Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 618.39 - 021.3 - 089.843: 611.85

ІМУНОЛОГІЧНІ ЗСУВИ В ОРГАНІЗМІ ВАГІТНИХ ПРИ ЗАТРИМЦІ РОЗВИТКУ ПЛОДА ТА ЇХ КОМПЛЕКСНА ТЕРАПІЯ

14.01.01 - акушерство й гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ШАРАШИДЗЕ КЕТІНО ЗУРАБІВНА

Харків 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук, професор Грищенко Валентин Іванович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства і гінекології №1.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Танько Ольга Петрівна, Харківський національний медичний університет МОЗ України, професор кафедри акушерства і гінекології №2;

доктор медичних наук, професор Воронін Корнелій Валентинович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри акушерства і гінекології.

Захист дисертації відбудеться „26” травня 2011р о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському національному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр.Леніна,4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, пр.Леніна,4).

Автореферат розісланий „22” квітня 2011р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор В.В.Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Синдром затримки розвитку плода (СЗРП) є однією з нагальних проблем сучасного акушерства. Частота даної патології коливається від 12 до 36% і не має тенденції до зниження [В.В. Чуб, 2003; Н.П. Шабалов, 2006].

СЗРП - одна з найбільш частих причин дистресу плода, високої перинатальної захворюваності й смертності. Він впливає на подальший розвиток дітей, особливо першого року життя. Доведено, що діти, що народилися із синдромом затримки росту плода, частіше хворіють на інфекційні захворювання, мають затримку темпів психомоторного розвитку, неврологічні розлади. Надалі в дорослому віці в них нерідко розвиваються гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, ішемічна хвороба серця й ін. [А.А. Зелінський, 2005; К.В. Воронін, 2008].

Установлено, що на виникнення й розвиток СЗРП впливають соціально-економічні, генетичні, інфекційні, імунологічні фактори, екстрагенітальна патологія, ускладнений перебіг вагітності й інші причини. Однак, незалежно від етіології безпосередньою причиною вважається плацентарна недостатність, при якій відбувається порушення транспортування живильних речовин, газообміну плода, що в результаті приводить до відставання росту й розвитку плода. Фізіологічний розвиток вагітності забезпечує комплекс захисних реакцій, одним з компонентів якого є імунний (біологічний) бар'єр між материнським організмом і плодом, який утворений плацентою. Речовини, синтезовані плацентою, впливають на різні відділи імунокомпетентої системи матері [О.В. Грищенко, 2000; Ю.С. Паращук, 2001; В.Є. Дашкевич, 2004; Б.М. Венцківський, 2007].

На сучасному етапі основна увага приділяється використанню ультразвукової діагностики (УЗД), доплерометричному дослідженню і уточненню біофізичного профілю плода (БФП). У літературі є дані про зміни імунологічного гомеостазу при порушеннях стану плода, які, на жаль, суперечливі або недостатньо вивчені [А.А. Зелінський, 2001; С.Л. Воскресенський, 2004; S. Al-Azad, 2010].

Лікування СЗРП в основному спрямовано на терапію плацентарної недостатності й не завжди є ефективним. Застосування гормональних препаратів, імунодепресантів, вітамінів, мікроелементів, білків має ряд побічних ефектів і не завжди дає бажаний результат [О.В. Макаров, 2004; Л.Б. Маркін, 2006]. Щодо останніх досліджень поліпрагмазія, що має місце в лікуванні CЗРП, не знайшла свого відбиття в клінічних протоколах і рекомендаціях МОЗ України.

Отже, розробка нових методів лікування даної патології, обґрунтування можливості використання біопрепаратів [В.І. Грищенко, М.О. Щербина, О.П. Танько, 1999; В.І. Грищенко, 2002], визначення їхнього впливу на стан організму матері і плода, підтвердження їх клінічної ефективності є актуальними, що й обумовило вибір теми даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової комплексної Державної програми "Розробка методів діагностики, лікування й профілактики в перинатальній охороні плода й при порушеннях у репродуктивній системі" (номер Державної реєстрації 0198002629), згідно плану наукових досліджень кафедри акушерства й гінекології №1 Харківського національного медичного університету. Дисертантом самостійно виконано фрагмент роботи щодо розробки нового способу лікування СЗРП.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - підвищення ефективності лікування СЗРП шляхом визначення імунологічних зрушень в організмі вагітної при даній патології та розробка нових підходів до комплексної терапії.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Визначити стан імунологічного статусу у вагітних із СЗРП, особливості клітинної та гуморальної ланок імунітету, умісту імунних комплексів, цитокінового профілю.

2. Уточнити стан фетоплацентарного комплексу при СЗРП шляхом вивчення ультразвукових і доплерометричних показників, умісту плацентарних білків, визначення КТГ і БФП внутрішньоутробного плода.

3. Розробити патогенетично обґрунтований метод лікування СЗРП із використанням КГ.

4. Уточнити вплив КГ на імунологічний статус вагітних із СЗРП, стан фетоплацентарного комплексу.

5. Провести порівняльний аналіз ефективності розробленої терапії СЗРП у порівнянні з традиційним лікуванням.

6. Вивчити клінічний перебіг і результат пологів у вагітних із СЗРП залежно від застосованого методу терапії.

Об'єкт дослідження: синдром затримки внутрішньоутробного розвитку плода. синдром затримка розвиток плід

Предмет дослідження: імунологічний статус, цитокіновий профіль, доплерометричні показники, білковосинтезуюча функція плаценти у вагітних із СЗРП і їхні зміни під впливом КГ.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, імунологічні, ультразвукові, доплерометричні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше вивчений імунний статус у вагітних із СЗРП, визначені імунологічні зрушення і їх патогенетичне значення в розвитку даної патології. Вивчено вміст імуноглобулінів, що циркулюють, імунних комплексів, прозапальних цитокінів при СЗРП. Вперше виявлено, що у вагітних із СЗРП розвивається імунологічна дисфункція, змінюється цитокіновий профіль, відзначається підвищення в 1,5-2,5 рази рівня ЦІК і дисимуноглобулінемія. Зазначені порушення корелювали зі ступенем важкості СЗРП.

Уперше запропоноване використання КГ для патогенетичної корекції СЗРП. Введення КГ має виражений імунокорегуючий вплив, нормалізує показники клітинного й гуморального імунітету, сприяє зменшенню рівня прозапальних цитокінів і вмісту середньомолекулярних комплексів, нормалізує білковосинтезуючу функцію плаценти.

