Діагностика, комплексне лікування та профілактика пошкоджень кісток нижньої кінцівки у військовослужбовців внаслідок перевантаження

Лабораторні дані аналізів крові не перевищували межі норми і не мали достовірних відмінностей (р> 0,05) в залежності від форми СПК. При аналізі цих показників при різних стадіях типової форми СПК отримано достовірне підвищення кількості лейкоцитів (7,0±0,3 та 7,9±0,2 х 10⁹ л, р <0,01), ШОЕ (6,7±0,6 та 10,3±1,1 мм / год, р <0,05) і сечової кислоти (320±17,8 та 375±12,3 мкмоль / л, р <0,05) при СП, а також сечової кислоти (320±17,8 та 402±34 мкмоль / л, р <0,05) при ППК у порівнянні з гіперостозом. Залежно від перебігу СПК відзначено достовірне підвищення кількості лейкоцитів (10,1± 0,2 та 6,7±0,1 х 10⁹ л, р <0,001), ШОЕ (15,3±0,5 та 6,4±0,6 мм / год, р <0,001) і ЛДГ (300,9±20,4 та 240,8±10,5 од. / л, р <0,01) при гострому перебігу в порівнянні з хронічним.

Стандартна рентгенографія була первинним методом виявлення СПК. При рентгенологічному обстеженні у 95,6 % кісток діагностовано типова форма СПК. У 29,7 % з них виявлено гіперостоз, у 21,8 % - ППК і у 44,1 % - СП. Кістозно-лакунарна форма СПК була виявлена в 3,3 % кісток, а склеротична форма СПК - лише в 1,1 %. При цьому у 230 пацієнтів в 279 кістках виявлено СПК в різних формах і стадіях. При стандартній рентгенографії СПК виявлялися тільки починаючи з другого тижня захворювання в 24,7 % випадках, з третього - в 45,9 %, а на четвертому тижні - у 29,4 % хворих.

МРТ є неінвазивною методикою обстеження, не несе променевого навантаження і дозволяє детально анатомічно оцінити стан кістки та м'яких тканин при СПК. Вона дозволила діагностувати СПК на першому тижні в 52,9 % випадків (р <0,001), в порівнянні з рентгенографією, АОСГ і КТ, а на другому тижні - у 47,1 % хворих ( р₁, р₂ <0,01; р₃ <0,05).

КТ є методом вибору в діагностиці остеопенії, раннього симптому стресового пошкодження кортикальної пластинки, у пацієнтів з негативними результатами МРТ. Особливо КТ інформативна для виявлення склерозованої лінії перелому або періостальної реакції в таранній, п'ятковій, човноподібній кістці стопи, шийці стегнової кістки, що мають потовщену кортикальну платівку та при кістозно-лакунарній формі СПК, які діагностуються в пізні терміни. На першому тижні захворювання КТ визначила СПК у 3,5 % хворих (р₁> 0,05; р₂ <0,001 у порівнянні з рентгенографією та АОСГ). На другому тижні захворювання, СПК виявлені у 31,8 % пацієнтів (р₁, р₂> 0,05). За допомогою КТ на третьому тижні у 64,7 % військовослужбовців виявлено СПК (р₁>0,05; р₂ <0,001).

АОСГ при СПК дозволяє оцінити не тільки локалізацію процесу перебудови в кістках (особливо при поліоссальной формі), але і виявити розлади мікроциркуляції в м'яких тканинах пошкодженого сегмента кінцівки в рентген-негативному періоді. АОСГ є методом вибору для діагностики СПК і може служити з одного боку - для скринінгу, а з іншого боку - дозволяє оцінити динаміку лікування, будучи методом моніторингу. Методами радіоіндикаціі СПК виявлялися у 74,1 % хворих вже на першому тижні (р₁ <0,001) та у 25,9 % пацієнтів на другому тижні (p₁> 0,05) захворювання при порівнянні з рентгенографією.

Запропоновано алгоритм для проведення діагностики СПК променевими методами. При первинному зверненні пацієнта і підозрі на СПК, виконується стандартна рентгенографія пошкодженого сегмента кінцівки. При встановленні діагнозу СПК, за даними рентгенографії, проводиться комплексне лікування з контрольною рентгенографією через два тижні. При неясності діагнозу призначається МРТ зони ушкодження, а при підозрі на локалізацію процесу у шийці стегнової кістки, надколіннику, таранній, п'ятковій кістках і кістках передплесна рекомендується КТ цих ділянок. При підозрі на пухлинний характер пошкодження кістки і для діфференцільної діагностики "лубочних гомілок" призначається АОСГ. Для спостереження за динамікою відновлення кістки досить виконання контрольних рентгенограм з інтервалом в 3 місяці або АОСГ з інтервалом у 6 місяців.

