Медико-соціальне обґрунтування системи охорони здоров’я Державної прикордонної служби України

Thesis for taking the degree of PhD (Doctor of Medicine) with specialization in 14.02.03 - Social Medicine. - The National Medical Academy of Postgraduate Education of the Ministry of Health of Ukraine named after P.L. Shupyk. - Kyiv, 2011.

The thesis is devoted to the scientific grounding, development and implementation of a quite new model of health care system of the State Border Guard Service of Ukraine.

The quite new functionally-organizational model of the health care system of the State Border Guard Service of Ukraine was grounded and implemented into practical activity as a composite of the national health care system of Ukraine.

The peculiarity of the very model is inclusion of new system elements into the earlier existing system (polyclinic departments at hospitals, day patients departments, clinical centre of medicine and rehabilitation, exclusion of clinical hospitals from attachment to regional directorates), mutual cooperation of which has given rather new integrative qualities to the system.

The practicability of a wide implementation of the new model of the personnel medical maintenance into the practical activity of medical services of Military organization of Ukraine has been proved.

The components of medical, economic and social effectiveness of introduction of the quite new health care system of the State Border Guard Service of Ukraine have been defined. The main results of the thesis research have been implemented into the practical activity that is confirmed by respective certificates.

Keywords: medical maintenance, health care system, state policy in the field of health care, common medical space, health-economic and social efficiency.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. З набуттям Україною в 1991 році незалежності, нагальною проблемою стала реалізація принципів територіальної цілісності, а одним з першочергових завдань - забезпечення охорони державного кордону, утворення й розбудова власної системи прикордонної безпеки.

Відомо, що Державна прикордонна служба України (далі - ДПСУ) після розпаду СРСР отримала військово-медичну службу, яка була фактично фрагментом медичної служби колишнього Комітету Державної безпеки і не відповідала завданням та потребам ДПСУ.

У результаті проведення низки організаційних заходів, здійснених протягом останніх років, медичні ресурси ДПСУ стали невід'ємною складовою національної системи охорони здоров'я України. Посідаючи важливе місце у загальній моделі реформування медичної галузі держави, система охорони здоров'я прикордонного відомства потребує її вдосконалення відповідно до сучасних вимог. У цьому контексті особливо важливим є подальший її розвиток, переведення всіх її ланок на загальносвітовий рівень.

Оптимізації системи медичного забезпечення відомчих структур Воєнної організації України Воєнна організація держави - сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз. присвячені наукові праці М.І. Бадюка (2005-2007), В.Я. Білого (2006), М.П. Бойчака (2005-2008), Л.А. Голика (2004), Р.Х. Камалова (2006), А.С. Котузи (2006), І.А. Луріна (2005), В.В. Паська (2003), Я.Ф. Радиша (2005), Ю.М. Скалецького (2008), О.Г. Шекери (2010) та ін. У наукових працях цих авторів розкриваються сучасні тенденції розвитку військової медицини, досліджуються роль і місце військових лікувально-профілактичних закладів в національній системі охорони здоров'я, аналізуються особливості медичного страхування військовослужбовців, наводяться рекомендації щодо провідних засад взаємодії органів управління цивільною та військовою медициною на різних рівнях. Проте, незважаючи на широкий їх спектр, теоретичні та практичні аспекти управління охороною здоров'я ДПСУ та створення її сучасної моделі досліджені недостатньо.

Актуальність проблеми медико-соціального обґрунтування системи охорони здоров'я прикордонного відомства обумовлюється невідповідністю існуючих її організаційних форм сучасним вимогам, необхідністю удосконалення медичного забезпечення персоналу та ветеранів, наявністю невідповідностей між існуючими вимогами до управління відомчою охороною здоров'я та перспективними управлінськими моделями єдиного медичного простору України, необхідністю приведення потреб персоналу і ветеранів прикордонного відомства в частині медичного забезпечення у відповідність з реальними можливостями системи охорони здоров'я ДПСУ.

Актуальність дослідження значною мірою посилюється необхідністю виконання Закону України "Про Державну прикордонну службу України" (від 03.04.2003 р. № 661-ІV) та Концепції розвитку системи охорони здоров'я Державної прикордонної служби України до 2015 року (від 08.09.2006 р. № 675).

Зазначене свідчить про необхідність комплексного дослідження сутності та особливостей управління системою охорони здоров'я українських прикордонників у сучасних умовах як основи наукового обґрунтування визначення напрямів її оптимізації з метою реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я.

