Євпаторія).

Особистий внесок здобувача. Згідно з планом дослідження здобувачем самостійно проаналізовано літературу, визначено мету та завдання наукової роботи; проведено підбір і розподіл дітей за групами, їх обстеження, здійснено системний аналіз результатів клініко-анамнестичних, біохімічних та інструментальних досліджень; проведено відбір біоматеріалу для визначення вмісту фосфоліпідного складу крові та сечі, мікроелементів крові й волосся та інших показників; виконано роботу щодо систематизації матеріалу, проведено статистичний та клініко-інформаційний аналіз отриманих результатів. Здобувачем особисто проведено узагальнення всіх отриманих результатів з формуванням висновків і практичних рекомендацій.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на V конгресі педіатрів України «Сучасні проблеми клінічної педіатрії» (м. Київ, 14-16 жовтня 2008), VII Російському конгресі «Современные технологии в педиатрии и детской хирургии» (м. Москва, 21-23 жовтня 2008), Х Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми педіатрії», присвяченій пам'яті В.М. Сідельникова (м. Харків, 20-22 листопада 2008), Обласній науково-практичній конференції «Актуальні питання дитячої нефроурології» (м. Харків, 10 грудня 2008), Міжвузівській конференції молодих вчених та студентів «Медицина третього тисячоліття» (м. Харків, 20-21 січня 2009), Українській науково-практичній конференції «Проблемні питання діагностики та лікування дітей з соматичною патологією» (м. Харків, 26-27 березня 2009), Міжвузівській конференції студентів і молодих учених із міжнародною участю «Працюємо, творимо, презентуємо» (м. Івано-Франківськ, 2-3 квітня 2009), Науково-практичній конференції з міжнародною участю «Новітні технології в педіатричній науці, практиці та освіті» (м. Одеса, 6-7 квітня 2009), 2nd International Scientific Interdisciplinary Congress for medical students and young doctors (м. Харків, 8-10 квітня 2009), Міжнародній науковій медичній конференції «Від малюка до дорослого: міждисциплінарні аспекти фундаментальної і практичної медицини» (м. Харків, 24-25 вересня 2009), ІІІ з'їзді нефрологів України (м. Луганськ, 15-16 жовтня 2009), Міжвузівській конференції молодих вчених та студентів «Медицина третього тисячоліття» (м. Харків, 19-20 січня 2010), ХІХ Міській науково-практичній конференції лікарів-педіатрів «Сучасні методи діагностики та лікування - в практику охорони здоров'я дітей» (м. Харків, 25 березня 2010), Міжнародній науково-практичній конференції «Клініко-епідеміологічні аспекти боротьби та профілактики інфекційних та неінфекційних хвороб серед дітей та дорослих» (м. Харків, 6-7 квітня 2010), Науково-практичній конференції з міжнародною участю «Новітні технології в педіатричній науці, практиці та освіті» (м. Одеса, 8-9 квітня 2010), 3nd International Scientific Interdisciplinary Congress for medical students and young doctors (м. Харків, 14-16 квітня 2010), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Вклад молодих спеціалістів в розвиток науки і практики» (м. Харків, 20 травня 2010), Обласній науково-практичній конференції «Актуальні питання дитячої нефроурології» (м. Харків, 17 листопада 2010).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 20 наукових праць, із них 6 статей у виданнях, що рекомендовані ВАК України (одноосібно - 2), 2 патенти України на корисну модель, 12 тез у матеріалах конференцій, з'їздів, конгресів різного рівня.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою на 196 сторінках машинопису, із них 141 сторінка основного тексту. Складається зі вступу, огляду літератури, п'яти розділів, у яких викладено матеріали та методи і власні дослідження, а також заключення, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, що містить 253 найменування на 24 сторінках (126 - кирилицею, 127 - латиницею). Роботу ілюстровано 27 рисунками, 48 таблицями й одним додатком, який розташовано на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Проведено моніторинг захворюваності дітей на нефропатії з урахуванням 11 аероекологічних факторів, зокрема з розподілом дитячого населення на два умовних рангових місця (РМ). Розподіл РМ виконано з використанням інтегрального показника якості довкілля, рози вітрів та з використанням результатів прямих вимірювань факторів довкілля (Хn) у зонах екологічного моніторингу Харківського обласного центру гідрометеорології. Для розподілу м. Харкова на РМ використано дані динамічного (6 років) екологічного моніторингу довкілля в різних стаціонарних зонах контролю міста. Характеристика довкілля включала врахування факторів: Х1 - пил; Х2 - діоксид сірки; Х3 - сульфати; Х4 - оксид вуглецю; Х5 - діоксид азоту; Х6 - оксид азоту; Х7 - сірководень; Х8 - фенол; Х9 - сажа; Х10 - аміак; Х11 - формальдегід. Згідно з методикою хіміко-біологічної кластеризації, з урахуванням комплексу факторів до РМІ віднесено дитяче населення (100159 дітей), інтегральна оцінка якості довкілля якого ІЯД < 1,0; до РМІІ - дитяче населення (106232 дітей), яке мешкає в умовах якості довкілля, що оцінено як ІЯД > 1,0.

Для вивчення захворюваності та поширеності нефропатії в дітей використовувалася форма № 12, затверджена Наказом МОЗ №378 від 10.07.2007 за погодженням Держкомстату України.

Вивчення захворюваності та поширеності нефропатій в дітей, які проживають у районах міста Харкова з різним станом екологічного благополуччя, показало, що в РМІІ спостерігається збільшення захворюваності та поширеності хвороб сечовивідної системи, ніж у РМІ, що підтверджує припущення про розвиток нефропатії, викликаної, поряд з іншими, і факторами зовнішнього середовища.

