Обґрунтування реабілітаційних заходів при пневмоконіозі у гірників вугільних шахт

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М. ГОРЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.02.01 - гігієна та професійна патологія

ОБГРУНТУВАННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ПРИ ПНЕВМОКОНІОЗІ У ГІРНИКІВ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ

СОЛОДІЛОВ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України та КЛПУ „Обласна клінічна лікарня професійних захворювань”.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Ніколенко Віктор Юрійович,

Донецький національний медичний

університет ім. М. Горького МОЗ України,

професор кафедри професійних хвороб і радіаційної медицини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Басанець Анжела Володимирівна, ДУ „Інститут медицини праці АМН України”, завідувач відділенням професійної патології;

доктор медичних наук, професор Гребняк Микола Петрович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, професор кафедри гігієни, екології та безпеки життєдіяльності.

Захист відбудеться "27" квітня 2011 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 16.

Автореферат розісланий "____ " березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.мед.н., професор Д.О. Ластков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Щороку в світі реєструється понад 160 млн. професійних захворювань, внаслідок яких на планеті помирає 1,1 млн. людей. Пилові захворювання легень, перш за все пневмоконіози, залишаються найбільш поширеними видами професійних захворювань в Україні. Пневмоконіози у гірників вугільних шахт займають перше місце щодо частоти виникнення, спричиняючи стійку втрату працездатності (Кундієв Ю.І. та ін., 2009).

Найбільша кількість професійних захворювань - 91,8 % - реєструється у вугільній та гірничовидобувній галузях народного господарства (Кундієв Ю.І., Нагорна А.М., 2006). При цьому підвищення інтенсивності вуглевидобутку за рахунок впровадження сучасної техніки призводить до зростання запилюваності, відставання заходів з пилопригнічення і захисту органів дихання гірників. Аналіз запилюваності підготовчих і очисних вибоїв показує, що вміст пилу в повітрі на робочому місці може коливатися в дуже широких межах (від 100 до 5000 мг/м³), в багато разів перевищуючи гранично допустимі концентрації (Кобець Г.П. и др., 1992).

Вид пилу, його концентрація на робочому місці і тривалість впливання на організм гірників відіграють важливу роль у розвитку пневмоконіозу, тому гігієнічним дослідженням виробництва з підвищеними концентраціями пилу на робочому місці приділяється пильна увага (Костюк И.Ф. и др., 2001; Басанець А.В., 2007; Кузьмин С.В. та ін., 2008; Передерій Г.С. та ін., 2009; Izmerov N. F., 2008; Kundiev Yu.I. et al., 2008).

Погіршення умов праці призводить до того, що за останні роки помітно зріс рівень захворювання на пилові хвороби органів дихання у гірників вугільних шахт, у тому числі - пневмоконіози (Бондаренко Г.А., 1996; Гребняк Н.П. и др., 2004; Бодаченко Т.П., Бондаренко Г.А., 2005).

Одним з нових напрямів удосконалення знань про патогенез захворювання, розробки нових підходів до лікування і реабілітації хворих є вивчення імунологічного статусу та порушень оксидантно-антиоксидантної системи у хворих на пневмоконіоз (Измеров Н.Ф. и др., 1996, 2000; Артамонова В.Г и др., 2000; Мухін В.В. та ін., 2006; Nishimura Y. et al., 2006; Otsuki T. et al., 2007). Порушення функції дихання при пневмоконіозі призводить до суттєвого зниження працездатності гірників. У зв'язку з цим на перший план виступає проблема реабілітації, спрямована на профілактику прогресування недостатності функції зовнішнього дихання та її відновлення (Басанець А.В., 2005, 2007; Idec-Sadkowska I. et al., 2006).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи кафедри професійних хвороб і радіаційної медицини Донецького національного медичного університету ім. М. Горького „Вивчення клінічних особливостей основних професійних захворювань і отруєнь у гірників вугільних шахт та їх лікування” (№ держреєстрації 0105U008709, 2006-2009 рр.). Автор був співвиконавцем роботи і безпосередньо вивчав стан дихальної та імунної систем у гірників вугільних шахт із пневмоконіозом, обстежував їх після проведеної реабілітації, узагальнював, математично опрацьовував та аналізував дані, отримані в процесі дослідження.

Тему дисертації та наукового керівника затверджено Вченою радою Донецького державного медичного університету ім. М. Горького 20 жовтня 2005 року (протокол № 7).

Мета дослідження: обґрунтування підвищення ефективності комплексної реабілітації гірників із пневмоконіозом на основі аналізу клініко-функціональних порушень системи дихання, імунобіохімічних показників і факторів ризику.

Завдання дослідження:

1. Встановити сучасні епідеміологічні закономірності формування захворюваності гірників вугільних шахт на пневмоконіоз і виділити фактори його ризику.

2. Визначити особливості порушень органів дихання при пневмоконіозах у гірників вугільних шахт у сучасних умовах.

3. Визначити основні закономірності розвитку порушень імунологічних та біохімічних показників у гірників вугільних шахт із пневмоконіозом.

4. Обґрунтувати комплекс реабілітаційних заходів гірників вугільних шахт із пневмоконіозом, що включає використання гіпербаричної оксигенації та альфа-ліпоєвої кислоти.

Об'єкт дослідження - вплив факторів ризику на розвиток пневмоконіозу в гірників вугільних шахт у сучасних умовах.

Предмет дослідження - функціональний стан дихальної системи, біохімічні та імунні показники гірників із пневмоконіозом до й після проведення реабілітації, висновки ЛКК клініки професійних захворювань, обліково-статистичні форми по професійній захворюваності.

Методи дослідження - гігієнічні (умови праці, професійні фактори ризику, показники захворюваності гірників, реабілітаційні заходи); клініко-функціональні (використовували опитувальник, визначали стан дихальної системи); функціональні (спірографія, бодиплетизмографія); рентгенологічні (рентгенографія органів грудної клітки у двох проекціях); біохімічні (дієнові кон'югати, малоновий діальдегід (МДА); активність супероксиддисмутази (СОД); антиокислювальну активність плазми крові (АОА); імунологічні (проводили загальний аналіз крові, визначення Т- і В-лімфоцитів: СD3+, СD4+, СD8+, СD16+, СD22+, імуноглобулінів, аутоантитіл до антигенів); статистичні (обчислювали середні значення (М), їх похибки - (m), коефіцієнт кореляції (r), критерії Стьюдента (St), Вілкоксона (W), Хі-квадрат (²), Манна-Уітні (МW) і Крускала-Уолліса (KW), медіанний критерій (Mk), досягнутий рівень вірогідності (р).