Уперше на підставі аналізу клінічних змін, імунологічних показників при лікуванні СЗРП показано, що введення КГ самостійно або в комплексі з традиційними методами терапії дає позитивний ефект, відновлює порушений імунний гомеостаз, приводить до нормалізації фетоплацентарного кровообігу, поліпшує ріст і розвиток внутрішньоутробного плода, знижує показники перинатальної захворюваності й смертності.

Практична значимість одержаних результатів. У результаті проведених досліджень розроблений принципово новий патогенетично обґрунтований метод лікування СЗРП із використанням препарату КГ. За результатами вивчення імунологічних показників доведена його висока ефективність у порівнянні з існуючими методами терапії. Використання даного способу дозволить розширити арсенал методів лікування СЗРП, що приведе до скорочення часу перебування вагітних у стаціонарі, зменшить перинатальну захворюваність і смертність, збільшить народжуваність повноцінних дітей.

Розроблений метод лікування СЗРП із використанням КГ впроваджений у КУОЗ пологовий будинок №1, КУОЗ СМКПБ № 5, міський клінічний пологовий будинок із неонатальним стаціонаром, міську поліклініку №3, жіночу консультацію міської лікарні №1 м.Харкова. Теоретичні положення й практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються в педагогічному процесі на кафедрах акушерства й гінекології Харківського національного медичного університету й Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення й результати, що виносяться на захист, отримані дисертантом особисто.

Автором проведений патентний пошук за даною темою, підібрані групи досліджуваних жінок, проводився забір крові для дослідження імунологічних показників вагітних.

Автором самостійно проводилося ультразвукове й доплерометричне дослідження вагітних, що спостерігалися, і лікування СЗРП із використанням КГ.

Дисертантом самостійно виконаний аналіз клініко-інструментальних досліджень і статистична обробка одержаних результатів, сформульовані висновки, підготовлені статті до публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати були повідомлені на конференції молодих учених Харківського національного медичного університету (Харків, 2002, 2010), на засіданні Харківського науково-медичного товариства акушерів-гінекологів (Харків, 2006, 2008), пленумі Асоціації акушерів-гінекологів України (Львів, 2005), науково-практичній конференції «Актуальні питання педіатрії, акушерства й гінекології”(Тернопіль, 2011).

Апробація роботи відбулася на спільному засіданні кафедр акушерства й гінекології №1, №2 і №3 Харківського національного медичного університету (2011).

Публікації за темою дисертації. За матеріалими дисертації опубліковано 7 наукових праць, 4 з яких у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, отримано Деклараційний патент України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 130 сторінках, складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу й обговорення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 29 таблицями, 6 рисунками. Бібліографічний покажчик нараховує 254 використаних джерел, з них 172 країн СНД і 82 - зарубіжних авторів ( 28 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали й методи дослідження. Під нашим спостереженням перебувало 120 вагітних жінок, які були розподілені на клінічні групи залежно від терапевтичних підходів. I групу (контрольну) склали 30 жінок з фізіологічним перебігом вагітності. До II групи було залучено 30 жінок із СЗРП, яким проводилася традиційна терапія, передбачена Наказом МОЗ України №782 „Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги” від 29.12.2005р. До III групи було залучено 30 жінок із СЗРП, яким застосовувався КГ. До IV групи увійшли 30 жінок із СЗРП, яким проводилася комплексна терапія, застосовувалося традиційне лікування в сполученні з КГ.

При надходженні жінок до стаціонару або зверненні до жіночої консультації проводилися клінічні, біохімічні, імунологічні, ультразвукові дослідження згідно з Наказом МОЗ України № 620 від 29.12.2003р.

Усі жінки були обстежені в термін вагітності 24-28 тижнів, тому що до 28 тижня гестації завершується 90% усього процесу росту плода [М.В.Медведєв,1998]. Діагноз ретардації розвитку плода ставили з урахуванням показників ультразвукової фетометрії, ступеня зрілості плаценти.

Ультразвукові дослідження проводилися на апараті Aloka 1100 "Flexus" з використанням трансабдомінального конвексного датчика 3,5 МГц у відповідності зі скринінговою програмою за загальноприйнятою методикою. Виконувалася фетометрія, плацентометрія, визначалася наявність пороків розвитку плода, ознак загрози переривання вагітності, оцінювалася кількість навколоплідних вод.

Ультразвукова фетометрія включала вимір декількох розмірів тіла плода: біпарієтальний розмір голівки плода (БПР), її лобно-потиличний розмір (ЛПР), окружність голівки (ОГ), середні діаметри й окружності грудної клітки й живота (відповідно ДГ, ОГК, ДЖ, ОЖ), довжина трубчастих кісток - стегнової (ДСК), великої гомілкової плечової, розрахунок на масу плода (РПМ); обчислювали відношення ЛПР/БПР, БПР/ДСК, ОГ/ОЖ, ДСК/ОЖ. У ряді випадків УЗ-біометрія доповнювалася визначенням тім'яно-куприкового (ТКР) і плече-куприкового (ПКР) розмірів.

Ступінь зрілості плаценти оцінювалася у відповідності зі шкалою P.Grannum і співавт. з виділенням чотирьох стадій зрілості. Для визначення стану внутрішньоутробного плода оцінювали його біофізичний профіль, що відповідав ехографічним ознакам ступеня виразності фетоплацентарной недостатності (ФПН). Індекс 5 балів указував на відсутність ознак ФПН, 4 бали - компенсована форма ФПН, 3 бали - субкомпенсована форма, 2 бали - декомпенсована форма, 1 бал - критична форма ФПН.

Доплерометричні дослідження кровообігу в системі мати-плацента-плід проводили на апараті Medison (Корея) з використанням комбінованого датчика із частотою 3,5мГц, що працює в імпульсному режимі із частотним фільтром 100Гц. Використовували якісну оцінку кривих швидкостей кровотока, при якій основне значення має співвідношення між швидкостями кровотока в різні фази серцевого циклу. Досліджували пульсаційний індекс (ПІ) індекс резистентності (ІР) і систоло-діастолічне співвідношення (СДС).

Оцінку реактивності серцево-судинної системи плода здійснювали за допомогою кардіотокографічного дослідження на фетальному моніторі. Індекс реактивності 5 балів розцінювався як нормальний, 4 бали - початкове порушення реактивності; 3 бали - помірне порушення реактивності, 2 бали - виражене порушення реактивності, 0 балів - критичний стан плода.