Таким чином, необхідність медико-соціального обґрунтування нової моделі системи охорони здоров'я ДПСУ зумовила актуальність цього дослідження, визначила його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося відповідно до Основних напрямів наукових досліджень у Державній прикордонній службі України на період до 2015 року, комплексного проекту Головного військово-медичного управління Міністерства оборони України "Проект концепції моделі медичної служби ЗС України зразка 2010 року" та науково-дослідної роботи Української військово-медичної академії (шифр "Взаємодія"), у підготовці яких автор як виконавець брав безпосередню участь.

Мета - медико-соціальне обґрунтування, розроблення та впровадження нової функціонально-організаційної моделі системи охорони здоров'я Державної прикордонної служби як складової національної системи охорони здоров'я України.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

- проведення комплексного аналізу інформаційних ресурсів з проблеми, нормативно-правової бази щодо стану сфери охорони здоров'я та управління нею;

- вивчення стану здоров'я особового складу прикордонного відомства;

- проведення аналізу основних кількісних та якісних показників організації медичної допомоги на етапах її надання;

- проведення аналізу основних ресурсів системи охорони здоров'я відомства та визначення перспективи їх подальшого розвитку;

- виявлення резервів удосконалення кадрової політики та механізмів управління системою охорони здоров'я Держприкордонслужби як важливих засобів стратегії її розвитку;

- обґрунтування професійної моделі фахівця з управління системою охорони здоров'я Держприкордонслужби;

- обґрунтування, розроблення та впровадження нової функціонально-організаційної моделі системи охорони здоров'я Державної прикордонної служби України, визначення її медичної, соціальної та економічної ефективності.

Об'єкт дослідження - система охорони здоров'я Державної прикордонної служби України.

Предмет дослідження - стан здоров'я особового складу, якість медичного забезпечення, ресурси системи охорони здоров'я Державної прикордонної служби України.

Методи дослідження. Реалізація мети і завдань дослідження потребувала використання комплексу взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів, спрямованих на отримання об'єктивних й достовірних результатів, а саме:

- системного підходу та системного аналізу для виявлення закономірностей в системі управління медичним забезпеченням ДПСУ і з'ясування її внутрішніх та зовнішніх зв'язків;

- історичного методу для вивчення стану і перспектив розвитку системи охорони здоров'я прикордонного відомства;

- інформаційного методу для проведення систематизації інформації та її наукового аналізу, подання і синтезу нових показників;

- статистичного методу для визначення й аналізу основних показників стану здоров'я особового складу, аналізу основних показників діяльності медичної служби й оцінки розробленої та впровадженої моделі;

- соціологічного методу для вивчення рівня задоволеності пацієнтів наданою медичною допомогою, а також думки експертів щодо ефективності розробленої та впровадженої моделі системи охорони здоров'я ДПСУ;

- методу моделювання для розробки якісно нової функціонально-організаційної моделі системи охорони здоров'я ДПСУ та професійної моделі фахівця з управління охороною здоров'я;

- методу прогнозування для наукового обґрунтування можливого стану предметів дослідження у майбутньому в умовах діяльності запропонованої системи охорони здоров'я ДПСУ;

- економічного методу для аналізу ефективності впровадження медико-організаційних заходів;

- методу експертних оцінок для оцінки дієвості впровадженої моделі системи охорони здоров'я.

Науковою базою дослідження, яке проводилось в 2005-2009 роках, стали органи управління медичною службою та лікувально-профілактичні заклади ДПСУ. Усього - 49 об'єктів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні:

- встановлено особливості рівнів, динаміки і структури захворюваності особового складу Держприкордонслужби у порівнянні з відповідними показниками серед цивільного населення, відмінності у стані здоров'я різних контингентів військовослужбовців, частота та причини їхнього звільнення зі служби за станом здоров'я;

- доведено залежність між ресурсним забезпеченням системи охорони здоров'я і результатами надання медичної допомоги особовому складу;

- встановлено причинно-наслідкові зв'язки між управлінням медичною службою та якістю і ефективністю діяльності її лікувально-профілактичних закладів;

- визначено механізми забезпечення якості та ефективності надання медичної допомоги лікувально-профілактичними закладами Держприкордонслужби;

- розроблено професійну модель фахівця з управління охороною здоров'я Держприкордонслужби, обґрунтовано методологічні основи моніторингу її кадрового потенціалу з позиції стратегічного і тактичного управління кадровими ресурсами;

- створено інформаційні регіональні інфраструктури для формування єдиного медичного простору та включення його у загальну структуру галузі;

- науково обґрунтовано, розроблено і впроваджено функціонально-організаційну модель системи охорони здоров'я Держприкордонслужби, в основу функціонування якої закладено сучасні принципи доказовості та менеджменту.

