Активаційна терапія хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної області з використанням антигомотоксичних препаратів

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ ім. проф. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА АМН УКРАЇНИ»

УДК 616.22+616.32]-006.6-08-036.8

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Активаційна терапія хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної області з використанням антигомотоксичних препаратів

14.01.19 - Оториноларингологія

Каширін Володимир Олександрович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Гусаков Олександр Дмитрович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мельніков Олег Феодосійович, Державна установа «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України», завідувач лабораторії патофізіології та імунології;

доктор медичних наук, професор Попович Василь Іванович, Івано-Франківській медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри оториноларингології та хірургії голови та шиї;

доктор медичних наук, Тимчук Сергій Миколайович, Дніпропетровська обласна клінічна лікарні ім. І.І. Мечнікова МОЗ України, завідувач ЛОР-онкологичним відділенням.

Захист дисертації відбудеться 12 березня 2009 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Державній установі «Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України» за адресою: 03057, Україна, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України» за адресою: 03057, Україна, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 6 березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор Т.А. Шидловська

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Підвищення ефективності лікування онкологічних хворих є важливішою задачею сучасної медицини, актуальність якої зумовлена ростом захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень. Разом з тим, якщо розцінювати результати лікувальних заходів, що проводяться, за критерієм виживаності хворих, слід зауважити, що за невеликою кількістю виключень положення у цьому питанні за останні десятиріччя практично не змінились. Цілком слушно це має відношення і до проблеми онкопатології ЛОР-органів (Быков В.Л, 1988, Лукач Э.В., 1990, Заболотный Д.И. и соавт., 2006).

Ведучим методом у ЛОР-онкології залишається хірургічне лікування. Спочатку небезпечні для життя хворих операції, з розвитком хірургічної техніки та завдяки росту можливостей медикаментозного супроводження, досягли наразі найвищого рівня. Разом з тим і функціональнозберігаючі і понадрадикальні хірургічні втручання наблизилися до краю своїх лікувальних можливостей. Нові перспективи пов'язувалися з успіхами у розвитку променевої та хіміотерапії. Уявлялося, що сполучення саме цих методів, разом з прогресом у техніці виконання операцій, дозволять досягнути значних позитивних змін у клінічній онкології. Нажаль у більшості випадків ці прогнози не виправдалися. Не можуть бути характеризовані як достатньо ефективні і результати спроб застосування при лікуванні злоякісних новоутворень імуномодуляторів широкого спектру дії (Мельников О.Ф., 1991, Бережная Н.М., 1997, Поповская Т.Н., 2000, Гриневич Ю.А., 2003).

Таким чином, сучасний стан клінічної онкології, коли підвищити виживаність хворих на злоякісні пухлини при застосуванні тільки основних методів лікування (хірургічні втручання, променева терапія, хіміотерапія) є практично нереальним, знову сприяв постановці проблеми біологічної терапії. Сучасне визначення біологічної терапії - метод лікування злоякісних новоутворень шляхом активації природних захисних механізмів організму з використанням натуральних або штучно утворених біологічно активних речовин. При цьому важливі два принципових положення. Перше - під визначення засобів біологічної терапії підлягають як традиційні (вакцини, природні речовини) препарати, так й продукти сучасних медичних технологій з використанням клітинних факторів та моноклональних антитіл. Друге - засоби біологічної терапії спрямовані як безпосередньо проти пухлини, так і на посилення і модифікацію захисного потенціалу організму у боротьбі зі злоякісним новоутворенням (Моисеенко В.М. и соавт., 1997, Заболотний Д.І. та співав. 2000, Де Вита В.Т. и соавт, 2002, Потебня Г.П. и соавт. 2003). Одним з напрямків біологічної терапії є активаційна терапія, заснована на концепції гармонізації функціонального стану організму, шляхом виклику та підтримки адаптаційних реакцій при мінімізації впливів, що використовуються.

Пряма залежність «доза - ефект» може бути реалізована in vivo лише у межах певного інтервалу, і подальше збільшення дози не підвищує лікувального ефекту препарату, але посилює його токсичність та викликає стрес (Симонов П.В., 1962, Виленский М.П. и соавт., 1977, Корпачев В.П., 2005). Однак сприятливі для організму адаптаційні реакції можуть бути викликані за допомогою слабких діючих факторів, причому і на тлі дії потужних, патогенних подразників (Гаркави Л.Х. и соавт. 1979, 1998). Використання антигомотоксичних препаратів за методикою проведення активаційної терапії дозволяє розраховувати на нормалізацію гомеостазу, підвищення функціональної активності імунної системи та неспецифічної резистентності, детоксикацію. За допомогою антигомотоксичних засобів можливо впливати на функцію окремого органу, окремі види обміну, клітинного метаболізму на рівні внутріклітинних ферментів і все це - без небажаних ефектів.

Зв'язок теми дисертації з планом наукових робіт академії. Робота виконана у рамках планової НДР «Вивчення особливостей стану клітинної та гуморальної ланки вродженого та адаптивного імунітету у хворих на рак гортані в умовах комбінованого лікування» (№ 0104U002146).

Мета роботи. Підвищити ефективність лікування хворих на злоякісні новоутворення глотки та гортані шляхом проведення активаційної терапії з використанням антигомотоксичних препаратів.

Об'єкт дослідження. Ракові пухлини гортані та гортанної частки глотки.

Предмет дослідження. Імунологічні та біохімічні показники, показники виживаності хворих, показники ефективності антигомотоксичної терапії.

Методи досліджень:

1) ретроспективний аналіз захворюваності та ефективності здійсненої лікувальної допомоги хворим на злоякісні пухлини глотки та гортані у 1991 - 2000 рр.;

2) дослідження ефективності активаційної терапії у 416 хворих на рак гортані (Tз Nо Mо) та 68 хворих на рак гортанної частки глотки (Tз Nо-2 Mо), період спостереження за якими після проведеного лікування склав понад 5 років;

3) клінічно-лабораторні обстеження і порівняльний аналіз отриманих результатів у комплексному лікуванні та комплексному лікуванні у сполученні з активаційною терапією з використанням антигомотоксичних препаратів 62 хворих на рак гортанної частки глотки категорії Tз No-2 Mо;

4) клінічно-лабораторні обстеження і порівняльний аналіз отриманих результатів дослідження 124 хворих на рак гортані категорії Tз No Mо на етапах хірургічного, комбінованого лікування та позначених методів лікування, доповнених активаційною терапією з використанням антигомотоксичних препаратів;

5) імунологічні та біохімічні дослідження, проведені до початку та на різних етапах лікування, а також через 3, 6 та 12 місяців, склали вивчення:

- фагоцитарної системи та Т-клітинного імунітету;

- натуральних клітин килерів;

- трансформуючого фактору росту в1;

- оксидантно-антиоксидантної системи;

- синтезу та окислювального перетворення оксиду азоту;

- показників ступеня інтоксикації;

6) аналіз ефективності застосування активаційної терапії з використанням антигомотоксичних препаратів у комплексі лікування хворих на рак гортані та гортанної частки глотки за критерієм п'ятирічної безрецидивної виживаності.