Усім жінкам проводилося обстеження на вміст у периферичній крові плацентарних білків: плацентарний б1- мікроглобулін (РР12); б2- мікроглобулін фертильності (РР14); трофічний в-глікопротеїд (SP1) і тестостеронестрадіолзв'язувальний глобулін (SSBG). Визначення плацентарних білків проводилося за допомогою імуноферментного аналізу, SH-групи - фотоколориметричним ультрамікрометодом.

Для вивчення імунологічних показників у сироватці крові проводили тести, які характеризували основні показники клітинної та гуморальної ланок імунітету. Клітинні показники імунітету ( Т - і В-лімфоцити, субпопуляції Т-хелперів/індукторів і Т-супресорів/кілерів) вивчалися в цитотоксичному тесті із застосуванням моноклональних антитіл (МКАТ) класів СD3+, СD4+, СD8+, СD22+ фірми Ortho Diagnostic Systems Inc (USA). При цьому МКАТ класу СD3+ вважали відносними до тотальної популяції Т-лімфоцитів, СD4+ - до популяції Т-хелперів/індукторів, СD8+- Т-супресорів/кілерів, СD22+ - до В-кліток.

Вираховували імунорегуляторний індекс (ІРІ) СD4/CD8, що трактували як співвідношення лімфоцитів з хелперною і супресорною активністю (Th/Ts) [В.М.Фролов і співавт.,1989]. Оцінка імунологічних зрушень здійснювалася методом “імунологічного компаса”. Рівень сироваткових імуноглобулінів (А,М,G) визначали методом радіальної імунодифузії в агаровому гелі за Манчині.

Вивчення вмісту в периферичній крові цитокінів - фактора некрозу пухлини-б (ФНПб), інтерлейкінів (ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-6) проводилося із застосуванням твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA). Для встановлення концентрації зазначених цитокінів використовували набори реагентів ТОО «Протеїновий контур», (м. Санкт-Петербург).

Рівень ЦІК у сироватці крові визначали методом преципітації в розчині поліетиленгліколя із ММ 6000 дальтон за Digeon et al. у модифікації В.М.Фролова і співавт. (1986). Молекулярний склад ЦІК з виділенням фракцій багато- (>19S), середньо- (11S-19S) і дрібномолекулярних (<11S) комплексів визначали шляхом диференційованої преципітації в 2%, 3,5% і 6% розчинах ПЕГ.

Статистична обробка результатів досліджень проводилася з використанням комп'ютерної програми «Електронні таблиці Excel» Microsoft, USA. Визначали середнє арифметичне «М», середнє квадратичне відхилення «у», середню помилку «m». Імовірність помилки спостережень (р) визначали за допомогою таблиці критерію вірогідності Стъюдента (t). Різницю показників у групах вважали достовірною при значенні р<0,05, у випадках, коли ймовірність відмінностей була більше 95%.

Результати дослідження і їхнє обговорення. Більшість обстежених жінок (81,1%) перебувало у віці від 21 до 30 років. Середній вік вагітних склав 26,1±2,5 років. При проведенні порівняльної клінічної характеристики жінок основної та контрольної груп було виявлено, що СЗРП частіше розвивається в мешканців міст (85,6%). В анамнезі в них відзначається часте порушення менструальної функції (32,2%), мимовільних абортів (52,2%) і передчасних пологів (16,7%). З гінекологічних захворювань у них частіше відзначаються запальні захворювання жіночих статевих органів (42,2%), дисфункціональні маткові кровотечі (8,9%) що, очевидно, відіграє певну роль у розвитку СЗРП.

Серед загальноприйнятих клініко-лабораторних показників результат аналізу крові на мікоплазмоз і хламідіоз у 27 (30%) вагітних жінок був позитивним, що дозволяє припустити в них інфекційну причину СЗРП.

Дослідження імунного гомеостазу показало, що як в основній групі вагітних, так і в контролі, спостерігалися різного ступеня виразності зміни в показниках специфічного клітинного імунітету, які характеризувалися субпопуляційним дисбалансом складу Т-лімфоцитів з підвищенням імунорегуляторного індексу CD4/CD8. При цьому у вагітних із СЗРП відзначалися зміни в умісті загальної популяції Т-лімфоцитів (CD3+) - зменшення їхньої загальної кількості до 55,1±1,8% (при нормі 69,2±2,8%; Р<0,01). Оцінюючи даний показник в абсолютному вирахуванні, його значення склали 1,00±0,03х10⁹/л при нормі 1,25±0,05х10⁹/л (Р<0,01). Індивідуальний аналіз імунограм показав, що зміни в умісті загальної популяції Т-лімфоцитів (Т-лімфопенія) реєструвалися в 81 (90%) вагітних основної групи.

Поряд із цим, в обстежених жінок відзначалася різноспрямована зміна вмісту циркулюючих Т-хелперів (CD4+). Так, у жінок з нормальним перебігом вагітності, досліджуваний показник перевищував в 1,1 рази контрольні величини й підвищувався до 48,6±1,2%, тоді як в основній групі вагітних із СЗРП відзначалося їхнє достовірне зниження, і кратність цього показника стосовно контролю склала 1,3 рази (34,6±1,5%). Однак, за рахунок розвитку загальної Т-лімфопенії кратність зниження рівня Т-хелперів в абсолютному підрахунку була більшою в основній групі й склала 1,3 рази проти підвищення її в здорових вагітних в 1,1 рази. При цьому цифрова характеристика даного показника виражалася в 0,87±0,01х10⁹/л у контрольній групі при нормі 0,82±0,05х10⁹/л і в другій групі - 0,62±0,01х109/л (Р<0,01).

У той же час кількість клітин з фенотипом CD8+, тобто Т-супресорів, в обох групах була практично нижчою за норму. Таким чином, в обстежених вагітних відзначався дисбаланс основних регуляторних субпопуляцій Т-лімфоцитів більшою мірою виражений у вагітних основної групи й перебігаючий переважно по відносно Т-супресорному варіанті.

У зв'язку з розвиненими порушеннями в показниках специфічного клітинного імунітету коефіцієнт CD4/CD8, що відбиває співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів (Th/Ts) у контрольній групі, був підвищений як щодо нормативних показників (у середньому в 2,9 рази), так і щодо контрольної групи (у 1,7 рази).

