Комплексне лікування хворих з післяопіковими стриктурами стравоходу (клініко-експериментальне дослідження)

Більшість хворих госпіталізовано у пізньому післяопіковому періоді. З урахуванням повторних надходжень до стаціонару всього проаналізовано 248 випадків госпіталізацій у пізньому післяопіковому періоді: 56 (22,58%) пацієнтів у термін від 22 діб до 2-х міс. після опіку; 101 (40,73%) пацієнт - від 2 до 6 міс. після опіку; 91 (36,69%) пацієнт - від 6 до 12 міс. після опіку. У початковій фазі формування стриктури найбільш часто виявлялися стриктури ІІ ступеня (57,14%). У фазі завершення формування стриктури зросла питома вага стриктур ІІІ та ІV - 44,55% і 20,79%. У фазі сформованої стриктури у 15,38% пацієнтів виявлялася стриктура ІІ ступеня, стриктура ІІІ та ІV ступеня виявлена у 49,45% і 34,07% хворих, відповідно.

В пізньому післяопіковому періоді хворі нерідко надходили у стані аліментарного виснаження, частота якого зростала у залежності від давнини опіку. У хворих, що надійшли до 2-х місяців після опіку, порушення харчування виявлені в 67,86% випадків; у строки від 2 до 6 міс. ДМТ виявлено в 85,15% хворих, причому значне виснаження (ДМТ 21-30%) виявлене в 31,68% випадків, важке виснаження - в 12,87% випадків; через 6 і більше місяців після опіку, порушення харчування виявлено практично у всіх хворих (97,80% випадків), у тому числі значні - в 38,46% і важкі - в 17,58% випадків. Крім цього, у пізньому післяопіковому періоді зустрічалися посткорозійний езофагіт, стравохідні нориці, стравохідні та гастродуоденальні кровотечі, стеноз вихідного відділу шлунку, шлунково-стравохідний рефлюкс із пептичним рефлюкс-езофагітом. Ці особливості були враховані при розробці лікувальної стратегії.

Вивчено результати лікування нерівномірно звужених стриктур. Для порівняння сформовано групу хворих з подібними стриктурами. У 19 хворих вібраційне бужування проводилося монолітним бужем і поперечною вібрацією із частотою 50-100 Гц із розташуванням вібратора на проксимальному кінці бужа, а в 23 пацієнтів - з використанням сегментованого бужа з аналогічними режимами вібрації. Встановлено, що при використанні монолітного бужа позитивний результат первинної дилятаційної терапії був досягнутий в 35,3% пацієнтів, в 4 (21,1%) спостерігалися явища загострення посткорозійного езофагіту. Через 6 міс. і більше добрих і задовільних результатів лікування вдалося досягти в 15 (78,9%) випадків. При використанні сегментованого бужа досягти гарних результатів після первинного курсу дилятаційної терапії в 73,9% випадків, загострення посткорозійного езофагіту діагностовано в 2 (8,7%) хворих. Через 6 міс. і більше гарних та задовільні результати були в 22 (95,6%) хворих.

При наявності звитих ригідних стриктур були використані вібруючі бужі з пружинними механізмами та з розташуванням вібраторів у дистальній частині бужа. Їх застосовано у 28 хворих зі звитими стриктурами та стенозом стравоходу ІІ та ІІІ ступеня у різні терміни після опіку. У 8 (66,7%) з 12 пацієнтів, що надійшли в початковій фазі формування стриктури, після первинного лікування вдалося досягти оптимальних результатів (розширення стенозованої ділянки стравоходу до 10-15 мм), в 2 (16,7%) випадках - при повторному курсі вібраційного бужування, та ще в 2 (16,7%) - проведено 4 курси підтримуючої дилятаційної терапії протягом 5 міс. У хворих, що надійшли в більш пізній термін після опіку, після первинного вібраційного бужування оптимальний результат досягнуто в 4 (28,6%) випадках, після другого курсу - в 3 (18,8%) випадках, в 7 (50%) випадках - проведено 4-6 курсів підтримуючої дилятаційної терапії, в 3 (18,8%) - стриктуру розширено лише до 6-8 мм.