Наукова новизна одержаних результатів. Отримано нові знання про особливості захворюваності на пневмоконіоз у гірників вугільних шахт в залежності від гірничогеологічних умов, базуючись на результатах комплексного клінічного, лабораторного та інструментального дослідження з використанням методів математичного аналізу. Вперше показано зв'язок порушень оксидантно-антиоксидантної системи з розвитком пневмоконіозу в гірників вугільних шахт. Доведено, що стаж роботи в пилових умовах вугільної шахти понад 20 років позначався на зменшенні життєвої ємності легень, а розвиток пневмоконіозу впливав на зменшення об'єму форсованого видиху за першу секунду і викликав порушення зовнішнього дихання рестриктивного типу за результатами спірографії та бодиплетизмографії. Вперше встановлено, що найбільший ризик розвитку вузликової форми пневмоконіозу пов'язаний з п'ятьма факторами: вік, фагоцитарне число через 90 хвилин, супероксиддисмутаза, РПГА на антиген селезінки, РПГА на антиген тимуса. Крім того, у гірників з пневмоконіозом розвивається Т-клітинний імунодефіцит, аутосенсибілізація до антигену легенів, посилення взаємозв'язків імунних показників різних ланок імунітету. Вперше побудовано модель прогнозування ризику розвитку вузликової форми пневмоконіозу, чутливість моделі становить 64,9% (95% ВІ 48,4%-79,7%), специфічність - 70,0% (95% ВІ 57,6%-81,0%). Вперше доведено ефективність використання альфа-ліпоєвої кислоти в поєднанні з сеансами гіпербаричної оксигенації в комплексній реабілітації гірників з пневмоконіозом за результатами оцінки клінічних та оксидантно-антиоксидантних показників.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено нові підходи до реабілітації гірників із пневмоконіозом. Методичні рекомендації „Медична технологія післязмінної реабілітації, диспансеризації та лікування робітників вугільних підприємств” (Донецьк, 2005) впроваджено у практичну діяльність Харківського національного медичного університету, Луганської обласної клінічної лікарні, Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, КЛПУ „Донецька обласна клінічна лікарня професійних захворювань” (акти впровадження від 11.06.10; 30.08.10; 14.09.10; 22.09.10).

Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі передатестаційного циклу “Професійні захворювання” на факультеті післядипломної освіти Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (акт впровадження від 15.09.10).

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто виконано планування дослідження, визначено мету, сформульовано задачі та наукові положення роботи, здійснено літературний та інформаційний пошук, зібрано, проаналізовано фактичний матеріал, проведено обстеження та лікування хворих, електронний облік, математичне опрацювання та інтерпретацію результатів дослідження. Сформульовано висновки, підготовлено й опубліковано статті. Автором не були використані наукові розробки та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження представлено та обговорено на науково-практичній конференції ”Проблемы здравоохранения Донбасса и пути их решения” (Донецьк, 1999), Ювілейному VIII з'їзді ВУЛТ, присвяченому 15-річчю організації (1990-2005) (Івано-Франківськ, 2005), XI конгресі Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (Полтава, 2006), науково-практичній конференції ”Актуальні питання профілактики, діагностики та лікування професійних захворювань” (Донецьк, 2007), науково-практичній конференції „Щорічні терапевтичні читання: роль медичної науки в рішенні проблем внутрішніх хвороб” (Харків, 2007), 70-ій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини, стоматології та фармації” (Донецьк, 2008), науково-практичній конференції з міжнародною участю „Актуальні питання медицини праці та промислової екології” (Донецьк, 2006, 2008, 2009, 2010).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 14 наукових працях, 8 з яких опубліковано у виданнях, рекомендованих ВАК України (4 - одноосібні), 6 статтях і тезах.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 166 сторінках комп'ютерного тексту та складається зі вступу, 6 розділів власних досліджень, аналізу та узагальненню результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел, додатка. Робота містить 15 рисунків та 14 таблиць. Список використаних джерел включає 180 найменувань, з яких 102 викладено кирилицею та 78 латиницею. Додаток складає 5 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріал і методи дослідження. Протягом дев'яти років проведено спостереження за динамікою 4488 виявлених випадків пневмоконіозу у гірників вугільних шахт Донецької області за матеріалами медичної документації КЛПУ „Обласна клінічна лікарня професійних захворювань”. Підземний стаж роботи гірників нараховував від 6 до 52 років, вік - від 28 до 86 років. В умовах КЛПУ „Обласна клінічна лікарня професійних захворювань” проведено поглиблене обстеження 184 гірників вугільних шахт: у 137 виявлено пневмоконіоз, решта - 47 гірників склали контрольну групу. Відібрано їх методом випадкової вибірки, рандомізовано за віком, стажем та умовами праці. Діагноз пневмоконіозу встановлювали за результатами рентгенографії легень у двох проекціях і класифікували відповідно прийнятої класифікації. В процесі лікування 32 хворих гірників із пневмоконіозом використовували курс гіпербаричної оксигенації 1,5 ата (усього 10 сеансів), а за годину до сеансу вводили 600 мг альфа-ліпоєвої кислоти (Тіогама). Контроль становили 40 гірників такого ж віку і стажу. Вони отримували подібне лікування, але без ГБО і альфа-ліпоєвої кислоти.

Аналіз результатів дослідження побудовано на принципах доказової медицини (Флетчер Р. и др., 1999; Антомонов М.Ю., 2006). Статистичний аналіз результатів дослідження проводили методами параметричної і непараметричної статистики з використанням ліцензійної прикладної програми Statistica 5.5 (Stat Soft Rus). При оцінці ефективності методів лікування в роботі розраховувалися значення показника відношення ризиків (ВР), як відношення ризику прояву негативного результату у групі дослідження до ризику прояву негативного результату у групі контролю.

Таблиця 1. Основні види й обсяг досліджень

Результати власних досліджень. Аналіз стану здоров'я робітників вугільної промисловості свідчить про низький його рівень. Так, професійна захворюваність серед працюючих протягом 2001-2009 рр. знаходилась на стабільно високому рівні, складаючи (21,5-30,4) ‰, внаслідок чого питома вага професійних захворювань складає (94,8-97,5) % серед усіх галузей Донбасу. Особливе місце в структурі професійних захворювань займає пневмоконіоз. Зокрема, протягом останніх років він знаходиться на 1-2 рангових місцях усіх захворювань. В структурі професійних захворювань його питома вага складає (25,8±3,7) %, тобто кожен четвертий випадок зумовлений пневмоконіозом.