Уміст В-лімфоцитів (CD22+) в обох групах обстежених був нижче норми, причому у вагітних із СЗРП кратність його стосовно контролю склала 1,2.

Таким чином, отримані дані свідчать про те, що у вагітних із СЗРП розвивається вторинний клітинний імунодефіцит, відносно Т-супресорного варіанта, оскільки він проявляється в основному дефіцитом циркулюючих Т-хелперів (CD4+) при незначному зниженні Т-супресорів (CD8+) і зниженні імунорегуляторного індексу CD4/CD8.

Концентрація імуноглобуліну IgА в сироватці крові основної групи була знижена у 82 вагітних (91,1%) і підвищена в 6 (6,7%) жінок. Зниження вмісту IgМ зареєстровано в 73 випадках (81,1%); у межах норми - 11 (12,2%) і підвищено в 6 (6,7%) обстежених. Також відзначене зниження рівня IgG в 78 (86,7%) вагітних і його знаходження в межах норми - у 12 осіб (13,3%) основної групи. Крім того, було встановлено, що в більшості обстежених вагітних зі значним зниженням рівня IgМ у крові з'являється природний інгібуючий фактор, що також збігалося із пригніченням фагоцитарної активності макрофагальної ланки імунітету, особливо при зміні індексу переварювання.

Цитокіновий профіль при СЗРП характеризувався підвищенням ІЛ-1 (у 1,4 рази), ІЛ-2 (у 1,9 рази) і ФНПб (у 1,8 рази), що вказує на посилення продукції прозапальних цитокінів при СЗРП.

Відзначено істотне збільшення SH-груп у крові хворих основної групи, що свідчило про підвищене нагромадження в крові низькомолекулярних з'єднань, які містять вільні високореактивні сульфгідрильні групи, що є біохімічним субстратом природного інгібуючого фактора. При цьому концентрація SH-груп склала в середньому 4,67±0,3 г/л у вагітних із СЗРП і 3,05±0,15 г/л у контрольній групі (Р<0,05). З іншого боку, є доведеним, що істотне підвищення активності природного інгібуючого фактора відіграє патогенетичну роль у порушенні мікроциркуляції, викликаючи гіпоксію тканин і формування або посилення вторинного імунодефіциту.

Рівень ЦІК у сироватці крові був підвищений у всіх обстежених осіб, причому сумарно в основній групі жінок в 1,8 рази щодо норми й у контрольній групі - в 1,6 рази. Вивчення фракційного складу ЦІК дозволило встановити, що загальне підвищення концентрації імунних комплексів (ІК) відбувалося в основному за рахунок збільшення середньомолекулярної фракції (11S-19S), що в основній групі осіб збільшилася в середньому в 1,5 рази (при нормі 31,3±1,2% до 46,5±1,9%; Р<0,01) у відносному підрахунку й в 2,5 рази при абсолютному підрахунку (до 1,48±0,05 г/л при нормі 0,59±0,02 г/л; Р<0,001). Аналогічна, однак менше виражена тенденція, відзначена в пацієнтів контрольної групи. При цьому кратність збільшення рівня (11S-19S) імунних комплексів у пацієнтів контрольної групи склала 1,7 рази при абсолютному значенні й 1,4 рази - при відносному.

Нагромадження в крові імунних комплексів приводить до активізації імунних реакцій, а їхнє відкладення в стінках мікроциркуляторного русла порушує процеси гемоперфузії, приводячи до гіпоксії тканини й посиленню, у свою чергу, процесів перекисного окислювання ліпідів і метаболічної інтоксикації. Патогенні ЦІК, які фіксуються на поверхні клітинних мембран, у тому числі й плаценті, замикають порочне коло імунних реакцій, і обумовлюють найімовірніше подальше ураження плаценти. У результаті у вагітних із СЗРП формується вторинний імунодефицітний стан, переважно по відносному супресорному варіанті.

Таким чином, у вагітних із СЗРП установлено, що імунологічний статус характеризується Т-лімфопенією і зміною співвідношення циркулюючих Т-хелперів/індукторів, унаслідок чого підвищується імунорегуляторний індекс СD4/CD8. Одночасно відзначене підвищення рівня ЦІК, в основному за рахунок найбільш патогенних середньо- і низькомолекулярних комплексів і дисімуноглобулінемія з тенденцією до зниження рівня IgМ. Разом з тим, зазначені порушення корелювали з клінічною симптоматикою й виразністю вторинного імунодефіцитного стану. Отже, наявність СЗРП у вагітних вимагає проведення лікувальних заходів, основним напрямком яких повинна бути корекція виявлених імунологічних і метаболічних порушень у даного контингенту вагітних.

Ефективність різних варіантів лікування СЗРП оцінювалася за динамікою клініко-імунологічних показників. При проведенні лікування КГ (ІІІ клінічна група) відзначений його позитивний вплив на показники імунної системи. Це стосувалося, зокрема, зниження ступеня Т-лімфопенії, підвищення показників ФЧ і ФІ, тенденції до зниження ЦІК і вмісту їхньому складі найбільш патогенних середньомолекулярних комплексів.

Найбільш виражена позитивна динаміка імунологічних показників відзначена в групі вагітних, що одержували комбіновану терапію (IV клінічна група). У групі вагітних із загальноприйнятою схемою лікування (II клінічна група) при даному патологічному стані змін у показниках клітинного імунітету практично не виявлено.

У групах вагітних, де застосовувався КГ, відзначена чітка тенденція до зниження виразності Т-лімфопенії та дисбалансу основних регуляторних субпопуляцій. При цьому через 4 тижні від початку лікування рівень клітин з фенотипом CD3+ (загальна популяція Т-лімфоцитів) збільшувався в середньому в 1,2 рази у відсотковому відношенні як при ізольованому введенні КГ, так і при проведенні комбінованої терапії. При цьому його величина в абсолютному підрахунку підвищувалася в 1,1 і 1,2 рази відповідно. У той же час при використанні тільки загальноприйнятої терапії відзначалася лише тенденція в зміні вмісту CD3+, що проявлялося їхнє збільшення на 8% у відсотковому підрахунку й на 3% - в абсолютному.