При дослідженні біомеханіки ходи у пацієнтів з СПК відзначено збільшення загального часу опорного навантаження, зміну якісних і кількісних характеристик вертикальної і поперечної складової опорних реакцій, що обумовлює велику енергоємність статико-динамічного стереотипу ходьби і свідчить про нестабільність стопи при опорі. Використання індивідуальних корегуючих устілок поліпшило силові та часові показники складових опорних реакцій, що зменшило енерговитрати і нестабільність стопи при ходьбі. Це дозволило рекомендувати їх для лікування та профілактики СПК і статичних деформацій кісток і суглобів нижньої кінцівки.

При вивченні регіонарної гемодинаміки, відмічено підвищення тонусу великих артерій і його зниження у артеріол і венул, що проявляється їх повнокров'ям, уповільненням швидкості кровотоку і призводить до порушення мікроциркуляції, випотіванню плазми в міжтканинний простір, розвитку набряку м'яких тканин.

При аналізі результатів ЕНМГ відзначено зниження швидкості і амплітуди та збільшення латентного періоду й тривалості м'язової відповіді (р <0,001) на хворій кінцівці, що характерно для клініки тунельних синдромів і свідчить про ішемію нервових волокон на фоні їх хронічної компресії в кістково-м'язових футлярах. При ЕМГ відзначалося зменшення частоти і зниження максимальної амплітуди потенціалів рухових одиниць у досліджуваних м'язах на 20-22 % на пошкодженій кінцівці, що свідчить про минущий характер ішемічних змін у м'язах як на рівні гомілки, так і стопи. Ці зміни дозволяють стверджувати про наявність місцевого хронічного компартмент-синдрому при СПК нижньої кінцівки і пояснюють реккурентний характер больового синдрому і неврологічної симптоматики при повторних фізичних навантаженнях.

Вимірювання підфасціального тиску (ПТ) в пошкодженому сегменті кінцівки при СПК гомілки та стопи показало достовірне його підвищення в спокої в зацікавлених кістково-м'язових футлярах (на стопі - до 10, а на гомілці - більше 15 мм рт. ст.) у порівнянні зі здоровою кінцівкою (р <0,001). При проведенні функціональної проби відзначено достовірне підвищення ПТ (р <0,001) в цих же футлярах у порівнянні зі здоровою кінцівкою (на стопі - більше 20, а на гомілці - більше 30 мм рт. ст.) з появою больового синдрому. Через 5 хвилин після навантаження, ПТ в цих футлярах знижувалося, але не досягало вихідного рівня (на стопі - до 15, а на гомілці - до 20 мм рт. ст.). При цьому не виявлено достовірнної відмінності (р> 0,05) підвищення ПТ в залежності від стадії перебудови кістки на хворій стопі, крім достовірного його збільшення в задньому глибокому футлярі гомілки при гіперостозі і СП (р <0,001) та ППК і СП (р <0,01). Це свідчить про наявність місцевого хронічного компартмент-синдрому, який є одним з компонентів патогенезу СПК нижньої кінцівки, що необхідно враховувати при лікуванні хворих з цією патологією.

У результаті гістоморфологічного вивчення тканин пошкодженого сегмента кінцівки при СПК виявлені не тільки зміни в кістці, але паралельно відбуваються дистрофічні проліферативні процеси в м'яких тканинах (м'язи, нерви, судини, капіляри і фасції) з формуванням ділянок фіброзної тканини, що необхідно враховувати при виборі тактики , методів та обсягу лікування пацієнтів.

На підставі ранньої діагностики СПК розроблений лікувально-діагностичний алгоритм, який дозволив здійснити комплексний диференційований підхід до вибору тактики лікування та реабілітації в залежності від локалізації, форми, стадії та перебігу процесу перебудови в кістці (рис. 1).

При зверненні пацієнта проводять його клінічне обстеження і виконують рентгенографію. При відсутності рентгенологічних змін в кістках, вимірювання ПТ з виконанням функціональної проби, АОСГ та МРТ ушкодженого сегмента кінцівки, дозволяє провести диференціальну діагностику між гострим та хронічним компартмент-синдромом і лубочною гомілкою.

