Оптимізація лікування та медичної реабілітації хворих на хронічний пієлонефрит, поєднаний з цукровим діабетом 2 типу

Клінічні особливості перебігу хронічного пієлонефриту у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу. Стан дисметаболічних процесів (окислювальної модифікації білків та активності супероксиддисмутази) при коморбідній патології. Ефективність медичної реабілітації.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 30.07.2015
Размер файла 59,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2. Стан запального процесу у хворих на загострення хронічного ПН, поєднаного з ЦД 2 типу, супроводжувався зростанням вмісту прозапальних ЦК у крові (рівень TNF-б перевищував ному в 2,9 раза, концентрація ІL-1в - в 5,3 раза, рівень ІL-10 - в 1,3 раза) та концентрації метаболітів оксиду азоту (рівень NO2- перевищував референтні значення в 1,9 раза, рівень NO3- - в 2,2 раза). Коефіцієнти, які відображають співвідношення ЦК у крові з прозапальною та протизапальною активністю, були більш підвищеними в групі з коморбідною патологією, що вказує на суттєве переважання прозапальних властивостей крові над протизапальними.

3. Визначено вірогідну пряму кореляційну залежність високого ступеня r=+0,85 (р=0,37) у пацієнтів з поєднаною патологією між рівнем глікемії (як маркера ступеня компенсації ЦД) та ІL-1в (як маркера запального процесу в нирках), яка вказує на взаємозв'язок між загостренням хронічного ПН та декомпенсацією ЦД 2 типу, що підтверджує наявність в таких хворих синдрому взаємообтяження.

4. Гуморальна ланка імунітету у хворих з поєднаною патологією відрізнялася зростанням концентрації імунних комплексів у сироватці крові у середньому в 4,1 рази та особливо середньомолекулярних - в 2,7 рази і дрібномолекулярних - в 3,8 рази проти референтних значень, що також перевищувало рівень загальних ЦІК в 2 рази, в тому числі середньомолекулярних - в 1,2 рази, дрібномолекулярних - 2,3 раза при співставленні з концентрацією ЦІК у хворих із загостренням хронічного ПН без ЦД 2 типу.

5. Для хворих з хронічним ПН у фазі загострення у поєднанні з ЦД 2 типу характерний дисбаланс активності процесів пероксидації та стану системи АОЗ. Встановлено підвищення рівнів спонтанної ОМБ, зокрема рівня АДФГ в 1,45 раза і КДФГ - в 1,13 раза вище, та металкаталізованої ОМБ, зокрема АДФГ і КДФГ в 1,32 раза вище (при співставленні з рівнем референтної групи) при наявності істотної різниці змін у хворих без ЦД. Одночасно збільшена активність СОД у 2,2 раза за норму, проте визначена активність була нижчою в середньому на 8,4%, ніж у хворих без поєднаного ЦД 2 типу, що свідчить про напруженість антиоксидантних систем.

6. Використання комбінації канефрону Н та тіотриазоліну у комплексній терапії хворих при загостренні хронічного ПН у поєднанні з ЦД 2 типу сприяло усуненню больового та інтоксикаційного синдромів, зменшенню дизуричних розладів, нівелюванню сечового синдрому, з усуненням лейкоцитурії та зменшенням бактерурії. Водночас спостерігалось вірогідне зменшення вмісту у крові прозапальних ЦК (TNF-б, ІL-1в) та підвищення протизапального ЦК (ІL-10), метаболітів NO та зменшення рівня ЦІК, у тому числі дрібномолекулярних, та досягнення компенсації ЦД 2 типу (зменшення тощакової та постпрандіальної глікемії, ліквідації глюкозурії та ацетонурії).

7. При використанні запропонованого способу терапії у пацієнтів із загостренням хронічного ПН, поєднаного з ЦД 2 типу, визначено пригнічення процесів ОМБ: спонтанної АДФГ - 0,26±0,002 Е/мл сироватки, КДФГ - 2,45±0,03 Е/мл сироватки та металкаталізованої 0,24 ± 0,01 Е/мл сироватки та 2,22 ± 0,06 Е/мл сироватки відповідно, а також пригнічення активності СОД - 49,4±1,3 ОД.

