доктор медичних наук, професор

Іванов Дмитро Дмитрович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Міністерство охорони здоров'я України, завідувач кафедри нефрології

кандидат медичних наук,

Бобрик Юрій Валерійович, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, Міністерство охорони здоров'я України, доцент кафедри лікувальної фізкультури, спортивної медицини, фізіотерапії з курсом фізичного виховання

Захист відбудеться "30" вересня 2011 р. о 12³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.02 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розіслано 23 серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.В. Коробейніков

Загальна характеристика роботи

1. Дослідити та систематизувати сучасні науково-методичні знання і результати практичного вітчизняного і закордонного досвіду з фізичної реабілітації досліджуваного контингенту на основі аналізу та узагальнення літературних джерел.

2. Дослідити для врахування при фізичній реабілітації структуру та обсяг вільного часу, обсяг рухової активності, психоемоційний стан за самооцінкою хворих, вихідні показники функціонального стану дихальної, серцево-судинної та нервової систем, загальну фізичну працездатність при хронічній нирковій недостатності, що потребує гемодіалізу.

3. Обґрунтувати і розробити програму фізичної реабілітації, яка містить лікувальну гімнастику з елементами масажу безпосередньо під час процедур гемодіалізу і комплекси фізичних та дихальних вправ за завданням в домашніх умовах.

4. Вивчити ефективність розробленої програми фізичної реабілітації за даними психофізіологічних та морфофункціональних методів і педагогічних спостережень.

Об'єкт дослідження - процес фізичної реабілітації при хронічній нирковій недостатності.

Предмет дослідження - програма фізичної реабілітації осіб з хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; педагогічне спостереження; дослідження з використанням комплексу клінічних (опитування, анкетування), інструментальних (кистьова динамометрія, пульсометрія, тонометрія артеріального тиску, спірографія, спірометрія, експіраторна пневмотонометрія, велоергометрія, сенсомоторна координація рухів, психомоторна спроможність) та біохімічних методів; методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів:

ниркова недостатність фізична реабілітація

вперше науково обґрунтовано і розроблено з урахуванням клініко-функціональних даних програму фізичної реабілітації при гемодіалізі, яка містить елементи лікувального масажу і диференційовані фізичні вправи для активного відпочинку та досягнення лікувально-профілактичного ефекту при гемодіалізі, а також фізичні вправи за завданням адекватного (визначеного шляхом велоергометрії) енергетичного рівня у вільні від гемодіалізу дні, дихальні вправи та корекцію вегетативного тонусу психофізіологічними засобами;

вперше одержані наукові результати відносно структури та обсягу вільного часу; характеру та обсягу рухової активності пацієнтів, енергетичних рівнів припустимого для них фізичного навантаження;

одержано показники тонусу вегетативної нервової системи, сенсомоторної координації рухів та психомоторної спроможності і зміни їх при застосуванні індивідуально підібраних фізичних вправ; результати з кореляційного аналізу та факторної структури гемодинамічної, респіраторної та нервової функцій;

доповнені наукові відомості щодо стану серцево-судинної системи, зовнішнього дихання, фізичної працездатності;

дістала подальшого розвитку технологія ретельного оперативного та етапного педагогічного контролю при оцінці адекватності фізичного навантаження та ефективності курсу фізичної реабілітації.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці програми ФР для застосування в умовах спеціалізованих реабілітаційних центрів та лікувально-профілактичних установ у лікарняний та післялікарняний періоди. Вона передбачає застосування індивідуально підібраних фізичних вправ безпосередньо під час ГД з елементами лікувального масажу, який проводився у вступній частині ЛГ. Рекомендовані самостійні заняття за завданням у вільні від ГД дні, які складаються з комплексів нескладних фізичних та дихальних вправ. Розроблені критерії для оцінки ефективності ФР для відповідного контингенту хворих.

Застосування запропонованої програми ФР позитивно впливало на психоемоційний та фізичний стан хворих, що адаптувало їх до фізичних навантажень побутового характеру, запобігало ускладненням та сприяло впевненості у поліпшенні перебігу захворювання.