Збільшення випадків ХГН у дітей, які проживають в РМІІ, порівняно з хворими, які мешкають у РМІ, можливо, свідчить про негативний вплив факторів зовнішнього середовища на формування хронічного патологічного процесу в нирках.

Формування репрезентативного об'єму вибіркової сукупності дітей для вивчення фосфоліпідів крові й сечі, макро- та мікроелементів крові й волосся та інших показників базувалося на обґрунтуванні кількісної достатності об'єктів спостереження залежно від мінливості окремих вимірюваних показників.

Під спостереженням знаходилися 228 дітей у віці від 1 року до 18 років, які мешкають у різних районах м. Харкова, з яких 44 - хворі на гострий і хронічний ГН, 21 - на гострий і хронічний ІН, 54 - на ДМН, 68 - на хронічний ПН (31 - обструктивний, 37 - необструктивний) та 41 практично здорова дитина склала контрольну групу.

Обстеження виконані згідно стандартів етичної складової досліджень та забору біоматеріалу. Верифікація діагнозу проводилася згідно з протоколами діагностики та лікування патології нирок. Для визначення патології нирок і постановки діагнозу, окрім клінічного аналізу сечі, цитології сечового осаду, визначення активних лейкоцитів у сечі, добової протеїнурії, використовувався метод Нечипоренка для кількісного визначення лейкоцитів та еритроцитів сечі.

Клінічні аналізи крові та сечі проведені загальноприйнятими методами (Предтеченский В.Е., 1960); фракціонування білків - методом горизонтального електрофорезу, визначення вмісту загального білка крові - уніфікованим біуретовим методом (Колб В.Г., Камышников В.С., 1982); глікопротеїдів і серомукоїду в сироватці крові - уніфікованим орциновим методом після гідролізу сірчаною кислотою (Меньшиков Е.Б., 1987); Я-ліпопротеїдів - турбодиметричним методом (Снежкова М.Н., 1967), сечову кислоту крові - уніфікованим фосфорно-вольфрамовим методом (Меньшиков Е.Б., 1987).

Для характеристики функціонального стану нирок проводилося дослідження сечі за Зимницьким, визначалися рівні сечовини, креатиніну крові (Меньшиков Е.Б., 1987), кліренсів сечовини й ендогенного креатиніну, реабсорбції та швидкості клубочкової фільтрації за кліренсом ендогенного креатиніну, прив'язаного до стандартної площі поверхні тіла (Гиттер А., Хейльмейер Л., 1966). Біохімічне дослідження сечі включало визначення показників добової екскреції із сечею солей (урати, оксалати, фосфати) за Сивориновським Г.А. (1969).

Ультразвукове дослідження нирок проводилося всім хворим. при наявності показань, для уточнення діагнозу - внутрішньовенна урографія та мікційна цистографія, динамічна та статистична реносцинтиграфія.

Визначення в крові фосфоліпідів як важливої складової клітинних мембран: загальних фосфоліпідів, лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну, фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, фосфатидної кислоти, фосфатидилсерину, фосфатидилінозиту проведено методом тонкошарової хроматографії (Камышников В.С., 2009); вмісту тригліцеридів, холестерину - за допомогою наборів реактивів фірми «Ольвекс» (Росія); вмісту загальних фосфоліпідів сечі - за допомогою наборів реактивів фірми «DAS-spectromed» (Молдова); вмісту сукцинатдегідрогенази сечі - спектрофотометричним методом (Прохорова М.И., 1982), вмісту в сечі глікозаміногліканів за Шараєвим П.Н. (1987); загальної антиоксидантної активності сироватки крові - за допомогою жовткових ліпопротеїнів (Кибанов Г.И., 1988); вмісту гаптоглобіну - методом турбодиметричного імуноаналізу за допомогою наборів реактивів фірми «Ольвекс» (Росія).

Обстеження макро- та мікроелементів (калій, натрій, кальцій, магній, цинк, мідь, марганець, нікель, залізо, свинець) у біологічних середовищах (сироватка крові, волосся) дітей проведено з використанням атомно-абсорбційного спектрофотометра «Сатурн» (Прайс В., 1976).

Математично-статистичну обробку отриманих даних проведено на персональному комп'ютері ІВМ РС за допомогою ліцензованих комп'ютерних програмних продуктів («STATISTICA», «Excel»).

При обробці результатів дослідження розраховували середню арифметичну величину ряду (М), середнє квадратичне відхилення (у), помилку середньої арифметичної величини ряду (m). Вірогідність розходжень між середніми величинами визначали за допомогою критеріїв Стьюдента (t) та Фішера з рівнем значимості р<0,05. Наявність і характер зв'язку між окремими лабораторними та клінічними показниками виявляли за допомогою лінійного регресійного й кореляційного аналізу з визначенням коефіцієнта кореляції r. Використовувся метод кореляційних структур для системного аналізу (Зосимов, 2003). Для розробки діагностичних критеріїв, за допомогою яких можна проводити диференційну діагностику еконефропатії, застосовували неоднорідну послідовну процедуру Вальда-Генкіна (1990, 1967).

Результати та їх обговорення. Хворі на гострий і хронічний ГН були поділені на 2 групи: 1 групу склали 12 дітей, хворих на НоС, НГГ ГГН і НоФ, змішану форми ХГН, 2 групу - 32 хворих на НиС, ІСС ГГН, а також ГемФ ХГН. Діти обстежені в динаміці захворювання: 44 дитини - у періоді початкових проявів гострого ГН або загострення хронічного ГН (1 період) та 14 дітей - у динаміці, у періоді зворотного розвитку гострого ГН, часткової або повної ремісії хронічного ГН (2 період).