Додаткові труднощі в пацієнтів зі складним рельєфом каналу стриктур виникають при ексцентричному розташуванні входу в стенозовану ділянку стравоходу. У цих випадках застосовано пристрій і спосіб бужування післяопікових стриктур стравоходу з ексцентрично розташованим входом у зону стенозу - 26 хворих з ІІ-ІV ступенем післяопікової стриктури, що надійшли в різний термін пізнього післяопікового періоду. У всіх випадках традиційні способи були безуспішними. Нова методика дозволила увійти в стриктуру в усіх випадках. Після 2-4 процедур із застосуванням даного способу відбувалося вирівнювання стриктури і подальші маніпуляції виконували стандартними методами. До впровадження цього методу в 13 (72,2%) з 18 хворих довелося вдатися до ретроградного бужування (через гастростому).

Найбільш складним було лікування 55 хворих зі стриктурами ІV ступеня. В 28 (50,9%) цих випадках антеградне бужування здійснити не вдалося. В 23 (41,8%) випадках використане ретроградне бужування через гастростому по нитці-провіднику, в 5 (9,1%) - ретроградне бужування було також невдалим і надалі виконано реконструктивно-відновну операцію. В 18 (32,7%) хворих антеградне бужування здійснено за допомогою нових пристроїв. В 6 (10,9%) пацієнтів застосована балонна дилятація.

Іншим найважливішим напрямком комплексної терапії в пізньому післяопіковому періоді було відновлення трофічного статусу. З цією метою з 248 випадків у 82 хворих (33,1%) з невираженими стриктурами стравоходу проведено харчування рідкими живильними сумішами з натуральних продуктів пероральним шляхом. Такий же шлях харчування був можливий після відновлення необхідного просвіту стравоходу після його первинної дилятації в 39 (15,7%) хворих. В інших випадках використовували зондове назогастральне харчування, рідше - зондове харчування через гастростому. Стандартна методика проведення назогастрального зонду використана у 47 (19,0%) хворих. Гастростома сформована у 39 (15,7%) хворих у зв'язку з невдалою спробою антеградної дилятаційної терапії та введення назогастрального зонду.

З метою оптимізації ентерального череззондового харчування для попередження його ускладнень використано пристрій з тонкостінною трубкою, яка має ділянки різної напруженості; тонкостінна захисна гумова трубка-протектор, пристрій для профілактики і лікування стриктур стравоходу, протез для інтубації стравоходу і протез для дренування стравоходу. Ці пристрої використані при лікуванні 41 (16,5%) хворого із загостренням езофагіту у 5 (12,2%) випадках. Стандартна методика ентерального харчування супроводжувалася загостренням езофагіту в 19 (38,3%) з 47 випадків.

В 21 випадку стриктура стравоходу ускладнилася шлунково-кишковою кровотечею. В 14 (73,7%) випадках ендоскопічно виявлено вторинні зміни слизової дистальних відділів шлунка. Для гемостазу використовували метод моноактивної діатермокоагуляції, та з аплікацією плівкоутворюючих гемостатичних препаратів. В усіх випадках після досягнення стійкого гемостазу виконувалася дилятаційна терапія.

Крім симптоматичних операцій, спрямованих на відновлення трофічного статусу, 12 хворих оперовані з приводу поєднаних стриктур стравоходу та вихідного відділу шлунка, 6 хворих - із приводу ятрогенних розривів стравоходу, 42 пацієнта - із приводу рубцевих стриктур стравоходу після неефективної дилятаційної терапії.

При поєднаних стриктурах стравоходу та вихідного відділу шлунка виконували гастростому та резекцію антрального відділу шлунка в межах незміненої слизової оболонки за допомогою апарата УКЛ-60. В 2 (16,7%) випадках після оцінки стану слизової оболонки проксимальних відділів шлунка обсяг резекції був розширений. В 3 випадках (25%) було сформовано гастроентероанастомоз типу Більрот-І через поширення рубцевого ураження на дванадцятипалу кишку. В 4 хворих (33,3%) у ранньому післяопераційному періоді діагностовано анастомозит в зоні гастродуоденоанастомозу. Для його лікування використано оригінальний спосіб із застосуванням подвійної трубки, яка дозволяла здійснювати ентеральне харчування поряд із забезпеченням спокою зони анастомозу. Анастомозит усунено через 12-26 діб.