За кількістю професійних захворювань домінуюче місце серед усіх професіональних груп галузей народного господарства України займають підземні робітники вугільних шахт (67,3-68,2) %. В свою чергу, до найбільш небезпечних професій відносяться професії гірника очисного вибою, прохідника та вибійника. На їх долю приходиться біля половини всіх професійних захворювань в державі.

У працюючих на крутопадаючих пластах (віком 25-35 років) пневмоконіоз розвивається значно частіше, ніж у гірників антрацитових розробок та похилих пластів. Середній стаж підземної роботи у осіб, що захворіли на пневмоконіоз, складав (17,6±0,4) років. Особливо зменшився професійний стаж до його розвитку у вибійників, гірників очисного вибою, машиністів комбайна та врубової машини на шахтах із крутим заляганням вугільних пластів - до (13,6±0,4) років.

Факторами ризику захворюваності пневмоконіозом є висока концентрація пилу у повітрі на робочих місцях (50-1300) мг/м³ у підземних виробках, круте залягання вугільних пластів (>20^о), високі стадії метаморфізму вугілля (VII-X), значне пилове навантаження при виконанні основних виробничих операцій. До факторів, які підвищують вірогідність розвитку пневмоконіозу, відносяться екстремальні умови у підземних виробках, несприятливий мікроклімат, важка фізична праця, незадовільний спосіб життя та погіршення соціально-економічної ситуації.

Ефективним інструментом оптимізації медичного забезпечення є ризикометрія. В результаті узагальнення проведених досліджень умов праці гірників вугільних шахт та матеріалів інших вчених розроблені принципи класифікації факторів ризику розвитку пневмоконіозу. Вони полягають у наступному.

Перший принцип: гігієнічна діагностика умов праці та життєдіяльності - ідентифікація чинників, оцінка експозиції (частоти, інтенсивності та тривалості дії) і встановлення взаємозв'язку між ними та станом здоров'я робітників. Другий принцип: диференціювання усіх факторів ризику розвитку пневмоконіозу за їх походженням для проведення профілактичних заходів на чотири групи: горногеологічні (стадії метаморфізму вугілля, кут залягання пластів), санітарно-гігієнічні умови праці (концентрація аерозолів переважно фіброгенної дії, пилове навантаження, мікроклімат), трудового процесу (пилове навантаження) і спосіб життя (активність, шкідливі звички). Третій принцип: рівень професійного розвитку зумовлює ступінь вірогідності розвитку небажаних ефектів у робітників при певних інтенсивностях та тривалості дії чинників виробничого середовища. Четвертий принцип: гігієнічна донозологічна діагностика - раннє виявлення преморбідних станів за оцінкою вентиляційної функції органів дихання, імунного статусу. П'ятий принцип: індивідуальний моніторинг за робітниками групи ризику розвитку пневмоконіозу базується на оцінці рівнів впливу чинників на конкретного робітника й використання біологічних маркерів; біомаркери якісно характеризують фізіологічні, біохімічні або імунологічні зміни організму, ступінь яких визначає фактичні чи потенційні порушення здоров'я чи ризик розвитку хвороби. Шостий принцип: визначення характеру вибіркової дії пилового агенту на окремі функціональні системи організму (дихальна, ССС, система крові, імунна система) - критичні органи.

Рівень систолічного артеріального тиску (АТ) в 137 гірників, хворих на пневмоконіоз, становив (147,3±1,8) мм рт. ст. на відміну від контролю (130,1±1,6) мм рт. ст. (St=5,10, p<0,001). Рівень діастолічного АТ був значно вищим (90,7±1,2) мм рт. ст., на відміну від контролю (83,8±1,0) мм рт. ст. (St=3,13, p=0,002).

Стаж роботи в пилових умовах вугільної шахти понад 20 років у хворих на пневмоконіоз мав вірогідний вплив на зменшення таких показників, як ЖЄЛ (KW=3,89, p=0,048) і ФЖЄЛ (KW=3,88, p=0,048). Встановлено, що у хворих на пневмоконіоз життєва ємність легень зменшена, а стаж роботи із пилом у вугільній шахті більший за 20 років впливав на зменшення життєвої ємності легень у хворих на пневмоконіоз.

Загальний опір дихальних шляхів під час бодиплетизмографії (Rtot (kPa*s/L) при пневмоконіозі значно перевищував контрольні показники (St=2,53, p=0,011), максимальна життєва ємність легень (VC max) при пневмоконіозі була статистично значно знижена в порівнянні з контролем (St=13,39, p<0,001). Загальна ємність вдиху (TLC) при пневмоконіозі у гірників була статистично значно зменшена порівняно з контролем (St=8,15, p<0,001) (табл. 2). Резервний об'єм видиху (ERV) у гірників із пневмоконіозом зазнавав незначного зниження у порівнянні з контролем (St=0,758, p=0,449). Залишковий об'єм легень (RV) у таких гірників статистично не різнився з контролем (St=0,026, p=0,978), як не різнився з контролем і внутрішньогрудинний об'єм (ITGV) (St=0,104, p=0,917).

Співвідношення залишкового об'єму легень до загальної ємності вдиху (RV/TLC) у гірників із пневмоконіозом статистично значущо було більшим на відміну від контролю (St=9,15, p<0,001), як і співвідношення внутрішньогрудинного об'єму до загальної ємності вдиху (ITGV/TLC) (St=6,68, p<0,001). Форсована життєва ємність легень (FVC) у гірників із пневмоконіозом статистично значущо була меншою на відміну від контролю (St=13,86, p<0,001). Об'єм форсованого видиху за першу секунду (FEV1) у гірників із пневмоконіозом також був меншим від контролю (St=13,54, p<0,001).

Максимальна швидкість видиху на рівні 25 % ФЖЄЛ (MEF25) у гірників із пневмоконіозом статистично значущо була меншою на відміну від контролю (St=6,28, p<0,001), максимальна швидкість видиху на рівні 50 % ФЖЄЛ (MEF50) у гірників із пневмоконіозом статистично значущо була меншою на відміну від контролю (St=8,91, p<0,001), максимальна швидкість видиху на рівні 75 % ФЖЄЛ (MEF75) у гірників із пневмоконіозом статистично значущо була меншою на відміну від контролю (St=8,82, p<0,001), пікова об'ємна швидкість (PEF) у гірників із пневмоконіозом статистично значущо була меншою на відміну від контролю (St=6,43, p<0,001), середня максимальна швидкість видиху на рівні видиху 75/25 % ФЖЄЛ (MMEF 75/25) у гірників із пневмоконіозом статистично значущо була меншою на відміну від контролю (St=9,15, p<0,001), форсована життєва ємність легень повна (FVC IN) у гірників із пневмоконіозом статистично значущо була меншою від контролю (St=12,96, p<0,001).

