Застосування багаторівневої системної лазеротерапії в комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ

УДК: 615.849.19.004.1:616-059:616.12-008.331.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Застосування багаторівневої системної лазеротерапії в комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня

14.01.33 - медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія

Баранова Ірина Володимирівна

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки,

доктор медичних наук, професор

Самосюк Іван Захарович,

завідувач кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Шмакова Ірина Петрівна, професор кафедри загальної практики та медичної реабілітації Одеського Державного медичного університету МОЗ України.

Доктор медичних наук, професор

Лисенюк Віктор Павлович

завідувач кафедри неврології та медичної реабілітації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України.

Захист відбудеться 03 липня 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовький пров., 6.

Автореферат розісланий 02 червня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Дмітрієва Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним з найпоширеніших хронічних захворювань людини, які збільшують ризик розвитку серцево-судинних ускладнень та смертності (Окороков А.Н., 2003; Сіренко Ю.М., 2007; Бабов К.Д. й співавт., 2008; Staessen J.A., Wang J.G., Birkenhager W.H., 2003; Priori S.G. et all, 2006). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), відомо, що ця хвороба уражує до 20% населення економічно розвинутих країн світу і захворюваність на АГ продовжує зростати (Дядик А.И., Багрій А.Э., 2006; Жаринов О.Й., 2006; Андрієвська С.О., С.В. Калинчук С.В., 2007; Gaziano T.A. et all, 2006; Wald N.J., Law M.R., 2007).

Нажаль, негативна тенденція, щодо зростання захворюваності АГ в Україні також має місце. Так, за статистичними даними Міністерства охорони здоров'я України, в 1998 році було зареєстровано понад 5 млн. хворих на вище вказану патологію, що становило 13,4% дорослого населення. В 2007 році ці показники збільшились до більш ніж 11 млн. хворих на АГ, що складало понад 30% дорослого населення (Сіренко Ю.М., 2006; 2007; Свіщенко Є. П., Багрій А.Є. та співавт., 2008).

Викликає занепокоєність факт реєстрації підвищеного артеріального тиску (АТ) в кожного п'ятого мешканця України (Дзяк Г.В. й співавт., 2007). Стандартизований за віком показник поширеності АГ серед працездатного населення нашої країни складає 33,7% (Горбась І.М., 2007). Загально відомо, що тривале підвищення АТ - один з головних факторів ризику розвитку інфаркту міокарду, інсульту, патології нирок, зору і інших ускладнень. Доведено, що регулярне та адекватне лікування пацієнтів з АГ може на 40-50% знизити смертність від інсультів і на 15-20% від ішемічної хвороби серця (European Society of Hypertension Guidelines Committee, 2007).

Отже, найбільш перспективним у вирішенні проблеми кардіоваскулярного ризику є необхідність впровадження нових підходів в лікуванні АГ, здатних впливати на основні негативні прояви захворювання (Свіщенко Є.П., Амосова Є.М., 2008).

Тому сьогодні все більш наполегливо проявляється інтерес до немедикаментозних методів лікування, які політропно діють на різні органи і системи, зменшують фармакологічне навантаження і активізують саногенетичні можливості організму (Бабов К.Д., 1999, 2003, 2008; Золотарьова Т.А., 2000; Самосюк І.З., Чухраєв М.В., 2001; Богатирьова Т.В., 2006; Тондій Л.Д., 2003, 2008; Торохтін О.М., 2008). Фізіотерапевтичним методам, як одним з немедикаментозних, властиві доступність, добра переносимість процедур, відсутність негативних ефектів лікування і значних вікових обмежень (Єжов В.В. й співавт., 2005, 2006; Васильєва-Лінецька Л.Я. й співавт., 2006, 2007; Кармазіна І.В. и співавт., 2007; Роздильская О.Н., 2006, 2007; Самосюк І.З., Самосюк Н.І., 2008). Актуальним стоїть питання про ранню реабілітацію хворих фізіотерапевтичними методами лікування, яка вже на стаціонарному та поліклінічному етапах здатна підвищити ефективність терапії та позитивно вплинути на перебіг хронічних захворювань.

Застосування сучасного фізіотерапевтичного методу - лазеротерапії (ЛТ) - в лікуванні серцево-судинних захворювань (ССЗ) підтверджено багатьма науково-практичними дослідженнями (Князєва Т.А., Бадтієва В.А., 1996, 2001; Веліжаніна І.А., 1998, 2001; Самосюк І.З. й співавт., 2001; Бабов К.Д. й співавт., 2003, 2004; Дейнека В.Г. й співавт., 2004; Кемалов Р.Ф., 2006; Крисюк О.Б. й співавт., 2006; 2007; Чернецька А.В., 2007; Muller R.L. et al, 1999; Bilder G.E. et all, 2004; Dawson L.T., 2005), але корекція параметрів та зон впливу низько інтенсивного лазерного випромінювання (НІЛВ) в методиках лікування ессенціальної АГ триває (Ступницкий А.А., 2004; Ето О.А., 2005).

Доцільність методів лазеротерапії ССЗ пояснюється визначеними клінічними ефектами НІЛВ: покращенням системної та реґіонарної гемодинаміки, реологічних властивостей крові, протизапальної, імуномоделюючої, знеболюючої та гіполіпідемічної діями, активацією енергетичних процесів в клітинах (Шувалова І.Н. й співавт., 1998, 2000; Шакаліна М.С., 2001; Буйлін В.А., 2002; Москвін С.В., 2003; Князєва Т.А. и співавт., 2001, 2007; Koebner H.K., 1990; Roos S. et all, 2007).

Досліджено позитивний вплив НІЛВ на ендотеліальну дисфункцію, як одного з важливих напрямків в лікуванні та профілактиці прогресування атеросклерозу (Яковлєва О.О. й співавт., 2004; Візір В.А., Березін А.Е., 2007; Poulter N., Sever P.S., 2004; Banzer W. et all, 2006; Rajagopalan S. et all, 2006; Roos S. et all, 2007).