Шість хворих оперовані з приводу ятрогенного розриву стравоходу, що виник під час його бужування: в 4 (66,7%) випадках - розрив локалізувався в середньогрудному відділі, в двох (33,3%) - у нижньогрудному відділі стравоходу. В 2 (33,3%) випадках розриви стравоходу супроводжувалися розривами плеври. Розриви в усіх випадках спостерігалися при стриктурах зі складним рельєфом каналу та/або ексцентрично розташованим вустям стриктури. Всі хворі оперувалися в терміновому порядку після стабілізації кардіореспіраторних функцій. Ушивання дефекту стінки стравоходу виконувалось атравматичним шовним матеріалом в один ряд зі зміцненням лінії швів за допомогою "Тахокомба". Медіастинум дренувався за допомогою двохканального дренування або за методом Розанова. Операція завершувалася накладенням гастростоми по Кадеру. В усіх випадках вдалося усунути явища медіастиніту.

Реконструктивно-відновні операції були виконані в 42 хворих через 6 міс. - 4 роки після хімічного опіку стравоходу, в тому числі, 27 (64,3%) прооперовані після неефективної дилятаційної терапії рубцевих стриктур ІV ступеня, 15 (35,7%) хворих - у зв'язку з рецидивами стриктур після дилятаційної терапії. Середній вік оперованих хворих склав 42±13,3 роки (від 19 до 74 років). У 66,7% хворих спостерігалося аліментарне виснаження різної важкості з дефіцитом маси тіла, гіпопротеїнемією, гіпоальбумінемією і рідше лімфоцитопенією. В 42,9% випадках були наявні супутні хронічні респіраторні захворювання, в 28,6% хворих - ішемічна хвороба серця, рідше інші супутні захворювання. В 33,3% хворих були виявлені клінічні та ендоскопічні ознаки хронічного посткорозійного езофагіту.

При інтегральній оцінці стану хворих середній бал за шкалою SAPS в обстежених пацієнтів при надходженні у відділення дорівнював 3,8±2,1 балів (від 0 до 8 балів). У задовільному стані надійшов 21 (50%) хворий; у стані середньої важкості - 16 (38,1%) хворих; у важкому стані - 5 (11,9%) хворих.

Вибір методу езофагопластики залежав від локалізації та довжини стриктури стравоходу. При локалізації верхнього краю стриктури в нижньо- і середньо-грудному відділі стравоходу виконували пластику шлунком з резекцією ураженого стравоходу, кардії та дна шлунка за Льюїсом - 12 (28,6%) хворих. У двох випадках (4,8%) у зв'язку з неможливістю використання для пластики деформованого після резекції шлунка виконували пластику стравоходу висхідною та поперечною ободовою кишкою на живильній ніжці із середніх ободових судин із проведенням трансплантату в ізоперистальтичному напрямку внутрішньоплеврально. При локалізації стриктури у верхньогрудній і шийній частині стравоходу в 28 (66,6%) хворих здійснено загрудинну екстраплевральну пластику висхідною та поперечною ободовою кишкою на живильній ніжці з лівих ободових судин і артеріальної дуги Ріолана з ізоперистальтичним розташуванням трансплантату. У трьох (7,1%) хворих використана двохетапна тактика.

В післяопераційному періоді померло 4 (9,5%) хворих, у 12 (28,5%) пацієнтів у післяопераційному періоді виявлено різноманітні ускладнення, найчастіше з боку респіраторної системи (пневмонія, плеврит, пневмоторакс) та зі сторони езофагоколоанастомозу (неспроможність або стеноз).

У зв'язку зі значною варіабельністю оперативних втручань та стану хворих був проведений аналіз безпосередніх результатів оперативного лікування хворих, які були прооперовані з приводу післяопікових стриктур стравоходу протягом 1993-2003 р. (контрольна група - 25 хворих) та з 2004 по 2008 рр. (основна група - 17 хворих) (табл. 1).

Таблиця 1 Порівняльний аналіз частоти ускладнень в основній та контрольній групах хворих

Примітка. Розходження між групами статистично не достовірні (P>0,05 відповідно до критерію ч2).

В контрольній групі неспроможність анастомозу розвилася у 3 (12%), в основній групі - в 1 (5,9%), рубцювання - у 3 (12%) хворих контрольної групи, в основній групі цього ускладнення не зареєстровано. Померло в контрольній групі 3 пацієнта (летальність - 12%), в основній 1 хворий (летальність - 5,9%). Тобто можна відзначити тенденцію до зниження кількості як місцевих (з боку анастомозу), так і загальних ускладнень, що пояснюється меншою травматичністю запропонованих підходів до оперативного лікування.