Поряд із цим у групах вагітних, що одержували терапію КГ, у динаміці лікування спостерігалося збільшення кількості Т-хелперів/індукторів (CD4+) і Т-супресорів/кілерів (CD8+), рівень яких споконвічно був нижче норми. Так, якщо число CD4+-клітин до початку проведення запропонованої терапії склало в середньому 34,7±1,4% (або 0,63±0,02 х10⁹/л в абсолютному підрахунку), то після введення КГ він збільшувався до 41,5%, що ще більш значимо виражалося в абсолютному підрахунку - 0,73±0,02 х10⁹/л, Р<0,001).

У групі вагітних з комбінованою терапією даний показник перевищував первісний в 1,2 рази як у відсотковому, так й абсолютному підрахунку.

Отже, проведення терапії КГ, самостійно або в комплексі із традиційним лікуванням, у вагітних із СЗРП, приводило до істотного зниження рівня аутоімунних реакцій, що розцінювалося як зменшення ступеня аутосенсибілізації до аутотканини (плаценти), зміни в якій є патогенетично значимими в прогресуванні СЗРП.

Поряд із змінами в показниках специфічного клітинного імунітету, відзначена позитивна динаміка показників гуморального імунітету. Так, запропонована терапія КГ приводила до позитивної динаміки в показниках IgA, IgM і IgG.

Відзначено, що проведена терапія вагітних із СЗРП із використанням КГ приводила до різного ступеня виразності динаміки досліджуваних показників. Показано, що поряд із зменшенням рівня загальних ЦІК у пацієнток із СЗРП, яким проводилося введення КГ, і групи зіставлення із загальноприйнятою терапією відзначалася тенденція до ліквідації дисбалансу різної молекулярної ваги імунних фракцій, що більшою мірою виражене в основних групах.

Динамічне вивчення вмісту низькомолекулярних ЦІК у сироватці крові основних груп вагітних виявило їхнє зниження. Причому у вагітних, котрим проводилося введення КГ, кратність показника склала 1,12 рази, що відповідало групі пацієнток з комбінованою терапією.

Таким чином, розвиток вагітності супроводжується змінами в імунній системі, виразність яких залежить від патологічного процесу, що формується. Розвиток синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку плода приводить до формування вторинного імунодефіциту, що розвивається на тлі неспроможності першої ланки захисту - неспецифічного імунітету. Надалі виразність клінічних проявів захворювання обумовлюється перевагою аутоімунних змін, які визначають патогенетичні механізми його формування. Усе вищевикладене є підґрунтям до проведення імунокорекції. Проведене вивчення впливу різних способів імунокорекції показало, що найбільш ефективним способом лікування в такій ситуації є введення КГ як самостійної маніпуляції, так і в сполученні із загальноприйнятою терапією. Даний метод лікування дозволив досягти позитивних змін в імунологічному спектрі крові пацієнток, що побічно вплинуло як на перебіг самої вагітності, так і стан плода. Це дає підставу до використання КГ у вагітних із СЗРП як патогенетично обґрунтованого.

Усім вагітним жінкам проводилося трансабдомінальне ультразвукове дослідження на 26-28 тижні вагітності. Після відповідного лікування, трансабдомінальне дослідження було проведено повторно через 4 тижні, відповідно в термін 30-32 тижня вагітності.

У всіх жінок контрольної групи була встановлена одноплодова вагітність, головне передлежання плода спостерігалося в 19 (63,3%) вагітних, тазове - у 6 (20%), поперечне положення - у 3 (10%), косе - у 2 (6,6%). Біпарієтальний розмір голівки плода при першому трансабдомінальному дослідженні в даній групі склав 7,0±0,2 см, окружність живота - 24,0±0,6 см; довжина стегна - 5,1±0,3 см. Показники фотометрії відповідали нормативним параметрам, що свідчить про фізіологічно задовільний перебіг вагітності. Пороків розвитку плода не виявлено. Друге ультразвукове обстеження жінок I групи відхилень від норми розвитку плода не показало: БПР склав 7,9±0,2, ОЖ - 28±0,5, ДС - 7,2±0,2.

В інших трьох досліджуваних групах із СЗРП визначалася одноплодова вагітність, головне передлежання - у 63 (70%) вагітних жінок, тазове - у 18 (20%), поперечне - у 7 (7,7%), косе положення - у 2 (2,2%) обстежених. Проведена фетометрія показала, що в середньому біпарієтальний діаметр голівки плода відповідав 6,5±0,2 см, діаметр живота - 21,9±0,5 см, довжина стегна плода - 4,6 ±0,2 см.

Серед 90 (100%) вагітних жінок із СЗРП симетрична форма затримки була виявлена в 58 (64,4%), асиметрична форма - у 32 (35,6%). Трансабдомінальне ультразвукове дослідження показало відставання фетометричних показників у середньому на 2-4 тижні, що свідчить про СЗВРП різного ступеня важкості. Пороків розвитку не виявлено.

При повторному проведенні УЗД було виявлено, що в групі, що одержувала традиційне лікування, БПР практично не змінився, становлячи 7,2±0,3 см (р>0.05). У третій групі БПР дорівнював 7,8±0,2 см, а в четвертій - 8,0±0,1 см, що вказує на достовірний приріст БПР (р<0.05) при використанні КГ в лікуванні ЗВРП. Збільшення ОЖ відзначалося більше виражене в третій (25,6±0,5 см) і четвертій групах (27,9±0,3 см), ніж у другій (24,3±0,4 см). Довжина стегна вірогідно збільшувалася тільки в четвертій групі, досягаючи розміру контрольних показників (6,1±0,3 см), в інших клінічних групах параметри ДС хоча й наближалися до контрольних показників, але були недостовірними (Р>0,05). Проведення традиційного лікування сприяло достовірному збільшенню тільки окружності живота, у той час як використання КГ у приводило до збільшення всіх параметрів (БПР, ОЖ, ДС), що вказує на більшу ефективність запропонованої терапії.

Крім того, проведення лікування з використанням КГ дозволило значно знизити кількість деструктивних змін у плаценті: ехощільність плаценти зменшилася у 2,2 рази, товщина - 1,4 рази, звукопровідність - в 1,8 рази, розширення міжворсинчастих просторів - у 2,5 рази, що вказує на високу ефективність запропонованої терапії.