Більшість існуючих методик ЛТ в лікуванні ССЗ передбачають вплив НІЛВ на сегментарну зону серця, інші - комірцеву ділянку, проекції крупних судин, але вони не враховують особливості функціональної регуляції системи кровообігу (Шувалова І.Н., 2000; Веліжаніна І.А., 2001; Ступницький А.А.. 2004; Єто О.А., 2005; Крисюк О.Б. й співавт., 2005, 2007). Крім того різняться параметри та час впливу НІЛВ. В літературі спостерігаються поодинокі публікації щодо використання принципу багаторівневого системного впливу фізичних чинників при ССЗ з дією на основні патогенетичні ланки розвитку захворювання. Він здатний нормалізувати регуляцію тієї чи іншої функціональної системи організму (Тишкевич Т.Г., 1996; 1999; Пономаренко Г.Н., 1999; Сопільник А.М., 2001; Шмакова І.П., Тещук В.І., 2006). Слід відмітити, що використання та визначення ефективності багаторівневого системного принципу в сучасних методиках лазеротерапії в лікуванні АГ не проводилось і стало предметом нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційна робота є фрагментом науково-практичної роботи згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика: «Медична реабілітація хворих з дисциркуляторною енцефалопатією» (№ держреєстрації 0101U000242). Фрагмент роботи, присвячений застосуванню лазерної терапії в комплексі медичної реабілітації хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ст, виконано безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження

Покращити результати лікування хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня на стаціонарному етапі шляхом розробки та впровадження в комплексне лікування багаторівневої системної лазеротерапії.

Завдання дослідження

1. На основі клінічного та електрофізіологічного методів дослідження вивчити особливості стану вегетативної нервової системи у хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня.

2. Розробити та науково обґрунтувати метод багаторівневого впливу низькоінтенсивного лазерного опромінювання у хворих на артеріальну гіпертензію, а саме - технічні характеристики, зони, тривалість і кількість процедур на курс лікування та енергетичне навантаження.

3. Оцінити вплив багаторівневої системної лазеротерапії на клінічні, функціональні та лабораторні показники, які характеризують перебіг артеріальної гіпертензії.

4. Порівняти ефективність загальноприйнятої комбінації медика-ментозного лікування з масажем комірцевої зони і комплексу медикаментозного лікування з застосуванням багаторівневої системної лазеротерапії. артеріальний гіпертензія лазерний опромінювання

5. На підставі аналізу віддалених результатів оцінити ефективність розробленого комплексу лікування і вплив його на якість життя пацієнтів з артеріальною гіпертензію 1-2 ступеня.

Об'єкт дослідження: функціональний стан серцево-судинної та вегетативної нервової системи у 175 хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня.

Предмет дослідження: оцінка ефективності впливу багаторівневого системного методу лазеротерапії в комплексі з медикаментозною терапією на клінічний перебіг, функціональний стан серцево-судинної та вегетативної нервової системи, якість життя хворих в порівнянні з загальноприйнятим лікуванням артеріальної гіпертензії.

Методи дослідження: клініко-анамнестичний; інструментальні та електрофізіологічні: електрокардіографія, тетраполярна реографія, доплер-ехокардіографія, реовазографія, 5-хвилинне електрокардіографічне та добове моніторування артеріального тиску, біомікроскопія бульбарної кон'юнктиви ока; стандартні клінічні вегетативні тести; стандартизована анкета-опитувальник визначення якості життя хворих; лабораторно-біохімічні; статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі аналізу клінічного перебігу захворювання та дослідження динаміки стану вегетативної нервової системи шляхом вивчення стандартних клінічних вегетативних тестів, варіабельності ритму серця у хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня до та після лікування підтверджено факт, що вегетативний дисбаланс є одним з головних ланок в патогенезі цієї хвороби.

Вперше обґрунтовано можливість і доцільність застосування багаторівневого системного методу лазеротерапії в комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня. Розроблений новий варіант лазеротерапії передбачає вплив на основні рівні функціональної регуляції серцево-судинної системи рекомендованими параметрами низько-інтенсивного лазерного випромінювання (потужність, час та зони впливу, кількість процедур на курс лікування, рекомендована кратність його повторів - Деклараційний патент на корисну модель №25919UA). Визначено показання та протипоказання до застосування багаторівневої системної лазеротерапії в лікувальній практиці.

Використання багаторівневого системного методу лазеротерапії з урахуванням біоритмів природного коливання артеріального тиску на тлі медикаментозних призначень посилювало позитивну динаміку показників артеріального тиску та відновлення його добового профілю, частоти серцевих скорочень.

Застосування багаторівневого системного методу лазеротерапії у хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня дозволило багатопланово вплинути на головні патогенетичні ланки захворювання: зареєстровані покращення центрального та периферичного кровообігу, стану мікроциркуляції, біоелектричної активності серця, його геометричних і функціональних показників. Лабораторними методами встановлена ліпідознижуюча дія та відновлення співвідношення між неатерогеними та атерогеними фракціями ліпопротеїдів, а також позитивний вплив на фібрінолітичну систему крові.

Доведена регулююча дія нового варіанту лазеротерапевтичного впливу на відновлення вегетативного гомеостазу завдяки симпатолітичній дії (підвищення показників SDNN, RMSSD, pNN50%, HF та зниження LF і LF/HF).

Порівняння безпосередніх та віддалених результатів дозволило довести, що за ефективністю лікування хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня з застосуванням методу багаторівневої системної лазеротерапії на тлі медикаментозних призначень значно переважає загальноприйнятий комплекс (медикаментозна терапія та масаж комірцевої ділянки). Вплив на основні рівні регуляції системи кровообігу є патогенетично обґрунтованим, що пояснює стабільний рівень артеріального тиску (<140/90 мм рт.ст.) протягом року у 92,6% пацієнтів, регрес патологічного ремоделювання лівого шлуночку та покращення якості життя за опитувальником Ноттінгемського Профілю Здоров'я при зменшенні підтримуючої добової дози медикаментозних препаратів вдвічі у 68,4% пацієнтів.

Особливістю розробленого метода лікування є можливість застосування останнього на ранньому реабілітаційному етапі.