Розроблені та впроваджені затверджені проблемною комісією Міністерства охорони здоров'я та Академії медичних наук України "Санологія та валеологія" методичні рекомендації "Фізична реабілітація хворих на хронічну ниркову недостатність при гемодіалізі", про що свідчать відповідні акти впровадження в практику роботи відділень хронічного ГД та ЛФК ОКЛ ім.І.І. Мечнікова (м. Дніпропетровськ) (від 07.09.2009 р.), Київського міського науково-практичного центру нефрології та гемодіалізу Київської міської клінічної лікарні № 3 (від 12.10.2009 р.), а також у навчальний процес профільних кафедр вищих фізкультурних та медичних закладів освіти України: Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту (від 29.06.2009 р.), Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту (від 12.09.2009 р.), Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (від 08.09.2009 р.), Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (від 16.09.2009 р.), Дніпропетровської державної медичної академії (від 25.09.2009 р.), Запорізького державного медичного університету (від 03.09.2009 р.), Одеського державного медичного університету (від 23.09.2009 р.) та Кримського державного університету ім. С.І. Георгієвського (від 20.10.2009 р.).

Особистий внесок автора полягає у формуванні завдань та виборі адекватних методів їх вирішення, в організації та проведенні комплексних досліджень, відборі та апробації методів дослідження, розробці й експериментальній перевірці комплексної програми ФР, а також у безпосередній роботі з хворими за запропонованою програмою з наступним якісним та кількісним аналізом отриманих результатів, узагальненні даних, впровадженням результатів дослідження в практику, підготовці публікацій та написання тексту дисертаційної роботи.

У спільних публікаціях автору належать дані педагогічних спостережень, наукове обґрунтування застосування програми ФР, яка складалась з попереднього лікувального масажу під час процедур ГД, самостійних занять ЛГ та дихальних вправ, а також бібліографічний пошук і всі наведені результати досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на науково-методичних конференціях молодих вчених Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту "Молоді науковці - спорту Придніпров'я" (2007-2009), на ІІІ-V Міжнародній науково-практичній конференції "Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації" (Дніпропетровськ, 2007-2009), а також на ІХ Міжнародній науковій конференції "Фізична культура, спорт та здоров'я" (Харків, 2007), ХІ Міжнародній науковій конференції "Молода спортивна наука України" (Львів, 2007), ХІІ-ХІІІ Всеукраїнській науковій конференції "Молода спортивна наука України" (Львів, 2008-2009) та на Всеукраїнській науково-практичній конференції з фізичного виховання (Дніпропетровськ, 2010).

Публікації. Основні положення дисертаційних досліджень викладені у 10 наукових працях, з них 9 у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 244 сторінках, складається зі вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків і містить 59 таблиць та ілюстрована 10 рисунками. У роботі використано 244 літературних джерела, з яких 78 - надруковано латиницею.

Основний зміст

Отримані в ході дослідження матеріали опрацьовувались за допомогою методів математичної статистики.

Дослідження проводили на базі Обласної клінічної лікарні ім.І.І. Мечнікова у відділенні хронічного ГД (м. Дніпропетровськ). Обстежено 72 пацієнти. Серед них 35 жінок та 37 чоловіків віком від 18 до 68 років з діагнозом ХНН ІV ступеня. З них 27 хворих склали основну групу (ОГ), а 45 хворих - групу порівняння (ГП).

На першому етапі (2006-2007 рр.) проводилось вивчення і аналіз науково-методичної літератури для оцінки стану проблеми дослідження. Були визначені теоретичні наукові передумови для розробки програми ФР, що планувалася до застосування.

На другому етапі (2007 р.) було надано клінічну характеристику пацієнтів і функціональну оцінку вихідного стану їх серцево-судинної, дихальної та нервової систем. Поряд з цим було застосовано розроблену програму ФР.

На третьому етапі (2008 р.) проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів для оцінки ефективності застосованої програми ФР.

На четвертому етапі (2008-2010 рр.) здійснено впровадження практичних рекомендацій в нефрологічних відділеннях, де здійснюється ГД, а також в навчальний процес профільних кафедр вищих фізкультурних та медичних закладів освіти України. А також оформлено дисертаційну роботу і автореферат.