8. Реабілітаційні заходи у хворих з коморбідною патологією в період диспансерного нагляду, які включали застосування засобу рослинного походження канефрону Н, сприяли вірогідному зменшенню частоти загострень хронічного ПН в 3 рази, на фоні зменшення активності запального процесу, про що свідчать зниження рівня прозапальних ЦК (TNF-б, ІL-1в), підвищення концентрації протизапального ЦК (ІL-10), відсутність лейкоцитозу, лейкоцитурії та бактерурії, що подовжувало клініко-лабораторно ремісію запального процесу в 1,6 раза порівняно з хворими, яким не застосовувалась додаткова реабілітаційна терапія.

Практичні рекомендації

1. Для своєчасного виявлення загострень хронічного ПН, поєднаного з ЦД 2 типу, та оцінки активності запального процесу необхідно враховувати особливості маніфестації клінічних проявів, а саме провідну роль інтоксикаційного і сечового синдромів, атиповий больовий синдром, а також зміни маркерів прозапальних цитокінів (TNF-б - 6 пг/мл і більше, ІL-1в - 30 пг/мл і більше, та ІL-10 - 35 пг/мл і більше) і метаболітів NO -7 мкг/мл і більше та тенденцію до зростання ЦІК, особливо дрібномолекулярних більше ніж 1г/л.

2. Хворим із загостренням хронічного ПН, поєднаного з ЦД 2 типу в стадії субкомпенсації, з метою оптимізамізації лікування та досягнення стійкої клініко-лабораторної ремісії і попередження ускладнень даної коморбідної патології, доцільно включати до лікувального комплексу додатково препарати канефрон Н по 50 крапель 3 рази на добу впродовж 2 тижнів поспіль та тіотриазолін 2,5% по 2 мл 1 раз на добу внутрішньом'язово впродовж 10 днів поспіль.

3. Під час проведення диспансерного нагляду за пацієнтами з хронічним ПН, поєднаним з ЦД 2 типу, після завершення основного курсу лікування з метою ліквідації залишкових явищ загострення патологічного процесу в нирках та забезпечення досягнення стійкої і тривалої ремісії захворювання, доцільно подовжити прийом канефрону Н по 1 таблетці 3 рази на добу впродовж 1 місяця поспіль.

4. Як критерій ефективності лікування хворих з загостренням хронічного ПН поєднаного з ЦД 2 типу доцільно враховувати такі показники: усунення больового та інтоксикаційного синдромів, ліквідацію лейкоцитурії та бактерурії, нормалізацію маркерів запального процесу, стабілізацію процесів пероксидації та АОЗ та рівень ЦІК.

Перелік умовних скорочень

АГ - артеріальна гіпертензія

АДФГ - альдегідпохідні дінітрофенілгідразонів

АОЗ - антиоксидантний захист

АТ - артеріальний тиск

ДН - діабетична нефропатія

ІК - імунні комплекси

ІL-1в - інтерлейкін 1в

ІL-10 - інтерлейкін 10

КДФГ - кетопохідні дінітрофенілгідразонів

КУО - колонієутворююча одиниця

НвА - глікозильований гемоглобін

ОМБ - окислювальна модифікація білків

ПН - пієлонефрит

СОД - супероксиддисмутаза

УЗД - ультразвукове дослідження

TNF-б - фактор некрозу пухлин б

ХНН - хронічна ниркова недостатність

ХХН - хронічна хвороба нирок

ЦД - цукровий діабет

ЦІК - циркулюючі імунні комплекси

ЦК - цитокіни

ЦПК - цитокіновий профіль крові

ЧСС - частота серцевих скорочень

ШЗЕ - швидкість зсідання еритроцитів

ШКФ - швидкість клубочкової фільтрації

NO - оксид азоту

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шкала Л.В. Динаміка показників концентрації циркулюючих імунних комплексів при лікуванні загострень хронічного пієлонефриту на фоні цукрового діабету 2 типу з використанням препаратів канефрон Н та тіотриазолін / Л.В. Шкала, І.С. Гайдаш, Ю.О. Маніщенкова // Загальна патологія та патологічна фізіологія.- 2008. - Т. 3, № 3. - С. 60-63. (здобувачем проведено аналіз джерел літератури, клінічне обстеження пацієнтів).