Теоретичне значення роботи полягає у доповненні теорії соціальної медицини в частині організації відомчої медичної служби, управління персоналом та витратами.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони стали підставою для:

- удосконалення нормативно-правової бази щодо регулювання медичного забезпечення персоналу і ветеранів Держприкордонслужби;

- визначення оптимальних функцій, структури, мережі та потужності лікувально-профілактичних закладів відомства;

- інтеграції функціонально-організаційної діяльності системи охорони здоров'я прикордонного відомства у загальнодержавну систему охорони здоров'я з метою формування єдиного медичного простору;

- запровадження пріоритетності первинної медико-санітарної допомоги та принципів доказової медицини, підвищення якості надання медичної допомоги прикордонникам;

- формування системних принципів кадрової політики системи охорони здоров'я Держприкордонслужби;

- оптимізації матеріально-технічного забезпечення і переоснащення лікувально-профілактичних закладів відомства сучасними зразками медичної техніки.

Матеріали дослідження використано під час розроблення проектів:

на державному рівні:

• Закону України "Про внесення змін до статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 17.03.2009 р. № 1138-VI";

• указів Президента України "Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення" від 06.12.2005 р. № 1694/2005 та "Про схвалення Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року" від 19.06.2006 р. № 546/2006;

• постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України "Про схвалення концепції комплексної програми облаштування та реконструкції державного кордону на період до 2015 року" від 27.12.2006 р. № 640-р та "Про затвердження Національного плану розвитку системи охорони здоров'я на період до 2010 року" від 13.09.2007 р. № 815;

на галузевому рівні:

• проектів наказів МОЗ України "Про внесення доповнення до наказу МОЗ України від 14.09.1998 р. № 273" від 26.10.2004 р. № 520 (доповнено Перелік клінічних лікувально-профілактичних закладів МОЗ України Центральним клінічним госпіталем Державної прикордонної служби України, м. Київ); "Про внесення доповнення до наказу МОЗ України від 14.09.1998 р. № 273" від 20.06.2006 р. № 406 (доповнено Перелік клінічних лікувально-профілактичних закладів МОЗ України клінічним госпіталем Державної прикордонної служби України, м. Львів); "Про внесення доповнення до наказу МОЗ України від 14.09.1998 р. № 273" від 10.11.2006 р. № 745 (доповнено Перелік клінічних лікувально-профілактичних закладів МОЗ України клінічним госпіталем Державної прикордонної служби України, м. Одеса); "Про внесення доповнення до наказу МОЗ України від 14.09.1998 р. № 273" від 14.09.2007 р. № 553 (доповнено Перелік клінічних лікувально-профілактичних закладів МОЗ України клінічним санаторієм "Прикордонник" Державної прикордонної служби України, м. Ялта) (довідка МОЗ України від 29.09.2009 №1.07/33);

на відомчому рівні:

• Концепції сталого розвитку та динамічного поступального руху служби охорони здоров'я Державної прикордонної служби України на період до 2015 року (2006);

• Программы рабочей встречи руководителей медицинских служб пограничных ведомств государств-участников СНГ, 5-8 июня 2007 г.;

• рішень колегії Державної прикордонної служби України "Про підсумки оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України в 2005 році та завдання на 2006 рік відповідно до вимог Президента та Уряду України" від 16.12.2005 р. №8; "Про основні напрями розвитку Державної прикордонної служби України на 2007 рік", від 12.12.2006 р. №6; "Про підсумки оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України в 2007 році та завдання на 2008 рік відповідно до вимог Президента та Уряду України" від 14.12.2007 р.; "Про підсумки оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України в 2008 році та завдання на 2009 рік відповідно до вимог Президента та Уряду України" від 21.12.2008 р.; "Про підсумки діяльності Державної прикордонної служби України в 2009 році та завдання на 2010 рік відповідно до вимог Президента та Уряду України" від 18.12.2009 р. № 9;

• матеріалів та доповідей до п'яти практичних конференцій керівного складу служби охорони здоров'я Державної прикордонної служби України (2005-2009 роки);

• проектів 39 наказів Адміністрації Держприкордонслужби України щодо організації медичного забезпечення особового складу (довідка Адміністрації Держприкордонслужби України від 18.09.2009 №11050).

Крім того, матеріали дослідження використано під час підготовки:

- "Порадника для лікарів служби охорони здоров'я Державної прикордонної служби України" (частина 1) (2006);

- "Порадника для лікарів служби охорони здоров'я Державної прикордонної служби України" (частина 2) (2008);

- "Порадника для лікарів служби охорони здоров'я Державної прикордонної служби України" (частина 3) (2009).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Української військово-медичної академії (акти впровадження від 10.12.2006 р., 20.02.2008 р., 25.06.2008 р. та 16.01.2009 р.), Одеського державного медичного університету (акт впровадження від 18.09.2009 р.) та Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (акт впровадження від 12.06.2009 р.).

Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України під час підготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів Воєнної організації держави.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначено напрям, мету, завдання дослідження, розроблено його програму, концептуальні підходи до організації та надання усіх видів медичної допомоги особовому складу, ветеранам прикордонного відомства, нормативно-правові та організаційні засади діяльності лікувально-профілактичних закладів, проаналізовано стан системи управління медичним забезпеченням ДПСУ та обґрунтовано шляхи його реформування.

У положеннях Порадника для лікарів служби охорони здоров'я Державної прикордонної служби України (частини 1, 2, 3) автором визначено принципи і сферу діяльності медичного персоналу прикордонного відомства, окремі повноваження їх посадових осіб; порядок організації та проведення контролю якості медичної допомоги, роботи експерта, його права, обов'язки і відповідальність; показники оцінки стану медичної допомоги. Ідеї та розробки співавторів колективно опублікованих робіт у дослідженні не використовувалися.

У наукових розробках, наведених у статтях, опублікованих спільно зі співавторами [15-28], участь здобувача була вирішальною для їх завершення та об'єднання в єдине ціле. Конкретний внесок автора у підготовку зазначених публікацій вказано у розділі автореферату, в якому наведено наукові праці за темою дисертаційного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи доповідалися на секційних і пленарних засіданнях наукових конференцій служби охорони здоров'я ДПСУ (Київ-Львів-Одеса, 2005-2009 роки) та на інших наукових заходах, а саме:

а) державний рівень:

- на ІV з'їзді спеціалістів із соціальної медицини та організаторів охорони здоров'я (Житомир, 2008 рік);

- на ІХ науково-практичній конференції медичної служби охорони здоров'я Державної прикордонної служби України (Київ, 2008 рік);

- на науково-практичній конференції Національної академії державного управління при Президентові України (Київ, 2010 рік);

- на колегіях МОЗ України (Київ, 2007-2009 роки);

б) регіональний рівень: на науково-практичних конференціях Львівського та Одеського клінічних госпіталів ДПСУ, санаторію "Прикордонник" (Львів-Одеса-Ялта, 2005-2009 роки).

Окремі теоретичні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри управління охороною здоров'я Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (2008 і 2009 роки).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 37 наукових працях, у тому числі: 28 - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (14 - без співавторів), 9 - в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 355 сторінок друкованого тексту (255 сторінок основного тексту, 52 рисунки та 24 таблиці; 3 додатки). Список використаних джерел містить 352 найменування, у тому числі 15 - латиницею.

Основний зміст роботи

Програма, обсяги та методи дослідження. Досягнення мети та вирішення завдань дослідження потребувало розробки спеціальної програми (рис. 1), складеної з використанням системного підходу, що обумовило його виконання в сім етапів.

Перший етап присвячувався вивченню та аналізу інформаційних ресурсів, нормативно-правової бази з проблеми стану здоров'я населення, організації системи щодо забезпечення його медичною допомогою, у тому числі на рівні відомчої системи охорони здоров'я, діяльності лікувально-профілактичних і оздоровчих закладів, кадрових та управлінських аспектів.

Рис. 1. Програма, об'єкти та обсяги дослідження

Рис. 1. Програма, об'єкти та обсяги дослідження (продовження)

Змістом другого етапу стало визначення проблемних питань, на підставі яких було сформульовано мету і завдання дослідження, відповідно до яких визначено адекватні методи та обґрунтовано обсяги фактичного матеріалу дисертаційної роботи.

На третьому етапі здійснено наукове обґрунтування та розроблена якісно нова функціонально-організаційна модель системи охорони здоров'я прикордонного відомства.

Четвертий етап був присвячений комплексному аналізу стану здоров'я особового складу, частоти та причин звільнення військовослужбовців за станом здоров'я.

На п'ятому етапі здійснено аналіз ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я, досліджено кількісні і якісні показники діяльності лікувально-профілактичних закладів прикордонного відомства та визначено перспективи їх розвитку.

На шостому етапі розглядалось у багатофакторному аспекті кадрове питання, обґрунтовувалася професійна модель фахівця з управління охороною здоров'я.

На сьомому етапі визначалась ефективність (соціальна, медична та економічна) запропонованих розробок, формувались наукові положення, обґрунтовувалися висновки та практичні рекомендації щодо подальшого впровадження матеріалів дослідження.