Таблиця 2. Функціональний стан легень у гірників за результатами бодиплетизмографії у співвідношенні з належними рівнями, % (М±m)

Примітка. *,**,*** - статистична відмінність вірогідна при р < 0,05; 0,01; 0,001, відповідно.

Отже, отримані результати характеризують зниження вентиляційної здатності легень, об'ємних ознак і швидкісних потокових параметрів та свідчать про порушення прохідності на різних рівнях бронхіального дерева (дрібних, середньодолевих і великих).

З наведених результатів загального аналізу крові видно, що в хворих на пневмоконіоз мало місце підвищення вмісту гемоглобіну в еритроцитах до (146,2±0,9) г/л на відміну від контролю (142,0±1,5) г/л (St=2,25, p=0,025), а кількість еритроцитів збільшилася до (4,78±0,03)х10¹²/л, що статистично значуще було більше від контролю (4,62±0,05)х10¹²/л (St=2,64, p=0,0084).

При пневмоконіозі у гірників середня кількість лейкоцитів була статистично значно менша (5,88±0,29)х10⁹/л в порівнянні з контролем (6,89±0,17)х10⁹/л (St=4,63, p<0,001). У гірників із пневмоконіозом зафіксовано статистично значуще зменшення відносного й абсолютного вмісту лімфоцитів (28,69±0,64) % і (1,690±0,049)х10⁹/л, в контролі (33,21±0,81) % і (2,327±0,102)х10⁹/л (St=3,76, p=0,00022) і (St=6,15, p<0,001). Швидкість осідання еритроцитів статистично значно вищою була в групі хворих гірників: (6,99±0,70) мм/год проти (4,38±0,33) мм/год (St=2,13, p=0,034, MW=2,47, р=0,013).

У НСТ-тесті хворих відмічається зменшення кількості нейтрофілів, які виявляють фагоцитарну активність у спонтанному тесті значно нижчу у порівнянні з контролем (St=3,79, p=0,0002). Розвиток захворювання чинив вплив на ФАН у спонтанному НСТ-тесті (КW=13,84, р=0,0002), а також значно впливав на ІАН без стимуляції (КW=46,70, р<0,001). Розвиток пневмоконіозу мав негативний кореляційний зв'язок із ФАН у спонтанному НСТ-тесті (r = -0,27, p<0,001), а також із ІАН без стимуляції (r= -0,46, p<0,001).

ФАН через 30 хвилин (ФАН₃₀) становила у гірників із пневмоконіозом (32,64±0,27) %, відрізняючись від контролю (37,58±1,82) % (St=4,26, p<0,001), фагоцитарне число через 30 хвилин (ФЧ₃₀) дорівнювало у хворих (6,18±0,10), відрізняючись від контролю (12,98±0,36) (St=25,05, p<0,001), ФАН₉₀ набувала значень (37,25±0,17), відрізняючись від контролю (79,66±1,41) (St=48,77, p<0,001), ФЧ₉₀ становило у хворих (6,58±0,10), відрізняючись від контролю (26,60±0,64) (St=48,74, p<0,001). Розвиток пневмоконіозу мав негативний кореляційний зв'язок із ФЧ₃₀ (r = -0,8804, p<0,001), а також із ФАН₃₀ (r = -0,3009, p<0,001), ФЧ₉₀ (r = -0,9638, p<0,001).

Показники клітинного імунітету у гірників із пневмоконіозом характеризувались зменшенням вмісту лімфоцитів Т- і В-ланки імунітету, тобто відносна кількість усіх Т-лімфоцитів була значно меншою (60,12±1,01) % від контролю (74,79±0,85) % (St=8,18, p<0,001), також була зменшена відносна кількість Т-хелперів (23,09±0,51) % на відміну від контролю (44,98±0,92) % (St=21,27, p<0,001), відносна кількість Т-супресорів (15,19±0,29) % на відміну від контролю (22,81±0,67) % (St=12,18, p<0,001), а також відносна кількість природних кілерів (15,98±0,38) % на відміну від контролю (18,49±0,67) % (St=3,34, p<0,001). Абсолютні показники клітинного імунітету характеризувались подібною відмінністю і були знижені відносно контролю, включаючи кількість усіх Т-лімфоцитів, яка була значно меншою (1,01±0,03)х10⁹/л від контролю (1,74±0,08)х10⁹/л (St=9,82, p<0,001), також були зменшені абсолютна кількість Т-хелперів (0,38±0,01)х10⁹/л на відміну від контролю (1,05±0,05)х10⁹/л (St=18,05, p<0,001), абсолютна кількість Т-супресорів (0,26±0,01)х10⁹/л на відміну від контролю (0,53±0,03)х10⁹/л (St=12,28, p<0,001), такою ж динамікою характеризувалася і абсолютна кількість природних кілерів (0,27±0,01)х10⁹/л - значне зменшення на відміну від контролю (0,43±0,02)х10⁹/л (St=7,68, p<0,001). Співвідношення Т-лімфоцитів хелпери/супресори характеризувалось зменшенням коефіцієнта до (1,55±0,04) на відміну від контролю (2,03±0,06) (St=7,10, p<0,001).

Інтерлейкін 6 (Іл-6) був підвищений у хворих гірників до (12,70±1,18) пг/мл на відміну від контролю (3,95±0,27) пг/мл (St=4,33, р<0,001, MW=5,79, р<0,001). Встановлено, що розвиток пневмоконіозу впливав на підвищення Іл-6 (КW=33,68, р<0,001). Розвиток пневмоконіозу мав позитивний кореляційний зв'язок із Іл-6 (r = 0,3058, р<0,001). У хворих на пневмоконіоз вміст імуноглобулінів у сироватці крові класу G становив (12,73±0,12) г/л і був вірогідно вищим у порівнянні з контролем - (11,84±0,21) г/л (St=3,54, р<0,001), що може свідчити про активування окремих груп клітин В-ланки імунітету. Також відмічено вірогідне збільшення вмісту IgА до (2,356±0,047) г/л у порівнянні з контролем (1,978±0,083) г/л (St=4,01, р<0,001), що може свідчити про підвищення напруження місцевої імунної відповіді. Концентрація IgМ становила (1,142±0,019) г/л у порівнянні з контролем (0,921±0,042) г/л і вірогідно відрізнялась (St=5,33, р<0,001). Встановлено, що розвиток пневмоконіозу впливав на підвищення вмісту імуноглобулінів класу G (КW=11,57, р=0,0007), IgА (КW=18,16, р<0,001) і IgМ (КW=20,17, р<0,001). Рівень ЦІК у хворих також був підвищеним до (82,11±1,21) од.опт.щ. на відміну від контрольної групи (50,21±2,49) од.опт.щ. Вочевидь, ЦІК прямо пов'язаний з хворобою (r=+0,68, p<0,001): з розвитком пневмоконіозу зростав їх рівень (KW=76,42, p<0,001).