Завдання:

1) ретроспективний аналіз захворюваності та смертності по злоякісним новоутворенням глотки і гортані у Запорізькій області у період 1991 - 2000 рр.;

2) провести комплексну оцінку стану системи імунітету у хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної області під час проведення спеціальних методів лікування та у віддаленому, після їх завершення, періоді;

3) обґрунтувати використання активаційної терапії з використанням антигомотоксичних препаратів за показниками: детоксикація, оксидантно-антиоксидантна активність, імунорегулюючий ефект;

4) у визначені строки провести порівняний аналіз динаміки імунологічних та біохімічних показників у хворих на злоякісні пухлини глотки та гортані при проведені спеціальних методів лікування і при використанні у комплексі з ними активаційної терапії антигомотоксичними препаратами;

5) на основі отриманих даних розробити оптимальну програму активаційної терапії з використанням антигомотоксичних препаратів при лікуванні хворих на злоякісні новоутворення глотки та гортані;

6) провести порівняний аналіз ефективності проведених лікувальних заходів за критерієм п'ятирічної безрецидивної виживаності хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної області.

Наукова новизна досліджень. Вперше у хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної області на догоспітальному етапі, на етапах спеціальних методів лікування та спеціальних методів доповнених проведенням активаційної терапії з використанням антигомотоксичних препаратів, а також через 3, 6, 12 місяців проведена комплексна оцінка стану і порівняльний аналіз гомеостазу за критеріями - імунний статус, оксидантно - антиоксидантна система, ендогенна інтоксикація, антистресорні адаптаційні реакції.

Вперше розроблена та обґрунтована методика проведення активаційної терапії з використанням антигомотоксичних препаратів в комплексі лікування хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної області.

Вперше проведена оцінка ефективності застосування активаційної терапії з використанням антигомотоксичних препаратів за критерієм 5-річної безрецидивної виживаності хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної області.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дозволяють визначити критерії досліджених елементів системи імунітету, що в свою чергу надає можливість більш ретельно проводити підготовку хворих до лікування, вносити корективи у лікувальну програму, проводити адекватну терапію і у період спостереження за хворими.

Для ЛОР-клінік та відділень «голова - шия» розроблена принципова схема активаційної терапії з використанням антигомотоксичних препаратів, котра може бути рекомендована для включення у комплексний план лікування хворих на злоякісні пухлини фаринго-ларингеальної області.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснений патентно-інформаційний пошук, підібрана та проаналізована література, розроблені мета і завдання досліджень. В процесі виконання дисертаційної роботи автор розробив режим проведення активаційної терапії з використанням антигомотоксичних препаратів у комплексі лікувальних заходів при веденні хворих на ракові пухлини гортанної частки глотки та гортані. Самостійно проводив лікування хворих, зібрав та проаналізував матеріал досліджень, сформулював основні положення роботи, висновки та практичні рекомендації, опублікував наукові статті за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені на Проблемній комісії «Оториноларингологія» МОЗ и АМН України (протокол № 2 від 10.03.2006 р.), Проблемній комісії «Онкологія» МОЗ и АМН України (протокол № 2 від 22.02.2006 р.). Матеріали дисертації представлені на республіканських науково-практичних конференціях (отоларингологія) у 2002 - 2006 р., Х з'їзді оториноларингологів України (Судак, 2005) науково-практичній конференції (онкологія) «Сучасні підходи до діагностики та лікування хворих на злоякісні пухлини голови та шиї» (Судак, 2003), науково-практичній конференції (клінічна фармакологія) «Актуальні питання фармакології» (Вінниця, 2004).

Публікації. За темою дисертації опублікована 42 наукових статей, з них 27 у виданнях, що рекомендовані ВАК України, отримано патент на корисну модель № 23415 „Спосіб лікування хворих на рак гортані”, видані інформаційний лист «Використання антигомотоксичних препаратів у комплексному лікуванні хворих на рак фаринго-ларингеальної області» та методичні рекомендації „Водяні розчини у лабораторній діагностиці та фармації”.

Обсяг та структура дисертації. Текст дисертації викладений на 354 сторінках машинописного тексту, ілюстрований 10 малюнками та 182 таблицями. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень, розділу власних досліджень з аналізом та узагальненням результатів, закінчення, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел ( 121 вітчизняних, 328 іноземних, або 335 статей друкованих кирилицею та 114 латиницею).

Основний вміст роботи

Матеріали та методи досліджень. У 1991 - 2000 роках, в Запорізькій області, було зареєстровано 2163 хворих з вперше встановленим діагнозом „злоякісне новоутворення ЛОР-органів”, що у 2,1 рази перевищувало кількість хворих, зареєстрованих у 1972 - 1981 роках (1040 випадків). Пухлини гортані (1103 випадки) і гортанної частки глотки (101 випадок) склали 55,7 % від всієї ЛОР-онкопатології. Ретроспективний аналіз показав, що у хворих з пухлинами гортанної частки глотки, при показнику 5-річної виживаності 31,5 %, продовжений ріст, метастази, смертність до одного року відмічені у 24,2 % випадків (у 1972 - 1981 рр. відповідно 33,2 % и 24,4 % випадків). Показник 5-річної виживаності хворих на ракові пухлини гортані - 53,9 %, а продовжений ріст, метастази, смертність до одного року відмічена у 7,9 % випадків (у 1972 - 1981 рр. відповідно 55,2 % и 8,8 % випадків).

Таким чином, на тлі зниження населення області (1991 р. - 2083,6; 2000 р. - 1997,0; 2005 р. - 1876,3 тис.) існує тенденція до подальшого кількісного росту злоякісних новоутворень глотки та гортані, однак помітних зрушень у підвищенні ефективності лікувальних заходів, що проводились, не відмічено. Наведені данні практично повністю відповідають даним вітчизняних та закордонних авторів, які стосуються цієї проблеми (Карпов Н.А., 1978; Биков В.Л., 1989; Огольцова Е.С. и соавт., 1990; Тымчук С.Н., 1997; Заболотний Д.І. 1997; Лукач Э.В. 2000; Заболотний Д.І., Лукач Е. В., 2002; Гусаков А.Д. и соавт., 2003).

У дослідження включені 416 хворих (чоловіки віком 32 - 65 років) на рак гортані категорії Tз Nо Mо та 68 хворих (чоловіки віком 36 - 52 роки) на рак гортанної частки глотки категорії Tз Nо-2 Mо, які проходили лікування у ЛОР-клініці Запорізької медичної академії післядипломної освіти та у відділенні „голова - шия” Запорізького обласного клінічного онкологічного диспансеру у 1987 - 2003 роках. У 125 хворих на рак гортані та у 32 хворих на рак гортанної частки глотки спеціальні методи лікування, з 1997 року, супроводжувалися проведенням активаційної терапії (АТ) з використанням антигомотоксичних препаратів (АГТп). Контрольну групу (контрольні данні) склали 46 практично здорових осіб, - донори, чоловіки віком 28 - 45 років. Данні про розподілення хворих по групам наведені у таблиці 1.