Встановлено, що багаторівневий системний вплив адекватними фізичними чинниками на регулюючі функціональні системи є найбільш ефективним в лікуванні захворювань з складним патогенетичним механізмом розвитку, таких як артеріальна гіпертензія.

Практичне значення отриманих результатів. В результаті проведених досліджень встановлений взаємозв'язок між показниками стану вегетативної нервової системи і ступенем підвищення артеріального тиску. Доведена відсутність достовірної різниці (p>0,05) між показниками центрального кровообігу зареєстрованими методами доплер-ехокардіографії і тетраполярної реографії, тобто визначені діагностичні методи є взаємозамісні.

Розроблено метод багаторівневої системної лазеротерапії та обґрунтовано його застосування в комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня, визначені показання та протипоказання.

Новий варіант лазеротерапії може використовуватись на різних етапах відновлювального лікування артеріальної гіпертензії 1-2 ступеня: поліклінічному, стаціонарному і санаторно-курортному, що дозволить підвищити ефективність терапії, якість життя хворих на визначену патологію та здійснювати більш надійну профілактику ускладнень серцево-судинних захворювань.

Метод багаторівневої системної лазеротерапії впроваджено у відділеннях фізіотерапії Вузлової клінічної лікарні станції Вінниця, Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова, в клінічному санаторії «Хмільник» м. Хмільник, медичному центрі реабілітації залізничників Південно-Західної залізниці та у навчальний процес на кафедрі медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедри неврології та медичної реабілітації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею здобувача. Автором проведено інформаційний та патентний пошук, проаналізовані вітчизняні та зарубіжні видання за темою дисертаційної роботи. Здобувачем особисто розроблений дизайн дослідження, сплановано комплекс клінічних, інструментальних та лабораторних методів для проведення наукового спостереження. Самостійно проведений аналіз отриманих результатів дослідження до та після проведеного лікування. Здійснено спостереження за респондентами не тільки за період лікувального процесу, а й протягом року з ціллю оцінки віддалених результатів. Дисертант самостійно виконала статистичну обробку отриманих даних, їх оцінку та наукову інтерпретацію, узагальнення результатів роботи, формулювання висновків, підготовку статей та тез до друку. Оформлення та написання всіх розділів дисертаційної роботи та автореферату здійснено здобувачем також самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались та обговорювались на засіданнях міського товариства фізіотерапевтів (Вінниця 2006-2008), засіданнях кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології НМАПО ім. П.Л. Шупика (Київ, 2007-2008), науково-практичної конференції «Актуальні питання медицини залізничного транспорту» (м. Вінниця, 2006), ХІІІ університетській науково-практичній конференції молодих вчених та фахівців (Вінниця, 2007), ХХІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Застосування лазерів в медицині та біології» (Харків, 2008), науково-практичній конференції медпрацівників Укрзалізниці та санаторно-курортних закладів України з міжнародною участю «Теорія та практика курортної справи» (Хмільник, 2008).

Апробацію дисертаційної роботи проведено на сумісному засіданні кафедр медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології, сімейної медицини, неврології 1, неврології 2 Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедри неврології та медичної реабілітації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України та засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, з яких 7 статей - у наукових спеціальних журналах, ліцензованих ВАК України, 3 тези - у збірниках науково-практичних робіт, матеріалів конференцій, в тому числі видано методичні рекомендації за темою дисертації та одержано 1 деклараційний патент на винахід. Зареєстровані 2 свідоцтва раціоналізаторських пропозицій за темою дисертації.

Структура та об'єм дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 156 сторінках комп'ютерного набору, проілюстровано 28 таблицями та 11 рисунками. Робота містить: введення, огляд літератури, методи дослідження і методики лікування, характеристику груп хворих, результати власних спостережень, узагальнення результатів дослідження, висновки, практичні рекомендації і перелік використаних літературних джерел, який містить 305 позицій, в тому числі 54 англомовних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань було обстежено 175 хворих на АГ 1-2 ступеня, які перебували на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Вузлової клінічної лікарні станція Вінниця. Головною умовою відбору хворих для участі в дослідженні був рівень АТ вище 140/90 мм рт.ст. та нижче 180/110 мм рт.ст., згідно якого виставлялась ступінь захворювання. З проявами АГ 1 ступеня було 28 хворих, 2 ступеня - 147 хворих (за класифікацією ВООЗ/ЄТГ/ЄТК, 1999; Рекомендаціями УАК, 2007).

У дослідження не включались пацієнти з супутніми захворюваннями, що могли б вплинути на гемодинамічні показники та ускладнити перебіг АГ. Серед обстежених було 96 (54,8%) чоловіків і 79 (45,2%) жінок в віці від 20 до 60 років (молодого та середнього віку за класифікацією ВООЗ), середній вік хворих становив 50,2+5,24 років. Більшість респондентів поступили на лікування в зв'язку із різким підвищенням АТ - гіпертонічним кризом - 121 (69,1%) хворий, або неконтрольованим підвищенням АТ при прийомі гіпотензивних засобів в раніше прописаному лікарем дозуванні та поступовому погіршенні самопочуття - 54 (30,9%) хворих.

Всі хворі були обстежені за єдиною програмою, що складалась з клінічного, інструментальних та лабораторних методів дослідження, які проводили в динаміці: електрокардіографії (ЕКГ), добового монітерування артеріального тиску (ДМАТ), ехокардіографії (ЕхоКГ), варіабельності ритму серця (ВРС), стандартних клінічних вегетативних тестів, тетраполярної реографії (ТПР), реовазографії (РВГ) кінцівок, біомікроскопії бульбарної кон'юнктиви ока, визначення ліпідного спектру крові та показників коагулограми. Внесок різних варіантів лікування в ступінь зниження АТ визначався методом багатофакторного дисперсного аналізу. Оцінка віддалених результатів лікування проводилась за ехокардіографічними даними, показниками АТ, ЧСС та критеріями якості життя (Ноттінгемським Профіль Здоров'я) .