Автоімунні показники у гірників із пневмоконіозом в РПГА характеризувалися вірогідним підвищенням титрів автоантитіл, насамперед, до антигену легенів і становили (4,18±0,12), а контроль - (0,79±0,10) (St=15,46, p<0,001), а також органів імуногенезу - до тимуса становили (1,84±0,12), а контроль - (1,07±0,15) (St=3,43, p=0,0008), і селезінки - (2,86±0,10), а контроль - (1,25±0,18) (St=7,84, p<0,001). Титри автоантитіл були підвищені до внутрішніх органів і суглобів: нирок (2,64±0,09), а контроль - (0,84±0,07) (St=11,00, p<0,001), і суглобів (2,28±0,12), а контроль - (0,88±0,16) (St=6,44, p<0,001), а також нДНК (2,25±0,10), а контроль - (0,88±0,11) (St=7,58, p<0,001), і дДНК (2,58±0,10), а контроль - (1,00±0,13) (St=8,62, p<0,001). Розвиток пневмоконіозу мав позитивний кореляційний зв'язок із титрами автоантитіл до легенів (ТАЛ) (r = 0,75, p<0,001), титрами автоантитіл до тимуса (ТАТ) (r = 0,24, p=0,0007), селезінки (r = 0,50, p<0,001), нирок (r = 0,63, p<0,001), суглобів (r = 0,43, p<0,001), нДНК (r = 0,49, p<0,001), дДНК (r = 0,54, p<0,001).

РГМЛ у гірників із пневмоконіозом характеризувалась пригніченням міграції лейкоцитів на антигени легень (St=21,33, p<0,001), а також органів імуногенезу - тимуса (St=4,83, р<0,001) і селезінки (St=11,45, p<0,001). РГМЛ була пригнічена у відповідь на антигени внутрішніх органів і суглобів: нирок (St=12,09, p<0,001); суглобів (St=9,76, p<0,001), а також нДНК (St=10,65, p<0,001).

Отже, отримані результати свідчать про виражений дисбаланс гуморального та супресії клітинного імунітету при пневмоконіозі у гірників вугільних шахт. Встановлене порушення імунного статусу реалізується наступними патогенетичними механізмами: поглибленням дефіциту абсолютного вмісту клітин у периферійній крові (загальні Т-лімфоцити, субпопуляції Т-супресорів та Т-хелперів, дисбаланс в-лімфоцитів та імунорегуляторного індексу), кількості природних кілерів, дисбалансом концентрації основних класів сироваткових імуноглобулінів.

Рівень ДК у хворих на пневмоконіоз був підвищений до (2,100±0,026) у.о./мл плазми на відміну від контролю (1,905±0,061) у.о./мл плазми (MW=3,16, р=0,0015). Розвиток захворювання впливав на рівень ДК у хворих (Mk=8,25, p=0,0041). В той же час ДК мали позитивний кореляційний зв'язок із розвитком захворювання (r=0,24, p=0,001).

Рівень МДА у хворих на пневмоконіоз був підвищений до (9,57±0,14) мкмоль/г білка на відміну від контролю (6,12±0,23) мкмоль/г білка (MW=8,97, р<0,001). Розвиток захворювання впливав на рівень МДА у хворих (Mk=64,76, p<0,001). В той же час МДА мав позитивний кореляційний зв'язок із розвитком захворювання (r=0,69, p<0,001). СОД у хворих на пневмоконіоз була знижена до (0,052±0,001) Е/мг білка в крові на відміну від контролю (0,067±0,002) Е/мг білка в крові (MW=10,19, р<0,001). Розвиток захворювання впливав на рівень СОД у хворих (Mk=60,43, p<0,001). В той же час СОД мали позитивний кореляційний зв'язок із розвитком захворювання (r=0,89, p<0,001). АОА плазми крові у хворих на пневмоконіоз була знижена до (49,76±0,46) % на відміну від контролю (58,81±0,74) % (MW=7,78, р<0,001). Розвиток захворювання впливав на рівень АОА плазми крові у хворих (Mk=42,77, p<0,001). АОА плазми крові мали негативний кореляційний зв'язок із розвитком захворювання (r=-0,50, p<0,001). реабілітація пневмоконіоз гірник вугільний

Суб'єктивний стан гірників із пневмоконіозом характеризувався статистично більшою кількістю та вираженістю негативних зрушень клінічних показників.

Для виявлення факторних ознак, пов'язаних з ризиком розвитку вузликової форми пневмоконіозу, застосовано метод побудови багатофакторних моделей класифікації. В якості результуючої ознаки прогнозувалась форма пневмоконіозу. При побудові моделі використовувались результати спостереження за 137 гірниками, що мали інтерстиціальну (89 хворих) і вузликову форму (48 хворих) пневмоконіозу. Прогнозована змінна Y приймала значення 0 для гірників з інтерстиційною формою пневмоконіозу та Y=1 - для гірників з вузликовою формою. В якості факторних ознак для проведення аналізу були використані такі показники: вік і стаж роботи гірників, імунологічні та біохімічні показники, описані вище у цьому розділі (виключаючи загальний аналіз крові), - усього 52 ознаки. Для перевірки якості прогнозування моделі усі випадки (з використанням генератора випадкових чисел) були розподілені на 3 множини: навчальна (для побудови моделі - 97 гірників), контрольна (для оптимізації порогу прийняття-заперечення - 10 осіб) і тестова (для перевірки прогностичної спроможності моделі на нових даних - 30 гірників).

На першому етапі аналізу була побудована модель прогнозування ризику розвитку вузликової форми пневмоконіозу на основі всіх 52 ознак. Модель адекватна, її чутливість на навчальній множині становила 94,6% (95% ВІ 84,7%-99,5%), специфічність - 91,7% (95% ВІ 83,2%-97,3%). На тестовій множині результати прогнозування були нижчі, що пов'язано з перенавчанням моделі. Для виявлення факторних ознак, найбільш пов'язаних з ризиком розвитку вузликової форми пневмоконіозу, використовувався генетичний алгоритм відбору. В результаті використання алгоритму було відібрано 5 ознак: вік (X1), ФЧ2₉₀ (X2), супероксиддисмутаза (X3), РПГА на антиген селезінки (X4), РПГА на антиген тимуса (X5).