При виявленні, за даними МРТ та АОСГ, гіперостозу або ППК проводять комплекс консервативного лікування з виконанням контрольної рентгенографії через два тижні. При позитивній динаміці процесу перебудови кістки продовжують подальше консервативне лікування до відновлення структури кістки. При негативній динаміці процесу, пацієнту пропонують оперативне лікування в об'ємі (ендоскопічної) фасціотомії зацікавлених кістково-м'язових футлярів, деперіостеотоміі і тунелізаціі зони перебудови кістки з наступним продовженням комплексу консервативного лікування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Лікувально-діагностичний алгоритм при СПК

Примітка: К.Л. - Консервативне лікування, Ф - фасціотомія; Д - деперіостеотомія; Т - тунелізація; М - металоостеосинтез; «+» - позитивна динаміка; «-» - негативна динаміка

При МРТ-ознаках СП або ППК в переломонебезпечних зонах (шийка стегнової кістки, межа середньої і верхньої третини великогомілкової кістки, надколінник, човноподібна кістка стопи, таранна кістка, основа та субкапітальні зони плесневих кісток) проводять оперативне лікування в обсязі фасціотомії, деперіостеотоміі, тунелізаціі зони перебудови і металоостеосинтезу пластинами і гвинтами або шпицями і дротом за Вебером. У післяопераційному періоді пацієнти отримують курс консервативного лікування. Після відновлення структури кістки - металоконструкції видалялися.

При виявленні у хворого склеротичної чи кістозно-лакунарної форм СПК призначали КТ, АОСГ та пункційну біопсію. Після отримання її результатів при склеротичній формі СПК проводять курс консервативного лікування, доповнюючи його через два тижні курсом гамма-терапії (4 сеанси з інтервалом у три дні в одноразовій дозі 0,4 Грей і сумарною курсовою поглиненою дозою - 1,6 Грей). При позитивній динаміці курс гамма-терапії повторюють через чотири тижні. При негативній динаміці перебудови кістки проводять оперативне лікування в обсязі - фасціотомії, деперіостеотоміі і тунелізаціі. Після операції, через чотири тижні, призначають повторний курс гамма-терапії.

Хворим з кістозно-лакунарною формою СПК, після отримання результатів біопсії, проводять оперативне лікування в обсязі - фасціотомії, екскохлеаціі кісти і кісткової аутоспонгіозной пластики дефекту кістки. У подальшому, пацієнти отримували курс консервативного лікування до асиміляції періоста і ендоста та перебудови аутотрансплантата.

У курс консервативного лікування входило: іммобілізація пошкодженого сегмента кінцівки гіпсовою лонгетою або розвантаження пошкодженої кінцівки протягом 2-4 тижнів; медикаментозне лікування (анальгетики, спазмолітики, седативні засоби, препарати, які поліпшують реологічні властивості крові, сечогінні і протинабрякові препарати, лімфо- і венотоніки, дезагреганти, низькомолекулярні гепарини, полівітаміни, анаболічні стероїдні препарати і препарати кальцію; фізіотерапевтичні процедури: у гострому періоді - магнітотерапія, а в подальшому - УВЧ і УФО зони СПК в суберітемних дозах та парафінові аплікації з масажем пошкодженого сегмента кінцівки; курс лікувальної фізкультури. Надалі, з урахуванням статичних деформацій, рекомендують використання індивідуальних корегуючих устілок.

При оцінці результатів лікування виявлено достовірне (р <0,001) зниження всіх показників відновлення в основній групі по відношенню до контрольної (ВА - 7,6±0,4 і 10,8±0,5 тижнів, ВФ - 8,7±0, 4 і 12,2±0,5 тижнів, ВП - 10,2±0,5 і 14±0,7 тижнів) ВА - на 29,7; ВФ - на 28,7 і ВП - на 27,2 %. ОР лікування у хворих основної групи склав 4,2±0,07 бала, а в контрольній - 3,1±0,05 бала. У 38,1 % пацієнтів тільки основної групи отримано відмінний результат. Хороший результат лікування відзначено у 44,3 % хворих основної і 18 % контрольної групи. Задовільні результати лікування спостерігалися у 17,6 % осіб основної та 74,4 % - контрольної групи. Незадовільний ЗР лікування був тільки в 7,6 % випадках у контрольній групі.

При лікуванні хворих з СПК на догоспітальному етапі були допущені помилки: організаційні - у 5 %, тактичні - у 28 %, технічні - у 8,8 % випадків. Нами відзначено ускладнення в основній групі: підшкірні гематоми після фасціотомії - у 5 (4,4 %), асептичний некроз головки стегнової кістки - 1 (0,9 %); в контрольній групі: контрактури в суміжних суглобах - у 6 (2,6 %), рецидив захворювання або утворення нового вогнища перебудови кістки - у 19 (8,2 %), утворення хибного суглоба - у 5 (2,2 %) хворих.

Проведений багатофакторний дисперсійний аналіз достовірно підтвердив (р <0,001) вплив такого фактору як "Тактика лікування" на всі показники відновлення при лікуванні СПК нижньої кінцівки, а фактор "Локалізація СПК" достовірно (р <0,001) впливає на ВП. Тому активна тактика ведення пацієнта дозволяє отримати хороші результати лікування, уникнути ускладнень та рецидиву захворювання.