Гострий та хронічний ГН у дітей частіше розвивався у віці від 8 до 18 років (54,5 %), переважно в хлопчиків (63,6 %). Етіологічний фактор захворювання вдалося встановити в 57,5 % випадків гострого та в 6,8 % - хронічного ГН. Найчастіше маніфестації захворювання передували бактеріальні (20,9 % випадків) або вірусні (34,1 % випадків) інфекції, вплив екзогенних алергенів (9,3 % випадків). Розвитку ГН в обстежених дітей сприяла наявність несприятливого преморбідного фону (обтяжена спадковість за захворюваннями сечовивідної системи в батьків хворої дитини, патологічний перебіг вагітності та пологів у матері, раннє переведення на штучне вигодовування до 4-місячного віку та раніше, обтяжений алергоанамнез, наявність хронічних вогнищ інфекції та ін.).

У процесі дослідження обстежено 21 дитину у віці від 1 до 18 років, хвору на ІН, токсико-метаболічний варіант, в активній стадії захворювання, із них 9 дітей (42,9 %) хворі на гострий, 12 дітей (57,1%) - на хронічний ІН. Серед хворих переважали діти 8-18 років (66,7 %), переважно хлопчики (76,2 %). У 61,9 % хворих етіологічний фактор захворювання встановити не вдалося, що, можливо, пов'язано з дією токсичних елементів та вимагало подальшого обстеження цих хворих.

Під спостереженням знаходилося 68 дітей, хворих на хронічний ПН у стадії загострення. Серед обстежених хворих переважали дівчатка (72,1 %).

Серед обстежених 31 (45,6 %) хворих на обструктивний хронічний ПН (розвинувся за наявності органічної чи функціональної обструкції) та 37 дітей (54,4 %) - хворі на необструктивний хронічний ПН (при ДМН).

Розвитку обструктивного ПН сприяли уропатії, зумовлені аномаліями розвитку сечовивідної системи (рефлюкс-нефропатії, аномалії нирок і сечоводів, нефроптоз і ротація нирок) (у 22,6 % випадків), нейрогенним розладом сечовипускання (у 16,1 % випадків), поєднаною патологією (у 61,3 % випадків). Усі обстежені не мали порушень функції нирок, тому діагностовано хронічне захворювання нирок І стадії.

Серед 54 дітей, хворих на ДМН, оксалурія спостерігалася в 16 дітей (29,6 %), уратурія - у 20 (37,1 %) та змішана форма ДМН (уратно-оксалатна) - у 18 (33,3 %). У більшості випадків (88,9 %) збільшену екскрецію кристалів солей у сечі дітей виявлено при цілеспрямованому дослідженні сечі.

Під спостереженням перебувало 53 хворих на різні варіанти ураження нирок дитини, які постійно мешкають у РМІ, та 134 хворих, які проживають у РМІІ. Серед обстежених хворих, незалежно від місця проживання, найчастіше зустрічалися діти у віці від 13 до 18 років (19,8 %). Серед нозологічних форм у дітей, які мешкають у РМІ, частіше траплявся ГН (40,9 %), а в дітей, які мешкають у РМІІ, частіше спостерігалися ПН (77,9 %) та ДМН (75,9 % випадків).

Аналіз антенатального, інтранатального та раннього постнатального періодів не виявив суттєвих змін (р>0,05) у хворих залежно від місця проживання.

Більше половини обстежених дітей, які мешкають в обох умовних РМ, знаходилися на ранньому штучному вигодовуванні раніше, ніж із 4-місячного віку. Обтяжений алергоанамнез, перенесені раніше захворювання (часті гострі респіраторні інфекції, підвищений інфекційний індекс) та наявність хронічних вогнищ інфекцій (хронічний тонзиліт, карієс, аденоїдні вегетації ІІ-ІІІ ст. та ін.) спостерігалися у хворих однаково часто, незалежно від місця мешкання.

Спадковість за нирковою патологією обтяжена в 32,1 % хворих, які мешкають у РМІ, та в 61,2% дітей, які проживають у РМІІ (р<0,001).

Множинні стигми дизембріогенезу та сполучнотканинної дисплазії спостерігалися в 32,1 % дітей, які мешкають у РМІ, та в 64,2% дітей, які проживають у РМІІ (р<0,001). Ці дані можуть свідчити про те, що на формування стигм дизембріогенезу, напевно, впливають фактори зовнішнього середовища.

Аналіз показників фосфоліпідного спектру крові виявив зміни, які відображають нестабільність та ураження біомембран у всіх дітей, хворих на різні варіанти захворювання нирок, незалежно від місця проживання. Більш істотні мембранні порушення виявлено у хворих на ІН та ГН, менш виражені порушення відмічаються у дітей, хворих на ДМН та хронічний ПН.

Фосфоліпідний спектр сироватки крові вивчено у хворих на різні захворювання нирок, які мешкають у різних РМ. Як видно з табл. 1, при гострому та хронічному ГН, незалежно від форми та активності захворювання, відмічаються зміни концентрацій усіх показників фосфоліпідів, окрім вмісту СФМ, порівняно з показниками дітей групи контролю. Концентрація ЛФХ і ФС значно вище у хворих на гострий і хронічний ГН в обох періодах захворювання дітей, які мешкають в РМIІ, порівняно з аналогічними показниками дітей, які проживають у РМI. Вміст ФХ, ФІ та ФЕА в сироватці крові достовірно (р<0,02) підвищений у періоді початкових проявів ГГН та загострення ХГН у хворих, які проживають у РМIІ, порівняно з групою хворих, які мешкають у РМI. Вміст усіх фракцій фосфоліпідів, окрім рівня СФМ, достовірно зменшується у 2 періоді ГН, порівняно з показниками хворих 1 періоду, незалежно від умов проживання дітей.