У результаті доплерометричного дослідження було з'ясовано, що систолодіастолічне відношення (СДВ), пульсаційний індекс (ПІ) і індекс резистентності (ІР) маткової артерії в контрольній групі склали 1,78±0,09, 0,78±0,05 і 0,42±0,03 відповідно. Залежно від ступеня важкості СЗРП змінювалися й показники кровотока в матковій артерії. У групах жінок із СЗРП спостерігалося достовірне підвищення індексів судинного опору в маткових артеріях. Показники збільшувалися залежно від ступеня важкості СЗРП: СДВ - 2,12±0,07, ПІ - 0,78±0,03 і ІР - 0,49±0,01 у групі із СЗРП першого ступеня; СДВ - 2,31±0,06, ПІ - 0,89±0,04 і ІР - 0,55±0,03 у жінок зі СЗРП другого ступеня важкості; СДВ - 2,39±0,05, ПІ - 0,95±0,03 і ІР - 0,58±0,02 у групі зі СЗРП третього ступеня важкості (р<0,05).

СДВ, ПІ й ІР в артерії пуповини також збільшувалися залежно від ступеня важкості СЗРП. У контрольній групі показники доплерометричного дослідження кровотока в артерії пуповини склали: СДВ - 2,32±0,07, ПІ- 0,73±0,01 й ІР - 0,56±0,01. При першому ступені важкості СЗРП СДВ склало 2,61±0,07, ПІ - 0,79±0,02 і ІР - 0,61±0,01. У групі зі СЗРП другого ступеня СДВ дорівнювало 3,40±0,16, ПІ - 0,85±0,03 і ІР - 0,68±0,03. У жінок із третім ступенем СЗРП СДВ досягало 3,77±0,16, ПІ - 0,91±0,03 і ІР - 0,73±0,04 (р<0,05).

При аналізі отриманих результатів доплерометрії в артерії пуповини у вагітних із СЗРП було виявлено достовірне збільшення судинного опору в артерії пуповини й зменшення діастолічного компонента (р<0.05).

Систолодіастолічне відношення, пульсаційний індекс й індекс резистентності в середньомозкової артерії плода в контрольній групі склали 3,27±0,06, 1,36±0,04 і 0,75±0,08 відповідно. У групах жінок із СЗРП на початку спостерігалося достовірне зниження індексів судинного опору в середньомозкової артерії плода (р<0,05).

Таким чином, важливе значення в оцінці стану плода при СЗРП має доплерометричне дослідження маткового й кровотока плода, відомо, що тільки їхня сукупність забезпечує нормальний розвиток плода. В основній групі практично у всіх вагітних показники гемодинаміки в системі мати-плацента-плід не відповідали нормативним показникам. Порушення кровообігу в маткових артеріях спостерігалося в 31 (34,4%) вагітних, плодово-плацентарного - у 43(47,7%). Сполучення порушень матково-плацентарного й плодово-плацентарного кровообігу свідчило про виснаження компенсаторно-пристосувальних механізмів центральної гемодинаміки плода й було виявлено у 22 (24,4%) вагітних. Звертає на себе увагу, що в 38 (42,2%) вагітних, в основному із симетричною формою СЗРП, зміна кровообігу в пуповинній артерії спостерігалася при нормальних показниках маткового кровотока, що вказує на первинну плацентарну недостатність.

Таким чином, ступінь важкості СЗРП залежить від кровотока в матковій артерії та артеріях пуповини плода, а також впливає на показники кровотока в середньомозкової артерії плода. Виходячи з даних, які ми отримали, можна зробити висновок, що циркулюючі в крові імунологічні комплекси можуть провокувати судинні реакції, які проявляються змінами показників індексів судинного опору й приводять до розвитку СЗРП.

Після проведеного традиційного лікування в другій клінічній групі (традиційна терапія) було виявлене відсутність достовірного поліпшення гемодинаміки у фетоплацентарному комплексі за даними доплерометрії. У третій і четвертій клінічній групі (введення КГ самостійно або в комплексі із загальноприйнятим лікуванням) доплерометричні показники свідчили про посилення кровотока в артерії пуповини й маткових артеріях (достовірне зниження СДВ й ІР) при одночасному зниженні кровотока в середньомозкової артерії плода (достовірне підвищення СДВ й ІР). Кількість вагітних, у яких покращився материнсько-плодовий кровообіг під впливом КГ, зросла в третій клінічній групі в 1,2 рази, у четвертої - в 1,4 рази, що вказує на його опосередкований вплив на гемодинамічні показники фетоплацентарного комплексу. У результаті проведеного лікування з використанням КГ в 73,3% відзначалася нормалізація кровообігу у фетоплацентарній системі, у той час як при традиційному лікуванні - тільки в 16,7% вагітних.

У результаті проведених досліджень білковосинтезуючої функції плаценти було виявлено, що рівень SP1 у вагітних із СЗРП був у 2 рази нижче (64,7±8,2 мкг/мл), ніж у контрольній групі (125,2±6,3мкг/мл). РР12 в основній групі був вірогідно вище в порівнянні з контрольними цифрами й не мав тенденції до зниження. Стабільно високі показники РР12 указують на первинну плацентарну недостатність. Даний показник також залежав від ступеня важкості СЗРП, при важкому СЗРП він майже в 4 рази (53,4±5,1мг/мл) перевищував контрольні показники (14,1±2,5мг/мл). У групі вагітних з важкою СЗРП концентрація РР14 у сироватці крові була нижче майже в 3 рази (48,6±8,9мг/мл), ніж у контрольній групі (112,3±7,5мг/мл).

Лікування з використанням КГ сприяє посиленню синтезу плацентарних білків - результати визначення концентрації білків після лікування КГ наближалися до контрольного. Таким чином, використання КГ впливає на білковоутворюючу функцію плаценти, що приведе до правильного формування й функціонування фетоплацентарного комплексу.

Також стан внутрішньоутробного плода оцінювали за допомогою КТГ. Патологічний характер КТГ був виявлений у 81 (90%) вагітної із СЗРП, у контрольній групі порушень реактивності серцево-судинної системи плода не виявлено. Порушення КТГ легкого ступеня (8,2±0,3) спостерігалися в кожної другої вагітної із СЗРП першого ступеня важкості. Середні порушення КТГ частіше зустрічалися при другому (6,9±0,2) і третьому ступені важкості СЗРП (4,5±0,4).

Після проведеного лікування динаміка показників внутрішньоутробного розвитку плода була неоднаковою й залежала від методу терапії. У групі, де застосовувалася традиційна терапія, у 14 (46,7%) з легкими порушеннями й у 5 (16,7%) із середніми порушеннями відзначалася позитивна динаміка. У третій групі стан плода за показниками КТГ значно покращився. У четвертій групі спостерігалася повна нормалізація показників при легких порушеннях і в 90% - при середніх.