Для оцінки вегетативної дисфункції застосовувались анкета-опитувальник (А,М. Вейн, 2003) для визначення коефіцієнта вегетативних реакцій (КВР). Часові (SDANN, pNN50%, RMSSD) та спектральні показники (HF, LF, LF/HF) ВРС реєструвались на комп'ютерному електрокардіографі «Cardio Life» та оцінювались за рекомендованими нормативними параметрами European Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology з подальшою обробкою даних.

Дослідження показників ДМАТ проводили в умовах стаціонару при вільному руховому режимі протягом 27 годин за рекомендаціями Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеско АМН України (2002) на апараті Cardio Tens-01, фірми «Meditech», Угорщина. Визначали середньодобові (САТдоб. та ДАТдоб.), максимальні (САТмакс. та ДАТмакс.) і мінімальні (САТмін. та ДАТмін.) рівні АТ, його варіабельність та ступінь нічного зниження (СНЗ АТ), індекс гіпертензії (ІГ).

Методом ЕхоКГ на апараті «Sonoline» («Siemens», Німеччина) та ДЕхоКГ на ехокардіографі «Sonos-100 CF» («Hewiett Packard», США) визначали товщину задньої стінки лівого шлуночку (ТЗС ЛШ) та міжшлуночкової перетинки (ТМШП) в діастолу, індекс маси міокарда лівого шлуночку (ІММ ЛШ), фракцію викиду (ФВ), наявність діастолічної дисфункції (Е/А). Функціональні показники кровообігу з можливістю встановлення його типу досліджували як методом доплерехокардіографієй (ДЕхоКГ) так і ТПР. Реєстрували серцевий (СІ) та ударний (УІ) індекси, хвилинний об'єм кровообігу (ХОК), загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) та кінцевий діастолічний тиск лівого шлуночку (КДТ ЛШ).

Методом реовазографії на апараті «Реограф Р4-02» (Росія) досліджувались показники периферичного кровообігу: реографічний (РІ), дикротичний (ДКІ) і діастолічний (ДСІ) індекси, тривалість швидкого (ТШК) і загального (ТЗК) кровонаповнення судин. За змінами стану мікроциркуляції та очного дна спостерігали за допомогою біомікроскопії бульбарної кон'юнктиви та офтальмоскопії. План дослідження доповнювали стандартні лабораторні дослідження для визначення показників ліпідного обміну та гемореологічних даних. Ефективність проведеного лікування вивчали за допомогою якості життя опитувальника Ноттінгемского Профілю Здоров'я, який дозволяє оцінити самопочуття хворих та перевірити вплив стану здоров'я на головні аспекти життя, тобто оцінити якість життя.

Статистичну обробку отриманих результатів обстеження пацієнтів проводили після створення бази даних за допомогою пакету аналізу в системі Microsoft Excell, програми SPSS 13.0. Різницю вважали достовірною при значенні (p<0,05).

В ході дослідження методом випадкової вибірки було сформовано 3 групи спостереження для проведення різних варіантів лікування. Пацієнтам основної групи (n=95 осіб) проводилось лікування за багаторівневим системним методом лазеротерапії (БРСЛ) в комплексі з медикаментозною терапією, контрольної (n=40 осіб) - загальноприйнята медикаментозна терапія і масаж комірцевої ділянки, плацебо (n=40) - лікування подібне контрольної групи і плацебо процедури за методом БРСЛ (без вмикання ЛТ апаратів)

Розроблений нами метод БРСЛ передбачав вплив на основні рівні регуляції системи кровообігу: надсегментарний, сегментарний, периферичний і гуморальний. Лікування проводилось з використанням серійних апаратів «SM-3» та «Медик-1». Сканер «SM-3» генерував інфрачервоне НІЛВ довжиною хвилі 890 нм, потужністю 100 мВт (щільність потужності випромінювання - 10,0 мВт/смІ ) та сканер «Медик - 1» випромінював НІЛВ червоного спектру довжиною хвилі 632,8 нм, потужністю 20 мВт (щільність потужності випромінювання 6,3 мВт/смІ). Опромінювались наступні ділянки: проекція стовбуру мозку крізь великий політичний отвір; комірцева ділянка (рівень С_VIII - DV сегментів); сегментарна ділянка серця (рівень D_VII - D_VIII сегментів); сегментарна ділянка печінки (рівень D_XII - L_II сегментів); сегментарна ділянка нирок і наднирників (рівень L_II - L_III сегментів); зони біфуркації сонної артерії (каротидний трикутник) та ліктьової ямки з обох сторін.

Курс лікування складав 10 процедур, які проводились щоденно з перервою у вихідні. При проведенні сеансів БРСЛ дотримувались хронобіологічного підходу: відпуск процедур здійснювали в один і той же час +2 години, між 9 та 12 годинами ранку. Тривалість впливу на зони надсегментарного і сегментарного рівнів становила по 2-4 хвилини (енергетична доза - 2,4 Дж/смІ), на периферичні вазомоторні центри - по 6 хвилин на кожну сторону (енергетична доза - 1,5 Дж/смІ). Загальна тривалість сеансу та енергетична доза впливу були постійними протягом всього терміну лікування.

З метою оцінки ефективності розробленого методу лазеротерапії, 30 хворим основної групи проводили повторні курси фізіотерапевтичного лікування методом БРСЛ через 3 і 9 місяців.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Аналіз суб'єктивних даних показав, що всім хворим до лікування були притаманні скарги на головну біль (94,8%), кардіалгії або відчуття тяжкості в ділянці серця (78,8%), вегетативні прояви з переважанням ознак симпатікотонії (78,8%), головокружіння (20%), «мерехтіння мушок перед очима» (21,7%), нудота і блювота (20%), емоційна лабільність (21,7%), загальна слабкість (25%) та поганий сон (24%), які характерні для вегетативного дисбалансу при артеріальної гіпертензії. Отже, присутні симптоми, були пов'язані із спазмом судин і порушенням вегетативної рівноваги. Відсутність достовірної міжгрупової різниці (p>0,05) скарг та клінічних даних підтверджував досліджений нами коефіцієнт насиченості (КН - дорівнює відношенню суми скарг всіх хворих до кількості хворих), який коливався в межах 5,08-5,10.