Додатково було здійснено оцінку віддалених результатів. До аналізу ввійшло 248 госпіталізацій з приводу післяопікових стриктур стравоходу: 56 (22,58%) випадків - в початковій фазі формування стриктури; 101 (40,73%) - в фазі завершення формування стриктури; 91 (36,69%) - в фазі сформованої стриктури. Встановлено, що серед пацієнтів, що були госпіталізовані у перші два місяця після хімічного опіку, добрі результати отримано у 82,1% хворих, незадовільні - у 6,0% хворих, серед пацієнтів, госпіталізованих через 6 міс. та більше частка добрих результатів зменшується до 51,1%, а частка незадовільних збільшується до 30,8%. З 55 хворих зі стриктурами ІV ступеня, тільки в 8 (14,53%) випадках результат оцінений як добрий, в 19 (34,6%) випадках - як задовільний. У 50,9% хворих результати дилятационої терапії оцінено як незадовільні, з них 24 пацієнтам надалі виконані реконструктивно-відновні операції, а 4 хворих продовжили дилятаційну терапію у зв'язку з відмовою від оперативного лікування.

При порівняльному аналізі результатів лікування післяопікових стриктур стравоходу протягом 1993-2003 рр. (159 випадків) та протягом 2004-2008 рр., тобто після впровадження нових та удосконалених методів лікування (89 випадків) встановлено зниження частоти незадовільних результатів при III та IV ступені стриктури стравоходу: 16,7 та 57,6% в 1993-2003 рр, та 5,4% та 40,9% в 2004-2008 рр., відповідно. За тяжкістю післяопікових стриктур хворі не мали різниці, тому можна вважати, що покращення безпосередніх результатів пов'язано з впровадженням нових методів лікування.

У 42 пацієнтів основної групи додатково виконано аналіз віддалених результатів лікування та якість життя - 16 пацієнтів перенесли реконструктивно-відновні операції, у 26 пацієнтів основним методом лікування була дилятаційна терапія (табл. 2).

Таблиця 2 Віддалені результати лікування та якість життя пацієнтів з післяопіковими стриктурами стравоходу

Примітка. * - розходження з аналогічним показником у групі не оперованих хворих статистично достовірні (P<0,05 відповідно до критерію Мана-Уїтні).

Віддалений результат у прооперованих хворих оцінено як гарний в 14 (88%) з 16 випадків. Задовільний результат (порушення моторно-евакуаторної функції шлунка) зареєстровано в одному випадку, незадовільний результат (анастомозит, якій вимагав стаціонарного лікування - в одному випадку). Після дилятаційної терапії гарний результат - у 21 (80%) з 26 хворих; у 3 випадках - зберігалися явища дисфагії, в двох - незадовільний результат пов'язаний з ригідною швидкою рецидивуючою стриктурою. В усіх випадках пацієнти відмовились від деяких оперативних втручань.

При оцінці якості життя (табл. 2) встановлено, що практично всі показники в оперованих хворих перевищують аналогічні у неоперованих пацієнтів. Вони вірогідно вище оцінюють обсяг повсякденного фізичного навантаження і суб'єктивно можуть виконувати більше фізичне навантаження (66,8±3,04 і 54,3±5,12 балів відповідно). Відповідно вірогідно вище і показник ролі фізичного навантаження в обмеженні життєдіяльності (72,4±3,93 і 47,2±6,10 балів), показник загального сприйняття здоров'я (53,9±2,03 і 41,3±4,32 бали відповідно), показник впливу емоційного стану на повсякденну діяльність (71,2±4,87 і 52,7±3,19 бали, відповідно) і показник життєздатності (58,4±2,20 і 46,3±4,18 бали, відповідно). Ці дані ми пов'язуємо з необхідністю у 16 з 26 неоперованих (61,5%) періодичної підтримуючої дилятаційної терапії, а також з якісними обмеженнями харчування, що не дозволяє людині відчувати себе повністю здоровим, знижує емоційний фон та адекватне сприйняття життя.