2. Шкала Л.В. Пієлонефрит і цукровий діабет: сучасні уявлення про етіологію, патогенез, клініку та діагностику / Л.В.Шкала, Ю.О.Маніщенкова // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О.Можаєва. - 2009. - Т. 10, № 3. - С.171-177. (здобувачем проведено аналіз літератури та клінічні дослідження хворих).

3. Маніщенкова Ю.О. Оптимізація антибактеріальної терапії інфекцій сечовивідної системи у хворих із сполученою патологією / Ю.О.Маніщенкова // Ліки України. - 2009. - №10 (136). - С. 110-113.

4. Маніщенкова Ю.О. Вплив комбінованої терапії хронічного пієлонефриту, поєднаного з цукровим діабетом 2 типу, на стан запального процесу / Ю.О. Маніщенкова // Український медичний альманах. - 2009. - Т. 12, № 6. -С. 127-129.

5. Маніщенкова Ю.О. Окислювальня модифікація білків у хворих з коморбідною патологією / Ю.О.Маніщенкова, О.А.Орлова, Л.В.Шкала //Український журнал клінічної і лабораторної медицини.- 2010.- Т.5, №1.-С.126-129. (здобувачем проведено аналіз літератури, здійснено статистичну обробку матеріалу).

6. Маніщенкова Ю.О. Метаболічні порушення у хворих цукровим діабетом 2 типу при загостренні хронічного пієлонефриту / Ю.О.Маніщенкова, Л.В.Шкала // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2010. - № 4. - С. 18-22. (здобувачем проведено аналіз літератури, здійснено статистичну обробку матеріалу, простежено зміну біохімічних та імунологічних параметрів).

7. Маніщенкова Ю.О. Застосування препарату канефрон Н при реабілітації хворих на хронічний пієлонефрит, супутній з цукровим діабетом 2 типу / Ю.О.Маніщенкова, Л.В.Шкала // Фітотерапія. - 2010. - № 4. - С. 45-48. (здобувачем проведено клінічне обстеження пацієнтів, статистична обробка отриманих результатів).

8. Маніщенкова Ю.О. Стан маркерів запалення у хворих на хронічний пієлонефрит, супутній з цукровим діабетом 2 типу, та способи їх корекції / Ю.О.Маніщенкова // Загальна патологія та патологічна фізіологія. - 2010. - Т. 5, № 2. - С. 101-104.

9. Маніщенкова Ю.О. Клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного пієлонефриту на фоні цукрового діабету 2 типу / Ю.О.Маніщенкова // Перспективи медицини та біології - 2011. - Т. 3, № 1. - С. 62-66.

10. Маніщенкова Ю.О. Новий підхід до реабілітації хворих з поєднанням цукрового діабету 2 типу та хронічного пієлонефриту / Ю.О.Маніщенкова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2011.- Т.2, №. 34. - С. 35-40.

11. Манищенкова Ю.А. Состояние антиоксидантной защиты у больных с сочетанной патологией / Ю.А. Манищенкова // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: зб. наук. праць. - Київ;Луганськ.- 2010. - Випуск 18. - С. 414-418.

12. Шкала Л.В. Спосіб лікування загострень хронічного пієлонефриту у сполученні з цукровим діабетом 2 типу / Л.В.Шкала, Ю.О.Маніщенкова // Патент України на корисну модель № 48148 МПК (2009) А61В1/307 А61В8/00. Заявка u200909046; заявл. 01.09.2009; опубл. 10.03.2010, Бюл. № 5.

13. Позитивне рішення на заявку на патент України на корисну модель № u 201102457 МПК (2009) А61К36/00 / Спосіб реабілітації хворих при сполученій патології // Маніщенкова Ю.О., Шкала Л.В.

14. Шкала Л.В., Маніщенкова Ю.О. Принципи реабілітації хворих на хронічний пієлонефрит на тлі цукрового діабету: тези Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров'я»], (Луганськ, 14-16 травня 2007 р.) /- Луганськ: вид-во ЛДМУ, 2007 - С.57-58.

15. Маніщенкова Ю.О. Особливості перебігу хронічного пієлонефриту на тлі цукрового діабету 2 типу: матеріали ІІ Української республіканської науково-практичної конференції [«Лікування та реабілітація у загальній практиці-сімейній медицині»], (Одеса, 15-16 травня - 2008 р)/- Одеса: вид-во ОДМУ, 2008 - С. 47-48.