Після проведення навчання моделі на навчальній множині випадків було здійснено оптимізацію порогу прийняття-неприйняття методом побудови ROC-кривих з використанням навчальної і тестової множини. Отриману модель можна передати рівнянням

Y= 0,0090 X1+0,070 X2+10,5 X3+0,109 X4-0,079 X5-1,328.

Поріг прийняття-неприйняття моделі Ycrit = 0,423. Якщо в результаті розрахунків у рамках побудованої моделі значення Y>Ycrit, то прогнозується розвиток вузликової форми пневмоконіозу, в протилежному випадку прогнозується інтерстиційна форма пневмоконіозу.

Чутливість побудованої моделі на навчальній множині становила 64,9% (95% ВІ 48,4%-79,7%), специфічність моделі - 70,0% (95% ВІ 57,6%-81,0%). На тестовій множині чутливість моделі склала - 83,3% (95% ВІ 34,3%-100%), специфічність моделі - 66,7% (95% ВІ 45,9%-84,5%). Не виявлено статистично значущої різниці показників чутливості (p=0,67 за критерієм Хі-квадрат) і специфічності (p=0,97 за критерієм Хі-квадрат) моделі для навчаючої і тестової множини, що є свідченням її адекватності.

Для оцінки ступеня впливу кожного з виділених факторів ризику розвитку вузликової форми пневмоконіозу використано метод побудови логістичної моделі регресії (модель адекватна за критерієм Хі-квадрат, ч²=21,2, p=0,0007).

Площа під кривою AUC=0,73 (95% ВІ 0,65-0,80), отримане значення статистично значущо відрізняється від 0,5 на рівні значущості p<0,0001, що свідчить про адекватність побудованої моделі. При виборі оптимального порогу прийняття-заперечення чутливість моделі становить 77,1% (95% ВІ 62,7%-88,0%), специфічність моделі - 62,9% (95% ВІ 52,0%-72,9%).

З аналізу коефіцієнтів логістичної моделі прогнозування ризику розвитку вузликової форми пневмоконіозу випливає, що з віком статистично значущо (p=0,041) підвищується ризик розвитку вузликової форми пневмоконіозу, ВШ=1,04 (95% ВІ 1,01-1,09) на кожний рік. Встановлено також, що ризик розвитку вузликової форми пневмоконіозу збільшується (p=0,038) і з підвищенням титрів автоантитіл РПГА на антиген селезінки, ВШ= 1,54 (95% ДІ 1,02-2,32) при зміні показника на 1 одиницю. Підвищення рівня СОД також пов'язано з підвищенням (p=0,037) ризику розвитку вузликової форми пневмоконіозу, ВШ=1,83 (95% ВІ 1,04-3,23) при зміні показника на 0,01 од. Також статистично значущо (p=0,037) підвищується ризик розвитку вузликової форми пневмоконіозу при підвищенні кількості фагоцитованих стафілококів 209 ФЧ209, ВШ=1,44 (95% ВІ 1,02-2,03) при зміні показника на 0,01 од. При підвищенні ж показника РПГА на антиген тимуса ризик розвитку вузликової форми пневмоконіозу зменшується (p=0,015), ВШ=0,64 (95% ВІ 0,45-0,92) при збільшенні показника на 1 одиницю. Для прогнозування ризику розвитку вузликової форми пневмоконіозу математична модель була реалізована у середовищі табличного процесора.

Таким чином, високий рівень пневмоконіозів, зміна їх клінічного перебігу від класичних форм в бік дифузно-дисемінованих процесів, зростання ускладнень (обструктивний синдром, легенева недостатність, туберкульоз) та поява пневмоконіозу пізнього розвитку диктують необхідність пошуку нових технологій реабілітації. Враховуючи патогенетичні механізми сучасних форм пневмоконіозів, найбільші перспективи надає комплексне використання ГБО та б-ліпоєвої кислоти. Реабілітаційна спрямованість ГБО ґрунтується на стимуляції саногенних механізмів по прискоренню виведення пилу з легень (муколітична та бронхолітична дія), активації імунологічної реактивності організму, усуненні дихальної гіпоксії, профілактиці розвитку легеневого серця. Альфа-ліпоєва кислота має широкий діапазон метаболічного впливу: знешкоджує вільні радикали, відновлює глутатіонову систему, захищає фосфоліпіди від ушкодження пероксидами, поліпшує вуглеводний обмін, посилює процеси анаболізму, оберігає від окислення полієнові кислоти, стабілізує судинний тонус.

Апробація розробленого реабілітаційного комплексу дає позитивний медичний ефект.

Згідно з розрахунком за критерієм ²=9,63 реабілітація із застосуванням курсу ГБО з АЛК виявилась значно кращою (при р=0,0019), ніж при використанні ГБО з VіtЕ в контрольній групі хворих. Тому в подальшому ми проводили аналіз ефективності реабілітації хворих із застосуванням курсу ГБО з АЛК відповідно до різних клініко-функціональних та лабораторних показників.

В результаті реабілітації ГБО і АЛК вірогідно зменшилась кількість скарг на кашель (²=10,83, p=0,001), задишку (²=7,94, p=0,0048), біль у грудній клітці (²=11,13, p=0,0009), біль у серці (²=7,82, p=0,0052), біль голови (²=9,97, p=0,0016), запаморочення (²=13,58, p=0,0002), вегетативні розлади (²=7,82, p=0,0052), загальне погіршення стану (²=22,58, p<0,001).

Рівень малонового діальдегіду значно знизився після проведеної реабілітації: до лікування - (9,37±0,37) мкмоль/г білка та після лікування - (8,04±0,40) мкмоль/г білка (W=2,22, p=0,026). В той же час заходи реабілітації впливали на зменшення вмісту малонового діальдегіду у гірників із пневмоконіозом (KW=9,66, p=0,0019, Mk=12,95, p=0,001) після проведеного курсу.

В результаті реабілітації методом ГБО і АЛК вірогідно зросла активність супероксиддисмутази з (0,053±0,002) Е/мг (білка у крові) до (0,061±0,002) Е/мг (білка у крові) після реабілітації (W=4,93, p<0,001). У свою чергу покращилась антиоксидантна активність плазми крові із (49,41±0,72) % до (56,96±1,00) % після реабілітації (W=4,26, p<0,001). Зазнали змін у бік більш нормальних і показники антиоксидантної системи, активності супероксиддисмутази (KW=7,62, p=0,0058, Mk=4,06, p=0,043) та антиоксидантної активності плазми крові (KW=25,21, p<0,001, Mk=30,36, p<0,001). Аналіз результатів свідчить, що ризик неефективності реабілітації у групі контролю становить 37,1% (95% ВІ 22,9%-53,4%), а в групі дослідження - лише 6,3% (95% ВІ 0,5%-17,6%). Таким чином, застосування курсу ГБО з АЛК дозволяє знизити (відмінність статистично значуща, p=0,003) ризик недосягнення ефекту лікування порівняно із застосуванням курсу ГБО з VіtЕ, ВР=0,17 (95% ВІ 0,04-0,68).