Таким, чином, індивідуальний комплексний підхід з використанням патогенетично обґрунтованих методів дозволив знизити загальну частоту ускладнень на 9,5%, в тому числі частоту неспроможності анастомозу на 6,1%, частоту кардореспіраторних ускладнень на 10,4%, попередити рубцювання анастомозу, знизити летальність на 6,1%, а також знизити частоту незадовільних результатів лікування післяопікових стриктурах стравоходу ІІІ ступеня на 11,3%, IV ступеня - на 16,7%.

Висновки

Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі сучасної хірургії - комплексному лікуванню хімічних опіків стравоходу та їх ускладнень. На підставі експериментальних та клінічних досліджень здійснено теоретичне обґрунтування, розроблено та впроваджено тактику комплексного лікування хворих у ранньому та пізньому післяопіковому періоді із застосуванням нових методів консервативного, дилятаційного та хірургічного лікування. Проведені дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Розроблено нову модель експериментального хімічного опіку стравоходу, яка дозволяє на експериментальних тваринах здійснити необхідний за інтенсивністю та тривалістю місцевий вплив хімічних агентів різного походження без системних побічних ефектів за допомогою двохбалонного зонду, що вводиться в просвіт стравоходу під час експерименту та дозволяє створити замкнутий простір у місці необхідного хімічного впливу.

2. Після однократної аплікації цитостатичного препарату "Тіофосфамід" зменшується тривалість ексудативної фази запалення та виразність проліферативних процесів, що проявляється в зниженні надлишкового новоутворення компонентів сполучної тканини та виразності рубцювання тканин стравоходу. Хімічні опіки стравоходу супроводжуються змінами клітинної та гуморальної ланок імунітету з розвитком аутоімунних реакцій, які лежать в основі стимуляції гіперпроліферативних процесів. Місцеве застосування "Тіофосфаміду" нормалізує клітинну та гуморальну ланки імунітету не викликаючи значної системної дії.

3. Місцева кріотерапія супроводжується заміною післяопікової рубцевої тканини на тканину без ознак патологічної регенерації та з менш вираженою продукцією колагенових волокон та міжуткової речовини сполучної тканини, що зменшує ступінь стенозу стравоходу.

4. У стендовому експерименті розроблено НВЧ-випромінювач, який вводиться за допомогою стандартного шлункового зонду, та обґрунтовано оптимальні режими його роботи, які забезпечують ефективне локальне нагрівання ураженої ділянки ураженого стравоходу з мінімальним впливом на навколишні тканини.

5. При хімічних опіках стравоходу спостерігаються дистрофічні та деструктивні зміни ультраструктури клітин стінки стравоходу вище та нижче ділянки ураження, які можуть бути причиною неефективного дилятаційного лікування та служити показанням до оперативного лікування. Гістологічне дослідження біоптатів ураженого стравоходу дозволяє виділити хворих з підвищеним ризиком розвитку стриктур стравоходу: при наявності активного грануляційного процесу та явищ гострого езофагіту необхідно планувати заходи, спрямовані на пригнічення інтенсивності запальної реакції та проліферативної активності фібробластів.

6. Утворення мікророзривів під час бужування традиційними способами є причиною неефективності дилятаційної терапії та рецидивів захворювання. Запропоновані нові та удосконалені методи вібраційного бужування зменшують ризик ускладнень та сприяють підвищенню ефективності лікування.

7. Розроблено нові методи оперативних втручань з використанням відеоторакоскопічних технологій та двохетапних операцій, які повинні застосуватися у виснажених хворих і при нестабільному загальному стані: на першому етапі формується трансплантат, який виводиться у вигляді живильної стоми, на другому етапі формується езофагоанастомоз з вже сформованим трансплантатом. Це дозволяє підготувати хворого до завершального етапу операції та покращити стан трансплантату.

8. Розроблено алгоритм комплексного лікування хворих з хімічними опіками стравоходу та їх наслідками, спрямований на нормалізацію перебігу раньового процесу, профілактику та лікування запальних та гіперпроліфеативних процесів. Застосування алгоритму сприяє оптимізації вибору методу дилятаційного або хірургічного лікування з урахуванням етіопатогенезу захворювання та індивідуальних особливостей хворих.