16. Маніщенкова Ю.О. Нові підходи до лікування загострень хронічного пієлонефриту, сполученого з цукровим діабетом 2 типу: матеріали ІІІ з'їзду нефрологів України, (Луганськ, 15-16 жовт. 2009 р.) /- Луганськ, 2009. - С. 141.

17. Маніщенкова Ю.О. Оптимізація лікування хворих на хронічний пієлонефрит на тлі цукрового діабету: тези ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції [«Проблеми та перспективи методичних підходів до аналізу стану здоров'я»], (Луганськ, 26-27 березня 2009 р.) /- Луганськ: вид-во ЛДМУ, 2009 - С.56.

18. Маніщенкова Ю.О. Оцінка ефективності комбінованої терапії при сполученій патології: матеріали науково-практичної конференції молодих вчених [«Медицина ХХІ століття»], (Харків, 26 листопада 2009.) /- Х.: вид-во ХМАПО, 2009. - С. 73-74.

19. Л.В.Шкала, Ю.О.Маніщенкова Динаміка фактору некрозу пухлин - б як критерій ефективності лікування загострень хронічного пієлонефриту на тлі цукрового діабету 2 типу: матеріали V Ювілейної Південно - української науково-практичної конференції [«Національні стандарти та індикатори якості діагностики і терапії внутрішніх хвороб 2010-2011 рр.»], (Одеса, 7 квітня 2010 р) / - Одеса: вид-во ОДМУ, 2010 - С. 37.

20. Маніщенкова Ю.О. Стан окислювальної модифікації білків у хворих на сполучену патологію: матеріали першого з'їзду [«Народна медицина в Україні»], (Київ, 24-25 вересня 2010 р.) /- К., 2010. - С. 29-30.

Анотація

Маніщенкова Ю.О. Оптимізація лікування та медичної реабілітації хворих на хронічний пієлонефрит, поєднаний з цукровим діабетом 2 типу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - ДЗ «Луганський державний медичний університет», Луганськ, 2011.

Дисертація присвячена аналізу клініко-патогенетичних особливостей загострень хронічного пієлонефриту (ПН) поєднаного з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, та вивченню особливостей запальних маркерів, метаболічних порушень, стану системи антиоксидантного захисту (АОЗ) та імунних змін при даній патології та дослідженню ефективності лікування та медичної реабілітації.

Клінічні прояви загострень хронічного ПН, поєднаного з ЦД 2 типу, характеризувались переважанням інтоксикаційного синдрому в 1,2 раза, наявністю помірного лейкоцитозу у 24,2%, підвищенням ШЗЕ у 29,5%, фебрильною температурою тіла у 22% випадків; сечовим синдромом з лейкоцитурією у 86,1%, бактерурією у 91,7%, помірною протеїнурією у 55,3%; дизуричними розладами, особливо ніктурією в 5,6 раза частіше, збільшенням кількості сечовипускань в 2,2 раза; меншою частотою больового синдрому в 1,8 раза, незначним зниженням ШКФ та декомпенсацією або субкомпенсацією ЦД з підвищенням рівня глікемії, глікозильованого Нв при наявності глюкозурії у 89,4% і ацетонурії у 15,9%.

Виявлено зростання рівнів TNF-б в 2,86 раза, ІL-1в - в 5,28 раза, ІL-10 - в 1,3 раза, концентрації метаболітів NO в 2 рази, підвищення рівня ОМБ та збільшення активності СОД в 2,2 раза, кількості загальних ЦІК в 2,3 раза, середньомолекулярних - в 2,7 раза, дрібномолекулярних - в 3,8 раза.

Застосування канефрону Н та тіотриазоліну у хворих, в порівнянні з базисною терапією, є ефективним, що підтверджується усуненням больового та інтоксикаційного синдромів, зменшенням дизуричних розладів, нівелюванням сечового синдрому, тенденцією до нормалізації TNF-б, ІL-1в, метаболітів NO, підвищення ІL-10; пригніченням процесів ОМБ, активності СОД та рівня ЦІК, стабілізацією перебігу ЦД 2 типу. Проведення реабілітаційних заходів сприяло вірогідному зменшенню частоти загострень ПН.