Адекватний відбір основних об'єктів дослідження забезпечувався з огляду на їх однорідність з соціальної, медичної та економічної точок зору, а також достатньої чисельності.

Здійснено обстеження військовослужбовців-контрактників, офіцерів та ветеранів військової служби Державної прикордонної служби України.

Програмою дослідження передбачено вивчення стану здоров'я зазначених контингентів (військовослужбовців-контрактників вікової групи 18-20 років, офіцерів - 22-55 років, ветеранів прикордонної служби віком понад 55 років (14 390 осіб) та його залежності від соціально-гігієнічних, економічних, екологічних чинників, а також рівня медичного забезпечення.

Спостереження за станом здоров'я досліджуваних контингентів у динаміці здійснювалося за матеріалами щорічного медичного обстеження, доповненого вибіркою основних груп захворюваності за зверненням до лікарів загальної практики (6 485 осіб). Усього обстежено 21 000 осіб.

Основними джерелами інформації стали: паспорти здоров'я - 7 567 од., історії хвороби - 2 498 од., книги обліку хворих у військовій частині - 273 од., річні звіти за 2005-2009 роки - 256 од.

Джерелами інформації щодо загальної захворюваності особового складу були дані звернень, результати щорічного медичного обстеження та показники медико-соціологічних досліджень, встановлених методом анкетування (200 анкет).

Збір й опрацювання матеріалу здійснювалася з використанням загальноприйнятих методів: соціологічного, вибіркового, спрямованого відбору і формування груп за певними ознаками та порівняльного аналізу.

Статистична обробка результатів дослідження проводилась з використанням методів статистичного аналізу, реалізованих у пакетах ліцензійних прикладних програм EXCEL, БІОСТАТ 4.03 і STATISTICA 6.0.

Результати дослідження. Комплексний аналіз стану системи охорони здоров'я Держприкордонслужби засвідчив про наявність у ній суттєвих організаційних недоліків, зокрема: невідповідність організаційно-штатної структури лікувально-профілактичних та оздоровчих закладів відомства потребам надання медичної допомоги, санаторно-курортного й реабілітаційного лікування, відсутність поліклінічних відділень у відомчих госпіталях; деформацію структури надання медичної допомоги з переважанням стаціонарної; низьку ефективність диспансерного нагляду військовослужбовців. Наслідком наведеного стали високий рівень захворюваності особового складу (у 2004 році - 825 0/00, що перевищувало показники Міністерства оборони та Міністерства охорони здоров'я України на 10 і 17% відповідно), а також високий показник звільнень військовослужбовців за станом здоров'я (кожний сьомий), низькі показники роботи ліжка (менше 300 днів на рік) та його оберту (16-18 хворих на одне ліжко за рік), довготривале перебування хворого на стаціонарному лікуванні (в середньому 15 днів).

Охоплення медичного персоналу Держприкордонслужби навчанням у системі післядипломної освіти щороку у середньому становило 16,5% від загальної кількості працюючих, що не відповідало відомчому нормативу 25,0%. здоров'я госпіталь стаціонар реабілітація

Виявлені в дослідженні організаційні недоліки стали підставою для наукового обґрунтування та розроблення якісно нової функціонально-організаційної моделі системи охорони здоров'я ДПСУ як складової національної системи охорони здоров'я України. Особливістю цієї моделі стало включення нових елементів системи до раніше існуючих (поліклінічних відділень госпіталів, денних стаціонарів, клінічного центру медицини та реабілітації, виведення клінічних госпіталів з підпорядкування регіональних управлінь), взаємодія яких між собою надала системі якісно нових інтегративних якостей (рис. 2).

Таким чином, стратегічним напрямом запропонованої якісно нової моделі системи охорони здоров'я ДПСУ є поліпшення стану здоров'я особового складу та пенсіонерів прикордонного відомства, покращення якості медичної допомоги та розширення її доступності, зниження питомої ваги звільнень військовослужбовців за станом здоров'я, тактичним - удосконалення системи медичного забезпечення прикордонного відомства.

Важливою складовою запропонованої системи стало включення до неї підсистеми інформатизації служби охорони здоров'я ДПСУ шляхом створення інформаційних регіональних центрів з телемедичним обладнанням із забезпечення моніторингової діяльності окремих закладів, інформаційно-довідкової потреби закладів, що дає змогу здійснювати обмін оперативною інформацією між ієрархічними ланками загального інформаційного медичного простору (рис. 3).