Таблиця 1 Розподілення хворих по групам у залежності від виду проведеного лікування

Група	Кількість хворих (n = 484)	Вид проведеного лікування	Група	Лабораторні дослідження (n = 186)
А-1	127	Хірургічне лікування	1	31
А-2	43	Хірургічне лікування + АТ з АГТп	2	31
Б-1	164	Хірургічне лікування + ПТ	3	31
Б-2	82	Хірургічне лікування + ПТ + АТ з АГТп	4	31
В-1	36	ПХПТ	5	31
В-2	32	ПХПТ + АТ з АГТп	6	31

У залежності від локалізації та розповсюдженості новоутворення хворим виконувались ларингектомії або різні види функціональних резекцій гортані.

Променева терапія (ПТ) проводилася на гама-терапевтичній установці „Рокус”, у післяопераційному періоді (по 2 - 2,5 Гр 5 днів на тиждень).

Поліхіміопроменева (ПХПТ) терапія проводилася хворим на рак гортанної частки глотки. Лікування починали з катетеризації зовнішньої сонної артерії з введенням: Цисплатин 5 мг/м² 1 - 10 день; Блеоміцин 10 мг/м² 1, 8, 15 день; Метотрексат 10 мг/м² 2, 3, 9, 12 день; 5-фторурацил 150 мг/м² 1 - 15 день. Курс променевої терапії починали з третього дня після виконання операції (по 2 - 2,5 Гр до сумарної дози 65 - 70 Гр).

Лабораторні дослідження та порівняльний аналіз отриманих результатів виконані у 124 хворих на рак гортані та у 62 хворих на рак гортанної частки глотки (див. табл..1).

Оцінка імунного статусу хворих виконана за критеріями:

- стан клітинного імунітету (CD3+; CD4+; CD8+; CD25+; CD95+; HLA-DR+) з визначенням індексів CD4+/CD8+; CD95+/CD3+; CD25+/ CD95+; HLA-DR+/CD95+;

- вміст натуральних клітин-кілерів (NK: CD16+; CD56+);

- вміст трансформуючого фактору росту в1 (TGF в 1);

- функціонально-метаболичний статус нейтрофилів та моноцитів (ФІ(н, м) 30? и 120?; ФЧ(н, м) 30? и 120?; НСТ(сп, ст), активність мієлопероксидази (Мр), вміст катіонних білків (Кб), з визначенням індексів ІЗФ; ІФА; НСТсп/НСТст;

- стан та динаміка змін оксидантно-антиоксидантної системи (дієнових коньюгатів (ДК 233; ДК 273); малонового деальдегіду (МДА); основаній Шиффа (ШО) та визначення індексу МДА/ШО; визначення активності каталази (Кт), церулоплазміну (Цп), вмісту вітамінів А та Є);

- динаміка змін синтезу та окислювального перетворення оксиду азоту (iNOs і NO2);

- динаміка маркерів ендогенної інтоксикації (МСМ пл; МСМ ер; пулу катаболічних речовин (КП); МСМ пл./ МСМ ер = k);

- динаміка розвитку адаптаційних антистресових реакцій (співвідношення лімфоцитів та сегментоядерних нейтрофилів периферійної крові, - індекс лф/сн).

Вихідний імунний статус хворих на рак гортанної частки глотки та гортані. До лікування значення досліджених показників характеризувався зниженням вмісту зрілих Т-лімфоцитів (хворі на рак гортані - 47,3 %; хворі на рак гортанної частки глотки - 55,4 %; контроль - 63,3 %). Кількість апоптотичних клітин у 1,6 рази перевищувала показник у пулі лімфоцитів у нормі (індекс апоптозу - ІА дорівнювався 0,67 (0,58) при контрольному значені 0,30), що супроводжувалось зниженням як значень показників CD25+ і HLA-DR+, так і індексів CD25+/CD95+, HLA-DR+/CD95+, які відображають процеси утворення/елімінація та дозрівання/ елімінація лімфоцитів. Порушення балансу у вмісті субпопуляцій Т-лімфоцитів CD4+ і CD8+, привело до зниження ІРІ (групи 1 - 4 0,8; у групах 5 - 6 0,93) контроль 1,12).

Показники NK CD16+ в 2,1- 2,4 рази, CD56+ в 1,3 - 1,4 рази перевищували контрольне значення. Характерною для пухлинної прогресії є й гіперпродукція TGF-в1 (77,2 пг/мл у хворих 1 - 4-ї групи; 94,6 пг/мл у хворих 5 та 6-ї групи).

У фагоцитарній ланці, при зниженні ФІн, ФЧн перевищувало контрольні значення більш ніж у 3 рази на 30-й хвилині і у 1,5 рази на 120-й хвилині. ФІм 30? дорівнювався 42,1 (контроль 34,2), а ФЧм 30? практично у 2 рази перевищувало контрольне значення. Показник НСТсп, що відображає рівень метаболічної активності клітин, перевищував значення контролю, але показник НСТст (1,12, при контрольному значенні 1,30), вказувало на зниження функціонального резерву нейтрофілів, підтвердженням чому є й знижений вміст Кб та зниження активності Мр.

У хворих на рак гортані були визначені ознаки дисбалансу в перекісній системі: підвищення вмісту ДК 273, МДА та ШО, які перевищували контрольні значення, відповідно, на 62,5, 32,1 и 117,3 %. Разом з тим, у хворих на рак гортанної частки глотки, характеризувалися підвищеним вмістом ДК 273, але вміст ДК 233 і МДА відповідали контрольним значенням, а вміст ШО був нижче даних контролю.

Активність iNOs та вміст NO2 - знижені на 19,7 і 26,6 % (у хворих 5-ї та 6-ї групи на 19,7 і 21,3 %).

Зміни в показниках антиоксидантної системи (АОС) характеризувались достовірним підвищенням активності Кт, при знижені значень показників вітамінів А, Є та Цп.

У хворих на рак гортані вміст МСМ пл. у 1,8 рази, а МСМ ер в 1,6 рази, КП в 3,2 рази перевищували контрольні значення (k = 0,62; контроль 0,56). У хворих на рак гортанної частки глотки вміст МСМ пл. в 2,3, МСМ ер. в 1,7 рази, КП 1,8 рази перевищували контрольні значення (k = 0,79).

Індекс лф/сн дорівнювався 0,32 при контрольному значенні 0,48.

У подальшому, аналіз отриманих даних виконано і з використанням інтегральних показників (ІРІ, ІЗФ, МДА/ШО, лф/сн та ін.) та нормованих одиниць (CD 16+, CD56+, TGF в1, ДК, Кт та ін.), що більш інформативно відображає зміни у стані системи імунітету хворих. Наприклад, вихідні данні імунного статусу хворих на рак гортані (TзNоMо) наведені у таблиці 2.