Показник загальної оцінки БФП у вагітних з першим ступенем важкості СЗРП склав 10,3 ± 0,1 балів, вірогідно не відрізняючись від показників контрольної групи (11,9±0,2 балів). При другому ступені важкості СЗРП БФП дорівнював 8,7±0,3 балів, а при третьому ступені СЗРП - загальний БФП (7,5±0,2 балів) був вірогідно зменшений, в основному за рахунок ступеня зрілості плаценти й обсягу навколоплідних вод. Також звертає на себе увагу зменшення рухової активності, дихальних рухів і тонусу плода, особливо у випадках третього ступеня СЗРП.

Оцінка БФП змінювалася залежно від способів лікування: традиційне лікування вірогідно не поліпшило показники БФП (Р>0,05), незважаючи на деяке підвищення кількості балів за деякими параметрами (ДДП, ДАП, ТП), особливо при важкому перебігу СЗРП. Комплексне лікування вірогідно поліпшило показники БФП за рахунок підвищення кількості балів за такими параметрами, як НСТ, ДДП, ДАП,ТП, особливо у випадках важкої СЗРП, що свідчить про позитивний вплив комплексної терапії на стан внутрішньоутробного плода, що відбувається, очевидно, за рахунок поліпшення імунологічних показників крові у вагітної, підвищення вмісту плацентарних білків, поліпшення насичення киснем крові матері й плода.

У результаті проведеного аналізу ефективності лікування СЗРП різними способами було виявлене зменшення частоти асиметричної форми (від 46 до 27%) і симетричної (від 7 до 2%). Також показовим є зменшення числа субкомпенсованої форми дихальних рухів плода (від 26 до 17%) і його рухової активності (від 24,4 до 12,8%), а також порушень тонусу плода ( від 14 до 6%). З боку плаценти й навколоплідних вод знижалася частота структурних змін (від 52% до 31%) і обсягу навколоплідних вод (від 36% до 23%).

Таким чином, використання УЗД, доплерометрії, КТГ і визначення плацентарних білків підвищує точність діагностики порушень у фетоплацентарній системі при СЗРП, визначає ступінь тяжкості зазначених порушень і дає можливість визначити тактику лікування й ведення вагітності й пологів.

Аналізуючи перебіг даної вагітності в порівнюваних клінічних групах, було виявлено значне зменшення гестаційних ускладнень, особливо в третій і четвертій групах. Зокрема, спостерігалося зниження частоти залізодефіцитної анемії, загрози передчасних пологів, прееклампсії різного ступеня важкості, фетоплацентарної недостатності.

У вагітних із СЗРП, найменша кількість передчасних пологів спостерігалося в групі, де вагітні одержували комплексне лікування. Найбільший відсоток ускладнень при пологах спостерігався в жінок другої клінічної групи. У кожної другої вагітної відзначалося несвоєчасне вилиття навколоплідних вод. Частіше, ніж в інших клінічних групах, відзначалися аномалії пологової діяльності, оперативне розродження.

Під впливом проведеної терапії з використанням КГ відбулося поліпшення показників стану немовляти, особливо його антропометричних показників, а також стану на першій хвилині після народження, зменшилися показники пологового травматизму, покращився перебіг неонатального періоду.

Таким чином, ранній початок і комплексне лікування СЗРП із застосуванням КГ дозволяє розглядати його як ефективний і патогенетичний метод, що дозволяє значно зменшити перинатальні ускладнення.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в уточненні патогенетичних особливостей СЗРП, визначенні імунологічних зрушень при даній патології, розробці нових ефективних методів її лікування, спрямованих на поліпшення перебігу вагітності, стан плода й немовляти.

1. СЗРП частіше розвивається в жінок, які мають в анамнезі порушення менструальної функції (32,2%), запальні захворювання жіночих статевих органів (42,2%), мимовільні аборти (52,2%) і передчасні пологи (16,7%), що, очевидно, відіграє певну роль у розвитку затримки росту плода.

2. У вагітних із СЗРП спостерігається імунологічна дисфункція, що проявляється дефіцитом циркулюючих Т-хелперів (CD4+) при незначному зниженні Т-супресорів (CD8+) і зниженням імунорегуляторного індексу CD4/CD8. Цитокіновий профіль при СЗРП характеризується підвищенням ІЛ-1 (в 1,4 рази), ІЛ-2 (в 1,9 рази) і ФНП (в 1,8 рази), що вказує на посилення продукції прозапальних цитокінів при СЗРП. Одночасно відзначається підвищення в 1,5-2,5 рази рівня ЦІК, в основному за рахунок найбільш патогенних середньо- і низькомолекулярних комплексів (11S-19S) і дисимуноглобулінемія з тенденцією до зниження рівня IgМ і IgG. Зазначені порушення корелювали зі ступенем важкості СЗРП.

3. Введення КГ вагітним із СЗРП має виражений імунокорегуючий вплив, нормалізує показники клітинного й гуморального імунітету, сприяє зменшенню рівня прозапальних цитокінів і вмісту середньомолекулярних комплексів.

4. Використання КГ самостійно або в складі комплексної терапії є ефективним методом лікування СЗРП, спрямованого на нормалізацію імунологічних зрушень у крові вагітної, поліпшення матково-плацентарного кровотока, підвищення білковосинтезуючої функції плаценти.

5. Застосування КГ приводило до збільшення основних фетометричних параметрів (БПР, ОЖ, ДС), дозволило значно зменшити кількість деструктивних змін у плаценті: ехощільність плаценти зменшилася у 2,2 рази, товщина - в 1,4 рази, звукопровідність - в 1,8 рази, розширення міжворсинчастих просторів - у 2.5 рази, що вказує на високу ефективність терапії, яку запропонована.

6. Під впливом КГ відбувається нормалізація білковосинтезуючої функції плаценти (підвищення у 2 рази вмісту SP1, у 3 рази - РР14 і зменшення в 4 рази РР12), що призводить до правильного формування й функціонування фетоплацентарного комплексу.

7. Під впливом КГ значно поліпшувався стан плода за даними КТГ, спостерігалася повна нормалізація показників РССС при легких порушеннях і в 90% при середніх, на відміну від традиційного лікування, що було ефективно тільки в 46,7% з легкими порушеннями й у 16,7% із середніми порушеннями. Також застосування КГ вірогідно поліпшило показники БФП за рахунок підвищення кількості балів за такими параметрами, як НСТ, ДДП, ДАП, ТП, особливо у випадках важкої СЗРП.