При вивченні показників фосфоліпідного складу сироватки крові хворих на гострий і хронічний ІН (табл. 1) дітей, які проживають у різних РМ, виявлено, що кількісний вміст майже всіх фракцій достовірно змінений, порівняно з показниками дітей групи контролю, за винятком вмісту в сироватці крові СФМ, ФХ, ФІ та ФС у хворих у стадії ремісії, які проживають у РМI, а також вмісту СФМ і ФС у дітей у стадії ремісії захворювання, які проживають у РМІІ.

Вміст ЛФХ, ФЕА та ФС в активній стадії ІН достовірно нижчий (р<0,05) у дітей, які мешкають у РМI, порівняно з показниками в дітей, які проживають у РМII. Вміст у сироватці крові ФХ, ФІ та ФЕА у дітей у неактивній стадії захворювання, які мешкають у РМI, також достовірно (р<0,001) вищий, порівняно з концентрацією цих показників у дітей, які проживають у РМII.

Таблиця 1 - Фосфоліпідний спектр сироватки крові в дітей, які хворі на гострий і хронічний гломерулонефрит та інтерстиціальний нефрит і мешкають у різних рангових місцях м. Харкова (М±m, мг/л)

Показники	Групи обстежених
	Нор-ма, n=41	ГН	ІН
		РМI	РМIІ	РМI	РМIІ
		1 період n=18	2 період n=7	1 період n=26	2 період n=7	Актив на стадія n=7	Неактивна стадія n=7	Активна стадія n=14	Неактивна стадія n=8
ЛФХ	40,8 ±0,5	82,3 ±3,1 *є	61,8 ±4,5 *	90,7 ±2,4 *єє??	77,8 ±5,6 *??	143,7 ±4,2 *є	114 ±8,1 *	161,3 ±8,8 *є ?	128,4 ±5,9 *
СФМ	115,7 ±1,9	124,5 ±10,5	114,6 ±10,3	121,6 ±7,1	115,7 ±8,3	162,7 ±6,8*є	123,1 ±6,6	163,7 ±8,8*є	124 ±6,5
ФХ	209,1 ±3,3	270,8 ±5,5 *є	233,5 ±11,6 ***	288,9 ±5,3 *єє?	261,2 ±13,9 **	232,5 ±3,0 *є	211,4 ±2,8	274,6 ±13,5*	245 ±8,2 *?
ФІ	40,5 ±0,6	76 ±2,4*є	65,7 ±2,3*	83,4 ±2*є?	67,5 ±4,8*	75,8 ±0,1*є	53,8 ±4,6	78,9 ±1,7*є	64,1 ±1,9*?
ФЕА	29,4 ±1,3	66,1 ±2,6 *	58,7 ±3,1 *	75,4 ±2 *є?	65,8 ±2,2 *	159,6 ±20,8 *є	86,7 ±7,0 ***	120,8 ±11,7*?	93 ±9,5 *?
ФК	5,3 ±0,2	32 ±3,2 *є	16,9 ±3,9 ***	31,1 ±2,7 *є	17,6 ±3,1 *	51,6 ±1,7 *єє	37,2 ±3,8 *	53,8 ±0,8 *є	42,3 ±2,1 *
ФС	80,2 ±1,2	101,7 ±4,5 *є	63,7 ±6,8 *	125,5 ±10,5*єє??	100,3 ±7,2 **?	65,6 ±7,3 ***єє	81,5 ±1,6	82,4 ±8,5?	83,5 ±5,7

Примітки: вірогідність ознаки

1. * - р<0,001 стосовно показників здорових дітей

2. ** - р<0,01 стосовно показників здорових дітей

3. *** - р<0,02 стосовно показників здорових дітей

4. ^? - р<0,02 стосовно показників дітей, які мешкають у РМ_I

5. ^?? - р<0,05 стосовно показників дітей, які мешкають у РМ_I

6. є - р<0,02 стосовно показників хворих дітей у неактивній стадії

7. єє - р<0,05 стосовно показників хворих дітей у неактивній стадії

Концентрація в сироватці крові всіх фракцій фосфоліпідів зменшується, а ФС - збільшується в неактивній стадії ІН, порівняно з показниками хворих в активній стадії захворювання.

Отримані дані свідчать про більш виражені мембранодеструктивні процеси в дітей, які мешкають у РМII, порівняно з хворими, які мешкають у РМІ, що дає підставу вважати про дію факторів зовнішнього середовища на розвиток патології нирок, зокрема внаслідок мембранопошкоджуючого впливу.

Вміст усіх фракцій фосфоліпідного складу крові достовірно змінено у хворих на ДМН та хронічний ПН, окрім рівня ФІ в дітей, хворих на хронічний ПН, незалежно від активності захворювання, та вмісту ЛФХ та СФМ у ремісії хронічного ПН у дітей, які проживають у РМI, порівняно з показниками дітей групи контролю (табл. 2).