Рис. 3. Схема удосконалення системи інформатизації служби охорони здоров'я Державної прикордонної служби України

На відміну від раніше існуючої, запроваджена система дала змогу удосконалити структуру медичної служби, забезпечити раціональне використання її мережі в системі єдиного медичного простору, забезпечити постійне підвищення якості надання медичних послуг і планування обсягів медичної допомоги відповідно до її стандартів та клінічних протоколів, раціональне використання матеріально-технічних та кадрових можливостей не тільки в акредитованих медичних закладах відомства, а й, у разі необхідності, у мережі закладів єдиного медичного простору України.

Результати аналізу захворюваності особового складу Держприкордонслужби в умовах дії впровадженої системи свідчать про стійку тенденцію до її зниження. У 2009 році рівень захворюваності (514 на 1000 військовослужбовців) був на 37% меншим, ніж у 2005 році, та значно нижчим порівняно з величинами показників захворюваності військовослужбовців Міністерства оборони і цивільного населення України. Відрізняється й динаміка їх змін - для двох останніх категорій характерна стабілізація та зростання відповідно (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка рівня захворюваності військовослужбовців Державної прикордонної служби, Міністерства оборони та цивільного населення України (‰)

Дослідженням встановлено, що в структурі захворюваності перші місця належать хворобам органів дихання (18,8%), органів травлення (15,7%), кістково-м'язової системи (13,7%), нервової системи (9,8%) та системи кровообігу (9,5%), що обумовлюється характером і особливостями професійної діяльності (рис. 5).

Рис. 5. Структура захворюваності військовослужбовців ДПСУ за класами захворювань (%)

Дослідженням статистично доведено (p<0,01) зниження рівня госпіталізації за 5 років на 37,5% (рис. 6). Одним із головних факторів зниження, як і стосовно рівня захворюваності, став перехід до комплектування ДПСУ військовослужбовцями за контрактом.

Рис. 6. Динаміка рівня госпіталізації в ДПСУ за 2005-2009 роки (на 100 осіб)

Встановлено, що переважна більшість госпіталізованих (92%) проходили стаціонарне обстеження та лікування в закладах охорони здоров'я відомства і лише 8% потребували висококваліфікованої допомоги у лікувально-профілактичних закладах МО та МОЗ України. Підкреслюється достовірне зниження кількості хворих із хронічними захворюваннями, що певним чином відобразилось на показниках звільнення з військової служби за станом здоров'я.

У ході дослідження встановлено, що в структурі причин звільнень (рис. 7) переважають хвороби системи кровообігу (кожний третій) та кістково-м'язової системи (кожний п'ятий).

Рис. 7. Структура причин звільнень військовослужбовців ДПСУ за класами захворювань (%)

Аналіз динаміки структури надання медичної допомоги (амбулаторної, стаціонарної, в умовах денного стаціонару) військовослужбовцям у лікувально-профілактичних закладах ДПСУ протягом 2005-2009 років свідчить, що за досліджуваний період кількість звернень зросла на 8%, пролікованих у денних стаціонарах при поліклінічних відділеннях - на 21% (рис. 8), різниця величин показників у динаміці статистично доведена (p<0,05).

Рис. 8. Динаміка структури надання медичної допомоги (амбулаторної, стаціонарної, в умовах денного стаціонару) військовослужбовцям ДПСУ в лікувально-профілактичних закладах ДПСУ (2005-2009 роки; у %±m%)

Дані табл. 1 свідчать про ефективність заходів диспансерного нагляду, адже підтверджуються вірогідним зростанням частоти кількості осіб, які одужали, та тих, у кого відмічено клінічне покращення.

Таблиця 1. Ефективність диспансерного нагляду військовослужбовців (2005-2009 роки; у %±m%)

Наголошується, що позитивні зміни якісних і кількісних показників стану здоров'я особового складу стали можливими за повного переходу на комплектування відомства військовослужбовцями за контрактом, а також завдяки переорієнтації медичної служби на профілактичну спрямованість, яка реалізовується через первинну медико-санітарну допомогу. При цьому суттєве значення надається удосконаленню організації диспансерної роботи, яка забезпечує систематичне спостереження за декретованим контингентом, проведення планових медичних оглядів, регулярних поглиблених та контрольних обстежень, реалізацію індивідуально розроблених лікувально-оздоровчих заходів. Особливого значення в системі надання медичної допомоги надається проведенню оздоровчих заходів, повсякденній пропаганді та поширенню здорового способу життя, що на практиці, в основному, реалізується через відомчу санаторно-курортну базу, представлену трьома добре обладнаними та відповідно оснащеними лікувально-оздоровчими установами, у яких щороку оздоровлюється близько 11 тис. осіб.

Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що якість медичної допомоги та управління нею в системі охорони здоров'я потребують особливої уваги. Запропонована етапність процесу її забезпечення в медичній службі прикордонного відомства, відповідно до розробленого управлінського циклу, представлена на рис. 9.