У третьому розділі дисертації "Клінічний та функціональний стан пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, які знаходяться на гемодіалізі, на етапі первинного обстеження" наведені отримані результати опитування хворих на ХНН, які знаходяться на ГД, зі структури та обсягу часу за видами їх діяльності, включаючи руховий режим та ЛФК. ЛФК у формі ранкової гімнастики чи ЛГ практикували 23 (62 %) чоловіків та 11 (31 %) жінок. Витрати часу тих чоловіків і жінок, які займаються ранковою гімнастикою, за тиждень в середньому складають у чоловіків - 2,39±0,50 год, у жінок - 1,17±0,31 год. ЛГ застосовували тільки 5 (14 %) чоловіків і 2 (6 %) жінки, виділяючи на неї від 1 год до 10,5 год на тиждень.

За результатами анкетування за тестом "САН" з 30 ознак психоемоційного стану хворих 15 протилежних за значенням пар слів мали статистично достовірну різницю, тобто - були більш "чутливими" з діагностичної точки зору. При порівнянні результатів кількісної оцінки за складовими показниками тесту "САН" переважали показники активності та настрою над самопочуттям, а при порівнянні активності та настрою різниця між ними була статистично недостовірною.

Вперше отримано показники експрес-оцінки зовнішнього дихання у хворих на ХНН, яким проводиться ГД. При порівнянні з нормою у жінок були високодостовірно нижчими показники спірометрії, максимального споживання кисню (МСК), експіраторної пневмотонометрії, експіраторної пневмотонометрії відносно маси тіла, проби Генча та індексу стійкості до гіпоксії (р<0,001). У чоловіків при порівнянні з нормою більшість показників були достовірно нижчими (р<0,01-0,001). У порівнянні за статтю відмінність була статистично високодостовірною у чоловіків (р<0,001) (табл.1). Це свідчить про необхідність більш ретельного і цілеспрямованого підходу до включення дихальних вправ у програму ФР.

Таблиця 1

Показники експрес-оцінки зовнішнього дихання хворих на хронічну ниркову недостатність, які знаходяться на гемодіалізі

Примітки:

t₁, р_{1 -} достовірність різниці при порівнянні з нормою даних чоловіків;

t₂, р_{2 -} достовірність різниці при порівнянні з нормою даних жінок;

t ₃, р₃ - достовірність різниці при порівнянні за статтю.

У хворих під час велоергометрії частота серцевих скорочень підвищується з 98,1±3,1 уд·хв^-1 на 30,0±2,0 % (р<0,05) і досягає в середньому 126,6±3,4 уд·хв^-1, що зареєстровано на пороговому рівні після відмови обстежених продовжувати тест. Подвійний добуток, що характеризує систолічну роботу серця, достовірно підвищується (р<0,05), насосна функція міокарда та міокардіальний резерв переважно збережені, а коронарний резерв серця може бути як високим (46 %), так і зниженим (54 %) (табл.2).

Хворі, маючи знижений рівень фізичного стану, при велоергометрії здатні виконати фізичне навантаження, що відповідає 52,0±2,2 % від належної величини максимального споживання кисню. Можливі енерговитрати рухового режиму хворих на ХНН, яким проводиться ГД, знаходяться в середньому на рівні 7,9±0,2 ккал·хв^-1 (33,2±0,8 кДж·хв^-1) у чоловіків та 5,3 ккал·хв^-1 (22,3±1,3 кДж·хв^-1) у жінок.

Таблиця 2

Показники гемодинаміки під час велоергометрії хворих на хронічну ниркову недостатність, які знаходяться на гемодіалізі (n=35)

Значення тесту PWC₁₇₀ у чоловіків дорівнювали в середньому 154,68±2,86 Вт, а у жінок - 118,25±4,36 Вт. При порівнянні за статтю показники достовірно вищі у чоловіків (р<0,001). При порівнянні з нормою у чоловіків та жінок показники кистьової динамометрії високодостовірно нижчі (р<0,001). У порівнянні за статтю показники кистьової динамометрії достовірно вищі у чоловіків (р<0,001).