Таблиця 2 - Фосфоліпідний спектр сироватки крові в дітей, які хворі на дизметаболічну нефропатію та хронічний пієлонефрит і мешкають у різних рангових місцях м. Харкова (М±m, мг/л)

Показники	Групи обстежених
	Норма, n=41	ДМН, n=54	ПН
		РМI, n=13	РМIІ, n=41	РМI	РМIІ
				Загострення, n=15	Ремісія, n=10	Загострення, n=53	Ремісія, n=37
ЛФХ	40,8 ±0,5	85,9 ±3,5*	98,6 ±2,7*?	58,1 ±3,3*єє	42,7 ±3,2	69,2 ±1,2*??єє	62,2 ±1,4*?
СФМ	115,7 ±1,9	162,7 ±3,8*	175,1 ±4,4*??	158,9 ±6,4*є	115,8 ±4,2	179,9 ±1,5*??є	146 ±7,5*?
ФХ	209,1 ±3,3	268,5 ±6,0*	271,2 ±2,9*	292,3 ±6,0*є	237,1 ±7,5***	294,1 ±2,5*є	268 ±7,2*?
ФІ	40,5 ±0,6	57,3 ±2,0*	64,2 ±1,5*?	43,8 ±4,3	40,6 ±3,1	41,2 ±1,4	41,1 ±0,8
ФЕА	29,4 ±1,3	58,6 ±2,4*	57,1 ±1,3*	62,6 ±2,6*єє	45,3 ±4,0**	66,4 ±0,9*є	50,1 ±1,1*
ФК	5,3 ±0,2	46,3 ±1,2*	49,8 ±0,9*?	51,8 ±2,1*є	26,4 ±3,2*	48,5 ±0,7*є	30,3 ±1,3*
ФС	80,2 ±1,2	31,8 ±1,4*	30,8 ±0,6*	46,5 ±4,6*єє	69,8 ±4,1***	35,8 ±1,3*??є	51,9 ±1,9*?

Примітки: вірогідність ознаки

1. * - р<0,001 стосовно показників здорових дітей

2. ** - р<0,01 стосовно показників здорових дітей

3. *** - р<0,02 стосовно показників здорових дітей

4. ^? - р<0,001 стосовно показників дітей, які мешкають у РМ_I

5. ^?? - р<0,05 стосовно показників дітей, які мешкають у РМ_I

6. є - р<0,001 стосовно показників хворих дітей у ремісії захворювання

7. єє - р<0,02 стосовно показників хворих дітей у ремісії захворювання

У хворих на ДМН, які мешкають у РМII, достовірно підвищений у крові вміст ЛФХ, СФМ, ФІ та ФК, порівняно з хворими, які мешкають у РМI.

Кількісний вміст у сироватці крові ЛФХ, СФМ і ФС достовірно (р<0,05) відрізняється у хворих на хронічний ПН, які мешкають у РМII, незалежно від активності захворювання, порівняно з хворими, які мешкають у РМI. У дітей, які проживають у РМI, також збільшений рівень у сироватці крові ФХ у ремісії, порівняно з хворими, які мешкають у РМII, у тій самій стадії захворювання. Вміст усіх фракцій фосфоліпідного спектру, за винятком рівня ФІ, значно більше змінено при загостренні хронічного ПН, порівняно з показниками дітей при ремісії захворювання, незалежно від місця мешкання, що підтверджує вплив активності запального процесу в організмі на стабільність клітинних мембран. Змін із боку інших показників фосфоліпідного спектру виявлено не було, що, напевно, зумовлено їх здатністю до взаємоперетворення та швидкістю пластичних процесів дитячого організму.

Звертає на себе увагу підвищення рівня загальних ФЛ сечі в дітей, хворих на гострий та хронічний ГН, ІН та ДМН, порівняно з показниками дітей контрольної групи, а також достовірне (р<0,05) підвищення рівня загальних ФЛ сечі при загостренні хронічного обструктивного ПН. Найбільший рівень загальних ФЛ сечі визначається у хворих на гострий і хронічний ГН, порівняно з хворими на хронічний ПН (р<0,001), причому показник загальних ФЛ сечі значно збільшений при ДМН, ніж при хронічному ПН, а при гострому та хронічному ІН - більше, ніж при ДМН. Ці зміни свідчать про мембранні порушення, які корелюють з тяжкістю захворювання й активністю запалення при різних видах захворювань нирок.

Рівень ГАГів сечі, які характерезують процеси колагеноутворення, у хворих на різні варіанти ураження нирок, достовірно (р<0,001) підвищений, порівняно з показниками дітей групи контролю, що може свідчити про дисфункцію сполучної тканини, клінічні прояви якої було виявлено в обстежених дітей. При цьому достовірні (р<0,01) зміни вмісту ГАГів сечі та загальних ФЛ сечі відмічаються у хворих на НиС, ІСС ГГН та ГемФ ХГН у 1 періоді захворювання порівняно з хворими на НиС, ІСС ГГН та ГемФ ХГН в 2 періоді. Інших змін рівня ГАГів сечі в дітей, хворих на нефропатії, не виявлено.

Рівень загальних ФЛ крові достовірно (р<0,001) підвищений у дітей із різним ураженням нирок, порівняно з дітьми контрольної групи, незалежно від форми захворювання та місця проживання. У дітей, які проживають у РМІ, хворих на гострий і хронічний ГН, ІН та хронічний ПН при загостренні захворювання рівень загальних ФЛ крові вище, порівняно з хворими при ремісії захворювання.

При аналізі ліпідного спектру сироватки крові в дітей із різними проявами ураження нирок виявлено достовірне (р<0,001) підвищення рівня загальних ФЛ крові у хворих, які проживають в обох рангових місцях, і рівня Я-ЛП у хворих, які мешкають у РМI, порівняно з показниками дітей групи контролю. Зміни останніх, можливо, пояснюються тим, що в РМI більше хворих на нефротичну форму хронічного ГН у періоді активності захворювання. Достовірно підвищений вміст загальних ФЛ крові та Я-ЛП у хворих, які проживають у РМIІ, порівняно з хворими, які мешкають у РМI. Змін між показниками ТГ крові та ХС у хворих, які мешкають у різних РМ, не виявлено.