Ключові слова: хронічний пієлонефрит, цукровий діабет 2 типу, лікування, реабілітація, канефрон Н, тіотриазолін.

Аннотация

Манищенкова Ю.А. Оптимизация лечения и медицинской реабилитации больных с хроническим пиелонефритом, сочетанным с сахарным диабетом 2 типа. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - ГУ "Луганский государственный медицинский университет", Луганск, 2011.

Диссертация посвящена анализу клинико-патогенетических особенностей обострений хронического пиелонефрита (ПН), сочетанного с сахарным диабетом (СД) 2 типа, и изучению изменений провоспалительных маркеров, метаболических нарушений, антиоксидантной защиты (АОЗ), иммунных нарушений при обострении хронического ПН и исследованию эффективности предложенного способа лечения и реабилитации.

Клинические проявления обострений хронического ПН, сочетанного с СД 2 типа, при сравнении с больными без сопутствующего СД, характеризовались преобладанием интоксикационного синдрома в 1,2 раза при отсутствии тенденции к выраженной активности воспалительного процесса, о чем свидетельствует наличие умеренного лейкоцитоза в 24,2%, незначительным повышением СОЭ в 29,5%, фебрильной температурой тела в 22% случаев; мочевым синдромом с лейкоцитурией в 86,1%, истинной бактерурией в 91,7%, суточной протеинурией до 1г/л в 55,3%; дизуричними расстройствами, особенно никтурией в 5,6 раза чаще, неопорожненным мочевым пузырем в 1,7 раза и поллакиурией в 2,2 раза чаще; меньшей частотой болевого синдрома в 1,8 раза, при декомпенсации или субкомпенсации СД 2 типа, что подтверждалось повышением уровня гликемии, гликозилированого Нb, глюкозурии у 89,4% и ацетонурии у 15,9% больных.

Состояние воспалительного процесса характеризовалось увеличением уровня TNF-б в 2,86 раз, уровня IL-1в - в 5,28 раза, ІL-10 - в 1,3 раза, однако увеличение аналогичных показателей у больных при отсутствии СД 2 типа достоверно было существеннее, повышение концентрации NO достоверно превышало норму в 2 раза, однако было ниже в 1,2 раза показателя больных без СД. Коэффициенты, которые отображают соотношение ЦК в крови с провоспалительной и противовоспалительной активностью, были более повышенными в группе с коморбидной патологией, которая указывает на существенное преобладание провоспалительных свойств крови над противовоспалительными. Проанализирован дисбаланс процессов пероксидации и АОЗ: повышение уровня спонтанной и металкатализированной ОМБ и увеличение активности СОД в 2,2 раза, однако активность была ниже на 8,41%, чем у больных без СД 2 типа. Гуморальное звено иммунитета у больных с сочетанной патологией отличалось повышением общих ЦИК в 2,3 раза, среднемолекулярных - в 2,7 раза, мелкомолекулярних - в 3,8 раза.

Для оптимизации лечения больных с сочетанной патологией и оценки эффективности разработанного способа лечения с использованием канефрона Н и тиотриазолина, группа больных с коморбидной патологией была поделена на две группы: основную (n=68) - больные, лечившиеся по предложенной схеме, и сопоставления (n=69) - больные, принимающие базисную и сахароснижающую терапию.

У больных наблюдалась позитивная динамика, улучшилось самочувствие, нивелировался болевой, интоксикационный, дизурический, мочевой синдромы. Лейкоцитоз и повышение СОЭ в двух группах отсутствовали. Лейкоцитурия, по данным общего анализа мочи, регистрировалась у 22,2%, в отличие от группы сопоставления - у 39,2% больных; суточная протеинурия до 1г/л осталась у 5,8% больных основной группы и 5,1% сопоставления, количество больных с протеинурией свыше 1 г/л в основной группе было достоверно меньше: 2,2% и 0,7%. Бактерурия, по данным бактериологического исследования мочи, у больных основной группы встречалась в 1,6 раза реже.

Отмечалась также тенденция к нормализации углеводного обмена (позитивная динамика гликемии, устранение глюкозурии и кетонурии).