Коефіцієнт сенсомоторної координації рухів у хворих склав 0,094±0,005 ум. од., а психомоторної спроможності - 172,5±5,2 рухи / за 30 с, які статистично нижче норми (р<0,01) (табл.3). У хворих має місце виражена тенденція до парасимпатикотонії. Статистично достовірної різниці вегетативного тонусу при порівнянні за статтю не встановлено (р>0,05). Поза нормою вегетативний індекс Кердо був у 78 % пацієнтів з парасимпатикотонією і у 50 % пацієнтів з симпатикотонією (р<0,05). Отримані результати стали підґрунтям для обґрунтування вибіркового використання комплексу засобів ФР, коли у хворих на ХНН при ГД виявляється надмірна парасимпатикотонія чи симпатикотонія вегетативної нервової системи.

Таблиця 3

Показники психофізіологічного стану хворих на хронічну ниркову недостатність, які знаходяться на гемодіалізі (n=72)

Результати досліджень за окремими функціональними показниками з урахуванням вікових градацій дозволили дійти важливого методичного висновку, тобто - при побудові програми ФР вік хворих був не основним, а другорядним показником на відміну від загального клінічного та функціонального стану.

У четвертому розділі "Обґрунтування та зміст реабілітаційної програми для хворих на хронічну ниркову недостатність при гемодіалізі" наведена методика використання ФВ, яка базувалась на педагогічних принципах лікувально-відновного тренування (індивідуалізації, свідомості, поступовості, систематичності, циклічності, системності впливу, новизни та різноманітності і помірності впливу) та на загальних принципах ФР (ранній початок, комплексність, безперервність, індивідуальність та соціальна направленість реабілітаційних заходів, а також використання методів контролю адекватності фізичних навантажень і ефективності реабілітації).

До виконання комплексу ФВ під час процедур ГД приступали, коли пацієнт був підключений до апарату "штучна нирка" мінімум 30 хвилин, оскільки раніше можуть розвинутись окремі дисфункції, які супроводжуються болем у м'язах, погіршенням самопочуття та загального стану, судомами, нервово-психічними розладами і навіть втратою свідомості через специфіку впливу ГД на організм.

Комплекс вправ ЛГ під час процедур ГД розрахований на 12-15 хвилин. Він складався з трьох частин і містив 20 ФВ. Вступна частина розпочиналась з мобілізуючого дихання, вправ для рук, ніг та тулуба. В основній частині використовували динамічні та статичні вправи для великих груп м'язів і дихальні динамічні вправи. Заключна частина складалась з розслаблюючих вправ та заспокійливого дихання. Крім того, розроблені 22 додаткові ФВ без предметів та з предметами. В залежності від ступеня засвоєння комплексу, покращення самопочуття та функціонального стану організму пацієнтам пропонувалась (в середньому раз на місяць) зміна 15 % ФВ на додаткові.

При необхідності загальну кількість ФВ в комплексі ЛГ зменшували до 15 (рідше до 10-12), що було обумовлено самопочуттям та клінічним станом хворих.

Підготовчий масаж протягом 5-7 хвилин проводили перед ФВ у вступній частині процедури ЛГ під час ГД у вихідному положенні пацієнта лежачи на спині, під колінні суглоби підкладали валик, голова - на невисокій подушці.

Процедуру підготовчого масажу виконували на нижніх кінцівках, верхній кінцівці, вільній від апарату "штучна нирка", грудній клітці та животі.

На початку підготовчого масажу застосовували тонізуючий метод точкового масажу.

На нижніх кінцівках масаж проводили на стопі, потім на гомілці та стегні. Використовували наступні прийоми: погладжування, розтирання, розминання, вібрацію. При необхідності для досягнення відсмоктувального ефекту підготовчий масаж проводили спочатку на стегні, потім на гомілці та стопі.

На верхній кінцівці масаж розпочинали на кисті (пальці, п'ясток і зап'ясток), потім на передпліччі та плечі. Виконували прийоми: погладжування, розтирання, розминання, вібрацію. При необхідності для досягнення відсмоктувального ефекту попередній масаж проводили спочатку на плечі, потім на передпліччі та кисті.