При оцінці клінічного ефекту застосованих варіантів лікування за КН відмічено зниження останнього у всіх обстежених, але найбільш суттєво в основній групі з 5,08+0,14 до 0,72+0,09. В інших групах динаміка була достовірно (p<0,01) менша, з 5,10+0,22 до 2,75+0,14 в контрольній та з 5,10+0,20 до 2,45+0,14 в плацебо групах.

Гемодинамічні показники позитивно змінились у всіх випадках, але тільки застосуванням методу БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією знизило рівень офісного АТ до рекомендованих ВООЗ, ЄТГ, УТК (2007) показників : САТ - з 176,4+2,7 мм рт.ст. до 125,8+1,3 мм рт.ст., ДАТ - з 98,5+0,4 мм рт.ст. до 79,8+0,3 мм рт.ст, що було нижче (p<0,01) ніж після інших апробованих варіантів лікування (132,6+1,3/84,4+0,9 мм рт.ст. в контрольній та 135,4+1,7/86,6+0,7 мм рт.ст. в плацебо групі) при подібних вихідних даних (p>0,05). Зниження вихідного ЧСС (84,2-86,4 уд/хв) відповідало цільовому рівню - 69,3+1,61 уд/хв у респондентів основної групи та достовірно (p<0,01) відрізнялось від даних контрольної (76,5+1,33 уд/хв) і плацебо груп (77,9+1,64 уд/хв). Недостовірна різниця (p>0,05) гемодинамічних показників в групах порівнянь доводила відсутність психоемоційного впливу розробленого методу ЛТ на рівень АТ.

Аналіз результатів стандартних клінічних вегетативних тестів після комплексного лікування довів зміну всіх досліджених показників. Так, середнє значення тест-індекса Кердо достовірно знизилось (p<0,01) на 17,7 в основній групі і становило 11,2+1,0, що відповідало нормі, в той час, як в контрольній і плацебо групах показники тест-індексу зменшились на 9,0 і 9,4 та дорівнювали 19,6+1,3 і 19,1+1,2 відповідно. Показники іХОК у переважній більшості пацієнтів після курсу БРСЛ та медикаментозної терапії знаходились на рівні ейтонії - 0,9+0,01, в порівнянні з 1,7+0,02 до лікування. Динаміка останнього параметру в групах порівняння була недостатня: з 1,7+0,03 до 1,1+0,02 в контрольній та плацебо групах.

Показник коефіцієнта вегетативних реакцій (КВР) довів ефективний вплив застосування методу БРСЛ в комплексному лікуванні на відновлення вегетативної рівноваги достовірною (p<0,01) динамікою з вихідною симпатікотонічною перевагою з 1,62+0,01 до 1,12+0,05, проти 1,41+0,04 та 1,42+0,07 після інших апробованих варіантів лікування.

Дослідження ВРС в динаміці свідчило про вплив БРСЛ на зниження симпатичної активності у хворих на АГ 1-2 ст. Інтергативне співвідношення LF/HF нормалізувалось (p<0,01) у респондентів основної групи та перебільшувало норму у осіб контрольної та плацебо груп. Після проведення курсу БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією відновлення вегетативного балансу спостерігалось у 84,2% осіб, в порівнянні в контрольній і плацебо групах - у 55% і 52,5% відповідно. Спектральні показники ВРС у хворих на АГ 1-2 ст після проведеного лікування в порівнянні з нормативними (за О.В. Коркушко й співавт., 2003; В.В. Попова, Л.Й. Фріцше, 2006) представлені в табл. 1.

Таблиця 1 Спектральні показники ВРС у хворих на АГ 1-2 ст (n=175) після проведеного лікування в порівнянні з нормативними (за О.В. Коркушко й співавт., 2003; В.В. Попова, Л.И. Фрицше, 2006)

Примітки: *- достовірність різниці показників ВРС у хворих основної і контрольної, плацебо груп, p<0,01; ** - різниця показників контрольної і плацебо груп недостовірна, p₂>0,05

За даними багатофакторного дисперсійного аналізу визначено, що серед хворих основної групи з симпатікотонічною перевагою вегетативного балансу внесок фізіотерапевтичного лікування (розробленого методу БРСЛ) на рівень зниження САТ склав 44,9% на відміну від 9,3% в контрольній та 9,5% в плацебо групах. У пацієнтів основної групи з ейтонічною та парасимпатичною вегетативною реактивністю показник ефективності фізіотерапевтичних методів лікування був достовірно (p<0,05) нижчим - 38,5% та 32,1% відповідно, ніж у хворих з гіперсимпатікотонією, але значно перебільшував (p<0,001) результати лікування контрольної групи.

Підвищення всіх вихідних добових параметрів АТ реєструвалось ДМАТ до лікування в рівній мірі (p>0,05) у всіх обстежених. Проведені різні варіанти терапії знизили показники АТ, але лише після курсу БРСЛ в комплексі з медикаментозним лікуванням середньодобовий, максимальний і мінімальний САТ (відповідно 125,4+0,9 мм рт.ст, 132,5+1,4 мм рт.ст. і 118,9+1,4 мм рт.ст.) та ДАТ (79,1+1,6 мм рт.ст., 86,8+0,3 мм рт.ст. і 71,5+1,0 мм рт.ст.) не перевищували нормальний і високий нормальний рівні. Рівень пульсового АТ знизився (p<0,01) до 46,6+0,3 мм рт.ст. (на 46,4%) і відповідав нормативному у респондентів пролікованих методом БРСЛ та медикаментозно без достовірної різниці (p>0,05) у хворих груп порівнянь (48,8+0,3 мм рт.ст. та 49,2+0,4 мм рт.ст.). Після проведеного лікування ІГ змінився у осіб основної групи - 21,6+0,4% і відповідав нормативному та дещо перевищував останній в контрольної і плацебо групах - 30,3+0,3% і 29,9+0,3% відповідно. Варіабельність САТ і ДАТ відповідала загальноприйнятому рівню після курсу БРСЛ та медикаментозних призначень (САТ - 14,8+0,2 мм рт.ст. і ДАТ - 10,9+0.1 мм рт.ст.) і достовірно відрізнялась (p<0,05) після інших варіантів лікування (в однаковій мірі в контрольній і плацебо групах варіабельність САТ - 17,6+0,1 мм рт.ст. і варіабельність ДАТ 13,0+0,2 мм рт.ст.).