Аналіз результатів проведених досліджень виконано з використанням програм STATISTICA (непараметричного критерію Wald-Wolfowitz та кореляційного аналізу; Боровиков В., 2001).

Комплексний аналіз даних, що наведені у таблиці 2, дозволяє зробити висновок - у хворих на злоякісні новоутворення гортані та гортанної частки глотки функціональність системи імунітету достатньою мірою збережена і навіть активована, але з інверсією елементів, що її складають.

Важливою ознакою пухлинної прогресії є динамічність та гетерогенність імунологічних процесів (Гордиенко С.И., 1987; Васильев Н.В., 1988; Бережная Н.М., 1997, 1998; Поповская Т.Н., 2000), коли здійснюється переключення імунітету зі стратегії «знищення чужого» на стратегію «збереження чужого у своєму» (Меклер Л.Б., 1977). Тому, до видалення пухлинного осередку призначення препаратів, що стимулюють імунітет, - недоцільно. Теж саме відноситься і до призначення антиоксидантів, бо вільні радикали є основним діючим фактором протипухлинних агентів (Н.П. Пальмина, Е.Б. Бурлакова, 1985; Л.А. Кожемякин, С.А. Краевой, 1993; Б.Т Величковский., 2000).

Таблиця 2 Показники імунного статусу у групі контролю та у хворих на рак гортані до початку лікування

Тест	Контроль	До лікування	Індекс	Контроль	До лікування
CD3+	63,3	47,3	CD95+/CD3+ (ИА)	0,30	0,67
CD4+	37,2	32,9	CD25+/ CD95+	0,69	0,23
CD8+	33,2	43,6	HLA-DR+/ CD95+	1,08	0,73
CD25+	13,2	8,8	CD4+/CD8+ (ИРИ)	1,12	0,75
HLA-DR+	20,7	23,1	ІЗФн	1,08	1,12
CD95+	19,2	31,6	ІФАн	0,39	0,93
CD16+	18,6	45,2	НСТсп/НСТст	0,92	1,19
CD56+	20,1	25,7	ІЗФм	1,16	0,92
TGF в 1	34,0	77,2	ІФАм	0,49	0,77
ФЧн 30'	1,11	3,92	МДА/ШО	1,62	0,99
ФЧн 120'	2,8	4,21	iNOs/NO2	1,04	1,17
ФІн 30'	62,2	59,6	МСМ пл./ МСМэр.(k)	0,56	0,65
ФІн 120'	57,4	53,4	лф/сн	0,48	0,35
НСТ сп.	1,19	1,33	Нормовані одиниці	Контроль	До лікування
НСТ ст..	1,30	1,12
Кб	2,23	1,13
Мр	2,3	1,6
ФЧм 30'	1,24	2,12
ФЧм 120'	2,50	2,75	CD16+	1,0	2,4
ФІм 30'	34,2	42,1	CD56+	1,0	1,3
ФІм 120'	29,5	45,8	TGF-в 1	1,0	2,3
ДК 233	4,91	4,96	Кб	1,0	0,51
ДК 273	0,84	1,32	Мр	1,0	0,70
МДА	11,2	14,8	ДК 233	1,0	1,01
ШО	6,93	15,0	ДК 273	1,0	1,57
iNOs	17,6	14,1	Кт	1,0	1,51
NO2	16,9	12,1	Цп	1,0	0,13
Кт	24,3	36,7	Віт. А	1,0	0,71
Цп	1,54	0,20	Віт. Є	1,0	0,63
Віт. А	2,38	1,68	КП	1,0	3,22
Віт. Є	18,3	11,5	Жирним шрифтом надані значення показників, які мають статистично достовірні розбіжності (p < 0,05000).
МСМ пл.	10,5	19,9
МСМ эр.	18,6	30,5
КП	6,18	19,9

Саме тому на початку антигомотоксичної терапії (АГТ) и далі, у якості базового курсу, слід призначати препараті, дія яких, в першу чергу, спрямована на детоксикацію організму хворих.

Методика виконання антигомотоксичної терапії). При установці діагнозу призначалися препарати Psorinoheel, Lymphomyosot, Galium (по 10 крапель 6 разів на день), що розраховано на лімфадренаж, активацію неспецифічних захисних механізмів, усунення ендотоксинів з між - та внутрішньоклітинного просторів. Одночасно, з інтервалом у 3 - 5 днів, призначались ін'єкції Coenzyme comp. 2,2 ml, Ubihinon comp. 2,2 ml, Hepar comp. 2,2 ml (нормалізація діяльності блокованих ферментних систем, стимуляція тканинного обміну і синтезу АТФ при інтоксикаціях, стимуляція дезінтоксикаційної функції печінки).

Безпосередньо після виконання хірургічних втручань призначалися „управляючі препарати” - 0,5 ml 0,018 % адреналіну гідротартрату. Підбір дози здійснювали орієнтуючись на показник індексу лф/сн (0,45 - 1,12), шляхом поділу (помноження) попередньої дози на 1,2. Після отримання необхідного значення індексу лф/сн, доцільно переходити на ін'єкції Cerebrum comp., починаючи з 2,2 ml 1 раз у 3 - 5 днів, що дозволяє стабілізувати отриману адаптаційну реакцію. У призначеннях препаратів Traumel S (терапія гострих та хронічних запалень активація сульфідних ферментів), Coenzyme comp., Ubihinon comp., Hepar comp., переходили на ін'єкційні форми (інтервал введення препаратів 3 - 7 діб), за методикою східчастої аутогемотерапії.

З початком проведення променевої терапії призначали ін'єкції Thyreoidea comp. 2,2 ml та Mucosa comp. 2,2 ml. (стимуляція функції залоз, функції поєднювальної тканини, очищення слизових оболонок від токсичних речовин, поновлення їх трофіки, бар'єрної, секреторної та всмоктувальної функції).

Призначення Echinacea comp. S (імуномодулятор) доцільно після виконання операцій, коли хворим планується проведення ПТ, або після завершення хіміотерапії, при наявності чітких характеристик регресу новоутворення. ПТ та ПХПТ - агресивні лікувальні методи, дія яких не рідко сприяє розвитку вторинного імунодефіциту. При цьому проведення імунотерапії не тільки стимулює функції імунокомпетентних клітин, що зменшує ризик розвитку інфекційних ускладнень, але й утворює умови до знищення гіпотетично збережених пухлинних клітин, тому що саме при умові вилучення основного пухлинного осередку, імунна система здатна реалізувати свій протипухлинний потенціал, що зумовлено - виключається вплив пухлини на систему імунітету та утворюються оптимальні співвідношення між кількістю пухлинних та імунокомпетентних клітин (Бережная Н.М, 1998).

АГТ проводили протягом всього періоду спеціальних методів лікування, і далі, до 6 місяців.