При масажі передніх та бічних ділянок грудної клітки хворий знаходився у вихідному положенні лежачи на спині руки вздовж тулуба. Проводили погладжування, розтирання, вібрацію.

При масажі передньої черевної стінки застосовували наступні прийоми: погладжування, розтирання, розминання за годинниковою стрілкою.

Крім того, нами розроблений комплекс ФВ для самостійного виконання за завданням у вільні від ГД дні для хворих з ХНН, які знаходяться на ГД, при амбулаторному щадному та стаціонарному вільному рухових режимах. Він пропонувався хворим у вигляді пам'ятки після попереднього навчання. Розроблена пам'ятка містила вихідне положення, опис та ілюстрацію ФВ, дозування та методичні вказівки. Комплекс складався з трьох частин і був розрахований на 10-15 хвилин. Також до пам'ятки включено розроблений комплекс вправ дихальної гімнастики, який рекомендували виконувати щодня у формі ранкової гімнастики та протягом дня у вільні від ГД дні.

Суттєво те, що запропоновані ФВ за енерговитратами відповідають рівню, який оцінюється як припустимий для відповідного контингенту хворих, що було визначено при вибіркових велоергометричних дослідженнях, під час яких встановлені енергетичні рівні граничних навантажень.

Наприкінці пам'ятки містились рекомендації з самоконтролю.

У п'ятому розділі дисертації "Результати застосування реабілітаційної програми у осіб з хронічною нирковою недостатністю, які знаходяться на гемодіалізі" міститься оцінка ефективності розробленої програми ФР хворих на ХНН, які перебувають на ГД.

При анкетуванні за тестом "САН" при повторному обстеженні після 6-ти місячного курсу ФР відзначено виражену позитивну динаміку параметрів, які характеризують психоемоційний стан хворих ОГ на рівні значимості р<0,05. Порівняння між групами за складовими показниками тесту свідчить про перевагу запропонованого нами методичного підходу (р<0,001).

Повторне обстеження при порівнянні показників експрес-оцінки зовнішнього дихання хворих між групами виявило достовірну різницю у більшості показників зовнішнього дихання, де переважає ОГ (р<0,01-0,001) (табл.4).

Під час велоергометрії у більшості показників гемодинаміки при повторному обстеженні при порівнянні між групами різниця достовірна, де переважає ОГ (р<0,05 та р<0,001), також визначено позитивну динаміку ФПЗ та фізичного стану (табл.5). В ОГ після застосування розробленої програми ФР при порівнянні між групами високодостовірно покращились результати загальної ФПЗ та фізичний стан (р<0,001). В ОГ достовірно зменшилась кількість осіб з низьким рівнем (на 66,7 %, р<0,05) та достовірно збільшилась їх кількість із середнім рівнем ФПЗ (на 83,3 %, р<0,05). За значеннями тесту PWC₁₇₀ з екстраполяцією у хворих, які займались за розробленою нами програмою ФР, при повторному обстеженні виявлено статистично достовірну різницю при порівнянні в межах групи (р<0,001) та між групами, де переважає ОГ (р<0,05). Крім того, спостерігається позитивна динаміка показників динамометрії. Так, у чоловіків ОГ сила правої кисті достовірно збільшилась на 60,6 %, а лівої - на 64,7 % (р<0,05-0,01). У жінок ОГ сила правої кисті достовірно збільшилась на 126,6 %, а лівої - на 63,3 % (р<0,05-0,01).

При порівнянні даних первинного та повторного обстежень за трьома діапазонами вегетативного індексу Кердо з позитивним знаком у межах ОГ була позитивна динаміка (р<0,05), а у ІІІ діапазоні в межах ГП - негативна як з позитивним, так і з негативним знаком (р<0,05 та р<0,01 відповідно).

Таблиця 4

Динаміка показників експрес-оцінки зовнішнього дихання хворих основної групи та групи порівняння (n=72)

Примітки:

р_{1 -} достовірність різниці при порівнянні між групами;

р_{2 -} достовірність різниці при порівнянні даних первинного і повторного обстежень в межах основної групи;

р_{3 -} достовірність різниці при порівнянні даних первинного і повторного обстежень в межах групи порівняння.