До лікування перерозподіл варіантів циркадних ритмів в бік недостатнього ступеня нічного зниження артеріального тиску (СНЗ АТ) спостерігався у переважної більшості обстежених без достовірної (p>0,05) між- групової різниці (у 38 осіб (50,60%) основної, 19 осіб (50%) контрольної та 15 осіб (44,1%) плацебо груп). Проведене лікування сприяло відновленню фізіологічних добових коливань АТ, що проявилось зниженням чисельності підгруп з негативними варіантами: недостатнім (non-dipper, СНЗ АТ<10%), відсутністю (night-peaker, нічне підвищення АТ, СНЗ АТ<0%) та надмірним (over-dipper, СНЗ АТ>20%) СНЗ АТ у всіх респондентів (рис.1).

Рис. 1. Розподіл пацієнтів за варіантами ступеня нічного зниження артеріального тиску після лікування у респондентів різних груп у відносних показниках, % (*- достовірність різниці показників p<0,01; **- достовірність різниці показників p>0,05).

Так, після застосування методу БРСЛ в комплексному лікуванні спостерігалось збільшення (p<0,01) чисельності підгрупи з достатнім СНЗ АТ до 57 (76%) осіб за рахунок зменшення кількості пацієнтів з non-dipper типом реакції (недостатнім СНЗ АТ<10%) до 12 (16%) осіб, night-peaker (нічне підвищення АТ, СНЗ АТ<0%) - до 1 (1,3%) осіб та over-dipper (надмірне нічне зниження АТ, СНЗ АТ>20%) - до 5 (6,7%) осіб. Після медикаментозного лікування, масажу комірцевої ділянки та комбінації останніх з плацебо процедурами, кількість осіб з dipper варіантом в контрольній і плацебо групах була нижча - 20 (52,6%) хворих і 17 (50%) хворих, а чисельність респондентів з негативними варіантами добових коливань АТ переважала (p<0,01) над відповідними в основній групі.

Середня ЧСС у респондентів основної групи після лікування за методом БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією зменшилась та реєструвалась на рівні 69,3+1,6 уд/хв, що свідчило про загальну тенденцію нормалізації гемодинамічних показників та відновлення вегетативного балансу. Відповідні дані контрольної і плацебо груп дорівнювали - 76,5+1,3 уд/хв і 77,9+1,6 уд/хв та достовірно відрізнялись (p<0,01) від ЧСС хворих основної групи.

Дослідження показників центрального кровообігу до лікування визначило їх різні типи у хворих на АГ 1-2 ст з притаманними їм змінами УІ і СІ, ХОК, ЗПСО і КДТ ЛШ. Результатом лікування стала зміна типів кровообігу: кількість випадків з гіперкінетичним типом знизилась (p<0,01) до 10 (10,5%) в основній групі, 15 (37,5%) - контрольній і 18 (35%) - плацебо з перерозподілом в бік еукінетичного. Аналіз отриманих даних після проведеного лікування визначив нормалізацію основних параметрів центральної гемодинаміки з достовірним (p<0,01) переважанням результатів у респондентів основної групи. Так, показники механічної активності (УІ та ХОК) знизились до рівнів 37,3+0,63 мл/мІ і 4,5+0,09 л/хв після лікування за методом БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією та були нижчі, ніж дані хворих контрольної - 49,9+1,72 мл/мІ і 5,8+0,14 л/хв та плацебо - 48,2+1,56 мл/мІ і 5,6+0,14 л/хв груп. Дані скорочувальної функції міокарду (СІ) відповідали нормативному показнику у осіб основної групи - 3,1+0,05 л/хвЧмІ, та в однаковій мірі перебільшували у пацієнтів контрольної і плацебо груп - 4,5+0,15 л/хвЧмІ.

Параметри навантаження тиском мали позитивну динаміку (p<0,01) після проведеного лікування у респондентів всіх груп. КДТ ЛШ і ЗПСО дорівнювали 9,0+0,12 мм рт.ст. і 1750+32,5 дин/смЧс^-5 після лікування за методом БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією, що відповідало нормі. Після інших апробованих варіантів лікування визначені показники залишались дещо підвищеними 11,6+0,35 мм рт.ст. і 1903+92,3 дин/смЧс^-5 у осіб контрольної та 11,5+0,31 мм рт.ст. і 1978+41,2 дин/смЧс^-5 у пацієнтів плацебо груп без достовірної різниці між собою (p>0,05). Нами визначена відповідність (p<0,05) параметрів центральної гемодинаміки дослідженої різними інструментальними методами - ДЕхо-КГ та ТПР.

Візуальним особливостям реографічних кривих, за даними РВГ нижніх та верхніх кінцівок, до лікування були притаманні ознаки гіпертонічного (у 119 осіб - 70%), дистонічного (у 40 осіб - 23,5%) і нормотонічного (у 11 осіб - 6,5%) типів до лікування. Найбільш чітка позитивна динаміка (p<0,01) патологічних змін після лікування спостерігалась у респондентів основної групи. Це свідчило про відновлення тонічних і еластичних властивостей периферичних судин. Після лікування показники РВГ верхніх та нижніх кінцівок у респондентів контрольної і групи плацебо покращилися (p<0,01), але в достовірно (p<0,01) меншому ступеню, ніж у осіб основної групи.

Повторне ЕхоКГ дослідження, проведене через рік після закінчення однократного курсу лікування (n=22) з застосуванням методу БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією виявило лише тенденцію (p>0,05) до зменшення ознак симптомокомплексу гіпертрофії міокарда, показнику діастолічної функції (співвідношення Е/А), покращення систолічної функції (фракції викиду- ФВ), що не відрізнялось від даних контрольної (n=22) та плацебо (n=22) груп. Повторні курси лікування за методом БРСЛ через 3 та 9 місяців після закінчення першого (n=30) сприяли процесам ремоделювання міокарда, що проявилось в зменшенні параметрів ТЗС ЛШ до 11,6+0,9 мм, ТМШП - до 9,5+0,5 мм (p<0,01), ІММ ЛШ- до 120,1+0,6 г/мІ (p<0,05). Показники ТЗС ЛШ, ТМШП, ІММ ЛШ у пацієнтів різних груп спостереження до лікування та через рік після нього представлені в табл. 2.