Динаміка значень досліджених показників на етапах лікування та спостереження за хворими. Після виконання хірургічних втручань у хворих було відмічено зниження вмісту зрілих Т-лімфоцитів (1, 2 групи - 19,3 та 23,1 %; 3, 4 групи - 20,2 та 22,6 %; 5, 6 групи - 19,7 та 33,6 %, відповідно) та значень показників CD95+ (1, 2 групи - 8,7 та 12,7 %; 3, 4 групи - 9,9 та 12,1 %; 5, 6 групи - 13,9 та 12,8 %), що пояснюється реакцією організму на операційну травму.

Необхідно підкреслити, - у цей період значення показників CD25+ у групах хворих, що отримували АГТП (групи 2, 4, 6; значення CD25+, відповідно, 11,4; 10,4 та 10,6 %) перевищували як вихідні данні, так і значення показників хворих, якім АГТП не призначались (групи 1, 3 , 5; значення CD25+, відповідно, 6,2; 6,3 та 5,9 %). Одночасно, якщо у найближчому післяопераційному періоді показники HLA-DR+ у 1 - 4-й групах хворих перевищили вихідне значення (10,8; 13,4; 11,7; 14,5 %), то у 5-й та 6-й йому поступалися (9,5 та 11,4 %). Разом з тим, у кожній групі були хворі з позитивними та негативними результатами лікування (за критерієм 5-річної безрецидивної виживаності). Тому, кожна група хворих поділена на підгрупи, а саме: група 1 - підгрупи 1+ (n = 20) та 1- (n = 11); група 2 - підгрупи 2+ (n = 24) та 2- (n = 7); група 3 - підгрупи 3+ (n = 19) та 3- (n = 12); група 4 - підгрупи 4+ (n = 22) та 4- (n = 9); група 5 - підгрупи 5+ (n = 10) та 5- (n = 21); група 6 - підгрупи 6+ (n = 15) та 6- (n = 16). По підгрупах хворих проведено порівняльний аналіз динаміки змін всіх значень досліджених показників. Наприклад, порівняльний аналіз вмісту зрілих Т-лімфоцитів в підгрупах 1+ та 1-, 2+ та 2-, приведено у табл. 3, де „mean” - середня величина значень показників; „Z abjstd” - значення критерію при обробці малих вибірок; „p-level” - рівень значимості (вірогідність помилки) для Z abjstd. Показники, що мають достовірні відмінності, виділені жирним шрифтом. Так, достовірні відмінності у найближчому післяопераційному періоді визначені між показниками хворих в підгрупах 1+ та 2+; в підгрупах 3+ < 4+ (p-level 0,049) та 3- > 4- (p-level 0,029);в підгрупах 5+ < 5- (p-level 0,019) та 5+ < 6+ (p-level 0,003). Відмінності значень вмісту апоптотичних лімфоцитів: 1+ < 2+ (p-level 0,054); 1- < 2- (p-level 0,039); 3+ < 4+ (p-level 0,049); 4+ > 4- (p-level 0,029). Відмінності в значеннях показників

CD25+: 1+ < 2+ (p-level 0,001) та 3+ < 4+ (p-level 0,011); значеннях показників HLA-DR+: 3+ < 4+ (p-level 0,000).

В 1-й післяопераційний день у хворих на рак гортані (групи 2, 4) відмічено зростання значень показників вмісту Т-хелперів (відповідно 38,8 та 37,9 %), які достовірно перевищували (за рахунок: 1+ < 2+ (p-level 0,000) та 1- < 2- (p-level 0,039)) показники CD4+ у групах хворих 1 і 3 (26,3 % ), значення яких знизилися, відносно вихідних даних. У хворих на рак гортанної частки глотки відмічено зниження показників CD4+ (24,6 та 26,1 %). Вміст субпопуляції Т-лімфоцитів CD8+ у хворих в групах 1 - 5 (відповідно, 28,5; 33,5; 33,3; 33,2; 34,2 %) знизився, відносно вихідних даних, але у 6-й групі зріс до 39,9 %. Аналіз, проведений по підгрупам хворих, достовірні відмінності виявив у підгрупах 1- < 2- (p-level 0,039) та 5- < 6- (p-level 0,004).

Такі розбіжності у значеннях показників CD4+ та CD8+ зумовлені як проведенням АТ з використанням АГТп в групах хворих 2, 4, 6, так і наявністю у хворих в групах 5 та 6 первинного пухлинного осередку.

Таблиця 3 Порівняльний аналіз вмісту зрілих Т-лімфоцитів у хворих в підгрупах 1+,1- и 2+, 2-

Variable	mean 1+	mean 1-	Z abjstd	p-level	mean 2+	mean 2-	Z abjstd	p-level
1	20,153	19,751	-0,798	0,424	22,857	23,000	-0,853	0,393
10	22,153	24,000	0,630	0,528	32,785	30,333	-0,853	0,393
20	44,307	42,500	-0,084	0,932	55,000	46,000	0,053	0,957
I	49,692	47,500	-0,084	0,932	54,857	51,333	0,053	0,957
III	52,846	49,750	-0,084	0,932	60,500	52,000	0,959	0,337
VI	54,769	53,000	0,630	0,528	60,500	51,333	-1,759	0,078
XII	57,769	53,500	-0,798	0,424	63,285	43,000	-3,572	0,000
Variable	mean 1+	mean 2+	Z abjstd	p-level	mean 1-	mean 2-	Z abjstd	p-level
1	20,153	22,857	-1,764	0,078	19,750	23,000	-0,364	0,716
10	22,153	32,786	-4,127	0,000	24,000	30,333	-0,364	0,716
20	44,307	55,000	-2,555	0,011	42,500	46,000	0,494	0,628
I	49,692	54,857	-0,196	0,850	47,500	51,333	-1,219	0,225
III	52,846	60,500	-2,157	0,031	49,750	52,000	0,491	0,628
VI	54,769	60,500	-0,980	0,329	53,000	51,333	-0,361	0,716
XII	57,769	63,286	-2,555	0,011	53,500	43,000	-2,063	0,039

Зміни в значеннях вмісту натуральних клітин-кілерів, після виконання хірургічних втручань, характеризувалися зниженням показників, відносно вихідних даних, у всіх групах хворих (CD16+ для груп 1, 2 - 35,1 та 39,5 %; для груп 3, 4 - 35,3 та 39,4 %; для груп 5, 6 - 26,1 та 24,0 %. CD56+, відповідно, 19,7 та 21,4 %; 19,9 та 21,9 %; 20,4 та 22,7 %). Аналіз, проведений по підгрупам хворих, достовірні відмінності виявив у підгрупах, для CD16+, 1- < 2- (p-level 0,039), 3+ < 4+ (p-level 0,000), для CD56+, 3+ < 3- (0,025).

Зміни у стані нейтрофілів, через добу після виконання операцій, не мали статистично достовірних відмінностей від вихідних даних (виключення - ФІн 30? у 5-й групі хворих, який знизився з 61,2 до 52,9 %). У підгрупах хворих достовірні відмінності: 5- < 6- (p-level 0,043).