9. Комплексне лікування із застосування удосконалених та розроблених методів впливу на процеси формування рубця, дилятаційної терапії, нових методів оперативних втручань протягом п'яти років знизити загальну частоту ускладнень з 32% до 23,5% та знизити летальність з 12% до 5,9%. У відділеному періоді вдалося знизити частоту незадовільних результатів лікування при стриктурах ІІІ ступеня з 16,7% до 5,4%, при стриктурах IV ступеня з 57,6% до 40,9%.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Савви С.А. Бужирование послеожоговых стриктур пищевода со сложным рельефом канала / С.А. Савви // Харківська хірургічна школа. - 2006. - №2 (21) - С.97-99.

2. Савви С.А. Индивидуализированное хирургическое лечение ятрогенных разрывов пищевода после химических ожогов / С.А. Савви // Харківська хірургічна школа. -2006. - №1 (20) - С. 73-74.

3. Савви С.А. Локальная цитостатическая терапия в остром периоде химического ожога пищевода / С.А. Савви // Харківська хірургічна школа. - 2009. -№2(34) - С.114-117.

4. Савви С.А. Модифицированная классификация химического ожога пищевода и его последствий / С.А. Савви // Клінічна хірургія. - 2009. - №3. - С.3-8.

5. Савві С.О. Ефективність лікування хімічних опіків стравоходу в ранній термін післяопікового періоду / С.О. Савві // Харківська хірургічна школа. - 2009. -№4 (38) - С.24-27.

6. Савви С.А. Реконструктивно-восстановительные операции в лечении послеожоговых стриктур пищевода / С.А. Савви // Українській медичний альманах. - 2010. - Том 13, №1. - С.131-134.

7. Савві С.О. Безпосередні та віддалені результати лікування післяопікових стриктур стравоходу / С.О. Савві // Клінічна та експериментальна патологія. - 2010. - Т. ІХ, № 2(32). - С.99-101.

8. Савві С.О. Оперативні втручання при післяопікових стриктурах стравоходу / С.О. Савві // Буковинський медичний вісник. - 2010. - Т. 14, № 3(55). - С.71-74.

9. Савві С.О. Відновлення трофічного статусу у хворих з післяопіковими стриктурами стравоходу / С.О. Савві // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2010. - Вип. 1 (97). - С.448-454.

10. Савві С.О. Алгоритм лікування хворих з післяопіковими стриктурами стравоходу / С.О. Савві // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2010. - Вип. 2 (98). - С.382-392.

11. Применение препаратов местного действия у больных со стенозами пищевода и желудка / С.А. Савви, В.П. Далавурак, Л.А. Пономарев [та ін.] // Сборник научных трудов молодых ученых "Актуальные вопросы хирургической гастроэнтерологии" - Харьков, 1994 - С.36.

Автором запропонована ідея дослідження, виконано лікування хворих, набір клінічного матеріалу, аналіз історій хвороб.

12. Спосіб лікування хворих з опіковою стриктурою стравоходу з використанням вібромассажного бужа / В.Т. Зайцев, Л.О. Пономарьов, В.А. Скрипко, В.П. Далавурак, А.А. Хижняк, С.О. Савві // Клінічна хірургія. - 1995. - №4 - С. 43.

Автором здійснено впровадження методу та оцінка його ефективності.

13. Спосіб лікування кардіоспазму та стриктури стравоходу / В.Т. Зайцев, Л.О. Пономарьов, В.А. Скрипко, В.П. Далавурак, А.А. Хижняк, С.О. Савві // Клінічна хірургія. - 1995. - № 5. - С. 52.

Автором здійснено впровадження методу та оцінка його ефективності.

14. Лечение гастродуоденальных кровотечений у больных с послеожоговыми рубцовыми стриктурами пищевода / В.П. Далавурак, С.А. Савви, И.В. Сариан [та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2002. - №2 (03) - С.60-61.

Автором здійснено літературний пошук, набір клінічного матеріалу, узагальнення і математична обробка результатів.

15. Хирургическое лечение рубцовых послеожоговых стриктур пищевода и выходного отдела желудка / В.В. Бойко, И.А Криворучко, С.А. Савви, [та ін.] // Вісник невідкладної і відновної медицини. - 2002. - Т. 3, №2. - С.187-189.

Автором запропонована ідея дослідження, виконано лікування хворих та набір клінічного матеріалу.

16. Лечение больных с неравномерно суженными послеожоговыми стриктурами пищевода / В.В. Бойко, В.А. Скрипко, С.А. Савви [та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2004. - №4(13). - С. 28-30.