Таблиця 2 Показники ТЗС ЛШ, ТМШП, ІММ ЛШ у пацієнтів різних груп спостереження досліджені до лікування ( n=152) та через рік після нього (n=92)

Примітка: *- різниця показників недостовірні, p>0,05; ** - різниця показників достовірна, p<0,05; *** - різниця показників достовірна, p<0,01.

Дані табл. 2 свідчать, що між групової різниці показників ЕхоКГ до лікування та через рік після одного курсу БРСЛ недостовірна (p>0,05). Різниця показників до лікування та після проведення повторних курсів БРСЛ достовірна (p<0,05; p<0,01).

Повторні курси лікування за методом БРСЛ через 3 та 9 місяців у респондентів основної групи (n=30) сприяли відновленню еластичності та покращенню метаболічних процесів міокарда, що проявилось достовірним (p<0,01) збільшенням ФВ з 63,8+0,8 мм до 69,5+0,2 мм, відсутністю ознак діастолічної дисфункції: співвідношення Е/А збільшилось з 0,95+0,01 до 1,09+0,03 (p<0,01). Визначені ЕхоКГ показники осіб контрольної і плацебо груп не мали позитивної динаміки при повторному обстеженні через рік та поступались даним пацієнтів (n=30) основної групи після повторних курсів лікування за методом БРСЛ (табл. 3).

Проведене лікування за методом БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією вдвічі зменшило (p<0,01) кількість поодиноких шлуночкових екстрасистол (з 7 до 3 осіб), відновило процеси реполяризації міокарда (у 78 (81,9%) осіб). Після курса лікування порушення провідності спостерігалось лише у 6 (6,3%) пацієнтів основної групи, що було вдвічі менше (p<0,01) вихідного рівня; ознаки ішемії міокарду та перевантаження лівих відділів серця не спостерігались в жодному випадку.

Таблиця 3 Показники ФВ і співвідношення Е/А у хворих на АГ 1-2 ст різних груп спостереження до лікування (n=147) та через рік після нього (n=92)

Примітка: *- різниця показників недостовірна, p>0,05; ** - різниця показників достовірна, p<0,05; *** - різниця показників достовірна, p<0,01.

Відсутність випадків дихальної аритмії та відновлення ЧСС у 29 (34,6%) осіб довело симпатолітичний вплив методу БРСЛ на відновлення вегетативного балансу. Динаміка ЕКГ показників у пацієнтів після інших апробованих варіантів лікування збігалася (p>0,05) з даними осіб основної групи відносно ознак гіпертрофії лівого шлуночку, перевантаження лівих відділів серця, екстрасистолії та порушення провідності. Достовірна (p<0,05) різниця ЕКГ даних осіб основної групи та груп порівнянь відмічалась за ознаками порушень процесів реполяризації, синусової (дихальної) аритмії та відхилень ЧСС від нормативних параметрів.

В результаті проведеного лікування спостерігались динамічні позитивні зміни мікроциркуляторних процесів та стану очного дна. За даними біомікроскопії бульбарної кон'юнктиви, після лікування за методом БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією периваскулярний кон'юнктивальний індекс (К₁) покращився на 32%, судинний (К₂) - на 55,5%, внутрішньосудинний (К₃) - на 41,5%. В контрольній і плацебо групах проведені варіанти лікування покращили визначені показники несуттєво (p>0,05). : К₁ - на 4% і 4,6%, К₂ - в однаковій мірі на 3,8%, К₃ - на 2,3% і 4% відповідно, що достовірно (p<0,01) поступалось результатам лікування респондентів основної групи. Крім того, у 9 осіб основної групи з проявами гіпертонічної ангіопатії (симптом Салюса І ст) до лікування, після проведеної терапії спостерігалось відновлення тонусу артеріол та венул очного дна та у 12 осіб патогномонічний симптом Салюса зменшив свій прояв у вигляді пониження ступеня виразності.

При вивченні показників ліпідного обміну під впливом застосованих методів лікування визначено, що після проведеної терапії у пацієнтів основної групи спостерігалось достовірне (p<0,01) зниження вмісту загального холестерину (ЗХС) з 6,58+0,05 до 5,52+0,07 ммоль/л, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) з 4,89+0,08 до 3,69+0,09 ммоль/л, холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ) з 0,41+0,007 до 0,35+0,005 ммоль/л (p<0,05), тригліцеридів (ТГ) з 2,05+0,03 ммоль/л до 1,62+0,07 ммоль/л (p<0,01). Відновлення рівноваги між фракціями ЛП сприяло нормалізації індексу атерогенності (ІА) з 4,14+0,06 до 2,7+0,09 од (p<0,01). В групах порівнянь рівні досліджених показників ліпідограм залишались помірно підвищеними (3,98+0,09 од та 4,2+0,01 од).

Динамічне спостереження за даними коагулограм визначило достовірну (p<0,01) зміну показників тромболітичної системи крові, а саме часу рекальцифікації плазми з 88+1,4? до 97+0,8? (p<0,01), толерантності плазми до гепарину з 9?20?+1,2? до 8?10?+0,7?(p<0,01), гепарінового часу з 58+1,2? до 52+0,7?(p<0,01), і протромбінового індексу з 89+0,7% до 82+0,2% (р<0,01) лише у хворих на АГ 1-2 ст після проведеного лікування за методом БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією. У респондентів контрольної і плацебо груп після проведеного лікування показники коагулограми не мали достовірних (p>0,05) змін.