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі подано теоретичне обґрунтування та практичне рішення актуального наукового завдання з підвищення ефективності комплексної реабілітації гірників з пневмоконіозом на основі аналізу клініко-функціональних порушень системи дихання, імунобіохімічних показників і факторів ризику в сучасних умовах, ефективність якої доведена за покращенням стану хворих та підвищенням антиоксидантного захисту.

2. Процеси формування захворюваності пневмоконіозом підземних гірників у сучасний період характеризуються наступними закономірностями: виражене зростання (із середньорічними темпами (1,10±0,01) %); перше місце у структурі професійної захворюваності (25,8±3,6) %; ускладнення емфіземою легень (40,24±0,73) %, бронхітом (34,87±0,71) % та туберкульозом (10,78±0,46) %; збільшення тяжкості первинно виявленої патології (2 ступінь легеневої недостатності у (78,03±0,61) %); зменшення професійного стажу у підземних умовах робітників основних професій (на пластах із крутим заляганням до (13,6±0,4) років).

3. Створена гігієнічно-донозологічна класифікація визначення груп ризику розвитку пневмоконіозу, яка базується на наступних принципах: гігієнічна діагностика умов праці та життєдіяльності, диференціювання усіх факторів ризику за їх походженням для проведення профілактичних заходів, зумовленість ступеню вірогідності небажаних ефектів у робітників рівнем професійного ризику, гігієнічна до нозологічна діагностика за біомаркерами ефектів, індивідуальне моніторування за робітниками групи ризику, визначення характеру вибіркової дії пилового агенту на критичні органи.

4. У гірників із пневмоконіозом форсована життєва ємність легень статистично значно зменшена до (68,45±1,15)% (St=13,86, p<0,001) і особливо значно при роботі в пилових умовах вугільної шахти більше 20 років (KW=3,89, p=0,048). а розвиток пневмоконіозу позначався на зменшенні об'єму форсованого видиху за першу секунду до (65,32±1,19)% (KW=71,52, p<0,001).

5. У гірників із пневмоконіозом має місце вторинний імунодефіцит із вірогідним зменшенням відносної кількості Т- лімфоцитів до (60,12±1,01) % і В-лімфоцитів, їх субпопуляцій та NK-лімфоцитів, одночасно зі збільшенням вмісту інтерлейкіну 6 у сироватці крові. Встановлено, що фагоцитарна ланка при пневмоконіозі характеризується зменшенням кількості нейтрофілів, які фагоцитують, і захоплених ними стафілококів. У хворих має місце збільшення рівнів імуноглобулінів А, М, G, а також циркулюючих імунних комплексів до (82,11 ± 1,21) од.опт.щ. і титрів автоантитіл до усіх досліджених антигенів, що свідчить про генералізований автоімунний процес (p<0,001).

6. Підвищення ризику розвитку вузликової форми пневмоконіозу пов'язане з п'ятьма факторами: вік, фагоцитарне число через 90 хвилин, супероксиддисмутаза, РПГА на антиген селезінки, РПГА на антиген тимуса. На основі виділених ознак побудовано модель прогнозування ризику розвитку вузликової форми пневмоконіозу, чутливість моделі становить 64,9% (95% ВІ 48,4%-79,7%), специфічність моделі - 70,0% (95% ВІ 57,6%-81,0%).

7. Під час реабілітації гірників вугільних шахт із пневмоконіозом необхідно використовувати антиоксиданти, оскільки у них виявлено високий рівень таких оксидантів, як дієнові кон'югати (2,100±0,026) у.о./мл (St=3,35, p<0,001) і малоновий діальдегід (9,57±0,14) мкмоль/г (St=12,50, p<0,001), одночасно зі зниженням активності супероксиддисмутази (0,052±0,001) Е/мг білка в крові (St=11,84, p<0,001) та антиоксидантної активності плазми крові (49,76±0,46) % (St=7,87, p<0,001).

8. Розроблена комплексна реабілітація гірників із пневмоконіозом, що включає курс гіпербаричної оксигенації з попереднім уведенням альфа-ліпоєвої кислоти, яка дозволяє знизити (відмінність статистично значуща, p=0,003) ризик недосягнення ефекту лікування порівняно із застосуванням курсу ГБО з VіtЕ ВР=0,17 (95% ВІ 0,04-0,68) і сприяє зменшенню частоти скарг хворих на пневмоконіоз, зниженню вмісту малонового діальдегіду та підвищенню активності супероксиддисмутази й антиокислювальної активності плазми крові з (49,41±0,72) % до (56,96±1,00) %.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Солоділов А.І. Захворювання на пневмоконіоз гірників вугільних шахт у Донецькій області / А.І. Солоділов // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2006. - Т. 10, № 1. - С. 37-40.

2. Солоділов А.І. Особливості клітинного імунітету і його зв'язок з розвитком пневмоконіозу у гірників вугільних шахт / А.І. Солоділов // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2009. - Т. 13, № 2. - С. 267-269.

3. Солоділов А.І. Особливості функціонального стану легень у гірників вугільних шахт із пневмоконіозом / А.І. Солоділов // Питання експериментальної та клінічної медицини. - Донецьк, 2009. - Вип. 13, Т. 2. - С. 167-172.

4. Етіологія, патогенез, діагностика пневмоконіозу (огляд) / О.Ю. Ніколенко, А.І. Солоділов, В.Ю. Ніколенко, М.М. Ананьєва // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2010. - Т. 14, № 1. - С. 62-67. Автором самостійно виконано планування дослідження, аналіз літератури та узагальнення результатів.

5. Ніколенко В.Ю. Оксидантно-антиоксидантна система при пневмоконіозі гірників вугільних шахт, його симптоми і лікування / В.Ю. Ніколенко, А.І. Солоділов // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2010. - Т. 19, № 2. - С. 127-129. Автором самостійно виконано планування дослідження, аналіз лабораторних показників та узагальнення результатів.

6. Стан імунітету й аутоімунітету при пневмоконіозі в гірників вугільних шахт / В.Ю. Ніколенко, А.І. Солоділов, Д.О. Ластков, О.Ю. Ніколенко // Український журнал з проблем медицини праці. - 2010. - № 3 (23). - С. 41-46. Автором самостійно виконано формування комп'ютерної бази даних, статистичну обробку, розробку дизайну дослідження та узагальнення результатів.