У дітей з різними варіантами ураження нирок не спостерігали достовірних змін показників загальної АОА та гаптоглобіну, у залежності від місця проживання. Достовірну різницю (р<0,001) виявлено тільки між рівнями цих показників з дітьми контрольної групи.

Таким чином, виявлені зміни в ліпідному складі крові, показників ГАГ та СДГ сечі в дітей із різними варіантами ураження нирок, які проживають у різних РМ, дають підстави для припущення, що на зміни рівнів показників дестабілізації клітинних мембран впливає не тільки активність запалення, залучення тубуло-інтерстиціальної тканини до патологічного процесу, але й дія несприятливих екологічних факторів зовнішнього середовища. Зміни показників загальної АОА та гаптоглобіну сироватки крові, як свідчать одержані дані, більш чутливі до проявів запалення, ніж до негативного впливу факторів зовнішнього середовища.

Дослідження вмісту макро- та мікроелементів у сироватці крові та волоссі хворих на різні ураження нирок проведено з урахуванням місця проживання дітей.

У всіх дітей, хворих на гострий та хронічний ГН та ІН, незалежно від активності процесу, які проживають у РМII, виявлено достовірне пониження вмісту цинку сироватки крові та підвищення вмісту міді як антагоніста цинку, порівняно з дітьми, які мешкають у РМI, та показниками дітей групи контролю. При цьому спостерігається зниження вмісту кальцію крові у дітей РМII, хворих на гострий та хронічний ГН в обох періодах. При ІН в активній стадії відмічається зниження вмісту магнію та збільшення вмісту марганцю крові у хворих, які проживають у РМII, порівняно з хворими, які мешкають у РМI, і показниками дітей групи контролю.

Зміни макро- та мікроелементного складу крові у хворих на гострий і хронічний ІН та ГН підтверджені даними елементного складу волосся. Дефіцит у крові цинку та кальцію, хоча не всюди достовірний, віддзеркалює підвищення вмісту цинку та кальцію у волоссі дітей, хворих на гострий та хронічний ІН і ГН, незалежно від періоду активності, особливо у хворих, які мешкають у РМІІ, порівняно з дітьми групи контролю.

Спостерігається підвищення рівня марганцю волосся в дітей РМІІ, хворих на гострий та хронічний ІН в обох періодах захворювання, порівняно з показниками дітей групи контролю. У хворих на гострий та хронічний ГН, які мешкають у РМІІ, в обох періодах підвищений рівень магнію волосся, порівняно з показниками дітей групи контролю та хворими, які мешкають у РМІ.

Звертає на себе увагу підвищення вмісту нікелю та свинцю у хворих РМII на гострий та хронічний ГН та ІН, незалежно від активності процесу, порівняно з показниками групи контролю та групою дітей, які проживають у РМI. Підвищення рівня токсичних і умовно токсичних макро- та мікроелементів (свинець, нікель) може бути причиною дефіциту кальцію, цинку та марганцю в крові хворих дітей.

Зниження рівня магнію крові (р<0,02) у хворих на ДМН та в стадії загострення хронічного ПН призводить до підвищення вмісту магнію, хоча й не всюди достовірно, у волоссі дітей, особливо в хворих, які проживають у РМІІ. Відмічається достовірне (р<0,02) підвищення вмісту марганцю у волоссі дітей, хворих на ДМН, які мешкають у РМІІ, порівняно з групою дітей, які проживають у РМІ .

Дефіцит кальцію та цинку крові, можливо, зумовлений збільшенням вмісту не тільки свинцю, але й рівня нікелю у волоссі дітей, хворих на ДМН та хронічний ПН при загостренні та ремісії, порівняно з дітьми групи контролю. При цьому рівень нікелю значно (р<0,05) підвищений у хворих на ДМН та хронічний ПН у стадії загострення, які мешкають у РМІІ, порівняно з хворими, які мешкають у РМІ. У всіх дітей, хворих на ДМН і хронічний ПН, при загостренні та ремісії, які мешкають у РМII, виявлено достовірне пониження вмісту цинку сироватки крові та підвищення вмісту міді як антагоніста цинку, порівняно з дітьми, які мешкають у РМI, та з дітьми групи контролю. При цьому також спостерігається підвищення концентрації цинку та міді у волоссі хворих, які проживають у РМІІ, порівняно з показниками хворих, які мешкають у РМІ, та з показниками дітей групи контролю. Відмічається пониження рівня заліза крові в дітей, які мешкають у РМII, хворих на ДМН, порівняно з дітьми, які мешкають у РМI.

Таким чином, на підставі встановлення можливої приналежності показників кількісного вмісту в крові хворих фосфоліпідів, макро- та мікроелементів крові й волосся до диференційно-діагностичних критеріїв, а отже, і до діагностичних параметрів екозалежної нефропатії, нами проведено ретельний математичний аналіз для виявлення найінформативніших із вказаних показників за методикою Зосимова (2003), яка включає порівняння значень ступеня відхилення параметра, що вивчається, від контролю у хворих на різні ураження нирок, які проживають в РМІ, і ступеня відмінностей значень показника у хворих, які проживають в РМІІ. З огляду на те, що показники мають різні одиниці виміру та варіативність для оцінки ступеня відхилення від нормативу, їх необхідно нормувати. У ролі такого нормованого показника може виступати t-критерій.

У результаті проведеного математичного аналізу найбільш інформативними показниками виявилися вміст свинцю й нікелю волосся, цинку та міді крові. На основі цього було розроблено методи діагностики екозалежної нефропатії в дітей, які визнано винаходами.