8. У вагітних із СЗРП спостерігається порушення маточно-плацентарного кровотока (підвищення судинної резистентності в артерії пуповини й маткових артерій). У результаті проведеного лікування з використанням КГ в 73,3% відзначалася нормалізація кровообігу у фетоплацентарній системі, у той час як при традиційному лікуванні - тільки в 16,7% вагітних.

9. Використання КГ зменшує розвиток хронічної плацентарної дисфункції й дистресу плода, поліпшує результат вагітності: збільшує кількість нормальних пологів, знижує народження незрілих і недоношених плодів, що дозволяє рекомендувати його застосування при синдромі затримки розвитку плода.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У зв'язку з більшою кількістю перинатальних ускладнень у вагітних із СЗРП необхідно, крім загальноприйнятого обстеження (УЗД, доплерометрія, БФП, КТГ, уміст плацентарних білків) визначати наявність імунологічних зрушень (імунограма, визначення цитокінів, циркулюючих імунних комплексів) у термін 24-28 тижнів.

2. Введення КГ показане вагітним із СЗРП при наявності деструктивних змін тканини плаценти, дисбалансу показників гуморальної та клітинної ланок імунної системи, підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів, прозапальних цитокінів.

3. Лікування СЗРП із застосуванням КГ необхідно починати до 28 тижнів вагітності, препарат вводиться внутрішньовенно 1-2 рази з інтервалом у 28-30 днів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шарашидзе К.З. Состояние специфического и неспецифического иммунитета у беременных с синдромом задержки внутриутробного развития плода / В.И.Грищенко, К.З.Шарашидзе // Український медичний альманах. 2007. Том 10, № 1. С. 53-56.

2. Шарашидзе К.З. Клініко-імунологічні та біохімічні особливості комплексного лікування перинатальних ускладнень при синдромі затримки внутрішньоутробного розвитку плода / [Шарашидзе К.З., Потапова Л.В., Горбатовська Е.В., Щедров А.О.] // Актуальні питання педіатрії, акушерства й гінекології. 2011. № 1. С. 119-122 (диссертантом розроблено метод лікування затримки росту плода, проведені клініко-лабораторні дослідження).

3. Шарашидзе К.З. Клініко-імунологічні особливості затримки росту плода у вагітних / К.З. Шарашидзе, В.В. Лазуренко, О.В. Мерцалова // Проблеми екологічної та медичної генетики й клінічної імунології. Збірник наукових праць. Київ-Луганськ-Харків, 2010. Вип. 5 (101). С. 166-174 (дисертантом проведено клініко-інструментальні дослідження, статистична обробка отриманих результатів).

4. Шарашидзе К.З. Нові підходи до корекції затримки росту плода / К.З. Шарашидзе // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Збірник наукових праць. Київ-Луганськ-Харків, 2010. Вип. 6 (102). С. 140-148.

5. Шарашидзе К.З. Діагностика синдрому внутрішньоутробної затримки розвитку плода й сучасний підхід до лікування даної патології / В.С. Лупояд, К.З. Шарашидзе // Збірник наукових праць Асоціації акушерів - гінекологів України. Київ: Інтермед, 2005. С. 265-267. (дисертантом проведені клінічні спостереження, інструментальне обстеження, зроблені висновки).

6. Патент №10762U Україна, МПК А 61В 10/00. Спосіб лікування синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку плоду / Грищенко В.І., Шарашидзе К.З., Харківський державний медичний університет. № u200505949; заявл. 17.06.2005; надруковано 15.11.2005. Бюл. №11. (дисертантом запропонований новий метод лікування синдрому затримки розвитку плода у вагітних).

7. Шарашидзе К.З. Удосконалення комплексної терапії синдрому затримки розвитку плоду / К.З. Шарашидзе // Медицина третього тисячоліття. Збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених. Харків, 2011. С. 108-109.

АНОТАЦІЯ

Шарашидзе К.З. Імунологічні зсуви в організмі вагітної при затримці розвитку плода та їх комплексна терапія.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01. 01-акушерство й гінекологія.-Харківський національний медичний університет МОЗ України, Харків,2011.

Робота присвячена актуальній темі сучасного акушерства - підвищенню ефективності лікування СЗРП у вагітних за рахунок уточнення імунологічних особливостей патогенезу й розробки комплексного методу терапії з використанням КГ.

Дисертація побудована на достатньому клінічному матеріалі (120 вагітних, з них - 90 жінок із СЗРП). У процесі виконання роботи використані сучасні клінічні, ультразвукові, доплерометричні, імунологічні, статистичні методи дослідження.

У представленій роботі вперше на підґрунті комплексного клініко-лабораторного обстеження вагітних, які мають СЗРП, встановлена роль імунологічних порушень у виникненні цієї патології. Уперше науково доведено взаємообумовленість імунологічних змін у вагітних із СЗРП та стану плода за даними інструментальних досліджень.

Уперше запропоновано використання КГ в лікуванні СЗРП як багатокомпонентного препарату, який має позитивний вплив на імунологічні зрушення, що мають місце в організмі вагітної при вказаній патології. Визначена його нормалізуюча дія на стан клітинного імунітету, цитокіновий статус, білковосинтезуючу функцію плаценти. Вивчено вплив КГ на стан вагітної та плода, доведена його висока ефективність у лікуванні СЗРП та відсутність ускладнень при його застосуванні.

Автором запропоновано патогенетично обґрунтовані лікувальні заходи, а також розроблений алгоритм ведення вагітності й пологів у жінок із СЗРП, що дозволяють попереджати в них розвиток ускладнень з боку матері й плода.

Ключові слова: синдром затримки розвитку плода, лікування.

АННОТАЦИЯ

Шарашидзе К.З. Иммунологические сдвиги в организме беременных при задержке развития плода и их комплексная терапия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Харьковский национальный медицинский университет МЗ Украины, Харьков,2011.

Синдром задержки внутриутробного развития плода (СЗРП) является одной из актуальных проблем современного акушерства. Частота данной патологии колеблется от 12 до 36% и не имеет тенденции к снижению.

Работа посвящена повышению эффективности лечения СЗРП путем определения иммунологических сдвигов в организме беременной при данной патологии и разработка новых подходов к комплексной терапии с использованием КГ.

...