З огляду на особливості виникнення, тривалість перебігу і лікування СПК нижньої кінцівки надано рекомендації щодо військово-лікарської експертизи військовослужбовців, що дозволяє прийняти вірне рішення при огляді військовослужбовців на військово-лікарській комісії. Це знайшло відображення при підготовці "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402.

У відповідності з керівними документами Міністерства Оборони України обґрунтовано і впроваджено систему профілактики СПК нижньої кінцівки, яка поділяється на первинну і вторинну. Після впровадження у Збройних Силах України програми профілактики, діагностики та лікування СПК (2007-2009 рр.) відмічено достовірне зниження рівня захворюваності СПК серед військовослужбовців на 21,1 % (з 2,28 до 1,8 ‰) як серед усіх класів хвороб, так і в структурі по класу хвороб кістково-м'язової системи на 21,5 % (з 10,7 до 8,4 %).

Висновки

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми військової медицини - підвищення ефективності профілактики, діагностики та лікування стресових пошкоджень кісток нижньої кінцівки серед військовослужбовців Збройних Сил України. На основі комплексного вивчення статистичних, анамнестичних, клініко-інструментальних, біомеханічних даних та результатів променевих методів діагностики розроблена система заходів профілактики, ранньої діагностики, комплексного диференційованого лікування, реабілітації і визначення придатності до військової служби, що дозволило знизити захворюваність та покращити результати лікування військовослужбовців зі стресовими пошкодженнями кісток нижньої кінцівки.

1. Стресові пошкодження кісток, морфологічною основою яких є локальна репаративна реакція на перенапруження, виникають на фоні анатомо-функціональної невідповідності опорно-рухової системи і підвищенного функціонального фізичного навантаження та характеризуються дизадаптаційними змінами в тканинах пошкодженного сегмента кінцівки. У 96,9 % військовослужбовців стресові пошкодження кісток спостерігалися на нижній кінцівці.

2. Рівень стресових пошкоджень кісток у військовослужбовців Збройних Сил України складав 2,28 ‰ серед всіх класів хвороб. В структурі загальної захворюваності серед всіх класів хвороб стресові пошкодження кісток спостерігалися в 0,25 % випадків, а в структурі захворювань кістково-м'язової системи вони досягали 10,7 %. У 95,2 % випадків це були військовослужбовці строкової служби.

3. Вірогідною причиною виникнення стресових пошкоджень кісток нижньої кінцівки до шести місяців від початку служби в 43 % випадків були кроси і в 30,5 % - стройові заняття. Від шести до дев'яти місяців в 38 % випадків марш-кидки були більш вірогідною причиною розвитку стресових пошкоджень кісток, ніж фізична підготовка. У 87,4 % військовослужбовців виявлені статичні та осьові деформації кісток і суглобів нижньої кінцівки. Виявлена пряма кореляційна залежність між виникненням стресових пошкоджень кісток і зростом та масою тіла, а також статичними та осьовими деформаціями кісток і суглобів нижньої кінцівки.

4. Розроблена клініко-рентгенологічна класифікація стресових пошкоджень кісток включає типову, склеротичну та кістозно-лакунарну форму, відображує стадійність (гіперостоз, патологічна перебудова кістки, стресовий перелом) і перебіг (гострий, хронічно-рецидивуючий) процесу, що дозволяє обрати оптимальний підхід до лікування пацієнтів з цією патологією.

5. В перші два тижні при стресових пошкодженнях кісток застосування ангіоостеосцинтіграфії або магнітно-резонансної томографії дозволяє у 100 % випадків встановити правильний діагноз. Комп'ютерна томографія в ці строки у 35,3 % випадків допомагає в діагностиці стресових пошкоджень кісток, а стандартна рентгенографія - у 24,7 %. Запропонований алгоритм для проведення діагностики стресових пошкоджень кісток променевими методами визначає їх оптимальну послідовність застосування в залежності від локалізації, форми та стадії процесу перебудови в кістках.

6. Ходьба хворих зі стресовими пошкодженнями кісток характеризується збільшенням загального часу опорного навантаження, зміною якісних та кількісних характеристик вертикальної і поперечної складових опорних реакцій, що зумовлює більшу “енергоємність” статико-динамічного стереотипу ходьби і свідчить про нестабільність стопи при опорі. Застосування індивідуальних корегуючих устілок покращує силові та часові показники опорних реакцій, зменшує нестабільність стопи при ходьбі, що дозволяє патогенетично обгрунтовано рекомендувати їх використання в комплексному лікуванні, а також для профілактики стресових пошкоджень кісток нижньої кінцівки.