Автором здійснено набір клінічного матеріалу, аналіз та узагальнення даних.

17. Раннее бужирование послеожоговых стриктур пищевода / В.П. Далавурак, В.А. Скрипко, С.А. Савви [та ін.] // Харківська хірургічна школа.- 2005. - №2(16). - С.10-11.

Автором здійснено літературний пошук, аналіз та узагальнення отриманих даних.

18. Раннее энтеральное питание у больных с послеожоговыми стриктурами пищевода / В.П. Далавурак, В.А. Скрипко, С.А. Савви [та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2005. - №1(14) - С. 9-11.

Автором здійснено набір клінічного матеріалу, аналіз історій хвороб, лікування хворих.

19. Вибрационное бужирование стенозирующих стриктур пищевода после химического ожога / В.В. Бойко, В.А. Скрипко, С.А. Савви [та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2005. -№2.1(17). - С.93-95.

Автором здійснено набір клінічного матеріалу, обстеження та лікування хворих, участь в обробці даних, літературний пошук.

20. Бойко В.В. Опыт эзофагопластики при рубцовой стриктуре и раке пищевода / В.В. Бойко, В.П. Далавурак, С.А. Савви // Клінічна хірургія - Київ. - 2007. - №2-3. - С.43.

Автором здійснено набір клінічного матеріалу, обстеження та лікування хворих, узагальнення отриманих даних.

21. Исследование нарушений двигательной функции пищевода у больных ахалазией кардии при помощи баллонометрии / В.В. Бойко, И.А. Тарабан, С.А. Савви [та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2007. -№2(25). - С.200-203.

Автором здійснено набір клінічного матеріалу, обстеження та лікування хворих, аналіз літературних джерел.

22. Хирургическое лечение ахалазии кардии / В.В. Бойко, А.Н. Шевченко, С.А. Савви, В.П. Клименко // Медицина сьогодні і завтра. - 2007. - №1 - С. 126-128.

Автором запропонована ідея дослідження, виконано лікування хворих та набір клінічного матеріалу.

23. Савви С.А. Клиническое значение ультраструктурных изменений тканей пищевода после его химического ожога / С.А. Савви, О.В. Невзорова // Международный медицинский журнал. - 2009. - Том. 15, №2 (58) - С.64-67.

Автором виконано обстеження, забір біопсійного матеріалу, брав участь в узагальненні отриманих даних.

24. Савви С.А. Разработка излучателя и обоснование оптимальных режимов СВЧ-терапии в комплексном лечении послеожоговых стриктур пищевода / С.А. Савви, А.О. Силин, Ю.В. Иванова // Український журнал хірургії. - 2009. - №4 - С. 121-124.

Автором виконано літературний пошук та здійснено стендовий експеримент

25. Инородные тела и механические повреждения пищевода / В.В. Бойко, В.П. Далавурак, С.А. Савви [та ін.] // Харківська хірургічна школа. - 2009. - №3(34) - С. 99-101.

Автором здійснено літературний пошук та підготовку статті до друку.

26. Удосконалення засобів лікування стриктури стравоходу / В.А. Скрипко, В.П. Далавурак, А.А. Хижняк, С.О. Савві / Мат. ХVІІ з'їзду хірургів України. - Львів, 1994. - С. 431.

Автором сформульовані узагальнення результатів та висновки.

27. Неинвазивные методы восстановления проходимости пищевода как альтернатива реконструктивным операциям / В.А. Скрипко, С.А. Савви, В.А. Мизгер [та ін.] // Мат. ХІХ з'їзду хірургів України, Збірник наукових статей - Харків, 2000 - С. 103-104.

Автором запропонована ідея дослідження, виконано лікування хворих, набір клінічного матеріалу, аналіз історій хвороб.

28. Стентирование доброкачественных стенозов пищевода / В.В. Бойко, В.П. Далавурак, М.Ю. Сизый, С.А. Савви [та ін. ] // Мат. ХХІ з'їзду хірургів України. - Запоріжжя, 2005. - С.281.

Автором здійснено підбір та аналіз клінічного матеріалу.

29. Ренгенодиагностика послеожоговых стриктур пищевода / Е.А. Кравцова, Е.П. Шармазанова, С.А. Савви [та ін.] // Український конгрес радіологів УКР'2009 - Київ, 2009, та наук.-практ. конф. з міжнародною участю та школа семінар "Актуальні питання ультразвукової діапевтики. Сучасні технології в ультразвуковій діагностиці патології внутрішніх органів, судин та м'яких тканин" - Судак, Київ, 2009 - С. 116.