Рис. 9. Етапність процесу забезпечення якості медичної допомоги в системі охорони здоров'я ДПСУ

У ході дослідження підтверджено, що одним з основних елементів забезпечення високої якості медичної допомоги є акредитація, якій підлягали всі заклади відомчої медичної служби. Ліцензії на надання відповідних медичних послуг отримані всіма лікувальними і оздоровчими закладами ДПСУ.

Отримані результати дослідження дали змогу запропонувати трирівневу експертизу процесу та результатів медичної допомоги: лікар - начальник відділення - госпітальна військово-лікарська комісія. Якість медичної допомоги забезпечується впровадженням і дотриманням клінічних протоколів, стандартів допомоги на всіх етапах її надання та використанням новітніх медичних технологій. Обґрунтовується, що саме завдяки цьому тривалість госпіталізації зменшилася на 17,5% при зростанні кількості днів роботи ліжка з 308 до 329 днів (на 7%) та його оберту - з 18,6 до 24,6 днів (рис. 10).

Рис. 10. Динаміка показників тривалості перебування хворих на госпітальному ліжку, кількість днів роботи ліжка та оберт ліжка в лікувально-профілактичних закладах ДПСУ (2005-2009 роки)

Обґрунтовано, що визначальним у досягненні високої якості медичної допомоги є добір, підготовка та розстановка кадрів, у тому числі управлінських.

Показано, що в медичній службі прикордонного відомства працює близько трьох тисяч осіб, з яких 29,3% становлять лікарі та 58,5% - середній і молодший, решта 12,2% - допоміжний персонал. Динаміка зміни чисельності особового складу наведена на рис. 11.

Рис. 11. Динаміка кадрових ресурсів системи охорони здоров'я Державної прикордонної служби України (в абсолютних числах)

Встановлено, що показник постійно працюючих за період з 2005 року до 2009 року становив у середньому 98,2% і коливався від 96,8% (2005 р.) до 98,8% (2009 р.), тоді як показник кількості звільнених - відповідно 1,8, 3,2 та 1,2%. Наведені дані свідчать про відносну стабільність кадрового потенціалу в системі, що підтверджує виваженість кадрової політики відомства та комплексний підхід до цього розділу роботи.

Медичною службою стали використовуватися розроблені нами еталонні рівні вимог для кожної категорії фахівців, розроблена методика бальної поточної оцінки діяльності співробітників і окремо для апарату управління. Як експеримент вона була апробована і визнана не тільки дієвою, але й такою, що потребує широкого застосування на практиці, оскільки сприяє стабільності кадрів та підвищенню їх кваліфікаційного рівня.

Результати соціологічного опитування засвідчили наявність недоліків в існуючій системі оцінювання рівня знань медичного персоналу, зокрема: відсутність системи поточного оцінювання персоналу; сприйняття значною частиною службовців і медичних працівників атестації як бюрократичної формальності, відсутність опитувального листа особи, яка атестується, та анкети "Атестація", заповненої як безпосереднім керівником, так і співробітником, що не дає змоги оцінити його особистісні та ділові якості за бальною шкалою; заслуховування атестаційною комісією співробітника без виступу його безпосереднього керівника про якісні показники його діяльності.

Аналіз кадрового складу системи охорони здоров'я ДПСУ засвідчив позитивну тенденцію зростання кількості медичного персоналу з 1785 у 2005 році до 2 896 осіб у 2009 році, тобто на 62,2%, що пояснюється удосконаленням структури ЛПЗ - відкриттям нових відділень, кабінетів та розширенням існуючих структур.

При цьому встановлена суттєва різниця в наявності відповідних кваліфікаційних категорій між цивільними лікарями відомства і військовими лікарями. Якщо перші мають кваліфікаційні категорії в 71% випадків, за рахунок чого загальна кількість атестованих лікарів системи охорони здоров'я ДПСУ становить 61%, то 39% військових лікарів взагалі не атестовані, що пояснюється наявністю значної кількості молодих лікарів, які ще не підлягають атестації і становлять суттєвий резерв щодо зростання професійної майстерності лікарського складу ДПСУ.

Показано, що на кінець 2009 року кадровий лікарський потенціал характеризувався поєднанням молодих військових лікарів і досвідчених цивільних. Так, у медичних пунктах ДПСУ вони становили відповідно 46 і 28%, у клінічних госпіталях, медико-санітарних частинах, санаторно-оздоровчих закладах - 23% військових лікарів із стажем практичної роботи до 20 років і 22% цивільних лікарів із загальним стажем роботи 20 і більше років. Науковий потенціал прикордонного відомства нараховує 25 докторів та 28 кандидатів медичних наук.