При повторному обстеженні в ОГ кількість осіб з вираженою симпатикотонією та парасимпатикотонією в стані спокою високодостовірно зменшилась (р<0,001). Коефіцієнт сенсомоторної координації рухів при повторному обстеженні в межах ОГ збільшився на 87,1 % (р<0,001). При визначенні психомоторної спроможності при повторному обстеженні в ОГ показник збільшився на 12,5 % (р<0,01).

За гемодинамічними показниками та зовнішніми ознаками втоми під час ЛГ в ОГ компенсований тип реакції зареєстровано у 88 %, субкомпенсований - у 12 % хворих, а при самостійних заняттях за завданням ці типи реакції були відповідно у 90 % та у 10 % хворих (табл.6). Декомпенсованих реакцій не зареєстровано (р<0,001), що свідчить про адекватність запропонованих фізичних навантажень в розроблених нами комплексах фізичних вправ ЛГ та для самостійних занять.

За результатами факторного аналізу при первинному обстеженні виділено 6 факторів, які пояснюють 87 % загальної дисперсії показників функціонального стану, а при повторному - 5 факторів, які пояснюють 84 % загальної дисперсії. Найбільш інформативними компонентами виявилися: спірометрія, PWC₁₇₀, МСК, маса тіла та ЧСС, АТ сист., АТ діаст., індекс Робінсона, індекс Кердо, які разом характеризують 57,2 % загальної дисперсії.

Таблиця 6

Якісна оцінка безпосередньої реакції хворих на фізичні навантаження при оперативному контролі

Примітка. р - достовірність різниці у порівнянні з компенсованим типом.

Додатково проведено аналіз за результатами біохімічного аналізу крові. При порівнянні між групами при первинному обстеженні та при зіставленні первинного і повторного досліджень окремо чоловіків і жінок в межах ОГ та ГП - відсутня статистично достовірна різниця. Це свідчить про те, що застосована нами авторська програма ФР не спричинила погіршення відповідних показників біохімії крові.

У шостому розділі дисертації "Аналіз та узагальнення результатів дослідження" охарактеризована повнота вирішення завдань дослідження, що дало можливість отримати три групи даних: підтверджуючі, доповнюючі наявні розробки та абсолютно нові результати з проблеми дослідження.

Матеріали наших досліджень достатньою мірою підтверджують теоретичні положення про фізичні можливості відповідного контингенту хворих, для яких при навантажувальному тестуванні шляхом велоергометрії характерне незначне або помірне зниження ФПЗ більше 60 % (A. Andre, 1988; С.І. Рябов, 1997; А.Л. Арьєв, 1999).

Результати наших досліджень доповнюють висновки закордонних дослідників щодо забезпечення фізичними вправами позитивних фізичних та психологічних змін в організмі пацієнтів, які знаходяться на ГД (Е. Kouidi, 1998; М. Oh-Park, 2002; А. Daul, 2004; F. Levendoglu, 2004; S. Ouzouni, 2009).

До нових отриманих наукових результатів належить клініко-функціональне обґрунтування змісту програми ФР при ГД. У ній передбачено диференційоване застосування елементів лікувального масажу як підготовчого до використання фізичних вправ для активного відпочинку та досягнення лікувально-профілактичного ефекту. Шляхом велоергометрії визначені максимально припустимі енергетичні рівні рухового режиму у вільні від ГД дні з фізичними вправами за завданням, дихальними вправами та корекцією вегетативного тонусу психофізіологічними засобами. Відрізняються новизною відомості щодо структури та обсягу вільного часу, а також характеру та обсягу рухової активності пацієнтів у побутових умовах, що одночасно має і соціальне значення. Новими для оцінки функціональних резервів хворих є одержані показники тонусу вегетативної нервової системи, сенсомоторної координації рухів та психомоторної спроможності і зміни їх при застосуванні індивідуально підібраних ФВ; результати з кореляційного аналізу та факторної структури гемодинамічної, респіраторної та нервової функцій. Це важливо для наукового обґрунтування технології спеціальних ФВ.

Висновки