7. При стресових пошкодженнях кісток відбувається вірогідне підвищення підфасціального тиску у кістково-м'язових футлярах пошкодженого сегменту кінцівки, що свідчить про наявність місцевого хронічного гіпертензійного синдрому в них. Це призводить до порушення внутришньокісткової гемодинаміки, набряку кісткового мозку і м'яких тканин, минущої ішемії нервових волокон і м'язів на фоні їх хронічної компресії та визиває репаративну реакцію кістки у відділі, який має найбільше навантаження, що пояснює виникнення болю, неврологічної симптоматики і рецидивуючий характер змін в кістці при поновленні фізичних навантажень.

8. Розроблений лікувально-діагностичний алгоритм при стресових пошкодженнях кісток нижньої кінцівки, за рахунок ранньої діагностики, дозволяє здійснити комплексний диференційований підхід до вибору тактики лікування і реабілітації в залежності від локалізації, форми, стадії та перебігу процесу перебудови у кістках.

9. Аналіз результатів лікування стресових пошкоджень кісток нижньої кінцівки довів, що застосування розробленої системи комплексного відновлювального лікування дозволило скоротити середній термін перебування в стаціонарі на 21,6±1,9 дні та вірогідно покращити показники відновлення в основній групі хворих по відношенню до контрольної: відновлення анатомічної структури кістки - на 29,7; відновлення функції - на 28,7 та відновлення працездатності - на 27,2 %. Загальний результат лікування хворих основної групи склав 4,2±0,07, а контрольної - 3,1±0,05 бала. Відмінний загальний результат лікування отримано у 38,1 % пацієнтів тільки основної групи. Добрий загальний результат лікування відмічено у 44,3 % в основній та у 18 % - в контрольній групі. Задовільний загальний результат лікування спотерігався у 17,6 % військовослужбовців в основній та у 74,4 % - в контрольній групі. Незадовільний загальний результат лікування був у 7,6 % хворих тільки контрольної групи.

10. При лікуванні хворих зі стресовими пошкодженнями кісток нижньої кінцівки були допущені помилки: організаційні - у 5 %, тактичні (на догоспітальному етапі лікування) - у 28 %, технічні (при виконанні операцій на етапі освоєння) - у 8,8 % випадків. При цьому відмічені ускладнення: в основній групі - підшкірні гематоми після фасціотомії - у 5 (4,4 %), асептичний некроз голівки стегнової кістки - у 1 (0,9 %); в контрольній группі - контрактури в суміжних суглобах - у 6 (2,6 %), рецидив захворювання або утворення нового вогнища перебудови кістки - у 19 (8,2 %), утворення хибного суглобу - у 5 (2,2 %) пацієнтів.

11. Ураховуючи особливості виникнення, тривалість перебігу і лікування стресових пошкоджень кісток, внесені зміни у відповідні статті з військово-лікарської експертизи військовослужбовців з цією патологією, які ураховані при підготовці “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, затвердженого наказом Міністра оборони України от 14 серпня 2008 р. № 402. Надані методичні рекомендації з цієї проблеми, що дозволяє прийняти вірне рішення при проходженні військовослужбовцями військово-лікарської комісії.

12. Після визначення факторів, які сприяють виникненню стресових пошкоджень кісток нижньої кінцівки, у відповідності з керівними документами Міністерства Оборони України, обґрунтована та упроваджена система профілактичних заходів, яка поділяє їх на первинну і вторинну профілактику. Первинна профілактика включає организаційні, лікувально-профілактичні та санітарно-гігієничні заходи, які спрямовані на попередження виникнення стресових пошкоджень кісток. Вторинна профілактика полягає в проведенні диспансерного динамічного нагляду за військовослужбовцями, які перенесли стресові пошкодження кісток. Після упровадження у Збройних Силах України програми профілактики, діагностики та лікування стресових пошкоджень кісток відмічено вірогідне зниження їх рівня на 21,1 % (з 2,28 до 1,8 ‰), як серед всіх класів хвороб, так і в структурі захворюваності серед хвороб кістково-м'язової системи на 21,5 % (з 10,7 до 8,4 %), що підтверджує правильність обраної тактики.

Практичні рекомендації

1. При підозрі на стресові пошкодження кісток, незалежно від термінів захворювання, виконується стандартна рентгенографія пошкодженного сегменту кінцівки. За її результатами, при встановленні діагнозу типової форми стресового пошкодження кісток - виконується магнітно-резонансна томографія і вимірюється підфасціальний тиск у кістково-м'язових футлярах пошкодженого сегменту кінцівки. В рентген-негативному періоді доцільно виконання ангіоостеосцинтіграфії. Через два тижні лікування виконується контрольна рентгенографія. При склеротичній або кістозно-лакунарній формі стресового пошкодження кісток, за данними рентгенографії, проводиться комп'ютерная томографія та ангіоостеосцинтіграфія. В подальшому, для спостереження за динамікою відновлення кістки, з інтервалом в 3 місяці, виконуються контрольні рентгенограми або ангіоостеосцинтіграфія через 6 місяців.