Не мали міжгрупових відмінностей показники спонтанного НСТ-тесту. Відрізнялись показники стимульованого НСТ-тесту в групах хворих 1 та 2, а аналіз, проведений по підгрупах хворих, достовірні відмінності виявив: 6+ > 6- (p-level 0,019).

Вміст Кб (1+ > 2+ (p-level 0,000) та 3+ > 4+ (p-level 0,030)) та активність Мр (3- < 4- (0,039) та 5- > 6- (0,032)) мали розбіжності лише у підгрупах хворих.

Порівняльний міжгруповий аналіз значень ФІм (30'; 120') виявив перевішування показників у хворих в групах 2 та 4 (у підгрупах, ФІм 30' : 1+ < 2+ (p-level 0,0002); 1- < 2- (p-level 0,039); ФІм 120': 1+ < 2+ (p-level 0,0009); 1- < 2- (p-level 0,039)), але значення ФЧм (30'; 120') були більшими у 1-й та 3-й групах хворих (у підгрупах, ФЧм 30': 1+ > 2+ (p-level 0,078); 1- > 2- (p-level 0,039)). Достовірних відмінностей у значеннях ФІм (30'; 120') та ФЧм (30'; 120') у хворих в групах 5, 6 (та по підгрупам) не визначено(виключення - ФЧм 120': 5- > 6- (p-level 0,032)).

Після виконання хірургічних втручань, показники вмісту TGF в1, у хворих на рак гортані (по групах: 1 - 29,69; 2 - 47,66; 3 - 37,28; 4 - 47,66 пг/мл), достовірно поступалися вихідному значенню (77,2 пг/мл). При цьому, значення вмісту TGF в1 хворих, що отримували АГТп, виявилися достовірно більшими (по підгрупах: 1+ < 2+ (p-level 0,000); 1- < 2- (p-level 0,039); 3+ < 4+ (p-level 0,010); 3- < 4- (p-level 0,039)). Разом з тим, таке зменшення рівнів вмісту TGF в1, в першу чергу, пояснюється вилученням пухлинного осередку. Підтвердженням чому є практична відсутність аналогічних змін у значеннях вмісту TGF в1 у хворих на рак гортанної частки глотки (групи 5, 6 - 88,49 та 91,76 пг/мл, відповідно, при вихідному значенні показника - 94,6 пг/мл).

Через добу після виконання операцій, у хворих всіх груп, відмічалося підвищення показників вмісту ДК 233, які у 2,2 - 2,8 рази перевищили вихідне значення (достовірні відмінності лише у підгрупах: 3- < 4- (p-level 0,039)). Показники вмісту ДК 273 перевищили вихідне значення у 5,1 - 9,2 рази, причому, достовірно більшими виявилися показники вмісту ДК 273 у хворих 1-ї та 3-ї групи (в підгрупах - 3+ > 4+ при p-level 0,0005).

Значення показників вмісту МДА, у хворих 1 - 4-ї групи (відповідно 8,1; 5,7; 8,8 та 6,1 мкмоль/л) достовірно зменшилися, у хворих 5-ї та 6-ї групи, практично не змінилися, відносно вихідних даних.

Зміни показників ШО статистично достовірних розбіжностей не мали, але у 2-й та 4-й групах хворих достовірно, відносно вихідних даних, зменшилися значення індексу МДА/ШО.

Зміни в показниках iNOs та NO2 характеризувалися значним їх збільшенням (iNOs, по групах: 1 - 28,4; 2 - 29,9; 3 - 27,1; 4 - 29,8; 5 - 28,5 та 6 - 31,1 нмоль/л/час; NO2, по групах: 1 - 28,4; 2 - 25,3; 3 - 29,8; 4 - 25,3; 5 - 19,6 та 6 - 15,7 мкмоль/л) відносно як вихідних, так і контрольних значень. При цьому, достовірно більшими виявилися значення показників вмісту NO2 у хворих в групах 1, 3, 5.

У АОС показники рівнів вмісту вітамінів А і Є суттєво не змінилися.

У хворих на рак гортані, які отримували АГТп (групи 2 та 4), активність каталази, після виконання хірургічних втручань, знизилася з 36,7 мкат/л до контрольного значення (відповідно 20,8 та 23,7 мкат/л; контроль 24,3 мкат/л), що практично вдвічі перебільшувало данні, отримані у хворих в 1-й та 3-й групах (11,8 та 13,9 мкат/л). У хворих на рак гортанної частки глотки (групи 5, 6), з вихідного значення 44,9 мкат/л, активність каталази знизилась до 34,7 та 37,9 мкат/л, відповідно. Достовірні відмінності в активності каталази у підгрупах хворих: 1+ < 2+ (p-level 0,000); 1- < 2- (p-level 0,039); 3+ < 4+ (p-level 0,0007).

Хірургічні втручання стимулювали активність церулоплазміну як у хворих на рак гортані (з вихідного показника 0,20 мкмоль/л до (по групах): 1 - 0,79; 2 - 1,11; 3 - 0,82; 4 - 1,13 мкмоль/л; при контрольному значені - 1,54 мкмоль/л), так і у хворих на рак гортанної частки глотки (з вихідного показника 0,21 до (по групах): 5 - 0,73; 6 - 0,80 мкмоль/л; при контрольному значені - 1,51 мкмоль/л).

У 1 - 4-й групах хворих вміст МСМ пл. підвищився у 1,5 рази і склав, відповідно, 1,46; 1,50; 1,55 та 1,52 нм. Разом з тим, якщо у 1-й та 3-й групах зросли також і показники МСМ ер. (34,19 та 34,16 нм), то у 2-й та 4-й групах хворих значення показників МСМ ер. достовірно знизилися (26,94 та 26,75 нм). При цьому, по групах, k дорівнювався: 1 - 0,81; 2 - 1,06; 3 - 0,85; 4 - 1,07, а вміст КП: 1 - 19,9; 2 - 15,97; 3 - 22,48; 4 - 15,71.

У групах хворих на рак гортанної частки глотки достовірних змін у значеннях показників МСМ (пл., ер.) не відбулося (k дорівнювався, відповідно, 0,74 та 0,89), як і змін у значеннях вмісту КП (15,76 та 13,69 при вихідному значені 11,6).

У 1-й післяопераційний день достовірно більшим було середнє значення показника індексу лф/сн у хворих, які отримували АГТп (для груп 1, 3, 5, у середньому, індекс лф/сн дорівнювався 0,19; для груп 2, 4, 6 - 0,28). Крім того, у найближчому післяопераційному періоді і далі, практично на всіх етапах досліджень, превалювали індекси лф/сн хворих, які отримували АГТп, що свідчить - проведення по розробленій методиці антигомотоксичної терапії сприяє розвитку у організмі хворих антистресорних адаптаційних реакцій. Додатково слід відзначити, при ретроспективному аналізі, з оцінкою ефективності проведеного лікування, доведено - індекс лф/сн, з достовірністю 71 - 96%, є маркером адекватності лікувальних заходів, що проводилися.