Проведений кореляційний аналіз показав, що у хворих у періоді початкових проявів ГГН або загострення ХГН тяжкість перебігу захворювання корелює з рівнями цинку крові (r=-0,78, р<0,01) та свинцю волосся (r=0,68, р<0,01). Це свідчить про те, що чим більший рівень свинцю волосся та менший вміст цинку крові у хворих, які мешкають у РМІІ, тим важча тяжкість перебігу захворювання.

У хворих на гострий та хронічний ІН, токсико-метаболічний варіант, в активній стадії, які мешкають в РМІ, виявлено позитивну кореляцію між тяжкістю перебігу захворювання та вмістом марганцю крові (r=0,74, р<0,05). Більше кореляційних зв'язків виявлено у хворих на ІН в активній стадії, які проживають у РМІІ. Тяжкість перебігу захворювання дітей цієї групи позитивно корелює зі збільшенням рівнів свинцю волосся (r=0,59, р<0,05) та магнію крові (r=-0,75, р<0,01), що варто було очікувати з урахуванням токсико-метаболічного варіанта гострого та хронічного ІН.

У хворих на ДМН, які проживають у РМІІ, тяжкість перебігу захворювання корелює з рівнями магнію крові (як і у хворих, які мешкають у РМІ,) та міді волосся (r=-0,44, р<0,05, r=0,42, р<0,05 відповідно).

У хворих на ІН в активній стадії, які мешкають у РМІІ, тривалість захворювання залежала від вмісту ФЛ сечі (r=0,64, р<0,05), магнію крові (r=0,72, р<0,01) та міді крові (r=-0,68, р<0,05).

У хворих на ДМН, які мешкають у РМІІ, виявлено позитивну кореляцію між вмістом загальних ФЛ сечі та тривалістю захворювання (r=0,46, р<0,05).

У хворих на хронічний ПН, які мешкають в РМІІ, при загостренні захворювання виявлено більше кореляційних зв'язків, ніж у хворих цієї групи, які мешкають у РМІ. Установлена позитивна кореляція між рівнями нікелю волосся, магнію крові та тривалістю захворювання (r=0,51, р<0,01, r=0,56, р<0,01 відповідно), що, можливо, пояснюється перебігом хронічного необструктивного ПН на фоні ДМН.

Кореляційні зв'язки між показниками загальних ФЛ крові, сечі, макро- та мікроелементного складу та наявністю супутніх уражень нирок, показниками клінічного аналізу крові та сечі, білків, ліпідів сироватки крові, функціонального стану нирок, показниками гемодинаміки у хворих на нефропатію мають свої особливості залежно від варіанта перебігу захворювання, тяжкості ниркової патології, функціонального стану нирок і місця проживання хворих, що підтверджують роль фосфоліпідного, макро- та мікроелементного складу крові та волосся в розвитку та прогресуванні захворювань нирок.

Для розробки алгоритму діагностики нефропатії та еконефропатії в дітей застосовано неоднорідну послідовну процедуру Вальда-Генкіна. Проаналізовано 43 основних анамнестичних, клініко-лабораторних показників й показники фосфоліпідного складу крові та сечі, макро- та мікроелементного складу крові та волосся, які були отримано під час обстеження хворих.

Діагностика нефропатії та еконефропатії може проводитися шляхом математичного підсумування діагностичних коефіцієнтів, доки сума не досягне діагностичного порогу (±13,0). Якщо сума досягає значення «+13,0» та більше, то діагностують нефропатію, а якщо «-13,0» та менше - екозалежну нефропатію.

Таким чином, аналіз результатів проведеного дослідження дозволяє стверджувати, що несприятливі фактори зовнішнього середовища впливають на розвиток і прогресування захворювань нирок у дітей.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вивчено клініко-метаболічні особливості розвитку та прогресування нефропатій у дітей в умовах великого промислового міста. Установлено інформативність анамнестичних, загальноприйнятих клініко-лабораторних і спеціальних біохімічних параметрів, на основі яких науково обґрунтовано та розроблено методи ранньої діагностики екозалежної нефропатії, що є перспективним внеском у вирішення актуальної задачі сучасної педіатрії - зниження рівня захворюваності дітей на захворювання нирок у сучасних умовах.

Вивчення захворюваності та поширеності нефропатій у дітей, які проживають у різних за екологічним благополуччям районах міста Харкова, протягом останніх 6 років показало, що в районах із високим рівнем забруднення довкілля спостерігається збільшення захворюваності та поширеності хвороб сечовивідної системи, ніж в районах з низьким рівнем забруднення довкілля. Це свідчить про вплив факторів зовнішнього середовища на розвиток нефропатії, поряд з іншими факторами.

У всіх дітей, хворих на нефропатію, виявлено зміни фосфоліпідного складу крові та сечі, які відображають нестабільність та ураження біомембран нирок. Особливо виражені мембранні порушення виявлено у хворих на гострий інтерстиціальний нефрит в активній стадії (загальні фосфоліпіди крові - 808,1±4,6 мг/л, загальні фосфоліпіди сечі - 1,03±0,25 мг/л при нормі 520,2±4,7 мг/л та 0,01±0,006 мг/л відповідно), менш виражені порушення відмічаються в дітей, хворих на дизметаболічну нефропатію (загальні фосфоліпіди крові - 744,6±5,6 мг/л, загальні фосфоліпіди сечі - 0,51±0,22 мг/л). Також більш виражені порушення структурно-функціональної організації клітинних мембран виявлено у дітей, які проживають у районах з високим рівнем забруднення довкілля (сфінгомієлін - 165,4±2,9 мг/л, фосфатидилхолін - 284,1±2,3 мг/л), порівняно з показниками у хворих, які проживають у районах з низьким рівнем забруднення довкілля (сфінгомієлін - 148,6±4,6 мг/л, р<0,001 та фосфатидилхолін - 271,3±3,7 мг/л, р<0,001).