За даними опитувальника Ноттінгемського Профілю Здоров'я хворих, повторне анкетування, проведене через рік, реєструвало зміну параметрів якості життя у всіх пацієнтів, однак, в основній групі визначені критерії мали достовірно більшу (p<0,001) позитивну динаміку. Рівень емоційного стану зріс на 46,87 балів у респондентів основної групи та на 24,86 балів в контрольній. Енергійність і фізична активність збільшились втричі (p<0,001) і склали 28+0,7 бала і 26,12+0,7 бала відповідно після курсів БРСЛ, в контрольній групі зміни були менш значними (52,00+0,5 балів та 48,53+0,8 балів). Прояви соціальної ізоляції у осіб основної групи зменшились вдвічі (p<0,001) - 18,21+0,5 бала в порівнянні з респондентами контрольної групи - 28,68+0,5 бала. Відчуття болі також мало значну позитивну динаміку (p<0,001) - 23,12+0,8 балів в основній групі проти відповідного показника контрольної групи - 51,07+1,0 балів.

Аналіз результатів опитувальника Ноттингемського Профілю Здоров'я показав, що покращення самопочуття, пов'язане з нормалізацією АТ після лікування за розробленим методом БРСЛ в комплексі з медикаментозною терапією, зменшило проблеми, пов'язані з трудовою діяльністю (0,91+0,006 бала), щоденним хазяйнуванням по дому і господарству (0,86+0,006 бала) і соціальним життям (0,87+0,002 бала). Дещо покращились показники, які стосувались бажання заняттям хобі і активним відпочинком: 0,87+0,001 бала і 0,85+0,001 бала. За визначеними показниками результати анкетування контрольної групи достовірно (p<0,001) поступалися відповідним основної групи. Рівень внутрішніх сімейних відносин в основній і контрольній групі не змінився.

Після застосування методу БРСЛ в комплексі з медикаментозним лікуванням у всіх 95 (100%) пацієнтів задовільний стан зберігався протягом 6 місяців, у 88 (92,6%) осіб - 12 місяців та рівень офісного АТ не перевищував 140/90 мм рт.ст. 5 (5,3%) осіб основної групи при стабільних гемодинамічних показниках були переведені на монотерапію гіпотензивним препаратом та у 5 (16,7%) респондентів з АГ 1 ст нормальний рівень АТ протягом року підтримувався виключно процедурами розробленого методу ЛТ. В контрольних групах погіршення загального самопочуття та підвищення АТ на тлі прийому призначеної підтримуючої дози гіпотензивних препаратів вже через 6-7 місяців відмічали більше 20 % осіб, що викликало необхідність корекції (підвищення) гіпотензивних засобів.

Отже, застосування методу БРСЛ є доцільним в комплексному медикаментозному лікуванні хворих на АГ 1-2 ст. Даним дослідження визначений багатобічний позитивний вплив розробленого методу ЛТ, який значно переважає за ефективністю загальноприйняту комбінацію медикаментозного лікування і масажу комірцевої ділянки. Нормалізація гемодинамічних показників доведена добовим монітерування АТ і відповідністю досліджених незалежних прогностичних критеріїв прогнозу перебігу АГ нормативним параметрам. Тривалий період ремісії захворювання пов'язаний з відновленням вегетативного гомеостазу і активацією саногенетичних можливостей організму.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягало в розробці, обґрунтуванні та застосуванні багаторівневого системного методу лазеротерапії в комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію 1-2 ступеня.

1. Клінічна картина у пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1-2 ступеня характеризувалась суб'єктивними і об'єктивними симптомами порушення функціонального стану серцево-судинної та вегетативної нервової систем.

2Інструментальними, електрофізіологічними і лабораторно-біохімічними методами дослідження зареєстровані патологічні зміни показників центрального (збільшення УОК, ХОК), периферичного кровообігу (зниження РІ та підвищення ЗПСО) та мікроциркуляторного русла (симптоми Салюса та збільшення КІ), біоелектричної активності міокарда (ознаки гіпертрофії міокарду, дихальної аритмії, порушення реполяризації), варіабельностей ритму серця (підвищення LF та LF/HF) і артеріального тиску (високий ІГ, патологічні зміни добового профілю артеріального тиску), ліпідного обміну (гіпер- та дисліпідемія) та реологічних властивостей крові у обстежених хворих до лікування.

3.Багаторівневий системний метод лазеротерапії має багатопланову дію і впливає на головні патогенетичні ланки артеріальної гіпертензії що проявлялось симпатолітичною дією (зниження LF) і відповідним збільшенням активності парасимпатичного відділу (RMSSD, pNN50, HF) вегетативної нервової системи. Досліджено значне покращення загальної і внутрісерцевої гемодинамики, біоелектричної активності серця, ліпідного обміну, фібрінолітичної активності крові, стану мікроциркуляції.

4.Ефективність комплексного медикаментозного лікування з застосуванням багаторівневої системної лазеротерапії перевищувала комбінацію медикаментозних призначень та масажу комірцевої ділянки, що відображалось в динаміці інтегративних показників:

- добовий профіль артеріального тиску відновився у 76% осіб основної групи проти 52, 6% - контрольної;

- після лікування нормокінетичний тип гемодинаміки реєструвався у 84,2% респондентів основної групи проти 52,5% контрольної;

- співвідношення активності симпатичного і парасимпатичного відділів (1,81 од) та коефіцієнта вегетативних реакцій (1,02 од) відповідали нормативним параметрам у 84,2% респондентів основної групи проти 52,5% - контрольної;

- індекс атерогенності знизився до 2,7 од в основній групі та залишався підвищеним (3,9 од) в контрольній;

- регрес патологічного ремоделювання лівого шлуночка проявився зменшенням ІММ ЛШ на 4,7 г/мІ (проти 1,9 г/мІ в контрольній групі) та підвищення фракції викиду на 5,7% у осіб основної групи проти відсутності динаміки в контрольній.

5.Доцільність використання методу багаторівневої системної лазеротерапії доведена методом багатофакторного дисперсійного аналізу (32,1-44,8%) та оцінкою віддалених результатів за опитувальником Ноттінгемського Профілю Здоров'я, яке підтвердило покращення якості життя після лікування розробленим методом у 92,6% хворих (проти 45% - після загальноприйнятого комплексу терапії).

6.Розроблений варіант лазеротерапії легко переноситься хворими, не викликає ускладнень і може проводитись на різних етапах лікувального процесу: стаціонарному, поліклінічному, санаторно-курортному.