2. Пацієнтам з типовою формою стресового пошкодження кісток в стадії гіперостозу та патологічною перебудовою кісток проводиться курс консервативного лікування, який включає: розвантаження пошкодженої кінцівки (7-10 днів ходьба на милицях); медикаментозне лікування (анальгетики, спазмолітики, седативні засоби, препарати, які покращують реологічні властивості крові, сечогонні і протинабрякові препарати, низькомолекулярні гепарини, лімфо- та венотоніки, дезагреганти, полівітаміни, анаболічні стероїдні препарати та препарати кальція); фізіотерапевтичні процедури та лікувальну фізкультуру. При рецидивах больового синдрому рекомендується курс променевої протизапальної гама-терапії (4 сеанси - 1 сеанс в 3 дні, з разовою вогнищевою дозою 0,4 Грей та сумарною поглиненою дозою 1,6 Грей). Всім пацієнтам призначаються індивідуальні корегуючі устілки.

При негативній динаміці процесу через 2 тижні пацієнту пропонується оперативне втручання в об'ємі ендоскопічної фасціотомії зацікавлених кістково-м'язових футлярів, деперіостеотомії і тунелізації зони перебудови кістки та наступне повторення курсу консервативного лікування.

4. При стресових переломах і патологічній перебудові кістки в переломонебезпечних зонах (шийка стегнової кістки, межа верхньої та середньої третини великогомілкової кістки, надколінник, човноподібна кістка стопи, таранна кістка, основа або субкапітальні зони плесневих кісток) проводиться оперативне втручання в об'ємі: фасціотомія, деперіостеотомія і тунелізація зони перебудови та металоостеосинтез (платівкою, гвинтами або шпицею і дротом за Вебером). В післяопераційному періоді призначається курс консервативного лікування. Металоконструкції вилучаються після відновлення структури кістки.

5. При склеротичній або кістозно-лакунарній формі стресових пошкоджень кісток після променевих методів дослідження виконується пункційна біопсия. Після отримання її результатів, при склеротичній формі проводиться курс консервативної терапії, який через 2 тижні доповнюється курсом променевої протизапальної гама-терапії. При позитивній динаміці курс гама-терапії повторюється через 4 тижні. При негативній динаміці перебудови кістки і больовому синдромі пропонується оперативне втручання в об'ємі: фасціотомії, деперіостеотомії та тунелізації зони перебудови кістки. В післяопераційному періоді, через 4 тижні, призначається повторний курс протизапальної гама-терапії.

6. Хворим з кістозно-лакунарною формою стресового пошкодження кісток, після отримання результатів пункційної біопсії, проводиться оперативне втручання в об'ємі: фасціотомії, екскохлеації кісти та вільної кісткової аутоспонгіозної пластики дефекту кістки. В подальшому пацієнти отримують курс консервативного лікування.

7. Після виконання підшкірної або ендоскопічної фасціотомії, рану дві доби необхідно дренувати напівтрубчастим дренажем та три доби проводити бинтування сегменту кінцівки еластичним бинтом. Ходьба на милицях дозволяється на наступний день після операції.

8. Для профілактики стресових пошкоджень кісток всім хворим з статичними або осьовими деформаціями кісток та суглобів нижньої кінцівки доцільно постійно користуватися індивідуальними корегуючими устілками.

9. Лікарям частин, при первинному поглибленному медичному обстеженні, необхідно виявляти серед військовослужбовців строкової служби осіб високого зросту, з підвищеною масою тіла, слабо розвиненою м'язовою системою, статичними або осьовими деформаціями кісток і суглобів нижніх кінцівок та хребта. З них формується група спеціальної фізичної підготовки, а військовослужбовці відносяться до 1 групи здоров'я. Ці особи знаходяться під наглядом лікаря частини та проходять контрольні обстеження через 3 місяці.

10. Для профілактики стресових пошкоджень кісток лікарю частини треба здійснювати контроль за зниженням фізичних навантажень у всіх групах фізичної підготовки новобранців з пятого по восьмий тиждень від початку навчання; за дотриманням статутних норм режиму праці (чергування фізичних і полігонних навчань з теоретичними заняттями) та відпочинку військовослужбовців (при маршах колон через 2 години робити привали); за загартуванням та підвищенням адаптаційних можливостей організму до впливу зовнішніх несприятливих чинників (в перші 2 місяці навчання повинна переважати загальнофізична та стройова підготовка, а кроси і марш-кидки проводити після другого місяця навчання); за корекцією факторів ризику (проведення стройових занять в перші два місяці на м'якому грунті).