Удосконалення процесу оцінювання медичного персоналу потребувало використання комплексного показника оцінки працівника не як штатної одиниці, а як стратегічної компетенції медичної служби, який можна розрахувати за формулою Дрешера, (1999):

К = КВа₁ + ЯПа₂+ ДСа₃+ ЛКа₄,

де: К - інтегральний показник, що дає змогу всебічно оцінити працівника; КВ - кваліфікаційні вимоги (характеризують обсяг виконуваної роботи); ЯП - якість виконуваної роботи (рівень професіоналізму); ДС - дисциплінованість, відповідальність; ЛК - лояльність до колективу; а₁-а₄ - вагові коефіцієнти кожного з обраних показників в інтегральному показнику.

Результати дослідження, а також зростаючі вимоги до медичної служби Державної прикордонної служби України, засвідчили про необхідність формування нової генерації управлінців. Розроблений перелік особистих професійних ознак, які повинні мати фахівці апарату управління, а також визначені критерії оцінок якостей та діяльності керівника сучасного типу стали підставою для розроблення професійної моделі фахівця з управління охороною здоров'я ДПСУ (рис. 12).

Визначення основних компонентів професійної моделі сучасного керівника відбувалося з урахуванням змісту, принципів і шляхів формування кадрової політики особового складу ДПСУ в контексті реформування відомства. Результати дослідження дають змогу вважати, що ними повинні стати: наявність системи отримання професійних знань, удосконалення вмінь і навичок; навчання протягом професійної управлінської діяльності; виховання загальнолюдських цінностей через вивчення гуманітарних дисциплін; психологічна готовність до виконання управлінської діяльності.

Рис. 12. Професійна модель фахівця з управління охороною здоров'я Державної прикордонної служби України

При цьому враховувалось, що зазначені вище характеристики універсальні та необхідні для майбутнього керівника системи охорони здоров'я служби в єдиному медичному просторі України.

В основу авторського варіанту професійної моделі фахівця з управління охороною здоров'я ДПСУ покладався принцип взаємовпливу її основних елементів:

- професійного призначення лікаря за другою спеціальністю - "Організація та управління охороною здоров'я";

- професійно-психологічних вимог;

- орієнтації на здобуття знань у галузі управління, менеджменту та маркетингу;

- спрямування на формування відповідних вмінь і навичок.

Визначено, що підготовка нової генерації керівників медичної служби має бути багатодисциплінарною і забезпечувати набуття знань з широкого спектра складних управлінських проблем. Саме такий підхід сприятиме виробленню у керівників медичної служби відомств Воєнної організації необхідних якостей для результативного вирішення складних питань з реформування сфери охорони здоров'я.

Невід'ємною складовою запропонованої системи охорони здоров'я ДПСУ стала розроблена та впроваджена модель її консолідованого фінансування (табл. 2).

З табл. 2 видно, що в умовах дії нової системи охорони здоров'я ДПСУ до бюджетного фінансування (82,4%) додаються позабюджетні кошти (17,6%), які надходять переважно за рахунок надання платних медичних послуг фізичним особам, що не мають права на лікування у відомчих закладах (91,8%), благодійної допомоги (3,5%), господарської діяльності (2,4%), а також від надання медичних послуг компаніям та організаціям на договірних засадах (2,3%).

Таке формування консолідованого бюджету дало можливість забезпечити основні потреби медичної служби відомства.

Таблиця 2. Консолідоване фінансування системи охорони здоров'я Державної прикордонної служби України (2007-2009 роки)

Результати медичної, соціальної та економічної ефективності впровадження запропонованої моделі системи охорони здоров'я наведені на рис. 13. Зокрема, про медичну ефективність свідчить зниження рівня загальної захворюваності на 37%; захворюваності на інфекційні та паразитарні хвороби - у 5 разів, тривалості госпіталізації - на 17,5%, зростання на 12% групи "практично здорових" та підвищення на 6,5% показника охоплення диспансеризацією за окремими нозологічними формами.

Рис. 13. Ефективність впровадження запропонованої моделі системи охорони здоров'я Державної прикордонної служби України

Соціально значимим стало: збільшення на 21% хворих, які отримували медичну допомогу в денних стаціонарах; зниження вдвічі звільнень військовослужбовців за станом здоров'я; підвищення на 50% рівня інформованості особового складу щодо можливостей медичної служби; збільшення, за даними опитування, на 60% осіб, що дотримуються здорового способу життя; забезпечення стабільності кадрового потенціалу, за якого показник постійно працюючих досяг 98,2%.