Автором запропонована мета дослідження, набір клінічного матеріалу.

30. The alteration of figures of non-specific resistance and expression of clasters differentiation of CD t-lymphocytes in experimental model in animals with burn stricture of esophagus and after introduction of fetal hemopoetic cell-predecessors / V. Boyko, O. Klimova, A. Bozhkov, S. Savvi [et al] // Virchows Arch. - 2009. - Vol. 455, Suppl. 1. - S.177-S178.

Автором виконано експеримент, отримані матеріали для дослідження, брав участь в узагальненні отриманих даних.

31. Пат. № 23661 Україна, А 61В 17/00. Пристрій для бужування післяопікових стриктур стравоходу / Савві С.О.; ДУ "ІЗНХ АМНУ" - №u200611567; Заявл. 02.11.06; Опубл. 11.06.07, Бюл. № 8.

32. Пат. № 70547 Україна, А 61В 17/00. Пристрій для бужування і ентерального харчування / Бойко В.В., Скрипко В.А., Савві С.О., Бойко Л.О. [та ін.]; ДУ "ІЗНХ АМНУ" - №20031211150; Заявл. 08.12.03; Опубл. 15.10.04, Бюл. № 10.

Автором виконано патентний пошук та впровадження у практику.

33. Пат. 5393 Україна, А 61В 17/00, А 61М 23/00. Пристрій для інтубації стравоходу / Бойко В.В., Скрипко В.А., Савві С.О., Бойко Л.О. [та ін.]; ДУ "ІЗНХ АМНУ" - №20040503346; Заявл. 05.05.04; Опубл. 15.03.05, Бюл. № 3.

Автором виконано патентний пошук та впровадження у практику.

34. Пат. 19576 Україна, А 61М 23/00. Процес бужування стриктур стравоходу / Бойко В.В., Скрипко В.А., Савві С.О. [та ін.]; ДУ "ІЗНХ АМНУ" - № u200607686; Заявл. 10.07.06; Опубл. 15.12.06, Бюл. № 12.

Автором виконано патентний пошук, впровадження у практику.

35. Пат. 20182 Україна, А 61В 1/00, А 61М 29/00. Процес діалізу стравоходу / Бойко В.В., Скрипко В.А., Савві С.О., Бойко Л.О. [та ін.]; ДУ "ІЗНХ АМНУ". - № u 200607680; Заявл. 10.07.06; Опубл. 15.01.07, Бюл. № 1.

Автору належить ідея, виконано патентний пошук, впровадження у практику.

36. Пат. 24351 Україна, А 61В 17/00 Процес дренування середостіння і плевральної порожнини / Бойко В.В., Савві С.О., Новіков Є.А. [та ін.]; ДУ "ІЗНХ АМНУ" - № u 200702017; Заявл. 26.02.07; Опубл. 25.06.07, Бюл. № 9.

Автору належить ідея, виконано патентний пошук, впровадження у практику.

37. Пат. 25343 Україна, А 61В 17/00 Пристрій для лікування стенозів трубчастих органів / Савві С.О.; ДУ "ІЗНХ АМНУ" - № u 200702033; Заявл. 26.02.07; Опубл. 10.08.07, Бюл. № 12.

Автором виконано патентний пошук та впровадження у практику.

38. Пат. 36311 Україна, А 61В 17/00. Процес лікування стриктур стравоходу / Бойко В.В., Савві С.О., Іванова Ю.В., Харченко К.В. [та ін.]; ДУ "ІЗНХ АМНУ" - № u 200804854; Заявл. 15.04.08; Опубл. 27.10.08, Бюл. № 20.

Автором виконано патентний пошук та впровадження у практику

39. Пат. 40849 Україна, А 61В 17/00. Спосіб лікування гострої фази опіку стравоходу / Бойко В.В., Савві С.О., Харченко К.В.; ДУ "ІЗНХ АМНУ" - № u 200813917; Заявл. 03.12.08; Опубл. 27.04.09, Бюл. № 8.

Автору належить ідея, виконано патентний пошук, впровадження у практику.

Размещено на Allbest.ru