Перелік робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Полежаев В.Г. Стрессовые переломы / Полежаев В.Г., Савка И.С., Чобан В.И. - К.: Феникс, 2003. - 160 с.

2. Константинов К. М. Комплексное лечение больных с перегрузочной болезнью нижних конечностей / К.М. Константинов, Г.П. Шипунов, И.С. Савка // Современные аспекты военной медицины. - К., 1997. - Вып. 2. - С. 108-109.

3. Савка И.С. Особенности лечения патологической перестройки бедренной кости у военнослужащих / И.С. Савка // Современные проблемы военной медицины. Сб. науч. трудов ГВКГ МО Украины. - К., 1999. - Вып. 4. - С. 151-154.

4. Савка И.С. Методы хирургической коррекции перегрузочных состояний стопы у военнослужащих / И.С. Савка // Проблеми військової охорони здоров'я. Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. - К.: УВМА, 1999. - Вип. 5. - С. 330-334.

5. Савка І.С. Рання комплексна діагностика перевантажувальних станів нижніх кінцівок у рентген-негативному періоді захворювання / І.С. Савка //Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупіка. - К., 2000. - Вип. 9, кн. 3. - С. 152-155.

6. Савка І.С. Лікування стресових переломів кісток нижніх кінцівок у військовослужбовців / І.С. Савка //Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім.. П.Л. Шупіка. - К., 2000. - Вип. 9, кн.4. - С. 533-536.

7. Савка І.С. Біомеханічна оцінка ходи у військовослужбовців при перевантажних станах нижніх кінцівок / І.С. Савка // Современные проблемы военной медицины. Сб. науч. трудов ГВКГ МО Украины. - К., 2000. - Вып. 5. - С. 186-189.

8. Савка И.С. Влияние статических деформацій на возникновение перегрузочной болезни нижних конечностей у военнослужащих / И.С. Савка // Сучасні аспекти військової медицини. Зб. наук. праць ГВКГ МО України. - К., 2001. - Вип. 6. - С. 168-171.

9. Савка И.С. Хирургическое лечение патологической перестройки и стрессовых переломов костей голени у военнослужащих / И.С. Савка // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2001. - № 4 (31). - С. 59-62.

10. Савка И.С. Особенности регионарной гемодинамики при стрессовых переломах и патологической перестройке костей голени / И.С. Савка // Лікарська справа. Врачебное дело. - К.: Здоров'я, 2001. - № 5-6. - С. 101-103.

11. Савка И. С. Компартмент-синдром в патогенезе перегрузочной болезни нижних конечностей у военнослужащих / И.С. Савка, С.А. Бойко //Лікарська справа. Врачебное дело. - К.: Здоров'я, 2002. - № 1. - С. 143-146.

12. Савка И.С. Место фасциотомии в комплексном лечении патологической перестройки костей голени / И. С. Савка // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2002. - № 3 (34). - С. 19-22.

13. Савка И.С. Кровообращение в нижних конечностях при патологической перестройке и усталостных переломах костей / И.С. Савка, И.Л. Троицкий // Літопис травматології та ортопедії. - 2002. - № 3-4. - С. 27-28.

14. Чобан В.И. Данные радионуклидной ангиографии и остеосцинтиграфии с Тс ⁹⁹ пирофосфат при перегрузочной болезни скелета / В.И. Чобан, Г.В. Цвигун, В.Г. Полєжжаєв, И.С. Савка // Сучасні аспекти військової медицини. Зб. наук. праць ГВКГ МО України. - К., 2002. - Вип. 7. - С. 223-225.

15. Савка И.С. Показания и выбор объема оперативного лечения у больных с перегрузочной болезнью нижних конечностей / И.С. Савка // Проблеми військової охорони здоров'я. Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. - К.: УВМА, 2002. - Вип. 9. - С. 236-239.

16. Савка И. С. Применение лучевой терапии при лечении склеротической формы патологической перестройки костной ткани нижних конечностей / И.С. Савка, А.И. Бутрим, В.В. Цветкова // Лікарська справа. Врачебное дело. - К.: Здоров'я, 2003. - № 3-4. - С. 100-102.

17. Савка И.С. Магнитно-резонансная томография в диагностике перегрузочных повреждений костей / И.С. Савка, Н.Ф. Шумейко // //Лікарська справа. Врачебное дело. - К.: Здоров'я, 2003. - № 5-6. - С. 61-64.

18. Савка И.С. Компартмент-синдром при патологической перестройке костей нижних конечностей / И.С. Савка, С.А. Бойко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2003. - № 2 (37). - С. 51-54.