7. Солоділов А.І. Гуморальні показники і автоімунітет при розвитку пневмоконіозу у гірників вугільних шахт / А.І. Солоділов // Питання експериментальної та клінічної медицини. - Донецьк, 2010. - Вип. 14, Т. 1. - С. 243-248.

8. Солоділов А.І. Вплив реабілітації на оксидантно-антиоксидантну систему при пневмоконіозі гірників вугільних шахт / А.І. Солоділов, В.Ю. Ніколенко // Питання експериментальної та клінічної медицини. - Донецьк, 2010. - Вип. 14, Т. 2. - С. 198-203. Автором самостійно виконано розробку плану, дослідження заходів реабілітації та узагальнення результатів.

9. Комплексное лечение больных пневмокониозом с включением курса гипербарической оксигенации / Г.А. Бондаренко, А.Ф. Денисенко, В.Ю. Николенко, Н.П. Соболева, А.И. Солодилов // Актуальні проблеми гігієни праці, професійної патології і медичної екології Донбасу: збірник статей. - Донецьк: Каштан, 2005. - С. 240-243.

10. Особливості реабілітації гірників вугільних шахт із пневмоконіозами / В.Ю. Ніколенко, А.І. Солоділов, Н.П. Соболєва, Т.П. Бодаченко, І.В. Мухін // Українські медичні вісті. - 2005. - Т. 6, Ч. 1-2. - С. 373-374.

11. Солоділов А.І. Пневмоконіоз у гірників вугільних шахт / А.І. Солоділов, В.Ю. Ніколенко, Є.О. Гладчук // XI конґрес Світової Федерації Українських Лікарських Товариств: тези доповідей. Полтава, 28-30 серпня 2006 р. - Київ: КПП ”Друкар”. - С. 609.

12. Ніколенко В.Ю. Динаміка захворювань гірників вугільних шахт на пневмоконіоз і його особливості / В.Ю. Ніколенко, А.І. Солоділов // Щорічні терапевтичні читання: роль медичної науки в рішенні проблем внутрішніх хвороб: матеріали науково-практичної конференції, 28 березня 2007 р. - Харків, 2007. - С. 120.

13. Солодилов А.И. Пневмокониозы у горнорабочих угольных шахт и вопросы биоэтики / А.И. Солодилов, В.Ю. Николенко // Третій національний конгрес з біоетики з міжнародною участю. Київ, 8-11 жовтня 2007 р. - Київ, 2007. - С. 155.

14. Особливості пневмоконіозу в гірників вугільних шахт / А.І. Солоділов, В.Ю. Ніколенко, Є.О. Гладчук, Н.О. Анікєєва // Вестник гигиены и эпидемиологии. - 2008. - Т. 12, № 1 (Приложение). - С. 15-18.

Солоділов А.І. Обґрунтування реабілітаційних заходів при пневмоконіозі у гірників вугільних шахт. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01 - гігієна та професійна патологія. - Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2011.

Дисертація присвячена розробці комплексної реабілітації гірників із пневмоконіозом методом гіпербаричної оксигенації.

Встановлено зростання частоти виникнення пневмоконіозів у гірників вугільних шахт, виявлено особливості клініко-функціональних порушень органів дихання у гірників із пневмоконіозом. Встановлено, що при пневмоконіозі має місце вторинний імунодефіцит із зменшенням кількості Т- і В-лімфоцитів, їх субпопуляцій та NK-лімфоцитів, і збільшення вмісту інтерлейкіну 6. При пневмоконіозі встановлено зменшення кількості нейтрофілів, які фагоцитують і захоплених ними стафілококів. У хворих має місце збільшення рівнів імуноглобулінів А, М, G, а також циркулюючих імунних комплексів і титрів автоантитіл до усіх досліджених антигенів. У хворих виявлено високий рівень таких оксидантів, як дієнові кон'югати і малоновий діальдегід, одночасно зі зниженням активності супероксиддисмутази та антиоксидантної активності плазми крові. Доведено ефективність комплексної реабілітації з використанням гіпербаричної оксигенації та альфа-ліпоєвої кислоти.

Ключові слова: гірники вугільних шахт, пневмоконіоз, реабілітація.

Солодилов А.И. Обоснование реабилитационных мероприятий при пневмокониозе у горнорабочих угольных шахт. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.01 - гигиена и профессиональная патология. - Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького МЗ Украины, Донецк, 2011.

Диссертация посвящена разработке комплексной реабилитации горнорабочих с пневмокониозом методом гипербарической оксигенации в сочетании с альфа-липоевой кислотой.

В течение девяти лет проведено наблюдение за динамикой 4488 впервые выявленных случаев пневмокониоза у горнорабочих угольных шахт Донецкой области по материалам медицинской документации КЛПУ «Областная клиническая больница профзаболеваний». В отделениях КЛПУ ОКБПЗ проведено углубленное обследование 184 горнорабочих угольных шахт: 137 горнорабочих угольных шахт с пневмокониозом и 47 горнорабочих контрольной группы, рандомизированных по возрасту, стажу и условиям труда. В лечении 32 горнорабочих с пневмокониозом использовали курс гипербарической оксигенации 1,5 ата (всего 10 сеансов), а перед сеансом за час вводили в/в 600 мг альфа-липоевой кислоты.

При анализе динамики заболеваний горнорабочих с пневмокониозом установлен как ежегодный рост впервые выявленных случаев пневмокониоза у горнорабочих угольных шахт, так и их заболеваемости. У горнорабочих с пневмокониозом часто встречались осложнения в виде эмфиземы лёгких (40,24±0,73) %, туберкулеза (10,78±0,46) %, бронхита - (34,85±0,71) %. Наиболее высокой заболеваемость была на шахтах с антрацитовыми углями (48,17±0,74) % и с крутопадающими угольными пластами (30,68±0,68) %. Наиболее часто болели пневмокониозом горнорабочие очистных забоев на антрацитовых шахтах (64,27±1,29) %, а также на шахтах с крутым залеганием угольных пластов (59,57±1,05) %. Проходчики на этих шахтах болеют не так часто - (10,53±0,82) % и (21,60±0,88) % соответственно, значительно чаще на шахтах с крутым залеганием угольных пластов, чем на антрацитовых шахтах (²=52,02, p<0,001). Стаж работы в угольной шахте более 20 лет у больных пневмокониозом оказывал достоверное влияние на снижение таких показателей как ЖЕЛ (KW=3,89, p=0,048) и ФЖЕЛ (KW=3,88, p=0,048).