Вивчення макро- та мікроелементного складу крові та волосся у хворих на нефропатію, які проживають в умовах впливу різних екологічних чинників, свідчить про більш виражені зміни макро- та мікроелементів у дітей, які проживають у районах із високим рівнем забруднення довкілля (свинець волосся 0,25±0,05 мкг/г, нікель волосся 12,01±0,4 мкг/г, цинк крові 13,96±0,6 мкмоль/л, мідь крові 28,02±0,91 мкмоль/л), порівняно з показниками у хворих, які проживають у районах із низьким рівнем забруднення довкілля (свинець волосся 0,1±0,02 мкг/г, нікель волосся 7,48±0,6 мкг/г, цинк крові 22,97±1,1 мкмоль/л, мідь крові 17,64±0,65 мкмоль/л). При цьому порушення балансу саме цих макро- й мікроелементів крові та волосся відіграють провідну роль в розвитку патології нирок у дітей залежно від місця проживання, що свідчить про вплив факторів зовнішнього середовища на розвиток і прогресування захворювань нирок у дітей.

На підставі використання розробленого діагностичного алгоритму шляхом математичного сумування клініко-анамнестичних та лабораторних критеріїв на ранніх етапах маніфестації патологічного процесу можна з високим ступенем вірогідності (95%) діагностувати нефропатію та екозалежну нефропатію.

Найбільш інформативними диференційно-діагностичними критеріями ураження нирок унаслідок впливу факторів зовнішнього середовища на ранніх етапах маніфестації патологічного процесу є показники глікозаміногліканів сечі (І=1,43) і макро- та мікроелементного складу крові (І=1,15). Меншу інформативність мають показники макро- та мікроелементного складу волосся (І=0,74), ще меншу - дані клінічної картини (І=0,48).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З метою діагностики нефропатії та екозалежної нефропатії може бути використаний діагностичний алгоритм, який складається з комплексу клініко-анамнестичних та лабораторних критеріїв. Якщо сума діагностичних коефіцієнтів досягає значення «+13,0» та більше, то діагностують нефропатію, а якщо «-13,0» та менше - екозалежну нефропатію.

У хворих на нефропатію, з метою визначення дії факторів зовнішнього середовища на розвиток захворювання, поряд з загальноприйнятим комплексом обстеження доцільно досліджувати вміст свинцю та нікелю у волоссі дітей з використанням атомно-абсорбційного спектрофотометра «Сатурн». При рівні свинцю волосся вище, ніж 0,15 мкг/г, і нікелю волосся вище, ніж 9,9 мкг/г, діагностують розвиток екозалежної нефропатії. При концентрації свинцю волосся до 0,15 мкг/г та нікелю волосся до 9,9 мкг/г нефропатія не є екозалежним захворюванням.

Рекомендовано дослідження міді та цинку у сироватці крові дітей, хворих на патологію нирок. При визначенні в сироватці крові рівня цинку нижче, ніж 20,8 мкмоль/л, а міді вище, ніж 19,8 мкмоль/л, діагностують розвиток екозалежної нефропатії. При концентрації цинку сироватки крові вище, ніж 20,8 мкмоль/л, а міді нижче, ніж 19,8 мкмоль/л, нефропатія не є екозалежним захворюванням.



СПИСОК ПРАЦЬ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Головачева В. А. Экзогенные факторы развития нефропатий у детей / Ю. В. Одинец, В. А. Головачева // Одеський медичний журнал. - 2009. - № 4 (114). - С. 29-33. (Здобувачем проаналізовано інформаційно-літературні джерела, особисто проведено клінічне спостереження за хворими).

2. Головачова В. О. Захворюваність та поширеність нефропатій у дітей міста Харкова в умовах екологічного благополуччя сьогодення / В. О. Головачова // Перинатология и педиатрия. - 2010. - № 2 (42). - С. 92-94.

3. Головачова В. О. Особливості фосфоліпідного спектра клітинних мембран у дітей, хворих на нефропатію / Ю. В. Одинець, В. О. Головачова, Т. В. Горбач // Медицина сьогодні і завтра. - 2010. - № 2-3 (47-48). - С. 150-154. (Здобувачем проведено аналіз сучасних інформаційно-літературних джерел і клінічне обстеження пацієнтів).

4. Головачова В. О. Вплив факторів зовнішнього середовища на фосфоліпідний спектр сироватки крові дітей, хворих на нефропатію / В. О. Головачова // Здоровье ребенка. - 2010. - № 3 (24). - С. 38-41.

5. Головачова В. О. Особливості макро- та мікроелементного обміну крові дітей, хворих на нефропатію / Ю. В. Одинець, В. О. Головачова, В. М. Зовський // Здоровье ребенка. - 2010. - № 4 (25). - С. 72-75. (Здобувачем проведено відбір і клініко-лабораторне обстеження хворих, аналіз матеріалу, підготовлено матеріал до друку).

6. Головачова В. О. Зміни макро- та мікроелементів волосся у дітей, хворих на патологію нирок / Ю. В. Одинець, В. О. Головачова, В. М. Зовський // Український медичний альманах. - 2010. - Т. 13, № 4. - С. 9-12. (Здобувачем проведено відбір і клінічне обстеження хворих, підготовлено матеріал до друку).

7. Пат. 51096 Україна, МПК А61В 10/00. Спосіб діагностики екозалежної нефропатії у дітей / Одинець Ю. В., Головачова В. О.; заявник та патентовласник Харківський національний медичний університет. - № u 2010 03244 ; заявл. 22.03.10 ; опубл. 25.06.10, Бюл. № 12.

...