19. Савка И.С. Особенности внутрикостной гемодинамики и подфасциального давления при перегрузочных состояниях и стрессовых переломах костей голени у военнослужащих / И.С. Савка // Сучасні аспекти військової медицини. Зб. наук. праць ГВКГ МО України. - К., 2003. - Вип. 8. - С. 137-139.

20. Савка И.С. Эндоскопическая фасциотомия в комплексном лечении стрессовых повреждений костей голени / И.С. Савка, В.А. Ступаренко // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. - К.,2003. Вип. 7. - № 4. - С. 21-24.

21. Савка И.С. Морфологические особенности изменений в тканях конечностей при перегрузочной болезни военнослужащих / И.С. Савка, О.Э. Михневич, В.С. Дмитриев // Лікарська справа. Врачебное дело. - К.: Здоров'я, 2004. - № 8. - С. 43-46.

22. Савка И.С. Радиоизотопная диагностика стрессовых повреждений костей у военнослужащих / И.С. Савка, В.Г. Полежаев, В.И. Чобан // Сучасні аспекти військової медицини. Зб. наук. праць ГВКГ МО України. - К., 2005. - Вип. 10. - С. 440-444.

23. Чобан В.І. Радіонуклідне дослідження перевантажної хвороби (стресового перелому) в діагностиці ранніх деструктивних змін опорно-рухового апарату / В.И. Чобан, В.Г. Цвігун, Д.С. Мєчев, О.І. Солодяннікова, В.Г. Полєжаєв, І.С. Савка, О.І. Бутрим, В.В. Цветкова, В.В. Новопашеная // Український радіологічний журнал. - 2005. - № 3. - С. 494-496.

24. Савка И.С. Статистика и профилактика повреждений нижней конечности у военнослужащих при перегрузках / И.С. Савка // Сучасні аспекти військової медицини. Зб. наук. праць ГВКГ МО України. - К., 2007. - Вип. 12. - С. 132-136.

25. Савка И.С. Влияние статических деформацій на возникновение стрессовых повреждений костей нижних конечностей у военнослужащих / И.С. Савка // Проблеми військової охорони здоров'я. Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. - К.: УВМА, 2007. - Вип. 20. - С. 260-265.

26. Савка І.С. Біомеханічні розлади ходи у військовослужбовців зі стресовими пошкодженнями кісток стопи та їх профілактика / И.С. Савка, Л.О. Драч // Сучасні аспекти військової медицини. Зб. наук. праць ГВМКЦ ГВКГ МО України. - К., 2008. - Вип. 13. - С. 140-145.

27. Савка І.С. Профілактика та військово-лікарська експертиза при стресових пошкодженнях кісток у військовослужбовців / И.С. Савка // Військова медицина України. - К., 2009. - Т. 9, № 3. - С. 54-59.

28. Ступаренко В.А. Ранняя диагностика перегрузочных состояний скелета / В.А. Ступаренко, В.И. Чобан, А.Т. Цыганков, И.С. Савка, А.П. Баранок // Современные аспекты военной медицины. - К., 1995. - Вып. 1. - С. 114-116.

29. А.с. 320468 СССР, МКИ⁶ А 61 F 10/05. Специальная обувь / С.С. Ткаченко, В.С. Дедушкин, В.В. Киреев, В.М. Шаповалов, И.С. Савка (СССР). - № 4517160; заявл. 03.07.89; опубл. 01.11.90, Бюл. № 4.

30. Пат. 32967 А Україна, МПК⁶ А 61 В 17/58. Аппарат Міхневича О.Е. для фіксації стопи в анатомично правильному положенні / Міхневич О.Е., Міхневич В.О., Гондарчук П.М., Савка І.С.; заявник та власник патенту Міхневич О.Е. - № 98084633 ; заявл. 19.12.00; опубл. 10.02.01, Бюл. № 1.

31. Пат. 38981А Україна, МПК⁷ А 61 В 17/58, А 61 В 17/68. Спосіб хірургічного лікування стресових переломів кісток нижніх кінцівок / Савка І.С.; заявник та власник патенту Савка І.С. - № 2000127332; заявл. 19.12.00; опубл. 15.05.01, Бюл. № 4.

32. Діагностика, комплексне лікування та профілактика пошкоджень нижньої кінцівки внаслідок перевантаження: методичні рекомендації / [Савка І.С., Цвігун Г.В., Красильников Р.Г., Чобан В.І., Шимко А.В.]. - К., 2008. - 25 с.

33. Диспансеризація у Збройних Силах України: методичний посібник / Під ред. П.С. Мельника. - К., 2007. - 219 с.

Размещено на Allbest.ru