Анализ динамики провоспалительных цитокинов свидетельствует о достоверном снижении концентрации TNF-б и IL-1в, преимущественно в подгруппе больных, которая получала дополнительно разработанную терапию. В группе сопоставления концентрация TNF-б снизилась в 1,7 раза, а во основной - в 2,4 раза. Показатели количества IL-1в в основной группе снизились в 4 раза, а в группе сопоставления - в 2,8 раза. Концентрация IL-10 в основной группе повысилась на 2%, а в группе сопоставления снизилась на 20,7%. Динамика метаболитов NO, выявила достоверное уменьшение концентрации в обеих группах, при этом конечные значения основной группы свидетельствуют о более позитивном влиянии предложенного лечения на данные параметры, а именно в основной группе концентрации NO2- снизилась в 1,55 раза, а NO3- - в 1,78 раза.

Выявлены положительные изменения показателей ОМБ, но данные достоверны относительно снижения металкатализированной ОМБ в основной группе, концентрация составляла АДФГ 0,26 ± 0,02 Е/мл сыворотки, КДФГ 2,45 ± 0,03 Е/мл сыворотки.

Отмечена позитивная динамика СОД, однако у больных основной группы снижения активности было зарегистрировано в 1,8 раза больше.

В двух группах получены достоверные результаты снижения ЦИК, которые были более выразительными в основной группе: общие ЦИК снизились в 1,86 раз, мелкомолекулярные - в 2,3 раз.

Проведение реабилитационных мероприятий у больных, которые включали дальнейший прием канефрона Н, после устранения обострения хронического ПН, сочетанного с СД 2 типа, способствовало достоверному снижению частоты обострений ПН на фоне уменьшения активности воспалительного процесса, о чем свидетельствуют уровни провоспалительных цитокинов, отсутствие лейкоцитурии, бактерурии и лейкоцитоза, а также удлинению клинико-лабораторной ремиссии заболевания сравнительно с больными, которым не применялась дополнительная терапия.

Ключевые слова: хронический пиелонефрит, сахарный диабет 2 типа, лечение, реабилитация, канефрон Н, тиотриазолин.

Summary

Manischenkova Yu.A. Optimization of treatment and medical aftertreatment of patients with chronic pyelonephritis that is complicated by the second type of the diabetes mellitus. - Manuscript.

Dissertation on the competition of scientific degree of candidate of medical sciences on speciality 14.01.02 are internal disease. - State institution "Luhansk state medical university", Lugansk, 2011.

Dissertation is sanctified to the analysis of clinic-pathogenetic features of intensifying of chronic pyelonephritis (PN) connected with the diabetes mellitus (DM) of 2 types and to the study of features of the used for setting fire markers, metabolic violations, antioxidant defence and autoimmune changes at intensifying of chronic PN and research of efficiency of the offered method of treatment, and also his influence on the period of clinical and laboratory remission of chronic PN at joint pathology.

Clinical displays of intensifying of chronic PN for patients on a background DM 2 to the type, by characterize predominance of intocsication syndrome in 1,2 times in default of tendency to expressed of inflammatory process, presence of moderate leucocytosis in 24,2%, by the insignificant increase of SSR in 29,5%, by the febrate temperature of body in 22% of patients; de- or subcompensations of DM 2 to the type, increases of level of sugar of blood, glicolased of Нв at presence of glucosuria in 89,4% and acetonurias in 15,9%.

It is educed by the increase of levels of TNF-б in 2,86 times, IL-1в - in 5,3 times, concentrations of NO in 2 times, tendency to the increase of level of oxidizing modification of albumens and increase of activity of SOD in 2,2 times, amounts of general CIC in 2,3 times, media molecules - in 2,7 times, shallow molecules - in 3,8 times. The set cross-correlation interdependence is between activity of inflammatory process and metabolic disorders.

Application additionally of combination of canephron Н and thiothriasolin, in comparing to base therapy is effective, that is confirmed by a removal pain and intoxication syndromes, diminishing of dysuria disorders, leveling of urinary syndrome, with a tendency to normalization of TNF-б, ІL-1в, ІL-10, NO; by oppression of processes of oxidizing modification of albumens, serum activity of SOD and the level of CIC, by the removal of compensation of DM 2 to the type. Realization of rehabilitation measures for patients assisted the reliable diminishing of frequency of intensifying of PN.

Key words: chronic pyelonephritis, diabetes mellitus type 2, treatment, rehabilitation, kanefron H, tiotriazolin.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.