У подальшому аналіз впливу АГТп на показники імунного статусу хворих на злоякісні новоутворення фаринго-ларингеальної| області проведений при дотриманні наступних умов:

1) хворі зведені в дві групи, основна відмінність між якими проведення (група I) або не проведення АГТ (група II).

2) виконана синхронізація показників за часом проведення спеціальних методів лікування:

- проведений порівняльний аналіз комплексу показників в період проведення та при завершенні радикального курсу променевої терапії (ПТ; для хворих у групах 1-4, I - III-й місяці спостереження);

- проведений порівняльний аналіз комплексу показників в період VI - XII місяці спостережень за хворими.

3) додатково, достовірність відмінностей досліджених показників, залежно від результатів лікувальних заходів, проведена по підгрупах хворих.

На початку проведення ПТ помітних змін у значеннях ІРІ| не відбулося (I-а група 0,97 - 0,96; II-а група 0,80 - 0,84). ІА зросли, - в I-й групі хворих до 0,58 (p-level 0,1243), в II-й групі до 0,92 (p-level 0,0324). Одночасно з цим достовірно знизилися індекси CD25+/CD95+ (0,49 і 0,31; p-level 0,0434 і 0,0273) і HLA-DR+/CD95+ (0,48 і 0,32; p-level 0,0133 і 0,0423).

Характерна ознака, на даному етапі досліджень, - при відносно стабільних показниках CD16+ (1,96 і 1,70) відмічено підвищення показників CD56+ (1,37 і 1,21; p-level 0,0434 і 0,0275) з превалюванням показників хворих I-ї групи. Відмічене підвищення показників CD56+ корелювало зі зниженням вмісту TGF в1 (r = 0,64 і 0,79), показники якого, проте перевищували контрольне значення (1,61 і 1,22). При цьому підвищені рівні вмісту TGF в1 не пов'язані з наявністю пухлинного осередку, оскільки сумарний показник вмісту TGF в1 у хворих 5-ї і 6-ї групи, на початку проведення ПХПТ, дорівнював 1,15.

У фагоцитарній ланці було відмічено зниження значень ІФАм (0,70 і 0,65).

У оксидантно-антиоксидантній системі достовірно превалювали значення пока-зників МДА/ШО (1,75 і 1,16; p-level 0,0362), іNOs/NO2 (1,62 і 1,31 p-level 0,00077), каталази| (1,38 і 1,09; p-level 0,0508) хворих I-ї групи. Слід зазначити, що порівняно з першим післяопераційним днем в I-й групі хворих зросли значення МДА/ШО iNOs/NO2, каталази| і вітаміну А, тоді як в II-й групі при збільшенні значень iNOs/NO2, каталази|, вітаміну А і церулоплазміна, знизився показник МДА/ШО (з 1,29 до 1,16; p-level 0,1734).

У кожній з груп зріс вміст КП (3,17 і 3,46; p-level 0,0333) з превалюванням показників хворих II-й групи.

До моменту завершення першого курсу ПТ (СОД 40 Гр.) в II-й групі хворих ІРІ підвищився до контрольного значення. Відмічено збільшення ІА при достовірному зниження значень індексів CD25+/CD95+ (p-level 0,0437 і 0,0074) і HLA-DR+/CD95+ (p-level 0,0162 і 0,0052).

У хворих тих, що одержували АГТп вміст CD16+ підвищився до 2,0. Достовірно вищими виявилися и показники вмісту CD56+.

Значення вмісту TGF в1 практично не змінилося, але мало пряму кореляцію з показниками CD16+, CD56+, МДА/ШО (r дорівнював відповідно 0,77, 0,71, 0,84, при R = 0,63).

Достовірних змін у значеннях ІЗФ|(н, м) не відбулося, але значення ІФА|(н, м) знизилися. У I-й групі хворих показник Інст не змінився, в II-й знизився до 0,98 (p-level 0,1736).

У значеннях вмісту Кб і активності Мр суттєвих змін не відмічено.

У оксидантно-антиоксидантної системі при підвищенні значень ДК 233, значення ДК 273 істотно не змінилися, але індекси МДА/ШО, iNOs/NO2 і активність церулоплазміну, достовірно превалювали|переважали| в I-й групі хворих.

При оцінці показників ендогенної інтоксикації було визначено збільшення k (I-а група з 1,03 до 1,38; p-level 0,0695; II-а група з 0,80 до 0,86; p-level 0,3317) і зниження вмісту КП (I-а група з 3,17 до 3,0; p-level = 0,0512; II-а група з 3,46 до 2,50; p-level 0,0334).

Зміни в показниках імунного статусу хворих злоякісними новоутвореннями фаринго-ларингеальної області на даному етапі досліджень, в першу чергу, обумовлені агресивністю ПТ, виступаючої як могутній і тривалий подразник, що сприяє переходу стресової реакції, що розвивається в організмі у відповідь на проведення спеціальних методів лікування, у фазу хронічного виснаження. Здавалося, що з нарощуванням СОД можливості АТ з використанням АГТп нівелювати небажані ефекти ПТ будуть якщо і не втрачені, то значною мірою понижені. Проте це виявилося далеко не так. Причому зміни в показниках, визначені в період завершення радикального курсу ПТ мали, у ряді випадків, несподіваний|неочікуваний| характер (табл. 4).

Так, ІРІ і ІА у хворих II-ї групи достовірно перевищували аналогічні індекси, визначені у хворих I-ї групи, але якщо ІРІ (II-а група) мав тенденцію наближення до контрольного значення, то ІА| перевищував його в 2 рази. При цьому, на даному етапі досліджень, достовірно превалювали|переважали| індекси CD25+/CD95+ і HLA-DR+/CD95+ хворих I-й групи, які, проте|однак|, достовірно поступалися контрольним значенням (CD25+/CD95+ 0,40 при контрольному значенні 0,68 (p-level = 0,0437) і HLA-DR+/CD95+ 0,50 при контрольному значенні 1,07 (p-level = 0,0081).

Кількість NK (CD16+), без значущих міжгрупових відмінностей, перевищувала контрольне значення, але превалював показник вмісту CD 56+ хворих I-ї групи.

Таблиця 4 Кореляційний аналіз показників імунного статусу хворих при завершенні радикального курсу ПТ|

Тест	CD8+	CD56+	CD 95+	іNOs/NO2	МДА/ШО
TGF в1	0,74*			-0,63*
ІРІ	0,66	0,61*
ІА					0,76
k			0,82		0,64*

Примітка: r* - коефіцієнт парної кореляції тільки для хворих I-ї групи

Вміст TGF в1 не змінився.

Із змін відмічених у фагоцитарній ланці, слід виділити збільшення індексів ІЗФ (н, м), ІФА (н, м) і достовірне превалювання вмісту Кб і активності Мр у хворих I-ї групи.

У оксидантно-антиоксидантній системі у хворих I-ї групи превалювали показники МДА/ШО і церулоплазмину, але активність каталази виявилася достовірно більшою у|в,біля| хворих II-ї групи.

При цьому k у хворих I-ї групи дорівнював 1,32, що достовірно перевищувало значення k хворих II-ї групи.

До моменту завершення радикального курсу ПТ достовірно превалював індекс лф/сн у хворих I-ї групи.

Через 6 місяців від початку проведення лікувальних заходів (завершення першого курсу АТ) зміни досліджуваних показників імунного статусу хворих характеризувалися:

1) ІРІ у хворих I-й групи збільшився до 1,06 (контроль 1,12), у хворих II-ї групи - практично не змінився. ІА знизилися до 0,41 і 0,49 при контрольному значенні 0,30. Індекси CD25+/CD95+ і HLA-DR+/CD95+ достовірно поступалися контрольним значенням (p-level 0,0471 і 0,0163);

2) показники вмісту NK в групах хворих перевищували контрольне значення в 1,8 і 1,4 рази;

3) підвищення в групах хворих ІЗФ свідчить про зниження кількості клітин, що фагоцитують, на стадії переварювання. ІФАн у хворих II-ї групи практично відповідав значенню норми, але у хворих I-ї групи останньому поступався (0,39 при контрольному значенні 0,49; p-leyel 0,1164).

ІФАм практично відповідали контрольному значенню. Значення Інст (0,94 і 0,95) не мали статистично достовірних відмінностей від контрольного показника.

Вміст Кб відповідав (група I) або поступався контрольному значенню (група II; p-level 0,0473). Показник активності Мр, у хворих I-й групи, наблизився до контрольного значення (p-level 0,0731) і достовірно перевищував дані, одержані|отримані| в II-й групі хворих.

4) у оксидантно-антиоксидантній| системі достовірно вищі показники ДК 233 і ДК 273, МДА/ШО і церулоплазмина| були відмічені в I-й групі хворих.

5) Достовірних міжгрупових відмінностей в показниках маркерів ендогенної інтоксикації виявлено не було, але|та| показники КП| в 2,5 рази перевищували контрольне значення.

6) Індекси лф/сн (0,46 і 0,40) вказували на факт розвитку антистресової активаційної реакції.

Через XII місяці у хворих I-ї групи ІРІ складав 1,06 при 0,92 у хворих II-й групи. Показники ІА знизилися до 0,33 і 0,45, відповідно, індекс CD25+/CD95+ наблизився до контрольного значення (група I), індекс HLA-DR+/CD95+ у хворих I-ї групи зріс до 0,89 (контроль 1,08) і достовірно перевищував індекс HLA-DR+/CD95+ у хворих II-ї групи.

Показник CD16+, у 1-й групі хворих, знизився до 1,7. У хворих II-ї групи склав 1,9. Показник CD56+ у групах хворих достовірно знизився (p-level 0,0462), і практично відповідав контрольному значенню.

Вміст TGF в1 знизився, щодо даних VI-го місяця спостережень, до 1,6 і 1,5 відповідно, при p-level 0,0954 і 0,1123.

Статистично значущих змін в ІЗФн і ІФАн не відбулося, але|та| збільшення ІЗФм і ІФАм вказувало на зниження ФІм 120' і ФЧм 120'.

Вміст Кб в групах у хворих істотно не змінилося, але активність Мр (I-я група) наблизилася до значення контролю.

Міжгрупові відмінності в оксидантно-антиокидантній| системі полягали в достовірному превалюванні значень індексу МДА/ШО у|в,біля| хворих I-ї групи. Індекси iNOs/NO2 істотно не змінилися. Значення показників ДК 273 проявили тенденцію наближення до значення контролю. Активність каталази зросла (I-а група до 1,22; II-а група до 1,10). Вміст вітамінів А і Є, церулоплазміну мав тенденцію наближення до значень норми.

Маркери ендогенної інтоксикації - k у хворих I-ї групи перевищував k хворих групи II (p-level 0,0561), але КП у хворих I-ї групи - 1,66 достовірно поступався показнику вмісту КП у хворих II-ї групи.

Індекси лф/сн не змінилися.

Таким чином, проведення АГТ дозволило поліпшити основні показники імунного статусу хворих, оцінюючи динаміку їх змін з позицій сучасного рівня розвитку імунології.

Ефекти антигомотоксичної терапії. Для визначення ефектів АГТ| порівнювальний аналіз проведено між значеннями показників хворих у групах 2, 4, 6 (група I) як з даними групи контролю (К), так і зі значеннями показників хворих з безумовно позитивними результатами проведеного лікування (підгрупи 1+, 3+, 5+; підгрупа II+).

Аналіз даних, підкреслює той факт, що у хворих групи I, у більшості випадків, значення індексів CD25+/CD95+ перевищували або (індекс HLA-DR+/CD95+) відповідали аналогічним показникам хворих підгрупи II+. У хворих, що отримували АГТп, на протязі всього періоду досліджень, відмічені і більші за значенням показники вмісту зрілих Т- лімфоцитів, при достовірно менших значеннях ІА (період проведення ПТ). Разом з тим, збільшення кількості зрілих Т-лімфоцитів не оказує визначаючого впливу на значення протипухлинного імунітету, а саме тому, що у I-й групі були хворі як з позитивними, так і з негативними результатами проведеного лікування.

Дані о динаміці змін ІРІ у групах хворих, підкреслюють той факт, що субпопуляції Т-лімфоцитів CD4+ та CD8+ включають клони з хелперною, супресорную та цитотоксичною активністю. Тому який рівень регуляції відображає ІРІ, співвідношення яких клітин його визначають у кожному окремому випадку, про що свідчить його збільшення або зменшення - питання які у більшості випадків залишаються без відповіді (Бережная Н.М., 2006).

Разом з тим, значення ІРІ у хворих I-ї групи, у більшій ступені здійснювали тенденцію наближення до контрольного показника. При цьому, зменшення значень ІРІ свідкує о підвищенні вмісту субпопуляції Т-лімфоцітів CD8+, що разом з достовірно більшими значеннями показників NK (початок проведення ПТ - VI-й місяць спостережень) свідчить про те, що АГТ здатна нівелювати небажанні ефекти ПТ, підтримуючи на високому рівні резистентність організму.

Вихідні значення ІЗФн відповідали, а ІФАн достовірно перевищували данні контролю. Але якщо у найближчому післяопераційному періоді суттєвих міжгрупових розбіжностей у показниках ІЗФн та ІФАн відмічено не було, то на 10-й день, а головне у період з початку проведення ПТ і до VI-го місяця спостережень, отриманні данні свідчили про підвищення (IФн), чи збереження (ІФАн) функціональних спроможностей нейтрофилів саме у I-й групі хворих.

Достовірні розбіжності в показниках НСТсп/НСТст відмічені на початку проведення (I < II+) та при завершенні першого курсу ПТ (4 > 3+). Значення показників вмісту Кб та активності Мр, у хвори...